ли свого часу дiвчинi у голову. - Про Волотового Богданка пам'ята╨? - А то ж про кого. - Най викине з голови. Чи я не казав тобi: щоб думати про нього не смiла. - I я те казала, а ба, на вiтер летять казання нашi. - Бачиться з ним? - Вiдтодi, як заказано, не бачилась, а сохнути сохне по ньому та нарiка╨ на нас за те, що не пуска╨мо. - Ану поклич, я побесiдую з нею. - Не треба. Вепре. - Чому це не треба? - Та╨мницi серця-то пашi, жiночi та╨мницi, тобi не гоже втручатися в них. - Пусте. Я знаю, як сказати i що сказати, аби не вразити i не наполохати передчасно. На кого ма╨ш надiю, Людомило? Куди можемо повезти Зоринку, з ким познайомити? Вепрова завагалася, проте ненадовго. - Як на мене, до Колоброда не завадило б завiтати нам iз нею. Жона тамтешнього волостелина - приятелька мо©х дiвочих лiт. Сама лiпотна i сина ма╨ лiпотного. - Ну, то клич дiвку. Так i скажу ©й: "Надходить веселе свято - Коляда; по©демо всi╨ю родиною до Колоброда". IV Минуле слов'янського роду губиться в туманнiй далинi вiкiв. Тому в пам'ятi людськiй збереглося лиш те, що найбiльше вразило ©©. Дiди розповiдали про тi вiкопомнi подi© внукам, внуки - сво©м внукам, а тi - знову сво©м. Так i йде iз поколiння в поколiння як слава, так i неслава. Понинi пиша╨ться слов'янський рiд тим, що були в його минувшинi мужi воiстину думаючi, тi, що самi утвердились й iнших утвердили в думцi: пуща лiсова, болото - не такi вже й надiйнi городища. Навiть обнесене стiною чи й ровом житло не да╨ певностi, що ти захищений вiд сусiдiв. Певнiсть може дати лиш ╨днiсть родiв у племенi i ╨днiсть племен однi╨© мови, одного покону в дiлах i помислах. На тому давно стали, лиш тому й вистояли в землi Трояновiй. Ано, лише тому. Бо тодi були не лiпшi, нiж нинi, часи, а на полуденних обводах стояли не менш заздреннi, нiж роме©, сусiди - римляни. Чи не ©хня заздреннiсть i пiдказала слов'янам: порятунок у ╨дностi, а вже ╨днiсть допомогла створити рать, що ©© тi ж римляни, маючи на оцi великий зрiст люду, котрий жив у слов'янських землях, найменували антською. Певно ж, була причина зважати на силу антiв, коли римляни зважали i далi Дунаю не пiшли. Визнання те, щоправда, не завадило вишукатись на голови слов'ян iншим сусiдам, власне, не сусiдам - пришельцям iз далеких земель. Вони i ввели антiв-слов'ян у неславу. Чи пращури зродузвiку були такi довiрливi, чи аж надто вже заспоко©лися, не знаючи вторгнення чужинцiв, коли готи висадилися у витоках Вiсли й пiшли, не зустрiвши опору венетiв, до полуночних обводiв ©хнiх земель, подивувались i насторожилися, ба зiбралися купно i вийшли назустрiч пришельцям iз чужкраю. - Хто ви i чого йдете у нашi землi ? - запитали. - Ми пiдданi короля Германарика, - сказали готи. - Йдемо з тих полуночних кра©в, де багато туманiв, а мало сонця. Земля тамтешня не може прогодувати нас, шука╨мо iншу. - У наших краях вiльних земель нема╨. Вiд Вiсли до Днiпра i далi за Днiпром живе люд слов'янський. - Ми те зна╨мо, та зна╨мо й iнше: на сiверських обводах Меотiди, та й у сонячнiй Таврiдi ╨ землi або нiким не обсадженi, або обсадженi зрiдка. З тим i хочемо вдатися до антiв: хай пропустять нас iз миром через сво© землi. Анi злочинiв, анi збиткiв обiця╨мо не чинити осiдлiй у ваших землях людностi, пройдемо, i все. - Заждiть, - повелiли готам, - порадимося з старiйшинами. I просто радились, i сперечалися пращури, а врадили не те, що мали б врадити. - Вiддавна побуту╨ покон, - казали однi, - коли приходять з миром, з миром i дозволяють правитися через сво© землi. - Не слiд забувати, - перечили iншi, - готи опустять меч свiй на голови таврiв або ще когось. Чи це по-сусiдськи - дозволяти ©м те? Чи так личить чинити добрим сусiдам? - А коли вони всього лиш пройдуть i сядуть на берегах нiким не обсаджено© Меотiди? Чого ма╨мо стинатися i класти голови, коли в людей мирнi намiри? Усi живемо пiд богами, глядiть, щоб самим не довелося переселятися колись. До вподоби буде вам, коли стануть на путi i скажуть: "Повертайтеся туди, звiдки прийшли"? Скорилися анти разом iз князем сво©м доказам старiйшин i вволили волю пришельцiв iз чужкраю, а дiтям та внукам довелося згодом розплачуватися за ту покору. Ще за життя Германарика прийшли в Таврiду гунни й перемогли готiв, зробили ©х сво©ми пiдданими. А бути пiдданими - не те, що сидiти в когось на ши©. Мулько й несолодко зробилося богом обраному народовi у Таврiдi. А оскiльки духу та й сили повстати проти сво©х гнобителiв - гуннiв - забракло, готи стали пiд iнсигнi© Германарикового наступника - Вiнiтарiя й рушили в землi антiв. Тепер уже не казали: пройдемо - i тiльки. Iшли з мечем i робили те, що й гунни, а часом ще гiрше, нiж гунни. Анти не сподiвалися того нападу i не зiбралися з силою. Та коли готи, ступивши в ©хню землю, одразу i недвозначно заявили, чого прийшли: схопили князя Божа, усiх його синiв та мужiв-вогнищан i розп'яли ©х на хрестах, якими уставили путь свою, - "аби трупи повiшених подво©ли страх пiдкорених", - не стали анi сумнiватися, анi вагатись: зiбрали рать i, заручившись пiдтримкою гуннiв, погромили й вигнали за межi сво╨© землi пiдступних готiв. Вiдтодi й побуту╨ у слов'янськiм свiтi молитва, схожа на прокляття, i прокляття, схоже на молитву: "Боже, покарай гота, рудого пса". Та живе з тих часiв i пам'ять про потребу обачностi. "Довiряй друговi, - кажуть вiщi люди, - недруговi iiальця в рота не совай". Ба так було з готами, i хто зна╨, чи не так само буде, коли вiн, князь Волот, легковажитиме у сво©х стосунках iз Вепром. Он як порядку╨ та стара╨ться в придунайськiй займанщинi во╨вода. Усi iншi сторожовi вежi будують, а вiн таки город. Iншi посадили в сторожових вежах во©в та тим i обмежились, а Вепр склика╨ до города торговий та рукомеслий люд, розда╨ землю тим, хто приходить у його придунайську займанщину й хоче осiдло жити в тiй займанщинi. Чи то так собi, аби насолити князевi, зайвий раз сказати йому, кого втратив, утративши содруга i во╨воду Вепра? О нi. Старання тi - не просто похвальба. Треба не знати Вепра, щоб думати саме так, i трiба не знати роме©в, щоб вiрити: вони не скористаються його невдоволенням i не обворожать. Так було колись, так i нинi може статися: лик Чорнобога приберуть, а ╨днiсть мiж слов'янськими принципалами зведуть на псиний писок. Ось коли пошкодував вiн, що схилив вiче до думки вiддати придунайськi землi мужам. Укорiняться при Дуна©, вiдчують себе во╨водами та волостелинами заселено© людом землi - i матиме замiсть моцi та надiйностi полуденних обводiв ненадiйнiсть, замiсть союзникiв у протистояннi вiчу, схильних до усобиць i шматування отньо© землi супостатiв. Чу╨ серцем: ма╨ розплатитися за свою необачнiсть i немалою платою. Де б не бував, що б не робив, тривожнi мислi не полишали Волота i змусили врештi-решт сiсти на коня й гнати його через лiси та доли в далекий Волин, до князя Добрита. Давно не бував у стольнiм городi на дулiбах i гадав собi, неабияк подиву╨ всiх сво╨ю з'явою, - ©де ж бо непроханий i об явиться нежданий. А дивуватися мусив сам: князь Добрит таки ждав на нього i неабияк зрадiв, коли об'явився. - Князь Тиверi серцем вiдчув нашу потребу бачити його у Волинi чи гiнцi мо© встигли так швидко обернутися? - Гiнцi? - А так, днярки послав за князем сво©х мужiв. - Не довелося бачити ©х. Я сам, з власно© волi при©хав. - То й добре зробив, - не переставав виказувати сво╨ вдоволення появою тиверця. - Кажи, коли так, що привело тебе до Волина? Вельми далекосяжнi намiри а чи тривога? - I те, i друге, достойний. Волот присiв супроти повелителя дулiбiв та й став звiряти йому свою журу.. - То ти не годен посадити ©х на мiсце, сво©х мужiв? - незле, одначе й не без пiдозри подивився на нього Добрит. - Мiг би, чом нi, та сумнiваюся, що садити маю саме я. Вепр - мiй побратим. Сталося так, що уличi покарали на смерть його сина за татьбу, а я не зумiв захистити. Отож вiн i без того у великому гнiвi на мене. Тому й люту╨, тому й схильний учинити найгiрше - зрадити землю й люд свiй. Якщо ж приструнчу ще й на Дуна©, геть збаламутиться. Тому й при©хав просити, аби ти, княже, втрутився й поклав край нашiй ворохобнi, а найпаче - зашкодив Вепровi впасти до краю. Яко старшому в родi слов'янськiм тобi найбiльше подобатиме це. - Гм. Вважа╨ш, що можу зробити i те, i друге? - Можеш, князю. Введи в споруджений при Дуна© Холм сво©х во©в, i тим утрима╨ш во╨воду Вепра вiд згубного кроку. Присутнiсть тво©х во©в не дозволить йому зробити те, що намислив. Добрит не бачить пiдстав перечити, та не поспiша╨ й погоджуватися з Волотом. - А що скаже люд тиверський? - надуму╨ться зрештою. - Адже ми ╨дналися не для того, щоб сiяти ворожнечу мiж собою. Так i казали тодi: "Нога дулiба, як i нога тиверця чи полянина, улича може ступити на землю iншого племенi лише для захисту вiд татеи iз чужкраю, в годину ©хнього вторгнення. Поза цими потребами не дозволено переступати обводи сусiдньо© землi. Тож i питаю: що скаже той же Вепр i що скажуть тиверцi, коли вторгнення нема╨ ще, а во© мо© прийдуть i сядуть у тиверськiм городi? Вiче давало на це згоду? - Нi, мо© речi про Вепра - всього лиш пiдозра, а пiдозри я не мiг виносити на вiче. - А ти винеси i зроби так, щоб вiче повiрило тво©м пiдозрам. Тодi приведеш i поставиш во©в у Вепровiм острозi тiльки не мо©х - сво©х. Коли буде рiшенець вiча, i Вепровi зацiпить. - Як же переконаю i Вепра, i вiче, коли це всього лиш догадка? - На жаль, дiла нашi в Подунав'© складаються так, що допоможуть тобi в цих заходах. Затим i посилав посланцiв до тебе, князя полян, уличiв. - Що, знову роме© пiдiймають голову? - Ба нi, роме© самi не знають, як ©м бути. Мiж лангобардами, що живуть у землях ромейських, i ©хнiми сусiдами на заходi - гепiдами йде сiча. Тож лангобарди й звернулися за помiччю до сво©х давнiх приятелiв - обрiв. Тi сидять зараз на берегах Меотiди. Коли пiдуть на клич лангобардiв, пiдуть через нашi землi. Ма╨мо подумати купно, що вдiяти, аби вберегти люд свiй i землю слов'янську вiд напастi. V Того самого дня, як у Волинi зiбралися князi збратаних земель i стали думати-гадати, як бути ©м iз обрами, син княжий Богданко завiтав до навчителя свого i, нiяковiючи, став благати, аби той вiдпустив його до Соколино© Вежi. - Ти ж був там i зовсiм недавно, - напустив на себе подиву дядько. - Так, одначе треба знову. - Ну, отроче, це вже занадто. Ти п'ять лiт не сидiв у сiдлi, не тримав лука, меча в руках. Коли надолужуватимеш прогаяне? - Нiби я погано стрiляю з лука. Нiби й сiдлi сиджу не так, як усi. - Бо таки не так. Соромився б рiвнятися з усiма iншими. Не забувай: ти княжий син, ти ма╨ш бути перший i в стрiльбi, i в сiчi, на конi i пiд конем триматися, яко клiщ. Старий виказував та й виказував княжичевi сво╨ невдоволення, похвалявся мати розмову про його науку з самим князем, а завершив вичитування зiтханням i нарештi згодою: - Так тому й бути, цього разу вiдпущу, одначе вдруге щоб i проситися не смiв. Будеш i надалi так ставитись до сво╨© ратно© науки, пошлю до матерi, най навча╨ дiтей няньчити. То вже казна-що: його, княжича i майбутнього мужа, посилають няньчити дiтей. Таке кажуть, коли ведуть бесiду з цiлковитим бевзем. I все ж Богданко не розгнiвався на свого навчителя - вiн ма╨ дозвiл ©хати, йому не до гнiву було. Осiдлав Сiрого й погнав знайомою стезею до Черна, а там зверне, не за©жджаючи до отчого вогнища, на Веселий Дiл. Не на Соколину Вежу навiть, таки на Веселий Дiл, таки до Зоринки. "Коли й за цим разом не вийде, - гадав собi, - постукаюсь у ворота, а то й у терем. Присяйбiг, постукаюсь, а вже достукавшись, скажу: "Що менi до твого тата i що до його гнiву, коли хочу бачити тебе, i край, бути з тобою - i тiльки". Гуцикав у сiдлi й поривався туди, де Зоринка, поривався й похвалявсь, а все ж змушений був завершити тi похваляння зiтханням. Це треба було статися такому, щоб Боривой пiшов до уличiв i знайшов там свою смерть, щоб князь не захистив його вiд то© смертi. Мислимо хiба, два лiта карався незрячiстю, благав богiв, аби одкрили йому свiт, тепер знову кара╨ться й блага╨. Бо прозрiв очима - занедужав серцем. Он яка осмута бере його при згадцi про Зоринку i яка печаль-присуха нурту╨ в ньому вiд то© ж згадки. Казав уже й знову скаже: мислимо хiба, цiла черiдка лiт минула, як зна╨ Зоринку й живе Зоринкою, а бачити ©©, бути з нею не може. Колись отрочам був - ©здила, незрячим був - також ©здила, щебетала-виспiвувала бiля нього сво©м улесливим голосом; тепер анi сама не ©здить, анi його не прийма╨ у Веселiм Долi. Було б менше осмути та печалi, якби знав: зреклася. Ба нi ж, зна╨ iнше: Зоринка хоче i бачитися з ним, i знати його, iншi не хочуть. Коли сталося те лихо з Бориво╨м i мати-княгиня сказала: "До Вепрiв заказано", - осмутився й мусив звикати до свого смутку. Було прикро, було й жаль, та що мiг вдiяти, коли заказано, а час все помiтнiше й помiтнiше стирав згадки про Зоринку. Та й новi друзi у Чернi й поза Черном хай i не так твердо, все ж стали на мiсце Зоринки. Хто зна╨, чи згадав би уже про не©, коли б не нагледiв тодi, як була вже пiвдiвкою -- мала чотирнадцять лiт. Опалила сво©м диво-поглядом, тим, чого не мали, чим навiть рiвнятися не могли всi iншi, й знову збудила мислi, а з мислями й бажання-намiр: вiн мусить поновити дружбу з Зоринкою. Чи вона завинила чимось перед родом князя Волота, а вiн, Богданко, - перед родом волостелина Вепра, щоб мали назавше вiдсторонитися й бути у родовiй враждi? Тодi мав уже шiстнадцять лiт, тож i не став радитися з матiр`ю-княгинею, як i питати дозволу в княгинi. Сказав, ╨яде на Сiрого й подасться до Соколино© Вежi, та й подався. А не до©жджаючи Соколино© Вежi, звернув i погнав коня на Веселий Дiл. Не пiд'©хав i не постукався у ворота, як роблять усi. Стояв на узлiссi й ждав, коли вийде або ж ви©де Зоринка. Та ба, багато хто виходив i ви©здив, рипiла того дня ворiтниця, рипiли й ворота, а Зоринка не об'являлася поза стiнами терема. I день так, i другий, хто зна╨, чи побачив би ©© й третього дня, коли б не нагледiв, як вийшла й просту╨ в той бiк, де тирлувався конем, ©©, Зоринчина, челядниця - та, що опiку╨ться нею й навча╨ ©© уму-розуму. - Добридень, тiтуню, - привiтався здалеку. Спинилася, подивована, й ледь спромоглася на слово. - Добридень. - Ви пiзна╨те мене? - Чом не пiзнати? Бачила княжича i не раз. А чула про нього ще бiльше. - Коли зна╨те, хто я, то, певно, зна╨те i все iнше. Стариця наша вражду╨ з-за того, що сталося з Бориво╨м, а менi край треба бачитися iз Зоринкою. Скажiть ©й, най вийде та╨мно. - Йой, молодче. Скiльки тобi лiт? - Шiстнадцять уже. - А Зоринцi всього лиш чотирнадцять. Мала вона, аби виходити до тебе, та ще й та╨мно. - То вийдiть i ви з нею. Я скажу Зоринцi одне-друге слово, та й пiдете. Челядниця вагалася. Тодi не завагався Богданко: так благав i так заглядав у вiчi, благаючи, що жiнка не втрималась i поступилася. - Я виведу ©©, та не сьогоднi, завтра. Чекай на нас десь далi вiд оседку, хоча б i отамечки, - показала. - По полуднi вийдемо. Чи Зоринка так дуже ждала того побачення, чи вiд мами-природи була така; i осмiхалась зближаючись, i очима та личком яснiла, як, може, не яснiла досi. - Добридень, Богданку! - спинилася неподалiк i не схилила, як сподiвався, голови, дивилася на нього i яснiла, дивилась i яснiла. - Вiтаю тебе з одужанням-зцiленням. Така рада за тебе, така рада, що йой! - Спаси бiг на добрiм словi, - осмiхнувся i, мабуть, теж заяснiв видом, - При©хав, Зоринко, сказати, що вини мо╨© в Бориво╨вiй смертi нема╨, тож i вражди мiж тобою i мною не може бути. - Я те знаю, - не роздумуючи, погодилась дiвчина. - I ось що скажу тобi, Богданку: хоча менi й жаль Боривоя, та ще бiльше жаль, що мiж нас i нашими родами он що дi╨ться через Боривоя. Таке зiзнання i така довiра не могли не тiшити. - То, може, нам слiд помирити якось стариню? - То була б радiсть. Та як помиримо? - При©зди до нас, як колись при©здила. Побачать, що ми в дружбi з тобою, та й зм'якнуть серцем. Бачив, i хоче сказати: гаразд, ©здитиму, i не може. - Коли ж не дозволяють ©здити. - Ну, а як я ©здитиму, виходитимеш? - Щоб не знала стариня? - Атож. - Такого тим паче не дозволяють. Та й як же це? - Коли захочеш, знайдеш, як. Аж тепер опустила долу зiр та й не зважувалася звести. - Нi, Богданку, - сказала зрештою i таки глянула на нього. - При©зди... при©зди через два лiта. Гнiв старинi уляжеться на той час, а я стану такою, що зможу виходити й та╨мно. - За два лiта таке станеться, - засумнiвався. - Нiчого не станеться, коли заприсягнемо. I ось минули тi лiта. При©хав раз - не вийшла Зоринка, при©хав вдруге - знову не вийшла. Тож i поклав собi: коли й за цим разом не вийде, поступа╨ться в ворота, а то и у терем. З вiтцем ©© Вепром стане на розмову, коли доведеться, а таки постука╨ться. Ждав на умовленому мiсцi до полудня, ждав i пiсля полудня, ховався в лiсi, ви©здив, аби бачили, i з лiсу. А Зоринка не появлялася. Анi вона, анi ©© челядниця-навчителька. "Що могло статися? Забула за цi лiта, що обiцяла, чи, може... може, ©© нема╨ вже у Вепровiй оселi? Що коли взяла з кимось злюб i ви©хала? Га? Що коли взяла з iншим злюб i ви©хала?" Аж млосно стало вiд тi╨© лячно© думки. Не знав, що вдiяти, i сiпнув коня за поводи, спонукав iти острогами. Куди - сам до пуття не знав. Таки до ворiт у загорожi ? А певно, куди ж iще i що лиша╨ться робити? Не йде Зоринка, вiн мусить ©хати й стукатись до Зоринки. Кiнь поривався бiгти (його таки добряче мордували) i, певно, пустився б риссю, а то й вскач, коли б не розчинилася за якусь мить-другу ворiтниця i не змусила Богданка натягти поводи: з ворiтницi вивалилося дiвча лiт десяти, глянуло в один, у другий кiнець i вже потiм загорнулося щiльнiше в материнi стро© й поспiшило до вершника, що тирлувався на узлiссi. - Ти ╨ княжич? - запитало зближаючись. - Ано. - Зоринка сказала, аби не ждав. ©© ще на тамтiй седмицi повезли до Колоброда i надовго. - Чому повезли, нащо повезли, не казала? - Нi. Велiла, щоб при©здив десь пiсля Коляди, бо вона, коли б ©© й катували навiть, все одно лишиться вiрною. Он воно що! Таки недаремно потерпав та малiв через тi потерпання на силi. Зоринку змусили ©хати до Колоброда, i змусили тому, що хочуть силомiць по╨днати з кимось. Що ж йому робити, коли так? Податися до ратного стiйбища, взяти содругiв-отрокiв та налетiти з ними на Колоброд, вихопити Зоринку з лабет тих, що посягають на не©? А чи вихопить i куди подiнеться, коли вихопить? Схова╨ться у теремi вiтця свого? Ой нi, князь не дозволить того, тим паче пiсля страти Боривоя. I правився до Соколино© Вежi, краяв собi тими тривогами та страхами серце, i в Соколинiй Вежi був схожий через них на нiму колоду. Бабуся не зна╨, де посадити його, вона i так, i сяк бiля внука, а внук втупив у мостини похололi з ляку чи холоду очi й сидигь поторочею. - Ти, мабуть, перемерз у дорозi ? - пита╨-допиту╨ться Доброгнiва i теж холоне, стривожена його до краю спустошеним зором i геть безвiльним тiлом. - Та й перемерз. - Гнав коня супроти вiтру, еге? - Ба нi, - сказав, не подумавши, а вже як подумав, не мiг обманювати, - стояв довгий час без руху, тому й перемерз. - Чому стояв? I де стояв? - У Веселiм Долi, бабцю. Кинула допитливий позирк очей сво©х i все сказала тим позирком. - Знов добивався до Зоринки i знов той лютий Вепр не пустив до дiвки? - Гiрше, бабцю. Вивiз до Колоброда, гадаю, навмисне, аби зазнайомити там з кимось Зоринку i заступити менi путь до Зоринки. - Иой! - осмiхнулася бабуся. - I ти злякався? - Нiби нема чого лякатися. - Бо таки нема. За Зоринку ти певний? Зоринка хоче бачитися з тобою i бути тво╨ю? - Казала, коли й катуватимуть, все одно лишиться вiрною. - Ось бачиш! -знову осмiхнулася й стала шукати в старечiй пам'ятi, що iз знаного чи баченого на ©© вiку могло б упевнити Богданка, а тим заспоко©ти. - Сiдай до вогнива, - звелiла, - ©ж та грiйся, а я по вiдаю тобi бувальщину, аби не занепадав духом i знав: нема╨ тако© гатки, котра стримала б рiчкову течiю, як нема╨ й такого гнiву, який вистояв би у по╨динку з дiвочим серцем, що загорiлось бажанням злюбу. Вiр менi: нема й бути не може! VI Сестра ╙впраксiя правду казала: матушка-iгуменя тому й iгуменя в жiночiй обителi, що ма╨ нежiночий розум i на диво жiноче серце. Обурювалась та й обурювалась, нарiкала та й нарiкала на богопротивнi вчинки вельмож - i таких, як намiсник Фракi© Хiльбудiй, i таких, як навiкулярiй Феофiл, зрештою пiдiйшла до схилено© перед нею Миловиди й поклала на плече свою бiлу, нiби з мармуру, руку. - Утiшся, дитя людське, - мовила тихо i спiвчутливо. - Сльози невинних рано чи пiзно стають каменем, що ляга╨ на груди винуватцiв. Миловидцi не до бесiди було в незвичнiй для ока обителi християн, тим паче серед аж надто вже незрозумiлих сво╨ю прихильнiстю людей. I все ж вона зважилася пiдвести на iгуменю очi й сказати: - Нинi вiн лежить на мо©х грудях, матiнко. - Знаю i вiрую. Та знай i ти: люди завдають людям великого горя, люди ж приносять ©м i втiху. Свята обитель не цура╨ться тебе, дiвицi iншо© землi й iншо© вiри, вона пода╨ тобi руку помочi i певна: коли ти увiру╨ш в бога нашого Iсуса Христа, ти знайдеш спокiй i розраду душi сво©й. Господь сказав: вiн да╨ стомленому силу, а знемагаючому - твердь. - За помiч i розраду спаси бiг, - мовила втiшено. - А чи увiрую в Iсуса Христа, не знаю. Спопелiла я, довiдавшись про наругу над ладом мо©м, про те, що його нема╨ вже. - Христос багато дарував нам благ сво©х, та найбiльше з них - вiра.. Саме вона й допоможе тобi воскресити себе, а вже воскреснувши, здола╨ш i сво© страждання, знiмеш камiнь iз грудей. - Уповатиму на те, матiнко. - От i добре. Господь з тобою, - осiнила дiвчину християнським знаменням i повелiла сестрi ╙впраксi© показати послушницi, iменованiй у миру Миловидою, келiю, в котрiй житиме вона й готуватиме себе до прийняття вiри Христово©. Тепер, через кiлька лiт, Миловидка й не пригаду╨ вже, розумiла чи не розумiла тодi, куди веде ©© ╙впраксiя, тямила чи не тямила, що дiвчинi з Тиверi негоже селитися в християнськiй обителi, тим паче готувати себе до прийняття християнсько© вiри. Та коли подума╨ i вдума╨ться добре, то таки тямила, мабуть, куди йде i що робить: вiд моря пiшла за ╙впраксi╨ю тому, що не було вже куди йти, у монастирi погодилася з iгуменею й зголосилася бути послушницею через те, що до не© промовляли устами добра i справедливостi. Ано, були б iншими цi люди, гляди, й не пiшла б уже вiд моря, сказала б: "Будьте ви проклятi!" - та й кинулася б, як i Божейко, мiж хвиль. Адже наслухалася, мандруючи мiж християн: свята обитель - не така вже й утiха для щиро вiруючих боговi й жадаючих лишитися непорочними перед богом. Вона - прихисток для знедолених, для тих, з ким так жорстоко повiвся свiт, що ©м один лишився вибiр: або накласти на себе руки й пiти з життя, або пiти з життя, не накладаючи на себе рук. Чи могла думати тi╨© митi, як лежала край берега й слухала ╙впраксiю, що вона - донька iншого люду й людина iншо© вiри? Була ж спустошена до краю, знала-бо: з нею теж жорстоко повiвся свiт, - так до лиха жорстоко, не подумала навiть, що скажуть боги ©© людностi, коли зречеться ©х i прийме в серце iншого. То вже пiзнiше, як переболiло все, що могло болiти, а обитель i люди обителi нагадали, чого опинилася в чужiм возi, схаменулась i подумала: це ж вона ма╨ зрiкатися богiв, яким молилися, на яких уповали мама, тато, бабуся, дiдусь, прабабусi й прадiдусi, бiльше того, хоче увiрувати й прийняти в серце бога роме©в, тих, що спалили ©© милу випальську оселю, убили всiх-кревних, що викрали у не© Божейка й на вiки вiчнi розлучили з Божейком. I це через те тiльки, що не заступилися за не©, не зiйшли з неба й не покарали винуватцiв ©© й Божейкового безлiття? Аж зiщулилася, осягнувши минуле, заглянувши в майбутн╨. Зiщулилась i сховалася в собi, так надiйно i так зата╨но, що зата╨ностi тi╨© не могли не примiтити iншi i найперше сестра ╙впраксiя. Не допитувалася, що з нею, Миловидкою, чому така сумна та вiдсторонена, бiльше бува╨ з монастирським стадом, анiж з людьми. Зате опiка й доброта ©© вiдчувалися борше. Ходить Миловидка коло монастирських бджiл (ще вiд дiдуся знала, як ходити коло них) - ╙впраксiя поруч, пасе на передзим'© чи на передлiттi корiв - знову поруч та все оповiда╨ або чита╨ з писемних книг, який добрий, який прихильний до гнаних та упослiджених Iсус Христос, якi муки прийняв вiн, утверджуючи вiру, заради спасiння люду грiшного, як терпеливо проща╨ грiхи тим, хто робить ©х несвiдомо, хто всього лиш заблудився, i як кара╨ зумисникiв, тих, що мають владу над людьми i зле користуються нею, а ще - чревоугодникiв, котрi заради ситостi та утiхи творять богопротивнi дiла, насилують i вбивають або ж примушують людей самих накладати на себе руки. Iсус Христос - бог милостивий, та до пори до часу. Людям не дано знати, коли, а все ж колись настане той день, день страшного суду. Воскреснуть усi мертвi, всi праведнi© i грiшнi й стануть перед грiзним судi╨ю. Отодi й запита╨ вiн Хiльбудiя: "Ти ходив iз розбо╨м у землi тиверцiв?" - "Я, господи". - "Ти плюндрував мирнi оселi, гвалтував люд, брав у полон заради черевоугодiя свого?" - "Я, господи". - "Вiчне пекло тобi i кара вiчна!" - присудить бог. Так само вчинить вiн iз навiкулярi╨м Феофiлом. - А коли в того Феофiла та будуть, матiнко, крiм грiшних, i праведнi дiла? - згадала Миловида його заступництво в морi. - Як тодi буде? - Бог усе зважить. Один вельможа усе скупивсь, усе загрiбав до себе i не лише в помислах, а й руками. Та одного разу розщедрився-таки. Перевозив багнистою вулицею випечений хлiб. Вiз похитнувся на вибо©нi - i з нього упала в болото посмага. Голодний старець кинувся до не©, аби узяти собi. Вельможа замахнувся було пугою, та в останню мить передумав i дозволив старцевi: "Бери, вона твоя". Коли дiйшло до суду божого, господь важив його грiхи i доброчинства. Грiхи помiтно тягли шальку терезiв униз. Та ось з'явився тi╨© митi ангел i поклав до доброчинств даровану старцевi посмагу. Шалька з грiхами схитнулася й пiдскочила вгору - добрi дiла та вчинки переважили лихi. - То страшний суд був уже? - Ба нi. Бог судить не лишень на страшному судi. Вiн чи апостоли його судять кожного одразу й по смертi. Миловидка задумалася й помiтно опечалилась думаючи. - А що ж менi буде, матiнко? Що буде, кажу, вiд богiв мо©х, коли зречуся ©х? - А ти певна, що вони - боги? - Батьки й дiди молилися ©м, i я молилася та вiрувала. - То й що? Допомогли вони тобi, заступилися, коли благала повернути Божейка, а потiм покарати за Божейка? Неiстиннi вони, дитино, поганськi. ╙дино iстинний i ╨дино всемогутнiй бог - Христос. Так здивувалася ©© речам Миловидка а чи не вiрила. Сидiла, дивилася собi пiд ноги й мовчала. Хотiла було сказати ╙впраксi©: "А ваш, матiнко, бог теж не заступився ж за вас", - та не знала до пуття, ким i як була скривджена ця жiнка, коли жила серед мирян, чому опинилася в монастирi, i утримала себе вiд спокуси. - Коли б же знаття, що не покарають. - Цiлi народи зрiкаються погансько© вiри - i нiчого. Чула ж, зна╨ш: в Картлi, в Колхiдському царствi, у вiрменськiй землi усi нинi стали християнами. Та й галли увiрували в Христа. Живеш-бо мiж християн, бiльше - в обителi християнськiй. Як житимеш, не прийнявши нашо© вiри? - Я ще прийму, одначе най потiм. - Коли - потiм? Чи не мала часу подумати, зважити? Тво© ровесницi давно стали сестрами в обителi нашiй, а ти все послушниця та й послушниця. Така чемна i така тямуща дiвчина, а на господарчiм дворi гибi╨ш, бiля бджiл та бiля корiв вiдсиджу╨шся. I дорiкала Миловидцi, i благала, а бiльше читала та й читала по пам'ятi iстини з святого письма. "Не бiйся i не соромся мене, - казала устами свого бога й пiдносила до неба вказiвний перст, - я бог твiй, я допоможу тобi увiрувати в себе, пiдтримаю тебе десницею правди мо╨©". - Коли ж ╨ iнша правда, матiнко ╙впраксi╨. - Яка ще iнша? - ширила монашка очi, видно, боялася: зараз почу╨ таке, що серце лусне з ляку чи з досади. - А та, що ©© навчали мене в татовiй оселi - i мама, i бабуся, i дiдусь. А ще - Божейкова мама у Сонцепiку. Що скажу всiм, як житиму у тiй землi, коли повернуся? Не обурилася ╙впраксiя i не гримнула на послушницю з антiв. Лише зiтхнула тяжко й сказала хрестячись: - Господи, прости нам грiхи нашi! VII_ Князь Волот не одразу зважився кликати общинних старiйшин та ратних мужiв й одкриватися перед ними з тим, що привiз iз стольного города землi Дулiбсько©. Одначе наближення передлiття змусило його бути рiшучiшим. - Я скликав вас, - мовив, коли усiлися i стихли в гридницi, - не для утiшних бесiд. Маю, содруги мо©, лихi вiстi вiд князя Добрита, а князь Добрит - iз ворохобного чужкраю. Мiж нашими сусiдами на полуденному заходi - лангобардами та гепiдами - стався розбрат, а розбрат зродив сiчу. Йдеться, видно, до справжньо© вiйни, бо лангобарди пiшли кликати собi в помiч асiйське плем'я аварiв, iменоване на антах обрами. Коли обри вiдгукнуться на клич лангобардiв i пiдуть допомагати ©м, пiдуть через нашi землi, Тож i хочу запитати вас: що робитимемо, коли пiдуть? Деякi з старiйшин переглянулися мiж собою, iншi думали думу, не зводячи допитливого зору iз князя. - А що ж роме©? Адже лангобарди сидять на пiдвладнiй ©м землi. Через нашу обри лишень пройдуть, пiдуть до них. - Що мислять собi роме©, про те не вiдаю. Гадаю, коли й стануть супроти обрiв, то стануть тодi лиш, як тi пройдуть через нашi землi. Старiйшини загули, перемовляючись мiж собою. - Ти наш князь, - пiдвiвся один iз них. - Кажи, що намислив вчинити. Обрiв, нiби тих пругiв, i ходять мовби пруги - тучами. Самим нам не впоратися з ними. - Ми не самi будемо в тiй сiчi. Поруч iз нами стане вся Троянова земля. Князь Добрит кликав до Волина i нас, тиверцiв, i полян, i уличiв. Велiв бути готовими до сiчi. Одначе обри всiх можуть обминути, йдучи понад морем, а нас - нi. - То, може, домовитися з ними, та й по всьому: най iдуть через нашi землi в ромейськi. - Як то йдуть? - пiдвiвся i став на весь свiй могутнiй зрiст знаний усiм Вепр. - Ви хочете, щоб вони пограбували, а то й поруйнували весi та городища в пониззi Днiстра, на Дуна©? Хочете, аби спалили пристанища, заволодiли лодiями у Тiрi, Холмогородi? - Лодi© можна пiдняти вверх по Днiстру й прихистити в Чернi, - старiйшина йому. - А весi та городища пониззя поплатяться живнiстю i тiльки. То чи варто заради живностi пониззя ризикувати долею всi╨© землi? Та й скiльки там ©х, весей та городищ, у пониззi? - Слушна думка, - пiдтримав старiйшину Волот. - Ось тiльки чи захочуть обри обмежитися пониззям? Що коли пiдуть по всiй землi, забираючи живнiсть, плюндруючи весi та городища, гвалтом караючи люднiсть? Лiпшо© ради над ту, що хочу дати тут, бути, мабуть, не може: вторгнення можливе, слiд готуватися до оборони. Вепр не звiвся за цим разом i не вигукнув: "Правду мовиш, княже!" Одначе по ньому видно було: вдоволений тим, що почув вiд князя. - А все ж, - не втрачав слушно© митi i далi говорив князь Волот, - коли твердо знатимемо, що обри йдуть на нашу землю, вишлемо завчасно сольство i запита╨мо: чого хочуть? Скажуть: всього лиш вiльно© путi через Тиверську землю, одкри╨мо ©© i зажада╨мо: йти ма╨те лиш там, де дозволено. Не зголосяться чи порушать цю домовленiсть, станемо супроти обрiв раттю й погонемо прiч. Ми не такi змалiлi на силi, щоб дозволяти комусь топтати нашу землю i зневажати наш люд. - Ано! Най знають, що не такi змалiлi! - крикнув котрийсь iз мужiв. Його пiдтримали i всi iншi. - Слава князю Волоту, гонителю супостатiв iз чужкраю! Слава!! Ратний дух охопив не лише ратних мужiв, а й общинних старiйшин. Виголошуючи князевi славу, вони схвалювали тим самим його намiри, а схвалюючи, казали: "Ми з тобою, княже! Пiдемо всi й пiдемо туди, куди поведеш нас. Най буде ╨днiсть мiж князем, його дружиною i воями ополчення! Най згинуть супостати!" - Ми втiшенi, - пiднiс десницю старiйшина з випальсько© вервi, - втiшенi, кажу, що воля князя i общини ╨динi. Та чи того доста буде, братi╨? Оскiльки обри мають намiр iти на помiч лангобардам, а лангобарди сидять у землях Вiзантi©, чи не годилося б все-таки знати, як поставиться до вторгнення обрiв у ©хнi землi Вiзантiя. Що, коли недавнiй супостат зголоситься бути нашим соузником? - Про те подба╨ князь Добрит, а вiд Добрита знатимемо й ми, - поспiшив пояснити Волот. - На радi князiв у Волинi стали на тому, що ки©вський князь, яко найбiльш знаний серед роме©в, по©де туди iз сольством вiд усiх антiв i матиме про це бесiду з самим iмператором. То буде його клопiт. Наш же - подбати про все iнше. Оскiльки вторгнення впаде насамперед на нашi голови i, може, в недалекiм часi, гадаю, зробимо ось що. Найперше, общини мають скликати й послати князевi мале ополчення - по двi сотнi з кожно© вервi. Знаю, - помiтив рух серед старiйшин, - нинi не той час, щоб вiдривати ратая вiд ниви, а чорних людей вiд ремесла. Та й зачастив я з повинностями. А що вдiю, братi╨, - так треба. Княжа дружина i во© ополчення мають стати вiднинi на чати i на спорудження сторожових веж по Днiстру, там, де найбiльш iмовiрне вторгнення. Це i ╨ те друге, що мав сказати вам на радi нашiй. Трет╨ стосуватиметься змiцнення Тiри, iменовано© вiднедавна Бiлгородом, i Холмогорода, що його спорудив нещодавна во╨вода Вепр. Саме на цi пристанища спрямують сво© турми обри, коли йтимуть у ромейськi землi, саме там, гадаю, слiд поставити надiйнi сотнi нашi, а ©х привiдцiв зобов'язати зробити все i зробити до вторгнення, аби обри не пройшли. I знову загримiла гридниця й загримiла схвально, а Волот користувався пожвавленням i приглядався до Вепра: як то вiн сприйняв цю, останню, речницю князя? Радий, здивований а чи обурений тим, що почув? VIII_ З якогось часу вершники скачуть неподалiк вiд Днiстра. Через те й не помiчають, як припiка╨ сонце. Правда, прохолода теж не дойма╨ ©х. Сто©ть та передлiтня пора, коли вона бiльше жадана, анiж надокучлива. Дойма╨ вже i дойма╨ вiдчутно дальня й виснажлива путь. Дядько й ранiш був невблаганний, з рана до ночi мордував отрокiв, навчаючи стрiляти з лука, умiти на бiгу зiскакувати, на бiгу й сiдати на коня (з сiдлом i без сiдла), а ще триматися в осiдланого й нажаханого гриваня пiд черевом, коли вiн мчить полем на всю кiнську пору. Нинi ж, як пiшли чутки про обрiв, i зовсiм став непохитним. Анi вдовольниш, анi умилостивиш його. Сказав, не пустить до батька-матерi жодного - i не пуска╨, сказав, пiдемо на пониззя, поживете в наметах, як справжнi мужi, - i пiшли, правляться та й правляться берегом, а куди, як далеко, нiхто не зна╨. - Отамечки, мабуть, i станемо табором, - зупинився зрештою й показав на прибережну галявину. - В такiй пустелi? -засумнiвався хтось iз отрокiв. - Це ще не пустеля. Бачив, - знову простягнув правицю й показав у далину, - лодi© стоять при березi. А коли ╨ лодi©, ╨ поблизу й людське житло. Розбили попiд га╨м три намети: один - для дядька-навчителя, два - для себе, розклали, як водиться, й багаття. Збиралися вже iти до Днiстра по воду, аби зварити на вiдкритому вогнi кулешу, та виявили нараз - забули сiль. - Гарнi ж iз вас мужi будуть, - не забарився попрiкнути дядько. - Однi най варять, iншi пiдуть та розшукають найближчi житла, добудуть солi в поселян. На пошуки осель людських викликався пiти Богданко. До нього пристали ще дво╨. - Лiсом самому негоже блукати, - сказали. Порадилися i спрямували стопи сво© до лодiй: там напевно започаткову╨ться стезя, що веде до жител. Вона й справдi започаткувалася бiля лодiй i в лiс повела, одначе лiсом, як далеко не правилися, до осель не вийшли. - Невже ми збилися з путi? - засумнiвався Богданко.-- Може, не помiтили, як стезя вiдiйшла убiк? Повагались i таки вернулися. Чи варто ризикувати й плуганитись бог вiда╨ куди з-за яко©сь солi? Дядько слухав сво©х вивiдникiв i не так був обурений ©хньою безпораднiстю, як здивований. - Так довго ходили, так далеко, кажете, зайшли i не натрапили на людське житло? - Присяйбiг, далеко. - Хм. Ну гаразд. Доведеться ©сти несолену страву. В походах, аби знали, i таке бува╨. По©вши, лягли спочити. Та не довго спали. Дядько розбудив ©х тi╨© само© митi, коли тiло блаженствувало в солодощах вирайських i не хотiло коритися анiяким повелiнням. - Доста, отрочата, доста спати! Забули, чого при©хали? Сiдлайте коней i хутчiй, хутчiй! Що мали робити? Гнали вiд себе сон i схоплювались, а схопившись, поспiшали до коней, з кiньми - до рiки. - Тутки, - показав дядько на плесо, - будете навчатися, як долати рiчку упарi з конем. - Таку широку? - Зате тиху. Тiльки-но почина╨те освоювати цю науку, тому й хочу, аби починали з тихо© рiки. Далi й бурхливiшi будуть. Першим викликався пливти Жалiйко - син во╨води Стодорка; за ним - ще один отрок, а вже потiм Богданко з Бортником. Знав, Сiрий i рiчкову широчiнь здола╨, i його, вершника, винесе. Та й води зроду не боявся, а пiсля того, як вона вернула йому зрячiсть, i зовсiм певен був: у водi не втоне. - Хто не загубить у Днiстрi ногавець, - жартував дядько, збадьорюючи отрокiв, - той може вважати себе до певно© мiри мужем. Старий не лишався на березi. Брав iз собою двох отрокiв i, повелiвши iншим лишатися й ждати сво╨© черги, плив iз ними через рiчкове плесо, а пливучи, пiдказував та показував, де бути дружинниковi, коли хоче правити конем, як ма╨ правити, аби не заважати коневi, навпаки, щораз збадьорювати, давати йому вiдчути, що вiн не сам серед бурхливо© води, з ним його володар. Не таким уже й невдалим було перше Богданкове подолання Днiстра, а все ж не зовсiм i вдалим. Засмикав вiн Сiрого i так занадто, що той не второпав, чого хоче вiд нього вершник, i мало не з середини рiки повернув назад. Он яких зусиль коштувало тодi, аби вгомонити себе, вгомонити й коня. Таки розвернув Сiрого i, заспоко©вши, повелiв пливти слiдом за тими, що пiшли першими.. З нього не кепкували, нiхто й словом не обмовився про княжичеву невправнiсть, одначе бачив: кидають позирки i торжествують, що невправним виявився саме вiн, княжий син. Через те й не всидiв при гуртi, пiдвiвся i звiльна посунув до берега. Не загледiв, коли наблизився дядько. Тодi вже помiтив його й озирнувся, як був за один-два кроки. - Чим невдоволений, княжичу? - запитав сiдаючи. - Усiм. - Так уже й усiм? А коли б не сьогоднiшня прикрiсть, коли б був нинi не тутки, а десь пiд Черном чи по дорозi на Соколину Вежу, теж сумував би та карався, як кара╨шся зараз? Примовк княжич. I погоджуватись, видимо, не хочеться йому з дядьком, i перечити не випада╨. Тож i мовчить, дивиться на бистрину рiчкову й шука╨ чогось у бистринi. Перед тим, як мали вкладатися на спочинок, дядько знову покликав княжича до себе. Там був уже й Жалiйко. - Даю кожному з вас по шiсть отрокiв i призначаю привiдцями чат. Ти, Жалiйко, пантруватимеш iз сво©ми отроками за нашим стiйбищем та кiньми, ти, княжичу, - за лодiями при березi та за пiдступами до лодiй. Жалiйко сприйняв той наказ як належне. Завжди так було: де стали, там i охорона на нiч. Богданко ж не мiг не здивуватися тому, що мав робити це© ночi, через те не втримався, перепитав: - А нащо нам тi лодi©? Чому ма╨мо стояти там на чатах? - Лодi© нi до чого. Тi, що полишили ©х, потрiбнi. Дуже можливо, що то татi i що повернуться вони з тим, за чим помандрували, поночi. Будь пильний, княжичу, татьба всяка бува╨ i татi теж всякi. Тому й доручаю тобi це дiло, що знаю: окрiм тебе, нинi нема кому доручити його. - Маю затримати ©х? - Коли зможеш, затримай. Якщо ж чинитимуть опiр, дiй, як i належить дiяти мужам: i спритно