о, а бентега червонила, мабуть, вид, бо прикипiв за якимсь разом до того виду очима i не вiдвiв уже ©х. - А Миловидка чом не п'╨, не гуля╨ з нами? - У мене, княже, ╨ повиннiсть. Пiдвiвся i вiдшукав для не© мiсце в застiллi. - До дiдька всяку там повиннiсть! Гуля╨ князь, гуляють його гостi, ма╨ гуляти й господиня княжого застiлля. - Одначе ж... - Яке ще там одначе? Чи зна╨ Миловидка, чому я не був на тризнi по сво©й матерi, княгинi Доброгнiвi? Через повиннiсть. Чи вiда╨, чому не досипаю ночей, не знаю услади-втiхи вiд дозвiлля, все в ратних клопотах та походах, у думках про закон i благодать? Знову через повиннiсть перед землею, перед людом Тиверсько© землi. То чи не доста ©х, тих повинностей? Чи не час подумати й про себе, тим паче, що я i мужi мо© не просто собi трапезу╨мо по вдалому звершенню покладених на нас повинностей, ми справля╨мо тризну по матерi мо©й, княгинi Доброгнiвi. - На тризнi по княгинi я пила, а проте i з князем вип'ю. - От i добре. Пiдношу братницю, - звернувся до мужiв, - за нову господиню Соколино© Вежi, iменовану Миловидою. Слава краснiй iз красних дiвi землi Тиверсько©! Слава младомладiй княгинi синьооко© Тиверi! - Слава! Слава! - рвiйно пiдвелися мужi й простягли до не© виповненi питвом братницi. Видно було: вони подiляють вибiр свого князя й не знати якi радi, що вiн саме ©© назвав княгинею синьооко© Тиверi. Тиша i спокiй у Волотовiм оседку при лiсi настали десь аж пiд ранок. Однi пiшли, перебравши хмiльного, до сво©х вiддалених халуп, iнших челядь спровадила мало не силомiць до клiтей, потiм сама поралась та й поралась, прибираючи зi столу. Миловида не бралася, як донедавна, до чорно© роботи, бiльше велiла, що i куди нести, та наводила пiсля того, як винесли недо©дене та недопите, лад у гридницi. Чи хмiль додав ©й снаги, чи радiсть бадьорила, - робота горiла в руках. Мабуть-таки, радiсть будила в серцi силу: он як при╨мно ©й вiд того, що була в полi зору усього застiлля, що ©© мали не за челядницю, таки за господиню. Те й робили, що тяглися до не© з братницями, хвалили й лестили, казали, знають, яке безлiття мала, i тому он якi радi, що те безлiття позаду, що вона знову в сво©й землi, серед свого люду. Йой, таж такого зроду-вiку не чула про себе, тако© приязнi вiд людей, далебi, й не знала. Чом же не бути в руках силi, не грати весело© серцю, коли на серцi свято? Могла б, весь свiт обняла б, усiх винагородила б тим теплом, тою радiстю. Присяйбiг. Наново застеляла звiльнений вiд яств стiл i думала, розставляла пiд стiнами лавицi - i знову думала, не завважуючи, що вже пiзня нiч, пора б вiдчути супутницю безсоння - втому. Бо думка думку пiдганяла, бо серце живило та й живило веселою хвилею розум. А хто ж спатиме, коли не спить розум? Чи до втоми, як гра╨ в тобi весела хвиля? Ось розставить усе до ладу та пiдмете гридницю, тодi вже пiде й ляже, i засне, коли зможе заснути. Обернулася, зачувши скрип дверей, i застигла: на порозi стояв вiн, князь Волот. - Я по тебе, Миловидко. Пiзня година вже, лиши це прибираннячко на потiм. Не вiдала, що ма╨ сказати йому, одначе й на клич не йшла. Стояла невизначено упокорена i ждала. Та не ждалося Волотовi. Облишив не зовсiм причиненi дверi й пiшов на не© твердим, дарма, що був пiд хмелем, кроком. Йшов i бачив: що ближче зближа╨ться з Миловидкою, то розчуленiшою ста╨ його Миловидка. I розчуленiшою, i прихильнiшою. А ще видом паленiла не знати як, очима, устами силилася сказати щось i не могла. - Чи, може, одмiнила намiр свiй, той, з яким iшла до покiйно© княгинi? Може, розгнiвалася на мене за те, що так довго барився? - Я не з гнiвних, ласкавий мiй князю, - казала й не ховала, як ховала досi, очi. - То, може, й добре, що забарився. Був час подумати й надуматись. - Правда? Певно, i без роз'яснень бачив, яка то правда. Не допитувався уже i не вагався, пiдхопив сво╨ омрiяне жаданнячко на руки й понiс до дверей. Розчинив ©х дужим поштовхом ноги й пiшов далi, траплялись iншi - знову розчиняв i знов йшов, чуючи радiсть, яко© не чув ще, тiшачи себе щастям, якого не знав. "Моя, моя!" - кричало все ╨ство його й кричало, мабуть, голосно, бо дiвчина не забарилася почути той крик i застерегла себе словом-захистом. - Ти ж не обманиш мене, князю? - Нiколи! - I довго-довго будеш зi мною? - До кiнця днiв сво©х. Коли й вiд'©ду на клич землi чи люду тиверського, то ненадовго. Чу╨ш, жадання мо╨, усе робитиму, аби не лишати тебе надовго! - Я покладаюсь на твою честь i звiряюсь тво©й честi. Люди завжди стелять собi м'якшу, анiж буде потiм, путь. Мабуть, слала ©© й Миловидка, коли так солодко спала пiд надiйною рукою лада свого. Давно вiдспiвали розбудженi росами птахи - пiд вiкнами терема й далеко поза теремом, вийшло з-за овиду й пiднялося над заднiстров'ям сонце, нiчна прохолода уступила мiсце доволi-таки вiдчутному теплу, а в княжiй ложницi усе ще бачили сни й тiшилися супоко╨м, що його да╨ солодкий вранiшнiй сон. Коли ж прокинулися, одразу i недвозначно визначили: прокинулись не тому, що хотiли. - Хтось грюка╨ в ворота, - сполошилася Миловидка й наставила в той бiк, звiдки чулась гуркотнява, насторожене вухо. - Дарма, там ╨ челядь, - сонно заспоко©в ©© князь. - I все ж он як грюкають. Я пiду, мабуть, до сво╨© клiтi. Казала: пiду, а проте не йшла, лежала й боязко горнулася в покривало. Очi, вид ©© благали: будь добрий, одвернись, дай одягнутися. Та князь не одразу прогнав вiд себе сон i скорився волi жони сво╨©. Десь згодом уже, як стук повторився i повторився голоснiше, нiж досi, потягся солодко й сказав: - Лежи, я сам пiду i вгомоню нетерпеливих. Був невдоволений: де ж челядь, чому його примушують виконувати ще й цю, челядницьку, повиннiсть? А вийшов на ганок, спинився подивований: ворота одчиняли вже, i першою в просвiтi мiж двох стовпiв об'явилася Малка. Знав, що привело ©© сюди, чи тiльки догадувався: знову спохмурнiв, в усякому разi, прибрав суворiшого, нiж належало б при зустрiчi з жоною, виду.. - Що сталося? Чому так прискакала нагло? - Може, поведеш спершу до поко©в, потiм питатимеш? Мовчки обернувся й пiшов. Певен був: Миловидки уже не застане в ложницi, i все ж менш за все думав про те, горiв бажанням вибатькувати Малку i вибатькувати по можливостi дошкульнiше. - Ну, - спинився перед нею, коли зайшла до передпокою. - Кажи, що сталося? - Боюсь за всiх нас, тому й пригналася. З якого це часу ти став обминати терем свiй i родину свою у стольнiм Чернi? Чому завернув, вертаючись iз путi, сюди? - А з якого це часу Малка забула, що вона княгиня, а не просто собi жона? - Чи з таким князем не забудеш? Бачать боги: не хотiв бути аж надто крутим iз матiр'ю сво©х дiтей, та що вдi╨, коли вона напрошу╨ться. - З яким це - таким? Невже тобi не втямки: те, що дума╨ i робить князь, стосу╨ться тiльки князя. Сказано ж бо: будь у Чернi, доглядай вогнище i дiтей, що ма╨ш у тому вогнищi. Тобi того не доста? - Мабуть, не доста, коли не спалося всю нiч, знялася нi свiт нi зоря й при©хала. - Ну, то вдовольнися тим i вертай до Черна. Аж позеленiла зi злостi. - А ти... потiшатимешся з iншою? Хто вона? Як смiла?! - Ще раз кажу: не вона - я посмiв. На те була i ╨ моя княжа воля. Не надривай себе i не клени, усе вже сталося: вiд сьогоднi моя обраниця - жона менi. Коли ж хочеш знати, хто вона, то знай: Миловида, та сама дiвчина, що вiтала нашого Богданка на пострижинах. Змовкла на мить, ширить збентеженi очi. Дивувалась чи пригадувала - хто зна╨. Мабуть, пригадувала, а пригадавши, зломилася враз i прикрила обличчя руками. - Най я стала тобi осоружною, - плакала, - а дiти? Богданко мiсця собi не нагрi╨, стражда╨ й сохне вiд присухи. Його увiв би в злюб, не себе. - Встигне. У нього все ще попереду. Най забуде про Зоринку, знайде собi iншу - ото й буде баяння вiд присухи. Чи я кажу, що забуду про тебе, про дiтей? Ти там, у Чернi, будеш жоною й господинею, Миловида - тут. Сини менi потрiбнi, зрозумiла? Тому й беру iншу, тому й кажу: не ставай на путi, що часи он якi непевнi, а Богданко один у нас. Чи можу покладатися лише на одного, бути певним, що оборонить i землю, i люд тиверський? Ще нижче хилилася i ще ревнiше плакала, дарма, що не казав уголос: "Ти пустопорожня, Малко. Що даси менi i що можу мати вiд тебе?" I так, без казань, розумiла: тому й бере iншу, що пустопорожня. - Нiчого лихого не сталося, - потiшив словом та й тим, як виголошував його. - Кажу ж, була й лишишся жоною. Вдовольнися тим i йди. - Мале вдоволення, Волоте. - Що вдi╨ш? Ти ж була свого часу в солодощах Вираю, дай i Миловидцi побути там. - Не злюб - безлiття береш iз нею. Чи не бачиш, чим повниться земля, чи до того зараз? - Дарма. Ми все зробили для люду, най i люд дасть нам можливiсть бодай кiлька днiв побути щасливими. Чула, коли не вiчнiсть, то бодай кiлька днiв! Пiдвелася i витерла сльози. - Я можу глянути на не©? Бодай побачити, яка. - Не треба. Най потiм, коли звикнеться до свого мiсця в нашiм оседку. Вона надто младомлада ще, щоб знести одразу все: i втiху-щастя, i Перуновi громи.. XXI Князь Добрит, певно, не тiльки зараз оце бачився зi слов'янами, що живуть у Карпатах i по другий бiк Карпат, вiн давно зна╨ться з ними, i коли казав: наша вiдмова вiд ратного вторгнення у ромейськi землi не зупинить склавинiв - знав, що казав. Як тiльки розтанули по зимових морозах снiги й спливли до рiк, а там i до моря талi води, знялися тi слов'яни з насиджених, може, й затишних, та не вельми багатих на поживу гнiзд сво©х по горах та передгiр'ях i подалися купно, забравши з собою дiтей, жон, сякi-такi набутки, в землi iллiрiйцiв. Рушили всiм родом сво©м бiлi хорвати, рушили словени, сорби. До них пристали сусiди, до сусiдiв - ще сусiди, змовилися мiж собою й виставили наперед кiннi полки, по одну i другу руч - пiшi, а вже як угледiли, яка в них сила, пiшли й сказали iллiрiйцям: "Не супроти вас iдемо походом ратним, супроти роме©в, що посiли землi нашi. Як сидiли на сво©х, так i сидiть, нам i ромейських стане".. Першими забили тривогу ректори та президи сусiднiх iз слов'янами провiнцiй - Верхньо© Мiзi©, Прибережно© Дакi© - й наважилися виступити супроти свавiльних склавинiв з наявним пiд руками провiнцiйним вiйськом. Одначе не довго тiшили себе сподiванкою зупинити навалу. Склавини зiм'яли провiнцiйне вiйсько роме©в так швидко i так надiйно, що вiйсько те показало ворогам iмперi© спину й понесло страх перед слов'янами в сусiднi провiнцi© - Внутрiшню Дакiю, Дарданiю, Превалiтанiю, а згодом i в дiоцез Македонiя. Казали, суне тьма, така не пiдвладна розуму сила, що вiд не© дуднить i стогне зморена земля, ©© неспроможне зупинити якесь там провiнцiйне вiйсько. Для того потрiбна сила самого iмператора, потрiбнi такi непереможнi полководцi, як Велiсарiй i його палатiйськi легiони. Префектовi не вiрилося, щоб вторгнення слов'ян було настiльки серйозним. - Iдуть не всi слов'яни, лише склавини, i ви неспроможнi зупинити? - питався в тих, що жахали його навалою. - Не оступатися! Кинути супроти варварiв усе i всiх! А прискакали вдруге, затим i втрет╨, волаючи про помiч, сам наполохався й велiв збиратися всiм решткам провiнцiйного вiйська до Фессалонiки: тут, пiд захистом надiйних стiн, вистоять, поки надiйде помiч. Тепер уже не приховував вiд iмператора, яка бiда постигла Iллiрик. Скористався попутним вiтром i послав драмон iз нарочитими мужами до Константинополя. "Вторгнення це, - писав Юстинiановi, - не звичайна собi татьба. Варвари йдуть iз сiм'ями. Схоже, що на поселення. Коли не виставимо супроти них палатiйське вiйсько i не подба╨мо по-справжньому про захист Iллiрика, можемо втратити його i назавжди". Мабуть, не певен був, що iмператор вволить його волю, тим паче одразу, довго ходив, мiркував на самотi, потiм радився з радниками i знову мiркував, аж поки не натрапив на рятiвну думку: не скупитися наявним у префектурi золотом, послати тямущих людей i сказати варварам: "Коли повернетеся у свою варварську землю й заприсягнете: анi ви не переступатимете бiльше, анi дiти вашi не переступатимуть води Дунаю, дамо достойний миру мiж нашими землями викуп - сто тисяч золотих солiд". Ждав вiдповiдi вiд привiдцiв варварсько© навали, нiби манни небесно©, а дiждався - i зовсiм упав духом. Склавини сказали: "Ми не за золотом прийшли. Нам тiсно i голодно там, за Дуна╨м, хочемо сiсти родами сво©ми на полуденних землях i сидiти тут вiчно". Що мав дiяти? Протистояти сво©ми силами варварам - марна сподiванка, а вiд iмператора нi слова. Воно й не дивно. Чи йому, намiсниковi Iллiрика, без iмператорських едиктiв-роз'яснень не вiдомо, в яку халепу вскочив Юстинiан, намiрившись розширити обводи Схiдно© Римсько© iмперi© за рахунок Захiдно©? Замахнувся ж не на що-небудь, на цiлого пiвсвiту. Мало йому метрополi©, що обiйма╨ всю передню Азiю - дiоцез Понт, дiоцез Азiя, дiоцез Схiд, мало Фракi©, Дакi©, Македонi©, ╙гипту зрештою. Захотiлося пустити сво╨ корiння по всiй пiвнiчнiй Африцi, в Сiцiлi©, на Апеннiському пiвостровi. Та хотiти - одне, а зробити сво╨ хотiння дiлом - зовсiм iнше. Велiсарiй висадився з добiрними легiонами в пiвнiчнiй Африцi i розбив вандалiв, заволодiв Карфагеном, Сардiнi╨ю, згодом - Цезарi╨ю, фортецею Сектем поблизу Гераклових стовпiв, Балеурськими островами, та йому не пощастило зробити завойованi провiнцi© покiрними. Першими пiдняли меч супроти iмперi© Маврусi© - туземнi племена, первиннообщинний устрiй яких дозволив ©м зiбрати масове ополчення й вирiзати в Нумiдi© та Бiзаценi порiдiлi вiзантiйськi когорти до ноги. Вслiд за маврусiями збунтувалося й власне вiйсько: солдати, нижчi чини окупацiйно© армi©, вважаючи себе переможцями, не без пiдстав претендували на земельнi дiлянки у вiдвойованiй кра©нi, тим паче, що багато хто з них встиг побратися iз вдовами, сестрами та доньками вандалiв, що загинули в сiчах з вiзантiйцями i мали на тi землi ще й право законних спадко╨мцiв. Iмператор же одписав вiдвойованi землi собi чи фiску, православнiй церквi, нащадкам римських посесорiв та мiсцевiй романiзованiй африканськiй знатi. З цього й почалася ворохобня, така масова i така значима, що висунула сво©х вождiв i забрала в iмперi© немало лiт та сил на ©© придушення. Щось подiбне намiча╨ться й на Апеннiнах. В усякiм разi, видиме пiдкорення остготiв обернулося новим пiднесенням опору i хто зна╨, чи не занадто серйозним. А все через нашу, ромейську, самовпевненiсть, все тому, що вважа╨мо: тiльки ми мудрi й спритнi, бiльше нiхто. Воно нiби й не було пiдстав нарiкати на намiри Юстинiана, тим паче напочатку. Хто обiйде криницю з холодною житт╨дайною водою, коли домага╨ спрага? Чи ╨ такi серед людей, що не пiднiмуть, виявивши на сво©й путi дармову солiду? Такою житт╨дайною криницею видалися всiм праотнi землi Римсько© iмперi©, коли помер грiзний король ©© завойовникiв - остготiв - Теодорiх. Владу його успадкував, як водиться в остготiв, найближчий родич короля по чоловiчiй лiнi©, малолiтнiй онук Теодорiха - Атоларiх. Фактично ж правила державою остготiв мати малолiтнього короля i донька Теодорiха Амаласунта, жiнка молодих лiт i незвичайно© вроди, а ще тако© важливо© для монарха якостi, як критичний розум. Лишаючись вiрною пам'ятi батька й керуючись здоровим глуздом, вона не пiшла на поводку у тi╨© остготсько© знатi, котра носилася з титулом завойовникiв чужо© землi, нiби дитя з писанкою, визнала за доцiльне бути лояльною iз завойованим народом, а надто iз староримською знаттю. Аби орi╨нтацiя ©© не була двозначно страктована як ворогами, так i друзями, оточила себе радниками з римсько© аристократi©, заборонила готам посягати, тим паче силою пiдкорювати собi землi знатних римлян, не обмежувала в правах католицьку церкву. Це пiднесло ©© авторитет серед римлян, зате ускладнило i неабияк стосунки з остготською знаттю. Опозицiя скористалася неприхованою орi╨нтацi╨ю регентшi на тих, хто був порохом пiд ногами остготiв-завойовникiв, i схилила на свiй бiк значно бiльшу частину остготсько© знатi, анiж мала досi. На лихо, ускладнилися стосунки остготського королiвства з сусiдами: на пiвднi - з вандалами, на пiвнiчному заходi - iз франками. Зашморг довкола ши© затягувався i так надiйно, що регентшi нiчого не лишалося, яко шукати пiдтримки в сильнiшого з усiх сильних сусiдiв - у Вiзантiйсько© iмперi©. Юстинiан спершу був тiльки подивований такими перемiнами в намiрах остготсько© регентшi: як би там не було, остготи - громили Захiдно© Римсько© iмперi©, арiати; чи ©м шукати пiдтримки в православних? Та, розмисливши, а може, й порадившись, прозрiв раптом i вхопився за прохання Амаласунти про помiч, яко за рятiвний корок у штормовому морi: пробi, та це ж нагода з нагод! Чом не скористатися нею i не вiдновити iмперiю в ©© iсторичних обширах, тiльки пiд скiпетром не Риму вже - Константинополя! На клич Амаласунти вiдгукнулися та╨мним сольством, котре мало сказати регентшi: когорти iмперi© до ©© послуг. Чи Амаласунту так потiшила прихильнiсть всесильного iмператора, чи становище ©© справдi було не вельми надiйним, розчулилася, яко всяка жiнка, й виявила бажання перебути, поки вiзантiйськi когорти поставлять на мiсце чи приберуть iз ©© путi ворогiв, пiд надiйною рукою Юстинiана. ╞й чемно вклонилися на те i знов-таки запевнили: це навiть бажано. Лиша╨ться порадитися з iмператором, як зробити, аби гостина регентшi на теренi Вiзантiйсько© iмперi© лишилася непомiченою ©© спiввiтчизниками-остготами. Далекосяжнi намiри Вiзантi©, здавалось, наближалися до свого логiчного завершення i неабияк тiшили iмператора, тих, що здiйснювали його полiтику в iмперi©. Та ба, з волi Всевишнього i обставин анi побачення iмператора з регентшею остготсько© держави, анi блискавичного вiдновлення iмперi© в ©© iсторичних обширах за тим разом не сталося. Радники брали, звичайно, до уваги, що зустрiч Юстинiана вiдбудеться з дивовижно© вроди жiнкою, та, потiшаючись тим, скинули з рахунку красу та розум, а вiдтак вплив у iмперi© iншо© жiнки - Феодори. А вона не дрiмала. Що ©й до iсторичних обширiв iмперi©, коли певна була: йдеться про те, бути чи не бути ©й iмператрицею. Угледiвши вродливицю Амаласунту, до того ж набагато молодшу за не©, Юстинiан не стане печалитися долею Феодори й охоче пристане до думки котрогось iз численних радникiв - вiдновити Священну iмперiю простiшим iз найпростiших способом - злюбними узами з регентшею остготiв. Амаласунта вiдчула, певно, перемiни в намiрах Вiзантi© - не передумав би iмператор, давно була б уже в Константинополi - й пiшла на компромiс iз остготською опозицi╨ю: взяла злюб iз ставлеником опозицiонерiв, сво©м двоюрiдним братом Теодатом, заручившись, щоправда, його ута╨мниченою вiд знатi присягою: вiднинi вiн вважатиметься ©© спiвправителем у державi, насправдi ж влада належатиме ©й i тiльки ©й. Помисли василевса, як i помисли Всевишнього, не всiм дано знати, та як на нього, намiсника в Iллiрику, на тiй безкровнiй спробi скорити остготiв i слiд було спинитися. Пощо розпочинати вiйну, та ще з таким королiвством, як остготське, коли ©© не закiнчено ще в Африцi, коли знали: нема╨ певностi, що не скористаються затяжною вiйною iмперi© в Середземномор'© слов'яни i не переступлять через Дунай? Та де там. Раз народжене бажання-поновити iмперiю в ©© iсторичних обширах не могла вже згаснути. Августiйший довiдався по якiмсь часi, як пiдло й пiдступно повiвся Теодат iз сво╨ю царственною жоною - спершу зiслав ©© на один iз островiв Бульсинiйського озера, а згодом задушив у лазнi - й перейнявся страшенним гнiвом (хто зна╨, може, гнiвався сам на себе), а в гнiвi сказав усiм, хто був тодi в Августiонi: таке не прощають; за пiдле вбивство царственно© особи iмперiя ма╨ помститися остготам. Вiйна з ними трива╨ вже кiлька лiт, а кiнця ©© не видно й не чути. На мiсце страченого солдатами Теодата став iнший привiдця остготiв - Вiтiгiс, замiсть поверженого Велiсарi╨м Вiтiгiса титул остготського короля прийняв сам Велiсарiй, а остготи все ж не складають збро©. На чолi опору став вiдважний во©н i неабиякий полководець Тотiла. Розумiючи, що таке Вiзантiя i яко© сили треба, аби подолати ©© когорти, вiн пiшов на поступки низам як римського, так i остготського населення, не цура╨ться рабiв, колонiв, котрi приходять до нього яко во©ни, i тим самим об'╨днав на боротьбу з вiзантiйцями всi верстви тамошнього населення. Завдано уже перших i доволi вiдчутних ударiв по вiйську iмператора. Що буде i як буде, один Всевишнiй зна╨.. Полководець Мунд вiдступа╨ з Далмацi©, керованi донедавна Велiсарi╨м когорти - вiд рiчки По. А коли так, надiя на помiч палатiйського вiйська мiзерна, ©© взагалi може не бути. На кого ж тодi покладатися йому, намiсниковi? На власний розум i на власну силу? А коли на власну силу, то як розпорядитися нею? Зiбрати й кинути супроти варварiв чи таки замкнутися в Фессалонiцi й ждати слушного часу? Було б знаття, що до сутички пiд Фессалонiкою не дiйде, варварам вистачить для поселення й тi╨© землi, що посядуть у Дакi©, Мiзi©, Дарданi©, Превалiтанi©, так i вчинив би. Видить бог, так i вчинив би! XXII А князю Вологу не до ратних клопотiв нинi. Може, вперше на вiку отак. Ано, заприсягтися ладен: вперше. Дивиться на молоду жону свою i тiшиться, дивиться i тiшиться. Бо ╨ ким тiшитись. Такого дива дивного нi в кого нема╨ й не буде. Присяйбiг! Сам ромейський iмператор хай заткнеться зi сво╨ю Феодорою, дарма, що вона в усьому свiтi знана яко найлiпша та наймудрiша. Ромейська iмператриця - хитромудра змiя, його княгиня - голубка сизокрила. Вона примiтно поповнiла за останнi мiсяцi, однак не втратила анi лiпоти сво╨©, анi доладностi. Коли по щиростi, ще лiпшою стала, якоюсь на диво доброю i лагiдною, а ще чистою та нiжною. Йому, мужу сво╨му, давно сказала, а це й вiд стороннiх не прихову╨ вже: жде маленького княжича, ту опору роду-племенi, всi╨© землi Тиверсько©, на яку упова╨, яко© так сподiва╨ться князь. Мабуть, втiшне щось дума╨, коли так свiтить видом, оченятами. Гляне ними, виповненими голубим ся╨вом, примiтить, що князь не спуска╨ з не© замилуваиих очей, й осмiхнеться. А осмiхнувшись, знову схилиться над шитвом, тiшить у собi веселу думку. Що сказала б вона i яким вогнем засвiтилася б, коли б узяв та й нагадав ту далеку грозову нiч, коли поверталися з нею вiд роме©в i опинилися з волi богiв а чи всього лиш через його безтямне заслiплення ©© вродою в одному наметi. Йой, згорiла б, певно, соромлячись i того заслiплення, i свого вчинку. Бо чиста, мов голубка, бо вразлива, як та квiтка, що згорта╨ться вiд доторку сонячного променя. А на його тiлi i зараз ╨ одмiтина, котра може воскресити в ©© пам'ятi i гуркiт грому, i спалах блискавок, i те, як цебенiла пiсля ©© удару з княжого тiла кров. Казав Властовi: двi-три седмицi не буду в Чернi, а не був до само© зими. Тодi вже, як випав перший снiг, зважився полишити сво╨ солодашко й навiдався до стольного города на кiлька днiв. Навiдався та й знову повернувся. Бо не встиг упевнитися, що ма╨ таке щастя, бо не хотiв знати нiякого, окрiм того, що давала Миловидка. Тлумачив Малцi та мужам свою вiдсутнiсть у стольнiм Чернi тим, що дi╨ лови, що на те дана зима, аби дiяти ©х та тiшитись дiючи, а сам ловив укупi з Миловидкою щасливi митi й не хотiв нiкого й нiчого бiльше знати. Казали йому: "╙ потреби люду". Одповiдав: "Я зробив для нього все, що мiг зробити". Казали: "╙ потреби землi". Гнiвався i гримав гнiваючись: "Потiм, коли настане передлiття, лiто. Чи я один у тiй землi, чи мене нема╨ кому заступити? Сказано: будьте за мене, то й будьте". Дiяв вiн, щоправда, й лови. А то ж як! Зима велика, на те, може, й да╨ться така велика, аби кожен мiг надолужити згаяне за тепла, тодi як тяжiли повинностi, коли жив лише для повинностей. Тож кликав мужiв до Соколино© Вежi на гостини й сам не цурався гостин. А де гостини, там i лови, веселе застiлля i веселi бесiди. В одному не мiг вiдмовити собi: дома чи в гостях був - всюди був iз Миловидкою, пишався i не приховував вiд содругiв того, що пиша╨ться сво╨ю Миловидкою. Бо в кого ще ╨ така, як у нього? Бо хто ще може похвалитися такою, як вона? Пiдiйшов i сiв коло не©, жде, коли винагородить сво©м м'яким та привiтним позирком. Жде й осмiха╨ться думкам сво©м. - Хочу по©хати в поле, - хвалиться, - поглянути на ниви. - А це надовго? - Коли з тобою, можна й надовго. - О нi, - знiяковiла й осмiхнулася привiтно. - Менi вже не вiльно роз'©жджати. Можу нашкодити нашому княжатi. Помовчав, тiшачись, i, вже помовчавши, сказав: - Днями подамся до Черна, привезу до тебе бабку-повитуху. - Бабку, може, й рано ще везти. - Не буде пiзно. Бачиш, справжн╨ передлiття настало, мене будь-якого дня може покликати повиннiсть. Як можу полишити тебе саму? - Спаси бiг, - ще яснiше засвiтилася на виду. - Ти завше дума╨ш наперед i дума╨ш на лiпше. - Щаслива зi мною? - Ано. Чи буде i далi так, не знаю, а зараз така щаслива, Волоте, така щаслива, що йой. - То й будь нею, - пiдiйшов i приголубив. - А я таки по©ду. Поле пiд Соколиною Вежею не таке вже й мале. По один бiк долини йде пiд гору i по другий, улоговиною тягнеться i узвишшям теж. ╙ що об'©здити князевi, ╨ на чому й око потiшити. Озимина вруниться буйно i ярина не набагато вiдста╨. За╨ць, може, й не схова╨ться ще в нiй, а пташка схова╨ться i надiйно. Бо грi╨ нежарке - привiтне сонце, бо випада╨ час вiд часу й живить посiви плодоносне сiм'я дощу. Схоже, що боги вдоволенi принесеними ©м жертвами, умилостивились i шлють благодать свою на всi простори окольно© землi. А то - утiха всiм, вiд князя до смерда i не тiльки в Тиверi. Зрiтимуть злаки, зрiтиме й сподiванка, що надходить кiнець безлiттю, буде де худобу випасти, буде чим себе уситити. Ано, тепер уже буде. Не туманiтиме вiд дум безплiдних стариня, не дивитимуться на не© смиренно великими, постiйно жадаючими чогось очима дiти. I померлих вiд голоду не тягтимуть уже до багаття, мов тi колоди, й не палитимуть сумовито-спокiйно, як палять непотрiб. Бо ╨ вже зелень на луках, отож ╨ й набiл, а ╨ набiл, ╨ й пожива для всякого, хто приберiг бодай якусь худобу. Князь, як i обiцяв, не ходив цього передзим'я на полюддя, коли й знав, як живе його люд, то знав вiд iнших. Так потiшений був Миловидкою i не хотiв потьмарювати сво╨© втiхи чи розумiв: все одно нiчим уже не допоможе йому? "А чим, справдi, мiг iще допомогти? Сказав же бо: iдiть i берiть усе, що можете взяти серед зими в землi мо©й та мужiв мо©х. Ось тiльки... Чи дали ©м узяти, не поцiкавився. Хiба тепер оце по©хати й глянути, якими вийшли з зими i чи вийшли всi? А чом би й нi? Кiнь вигуляний, он як порива╨ться на простiр. А Миловидка не встигне заскучати. Вона бiльше з маленьким зараз, анiж зi мною". Обернувся, сказав отрокам, що супроводжували в путi, аби не вiдставали, й звернув на стезю, що вела у дiл. Гнав та й гнав коня лiсом, потiм - луками, знову лiсом i знову луками, аж поки не натрапив на засiяне поле, а в полi - на поселян. Сидiли при путiвцi, рвали траву, чистили ©© i споживали. Переважно малеча, та були й лiтнi, щоправда, тiльки жони. - Добридень, люди, - спинився над'©хавши. - Добридень, - пiдвелися й низько вклонилися жiнки. - Ця путь виведе нас до весi або до удiльного оседку? - Ано. За тим пагорбом одразу й буде весь. - А поле це чи╨? - Наше, поселянське. - З мужiв поблизу ╨ хтось? - У лiсi мужi, коло бортей. - То покличте, скажiть, князь волi╨ бачити. ╞х було немало. Усi худi, виснаженi, проте були й такi, що лишень спали з тiла. - Хто будеш? - вказав на того, що видався не таким уже й сухоребрим. - Ролейний староста, достойний. - Поле це, кажуть, общинне, поселянське. А лiси? Кому належать лiси окольнi? - Цей - общинi, а всi iншi - мужовi тво╨му, Вепровi. "Ага, Вепровi, значить". - I що ж Вепр, порахувався з волею вiча, пустив, коли була зимова скрута, жадаючий поживи люд до перевiсищ, ставiв та озер? Староста переступив з ноги на ногу й зиркнув на поселян сво©х, потiм - на князя. - Не пустив, виходить. - Я не казав такого князевi. Одначе всякий, що йшов брати у волостелиновiм лiсi чи озерi поживу, брав лише хитрiстю та спритнiстю. - Ясно. I багато люду померло вiд голоду? - Небагато, княже. Весь змусила всiх, хто мав неплiдну чи нетiльну худобу, передати ©© общинi на одкуп, а вже община дiлилася з голодуючими тим, най i нечисленним, все ж набутком. Он як! Помовчав, аж надто пильно доглядаючись до старости, мужiв, що стояли обiч нього, i вже потiм запитав: - А що ж нинi? Поля усi засiянi чи ╨ такi, що лишились i незасiяними? - ╙, княже. Чим могли засiяти тi, у кого, окрiм купи дiтей, нiчого не лишилося? - А община? А iмущi мужi? Чи то й позичити вже не могли? - Усiм не могли, достойний. Упова╨мо на те, що вродять засiянi ниви, а вродять, якось позбудемося бiди. "Не годилося б лишати зараз Миловидку саму, - думав, пустившись у зворотну путь, - та не час i вiдсиджуватися коло не©. Мушу повертатися вже до сво©х княжих повинностей, а вiдтак i до Черна". Коли в'©хали на подвiр'я Соколино© Вежi, i зовсiм змушений був стати на цiй думцi: на нього чекали мужi вiд Стодорка. - Щось сталося? - Коли не сталось, то може статися, княже. Прибув iз Маркiанополя посланець, велiв переказати тобi, аби був готовий до всього: роме© послали до обрiв сво©х нарочитих мужiв. - Таки кличуть обринiв? - Ано. Проситимуть ©х, аби прийшли i видворили з Iллiрика склавинiв. - I то - усе ? - Дуже можливо, казав, що обри стануть потiм у Подунав'© яко щит мiж лов'янами i ромеями. - Хм. Ну що ж, полуднуйте та й по©демо разом до стольного города нашого. XXIII Мужi Власт та Стодорко не стали користуватися вiдсутнiстю князя й уподiбнюватись сво╨му князевi. Розгледiвся, повернувшись до Черна, й помiтив: не в ловах лiсових бачили зимову усладу, старалися бути достойними княжих сподiванок i таки достойно замiнили його на отньому столi.. А то - при╨мна винагорода. Он скiльки люду набрали в дружину, користуючись голодом, дбають i про броню для нього, про яства. - Хвалю, братi╨, - розчулився князь. - Хвалю i радуюсь. Коли б ви знали, як це вчасно. Коли б знали! На люд тиверський надi© нинi мало. Надто змалiв вiн пiсля голодно© зими на силi. А нам спiшно слiд будувати нову лiнiю твердей. - На крутопадях Днiстрових? - Найпаче там, де пiдходять до рiки путi торованi i де ймовiрна переправа обрiв, коли правитимуться до Дунаю. - Князь ма╨ намiр ставати ©м на путi? - Там видно буде. Може, дозволимо пройти через нашу землю та й забудемо, що йшли. А може, й нi. Усе залежатиме вiд того, якими будуть намiри обрiв. Аби не шкодувати потiм i не видаватися аж надто поступливими, ма╨мо зараз готуватися до зустрiчi з тим не вiдомим нам людом. Бери, Власте, во©в, бери усе, що треба воям, i до дiла. Будуй вежу-твердь i знай: коли що, тобi доведеться й боронити ©©. Власт не вельми радiв тiй княжiй речницi, одначе й перечити не брався. - А ти, Стодорку, - не дав довго думати Волот, - розшукай у Веселому Долi чи в Придунав'i во╨воду Вепра й перекажи йому, аби був готовий до того ж у Холмогородi. Обри й на нього цiлитимуться, неодмiнно. Я ж подбаю тим часом про оборону Тiри-Бiлгорода, дам знати про ромейськi потуги князю Добриту. Чи встигнемо багато зробити з того, що ма╨мо зробити, не вiдаю, одначе робити мусимо i негайно. Поселяни анi тодi, анi пiзнiше не вiдали, що морду╨ князя i його рать. У них сво© клопоти, ©м сво╨ на мислi. Та й чого мали б цiлити розум свiй на гiрше? Передлiття вiд днини до днини ста╨ гомiнкiшим i обнадi╨но знадливiшим, воно, з усього видно, обiця╨ благодать. А чого ще треба поселяниновi, окрiм благодатi? Ано, чого? Глядiть, як лагiдно свiтить iз високостi утихомирений жертвами Хорс, яке чисте та син╨ небо над Тивер'ю. Коли й замоложу╨ться, то ненадовго. Погримить, погуркоче, засi╨ землю щедрим сiм'ям дощу - й знову проясню╨ться, знову дзвенить у ньому багатоголосий пташиний спiв. Така втiха ляга╨ на серце вiд того спiву, а ще вiд духмяного аеру, що пахне пiсля дощу полем i лiсом, землею i сонцем, присяйбiг, iдеш - не хочеться йти, ©деш - не хочеться ©хати. Волi╨ш злитися з медовими розкошами землi i вiддатися на ласку тих розкошiв. - Хвала милостивим богам! - ста╨ обличчям до сонця й молиться сво╨му огненному господину - боговi-сонцю розчулений його щедрiстю ратай. - Хвала милостивим богам! - пiдставля╨ той же ратай вiдкрите чоло сво╨ пiд дощовi струменi й радi╨-упова╨ на щедроти бога грому i блискавки. - Слава й хвала! Слава й хвала! Найбiльше клопоту зараз на подвiрницях. Щойно пробилося до сонця посаджене, його слiд оберегти вiд зiлля-задухи, дати розкiш у землi, а вiдтак злелiяти землю, що плодоноситиме. Тому й длуба╨ться там люд, обходжу╨ добро сво╨ та возда╨ хвалу богам за сподiване. Все ж бо казало: йдеться к урожаю, а вiдтак к добру. Хто мiг подумати, що поклада╨ться на божу благодать i вiрить тiй благодатi передчасно? А сталося. Удосвiта поселяни поралися й певнi були: сьогоднi, як i вчора, стоятиме погожа днина. Роса он яка випала з ночi, а коли випадають щедрi роси, усмiха╨ться вранiшн╨ сонце, бути погожiй днинi. Вона й не обiцяла чогось лихого, принаймнi до полудня. Зате о полуднi затемнiла з якогось диза далина, i темiнь та що далi, то помiтнiше зближалася. - Буря, либонь, - догадувався хтось iз молодших. - Тако© пори i тако© днини? Не довго гадали й малiли на силi, гадаючи. Темiнь грiзно сунула на них i не забарилася послати розгадку. Спершу сiли на злаки й забiгали по злаках окремi, не кожним, може, й помiченi пруги, за тими першими - другi, за другими - третi. Так жадiбно накидалися на зелень i потрошили ©©, таку трiскотняву зчинили тим потрошенням, що тепер уже нi в кого не виникало сумнiву: це не просто пруги, се бiда впала на ©хнi голови. Хтось хапав мiтлу й кричав, надриваючись, на всiх iз роду своги, аби не гаялись, брали, що ╨ пiд рукою, й гонили ту напасть iз злакiв на подвiрницi, iншi бiдкалися не так подвiрницею, як полем, i бiгли чим-дуж у поле. "Боги, - благали подумки чи й уголос, - порятуйте! Боги заступiться!" А боги нiмували. Вони й самi були, мабуть, збентеженi тим, що творилося на землi: пруги летiли хмарою i заступали сонце, мов та хмара. Нiхто не бажа╨ собi гiршого, тож i тi, що бiгли в поле, усе ще сподiвалися: а може ж, пруги пройдуть всього лиш смугою, не зачеплять ©хнього поля? Гляди, не сядуть на ©хнi поля, полетять далi? Та ба, то була всього лиш сподiванка, одвiчне жадання лiпшого, нiж ╨, нiж може бути. Пругiв вистачало не лише на поля, а й на луки, вони не гребували анi княжими, анi поселянськими посiвами. Обсiдали хмарою й трощили спiшно, прожерливо, нiби вперше бачили. - Боженьки! - ломили руки тi, що прибiгли на поля сво© першi, або спинялись i цiпенiли з жаху. Бо ж розумiли, нiчого не вдiють: там, де встигла попоратися комашня, лишалися однi стебельця при коренi, а то й гола земля. - Це наша погибель! Чу╨те, людоньки, це наша погибель! Ми нiчого вже не вдi╨мо з пругами. Згублять вони поля нашi, згублять i нас! Дивилися на ту згубу посмутнiлими очима мужi, голосили, присiвши край ниви, жони, за жонами - дiти, а пруги робили сво╨: падали на поле хмарою й тодi лиш знiмалися, як пожирали злаки, лишали замiсть злакiв убогу й непривiтну рiллю. Що ж робити? Де i в кого шукати порятунку? У князя, у богiв? А що дасть князь i що дадуть боги, коли земля втрача╨ останн╨ - сподiванку? Сидiли й туманiли без дiла рата©, опустились руки й змалiла сила в будiвничих, що мали споруджувати твердi по Днiстру, не вiдав, що ма╨ робити тепер рукомеслий люд. Бо полонили серце i розум туга велика, досi не знана, бо не бачили перед собою зiрки-сподiванки. В одному певнi були: це - кiнець. А коли кiнець, то куди пориватися i чи варто пориватися? Пруги, подейкують, пройшлися по всiй землi, спустошили всю землю. I саме тодi, як вiдчай доходив краю, а зневiра холодила розум, десь в когось зродилася думка i пiшла луною по Тиверськiй землi: бо самi виннi. Нащо сказали тодi, на вiче: "Усi най тягнуть жереб, окрiм родини князя? А коли князь чи його родина саме й завинили перед богами?" - Йой! Хто це вигадав? Кому спало таке на думку? Таж князь он як повiвся з людом сво©м, он що зробив для люду! - Зробив та й пiшов тiшитись до молодо© жони, та й тiшився геть усю зиму з молодою жоною? А коли то i ╨ вона, провина перед богами? - Заткни пельку! Знайшов, скажiть на милiсть, провину. Чи боги перечать комусь брати злюб та й бути щасливим у злюбi? - Ано, то вже казна-що - звинувачувати князя за злюб. Хiба молодша княгиня не з власно© волi побралася з ним? Чи, може, нещаслива в злюбi? Говорили всяке, та як би там не було, а камiнь кинуто, хвилi зродилися вiд того каменю та й пiшли собi. А хто здатний зупинити ©х, коли пiшли? Котились та котилися, бунтуючи люд, аж поки не досягли берега i не розбились об берег. - На вiче! На вiче! Най скаже вся Тивер, як бути з князем! Най скажуть старiйшини, як житимемо в сво©й землi пiсля тако© згуби! XXIV_ Повертаючись вiд забудов у приднiстровських твердях, князь Волот на власнi очi бачив, чим завершився налiт задунайських пругiв. Через те не гнав коня, ©хав ступою i думав, похитуючись у сiдлi. Довго й уперто думав, а не мiг стати на якiйсь iз думок. Бо таки не вiдав, як житиме Тивср пiсля всього, що сталося. Поривався в один, поривався в iнший кiнець далебi ж нелiнивою думкою, а вiдшукати щось бiльш-менш певне i тим уже рятiвне не мiг. Коли ж наблизився до Черна, думки обiрвалися враз i уступили мiсце подиву: за стiнами стольного города вирувало людське стовписько. "Почалося вже, - догадувався, хто товпиться i чом товпиться. - Одначе ж як швидко. Як все-таки швидко! Чи не наполяжуть: веди, княже, з сi╨© землi, вона прогнiвана? Дуже можливо. Знають-бо: склавини знялися та й пiшли в роме©, пiшли i он сiли вже, подейкують, на плодючих ромейських землях. Чи тиверцi гiршi за них? Чи те, що сталося, не пiдказу╨ саме цю путь? Земля та рiдна, котра да╨ яства, i небо те наймилiше, пiд яким пiзна╨ш смак земно© благодатi. Не мав намiру правитися до людського стовписька й питатися хто зiбрав, нащо зiбрали? Повернув коня до полуденних ворiт i в'©хав до Черна через бiчнi ворота. Треба буде, покличуть i скажуть, чого зiбралися. Тодi ще, як передавав бiля конюшнi коня, помiтив: на нього дивляться iз спiвчуттям, ба навiть iз жалем. Спинився i впiк одного з тих, що жалiли, очима, проте не став допитуватися, в чiм рiч, попростував до терема. А переступив через порiг, зустрiвся з Малкою - i прочитав той самий жаль в очах Малки. -_ Волоте, ти чув? - _ступила крок уперед i торкнулася княжо© руки. - _Вони звинувачують нас._ Не цiкавився, хто - вони, i так догадувався. Одначе повiрити, що звинувачують у безлiттi, заподiяному пругами, не мiг. -_ До чого ж тут ми? Та й кого це - нас? - Тебе, мене, всю княжу родину. Втупив у не© незрушний погляд очей сво©х i довго стояв отак, питаючись. - Звiдки зна╨ш? - Там, - показала рукою, - на вiчi, йде справжня брань. Однi обстоюють нас, iншi звинувачують, кажуть, саме ми завинили перед богами, через те боги й карають Тивер спустошеннями. - Хто ж це може звинувачувати, та ще отак? - Коли скажу, не повiриш: мужi-волостелини та челядь ©хня. Он воно що! Повiрити справдi важко. Тi, на яких покладався, мов на круту гору, яких множив, де слiд i де не слiд, аби бути певному: це - опора князя, та твердь, що на нiй стане i возвеличиться в очах люду сво╨© землi, виходить, одступилися, бiльше того, iдуть супроти нього. Хто ж напоумив ©х? Хто злютував? Вепр? Можливо. Одначе досi й Вепровi не таланило в такiм заходi. Вiн зна╨, вiн вiдчував. Тепер iнше чу╨. Що ж сталося з волостелинами тиверськ