прогнати ©© геть, i переконати переконала себе: чи то ж ©©, Миловидчина, провина, що Лада вказала Божейковi саме на не©, дiвку з Випалу, що Божейко при©хав туди й став бранцем ромейських татей? Не лише вiн, весь тиверський люд у придунайському пониззi зазнав ромейського гвалту. А Божейкiв тато iнакше, бач, дума╨: винна Миловидка. Йой, людоньки! I ти, зiронько ясна, заступнице знедолених! Як же ©й лишатися i жити в цiй оселi, коли про не© он як думають? Не до сну було вже. Бо що бiльше думала та побивалася, шукаючи рятунку, то певнiша була: i ця оселя не стане ©й прихистком. Лiпше вже свiт за очi пiде, анiж залишиться там, де ©© мають за басиху, що накликала лихо на свого лада i на його домiвку. "А куди ж пiду? - настигла iнша думка i змусила завагатися. - До тiтки, до князя чи таки свiт за очi? Йой, горенько! Таж там, у свiтах, як i в тiтоньки сво╨©, зiтлiю, а то й лусну з горя та розпуки, а в князя, окрiм усього, ще й зганьблю себе". Мало не до ранку калатала собою. I думала-страждала, i плакала-ридала, уткнувшись у подушку та дбаючи, аби не почули ©© там, за дверима. А настав ранок - пiдстерегла такий момент, коли господар вийшов поратися на подвiр'©, i стала перед Божейковою мамою. - Господине солоденька, - сказала сумно та знiчено. - Я чула, про що говорили ви з мужем сво©м поночi, i ось що надумала: не комусь iншому, менi слiд iти до роме©в i шукати там Божейка. Жiнка тетерiла вiд того казання, слова не здатна була виректи. А проте швидко й оговталася. - Схаменися, Миловидко, - замахала руками. - Не бери до серця того, що чула. Чи то ж дiвоче дiло - iти до чужакiв, вештатися помiж татей i шукати правди у татей. О милостивi боги! Та ти ж пропадеш там, присяйбiг, пропадеш! - Ну, чом же? - Хоча б i тому, що он яка лiпотна собою. А крiм всього - беззахисна, чужинка. Хто захистить тебе, коли скаже котрийсь: моя? Iти тобi до роме©в - все одно, що вiддати себе на поталу вовчiй згра©. - Дарма. - Ба нi, не дарма. Вони за такими в чужi землi розбо╨м ходять, а ти сама об'явишся. Тямиш, у яку крутопадь пха╨шся? - Я була вже там, матiнко. Боги вберегли i визволили. Гляди, й за цим разом убережуть. Знаю Одес у ромейськiй землi, знаю Маркiанополь. Бiльше скажу: маю там най i старенького, та доброго приятеля - мандрiвного ливарника з полян. Гадаю, пристане на мо╨ благання i пiде на пошуки Божейка. То моя чи не ╨дина свiтла сподiванка i моя надiйна сторожа в ромейськiй землi. Зна╨ рiч, зна╨ покони ромейськi, зна╨ й роме©в. Треба буде розпитатися в них - розпита╨ться, треба буде заплатити - зна╨, кому i скiльки. Та й путь йому яко мандрiвному ливарниковi всюди буде вiдкрита. Видасть мене за свою доню та й пiдемо. У вас же, чу╨те, матiнко-голубонько, у вас просила б одно© лиш помочi: коли справдi хочете бачити у себе Божейка, а нас - у парi з Божейком, не пошкодуйте тих солiд i того золота, що ма╨те. Ви правду казали: роме© ласi на них. Аби тiльки поталанило знайти менi мо╨ ладо, за солiди та за золото викуплю. Присяйбiг, матiнко гожа. Двi цiни дам, а викуплю! Вона не дотримала-таки дано© собi перед тим, як iти на бесiду, обiцянки: бути твердою, мов кремiнь. Закровоточили давнi, закровоточили й новi рани, вiдчула себе не просто знедоленою - скривдженою. А коли до всiх, що мала досi, болей додався й завданий, _здавалось, найрiднiшими людьми, що лишалося робити дiвчинi,, котра не мала нi роду-захисту, нi матерi-порадницi? Мусила зломитись i виплакати жалi сво© чужiй. А бiля не© плакала й Божейкова мама. XV_ За все лiто князь Волот лише вряди-годи бував у Чернi та попутно - в Соколинiй Вежi. Укладений iз вiчем ряд надiйно тримав його на придунайських обводах Тиверi i зобов'язував клопотатися дiлом всi╨© землi - вибором мiсць пiд сторожовi вежi та гридницi при вежах. Не хотiв бачити те дiло опороченим чи©мсь недбальством, тому до всього приглядався, правдиво кажучи, усе започатковував сам. Придунав'я - не те, що Поднiстров'я. Тут - пониззя. I знайти мiсце, що бодай трохи пiдносилося б над пониззям та дозволяло проглядати не лише Дунай, а й Задунав'я, не так просто. А ©х змушений знайти не одно i знайти там, де найбiльш ймовiрне вторгнення. ╞здив та й ©здив, приглядавсь та й приглядавсь. А ще ж i про те мав думати: ставить вежi в незайманщинi. Що буде i як буде? Земля ця споконвiку слов'янська i з волi тих же слов'ян уступлена для гостинно© путi. Хочеш ©хати iз степу в гори, до склавинiв, або через Дунай - до роме©в, - ©дь собi, для того ╨ обводи Тиверсько© землi i гостинна путь на обводах. Хочеш правитися iз гiр у степ чи з придунайських долин у той же степ - прався хоч i всiм плем'ям, не лише кiньми, а й возами, для того знов-таки ╨ обводи i незайманщина на обводах. Аби до слов'ян не забiгав, аби слов'янськi весi не плюндрував, яко тать. Тепер виходить, що князь Тиверi посяде незайманщину, перетне гостинну путь, а коли хтось зважиться iти по нiй, змушений буде сказати "зась". Таки зважиться i скаже чи обмежиться тим, що сяде вежами в незайманщинi, саму ж незайманщину лишить гостинною путтю? Ба мiг би й обмежитись, коли б можна було. Ано, коли б можна! Через те, що й сам не зна╨ до пуття, як буде потiм з незайманщиною, i на вiчi не заговорив про не©. А, мабуть, слiд було б. Роме© давно зламали той вiковий покон, то чого вiн ма╨ триматися його? Аби давати тим татям спроможнiсть вiльно переправлятися через Дунай та грабувати слов'янськi землi за Дуна╨м? Нi, слiд було одразу i все казати на вiчi: не лише вежами та забудовами при вежах, всiм людом ма╨мо вийти на Дунай та стати Довгою стiною по Дунаю. А було б благословення вiча, мiг би вдовольнити i свою давню спокусницю-мрiю: бути не просто привiдцею тиверсько© ратi та дружини, а й державним мужем у сво©й землi, хоча б i таким, як ╨ вже зараз князь Ки╨ва, що он яку вольницю дозволя╨ собi: споруджу╨ у Тиверi морське пристанище, хоче бувати за морем, вести з ромеями торгiвлю. Певно, ╨ кого послати i ╨ на кого опертися в такiм дiлi. Чи вiн, Волот, такий далекий вiд того, аби бути не лише привiдцею ратi, а й державним мужем на Тиверi? Старiйшини почитають його яко князя, вiче не противиться йому, бачить у дiлах його здоровий глузд, тому трима╨ за ним руку. А все ж зробив не так багато, аби почувати себе повноправним волостелином у сво©й землi. Щоб бути ним, слiд мати власну силу, що могла б порiвнятися з силою вiча. А вона не так у ратi та дружинi, як у мужах, здатних поставити при потребi пiд княжу руку i дружину, i рать.. Такi мужi у Тиверi ╨. Це насамперед тi волостелини, що мають уже сво© угiддя-вотчини i горнуться таки до князя, а не до вiча, це, зрештою, й тi, що волiють мати ©х: во╨води, сотеннi, десяцькi, вважай, уся старша дружина. Бiда лиш, що не так багато пiд його рукою вiльно© землi, аби мiг винагородити всiх угiддями. Отож i гада╨ собi: чи не час скористатися незайманщиною? Он скiлькох може зробити волостелинами у Приднiпров'©, а водночас i во╨водами на обводах, коли подiлить мiж мужами незайманщину. На мiсце тих, що пiдуть у Подунав'╨, поставив би во╨водами, сотенними, десяцькими iнших - ось i мав би свою, княжу, силу i надiйну опору на Тиверi. Бо всiх винагороджених, а надто тих, що стали б волостелинами та во╨водами у Подунав'©, зобов'язував би мати власну дружину. При потребi мiг би кликати всiх i збирати докупи. Об'╨днанi з княжою дружиною вони й складали б рать - ту, що з нею не завжди насмiлювалася б змагатися рать ополченська. Сила ставала б супроти сили i змушувала б старiйшин бути зговiрливiшими, а вiче - покiрнiшим. То - без сумнiву, то - напевно. I даремно вiн завагався та не винiс на розсуд вiча думку про необхiднiсть подiлити незайманщину мiж мужами-во╨водами. Уклав би з вiчем такий ряд, одразу двох зайцiв забив би: i сво©х мужiв та свою дружину мав би в Подунав'©, i надiйну стiну-заслону поставив би супроти роме©в. Хiба ризикнути й пообiцяти цю землю во╨водам без речницi вiча? А чому б i нi? Чи в нього не буде чим пояснити вiчу, чому вчинив так, чи пiсля того, що сталося в Подуиав'©, насмiлиться хтось перечити князевi? Ба нi, не перечитимуть, а вже що во╨води вiзьмуться за спорудження веж та забудов, за змiцнення обводiв у Подунав'©, коли пообiця╨ ©м вотчину-угiддя поблизу веж, сумнiвiв i поготiв не може бути. Багато важитиме й те, що незайманщина перестане бути пристанищем для татей, усякого там бiглого та пошельмованого у волостях люду. Саме з нього во╨води наберуть собi дружини, а яко волостелини-челядь. Вiльний смерд до дружини, як i до челядi, не вельми охочий iти. До дружини йде лиш той, хто зубожiв до краю, зрiкся, а то й позбувся землi. Зараз цi люди перебиваються легким хлiбом, а скажуть ©м: iдiть на хлiб ратний - i матимете не лише розкiш-волю, а й коня, броню, усе, чим бува╨ ситий i вдоволений поселянин, пiдуть не вагаючись. I то будуть не гiршi, анiж ма╨ в себе, отроки та мужi, якщо по щиростi, саме такi, яких треба в неспокiйних полуденних обводах Тиверсько© землi: мужнi та винахiдливi, байдужi до смертi i здатнi, коли що, пiти на смерть. Уздовж i впоперек мiряв того лiта дунайське прибережжя. I все - у сiдлi, вважай, упродовж трьох мiсяцiв у походi. А ще у постiйних турботах. Бо мало було тiльки обрати мiсце для вежi та забудов, треба було й вимiряти та вивiрити, чи найлiпше з усiх, що ╨ поблизу, чи не залл╨ вода, коли вийде з берегiв Дунай. Зате й утiху мав вiд трудiв сво©х. I чи не найбiльшу, коли спинив коня та став над Днiстровським лиманом, на мiсцi старо© грецько© Тiри. Як вiн ранiше не догадався побувати тут? Сам, без полян, побачив би, що споруджена на мiсцi Тiри твердь може стати Константинополем Тиверсько© землi. Мiсце он яке, ма╨ високий кам'янистий берег, при березi - прозорi води лиману. I море неподалiк. А каменю довкруж - хоч рiчку гати. I здебiльше бiлий. Коли здiйснить те, що задумав укупi з полянами, так i нарече це пристанище: Бiлгород. Бо такий бiлий буде, мовби лебiдь при синiх водах лиману, бо стане вежею з веж i пристанищем iз пристанищ, опорою Трояново© землi в усьому Подунав'©. Треба буде - пiдуть за море з товарами, а зворохобляться роме© - пiдуть на тих же лодiях i до роме©в: сюди, на Дунай, а то й до самого Константинополя. Аби знали тi ненадiйнi сусiди, що анти мають при Дуна© свiй Константинополь. Аби знали i потерпали! Iз вiчем князь Волот уклав-таки ряд, i доволi надiйний. Цього лiта тиверськi поселяни йдуть на пониззя з сокирами й допомагають тим, що вцiлiли пiсля ромейського гвалту, спорудити до зими хижi, наступного пiдуть у Подунав'я й споруджуватимуть сторожовi вежi та забудови при вежах. Пiдуть тi самi поселяни чи iншi - то вже турбота старiйшин на волостях. Вони уклали з князем ряд, мусять подбати, аби були у Подунав'© будiвничi. Про все, що треба для зведення будов, подбають князь i його мужi. До Черна повернувся вiдчутно втомлений, до всього й Малки не застав удома; як i на передлiттi, влiтку, сидiла з дiвчатками бiля Богданка. А без Малки, дiтей порожнiм та сумним видався Чернський терем. Тому не засидiвся у ньому, вже наступного дня сiв у сiдло й погнав коня до Соколино© Вежi.. Малеча заскучала за вiтцем не менше, нiж вiн за нею. Заглядала у вiчi та щебетала навперебiй, коли сидiли купно у теремi бабусi Доброгнiви, невгавала й тодi, як пiшли, прихопивши й Богданка, до лiсу, гуляли знадливими в Соколинiй Вежi узлiссями. З усiма був пiдкреслено уважний та добрий, а з Богданком чи не найбiльше. Бо таки жалiв його, хай не вголос, про себе, все ж визнавав: син покараний за отчi провини. А крiм всього, знав уже: мати Доброгнiва лиша╨ отроча на зиму при собi. Усi будуть з татом та мамою, усiм стелиться весела путь до Черна i ще веселiша - у Чернi, а Богданко коротатиме темний свiй вiк тут, лишень з бабунею та з бабунею. Як мiг не жалiти пiсля всього сина i не упадати коло нього? Геть усi статки сво©, крiвцю свою вiддав би, аби зарадити його темнотi. Та ба, не зарадить. Бабуся Доброгнiва береться зробити те, тож хай буде, як вона хоче. Ачей, i зробить. I день, i другий, i третiй вiдсипався та почував себе всього лиш вiтцем князь Волот. Та мужем жонi сво©й, та сином матерi. А на четвертий постукалися до ворiт i гостi - прибула жона во╨води Вепра з донькою. - Б'ю чолом князевi, - спинилась i низько вклонилася, коли вийшов iз дверей, зачувши iржання коней на подвiр'©. - Низький уклiн i княгинi Малцi, - побачила i вклонилась теж. - Спаси бiг. Проходь та будь гостею, сусiдко гожа. Як добре зробила, що згадала та прибула, що не забува╨ш нас. - Почула, що князя боги повернули нарештi до праотньо© оселi i не могла не навiдатись. Обiймались i чоломкались, а тим часом говорили. - Чи не во╨вода Вепр принiс тi вiстi? - Во╨вода у Чернi, княже. Гiнцi його сказали. А тут i Зоринка наполягла. Дiвчинка стояла осторонь. Загледiвши, що князь iз княгинею звернули нарештi на не© увагу, заяснiла видом i вiддала чолом. Княгиня не забарилася пiдiйти до не©, обняти та привiтати щиро. Знала-бо: вiта╨ не просто гостю, вiта╨ Богданкову наречену, ту, котра коли не стала ще, то стане, як не зашкодять боги, ще одною донею й княгинею в землi Тиверськiй. Правдиво кажучи, бiльше коло не© упадала, анiж бiля ©© мами i сво╨© посестри, чим неабияк тiшила й посестру. Ано, хто ж лишиться байдужим та непотiшеним, бачачи, якою втiхою ╨ для стороннiх твоя дитина? А княгиня Малка не просто ж собi стороння, вона - перша на всю Тивер жона. Ось тiльки Богданко... - Князь, яко вiрний домочадець, - заговорила дещо iншим голосом Вепрова, коли пустила свою пiвдiвку мiж Волотових дiтей, - анi на день не затримався у Чернi, кинув усi стольнi дiла та й додому мерщiй. - Йой, Людомило! - Малка ©й. - Чи мислиш, що кажеш ото? Таж тi стольнi дiла всеньке лiто тримали його на обводах. За три мiсяцi об'явився тут чи не втрет╨ i кажеш "мерщiй"? - Людомила зна╨, що каже, - весело грав очима князь. - Нарiка╨ тим на мужа, котрий, мабуть, рiдше бува╨ у Веселому Долi, анiж я в Соколинiй Вежi. Таки нарiка╨ш, га, Людомило? Вепрова вiдмаху╨ться вiд того, що чу╨, а проте й не вельми. - Чи князь не вiда╨, який у нього во╨вода? Йому домiвка, що вовковi торiшн╨ лiгво: тодi лиш i згаду╨ про нього, як захурделить. - Отак навiть? - Коли б не челядь, не знаю, що й робила б iз тим Веселим Долом. Усе на менi вiн та й на менi. Зна╨те-бо: i худоби та ролейних нив ма╨мо немало, i бортей та перевiсищ наставили по лiсах, а муж у Чернi та й у Чернi, сама змушена дбати про все та давати всьому лад. - Тодi з дозволу ласкаво© Людомили вчинимо з ним маленький жарт. Згода? - Вепр-бо ╨. Чи варто? - Варто, коли такий. Пошлемо зараз гiнця й покличемо до мене. А вже тут i вiдсвятку╨мо завершення лiта купно. Жарт видався, як нiколи, доречним, а утча i зовсiм славною. I для мужiв, що були добрими радниками у ратнiм та стольнiм дiлi й мали про що говорити пiд хмелем, i для жон ©хнiх, що вважали себе посестрами, а вiдтак не просто дружнiми - родинно зближеними. Та чи не найбiльше -для дiтей, у них сво╨ було застiлля i втiхи-гулянки сво©. Зате якi по-дитячому веселi i по-молодечому гомiнкi! Навiть Богданко забував у тому галасi-весiллi, що вiн незрячий. I смiявся, i галасував, i радiв, яко старший, коли в тих, що були коло нього, доходило до скрути. Бо була з ним Зоринка. Бо в то© Зоринки таке добре та прихильне до нього серце, така щедра вона, старша серед дiвчаток, на вигадки, що де вже тут думати про темiнь в очах i про смуток на серцi. Радiстю та втiхою iскриться воно, а чи тi iскри такi частi гостi, аби цуратися ©х? Присяйбiг, навiть тодi, як умовкло все, а гостi почали збиратися та ©хати хто куди, не був такий засмучений, як мiг би бути. Бо обiцяли всi: i Зоринка та ©© мама, i кревнi його, що не востанн╨ тут. На©здитимуть i будуть з ним, на©здитимуть i будуть. Вiд того дня Волот примiтко добрий був iз жоною сво╨ю, а ще добрiшим - iз дiтьми. Чому - сам не знав. Може, просив вибачення за те, що так думав про всiх них отам, у наметi над лиманом, а може, тiльки хотiв би попросити, та не мiг. Ано, чи то ж легко пiдiйти й сказати: "Я зраджував вас: i тебе, жоно, i вас, дiти... Побачив дiвку неземно© лiпоти i порочив вас перед нею, йшов на зраду, чим, певно, й прогнiвив богiв, а прогнiванi боги покарали мене найбiльшою карою - слiпотою сина". Ой нi, сказати таке не годен, лiпше буде, коли не знатимуть. Помiчала чи не помiчала його муку-каяття княгиня Малка, однi боги вiдають. Добре вже те, що на прихильнiсть вiдповiдала подвiйною прихильнiстю, а на ласку - благоговiнням. Як i дiти, мiж iншим, надто найменша - Миланка. Яскою дивилась на свого тата, збиту не давала. Як тiльки зайшов до терему, уже й бiжить, зирить-загляда╨ у дверi. Та усмiха╨ться так, що й камiнний не втрима╨ться, скаже: "Ходи, дитино". Не гнiвався за те анi на не©, анi на няньок-челядниць. Саджав на руки i втiшався щебетом-розумуванням, очицями довiрливо добрими i чистими. I слухав уважно та чинно, а то й смiявся слухаючи. - То ти отака у нас! - ширив подивованi очi. - Умi╨ш бути пташкою й спiвати, яко пташка? - Ано. - Ану ж бо, ану заспiвай. Дiвчина не хоче бути проханою. Швиденько злазить iз татових колiн, ста╨, як належить, на ©©, дитячий, розум стати, i наспiву╨: - Воробчику пташку, пташку, Чи був ти у нашому садку? Чи видiв ти, як мак сiють? - Йой вотак сiють мак, Йой вотак сiють мак. Князь пiдхоплю╨ малу свою на руки, пригорта╨ та цiлу╨ щиро. - Яка ж бо ти втiшна у нас, Миланко! Яка мила дiвка! Це ж хто тебе навчив сьому? Бабуся? - Атож. - I ти сiяла вже мак? - Нi, збирала лишень. Бабуся велiла на передлiттi при©здити, тодi сiятимемо. - По©деш? - Чом нi? А татусь по©де з нами? - По©ду, дитя мо╨. - На все лiто? - Нi, на все лiто не зможу. При©здитиму на свята i коли матиму вiльну годину. - При©здiть, татку. Там так пригоже, що й ну. I песик у бабусi ╨сть, i кицька та курчатка ╨сть. А ще бабуся багато казочок розповiда╨ нам, пiсень спiва╨ всяких. - Ов! То ти й казочки вже зна╨ш? - А знаю. - Може, розкажеш? - Най потiм, як спати лягатиму. Казочки перед сном розповiдають. - Чи ти ба! - Я лiпше заспiваю вам ще. Вона не чека╨ запросин, злазить i йде в танок. А танцюючи, наспiву╨: - Дзьобка маленька, Де твоя матiнка? - На макiвцi сидiла, Дрiбен мачок дзьобала: - Дзьоб, дзьоб, дзьобаиець, Ходить дiвка у танець, А за нею молодець. - Не ходи, дiвко, у танець, Лихо буде пiд кiнець. Вони так голосно смiялися, часом здiймали такий вереск, що челядницi оглядалися врештi-решт i бiгли шукати свою втiкачку. Не раз думав князь: чи то ж гоже, що все Миланка та Миланка тiшить його. Може, час уже й батьковi потiшити Миланку? Шукав i не знаходив для не© розваги або часу на розвагу. Тодi аж надибав i спромiгся на все разом, як випали снiги. - Ану-бо, Малко, - зайшов знадвору незвично збадьорений. - Збирай дiвчаток та одягай теплiш. По©демо до Соколино© Вежi. Проката╨мо наших соловейкiв на санях-залубнях i Богданка провiда╨мо. I сiдали в запряженi трiйкою коней сани, i ©хали заснiженим полем чи лiсом, Волот не переставав бути таким, яким бачила його княгиня вранцi. Смiявся, потiшений розумуванням доньок, сам смiшив i все нагадував челядниковi: "Гони, гони вороних! Вони вигулянi, най iдуть чвалом. Щоб снiг летiв з-пiд копит, щоб вiтром дух забивало нашiй Миланi. ╞й до вподоби це. Правда ж, Миланко?" Укутував дiвча, зазирав у збадьоренi не менш, нiж у тата, оченята i тiшився тою бадьорiстю. "Нi, я був несправедливий до Малки. - зiзнавався. - Присяйбiг, несправедливий! Дiвки - не така вже й пагуба для роду. Он яка лiпотна старша - Златка. А якаМиланка. Друга Миловида буде на вроду. То чи треба падати духом i нидiти, коли так? Спiткало лихо сина? Не матиму спадко╨мця-кревника? То матиму двох зятiв! Котрийсь iз них замiнить сина, коли вже пiде на зле, i сяде на княжий стiл у Тиверськiй землi. Ано, не все уже втрачено.. А може, й нiчого не втрачено". XVI_ Зима вiддавна була порою перепочинку. I для князiв та ©хнiх мужiв, i для смердiв-поселян. Не до перепочинку лиш рукомеслим людям: зброярам та золотарям, ковачам та ливарникам, стройникам та ткачам. Тим, навпаки, слiд надолужувати взимку, брати на прожиток те, чого не вiзьмуть на передлiттi, влiтку, коли у полi гаряча пора. I все ж рукомеслих не так багато. Всi iншi знають: настала зима - настав час для перепочинку, а кращим перепочинком завжди були й залишаються лови. Не втримався вiд них i князь Волот. Вiдвiдини Соколино© Вежi, щоправда, пригасили в ньому ловчу завзятiсть (там як жили, так i живуть сподiванками), все ж не так дуже, щоб вiдмовитися вiд ловiв. Як тiльки випали глибокi снiги i в Тиверi твердо стало на зиму, заiржали бiля княжих конюшень конi, залаяли на скотницях пси, озвалися, пробуючи голоси, рiжки, за ними - й басистi тур'© роги. Ловчi покрикували на челядь, челядь - на псiв, i пiшла, покотилася долами зичнiсть, недвозначно кажучи всiм: князь збира╨ться на лови. Як виходив iз терема та сiдав у сани, над'©хав на вороному, мов галка, й широкогрудому, з мiцними ногами й ще мiцнiшою гривастою ши╨ю конi во╨вода Вепр. - Куди велиш податися, Волоте? - На пониззя, там звiра бiльше. - А може, на сво© дiдизни заглянемо? В дiдизнах його не менше. Давно не бували там зимово© пори i не вiдловлювали. - Я був, i не так давно, - вiдмахнувся князь i заходився всiдатись. - Подамося спершу на пониззя, а вже вертаючись, заглянемо i в твою дiдизну, коли так хочеш. Догадувався во╨вода: не до веселощiв князевi у Соколинiй Вежi, тому й волi╨ бути далi вiд не©. А самому, як нiколи, хотiлося бути саме у Веселому Долi: обiцяв Людомилi тодi ще, як гостив, сказав, на лови прибуду до отнього гнiзда. Вони не вперше купно йдуть на лови. Вiдколи Волот - князь, Вепр - перший пiсля князя ратний муж у землi Тиверськiй. Ще за молодечих лiт спiзналися i таки в сво©х дiдизнах, таки на ловах. Брали ©х тодi з собою не як мужiв - рано ©м було сходитися у лiсi з ведмедем, стинатися з iкластим вепром, брали як отрокiв, на яких покладалося наганяти звiра. Проте броню i отроки мали при собi справжню, та й ловчих навикiв не позичати ©м. Всяке ж бо трапля╨ться на ловах, як трапилось i тодi, за першого знайомства молодого княжича з молодим сусiдом по оседку - Вепром. Iшов з челяддю, галасував, як i челядь, наганяючи звiра,_ а обернулося так, що звiр погнав на нього. I погнав не як-небудь - лавою. Кiнь схарапудився тодi i викинув княжича з сiдла. Як те сталося - i помiтити не встиг. Та й не було коли помiчати. Уступили з дороги челядники - рвонув услiд за ними й гнiдий. А вепри он уже, поруч. ╙дине, на що спромiгся, - пiдхопив сулицю й став до бою. На що покладався, сам не вiдав: вепрiв, що йшли прямiсiнько на нього, було два, i обидва не вепри - веприська. - Бери того, що по лiву руч, - почув позад себе. - Я беру того, що по праву. Той, що скакав на конi й кричав йому, теж був iз сулицею. Хто - пiзнiше вже довiдався, а довiдавшись, не розминувся так собi: i до Соколино© Вежi запросив, i конем-гриванем, що носив потiм Вепра на Дунай i поза Дуна╨м, винагородив. Бо таки щиро вдячний був за помiч, бо й батьки пiсля того близько зiйшлися i мали себе за приятелiв-соратникiв. А ще ж i жили по сусiдству: Волот iз вiтцем сво©м по один бiк лiсу, Вепр - по другий, у Волотового вiтця бортна межа позначалася на полуночнiм лику дубiв, що стояли по взгiр'ю i пiдносилися над лiсом, у Вепрового - на полуденнiм. I вдачею виявилися схожi: обидва веселi й завзятi, схильнi до мiцно© чоловiчо© дружби, а ще мiцнi тiлом i духом, не боялися анi скачок шалених, анi по╨динкiв iз звiром лютим. Тож i заприятелювали. Скiльки жили вольними молодцями у сво©х дiдизнах, стiльки й трималися купно. Одного передсвяткового надвечiр'я Волот гнав коня до Веселого Долу i був на iгрищах чи якихось iнших забавах у Вепра, iншого - Вепр до Соколино© Вежi, на побачення-гулянку в товариствi Волота. А вже як надходив день, що його святкувала вся земля, чи надходив час зимових ловiв, сходилися всiма родами й тiшилися, як серце велiло. Потiм зачастили ратнi виправи, зачастили й походи до Дунаю та за Дунай. Були отроками, трималися батькiв, стали мужами, не забували, шо вони сусiди-побратими: i в походах старалися бути ближче один до одного, i в сiчах пам'ятали, що плече побратима - надiйне плече. А вже як не стало батькiв i ©м довелося взяти на себе батькiвську ношу, порiднилися й поготiв. Тепер уже доля Тиверi тримала ©х укупi, гострила розум i меч ©хнiй на дiла ратнi i стольнi. Зимовий день занадто куций, щоб сподiватися на лови сьогоднi ж. Через те князь Волот так i поклав собi: правитиметься в бiк Дунаю доти, доки стане дня. Довiдавшись про те. Вепр, як i там, у Чернi, знову насмiлився пiдступитися до нього з порадою. - То ризиковано, княже. А коли нiч застане в лiсi? Тим паче, що далi пiдуть спаленi весi та городища. А в спалених можемо й не знайти ночiвлi. - Ну, чом же, за лiто кожен оседок щось та поставив. Яка найближче весь? - По один бiк - Медуша, по другий - Сонцепiк. - А далi? - Випал. - Випал? Стривай, невже Випал? - Так i ╨. А що князя диву╨? - Я був у Випалi, я знаю його. Туди й триматимемо путь. - Коли князь був там, то повинен знати: Випал спалений, i спалений дотла. - Кажу ж, за лiто щось побудували. Раз ╨ люди, ╨ й оселi, а нам на нiч великих розкошiв не треба. Повелiваю: тримати путь на Випал. I збадьорився неабияк, i захвилювався - теж. Випадково опиня╨ться вiн вдруге бiля цього городища чи з велiння долi? Це треба: знову ви©хав на Випал, а до Випалу, зна╨, пiшла Миловидка. Чи то ж вiдшукала кревних? Чи живе тут? Городище справдi не було вже тим, що на передлiттi. З-помiж притрушених снiгом згарищ стояли й свiжо рубленi хижi. Правда, негусто ©х стояло. Коли ж вiдвiдали, напитуючи ролейного старосту, одну, потiм другу, i зовсiм засумнiвалися: де справдi знайдуть ночiвлю, коли в кожнiй халупi по кiлька сiмей? На щастя, староста Випалу виявився тямковитим: не довго думав та гадав, звiльнив свою оселю для князя, ще одну - для мужiв i челядi, а випальцям звелiв потiснитися на той час, поки гостюватиме князь. Те вдовольнило Волота, i вiн зажадав бачитися з ролейним старостою вiч-на-вiч. - ╙ ще одне важливе дiло, ролейче. У Випалi живе дiвчина Миловида. Ярославова Миловида, - уточнив. - Зна╨ш таку? - Чому не знати, знаю. - Прийди з нею i негайно. Я повернув ©© на передлiттi з роме©в, - додав, аби ролейний менше дивувався. - А ладо ©© лишився там. Скажи, ╨ вiстi про нього. Сподiвався, що староста кивне догiдливе та й подасться з оселi виконувати волю князя, а той стояв i клiпав очима. - Пiти, княже, можу, та чи прийду з Миловидкою - не знаю. -Чом так? -З передзим'я не бачу ©© в городищi. -З передзим'я? Куди ж пiшла? Куди могла пiти? -Не вiдаю. -Ну, а стариня ©© жива, тут вона? -Ба нi, загинула. Весь рiд загинув. Миловида лiтувала в тiтки сво╨©, а це не бачу. Та я пiду i запитаю в то© ж тiтки, де вона. Староста уклонився й поспiшив зникнути, а князь сидiв, мовби у воду опущений. I хотiв, i не мiг втямити те, що почув. Каже, старинi у Миловидки нема╨, рiд увесь загинув, i Миловидка подалася кудись ще на передзим'©. А до Черна не прийшла, бач. Чого б то? Не повiрила речам княжим? Не побажала бути в стольному Чернi? Мабуть, що так. Поки думав та сушив себе не вельми втiшними думами, ролейний староста стукався уже в дверi Миловидчино© тiтки й тлумачив тiтцi, чом прийшов, хто кличе Миловидку. - Пробi. Таж ©© нема╨! - Я теж казав: нема╨. А князь велить: знайди i приведи. Тiтка i подивована, i неабияк налякана тими речами. "Приведи? Йой, та що вiн собi надумав, той князь?" - Облиш тi клопоти, старосто. Миловида полишила Випал, пiшла з Випалу. - Куди пiшла? Де можна знайти ©© коли не нинi, то завтра? - Або я знаю? - злукавила жiнка. - Пiшла у свiт, а свiт широкий, шукай ©© там. Вертiв, як тiльки мiг, хитрий та битий на бесiдах староста, а мусив вертатися нi з чим. I князь мусив лишатися в його оселi нi з чим. Через те i спати не спав до глибоко© ночi, i на лови ви©хав похмурiший за похмуре зимове небо. Вепр швидко спостерiг те i не втерпiв, щоб не нагадати при нагодi про свою дiдизну. Нагоду дало завершення першо© облави. Ловчi несли та й несли до саней звiрину: i лосей, i вепрiв, i ╨ленiв, i зайцiв. Окремо складали тих, що давали лиш пушнину. - Ого! - веселилися й потирали закляклi руки. - Такий вилов не завжди щастить мати. - Князь зна╨, де водиться звiрина, - полестив хтось, не вiдаючи, якими пiдозрiлими видадуться тi лестощi. Зате Вепр нагледiв гострий його позирк i, зда╨ться, збагнув, чому такий невдоволений вийшов Волот з ночi. - Набили справдi бiльше, нiж можна було сподiватися, - вкинув i сво╨ слово. - Може, на сани та й по конях, га, княже? Чого ма╨мо тулитися в тiсних випальських халупах? У мене i теплiнь, i просторiнь, буде де i лови продовжити, i трапезу, достойну князя i його мужiв, справити. - А доберемося до ночi? - Присяйбiг, доберемось. Це ж мало не вдвiчi ближче, нiж до Черна. - Тодi вели узяти з собою дичини на вечiрню та вранiшню трапези, та й по©демо. Усе, що лишиться, залиш випальцям. - Гой-я! Вепр крутнувся на мiсцi й подався по-молодечому швидко до челядi, а князь кликав уже до себе релейного старосту з Випалу. - Ми вiд'©жджа╨мо, - сказав йому. - Все, що удiлять мо© мужi, вiзьми й роздай погорiльцям. Дiвцi ж Миловидi, коли з'явиться тут, скажеш: князь був i цiкавився, як живе вона без кревних. Коли ж залишиться у Випалi, подбай, аби не була зобиджена кимось. Чув, що кажу? - Чую, княже, аякже. - I ще повiдай ©й: на передлiттi роме© обiцялись повернути наших бранцiв, ну, i ©© лада також. - Повiдаю, княже, неодмiнно, - поспiшав запевнити староста, i була в тiй поспiшностi не тiльки ладнiсть будь що прислужитися, був i страх: а де знайде Миловиду? Тiтка ©© правду казала: свiт широкий, пiди та знайди сироту в тому широкому свiтi. У теремi во╨води Вепра справдi почувалися, нiби вдома: i тепло було, i затишно, i просторо. А ще ж парували й свiжi яства на столах, гнулися столи вiд численних яств, наповнених ситою та медами корчаг, численних братниць та поставцiв для тих, хто дiлитиме з господарем щедре застiлля. Воно й князь не з порожнiми залубнями вирушив на лови, ╨ в тих залубнях i яства, i питва. Та що вони супроти того, чим пригоща╨ нинi Вепр i його жона Людомила? З привезеного оббiлували тiльки й пошаткували виловлену по випальських лiсах дичину, все iнше - вiд щедрот Людомили Вепрово© та вiд радостi самого Вепра. Хто бачив його на ловах, той, не задумуючись, скаже: нема╨ завзятiшого i буйнiшого в тих заняттях мужа, анiж во╨вода Вепр. Одначе хто мав нагоду пiдiймати з ним виповненi медом братницi, дiлити веселе пiд хмелем застiлля, той теж не буде довго думати й шукати рiвного Вепровi в буйнощах та веселощах. Бо Вепр самого бога перевершить у питвi та весiллi, а ще - у вихваляннях ловчими виправами. - Зимова нiч, - пiдвiвся за столом господар, - довга нiч. Веселiмось, братi╨! Ма╨мо час i все, що треба для веселощiв. А найперше ма╨мо нагоду бути на дозвiллi, самi з собою i з сво©м князем. Тож за веселе дозвiлля, мужi! За вдалi лови! За князя Тиверi, надiйну охорону нашо© землi i нашого достатку! Вiн простягнув до Волота братницю, i мужi не забарилися стати на рiвнi, та не забарився стримати ©х i князь. - Стривайте, - застерiг i теж пiдвiвся. - Покони нашi велять пити насамперед за господарiв i достатки в господi. Ми нинi часту╨мося в господi во╨води Вепра. Тож пiднiмемо першу братницю i воздамо належне вогнищу во╨води i тiй, котра оберiга╨ це вогнище, - госпожi Людомилi. Помiтив, певно, як нiяковi╨ жiнка, чуючи здравицю на свою честь, i звiв на жарт. - За Вепра питимемо завтра, коли матимемо такi ж багатi лови в його лiсах, як нинi у випальських. А зараз пропоную випити за господиню оселi, за ©© багате застiлля, за те, що вмi╨ бути i турботливою матiр'ю, i вправним вогнищним на мiсцi свого мужа! - Ано! - голосно i дружно пiдтримали свого князя мужi. - За Людомилу Вепрову i в ©© особi за всiх жон мужiв ратних! За тих, на кому сто©ть наше слов'янське вогнище! Здравиця гожiй Людомилi! Шана i здравиця! Господиня не сподiвалася, видно, що ©© помiтять у велелюддi мужiв, тим паче, що вiншуватимуть отак голосно, i знiяковiла, не знайшлася б, що сказати на ту здравицю, коли б не князь. Виповнив ситою братницю, пiдiйшов i подав до рук. - Випийте з нами, Людомило. - Спаси бiг. Коли таке побажання, то чом i не випити. ╞© одповiдь, а тим паче пригублення вiтали ще голоснiше, нiж досi. Князь повеселiв вiд того, збадьорився й запросив господиню до столу. - Це ж трапеза мужiв. - Дарма. Беру вас пiд свiй княжий захист. Погомонiти слiд, - додав, саджаючи поруч. - Княгиня Малка навмисне збиралася за©хати до Веселого Долу, аби мати а сусiдами бесiду. Та оскiльки я тут уже, у Веселiм Долi, зроблю те без не©. Бесiда йтиме, золотенька Людомило, про Зоринку. - А що Зоринка? - сполошилася жiнка. - А нiчого. Зна╨мо, що вельми лiпотна дiвка росте i хотiли б, аби була ще лiпшою. Княгиня Малка знайшла серед грекинь-полонянок навчительку августiйших норовiв, тих, що побутують в iмператорських августiонах по чужих землях. Малка ставить ©© до сво©х дiвчаток i хотiла б, аби й Зоринка пройшла ту науку. Буде вона Богданковою чя не буде, наука та для доньки волостелина не стане зайвою. То оце й хочу запитати ласкаву господиню: як вона дивиться на те, аби зараз уже, може, й по сих ловах одвезти Зоринку до нас. Най би жила при теремi, та набиралась тих норовiв, та оберталася в гуртi.. I мо©м дiвчаткам було б веселiше з нею, i ©й. - Иой, князю, - сумно подивилася Людомила. - Не знаю, що й сказати. - Чом так? - Бо не вiдаю, про кого бiльше маю дбати: про дiвку-малолiтку, чи про найстаршого свого Боривоя. - А що з Бориво╨м? - Боюсь, бiди нако©ть, коли не пов'яжемо злюбними узами. - Скiльки ж це йому лiт? - Двадцяте йде! - Ов! Такий меткий? То най обира╨ собi ладо, та й по всьому. - Коли ж вiтер у головi, князю. Нiчого iншого не зна╨, нiчим iншим не цiкавиться, окрiм ловiв та дiвок. А в нас, як на те, нема╨ на прикметi достойно© його iменi пари. Наречена його - князь зна╨ те, - померла нагло, iншо© не нагледiли за клопотами. - Сам нагледить. Чи треба журитися тим? - Йой, князю, як не журитися, коли вiн лiзе туди, куди й очi не лiзуть. - Пусте, - засмiявся Волот i виповнив обидвi братницi хмiльним. - Завтра ж зарадимо вашому лиховi, Людомило. Скажiть, чому вiн вдома, а не серед дружинникiв? - Таж зима. - Сторожову службу i взимку несуть. Туди ми й спровадимо його, аби менше думав про дiвок, - засмiявся i взяв у руки братницю. - Ви кажiть менi про Зоринку: посила╨те ©© до Черна чи не посила╨те? - Або я знаю? Мушу поговорити про це з мужем. Князь примовк на мить i загледiвся на не©. - Чи я перечу? Говорiть, а все ж будьте самi собою, Людомило. Твердiшi будьте i з мужем, i з дiтьми, бо й справдi накоять бiди. Не лише зараз, пiд хмелем, завжди почува╨ себе неабияк щирим та добрим при Людомилi, а ще неабияким прихильним до Людомили. Така вона до серця йому чи так спiвчува╨ ©й, не вельми ощасливленiй Вепром? Мабуть, i те, i друге важить немало. Бо Малчипа посестра он яка миловида i он яка добра та щира на вдачу. А опинилася в руках хай i безжурно-веселого та до самозречення одважного, все ж баламутного мужа. То тiльки каже Людомила: рiдко бува╨ во╨вода у Веселiм Долi, i господу, i господарство полишив на жону. Не те вона каже, iцо дума╨: не поважа╨ i не цiну╨ ©© муж яко жону. Геть iнший вiн вдачею, геть iншi ма╨ норови та потреби, анiж Людомила. А те й болить Людомилi, так само, як тiшить Зоринчина схожiсть на маму. Ано, i видом-лiпотою, i щедрiстю серця Зоринка вилита мама. Нiкому не казали того з Малкою, однак, саме зглядаючись на Людомилу, й нарекли ©© доню Богданковою. Веселив Вепрову жону, а бiля не© i сам веселився. Та пив, та пригощавсь. Аж поки Людомилине мiсце за столом не посiв муж ©©, а з ним i вся ловча братiя. - Княже, - сказали. - Ми тут говорили-радились i стали ось на якiй гадцi: чи то такi слабосилi ╨сть, що ма╨мо дарувати ромеям той передлiтнiй гвалт i те спустошення? Збирай по зимi рать, та пiдемо за Дунай, та вiзьмемо за карк Хiльбудiя i всiх, хто з Хiльбудi╨м. - Вважа╨те, що ма╨мо iти? - Вважа╨мо. - Коли йти, то йти треба всi╨ю антською силою, а князь Добрит не пiдтрима╨ нас, вiн iнакше мислить взяти гору над ромеями. - Нiби iнакше можна? - Чом нi? Коли справдi повернуть бранцiв та покриють збитки, то й буде наша гора над ними. Не про те ма╨мо мислити зараз, братi╨, - пiдвiвся й окинув зором мужiв, мовби пересвiдчувався: чи всi тут сво©, чи може казати ©м те, що надумав сказати. - Гада╨те, чому я домагався у вiча посiсти незайманщину та спорудити вежi й остроги по Дунаю? Мислю так собi: ма╨мо вийти тиверським людом по сам Дунай i стати на ньому неподатливою твердю. Роме© там, пiд Константинополем, воздвигли Довгу стiну. Ми воздвигнемо ©© тут. I тою стiною будете ви, мужi тиверсько© ратi. Ти, Вепре, ти, Чужкраю, ти, Ратиборе, всi найдостойнiшi, хто ╨ тут, i хто ╨ там, у Чернi, в старшiй дружинi нашiй. Хочете знати, чому саме на вас надiя моя? Скажу. I вiн не став приховувати того, що було досi тiльки пота╨мним намiром. Тут справдi усi сво©, содруги-мужi, вiрнi побратими. А вiд побратимiв не гоже ховатися навiть iз найпота╨мнiшими думками. Мужам цим не треба казати, що таке незайманщина, чим багате i знадливе Подунав'я. Вони i з'©здили, i сходили його, ба - навiть виплазували, дiючи лови.. Казати зараз на часi було iнше: хто винагороджу╨ться князем у Подунав'©, якими хоче бачити князь тi волостi i якими - волостелинiв. - Волiю, аби кожен iз вас, отримавши удiл, взяв на себе спорудження вежi та острогу в тiм удiлi. Пам'ятайте, вам належатиме не лише стояти на обводах - жити, отож зробiть усе, аби могли жити. Люду буде доста, скористайтеся тим i зробiть для себе надiйнi твердi. А ще ось що вiзьмiть на карб - аби волостi вашi справдi стали стiною супроти роме©в, не обмежуйтесь спорудженням острогiв та веж, посадiть в удiлах сво©х люд тиверський - челядь, поселян, ба навiть татей, коли вони вiдмовляться жити з татьби. Ото буде ваша найнадiйнiша твердь. - Славно! Мудро i славно! Князь пiднiс руку i застерiг: вiн не все ще сказав. - Хочу бачити вас сво╨ю надiйною опорою на обводах, а вiдтак - опорою землi i столу. Тому й речу: iдiть i утверджуйтесь, будьте волостелинами i заодно - во╨водами, кожен iз сво╨ю вежею i з сво╨ю дружиною. А коли утвердитесь, тодi й запита╨мо роме©в: чому ходили на наш бiк i що шукали на нашому боцi. - Правду кажеш, княже! Най славиться Тивер i тиверська мiць на Дуна©! - Хвала князю Тиверi! Слава i хвала! Скiльки пили тi╨© ночi, стiльки й виголошували здравицi сво╨му привiдцевi. Бо вдоволенi були тим, що почули, бо не сподiвалися почути таке. Навiть тодi, як ©хали наступного досвiтку на лови, позирали на свого князя, мовби питаючи: "Чи правда то? Чи нам не приснилося сп'яна?" А Вепр i вголос поцiкавився: - Скiльком мислиш давати удiли, Волоте? - Скiльки закладемо твердей, стiльки буде й удiлiв. - I вже перегодом додав: - Для тих, що заслужать княжо© ласки опiсля, теж залишу. - Розумiю. Ми першi, однак не останнi. Не осудиш, коли поцiкавлюсь? - Кажи. - Тiру ти за ким залиша╨ш? - За собою. - Тодi просив би надiлити менi землi, що прилягають до гирла Дунаю. Волот пильно й вивчаюче глянув на нього. - Чом так? - Най i там будемо сусiдами. Князь не поспiшав згоджуватися. Не тому, що мав iншi намiри (у нього ©х, правдиво кажучи, не було). Щось непевне, схоже на недовiру збудило Вепрове тлумачення: "Най i там будемо сусiдами". - Завваж, то небезпечне мiсце. Може,