пробував читати, але не читалося. Сiв бiля вiкна, дивився на фонтани, що бадьоро посилали вгору тугi струменi води. Внизу пiд вiкнами шурхотiли шинами автомобiлi, лунали приглушенi голоси. Мо╨ серце оповила важка туга, стало так тоскно, що хотiлося кричати. Я взагалi нудьгую в готелях, а зараз хотiлося завити по-вовчому. Завию - покличуть мiлiцiонера, скажуть - п'яний. Тисла низенька стеля, стискали жовто-рудi стiни, навiть висота (сьомий поверх) лякала мене. Я одягнув пiджак i вийшов з готелю. Вдень покрапав дощик, i в повiтрi стояла прохолода. Я брiв без мети вздовж каналу. Останнi рибалки змотували вудки, на травi сидiли парочки, й дво╨ старих, вiн - iнвалiд, з-пiд лiво© холошi виглядав протез, вона - дорiдна тiтуся - вкладала в кошики пакети, очевидно, сидiли тут давно, обiдали або й пiдвечерювали - провели день над водою. По той бiк каналу на узвишинi мчали по трасi машини, бiгли червонi трамва©, вбираючи в сво© черева та викидаючi© з них строкатi гурти людей. Люди йшли по сходах вниз, до мосту. Далi я блукав майже безлюдними вулицями i якимись переходами через двори, знову виходив до каналу ©© знову повертав назад. М'якi, напо╨нi дощем сутiнки спустилися на мiсто, великi бiлi будинки стояли, неначе кораблi на рейдi. Мабуть, таке враження склада╨ться вiд того, що зелень була молода, не затуляла ©х. А може, така асоцiацiя виникла вiд близько© води. Сутiнки чужого мiста завжди сумнi. Скрикнула сирена, сяйнули фари - повз мене промчала машина "швидко© допомоги". I щось скрикнуло в менi, я захвилювався й не одразу заспоко©вся, хоч збагнув, що ця машина но ма╨ до мене нiякого вiдношення. Мабуть, щойно в менi спрацював рефлекс. Один час - невдовзi по закiнченнi iнституту - я теж працював лiкарем "швидко© допомоги". Назавжди запам'ятався й перший ви©зд, мабуть, вiн багато в чому визначив мене як лiкаря, а може, i як людину. Здоровенний парубiйко лежав на тахтi й читав книжку. До цього вiн кiлька разiв блював i скаржився на бiль у животi й розладнання шлунку. Я тиснув йому на низ живота, пiдгинав ноги - нiяко© реакцi©. Привезти такого до лiкарнi - накликати на себе кпини й насмiх всього медичного персоналу. Скорше всього парубiйко вчора перебрав, а може, закусювали якоюсь гидотою, й тепер не призна╨ться в тому. Фельдшер, який був зi мною, махав рукою: "По©хали. Здоровий, як лут". Але чимось мене тривожили очi хлопця. Не схоже, щоб вiн обманював. Фельдшер пiдсунув хлопцевi папiрець, i той написав, що в лiкарню лягати вiдмовля╨ться. Вiн i справдi в ту мить почувався краще й засоромився викликом. А лiкарi з свого боку дуже часто страхуються, думають не про хворого, а про себе. ╙ такi, й чимало. Сьогоднi я вже знаю, яка то складнiсть, яка неповторнiсть - людина, неповторна кожна клiтина, кожна волосинка. Розкажи я комусь iз спецiалiстiв, то й з мене смiятимуться - пiсля велико© перевтоми у мене клаца╨ в головi. Десь злiва, пiд черепом. Клаца╨ за кожним кроком. Коли це почалося - подумав, щось попало в шапку, кiлька разiв скидав ©©, витрушував, обдивлявся, розтуляв рота, тягнув ноги, а воно клацало. Я навiть пожартував сам над собою - вiдпала клепка. Клаца╨ й понинi. I нiхто в те не повiрить. А то - мiй лiчильник, який раху╨ решту мого часу. У когось iншого - свiй, iнакший лiчильник. А ще в мене за кiлька днiв перед тим, як заболить серце, почина╨ десь на тiлi пульсувати жилка. На руцi, на нозi, на ши©... швидко й тонко - тiнь-тiнь-тiнь. Жоден терапевтичний довiдник, жодна дисертацiя не вказують на таку ознаку. I, по-мо╨му, такого попереджувального пристрою нема╨ нi в кого в свiтi. Решта викликiв тi╨© ночi були не складнi. А я не забував хлопця. Й двiчi дзвонив йому по телефону. У нього пройшов бiль i блювота припинилася. Я подзвонив ще раз, з автомата, коли звiльнився з роботи. Й потiм притьма бiг на роботу, вхопив машину; розбризкуючи калюжi, лякаючи Перших перехожих, мчали ми з увiмкненою сиреною по ще сонному мiсту. Ми ледве встигли привезти хлопця до лiкарнi, апендицит лопнув уже по дорозi до операцiйно©. Хлопця вдалося врятувати, а я пiсля того тяжко переживав i хотiв залишити службу в швидкiй допомозi. Я вже втомився, але менi не хотiлося вертатися до готелю. Раптом я помiтив, що повз цей будинок проходжу вдруге. Зупинився, подивился вгору. Зда╨ться, ото - Iннине вiкно. Воно свiтилося. З легеньким тремтiнням у серцi пiдiйшов до телефону-автомата. - Алло! - голос чистий, високий. - Добрий вечiр. Це дзвонить ваш недалекий сусiд... Я заблудився. Вона впiзнала. - Не вигадуйте байок. Так обманюють дiти. - Я не обманюю, а жартую. - Ще гiрше. Де ви? - Бiля вас, внизу. - Якщо вже додибали сюди - заходьте. - А ви... пробачте... Може, я сам нав'язуюся? - Менi, нi... - А кому ще? - Гомеру. - Хто це? - Побачите. Я пiшов у гастроном i купив торт та пляшку шампанського. Пiднiмався лiфтом, не мiг нiчого пояснити собi. Менi здалося: я прийшов сюди лише од свiдомостi того, що мене нiхто не чека╨. Воно й справдi було так, але не зовсiм. До мого приходу Iнна переодяглася. Була в червонiй сукнi, - квiтчастий халатик висiв на спинцi стiльця, вона винесла його в коридор, повiсила на вiшалку, ©© ноги в золотому капропi ступали по м'якому червоному килиму м'яко та грацiйно. Я сполохано вiдвiв вiд них очi. Квартира в Iншi - однокiмнатна, охайна, на пiдлозi лежав великий червоний килим, стiни обкле╨нi шпалерами з кораблями. Таких шпалер я нiде не бачив. I дужо багато картин на стiнах - кiлькома рядами, од середини стiни майже до стелi. Й на шафочках, на сервантах - скульптурки, деякi з них химернi та незрозумiлi для мене. Але навiть я втнмив, що все це не ширвжиток, а справжнi мистецькi вироби. - ╙ двi роботи Кавалерiдзе, - просто, без вихваляшiя сказала Iнна. - Оця i оця. Вона менi здалася зовсiм не схожою на ту Iнну, яку знав ранiше. Вона хвилювала мене простотою i скромнiстю, якоюсь особливою домашнiстю, яка таким жiнкам вельми пасу╨. Щоб не дивитися на не©, я знову почав розглядати картини. Серед них було дуже багато пейзажiв з широкою перспективою, а також пейзажiв морських, з кораблями та безкiнечною далечiнню. - В дитинствi я хотiла кудись утекти,- усмiхнулася Iнна. - А потiм? - вдавано байдужо поцiкавився я. - А потiм зрозумiла, що куди б не по©хала, скрiзь буду я. Я, я й ще раз я. Та й що я могла? Я - не хлопець. Ало щось залишилося у пам'ятi з тих днiв. - Я теж хотiв плавати. - Мабуть, не дуже хотiли, - мовила Iнна. - В кожнiй людинi горить якийсь вогник. Iнодi навiть кiлька. Треба лишень, щоб хтось на нього подмухав, розджохав. А це бува╨ дуже рiдко. - Ви... шкоду╨те за якимось вогником, що не спалахнув? - поглянув я на не©, i вона подивилася па мене, й щось таке, що розпочалося мiж нами за Марi©ним столом, вiдновилося знову. Це не була жага, це було... боюся помилитися... вiдчуття яко©сь близькостi, породжено© чимось таким, що мало збутися й не збулося, обопiльного смутку, доброго спомину, навiть спiвчуття. За вiщо спiвчуття, я не знав. Iннинi губи були чутливi й нiжнi, я знав це, хоч ще й не доторкнувся до них, як знав також i те, що обов'язково доторкнуся. Iнна ходила за мо©м стiльцем, подавала на стiл, я спиною вiдчував ©© i вiдгадував усе, що вона робить. - У вас дуже затишна квартира, - сказав я. - Менi тут дуже подоба╨ться, i звiдси я, мабуть, не пiду. - Я вiдчув, що знову пожартував невдало. Зрозумiла рiч, це був не зовсiм жарт, але й жарт також. Зi мною таке трапля╨ться дуже часто - пожартую i в ту мить вiдчую недоречнiсть власного жарту. Звичайно, можна б сказати цi самi слова якось iнакше, тонше або пiд iнший настрiй. Менi то бiльше соромно, що в принципi я дуже тонко вловлюю настрiй, атмосферу в товариствi, навiть "кон'юнктуру атмосфери", й тодi можу розвеселити товариство до знемоги, я балансую на гранi двозначностей, двозначностей дотепних, але не вульгарних, я кепкую над iншими, але насамперед над собою, менi лишень потрiбно "розкуватись", вiдчути себе серед сво©х. - Ще побачимо,- сказала Iнна, i я не зрозумiв, як це 'сказано. В цю мить вiдчув, як щось стрибнуло менi на . колiна. Це був великий попелясто-бiлий кiт. Вiн пiдняв хвоста, замуркотiв i потерся об мою руку. Я помiтив, що в нього тiльки пiвхвоста, i здивувався. Погладив кота, й ртой низько вигнув спину, нахилив убiк голову, тихесенько ' м'явкнув. - Ну ось, тепер можете залишатися. Гомер вас признав,-сказала Iнна.-Гомер, тпрусь. Знай сво╨ мiсце. Кiт ще раз муркнув, стрибнув на пiдлогу й пiшов у коридор. Вiн iшов трохи дивно, попiд самою стiною, в кутку повернув i знову ж таки попiд стiною, пiд прямим кутом, вийшов за дверi. - Гомер, спасибi тобi, - сказав я навздогiн котовi.- I все-таки - чому Гомер? - Бо слiпий. Хiба ви не помiтили? Безхвостий i слiпий, ще котеням собаки одбатували хвiст i видряпали очi. Почу╨ на сходах пса - шаленi╨ й стриба╨ на дверi. А менi, хазяйцi, не зна╨ чим i догодити. Бо©ться, щоб не вигнала, зна╨, що неповноцiнний. Ходить на унiтаз. Коли ©сть, нiде й крихiтки не залишить. - Iнна поправила руками зачiску. - Ну, чого ж ви сидите, вiдкорковуйте шампанське. Я подумав, що саме час подзвонити по телефону Едиковi й сказати, що я сьогоднi не прийду. День шiстнадцятий Я прокинувся вiд того, що в мене хтось вовтузиться на колiнах. Це був Гомер. Iнна вже не спала. - Прожени кота, - попросив я. - А то я його боюся... Якийсь вiн не такий, як всi iншi коти. - А нащо його проганяти? - Ти ж розумi╨ш сама. ...Потiм ми знову лежали поруч i дивилися в стелю, на якiй чiтко вiдбився узор фiранки. Iнна поцiлувала мене й сказала: - I все одно ти не годишся в коханцi. - За якими ж то графами? - усмiхнувся я. - За якими якостями? Фiзичними чи душевними? - Ти дуже пережива╨ш i весь час про щось дума╨ш. Ну, тепер кажи, що ти самотнiй, тебе нiхто не розумi╨... - Я справдi самотнiй - з недавнього часу. А ти... ти не самотня? ╞© повiки повiльно опустилися й знову склiпнули. - А хто тепер не самотнiй? - Ну чому ж. Я впевнений, ти користу╨шся успiхом у чоловiкiв. - Це зовсiм iнше. Але давай не розжалоблювати одне одного. Коханцям це не личить. Скажи лiпше якийсь компимент. - Ти менi зда╨шся по-справжньому розумною. - Для жiнки це не комплiмент. - Тодi що ще тобi сказати? Зда╨ться, я вчора увечерi сказав усе. - Тодi... це були лестощi. - Менi важко змагатися з тво©ми аспiрантиками... - Якими аспiраптиками? - Ти ж сама казала, що з вулицi коханцiв не водиш, тобi вистача╨ сво©х аспiрантiв i лаборантiв. - А-а. Ти таки справдi не розумi╨ш жартiв. - Я не розумiю тебе. - А що тут розумiти? Ми завжди кажемо, що нас не розумiють... Набива╨мо собi цiну. А самi дуже рiдко розумi╨мо когось. Так, як оце ти зараз. - Бува╨, люди проживуть життя й теж не зрозумiють одне одного. - Важливо спробувати зрозумiти. Якщо спробувати щиро, тодi здебiльшого все буде гаразд. Ну, а вже коли... Тодi треба розлучатися. - Ти розлучилася, побачивши, що всi тво© намагання марнi? Вона повернула до мене обличчя. Менi здалося, з ©© очей виплiску╨ страх. - Хiба ти... нiчого не зна╨ш? - Ну... тепер всi розлучаються. Вона знову дивилася в стелю. - Мiй чоловiк i моя дочка загинули... В мене по тiлу побiгли холоднi мурашки. - Як це сталося? - запитав я, бо що ще мiг запитати. - Купалися в морi. Був шторм. Невеликий. Чотири бали. Вiн узяв дочку на руки, стрибав з нею в хвилях, ©й було десять рокiв. Його збило хвилею... Очевидно, вiн шукав ©©... I вже не виплив сам. - А ти? - одважився я що на одне запитання. - Яв той день не пiшла на море. Тугий холодний обруч стиснув мо© груди. Всi мо© думки розгубилися, в головi стояла холодна каламуть. Крiзь не© пробився здогад, що тодi вона й зiйшлася з Марi╨ю, прихилилася до не©. Не знаю, чому я так подумав. Iнна сiла, тримаючи простирадло на грудях. - Одвернися. Я одягнуся. Ми пили каву, i ©ли принесений мною вчора торт, i перемовлялися про щось дрiбне, сторонн╨. Я вiдчув, як нас мовби щось рознесло у два протилежнi боки, так розносить, розламавши навпiл, одну крижину рiчкова течiя, я не мiг пояснити, чому так сталося й що ж роздiлило нас. Зда╨ться, я не припустився нiяко© нетактовностi... Крiм хiба тi╨©, що не знав, не розпитав нi в кого ранiше про Iннину трагедiю. Ми не сердилися одне на одного, не почували й тiнi неприязнi, просто ми не могли розмовляти в попередньому тонi. Мабуть, щоб перебороти цей бар'╨р, потрiбно багато часу. Адже я тiльки тепер зрозумiв, що Iнна важко торувала сама собi шлях, що вона жiнка мужня й талановита i, очевидно, сприймала всi отi мо© баляндраси з невеликою дозою гумору та скидкою... на мою провiнцiйнiсть. Кохання тако© жiнки потрiбно завойовувати довго й терпляче. А може, мене пригнiчувала думка, що я прийшов до Iнни не з велико© вiдваги, на яку мене кинуло палке кохання, для якого нема╨ перепон, що це не кров бризнула iз зарубцьовано© рани, а прокапотiли затру╨нi ©ддю злостi сльози. Я прибився сюди, аби погамувати самолюбство... самолюбство рогоносця? Що пал мiй - не пал любовi, а вогонь помсти? Тепер ми з Любою квити? Це мене привело до Iнни? Нi, не це. Воно тiльки... додало смiливостi. Мовби дали дозвiл... I це потьмарю╨ радiсть того, про що мрiяв, марив стiльки рокiв, а точнiше - фантазував. Усi ми живимо фантазiями. Радостi справдi нема╨, якась гiркота, неначе по©в травм з полипом. Звiдки таке порiвняння? Трава - прiсна, а полин - гiркий. I це знову властивiсть мо╨© вдачi - прихмарювати сопочко, яко так рiдко загляда╨ до вiкна. Цi╨ю думкою я ображаю й Iпну. Але прогнати ©© не можу. Якби все це сталося ранiше, з великого кохання, я був би щасливий i страждав безмiрно. О, я вмiю страждати, може, це ╨дине, що я вмiю. Страждати за себе, за Любу, за дiтей, за родичiв, за знайомих i отруювати теплi погожi днi. Але таки досить. Нинi у мене ╨ серйознiшi пiдстави для страждань. Коли я закiнчив важку для мене процедуру зав'язування галстука, Iнна пiдiйшла до невеликого однотумбо вого столика, вiдчинила верхню шафу й дiстала звiдти невелику синю папку. - Тебе не обтяжить, якщо дам тобi почитати оцей опус? Це - два роздiли з мо╨© докторсько© дисертацi©. Основнi роздiли. - Якщо я щось зрозумiю... - Це - в обмiн... Я читала твою книжку. В цiй мо©й роботi ╨ одна думка... Одним словом, почитай. При╨мне тепло розлилося менi в грудях. - Я прочитаю швидко. Менi зараз робити нiчого. ...Едик у мене нi про що не запитував. Вчора по телефону я йому сказав, що здибав старого товариша й переночую в нього. Едик гортав пiдручники, а я читав Iннину роботу. Iнодi Едик що-небудь запитував у мене, i я йому вiдповiдав, але вiдривався вiд Iннино© роботи знехотя, вона захопила мене. Я читав дослiдження про вживання хiмiчних препаратiв у медицинi, й знову по-новому бачив Iнну, я якось особливо вiдчув, що кожен абзац писала вона, перед оцим реченням, мабуть, довго сидiла замислена, а оцi пiдрахунки робила ранiше, а це слово виправила в поспiховi на iнше. Незвичайна жiнка... I не випадково вона вибрала собi в подруги Марiю. Я не помiтив, що давно не читаю, а думаю про Марiю, про Iнну, про ©хню дивну дружбу, про Iннину квартиру, намагаючись розгадати по нiй ©© хазяйку. У мо© роздуми ввiрвався телефонний дзвiнок. Кiмнатка в нас маленька, i його дзеленчання наповнило ©© по вiнця в одну мить. Я пiдняв трубку, в нiй пролунав голос ╙вгена Сидоровича. Той голос був такий нерiшучий i тоненький, що, здавалося, вiн ось-ось перерветься, пересохне, як пересихав кволий струмок лiтньо© пори. - Я не хотiв дзвонити... А потiм подумав... Щоб не було несподiванкою. Ваш син може розгубитися на наступному екзаменi. Лiпше все знати ранiше. - Що трапилося? - грубо обiрвав його я. - Сам не розумiю. Ваша землячка... Одним словом... поставила за твiр трiйку. Я не знаю, чого мене так приголомшили Онищенковi слова. Адже вважав, що менi вже байдуже, якою буде решта оцiнок в екзаменацiйному листку Едика. Менi здавалося, я навiть хотiв, аби вiн зрiзався. Тодi б все стало на сво© мiсця. Так, буде вдома буря, а я скажу... Скажу, що було б переспати ще з кимось, що ж ти плуталася тiльки з одним. Гнiздився в мо©й головi й такий варiант помсти. Але тiльки варiант. I дуже умовний. Насправдi я й далi вболiвав за Едпка. I тепер сидiв, i трубка тремтiла в мо©й руцi. - Як трiйка? - видихнув у трубку. - Трiйка. Але ви не вiдчаюйтесь. Ще можна боротися... Аркадiй Васильович вже зна╨. Ваша землячка... - Iдiть ви к чортам собачим iз сво©м Аркадi╨м Васильовичем! - раптом заревiв я. Едик дивився на мене злякано. По його красивому обличчю розповзалися бiлi плями. В одну мить вiн став маленьким i жалюгiдним, його очi блиснули зрадливим блиском. Вiн розумiв, що це - катастрофа. Мотор вiдмовив, внизу - лiс, лiтак ще летить, але летить вже тiльки по iнерцi©. При такому конкурсi втрата одразу двох балiв - втрата всiх шансiв на вступ. "Ваша землячка" - зринуло в мо©й головi. Так вилiта╨ з води пущена з дна порожня закоркована пляшка. Навiщо вона це зробила? Едик не мiг, просто не мiг написати погано. Вiн краще за всiх у школi писав твори, ©х вмiщували до стiнно© газети, посилали на районну i навiть обласну олiмпiади... Руки мо© й далi тремтiли. Але тремтiли вже не вiд хвилювапия, а вiд гнiву. Я висмикнув з кишенi записник, вигрiбав папiрцi з номерами телефонiв. Не знав, для чого дзвоню, - щось змiнити вже неможливо, просто хотiв сказати Тирсi найприкрiшi слова, якi запеклися в серцi. - Рая?.. Ра©са Максимiвна? Це ви? Це ти?.. Я хотiв довiдатись... Мене здивувало... Хто дзвонить?.. Вiктор... Вiктор Iванович Кириченко. - Я замовк. Мовчала й Райка. Мабуть, мiй дзвiнок запопав ©© зненацька. По довгiй хвилi вона тихо сказала: - Я не могла... поставити йому бiльше. - Знову запала довга пауза. Я вже опанував собою. В головi несподiвано майнуло: "На©вна чи дурна?". - Розумi╨ш, я не можу в це повiрити, - сказав я. I раптом Райка вибухнула. I я в одну мить почув голос колишньо© Райки, розвихрено©, прямо©, як спиця, запекло©, тако©, якою пам'ятав отам у лiсi, в школi i яко© тепер не хотiв пам'ятати. - Нецiкава робота. Нещира. Просто - погана. Его©ст у тебе син, хитрун. На полiтицi граб. - По-мо╨му, за це трiйок не ставлять. Райка мене не слухала. - Вiн пише: "Кожного ранку, йдучи до школи, я кладу квiти на могилу Кирпоноса..." А могила Кирпоноса тут, у Ки╨вi. Як вiн мiг класти на не© квiти, йдучи до школи? - Це ж образ, образ, - тепер кричу вже я. - Як ти не розумi╨ш. Яка ти вчителька... Ра©са враз притихла й сказала втомлено, але так само безкомпромiсно: - Кон'юнктурник вiн, та ще й безграмотний. Вже в першому реченнi слово "Союз" написав з маленько© лiтери. I ще... кiлька помилок. А потiм - шпори. Всю руку обписав... Я не захотiла... Не захотiла тобi ганьби. Тут набивався менi в допомогу з ручкою один шпиндик. То я його шугонула. Я мовчки поклав трубку. Десятипудовий тягар упав на плечi, притиснув, i я сiв на лiжко. Осiннiм листопадом крутилися в головi думки. I серед них одна - твереза, холодна, гостра, мов колiйський нiж. Думка про те, що з цi╨ю оцiнкою можна боротися. Особливо - при пiдтримцi... ╙вгена Сидоровича. Або й самому пiти до ректора. Кiлька помилок у публiцистично-пiднесенiй роботi... Отже, ©х не так i багато. Скiльки дозволя╨ться зробити помилок у такiй роботi? Якi дурницi лiзуть до голови. Звичайно, Райка... Я й зараз не мiг примиритися з нею, i зараз у мо╨му серцi стримiла проти не© гостра скалка, але ж вона... права. Я сам казав Едиковi майже такi самi слова. I мiг же вiн написати про Чiпку та Грицька. Була така тема: "Порiвняльна характеристика Чiпки та Грицька з твору Панаса Мирного "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?". Ще вдома ми разом аналiзували твiр Мирного. - Що... таке? - запитав Едик. Його рот повело кутиками в боки, й Едик був схожий на викинутого на берег пiчкуря. - Ти користувався шпаргалкою? - в свою чергу запитав я. - А вона впiймала, впiймала! - раптом закричав Едик i з його очей потекли сльози. - Зараза монгольська, вонюча кобила... Стукотiла копитами бiля дошки... "Пишiть спокiйно, не хвилюйтеся". Я чомусь дивився на Едиковi руки. Вони були чистi, з пещеними нiгтями на довгих пальцях, такi руки дуже подобаються дiвчатам. Едик ще вчора позмивав з долонь цитати. - Дуже багато граматичних помилок, - сказав я неправду. - Проте не все ще втрачено. Треба готуватися до останнього екзамену. - Я не вiрив у те, що кажу. - I вiдповiдати вагомо, спокiйно, впевнено. Покладатися тiльки на себе. Предмет ти зна╨ш. - В кiнцi мiй голос став дуже схожим на голос ╙вгена Сидоровича, i я замовк. Едик витирав кулаками сльози й з недовiрою дивився на мене. В цю мить менi здалося, що вiн дивиться на мене в презирством i ненавистю. - А чого не приходять цi самi?.. - раптом запитав вiн. - "Жучки"? Д'iвопив же ось один. - Дзвонив. Але не прийшов. А другого не видно зовсiм. Я мовчки стенув плечима. День сiмнадцятий Я сидiв у Iнни й обговорював з нею роздiли, якi вона дала почитати. Щойно я вiдкрив папку, вопа дiстала з ящика столу пачку "Кента". Сiрникiв не було, вона пiшла за ними на кухню. На столi лежав Iннин капелюшок, мабуть, скинутий в поспiховi. Я взяв у руки бiлий капелюшок, погладив його. М'який ворс залоскотав пальцi. Iнпа вернулася з сiрниками. Я бачив, як тремтiв у ©© пальцях вогни ©© на кiнчику сiрника. Iнна хвилювалася, отже, приймала мою думку всерйоз, i я аж запишався. Мене знову бентежила ця жiнка, бентежила якось особливо, менi було тривожно й трiшки сумно. Очевидна рiч, пiсля того, як я сказав, що йду до не©, вона мене чекала. Але як вона мене чекала? Чи хоче вона менi сподобатися? Нi, таки не знаю. На нiй сiрий строгий костюм, бiла з коротким комiрцем кофточка. На обличчi - трiшки косметики, коротке волосся зачесане вгору й заколоте набiк. Менi дужо подоба╨ться така зачiска, вона хвилююче оголю╨ шию. Кiлька волосинок вибилося, вони здаються беззахисними. Iнна вiдчула це й пальцями лiво© руки пiдiбрала волосинки. Сама вона не зда╨ться менi беззахисною. Я подумав: той, кого кохала ця жiнка, був або дуже щасливий, або дуже нещасний. Ще вчора увечерi я мiг ©© про це запитати, але сьогоднi таке запитання пролунало б безтактно. Також я думав про те, чи прийду ще коли-небудь у цю кiмнату. Не так, як зараз, а без папки, як учора. Цього я не знав. Це залежало вiд не©, вiд мене й ще вiд чогось, про що я _боявся думати й не мiг не думати. Менi здавалося, що саме з цi╨ю жiнкою я вiдчув би всю повноту життя. Проте не був упевнений, що змiг би досягти цього тепер. Ким би я був з нею? Вiктором Кириченком чи чоловiком Iнни Стро╨во©? До речi, вопа залишила сво╨ прiзвище, сполучивши з прiзвищем чоловiка, я прочитав це на пайцi: Галицька-Стро╨ва. А може, ми й тодi не були б щасливi? Перетворилися на суперникiв або завадило ще щось. То не просто затерте пояснення: не зiйшлися характерами. Ми он з Любою теж не зiйшлися характерами. Прожили життя й не зiйшлися. Спiвiснували. Донедавна я тим вдоволь-пявся. "Залiз черв'як у хрiн та й дума╨, що в свiтi нема╨ нiчого солодшого". "I все-таки, якби поруч зi мною була така жiнка, як Iнна, то, може б, i я... то, може б, i я звершив щось значне в життi". "Так-так. Якби щезли Емми, то щезли б i Нельсони". А може, навпаки - саме через Емм ядра вбивали Нельсонiв, а мудрецi ставали жалюгiдними примiтивами. Одначе менi такi крайнощi не загрожували нiколи. У коридорi задзвонив телефон. Я вже знаю цей дзвiнок. Дзвiнки, як i людськi голоси, не схожi один на одного. Я по©ду й колись подзвоню зi свого мiста по цьому телефону. Якщо... звичайно, залишуся живий. Iнна пiшла й вернулася здивована: тебе. Я був здивований ще дужче, нiж вона. - Я нiкому не давав твого телефону.Вiд хвилювання в мене спiтнiла рука, якою вхопив трубку. - Слухаю. - Тату, - пролунало в трубцi. - Тату, куди ти подiв кип'ятильник? Я не можу його знайти. А потiм... дзвонила мама. Вона каже, щоб ти пiшов до Аркадiя Васильовича. Вiн теж дзвонив i запитував, де ти. Мене обпекло жаром. Менi здалося, я кручу в руках вузлик, а в нього десятки кiнцiв, i я не знаю, за який ухопитися. "Звiдки вiн узяв Iннин телефон? Чому Люба подзвонила вдень? Навiщо я Роговому?" Нижньою губою злизав краплину поту над верхньою. Гарячково нишпорив у кишенях, вивернув просто на тумбочку все, що в них було. Так, я забув Iннину вiзитку з написом губною помадою "Заходьте обов'язково" бiля телефону. А може, вiн ще й заглядав у папку, звiрив вiзитку з прiзвищем власницi папки й таким чином встановив, де я ночував минуло© ночi. Люба, може, й дзвонила, а може, й не дзвонила, а Роговий ни дзвонив напевно. Вiн менi бiльше не подзвонить нiколи. Юний негiдник цього не зна╨, вiн вигадав телефонний дзвiнок Рогового. Вiн мене шантажу╨. Шантажу╨ тим, що скаже Любi, де я ночував. Вiн бо©ться, що не поступить. Ще вчора вiн запитував, чому не приходять Роговий i Онищенко. Мабуть, вважа╨, що я ©х одшив, корабель пливе без керма, от через те й трiйка. Червоний туман застелив менi очi. Я чую слова, якi прориваються крiзь дзвiн кровi у вушах: "Ах ти мерзотнику". Хто це ©х менi нашiпту╨? Це я сам шепочу ©х. Квака╨ у руцi трубка. Очевидно, Едик, не дочекавшись мо╨© вiдповiдi, злякався й поклав свою. Я кидаю трубку. До хрускоту стискаю кулаки. Менi хочеться кричати, бити, ламати все довкола... Ламати в чужiй квартирi? Я бачу в темнiй глибинi дзеркала, освiтлений маленьким бра, чийсь ощирений рот. Хто то сто©ть передi мною? Якийсь знервований чи злий чоловiк. Хто вiн? Негiдник? Порядна людина? В коридор виходить Iнна. Вона стривожено дивиться .на мене. - Що там сталося? Хто це дзвонив? - Нiчого не сталося. - А все-таки? - Дома... непри╨мностi. - Якi? Хтось захворiв? - Син розлучився... Старший син, - бовкаю я. - I взагалi... Пробач, Iнно. Я пiду. Одним словом... - Я махнув рукою. Iнна спочутливе кива╨ головою. Я беру свiй портфель, намагаюся вичавити усмiшку. - Бувай... - Бувай, - каже Iнна й дивиться на мене, як дивляться лiкарi на хворих. Я знаю цей погляд. Вiн такою мiрою закумуфльований, що простий смертний нiчого не прочита╨ по ньому зроду-вiку. Я крокую вулицею. Назустрiч менi йдуть люди. Я не бачу облич. Тiльки - бiлi плями. Маски. Ширми. Старi, потрiпанi, новi, такi, яких не розбереш, скiльки вони прослужили, заштопанi, пiдфарбованi... Кра╨м тротуару пливе витрiпана, в зморшках ширма, за нею - iнша - ясна, чiтка, з намальованою усмiшкою. Такою, як у мого Едика. Так, так, я бачив тiльки ширму... Всi днi, всi роки - ширму. Коли, вiдколи я бачу ©©? Я переходжу дорогу, на мене ледве не на©жджа╨ машина (в цю мить у головi пунктиром пролiта╨ постать Олексiя Дiгтяра серед дороги), бреду навмання, набираючи в черевики пiску. Я не шукаю сходiв, не шукаю стежки, йду i йду кудись вниз i враз натикаюся на синю стрiчку води. Далi йти нiкуди. Далi йти нiкуди! Ми завжди i скрiзь наштовху╨мося на перепони. Вони нас зупиняють, iнколи рятують. Iнколи ми об них розбива╨мося. Я лупаю очима, розглядаюся, нiби вийшов з туману. Та це ж Днiпровий рукав. По той бiк - Гiдропарк. Бурунять воду човни, бреде попiд берегом рибалка, лiниво кида╨ блешню. Вiн сам не вiрить, що може щось упiймати. Ми часто в життi кида╨мо блешню без жодно© надi©, просто не лиша╨ться нiчого iншого. Я вiдступаю на кiлька крокiв, сiдаю на зелений горбик. У скронi й далi стукають молотки: гномики-ковалики роблять свою роботу - в грудях порожнеча, i десь у нiй - тонюсiнький, як голочка, бiль. Бiль у вакуумi. Але тепер я вже можу мiркувати. Я хочу дiйти iстини. Яко© я хочу дiйти iстини? Тi╨©, велико©? Яко© не дiйшли всi разом за тисячi рокiв? Нi. Сво╨©, маленько©. Як це сталося? Коли це сталося? Коли? I чому? Чому - не знаю. Неначе ж... все було як у людей. Купував черевички, рукавички, штанцi. Водив на прогулянки. На гойдалку-коня, на карусель. По алейцi слiдом за голубами: диб, диб. "Гулi, гулi". Пiдставляв спину i бiгав, як баский кiнь. Читав про Iвасика-Телесика та Чипполiно. Допомагав розв'язувати задачки про двi труби: в одну вода налива╨ться, в другу - вилива╨ться. Проводив "душерятiвнi" бесiди на нiч - був впевнений, що так потрiбно, що виконую велику виховну роботу. Ще й намагався подати "в цiкавiй формi". Щоб син не позiхав. Вiн слухав. I кудись дивився. Iнодi щось запитував. Може, я вчив його но тому, що треба, й не так, як треба? Я намагався прищепити дiтям любов до працi, пошану до святого хлiба, вчив на контрастi, навiть тримав для цього "наочне приладдя". Зда╨ться, справдi нiчого переконливiшого й вигадати не можна. У мене в банцi лежить шматок окупацiйного хлiба. Сталося це так: ми саме обiдали, коли нiмцi, що вiдступали, почали виганяти з села людей. Вони заскочили до нас зненацька, мати щойно налила в миску юшки й поклала на стiл хлiб - шматок ячника вперемiшку з викою i половою. Тим окрайцем, завбiльшки в кулак, можна було вбити вола. Два тижнi гнали нас нiмцi розгрузлими осiннiми дорогами, а потiм ще два тижнi ми ховалися в ярах на Засуллi, i вже по тому вернулися додому. Миска з юшкою так само стояла на столi, i бiля не© лежав хлiб. Юшка загусла, затвердiла, мати виколупувала ©© ножем, а хлiб так зачерствiв, що його не можна було розбити й молотком. Мати чомусь закинула його на полицю в сiнях, де вiн дужо довго валявся серед осколкiв i мантачок, а коли через два роки хтось iз нас, дiтей, прибiг з ним до не© й запитав, що це таке, вона довго хитала головою, заплакала i поклала той осушок в черепочок па суднику й при нагодi показувала :знайомим, а також нам, дiтям. Замавши власну сiм'ю, я забрав той окрайчик i поклав у скляну банку з кришкою i потiм часто показував сво©м дiтям. На чорному антрацитному зрiзi видно остюки i золотавi, блискучi, схожi на нарости лишаю, кружальця просяно© полови. Вiд одного погляду на той хлiб у мене ставало важко в шлунку. Одначе на хлопцiв та наочна агiтацiя чомусь не дiяла. '_Можливо, поганий з мене агiтатор, можливо, щоб все те осягнути, не потрiбно дивитися на той хлiб, а поносити йго в шлунку, але мене до болю ображало, коли хтось iз них, вловивши паузу в мо©х повчаннях, пiдступно-поштивим голосом кликав: "Вовко, Вовко, йди, батько хлiб показуватиме". I стояли навпроти мене смиреннi, а в очах скакали бiсики. Потрiбно зiзнатися, що виховнi моменти - виховними моментами, а я й далi почувався, як i всi ми, грiшнi. Купував дiтям лижi, iграшки, велосипеди. Були одягненi, нагодованi, вмитi. Моя дружина (намагаюся судити цiлком тверезо) не найгiрша з матерiв. Вона любила ©х. "Так чому ж, чому ж тодi вони не такi, якими я хотiв ©х бачити?", - заглушуючи шум у вухах, без голосу кричу я. Чому в п'янички Квача, який живе в мо╨му будинку на першому поверсi, такi гарнi хлопцi. Обидва працюють, вiддають матерi грошi, захищають ©© вiд батька. Ага - випяток. Бояться бути схожими на батька. А чому в Полян-ьких такi ввiчливi, такi скромнi дiвчата? ╞хнiй батько працю╨ на базi, мати - в гастрономi. Увесь будинок бачить, як щовечора пiрить вона з гастроному важкого кошика. Так, i це виняток. Але i в сiреньких Млинченкiв дуже порядна дочка, я знаю, вона була в нас у лiкарнi на практицi! Тодi чому нашi дiти не стали такими, як ©хнi? Причина цьому - наша зайнятiсть, заклопотанiсть? Тс, що ми iнколи сваримось, що Люба сяга╨ у сварках зi мною i з ними крайнiх меж? ("Слинько. Зараза". -"Сама ти зараза".). В тому, що вони завжди знали: у батька ╨ грiш, нехай не © жмикрутиться, як жлоб. Вони мали все, бiльшого самi вже не зароблять. Нiчого дертися вгору, пробиратися через хащi. Причина в тiй поiнформованостi, яку мають, в нечесностi самого вселенського свiту - в кiно i книжках то й знай показують, як тисячi вiкiв обдурюють одне одного в свiтi люди i як можна обдурити краще? У втратi почуття святостi? Почуття цнотливостi?.. Справедливостi?.. О свiте, як же ти вихова╨ш сво©х майбутнiх мешканцiв? Нi, я не годен знайти вiдповiдь на всi отi "чому?". Залиша╨ться ще - "коли?". Тодi, як просили, щоб ©в мапну кашу, а вiн не хотiв ©сти, i ми ставали перед ним дибки? Коли не захотiв ходити до дитячого садка i ми пожалiли його, забрали звiдти, найняли няньку, а вона була хитрою i недоброю? Коли упросили нас, щоб ми купили цуценя, а потiм не хотiли вставати й водити його на вулицю, й довелося вiддати цуценя сторожевi з автобази? Коли вiдкрутили з товаришем у iнвалiднiй колясцi фару, а потiм звернули на двiрниччиного Гриня, двi╨чника й балбеса? Коли ясно© сонячно© днини у пiонерському таборi пiонервожата i вчителька вчили дiтей, як проводити пiонерськi збори, як писати протоколи, i всi дiти не слухали, пустували, а Едик сумлiнно та з натхненням мережив рядками сторiнки? Коли у восьмому класi учнi по©хали в трудовий табiр i Едик сказав, що бiльше не залишиться там, бо вони, мовляв, роблять дурну роботу: рвуть моркву, складають на купки, а ту моркву потiм нiхто не забира╨, вона гни╨, а вони рвуть i складають новi купки? Ми повiрили, та так, воно, певпо, й було, i сказали директоровi табору, що ©демо в санаторiй, мусимо забрати iз собою сина. Щоправда, наступного року ти наполiг, i Едик знову по©хав у табiр. З класу ©х по©хало тiльки четверо. Чи це вже сталося аж у десятому класi, коли класна керiвниця обiцяла витягнути й Едика на медаль i не витягла? А може, вже аж тепер, як уперше прийшли до нас Роговий i Онищенко? Й на цi запитання я також не мiг вiдповiсти. Важка образа на свiт, на Любу, на самого себе пекла менi горло, на не© накочувалася iнша хвиля - гнiву, й творили такий коктейль, що вiд нього можна було похлинутися. З усього цього хаосу, з хитросплетiння запитань i вiдповiдей випливало тiльки одне: мiй син - негiдник, послi-дущий пiдляк, топкий i пiдступний лицемiр, i таким вже залишиться назавжди. Це не заноси й перекоси, вiн дi╨ продумано, тверезо, вцiля╨ у сонячне сплетiння. Нiякi прорахунки виховання не можуть його виправдати: вiн розумi╨ все й свiдомо керу╨ сво╨ю поведiнкою. Якби йому вдалося стати на першi сходинки, вiн, мабуть, справдi пiшов би далеко, пробирався б угору спритно й винахiдливо, пролазив пiд ногами, дряпався по головах, вiдпихав з дороги тих, що загавилися, когось, може, зiпхнув би i в прольот... "В душi нi трепету, нi спiвчуття, нi навiть на©вного подиву перед тим, що вiдбува╨ться навкруги". "Дурнi, от i мучаться". "Що це таке,- жахаюся я.Звiдки? Якiсь галюцинацi©? А-а, з Нечаева. Це його слова. Того страшного чоловiка". "Ну, це ти вже занадто, - нашiпту╨ менi якийсь голос. - Утiшся. Тво© сини - не найгiршi. Не п'яницi, не хулiгани, не бандити. Едик - гарний на взiр, здоровий, розумний. I може, й справдi ти ще колись пишатимешся його успiхами". Не треба менi його успiхiв. Його кар'╨ри, його слави. Менi потрiбен чесний син. А вiн таким уже нiколи не стане. Вiн житиме, як жив, i, можливо, поступить на той рiк, й нiхто нiколи не здогада╨ться, який вiн насправдi. I десь живе дiвчина, яка стане його дружиною. Добре, якщо це буде така ж пройдисвiтка, як вiн сам... I раптом, неначе снайперська куля з далеко© вiдстанi, мене вража╨ думка: чим ти клопочешся? Над чим побива╨шся? А може, воно вже тобi зовсiм не потрiбне? Я пiдхоплююся. А що ж... одним махом - все. По©хати й добити до кiнця. Портфель iз знiмками зi мною, я вiдносив у ньому Iннi ©© роботу. Я почуваю, що це рiшення не породжене хвилиною розпачу. Воно зрiло давно, я до нього готувався всi цi днi. Що ранiше розшукав телефон Петра Огира й дзвопив йому на роботу. Набивався провiдати. "При©зди, коли хочеш", - сказав Петро. Петро працю╨ в онкологi©. Я не знаю, чому вибрав його. Ми з ним нiколи не дружили, щиро кажучи, вiн менi нiколи не iмпонував. Ото вже було справжн╨ село, таке репане, що могло шокувати й мене. Та де там село, белебень, глухий, вiдлюдькуватий хутiр. "Тiтко, - кричить вiн у гастрономi через голови покупцiв до похмуро©, яка вперто маску╨ться косметикою пiд дiвчину, продавщицi.- Ваш ковбик жарений на смальцi?" - "Это не ковбик, это сальтисон". - "А на смальцi чи на салi?" - "Нахал. Дурак. Не мешай торговать". Петро здивовано чуха╨ потилицю: "Хлопцi, чого вона з'╨репенилася?" Мабуть, я вибрав Петра через те, що вiн, як менi зда╨ться, не зможе приховати правди. О, в цих справах ми досягнули вiртуозностi. Можливо, це ╨дина в свiтi брехня, вiд яко© не повиннi вiдмовитися люди. Але я не хочу i ©©. Сьогоднi субота, проте я знаю, що Петро в лiкарнi. Зiбрав про нього чималу iнформацiю й вивiв з не©, що ©хати менi потрiбно саме до нього. З чверть години простояв у черзi на таксi, а за пiвгодини вже був у онкологiчнiй клiнiцi. Я йшов швидко, широко та впевнено вимахував портфелем, не розглядався, й чергова не зупинила мене. Менi не хотiлося марнувати час: викликати Петра по телефону, виписувати перепустку. Вже аж у кiнцi довгого коридора вiдчув, що в мене в грудях напружилася якась линва, а ноги в колiнах нiби розм'якшилися, ледь пружинять. Я змусив ©х ступати твердо. Петро Огир стояв за столом у сво╨му кабiнетi, складав на купу якiсь папки, мабуть, iсторi© хвороб. Вiн мене не впiзнав. Перший чоловiк, який мене не впiзнав. Зате я впiзнав його одразу, хоч, леле, змiнився вiн неймовiрно. Передi мною стояв огрядний товстий чоловiк з великою, зовсiм лисою головою,- тiльки вiночок волосся нижче вух, як у святого Петра в мультиплiкацiйних фiльмах, - великим носом, великими губами та великими добрими очима. - Би зна╨те, сьогоднi я не зможу вас прийняти, - вибачливо сказав вiн. - А коли, Петре? Вiн заморгав бiлими повiками, його рука несамохiть ковзнула до потилицi. - Чи не Вiктор, хай тобi бiс! - А нащо вiн менi, твiй бiс? - Ну ти ж i той... замаскувався пiд молодого. - Якби замаскувався пiд молодого - упiзнав би. Ми обнялися. Пiсля кiлькох фраз ("Ну, як воно?" -"Та так, живемо"), Петро вже по-справжньому скрушно пошкрiб п'ятiрною потилицю. - Ти хоча б подзвонив... Така петрушка вийшла... Я з двома чуприндулами зiбрався на рибалку. З нашими, рентгенологами. Хотiли заскочити додому, перевдягтися, й - гайда. Линва в мо©х грудях обвисла. - То що ж, ©дьте. Iншим разом... Я сам рибалка... Сковородочнiк. - Як це? - не зрозумiв Петро. - Ну, ╨ поплавочники, ╨ донники, а ╨ сковородочники. Петро смачно зареготав. - Розкажу хлопцям. I враз у мо©й головi сяйнула спасенна думка. - А ви б не взяли мене з собою?.. Завтра недiля... Та й взагалi менi тут кiлька днiв робити нiчого. Син поступав до iнституту, а я блукаю, як потороча. Якби знайшлися якiсь старi штани... - А що ти вмi╨ш робити, якщо ти сковородочнi©к? - примружився Петро. - Дрова рубати, картоплю чистити. Смiшити: стаю на голову й кукурiкаю. - Ну, такий кадр нам пiдiйде. - В мене нема╨ нiяких припасiв, так я... горючим. - А це вже - кинь. Хабарiв не беремо. Ну, все. На коня, незаможник! Обо╨ "чуприндулiв" чокали Петра бiля "коня" - жовтеньких "Жигулiв". Вопи справдi були чубатi, худi й чубатi, тiльки один - високий, а другий - низенький. - Микола Лiтнiй,- простягнув руку високий. - Микола Зимовий, - простягнув руку низенький. Я спантеличено крутив головою. - Ну, це - щоб не плутати, - пояснив Петро. - Два Миколи. Один i справдi народився влiтку - як i вiдповiдний святий, а другий - взимку. Я придивився пильнiше, щоб не поплутати: менi здалося, що мусило б бути навпаки: Зимовий Микола був чорний, як жук, а Лiтнiй - неначе облитий сметаною. Петро та Миколи справдi затрималися недовго. Поки вони переодягалися, я сходив у крамницю, купив таких-сяких припасiв, а також подзвонив з автомата Едиковi. Я сказав тiльки одну фразу: "╞ду в справах у район", i поклав трубку. Яке його дiло - у який район. А подума╨ про iнше - нехай дума╨. Вирушали двома машинами - Петро i Лiтнiй Микола мали завтра вернутися, Зимовий Микола залишався на три днi й через те ©хав сво©м "Москвичем". ╞хали по забитому машинами проспекту Дружби народiв, через мiст Патона, повз Русанiвську набережну, i я бачив на