в  само©,  якщо  вашi
здогади  пiдтвердяться,  сизим  димом  горить  дисертацiя.  Ви  менi  щось
запропонували, порадили чи хоч розпитали про те,  над  чим  я  працюю?  Ви
подумали, що я людина? Якийсь  науковець...  Ну,  хоч  поганенький.  Нехай
навiть  пристосуванець  од  науки.  Але  ж  людина.  Забули  про   людину.
Проповiдували найвищу моральнiсть i знехтували ©©.
   - Чому ж, я як про людину...
   - Бабу!
   - Для чого ж так грубо?
   - Бо так на мене дивитесь. Принаймнi в цей вечiр.
   Вона одгадала його думки, й те не  було  дивно.  Одначе  його  вразило,
приголомшило, що одгадала до кiнця,  у  нещаднiй  логiчнiй  послiдовностi:
намагання  приголомшити  науковою  ерудованiстю,  обiзнанiстю,  легковажне
бравування, позичене нахабство. В цю мить  вiн  був  увесь,  як  вивернута
рукавиця. Навiть отой  його  критичний  погляд  на  шлях,  яким  iде  ©хня
лабораторiя... Вiн поки що не думав про те, що виросте з його  слiв,  коли
вони розкущаться по всiй лабораторi©. Хоч тепер  знав  напевне  -  виросте
щось лихе. Щонайменше для нього. Але то ще буде... Те поки що - як градова
хмара  на  обрi©  в  той  час,  коли  горить  власна  хата.   Вiн   вчинив
нерозважливо, просто по-iдiотськи. Але найприкрiше йому, що порушив щось з
отих великих i свiтлих засторог,  якi  поставив  у  сво╨му  серцi  й  якi,
почував, мали стати законом його життя. Порушив не до кiнця,  може,  й  не
так уже багато, але те його засмутило.
   - Давайте облишимо це,- сказав.
   -Що?
   - Ну, про лабораторiю.
   - Добре, облишили. Далi що? Вiн мовчав.
   - Так-так, - казала вона.-  Якi  ж  конструктивнi  дi©  замiсть  оцього
вiджилого, сентиментального - тьху, гниль, рiчардсонiвщина, карамзiновщина
- ходiння ви хотiли запропонувати?
   - Ну, по©хати до мене...
   - Послухати програвача... Подивитися альбоми...
   - Так, - мовив вiн, похопився, бо вже тодi побачив насмiшку у ©©  очах.
I водночас щось гостре прокинулося в ньому - звiдки вона  зна╨?  Ах,  вона
зна╨ все. Диво, але це зараз не вiдштовхувало.
   - А тодi - пляшка шампанського.  Од  нього  швидко  п'янiють...  Iнтим.
Пригашене свiтло...
   - Як ви... досвiдчене й цинiчно.
   - До чого тут досвiдченiсть! Це знають восьмикласницi. Воно не вилазить
з телевiзора i кiноекрана. А цинiчно... А ви  не  цинiчно?  Ну,  нехай  би
якийсь шмаркач, що умовля╨  десятикласницю  чи  студентку  технiкуму.  Все
тлiн... Все нiщо. Все одно пропадемо - ходiмо до мене...
   Це була правда. Яка принижувала, але й викликала злiсть.
   - Ну, так. Це справдi гидко. Щось я... Але ж  i  ви...  Що  ви  з  себе
стро©те?..
   - Що? Недоторку?
   Вiн хитнув головою.
   - А ви що ж хотiли?.. I вам не соромно?.. Щоб я кидалася на шию?
   - Нi, не те...
   - А-а... Зваблюю в сво© сiтi доктора наук? Вiн вiдчув, як йому  до  щiк
прилляла кров, i зрозумiв, що це видно навiть при цьому рiденькому свiтлi.
   - Скажу вам з усi╨ю вiдвертiстю,- пiдвела вона  голову.-Тiльки  в  часi
плюсквамперфект. Чимось ви  менi...  Нi,  може,  й  це  не  зовсiм  так...
Звичайно, кожна жiнка хоче вийти замiж.  До  речi,  певно,  як  майже  всi
чоловiки  колись  збираються  одружитись.  Я  теж  жiнка...  Й  була   вже
замужем... Ви дума╨те, я розiйшлася з чоловiком, що вiн нiхто?.. Молодший,
без перспектив?.. Зовсiм нi. Минулого разу я вам сказала неправду. Вiн  не
був тихий. Вiн був тиран. Нiкчемний, дрiбний. Ревнував, плакав,  шпигував,
бiгав до всiх, пробував бити... Без жодних пiдстав. I пускав  слину,  коли
бачив iнших вродливих жiнок.  Так...  Вп  всього  цього  не  зрозумi╨те...
Отакi, як ви, думають, що жiнки тiльки й прагнуть вийти за  високу  посаду
або за машину з дачею. За докторiв наук! А ви гада╨те, так добре  й  легко
вийти за ЕОМ? I то може бути життя? Й бути  пiднiжкою?  Чи  розцяцькованою
лялькою? Чи й... плювати на нього, а самiй бiгати в оцей парк  до  iншого?
Чи... Дiдько його зна╨, чим... А хочеться... Хтозна-чого хочеться. Брешуть
всi вашi машини... Хочеться  Он╨гiна...  Ромео.  Ну,  не  Ромео...  Та  й,
припустимо, Ромео я вже  не  заслуговую.  А  когось  такого,  в  сучасному
розумiннi... Та що там...- Неля  махнула  рукою.  Вона  виплеснула  все  й
замовкла. Стояла розпашiла, рвiйна, красива в гнiвi й рiшучостi. Хоч зараз
вiн того не бачив. Вiн був знищений, розчавлений. Знищений подвiйно  -  ©©
правдою, щирiстю почуттiв, а ще - це  ледве  вловлював  -  вона  виявилася
вищою за нього в логiчному обумовленнi, поясненнi багатьох речей, про  якi
ледве чи й пiдозрював.  Того  вiн  нiколи  не  думав.  Дивився  на  не©...
Красивенька, дурненька...  Щось  соромне,  пекуче  знову  торкнулося  його
серця. "Як же вона... одшмагала. I який же вiн примiтив!"
   - Я... здаюся. Просто... Ви зрозумi╨те без пояснень i довгих вибачень?
   Вона зрозумiла. А вiн зрозумiв, що сказав це вчасно. Вiн побачив  це  й
по ©© очах, по ©© постатi, по тому, як тримала сумочку,-по всьому. Ще мить
- i вона б пiшла. I то вже назавжди. А йому зараз до  слiз,  до  крику  не
хотiлося, щоб вона пiшла назавжди. Хоч i почував,  як  важко  буде  почати
новий етап ©хнiх вза╨мин.  Вiн  так  i  сказав  у  думцi  "новий  етап"  i
вилаявся. Ох же й мiцно засiла в нього оця наукова термiнологiя. А стулити
те, що ось зараз розiрвалося, - нi, таки не стулити,  а  зав'язати  нового
вузла справдi важко. Вiн уявив, коли б зараз спробував обняти Нелю. Вiн би
просто не змiг. Одерев'янiла б рука. I як би здивувалася вона. Вiн i зараз
почувався  нiби  вилiпленим  з  гiпсу,  що   застигав.   Отак   стоятиме,^
прихилившись до холодного каменя, й застигне зовсiм. Й затвердне  душа,  й
думка...
   - А зна╨те, як вас називають нашi дiвчата? - запитала Неля.
   Це було  так  приголомшливо-несподiвано,  аж  вiн  здригнувся.  Але  та
несподiванiсть була для них i рятiвною. Неля одним ударом розбила  льодок,
який намерзав довкола них.
   - Як?
   - Тиранозавром.
   - Це, зда╨ться, хижак?
   - Найхижiша iстота з тих, якi будь-коли жили на землi.  Страшнiшого  не
було. Шеф - диплодок, великий, добрий, траво©дний, ви - тиранозавр.
   - Невже чимось схожий? - здивувався вiн.
   - Думаю... Нi. Тобто не зовсiм. Знаю, вам це не полестить... але нi. Ви
тiльки макет тиранозавра. Чи ще точнiше - гiпсовий злiпок з нього.
   - Гiпсовий злiпок? - Вiн здивувався  такому  збiговi:  зараз  почувався
неначе вилiпленим з гiпсу, й щойно  це  сказала  Неля.  Разом  з  тим  вiн
почував, як одта╨, розм'якшу╨ться тiло й  душа,  як  вони  з  Нелею  мовби
вертаються розмовою на старi стежки, тiльки без того, що допiру  пролилося
такою гiркотою.
   - Чому ж таки злiпок? I чому тиранозавр? - запитав вiн майже радiсно. В
кожному ©© словi, чи вона говорила всерйоз, чи жартувала, схоплювала  суть
речей чи помилялася, вiн вiдчував щирiсть, правдивiсть, i це  ставало  для
нього важливiшим за самий змiст слiв.
   - Бо у вас багато неприродного. Тобто не  так.  Чогось  з  конструкцiй,
пластика, ще там з якихось полiмерiв.
   - Пластикове серце, запрограмованi думки?
   - Та що ви (i знову оте кругле,  оте  спiвуче  "о",  од  якого  вiн  аж
здригнувся). Зовсiм нi. Щось таке незрушне i... сучасне. А з другого боку,
╨ у вас якiсь звички... хижака. Коли про когось кажете, так i зда╨ться, що
ось-ось з'©сте його з кiстками.
   Ось так - хижаком був вiн. А не вона хижачкою, як жартiвливо подумав за
першо© стрiчi.
   - Настiйливiсть. Натиск. Але реалiзм  уже  людини  бетонного  вiку.  Не
крейдяного, а бетонного.
   - Не дуже при╨мно,- посмiхнувся вiн.
   - А ви хочете при╨мностей?
   - Ну, не при╨мностей,- знову осмiхнувся Борозна.- А чогось...
   - Похвали? Виховуйте себе й доростете  до  похвали.  То  бiльше,  ма╨те
власну теорiю про самовдосконалення. Випробуйте ©© на собi.
   - Я казав не про вдосконалення окремо© особи, а про кращання  моральних
основ людства,- мовив вiн мляво.- Та й нема в мене нiяко© теорi©. Щоб мати
якусь теорiю, треба спочатку знати, наскiльки воно ста╨ моральнiшим  i  що
цьому  сприя╨.  А  як  вимiря╨ш?  Хiба  ╨  такi  критерi©?  А   вже   далi
застосовувати важелi.
   - А хiба ©х не застосовують?
   - Ви ма╨те на увазi статтi, кiно, телевiзор? Цим моральнiшою людину  не
зробиш. Бо з того ж кiно один бере каяття вбивцi,  а  другий  учиться,  як
убивати. Чого так? Я й сам не знаю. У чомусь та кри╨ться та╨мниця, що  той
бере те, а той те.
   - Мабуть, в ДНК батькiв,-  сказала  Неля.  Вона  й  далi  вела  розмову
напiвжартiвливо, напiвiронiчно, кидала  й  йому  кiнчик  тонко©  мережано©
крайки, але йому не вдавалося вхопити ©©. Мабуть,  ще  не  мiг  одiйти  од
того, що сталося допiру, вiн тiльки зрозумiв, що ма╨ можливiсть втекти  од
нього цi╨ю розмовою, i втiкав, почуваючи, як мовби  затира╨,  загембльову╨
шпичаки, по яких щойно пройшов.
   - Але ж батько не був хулiганом, а син ним став.
   - Ну, тодi у вихованнi.
   - Часто отих поганих дiтей виховують гарнi батьки. Я не знаю, чи  iсну╨
моральнiсть у чистому виглядi.  Це  щось  таке...  Однi  оддiляють  ©©  од
соцiального, iншi все зводять до ©жi, питва, одягу. Але  ╨  кра©ни,  де  й
штанiв виробляють до дiдька, i стрiляють з-за кожного рогу.
   -  Ось  винайдуть  машину,  яка  контролюватиме  добрi  й  лихi  замiри
людини...
   - Не дай бог,- похопився вiн.- А хто контролюватиме  машину?  Що  буде,
коли вона попаде в руки кретину?
   - Я сподiваюся, що винайде хтось  а  ваших  друзiв,  -  жартувала  вона
далi.- Та й взагалi я не мала на думцi такого широкого перевиховання. Менi
достатньо однi╨© людиноодиницi.
   - Кого саме?
   - Вас.
   Вiн невимовне зрадiв ©© словам. Але анову сприйняв ©х  надто  серйозно,
не волiючи будь у чому обманювати ©©, бажаючи,  аби  вона  знала  все  про
нього, про нього й про себе,  не  сподiвалася  на  якiсь  великi  амiни  в
майбутньому. Вiн не помiчав, який вiн зараз на©вний i навiть смiшний.
   - То... непросто. А може, й зовсiм неможливо.
   - Чому? - запитала вона.
   - Як вам сказати... Воно не од нас залежить. Ми любимо себе  бiльше  за
iнших.  А  може,  дорожимо  собою.   Ми   не   можемо   самонародитися   й
самовиправитися. Ви розумi╨те, це зовсiм не  означа╨,  що  ми  обов'язково
некритичнi до себе. Але "Я" - це "Я". Навiть коли прикро за  себе.  Як...-
вiн вчасно похопився, сказав поспiшливо: - Звичайно, ми  любимо  й  iнших,
iнодi дуже, але це не означа╨, що ми  не  любимо  себе.  Часом  ми  навiть
хочемо стати кращими й не можемо.
   - Тодi виходить, людям нiчого не лиша╨ться...- Вона сказала "людям",  а
не "менi". Вiн чекав, що вона знову повторить оте, що сказала допiру, щиро
й довiрливо вiдкри╨ться йому. Але сам чомусь боявся зробити рiшучий  крок.
Адже вона могла витлумачити його як повернення до того,  з  чого  почалася
©хня розмова.
   - Гамувати сво© пристрастi. Бути якомога справедливiшими. Хоч  знову  ж
те важко. Часом людям не дають жити якiсь дрiбницi, яких  вони  не  можуть
подолати.
   - Звiдки ви це зна╨те? - запитала Неля. Борозна засмiявся. Взяв ©©  пiд
руку. Йому враз стало легко, вiн вiдчув, що вона повiрила йому i не вбача╨
у його словах пiдступу.
   - О, старий парубок зна╨ багато.  Вiн  хитрий.  Вiн  недовiрливий.  Вiн
спостерiга╨ i мота╨ на вус.
   - Але вiн повинен мотати на той вус i себе самого.
   - Еге ж... Але... Себе не бачиш.
   Вiн замовк.  Вони  пiднiмалися  крутим  схилом  до  площi  Слави.  Йшли
повiльно. Неля спиралася на його руку, спиралася легко, довiрливо,  i  вiн
радiв цьому. Вiн думав про не©, вона - про нього. Борозна почував, що свiт
звузився до них двох, що зараз вiн плинув через них, а може, вони  плинули
через нього. Все довкола було нiби  середовище  для  них  i  оцi╨©  ©хньо©
розмови.  Дерева,  машини,  люди.  Вони  пливли,  неначе   в   середовищi.
"Егоцентризм",- мелькнуло в думцi. Проте той егоцентризм  був  надзвичайно
при╨мний. У ту мить вiн зрозумiв, що його душу, його життя перетнуло  щось
велике, небуденне, що вiн повинен цiнувати й берегти  його.  А  насамперед
повинен вiдповiсти щирiстю на щирiсть, адже тiльки  тодi  можуть  зникнути
всi перешкоди.
   Коли прощалися бiля пiд'©зду. Борозна сказав:
   - А зна╨те, я так не думав, коли запрошував вас.
   - Як?
   - Ну, як вийшло. Як сказав отам. Я навiть думав...  Щось  таке  бiльше,
людське. Хотiв зробити...
   - Пропозицiю? Вiн хитнув головою.
   - Ощасливити?
   Вiн знову здивувався й хитнув головою.
   - На початку - нi. А сьогоднi...
   - А зна╨те, як це погано, коли хтось когось ощасливлю╨?
   - Хiба?.. Я не погоджуюсь. Принести комусь щастя це ж добре.
   - Тут не те...  За  ощаеливлення  вимагають  плати.  А  моральна  плата
страшна. На весь вiк. Отож так i живуть по дво╨ - кредитор  i  боржник.  А
який боржник, зрештою, не зненавидить кредитора?  Хiба  зовсiм  нiкчемний.
Затовчений.
   - Нелю,- пiдвiв благальне руку Борозна.- Не карайте  мене  за  щирiсть.
Повiрте, я вже покараний. I то зi мною завжди так. Хотiв сподобатись...
   Вiн раптом бурхливо й голосно розсмiявся.
   - Чого це ви? - здивувалася Неля.
   - Чогось згадалося... Просто так...  Дурниця.  Колись  ми  з  товаришем
перед однi╨ю дiвчиною так викаблучувались, так один одного  обплювали,  що
вже й одмитись було годi, довелось втiкати обом.
   - То ви, значить, охмурювач злiсний i свiдомий.
   - Та нi, те,  мабуть,  позасвiдоме.  Це,  ну...  iнстинкт  чи  ще  щось
подiбне. Як у метеликiв, птахiв. Ви ж  зна╨те:  щоб  привабити  партнершу,
природа ©м щось да╨. I нам теж. Тому при╨мну  зовнiшнiсть,  статуру,  тому
голос чи музичний слух. Часом такий бевзь на  гiтарi  чи  акордеонi  вида╨
чужi порухи за сво© навдивовижу вправно.
   - А кому того не дала?
   - Да╨  iнше.  Язик.  То  iнтелектуали.  Отакий  очкарик.  Уда╨  з  себе
скептика, нiгiлiста. Вiн i справдi розумний. У дiвчини ж  розуму  нема,  й
вона йде за ним.
   Неля демонстративно погойдала перед Борозною сумочкою.
   - Розумiти це як аналогiю?
   - Нелю, я знову кудись не туди лiзу. Я не знаю, що це зi мною...
   - Просто це означа╨, що сьогоднi нам час прощатися.
   - Ще тiльки десята година... Давайте пройдемось...
   - Нi,  бувайте  здоровi,  Вiкторе  Васильовичу.  Добранiч.-  I  побiгла
сходами вгору, до лiфта.
   Борозна йшов набережною в бiк метро.  Думав  про  все,  що  сталося,  й
помiчав, що вiн  i  справдi  сьогоднi  не  такий,  як  завжди.  Розсипався
послiдовний стрiй думок, й кудись подiлась категоричнiсть, певнiсть  того,
що зробить в наступну мить, завтра, через рiк. Десь по небокраю свiдомостi
спалахувала небезпека того, що його легковажнiсть, оте, сказане  Нелi  про
роботу в iнститутi, вилл╨ться в велику грозу, але поки що вiн намагався не
слухати ©©, i  це  йому  вдавалося.  Вiн  слухав  себе,  сво©  думки,  якi
верталися до ©© слiв, до тих слiв,  що  породили  оцей  настрiй,  принесли
радiсть: "Менi досить однi╨© людиноодиницi"; його мовби несло щось, i  вiн
навiть не помiтив, як опинився на станцi© метро, а далi на  сво©й  вулицi.
Його заповнило щось велике, радiсне. Вiн  усвiдомлював  його,  обмислював,
але вiд того воно не блякло, навпаки, ставало ще бiльшим i  радiснiшим.  I
трохи тривожним. Борозна зайшов у квартиру. Хотiв  ввiмкнути  свiтло,  вже
намацав вимикач, а тодi  опустив  руку.  Йому  зараз  здалося,  що  свiтло
обiкраде  його,  звi╨  з  душi  радiсну  замрiю,  вкине   в   будень.   Не
роздягаючись, лiг на канапу.  Так  i  лежав,  заклавши  пiд  голову  руки,
дивився в пiтьму, яка поволi розсувалася перед  ним.  Та  й  не  така  вже
стояла в  кiмнатi  пiтьма  -  в  широке  вiкно  з  Володимирсько©  вулицi,
процiджене сiрою фiранкою, текло жовтаве свiтло лiхтарiв.
   Несподiвано Борозна засмiявся.  Вiн  засмiявся  з  того,  що  йому  так
хороше, з себе,  отакого  незвичного,  аж  дурного,  щасливонавiженого,  з
передчуття чогось ще бiльшого, ще кращого. Вiн намагався уявити, яким воно
буде, й не мiг. Щось заважало йому, щось чiплялося за  пам`ять,  за  душу,
проколювало ту радiсть, i тодi там  вставала  тривога.  Й  що  бiльше  вiн
думав, що чiткiше спогадував усе, його радiсть малiла,  а  тривога  росла.
Вона вставала десь iз дна, як повiнь, як туман, що пiднiма╨ться з  долини.
I в тому туманi, в тiй повенi танула певнiсть, ©© ставало дедалi менше,  а
тривоги бiльше, й незабаром вона виповнила все. Спочатку Борознi  здалося,
як безглуздо  вiн  вiвся  за  ©хньо©  першо©  зустрiчi  з  Нелею  у  парку
Примакова, по тому пригадав ©хнi спiльнi  походеньки  на  виставку  картин
якогось американця у музе© укра©нського  мистецтва,  де  вiн  теж  добряче
викаблучувався, й кiнофiльм "Остання нiч",  враження  вiд  якого  попсував
чималою порцi╨ю цинiзму, й так добрiв до сьогоднi.
   "Треба перейти в сферу дiяльностi",- сказав... сказав сьогоднi  вiн.  I
аж здригнувся. Йому знову стало невимовно соромно. А потiм вiн згадав ©хн╨
прощання. Ну, звичайно ж, Неля втекла  од  нього.  Просто  втекла.  I  вже
нiколи не пiде з ним. Вiн сам попсував усе, сам винуватий...
   Борозна пiдвiвся, сiв на канапi. Свiтло за вiкном  було  густорожеве  й
тривожне, як заграва. I враз Борозна вiдчув, як у ньому щось тенькнуло,  i
змiястий холодок побiг до  серця.  Його  охопив  вiдчай.  А  також  вiдчув
страшенну порожнечу, мовби  провалювався  в  не©,  i  вона  змикалася  над
головою. Розум пiдказував, що нiчого не сталося, але нiщо вже  не  слухало
його, вiдчай жив сам по собi, не пiдвладний розумовi, заповнював його  все
дужче й дужче - до останньо© клiтини.
   У цю мить тьохнули тролейбуснi проводи, й щось тьохнуло в ньому. "Ще не
пiзно. Я мушу будь-що побачити ©©. Я мушу сказати ©й...  Упевнитись..."  I
знову розум фiксував, що це безглуздя, що вiн може  остаточно  доруйнувати
все, але то для нього в цю мить був як шепiт недруга  в  лиху  годину.  "Я
вiзьму таксi... Я скажу ©й..."
   Що саме вiн скаже Нелi Рибченко, Борозна не знав, але був упевнений, що
скаже щось значне, переконливе для них обох.
   Коли Борозна натиснув  на  бiленький  пластмасовий  гудзик  дзвiнка  на
шiстнадцятому поверсi, вiн палав, як у лихоманцi.  Вiн  почув  за  дверима
легенькi  кроки,  й  перш  нiж  там  запитали,  хто  це,  сказав  хрипким,
перепаленим хвилюванням голосом:
   - Нелю, вiдчинiть... Це я... Вiктор... Вiктор Васильович. Вiдчинiть  на
одну хвилинку...
   Неля вiдчинила дверi й вжахнулася -  такий  вигляд  мав  Борозна.  Його
квадратне, креслене рiзкими лiнiями обличчя витягнулося, в очах -  вiдчай.
В ту мить Неля подумала, що Вiктор Васильович  вчинив  якийсь  мимовiльний
злочин. Можливо, на нього хтось напав, i вiн, захищаючись, убив людину.  А
може, сам ступив пiд машину й шофер в останню мить крутнув руля... Вона аж
прикрила рукою рота, щоб не скрикнути.  Борозна  побачив,  як  у  ©©  очах
сплеснув жах, i розгубився зовсiм:
   - Нелю, ви не  лякайтесь.  Я  прийшов  сказати...  Я  не  можу...  Менi
здалося... менi здалося, що ви на мене образились. Бiльше, нiж образились.
А це б для мене було зараз... Я сам не знаю, чим це може бути для мене.  I
ви теж не зна╨те.
   Жах у ©© очах змiнився подивом, а подив - радiстю. Якоюсь терпкою,  але
не злостивою, а гарячою, аж пекучою.  Вона  прочитувала  на  його  обличчi
безмежну щирiсть, i  вiдчай,  i  страх  того,  що  його  слова  зрозумiють
неправильно, прочитувала раз за разом, як несподiвано  прекраснi  рядки  з
книги, вона бачила його навiженiсть i  розгубленiсть  i  теж  сповнювалась
бентежностi, а водночас i  яко©сь  турботливостi,  тривожного  опiкунства,
подiбного до того, з  яким  старшi  дивляться  на  нерозважливих  кабешних
дiтей. Вiн i справдi зараз  був  схожий  на  наляканого  хлопчика  -  оцей
великий чоловiк з  профiлем  ассiрiйця,  крутим  чолом  i  густою  гострою
бородою.
   - Нелю, я вас... я вас... Ви не подумайте... Я тiльки хотiв  сказати...
тобто запитати...
   Це був iнший  чоловiк,  зовсiм  не  той,  якого  вона  знала  ранiше  -
спантеличений,  стривожений,  а  розкритим   навстiж   серцем,   близький,
беззахисний.
   I все-таки ще якусь мить Неля стояла  перед  ним  Iз  суворо  зведеними
бровами, здавалося, вона щось думала, щось зважувала -  по  ©©  обличчю  й
справдi пропливла хистка, майже болiсна тiнь - i вiдступила вбiк:
   - Зайдiть. Незручно якось... розмовляти в порозi.
   Борозна прокинувся  з  легкiстю  в  серцi  й  тiлi.  Вiн  ураз,  ще  не
розплющуючи очей, згадав усе, не згадав, а продовжив думкою,  бо  воно  не
переривалось навiть у снi. Вiн лежав  на  канапi,  що  стояла  у  глибокiй
нiшi,- такi нiшi тепер роблять скрiзь у однокiмнатних  квартирах,  вони  й
справдi дуже зручнi й правлять за спальнi,вкритий квiтчастою  ковдрою,  на
двох розкiшних подушках, а що не звик так високо пiдкладати пiд  голову  -
трохи болiли в я-зи. Вiн згадав,  як  вони  з  Нелею  ще  довго  стояли  в
маленькому коридорчику, як вiн говорив, говорив, а що саме - того  згадати
не мiг, як щось, i то зовсiм несподiвано, наблизило до  нього  Нелю,-  вiн
уловив те очима, серцем, воно не забуло, воно берегло й  зараз  трепет  ©©
тiла, й ляк, i, мабуть, саме через те ©©  губи  довго  залишалися  твердi,
довго не вiдповiдали, i тiльки потiм вiдм'якли, а порив, у якому  враз  ©©
руки зiмкнулись за його плечима, був гарячий i шалений.
   Ще вiн згадав: вона сказала "йди", але не випускала його з обiймiв.  То
було митт╨ве змагання розуму й серця. Вiчне змагання,  у  якому  перемага╨
серце. Здебiльшого про те потiм шкодують. I вiн у ту мить дав собi  сувору
обiцянку, що такого шкодування мiж ними не буде.
   Неля лежала на куценькiй канапочцi  навкiс  вiд  нього,  пiдклавши  пiд
голову долоню, вкрившись смугастим халатиком. Халатик не закривав ©©  всю,
з-пiд нього круглiло смагляве плече й виглядали кiнчики нiг. Його огорнуло
почуття нiжностi й жалю до не©, останн╨, мабуть, виходило з  цi╨©  дрiбно©
невлаштованостi, яка зараз не здавалася дрiбною,-  що  вона  лежала  отак,
зiбгавшись калачиком на  куцiй  канапцi,  пiдклавши  пiд  щоку  долоню.  I
водночас вiн боявся ворухнутися, щоб не розбудити ©©. Було ще рано,  сонце
ще тiльки зiйшло, заллявши рожевим, зламаним у вiкнi промiнням протилежний
кут кiмнати. Там стояла шафа з книжками,  сонце  визолочувало  рiзнобарвнi
корiнцi. Крiм  курсу  теоретичних  основ  бiологi©  та  iншо©  спецiально©
лiтератури на верхнiй полицi,  вiн  побачив  чимало  поетичних  збiрникiв,
кiлька десяткiв класичних романiв, i що його  особливо  здивувало  -  книг
античних авторiв. З однi╨© книжки, що не втовпилася в тiсну шерегу, стояла
впоперек, проглядав бородатий профiль Арiстотеля, вiн до половини  затуляв
старе,  мабуть,  придбане  в  букiнiста  видання  Плутарха  i  новеньке  -
Геродота.
   Не  знати  чому.  Борозна  мимоволi,   мабуть,   пiдкоряючись   якомусь
внутрiшньому поштовху, подивився на Нелю й зустрiвся  з  нею  очима.  Вона
прокинулась i стежила за ним.
   - Виважу╨те мо╨ iнтелектуальне убозтво,- сказала й посмiхнулася.
   - Та нi... Просто я трохи здивувався отакому одбору авторiв.
   - Я любила лiтературу,- знову посмiхнулася Неля. - Бiльше  стару.  Була
фантазерка. Все  щось  вигадувала.  А  шеф  усе  циту╨  древнiх.  Спочатку
подумала - чи й справдi там щось ╨? А потiм захопилася.
   - А бiологiя? - мимоволi запитав вiн.
   - Тут вiдiграв роль учитель. Був зануда i фанатик. Я знала,  що  складу
©© на "п'ять".
   Вона ворухнулася, й вiн потягнувся  до  не©.  Очима,  руками,  пам'яттю
минуло© ночi, нерозтраченою чоловiчою силою, але  вона  заперечно  хитнула
головою й сказала:
   - Одвернiться на хвилинку, я встану.
   Вiн уловив у ©© словах рiшучiсть, але до стiни не одвернувся, а  тiльки
заплющив очi, заплющив лише на мить, бiльше вдавано, нiж насправдi, але ©й
того вистачило, аби накинути халатика. Вона сидiла перед ним з  розпущеним
по плечах волоссям, боса, гарна, ваблива, якась особливо близька, рiдна.
   - Нелю,- сказав вiн.- Менi так  гарно  дивитися  на  тебе.  Я,  мабуть,
нiколи не надивлюся.
   Усмiшка тихо скотилася з ©© уст. Як дощова крапля або росинка.
   - Я знаю, що це перебiльшення,- сказала вона.- Але  менi  страшенно  не
хотiлося, щоб ви казали цi слова ще комусь.
   - Чому перебiльшення... Я тебе дуже люблю. Я  не  знав,  що  зможу  так
полюбити.
   Неля хотiла всмiхнутися, але усмiшка згасла, ледве торкнувшись  уст.  Й
вона сказала надто серйозно:
   - У вас любов не тут,- i показала на серце,- а тут,- перевела  руку  до
чола.
   Вiн знав, що вона помилилася. Вона мала для того пiдстави, колись вiн i
сам думав, що якщо когось покоха╨, то лише так, а тепер зрозумiв, що серце
ма╨ свою волю. Вiн почував його непiдвладнiсть, а також почував,  що  воно
може кинути його на щось несподiване, а може, й безглузде. Вiд  того  було
невимовне хороше й страшно. Але так  само  мимовiльно,  вироблене  роками,
жило й щось iнше, те, що мала на увазi  Неля.  Саме  воно  й  скинулося  в
наступну мить:
   - Ми сьогоднi ж вiднесемо до загсу паспорти. Й скажемо всiм на роботi.
   - Це зи щоб я не подумала  про  вас  погано...-  аж  тепер  всмiхнулася
Неля.- Це знову звiдти - з ощаслив-лення.
   Вiн спаленiв i мимоволi потягнув на себе ковдру.
   - Не будемо поспiшати,- знову сказала вона. - Ми
   зовсiм мало зна╨мо одне одного. До того ж у мене за тиждень захист.
   - Ти за тиждень захища╨шся? - здивувався вiн i аж пiдвiвся на лiктях.
   - От бачиш,- вона мимовiльно вперше сказала "бачиш", а не "бачите",- як
ми мало зна╨мо одне одного. Працю╨мо в одному iнститутi...
   - Я знав... Тобто не знав, що так швидко,- похопився вiн.
   - Не треба виправдовуватись,- сказала  вона,  i  Борозна  вiдчув  у  ©©
словах теплоту й  ласку  кохано©  людини,  якi  одразу  знiмали  все.-  Не
треба...
   - Але ж захист... Тепер од тебе нiчого не  залежить,-  не  погоджувався
вiн.
   - Менi доведеться жити одним, а хвилюватися iншим. Я... не можу так. Та
й ми справдi дуже мало зна╨мо  одне  одного.-  Вона  помiтила  настороженi
вогники в його очах i додала: - Ми... ще мало любили одне одного. А я хочу
тебе любити. Хочу...
   В одну мить в нiй зринуло щось, що круто змiнило ©i, запалило вогнем  i
потекло до нього, спалюючи сором,  ламаючи  всi  застороги,  якi  в  таких
чуттях i такiй хвилi стають забобонами.
   Цього дня вони не пiшли на роботу.



   РОЗДIЛ ШОСТИЙ

   Дмитро Iванович сидiв бiля широкого вiкна,  в  яке  потоками  вливалося
свiтло,- вiкно кабiнету виходило на пiвденний схiд, а  день  стояв  ясний,
сонячний. Перед ним унизу розкинулись iнститутський парк i сад  -  молодi,
семирiчнi клени й тополi, старi яблунi й важкi, з вiчною та©ною  в  кронах
ялини. Подвiр'я iнституту просто  розкiшне:  колись  воно  було  подвiр'ям
школи, якiй стало тiсно й для яко© спорудили  iнше  примiщення,  до  нього
при╨днали кiлька садиб з вишневими i яблуневими садками - старi  зава-люхи
позносили, на ©хньому мiсцi збудували теплицi, вони поблискували  скляними
дахами з кипучо© зеленi вишнякiв. Влiтку теплицi майже не  використовували
- горох, кукурудзу сiяли на грядках просто неба. У парку навiть був басейн
невизначено© геометрично© форми,- тепер взагалi полюбляють форми  нечiткi,
змiщенi,- без будь-яких прикрас i фонтана, тiльки з викладеним  кольоровою
плиткою дном. Сад, парк, особливо весною, в  пору  цвiтiння,  схиляють  до
лiрики, сюди заблуку╨ немало мрiйникiв i з iнших  установ  -  та  й  треба
взяти до уваги те, що майже двi третини спiвробiтникiв iнституту дiвчата.
   Половину вiкна затуляв кактус  -  високий,  гiллястий,  з  довгими,  як
циганськi голки, колючками - iнститутськi дотепники  казали,  що  господар
цi╨© кiмнати i кактус доповнюють одне одного. З обох книжкових  шафок  пiд
лiвою стiною - праворуч стояв довгий лабораторний  стiл  -  звисало  довге
кучеряве вiття традесканцiй - дiвчата подбали про затишок для свого шефа.
   Вiн сидiв пiд шафою, на сонечку,  так  що  коричнювато-фiолетове  листя
мало не торкалося його  голови,  переглядав  статтю,  написану  аспiрантом
третього року Варченком для журналу.  Робочий  день  завiдуючого  вiддiлом
наполовину  й  склада╨ться  з  читання,  перевiрок,  правок  усiляких  тез
авторефератiв, статей.
   У дверi легенько постукали, й Марченко одразу здогадався, що  це  хтось
iз жiнок, бо хоч вiн i  запроваджував  стосунки  нецеремоннi,  робочi,  не
стукаючи заходили тiльки  чоловiки,  та  й  то  не  всi.  Та  ще  Свiтлана
Кузьмiвна Хорол, на правах заступника.  На  його  запрошення  до  кабiнету
вступила Неля Рибченко.  Як  завжди,  акуратно  й  елегантно  зачесана,  в
строгому сiрому костюмi й бiлiй блузочцi.
   - Дмитре Iвановичу, я скоротила свiй виступ,- сказала надмiру стримано,
якось  аж  сухо,  з  чого  вiн  здогадався,  що  вона  вже  змага╨ться   з
хвилюванням. - Прогляньте, будь ласка.
   Вiн одклав статтю i  взяв  Нелин  виступ,  який  вона  мала  виголосити
сьогоднi о третiй годинi на захистi сво╨©  дисертацi©.  Неля  сiла  поруч,
поклала ногу на ногу, чекала.
   У цю мить Дмитро Iванович подумав, що його все  життя  оточували  гарнi
жiнки. Була це випадковiсть чи й якесь свiдоме прагнення  з  його  боку?..
Але Неля Рибченко... - про щось подiбне не личило навiть i думати.
   I Дмитро Iванович надмiру серйозно подивився  на  Нелю  й  зосереджено,
надто зосереджено почав читати ©© виступ. Проте йому не вдалося  прочитати
за один раз. Хряпнули напруженi протягом дверi, i до  кабiнету  незграбно,
боком зайшов  Юлiй.  На  його  довгому,  на©вному  обличчi  була  написана
рiшучiсть, майже виклик, вiн пiдiйшов до столу i  поклав  перед  Марченком
якийсь iноземний журнал. Це було звичайно,  до  нього  часто  приходили  з
такими журналами, там публiкувалися статтi про роботу,  подiбну  тiй,  яку
провадили вони, вiн сам привчив сво©х молодших колег до цього, сам вимагав
"мiряти пульс суперникiв". З журналу виглядала закладка,  Дмитро  Iванович
розгорнув його в тому мiсцi.
   -  Я  погано  читаю  по-французьки,  -  сказав  вiн  майже   вибачливо,
спiткнувшись уже на другому словi в заголовку статтi.
   Юлiй тицьнув пальцем  у  закладку  -  на  нiй  було  написано  переклад
заголовка.
   - Та ви ж просто молодець, тут iдеться про ту ж мiшень, що i в  нас,  -
вигукнув Марченко, прочитавши переклад i далi не  помiчаючи  написано©  на
обличчi Юлiя жертовно© рiшучостi.  Вхопив  на  столi  червоного  олiвця  й
написав  на  палiтурцi  журналу  великими  буквами:  "Sinе  mоrа",  ще   й
пiдкреслив двiчi.
   - Журнал  з  академки,-  сказав  Юлiй,  щоб  зупинити  руку  шефа,  яка
замахнулася для третього разу.- По-французькому в  нас  читають  Пiнчук  i
Бобров.- I швидко вийшов з кабiнету.
   Нелi  хотiлося  крикнути,  щоб  шеф  не   читав   цi╨©   статтi,   вона
розхвилювалася, розсердилася на Юлiя, а  потiм  подумала,  що,  може,  той
зробив не так уже й неправильно, розкопавши  в  бiблiотецi  цей  журнал  i
поклавши його  шефовi  на  стiл.  Якщо,  звичайно,  Дмитро  Iванович  таки
прочита╨ цю статтю. Одначе вона не могла про це довго думати, ©й у  головi
стояв власний захист, i,  спонуканий  ©©  поглядом,  Марченко  уткнувся  в
папiр.
   Виступ його задовольнив, вiн ще раз поплескав Нелю  по  плечу,  сказав,
щоб вона не хвилювалася, що все буде гаразд, навiть провiв ©© по  коридору
до кiмнати, в якiй працювала. Бiля  дверей  тi╨©  кiмнати  стояли  хлопцi:
Вадим, Юлiй, ╙вген, Степан - курили, розмовляли; побачивши  Марченка,  всi
нараз замовкли, покидали  цигарки  й  хутенько  розiйшлися.  Це  здивувало
Дмитра Iвановича - навпаки, хлопцi завжди радiли,  коли  вiн  пiдходив  до
них,   за   тим   куривом    вiдбувалися    найвiдвертiшi,    трошки    аж
напiвпанi-братськi суперечки й розмоми. А  тепер  вони  неначе  втекли  од
нього. Проте роздумувати йому не було коли: треба ще з'©здити  в  iнститут
органiчно© хiмi© i в президiю академi©, далi - захист Рибченко, потiм його
власний виступ на захистi iншого молодого претендента на здобуття  вченого
ступеня - з Мiнська, i так до вечора. А ввечерi банкет, нiби теж  незручно
не прийти. I вiн, не повертаючись до кабiнету, пiшов униз сходами.
   Захист пройшов успiшно, тiльки два голоси проти, а це, як казали  мудрi
люди, добре, бо свiдчить про принциповiсть членiв учено© ради, серйознiсть
проблеми й не викличе пiдозри у ВАКу. Так  сталося,  що  одна  урочистiсть
збiглася з iншою - днем  народження,  i  Неля  запросила  сво©х  колег  до
ресторану. Вшановували iменинницю в "Либедi", у малому залi, де  низенька,
розмальована на©вними лебедями стеля, кольоровi вiтражi й товстi квадратнi
колони  творили  атмосферу  простоти  та  затишку.  Тамадував  за   столом
заступник директора Карпо Федорович Одинець, тамадував самозванко, але  до
того звикли й на цю його Другу посаду не посягав нiхто, як i на першу, дай
боже  самому  не  попасти  йому  на  зуби.  Карпо  Федорович   -   чоловiк
примiтивний, десь у глибинi душi злий i  безжалiсний,  але,  дивлячись  на
нього, Дмитро Iванович трохи  iронiчно,  а  трохи  й  серйозно  спогадував
iстину, що в природi все доцiльно й потрiбно,  йому  спало  на  думку,  як
минулого року вони гостювали  у  сво©х  колег  у  Ферганськiй  долинi,  як
потомилися од нескiнченних то©в, од холодно© i гарячо© баранини, од самого
церемонiалу банкетiв  i  як  ©х  тодi  виручив  Карпо  Федорович.  Слизькi
баранячi очi - цiленькi, з бровами й  волокнами  нервiв,  що  ©х  подавали
найпо-чеснiшим гостям, вiн лигав, як галушки, а одного разу вдвох iз сво©м
узбецьким колегою з'©ли цiлiсiнького  барана.  Щоправда,  в  кiнцi  вiн  i
осоромив ©х усiх добряче. Коли  ©х  напередоднi  вiд'©зду  узбецькi  вченi
повезли на плантацi©, де вже достигли овочi, яких на Укра©нi ще  не  було,
Карпе Федорович натоптав синiми баклажанами, помiдорами  i  кабачками  двi
велетенськi авоськи, що ©х завжди возив iз собою в портфелi й кожна з яких
могла вмiстити продукцi© близько двох пудiв.  Йому  нiхто  не  прийшов  на
помiч, усi повтiкали, й вiн iшов мiжряддям  до  автобуса,  похитуючись  за
кожним кроком i сопучи, як паровоз, що випуска╨ пару.
   З ним нiхто не ходив обiдати - не заплатить зроду, уникали ©здити разом
у таксi й ходити в кiно.
   Зате зараз Одинець розкошував. Його кругла, як днище в  дiжцi,  усмiшка
ярiла на весь зал.  Вiн  i  сам  круглий,  широкий,  товстий,  з  обличчям
здичавiлого епiкурейця - товстi сластолюбнi губи, великi надбрiвнi дуги  з
бровами, Що ростуть униз, рудi волосини, що  виглядають  з  носа,-  лiтнiй
сатир, котрий ставав сатиром  на  час,  а  може,  навпаки,  весь  час  був
сатиром, а ота наукова та адмiнiстративна робота -  то  його  машкара.  На
роботi вiн часто галасу╨, тупа╨ ногами, а тодi пада╨ в крiсло  й  кричить,
аж сиплються з вiконних шиб намертво мухи:
   - Ви мене доведете до iнфаркту. Ви  мене  заженете  в  грiб.-  По  тому
пiдхоплю╨ться й гатить пудовим кулаком по столу: -Але спочатку зажену  вас
я!
   Витримувати отой його шал, либонь,  умi╨  лише  Борозна.  Вiн  спокiйно
очiку╨, доки Карпо Федорович виклекочеться, а тодi кладе на стiл папiрця й
каже:
   - Цю бумаженцiю пiдписали ви самi. Так що самi й розсьорбуйте.  А  менi
дайте те, що треба.
   Карпо Федорович чоловiк пробивний i, треба сказати,  хазяйновитий.  Тим
вiн i трима╨ться, наукових статей не пише, вiн не настiльки дурний, щоб ©х
писати i щоб усi побачили його дурiсть. Зате жоден  ювiлей  не  обходиться
без нього. Одинець умi╨ випити й по©сти,  на  вiдмiну  од  того  ж  Дмитра
Iвановича, який завжди, навiть за найвишуканiшим столом, проковту╨  страву
похапцем.
   На такi от банкети, а також для жiноцтва Одинець мав в  запасi  близько
десяти жартiв, ними справдi може розвеселити зiбрання, котре не зна╨ його.
Коли ж вони вичерпуються, ста╨ нецiкавий, i  тодi  проступа╨  нагору  брак
такту,  грубiсть,  нецеремоннiсть.  Нинi  вiн  кожного,  хто  заходив   до
банкетного залу, зустрiчав одними й тими ж словами:
   - Ну, а при чому тут ти?
   Дехто,  як,  скажiмо,  Дмитро  Iванович,  котрий  гаразд  знав  Одинця,
вiджартовувався: "Я хоч на роботу iменинницю взяв, а от  чого  примостився
бiля ковбаси ти?" Але  було  кiлька  чоловiк  незнайомих,  мабуть.  Нелинi
товаришi з шкiльних рокiв, сусiди та родичi, тi торопiли, червонiли,  одна
пара навiть почала задкувати й, тiльки пiдбадьорена розкотистим  Одинцевим
смiхом, несмiливо вернулася до столу. Борозна не пiдiйшов до  Нелi.  Тобто
пiдiйшов, але не  так,  як  йому  хотiлося,  а  в  гуртi,  потиснув  руку,
вiдступив убiк,  звiльнивши  мiсце  наступному  вiтальниковi.  А  йому  не
хотiлося звiльняти те мiсце, йому хотiлося привiтати  ©©  якось  особливо,
просто й сердечне - не одважився. I тiльки через те, що боявся знiяковiння
Нелi. Вони лише обмiнялися поглядами - вона зблиснула на нього  щасливими,
повними любовi очима - йому здалося, кинула  в  душу  пучок  променiв,  що
закололи, як манюсiнькi голочки,- тонко, боляче, солодко, i  вiн  затиснув
©х у грудях, боячись розгубити. "Ти ж бачиш,- вибачалися й радiли ©© очi.-
Я мушу, я повинна вiдбути це. Менi тут гарно, хоч удвох було б  ще  краще.
Ти мене розумi╨ш, любий?"
   Вiн ©© розумiв, хоч i почував щось схоже на образу, на досаду,  що  оцi
люди на деякий час розлучили ©х, ще й вiдтиснули його  вбiк,  заявляли  на
не© якiсь права,  принаймнi  право  роздiлити  з  нею  радiсть,  i  зовсiм
iгнорували його самого, його право, навiть не пiдозрюючи про це.  Водночас
вiн почував i досаду на себе. "Я, зда╨ться, можу все, а от цього не можу,-
думав вiн.- Чого я не можу пiдiйти i сказати: "Мила, кохана, я тебе  люблю
i особливо бажаю щастя в цей вечiр".  Я  ще  жодного  разу  не  сказав  ©й
"мила". А я ж думаю саме так. А от сказати не вмiю. Це в менi так глибоко,
що страшно видобувати нагору, аби воно не тьмянiло. Воно  таке  стидне..."
Вiн сказав по-сiльському "стидне" й зрозумiв, що воно ╨дна╨ться з соромом,
закладеним у ньому з дитинства.
   "А хто б з присутнiх не посоромився сказати цi слова? Дмитро  Iванович?
Нi. Юлiй? Теж не сказав би. Хiба що  Вадим.  Вишукано,  коректно.  "Я  вас
кохаю". Але не зовсiм щиро. А я таки скажу ©х сьогоднi. Пiзнiше".
   Борозна мовчки одiйшов у дальнiй кiнець  зали.  Але  й  гуди  до  нього
долинав Нелин голос. I про що б вона не  говорила,  вiн  вiдчував,  що  ©©
слова найперш адресованi йому. I це сповнювало його бентежностi й радостi.
   Гостi сiдали за столи. Не вельми дотримуючись  якихось  умовностей,  не
пильнуючи субординацi©: вперемiшку - старшi й молодшi, чоловiки  й  жiнки,
доктори i лаборанти. Мабуть, нiде нема тако© ╨дностi  поколiнь,  як  серед
науковцiв. Старiсть чи молодiсть тут мимоволi мiряються гостротою  розуму,
здатнiстю людини мислити,  вхопити  проблему,  й  те,  наскiльки  вона  ©©
схоплю╨, означа╨, якою мiрою вона сучасна.
   Уже пiсля третьо© чарки зал гудiв, як  прикладена  до  вуха  коробка  з
жуками. Неля розпашiла од  вина  й  була  дуже  гарна.  З  не©  вже  спали
скованiсть i страх, натомiсть  ©©  заповнила  радiсть,  а  також  безмiрне
почуття вдячностi. Вона не знала, чим його виразити, що  сказати,  й  коли
пiднесла свою маленьку чарочку до чарки Дмитра Iвановича, в  не©  на  очах
виступили  сльози.  Вона  згадала,  як  прийшла   до   нього   безпомiчною
лаборанткою, як вiн сам, засукавши  рукави  чесучевого  пiджака,  учив  ©©
найпростiших, найпримiтивнiших речей, як навертав на  читання  лiтератури,
як пiдбирав тему, як потiм вона сама йому обридала, а вiн терпляче слухав,
виправляв, заперечував. Вiн слуха╨ терпляче ©х усiх, вони по  клiтинi,  по
молекулi розкрадають його мозок i серце.
   Неля так розхвилювалася, що пролила собi на  сукню  вино  й,  затуливши
обличчя рукою, побiгла на сво╨ мiсце. А Дмитро Iванович i собi розгубився,
крутив у руках чарку, не  знаючи,  що  тепер  з  нею  робити,-  випити  чи
поставити. На щастя, нiхто не  звертав  на  нього  уваги,  й  вiн  лишився
вiч-на-вiч iз сво©м хвилюванням i сво©ми думками. То було гарне хвилювання
й гарнi думки, i вiн попустив ©х,  попустив,  оддався  на  ©хню  волю,  як
одда╨ться стомлений верхiвець на волю розумного коня.  Йому  думалось  про
те, що добре приносити комусь щастя, що тодi й сам  почува╨шся  гарним  i,
навiть усвiдомлюючи це, не одбира╨ш од  себе,  а  дода╨ш  собi.  Особливо,
мабуть, коли робиш добро повсякчас, день у день. "I таки робиш. Через себе
- для людей. Або й... через людей - для себе.  Бо  просто  так:  "загальне
благо", "добро для всiх"-слова, та й годi. Нема  такого  лакмусу,  щоб  ©х
перевiрити. Це потрiбно для само© людини. Для мене насамперед, i тодi буде
для багатьох. Усi казали про Нелю: манiрниця, чепуруха, а я побачив, що  ╨
у нiй щось - вогник цiкавостi, серйознiсть, настiйливiсть, i от вона  таки
знайшла сво╨. I з нею знайшов я".
   Дмитро Iванович був у тому настро©, коли все зда╨ться прекрасним,  коли
людина забува╨ прикрощi, коли вона настро╨на тiльки на добре.
   Навiть утома, яка, почував, сьогоднi дужче, нiж будь-коли,  налягла  на
плечi, не могла зiпсувати йому настрою. Що ж,  утома...  Старiю,  од  того
нiкуди не дiнешся. О тiй хвилi,  коли  споглядав  заставлений  стiл,  йому
спливла на думку дивна аналогiя. Вiн подумав про життя як про  велетенську
сулiю, з яко© вiн усе надпива╨ i зна╨, що оста╨ться не багато (й то гущi),
й страшно ста╨ думати, скiльки там лишилося.
   Вiн таки допив чарку  й  пiшов  на  балкон.  Там  розташувалися  курцi,
переважно молодь. Вони зручно прилаштували  на  карнизi  пляшку  й  чарки,
потягували  коньяк,  потягували  сигарети,  вели  жваву  дискусiю.  Дмитро
Iванович  пiдiйшов  i  собi.  Вiн  любив  отакi  дискусi©,  де  не  вельми
дотримувалися послiдовностi, а то й логiки, де не раз гiпотетичне видавали
за доведене, де час здебiльшого вимiрювався свiтловими роками, а про