мене, - благала. - Чу╨те, боги, змилуйтесь i порятуйте! Зробiть так, аби те, що вчинив навiкулярiй, сталося не з Божейком. Най ми нiколи не зустрiнемося з ним, най житимемо до кiнця днiв сво©х далеко й вiдчужено, не знатимемо утiхи-милування, бажання-злету, тiльки зробiть так, аби я впевнилася зараз: те, що повiдала молодичка, обiйшло Божейка, то був не Божейко". Застережена сво╨ю повожатого, не стала кликати навiкулярiя, бiльше надiй покладала на жону його: вона, з усього видно, була прихильна до раба, повинна розповiсти усе, що зна╨ про його долю. Через те й сказала челядниковi, коли вийшов на стук i прочинив воротця: - Я з роду-племенi того анта-раба, що кинувся з ласки господаря в море. Прийшла запитати в достойно© господинi, чи той раб часом не ╨ менi братом. Ждала на дозвiл за воротами i ждала терпляче, а дiждалась небагато. Вийшли й сказали: "Вельможна господиня слабу╨ i прийняти не може". - Тодi... тодi покличте господаря, навiкулярiя Феофiла. - Його нема╨ вдома. Челядник нацiлився було причинити воротця, та Миловидка встигла притримати ©х. - То, може... то, може, достойний воротар буде такий добрий та скаже, як звали того молодця, що кинувся в море? - Божейком звали, - вiдповiв за воротаря iнший, той, що порався (Миловидка тепер тiльки помiтила його) в навiкулярi╨вiм саду. - А так, Божейком, - ствердив i воротар. Дiвчина пополотнiла i, змалiвши на силi, впала у просвiт мiж воротами i воротцями. Певно, без пам'ятi була, бо коли хлюпнули водою i вона, здригнувшись, лупнула очима, побачила перед собою не лише воротаря, а й iншу челядь. - Що тут ско©лося? - почула суворий i, як здалося ©й, знайомий голос. Обернулася на нього i вклякла: до не©, до челядi, що поралася коло не©, йшов той самий навiкулярiй, котрий вiз ©© з Венецi© до Фессалонiки й був суворим суддею мореходцевi, що порушив закон моря й посягнув на ©© цiнностi. Куди ж ©й iти тепер, де i нащо шукати захисту? Той, заради кого жила на свiтi, кинулась за ним у безвiстi чужого свiту, нiби вiдчайдух у вир рiчковий, сказав: "Будьте ви проклятi", - та й зник у морi, не захотiв анi бути для Миловидки, анi знати, де Миловидка, що з Миловидкою. Все ж iнше змалiло й зчужiло, та й сама вона так змалiла пiсля вiдвiдин навiкулярiя на силi, на бажаннях, на всьому, що тримало мiж люду й спонукало вiрити людям, хоч падай отут, на уторованiй путi, й кажи собi: доста. А може, й справдi доста? Пощо жити, куди iти, коли нема╨ вже Божейка? Чи не лiпше буде, коли вчинить, як i вiн: одмiря╨ зболеними нiженьками останню свою стезю, вийде над море, крикне всiм i всьому: "Будьте ви проклятi!" - та й шубовсне в обiйми хвиль? Забула, стуманена горем, вельможну господиню, що була така ласкава до не© й надала притулок, не згадала й щедро© серцем Iсидори. Йшла куди очi бачили, i, певно, тому лиш, що не могла не йти. Одначе вийшла не на биту путь, що вела з Фессалонiки, - таки до моря. Здавалось, i не чула вже свого вижмаканого болями серця, а стала при березi та зглянулася з чистою, лагiдно-веселою синню, що слалася в безмежжя, й знову вiдчула, як защемiло воно, як пiдступила до горла й здавила дихання камiнна рука жалю. - Божейку! Божейку!! - простягла клично-благальнi руки. - Орлику сизий, орлику милий! Ладо жадане, та не пiзнане! Чи видиш, я прийшла, розшукала тво© слiдочки, не розшукала лиш тебе. Ано, не розшукала! Бо ти взяв та й пiшов iз цього лютого, дикозвiриного свiту, обрав замiсть мене веселу домовину - глибiнь морську. Пощо вчинив так, соколику втiшний?! - заломила спеченi чужим сонцем рученята i впала на зализаний вiтрами пiсок. - Я ж визволила б тебе! Потерпiв би трiшки i мав би ©©, воленьку-втiшницю, мене мав би. Кажу, як i ти казав: най будуть проклятi вони з сво©ми законами та поконами. Не судилося жити з таким, який був, жила б iз таким, яким став. Присяйбiг, жила б! А як житиму без тебе i що скажу тво©й мамi, коли повернуся до нашо© Тиверi? Плакала-ридала й билася, краяна жалями, об берег, як б'╨ться викинута з моря риба. А розради як не було та й не було. I серце то стiкало кров'ю-силою, то знову повнилося нею. Бо на мiсце знемоги-вiдчаю приходило й бажання розчерепити всьому ромейському свiтовi голову, спалити його, пустити за вiтром, та так, щоб слiду не лишилося, щоб була лиш земля-пустка, та небо над нею, та море пiд небом. Ано, щоб було так, як хоче, чого заслужили цi звiрi-люди, ця проклята богами земля. Чи така рiшуча була в намiрах сво©х, у бажаннi-мстi, чи згадала щось вельми важливе, конче необхiдне, схопилася раптом, стала на колiна й простягла до неба руки. - Хорсе всесильний! I ти, Перуне! Скарайте ©х карою лютою. У вогнi спалiть, мечами-блискавицями вразiть! Чу╨те, боги! За муки нашi, за горе наше, за сльози тих, кого взято гвалтом, i тих, у кого взято гвалтом, спалiть i спопелiть! Усiх i вся! Дотла, до кореня, до того гнiздечка, в котрiм пророста╨ ©хнiй корiнь! Мабуть, аж надто вже уповала на божу кару й ждала-сподiвалася то© вселенсько© кари. Коли не сталося ©© - i сонце свiтило, як i до молiння-благань, i вогненнi стрiли не падали з неба, надломилася у вiрi сво©й i почала гаснути, а згасаючи, зайшлася невтiшним плачем; хилилась та й хилилась до землi, аж поки не повалилася на той горбочок при березi, що вiддiляв сушу вiд моря. Була беззахисне скоцюрблена i геть змалiла. Бо тепер тiльки увiрувала: бiльше нема╨ на кого й нема╨ на що покладатися - навiть боги вiдвернулися вiд не©. А коли так, де вже думати про розраду, хто ©© дасть? - Мамцю моя, - жалiлася а чи й нарiкала. - Ви хотiли бачити мене лiпотною на вид i найменували Миловидою. Чом же забули згадати про щастя? Де вона, та дрiбка радостi-втiхи. Що ╨ у кожного з людей? Чи видите, - пiдвела голову й глянула в той бiк, де Тивер, - усе забрали в мене: хижу, вас, Божейка, саму розчавили й кинули па пустельнiм березi, аби стiкала сльозами-крiвцею. Лежала та й лежала при самiм морю, плакала та й плакала, а плачучи, нарiкала вголос: на того татя Хiльбудiя, що навiв на ©© землю сво© когорти й понищив житла, посiк чи взяв гвалтом люд, на навiкулярiя Феофiла, котрий заради безпеки сво╨© жони i в помсту тiй же жонi так дико i так бездушно-жорстоко повiвся з Божейком, нарештi на ненаситну жону його, на зрадливу челядь, котрiй покладений за послуги обол бiльше важить, анiж чи╨сь життя, чиясь гiднiсть i честь. Та ба, анi жалi-нарiкання, анi гарячi сльози, в котрих, здавалося, не лише самiй, iнших можна було втопити, - нiщо не приносило полегшення, тим паче розради. Бо певна була: до тих, що могли б розрадити, а розрадивши, утiшити, не докличеться вже, а тi, до кого може докликатись, не розрадять. Тож лежала й плакала, обiймалася з берегом i жалiлась берегу, а може, не так берегу, як морю, що набiгало на берег i ластилось, цiлуючи ©© безвiльно простягнутi до нього руки. Ано, певно, не так берегу, як морю, бо он яке воно лагiдне з нею i яке прихильне до не©: вiдступить на мить i знову зближа╨ться, та все пестить ©©, та все гомонить, мовби каже тим гомоном-зiтханням: "Не муч себе, не муч себе!" А як не мучитиметься, коли он якi болi в серцi i якi жалощi роздирають серце. Иой, терпiння-моцi нема╨, не те що плакати, криком кричати хочеться. Така що схопилася б i шубовснула мiж хвиль, схопилася б i шубовснула, коли б знала, що знайде там Божейка, що буде з Божейком! Чула, хтось наближа╨ться до не© насторожено-несмiливою ходою, а проте не обернулася в той бiк i не поглянула. Лежала й плакала та сльози ковтала плачучи. - Заспокойся, дитино, - почула спiвчутливо-лагiдний жiночий голос, а вслiд за тим - доторк руки до плеча. - Бог милостивий, ще буде втiха тобi, ще буде й благодать його. Мабуть, було щось у тому голосi вiд матерi-порадницi, вiд бабусi-втiшницi, а може, всього лиш вiд жiнки i людини, - таки не втрималась i оглянулася, а оглянувшись, побачила: поруч стояла одягнена в чорне монашка, одна з тих, що, знала вже, зреклися свiту, усiх його зваб i зреклися не з добро© волi. - Хто ти? - цiкавилась тим часом монашка. - Звiдки ти? Чому так ревно плачеш? - Я з того роду-племенi, що зазнало велико© кривди вiд людей, а плачу... плачу вiд обиди, що не маю анi сили, анi змоги покарати сво©х кривдникiв. - Утiш себе, вони не залишаться непокараними. - Гада╨те? - знову обернулася й пiдозрiло-недовiрливо глянула на свою втiшницю. - Хто ж покара╨, коли навiть боги не зважили на мiй ревний клич-благання, не зiйшли з неба i не покарали? - Ще покарають. Господь сказав: хто високо пiдносить ворота сво©, той шука╨ падiння. - Чому ж тодi упала я? Чи то ж так багато хотiла? Я, матiнко гожа, всього лицi уподобала молодця, волiла взяти з ним злюб, а вашi роме© прийшли й спалили нашу землю, спершу тiльки розлучили мене з ладом мо©м, а це назавжди забрали вiд мене: скалiчили його, ╨внухом госпожi сво╨© зробили, то вiн не витримав i кинувся з горя-розпуки в море. Отут, на цiм самiм мiсцi! - показала й знову залилася сльозами. Монашка одразу i все зрозумiла: ця дiвчина - язичниця, поганка. I роме©в ненавидить всiм серцем. Одначе не одвернулася i не пiшла вiд не©. Бо побачила в нiй передовсiм сестру i подругу, биту недолею людину i вже потiм - уражену кривдою чужинку. А хто не здатний вiддiлити зерно вiд полови, да╨ перевагу гординi й потiша╨ться нещастям ближнього свого, той теж не залишиться непокараним. - Повiр йому, дiвчино, - i вiн заступиться за тебе. - Кому - йому? - Боговi нашому. Не знала Миловидка, що сказати монашцi, а чи не вважала за потрiбне казати щось. Лежала при березi й схлипувала важко, лежала й схлипувала. Частина ДРУГА. КУДИ ПРИВЕДУТЬ БОГИ Оскiльки у них (слов'ян) багато князiв i мiж ними нема╨ згоди, вигiдно деяких iз них переманювати на свiй бiк - або ж обiцянками, або багатими дарами, зокрема тих, що сусiдять iз нами. ПСЕВДО-МАВРИКIИ. СТРАТЕГIКОН,_ Океан-море - всiм морям мати; окинуло те море весь бiлий свiт, обiйшло те море довкола всi╨© землi. IЗ ВIРША ПРО "ГОЛУБИНУ КНИГУ"_ Серед моря-моря сто©ть червона комора. ЗАГАДКА_ Чи народилась i чи зiгрiва╨ться сонячним промiнням людина, котра пiдкорила б собi нашу силу?.. В цьому ми певнi, доки на свiтi ╨ вiйна i ╨ мечi. МЕНАНДР ПРОТИКТОР._ ВIДПОВIДЬ ВОЖДЯ СЛОВ'ЯН АЦАРАМ__ Такого за Малкою нiби й не помiчав. Бiда чи радiсть у родинi - завжди умiла бути розважливою, часом не по-жiночому мудрою. Сьогоднi ж анi розважливостi, анi мудростi не бачить у ©© вчинках. Спаленiла, довiдавшись про намiр мужа знову посилати Богданка в науку володiти мечем та сулицею, й стала мiж сином i ним, князем Волотом, стiною. - Не пущу! - вирекла твердо й несподiвано рiшуче. - Вiзьми меча та вбий мене, коли ма╨ш намiр робити по-сво╨му, одначе поки жива, до дядька сина не пущу! - Ти при сво©м глуздi? -стетерiв. - Як бачиш. Та наука мало не звела отрока зi свiту. Тепер знову? - А ти ж як думала? Вiн прийме в спадок вiд мене землю i стiл. Князi - мужi всi╨© землi, роду-племенi, в них iншо© путi нема, мусить усе життя гострити меч i розум, iнакше згине сам i земля за таким князем згине. - Най пiдросте, тодi вже й пiде. - Схаменися, Малко. Отроковi вiсiмнадцяте лiто мина╨ вже. Чи я не зважав на те, що сталося з ним, чи мало ждав доки забуде усе, що сталося того передлiття? Коли ж постигатиме ©х, i ратне дiло, i науку княжу? Тодi, як стане князем? I переконував, i кричав на жону - дарма, нарiкала на всiх i вся й плакала, присягалася, що не поступиться, i знову плакала. Мусив зважити на те й обмежитись пiвзаходом: оскiльки жона противиться намiрам мужа i князя, так i буде, не посилатиме поки що Богданка до дядька, вiзьме з собою на полюддя, правеж правити у поселян. Йдеться до зими, по городищах i сусiднiх з ними весях завершу╨ться веректа, наста╨ та пора, коли змовкають цiпи та терницi в овинах, по скотницях тирлу╨ться непримiтний лiтньо© пори товар. Поселяни мiряють нинi берковцями й тримають у тих же берковцях чи зсипають до пiдклiтей збiжжя, рукомеслий люд - шевцi, гончарi, чинбарi, ткачi - поспiшають збути витвори рук сво©х на торжищах й покласти до киси заробленi рiзани, мiдницi, ногати; лучники, сiдельники, ковачi, золотарi роблять, як i робили, сво╨ дiло - гнуть луки, майструють сiдла, кують чи позолочують кузнь. Для князя ж i його мужiв наста╨ час подумати про поповнення княжо© скiницi гривнами, ногатами або ж ромейськими солiдами - для купiвлi в тих же роме©в кам'яно© потертi, що пiде на злютування стiн у гридницях та вежах, щитiв та мечiв, пристро©в для оснащення лодiй i для управлiння лодiями, про поповнення житницi збiжжям, медом, воском, як i пiдклiтей волокном, хутром - для потреб стольного Черна, дружини лiпшо© i меншо©, для торгiвлi з тими ж ромеями. Кожен пам'ята╨: аби земля була дужою, а життя в нiй надiйним, поселянин ма╨ вiддати князевi те, що з нього належить, а князь взяти усе, що йому належить: вiд диму - димне, вiд рала-мiру пшеницi, жита, проса, вiвса, дикушi, вiд бортi, тенет, перевiсищ - теж десятину, як i вiд зарiбку кожного з людей рукомеслих також десятину. Всяк зна╨ свою повиннiсть, як зна╨ й мiсце здачi повинностi, а все ж князь та його мужi мають самi побувати в кожнiй общинi i взяти те, що належить з общини. Теремковi, старости - люди довiренi, та не завжди вiрнi, сутяги завзятi, одначе дбають та сутяжать насамперед для себе. - Конi, хури приготовленi? - поцiкавився в челядника. - Приготовленi, княже. Похiдна скiтниця - також. - Скажи во╨водi Стодорку, най зайде до мене. Вiдтодi, як Вепр зрiкся високого звання лiпшого мужа i во╨води в княжiй дружинi, його мiсце посiв Стодорко, муж не такий одважний, як Вепр, зате тямковитий. Цей не полiзе на рожен, цей спершу подума╨, потiм скаже, спершу виважить, потiм зробить. А все ж було б лiпше, коли б його тямковитiсть та по╨дналася якось iз Вепровою одвагою. Був би певнiший, що не сам сто©ть на сторожi Тиверсько© землi. - Кликав, княже? - Так. Вiд'©жджаю на полюддя, Стодорку. У теремi лишаю Малку, а в городi - тебе. Будь пильним i твердим, анi на п'ядь не вiдступай вiд того, що ввiв заради супокою я, тим паче в днi торгiв i великих свят. - Так довго збира╨шся затриматись на полюддi ? - Чому довго? - Ти ж кажеш: i великих свят. А великi свята скоро не передбачаються. - Всяке може трапитись. Аби не затриматись аж надто довго, ©демо трьома валками, в усi три кiнцi нашо© землi: муж Власт - на сi вер, муж Бортник - на полудень, я - на захiд сонця.. На тебе лишаю сусiднi з Черном общини i сам Черн. 3 города не вiдлучайся, посилай замiсть себе людей довiрених, проте постарайся подбати, аби до коляди правежi були в скiтницi та житницi. Без цього намiрам нашим не судитиметься бути здiйсненими. - Гаразд, княже, зроблю, як велиш. Ось тiльки не розумiю твого побоювання. Чим стривожений? Чому велиш бути аж надто пильним та обережним? Волот мiря╨ його допитливим оком. - Причин для побоювання, може, й нема╨, а для тривог ╨, во╨водо. Не забувай, Вепр пiшов од нас лютий i кревно ображений, а вiн не забува╨ образ. - Гада╨ш, може прибути сюди з лихим намiром? - Сам не посмi╨ прийти, а роме©в може привести. Видно було: Стодорко не зовсiм вiрить тому, що чу╨. - Оце так? - А так, во╨водо. Розбрат пiшов мiж нас, а там, де розбрат, там усього можна сподiватися. - То, може, тобi не слiд би йти на полюддя? Може, я пiшов би замiсть тебе? - Нi, пiду сам. Синовi мушу передавати цю науку - як княжити над людом. Путь слалася коневi пiд ноги туга i бита, проте не мерзла ще. Та й у аерi не вiдчувалося дихання зими. Була та прохолодна, одначе не холодна ще пора, коли не лишень на возi, i в сiдлi почува╨ш себе привiльне та вiльготно. Он як при╨мно бадьорить бадьорiсть околiй, коли б не вози та не потреба триматися возiв, пустив би повiд, припав би до луки та й погнав би Сiрого вiд долу до пригорка, вiд пригорка до долу. Бо дзвенять вiд стуку-грюкоту колiс не лише околi©, дзвенить i серце, бо озива╨ться на зичне iржання коня не лише упокорена за нiч далина, озива╨ться молодечим клекотом ╨ство людське. - Що, Богданку, - пiзна╨ синовi помисли князь, - не розучився триматися в сiдлi? Мiг би погнати Сiрого на всю кiнську пору i не впасти пiд копита? - Мiг би, отче, - осмiхнувся отрок i весело сяйнув очима. - Навiть хотiв би погнати так. Завважте, який дзвiнкий аер, як уторована для бiгу-лету путь! - Буде ще ©х, - вдоволено торкнувся синового плеча, - i бажань, i нагод, i торовано© та неторовано© путi. Обвикни спершу, вiднови дядькову науку, а тодi вже й поскачеш. Я дозволю. Це мати твоя бо©ться за тебе, я не боюсь. - Не пускали на полюддя? - Ба нi, на полюддя пустила. До дядька не хоче пускати. Хотiв би почути, що скажеш ти? Чи дума╨ш повертатися до ратно© науки? - А що тут думати? Я дужий нинi, а iншо© науки, окрiм ратно©, для мужiв нема. Князь збадьорився, сяяв, як i син, по-молодечому веселими очима. - Ну, то вважай, що ти повернувсь уже до не©. Либонь, догаду╨шся, чому узяв тебе з собою на полюддя? - Таж сказали: поверта╨те до ратно© науки. - Не зовсiм так, сину. Хочу, аби переймав iншу. науку: бути державцем на Тиверi. Це, щоб знав, теж княжа i не менш важлива, анiж ратна, наука. Приглядайся, з ким i як вестиме бесiду князь-вiтець, що i яким робом вимагатиме вiд общини, а що - вiд теремкових. Рано чи пiзно, а настане той день, коли сядеш замiсть мене на столi. Мусиш зараз уже знати, як правити людом. - Нiби це так складно: пiти i взяти, що належить. - Коли б же було так: прийшов i взяв. - А як буде? Князь смi╨ться з його дитинностi. - Кажу ж, затим i взяв тебе, щоб бачив. В одному можеш бути певен: за кожним разом буде по-сво╨му. Тямиш, що маю на оцi? - Чом не тямити? З десяти бачених правежiв легше буде вибрати свiй, анiж тодi, коли не бачив би жодного. - О! Правдиво кажеш, а ще правдивiше мислиш. Оце, щоб знав, i ╨ найдостовiрнiша суть цi╨© науки. Першою общиною, з котро© мали взяти данину, була Приславська, по iменi городища Прислави, що лежало в пiдгiр'©, оперезане з долiв неширокою, зате чистою й прозорою через чистоту вод сво©х рiчкою. Угледiли його тодi вже, як ви©хали з дiброви й опинилися перед доволi-таки широкою галявиною, що спускалася в дiл. Мужi заговорили навперебiй, однi тiльки показували в той бiк пугами, iншi милувалися уголос городищем: таке воно мальовничо вигаптуване було пiд сонцем. Милувався Приславою й Богданко, кидав то в один, то в другий кiнець позирки князь. - Щось бачиш, сину? - поцiкавився зрештою. - А так, городище бачу, i вельми велике. - Ото i все? - А що ж iще мав би бачити? - Погано дивишся, коли не бачиш. Отам, мiж дерев, - показав канчуком, - скаче вершник. Видиш? - Виджу. То й що? Чого вiн, по-тво╨му, скаче мiж дерев, а не галявиною, не по торованiй путi? Отрок знизу╨ плечем. - То посланець вiд лiсових осель. Нагледiв нас i хоче попередити старосту приславського, всiх поселян, аби знали: до них ©де князь i ©де не на гостину - правеж правити, тож мають бути пильнi i обачнi. - Отак? - Отак, сину. А ота стезя, що пiшла в дiброву, щось тобi каже? - Мабуть, до осель пiшла. - Правда твоя, до осель. Приславське городище - людне городище, як i вся приславська верв. ╙ його, люду, за загорожею, ╨ й поза загорожею. Що поселяни живуть i за частоколом городища, для Богданка не таке вже й диво. Скрiзь тепер так: лише давнi роди тримаються городищ, молодшi, надто тi, що вiдбилися вiд роду, селяться весями, а то й осiбними подвiр'ями в лiсах. Бiльше дивувався, коли в'©хали до Прислави. Князя зустрiли як i належить: з хлiбом-сiллю, з медовими речами до хлiба-солi, повели й розмiстили потому в оселi, що ©© так i йменували тут: княжим теремком. А вiн хмурився, не виказував обурення, та не виказував i вдоволення. Знай позирав на тих, що лестили йому, i вiдмовчувався. "Чому вiтець такий пiдозрiлий? - дивувався отрок. - На подвiр'© он скiльки будов, у будовах - мед, збiжжя, вiск, волокно. Всюди лад, i люд, що догляда╨ княже добро, стелиться перед ним, нiби перед самим богом, а вiн хмуриться, когось зовсiм не помiча╨, когось винагороджу╨ холодним позирком i вiдмовчу╨ться". Розгадка наклюнулася i показала дзьобика, коли князь залишився вiч-на-вiч iз теремковим та старостою общини. Поки тi хвалилися йому, скiльки зiбрали та чого зiбрали, хто з поселян вчасно i справно платить данину, а з кого треба тягти ©©, нiби дурне теля з болота, ходив по терему й слухав. Не виказував помiтного невдоволення й тодi, як клали перед ним палицi й лiчили на зарубках, скiльки взято подимного, скiльки - порального, медового, хто платив осип ю, хто - волом, хутром, полотном, скiльки, коли лiчити купно, зiбрано релейного, а скiльки - рукомеслого, ловчо©ч). Iнакше повiвся князь-аiтець з ролейним старостою, коли довiдався вiд нього, скiльки не додано та чому не додано, i вже зовсiм iнакше, як пересвiдчився з вуст того ж старости, що в приславськiй вервi за минуле лiто число дворiв поселянських зросло всього лиш на два десятки. - Вони - в городищi? - запитав так собi, нiби мiж iншим, i, почувши, що таки в городищi, пильно подивився на кожного в пiдзвiтних. - А весi, що ╨ поблизу Прислави, кому платять дань? Ролейний староста заклiпав подивованими очима й глянув чомусь на теремкового. - То не весi, княже, - ледве спромiгся той на слово. - То сельбища з двох-трьох осель. Вони або не мають ще поля, або й не збираються мати. - I живуть божим промислом? - Мусять, княже. То здебiльше бiглий люд, тi, що втекли вiд роме©в або вiд сво©х общин у чому мати породила. Най обживуться, мислимо собi, зроблять iз роздертей чи з лядин ниву, тодi вже й братимемо з них данину. - Хто це так мислить? Князь пождав мить, другу i, нiчого не дiждавшись анi вiд теремкового, анi вiд релейного старости, швидко, ба рiшуче навiть обернувся до сина. - Бери, Богданку, п'ять отрокiв i скачи в тi весi, що бачили поблизу вiд Прислави. Поглянь, чи справдi такi бiднi, скiльки в кожнiй iз них дворiв, що за люди живуть в оселях i як живуть. Про все довiдайся i скажеш менi. - Слухаю князя! - вiдповiв i вклонився, як навчав свого часу дядько. Чи таким ута╨мничено важливим видалося Богданковi князеве доручення чи всього лиш хотiлося почуватися перед отроками тим, що викону╨ аж надто важливе доручення, не сказав ©м, чому правляться в дiброву. Тодi вже, як ви©хали на доволi-таки простору галявину при озерi та побачили стадо корiв, телят ближче до озера, цiлий ряд халуп при лiсi, спинився i виказав себе. - Ого! А казали всього лиш двi-три халупи. Отроки переглянулися мiж собою i, певно, догадалися, чому правились сюди, бо коли пiд'©хали до осель та покликали мужiв поселянських, старший iз них сказав: - Перед вами княжич Богданко, син князя Волота. Волi╨ знати, як iмену╨ться весь, хто ролейний староста у весi. - Озерна, достойний, - вiдповiли поселяни. - Весь iмену╨ться Озерною, а старости не ма╨мо, ╨ старiйшини родiв. Я - один iз них, - уклонився княжичевi. - Чим можу прислужитися синовi володаря землi? Богданко зчервонiв пiд пильним поглядом, проте недовго вагався. - Чи давно живете тут, до яко© вервi належите? - Належимо до Приславсько© вервi, княжичу, а живемо тут всього лиш шосте лiто, вiдтодi, як спалив нас та вигнав з Придунав'я Хiльбудiй. - Данину князевi платите? - А то ж як! I димне, i медове, з сiтей, тенет, перевiсиш, також. - I цього лiта сплатили вже? - Сплатили й цього лiта. Ми вельми вдячнi князевi, общинi за пристанище в лiсi, за все, чим винагородили, зглянувшись на наше безлiття. Тож платимо справно. Як i старостi релейному. А то ж як! Нападуть роме©, де знайдемо притулок, лишень у городищi. Княжич пiдiбрав поводи i змусив Сiрого здати назад. - То добре. Вельми добре. Ну, а з полем як? Поле ма╨те? - Всього лиш роздертi, достойний. Колись, може, буде й поле, зараз всього лишь роздертi. Можемо показати, коли княжич не вiрить. - Не треба! Я вiрю, з мене доста. Кинув ще раз позирк на оселi (певно, лiчив ©х) i, сказавши звичне: "Спаси бiг", - повернув Сiрого в зворотну путь. За ним рушили й отроки. - Усе вже чи ще кудись правитимемося? - Вiдвiда╨мо весь, що по другий бiк путi, та й повернемо коней до Прислави.. Знову ©хав попереду i мовчки. Коли ж настав час доповiдати князевi, покинув, як i належить. Сiрого на iнших i подався чимдуж до верхньо© клiтi терема. - Княже! - вигукнув з порога. - Теремковий неправду сказав! - Як то - неправду? - Зовсiм-зовсiм неправду. Поселяни живуть весями на два десятки халуп i щолiта платять тобi данину. ╙дине, що ╨ правдою... - Стривай, стривай. Зараз я покличу обох, i теремкового, i релейного старосту, скажеш усе те при них. Богданко розгубився. - Нащо при них? - А то ж як? Коли те, що кажеш, правда, судитимемо обох. - Я кажу правду, одначе най буде так, щоб казав ©© мужам тим не я. - А хто ж скаже? - Той, хто судитиме. - Е нi, отроче. Негоже так, зле. Хочеш сховатися за мою спину? Княжий суд ма╨ бути справедливим судом, а на справедливому судi не соромно казати правду у вiчi. Отож звикай казати ©© зараз. Тямиш, що буде з людом землi тво╨©, коли боятимешся казати правду й ти? - А що буде? - Блуд буде. i неправда буде. Дерево живе доти, доки живе корiнь. Зогнив корiнь - упало й дерево. II Того передзим'я князь правив та й правив хури на Черн - iз збiжжям, медом, воском, iз хутрами, шкурами та волокном; поповнювалася рiзанами та ногатами й скiтниця. А наступного лiта поселяни заволали про бiду й самi стали правитися до Черна. - Змилуйся, княже, - благали, - не бери цього лiта данину збiжжям, медом, волокном. Боги розгнiвалися на нас i наслали бiду: вигорiли посiви на нивах, трава в луках. Нинi поклада╨мо надiю на лiси та на прибережнi луки. А чим годуватимемо товар узимку - самi не зна╨мо. I сказав князь старiйшинам: - А все через те, що дба╨те про себе та й про себе. Для блага землi я беру з вас. А хто вiзьме для блага богiв, коли самi не несете? - Правда твоя, княже, - загули старiйшини. - Ой правда! Стезя до богiв терном зароста╨, i требища не знають щедрих жертв. З цим ми теж прийшли до тебе: треба зробити так, аби про жертви богам постiйно дбав хтось. - Хто, крiм нас iз вами, дбатиме? - Люд тиверський схаменувся уже й приносить жертви по гаях та урочищах, яко ж i в оселях. Та того, гада╨мо, замало. ╙ у нас требища всi╨© землi: тут, у Чернi, боговi Хорсу i там, у Соколинiй Вежi, боговi Перуну. Зроби, княже, так, аби про них постiйно дбав хтось, аби боги були ситi i вдоволенi нами. - Дбайте про сво©. Про требища всi╨© землi подбаю я. Старiйшини перезирнулися. - Ми не сумнiва╨мося в тому. I все ж згадай, княже, як часто вiдлуча╨шся ти з Черна. Або в похiд iдеш до Тiри, в Подунав'я, або на волостi. Хто тодi дба╨ про богiв i требища всi╨© землi? Анiхто. Може, Хоре тому й кара╨ нас, що останнi лiта бiльше дбали про Перуна, анiж про нього. Погодься, княже: пiсля того, як прозрiв твiй син, це було саме так. - То що ж ви радите? - Передай цю турботу комусь iз старiйшин чи людей волхвуючих. У тебе й без того вистача╨ ©х. Земля наша хоча не така вже й велика, та клопiтна. А князь один, князя всюди треба. Усе то так: турбот йому не браку╨. А проте хто, крiм князя, може стояти ближче до бога i розмовляти з богом? Волхви? Старiйшини? - Коли вiдлучатимусь, покладу турботи про богiв на когось iз вас. Поки ж я у Чернi, дбатиму про них сам. Такий покон у нас, хiба забули? - Твоя воля, княже, хоча, коли казати правду, i закони, i покони не вiчнi, нинi вони однi, завтра можуть бути iншi. Час було йти вже, i старiйшини знову перезирнулися мiж собою. - Аз даниною як буде? - Про данину поговоримо на вiчi. Гадаю, буде така нагода, можливо, одразу по требi. I сумно, i тривожно було того лiта в землi Тиверськiй. Озимина лежала вигорiла i мало не при пнi, яровi ж - просо, дикушу - зовсiм не сiяли: анi на передлiттi, анi влiтку не випало жодного дощу. Земля потрiскалась i зсохлася на камiнь, а сонце що не день, то дошкульнiше смалило з високостi. Тим, хто ходив на луках за товаром чи порався на подвiрницi, здавалося: не просто знемага╨ - шкварчить вiд спекотняви тiло. Тож i норовили сховатися в тiнь чи пiд крiвлю. Та ба, ховатися не кожен мiг. Вдень вили, передчуваючи лихо, пси, поночi кричали зловiщi. А сумнiше й тривожнiше за псiв та зловiщих тужило людське серце. Що буде? Як житимуть, коли зараз уже живуть лише тим, що дають кози, корови, вiвцi? Настане голод, а вiн нiкого не пошкоду╨. Розплодяться татi, пiде нелад у землi, i тi, що врятуються якимсь дивом вiд мору, стануть жертвами убивць i грабiжникiв. ╙дина надiя на милiсть богiв. Лише вони, всесильнi i всеблагi, володарi морiв та океанiв у пiднебессi, можуть зглянутися на люд земний i нагнати хмар, заступити ними сонце, напо©ти спраглу землю медоносними дощами. У _всiх те на мислi, снували, мов тiнi, i вiдмовчувалися, гомонiли при нагодi i знов вiдмовчувалися. Або зiтхали тяжко. Коли ж зачули, а потiм i побачили - люд тиверський знову правиться до Черна (двi седмицi тому йшов уже, - тодi приносили жертву богу сонця - Хорсу), не думали довго i не вагалися, збиралися купно й купно ж правилися з тим, що мали, до требища Перуна. Вiн теж ©хня надiя, навiть бiльша, нiж Хорс. Той тiльки свiтить, а то й смажить, цей же да╨ рятiвну вологу i тим уже да╨ благодать. Що ближче пiдходили до урочища, а в урочищi - до требища, то тiснiшою ставала путь. Люду видимо-невидимо, i кожному жадалося не просто прийти, вклонитися й попрохати. Волiли бути причетними до всього, що воздаватимуть нинi боговi i чого прохатимуть у бога. Бо тiльки причетнiсть да╨ сподiванку, що бог не обiйде сво╨ю увагою i не залишиться нечулим як до всього люду на Тиверi, так i до кожного з людей. Гляньте, тако© щедро© жертви не мав жоден жертовник, тако© щиро© молитви не чув нi стар, нi млад, не чули, певно, й сущi в земних оселях боги. Князя мовби пiдмiнив хто. Де й подiвся дужий, суворий в ратнiм одiяннi муж. Сто©ть благальний та упокорений, по-княжому величний i по-людськи простий, молиться, як i всi, i упова╨ на милiсть божу теж, як i всi. Коли ж наста╨ час i до нього пiдводять чергову жертву, не поспiша╨ i не виказу╨ боязнi чи змалiния волi, бере з рук волхва ножа й спокiйно перетина╨ утримуванiй старiйшинами тварi вигнутий над тарiллю карк. Зiбрану з жертви кров виплеску╨ у вогонь, тiло тварi переда╨ волхвам i знову пiдносить до неба руки. - Рятуй нас, Перуне! Вийди з вертепiв пiднебесних, iз затiнених вирайськими садами веж та сядь на коня свого буйногривого. - Сядь, боже! - багатоголосе повторю╨ люд. - Вийди i сядь! - Прогрими ним по морю-океану! Розбуди дiв дощоносних, нажени на наше небо хмар-потокiв, дай нам дощу живодайного! - Дощу, боже! Молимо-блага╨мо, дощу дай! - Умилостився щедрiстю нашою, Перуне, й сам стань щедрим! Стань щедрим, боже! Поселяни повторювали за ним i те повторення луною йшло в усi кiнцi урочища, а надто вниз, до Соколино© Вежi, де товпився на путi, що вела до требища, i путi, що вела вiд требища, тиверський люд. Князь перед жертвоприношенням ще помiтив: требище обнесено високим i мiцним, з дубових колод частоколом. Хтось умудрився и iнших переконав у мудростi сво©й: люду до святилища всi╨© землi йде багато; що буде з божою оселею, а надто з джерелом пiд дубом, коли всi йтимуть i припадатимуть до них, благаючи заступництва та вдовольняючи спрагу? Чи не лiпше буде, коли доступ до божо© оселi матиме лише той, хто приносить жертву? Всi iншi хай пiдходять до не© однi╨ю стезею, вiдходять iншою. Не мiг пiти не поцiкавившись, чия то турбота. Вказали на одного з волхвiв. Волот був високий на зрiст, а волхв той мало не на голову вищий. I в раменах ширший,, i руки мав такi, що здавалось, воловi залюбки скрутять роги. - Хто ти ╨си? - Волхв Жадан, достойний князю. - Загорожа довкола оселi бога Перуна - дiло тво©х рук? - Ано, мо©х i братi© волхвуючо©. - Хто ж напоумив вас опорядкувати требище? - Боги, - не вагаючись вiдповiв Жадан. - Ма╨те з ними бесiду? - Не всi, лиш я маю. Коли творю требу, не требую вiдвiдати кровi тварi, котру приношу боговi в жертву. Той напiй i надiля╨ мене вiщим даруванням - чую голос бога i бесiдую з богом. - Що ж каже бог про наслану на нас кару? - А те, княже, чого лiпше не знати. Не до серця була Волотовi така бесiда чи не визнав за потрiбне допитуватись, обернувся й хотiв було йти вже, та одразу ж i передумав. - Менi до вподоби те, що зробив ти. Не завадило б подбати ще, аби божа подобизна не мокла пiд дощем i не була доступна для першого-лiпшого супостата, що захоче поглумитися з вiри нашо© i богiв наших. Волхв округлив очi i задивився на князя. - В тво©й речницi, повелителю, чую достойну тебе мудрiсть i зроблю так, як велиш. - Це не мо╨, Жадане, це боже повелiння. А ще, - мовив i змовк, схоже, нiби вагався, казати чи не казати. - А ще ось що хочу повiдати тобi. Надалi най буде так: коли Перун потребуватиме жертви, а я не об'явлюся, обтяжений справами землi, в той день бiля його требища приноситимеш ту жертву ти. Чу╨ш, волхве? - Чую i скоряюсь волi князя. - Бачу, скоря╨шся охоче, тому покладаю на тебе ще одну повиннiсть: оберiгай купно з волхвуючими людьми обиталище бога Перуна. Поселяйся тут i оберiгай. III То правда, Вепрова обида на князя Волота не зна╨ анi мiри, анi меж. Вона з тих, котру не забувають i навiть на смертному одрi кажуть дiтям: "Ото ваш найлютiший ворог. Пам ятайте це i не прощайте анi йому, анi родовi його, допоки котрийсь iз того роду не заплатить кров'ю за кров i смертю за смерть". Та правда й те, що не тiльки обида пiдiгрiва╨ Вепровi серце. Вона - всього лиш поле, на якому проросли й дали корiння давнi Вепровi помисли. Ано, всього лиш поле. То на людях називав вiн себе Волотовим побратимом та щасливим батьком, що ма╨ достойного княжо© доньки сина, i доньку, достойну лада з княжо© родини. Насправдi давно й уперто ждав нагоди, аби стати таким, як Волот, а то й на мiсце Волота. То на людях не раз i не двiчi виголошував: "Ти - наш князь, на тобi трима╨ться земля Тиверська, тво╨ю мудрiстю живе i благоденству╨ люд тиверський", - про себе ж думав: "А чим я гiрший? Доки маю ходити пiд Волотом i тратити зусилля рук та розуму на Волота?" То для мани горланив за трапезою: "Слава княвю Волоту, переможцю роме©в!" - на самотi кидав у далеч незрушнi позирки й снував-таки сво© думки: "Був би з тебе переможець i гонитель роме©в, коли б не моя сулиця i не мiй меч". А ще ж певен був та й вiд Волота чув не раз, що тиверська дружина - дитя його, Вепрового, пестунку. Не князь i не хтось iз мужiв, таки Вепр элютував i вишколив ©© такою, якою ╨ нинi: здатною вести за собою рать й перемагати самих роме©в. Чи ж не Волот казав якось, милуючись ратними виправами старшо© дружини: "Що я робив би без тебе, Вепре? Чи вiда╨ш, як це добре, що ти в мене ╨?" О, тi помисли i те поле для помислiв! Вiн не мiг уже зректися ©х, надто пiсля того, як отримав з рук того ж Волота землю при Дуна©. А все ж був до пори до часу обережний. Вiдчувши якось, що князь не так собi, для жарту, каже: "Гарне пристанище матимеш. Чи не захочеш стати тодi осiб ним князем?" - заострив розум i не забарився натягти на себе личину вiрного князевi мужа i мудрого державця: "Таке князiвство, як моя займанщина, - сказав, - сусiди гамузом проковтнуть". Мабуть, довго ще напинав би на себе личину Волотевого побратима i лiпшого мужа у турботах про мiць i славу землi Тиверсько©, коли б не Боривои i не те, що сталося з Бориво╨м. Синова смерть додала одваги, а вже одвага - i всього iншого. Найперше, що вчинив, - не об'явився бiльше в Чернi, а коли князь сам прибув до Веселого Долу i захотiв погомонiти з сво©м во╨водою, сказав, що вiднинi вiн не во╨вода. Перебира╨ на себе iншi обов'язки - будiвничого сторожово© вежi в Подунав'© i стража Подунав'я - аби далi вiд побратима, що став супостатом, i не хоче бачитися з супостатом у личинi побратима. Тим почалася, тим i завершилась княжа гостина у Веселому Долi. Випровадивши непроханого гостя та вгомонившись бiльш-менш. Вепр сказав собi: "Най ©де й тiшить себе надi╨ю, що минуть мо© жалi за сином - мине й гнiв. Я iнше плекаю в мислi i вiднинi твердо простуватиму до того, що намислив. Чу╨ш, враже: твердо i неухильно! У землях слов'янських вiддавна водилося i прiсно водитиметься: хто ма╨ голову, а не пустий макотер на плечах, той i князь; хто мiцно трима╨ меча в руцi, а до того ж зумi╨ спорудити острог - надiйне сховище для люду в годину чужкрайських вторгнень, той також князь. А в мене усе те ╨. Сам казав свого часу: "Що б я робив без тебе?" Ось i скористаюся сам собою, аби спорудити острог i пристанище у витоках Дунаю. А споруджу та заселю даровану землю людом тиверським, не так про себе ще явлю". Чотири лiта тому то були лиш намiри, нинi це вже й дiло. Он як розвернувся в незайманщинi, почуваючи себе вiльним та незалежним вiд князя, не звичайну собi сторожову вежу, острог споруджу╨: вигнав у пiднебесся високу, рублену з дуба вежу, збудував при нiй стражницю, там же - гридницю, клiтi для коней i клiтi та овини для живностi, що ©© потребуватимуть гриднi та конi гриднiв. На протилежнiм боцi подвiр'я його, во╨води Вепра, терем з пiдземеллям та клiтями в пiдземеллi, з усiма господарськими забудовами, що не поступляться забудовам княжого двору в Чернi. По лiву й по праву руч вiд терема заклали вже чи закладуть в найближчiм часi сво© житла мужi - тi, що очолюють холмську сторожу i тi, що споруджують острог, пристанище при ньому. Це буде дитинець. Пiзнiше його обнесуть великою стiною й вiддiлять вiд окольного города - того звiльненого вiд лiсових хащiв мiсця, що вiдда╨ для вогнищан та гриднiв. Хай негусто ©х, нових поселяй при новiм городi, все ж ╨ i що далi, то бiльше буде. А так, коли дiйде до того, що Холм матиме вже сво╨ пристанище i в те пристанище зачастять заморськi гостi з товарами, об являться й тi, що слугуватимуть гостям, що купуватимуть та перепродуватимуть ©хнi товари. Ну, а тим, що купують та перепродують, теж захочеться жити в городi й бути пiд захистом гриднiв та острозьких стiн. Тодi залюдниться не лише дитинець, залюдниться й окольний город, за городом - ближнi, за ближнiми й дальнi околi©. Адже вiн, во╨вода й волостелин, дбатиме про те, даватиме поселенцям вигоди i пiльги. Про його землю, морське пристанище пiде добра слава, а де слава, там i люд, де люд, там i осiбне князiвство. Аби те сталося i сталося якомога швидше, ©де сказати жонi сво©й: "Досить нам бути нарiзпо. Бери дiтей, лишай на челядь та тiунiв Веселий Дiл, житимемо вiднинi при Дуна©". Приклад Людомили може бути чи не найзнаменитiший. "Во╨вода Вепр, - скажуть, - перевiз уже й родину. Вiн певен: ма╨ пiд рукою силу, здатну оберегти поселян вiд напастi, город - вiд ромейського вторгнення. А коли певен во╨вода, то чого ма╨мо сумнiватися ми? У Подунав'© доста буде землi, бiльше нiж доста риби, йтиме з чужкра╨м жвавий торг. Де такi вигоди, там достаток, там i благодать". Серцем чув: не лише Людомила, люд тиверський пристане на його клич, знiметься з насиджених мiсць i подасться ближче до Дунаю. А спiткнувся уже на Людомилi. - Чи не передчасно забира╨ш нас iз Веселого Долу? - спинилася, подивована його речницею. - Передчасно? 1 цi; кажеш ти, жоно? Невже не набридло бути самiй, без мужа та й без мужа? - Набридло, Вепре. Коли б знав, як набридло. Та я вже не про себе дбаю, мо╨, вважай, вiдлетiло за тi доли, звiдки не бува╨ вороття. Що буде iз Зоринкою, коли пере©демо, - ось чим тривожусь. - А що з нею може статися? - Як то - Що? Доросла дiвка уже, шiстнадцять лiт ма╨. З ким побереться в тво©м Придунав'©? Сторопiв вiд несподiванки й прикусив язика. А й справдi, з ким побереться Зоринка в Холмогородi ? - Про це мала б подбати вже, - зiгнав досаду на жонi. - I подбала б, коли б не те, що вби