. Бо широкий був окольний свiт, та не для них, бо весело свiтило над головою сонце, та не ©м. XXI Князь Волот був твердий i неподатливий, мовби скеля в горах: мало порубати та полонити роме©в у сво©й землi, настав час самим пiти до них i сказати: "Не ходили б ви, не приходили б i ми. Оскiльки ж ходите i мало не щолiта, це наша кара за татьбу вашу". Не вiдав, що скажуть во© на той його намiр, тим паче во© сусiднiх земель, привiдцi ©хнi. чомусь вiдмовчуються, зирять то на нього, князя Тиверi, то на Iдарича, котрий ╨ тут привiдцею мужiв думаючих i заодно - правою рукою князя Добрита. - Нам велено потяти роме©в у Придунав'©, - розраджував вiн Волота, - i аж нiяк не велено iти за Дунай. На те потрiбна не така, як ╨ нинi, сила. - Нiби вона мала. - На те, щоб iти на роме©в, мала. - Збагнiть, - гнiвався Волот, - доки збиратимемо велику силу, роме© опам'ятаються i стануть супроти нас другою Довгою стiною. Зволiкати не варто анi дня. Треба йти за Дунай i гнати знекровленого, позбавленого привiдцi супостата аж до Довго© стiни, а може, дiстати оружною рукою й за стiною. Це нагода, братi╨, i така, що вдруге може й не трапитись. - Раз ходили вже. Забули, чим усе те завершилось? - Раз на раз не виходить, Iдаричу. Тодi не було слушно© нагоди, тепер ╨. Честь мужiв ратних кличе: пiдiть i примусьте роме©в не посягати на чуже. Волот був аж надто певний себе, щоб бути спокiйним. Та не менше певностi вчувалося i в голосi Iдарича. - Щоб iти в чужу землю, - стояв вiн на сво╨му, - треба знати, з якою раттю зустрiнетеся в тiй землi. Чи ви щось зна╨те? - А ви? - вкинув слово привiдця полян. - Хай ми не зна╨мо, яку рать виставлять роме©, коли пiдемо на них, а чому не зна╨те ви, княжi сли i мужi думаючi. - Дещо зна╨мо: роме© пiдписали з Iраном вiчний мир i, отже, мають легiони, котрi й стануть супроти вас, коли пiдете.' - Тi легiони пiшли вже на завоювання полуночно© Африки у вандалiв. - Гада╨те? А той, що приводив Хiльбудiй, де взявся? Чи, може, дума╨те, що вiн один у нього? - Того не дума╨мо, Iдаричу. I все ж дуже можливо, що виправа та лишилася поза вiдомом iмперi©. Хiльбудiй взяв позатамтого передлiття великий полон у нашiй землi, мiг спокуситися на нього й цього полiття. А коли так, iмперiя не готувалася до зустрiчi з нами, вона не спроможна буде стримати нас. Ось чому я теж стаю на бiк князя Волота: коли вже йти за Дунай, то сьогоднi, негайно. - Уличi теж пристають на це. Видно було: Iдарич похитнувся у сво©й певностi, а все ж не збирався поступатися остаточно. - А що скажуть воi? Вони здобули непоганий полон - i роме©в, i ©хнiх коней. Чи пiдуть iз ним за Дунай? - Цьому легко зарадити, - вихопився Волот. - Кожна рать - тиверська, улицька, полянська чи дулiбська - видiлить по сотнi во©в, i тi во© доправлять полон до сво©х общин. Решта пiде з нами. - Мудро сказано, - пiдтримав свого князя Вепр. - Зважуйся, Iдаричу. На тебе поклав князь Добрит вирiшувати долю слов'янсько© землi, тож i вирiшуй. - А ратну виправу, - пiдтримав його полянин Гудима, - благополучне завершення ©© ми беремо на себе. - Усi так гадають? - Усi, Iдаричу! - На тому й склада╨ться ряд - ряд мужiв думаючих i ратних. Iдiть до во©в i постарайтеся передати цю свою бу╨сть воям. Коли вже йти, то ма╨мо йти, запаленi нею, ратною бу╨стю, як i вiрою в торжество сво╨© правди i свого меча.. XXII Богданко сидiв на товстiй сосновiй колодi пiд дубом i дослухався до крокiв, що зближалися з ним. - Хто це був, бабусю? - Якийсь чужинець. - З iншого городища чи таки з чужо© землi? - Таки з чужо©. I з далеко©, мабуть, по-нашому не розумi╨. - То, може, вiн - ромей? - Може, й ромей, а може, з тих, що прийшли до нас разом iз ромеями. В ©хнiй ратi всякi ╨. - I ви запросили його до вогнища, подiлилися хлiбом-сiллю? - А чого мала б не запрошувати i не дiлитися? - Таж вiн - супостат, ворог роду нашому i землi нашiй! - Супостати тi, внуча мо╨, що прийшли до нас iз мечем. Цей прийшов iз добрим словом. - Бо вибили меча iз рук, тому й прийшов iз добрим словом. За тим добрим словом можуть ховатися злi умисли. Чужинець-бо ╨сть. - Язвлений вiн, Богданку, де йому до злого умислу. А опрiч того, запам'ятай, внуча мо╨: всякий нагодований тобою, навiть коли вiн чужинець, переста╨ бути ворогом. Це, щоб знав, не просто слова, це - правiчний покон роду нашого. На ньому стояла й мусить стояти Тиверська земля, коли хочемо жити на нiй у добрi та мирi. - Чи ми не живемо за цим поконом? Чому ж роме© йдуть та й iдуть у землю нашу з мечем та вогнем? - За те карати треба, самим же не гоже лiзти в чужу землю. - Нарiка╨те на тата i його похiд? То вiн же затим i пiшов, щоб покарати. - Я не нарiкаю на нього, внучку. Одначе й не тiшуся з того, що пiшов за Дунай.. Багато кровi пролл╨ться там, ой багато! А то - богопротивне дiло. Боги iнше заповiдали людям на цiй благословеннiй ©хнiм промислом землi. Давно-давно, тодi ще, як цей бiлий та ясний свiт повнився бiльше голосом сумирного птаства, анiж людською заздрiстю, як земля плавала в свiтовiм океанi незайманою дiвою - i нерубаною, i неораною, i нетолоченою, жило на долах при морi та при лiсi три роди: один - бiлоликий, другий - смаглоликий, третiй - темноликий. Жили вони нарiзно i разом з тим купно. Нарiзно, бо кожен рiд сам собi добував ©жу, i купно, бо таки ж сусiдили i не раз сходилися, правлячись на лови. Не ворогували, бо ловити було що i було де, однак i не родичалися, оскiльки сходилися лише мужi з мужами. Та ось проник хтось iз бiлоликих до смаглоликих i нагледiв дiвчину, а нагледiвши, не став вагатися: пiдстерiг, коли була сама, i умкнув ©©. На лихо, те саме зробив смаглоликий у темноликих. Тут i зчинилася ворохобня, пiшов рiд на рiд i став нищити один другого оружною рукою. Старшi дивились на те, дивилися та й сказали сво©м родам: "Визначте обводи земель родових та й живiть нарiзно, не переступаючи тих обводiв". Послухались i зробили так - визначили обводи. Та чи мiг якийсь незримий обвод бути недоступною стiною? Чи спиниш того, хто звик правитися на лови у вподобане ним мiсце? I правились, i ловили, i дiвок умикали, i оружною рукою ходили рiд на рiд, аж поки не змусили старiйшин родових зiбратися на вселюдську раду, а вже рада покликала князiв i сказала: "Не вмi╨те жити добрими сусiдами, розiйдiться". "Як то?" - князi ©м. "А так. Земля велика, подiлiть ©© на три царства та й живiть кожен у сво©м - так далеко один вiд другого, щоб анi дiйти, анi до©хати, анi допливти".. "Ма╨мо iти з цих долiв?" "Ма╨те. Одному роду-плем'ю хай будуть лiси та степи, другому - гори, третьому та земля, що довкола не© море та й море. Так i житимете: однi з лiсу, другi з гiр, третi з моря. Князi не поспiшали зголошуватись. "А кому ж який удiл?" "Те визначить жереб". I сумлiвались, i сперечались князi, а таки пристали до думки старiйшин - потягли жереб та й сiли родами кожен у сво©м царствi: бiлоликi - в лiсовiм, смаглоликi - в гiрськiм, темноликi - там, де довкола землi море та й море. Довго жили нарiзно. Так довго, що й забули, хто вони, звiдки прийшли в сво╨ царство, були в них роди-сусiди чи не було. Бiлоликi ловили по лiсах звiра, птахiв i жили з лiсу, смаглоликi задовольнялися тим, що давали гори, темноликi багатiли, як могли, з моря. Та ось для одного з родiв - того, що жив по лiсах, - настала бiда: лiси збiднiли на дичину. Люди туди, люди сюди - таки нема╨ ©©. А не стало дичини - не стало чого й ©сти. "Що робити?" - вдалися до старiйшин. "У нас ╨ поле, - сказали тi. - Подаймося в поле, ачей там знайдемо собi поживу". Знялись i подалися. I знайшли, що шукали, та ненадовго стало степово© поживи. Пiдросли дiти - i мусили питатисяради в батькiв, тепер уже старiйшин: "Куди податися, де знайти ©жу собi i дiтям сво©м?" I сказали старiйшини: "Аби не втратити й того, що ма╨мо, пошлiм в усi кiнцi звiдунiв, хай побачать та й нам скажуть, чи ╨ десь незаймана земля, що могла б прогодувати рiд наш?" Довго ©здили звiдуни - i тi, що поскакали на захiд сонця, i тi, що поскакали на схiд та на полудень. А повернулися нi з чим. "Земля ╨, - сказали старiйшинам, - та ╨ на тiй землi й люди". "А яка найбагатша?" - поцiкавились молодшi. "Та, що належить гiрському роду-племенi". "Пiдемо й пiдкоримо мечем!"кинули, мов iскру в хмиз. - Чули, iншого порятунку нема, пiдемо й пiдкоримо тi землi мечем!" Однак старiйшини не пристали до тi╨© ради, бiльше того, стали супроти не© стiною. "Нам заповiдана ця земля, - сказали. - Негоже iти й оружно посягати на чужу". "А з голоду гоже мерти?" "Шукайте ©жу в сво©й землi. До чужо© зась! Боги покарають за тi противнi ©хнiм умислам намiри!" Змагались та й змагалися, а гору взяли таки тi, що хотiли ©сти. Та не встигли вони налаштуватися всiм родом до походу, як знялася буря, замоложилося небо, i бог-громовик не забарився явити тим зухвальцям та непослухам гнiв свiй: загримiв-загуркотiв, зближаючись, й ударив з-за хмар смертоносними стрiлами. "Боги противляться вашому умислу! - вийшли наперед i показали на те знамення старiйшини. - Не смiйте порушувати добрий покон батькiв i дiдiв ваших!" "Дiди самi переселялися". "Вони переселялися в сво©й землi, на чужу не посягали!" Привiдцi переселення хмурились. I не хотiлося ©м зважати на старiйшин, тим паче слухатись ©х, i не зважати не могли. Боги справдi занепоко©лися в небi, он як гримають у високостi та прищуть на землю стрiлами. А проте що буде, коли послухаються старiйшин i залишаться в сво©й землi? I завтра, i пiслязавтра, i потому дiти проситимуть ©сти. Де вiзьмуть ©©, ©жу, i що скажуть, коли нiчого буде дати? Такi, що й не послухалися б старiйшин, одважилися б противитись знаменню, коли б не розкололося тi╨© митi небо i не хлинув у ту розколину проливний дощ, такий густий i такий буряний, що про похiд годi було й думати. Ховалися хто куди мiг, i рятували пожитки сво© хто як мiг. Лише старiйшини не стенулися перед тою зливою-потопом. Збудили в собi останню бу╨сть-силу й прибрали суворiшого виду. "Ви прогнiвили богiв! - показали патерицями на молодших. - Кайтеся i просiть прощення. Чули, боги пустили на нас води свiтового океану. Кайтеся i просiть прощення!" Молодшi самi бачили: схоже, що й справдi розкололося вiд потужного удару бога-громовика небо i в ту розколину хлинули води пiднебесся, того океан-моря, якому не буде нi кiнця нi краю. Через те й не противилися вже. Дивилися непевними очима на замоложений зливою-потопом свiт i шептали: "Простiть нам, боги! Простiть нам, боги!" А дощ не припинявся. Часом стишувався тiльки, ставав не таким проливним, однак не припинявся. I день, i другий, i третiй. Аж поки не заволали всi: "Змилуйтесь, боги! Змилуйтесь i дайте сво╨ знамення: чи ╨ порятунок для нас, людей лiсу i поля? Де, на якiй путi-дорозi шукати його, коли ╨? Вiд противного заповiтам батькiв намiру - iти в чужу землю й добувати ©© мечем - зрiка╨мось. Дайте знамення: чи ╨ порятунок? Де, на якiй путi-дорозi шукати його?" За мить чи другу по тому благанню торохнув сильний, стрясаючий небо й землю грiм - i перед старiйшинами, що стояли при капищi й молилися, упав золотий плуг, услiд за плугом - золоте ярмо, а одразу за ярмом - сокира й братниця. "Ось воно, боже знамення! - закричали старiйшини й не стали зважати на дощ, вибiгли i впали на колiна перед дарами неба. - Боги велять нам орати землю, засiвати ©© злаками. Чули, не промислом вiйни, промислом хлiборобiв-рата©в ма╨мо жити на землi!" На ту радiсть i тi незвичнi для тривожно© днини голоси збiглися всi, що були поблизу i не поблизу люди. А коли перестав дощ i стекла у рiчки та озера вода, побачили ще одне, не менш промовисте знамення: уся та сторона свiту, куди мали намiр вести рiд свiй молодшi, виявилася одрiзаною повiнню-водою. I не стоячою - тi╨ю, що текла з гiр, перла з дна, весело гомонiла, поспiшаючи до моря. Тодi й нарекли ту повноводу рiку Дуна╨м, а визначену жеребом землю вiд теплого до студеного океан-моря - Трояновою, по iменi старiйшини, що став на прю з молошими i здолав сваволю молодших. Бабуся Доброгнiва примовкла, схоже, що загадалася. А Богданковi саме зараз i, може, бiльше, нiж будь-коли, хотiлося чути ©©. - Бабцю, чули, бабцю, - кличе. - А те знамення дане лиш родовi, що жив по лiсах та полях? - Ну чом же? I тим, що в горах, i тим, що за морем, теж. Боги, коли знаменують, то знаменують усьому людовi, що ╨ на землi. - Як же то, бабцю? Самi казали: у роме©в iншi боги. - Це тепер iншi, тодi були однi. Та й на те зваж: навiть ромейськi боги кажуть ромеям: "Життя да╨ться вам на те, щоб засiвали поле житом-пшеницею, а не сво©ми й чужими кiстьми". - Чому ж вони не скоряються божому повелiнню, iдуть та й iдуть через Дунай? - Дуже багато хочуть, внучку, тому й сваволять. А тим, хто багато хоче, i страх перед богами не завада. Стара, зда╨ться, знайшла те, що шукала: знов розповiдала та й розповiдала, повчала та й повчала свого внука, а Богданко сидiв коло не©, дослухався до ©© сумирно-ласкавого голосу й не знав, як йому бути. Бабуся добра, он як багато обiця╨ йому, та що ма╨ з тих обiцянок? Казала, вийдуть у свiтлу п'ятницю на побачення з Золотою Косою, Ненаглядною Красою - i вiн прозрi╨. А не прозрiв, бач, як був темний, так i залишився. Тепер запевня╨: i до чужо© землi не слiд iти, i чужинцiв треба милувати. А чи так то? Чому не повиннi йти до них, коли вони iдуть на Тивер, беруть полон, палять весi? Чому мають милувати ©х, коли приходять татями i чинять яко татi? - Бабусю, - знову кличе стару. - А тi три роди, як люди, однаковi? - Чимось однаковi, чимось нi. Казала ж бо: однi - бiлоликi, другi - смаглоликi, третi -темноликi. - Проте усi одноликi? - Так, усi одноликi. - Тож i правда людська мала б бути одноликою? - Мала б, розумнику, - усмiха╨ться Доброгнiва й обiйма╨ та пригорта╨ до себе онука. - Мала б, та не ╨ такою. - А чому? - Про те однi боги вiдають. Скажу лиш, що в одного вона ма╨ одне лице, у другого - iнше, у третього - ще iнше. Скiльки на свiтi людей, стiльки й правд. - А в нас же з вами одна вона? - Це зараз одна. Виростеш - можеш i не пристати до мо╨© правди. Чи таки пристанеш? Богданко нацiливсь було казати: "Так, пристану", - i стримався, а стримавшись, загадався. XXIII Ще до переходу через Дунай князь i тисяцькi стали на думцi: не чiпати ромейськi твердi при Дуна©. Залоги в них мiзернi, шкоди слов'янськiй землi не вдiють, а крiм того, землю ту буде кому обстояти, коли сунуться. Отож, переправившись, не стали зважати на придунайськi твердi, рушили всi╨ю кiнною лавою в тридцять тисяч на Ульмiтон i Томи, впали на них, як пада╨ грозова хмара на незахищену землю, i, взявши усе, що можна було взяти, заходилися палити та руйнувати зведенi ромеями споруди. - Усе, що бере вогонь, палити дотла! - повелiв сво©м воям князь. - Аби городи цi не були гнiздами, де плодяться оси. Пристанища ж - i поготiв. Вони - невiльницькi пристанища, на них сльози нашого люду, тож хай iдуть за димом. Лише тодi, як вдовольнився пожежами i тим, що залишили пiсля себе пожежi, замислився: далi пiде Одес i Маркiанополь. Ну, про Одес iншо© думки не буде i вагань теж: та гi╨на проковтнула тисячi й тисячi тиверцiв. А як бути з Маркiанополем? Город той - тлумисько Хiльбудiя, там тi, що лишилися за нього й правлять нинi кра╨м, а отже, мають при собi рать, здатну ударити в спину. Одначе там живуть i тi, що прийшли та попередили: Хiльбудiй помишля╨ лихе - хоче йти за Дунай. Не може ж вiн, князь Волот, прийти i завдати тим сво©м содругам прикрощiв. - Гудимо! - повелiв тисяцькому полян. - Бери пiд свою руку уличiв i йдiть на Одес. Повелiваю: зробiть там те, що зробили гуртом з Томами. Головне ж, спалiть пристанище, споруди, в яких тримають до того, як посадити в лодi©, бранцiв. Я пiду з тиверцями та дулiбами на Маркiанополь. Зустрiнемося на путi в Анхiал або в самiм Анхiалi. I вже тодi, як вiдвiв сво©х во©в далеко вiд полян та уличiв, спинився i сказав, об'©жджаючи лави: - Все, що належало в Маркiанополi iмператору i фiску, Хiльбудiю i його вельможам, - ваше. Города ж i горожан не чiпати. Чули? Анi города, анi горожан! Хай знають, що ми не всiх кара╨мо за злочини намiсника i його ратi. Вiдтодi, як вийшли з Ульмiтона i Том, жоден ромей не зустрiвся в путi. Видно, поскакали землями Мiзi© гiнцi з придунайських твердей, а слiдом за гiнцями пiшла гуляти й чутка: варвари iдуть. Отож i спустiли весi, пустують i оселi в весях. Хто-хто, а поселяни Нижньо© Мiзi©, як i Скiфi©, знають, якi вони, варвари. Були тут вест-готи, були й анти-слов'яни, не бракувало й тих, що правилися з готами, що ©х кликали собi на помiч римляни, а потiм - Вiзантiя. Тож i не дивно, що нема╨ по весях анi курiалiв-землевласникiв, анi арендаторiв-емфiтевсисiв. Диву╨ iнше: не видно колонiв-землевласникiв iз неромейських поселян, в тiм числi й колишнiх антiв. Усi по хащах-зарослях, в яругах та прибережних очеретах. "Мабуть, надмiру нещаднi були ми в Ульмiтонi i Томах, - дума╨ князь Волот, вихитуючись у сiдлi, - i матимемо з того поганий зиск. Хто сi╨ вiтер, той пожина╨ бурю. А втiм, - одуму╨ться, - хiба ми не для того йдемо в ромейську землю, щоб нагнати страху всiм: i iмператоровi, i його пiдданим? Таки ж для того". Попереду зчинився галас, а невдовзi i людський тлум. Щось кажуть, вимахуючи руками, пiшi, збираються та й збираються довкола них кiннi. - Що тут ско©лося? -цiкавиться над'©хавши. - Поселяни мiзiйськi вибiгли з яру. Пробився до них й одразу ж пересвiдчився: то не мiзiйцi, то раби мiзiйських курiалiв. I вибiгли вони не тому, що самi ╨ антами i хочуть пристати до антiв, - показують, де ховаються ©хнi кривдники, просять покарати за кривди. - Скiльки ©х? - Увесь виводок, достойний. Господар i господиня, п'ять синiв i чотири доньки. Та лакуз стiльки, скiльки у мене пальцiв на руках та ногах. - То берiть дрюки та й карайте. А найлiпше буде, коли скориста╨теся переляком сво©х волостелинiв та накива╨теп'ятами. Ми не за тим прийшли сюди, аби ганятися по ярах за беззбройними. Скажiть лiпше, куди веде ця путь. - На Маркiанополь, достойний, на Маркiанополь. - I далеко той город? - За тамтим холмом уже й буде. Велить сотням дотримуватися бойового ладу й бути готовими взяти ромейський город на щит i сулицю. Всiм, що проходили повз нього, казав одне i те ж: "Будьте готовi взяти ромейський город на щит i сулицю". Коли ж обернув коня, аби ©хати вже, раби знову торкнулися його стремена. - Княже, бери i нас iз собою. Чи ми не анти i не во©? - Пiшi ж бо ╨сть i без бронi. - За обозом iтимемо. А буде сiча, добудемо i коней, i броню. Дав згоду й поскакав наперед, туди, де були найнадiйнiшi в його ратi сотнi, - княжа дружина. Маркiанополь знав, куди й за чим пiшов намiсник Хiльбудiй. Через те чутки про появу антiв на цiм березi Дунаю, а згодом - i пiд стiнами ©хнього города багатьом нагнали холоду в п'яти: якщо п'ятитисячний (i таки ж добiрний) легiон на чолi з Хiльбудi╨м не мiг упоратися з антами, то що вдi╨ когорта, в якiй всього лиш кiлька манiпул? Не покладалися на не©, а все ж перше, що зробили, довiдавшись про наближення антiв, заперли всi ворота й велiли воям стати на стiни. То вже потiм i зберуться, i радитимуться, i кидатимуть думкою в кожен закуток i кожну нiрку, що можуть обiцяти рятунок. Бо рятуватися ж мусять. Саме з Маркiанополя пiшли ромейськi когорти в антську землю раз, пiшли i вдруге, це не чийсь - ©хнiй привiдця завдав антам великого лиха - попалив оселi, забрав i спровадив за море людей. Чи анти не вiдають про те? Чи не за тим iдуть на Маркiанополь, аби спитати в маркiанопольцiв, пощо пустились на татьбу? Прийшли, коли оголосили раду, не лише кликанi, були на нiй i тi, кого не кликали - церковники, майстровi, демархи. I всi дивилися на легiонерiв, часом - на префекта. Що скажуть вони, опора ©хня, i що вдiють? Господи, надоум i врозуми ©х, аби вдiяли розумне, спроможне вiдвести варварiв вiд стiн, не допустити до спустошення, що такенеминуче, коли вiзьмуть стiни i ввiйдуть у город. Анти - варвари, вони нiчим не погребують: нi майном, нi життям. - Порятунок один, - казали легiонери i казали твердо: - покликати на стiни горожан, оборонятися всiм людом. - А де вiзьмемо зброю? - Щось мають дiми, чимось подiляться легiонери. - Дiми й дiмоти, - роздумував уголос префект, - чи не ╨дина пiдпора, на яку можемо покладатися. Отож так i зробимо: звернемося до дiмiв, хай кличуть до борнi всiх горожан i стають на захист города та й самих себе. В умовах, що склалися в Маркiанополi, важко було вигадати щось надiйнiше. I все ж раднi не поспiшали хапатися за висловлену щойно думку як за рятiвну. Сидiли й думали, а ще нiмували думаючи. - Когось не задовольня╨ наша речниця? - сполошився префект. - Отець Iоанн, - звернувся до старшого з церковникiв. - Що скажете нам? Ма╨те iншу раду чи приста╨те до тi╨©, що чули? Настоятель храму святого Фоки звiльна пiдвiвся й осiнив присутнiх на радi хресним знаменням. - Благословляю вас, братi╨, на труд непосильний: взяти гору над супостатом i нечестивцем, антами iменованим. Благословляю й глаголю: будьте сильнi в цю тривожну годину, яко льви, i будьте мудрi, яко змi©. Церква звернеться до всiх православних i закличе ©х змiнити рала на мечi. Воiстину правда: iдуть непросвiщенi варвари, тi, що не мають бога в серцi. Вони - не лише смерть, гi╨ну вогненну несуть для всiх на мечах сво©х, отож всi мають стати на захист стiн i города. Та не забуваймо, мужi ратнi i думаючi: путь до рятунку не ╨диний. Я недаремно нагадав вам про мудрiсть. Господь наш всемогутнiй i всеблагий надоумив мене сказати таке. То добре, що ми кличемо всiх iти на ратний подвиг i захищати себе мечем на городських стiнах. Одначе чом би нам не бути мудрiшими серед мудрих i не виблагати собi щасливо© долi iншим заходом: пiти до антiв i вблагати ©х залишити город наш у мирi й споко©. Його явно не розумiли. - Сподiва╨теся, святий отче, що послухаються? - Коли пообiця╨мо дати варварам по сто солiд з кожного мужа города нашого, послухаються i пiдуть. - Можливо, та ба... - Не всi можуть дати такi солiди? Ви це хотiли сказати? - Бо таки не всi. Коли начистоту, три чвертi горожан не дадуть навiть по п'ятдесят. - Те, чого не дадуть горожани, додадуть товстосуми, коли не хочуть позбутися всього, а на додачу - й життя. Мiж радними запала тиша. - Може, то занадто - по сто? - Молiться богу, щоб не було замало. I вiдмовчувались, i кректали, i сперечалися, i хто зна╨, чи й зголосилися б давати антам такi грошi, коли б отець Iоанн, помисливши, не пiдштовхнув ©х пiд лiкоть. - Церква перша подiлиться в нещастi з паствою сво╨ю: дасть за неiмущих десять тисяч солiд. Раднi пожвавилися й стали прикидати, вiд кого з горожан слiд зажадати бiльших, анiж сто солiд, внескiв. А князь Волот наближався тим часом до Маркiанополя, i що ближче пiдходив до нього, то наполегливiш дошукувався, як же йому зробити, аби i ратну сверблячку во©в сво©х задовольнити, i не нашкодити тим, що допомогли йому покарати Хiльбудiя. Брань iз ромеями на цiм походi не завершиться. То буде великою похибкою втратити звiдунiв i втратити тiльки тому, що комусь хочеться помститися за вчиненi Тиверськiй землi кривди саме на Маркiанополi. Сказати про це воям? А чи варто бути аж надто вiдвертим iз воями? Таки сказав би, мабуть, принаймнi привiдцям тисяч, коли б роме© не утримали вiд того необачного освiдчення: вийшли до його ратi з хрестами та церковниками в одiяннi християнських жерцiв i сказали: - Вiзьми, княже, дань, i пощади город наш, людей, що в городi. Чи вони виннi, що намiсник Хiльбудiй обрав собi резиденцi╨ю саме Маркiанополь? Спершу подивований був i не повiрив тiй речницi-рятунку, а повiривши, не став вагатися. ╙дине, чого зажадав вiд ромейських слiв, - дати зверх усього десять бочiвок грецького вогню. З того, як переглянулися мiж собою сли, неважко було догадатися: вони поставленi перед неминучiстю вторгнення. - Достойний, - сказали по забарнiм сум'яттi, - вогню у нас нема╨ анi бочiвки. - А де ╨? В Одесу, Анхiалi? - Бо©мося помилитися, i все ж, гада╨мо, що за грецьким вогнем тобi доведеться йти до самого Константинополя. Десь-iнде навряд чи розживешся. Певнi були, князь скаже зараз: "Iдiть i попередьте сво©х привiдцiв: беру город ©хнiй на меч i сулицю". А вiн зиркнув на сво©х радникiв i не виказав чогось схожого на такий намiр. -Коли матиму мiхи з золотом? - За двi доби. - Довго примушу╨те таборитися. Жду до завтрашнього ранку. В противнiм разi пiду на город. Те, чого уникнули тиверськi во© пiд Маркiанополем, стало неминучим пiд стiнами Анхiала. Пристанище i город оточували тут надiйнi стiни, в морi стояв iмператорський флот, а то неабияка опора i певнiсть. Флот прикриватиме пiдступи до города з моря, стiни - з суходолу. Коли ж складеться так, що оборонцям доведеться залишити город, до ©хнiх послуг знову стане флот: хай не всi, все ж сядуть на триреми та квадриреми i вiдпливуть до Константинополя. Тож i не вийшли тут, як пiд Маркiанополем, ромейськi сли i не сказали: "Вiдступiться, матимете дань". Анхiал зустрiв тиверцiв наглухо зачиненими ворiтьми, нiмотним мовчанням города i тих, що в городi. А то - передгроззя. Доведеться стати табором i ждати полян та уличiв. Iдарич схвально поставився до намiрiв тиверського князя: почати виправу з нападу на ворота, а головнi сили слов'ян кинути через морське пристанище. Проте внiс i сво© одмiни до тих намiрiв. За велiнням князя Волота на приступ сiверських ворiт i сiверського прибережжя йшли поляни та уличi, на приступ полуденних ворiт i полуденного прибережжя - тиверцi та дулiби. Полки мали обступити город так, аби в оборонцiв склалася думка: на них iде тьма i йде звiдусiль. Так, власне, й було. Один полк засипав роме©в стрiлами, iнший навально йшов на стiни i не поглядав, як там у тих, що обiч, що позаду. Бо и без розглядин знали: на приступ йшли всi, сотня за сотнею i лава за лавою. А коли йде така сила, хто може вистояти i не стенутися? Перли ж бо тисячi, однi з драбинами, iншi з оголеними мечами i перли такими дужими лавами, що й стiни, здавалось, не стримають. Та ба, добiгли здебiльше тiльки до стiн. Коли ж ставили драбини i пробували вийти по них на стiни, роме© або скидали зухвальцiв разом iз драбинами, або лили на голови гарячу смолу, кидали камiння й примушували стинатися. I раз, i вдруге отак, i на суходолi, i в прибережжi, там, де стiни виходили в море. Але поки князь не пересвiдчився: даремнi тi потуги, а пересвiдчившись, дав сво©м воям знак: вiдiйти вiд стiн. - Як це розумiти? - прискакав на змиленiм конi Гудима. - Ми домовлялися вести виправу до переможного кiнця. - Даремна затiя, во╨водо. Не бачиш хiба: i стiни, i прибережжя обороняються надiйно. Люди гинуть, iдучи на приступ, а який iз того хосен? - Поляни були недалекi вже вiд того, щоб обiйти стiни й опинитися в пристанищi з боку моря. - Зате ми не змогли б пiдтримати полян. Я знайшов iншу стежину, що виведе нас на стiни, а через стiни - в Анхiал. I, зда╨ться, надiйну. Найперше, що звелiв, прибувши до табору, - звiльнити вози вiд поклаж. На них, коли стемнi╨, возитимуть землю й засипатимуть рови обiч ворiт. Дереводiлам же велено було взяти сокири i йти до лiсу, в лiсi дружно стати до роботи, - так дружно, щоб до ночi були змайстрованi вищi за стiни дерев'янi сходнi. Коли змайструють та доправлять у табiр, поставлять тi сходнi на вози-розводи i, прикриваючись ними, мовби широкими щитами, пiдвезуть пiд самi стiни. Широкi доннi опори не дозволять ромеям анi повалити, анi вiдiпхнути ©х. Та й не встигнуть щось вдiяти. Сходнi - не стiна-крутопадь, по сходнях легко i спритно пiдуть на зближення з ромеями антськi во©. А вже як зблизяться та стануть на стiни, антiв не вчити, як битися мечем та сулицею. Дружина, ополченськi во© зустрiли ту княжу вигадку ладнiстю зробити все, що велить, негайно, а ще - згуками радостi i щиро© здравицi: - Най славиться в родi i племенi тиверський князь, - кричали, - муж ратний i думаючий! Навiть бувалий у бувальцях Вепр змушений був поставити рогом подивованi очi. ╙дине, чим поцiкавився, коли надивувався: як же во© доправлять такi громаддя з лiсу? - А про це в них запитай. Гадаю, без нас iз тобою додумаються. Поки слов'янськi во© качали на руках вози та засипали землею рiв, роме© ворохобились на стiнах - i галасували, i стрiлами прискали, i камiння вергали на тих, що пiдходили близько. А не стали об'являтися бiля стiн, заспоко©лись, схоже, що вклалися спати. Одначе то тiльки здавалося. Варто було воям наблизитися iз сходнями, як знову обiзвались i забили на сполох. Тиверцi йшли на приступ iз чотирма сходнями. Дво╨ з них пiдкотили й поставили по один бiк вiд кованих мiддю ворiт, дво╨ - по другий. А коли вже поставили, не ховалися зi сво©ми намiрами. Першими йшли мужi княжо© дружини. Вони досвiдченiшi, у них набита на таких виправах рука. Та й привiдцi лiпше обiзнанi з ратним дiлом, анiж десяцькi та сотники з ополчення. Знали: ця перша мить може бути вирiшальною. Коли виберуться й стануть вчасно на вершинi сходень, коли впадуть з верхнiх приступок ромеям на голови, iншi дружинники, за тими iншими ще iншi не забаряться прийти на помiч, зiпхнуть роме©в зi стiн, заволодiють забороном, а там - i сходнями, що ведуть до ворiт. Виправою по праву руч вiд брами керу╨ сам князь, виправою по лiву руч - во╨вода Вепр. Обидва - мужi надiйнi. Тож iшли, керованi ©хньою твердою рукою, i певнi були: на вiрне дiло йдуть. чомусь, може, й доведеться упасти намертво стятим, та не захлинеться в ©хнiй кровi виправа. Привiдцi поруч, привiдцi знають, що робити, аби не захлинулася. Мало було на заборолах роме©в чи перелякалися з несподiванки роме©, тi, що рубалися з ними, швидко i твердо вiдчули: вони долають роме©в. А де певнiсть, там ╨ й сила, а де ╨ сила, там буде й зверхнiсть. - Княже! - спинився й заслонивсь вiд роме©в щитом Вепрiв Боривой. - Сотенного чiльно© сотнi потято. Дружинники волiють знати: хто стане на його мiсце? - Ти, Боривою. Отрок не поспiша╨ казати "гаразд" i не йде туди, куди мав би пiти вже. - Чув, що сказав? Ставай на чолi сотнi й веди на ворота. Не зважай на тих, що напиратимуть збоку. Ми вiзьмемо ©х на себе. Твоя повиннiсть - пробитися й розчинити ворота. - Слухаю князя! Був - i нема╨ вже. А сiча трива╨. Забороло поблизу ворiт тиверське уже, та до ворiт пробитися не можуть. Роме© опам'яталися за час сiчi на заборолi й стають перед слов'янами стiною. ╞х рубають з плеча, колють, обминаючи щити, у черево, на них тиснуть i тиснуть згори, а вони не поступаються, коли ж i поступаються, то всього лиш на ту п'ядь, що ©© обстоювали перед цим мертвi. Та ось новий привiдця чiльно© сотнi крикнув щось сво©м тиверцям i перший стрибнув зi схiдцiв, що вели з заборола, на землю, а там, на землi, виставив поперед себе щита i, прикриваючись ним, рушив на спантеличених його зухвалiстю роме©в. Його приклад став повелiнням для iнших, i похитнулися ромейськi лави, а похитнувшись, зламалися. В одному i в другому мiсцi. А те, що лама╨ться, важко стулити докупи, тим паче, що тиверцi стрибали та й стрибали iз заборола, тиснули на тотi лави потужно i навально. Коли ж розчинилися врештi-решт ворота i звiдти ринула в город пiша, а вслiд за пiшою й кiнна лави, про оборону Анхiала i всiх, хто був на той час у Анхiалi, годi було й думати. Сидiв на конi уже й князь, сидiли лiпшi з мужiв його. - Вперед, витязi! - Волот показав мечем туди, де був вир людський. - Анхiал - багатий город i ще багатше пристанище. Вiзьмете- на всю добу дарую його вам! Чув: там, де йшли на приступ поляни, теж звершилося бажане - котилося хвилею торжество, а вслiд за торжеством правилися в город i во©. ...Може, й повелiв би вже князь Волот дружинi: "Доста!" Та не мiг зламати даного на боролищi слова: "Вiзьмете Анхiал - на всю добу дарую його вам". А коли не мiг, то що лишалося робити? Сидiв у вцiлiлiй оселi котрогось iз ромейських вельмож i ждав, доки спливе вона, дарована дружинi доба. А щоб ждання не обернулося на кару, звелiв добути ромейського вина, покликав мужiв-однодумцiв i заходився коротати ту добу в хмiльних веселощах, далi вiд лементу, що сто©ть довкруж i колотить городом. I все ж лемент проникав i крiзь стiни. З одного подвiр'я долiтали погрози або хмiльнi спiви, з iншого - чи©сь нарiкання, ще з iншого - плачi, а то й крики-верески, благання про помiч. У того беруть доньку, i вона вола╨ на всю околiю, просить кревних, сусiдiв порятувати ©©, той позбувся майна чи солiд - i дорiкав татям за татьбу, комусь приглянулась чужа жона - й чувся благальний крик не лише жони, а й усi╨© родини. Першими прийшли на клич князя Волота Вепр та Стодорко, за ними - привiдцi уличiв та дулiбiв, а вже потiм - Гудима з мужами-полянами. - А що, княже, - з порога мовив полянин, - може, на Анхiалу й завершиться наш похiд у ромейськi землi? - Чому б то? Пiсля тако© виправи та подаватися назад? Ми не про те, зда╨ться, домовлялися, коли вирушали за Дунай. - А я, признатися, йшов сюди i думав: князь Волот затим i збира╨ привiдцiв слов'янських во©в, аби сказати: вiдходимо. - У во╨води ╨ пiдстави так думати? - Боюсь, що вперед не зможемо уже пiти. Князь бачив, що робиться в городi? Волот спiткнувся на словi i змовк; вiдчував: йому скажуть те, що сам собi казав уже. - Дещо бачив, а ще бiльше чув та й зараз чую. Одначе спинити во©в не можу. Я обiцяв ©м цей город i обiцяв за найтяжчо© години. - Обiцяне - закон, я розумiю. А все ж дарованим во© нашi користуються занадто щедро. Не кажу вже про те, що в городi кожному вiльно робити дозволене i недозволене. Кажу про те, що вози в обозi нашiм вiднинi будуть завантаженi не ратною поклажею, а майном горожан та ще дiвками ромейськими. - З яко© це речi дiвками? - З тi╨©, княже, що гожi в роме©в дiвки. У жони беруть ©х нашi отроки. А ще в'яжуть до возiв товар ромейський, яко придане жонам сво©м. Тому й питаюся: чи далеко пiдемо з таким обозом? Чи зможемо взятися надалi за броню i стати до сiчi, коли доведеться ставати по-справжньому? Гудима бiльше радився з князем, анiж попрiкав його за те, що ко©ться у слов'янських ратях, а князь чув насамперед ©х, попрiкання, i не знав, що сказати полянському привiдцi. Заспоко©ти? Вийдемо, мовляв, iз Анхiала - розберемося i наведемо лад. Чи, може, протрубити путь i тим покласти край свавiллю в завойованiм городi? Та ба, що скажуть во©, коли затрублять передчасно в путь? Що ©хнiй князь пуска╨ слово на вiтер? Що вiн тодi лиш добрий та щедрий, коли йому треба? - Оскiльки ╨ такi побоювання i такi нарiкання, - кинув позирк на Iдарича, - давайте помiрку╨мо купно, як бути Далi. - Анiяк, - вихопився наперед такий же валечний у суперечках, як i в сiчi, Вепр. - Муж iз полян правду сказав: обiцяне - закон. А коли так, вiдступати вiд обiцяного негоже. Це раз. А друге, чого це ми такi добрi до роме©в i так жалi╨мо роме©в? Чи роме© жалiли нас, коли приходили? Велике диво: отроки беруть ромейських дiв собi в жони. А як роме© брали наших дiв i робили рабинями? Брали i торгували ними на торжищах, во╨водо! - На те вони роме©, - спокiйно, одначе й твердо заперечив Гудима. - На те у них i слава своя - людоловiв i работорговцiв. Коли вже ми пiшли купно, всiма слов'янськими родами, то й покону ма╨мо дотримуватися всеслов'янського, а не осiбно тиверського. Чи так я речу? - обернувся до Iдарича. Той не квапився з речницею. - Щось так, а щось i нi, -озвався нарештi, -Що во© зледащiють та розгублять бу╨сть, нахапавши дiвиць та майна ромейського, то таки правда. Одначе правдою ╨ й те, що забирати в них нахапане, тим паче забороняти ©м бути господарями у взятiм на сулицю городi теж не випада╨. Щось iнше слiд вдiяти, аби ратi нашi могли йти далi. - Вдi╨мо так, мабуть, - надумавсь i збадьорився тi╨ю думкою Волот. - Усе, що стало тут набутком во©в, залишимо в Анхiалi. Залишимо й сторожу, котра стерегтиме до нашого повернення як город, так i набуте в городi. Во©в же запевнимо: кожен знайде сво╨, коли вертатиме в зворотну путь. - А що, - пристав до тi╨© ради Iдарич, - це мисль. Ось тiльки як буде, коли й надалi залишатимемо по ромейських городах охорону? Чи не розгубимо в такий спосiб свою рать? Волот вiдчув потребу боронити себе. - Скажу те, що й ти казав, Iдаричу: ╨ у речах тво©х велика доля правди, та ╨ й те, що не ночу╨ укупi з неправдою. У нас не було й не може бути намiру ставати на ромейську стежку й заживати собi слави работорговцiв. Одначе й прийшли ми в цю землю не затим, щоб подобатися ромеям. Най знають, що за вчинену ними чи ©хнiми воями татьбу на нашiй землi рано чи пiзно доведеться розплачуватися i розплачуватися тим же: кров'ю, пожежами, слiзьми. А знатимуть, менше пориватимуться до меча. Чи так я речу, братi╨? - Так, так! - не забарилися вiдгукнутися тиверцi. - Ну, а коли так, то не думаймо багато про те, що сталося вже. Обмiняймося братиицями i дiлiм це заслужене по трудах ратних застiлля. Воно чи не найнадiйнiше рiднить людей. Тож най i нинi послужить братньому ╨днанню родiв наших. - I ратному теж. - I ратному теж! XXIV_ I солiд он скiльки викинула Миловидка, доки доправилася до Верони, i ноги збила вже у Веронi, серце неабияк остудила вiдтодi, як полишила лодiю та зiйшла на берег, а Божейка нема та й нема. Тиверцiв розшукала i одного, i другого, i третього, та що з того? Усi знизують плечима, всi кажуть: "Не бачили такого, не вiда╨мо, де вiн". Або просять: "Розшукай, коли повернешся в Тивер, кревних, скажи ©м, най щось вдiють та визволять iз неволi чужинсько©". Лише окремi, вислухавши, казали: "Iди, дiвчино, туди й туди, запитай свого Божейка там ще, гляди, натрапиш". Лишенько лихе╨! Скiльки ж ©й ходити ще, у кого питати? Чужий люд, чужа земля, погомонiти нема╨ з ким, а прихилитися - i поготiв. Добре, хоч лiто зараз. Де сiла, там i спочила, де прилягла, там i заснула. Миловида, правда, не ляга╨ де попало. Вдень мiря╨ указанi людом путi, а надходить цiч - норовить до стiжка прибитися, пiд стiжком сiна прихилити обважнiлу за день голову. Спершу боялася - спала ж бо сама, а це вже й страх розгубила: кому вона потрiбна, така убога та нужденна, з попеченим на сонцi видом, з язвленими на камiннi та по стернях ногами? А ще виснажена до краю. Самi кiстки та шкiра на кiстках. Це вже остання, мабуть, ©© путь-дорiженька до оседкiв поблизу Верони. Коли й той з полонених, до якого послали оце, не скаже, де Божейко, вертатиметься до морського пристанища й знову шукатиме лодi©, що повезе у зворотну путь. А що вдi╨ш? Еге, що, коли так довго правилася в цю землю i так мало знайшла? Ледве допиталася, де той вельможа, що придбав у Нiкополi антiв-рабiв, а допитавшись, не вельми и зрадiла: вельможа видивився на не©, нiби вiвця на нову загорожу, й сам заходився розпитувати, звiдки зна╨ його раба по iменi Прядота? - Я не знаю його, достойний, - пояснила через челядницю-тлумача. - Анти, з котрими бачилася вже у Веронi, сказали, що Прядота може знати, куди продали работорговцi мого лада? Тому й прийшла сюди, тому й питаюся Прядоти. Не сказав: "Зажди десь там. Повернеться з ергастирi© Прядота, погомониш про свiй клопiт iз Прядотою". Запросив сiсти, а посадивши, питавсь та й питався, як це вона зважилася правитися в таку далеку путь, за що i як довго правилась, хто то ╨ - ладо. Миловидка нiчого не приховувала вiд нього: вельможа видався ©й добрим та спiвчутливим до ©© бiди, однак бесiдувала через челядницю, а тому бесiда ©хня тривала та й тривала. Коли ж питати не було вже чого, господар помонявся, чогось дошукуючись думкою, i сказав: - Гостя наша, бачу, стомилася в дорозi. Може, вона пiде скупа╨ться в рiчцi та перепочине в нашiй оселi? Прядота не скоро буде. - Спаси бiг, - зашарiлася. - Я потiм уже i купатимусь, i спочиватиму. - Ну то