випала на дерева, на трави роса, а скiсне промiння умi╨ вишукувати роси. Заграло, замерехтiло в тих диво-перлах, здавалось, видзвоню╨ в них. Торка╨ться падiнням-доторком i видзвоню╨ кришталево чистим дзвоном. "Нiби на островi Буянi". "Подоба╨ться?" - пита╨ царiвна й ласкою загляда╨ у вiчi. "Кажу ж, нiби на островi Буянi. А так, як на Буянi, нiде нема╨". "Ну, - веселiша╨, - тодi тут i житимемо". Вони оглянули за день долину, були у лiсi, пiд горою. Просто ходили й милувалися привiллям це© землi чи збирали ягоди й снiдали та обiдали в парi, все гомонiли й гомонiли, парувались та парувались, i хто зна╨, що бiльше радувало ©х: вiднайдений закуток-вирай на землi чи те, що вiн давав привiд сподiватися: вони ╨днаються назавжди. "Сам споруджуватимеш терем, - запитала царiвна, коли повернулися на лодiю, - чи родакiв мо©х покличемо?" "Чим же я споруджуватиму його, коли, крiм рук, нiчого не маю?" "I то правда, - осмiхнулася. - Ну, то лягай i спи, а я посиджу над тобою". "Чого ма╨ш сидiти?" "Хочу так. Першу нiч ночу╨мо на сво©й землi, мушу приглянутися, яка вона поночi". "А я засну. Бо нiч не спав i день був су╨тний". I вiн заснув. А прокинувся другого дня, Любави не побачив коло себе. Пiдвiвся, розглянувся - таки нема╨. Поспiшив, спонукуваний тривогою, iз лодi©, та тiльки-но вибрався звiдти, як знову змушений був стишити ходу. Лодiя ©хня стояла в тихiй заводi, бiля кам'яно© стiни, а одразу за заводдю пiдносився в небо й дивував величчю та неабиякими розкошами терем-палац. Вiн був мармуровий, з високими, прикрашеними рiзьбленням вiкнами. Довкола палацу лад i досконалiсть, така досконалiсть, нiби усе, що ╨ тут, виросло за нiч iз землi й постало перед очима заспаного витязя, як диво з див. Здолав-таки свiй подив, як i сво© сум'яття, й попростував до палацу. Назустрiч йому вийшла Любава. Уклонилася низько й мовила звичне: "Прошу мужа й господаря до нашого терема". Не питав, звiдки такий, як могло статися. I так догадувався. Ходив слiдом чи поруч iз Любавою й слухав, що казала. А вона все оповiдала та й оповiдала. I свiтилась оповiдаючи. Якимсь м'яким, до лоскоту при╨мним свiтлом. Бо й сама була неабияк вдоволена тим, що ма╨ господу, що буде господинею. Може, саме те вдоволення й робило ©© не просто лiпою та гожою в новому вбраннi, - божественно чарiвною. Незчувся Яровит, коли i як перейнявся ©© радiстю i став тiшитись ©© втiхою. "Такi палаци, - осмiхнувся сво©й судженiй, - чував, ╨ тiльки в заморських царiв". "А хiба ми не царi?" Вони й справдi зажили, мов царi. Нiчим не клопоталися: усе, що слiд було добути, добував хтось i, що слiд було подати, теж подавав хтось. Або ходили на лови й розважалися ловами, або сидiли в теремi чи десь на узлiссi й тiшились собою, землею, в якiй оселилися, привiллям, що мали на тiй землi. Любаву, щоправда, бiльше вабило море, i вона щораз частiше нагадувала про те мужу. Коли дув попутний чи бiльш-менш сприятливий вiтер, Яровит ставив вiтрила й пускав лодiю в безмежну морську широчiнь, коли треба було йти супроти вiтру чи наставало затишшя, Любава вдавалася до родакiв сво©х, i тi присилали морських кобилиць. Так чи iнакше, а молоде подружжя ганяло по морю коли хотiло i як хотiло. Бо обо╨ вподобали тi плавання-лети, обом було чим тiшитися в тих плаваннях. Воля усiм до смаку, а вiдчуття безмежного простору-волi - тим паче. А ще ж були зваби морських глибин i морського дна, були й вiдвiдини сусiднiх i несусiднiх пристанищ у чужих землях. Ходили, задивлялися на мир людський i дивувалися поконам у тому мирi, захоплювались його розма©ттям. Згодом навчилися й торгувати: збували добутi в морi корали, перлини, брали за них те, що приглянулося чи видавалось потрiбним у сво©м теремi. Так об'явилася в них челядь, об'явилися гуслi, арфи, а з ними й люди, що чарували грою на гуслях та арфах, потiшали пiснями чи вмiли вести чарiвний танок. Царiвна вподобала все те i не помiтила, як втратила смак до заморських мандрiв, а разом з тим i бажання бути з мужем та з мужем. Обсадила себе доброликими жонами, завела серед них приятельок, те й робила, що примiряла вбрання, - те, що пошили ©й, i те, що тiльки збиралися шити, не перечила, коли укладали по-сво╨му коси, мили в купелi й вели до зали, де влаштовувались вечiрнi чи святковi iгрища. Яровит частiше та й частiше почав залишатися сам; коли - на часину, коли - на весь день. Любава, як i ранiш, була ласкава й говiрлива з ним, можливо, ще говiрливiша, нiж досi. Бо таки мала що казати по цiлоденнiй розлуцi i таки неабияк захоплена була тим, що казала. Аж поки не домоглася свого - почала водити на святковi та вечiрнi iгрища. Саджала коло себе й щiльно тулилася до свого мужа, була така ж мила та люба йому, як i ранiш. I те, що бачив, було любе та миле. Однак до пори до часу. Вiдчув по якомусь часi: почало набридати. Вночi, чуючи Любавинi розповiдi-захоплення, порiвняння цих, земних, iгрищ з тими, що бачила й знала на днi моря, лише вiдмовчувався, а вдень брав змайстрованого на дозвiллi лука, набивав тулу стрiлами i йшов у лiс чи до пiдгiр'я на лови. Не було такого дня, щоб повертався з порожнiми руками. Або косулю приносив з пiдгiр'я, або тетерука з лiсу. А спокою для свого серця не мiг зловити. Щось його мучило в палацi й поза палацом, чогось не вистачало, i те "щось" чим далi, то вiдчутнiше почало розчаровувати його i в ловах. Тодi сiдав у лiсi чи на пiдгiр'© i думав, а думаючи, нерiдко засинав. Приснилось якось (i таки там, у лiсi): постав перед ним отой, полишений у Живи кiнь i збуджено забив копитом. "Чого тобi?" - запитав Яровит, як завжди питав, коли кiнь непоко©вся. "Менi нiчого, - вiдповiв Буланий. - Менi тiльки сумно без тебе. З Живою бiда". "Як то - бiда? Що сталося?" "Слаба вона, млi╨-зiтлiва╨ без тебе". "Без мене?" - запитав спантеличено й лупнув очима. Довго сидiв ще пiд деревом i не знав, як розумiти бачене. Сон то був чи з'ява? Нiби ж сон, а таке вiдчуття, мовби сто©ть хтось i жде, що скаже вiн, Яровит, на повiдане. Зiтлiва╨ без нього... А чом би й не так? Он скiльки часу минуло, як посiяв у серцi надiю, розпалив багаття великих жадань, а що принiс ©й? Розлуку й сум, невтiшну сподiванку й страждання. А запевняв же, казав - лише через бiду не повернувся до сво╨© Живи, не взяв iз нею злюб. Та хай жде i вiрить: вiн повернеться. Коли й земля стане дибом, небо вiзьметься вогнем, все одно повернеться i стане ©й мужем. Не пiшов того вечора на iгрища, а наступного дня - на лови. Любава помiтила його смуток-зажуру i сполошилася. "Чого тобi? Що з тобою?" "Сумно, Любаво".. "Були удвох, не сумував, тепер, коли багато нас, суму╨ш?" "Тепер сумую i ось що скажу тобi, царiвно: я маю вiд ©хати вже". "Куди? Чого?" "Земля батькiв кличе. I дiвчина, якiй обiцявся". "А я? Ти ж взяв зi мною злюб". "Узяв, та не обiцявся". Знiтилась Любава, а далi й геть розплакалася. Схилила на руки голову, затулила долонями лице й плакала по-жiночому ревно, по-людському жалiсно. "Казав: я люба тобi. Тепер нi вже?" "Час любощiв минув, царiвно. Настав час повинностей. А повиннiсть кличе мене у рiдну землю". Пiдвела голову й глянула допитливо. "Що ж маю робити тут сама? Нiчому не рада буду, все стане огидним без тебе". "Може, повернешся до родакiв сво©х, у море?" "Не зможу я жити тепер у водi". "Як то не зможеш? А там, у агарянiв, казала..." "Бо тодi могла ще скупатися в молоцi вiлиних кобилиць та й повернутися.. Тому й казала так. Тепер iнше кажу: я понесла вiд тебе дитя, а воно тво╨ дитя, земного мужа, i не зможе жити в морi". Щось озвалося в ньому болiсне i втiшне. Одначе бiльше болiсне було, анiж втiшне, бо обхопив руками голову й питав-допитувався сам у себе: "Як же пiду тепер вiд не©? Чи можу пiти пiсля всього, що сталося?" "Лишайся, - поспiшила присiсти перед ним Любава й заглянути, як колись заглядала, у вiчi - так глибоко й так жалiсно, серця дiставала. - У тебе й тут, як бачиш, ╨ вже повиннiсть". I мучився, i карався, i заспокоював свою добролику царiвну, аби не побивалася так. А проте не тодi, то перегодом десь сказав ©й: "Мушу, Любаво". "Може, хоч iнодi навiдуватимешся до нас?" - подала сама собi надiю. "Iнодi - може".. I, щоб вiдiрвати ©© якось вiд серця, обернувся круто, сiв у лодiю й пiдняв усi, що були на нiй, вiтрила... - Ну, а далi ж як було? - не вдовольнився тим, що повiдала бабуся, Богданко. - Так i було, як мало бути. Добувся Яровит до сво╨© землi, взяв iз Живою злюб. Таке весiлля справляли, подейкують люди, усi гори дзвенiли. - А царiвна? - А царiвна народила сина та тим i втiшилася. Син, мов двi краплини води, був схожий на вiтця, i теж, як i батько, став князем у сво©й землi. До моря тiльки бiльше лежало його серце, анiж до суходолу. Через те й прославився у людях як багатий морський гiсть i великий мореходець. XVIII_ За гожо© години раннього передлiття Миловида була вже у Нижнiй Мiзi© i мiряла ту саму путь, що й колись. Ото тiльки й одмiни, що правилася не з Маркiанополя в Одес, а з Одесу в Маркiанополь. I певна була: плавання ©© позаду вже, i не зовсiм вiрила, що таки позаду. Бо коли ходила берегом Днiпра та шукала лодiю з чужкраю, всякого наслухалася про заморських мореходiв: i пiдступнi вони, i завезти можуть туди, звiдки не втрапити вже анi до Мiзi©, анi до Тиверi. А тi мореходи взяли, що належить, i сказали: "Вiра та спокiй, дiвчино, пiслязавтра будеш у пристанищi Одес". Сказали й доправили. Чи такi добрi ╨, чи тому, що обманула ©х, видала себе за викрадену тиверськими татями, навiть жалiли в путi, берегли вiд бурi, що розгулялася. Присяйбiг, коли усi такi, пiде Божейковими слiдочками в землi ромейськi i розшука╨ свого Божейка. Таки зважиться i пiде! Обернулася, глянула в той бiк, де клопоталися ©© мореходи, й вiдчула малiсть свою, а ще сором за себе: таким людям i назвалася полонянкою, сказала неправду. Аби виправдатися бодай чимось, пообiцяла, ба заприсяглася сама собi: далi казатиме всiм правду i тiльки правду. У свiтi ╨ жорстокi i безпутнi люди, то так, а все ж свiт не такий жорстокий i безпутний, як про нього думають. Старий Борич сидiв, як завжди сидить, коли бува╨ вдома, у сво©й пiдклiтi й латав-заварював чужi казани. Не сподiвався, ясна рiч, бачити Миловиду в себе. Коли ж постала перед ним i сказала, вклоняючись: "Добридень, господарю красний", - видивився й закляк зi сво©м ремеслом у руках. - Ти?! - не спитав - простогнав лякаючись. - Менi привиджу╨ться чи це справдi ти, Миловидо? - Я, дiдусю. Пiдвiвся, засу╨тивсь, як мiг су╨титися в сво© лiта, провiв i посадив супроти себе. - Як же це, дiвчинко? Гадав, ти давно дома вже, тiшиш сво©м поверненням iз неволi маму, тата, а ти тутки. Що сталося, Миловидко, i як сталося? Оповiла все i не приховала в тiй оповiдi найголовнiшого: ©й нема╨ й не буде життя на землi, коли не вiдшука╨ та не звiльнить Божейка. Затим i прийшла до роме©в, затим сто©ть i перед ним, Боричем. Солiди, якесь там золото ма╨ на пошуки та викуп, а в усьому iншому поклада╨ться на помiч мандрiвного ливарника Борича, котрому вiльно iти, куди хоче, й бути там, де захоче. Та Борич не поспiшав хвалити ©© за тi милi його серцю намiри, як не поспiшав i зголошуватися. Сидiв, дивився на порятовану свого часу з неволi дiвчину прибитими смутком очима i мовчав. "Як же я пiду з тобою, гожа дитино? - казали його очi. - Чи ти не бачиш, який я лiтнiй? Чи не вiда╨ш, що та далека й тривала путь не для мо©х нiг? А й те ще знай: маю та╨мне доручення вiд князя - наглядати за ромеями i поспiшити з речницею про ©хнi лихi намiри, коли знову захочуть вдатися до татьби. Зараз щось схоже на те. Як можу вiдлучитися на все лiто, а може, й бiльше, коли тут збирають манiпули й гуртують у когорти, а когорти - в легiони? То ж зрада буде, Миловидко, i страшна зрада. Лiпше було б не зголошуватися, анiж сказати: "Попереджу", - i не попередити". I журився ©© журбою, i дошукувавсь, що i як вдiяти, а дошукатися не мiг. - Я пособлю тобi, дiвчино, аякже, - почав з обiцянки. - Проте почнемо не з мандрiв по Вiзантi©. Найперше ма╨мо знати, куди повезли тих нещасних, де i кому збули. - Гадаю, в пристанищi Одес знають те. - В Маркiанополi теж знають i, може, лiпше, нiж у пристанищi Одес. Отож пошуки почнемо звiдси, а там i до Одесу дiстанемося, аби певними бути, що не на ложнiй путi. Борич вiдклав свою роботу, вивiв з пiдклiтi й посадив гостю за стiл, дав ©сти. А поки ©ла, сидiв i думав, до кого йому вдатися, у кого шукати ©©, правди про полонених. Певно, нiчого втiшного не вишукав, думаючи, бо не ожвавився, як ранiш бувало. Порадив Миловидцi лягти та спочити пiсля многотрудно© путi, всiляких тривог на тотих путях та й подався з двору. Минув день - Борич повернувся з преторiю нi з чим, минув другий - знову нi з чим. А третього дня i зовсiм зайшов на подвiр'я пiдупалий духом. - Щось погане вивiдали, дiдусю? Вимiряв ©© невеселим оком i тодi вже сказав: - Знаю, ти ждеш вiд мене лишень гарного та при╨много. А те й не береш на карб, що при©хала шукати при╨мностi серед людоловiв. Тож слухай, дитя людське, що казатиму, не тiш себе удачами, надто швидкими та при╨мними. Ходiння по муках тiльки почалося. Не до I╨рони i не до Авiдоса повiз Хiльбудiй твого Божейка i всiх, хто з ним. Чи то не хотiв платити мито за продаж рабiв, чи боявся, що в сих работорговельних гаванях спiйма╨ться на татьбi, - погнав набитi взятими гвалтом тиверцями лодi© аж до Iллiрика. - Аби тiльки знати, де, - не малiла духом, навпаки,ожвавилася Миловида. - Дiдусю, рiдненький. Iллiрик то й Iллiрик, подамося й до Iллiрика, аби знати, де! - Iллiрик великий, горлице. Перш нiж правитися туди, ма╨мо достовiрно знати, де саме продавали. - А тi, - кивнула на преторiй, - не кажуть? - Не знають нiбито. По©демо-таки з тобою до пристанища Одес i шукатимемо таких, що знають про долю тиверцiв, там. Цього разу Борич не взяв iз собою ливарного причандалля, як брав ранiш, маючи намiр зiбрати коло себе люд i вивiдати в нього те, що хотiв вивiдати. Знав-бо: стезю ма╨ топтати до навiкулярi©в, а то не для всiх доступний люд, ©х коли й привабить щось, то не його кузнь. - Кажеш, ма╨ш золото i ромейськi солiди? - запитав Миловиду, побувавши в пристанищi. - Маю. - Тобi вони, ясна рiч, пригодяться ще, та що вдi╨ш, i тут без них не вивiда╨мо. Давай поки що солiди, а золото прибережи. Ходив та й ходив до пристанища та до осель при пристанищi, а повертався нi з чим, лише веселенький був, а то й зовсiм хмiльний. Дивувалася з того, а ще бiльше боялася: проциндрить дiд те, що вiдiрвала вiд серця й передала як надiю на порятунок Божейкова мама, а хосену з тих походеньок його не буде анiякого. Та ба, iншо© путi вивiдати, де Божейко, не бачила: те знають мореходи i тiльки мореходи. Може, не слiд так дуже вже покладатися на Борича, самiй теж ходити та питатися? Хтось же був свiдком, як виводили тиверцiв iз схованок, пакували в лодi©. А коли був, мiг чути, куди правитимуться тi лодi©, може знати, де зараз мореходи, що возили полонених за море. Тодi, як правилася до Днiстра та шукала гостей iз чужкраю, теж боялася: кого зустрiне, кому довiриться, а не шкоду╨, бач, що довiрилась. Ано, свiт не такий жорстокий, як про нього кажуть, а люд - i поготiв. Так надумала, так i зробила б завтра чи пiслязавтра, коли б у ©© прихисток не залетiло те, чого давно ждала. Борич розчинив не по-старечому дужо дверi й мовив, переступаючи порiг: - Готуйся, Миловидко, завтра вируша╨ш. У Старому Епiрi, в пристанищi Нiкополь, продавали тиверських бранцiв. - Це далеко? - Далеко, дитино, та я домовився: тебе доправлять до самого Нiкополя. Дiвчина загадалася. - А чому тiльки мене? Ви хiба не ©дете? Старий знiтився i безсило розвiв руками. - Не можу я, горлице, по©хати. ╙ тут, у Маркiанополi, дiло, котре не пуска╨ мене з тобою. Осмутнiла враз i сiла там, де перед тим сидiла. - Ти не сумуй i не май на мене гнiву, - заспокоював чи й виправдувався Борич. - Не тому не ©ду, що не хочу, не можу я, повiр. Роме© знову готуються до походу, маю знати, куди збираються йти, i коли знов на Тивер, зробити так, щоб знали тиверцi. Глянула на старого i недовiрливо, i загадково-подивовано й знов потупила зiр, похилила голову. - Я боюся, дiду. Вся надiя була на вас. Гадала, i Божейка вiдшука╨те в цiй чужiй та загадковiй для нас, тиверцiв, землi, i мене надоумите та захистите, коли дiйде до напастi. Очi Боричевi, вид Боричiв казали: "А горенько!" - та уста промовляли iнше. - Навiкулярiй, що взявся доправити тебе, - муж лiтнiй i добронравний. Казав, доки будеш пiд його рукою, волосинка з голови не впаде. А як далi складатиметься в тебе з ромеями, то вже сама побачиш. Раджу тiльки, не будь вельми щедрою i не вдавай iз себе багату. А ще не будь надмiру довiрливою. Розпитуй, проси, торгуйся, являй в усьому розум i обачнiсть. Чула: розум i обачнiсть. То будуть ╨динi тво© помiчники на многотруднiй путi удач i невдач, сподiванок i розчарувань. ХIХ Боричевi пiдозри не пiдтвердилися того лiта. Роме© збиралися до Маркiанополя, та не для то©, що догадувався вiн, виправи: ходили на забудови та змiцнення фортець у Поду-нав'©. А наступного передлiття вода так пiднялася в широкому та повноводому Дуна©, що про перехiд через його широчiнь уплав годi було й думати. Злились i стали суцiльною гладiнню-морем численнi рукави, зникли пiд водою очерети, залилося й стало заплавою прибережне пониззя. Дерева стояли в водi й видавалися зеленими острiвцями на порудiлiй водянiй гладiнi. - Ось i ма╨мо. Волоте, помiч, - пiдвiвся в стременах i пильно розглянувся Вепр. - Дунай до самого лiта став ромеям на перепуттi, а нам визначив обводи незатоплювано© твердi. Напевне знатимемо тепер, де вдало визначили мiсця для веж, а де помилилися. Бiльшо© води, зда╨ться, не було в пониззi. - Гада╨ш, що ми десь i помилилися? - Дуже можливо. А втiм, побува╨мо на мiсцi забудов - побачимо. I князь, i його во╨вода знали: сюди, в Подунав'я, давно пiшли тиверськi будiвничi - землероби, каменярi, дереводiли. Та й чули, правлячись пониззям, як голосно вистукують тi, що дроблять та тешуть камiнь, рубають дерево. Дереводiлiв, ясна рiч, найбiльше тут. Бо й дерева треба найбiльше. Може, тiльки вежi й змурують iз каменю. На вали, забудови пiде земля та дерево. А градниць iз сяких-таких колод не поставиш. Тож i гримлять-вистукують будiвничi по всiх околiях, рубають що ╨ лiпшого та найлiпшого. - Старiйшини, як нiколи, повiрили тобi, княже, а вiд старiйшин перейнялася вiрою i вся земля. Бачив, як густо йшли тиверцi на Дунай? - Бо вiдають, чим заплатили за безпечнiсть. На власнiм хребтi спiзнали, що таке чужинське вторгнення. - О нi, стараннiсть та ма╨ й iншу пiдвалину. Гадаю, не було б тако© щиростi та одностайностi, коли б ти кликав ©х спершу на спорудження веж, а потiм - на вiдбудову спалених весей. Турботу про люд тиверський угледiли в тiм тво©м повелiннi, тому й пiшли усi в пониззя. Вепрова похвала була при╨мна князевi. Через те говiркiшим видавався i на Дунай дивився веселiше, нiж можна було сподiватися вiд нього. - Гарне пристанище матимеш, во╨водо, коли сядеш iз родом i людом сво©м у гирлi тако© рiки, - показав на безбрежне дунайське плесо. - Чи не закортить стати тодi осiбним князем, га? Питався, жартуючи, а Вепр не зумiв чомусь бути мужем, що сприйма╨ почуте як жарт. - Осiбним? - Ну, коли не осiбним, то морським. - Морським - може, - надумавсь-таки i усмiхнувся, - а осiбним - нi. Тут усi╨ю слов'янською землею не можемо упоратися з неспокiйними сусiдами. Таке ж князiвство, як моя придунайська волость, проковтнуть i не оближуться. Волот загадався й примовк. - Я через те кажу так, - обiзвався перегодом, - що менi самому Тiра почала видаватися лiпшою i знадливiшою за Черн. - Ов! А то ж чому? - Бо гарне i багато чим спокусливе мiсце. Одне, город той, коли звести його, стоятиме на узвишшi, а друге, над глибокою водою. I не на морi, i над глибокою водою, чу╨ш? Таке морське пристанище може вирости в тiм мiсцi i така твердь для слов'янсько© землi, що й ну. Та ще коли й ти станеш ©й пiдпорою при самiм Дуна©, та коли лодiй матимемо стiльки, що на весь Понт Евксiнський гримiтимуть славою. Уявля╨ш, що буде тодi? Е-е, во╨водо, з то© затi© в Тiрi може вирости наша сподiвана мiць. Гада╨ш, поляни так собi вчепилися за те мiсце на нашiй землi й пiшли на ╨днiсть iз тиверцями? Мають пильне око i далеко бачать тим оком. Я пiсля бесiди з ними покою не маю ночами. Сплю i бачу великий бiлокам'яний город над лиманом, морське пристанище при городi, сотнi сво©х i чужих лодiй у тому пристанищi. В мислях дав уже йому й наймення - Бiлгород. - А чому тiльки в мислях? Друге лiто сидять там тво© та полянськi будiвничi, гадаю, щось зробили. - Пристанище, вважай, ╨ вже. Коли не зашкодять роме© чи якесь iнше безлiття, матимемо й здатну боронити себе морську твердь. Скiльки правилися понад Дуна╨м купно, стiльки й мови було про те. А розлучився з Вепром у новiй його волостi й прибув до Тiри, мусив забути про сво© далекосяжнi намiри: там на нього чекали вже посланцi з вiстями вiд Борича. Не хотiв вiрити тому, що почув, однак не вiрити теж не мiг. Чи Борич слав би людей аж iз Маркiанополя, коли б не був певен: роме© таки готуються до походу? "Оце таке тво╨ сольство, iмператоре? - питався в того, вiд кого мав неабиякi обiцянки. - Оце така щирiсть i така правда? " Перше, що зробив, - розiслав гiнцiв. Звiдомляв про загрозу нового вторгнення князя Добрита у Волинi, звiдомляв i полян та уличiв. Вепровi ж повелiв змiнити сокири на мечi й зiбрати пiд свою руку весь тамтешнiй люд. Сам теж не забарився згромадити iз будiвничих дружину й повернувся до Черна. Настав час не покладатися на тверезий розум ромейського iмператора. Тiльки б не спiзнитися зiбрати до спаду води в Дуна© дужу силу. Все iнше вирiшать меч i розум, розум i меч. Висока дунайська вода спадала повiльно i довго, так довго, що зiбранi пiд рукою Волота дулiбськi, полянськi во©, як i во© сусiдiв уличiв, почали ремствувати: чи не даремна ця ратна виправа, чи не пустив хтось навмисну чутку, аби нашкодити слов'янам? В полях зрi╨ хлiб, по лiсах повнятьсямедом бортi, а господарi кинули усе те напризволяще, тирлуються в Придунав'©. I роме©в не провчать, i втрати матимуть такi, що ©х нiчим уже не вiдшкоду╨ш. - Що робитимемо, княже? - прийшли i сказали нарештi самому привiдцi. Думав, дошукувався i таки знайшов ©©, одповiдь. - А що роблять в такому разi ? Не йдуть роме©, то нам тра йти до роме©в. Одбирайте спритних звiдуиiв, пошлемо ©х на супрот-берег Дунаю за звiдами. Най понишпорять та побачать, що роблять роме©, збираються чи не збираються вони йти в нашу землю. На те охоче пристали i звiдунiв одiбрали рiвно стiльки десяткiв на чолi з десятськими, скiльки було на ромейськiм березi фортець. Розтлумачили, де i як мають переправитися, що вивiдати, переправившись, та й стали ждати.. Так чи iнак, а звiди мають покласти край марному сидiнню. Вони й поклали, та не так, як мислив собi князь i тi, що були з князем. Звiдуни повернулися й сказали: роме©в справдi до гибелi в фортецях, одначе не видно, щоб вони готувалися до вторгнення. Возять камiнь i мурують стiни. - Зводять новi фортецi? - Ба нi, нарощують заборола в старих, мурують новi споруди на подвiр'ях фортець. То була заковика i неабияка. Невже Борич натрапив на ложний слiд i обманувся? А коли нi? Коли ждуть-таки спаду води й змiцнюють тим часом фортецi? Можуть i так собi мислити: "Чого йти до слов'ян, коли не зiбраний ще урожай на нивах, не насотано меду з бортей? Хай покладуть усе в хижi та будуть готовi зустрiти гостей не лише з простягнутими для вериг руками, а й iз хлiбом-сiллю". Коли це правда, не втримати йому коло себе анi полян та уличiв, анi дулiбiв. Щасливi мислi - нечастi гостi, ця ж прийшла й осiнила якось неждано й негадано: а чом i йому не робити те, що роблять роме©, - знов повернути усiх до заступа i сокири? З тi╨ю думкою вийшов перед тисяцьких i постарався втлумачити ©м: легковажити не час; а щоб зiбраний у пониззi люд не нудьгував без дiла i менше думав про сво© вогнища, посила╨ його на припинене через чутку про вторгнення спорудження веж. З князем Добритом ╨ така домовленiсть: рано чи пiзно все одно треба буде приходити сюди i споруджувати. Не був би вiн князь, привiдця во©в i дружини, а до того ж муж думаючий, коли б на тому й заспоко©вся. Кажуть, у роме©в не спостерiга╨ться помислiв про ратну виправу за Дунай? Хай кажуть, а вiн знову пошле сво©х звiдунiв на супротивний бiк - хай стежать за ромеями, хай знають, якi в них помисли сьогоднi, якi завтра. За цим разом вибiр його випав на найближчi задунайськi твердi Ульмiтон та Туррiс i був, зда╨ться, вдалим: саме в Ульмiтон прибували та й прибували во© з ромейських провiнцiй. - Це i ╨ вона, розгадка Хiльбудi╨вого замислу, - радiв чомусь Волот. - В Ульмiтонi накопичуються сили, що вторгатимуться. Стежити за ромеями, що таборилися по фортецях, доручив одному з найкмiтливiших сво©х сотникiв. - Не спускай ока з них, - повелiв йому, - найпаче з тих, що в Ульмiтонi. Звiдiв не було седмиць чотири, зрештою прискакав гiнець i сказав: сидять роме©; ходять удень на муштри, увечерi п'ють вино, а з фортецi не йдуть. - А що сотник? Якi його намiри? - Вивiдувати i ждати. - Розумно. Пождемо й ми, коли так. Ждали седмицю, за нею другу, за другою й третю. А одразу по третiй прискакало кiлька гiнцiв iз речницею вiд сотника: роме© згуртували манiпули в когорти й пiшли на Туррiс. - До бронi, слов'яни! - звелiв князь. Знали тепер кожен Хiльбудi©в крок, як знали й те, скiльки iде з ним когорт, де зупиняються на нiч i куди зникають по ночi. Тисячi стояли поодаль вiд Дунаю i не виказували сво╨© присутностi.. Таке повелiння князя Волота: дати ромеям можливiсть переправитися на цей бiк, а вже як переправляться й пiдуть на сво╨ чорне дiло, тиверцi й дулiби стануть ©м на путi - так, щоб охопити Хiльбудi╨вi когорти пiвколом. А оскiльки по один бiк у роме©в буде глибоке й широке, мов море, озеро, по другий - не менш глибокий i бистроплинний Прут, а за Прутом - во© iз стрiлами, то ромеям нiчого iншого не лишатиметься, як прийняти бiй. Перше, що трапилося Хiльбудiю на путi в Тиверську землю, була почата й незавершена будова. - Бачили? - показав тим, хто був поруч. - Ще трiшки замешкалися б - i анти спорудили б на нашiй путi другi Довгi стiни. - А так. Гляньте, скiльки землi, колод навезено, ба камiння навiть. Для стiн, може, й замало, а для фортецi чом же. - Земляно© чи дерев'яно©? - Глинобитно©. Смiх, жарти та дотепи, а все ж серед безжурних жартiвникiв знайшлися й тверезiшi. - Зверни увагу, стратегу: робота провадилася щойно. Дуже можливо, що анти десь поруч. Хiльбудiй знову вiдбувся жартом, а все ж не полишив застережень центурiона поза увагою. Спинився, приглянувся до зрито© копитами путi й повелiв вислати поперед когорт, по праву i по лiву руч вiд них кiнних звiдунiв. Очолюваний ним легiон не такий великий, щоб вважатися вiйськом, та не такий i малий, щоб вести його в землю варварiв по однiй путi. А змушений був, принаймнi поки здолають горловину мiж озером i Прутом. Подiлив легiон на когорти, визначив дистанцiю й звелiв правитися одна за одною, дотримуючись дистанцi©. Коли ж трапиться таке, що вийдуть i стануть на путi слов'яни, перша колона ма╨ стати чолом до них i прийняти бiй, двi iншi вийдуть на фланги й дiятимуть так, як вимагатимуть обставини бою: або ж вiзьмуть на себе варварiв, що будуть на флангах, або ж обiйдуть тих, що стануть на путi, i вдарять на них з флангiв. Висланий наперед роз'©зд вихопився на широку галявину обабiч путi i змушений був зупинитися. -- Слiди свiжi, - уголос мiркував привiдця. - Анти тiльки-но пройшли тут i великими силами. Що, коли отам, за галявиною, стали заступом i нав'яжуть сiч? Легiонери мовчки переглянулися з ним i не стали розраджувати. - Зробимо так, - повелiв привiдця роз'©зду. - П'ятеро поскачуть уперед i вивiдають, чи ╨ хто в лiсi, а вивiдавши, дадуть знати. - Ну, а коли нiкого не буде? - Правитиметеся далi, тiльки ближче до нас, на вiдстанi одного-двох стрелищ. Були обережнi i, здавалось, аж надто пильнi, а таки прогледiли появу слов'ян. Тодi аж збагнули, що то не хтось iнший, тиверськi во©, як ©м заступили путь. Подалися було назад, а позаду теж заступ, кинулись праворуч, у лiс, - i там кiнний заступ. "Це кiнець, - подумав ромейський привiдця. - I, що найгiрше, така ж доля спiтка╨ й тих, що йдуть за нами й покладаються на нас". - Попробу╨мо пробитися, - повелiв легiонерам. - Кому пощастить вихопитися, постарайтеся доправитись до когорт i попередити: на цiй галявинi усьому легiону готу╨ться пастка. Усьому, зрозумiли? Вони звернули з путi й погнали коней туди, де менше було во©в. Та не для того ©х брали в лабети, щоб випускати. Однi полягли, стятi мечами чи стрiлами, iншi, не бачачи порятунку, склали перед тиверцями броню свою й простягли руки для пут. Те саме спiткало й боковi роз'©зди. Хтось iз тих, бокових, пробував, щоправда, докричатися до Хiльбудiя, та Хiльбудiй був надто веселий тi╨© митi, аби почути застережливий крик сво©х звiдунiв. ╞хав на чолi першо© когорти, оточений веселими вершниками, й гадки не мав, що може щось статися, та ще тут, у придунайськiй глушинi, наiменованiй незайманщиною. Коли ж сталось-таки - перед його когортами, нiби з землi, постав надiйний слов'янський заступ iз лучникiв i мечникiв, ╨дине, на що спромiгся з несподiванки, повелiв прискорити вихiд когорт iз лiсу. - Першим п'ятьом когортам стати дугою й бути готовими до зустрiчi з варварами, всiм iншим розвернутися й прикрити тил! Нiби у воду дивився. Не встигли його когорти висипатись на галявину й стати в бойовi лави, як там, попереду, а перегодом по праву i по лiву руч ожив лiс, галявини в мiжлiссi й звiдти хмарою посунули на роме©в лави лучникiв. Скiльки ©х, важко було збагнути. Одне бачив: ©м нема╨ кiнця-краю. Iшли щiльно й заслонялися щитами, обступали звiдусiль. - Щитоносцiв наперед! Стати стiною, зупинити стрiлами. У ромейських лавах зчинилася ворохобня. Тi, кому наказано стати супроти слов'ян стiною, спiшно пробиралися наперед, iншi приймали ©хнiх коней i норовили вiдiйти до лiсу, ще iншi шикувалися в колони мечникiв i ждали нагоди пiти на пiших в кiннiм строю. А поспiх - мала утiха. Десь встигли щитоносцi стати супроти антiв, зустрiти ©х хмарами стрiл, а десь i нi. I там, де не було щитiв чи не так щiльно летiли стрiли, анти навалилися дужо й зламали лави, клали пiд ноги чи стиналися з тими, що боронились. У прорубанi ними вiкна-проломи не забарилися вломитись тиверськi та дулiбськi вершники. Немов буря приморська а чи вихор польовий влетiли туди на буланих, вороних, гнiдих та бiлих конях, м'яли щитоносцiв копитами, рубали навсiбiч мечами, збадьорювали себе i тих, що йшли плiч-о-плiч, диким посвистом та гуком-перегуком. I все ж анi посвисти, анi перегуки не могли заглушити багатоголосого брязкоту мечiв, чийогось торжества, а чийогось i передсмертного волання про помiч, так само як тi волання неспроможнi були осилити iржання коней. Таким здичавiло голосним i таким тривожним видавалося воно, мовби тиха донедавна галявина горiла вогнем або вiщувала проваллям-загибеллю. Хiльбудiй зiбрав коло себе найбо╨здатнiшi манiпули й намагався дати побо©ську якийсь лад. Сидiв на високому, з буйною бiлястою гривою конi й пильно стежив за тим, що робилося в переднiх лавах. - Iоанне! - кликав котрогось iз мечникiв, що стояли напоготовi. - Скачи в третю когорту й перекажи ©© привiдцi мо╨ повелiння: хай одруба╨ оте антське вiстря та ста╨ стiною супроти решти. З одрубаними ми й самi упора╨мось. - Буде сказано, стратегу. - ╙вдемоне! - рiзко обертався до iншого, цього разу - центурiона. - Бери свою манiпулу й винищ отих варварiв, - показав рукою. - Потiм пiдеш на помiч першiй когортi. - Iду, привiдцю. Хiльбудiю не все i не завжди видно. Тому пiдводиться час вiд часу в стременах i стара╨ться бодай якось доглянутись, що робиться в його лавах. Саме за тими розглядинами й застига╨ його крик посланця вiд поставлених на захист тилу когорт. - Достойний! Варвари напирають i з тилу. Сили великi, не висто©мо! - Передай Флавiю i всiм во©нам: ╨дина надiя в цих лещатах - меч i щит. Бiльше нема╨ на що надiятись! Знав: з ним лiпшi фракiйськi когорти, тi, що були не так давно у сiчах з iранцями й переданi iмператором пiд його надiйну руку. Тому й не переставав вiрити: хоча во© його й опинилися в зашморгу, варварам не так просто буде зiм'яти ©х i примусити показати спину. Це досвiдченi мечники та щитоносцi, вони спершу кiлькох варварiв покладуть, а тодi вже самi ляжуть. Саме так: дiйде до краю, то ляжуть, все ж не покажуть спини. Найбiльше дiста╨ться чоловим манiпулам. Он як порiдiли вони, стримуючи ворожi сотнi. Десь тiльки оступилися й рубаються, прикрившись щитами, десь стали невеликим пiвколом i стоять, мовби скеля в розбурханому морi, а десь ©х всього лиш острiвки, що ось-ось накриються хвилями. Обернувся до тих, котрi стояли пiд його рукою як остання надiя на порятунок, i застиг, вражений: анти прорвали лави не лише щитоносцiв, а й мечникiв i пруть кiнною ватагою прямiсiнько на нього й зiбранi пiд його рукою манiпули. - В мечi! За мною, вперед! Встиг крикнути ще тим, що обходили його по праву i лiву руч: "Постарайтеся взяти в лещата i знищити", - та тим i вичерпав сво© можливостi правити воями: перед ним вирiс рудобородий ант i змусив пiдставити пiд занесеного над головою меча вивiрений у такiм дiлi мiдiйський щит. А тiльки-но одвiв той удар, як одразу ж i сам нанiс його. Бо мав уже не одного i не двох перед собою, опинився в тiй круговертi, що анти iменують сiчею, а перси - рiзаниною. Рубався вправно i дужо, так вправно, що вiдчув вiд того насолоду, а вiдтак приплив сили та певностi: вiн - бувалий во©н, йому цi варвари, мовби смiття в рiчковому потоцi: ото тiльки й прикростi, що огидне. Не певний за когорти, собi ж прокладе у цiм потоцi путь i вихопиться на волю. Мабуть, не одного стяв уже дужим ударом правицi, бачив: примiтили його вправнiсть i розступаються. Удають тiльки, що пруть на ромейського витязя на гнiдiм конi, коли доходить до сутички, або ж пiдставляють пiд удар щита i вислизають, або ж обходять стороною. Ба нi, помиля╨ться. Он пре якийсь прямiсiнько на нього. Молодий, безусий ще, а очi, мов у звiря, налилися кров'ю. Не меча - сулицю нацiлю╨. Невже сподiва╨ться вибити його, Хiльбудiя, з сiдла? Занiс над головою меча i не встиг вiдбити ним варварову сулицю, як вона схитнулася i ледве не пропорола йому ребра. Коли б не панцир, так i сталося б. - Боривой! - почув дужий голос. - Цього не чiпай. Це сам Хiльбудiй, вiн мiй! Оглянувся й побачив, як здибив той, що кричав, коня, норовить розвернути його й гнати услiд за ромейським привiдцею. "Тиверський князь? Той, що гостив у Маркiанополi? Що ж_ робити? Покладатися на дужу силу коня свого чи розвернутись i покластися на щит i меч? Коли втiкатиму, можуть уразити сулицею в спину. Та чи й личить менi, полководцю, утiкати?" Розвернув по крутому колу Гнiдого й пустив у зворотну путь. Треба, значить, треба, iншого не вигада╨ш. Першим гнав на нього розпластаного в аерi коня безусий, той самий, котрому казали: "Не чiпай". "Завзятий хлопчисько, - подумав, - зна╨ на кого йде, i таки йде. Ну, стривай же!" Хiльбудiй махнув мечем i так рубонув ним по нацiленiй на нього сулицi, що вона бринькнула i вилетiла во©новi з рук. Тi╨© ж митi налетiв на кiлькох i встиг звалити коневi пiд ноги лиш першого. Всi iншi оточили стiною й наставили сулицi. - Скорися, Хiльбудiю! - повелiв князь Волот. - Когорти тво© розбитi, виправа програна. Не думав, що робить, чи таки покладався на щось. Приострожив коня й кинув його прямiсiнько на Волота. Одначе й князь не ловив гав. Зняв крутiше сулицю, i кiнь, опускаючись, наразився на не© горлом. Заiржав болiсно, шарпнувся набiк i викинув вершника з сiдла, пiд ноги Вепрового коня. А Вепр не з тих, що губляться: зловчився й приткнув ромейського привiдцю мечем до землi. - Нащо ти так? - спохмурнiв, виказуючи сво╨ невдоволення, Волот. - Вiн був уже наш, треба було в полон брати! - Гада╨ш, що треба? А навiщо? Iмператор не поскупиться золотом, викупить його i знову натравить на нас. Надто занадився цей вовк у нашу кошару, мертвий вiн безпечнiший буде. XX Дiд Борич правду казав: навiкулярiй - муж лiтнiй. Ось тiльки добронравностi його не зовсiм йме вiри. Старий грек не зглянувся на те, що вона - кругла сирота, що ©© гонить по свiту горе, взяв добре за перевiз та ще й кректав, певно, сумнiвався, що бере потрiбну цiну. Може, саме тому зобов'язав Миловиду готувати, доки буде на лодi©, для нього i його найближчих помiчникiв ©жу, бурчав, а то й рикав на всiх, виказуючи сво╨ невдоволення. Зате правдою було й те, що анi сам, анi iншим не дозволив зобидити ©©. Бiльше того, розпитав за довгi днi i ночi плавання, кого шука╨, чому шука╨, й пiшов iз Миловидою до Нiкополя, знайшов людей, котрi знали, де анти, що ними торгували позатамтого передлiття в Нiкополi. - ╙ тут анти, - казали дiвчинi. - Чимало вельмож Епiра мають рабiв-антiв.. Однi за слуг-стольникiв у них, iншi - за спальникiв, садiвникiв а чи рибалок. Показували й розказували, як пройти до тих вельмож, як пiдступитись та поговорити, а Миловида слухала й кивала головою. - Я пiду, володарю достойний, тепер сама вже пiду, - сказала зрештою навiкулярi╨вi. Грек крекнув за звичкою а чи сумнiваючись, що сама вона вдi╨ щось, i, надумавшись, порадив: - Я стоятиму там, де стою, до пiслязавтра. Коли знайдеш судженого чи, не знайшовши, захочеш повернутися в сво© кра©, прийди й скажи, або сам доправлю, або знайду таких, що доправлять. Подякувала й пiшла вузькими вуличками чужого города. I що далi йшла, то менше певностi було, що вiднайде в нiм Божейка: таким холодом вiяло на серце i таку порожнечу почувала в серцi, нiби тепер тiльки прозрiло воно й сказало правду: даремна твоя затiя, дiвко; не одкриються перед тобою мiцнi ворота в кам'яних загорожах i не являть тобi лада твого. А все ж стукалася в тi, що видавались наймiцнiшими, i кланялась за звича╨м батькiв сво©х, а поклонившись, питала: чи то правда, що в достойних вельмож ╨ раби-анти? Вона суджена одного з них, прийшла, аби викупити його з неволi або ж стати такою, як i вiн, невiльницею. Хай уже як буде, так i буде, аби тiльки вкупi. ╞© не завжди розумiли, а то й зовсiм не хотiли розумiти. "Нема таких", - казали i зачиняли ворота. Одначе бiльшiсть зглядалася все-таки на ©© жалiсно-благальний вид, а може, й на молодiсть. Зачувши, що шука╨ антiв, кликали когось iз них i велiли: - Вислухай i скажи, чого хоче це дiвча. Миловидка терпляче повторювала, чого хоче, а зачувши рiдне слово, i зовсiм розчулювалась: - Божейком звуть мого лада. З Випалу вiн, iз Тиверсько© землi. Такий лiпотний собою, такий лiпотний, що змалювати не можу. ╞й не зразу казали: "Не бачили, не зна╨мо". Бiльше питали та допитувались, чи давно з Тиверi, чи ма╨ надiю повернутися туди, а вже потiм радили: спитай у тих i в тих, ми не вiда╨мо. I Миловидка знову йшла, кланялася й питала. Аж поки не пересвiдчилася: бiльше нiкого питати. Певно, нема╨ тут Божейка, коли не бачили й не знають. Усi ж бо кажуть: продавали тiверцiв у Нiкополi, а продати могли не лише нiкопольцям; були на тому торзi покупцi i з Верони, i з Фессалонiки. - В якiй же сторонi свiту вони, Верона, Фессалонiка? - Верона - в Iталi©, - пояснила старша серед полонянок, - Фессалонiка - в Грецi©. Iди в пристанище й напитуй лодiй, що правитимуться туди. Гляди, хтось зглянеться й перекине через море. Постояли, пожурилися та й розiйшлися. Одна донизу спускалася i не бачила свiту за сльозами, iншi догори йшли i теж не бачили