одне з найнебезпечнiших. - Чи я належу до тих, що шукають безпеки? Зате зараз уже бачу, якi перевiсища поставлю там на роме©в. Настане час - матиму у гирлi Дунаю сво╨ пристанище i сво© лодi© в пристанищi. А матиму лодi© - i роме© присмирнiють. Побачимо тодi, хто в кого питатиме дозволу ходити по Дунаю. Коли не береш гирло собi, вiддай менi. Чи когось другого знайдеш, щоб зробив там те, що мислю i можу зробити я? "Бистрий мiй во╨вода на мислi, нiчого не скажеш. Ось тiльки чи не занадто далеко забiга╨? А втiм, кого справдi поставлю у гирлi Дунаю, коли не Вепра?" XVII_ Усе, що слiд робити в Соколинiй Вежi, робить челядь, усе, за чим слiд приглянути, нагляда╨ хтось. Стара Доброгнiва бiльше з Богданком та з турботами про Богданка. Навiть уночi не ма╨ через те отроча спокою, виходить на подвiр'я, ближче до сили небесно©, й молиться, звертаючись до небес: - На морi, на океанi, на островi на Буянi живуть-поживають три брати вiтри.. Один - що полюбля╨ гуляти в краях сiверських, другий - що в схiдних, третiй - що в захiдних. Повiйте дужо, вiтри буйнi©, виймiть печаль-тоску з серця отрочого, знiмiть з Богданкових очей хворобу-золотавицю, злу полудницю. Чу╨те, вiтри буйнi! Повiйте дужо, буряно i знiмiть! I тебе прошу, Зоря-Зорянице, мати наша вечiрняя, нiчна i вранiшня. Як ти виводиш на небо сонце ясне╨, б'╨ш-побива╨ш, на смерть вража╨ш мечами-самосiками морок нiчний, так само най буде вражена й повержена хворiсть Богданкова. Будьте ж мо© слова твердiшi за камiнь, гострiшi за меч-самосiк. Що задумано, те най станеться. Доглядалася до небес i молилася, а помолившись, на всi чотири сторони поклонилася i, вже розкланявшись, пiшла спати. Бо вдосвiта теж треба встати й пiти нi свiт нi зоря до криницi, аби набрати в нiй непочато© зоряно© водицi, - тi╨©, що ©© з ночi нiхто не бовтав, що прийняла в себе i посланi з неба роси, i передсвiтанковi тумани. Гляди, серед тих дрiбен-крапель знайдеться бодай одна крапелиночка живо© води, то© само©, що ©© ждуть - не дiждуться. - Вставай, онучку, - лагiдно скаже, нагледiвши перегодом, як вiн обмацу╨ рученятами ложе, шукаючи свою доглядачку. - День надворi, вмиватимемось та снiдатимемо. - Я заспав, бабусю? - Не так щоб, одначе вставай, бо треба вже звикати тобi вставати рано. Скоро наш довгожданий день - свiтла п'ятниця. Того дня ма╨мо вдосвiта бути надворi, зустрiчати царiвну Золоту Косу, Ненаглядну Красу. Умивала Богданка старанно - i хлюпала в очi зоряною водицею, i промивала ©х. А промиваючи, приказувала: - Iшла баба з-за моря, несла повен кузов здоров'я. Комусь лишень шматочок, нашому ж Богданковi весь кузовочок. Вода донизу, а ти, внучку, рости доверху. Як iз личка стiка╨ вода, так iз очей най спада╨ полуда. Внук слухав i слухався. Вже потiм, як посадила за стiл, запитав: - Це вже одна седмиця залишилася до свiтло© п'ятницi? - Ано, всього одна седмиця. - Як шкода, що я не угледю царiвни. - А може ж, i вгледиш, соколику. Прозрi╨ш i вгледиш. - Коли б то. Знав би, то ранiш надивлявся. Вона, бабусю, буде в той свiтлий день така, як завжди, чи не така? - Ну що-бо ти! В цей день царiвна вийде геть оновленою. - У морi-океанi оновиться? - А де ж iще? - Не втямлю щось, бабусю Доброгнiво. Ви ж казали, сонце щовечора хова╨ться у морi-океанi й щоранку виходить звiдти помiтно пригашеним, нiби оновленим. - Казала, бо так i ╨; оновлю╨ться воно й щоденно. А все ж щоденне оновлення - не те, що щорiчне. У свiтлу п'ятницю царiвна Золота Коса, Ненаглядна Краса купа╨ться в першому позлюбному молоцi дощоносних дiв, а то не те, що в звичайному. Чув, як гримить-гуркоче бог-громовик, коли наста╨ пора передлiтнього злюбу? То вiн шука╨ в пiднебесних водах океану котрусь iз сво©х обраниць. А знайти не завжди може. Тому й гнiва╨ться. Носиться по небу й зирить-нагляда╨. Коли ж нагледить, як випiрне котрась та зблисне на сонцi бiлими, нiби перла морськi, грудьми, i зовсiм шаленi╨, бурею женеться за тою хмарою-дiвою, а наздогнавши, затиска╨ ©© в сво©х вогненних обiймах, пронизу╨ блискавицею. Отодi й бурлить-клекоче в морi перше позлюбне молоко. Оновлю╨ться в ньому, викупуючись, морська царiвна, ста╨ його i для оновлення матерi-землi. Ачей бачив же, як засiва╨ ниви дощ? То теж, щоб знав, плодоносне сiм'я злюбного ╨днання бога-громовика з повногрудими дiвами пiднебесся. Дощi тi, надто раннi, змивають снiги, а з снiгами й бруд, зцiлюють землю пiсля люто© зими i, зцiлюючи, повертають ©© до життя. - Зцiлюють, кажете? То дощi i ╨ жива вода пiднебесся? - Цiлюща, внучку. Всього лиш цiлюща. Жива на островi Буянi. Щоправда, i вона випада╨ з дощами. Ти тiльки не печалься, коли прозрi╨ш не одразу. Здебiльше бува╨ так, що живою водою тричi треба бризнути у вiчi, аби вони знов стали видющими. - Йой, так довго доведеться ждати? - Може, одразу прозрi╨ш, а може, й нi. Будь терпеливий, внучку. Треба, що вдi╨ш. За терпiння боги й посилають благодать свою. Княжич Яровит не те терпiв, прокладаючи стезю до сво╨© обраницi, а таки витерпiв i проклав. - Яровит? Це ж хто такий, бабуню? Звiдки вiн? - З вiкiв, соколику, з сиво© давнини. А жив неподалiк вiд нас, пiд горами Карпатськими. Коли - достеменно нiхто уже й не зна╨. Одне залишилось у пам'ятi людськiй: витязем був непереможним i доброликим на все пiдгiр'я. Сам, без дружини, виходив супроти чужо© ратi й рубав ©© мечем-самосiком доти, доки не стиналася й не показувала хребти. А ще правду ставив над усе. Невинного не кривдив, убогого не обминав. Орав землю, дiяв лови, оседок змурував над рiчкою Прутом. Так i жив би, мабуть, на радiсть батька-матерi, люду довкружнього, коли б не заговорила в ньому Лада та не повела назустрiч тiй, що ждала-виглядала його, свого судженого. Княжич i до того не раз бував у горах та долах землi сво╨©, коли - дiючи лови, коли - з цiкавостi. А ще виходив на обводи, як люд сурмив тривогу: "Вставай, Яровите, поспiшай, Яровите! Татi iдуть на нас iз чужкраю!" Того ж дня, як заговорила в ньому Лада, вибрався аж у бескиди. Чому, сам не знав. Побачив, якi крутi, i взяв собi до тями: "Ану ж, чи здолаю?" I що вище збирався, то зухвалiшим було воно, бажання здолати узвишшя. А вже як вибрався на бескид-перевал та глянув по той бiк перевалу, не втримався вiд спокуси спуститися в дiл, поглянути та довiдатись, хто i як живе там, за крутими горами. На нього не звертали уваги, аж поки не доправився до острогу волостелина загiр'я та не освiдчився: - Я княжич Яровит з-над Пруту. Хочу бачитися з господарем острога г волостелином краю. Тодi подивувалися й заметушились. Яровит? Той, про якого йде свiтом слава як про диво-витязя, що сам-самiсiнький виходить супроти ратi й перемага╨? Бачив, перестраханi вкрай, i не тiльки челядники. В теремi волостелина теж дивилися на нього налякано. Те й робили, що питалися: як се вiн перебрався через такi гори? Чи то можна перебратися, та ще з конем? А поки мiж княжичем Яровитом та володарем загiр'я велася така-сяка бесiда, через стiну, в сусiднiй iз гридницею свiтлицi стояла перед матiр'ю зболена сум'яттям та нiяковiстю донька волостелинова й не знала, що казати допитливiй мамi. - Ти слаба? - питалася мати. - Тобi зле? - Так, мамцю. Зле i дуже. Одначе не тому, що слаба. - То чому ж? Ховалася зi сво╨ю гризотою i ще бiльше страждала. - Там... - одважилася зрештою i спаленiла до краю. - Там, у вiтця, сидить витязь, угодний серцю мо╨му, той, що бачився давно i в снi, i наяву. - Иой, Живо! Що я чую вiд тебе? - Мамцю моя! - простогнала дiвчина i впала на колiна. - Мамцю добра та золотенька! Не гнiвайтесь на мене i не карайте мене. Бо то нiчого вже не допоможе. Лiпше зробiть так, аби витязь цей лишився у нас до ночi, i нiч, i потiм, аж доки не скажу йому те, чим горю. Бо коли мамця не знайдуть способу лишити його в нашiм острозi, то отам, у вирi рiчки, знайдуть свою доню. Господиня i налякана, i стривожена не менше, нiж ©© Жива. Та де ╨ така мати, котра була б ворогом сво©й дитинi? I пiшла до гридницi, i заговорила гостя. А говорячи, сама впевнилася: таких парованих, як цей витязь та ©© доня, в усьому свiтi не знайти. Вони, мов двi квiтки в саду цар-дiви, буде згуба i згуба велика, коли не докладе зусиль, аби зiйшлись i порозумiлися. I сокорила коло гостя, i до столу запрошувала. Коли ж зголосився пообiдати, не забарилася накрити стiл, покликала на трапезу мужiв острога, родину свою i серед усiх - приворожену чужинцем Живу. Там вiн i побачив ©© вперше, а вже як побачив, та заговорив, та впевнився бесiдуючи: ось хто кликав його через бескиди, не став зволiкати, там таки, за трапезою, й сказав дiвчинi, що не може повертатися за гори без не©. "Я ладна, витязю, наректися тво╨ю жоною, - одповiла йому Жива, - одначе ставлю й свою умову: зроби так, аби могла ©здити через гори до тата-мами в гостi". На все зголошувався i все обiцяв. Та й чом не обiцяти? Земля його хоч i за горами, та не за далекими. По цей бiк бескидiв вiтець Живин збере люд та вирiвня╨ путь до самого хребта, по той - зробить те саме його, Яровитiв, вiтець. А з перевалом i сам упора╨ться. Що йому, витязю при молодостi та силi? Чи не зрушить камiння, чи не зрiвня╨ гору? Так гадалося, та не так сталося. Як завершував уже рiвняти через бескиди путь, вiдчув неабияку спрагу. А що неподалiк - чутно було --- шумiв, зманюючи прохолодою, потiк, то й не вiдкладав бажання надалi, пiшов напитись. Довго i смачно пив, i тiльки тодi вже, як утолив спрагу, сiв на коня й погнав його до батьково© та материно© домiвки над Прутом. Не почував якихось одмiн у собi, через те нiчого й не помiчав за собою. А пiд'©хав до вiтцево© оселi, постукав у ворота - й змушений був загадатися: його не пустили до двору. "Хто ти?" - запитали через вiконце. "Чи не бачите, хто? Яровит". "╞дь далi, чоловiче, коли вида╨ш себе за Яровита. Наш Яровит - молодець iз молодцiв, а ти, не проти ночi кажучи, зловiщий iз пущi i старець пiд сто лiт". "Що ти верзеш? - гнiвався на челядника. - Поклич князя, коли тобi зловiщi сняться". "Нема потреби кликати". "А я велю: поклич!" - гримнув булавою у ворота. Челядник послухавсь-таки, подався до господи, а звiдти появився перегодом у парi з князем-вiтцем. "Голос нiби Яровитiв, - казав, чимчикуючи позаду, - а личина - страшно й казати, яка". Князь теж прочинив спершу вiконце й подивився через нього, а подивившись, як i челядник, запитав у Яровита, хто вiн, чого хоче. "Ви що, отче, - хотiв обуритися Яровит, а видав iз серця жалiсть. - Жарту╨те зi мною чи уроки взяли вас тут усiх? Кажу ж, Яровит я, син ваш!" Старий причинив вiконце, чути, гомонить iз челядником: "Не лише голос, кiнь теж Яровитiв. А в сiдлi чужа й страшна людина. Що ж робити? Боги свiтлi та боги яснi, порадьте, що робити?" I думав довше, нiж слiд, i вагався бiльше, нiж личило б князевi, а повагавшись, сказав: "Переночуй, муже, десь-iнде. До нас при©деш завтра, як буде день". "Чи ж зараз така вже нiч!" - хотiв крикнути, та не крикнув, боляче стало йому, i так дуже, що й голос втратив. Потирлувався пiд воротами й повернув коня до лiсу. Там було ©хн╨ тирло, а при тирлi халупа для челядi, що ходила лiтньо© пори за товаром. У тiй халупi й заночу╨. I ходив на мiсцi сво╨© вигнансько© ночiвлi, i думав, i близький до вiдчаю був, думаючи. Чи то ж можливо таке: рiдний отець не признав, до оселi не зважився пустити на нiч. Що ж сталося? "Не лише голос, кiнь теж Яровитiв, - казав челядниковi, - а в сiдлi чужа й страшна людина". Невже то правда? Невже його одмiнив хтось? Обмацав себе раз, обмацав вдруге й закляк: у нього таки не його вид. I сплюснутий, i порiзаний глибокими зморшками-борознами.. Далебi, й справдi схожий на того, що в пущi. Як же це сталося? Чия зла сила захотiла стати ©м iз Живою на перепуттi? Вибiг надвiр, пiд мiсяць та зорi, хотiв було сiсти на коня, та одразу ж i стримав себе. Куди подасться? Що вдi╨? Хто призна╨ його тепер, коли рiдний отець не признав? Лиша╨ться взяти себе в руки й ждати дня, а вдень i сам перекона╨ться, що сталося. Про сон годi було й думати. Лежав, уткнувшись спотвореним видом у сiно, i мучився, перекидався горiлиць i знову мучився. I так до свiтання. А на свiтаннi вiдв'язав коня, вскочив у сiдло й по©хав не до ворiт, що ©х перед ним не розчинили, а до гiрського озера. Поки добрався - i сонце виглянуло з-за гори, бризнуло скiсним промiнням на плесо. Певен був: вiд того, що сталося з ним, нiкуди не втече уже, через те не лякався аж надто. А заглянув у гiрське свiчадо - й очам не повiрив: з озера дивився на нього старий-престарий, справдi столiтнiй дiд. Доброликостi, що слiпила колись дiвкам очi, нiби й не було. Щоки запали, вид, чоло порiзанi глибокими зморшками-борознами.. I рот запав, пiдборiддя загострилося.. Лише очi свiтилися давнiм молодечим блиском i сила почувалася в руках не менша, нiж досi. Пiдвiвся, розглянувся i, вихопивши меча, люто, з якоюсь нелюдською злiстю махнув ним зверху донизу. Струнка смерiчка, та, що найближче була до води, як стояла, так i присiла до землi, пiдтята скiсним ударом. Знову сидiв Яровит, притиснутий до землi горем, i кам'янiв з горя. Хто, де, яким робом помстився йому? Усе то через Живу? Комусь аж надто вже не хочеться, аби вiн узяв злюб iз загiрною миловидою Живою? То де вiн, той, що хоче цього? Чому не вийде на по╨динок? Невидимим захотiв бути, чари наслав. Коли, де i як? У Живи за столом чи тодi, як пив воду з потоку-джерела? Напевно, коли пив воду. Сталося б у наречено©, Жива одмiнилася б з лиця i виказала б свою бентегу. Бiда iде, виходить, вiд води. А коли так, може, вода й зми╨ з нього цю потворну личину? Не роздумував. Роздягнувся - i до озера мерщiй. Вода холодною уже була, мов крига. Та Яровит не зважав на те. Старанно вимив вид, голову, пiрнав i знову вимивав та полоскався. А вийшов на берег та глянув у заспоко╨не плесо - жодних одмiн. Як був старий, поморщений, так i залишився. Що ж робити? Таки податися до кревних, благати про помiч? А що вони вдiють супроти чарiв? Слiд шукати людей, що могли б побороти чари, стати вище за басих та баянiв. Обiзнаних iз пущами, по яких живуть волхви-баяни, не бракувало по оседках, як не бракувало й волхвiв по пущах. А таких, що зарадили б Яровитовiй бiдi, не було та й не було. Або сумно дивилися на витязя i мовчали, або мовчки розводили руками. Та ба, i Яровит не мав iншо© ради-розради, як ©здити й питатися. Коли повiяло справжнiм холодом (а йшлося до зими), згадав Живу, ©© затишну оселю й спинив, потiшений знахiдкою, коня: чом же вiн шука╨ порятунку все по цей та по цей бiк гiр? Може ж, вiн там, де наслано порчу - за горами? Та й зима в тiм кра© не така люта. Ано, гляди, саме на загiр'© поталанить йому знайти тих, кого шука╨, i те, чого хоче. Подумав так i увiрував, а увiрував - одразу й повернув коня на ту путь, що вела до бескидiв. Сподiванка не завжди омана, а вiра - не така вже й абищиця. Тiльки-но залишив позад себе бескиди та став спускатися в дiл, нагледiв дим мiж порiдiлих дерев, а по©хав на дим - натрапив i на оседок. Ним виявилася печера, а в тiй печерi сидiв бiля нiшi, в якiй палало вогнище, бiлий, як лунь, дiд. Вiн був такий древнiй та висхлий, присяйбiг, можна було й подивуватися, як ще трима╨ться в ньому життя. "Коли цей не скаже, - подумав Яровит, - нiхто вже не скаже". - "Низький уклiн вам, господарю, - схилив перед волхвом голову, - i найлiпшi зичення у вашiй оселi". "Спаси бiг". Дiд затримав на ньому пригашений старiстю погляд i вже потiм запитав: "Що, молодче, бiда й тебе привела до мене?" "Так, дiдусю", - стверджував i неабияк дивувався: - "Вiн бачить у менi молодця?!" "Розкажи усе, як було", - сво╨© правив дiд. Яровитовi не треба докладати великих зусиль, аби пригадати, як було. Вiн не раз уже пригадував, отож i розповiсти не забарився. "То нарiка╨ш бiльше на потiк?" "Так, дiдусю". "Помиля╨шся, витязю. З джерел б'╨ чиста вода. Тебе спо©ли там ще, за трапезою. Не думай, однак, що зробила те Жива чи ©© кревнi. Спо©ли тi, кому не хочеться, аби ви побралися з Живою. Ти, молодче, призначений не для земних дiвиць. Ось чому боги й противляться тво╨му злюбу з земною дiвою". "Боги?!" "Так, витязю, боги. А то, сам зна╨ш, дужа сила. Така дужа, що й ну. I все ж навiть боги поступляться перед тво©м бажанням, коли вволиш ©хню волю i пiдеш в iм'я скривджених на непосильнi земному люду подвиги. Чи згоден взяти на себе таку повиннiсть?" "Я на все згоден заради молодостi i Живи. Кажiть, якi вони, тi подвиги?" "Не я скажу тобi про них, iншi скажуть. Якщо заночу╨ш у мене, матимеш зустрiч iз вiщим вороном. Вiд нього й довiда╨шся, що ма╨ш вдiяти, аби позбутися напастi. Та перед тим вислухай i мою речницю. Чи да╨ш згоду вволити останню волю вiщого волхва?" "Коли зможу, уволю, дiдусю". "Те, про що проситиму, зможеш. Це найпростiше. Завтра я, молодче, помру. Вiддай мо╨ тiло вогню, а тодi вже й пiдеш назустрiч сво╨му щастю". "Згода". "От i добре. Мир з тобою, витязю. По©ж, що знайдеш у мо©й оселi, та й лягай, завтра ще звидимося". Гадав, що i з вороном звидиться завтра, а вiн об'явився у снi. Сiв на каменi й заговорив до Яровита людським голосом: "Дiд казав, ти згоден iти заради молодостi та уподобано© дiви на подвиги". "Згоден". "А чи вiда╨ш, якi то подвиги?" "Най i найдивовижнiшi, все одно пiду". "То слухай, коли так. Насланi на тебе чари може зняти лише жива вода. Вiда╨ш, де i як можеш добути ©©?" "Нi". "Молодий ти, виходить, i вельми. Старi давно i повсюдно знають: жива вода ╨ в однiм на весь свiт мiсцi - на островi Буянi. Коли хочеш вернути собi молодечий лик i тим уже повернутися до уподобано© дiви, ма╨ш проникнути туди i власноручно добути з джерела, що б'╨ в узголiв'© Цар-Дiвиного ложа, живо© води, а з найближчого до ©© терема дерева зiрвати золоте яблуко. Не гайся, одразу ж умийся тi╨ю водою i з'©ж яблуко. Уми╨шся - повернеш собi лiпоту тiлесну, з'©си яблуко - станеш непiдвладним чарам та урокам, жодна зла сила не нашкодить уже тобi. Цi два подвиги, сам бачиш, ма╨ш вчинити заради себе". "А як же я доберуся на острiв Буян, - не втерпiв Яровит, - як звiдти повернуся?" "Не спiши. Скажи спершу: умi╨ш берегти та©ну паче зiницю ока?" "О так! Iнакше я не був би витязем". "То знай: ця з тих, що ©© треба тримати за сiмома замками. Там, де Дунай впада╨ у море, бував?" "Не доводилося". "То доведеться. Саме туди прилiта╨ з острова Буяна Стратим-птах. Всеньке лiто викупу╨ться в Дуна╨вi, кружля╨, шукаючи поживи, по околiях, бо живиться не лише рибою i падаллю. Паче всього нишпорить за тою ©жею пiд кiнець лiта - тодi, як ма╨ повертатися вже на острiв Буян. Без вагомого запасу кiнсько© падалi не вiдлiта╨ до Вираю. Ось ти й скориста╨шся тi╨ю слабiстю Стратим-птаха. ╞дь у гирло Дунаю, сховайся разом iз конем сво©м у надiйному мiсцi i коли помiтиш, як винишпорю╨ той птах-велетень здобич свою, забий уночi коня, вийми з нього тельбухи, а сам залiзь у черево. На свiтанку Стратим-птах розшука╨ твою приманку й перенесе ©©, а вiдтак i тебе, на острiв Буян".. "Вчиню, як радиш, - потiшився Яровит. - Одначе скажи, коли такий добрий, як же я повернуся звiдти?" "А то вже твiй клопiт. Берешся вчинити подвиги, шукай i способу". "Ну гаразд. А що ж буде з Живою? Вона ждатиме мене?" "Зворотну путь до наречено© сво╨© Живи прокладеш третiм i останнiм подвигом: ма╨ш вирятувати з бiди морську царiвну - ту, котра призначена тобi богами яко жона твоя. Як ти стражда╨ш оце вiд наслання, що спотворило вид твiй, так i вона стражда╨ вiд переслiдувань царя-нелюба. Знай: це чи не найважчий твiй подвиг, бо треба буде самого себе перебороти". "Як то?" "А там побачиш, що та як. Одне знай: поряту╨ш царiвну, боги можуть розщедритися й звiльнити тебе вiд призначеного ними ж - бути мужем морськiй царiвнi. Не поряту╨ш - не повернешся й до Живи". Яровит загадався, а поки думав та гадав - i ворон зник. "Вставай, молодче, - будив його тим часом волхв. - Настав мiй час, вмирати буду. Не забув, про що домовлялися?" "Нi, дiдусю. Вчиню так, як велiли". "Помагай тобi бог у дiлах тво©х многотрудних. Це боги послали тебе до мене, аби не дав плодитися в мо©м тiлi усякiй нечистi". Сказав - i затих. Вiддавши тiло покiйного вогню, Яровит знову замислився. Як же йому бути? Правитись до Живи й сказати усе, що сталося з ним, чи вертатися до вiтця свого? "А ти мене пошли до Живи, - пiдказав людським голосом кiнь. - Доки мандруватимеш там десь, нагадуватиму ©й про тебе i тим утримаю вiд зневiри".. "А й справдi, - Яровит йому. - Ти менi найвiрнiший содруг. Чи можу вiддавати такого Стратим-птаховi? Iншого попрошу у вiтця, як i челядь, що ма╨ зашити мене у черевi коня, аби надiйнiше доправився на острiв Буян". Далебi, не день i не два нiс свою ношу Стратим-птах через дощове море, бо коли сiв, не мiг уже ласувати падаллю: звалився неподалiк i заснув. Тим скористався витязь Яровит, розпоров коню черево i вилiз на волю. А вже як вилiз, поспiшив загубитися в зелених, мов рута, островобуянських садах. Дивовижно незвичний свiт постав перед очима враженого землянина. Небо таке нiжно-голубе, що, здавалось, розтанеш у ньому, коли дивитимешся довго. I свiтло лилося з небес до лоскоту при╨мне та м'яке, i пахощi виповнювали сад неземним ароматом, i спiви витали над садом такi вiддалено нiжнi та мелодiйнi, що слухав би та й слухав ©х, упивався б та й упивався б ними. Та на те Яровит був витязем, аби не пiддаватися анi силi, що ста╨ супроти нього скелею, анi спокусi, що спроможна валити й скелi. Пригадав, чого прибув на острiв Буян, i прогнав вiд себе спокусу, став дивитись-розглядатися, де ╨ i де може бути в цiм диво-царствi терем царiвни. Недовго й дошукувався. Вдалинi пiдносилась некрута гора, а ту гору оперiзувала блакитна, як i небо над островом, стрiчка рiки. По цей бiк рiчки, в долинi, стелились зеленi, щедро засiянi квiтами луки, по другий, на пiдгiр'©, знову сади та сади. А де ж бути терему Золото© Коси, Ненаглядно© Краси, як не в саду та не на пiдгiр'©, i де бути джерелу живо© води, як не там-таки, в пiдгiр'©, поблизу рiки? Цар-Дiва, видно, спочивала в теремi, бо нiмував терем, нiмотно було й довкола терема. Тiльки й гомону, що спiв пташок та плюскiт джерела. "Це там, бiля ложа царiвни", - догадувався Яровит. Поклав собi так: тут сила його нiчого, мабуть, не варта; тут коли не перехитрить, то й не добуде води. Тож не поспiшав. Ступить кiлька ступенiв, розглянеться - i знову йде, розглянеться - i йде. Та ось завважив витязь: пахощi стали примiтно вiдчутними, такими душисто-солодкими, ледве переборював себе, аби не сiсти там, де сто©ть, i не заснути. А вже як сяде, знав, i поготiв не втрима╨ться, засне. "Чи не ╨ це вона, сторожа Цар-Дiви? - подумав. - Присяйбiг, вона, та сила, що не пiдпуска╨ смертних до живо© води!" Ну, коли i всього, то вiн не сплоху╨. Не затим пантрував за Стратим-птахом, зважувався на таку далеку i, може, безповоротну мандрiвку, аби сплохувати тепер i пiддатися сонливiй зморi пахощiв. Ано, не затим! Швидше лусне без аеру та духмяностей аерових, анiж поступиться. Надумався - i випростав спину, ступив назустрiч сво╨му порятунку. Коли набрав води та зiрвав золотий плiд з найближчо© до терема яблунi, вiдiйшов на дозволену для вiльного дихання вiдстань i там же, пiд першим, що захищало його вiд можливих свiдкiв, деревом умився. Сонливiсть одразу ж i помiтно зникла, до тiла, чув, прибула свiжа сила. Про бажання й говорити не доводиться. Десь обминав всякi перетинки, десь пересягав через них i бiг що було сили до рiчки. Бо таки не терпiлося вiдшукати тиху заводь при березi, заглянути в не©, а заглянувши, пересвiдчитись у сподiваному. Боги свiтлi та боги яснi! Вiн справдi знову молодий i красний видом! Не повiрив за першим разом; схилився i знову заглянув у плесо-свiчадо. Таки ж молодий i доброликий, присяйбiг, ще лiпший, анiж був. Не вiдав, потiшений, куди йти, що дiяти. Згадав про зiрване яблуко i з'©в його: хай буде такий, як ╨, хай не пристають бiльше злi уроки. "А що ж далi ? - замислився. - Маю дбати про повернення на землю? А так, маю, i все ж то потiм. Найперше слiд по©сти щось i перепочити". За ©жею не було потреби ходити далеко - вона всюди, на кожнiм деревi i на кожнiм кущi. Там солодкi яблука, а там ще солодшi, там смачнi родзинки, мигдалi, а там ще смачнiшi. Зривав i ©в, втiшався при╨мним присмаком i знову ©в. Аж поки не наситився, а вже наситившись, лiг там-таки пiд кущами, i заснув. Спав сном мужа i витязя, може, добу, а може, й бiльше. Коли ж прокинувся, та скупався у рiчцi, та поснiдав, знову загадався: як же вiн повернеться на землю? Спитати б, а в кого спита╨ш? Це таки справдi царство Сонця, Мiсяця й Зiрок.. Хiба податись i вклонитися Цар-Дiвi? А коли замiсть ради-поради та запре в пiдземеллi? А що, може сказати: "Тебе сюди не просили, отож i згинь тут". Нi, рятунку-повернення мусить шукати сам. I вiщий ворон так нарiк: "То вже твоя турбота". Час вимiрювався не днями й ночами, як на землi, - перепочинками. Поспав, потинявся без дiла, з одно© цiкавостi, - ото й прожив добу. Знову поспав та поблукав понад левадами - знову прожив. I все ж розумiв: час iде, а надi© на повернення до землян нiяко©. Невже для того добирався на острiв Буян, щоб лишитися на ньому назавжди? Те, що казав ворон, було неправда? Не лише бентега, сумнiви обсiдали та й обсiдали серце, вiдчай закрався уже. А з вiдча╨м прийшла й зневiра. Та ось прокинувся одного разу вiд грому-гуркоту й побачив: повз нього проносяться вогненнi конi. Хвостатi, гривастi i неймовiрно бистрi. Мигнуть перед очима, ослiплять сяйвом - i зникають, схоже, що до землi правляться. Догадався, що то за конi, а чи на все уже згоден був, - схопився найближчому коневi за хвоста i за одну якусь мить, ну, може, за двi опинився в сво╨му, земному морi. Мабуть, глибоко пiрнув, ледве стало духу, щоб вибратися на поверхню. Через те перше, що зробив, лiг на водi й перепочив. Потiм уже розглянувся й помiтив: вiн не так i далеко вiд берега. Вдалинi виднiлися гори, лiси на схилах гiр, ближче до моря - град бiлокам'яний. До нього й поплив Яровит. На берег вибрався десь аж надвечiр. Сили забракло пiдвестися, силу море вичерпало. Отож внплазував на сухий пiсок i заснув, до краю змордований i знеможений. Удосвiта знайшли його там рибалки. Будили - не добудилися. Тож пiдняли на руки й понесли до сво╨© рибальсько© оселi. Там вiн i проснувся, коли рибалки повернулися з моря. "Де я?" - запитав. "Серед людей". "Бачу, що серед людей. А в якiй землi, хто князю╨ в нiй?" "У нас не князюють - царюють. А зветься наше царство Агарянським. Нинi царю╨ в ньому Халiль". "То, може, скажете, люди добрi, як менi потрапити до нього?" "Що ти! - замахали руками. - I не думай, i не помишляй про це". "Чому б то?" "Лютий вiн зараз, яко звiр. Хто пiдвернеться невчасно, голову стина╨ не вагаючись i не питаючись". "Що ж його розгнiвало?" "Спiймав морську царiвну, волi╨ взяти ©© собi за жону, а та не хоче". Згадка про морську царiвну насторожила витязя. Морська царiвна... Стривай, стривай. А чи не та це, що ма╨ порятувати ©© вiд кривди i кривдника? Може ж, його недаремно викинуто саме тут, може... "А з вашого царства ходять лодi© у слов'янськi землi?" - поцiкавився у рибалок. "Кудись ходять, а куди, про те лише цар та його кормчi вiдають". "Як же менi здибатися бодай iз кормчими?" "Iди в город, там морське пристанище. А в пристанищi напита╨ш". Подякував рибалкам за прихисток, доброзичливу раду та й пiшов берегом. Заходить з боку моря в город, а там люду сила-силенна. I всi веселi, часом тiльки осмiхаються, часом i регочуть. "Що тут у вас? - запитав перших, котрi трапились йому. - Скоморохи смiшать так?" "Ти що, з неба звалився? Вперше бачиш, як цар iз царiвною змагаються?" Розштовхав цiкавих сво©ми дужими лiктями й спинився, вражений: в пристанищi морськiм пiдносилась над водою велика золота клiть, а в тiй клiтi сидiла, висунувшись по груди з води, золотокоса дiва. I такi довгi та пишнi були вони, ©© хвилями спадаючi коси, така нiжна голубiнь свiтилась в очах, стiльки муки було в тiй голубiнi, на стомленому неволею виду, що в Яровита йойкнуло з жалю серце i зацiпенiло. Та це ж не дiва, це - богиня! I таку цар трима╨ в клiтi, хоче пiдневiльне взяти з нею злюб? Незчувся, як розштовхав решту цiкавих й опинився поруч iз царем, що гарцював на конi й допитувався у дiви: "Де тi клятi кобилицi, де?" "Казала вже, - спокiйно вiдповiдала царiвна, - у морi вони". "Я заганяв через них челядь, сам був на березi й кликав, не виходять з моря". "Значить, я не тобi суджена, коли не виходять". "Ти не зiзна╨шся, яке слово маю сказати ©м, аби вийшли?" "Сам здогадайся". "У-у! -лютував цар. - Знай, не повiда╨ш того слова завтра, пiслязавтра, викину разом iз клiттю на сушу. Подохнеш, мов риба". "Що з того, - царiвна йому, - тобi все одно не дiстанусь. Кажу ж, щоб жити на сушi, маю скупатися в молоцi морських кобилиць. А кобилицi вийдуть на поклик лише однi╨© людини на землi - мого судженого". "А що, царю, - подав голос i витязь Яровит, - може, будеш розважливий i вiдпустиш дiву? Чув, що сказала? Все одно тобi не дiстанеться". Цар метнув у його бiк позирки-стрiли й пiдiбрав поводи. Ось-ось, здавалося, приострожить коня й бурею рине на зухвальця. Та не встиг приострожити. Обернулася на той час царiвна, й нагледiвши Яровита, крикнула потiшено: "Ось вiн, - вказала бiлою, мов морська пiна, рукою. - Ось мiй суджений! Йому i тiльки йому скориться море, усе, що в морi. Чули, лише на його голос вийдуть морськi кобилицi!" Царськi во© оголили мечi, обступили Яровита. "Iди, - сказали. - Iди й клич". "Я пiду, - погодився витязь, - та кликати маю без свiдкiв. I не серед бiлого дня - поночi. А крiм того, у мене будуть сво© вимоги". "Нiяких вимог! Коли хочеш носити голову на плечах, роби, що велять!" "О нi, так не вийде, царю. Скажу тобi те, що й царiвна казала: який матимеш iз того хосен? Якщо загину я, ти теж не вiзьмеш iз царiвною злюбу. Мо© вимоги тiльки прихилять до тебе царiвну". Хтось iз челядi шепнув царевi на вухо: "Погоджуйся. Аби тiльки кобилиць виманив iз моря, в усьому iншому обiйдемося без витязя". "Гаразд, - зголосився цар. - Кажи, якi тво© вимоги". "Перша з них. Дай менi бойового коня при сiдлi i збрую". "За цим не стане, - зголосився Халiль. - Кiнь тобi буде. Кажи, якi ще в тебе вимоги?" "╞х небагато, царю, всього лиш одна. Та скажу я ©© пiсля того, як добуду для царiвни молоко морських кобилиць i скупаю ©© в тому молоцi". "Чом так?" "Аби нiхто не пiдслухав те, що казатиму, i не завадив нам зробити ©© земною дiвою". Цар вагався. I вiрити не хотiлося чужинцю, i не вiрити не мiг. Зрештою зважився й кивнув головою: хай буде так. Яровит звелiв приготувати бурдюки для молока, а в пристанищi поставити великий казан на пiдмостках iз каменю. Сам же сiв на подарованого царем коня й подався далi вiд цiкавих до того, що буде цi╨© ночi на березi моря, людей. Вiн не збирався втiкати. Честь мужа i витязя не дозволяла йому залишити царiвну в бiдi. А крiм того, пам'ятав велiння ворона: "Поряту╨ш царiвну - боги звiльнять тебе вiд дано© ©й обiтницi, не поряту╨ш - не матимеш жони й серед земних". Клопотався iншим: яке ж то слово ма╨ сказати кобилицям, аби послухались його i вийшли, з моря, дались подо©ти себе? Бiлi? Буйногривi? Морськi? Щось нiби не те. Якось iнакше iменують ©х у родi слов'янськiм. Чи не... Так i ╨: вiлинi сестрицi! Коли починають казку говорити, так i речуть: "Вiлинi сестрицi, морськi кобилицi".. Халiль мiг не знати цього, через те його й не послухалися. Ано, саме через те! Коли вранiшня зоря з'явилася на обрi© й знаменувала наближення нового дня, став край берега й сказав неголосно, звертаючись до морських глибин: "Вiлинi сестрицi, морськi кобилицi. Низько вклоняюсь, прошу-благаю: вийдiть iз моря, порятуйте сестру свою, морську царiвну, вiд великого горя". I тiльки-но мовив те, випливло з глибин морських дванадцять бiлогривих кобил, вийшли, стали одна при однiй i мовили: "Чого волi╨ш, молодче?" "Вiддайте молоко сво╨, най царiвна вчинить те, що хоче, та позбудеться неволi агарянсько©". "Коли для того, щоб позбулася неволi, бери". Поки видо©в усi дванадцять кобил, доправив до пристанища молоко та розпалив багаття пiд казаном, з'явилися цiкавi, челядь розбудила й царя - така була його воля: хотiв на власнi очi бачити, як купатиметься в кип'ячому молоцi морська царiвна. ╞© звiльнили вже з клiтi. Оточили, щоправда, надiйною сторожею, все ж звiльнили й привели туди, де мало статися купання. Царська челядь принесла зробленi ще вчора схiдцi-пiдмостки й поставила ©х поруч iз казаном. Як тiльки молоко закипiло, морська царiвна вийшла на пiдмостки i, не роздумуючи, стрибнула в повитий парою казан. Тi╨© ж митi випiрнула й, пiдхоплена Яровитом, постала перед згромадженим довкола людом у пишнiм земнiм убраннi. Та не те вразило Халiля i його челядь: царiвна випiрнула з молока ще лiпшою, анiж була. Такою младомладою i такою красною та статурною стала, що агаряни ахнули, дивуючись, i занiмiли. "Слава царю Халiлю! - крикнула челядь, опам'ятавшись. - Слава володарю лiпо© з лiпих жони!" "Слава й царицi землi агарянсько©!" "Стривайте! - пiднiс над головою меча i вгомонив царських холопiв Яровит. - Царiвна не стала ще царицею, а цар - ©© мужем. Най спершу викона╨ другу мою вимогу" "Ти не володар ©й, аби вимагати". "Ба нi. Чули, що сказала царiвна? Я - ©© суджений. Або ти, царю, купа╨шся зараз у кип'ячому молоцi й набува╨ш виду красного молодця, до якого прихилиться серце вродливицi-царiвни, або ста╨ш зi мною на по╨динок. Чесний двобiй i чесна звитяга теж дадуть тобi право стати волостелином це© диво-дiви". Царя одразу ж оточили радники. Поки вони шепталися, Яровит сiв на коня й оголив свiй меч-самосiк. Царiвна ж стала край пiдмосткiв i, не чекаючи, що врадить цар iз сво©ми радниками, сказала: "Або зголошу╨шся, царю, робити те, чого вимага╨ вiд тебе мiй наречений, або я знову буду в молоцi морських кобил i стану морською дiвою". Халiль зважився врештi-решт i вiдтурив вiд себе радникiв. "Кажеш, хочеш битися зi мною?" "Хочу чи не хочу, а муситиму, коли не скупа╨шся в молоцi". "Чи ж зна╨ш ти, з ким виходиш на по╨динок? Я переможець тих численних мужiв, що ©х, крiм чародiя-горбуна з двосiчним мечем, нiхто не перемагав". Вiн справдi був велетом. Таким могутнiм видавався на не менш могутньому конi, такий крупний горбоносий вид мав, чоласту голову, що Яровитовi слiд було, може, й подумати перед тим, як казати: "Так, хочу битися".. Одначе пам'ять його не забарилася нагадати й те, що чув вiд ворона: "Тобi належить визволити царiвну; не визволиш ©© - не матимеш i Живи". "Чи я перечу, - осмiхнувся. - Когось, може, й перемагав ти. Та попробуй взяти гору у двобо© зi мною. Iнакше, кажу, не матимеш царiвни". Зухвалiсть його розлютила Халiля. "Виходь, коли так", - метнув на витязя сво© позирки-стрiли. Билися на просторiм намiстi, осторонь вiд натовпу. То налiтали один на одного бурею, то знову розходилися й брали розгiн. I раз, i вдруге, i втрет╨ отак. Нарештi зчепилися, мов вужi. Конi, гарцюючи, збили пилюку, не розбереш уже, де Яровит, де цар. Тiльки й чутно було з того вихору-двобою, як гримить криця об крицю, як iржуть, боляче приостроженi чи враженi мечем конi. Та ще бiла Халiлева чалма вигулькувала час вiд часу з пилюки, мовби засвiдчуючи тим цареву невразливiсть. Челядь, радники - сама цiкавiсть i торжество. Такi, що й крикнули б уже: "Хай живе непереможний цар Халiль". Та не зважувались все-таки, ждали вирiшально© митi. А коли настала вона, не до торжества було: важка царева голова схилилася раптом на груди i, вiдтята наступним ударом меча-самосiка, покотилася коневi пiд ноги. Агаряни не повiрили тому, що бачили, i ждали. Може, то здалося тiльки? Адже курява. Та ось iз хмари пилюги вихопився кiнь без вершника, а вслiд за ним ви©хав i витязь. Витер спiтнiле чоло й знову погнав коня в пилюку, настромив щось на вiстря меча й, пiдiймаючи, кинув пiд ноги отетерiлiй челядi. То була повита чалмою голова Халiля. Челядь, не змовляючись, тицьнулась ниць i заволала: "Будь нашим повелителем, витязю-царю!" Та Яровит не дослухався до тих величань. Посадив у сiдло царiвну i погнав коня туди, де стояла в пристанищi Халiлева лодiя. Тодi вже, як сiв у не© з дiвчиною та пiдняв вiтрила, сказав люду агарянському: "Не волiю бути царем у вашiй землi. Свою маю". I повiв лодiю у вiдкрите море. Чотири седмицi плавали вони удвох iз царiвною по синьому морю, тiшились-милувались одне одним, а найбiльше тим, що були в парi, що ©м нiхто не перешкоджав анi плавати, анi тiшитись та милуватись. "Як тебе звуть?" - поцiкавився, коли усе вже було сказано i все висповiдано. "Царiвною". "Знаю, що царiвна. Iм'я яке ма╨ш?" "Яке даси, таке й матиму". "Назву тебе Любавою". "Така я люба тобi?" "Як свiт ясний, як високе небо над свiтом". "То лишайся зi мною". "Отут, на морi?" "Чому на морi ? Хочеш, житимемо на березi моря. Я знаю землю, покриту вiчнозеленими галявинами, лiсом i нiким, до речi, не обсаджену. З полуночi захища╨ ©© вiд лютих сiверських вiтрiв та морозiв висока гора, недоступна для людей i звiрiв крутопадь, з полудня, заходу та сходу омива╨ голубе незамерзаюче море. Сядемо там, збуду╨мо оселю та й житимемо в парi. З лiсу, з поля братимемо ©жу. Та й з моря матимемо ©© досталь". "I далеко вона, та земля?" "Що нам далеч? Захочемо - до ранку будемо там". "То пiшли нагору, пiднiмемо вiтрила". I погодилась, i перша подалася туди, де щогла та вiтрило. А вийшла нагору та розглянулася - й мусила прохолонути: на морi стояла повна тиша. "Доведеться чекати ранку". "А доведеться, - Яровит ©й. - Вiтер теж улiгся на спочинок". Розiгналася було йти до клiтi-затишку, та одразу ж i передумала. "Чому ма╨мо чекати? Чи я не морська царiвна?" "Бо таки нi. Сама ж казала, стала земною". "Стала, утiхо моя, та не зовсiм. Не можу я без моря. Хоч раз на день, а мушу скупатися, побувати серед тих, з ким жила-тiшилась, будучи дитям, а потiм дiвкою-царiвною". "Йой". "Чого "йой"? "То як же воно буде?" "А так i буде, як нинi ╨. Чи я не з тобою, чи тобi мало мене?" Змовк Яровит, мабуть, не знав, що сказати сво©й Любавi, i Любава збентежилася, а збентежившись, не забарилася розiгнати його журбу-задуму. "Хочеш, - довiрливо заглянула в вiчi, - до ранку таки будемо в ута╨мниченiй вiд людей землi". "Як то?" "Отам лежать плетеницi. Зроби з них дванадцять шлей i викинь наперед лодi©". "Хочеш сказати..." "Саме те, що подумав, утiхо моя, й хочу сказати. Звелю - i морськi кобилицi доправлять нас до ранку до то© необжито© землi". Не зовсiм вiрив ©й, а все ж скорився. I шле© поплiв, i до лодi© приторочив, i поперед лодi© викинув. Коли ж випiрнули та струснули гривами бiлi, мов пiна морська, кобилицi, i пожвавився, i про сум та непевнiсть забув... Бо таки попливли з Любавою так швидко, що знялись i пiшли в усiбiч крутi хвилi, повiяло стрiчним вiтром, а вже вiтер зривав i кидав на них, потiшених i вдоволених, м'яку пiну, холоднi й вiд того лоскiтне-дошкульнi бризки. Звiдки йому, земному, було знати, що то не просто собi бризки, то чари Любавиного батечка - царя моря. Плив i насолоджувався тим плаванням-летом, розкiш-волею, що можлива тiльки на морi, присутнiстю дiви-краси, що подарувала йому море. А коли така розкiш серцю i такi чари на серце, де вже думати про якiсь сумнiви i якусь непевнiсть. Обiймав потiшену його вдоволенням Любаву й купався в знадах-розкошах ©©, як лодiя в збуреному морi. До берега обiцяно© царiвною землi пристали тi╨© вранiшньо© години, як сходило сонце i його скiсне промiння щедро залило доли та гори. Може, й не примiтили б тi╨© щедростi, та з ночi