А про що говорили - вiдомо, як казали в давнину, лише боговi та нам двом. Свiй сюжет, свою мрiю я переповiв дуже коротко, вiн ма╨ безлiч вiдгалужень i варiантiв, але завжди закiнчу╨ться вибухом, трiумфом, торжеством того, за що страждало поетове серце. Його хвороба у наш час описана в численних статтях i навiть книжках, але жодна книжка безсила пояснити, чим же ще, окрiм звичайно© людсько© кровi, воно було наповнене: мабуть, то найбiльша та©на свiту, можливо, завдяки тiй та©нi усi ми живемо й посува╨мося кудись. Одначе до трiумфу я чомусь доходжу дуже рiдко, то вже ста╨ на завадi мiй лiкарський реалiзм; та й вельми довга до того дорога, наша розмова течеться безкiнечно. Менi ©© вистачить до свiтанку. День сьомий i восьмий Я прокинувся розбитий, втомлений, iз дзвоном у вухах. Непри╨мна це рiч - дзвiн у вухах, - хоч Сенека й прославив його у вiршах. Замовив термiнову розмову, з'╨днали через двадцять хвилин. Люба була, що ясочка. - Мо© дорогенькi, мо© нещаснi, як ви там? Вiтьок, ти дуже втомився? - Де ти була вчора увечерi? - На репетицi©. Готу╨мо нову програму. - А позавчора? А позапозавчора? - Всi вечори на репетицiях. Я так стомлююся, так стомлююся... Григорiй Кирилович каже... - Нас не цiкавить, що каже Григорiй Кирилович, - грубо перебив я. - Един хотiв (пiдключаю Едика), щоб ти сходила до Миколи Стратоновича i щоб вiн розв'язав нам задачу. Двi задачi. Бери ручку та папiр. Швидко. Записуй. I подзвони нам одразу. Я продиктував задачi й поклав трубку. Люба подзвонила через двi години. Вiдповiдi записував Едик. Решту дня я займався господарством. Прибрав у кiмнатi (Едик кида╨ речi куди попало, потрiбно спецiальну поко©вку, щоб доглядала за ним), у холодильнику, вистояв у черзi пiвкiлограма ковбаси, купив чаю, кави, молока та кефiру, сходив до перукарнi, бо зарiс, як парафiяльний дячок. В перукарнi я дав карбованець "на чай" - нехай знають провiнцiю! Повертаючись до готелю, на розi, за газетним кiоском, трохи не зiштовхнувся з чоловiком у бiлому халатi бiля вагiв. Лiвий рукав у нього був заткнутий у кишеню. Звичайнi ваги на мiськiй вулицi, щоб кожен мiг перевiрити, чи не набира╨ зайвi кiлограми. Ще он висить силомiр - вимiрювати мускульну силу. Бiлi ваги i бiлий вагар нагадали щось, чорний жучок випустив кiгтики. Не жучок, а жук! У мо©й уявi вiн асоцiю╨ться з великим потворним жуком-рогачем. В дитинствi нам казали, що вiп душить курчат. Дурпипя, звичайно, али ми вiрили. Нi, нi, й оцей жук - дурниця. Та й менi нема╨ коли про таке думати. Ось зараз сам собi доведу, що отой жук - звичайна помисливiсть. Я став на ваги. Сiмдесят п'ять. Нервуюся. I харчування не регулярне. А кiгтик угруз глибше. I вже бiльше не ховався. Зненацька вiдчув втому. Опустився на лавочку пiд молоденьким каштаном. Тут сидiли двi жiнки й чоловiк, з вигляду - теж при©жджi. Тiльки це - великi котики, i по-провiнцiйному не моднi черевики - й зафiксувала увага, зафiксувала майже механiчно - мо© теж не моднi. А думка буравилася кудись глибше. До серцевини, яка дуже часто виявля╨ться трухлявою. Що ж, мабуть, настав час пiдбити хоч якийсь баланс: плюс, мiнус. I що залишу в остачi? Читав не раз, що саме цим найдужче переймаються люди в отакому ось, як мо╨, становищi. Чомусь не переймаюся. "Ми - тiльки порох i тiнь". I нiчого я не залишу. Тобто не залишу на особистому балансi нiяких накопичень. Збудував новий корпус лiкарнi, розпочав ще один, але ж будували ©© буду╨мо ми разом! Промацав кiльканадцять тисяч пульсiв i тi писав кiлька бочок лiкiв... ©х прослухав би й виписав хтось iнший. Може, я прослухав трохи краще за декого? Можливо. Признатися, навiть тепер при╨мно думати, що виконано гибiль всяко© роботи, i викопано добро. Боргiв я но лишаю. Колись, добiгаючи думкою до захованого в iмлi останнього дня, коли чорний вiтор здмухне iз гiлки останнiй пожовклий листочок, я теж думав про пагiнцi. Втiшався синами... Тепер ось... чомусь не хочеться думати й про це. Одначе довести до кiнця розпочато мушу, iнших великих справ у мене немая. Едик лежачи - ноги на спинцi лiжка - розв'язував задачi. Я строго перевiрив, чи всi, визначенi на сьогоднi, задачi й приклади вiн розв'язав. Я бачив, що сво©ми перевiрками, сво©ми нотацiями ("вчи, вчи") настирився йому, що вiн позасвiдоме може зненавидiти мене за ц╨,_ але не зважаю. Нехай лiпше... ненавидить i поступить, анiж пе поступить i любитиме. Та й ненависть вiд невдачi все одно пролл╨ться на мене. Я це почуваю. Але й Едик сутужив з усiх сил, я бачив у його очах незнану ранiше твердiсть, затятiсть, розумiння вiдповiдальностi моменту. Я вловлюю це з його очей, менi навiть трохи його шкода, але... шкода й ще чогось. Менi страшно, якщо вiн не поступить, i соромно, якщо поступить. Стою на порозi вiтальнi й розмiрковую отако, й зда╨ться менi: щось у мо©х мiркуваннях правильне, а щось неправильне. Менi мовби щось одкрилося, в тому, що мене оточу╨, але одкрився тiльки красчок запони, хтось менi шепоче - ступи ще крок, шарпони, а я чомусь не зважуюся. Я проганяю ту думку й надолужую роботою. Я взагалi працьовитий, як чорт, це не хвастощi, не похвальба, будь-яку роботу я виконую сумлiнно i почуваюся кепсько, поки не завершу ©©. Для мене результат важить дуже багато, але не тiльки вiн. Я не хочу сказати, що робота завжди приносить менi насолоду й що працювати для мене - найприроднiший стан, не можу також сказати, що я виконую роботу од свiдомостi принести користь суспiльству (хоч в кiнцевому рахунку i цей момент дуже важливий), я таки роблю для себе, для себе й сво╨© родини, але нiчого бiльшого в життi я не знаю, а знаю iнше - тiльки робота трима╨ нас на свiтi, тiльки завдяки ©й ми трима╨мося купи. Ми часом i втомлю╨мося на нiй, i проклина╨мо ©©, й при©да╨ться вона, - ох, при©да╨ться на свiтi все, навiть звання академiкiв i маршалiв, нудьга губить на землi дев'ять десятих добрих починань, - але чогось iншого ми не ма╨мо й нiколи не матимемо. Менi вельми при╨мно, коли, наприклад, вдалося додумати щось, над чим довго морокували в лiкарцi всi разом, i не тiльки вiд тi╨© поваги, яку вичитую в очах колег, ще менi при╨мнiше (хоч це бува╨ й рiдко) прийти додому ранiше за всiх, приготувати обiд, помити на кухнi та в коридорi, а самому скромненько сiсти десь у кутку iз течкою i вдавати, буцiм заглиблений у читання паперiв. "Ой, як смачно пахпе! - Люба. - Що це, смаженя?" - "Ану тягни ©© на стiл", - Едик. "Нашому батьковi йти б у кухарi. Його ресторан процвiтав би", - невiстка. Й тече, розтiка╨ться по душi ╨лей, хоч я й далi вдаю заклопотаного, махаю рукою: "Ах, вiдчепiться". То дуже при╨мнi хвилини. Але ось зараз я передумую ©х, передумую холодно й не знаходжу, розумом но знаходжу ©© них тi╨© втiхи, яку знаходив ранiше. Звичайно, потрiбно робити людям добро, близьким - насамперед. Але чи потрiбно присвячувати ©м усе сво╨ життя до решти? Сакраментальне питання. Вдома за стiною живе мiй товариш i колега, завiдуючий отолярингологiчного вiддiлення, у цього - внук, вони з дружиною побожеволiли на ньому й вiддають себе тiльки йому. Внук - справдi втiшний, i потрiбпiший дiдовi та бабi бiльше, нiж батькам (батьки зайнятi собою i iншими особами протилежно© статi), але вони ну просто пластаються перед ним. А вiн виросте... Виросте й стане ледацюгою, сутяжником, а то й бандюгою. Куди вбули вашi ще но зовсiм похилi лiта, енергiя, сили? Адже ви могли насолоджуватися життям - ходити в гостi й приймати гостей, подорожувати, як подорожують всi оцi iноземцi, садити квiточки й милуватися ними i просто робити щось хороше. Звичайно, тiшити внука - теж насолода. Та й так уже запрограмувала природа, що нам це бiльше до серця, нiж порожнi мандрiвки. Але теоретично... Теоретично - кобила, а практично - не везе. Я почуваю, що сам люблю внука, якого... в мене ще нема╨. Дiтей, а значить внукiв не хочуть з багатьох причин. ╙ люди, якi бояться взяти в себе ще чиюсь долю, нести ©© в собi. Вони ледве впоруються зi сво╨ю. Такi люди не можуть бути лiкарями, на лiкарях завжди висять десятки доль. Ну, таким ще можна пробачити ©хнiй его©зм. Вiн - зi страху. ╙ на свiтi люди, якi живуть тiльки для себе. Хапають усе, що трапля╨ться пiд руку, гризуть, кусають., надкушують, лижуть, топчуть у себе й пiд себе i бiжать галасвiта, не знати куди. Вони женяться й переженюються, i ©м не болять покинутi дiти, не сняться ночами, не простягають до них рученята, вони намагаються й алiменти на них не платити, i тратити все, що заробляють з необхiдностi та крадуть по спритностi, на себе та на тимчасових партнерiв або партнерок. Лихо, бiда - таких спритникiв ста╨ все бiльше й бiльше. I нiякi лекцi© - мiльярди мiльярдiв слiв, нiякi книжки - гори книжок,- не можуть утримати ©х вiд пiдлоти. Я не осуджую тих, у кого не вдалося життя, я осуджую споживачiв насолод. Вони гублять людський рiд. За вечерею Едик раптом менi каже: - В комiсiйному на Свердлова продасться радiомаганiтофон. Байфонiк. Байфопiчна музика. - Звiдки ти зпа╨ш? - дивуюся я. - Йшов з консультацi©, бачив. А пiд магазином хлопцi торгують музикою. Платiвками iз рiзними записами. Обалдiти можна, - i враз посмiхнувся.- Юринди усiляко© там теж чимало. Ловлять на гачок простачкiв. - А що таке байфонiчна музика? - Та... Ну й мастадонт ти. Об'╨мна. Купиш, як поступлю? - Ще треба поступити. Та й вiн, мабуть, кошту╨ шаленi грошi. - Дорога штукенцiя. В гуртожитку можуть украсти. Нi, не треба. Вiн уже впевнений, що поступить. - Поступиш, закiнчиш, заробиш грошi й купиш, - невiдь звiдки пiднiма╨ться в менi протест. Едик дивиться на мене з усмiшкою. Тепер це зовсiм iнша усмiшка. Скiльки в нього ©© вiдозмiн? Враз його обличчя ста╨ серйозним. - Та ти, мабуть, ма╨ш мене за примiтива. Я таким жучком, як цей Сидорович, не стану. I таким, як Васильович. Хоч цей i кращий. Отже, Едик ©х осуджу╨. За вiщо вiн ©х осуджу╨? За те, що не стали хорошими фахiвцями сво╨© справи, видатними людьми, за те, що не зробили кар'╨ри, лишилися на нижнiх приступках сходiв, якi ведуть угору, за тс, що вони... Нi, за те вiн ©х не осуджу╨. В цьому я вже майже переконаний. Яким же ти будеш? - зрина╨ в менi запитання.- Скiльки сходинок ти здола╨ш? О, ти, мабуть, здола╨ш багато, зiйдеш високо. Я бачу впевненiсть у тво©х очах, якусь важку твердiсть i затятiсть. Впевненiсть i затятiсть - це добре. Впевненiсть i затятiсть... Ти почнеш брати сходинки ще у вузi. Я читаю це по тво©х очах, хоч i по знаю, звiдки це в тобi. Ти не будеш оглядатися й розглядатися по боках. Вгору i вгору. Звiдки це в тобi? Невже пiд мене? Адже я також мрiяв про високi гори. Одначе, менi зда╨ться, мрiяв трохи не так. Я вiдриваю погляд од вiкна, струшую головою i неначе прокидаюся. Ну й розгулялася ж у мене фантазiя! Дзвонить телефон. Трубку бере Едик. Тиче пальцем собi в груди, мовляв, це менi. "А то ще б кому", - думаю я. Дзвонить Катя. Я вихожу до спальнi. Туди долинають тiльки окремi слова. "Слухаю, за╨ць... Пам'ятаю, моя дорога... Скiльки ©х? Золотенька". Я думаю про те, що багато слiв утратило свiй первiсний змiст, що вимовляють ©х легко, майже бездумно, й так само легко, як пiр'я, як пух вони пролiтають над нами. Мепi вда╨ться, ми позичили ©х через кiно, через книжки в далеких кра©нах. "Дорога, дорогий" у Хемiнгуея чи Ремарка нiчого не означають, це нiби "Ей, ти", або "шановний". Очi кажуть одне, а губи iнше, й це вже стало звичкою, сутнiстю душi. У нас цi слова мали цiну дуже високу. Я так i не вимовив ©х батьковi та матерi, хоч це й справдi найдорожчi для мене люди, коли я думаю про них, вошi в мо╨му серцi, але випустити ©х з губiв я соромлюся, i тато та мама знають це. Та й цей закрiй пiшов од них, вони мене теж нiколи не називали "дорогим", "золотесеньким", "котиком" чи "зайчиком", здебiльшого навпаки - "басурманом", "тюхтi╨м" або "зiрвиголовою", ось тодi й для них слова втрачали первородний змiст, вони в них не вiрили, i жодного разу не крикнули "будь ти проклятий" чи "щоб ти здох", бо то - насправжки, то е - прокляття, якого вони не пробачили б собi. А моя дружина перекида╨ться iз синами цими словами, мов крем'яхами, у гнiвi нона вигуку╨ ще й по таке. Навiть у хвилини сво╨© найбiльшо© закоханостi я не сказав Любi "дорога", "найдорожча", я неначе розумiв, що тодi доведеться казати ©х все життя, а цього я не мiг. Iнодi менi зда╨ться, що нинi взагалi дуже багато слiв втратило сво╨ первiсне значення а чи страшенно полегшали. Ми нагорта╨мо цих слiв цiлi бархани, вдома, па роботi, з трибуни. Ну хто сьогоднi вiрить, що порошок для миття ванн, унiтазiв та раковин справдi "Унiверсальний", та ще й "супер", що нова зубна паста - "Екстра", що пральний порошок щось ма╨ вiд лотосу, а мастика для пiдлоги вiд iншо© найцiннiшо© квiтки - едельвейса. А що ми залиша╨мо нащадкам, як називатимуть вони сво© мастики та вакси - надекстрами? Сексбомба, супоркохання, а вони й на поганеньке залицяння не тягнуть. Надшвидкiсть, супербомба... Отут вже не хочеться розпросторюватися мрiями у майбутн╨. Бо надшвидкiсть - це й швидко спалена нафта, швидко зрiзаний лiс, дочасно розсмиканi нерви. Нi, не можна так легковажно кидатися словами, надто вони девальвуються в наш час. Як тi ж значки, якi колись я збирав сам, художнi чеканки - зробили штамп й завалили ними всi крамнички. Всесвiт, космос, безмежнiсть - з усiма цими словами ми стали на "ти". Комашка, яка сидигь на раптовi черевика пасажира трансатлантичного лайнера, на "ти" з лайнером. Едик скiнчив розмову. Я вийшов до вiтальнi. Син тримав у руках папiрець, на ньому були записанi якiсь лiтери та цифри. - Наших аж семеро поступа╨ в Ки╨вi, - повiдомляв вiн. - I Борис - теж. Передумав. Хотiв у Харкiв... Тут у нього тiтка. З Борисом Едик дружив. Не дружив - приятелював. Справжнiх друзiв у нього не було. Це вельми мене дивувало. Я не мiг без них прожити й одного дня. Ми разом розв'язували задачi, рiзалися в шахи, ходили на лижах у лiс, сварилися й мирилися. Прийшов з школи, по©в не по©в, за книжки, за шапку - й гайда. Мати: "Куди ти?"- "До хлопцiв". - "Давно бачилися?" Або: "╞ж, ©ж, чого задира╨ш голову. Нiкуди твiй Микола не дiнеться. Нехай посвистить". Бувало, ми загиджувалися за шахами або книжками допiзна, й тодi батько або мати приходили заганяти мене додому. Траплялося, я й заночовував у когось. Або хтось iз хлопцiв заночовував у нас. Якi то були вечори! Ми залазили на пiч (а то ще й завiшували ©©), ставили каганчик на комин, i шепотiлися, й пирскали в кулаки, й верещали, i мати, бувало, втихомирювала нас вiником. А вночi - заблукували на печi. То якась мана, та╨мниця: цiлi поколiння майбутнiх орачiв, во©нiв, пiлотiв, геологiв заблукували на печi. До Едика хлопцi приходили вряди-годи. Вмикали магнiтофон, про щось лiниво перемовлялися. Це - взимку i восени. На лiто вони взагалi розлiталися, як горобцi. Хiба що заникне Борис. Я не вельми часто бував у школi, в якiй вчився Едик. I знаю не всiх його однокласникiв. Вчителi кажуть: сильний клас. Четверо медалiстiв. Три чистих i один не чистий. У сина начальника райсобезу медаль не чиста. Директор школи в цьому роцi виходить на пенсiю. Про це менi зi смiхом розповiдали на випускному вечорi. За столом поруч зi мною сидiв заступник завiдуючого мiськздо-роввiддiлу Прокопчак, батько ще одного Едикового приятеля - Iгоря. Вiн намалював майбутн╨ свого сина так упевнено i ясно, що я здивувався й подумав: а що ж робити самому Iгоревi. Iгор поступав до фiзкультурного iнституту (ще в першому класi батьки вiддали його в групу до вiдомого тренера по стрiльбi з лука, нинi Iгор - кандидат у майстри спорту), на другому курзi вiша╨ лук на цвях i переходить на факультет лiкувально© фiзкультури. По його закiнченнi - поступа╨ до аспiрантури, тему дисертацi© батько вже намiтив. Там взагалi найлегше захиститися. Потiм вiн поступа╨ на роботу до травматологiчного iнституту. Потiм... На вечорi не було спиртного, але ми випили перед цим, i, мабуть, тому я запитав у Прокопчака, чи не зна╨ вiн, у якiй домовинi поховають Iгоря. Пiсля того Прокопчак зi мною перестав вiтатися. Я думав, що Едик зараз почне дзвонити хлопцям, i примостився з книжкою бiля торшера. Нехай подзвонить, а потiм ми пiдемо на прогулянку. Едик нiкому не дзвонив. Вiн складав акуратними квадратиками аркушi, на яких були розв'язанi задачi. - Нащо ти ©х склада╨ш? Ти розумi╨ш, якщо тебе впiймають iз шпаргалкою... Та й просто... Я за свiй вiк жодного разу не скористався шпаргалкою. - Навпаки, колись тiльки й користувались шпорами. - Ти не вiриш? - Гаразд, та... Не пускай даремно пар. Я ©х не витягатиму. - Для чого ж тодi заготовля╨ш? - Так, для страховки. Почува╨шся певнiше. Менi прикро, що мiй син не розумi╨, що користуватися шпаргалками - аморально. Окрiм того, я потерпаю, що одним отаким папiрцем вiн може зруйнувати все. Але не можу ж я сказати йому цього. Едик дивився на мене. Зда╨ться, вiн щось зрозумiв. Хоч не знаю, що саме. - Я ©х не вийматиму, - ще раз каже вiн. Ми стояли з ним на високому березi Днiпра в парку Слави й дивилися в сизу далечiнь. Мiрiадами бiлих i жовтих вогнiв сяяли внизу молодi житловi масиви, горiли червонi й синi рядки реклам та гасел на готелях та iнших високих будинках, звивалася по мосту гусениця по©зда метро, витрiщалася незмигними баньками-фарами. Внизу, од дороги, повiвало випарами автомобiльних газiв. Люди, якi стояли бiля пас, говорили про лiнiю метро в кiнцi мосту, вiхто не знав, чому вона звива╨ться, а не йде прямо вздовж дороги. Я не знав теж. I не намагався розгадати цю загадку. Мо© думки були далеко-далеко, десь там, в полiськiй сторонi, куди стелеться асфальтова траса. Там стоять важкi дубовi га© i дивляться в небо синiми очима плес зарослi очеретом i ситнягом болота. Останнi чистi очi планети. Там пiд ногами вгина╨ться, пружинить древнiй мох i трубить в свою не позичену дуду одуд: "Ху-ду-ду, ху-ду-ду!" До тих болiт не ведуть асфальтованi стежки й не всi галявини в лiсi обтоптанi. Ми ще не все вибрали звiдти. Ще не передихали, не перегнали по кiлька разiв через легенi повiтря (оцим повiтрям, яким дихаю зараз я, дихали ота он красуня, i отой алкаш iз сизим носо'м, i отой астматичний дiд з бородавкою пiд бровою), ще не вибрали очима з листя зелену ярiсть кольорiв, не закоптили зорi над сво╨ю головою. Ми чуду╨мося власним вiдкриттям, охка╨мо й охка╨мо бiля пово© форми кузова автомобiля, а там мiльйони лiт сто©ть у болотi качалочка й висить на гiлцi жолудь, просто й нiжно окреслений довершеною рукою природи. Може, змiнити форму жолудя? На яку? Там, за сизою iмлою, мо╨ соло, мо╨ мiсто, моя улюблена робота, мiй дiм, мо© книги... Я кожного дня думаю про свою роботу. Зараз лiто, у розпалi ремонтнi роботи... Ми перебудову╨мо, робимо нову пiд'©зну дорогу. Як вони без мене обходяться? Нинi доводиться все вибивати - кожен кiлограм цвяхiв, кожен центнер асфальту... I знову входжу до свого будинку, до свого затишного кабiнету. А може, це не твiй дiм? - знагла б'╨ у мозок пiдступна думка. Втiкаю од не©, переводжу погляд на Едика. Вiн сто©ть, зiпершись обома руками на кам'яний бордюр, його ледь пiдведене вгору обличчя мовби закам'янiло, погляд пронизу╨ далечiнь, в очах вiдбилися розсипи вогнiв, i Днiпро, й мiсто з жовтими лiхтарями. I в той же час менi зда╨ться - Едик не бачить нiчого. Зненацька менi на думку сплива╨ "Батечко Горiо", кiнцiвка твору, де Растiньяк кида╨ згори виклик Парижу: "Я або ти". Може, й Едик... Щось менi пiдказу╨, що вiн не прости милу╨ться ятривом вогнiв. Я знаю - син честолюбний неймовiрно. Свого часу я часто стояв на ки©вських горбах.. Це взагалi улюбленi мiсця студентiв. Проте бiльшiсть шукав тут знайомств iз дiвчатами, а не мети житiя. I рiдко хто дума╨ про той виклик. У мене теж не вистачило смiливостi на нього. То був напiввиклик. I мiсто вiдчуло це й вiдкинуло мене на далеку периферiю. А справдi, що коли б я кинув цей виклик на всю силу? Змiг би приборкати це схарапуджене мiсто? Для цього ╨ два шляхи: безоглядна смiливiсть, титанiчна праця й талант, i... невпинна робота гострими лiктями, вдавана смиреннiсть текучо© душi. Текучо©, як кульова блискавка. Адже вона може просмоктуватись навiть у дiрки для ключiв. Я не мав тако© душi й не мав таланту та сили на титанiчну працю. Я нiби й не невдаха. Хоч саме невдахи найдужче хвилюють мене. Звичайно, не тi, якi все життя прокачалися на канапi з книгою в руках, лiниво мрiючи про вiдкриття давно вiдкритого. Мене хвилюють такi люди, нк Шеклтон i Левандевський. Котрi в тяжкiй борнi з примхами долi по досягли пiвградуса до омрiяно© точки й залишилися для нащадкiв майже невiдомими. Хтось iнший обiгнав ©х на нiвградуса. Може, це якесь самовиправдання? Нi. Я на тi пiвградуса не важився. Просто дуже кривдно, коли по збува╨ться мрiя. Хоч... Найбiльша досягнута мрiя - це неначе черевики, якi вдалося вихопити з черги, а вонi©, виявилося, тиспуть. Мрiя, яка збулася, втрача╨ запахi© й кольори. А от коли вона не збулася... Повертаючись думкою до Едика, неясно вiдчуваю, що в ньому теж нема╨ отого титанiчного заряду, який кида╨, цiною життя, на штурм останнього пiвградуса. Й тому мене не раду╨ його можливий виклик. День дев'ятий Знову сиджу на лавочцi бiля iнституту. Провiвши Едика, я по©хав у готель, а потiм вернувся сюди. Добро, що на цю лавочку не посяга╨ ще хтось iз батькiв. Здебiльш вони тирлуються на майданчику бiля сходiв. ╙ тут поваж нi мотрони з високими зачiсками i сiльськi тiтусi в накинутих на плечi квiтчастих, гарусових хустках (переважно головихи) та безлiч усiлякого iншого люду. Одного абiтурi╨нта пiдвозить чорна "Волга", й з не© бiла ручка з блискучою каблучкою заспокiйливо маха╨ абiтурi╨нтовi. В цю мить ми всi солiдаризу╨мося мiж собою проти цi╨© ручки. Зараз - без чвертi година. Едик сказав, що складатиме екзамен десь пiд кiнець. Прочитав одну газету, взявся за iншу, заглибився в статтю пiд рубрикою "В сiмейному колi", як раптом на газету упала нечiтка тiнь. Пiдзоджу голову, передi мною - Онищенко. Це зовсiм не той чоловiчок, який сидiв у мене в готелi. Вiн i далi сну╨ свою ниточку, але сну╨ дуже мiцно. Вiн вимаху╨ руками, його очицi блищать. - Неймовiрна несподiванка! Виявля╨ться, i у вас тут ╨ дуже близькi друзi. Нi, нi... Нехай покортить. Хвилинку покортить. Я зараз, миттю... Вiн зника╨, а за хвилину з'явля╨ться в кiнцi але© з супроводi яко©сь жiнки. У не© чорне, майже квадратне обличчя, монгольського прорiзу очi, монгольський нiс, тверда чоловiча хода. Не просто тверда, а якась особлива, вона пiдкида╨ високо вгору колiна й аж пiдскаку╨, неначе iде верхи. Я вгадую в цiй жiнцi знайомi риси, до болю знайомi... Й не можу вiдгадати. ╙вген Сидорович випереджав жiнку на три кроки й шепоче: "Ра©са Тирса". Вiн або прочитав по мо©х очах, що я не впiзнаю жiнку, або побоявся, що не впiзнаю. - Райко! - кидаюся я вперед, викрикуючи це iм'я з перебiльшеним ентузiазмом, штучно перебiльшеним, аж трохи фальшивим, i менi ста╨ соромно.- Райко, - кажу вже трохи спокiйнiше. - Вiхтор! (у нас у селi кажуть Вiхтор) - лупить мене кулаком у груди й обмацу╨ за плечi - так обмацують доброго, загубленого, а тепер знайденого коня. Навiть коли б Онищенко не сказав, хто це, пiсля цього гупання я впiзнав би ©© обов'язково. Це - Ра©са Тирса, Райка; нашi городи, городи наших батькiв на Полинному лежали од вiку поруч, i ми з нею перекидалися в просянiй соломi, а потiм знову стягували солому на купу, щоб не влетiло од батькiв, i крали на сусiдських городах огiрки, i ловили в гарбузових чашечках бджiл. Райка, комсорг нашого класу, не скромниця й зубрильниця, а заводiйка, призвiдця до багатьох кабепгiв, наша суддя i наша, хлопчача, суперниця на кросах, лазiнню по канату, а також за шаховою дошкою. Вона справдi мала хлопчачу вдачу, ще й вдачу запеклу, затяту, даремно нiкого не кривдила, але й не давала скривдити себе. Вона водила нас на буряки та картоплю - тодi в школi навчання починалося аж у листопадi, - на заготiвлю дров для школи (дрова заготовляли самi учнi), й одного разу вивела з лiсу всi три старшi класи, вивела пiсля того, як ми проблукали в туманi кiлька годин, i потомилися страшенно, й настав холодний осiннiй вечiр, i розгубилися вчптелi. Вона вiдтрутила фiзрука та директора школи, стала на чолi вже не колони, а натовпу й повела за собою старою, зарослою чагарниками просiкою. Вона знала, що некрасива, але не журилася тим. Принаймнi вдавала, що не журиться, ще й пiджартовувала над собою. Вопа товаришувала з нами, хлопцями, аж до закiнчення школи, й жоден з нас нiколи не провiв ©© додому як дiвчину. Проводили тiльки як товариша. I я теж так само проводив ©©, намагався не згадувати, як ми борюкалися в просянiй соломi. Я дружив з iншою дiвчиною, i Райка схвалювала мiй вибiр. Який же тiсний свiт! Райка чомусь поступила не до iнституту, а до педтехнiкуму, по його закiнченнi вчителювала и Нiжинi, а потiм, казали, вийшла замiж за льотчика й полетiла чи по©хала з ним па Далекiй Схiд, а далi ©© слiд для мене загубився. Хтось колись казав, буцiм ©© чоловiка перекинули в Одеську область. I ось вона сто©ть передi мною. Але як же вона постарiла! Як огрубiло ©© обличчя. Що було в ©© обличчi хлопчачого, перетворилося на дядькiвське, й стало воно ще квадратнiшим, й покосiшали очi, осiннi сивi роси уже впали на ©© волосся, але вона його не фарбувала. Вiд колишньо© Райки в нiй лишилися смiх i та ж вiдкритiсть погляду та зеленi iскорки в очах. - Вiктор (уже не Вiхтор), барбос, скiльки ж це ми а тобою не бачилися? Ой, а потовстiв як! Був же, як очеретина. Жiнка загодову╨? А я свого тримаю на режимi. Дво╨ хлопцiв? Поступа╨ який, менший? А в мене - дiвки. Бракороб попався чоловiк. I такий плохий... Все в лопухах хова╨ться. - Вона засмiялася. - Жартую. Може, породича╨мося? У мене дiвка - перший сорт, у тебе парубок. - Вона поглянула на годинник. - Вiтька, чорт, я сважено поспiшаю. Ось телефон i адреса, - вона висмикнула з сумки блокнот i рвонула аркуш. - Дзвони й заходь. Приходь обов'язково. Ти тут надовго? До кiнця екзаменiв? Чудово.. Два днi ще в мене будуть скаженi, а тодi розвантажуся. Давай лапу. Побiгла. У Райки слова з дiлом не розходяться - вона справдi побiгла. Я дивився ©й услiд i намагався оговтатися пiсля шквалу. Я сам, як кажуть у нас у селi, швидкий Берко, але й менi такий темп понад силу. - Ра©са Архипiвна - голова предметно© комiсi© по лiтературi, - багатозначно повiдомив Онищенко. Я був затурканий, але те, що вiц сказав, осягнув одразу. Отже, за один екзамен можна не переживати. Теплий струмiнець ворухнувся у грудях. Ра©са Тирса! Чи то пак, Попова. Попова - ©© прiзвище по чоловiку. Живе на Борщагiвському масивi. Це десь далеко. Але треба по©хати. Цiкаво, у яких вихорах обкрутило ©© життя. Певно, побачила сиiту. Й закiнчила iнститут або унiверситет. Укра©нське вiддiлення фiлологi©. Чоловiк, мабуть, уже на пенсi©, ©х, льотчикiв, рано вiдправляють на пенсiю. Мене й самого потрiбно вiдправити на пенсiю. Якi дурницi беруться до голови! В мо©й головi застряла якась думочка, i я не можу вхопити ©©, вона вислиза╨, як цвях без головки. - Скажiть, що з дружиною Аркадiя Васильовича? Онищенко мнеться. - Паралiч. Вже четвертий рiк у лiкарнi. Там - безнадiйно... Возив у Москву i Ленiнград. Так що... Вiн гада╨, я запитував на той предмет, чи не забрати ©© до нашо© лiкарнi. З iнститутських дверей виходили студенти. Переступаючи одразу по кiлька сходинок, крокував Олексiй Дiгтяр. Високий, тонкий, - складапий метр, незалежний i самотнiй. Iншi абiтурi╨нти перемовлялися мiж собою, зупинялися, креслили щось на паперi, вiн обминав ©х, як стовпцi. Самотньо йшов i мiй Едик. Iшов спокiйно, на його красивих губах лежала втомлена незрозумiла менi посмiшка. Я вiдчув, що теж посмiхаюся, але якось дурникувато й злякано, в мене враз змокрiли чоло та верхня губа й колючий холодок поповз вiд комiра внцз по спинi. I тiльки коли Едик схитнув головою, я зрозумiв, що й цей екзамен вiн склав на чотири. Оiищенко показав великий палець. Це ма╨ означати, що все йде, як i мало йти. На Едиковому чолi - глибока, незнайома менi задума. - Попався дужо важкий бiлет. Я вiдповiдав добре... Нi, все правильно - четвiрка. Просто неймовiрно важкий бiлет. Менi здасться, Едик когось гра╨. Гра╨ серйозного, зiбраного хлопця. Але вiн серйозний i так. Та й перед ким тут грати - перед Онищенком! А може, ця задума-гра на його чолi що пiсля екзамену? Опищопко пiшов, дрiбно пиробнраючн ногами. Ми пiшли в протилежний бiк. Пообiдали в кафе, далi Едi©ка звабила реклама фiльму з дженджуристим ковбо╨м на осатанiлому копi. - Треба розвiятися, - тверезо й розважливо сказав Едик. - Я знаю, що це ╨рунда, але хоч посмiюся. Едик умi╨ знаходити в серйозному смiшне. Я не вмiю, и через те пiшов додому. Я знову проходжу повз камiнночолих швейцарiв, менi здасться, вони поглядають на мене, як на потенцiйного злочинця. Черювi на поверсi теж щоразу промацують мене поглядами й вимогливо просять: - Покажiть вiзитку. Ви з якого номера? Разом з ключем чергова да╨ менi листа. Це для мене - повна несподiванка. Ще й на конвертi не зазначено зворотну адресу. Ледве нерестунаю дорiг номера, нетерпляче розриваю конверт. Торопiю ще дужче: впiзнаю нерiвний, ламаний Вовчий почерк. Зда╨ться, це - вперше я одержую вiд нього лист взагалi. Що ж його спонукало написати, яка невiдкладна потреба водила його рукою? Починаю продиратися крiзь частокiл кострубатих лiтер. "Дорогий тату! Як ти там, у Ки╨вi, живеш? Чи хороший у вас готель, до ви харчу╨теся? Менi зда╨ться, ти не вмi╨ш влаштовувати свiй побут, не вмi╨ш турбуватися про себе. Подумай про себе. Марафон у вас чималенький. I взагалi, ти там не дуже викладайся, не лягай кiстьми. Бо... може, воно й нi до чого. А власних здоров'я i нервiв не повернеш. Я вже сам глава сiм'© й можу давати поради з висоти свого сiмейного становища. Звичайно, ти можеш послатися на свiй бiльший у кiльканадцять разiв досвiд. Але вiн не завжди визнача╨ все. Iнодi з ближчо© вiдстанi видно бiльше, нiж з далеко©. До того ж я можу подивитися на справу ще з одного боку: я - твiй син, який завдав тобi немало прикрощiв. I хто зна╨, чи не завдам ще. То якщо розпорошуватимеш на нас сво© нерви, ©х тобi вистачить ненадовго. Ось так. В мене все гаразд. Гиркаемося з Асею, вона мною керу╨ i шпетить мене немилосердно за дiло й без дiла, а я тiльки раз за©хав ©й у зуби. Погрожувала пiти до батькiв, але не пiшла. Живемо ми з нею весело й дружно, за два мiсяцi зiбралося пляшок, що в коридорi i в кухнi нема╨ як пройти. Потрiбно або вiднести ©х на приймальний пункт, або покинути нити. Скорше - друге. Просто наш медовий рiк затягнувся, хоч не такий вже вiн i медовий. Проте за нас не хвилюйся, сподiваюся, дамо собi лад самi! Думай бiльше про себе. Вiдвiдуй кiно i театри, добре харчуйся, багато спи i пий соки. Передай вiтання Едиковi, скажи йому, що Александр Македонський i Юлiй Цезар почувалися дуже нещасними людьми. Цiлую, твiй син Володимир". Я довго сидiв у крiслi непорушпо. Отакий у мене нахаба син - прислав листа, в якому пише, що завдав менi чимало прикрощiв i може завдати ще. I взагалi, в листi чимало вульгарного ("не лягай кiстьми", "не накладайся") й такого, чого я сво©м батькам не написав би. А водночас щось ╨ в листi таке, що зворушило мене. Насамперед оце прямолiнiйно-примiтивне пiклування про мою персону. За все мо╨ життя нiхто (навiть батьки) не радив менi, щоб я вчасно ©в i достатньо розважався, спав i пив соки. Ну, це можна сприйняти й ва невдатний жарт. Але я вловлюю в листi й справжнiй неспокiй, якусь засторогу, якусь пораду, менi зда╨ться, Вовка зна╨ щось таке, чого не знаю я, хоче менi допомогти. Ось: дожився - син радить, як жити в свiтi. Чому вiн менi радить? Для чого написав цього листа? Не знаю. Я нiчого по знаю. Менi гарно вiд цього листа й чомусь тривожно. Аж тепер збагнув до кiпця одвiчну сентенцiю про великих i малих дiтей та велике й мале лихо. Збагнув шкурою. Хоч i малими дiтьми я гаразд не натiшився. Робота й робота, наради та засiдання, вiдрядження та конференцi©. Що мо© дiти перейняли од мене? Чого я ©х навчив? Як рано вставати, як сiяти-орати, як шанувати старших? Найбiльше менi в пам'ятi вiдпустки. Особливо одна, яку провели на березi Десни. Хоч найняли кiмнату в дiда та баби, але поставили в кiнцi городу над затокою-озером намет i спали там, рано-вранцi я будив хлопцiв на рибу, звечора вони просили взяти ©х iз собою, а вдосвiта не хотiли вставати, сидiли в човнi заспанi та сердитi, але сходило сонечко, пригрiвало, й спивало з ©хнiх личок сон та вовкодухiсть, i наливало щiчки рум'янцями, а очi рибальським завзяттям. Ми ловили карасiв, плiток i краснопiрок, я поставив справу так, що буцiм мали забезпечити себе i маму харчами, хлопцi перейнялися цi╨ю iде╨ю й збирали ягоди та гриби, ловили рибу заповзято. Тi рибальськi ранки на озерi й досi в мо╨му серцi. Ми прив'язували човна до очерету, вудки закидали пiд латаття, i в шестеро очей пильно стежили за поплавками. Кому пощастить першому... Але то не були справжнi ревнощi - рибу вкидали до однi╨© сiтки. Тi ранки особливо зрiднили мене з синами. А потiм ми варили пiд осокорами юшку й тут же, пiд осокорами, лягали на сiнi спати й спали до обiду. Пiсля обiду йшли до лiсу або купалися на рiчцi. Купалися всi разом, i плавали наввипередки, й бризкалися водою, i Люба розбороняла нас. Це було особливо хороше, коли вона вдавапо-грiзно утихомирювала нашi бунти. Вечорами читали або грали в карти - в дурня. I все мрiяли впiймати сома, ставили приладу, але не впiймали. Мабуть, це теж сво╨рiдний его©зм, але я почувався до кiнця затнiпио тiльки тодi, коли зi мною були дiти та Люба. Менi тодi смакувала ©жа, й читалися книжки, i спи снилися лiгкi та при╨мнi. Так, так, тут мають вагу не якiсь доброчинностi, а его©зм. Я завжди привожу з вiдря джень дружинi та дiтям подарунки, бо люблю, як вони охають та ахають й обцiловують мене, я насолоджуюся i втiшаюся таким чином i тодi здаюся собi кращим, нiж к насправцi; менi й страва не лiзе в горло поза домiвкою - всiляке заласся: бутерброди з iкрою та червоною рибою,- бо зi мною не ласують Люба, Вовка та Едик. Люба радi╨ тим подарункам, либонь, дужче, нiж хлопцi, i потому нона вночi особливо щедра зi мною. Отже, купую я всiлякi речi не з велико© щедростi. Навпаки, чоловiк я скупий, знаю за собою цей грiх, але й боротися проти цього не хочу. Я не знаю, звiдки це в менi, мабуть, од батькiв, ощадливих та невибагливих до ©жi та одягу. Я важко розлучаюся зi сво©ми старими костюмами, менi муля╨ непотрiбна рiч у квартирi, менi болить неспожита та перепсована ©жа. Й купую я здебiльшого речi дешевi, хоч i розумiю, що це неправильно. Мабуть, знову ж таки це - вiдгомiн далеких голодних рокiв. Я з них вискочив, а вони з мене - нi. Я весь час уловлюю в собi звички селюка, я чимось дуже схожий на свого батька, який i досi повча╨ мене з кожно© нагоди, хоч не може не розумiти, що на всесвiтнiх перегонах я залишив його далеко позаду. Принаймнi про це йому нагадують i мо© невеликi (тридцять карбованцiв) щомiсячнi грошовi перекази. Спочатку я просто привозив ©м грошi або якiсь речi, але що можна подарувати сiмдесятилiтнiм батькам? Кролячу шапку, кожушану жилетку, хустку або капцi? Та й потiм помiтив, що iнтервали мiж мо©ми по©здками в село стають все бiльшi й все дужче браку╨ грошей у сiм'©, i я вирiшив раз i назавжди встановити твердий лiмiт, хоч Люба пiсля першого нерсказу не розмовляла зi мною два тижнi. Але ж ми так само посила╨мо двадцять карбованцiв ©© матерi. Я давно впевнився: людська скупiсть не ма╨ меж, як i людська вдячнiсть. Рокiв десять тому я допомiг поступити до залiзничного технiкуму Любиному племiнниковi й трохи допомагав йому грiшми. I ось вiн вже рокiв п'ять просто тероризу╨ нас - взяв собi за обов'язок привозити з усiх по©здок нам подарунки у виглядi бухарських динь, чернiгiвсько© картоплi, молдавського винограду. Вiн вже давно "перекрив" усю нашу маленьку допомогу й зна╨, що ми багатшi за нього, а отже, й досi почува╨ться нашим невiдплатним боржником. Я ще раз перечитав листа, й знову менi повiяло попiд серцем теплим вiтерцем i водночас щось налякало. Я згорнув листа вчетверо, сховав до внутрiшньо© кишенi пiджака. Я чомусь вирiшив не показувати його Едику. Й вирiшив бiльше не вертатися сьогоднi до листа думкою. Сiдаю в крiсло, беру в руки книжку. Коли вже я домучу цього Маркеса. Томик грубенький. I для чого я мучуся? Щоб довести собi, що я не пайдурнiший на планетi? А чи для того, щоб не видаватися бовтюхом у товариствi, де заходить мова про лiтературу? Не подоба╨ться менi Маркес. Iнодi нiби щось озоветься до мене з його сторiнок, вловлю якусь думку, а далi зпозу напружуюся, аж вивертаю мiзки. Чомусь менi зда╨ться: цей Маркес водить мене за носа, а сам пiдхихику╨ з кутка. А що як не тiльки мене? Колись же й голого короля всi бачили ошатно одягненим. Ось тут i розберися. Хто це з великих давав комусь пораду: пиши простiше, ти досить розумний, щоб писати просто. Мабуть, тiльки голий не король, а я. Чи ╨ що хтось у натовпi такий самий? Агов, озовiться! Помiчаю, що знову не читаю. Я просто не можу тут по-справжньому заглибитися в книгу. Менi незрозумiло, чому. Я весь час щось думаю, до чогось прислухаюся. Велетенський готель зда╨ться менi схожим на порожню бочку. Нi, не на порожню. На бочку, в якiй обкручуються старi iржавi обручi. Десь у коридорi гуде пилосос, клацпув лiфт, забулькотiла вода в трубi - i знову тиша. Й знову почуваюся кепсько. Мене щось точить. Мене точить тиша. Продiрявлю╨, як шашiль суху дошку. Подзвонив на роботу. Поговорив iз сво©м заступником. У них - запарка. Харчоблок переобладнувати закiнчують, а дорогу не розпочинали. Пома╨ асфальту. Завод, який обiцяв дати асфальт, вiдмовив. Завтра сходжу до мiнiстерства. Доведеться знову турбувати Миколу. Покружлявши думкою подвiр'ям сво╨© лiкарнi, тупо впиваюся очима в сiру стiну. Кудись би пiти. З кимось поговорити. А може, ©© справдi ризикнути? Чимало мо©х спiвкурспикiв залишилося в Ки╨вi. Я прихопив з собою старий записник, у якому ╨ кiлька телефонiв. З деким зустрiчався на нарадах, хтось дав чийсь телефон. Але всi записи - давнi. Якннсь час нас не полишало почуття стадностi, я сказав би - iнкубаторпостi, нам чогось не вистачало, ми ще не поодружувалися, не знайшли нових друзiв. Тодi друзiв знаходили легко. Нових друзiв, i забували старих. У днi навчання ми, хлопцi-медики, чомусь частiше дружили з дiвчатами. Не знаю чому, може, що вони чутливiшi, м'якшi душами, а ми ще не забули сво©х матерiв, може, що дiвчата писали конспекти, а ми не писали, й нам доводилося користуватися ©хнiми конспектами, може, що пiдгодовували смаженою картоплею та дерунами. Все разом. Я теж дружив з дiвчатами, з дiвчиною. З Марi╨ю Монь. Красивою свiтловолосою дiвчиною, красивою не якоюсь особливою, а звичайною красою. Красою укра©нською. ╙ дiвчата красивi осяйно. ╙ мовби не вельми красивi, але в яких ╨ iскринка, жаринка, вона першою впада╨ в око, i хлопець здебiльшого тiльки й бачить ту жаринку. Це може бути митт╨вий позирк гарних оченят, лiнiя брiв, усмiшка чи навiть звичка (iнодi вiдпрацьована, чого хлопець не зна╨) поправляти волосся. Нiчого того Марiя Мень не мала. У не© звичайне все - вiд iменi до обличчя - нi круглого, нi видовженого - вiд звичайних кiс до постави. Звичайна сiльська дiвчина, ще й без великих здiбностей до навчання - брала посидючiстю, працьовитiстю. З Марi╨ю дружив пе тiльки я. Нiхто з пас не був по-сиранжпьому в не© закоханий, хiба що тiль-тiль, нiхто не важився на ©© цноту (таке й на думку не спадало, це було б святотатством), нiхто з нас на молодших курсах не збирався до не© свататись. Хлопцi ж iз старших курсiв, подивившись ©й услiд, iн