а то втiха була, оглядати, яка радiсть - почувати себе во╨м, що сто©ть на сторожi оседку, всi╨© землi. А ще ж на горiшнiм ярусi дiд Благовiст тримав сво©х улюбленцiв - соколiв. Жив-бо не тiльки з поля, а й з лiсу, може, навiть бiльше з лiсу, нiж з поля. Мав бортi i бортнi межi, мав он скiльки виводкiв соколiв i полюбляв ходити з ними на лови: у лiсi - на куниць i вевериць, у полi - на зайцiв та лисиць, на водоймищах - на крякiв, гусей та лебедiв. Ходив вiн iз сулицею й на вепра, ведмедя, ба навiть на тура, одначе над усе ставив лови з навченими соколами. Через те й вони з братом линули серцем саме до соколiв. I годували ©х у горiшнiй iз горiшнiх клiтi, i добували звiдтам, коли дiд збирався на лови. Вежа була найулюбленiшим мiсцем дитячих розваг. Це з ©хнiх уст i вiд ©хнiх постiйних розмов зимово© пори про соколину вежу, як i вiд неабияких бажань податися на передлiттi до того найутiшнiшого мiсця дитячих забав дiдiв оседок Дубровник дiстав собi другу назву - Соколина Вежа. Он скiльки лiт минуло вiдтодi, де тiльки не бував за тi лiта, чого не видав, а Вежа пам'ятна найбiльше. I вабить чи не найбiльше, надто в тi днi, як камiнь ляга╨ на серце i ╨ потреба зрушити його чимось iз серця. Он вона виднi╨ться уже. Вiд Черна до дiдового оседку лиш десять поприщ, а така дивина ста╨ перед очi, нiби потрапля╨ш в iнший свiт. ╙ тут широкий дiл, а в тому долi-пониззi - поля та галявини з-помiж рiдколiсся, ╨ й гори чи просто узвишшя над долом. З одного, другого i третього боку. А на тих узвишшях- справжнi лiси, густi й непрохiднi, як казав дiд, зелена сторожа Дубровника, бо таки прикривають оседок вiд чужого ока. По тому узвишшi i йшла дiдова, а нинi його, Волотова, та матусi Доброгнiви бортна межа. За нею iншi пiшли урочища й iншi оседки, дiдове нiби в зеленiй чашi, що ма╨ один витiк - до Черна i Днiстра. Тому тут так затишно i так привiльне, нiби у Вира©, на сонячнiй галявинi острова Буяна. Знав, Вепр упора╨ться з тим, що поклав на нього: i вiче скличе, i дружинi дасть лад. Тож i не поспiшав до Черна, лишився на день у Соколинiй Вежi, лишився й на другий. Слухав дитячi верески-захоплення i вiдходив серцем, втiшався радiсним передзвоном птаства над нивами - i ще певнiший був, нiж там, у Чернi: матуся Доброгнiва не просто потiша╨ ©х, вона вiрить: не все утрачено вже. А коли вiрить господиня ©хнього древнього оседку, то чому не повiрити йому ? Вона ж таки зна╨ться i на травах, i на водах та росах, каже, не одному i не однiй повернули зiр. Гляди, саме зорянi води та зорянi роси повернуть його й Богданковi. Хто зна╨, чи по©хав би вiн i третього дня до Черна, коли б не прискакав звiдтам гiнець та не сказав: на князя чекають нарочитi мужi. - Ромейськi? - Нi, полянськi. - I чого хочуть? - Вепр не повiдав, чого хочуть. Казав, най ©де князь, без князя вiн не може мати з ними бесiду. Перше, до чого вдався у Чернi, вислухав Вепра, а вже потiм звелiв челядi приготувати яства i накрити в гостиннiй залi столи. Бо кликав на розмову не лише нарочитих мужiв iз города Ки╨вого, а й кращих людей Черна - тих, що ходять iз товарами в чужi землi, i тих, що знаються на будiвництвi лодiй та пристанищ. Вiд Вепра знав уже: очолю╨ тих, що прибули з полян, ратний муж Гудима, той самий во╨вода Гудима, що стояв на чолi полян у тiм, здiйсненiм за батька Яроша, походi на роме©в. Хто серед решти нарочитих мужiв, не вiда╨, а проте, коли зважити, чого прибули, не важко догадатися: ╨ серед них i будiвничi, i кормчi, i тi, що хочуть обувати в заморських землях з товарами. Зустрiчалися не так, як у роме©в. Були i братнi обiйми, i чоломкання (серед полян, як i серед тиверцiв, немало таких, що зналися вже), а найбiльше невимушених бесiд, принаймi до тих пiр, поки не сiли за столи та не почали ту розмову, заради яко© зустрiлися. - Князь землi Полянсько© Острозор, - велемовно почав Гудима, узявши до рук братницю, - шле тобi, князю, i всiм мужам землi Тиверсько© свiй низький уклiн i найщирiшi зичення добра та здоров'я. - Спаси бiг, - подякував Волот. - Як ся ма╨ князь Ки╨ва i всiх полян? Чи живий, здоровий? Чи мiцно сто©ть на схiдних обводах землi Трояново©? - Дякувати богам, мiцнiше, нiж колись. I на силi та здоров'© почува╨ться нiвроку. Буду╨ отнiй Ки©в, буду╨ й iншi городи з боку степу. - А що степовики? Чи правда, що йдуть уже i за Днiпро, в полянськi землi? - Iти не йдуть, принаймнi ордами, а тирлуються недалеко. Коли б не було ©©, загрози вторгнення, чи князь будував би ©х, твердинi по Днiпру? Тиверцi схвально кивали головами. - Ви звiдтам, з боку степу, боронiть землi слов'ян, ми звiдси, з боку Дунаю, боронитимемо. Пили за те й виголошували здравицi, пригощалися яствами й знову виголошували. Поляни знали вже, яка бiда постигла тиверцiв у Придунав'©, й не поминули поцiкавитись подробицями: що, власне, сталося i чому сталося? - А чому, - не ховався Волот перед сво©ми гостями i соузниками, - ромейським во╨водам захотiлося набити киси солiдами, ось i подалися в нашi землi за дармовщиною. Цiна на рабiв на ©хнiх торгах не пада╨, беруть по двадцять солiд за голову. А коли тих голiв тисячi та й тисячi, то чом не спокуситися? - Забули, виходить, що слов'яни можуть побувати i в ©хнiх землях. - Саме так: забули. - А тим, хто забува╨, - втрутився хтось iз тиверських мужiв, - слiд нагадувати, що то татьба, що за татьбу рано чи пiзно доведеться розплачуватися. - Ано, - пiдтримали його i не тiльки тиверцi, поляни теж. - За татьбу рано чи пiзно доведеться розплачуватися! Пили не ситу, що водилася в усiх слов'янських землях, пили янтарне вино з родзинок, а вино помiтнiше пiдiгрiвало кров, будило буйнi поривання як у тих, що зазнали ромейсько© кривди, так i в тих, що спiвчували покривдженим. Гудима бачив те й не забарився пiдвестися, аби попросити тим уваги i тишi. - Буду щирим iз вами, братi╨, - звертався до тиверцiв. Пливучи Днiпром до моря, а морем - до Черна, поляни передусiм це хотiли сказати Тиверi i ©© мужам: ви не будете самотнi, коли доведеться вийти на прю iз супостатами, що там, за Дуна╨м; поляни були i будуть з вами. Так сказав князь Острозор, так i я кажу. Тиверцi дружно пiдвелися й простягли до гостей виповненi вином братницi. - Слава князю Острозору i люду полянському! Так дiють лише браття. I люд тиверський не забуде цього. Пригадували колишн╨ й хвалилися колишнiм або заприсягалися у вiрностi й возносили хвалу братньому ╨днанню. Бо вони таки браття, бо того вимага╨ дiло землi, честь люду слов'янського i потреба люду. Вловивши у веселому гаморi застiлля слова про потреби люду, Гудима знову звiвся над усiма й заговорив, долаючи гамiр. - На часi буде сказати, братi╨, що саме потреби люду слов'янського й звелiли нам, мужам землi Полянсько©, сiдати в лодiю i добиратися до вас через несамовитi пороги на Днiпрi, затим - бурхливим морем. Бо певнi: далi не можемо сидiти в сво©й землi i мати лиш те, що ма╨мо. На хлiб i мед, на вiск i спокусливу для заморських гостей пушнину хотiли б брати дещо i в сусiдiв: залiзо, паволоку, кузнь i вироби майстрiв заморських. А ще ╨ потреба бути в сусiдiв i вчитися зводити кам'янi споруди, городи та вежi з каменю, аби були мiцнi i неподатливi, не боялися анi вогню, анi залiза, аби стали твердинями землi нашо© i там, по Днiпру, i тут, на Дуна©. Чи так мислимо, братi╨? - Так, так! Черн дещо зна╨ вже, а проте i бiльше знати не завадить. Роме© он якi храми мурують. - Чули ми: ма╨те намiр будувати сторожовi вежi по Дунаю? - Мусимо, коли не хочемо спустошення. - Правда ваша: аби не терпiти спустошення, слiд стати на Дуна© твердою ногою, - спорудити там такi ж твердi, якi спорудили супроти вас роме©. Та чи не час, братове тиверцi, мати вже нам коли не на Дуна©, то поблизу Дунаю морськi пристанища, а в тих пристанищах - лодi©, такi, що по Днiстру ходили б, i такi, що на них за море не страшно було б пливти? Саме з такого пристанища i на таких лодiях ми, слов'яни, й проклали б сво©м товарам путь у заморськi кра© та й iз замор'я возили б дещицю. А ще на тих лодiях могли б ходити на сiчу з супостатами сво©ми i не тiльки тут, на Дуна©, а й у сам Константинополь, не лише тодi, як роме© йдуть на нас, а й у тiм разi, коли ╨ потреба упередити роме©в. Тиверцi принишкли, по ©х видовжених лицях видно було: не зовсiм розумiють полянського нарочитого мужа або ж не вiрять, що все, сказане ним, можливе.. - Скажу бiльше, - бачив те нерозумiння Гудима. - Ми тому й пiшли Днiпром через пороги, що хотiли знати: зможемо ходити тi╨ю путтю до моря чи не зможемо. - I що сказало плавання? - Зможемо, а проте путь та многотрудна i небезпечна. З товарами лодi© не пройдуть через пороги, розбиватимуться i неминуче. А крiм того, асiйськi татi промишляють там. Коли побачать нас iз товарами, не дадуть доправити до моря. Отож ми винесли з то© нашо© мандрiвки iншу мисль: плавання в полуденнi кра© слiд починати звiдси, з Тиверсько© землi, якщо буде на те воля тиверцi в. Волот бiльше, нiж iншi, був зацiкавлений речницею полянина Гудими, через те не спускав iз нього пильного ока. - Во╨вода хоче сказати: товари треба буде правити возами до Черна, а звiдси лодiями - за море? - Можна, княже, й так, а ще лiпше буде, коли оберемо для морського пристанища стару грецьку Тiру. I знов загомонiло застiлля: а так, Тiра - зручне мiсце для морського пристанища. Там - лиман, а лиман - те, що й море. Звiдти можна буде ходити не лишень у Мiзiю та Фракiю, а й до самого Константинополя. - Там ма╨ бути город? - цiкавиться Волот. - Поки що досить острога. - Вiдтак i во©? - I во©, княже. Такi числом, при такiй бронi, за такими мурами, щоб могли захистити нашi лодi© i нашi товари, а ще були б надiйною сторожею в усьому Придунав'©. - Муж iз полян правду каже, - вихопився хтось iз пiдпилих тиверцiв. - Давай, княже, згоду! Матимемо пристанище - матимемо й лодi©, а матимемо лодi© - дiстанемо ромейських татей у фортецях i поза фортецями. Ано! Тодi нам не лише Хiльбудiй, сам iмператор iз палатiйськими воями не страшний буде. Князь Волот виповнив вином братницi гостей, затим - свою. - Усi так мислять? - пiдвiвся за столом. - Усi! Давай, княже, згоду! - Згода буде, та ╨ ще питання до нарочитих мужiв iз полян: чи╨ то буде пристанище? Гудима осмiхнувся, а проте не зволiкав iз сво╨ю речницею на те. - Чия земля, тому належатиме й пристанище. Поляни, як i уличi, дулiби, сподiваюсь, задовольняться тим, що матимуть у Тiрi свiй куток, сво© сховища для товарiв i сво© лодi©. А ще - дозвiл на перевiз, на право безборонно правитися з товарами по Тиверськiй землi. X// Що ближче пiдходила Миловида до Випалу i сво©х кревних у Випалi, то менше було певностi в ходi. "Боги, будьте добрi, - благала подумки. - Збережiть ©х i помилуйте, зробiть так, аби те, що казав князь, не стало правдою. Най то буде всього лиш вигадка мужа, котрому будь-що хотiлося зламати й лишити при собi дiвку. Най буде лiпше так, анiж iнак. Чу╨те, боги! Зголошуюсь не застати анi старо©, анi ново© оселi, в котрiй так бажалося жити i тiшитись знадами свiту, та не зголошуюсь, не хочу, аби сталося щось гiрше. Зробiть так, боги яснi, аби застала там, у Випалi, i маму, i тата, i братика з сестричкою, бабуню з дiдусем. Не робiть мене сиротою, ласкавi боги, не губiть до краю". Iшла з Черна тi╨ю самою путтю, що й минулого полiття ©хала з татом, мамою, супроводжувалась Божейком. Через те по примiтних обочинах, дубах та галявинах бачила: Випал не так i далеко вже. За тим лiсом пiде поле, а вийде в поле - побачить оселi випальськi. Бо лежать у долинi пiд лiсом, бо з поля ©х так гарно видно. Швидше прийти б та глянути на Випал, та потiшитись зустрiччю з кревними - ото i всi Миловидчинi жадання, уся турбота. Та ще тривога: чи ж дiждеться ©©, зустрiчi? Тим жила, верстаючи неблизьку путь, звiдти, власне, й черпала силу для сво╨© путi. А вийшла з лiсу та глянула в дiл - стерялась i змалiла на силi: на мiсцi осель випальських лежало суцiльне згарище. Лише там, де була околiя Випалу, стояло осиротiло кiлька халуп. - Горенько мо╨! - заплакала. - Невже ж i все iнше - правда? Таки повiрила, мабуть, тому, що казав князь, iшла й свiту не бачила за сльозами. А розшукала на згарищi мiсце, де стояла дiдусева хижа, розглянулась на попелищi, що лишилося вiд ново© татово© оселi, i зовсiм заголосила. Кликала матiр, тата, кликала братика, сестричку, нарештi бабуню, свою найдобрiшу з усiх добрих та прихильних до не© людей, - дарма. На всi чотири сторони свiту кликала - i все дарма, нiхто не вiдгукувався на ©© клич. Геть змалiла на силi, плачучи, й присiла на ╨дину на всьому подвiр'© колоду, що лежала свого часу бiля дровiтнi i вцiлiла вiд вогню. А присiвши, схилила на руки обважнiлу вiд невтiшного горя голову, схлипувала. Нiкуди не поривалася бiльше, нi про що, здавалось, не думала, сидiла й ковтала щедрi в такiй оказi© сльози. Аж чу╨ - наблизився хтось. Оглянулась - господиня з сусiднього подвiр'я. - Чи не Миловидка часом? - Не пiзнали, бабуню? - Боженьки! - зрадiла жiнка. - Жива, виходить, повернулася до отчого порога! - Як бачите. А чи жива моя стариня, усi кревнi? Чом нiкого не бачу? - Лихо постигло нас, дiвонько гожа. Глянь, що зробили татi ромейськi з Випалом. Мало кого обiйшло воно, те страшне лихо, а тi, кого обiйшло, у лiсi зараз, рубають дерева для хиж. - Ну, а мо© тато, мама? - пiдiйшла i вхопила стару за обидвi руки. - Чулись-те, мо© кревнi живi? Сусiдка не зводила з не© посмутнiлих очей. - Тобi б не питати, Миловидко, менi б не розповiдати. - Йой, бабцю, та що це ви кажете? - Що чу╨ш, дитино. Вельми ревно захищали вони нову свою оселю, i всi полягли. - А бабуня, дiти? - А бабуня, дiти ховалися в пiдклiтi старо© оселi та й сховалися на вiки вiчнi. На крик, на жалощi Миловидчинi полишили пiдземнi житла-кри©вки й збiглися докупи всi iншi поселяни випальськi i найперше тi, чи©х дiтей, як i Миловидку, полонили на передлiттi й погнали до чужкраю роме©. Обступили Ярославову дiвку й не стали зважати анi на горе, що спiткало ту, анi на муки зраненого болем серця, питали-розпитували, де взялась, як вирвалася на волю, чи бачила ©хнiх дiтей, онукiв, чи зна╨, де вони i що з ними? Що мала робити? Мусила розповiдати людям, де ©хнi кревнi, яка доля спiткала молодцiв, яка - дiвок. А поки розповiдала та журилась, розповiдаючи, власне горе встигло зрiднитися з чужим, i стало журбою - бануванням для всiх. - Князь був у iмператора i просив за полонених, мало не звiльнив ©х усiх, - хвалилася й починала ловити себе иа гадцi, що стала прихильницею князя i його дiла. - Iмператор присилав до Маркiанополя та Одесу сво©х людей, i тi люди мали звiльнити вже виведений гвалтом iз Тиверсько© землi люд, та ба, ромейськi во╨води встигли посадити той люд на лодi© й вивезти морем на далекi торги. - Боженьки! - заволали жiнки. - Та то ж вiчна каторга! Та не буде ж звiдтам анi привiту, анi одвiту! I рученьки скують нашим дiтям веригами, i устонька замкнуть чужим словом та буком. Iменi примусять зректися. I голосили, i приказували на колишнiм Ярославовiм обiйстi, мовби жалобу справляли тим голосiнням - по господарю, що так багато вклав працi, аби мати ©©, свою господу, по господинi, що ростила дiток i дбала про дiток, по дiтках-мучениках, як i по бабунi, дiдуневi, що берегли i не вберегли предкiвського вогнища. А коли виплакали сльози та вилили з сльозами надмiр туги, забрали з собою Миловидку й сказали Миловидцi: - Живи з нами, дитино. Прийдуть iз лiсу старiйшини, прийде твоя тiтуня, помiзку╨мо купно, з ким тобi бути у Випалi i як жити. I сусiдiв послухалася Миловида, i старiйшин, тiтунi дiждалася з лiсу, i тодi, як сказали: "Iншо© путi нема╨: живи в кревних i роби те, що роблять нинi всi", - не стала перечити. Тут свiй люд, а мiж сво©м людом i радощi будуть при╨мнiшi, i болi легшi. Ано, он як мало лишилося ©х, випальцiв, i в кожного, хто лишився, не менше, нiж у не©, горя. Та сина чи мужа втратила, та - доньку, ще iнша - i мужа, i сина, i малих дiтей. То з ким же ©й, Миловидцi, жити й ╨днатися нинi, як не з сво©м людом? Навiть не згадала того, що князь казав: коли що, не обминай Черна i мого терема в Чернi. Сказали: мусиш iти туди, де всi, - пiшла; сказали: треба робити те, що роблять, рятуючись вiд лиха, випальцi, - робила. I на передлiттi, i влiтку, i на полiттi, аж поки не спинили: "Доста. Зиму перезиму╨мо в тих хижах, що звели, решту будуватимемо наступного лiта". Жила в тiтунi й хилилась, ясна рiч, найперше до тiтунi, татово© молодшо© сестри. Почувалась при нiй, може, й не так, як при рiднiй мамi, та все ж почувалась не зле, ба навiть мала втiху вiд того, що ©© жалiють, стараються загодити. А зайшло на справжн╨ полiття, захлюпали за вiкном тiтунино© хижi дощi, почала вiдчувати себе щораз вiдчуженiшою i засмутилася. "Де-то Божейко? - гадала. - Як там Божейку? Невже то правда, що казав князь, - продали ромейським навiкулярiям або римським арматорам, закували у вериги, i сидить вiн тепер при веслi денно i нощно, вiдкритий для пекучого полуденного сонця, для холодних дощiв на полiттi чи передлiттi!" Боги милостивi! Що ж воно буде, коли так? Вона ж не дiждеться його звiдти доки й сонця-свiту. А визволити й поготiв неспроможна. Одне, треба потрапити якось до роме©в, друге, знайти його в безмежних землях роме©в, трет╨, мати за що викупити i знати, до кого вдатися, аби викупити. "Бiдне мо╨ ладонько, - втирала сльози. - Чи й ти так суму╨ш за мною, як я за тобою? Що мислиш-гада╨ш, як почува╨ш себе на тiм холоднiм морi, в далекiм i ворожiм чужкра©?" Не хотiла аж надто виказувати себе рiдним та близьким, через те не завжди давала сльозам волю. Або ковтала, щойно випустивши, або тамувала в собi i мучилась тамуючи. Тодi йшла з хижi й робила щось на подвiр'© чи на подвiрницi. А то й зовсiм зникала з тiтунiних очей. Куди брела багнистими вулицями, чого хотiла - сама не знала. Аж поки не вибрела одного дня до лiсу, а лiсом - до того дуба, бiля якого молилась-благала, аби прийшов до не© Божейко. "Це ж там, за лiсом, - згадала, - ╨ Сонцепiкська весь, а в тiй весi - Божейкова стариня. Були принаймнi. Чи вцiлiли пiсля то© ромейсько© напастi i весь, i стариня? А коли вцiлiли? Га, що коли вцiлiли? Стариня ж його не зна╨ тодi, де подiвся Божейко i що з Божейком... Йой, як же це вона, Миловидка, не спромоглася пiти й сказати. То ж нечемно й негарно з ©© боку. Таж у тата Божейкового, мами Божейково© серце розрива╨ться, мабуть, з туги, а ще бiльше з невiдомостi, де син, що з сином, а вона мовчить собi. Порятувалась, прибула до рiдного краю i мовчить. Така, що знялася б оце та й подалась у ту сторону свiту, де Сонцепiк. А згадала, що принесе Божейковiй старинi, i прохолонула: адже стариню не потiшить те, що скаже про Божейка. "А що потiшить? - передумала враз. - Невiдомiсть? Оте, що по©хав перед Ярилом не знати куди та зник не знати де? Нi, я мушу пiти. Най нагримають, скажуть: "Це через тебе!" Най виженуть з оселi, а пiти мушу i сказати мушу". Дiждалася, поки розмоложиться небо, бодай трохи спаде з трави роса, сказала тiтунi, куди хоче податися, розпитала, як пройти до Сонцепiксько© весi, i таки пiшла. Стезя була широка: не лише конем, возом можна ©хати. Проте вела все лiсом та й лiсом. Спершу пiд гору - до дуба i того джерела, що б'╨ з-пiд кореня, далi з гори та й з гори.. Спинилася, коли порiвнялася з громовою водою, а далi пуцьнулася перед джерелом та й стала пити. - Напути, водице,-- сказала напившись, - дай менi силу i снагу здолати печаль свою та вiдшукати ту ╨дину стезю, що виведе до лада мого солоденького, Божейком iменованого. Ти пособила тодi, коли прохала тебе перед святом Ярила... пособила, кажу, зiйтися з ним, то пособи ж i нинi вiдшукати його в чужiй землi, мiж чужим людом. Чу╨ш, водице солодка, водице чиста, водице громова. Благаю тебе, пособи! I молилась, стояла на колiнах i, помолившись, ждала. Чого - сама не вiдала, однак стояла над водою, дивилась - питалася в води i ждала. Зрештою надумалась i розглянулася: чи не сто©ть, як i тамтого разу, позаду або осторонь ©© жадання згорьоване - Божейко, чи не каже вже, як тодi казав: "Я тут, Миловидко! Прибув, як обiцяв"? Та ба, цього разу анiкого довкруж, лише лiс та й лiс, а в лiсi - мовчазнi й засмученi пiзньою порою дерева. Зiтхнула, стала на ноги та й пiшла сумовито-мовчазна у дiл - туди, куди вела протоптана в лiсi стезя. Не печалилася тим, що може збитися з путi, поселяни сказали: вона одна, виведе, куди слiд. Iшла та йшла собi. Коли ж вийшла на узлiсся та стала перед полем, засвiтилась мовби та зiрка, що позбулася хмар: Божейкова весь тулилася бiля лiсу цiла-цiлiсiнька! Невелика вона, проте ознак пожежi жодно©. Присяйбiг, що так: жодно©! Не встигла вiдчути ©©, iскорку радостi в серцi, як одразу ж i остудила. "Це ж вiн мiг бути на Ярила вдома, - подумала, - i не знати полону. Ано, роме© сюди не досягли, усi, хто жив тут, живуть щасливими i нинi... Йой, лишенько! Чи то ж треба було, щоб сталося таке? Нащо ми зустрiлися, Божейку мiй ясний, у Чернi, нащо зiйшлись тi╨© ночi докупи? Здибалася б iз тобою тепер оце та й сказала б, як ти казав: "Я тут, ладонько, бери, коли так дуже вже хочеш мати мене за злюбну жону". I жили б ми з тобою у дружбi та злагодi, певна, не минуло б i лiта, як заго©ла б уже рани, що маю по смертi мами, тата, всiх кревних. Присяйбiг, заго©ла б! Бо без злюбу злюбний ти менi. Бо певна: тiшилися б одне одним у тво©й оселi, як тi голубочки при сво©м гнiздечку. А що без тебе? Ано, що?" Чи вона вдачею така, чи так глибоко i завчасно зранена, не встигла пожалiтися сама собi, уже й заговорили вони, ©© сердечнi рани, вже й сльози на очах. Така, що упала б отут, де сто©ть, та й билася-побивалася б на його, Божейковiй, землi, доки не спливла б сльозами до останку. Бо таки боляче i таки жаль: це ж через не© все сталося, це вона завдала Божейка у ромейськi вериги! Сама випорснула з ворожих лабет, а Божейка завдала. Що ж скаже його старинi, коли прийде i стане перед нею? Де набереться мужностi та снаги, щоб прийти i стати? Таки тут, у зраненому i знесиленому ранами серцi? Йой, таке кволе воно, таке немiчне. А бiльше ж нема╨ де й брати ©©, ту мужнiсть. Правду каже, нема! Недовго й шукала Божейкову оселю. Десь за другим разом вказали: ото вона. А коли вже стала перед оселею, то й до оселi зайшла. - Чолом вам, господине ласкава. Чи гаразд ма╨тесь? - Спаси бiг. Проходь далi, коли з добром iдеш. Не сонцепiкська, бачу, - казала господиня, приглядаючись до захожо©. - Певно, здалеку до нас. - З Випалу я. - З Випалу? - чи то дивувалася, чи спiвчувала жiнка. - З погорiльцiв, либонь? - Так, тiтуню солоденька, i з погорiльцiв також. Я Миловида Ярославова. А ви Божейкова матуся будете? Господиня не поспiшала з одповiддю, дивилась та й дивилась вражено i вже потiм вимучила з себе: - Йой, то ти i ╨ та дiвка, до котро© ©здив Божейко у Випал? - Атож. Чи то боялася, що зараз накинуться на не© з докорами, чи згадала нараз, як до мiзерi© мало було ©х, Божейкових на©здiв до Випалу, прихилилася до одвiрка й зайшлася ревним, таким, як, може, й не плакала досi, плачем. I сталося те, чого Миловидка й не сподiвалася, мабуть. Йшла ж бо не просто сказати Божейковiй матерi, де ©© син, хотiла бодай якось потiшити убиту горем матiр. А довелося самiй опинитися в обiймах матерi-потiшницi. I поспiшила на ©© ревний плач, як може поспiшити тiльки мати, i пригорнула до себе, i на втiху-благання не поскупилася. А втiшаючи i сама розплакалась. Стояли, обнявшись, при порозi, як двi верби при березi, i жалiлись одна однiй, i заспокоювали одна одну. Коли ж виплакали все, що можна було виплакати, господиня згадала врештi, що вона старша серед усiх, хто в оселi, й повела Миловидну до сусiдньо© клiтi-свiтлицi, далi вiд чад сво©х. - Сiдай, дитинко, - сказала, мов сво©й. - Сiдай i розказуй, що зна╨ш. Така прихильна була до не© i така ласкава з нею, нiби мама рiдна. Отож i Миловидi не було потреби ховатися вiд господинi вогнища анi з тим, що вони з Божейком он як вподобали одне одного, анi з усiм, що знiвечило ©хнi намiри жити по злюбi в парi. Нiчого не приховала, сказала все, що було в мислях i що - на серцi. А все ж найбiльше докладала хисту та бажання, аби здiйснити отой, ще в Випалi зроджений, намiр - бодай чимось потiшити убиту горем жiнку. Та ба, що ©© хист i що бажання, коли сама вислизнула з ромейських лабет, а Божейко нi, сидить ось, сипле словами, мов просом на передлiтню ниву, а його повезли за три моря, вiн лишився серед тих, кого хотiли, та не визволили. Тож i мало дива, що така недорiдна ©© нива. I слухала Божейкова мама Миловидчинi казання - була зболена до краю, i вислухала - не розхмарилась. ╙дине, чим винагородила за тотi старання, - поборола жалi в собi й сказала: - За те, що прийшла та повiдала, дiвчинко гожа, спаси тебе бiг. Знатиму принаймнi, що живий мiй Божейко. Сумна його доля, йой, яка сумна! Та живий про живе дума╨. Думатимемо i ми, що не все уже втрачено. Сидiла, хитала посивiлою вже головою, й мислями була аж ген далеко десь. I мить, i другу, i третю отак. Коли ж завважила, що Миловидка змага╨ться з думкою, сидiти чи йти вже, збудилася й, зда╨ться, змiнилася вiд того збудження на лицi. - А про себе ти нiчого й не скажеш менi? - Хiба не казала вже? - Про те, що було. А зараз як? Стариня жива твоя, кревнi усi здоровi? Чула, теплом пашить лице, а чого - й сама не знала. - Нема╨ ©х у мене, тiтонько золотенька. Анi старинi, анi братика з сестричкою нема╨. Усi полягли, захищаючи оселю чи ховаючись в оселi. I знову Божейкова мама стала такою, як була за мить-другу перед цим: i сумовито-замисленою, i зболеною. - Де ж ти живеш, дитинко бiдна? У кого живеш? - У татово© сестри. - Чи добре тобi там? Ма╨ш що ©сти? Чи не затiсно? Дiвчина заблудила очима i припiзнилася з словом-вiдповiддю. Казати, що ©й аж надто добре в тiтки, не насмiлювалась, однак i запевняти, що погано, не випадало якось: ©© не кривдили i не збираються, зда╨ться, кривдити. - Може, до нас перейдеш? - швидше пiдказала, анiж питалася Божейкова мати. - А чого? - Наша оселя вцiлiла вiд татей, а там, у Випалi, знаю, усiм затiсно зараз. Отож переходь, коли справдi так, та й живи, поки спорудиш собi. Гляди, й Божейко повернеться на той час. А чом би й нi? Один iз наших, сонцепiкських, бував на тих проклятих богами й людьми каторгах. Взяли його роме© у полон, а з полоном запроторили на каторгу. П'ять лiт плавав, прикутий, а на шостий поталанило-таки: розбив вериги i втiк. Воля, дитино, високе слово, а бажання бути на волi - i поготiв. Воно i мури валить, i гори дола╨. "Йой, матiнко-зiрко! Не так-то легко буде Божейковi розбити ромейськi вериги", - подумала, а вголос сказала: - Я пораджусь iз тiткою. Коли не потрiбна ©й на зиму, то й прийду. Удвох нам, - додала, долаючи осмуту, - не так сумно ждатиметься, правда? XIII_ Поки було лiто, а в Соколинiй Вежi була мати, сестрички, Богданко не доглядався, що робить бабуся Доброгнiва. Вмивався, як i колись, студеною водою, може, тiльки стараннiш, анiж до золотавицi, промивав очi i не витирався, як звик витиратися пiсля вмивання, ждав, поки воду висушить сонце. Тепер же, як мати-княгиня по©хала й забрала з собою дiвчаток-щебетух, в просторiй бабусинiй оселi надто вiдчутною стала тиша, i отроча невiльно дослухалося до не©, а дослухаючись, завважувало кожен стороннiй звук. - Що це, бабусю? - питав, коли стара ставила перед ним миску з водою. - А що ж, водиця. Вмиватися будемо. - Знову? Чи так давно умивалися? - То була росяна водиця, ця - зоряна. - Це та вже, що допоможе? - Не знаю, соколику. Котрась ма╨ допомогти, а котра - не вiдаю. Найбiльше покладаю надiй на ту, що впаде на тво© вiченьки у свiтлу п'ятницю. - До не© недалеко вже? - Ба нi, далеко. I полiття треба перебути, i зиму переждати. - Йой! Аж на передлiттi? - Ано, раннього передлiття. Того дня бог-громовик розбива╨ ударом сво©х блискавиць зимовi вериги й одкрива╨ вхiд у царство вiчного лiта. Царiвна Золота Коса, Ненаглядна Краса бува╨ особливо щедрою тодi, разом iз росами чи дощовими потоками посила╨ на землю й живу воду. А саме вона, мiй голубчику, i зцiлить тво© очi. - Вона милостива, бабусю? - Хто? - Ну, богиня Золота Коса. - Усi боги милостивi, внучку. - Правда? А чом же тато казали: "Це боги покарали нас"? - Так казав? - Еге. - То вiн з розпуки, внучку. Тебе нема╨ за що карати, ти нiчим не завинив ще на землi. Необережний був, поглянув невчасно на царiвну Золоту Косу, Ненаглядну Красу, тому й ослiпнув. Вона рiдко коли полиша╨ його на самотi, хiба на мить-другу або тодi, як спить. Все сокорить та й сокорить, оповiдаючи внуковi, чому небо бува╨ чисте та ясне, а чому - похмуре, з якого це дива пiвнi спiвають удень i поночi, тодi, коли всi i все спить; чи так одвiку було, що на землi росли дерева, засiвалися ниви i родив хлiб. Отож i зараз посадила внука так, щоб голiвка його лягла бабi на плече, гладить-заспокою╨ i каже гладячи: - Хто бачив у небi сонце, той бачив i Золоту Косу, Ненаглядну Красу. - Хорс - ©© вiтець? - обрива╨ на словi Богданко. - Ба нi, Сварог усiм богам вiт╨ць. Золота Коса - богиня свiтла i добра, всеблага плодоносиця, та Морська Дiва, що поверта╨ться до нас iз глибин океану, аби наставав день на землi i не згасало життя. А так, не було б ©© блиску-свiтла, не було б i тепла, а не було б тепла, не було б i людей на землi, не росло б дерево в лiсi, не плодоносила б нива в полi. Це вона, богиня з богинь, виходить щоднини на небо й розпуска╨ по землi золотi сво© коси, кличе до життя й да╨ плодоносну силу всьому, що здатне плодоносити. Це з ©© ласки наста╨ та пора, коли бог-громовик розбива╨ льодовi вериги в аеровому морi й одкрива╨ путi для медоносних струменiв дощу. А де падають тi струменi, там теж квiту╨ життя. Бо поновлю╨ться злюб мiж Небом i Землею.. Небо дару╨ Землi розкiшнi шати, Земля дару╨ Небу колиску для пiднебесних вод - аер. Тож не гнiвайся, внучку, на Злотокосу Дiву за те, що була аж надто ясною i ослiпила тебе сво©м блиском. Вона ослiпила, вона i зцiлить. Треба тiльки бути довготерпеливим, умiти ждати i благати ждучи. Хочеш, я навчу тебе благань-заклинань, аби сам звертався до богинi й нагадував ©й про себе? Кажи за мною: "На морi, на океанi, на островi на Буянi ╨ пломенiючий бiлим пломенем-свiтлом алатир-камiнь. На тому каменi сидить Красна Дiвиця. Сидить вона i стрiля╨ в чисте поле, убива╨ всiлякi болi. Дiвице Красна, Дiвице Ясна, Дiвице Всеблага. Убий i мiй недуг-потьмару. Пошли з небесно© криницi живо© водицi на мо© темнi очицi. Зроби так, аби прозрiли, аби я знову бачив лик твiй, ясну красу твою, тiшився лiсом-знадою, долом-левадою, ясним свiтом i людьми у свiтi". Богданко слухняно повторю╨ за бабусею - i раз, i вдруге, зрештою надуму╨ться й пита╨: - А в тому морi ╨ й острови? Що то за один - Буян? Бабуся не гнiва╨ться, бабуся у нього, нiби та богиня всеблага: сама добрiсть, сама утiха i сама покора. Осмiха╨ться тiльки, коли внук не те пита╨ або невчасно пита╨, i, осмiхнувшись, каже: - Земля, щоб ти знав, то лиш краплина сушi в океанi-морi. Довкола не© вода i над нею вода. Скiльки сонця-свiту, стiльки i води у свiтi, та ще аеру. Один океан обступа╨ звiдусiль Землю, iнший плава╨ в небi. Цей iнший - дощове океан-море. А вже за тим морем - голубе царство вiчного лiта. Воно i ╨ царством Сонця, Мiсяця, Зiрок, сiреч островом Буяном. Там не бува╨ стуж, там - одвiчна й довiчна благодать, течуть медовi й молочнi рiки, а по берегах тих рiчок - нев'янучi сади, мiж садами - вiчнозеленi луки. Чого тiльки нема╨ в тих садах: мигдалi, родзинки, овощ всяка. Яблука ж лишень золотi. А вже птаства того, боженьки! Так щебечуть, так виспiвують, що й сказати несила. Боги надiлили той благословенний острiв найчистiшим, що ╨ на свiтi, аером, водами живодайними. Це там, внучку мiй, мiститься небесна криниця, та, що в нiй найчистiша i найсмачнiша в усьому всесвiтi вода, що з не© беруть початок усi небеснi рiки й поповнюють сво©ми живодайними водами свiтовий океан. То на островi на Буянi росте Мокрецький дощоносний дуб, зимують усi земнi птахи. Не з безоднi пiдземельно©, таки з Вираю прилiтають вони на передлiттi й приносять у дзьобиках сiм'я рослинностi всяко© -тi╨©, що плодоносить у полi, й тi╨©, що росте у лiсi, на лузi чи в саду. - А челядниця казала, що насiння вiтри заносять. - I вiтри, мiй голубе, аякже. Там, у пiднебессi, живе велетенський Стратим-птах. Вiн i здiйма╨ сво©ми крилами буйнi вiтри, а тi вiтри, гасаючи поблизу острова Буяна, пiдхоплюють сiм'я-насiння й несуть його на землю. Ано, звiдки б то взятися на землi такiй силi-силеннiй усякого квiту, та овочiв, та збiжжя, як не з Вираю... А ще хочу сказати тобi, соколику ясний, - погладила стара Доброгнiва внука i чомусь стишила голос, - що там-таки, на островi Буянi, сто©ть бiля небесно© криницi золотий палац. То i ╨ палац цар-дiви Золото© Коси, Ненаглядно© Краси. Саме в ньому, пiд золотим ложем цар-дiви, у головах б'╨ джерело живо© води. Коли дiва почу╨, що хтось iз землян ревно блага╨ ©© помочi, простяга╨ руку й кида╨ воду на землю, а вже на землi вода знайде, кого слiд. Отож не лiнуйся, внуча мо╨, ходи зi мною на вранiшнi i на вечiрнi роси, зри сво©ми очицями на сонечко ясне, коли сходить, зри i коли заходить. Не дивись на нього тодi лиш, як бува╨ в пишнiй красi, а на землi нема╨ мiсця росi. Гляди й пiдстережеш щасливий час, а в щасливiм часi - благодатну мить, ту, що незрячого робить зрячим. Чи приста╨ш на це, внучку? - Ано. Я з усiм i на все, бабусю, згоден, аби тiльки прозрiти. - То на цьому й станемо. Най буде благословен час, коли домовля╨мось, най буде благословенною i наша домовленiсть. XIV_ Зоря вечiрняя, пораднице знедолених. Ти одна бачиш i вiда╨ш, яка печаль-присуха обсiда ©©, Миловидчине, серце, ссе з нього кров, немовби та присоска, що живе по болотах. I тепло, i затишно, i привiтно в Божейковiй оселi, у тiй клiтi, що мала б бути, як кажуть тут, за молодим подружжям, i разом з тим он як гiрко. Так гiрко, зоре ясная, що нi сну, нi супокою нема╨. I противиться жалю сво╨му, i не може здолати його в-.собi. Пощо так сталося? Чому мало статися саме так? Та вони ж iз Божейком он якими парованими почували себе, он як хотiли його, подружнього злюбу. Коли б не те лихо, давно уже взяли б його, не пiзнiше, як на Купала взяли б i жили в цiй-таки оселi щасно та дружно. Зоренько ясна, богине красна, потiшнице зморених та знедолених! Ти ж зна╨ш, яка то радiсть була б i для них iз Божейком, i для старинi ©хньо©. Та тако© злагоди i такого злюбу, далебi, свiт ще не знав. Ано! Божейко, нiби той голубочок, лiтав би та воркотав коло не©, милував та жалував, а вже що вона, Миловидка, не скупилася б на милування та на пестощi, то йой... Давно б уже дитятко його пiд серцем носила, готувалася б бути мамою, а готуючись, квiтнула б та й квiтнула вiд щастя, що повнилося б у нiй, i всiх-усiх робила б щасливими! Оцю маленьку клiть вимила б до сяйва-блиску, заквiтчала б зелом, розписала б голубочками, що живуть парно та гарно, мають кубельце та дiток у кубельцi. I всю оселю, все подвiр'я, могла б, то й усю Божейкову весь одмiнила б та звеселила. Бо така вiд тата та мами, що свiт пригорнула б до серця, усiх зiгрiла б серцем, коли б той свiт не був такий, як ╨. Йой, боженьки! Коли б же не був такий! Приборкав, бач, ©© голубочка та й завiз до чужкраю, мiж пiдступних i страх яких жадiбних на солiди людей. А вiдтак i ©© закував у вериги. Такi важкi i такi безнадiйно сумнi, хоч бери i накладай на себе руки. Бо це ж не життя, зiронько ясная, се мука пекельна: жити пiд крiвлею лада свого i не мати лада. До глибоко© ночi не спала Миловида, все думала-скаржилась i плакала, не дiждавшись розради. Так i сказала собi: "Я не вживу тут. Присяйбiг, не вживу! Здола╨ мене печаль-присуха й примусить пiти. Ось тiльки куди пiду? Знову до тiтки у Випал чи до князя? Нi, нi, - злякалася сво╨© думки i поспiшила вiдгородитися вiд не© першою-лiпшою знахiдкою. - Це тому менi так тоскно, що я сама ночую в клiтi. Завтра ж попрошу матiр-господиню, аби клала зi мною спати й Божейкових сестричок". Згадка про господиню бодай якось розраджу╨ дiвчину i стишу╨ бiль. Бо вона ╨дина на цiм свiтi он яка добра до не©. Так i сказала, коли Миловидка вдруге прийшла до них iз Випалу: "Живи у нас, дитино, i будь нашою. Дарма, що нема╨ тут Божейка. Вiн же бо ╨ на свiтi, а коли ╨, живи у нас i будь нашою. Мене клич матiр'ю, тата - татом, сестричок Божейкових - сестричками. Було б, звiсно, лiпше, коли б щастя i крев ╨днали нас. Та що вдi╨ш: тi, кого ╨дна╨ горе, теж рiдня". На що сподiва╨ться старенька, тiльки вона, певно, й зна╨. А може, й не зна╨, може, всього лиш серце велить чинити так: буде при нiй Миловидка, буде й сподiванка, що повернеться син. В усякiм разi, як нiхто iнший добра до не© i лагiдна з нею. Настане день - те й робить, що гомонить, назива╨ донею, хвалить-вихваля╨. "Ти така лiпотна i така люба, дитино, iцо менi й рана менше болить, коли дивлюся на тебе та милуюсь тобою. Боженьки! Який щасливий був би Божейко, коли б мав тебе за жону, i який вiн тричi нещасний, що не ма╨!" Зiтха╨ важко й таму╨, як може, бiль. Бо не хоче, щоб i донi болiло, бо таки вельми шану╨ ©©. Щось робить в оселi чи на подвiр'©, норовить, аби поруч була й Миловидка, йде до лiсу чи на люди, теж бере з собою й Миловидку, i коли люди питають, чия це, звiдки, не бариться сказати: "Це моя люба донечка, Божейкова лада". Така не вiдмовить, коли попросить, щоб не лишала на нiч саму. Ано, не вiдмовить. Вона й не вiдмовила, а проте немало й здивувалася. - То такi цокотухи, - казала роздумуючи, - геть замучать тебе розмовами. - Дарма. Самiй менi i боязко поночi, i сумно. Скiльки лежу, стiльки й думаю, i все невеселi мо© думки, такi невеселi, що часом кричати хочеться. - Дарма то й дарма, бери тих невгамовних. Сумувати вони тобi не дозволять, це вже я по собi знаю. Вони й не дозволяли, щоправда, не довго й товклися вечорами на спiльному ложi. Малi були, а малi рано засинають. Тож i на сум, на пiзнi терзання-роздуми лишався ще час. Мабуть, не спала й тi╨©, першо©, що коротала з дiвчатками, ночi, всього лиш дрiмала, бо почула крiзь дрiмоту: в сусiднiй клiтi гомонять. - Я не прощу тобi, коли не зробиш цього, - злiсно обiцяла Божейкова мама. - Як же я зроблю? - виправдувався господар. - Чула, князь не змiг вирвати ©х iз ромейських лабет, а я зможу? - Князь - всього лиш князь, а ти отець. У нас ╨ золото, ╨ ромейськi солiди, що брали за пушнину. А роме© жах якi ласi на них. ╞дь туди, знайди сина i викупи. Таке дiвча жде на нього i стражда╨ ждучи. - Ет, у тебе розуму, як у дитини. "╞дь, знайди..." Як по©деш, де знайдеш? Кого спита╨ш там, коли i земля чужа, i люди чужi, i рiч ©хня така, що не вiзьмеш до тями. - Бо безтямко! А ще - перепуда, бздюх! Тобi аби свого хребта було де сховати. Син най гине, що з сином, байдуже! Вони посварилися. Такi гнiвнi були обо╨, не говорили - iскри викрешували, наражаючи слово на слово. - Дiвчина ж каже, - не могла вгомонитися мати, - Божейка з Одесу повезли в свiти. Ото звiдти й слiд починати розшук: куди повезли, кому i де продали. Свiт широкий, та людина ж не голка, аби безнадiйно згубитися в свiтi. - Ото най твоя дiвчина i ©де, най розшуку╨. Зманила до свого Випалу Божейка, то най тепер ©де! Я не такий дурень, аби слухатися довгого жiночого язика i куцого розуму. Господиня не стерпiла, теж щось сказала Божейковому татовi, та Миловида не дослухалася вже до тих казань. З не© доста було того, що почула: не когось iншого, ©© вважають винною в бiдi, що спiткала Божейка. Боженьки! А гадала ж, що чиста перед Божейком i його старинею. Бо коли зродилася за першо© зустрiчi з Сонцепiкською вессю ця неподобна думка, i забаритись не забарилася