в пiд стягами князя Волота, не дбав про ╨днiсть? - Колись - так, а зараз - нi. Тому й князь був колись тобi побратимом, нинi ж ма╨ остерiгатися тебе й дiяти так, як велять дiяти потреби землi. Збагни це, во╨водо, i повертай коней у город свiй придунайський. Князь, сподiваюсь, не гонить тебе з нього. Вепр дивиться на нього скоса i мовчить. - Це i вся твоя рада? - Уся, волостелине. - Шкода. Не сподiвався чути таке вiд тебе. - Гадав, як я Чужкрай, то мене легко пiдбити на змову? Помилився, Вепре. Я насамперед витязь, а для витязя честь над усе. Аж тепер упевнився i остаточно: те, з чим правився до Чужкрая, луснуло i луснуло безнадiйно. Тож нiчого iншого не лиша╨ться тепер: якось мусить вигородити себе. Ось тiльки як? Прикинутися й запевнити, що переконали його, Чужкра╨вi, докази. Ба, даремнi, мабуть, потуги. Чужкрай не такий простак, аби повiрити в щирiсть скороспiлого каяття. I те, i друге поривався сказати - дарма, усе видавалося дрiбним i нiкчемним. Зрештою пригадав причину розбрату з Волотом i заходився скаржитися вголос на сво© давнi й невтихаючi болi. Он скiльки лiт минуло, як не стало сина, а вiн не може забути тi╨© до крику болiсно© пагуби, як не забува╨ й князево© нерiшучостi в тiй пагубi. Через те й пiдозрiлий до кожного його заходу, може, саме тому й видаються вони зловорожими. Он до чого дiйшло: не вiрить навiть його видимо добрим намiрам. Чи то ж годен був подумати хтось, що таке станеться мiж ними? Журився та й журився сво©м безлiттям, аж поки журба та не викресала iскру живого вогню й не збудила бу╨сть чоловiчу: вдарив лихом об землю та й повелiв отрокам принести жбан iз медом, а за одним заходом i все, що треба до меду. - Пиймо, Чужкраю, - запросив господаря. - Най тонуть вони, i журба наша, i недоля, в цiм хмiльнiм напо©. Бiльше нiчим ©х, клятих, не здола╨ш. Присяйбiг, нiчим! Пили день, пили й другий, а настав час ©хати вiд Чужкрая, ще раз упевнився: цей ведмiдькуватий волостелин i княжий стражник на обводах не пропив розуму, пам'ята╨, що говорилося мiж ними, i чому говорилося. Через те, вiд'©жджаючи, визнав за доцiльне сказати во╨водi Велико© Луки: - Погомонiв з тобою - i нiби легше стало. Ано, iншим вертаю домiв. Старiю, певно, коли сам не можу вже упоратися з собою. - Пригаси злобу - i повернеш молодiсть, - сказав на те Чужкрай. Похитав, зголошуючись, головою та й спрямував коня до ворiт, а з ворiт - у зворотну путь, до Холмогорода. "Най бачить Чужкрай i вiру╨, - думав собi, - що я порозумнiшав. Од'©ду кiлька поприщ та й поверну коней до Всевлада. До гузна всi отi його благочестивi© глаголи. Маю довершити задумане - i край". Скiльки верстав ©©, свою невеселу зворотну путь, стiльки й думав: чому Чужкрай не пристав на його клич? Так вiру╨ в князеву непорочнiсть чи такий вдячний йому за подаровану волость? А чом би й нi? Еге, чом би не був вдячний? Окрiм коня, бронi та влади над сотнею дружинникiв нiчого, вважай, не мав. Тепер ма╨ волость, ╨ княжим стражем на обводах i в подарованiй волостi. Усе те здобув дякуючи князевi. А коли так, чи ╨ потреба правитися ще й до Всевлада, розкривати себе ще й перед Всевладом? Якщо вже Чужкрай почува╨ться вдячним князевi i не йде супроти князя, то Всевлад тим паче не пiде. Вiн сидить у крайнiм на захiд сонця закутi, обри обiйдуть його, як обiйде й княжа лжа, породжена чи всього лиш пояснена вторгненням обрiв. "Не з того кiнця почав я, - твердо ста╨ на думцi Вепр, - i не там шукаю собi соузникiв. Присяйбiг, не там!" XII_ Не те здивувало Миловиду й виповнило ╨ство ©© бентежним острахом, що Божейко пiдiйшов нечутно, нiби з аеру виплив. Дивував його видимий сум, а ще - зата╨ний бiль у очах, ба навiть докiр. "Чого ти?"запитала тихо i знiчено. "А ти не зна╨ш, чого?" "Бо таки не знаю". Помовчав мить i вже потiм сказав: "Мамця умирають". "Йой!" "Поглянь, - кивнув у той бiк, де мала бути Тивер, - питають, на кого залишиться наш Жданко".. Обернулася i, нiкого не вгледiвши анi поблизу, анi вдалинi, отетерiла. Хотiла вдатися зi сво©м клопотом до Божейка, та його не було вже. "Ладоньку мiй! Де ж ти?" - крикнула i, мабуть, злякалася власного крику - одразу ж i прокинулась. - Свiте ясний! - простогнала. - Сон це був а чи видиво? Певно ж, сон, та чому такий: "Мамця вмирають, питають, на кого лишиться наш Жданко?" Устала, стривожена, заглянула у вiкно й знову повернулася в сво╨ ложе, щiльнiше та надiйнiше укрилася веретою. За вiкном похмурий ранок, певно, збира╨ться на дощ, ось i сняться померлi. А все ж чому Божейко сказав саме так: "Мамця вмирають"? Чи не ╨ то правдиве оповiщення про смерть? Мамця його справдi слабувала тодi, як проводжала ©©, Миловидку, в роме©. Гляди, ждала, ждала, та й не дiждалася. Жарти хiба, п'яте лiто йде вже, як полишила ©© в Сонцепiку. I не просто ж собi попрощалася та й пiшла - пообiцяла повернутися укупi з Божейком. Йой, та за цi лiта справдi можна зiтлiти, ждучи, та плачучи, та втрачаючи останнi надi©. Ано, втрачаючи. Бо он скiльки ждала-виглядала, а не дiждалася нiчого. Хай першого лiтагадала собi: не впоралася Миловидка, усе ще шука╨ Божейка по свiтах. Хай узимку думала: якщо й знайшла сина та викупила, як повернуться дiти, коли путi земнi занесено снiгом, море вкрите кригою? А що лишалося ©й думати другого, третього, четвертого лiта? То ж не днi, то лiта! Боженьки! Утверджувалась та й утверджувалась, мабуть, у думцi, що не буде вже анi дiтей, анi добро© вiстi про них, а утверджуючись, плакала. I згасала плачучи. Лишенько неждане та негадане! Як же це вона, Миловидка, опростоволосилася так? Про себе дбала, бач, старалась увiрувати, що час виго╨ рани, а християнська обитель дасть спокiй i блаженство натомленiй людськими кривдами душi. Про те ж, що той самий час пiдточу╨ в рiднiй землi вiру в повернення Божейка, а з вiрою й Божейкових кревних, забула. Та тi ж люди вiддали ©й усе, до мiдницi, до обола, а вiддаючи, вiрили: Миловидка повернеться з сином; коли ж станеться так, що не вiднайде його, прийде i скаже: "Нема╨ Божейка в ромеях. Шукала довго i ревно, а не знайшла". Ось вiн, вiщий сон, i вся розгадка того сну. Пообiцяла ж сестрi ╙впраксi©, а затим i матерi-iгуменi: на найближчiм християнськiм святi прийме вже хрещення. Що ж буде, коли дотрима╨ слова i увiру╨ таки в Христа? Адже ©© нiщо вже не ╨днатиме тодi з сво©м людом, з землею Тиверською. А коли так, стане чужою ©м, нiколи не пiде вже за Дунай i не скаже Божейковим кревним: "Не ждiть Божейка". Ано, тодi вже назовсiм обрiже пуповину, що ╨днала з рiдним людом i рiдним кра╨м, замуру╨ себе в монастирських стiнах та й лишиться за стiнами до скону вiку. Зiщулилась, лякаючись, i ще тiснiше вкрилася веретою. Коли розвиднилося зовсiм i настав час гнати на пашу корiв, не пiшла й не стала перед очi сестри-казначе©, сестра-казначея змушена була заглянути до не© в келiю й спитати, не переступаючи порога: - Що з тобою? Ти хвора? А Миловида схлипувала пiд веретою й не могла спромогтися на слово. На ту оказiю нагодилася ╙впраксiя, збiглися послушницi, i сестра-казначея змушена була змiнити гнiв на милiсть: - Будь вiльна, коли так, сьогоднi iншi поженуть. Вирекла те сво╨ повелiння та й пiшла. Зате не пiшла сестра ╙впраксiя. Принесла води, дала попити, зрештою присiла коло Миловиди. - Святий боже, святий крiпкий, святий безсмертний, - молилася й гладила ©©, - помилуй нас. Дай нам силу здолати бiль сердечний, жалощi та сум'яття. Будь милостивий, господи, всели у серця нашi благодать свою. Уповала та й уповала на божу милiсть, просила та й просила заступництва, аж поки впевнилася: Миловидка стишу╨ться. - Ти для мене, мов доня рiдна, - щиро й довiрливо заглянула дiвчинi у вiчi. - Тво© болi - мо© болi, твоя печаль - моя печаль. Скажи, усе ще бо©шся богiв сво©х? - Цього разу, матiнко ╙впраксi╨, себе стало страшно. - Себе? - Ано. Наснився Божейко. Прийшов i сказав: "Мамця вмирають". А та мамця не чужа менi, матiнко ╙впраксi╨. Казала та й казала, хто для не© Божейкова мама, якi надi© покладала вона на не©, чого ждала, сподiваючись, i чого дiждалася. - Сон, дитино, всього лиш сон. Чи то ж можна так близько брати його до серця? - Як же не брати, коли я завинила перед тi╨ю жiнкою, правдиво кажучи, зрадила ©©. Монашка сiпнулася було перечити, та чомусь передумала i тiльки зiтхнула тяжко. А вже зiтхнувши, заходилася хвалити Миловидку. Бо коли помiзкувати добре та зважити все, то вона, Миловида, правдиво мислить i втiша╨ сестру ╙впраксiю сво©ми мислями. Грiх обманювати людей, а старших тим паче. Iсус Христос саме цьому вчить. Одна iз заповiдей його так i гласить: не обмани ближнього свого. I все ж хай задума╨ться Миловида: чи принесе вона сво╨ю правдою добро? Чи не лiпше буде, коли Божейкова мати не знатиме, що сталося з сином? - Я бiльше за тебе прожила, бiльше бачила й вiдаю, - довiрливо казала монашка й гладила-заспокоювала Миловиду. - Тож i речу: вiр менi. Вiр i знай: лiпше ждати й сподiватися, анiж знати правду, тим паче страшну. Сама помiзкуй: ось нема╨ тебе лiто, нема╨ друге, нема╨ й трет╨. Що дума╨ за тако© тривало© мовчанки-невiдомостi мати? А ось що, дитинко гожа: коли й спiткала когось iз двох вас бiда, то найбiльш ймовiрно, що спiткала не ©© сина, а тебе. Ано, тебе. Була б ти жива, здорова, гадатиме така мати, повернулася б до ©© порога й сказала б: "Не розшукала я Божейка". А ти не повернулася, тебе нема та й нема... Завваж собi, ще ж i таке може подумати Божейкова мати: дiти знайшли одне одного, а прибитися до рiдно©землi чи подати вiсточку про себе не можуть. Горе, дитино, не свiй брат, горе давно скосило б людей, коли б всевишнiй не винагородив ©х вiрою, малою чи великою, а все ж сподiванкою. То чи варто утинати ©©, рубати пiд корiнь, ту материну сподiванку? I чи гоже мучити себе, терзати душу каяттям? Помовчала мить i вже по мовчанцi додала: - Я давно приглядаюся до тебе, Миловидко, i певна: чиста вона, душа твоя. Чиста й безневинна. Тож i кажу: збирайся, мабуть, пiдемо з тобою. - Куди? - Слухати службу божу. Сьогоднi ти нiде не знайдеш утiхи серцю сво╨му, лиш там. - Я ж не прийняла ще вашо© вiри, як можу? - Дарма. Господь сказав: я кожному доступний, а вбогому та нужденному тим паче. I боялась, i огиналася, побоюючись, а проте не могла не послухатися ╙впраксi© - пiшла. Чула, ноги в не© мов камiннi, i серце завмерло, i мороз поза шкiрою ходить, та що вдi╨, коли ╙впраксiя - ╨дина опора i захист у цьому страшному й непривiтному свiтi. Не зна╨, що робила б, як жила б у ньому, коли б не ╙впраксiя. Потрiбна рада - порадить, забракне певностi - додасть. А захоче образити чи скривдити хтось, ╙впраксiя горою ста╨ на захист. Вона ©й як мати-заступниця, мати-потiшниця i мати-розрада. То як же може не послухатись тако© i не пiти? У церквi справдi було святково i затишно, вiд усiх i всього линуло урочисте блаженство - вiд молитов, що виголошувалися з амвона i пiдносились до склепiння, ставали гучнiшими пiд склепiнням, вiд блиску золотих оздоб, безлiчi свiтла, що переливалося в оздобах. Та чи не найвiдчутнiше надавав церковнiй вiдправi урочистостi хоровий спiв на криласi. Такий вiн був тихий та злагоджений i такий глибинно-зворушливий, що Миловида незчулася, як скорилася йому й полинула услiд за ним до незвiданих висот. Чи довго була полонена вiдправою, не зна╨, зате добре пам'ята╨ мить, коли збагнула: вона чужа i зайва в цiм храмi. Ано, розглянулася й побачила: усi тут при дiлi; однi щиро моляться, хрестяться та б'ють поклони, iншi пiдходять до образiв, мiняють свiчки i знову моляться, а вона сто©ть мов укопана, не зна╨, куди подiти себе. Робити те, що роблять iншi, не випада╨, адже не прийняла ще Христово© вiри, i стояти без дiла теж негоже. Чула, нiяково ©й, така, що обернулася б i пiшла. Та як пiде, коли поруч сестра ╙впраксiя, а позаду - монашки та й монашки. Зате коли завершилась вiдправа, не стала зважати на ╙впраксiю, обернулася й неприховане спiшно стала пробиратися до виходу. Таке вiдчуття переслiдувало, мовби крала щось i тепер бо©ться, аби не тикали пальцем i не казали: он пiшла з краденим. Жiноча обитель - не таке вже й привiлля. Тож i вiд людського ока не так просто сховатися. А зараз, як нiколи, хотiлося бути самiй iз собою. Куди ж подасться i де усамiтниться? В саду? То вiн же не довго буде пустельний: сестри вiдвiдають по вiдправi трапезну й знову залюднять його. I в келi© не схова╨ться. Туди прийде ╙впраксiя, питатиметься, що та як. Нi, лiпшо© самотини, як пасовисько, не вiдшукати, мабуть. Туди нiхто не прийде, там нiхто не перешкодить. Вiд монастиря до пасовиська на луках не така вже й далечiнь, до десяти стадi©в. I путь не раз сходжена, отож добре знана. Пiде нею не вагаючись i не розглядаючись. Може статися, що сьогоднi i не повернеться до келi©, ночуватиме в забудовi бiля обори. Не раз уже було так, то чом не ма╨ бути й нинi? На луках зараз буйнотрав'я, цвiтуть, виповнюючи аер, квiти, там - розкiш серцю, привiлля мислi. Одразу за луками йдуть поля, далi - пологi i теж вкритi зеленню гори. Коли вийти на тi гори та глянути на полуночний схiд, видно, розказують, як темнiють в далинi iншi гори, крутi й високi, не скрiзь доступнi, а вже за тими горами пiде знайома ©й фракiйська долина, сходжена i згорьована, а все ж чимось i рiдна. Чи не тим, що вона - вiдкрита путь у отчу землю, що коли б дiйшла до тих гiр та перетнула ©х, вважай, вiдчула б себе вдома. Одначе то тiльки сказати легко: коли б. Спробуй пiди та перетни. Йой, анi снаги, анi статкiв не вистачить. Чи не через них, тi вичерпанi до денця статки, й не зважу╨ться полишити святу обитель при теплiм ромейськiм морi. Божейковi ж нiчим уже не пособить, а коли не пособить Божейковi, чого ма╨ лишатися тут та хреститися? Аби приректи себе на таке життя, що в матерi-iгуменi, сестри ╙впраксi©? Аби бути навiчно вилученою зi свiту i зреченою всiх благ, що да╨ свiт? Йой, та нащо ©й i за що ©й такi блага? Були б справдi солiди, не оддала б ©х на обитель тодi ще, як була вельми вдячна обителi за спокiй i порятунок, нiзащо не лишилася б тут, сiла б на лодiю та й попливла б у Тивер. Ба, не сяде, бо не буде чим платити за пере©зд. А йти пiшою пiшаницею теж не зважиться. Одне, не зна╨ путi, що може вивести до Дунаю, а друге, он як довго ма╨ правитись, аби дiйти. Лiто, два, а то й три. Бiдна вона, бiдна. Повiрила серцю та й подалася в такi далекi й такi непевнi мандри. Засiла на сво╨ безголiв'я в монастирi й сидить тепер тут, нiби пташка в тенетах. А Божейко ще й невдоволений нею, най i ввi снi, все ж прийшов i попрiкнув: на кого залишиться Жданко? Йой, таж те iм'я, той жарт-бажання лиш раз i чула з його уст. Не десь-iнде, там-таки, на святi Ярила. Весь вечiр бiгала у парi з Божейком i встигла вiдчути себе за ту бiганину неабиякою рiдною Божейковi. Ще не горнулася до нього i не дозволяла обiймати себе, як дозволяли iншi, зате й не соромилась. Куди кликав, туди i йшла, на що спонукав у iграх святкових, на те i зважувалась. I радiла одною з ним радiстю, i смiялася одним смiхом, а вже що видом яснiла та щебетала, яснiючи, то йой! Тако© ясно© та щебетливо© далебi в усiм молодечiм гуртi не було. Не пригаду╨ вже, як сталося, що заговорили саме про Жданка. Зда╨ться, домовлялися, усамiтнившись, що вiднинi зустрiчатимуться та й зустрiчатимуться вже, аж поки не настане обiцяний Купало, i Божейко запитав, чи стариня не сваритиме ©© за те. "Я люба старинi, - сказала, - вона добра зi мною, нiколи не сварить". "Так-таки й нiколи?" "Присяйбiг. Лише раз i нагримала, та й то не мамця, не татуньо - бабця". "Бабцi жалiють онучат, а твоя нагримала?" "Бо завинила". Не вдовольнився, певно, тим, що сказала, помовчав i знов запитав: "А чим?" "Лiлей нарвала в озерi". "Ов! Чи то така вже провина?" "Я сама гадала, що нi, а бабця iнше повiдали. Сказали, дiвцi не личить бути жорстокою. Лiле© - русалчинi дiти, пощо вкорочую ©м вiку? Русалка плакатиме за дiтками i може втопити мене при нагодi". Замислився, зважуючи почуте, а Миловидка користувалася тим, що мовчить, i оповiдала далi: "Я, може, й не сприйняла б тi╨© сварки так близько до серця, та наснилися тi дiти невдовзi. Пливу буцiмто на лодi© й бачу багато-багато лiлей! Простягаю руку до одно© - таки ж лiлея, бiла та пишна, пишна та знадлива, аж серце заходиться вiд тi╨© знади. А зiрвала - маю в руках хлопчика. Не спинилася чомусь, пiдпливла, зiрвала другу - знов мала хлопчика, третю - знов хлопчика. "Йой, - опам'яталась нарештi. - IЦо ж це я роблю? Це ж ©©, русалчинi, дiти!" Стою в лодi©, тримаю у себе на руках тих дiток i не знаю, що з ними вдiяти. I в воду кинути не зважуюсь: живi ж створiннячка, i в себе боюсь лишати". Божейко кинув тодi на не© бистрий позирк очей сво©х i засмутився. "То недобрий сон, Миловидко". "Гада╨ш, клопiт матиму?" "Люд так гада╨: коли сняться дiти - бути клопоту". Страх як хотiла сказати йому, що вiщу╨ той сон насправдi, а соромилася. Так дуже соромилась i так яснiла видом вiд свого щасливого сорому, що Божейко завважив ©© ясноликiсть i спинивсь, подивований. "Чого ти?" "Бабуся iнакше тлумачать той сон".. "Iнакше?" "Сказали, що в мене будуть лиш хлопчики та й хлопчики, не буде дiвок". "Йой!"-вигукнув потiшено i так заiскрив очима, всiм видом сво©м, що й геть увiгнав ©© в червiнь. Схопив, потiшений, за руку й повелiв бiгти до молодечого гурту, що веселився бiля вогню. "Знай, - сказав твердо й довiрливо, - так жду вже тебе, так жду! Коли поберемося та матимемо хлопчика, назву його Жданком". Не дiждалися анi дiвчинки, анi хлопчика. Потоптали тi намiри-ждання Хiльбудi╨вi легiонери. Потоптали та й зробили прахом. А все ж чому Божейко згадав увi снi саме матiр i Жданка? То натяк, що вона, приймаючи хрещення, убива╨ в собi матiр-Тивер, бiльше того, прирiка╨ на безцвiття плоть, а з плоттю й потреби роду людського? Йой, а хiба нi? Так воно ╨, так воно й буде. Запаку╨ себе за стiнами обителi й нидiтиме та сохнутиме, сохнутиме та нидiтиме, аж поки не вiдцвiте ©© дерево. Чи то ж та благодать, яко© хоче, заради яко© одважувалась i правилася в чужу землю, нiби у рiчковий вир кидалася? Та вона ж молода i красна собою, та в нiй же он яка сила ╨ i яка може бути, коли не сушитиме себе гризотами, що переслiдують через постiйнi бажання лету i пута, що не дають злетiти. Хай i так: нема╨ Божейка, лада жаданого, зате ╨ вона, Миловидна. Чи то ж правдиво i чи гоже буде, коли схова╨ себе на вiки вiчнi за кам'яними мурами обителi, не дасть паростi-плоду, стане самотньою билиною, котра якщо й знадобиться комусь, то хiба лиш на те, щоб витерти об не© ноги? Ма╨ бути вдячна обителi, бо пригрiла свого часу, дала шматок хлiба й притулок? А чи не занадто велика це плата за хлiб i притулок? Там, за широким Дуна╨м, давно прокинулись, певно, поля, покрилися листом дерева, вибуяла пiд теплим i не спекотнявим ще сонцем трава. А коли вибуяла по луках та узлiссях трава, то зацвiли й квiти. О, вона не забула, вона добре пам'ята╨, яка духмянiсть сто©ть на луцi, коли цвiтуть квiти! Дух перехоплю╨, серце завмира╨ вiд солодощiв, що п'янять i сп'яняють, тiшать i заколисують. А спiв пташок над луками... Тут, у ромеях, усе те не лиша╨ ©© байдужою, ╨ тим ╨диним, що скрашу╨ свiт i трима╨ на свiтi. А якою вiдрадою i яким блаженством були б цi чари передлiтньо© повенi там, на зелених полях та прирiчкових луках Тиверi? Коли б знову потрапила туди, та узрiла, та впилась чарами, певно, й забула б усе, що було з нею, гляди, й сказала б сама собi: а свiт не такий уже й бридкий, як дума╨ться часом. - Будь вiльна, сестро, - пiдiйшла й сказала тiй, що замiнила ©© сьогоднi. - Я попасу корови. - Чом так? - Побувала в храмi, послухала службу божу, то й упокорила в собi дух неспокою, бентеги сердечно©. Матушцi-казначе© скажеш, що я велiла тобi бути вiльною. Послушниця усе ще не йняла вiри. - Зiзнаюсь тобi: не вельми хочеться повертатись туди. Коли не цю, то iншу роботу вигадають. Може, надвечiр пiду вже? - А коли матушка-казначея гнiватиметься? - Звiдки знатиме? Пасли корiв i гомонiли, завертали тих, що йшли далi дозволеного, й знову гомонiли. Коли ж настав час до©ти ©х, а по до©ннi трапезувати купно, i зовсiм дали собi волю. Жартували, смiялися, розповiдали бувальщини й знову смiялися. Де й подiлися сумирнiсть та покора, що були написанi на лицях там, за монастирськими мурами. Гляньте, забули й про писання: коли ©си, ©ж мовчки. - Ти чого так плакала вдосвiта? - схилилася та, що сидiла ближче, й запитала ута╨мничено. - Сама не знаю. - Так слiзно плакала i не зна╨ш? Усе хова╨шся вiд нас, гада╨ш, коли ми iншого роду-племенi, то вже й чужi, не здатнi прийти й стати на помiч? - Ба нi, - заперечила щиро. - Це тому, сестро, що певна, нiхто не пособить менi в мо©й бiдi. - Зна╨мо, в такiй бiдi, як у тебе, нiхто не пособить. А все ж, може, порадили б чи розрадили якось? Негоже цуратися нас, сестро, мовчати та й мовчати. Що мала сказати такiй? Перечити? Ба, то ж правда: неприязна вона з послушницями. Хай не цура╨ться, все ж неприязна. Зна╨ ╙впраксiю i тiльки ╙впраксiю, з усiма iншими - аж надто стримана. Веселяться - мовчить, сперечаються - теж мовчить. А доходить до змагання, хто пастиме корiв, не бариться вискочити: "Я, сестри". I таки сказала, чого плакала. Не вельми йойкали та божкали послушницi, чуючи ©© сповiдь-зiзнання: чи то велике диво - сон, а проте, розгадуючи його, були i зичливi, i добрi. Коли ж вгомонилися й пiшли кожна в сво╨ дiло, та, що заговорила до Миловиди першою, сказала притишено, аби iншi не чули: - Тобi слiд якось оповiстити Божейкову маму, що сталося з Божейком i з тобою. Iнакше не заспоко©шся, усе життя мучитиме совiсть. - Як же я перешлю ©©, вiсточку, коли така далечiнь? - Ходи до морського пристанища, питай та розпитуй, може, натрапиш на мореходiв, що йтимуть туди, та й перекажеш. -_ Йой, хто перекаже, коли Божейкова мама живе далеко в лiсi. - Тодi сама подайся туди. - Марна потуга, сестро. Попереду он якi гори i яка задовга морська путь, а в мене анi солiди. Порадниця подумала i вже потiм повiдала сво© думи: - Горами не йди, горами не пройдеш. Прався берегом. Тут путi торованi, та й люд повсякдень вешта╨ться. Десь пiшо йтимеш, десь станеш, заробиш солiду, другу та й пiд'©деш. Не така вже й мудра була ©© рада, а все ж запала в серце. А й справдi, чи вона не здатна заробити та й ©хати, заробити та й знову ©хати? Ромейськi береги густо заселенi. Пристане до рибалок - заробить, пiде на поле - знов заробить. Не всi ж мають рабiв, а лiто - гаряча пора, влiтку усiм потрiбнi робочi руки. Багато пiде на те лiт? Хай i так, зате з кожним лiтом буде ближче до рiдно© землi. Говiркiшою i веселiшою здавалася увесь той день. А надiйшов вечiр, сказали, час повертатися до обителi, осмутнiла. Це ж прийде ╙впраксiя й запита╨, чом подалася з храму да так, що наздогнати не можна було? А ще ж може нагадати: "Готуйся, Миловидко, наближа╨ться день твого хрещення, будеш прийнята в клiр". Що скаже ©й, коли нагада╨? День хрещення наближа╨ться i наближа╨ться невiдступно. Повернулася пiзно й постаралася пройти до келi© непомiченою. Ждала, ось-ось хтось прийде, а ждучи, потерпала. Нiби пташка, що ©© загнали в клiтку. Тому й сiла ближче до вiкна, тому й поривалася: бодай думкою бути там, де широкий простiр, де розкiш-воля. "Я й справдi, нiби в клiтцi, коли точнiше - в кам'янiм мiшку". Кам'яний мiшок... Де вона чула таке? Тут, у Фессалонiцi? Ба нi, у Веронi. Жiнки розповiдали ©й бувальщину, схожу на казку, та й згадували цi слова: молоду матiр, що провинилася перед сво©м мужем, замурували у кам'яний мiшок. Чого тiльки не бува╨ на бiлому свiтi. А все через те, мабуть, що бажання одних стають завадою для бажання iнших, що з-помiж людей завжди вишукуються такi, котрим байдуже, на чи╨му безлiттi зiзрiватиме ©хн╨ щастя. Аби зiзрiло, аби лиш мати його! Так повiвся з нею i тисячами таких, як вона, намiсник Хiльбудiй, таку, коли не гiршу, долю уготували й тiй, що жила давно-давно i, як i вона, Миловида, не побажала бути усладою свавiллю i свавiльникам. Свiдкiв тi╨© осмути, мабуть, i на свiтi нема╨ вже, одначе в околiях Верони добре пам'ятають: сталася вона невдовзi по тому, як у обводи ©хньо© землi вломилися готи. Один iз привiдцiв того варварського племенi по iменi Аспар облюбував замкнену довкружнiми горами Долину Юпiтерово© Ласки, сiв там iз родом сво©м i став володарем зелених лукiв та плодоносних нив обабiч рiки, що витiкала з гiр. Дива в тiм, скажiмо, мало - готи затопили собою всi полуночнi землi славно© колись Римсько© iмперi©, стали по сутi волостелинами в нiй. Та цей, Аспар, повiвся таки дивно: змурував в ущелинi, що ╨днала облюбовану ним долину з усiма iншими провiнцiями iмперi©, замок i тим вiдгородився вiд не©. У замок, як i в долину, хай i невсiм, все ж можна було проникнути з дозволу волостелина чи його сторожi, з долини ж не дозволялося ви©здити, надто людовi, що опинився пiд п'ятою Аспара i його роду. Мабуть, саме тому веселу й щедру колись на злаки Долину Юпiтерово© Ласки стали називати Долиною Слiз, а гота Аспара - волостелином-вiдлюдьком. Про подобу його, як i про повадки у вiдособлених вiд свiту володiннях, розповiдали таке, вiд чого серце бралося холодом. I потворний вiн, казали, i нещадний такий, що проти ночi згадувати страшно. Хто мав перед ним якусь провину i потрапляв у зв'язку з цим до замку, той звiдти не повертався вже. Чому такий, нiхто достеменно не знав. Лишалось догадуватися, а догадки всякi бувають. Однi подейкували, нiби Аспар малим ще був викрадений вовками й рiс певний час серед вовкiв, годувався молоком вовчицi, через те такий лютий та нелюдяний; iншi казали, що то неправда, виростав вiн, як i всi дiти, серед людей. Провинилася перед богами мати його й була покарана за ту провину сином: позаздрила, коли ходила непразною, тiлеснiй лiпотi дiвчини-поселянки, приревнувала до не© мужа свого i, лютуючи з ревнощiв, нацькувала на те дiвча псiв, хотiла бачити нещасну потворною, а сталося так, що народила потвору. Боги нещаднi до тих, хто носить в утробi дитя i сi╨ злобу чи смерть. Отож i помстились на нiй - надали дитинi псину подобу. А на свiтi не було ще такого, щоб потвори виростали добрими. Не було й не буде. Потвори заздрять людям, надiленим здоров'ям, щастям, лiпотою чи просто людською подобою. Через те й помщаються нещадно. Вiрити цiй, останнiй, гадцi допомагав i сам Аспар: не було такого випадку, щоб вiн ви©здив на люди без маски. Таке подейкували про гота-вiдлюдька поза Долиною Слiз. Що думали й казали про нього в самiй Долинi, те лишалося та╨мницею. ╙дине, що вдалося почути, - загадковий волостелин понад усе полюбля╨ лови i здебiльше бува╨ на ловах. А ще до смаку йому хмiльнi напо©, не розмина╨ться i з младомладими жонами свого володiння. Котру вподобав, чинячи лови, та не мина╨ вже його тенет: або ж гуля╨-бенкету╨ з уподобаною вродливицею по затишних медушах, або бере на седмицю-двi до замку. Бо вiн - волостелин у Долинi, його бажанням нiхто не смi╨ перечити. Патрицi© сусiднiх провiнцiй i дивувалися тим повадкам, i жахалися ©х. Тому й обминали володiння гота десятою дорогою. Та, видно, не завжди обминав вiн ©х, бо коли не в однiм, то в iншiм селищi почали об'являтися чутки: бачили там i там. Те багатьох примусило загадатися: чому? Не загадався лиш префект найближчо© з Долиною Слiз провiнцi© - вiн надто твердо почував себе, щоб страхатися появи гота. Так i сказав, коли доповiли йому: "Ну й що? Повинен же вiн вилiзти колись iз сво╨© берлоги й шукати з нами спiлки. Не чули хiба, не зна╨те: нинi до того йдеться. Король готiв-завойовникiв усвiдомив нарештi: вiн не пiдкорить собi iмперiю, доки не знайде спiльно© мови з патрицiями iмперi©". Та оманливою виявилася його твердiсть, як i безпечнiсть: Аспар менш за все зважав на намiри короля. Опинившись за межами Долини Слiз всього лиш з цiкавостi, натрапив вiн поблизу одного з сусiднiх замкiв на писану вродливицю i не мiг уже втримати себе вiд спокуси побачитись iз нею вдруге. Забув, поборений тим бажанням, про лови, забув i про младомладих жон свого володiння. Вночi допiзна гупав громiздкими чадигами в горiшнiй клiтi свого замку, а надходив день, сiдлав коня, брав надiйний супровiд i правився туди, куди кликало серце. Раз, вдруге i втрет╨ отак. На лихо, довiдався: то донька самого префекта Руфа. Бо таки бачив ©©, як правилася у супроводi вiтця свого до сусiднього селища, бачив i тодi, як прогулювалась у самому замку в супроводi якогось вельми запопадливого молодця. Хто зна╨, чи й зважився б на щось, коли б не пересвiдчився за четвертими вiдвiдинами володiнь префекта: у доньки його i молодця, що в'╨ться коло не©, йдеться до злюбу. А пересвiдчивсь - не став вагатися: взяв iз собою ватагу мужiв та й викрав доньку префекта, правдивiше, вiдбив ©© в охорони, що супроводжувала Корнелiю в гостi до нареченого. Челядь поспiшила, ясна рiч, доповiсти патрицiю: сталася бiда, налетiли в путi прикритi масками во©ни, вiдтiснили сторожу i, прихопивши з собою Корнелiю, зникли в лiсових хащах. Люцiй Руф мав би розгнiватись на бевзiв, якi дозволили таке, та не до гнiву було. Вiн догадувався, хто тi, що в масках, а догадуючись, холонув серцем. На таке здатнi лиш готи. Не хтось iнший, тiльки вони! I коли догадка його правда, донька потрапила в руки найлихiшого з них - вiдлюдька. Недовго нiмував, вражений страшною вiстю, кинув клич, зiбрав пiд свою руку всiх, кого мiг зiбрати, й пiшов по слiду. А слiд вивiв таки в Долину Слiз. - Це тут моя дитина, - карався пiдозрою й не хотiв вiрити власнiй пiдозрi. - Це Аспар, отой гот-вiдлюдько посягнув на Корнелiю. Що ж вдi╨мо, як зарадимо бiдi? Знайшлись такi, що покладали надi© на короля: вiн i вiдлюдьковi вправить мiзки. Та ©м одразу ж заперечили: коли то буде? Корнелiю слiд визволяти негайно. - Ма╨мо обступити вiдлюдька в його лiгвi, - казали префектовi, - i такою силою, котра примусила б зважити на нашу вимогу. Так i скажемо тому готовi: не поверне Корнелi© - покличемо сусiдiв, усiм хрещеним людом пiдемо на нього. I горе буде тодi його прославленому безбожними дiлами замку, горе й тим, кого дiстанемо за його стiнами. Остання порада видалася патрицiю Руфу слушною, i вiн пiдступив до Аспарового замку, зажадав побачення з волостелином мiжгiр'я. Аспар не явив за цим разом гординi, одначе ви©хав iз ворiт не сам - гiнця свого вислав. - Володар наш, - сказав гонець, - радий бачити патрицiя в сво╨му замку яко гостя i приятеля. - Ми не гостити при©хали, - не спокусився префект на запросини. - Хай волостелин Долини Слiз скаже, нащо вiн чинить у наших володiннях розбiй? Де наша донька Корнелiя? Там, у замку, як i ранiш, не барилися, розчинилися по якiмсь часi мiцнi дубовi ворота i з них ви©хав ладний собою, при бронi i в пишнiм убраннi муж. Його супроводжували не менш ладнi i теж закутi в броню во©ни. - Патрицiй ма╨ всi пiдстави гнiватись на мене, - мовив той, що стояв попереду всiх, - i все ж я просив би його бути милостивим до вiльного вiд злюбних уз мужа, якому мина╨ вже тридцяте лiто. - З ким я бесiдую? - З Аспаром, володарем замку i мiжгiр'я, що за замком. Мiж тими, якi ви©хали з ворiт, i тими, котрi стояли перед воротами, запала нiмотна тиша. Однi ждали, що скаже вiтець Корнелi©, iншi дивувалися почутому й вiдмовчувались, дивуючись: той, що назвався Аспаром, був во©ном-миловидком, таким красним собою, що пiсля всього чутого й перечутого про нього годi було й вiрити, нiби це вiн. - Я об'явився тут не для того, щоб роздавати милостi. Питаю про iнше: як сусiда смiв посягати на помовлену вже дiвчину, на мо╨, зрештою, право, право батька i волостелина? Де моя донька? Що з нею? - Корнелiя в мене, достойний. А взяв я ©© тому, що вподобав i хочу, аби була менi жоною. - Може, у готiв i водиться так - добувати собi жон, як i все iнше, татьбою, у нас - нi. Волостелин мав би пам'ятати це, як i те, що я, вiтець Корнелi©, не волiю мати зятя з чужого племенi. - Зате волi╨ Корнелiя. - Неправда! У доньки ╨ наречений, вона дала вже згоду стати його жоною. Про яку волю може йти мова, коли дiвчину взято силою? - Хай патрицiй пiде й запита╨. Донька його недалеко, вона тут-таки, в замку. I страхався Люцiй Руф, передчуваючи непоправне, i обурювався, ба погрожував навiть, казав, коли Аспар нинi ж, цi╨© митi не поставить перед його очi Корнелiю, вiн, префект провiнцi©, не знати що зробить iз ним, iз його замком, з землею, в якiй утвердився незаконно тать i промишля╨ татьбою, а завершив сво© погрози тим, що зголосився-таки пiти в замок i на власнi очi побачити дитя сво╨. Аспар дозволив батьковi самому, без свiдкiв поговорити з донькою. Правда, i бачив, як зустрiлися, i чув усе, про що говорили. Полонянка не знати як зрадiла, угледiвши вiтця свого, та одразу ж припала йому до грудей i розплакалася, як плачуть усi тi, хто втрача╨ багато, а набува╨ не знати що. Одначе, коли патрицiй Руф сказав ©й: "Збирайся, дитино, я прийшов визволити тебе", пiдвела засмученi очi й запитала: "А чи треба? Хто мене вiзьме пiсля всього? Певна, Емiлiй Долабелла перший вiдкинеться, довiдавшись, що ночувала в чужiй оселi, побувала в чужих та ще й овiяних недоброю славою руках". Знову припала до батькових грудей i ще ревнiше заплакала. I улещав ©© патрицiй, i обiцяв: бiди позаду, дарма, тулилася до нього й ридала, журилась бiдою сво╨ю i знову ридала. Коли ж нагадав: час збиратися, сказала те, що й перше: ©© доля вирiшена вже, що буде, те й буде, лишиться з Аспаром. Розгнiвався префект, одначе не так на доньку, як на гота, що став йому з волi випадку сусiдом. Громи метав на його голову, а завершив сво© погрози повелiнням: якщо Аспар хоче мати Корнелiю за жону, вiн ма╨ виправдати себе перед хрещеним людом за колишн╨, зректися всього ганебного, що було в його колишньому, й обвiнчатися з донькою за всiма законами вiри Христово©. Не подобалось Аспаровi те повелiння, хмурився i мовчав. Бо не звик коритися. Досi навпаки було: усi i без жодного супротиву корилися йому. А все ж, коли пiдвiв очi, iншо© гадки не було: заради Корнелi© i миру з ©© кревними й Аспар покориться. Обвiнчавшись з найлiпшою, що знав досi, дiвчиною з аристократично© родини i ставши законним мужем мило© серцю жони, Аспар примiтно вгомонився, схоже, що вiдмовився вiд варварських звичок. Тiшився молодою господинею в сво╨му замку й почував себе неабияк втiшеним. Зрештою згадав, що вiн володар не лише замку, а й долини мiж гiр, й загорiвся iншим бажанням - показати Корнелi© сво© володiння. Возив та й возив молоду свою жону, показував та й показував: i коней, що ©х ростили для нього конюшi, i угiддя в долинi та пiдгiр'©, все багатство, що мав у обводах свого володiння. Так минала седмиця за седмицею. На змiну передлiттю прийшло лiто, теплiнь зацарювала в долах, як i в серцi господинi замку. Та ось настав час ловiв - i Аспар розхолодився раптом, все рiдше й рiдше став засиджуватись бiля Корнелi©, зрештою зайшов одного ранку й сказав: ©де на лови. - Чи надовго? - поцiкавилася. - Лише на день. Не сподiвалася, що може бути iнакше, тому й не стривожилася. "Нехай, - гадала собi. - Не все ж йому бути зi мною. Лови i для вiтця неабияка пристрасть. То - друга утiха позлюблених мужiв. Чого ма╨ вiдмовляти йому в нiй?" А тривога чатувала вже на не© на подвiр'© замку, не загаялася вiдвiдати й замок: Аспар не повернувся анi того, анi наступного дня. Де ночував, з ким був, лише небо вiдало. I засмутилася Корнелiя, а смуток не забарився зродити й страх: що коли муж ©© згадав колишн╨ i знову вдався до колишнього? За першим разом визнала за потрiбне промовчати, за другим - не змогла вже. Аспар не сам повернувся - з ватагою. Таку вакханалiю чинили до свiтання, що в Корнелi© серце обливалося кров'ю, гляди, й головою об мур билася б, коли б не рятiвна на всi випадки сподiванка: а може ж, це востанн╨? Пiде ватага, проспиться ©© повелитель - i вона ублага╨ його, зрештою повелить йому, аби не робив того бiльше. Та ба, не дiждалася мужа в жiночiй половинi замку. Захмелiвши, спав вiн мало не до ночi, а проснувся, знову став на чолi ватаги й повiв ©© за собою. Корнелiя i зовсiм змалiла на силi вiд тi╨© зневаги, зрештою зiбралася з нею й обурилась. Хай зна╨, коли так: по©де до кревних сво©х, сяде пiд надiйним крилом вiтця й сидiтиме там доти, доки не об'явиться i не вклониться всiм та не присягне: бiльше такого не буде. Була аж надто рiшуча, коли зважувалась, ще бiльшо© рiшучостi прибрала, як стала перед конюшими й звелiла ©м сiдлати коня. Тi й послухалися, засiдлали, а дiйшло до ви©зду з володiння - заступили дорогу: не велею. - Менi, господинi? Хто смiв? - Муж ваш, достойна. Знала, тут проти волi Аспара нiхто не пiде, тому лютувала, а лютуючи, шукала рятунку. I таки знайшла його. Помiтила серед челядникiв ласого на дарiвщину мужа й не поскупилася привезеним iз собою золотом. - Вiзьми оце, - показала з рук, - i вволь мою волю. - Яку, достойна? - Вiдвези мене до вiтця мого. Зiтхнув челядник й похитав, перечачи, головою. - То неможливо. - Коли добудемося до замку мо©х кревних, втричi бiльше матимеш. - Кажу ж, неможливо. - Тодi... тодi вивези iз замку й покажи, де бува╨ муж, що робить, коли завершить лови. Челядник переступив iз ноги на ногу, ба навiть крекнув досадуючи. - Пiзно, господине. Удосвiта муж ваш поверта╨ться до замку. Хай iншим разом. Корнелiя бачила: хочеться челядниковi мати те, що обiця╨ господиня, а не зважу╨ться взяти, бо©ться пiти супроти волi господаря. Через те не вельми набивалася з дарами. Хай челядник помислить на самотi, хай розпалить у собi вогонь жадоби. I не помилилася. Челядник прийшов-таки до не© через кiлька днiв i вивiз непомiтно iз замку, показав медушу при битiй путi, а в медушi - миловиду господиню весело© оселi. Немов метелик, пурхала помiж хмiльними мужами, всiм усмiхалася i вiд усiх вмiла ухилитися. Лише вiд Аспара не вмiла та й не мала бажання ухилятися. Обiймав - пiддавалася обiймам, саджав на колiна - сяяла сонцем i знов пiддавалася, цiлував у безсоромно оголенi груди - смiялась i не перечила. У Корнелi© туман ходив перед очима вiд образи, ганьби i приниження. Та даремно челядник боявся за не© й застерiгав раз у раз: "Будьте мужньою, достойна, не лементуйте i не виказуйте себе. Викажете - бiда буде i менi, i вам". Корнелiя знайшла в собi мужнiсть стерпiти. Тодi вже, як дiсталася стiйбища й сiла на коня, оперiщила його пугою й пустила на всю кiнську пору, мовби втiкала вiд само© себе. Що робила вона, коли повернулася в замок, нiхто не вiдав. На челядь не показувалася i до ложницi нiкого не впускала. Анi того дня, що настав по поверненнi вiд медушi, анi наступного. Не вийшла вона й тодi, як у замку оповiстили: володар мiжгiр'я поверта╨ться з ловiв. - Що з жоною? - помiтив Аспар ©© вiдсутнiсть серед тих, що зустрiчали. - Вона хвора? - Не вiдаю. - Як то не вiда╨ш? - спохмурнiв. - Господиня нiкого не впуска╨ до себе. Не став бiльше допитуватися в челядника, передав коня й пiшов до жони. Бачила, мабуть, як в'©здив вiн до замку та й чула галас юрби, що зустрiчала, - дверi не були вже запертi. Щоправда, не пiшла назустрiч Аспаровi i не обняла, як водиться, сидiла i ждала, коли волостелин сам наблизиться до не©. - Що з тобою, Корнелi╨? - стривожився чи вдавав iз себе стривоженого. - Чим ти опечалена так? - Поганi вiстi надiйшли вiд кревних. Матуся вмира╨. Хотiла провiдати ©©, та муж запер ворота, велiв не випускати мене, свою господиню, з замку. Вона таки заплакала. Не так, як за тим разом, як зайшов вiтець i сказав: "Збирайся, ти вiльна", - все ж ревно i жалiсно. Так жалiсно, що навiть байдужого до жiночих слiз Аспара вразила. - Про що рiч, - не зволiкав iз речницею. - Хочеш по©хати - ©дь. Коли запрягати коней? - Зараз, негайно. Я й так багато втратила, цiлих двi доби б'юсь,