ш готель, i сво╨ вiкно, на мить у мо©й головi майпула думка про те, що Едик лишився сам, наодинцi зi сво╨ю трiйкою, на мить менi стало його шкода, одначе я не вельми розжалобився. У мене вистачало iнших думок, iнших болiв. Бiля старого кладовища повернули праворуч, далi "Жигулi" покотилися змi©стою стрiчкою асфальту повз якiсь хатки, повз обтоптанi рибалками озерця, через мiстки, пiд якими шумiла вода, й знову задзвенiла стрiлою стрiчка асфальту, а праворуч i лiворуч миготiли садки та паркани, а також будиночки на високих пiдмурiвках - очевидно, восени ©х пiдтоплювала вода, будиночки на курячих нiжках тяглися довго, менi вже почало здаватися, що це кiлька ©х бiжать наввипередки з машиною, а потiм вони захекалися й зупинилися, а ми вискочили на луг. Лiтнiй Микола натиснув на газ. - Не лети, як дурний з гори, - сказав Петро. - Дай хоч оковi порозкошувати на цих травах. - Треба встигнути пiймати риби на юшку, - заперечив Микола. - Тобi б тiльки розкошувати. Лiнтюх нещасний... Не дарма од тебе й жiнки втiкають. - Не вигадуй, - сказав Петро. - Чого не вигадуй? Петро помацав свого великого носа-кушку. - Ну, нехай двi, а третя?.. Микола збавив газ, об'©жджав розбитий вiдтинок дороги. - А третя чому? - запитав я. Петро безнадiйно махнув рукою. - Третя... Я не був на нiй одружений. Тiльки збирався. - Два роки збирався, - кинув через плече Микола. - Треба ж придивитись до людини. Кожного тижня ©здив у Лiски. Цiкава молодичка. Пацан у не©. Василько. Тихцем просив у мене грошей на квитки в кiно та на цукерки дiвчатам. Високий такий пацан, ще й боксом займа╨ться. Паханом називав... коли грошi просив. А в минулу недiлю я при©хав, а по двору якийсь чувак у майцi ходить. "Йди сюди, каже, побазаримо". Я й пiдiйшов. А вiн як урiже по уху. Я й з копит. Вiн замахнувся чоботом... На щастя, Василько нагодився, та батька пiд дихало. Ледве водою одлили. - Петро знову помацав носа, неначе хотiв упевнитись, що вiн на мiсцi. - Не був я на нiй жонатий. I не мiг бути. У не© чоловiк у тюрязi сидiв, а тодi випустили його. Я одвернувся, щоб не засмiятися. Тепер машина бiгла по невисокiй дамбi, яка пролягла помiж озерець та болiт, порослих верболозами, ситнягом i очеретом. Було видно, що тут мiлко - посеред широкого чималенького плеса стояла чапля, сiра, знерухомiла, вона була схожа на корч. Я ледве ©© розгледiв. Декiлька разiв дорога пiдбiгала до широких рiчкових розливiв, на яких гойдалися на якорях або мчали моторки, на берегах, неначе потомленi бегемоти, стояли машини, дуже багато машин i наметiв, але й обшири тут - велетенськi. Про©хали кiлька шлюзiв, бiля них теж дрiмали бегемоти-машини, а бетоннi плити облiпили рибалки - риба йде на свiжу воду. Далi машина вискочила на iншу дамбу, вищу, й повернула праворуч. З гори було видно, що дороги-дамби сходяться пiд прямими кутами й розлiновують луг на велетенськi квадрати. Я подумав, що цi прямi бетоннi дороги мовби забирають у лукiв часточку ©хньо© та©ни. Мабуть, колись через цi луки теж пролягали дороги. Але то були iншi дороги. Й iншi не тiльки через те, що не бетоннi. Колись вони були природнi, ©х прокладала нагальна потреба, хтось один iшов чи ©хав першим, кудись добивався, кудись проривався, застрявав, вибирався й знову ©хав, потiм на його слiд трапляли iншi, виправляли, скорочували ту першу стежку, утоптували, аж поки не з'являлася дорога. Вона обминала озеречка, горнулася до горбикiв, збiгала в долинки. Тепер дороги проклада╨ не нагальна житт╨ва потреба, а розрахунок. Фотографу╨ться дiлянка, наперед на ватманi проекту╨ться траса, люди зрiвнюють горбики, засипають долинки... Зникають та╨мницi, зника╨ напруга мандрiвки. Так, зника╨ й вона, напруга. Колись все здобувалося тяжко. Через те й пам'ятали, хто перший пробивав дорогу, коли i як те було, i як у кiнцi дороги вiн збудував хату, i як потiм поруч виросли iншi хати. Й знали гаразд, хто i як буду╨, пам'ятали справжнiх майстрiв, тих, що будують хати, роблять колеса, кошики, майструють вози, копають криницi. Все те зникло, розчинилося в iмлi рокiв. Тепер ложки всi однаковi - ширвжиток, ©жа рiзна, а ложки однаковi. Бо ©жа не однакова. Мабуть, нема╨ нiчого дурнiшого, подумав я, як зiтхати по тiй напрузi, од яко© рвалися жили, по дерев'яних колесах i дiжах для тiста, але по чистих, незатоптаних луках i по нескаламучених криницях людство зiтхатиме, доки й вiку його. Одне неможливе без iншого, одне заперечу╨ iнше. Мабуть, ще й через те, що ми зв'язанi з луками, лiсами, рiками пуповиною, ми народилися серед них, бiля них i в нашiй кровi вони закодованi такими, як були тодi, за часiв нашого дитинства. Дитяча пам'ять - найтривкiша, й наше дитинство зда╨ться нам найблагодатнiшим вiком. З дамби повернули праворуч, з'©хали на мисок, який вiв до пiщаного пiвострова. Пiвострiв простягнувся в довжину метрiв на триста, його правий берег був вищий i круто спадав до широко© затоки, яка ген отам, у долинi, зливалася з Днiпром, лiвий - низенький, пологий, переходив у болото, поросле куширем, лататтям, ситнягом i очеретом, що рiс кущатi. Подекуди понад берегами кучерявився верболiз, на бiлий, сипучий пiсок наступало життя, а трави росли латками. На березi стояло з десяток машин. Ми знайшли собi зелененьку оазу з трьох чи чотирьох кущiв та латки дерну, поставили машини, й, поспiшаючи, навiть по нап'явши намету, похапали вудки та кинулися до води, аби до вечора зловити риби па юшку. Безкра╨ водяне плесо зоддалiк переливалося голубiнню, але коли я пiдiйшов до берега, вода здалася менi неживою, мертвою. Жодно© хвильки, жодного брижа й жодного сплеску. Я рибалка не найвищого класу, але з одного погляду на воду скажу: ловитиметься риба чи пе ловитиметься. Не знаю, як i чим це пояснити (iнодi риба ловиться, хоч вона й не сплеску╨ на поверхнi), але "неповна" вода чимось вiдрiзня╨ться вiд "ловецько©". Менi зда╨ться, по нiй розтеклася невидима плiвочка, й вона якось особливо вiдсвiчу╨. Мiй здогад пiдтвердився дуже швидко. Поплавки незрушно стояли на поверхнi, неначе хто приморозив або приспав ©х. Вже Петро закинув двi донки, вже Лiтнiй Микола десь накопав глею ii розмiшав, розтопкав у ньому пiвкаструлi пшоняно© кашi, пiвпачки "Геркулеса" та хлiбину, вже Зимовий Микола надув човна й разiв два оббатожив спiнiнгом берег туди й назад, а в нашiй сiтцi вiльно розгулювали двi верховодки та йорж, завбiльшки в мiзинець. А яка то юшка без риби? А яка то чарка на природi без юшки? А яка балачка без чарки? Петро та два Миколи зав'язали суперечку: випускати чи не випускати йоржа. - А розкаже там, у водi, якi бездарнi йолопи стоять на березi, - казав Петро. - Тож i добре, - заперечив Лiтнiй Микола. - Може, хоч тодi вона припливе на наш корм. - А перекине хвостом казан, - не здавався Петро. Збоку могло видатися, що вони сперечаються насправжки. А вони просто притлумлювали досаду. Й тодi я вирiшив пiти на авантюру. Менi дуже хотiлося прислужитися хлопцям, показати ©м, що взяли мене не даремно, хвастонути, бути ©хнiм благодiйником (отако лiнькувато, нiби байдуже викинути з човна сiтку з рибою: "Ну, здасться, на юшку вистачить"), а може, що й через те, що потiм менi доведеться звертатися до них у справi, важкiй i фатальнiй для мене, i я хочу, щоб вони були зi мною правдивими й щирими, бо хiба можна бути неправдивими з отаким смiливим i бойовим хлопцем. На авантюру наштовхнув мене чималенький камiнь, обв'язаний навхрест мотузком - готовий якiр - i флотилiя човнiв, що чорнiла далеченько на плесi. Я знав: там - течiя, там - глибина, а значить, там i риба. Щоправда, на те, щоб ловити рибу з човна, потрiбен спецiальний дозвiл, спецiальна лiцензiя, але ж хiба у всiх, що ото крутять спiнiнги отамо, на сонячнiй дорiжцi, ╨ лiцензi©? Либонь, нема╨ нi в кого. Я швидко змайстрував донку, в Зимового Миколи знайшовся кормачок. Щоправда, цей спосiб риболовлi нинi теж заборонено. Але ж я не ©ду ловити на продан; Менi впiймати лише на юшку. - Може, не ©дь? - висловив сумнiв Петро. - Морiтурi те салютан! - вигукнув я i хвацько вiдiпхнувся вiд берега. Я вигрiб трошки нижче вiд дерев'яно© та гумово© флотилi© - теж невеличка хитрiсть - ©хнiй корм зносить до мене. Шугонув в воду камiнь, вервечка бульбашок потяглася вiд нього. Камiнь iшов у глибiнь довго - ледве вистачило мотузки. Човна розвернуло в один бiк, у другий, врештi вiн зупинився на припонi. По днищу сичала вода, течiя закручувала бiля бортiв тугi спiралi. Пiшов у глибiнь грузок з кормом та наживкою. Спочатку я не ловив, постукував кормачком по дну, вибиваючи кашу, й знову викручував кормачок нагору, "заряджав" його. Пiдманював рибу. Врештi перестав пiдманювати, тримав вудлище в руках. Месина напнулася, тихенько виспiвувала, я вiдчував ©© тугий опiр, вiдчував груз на днi, - варто ледь похитнути вудлищем, i вiн вiдiрветься, в цю мить я й сам був наструнений i легкий, в менi прокинувся пращур, отой давнiй лiсовий рибалка з берегiв Десни, волохатий i винахiдливий у пошуках здобичi, в природному прагненнi вижити самому й не дати загинути родинi, родовi. Так, то й мiй рiд, вiчний рiд мисливцiв та рибалок, то моя земля, iншо© я не знаю й не хочу, а без цi╨© но зможу жити. Щоправда, я також не знаю, визнав би мене сво©м нащадком отой мiй далекий пращур чи нi. Якби подивився па мене ось такого, скоцюрблепого, як пес на купинi, в якiйсь голубiй кацавейцi (штормiвцi) i рожевiй ярмулцi, з металевою штукенцi╨ю в руках, чи визнав би, побачивши отаким Днiпро i отакою Десну, отакими береги, лiси й пасовиська? Сiп-сiп, сiп-сiп; я пiдсiкаю й вiдчуваю, як на днi опира╨ться рибина. Викручую месину, беру спiнiнг у лiву руку, правою намацую пiдсаку. Мо© руки тремтять, мов серце б'╨ться прискорено, воно чу╨ здобич. Звiр прокинувся, звiр бореться за сво╨ iснування. Ширяю пiдсакою, рибина сплеску╨ на поверхнi води, поспiшливо ширяю ще раз i враз вiдчуваю, як стало легким, майже невагомим вудлище. Рибина зiйшла. Я сам збив ©© пiдсакою. Наживлюю гачки вдруге. Сiп-сiп, сiй-сiп. Звiр роздратований, звiр голодний, але, на вiдмiну вiд людини, вiн ста╨ обережнiшим вдвiчi, обачнiшим, спритнiшим. Я виловлюю рибину i вкидаю ©© в сiтку. Це лящ, а може, лящик чи навiть пiдлящик, невеликий, горбатенький, мiдяно-бронзоиий. По якомусь часовi до того пiдлящика долучаются ще два. I раптом: сiп-сiп-сiп. Ривок, удар, ще ривок. Мов серце тремтить, мо╨ серце спiва╨, на ту мить воно забуло про все: задушливу кiмнату в готелi, Едика, Любу, рентгенiвськi знiмки в портфелi. Воно напо╨не боротьбою, молоде й пристрасне. Воно таким запрограмоване й пущене в свiт. Не зiйшла б, не зiйшла б, це велика рибина. Я чую ©© опiр, вона важко йде з глибини, вона бореться за сво╨ життя, вона злякана, очманiла, не розумi╨, що це тягне ©© нагору. Вона зна╨ всiх хижакiв у сво©й стихi©, але вона велика, вона ©х не бо©ться. А це ©© зборю╨ якась iнша сила, могутня й жахна. Вона й не знала, що iсну╨ така сила, вона не знала, що над кожною силою е iнша сила, i в свiтi нема╨ найдужчого. Мене теж душить страшна й примарна сила, перед якою я маленький i безпомiчний, як булька на водi, як порошина. Майнуло навiть у такий час, майнуло й згинуло, а в серце срiбним хвостом б'╨ радiсть: лящ, велетенський, кiлограмiв на два з половиною лящ вже стрiпу╨ в пiдсацi. Мо© руки ще тремтять, i вже не зовсiм гаразд почуваю, що дi╨ться там, на днi. Може, вистачить, може, пiднiмати якiр? Нi, ще, я ж упiймав чотири рибини менше як за годину. Ще одну-двi рибини. Мабуть, саме на пiдтвердження того, що понад однi╨ю силою в свiтi пану╨ iнша, чую за спиною тривожний крик: "Iнспекцiя!" Тепер вже в мо╨му серцi трiпоче панiчний страх. Я увесь час пам'ятав про не©, небезпека, здавалося, висiла у мене за спиною, вона потьмарювала менi радiсть риболовлi, але я сподiвався, що все обiйдеться: стiльки човнiв, стiльки рибалок, певно, вони тут ловлять кожного дня. Я оглянувся: до нас i справдi наближався великий сiро-зелений катер. Зривалися з припонiв човни, ревiли моторами, розлiталися вусiбiч, як великi срiбнi рибини. Я зрозумiв: моторки втечуть, ну що може ©м зробити катер: наздожене одну, ну - двi. А ми, тi, що на гумових човниках, не втечемо нiкуди. Ми i е здобиччю велико© сiро-зелено© рибини. Тепер вже я був здобиччю i дiяв за ©© законами. Дiяв, як запеклий, лютий браконь╨р. В мене на колiнах лежав нiж. Я перерiзав мотуз, який тримав якiр, перерiзав месину й шпарко кинув у воду весла. Моя перевага перед iншими невдахами рибалками полягала в тому, що я був з цього краю "флотилi©", а iнспекцiя розпочала прочiсувати ©© од фарватера. Я швидко грiб до берега, але не до крутiшого, де стояли й нашi машини й куди, я вже здогадався, неодмiнно припливе iнспекцiя, а до пологiшого - в болотянi нетрi. Я не оглядався, тiльки хлюпали весла та скрипiла гума. Оглянувся вже на краю болота: катер iнспекцi© гойдався посеред води, до його борту було приарканено кiлька човнiв. Решта втiкали до острова. Я проскочив-переповз через пiщаний гребiнь, який вiдокремлював рiчку вiд болiт, i одразу ж попав у густе царство куширу, рiзаку, водяних лiлiй та iншого зiлля. Я зрозумiв, що катер сюди не зайде. Але вони можуть пристати до берега й побредуть пiшки. Отже, не спускати вiтрил, туди, далi, в болотяну люкрозу. Водяна кропива намотувалася на весла, я вже ледве грiб, час вiд часу зупинявся й оббирав ©© з весел. Вряди-годи натрапляв на чисте плесце, проскакував його, а потiм знову човен сiдав днищем на болотяне зiлля. Гребонув ще кiлька разiв, прибився пiд кущ ситнягу й кинув весла. Я дихав, як загнаний кiнь. Аж тепер помiтив, що менi ще й заважала сiтка з рибою, вона тяглася позаду, гальмувала. Забрав ©© в човен, але вона застрибала бiля мо©х нiг, опустив знову у воду. Зненацька мою увагу привернуло якесь гудiння, я пiдвiв голову й побачив сiро-зелену щоглу. Зiпонув я переляку ротом i, гнаний страхом, скочив у воду. Ломився через очерет, через осоку, падав, пiдводився, пробивався далi й далi в болото. Коли вже зовсiм не стало снаги, зупинився у високих хащах осоки та ситнягу. Штани були мокрi, я зняв ©х, викрутив i вкинув у човен. Сiв на борт човна, ноги поставив на купину, мокрими рукавами сорочки витирав пiт. З литок цебенiла кров,- порiзав ©х рiзаком та осокою,- болiв розбитий об верболозовий корiнь або об випадково закинутий рибалкою камiнь великий палець право© ноги. Я прича©вся, прислухався, але не мiг нiчого почути. Моя увага малювала картини розправи над рибалками-браконь╨рами. Менi було невимовне соромно, й уже здавалося, що i в душi хлюпа╨ глей i там плава╨ жабуриння, а лiлi© не цвiтуть i не цвiли нiколи. Я не боявся штрафу, не боявся, що заберуть спiнiнги, - страшно було одного: напишуть на роботу, й потiм я довго не змию ганьби. Навiть не ганьби, просто це буде велике посмiховисько для всiх у мiстi. Й раптом горло менi зашерхло, там зашкрябало, запекло, неначе потерли сухою осокою, i я подумав: який же я дурний, може, вже менi той насмiх i не страшний. Та й що менi все, пiсля пережитого за остаппiй мiсяць! Одначе пн пiдводився. Й ще раз подивував самому собi: що ж нас так мiцно трима╨ на паколi, чому не можемо обiрвати мотузок? Чомусь не можемо. Через те, що замiнити його нiчим? Або вже пiзно? А так. Я надивився в лiкарнi... Там стандарт поведiнки особливо помiтний. Людина ось-ось помре, але ходить на паколi. Той пакiл - служби, домашнього рабства, ще чогось, iнодi хочеться крикнути: рвонися, шарпни завiсу, нехай вона впаде на чиюсь голову... Ось вийду з очерету й скажу: "А плювати я хотiв на вас i на все па свiтi. Й на тебе, не святий Петре, й на вас, не святi Миколи, чому не виручили, чому не вируча╨те?" А як вони виручать? I чого менi на когось плювати? Хiба хтось один винуватий за всi людськi грiхи та недосконалостi? I що взагалi я можу зробити, вчепившись сво©ми слабкими руками у вселенську завiсу. Рiшуче нiчого. Нiчого, бо й судилося менi... судилося всiм нам... тiльки одне - творити добро, бути людьми, не заплямувати душу злобою, брехнею, злом. Судилося нам... аби кожен дбав нро те. Кожен. Ну, цього нiколи не буде. Але iншого в нас нема╨, нема╨ iншо© вiри, ми не зна╨мо, як iнакше сповнювати закон людського життя, праведний закон (коли вiн праведний), як мислили великi, найчистiшi пашi попередники; як пройшов вiн крiзь столiття й тисячолiття, вдосконалюючись, принаймнi в теорi©, аж до наших днiв. Будеш правдивий i чистий - будуть правдивi й чистi тво© дiти. Оце вiн i ╨ - вселенський закон в "чистому виглядi". Здебiльшого. Не завжди, але в принципi. Вилазити з осоки таки не було смислу. Тепер я справдi виглядатиму злiсним браконь╨ром. В цю мить мепi вдалося поглянути на себе збоку: сидить лiтнiй солiдний чоловiк в очеретi й труситься, як цуцик. Але я не засмiявся. Пискнула еа комишинi очеретянка, нахилилася разом з комишиною, подивилася на мене цiкавим оком, спурхнула й полетiла. Випливла на плесо лисуха, кахкнула кiлька разiв, мабуть, ©© теж щось насторожило - попливла назад. З золено© пiтьми проглядала тiльки бiла цятка носа. Збрижив пiд берегом воду вуж, пошелестiв у осоку. Цвiли в осоцi якiсь дрiбненькi фiолетово-синi квiтки, й на водi, на кушпрi та рясцi тож - бiленькi, наче зiрочки. Менi здалося, я ©х нiколи не бачив, а вони вкривали все болото. Тiльки отака лиха пригода вiдкрила менi ©х. Мабуть, ми не бачимо дуже багато чого. А воно ж росте i викону╨ якусь свою функцiю щодо цього болота, а таким чином i щодо нас. Ми зв'язанi з цим свiтом тисячами судин, тiльки не бачимо ©х, обрива╨мо ©х слiпо й безжально. Я мовби впритул подивився в зiницi свiтовi, прасвiтовi простого й мудрого, суворого i жорстокого. Свiте, який же ти топкий, який гарний... Для одних - гарний, для iнших - одноколiрне кiно, яке пiдглянув у щiлину. Як оце нинi я. Фiльм iде для iнших... Сонце сiдало по той бiк острова, воно здавалося менi наштрикнутим на сниси очеретiв. Немилосердно тнули комарi. Я зробив з очерету вiничка й вiдганяв ©х, а потiм нарвав трави й прикидав нею ноги. Я знав, що можу застудитися, проте терпiв. Самотнiсть стиснула менi груди. Така глуха, нiма, аж засмоктало серце. Я був самотнiй серед оцих очеретiв, i сам, як очеретина, як бiла квiточка, до яко© нiкому нема╨ дiла. I думав про життя, як про оцей свiй човен, який то летить за течi╨ю, то його потрiбно тягнути; то ти гордо й поважно сидишнпа веслах i праву╨ш, куди хочеш, то тебе несе вода, жене вiтер, залива╨ хвиля, то ти бабра╨шся в болотяному багнi, а то з панiчним страхом раптом вловлю╨ш пiдступний свист повiтря i вже не зна╨ш, чи допливеш до берега. У стiлькох кручiях, в стiлькох шквалах побуван мiй вутлий житт╨вий човник за останнi тижнi! Й жспе його хвилею далi, й несе... несе в червону невiдомiсть. Потiм буде пiтьма... А чи зiйде менi сонце, я вже не зна ю. Поночiло, рожева заграва на заходi погасла. Почали зриватися качки, ©хнi крила зi свистом розтинали повiтря, посли ©х у сутiнкову, ©м одним вiдому й зрозумiлу високость, часом якась з них натикалася на мене, кидалася вбiк, а далi стрiмко зринала вгору. Над згусклою тишею плеса, над посвистом качиних крил, над самотньою сумною хмариною по небу косо пропливла жовта цятка - супутник - чудо вiку, рукотворна зоря, кажучи високим штилем. На мить майнуло: чий вiн? Що й кому несе в сво╨му електронному черевi? Супутник - рятiвник людей, якi зазнали в морi катастрофи, чи iноземний шпигун? Боже мiй, якi маленькi нашi бiди, нашi скарги перед тим невiдомим, що обмоту╨ невидимими линвами всесвiт, який, заплутавшись у них, може шугонути в чорну космiчну прiрву. Але те вiд мене десь далеко-далеко, а бiда тут, у менi, пече мозок i серце й через те вона бiльша за погаслi сонця. Чому нi тодi я думаю про не©, про цю жовту цятку, яка майнула й навiки згинула з мо©х очей? Що менi до того - чия орбiта довговiчнiша - ©© чи моя? А може, оце вона i ╨ - ╨дина i остання можливiсть тимчасового рятунку - думати про щось iнше, про все те, до чого, хочеш чи не хочеш, а ти таки причетний? Бо де менi ще шукати рятунку? Клянуся всiм найсвятiшим, я не шукаю його там: ви всi теж помрете, тiльки трохи пiзнiше. У мене на вi© разом iз сльозою тремтить iнше: ви - житимете! I мо© сини - теж. Вовка та Едик. Мiй великий, мiй малий, мiй недорослий, мiй лукавий молодший син. Вiн теж займе в отому гiгантському колесi вселенсько© краси та довершеностi сво╨ мiсце. I, може... може, вистачить у нього душi та розуму розглянутися, передумати й далi простелити свiй слiд рiвно. Але ще одна думка врубу╨ться в ту. Чи вистачить часу? Ця думка дивно вплiта╨ться в ледь чутний шелест очерету, в глухе чмакання i хлипання. То хлипа╨ болото. Сивенький пар в'╨ться над ним i тане над сивими чупринами очеретiв. Зовсiм недавно я десь читав: якщо й далi викидатимемо в повiтря стiльки ж вуглекислого газу, як викида╨мо сьогоднi, то незабаром може наступити "нарниковиii ефект", в результатi якого Земля перетвориться ось в таке болото - рай для жаб. А нам же загрожу╨ не тiльки "парниковий ефект". Нинiшнi чотири вiдсотки зросту енергетики всього лише через сто шiстдесят рокiв призведуть до того, що видобута людиною енергiя буде рiвна радiацi©, яку вiдбива╨ Земля. Й тодi розпадуться зв'язки в бiосферi, розтане на полюсах лiд. Земля шугоне в трiас. I це ще не всi загрози. Спалювання кисню. Забруднення води. Хiмiя! Кiбернетика!.. Скiльки ж то дамоклових мечiв занесено над вами, мудрi голови, а ви або смi╨теся бездумно, або люто сваритеся i в сво©й слiпотi не бачите, що кожна хвилина може стати останньою. Невже не схаменетеся! В iм'я всiх матерiв, дiтей, внукiв i правнукiв! У мспе одi©а смерть, а у вас вже десять чи й бiльше. Iз загусло© ряски на мене витрiщилася жаба... Може, вона все розумi╨ i спiвчува╨ менi? Або радi╨, що незабаром для не© настане рай! Якi дурницi беруться до голови, й гарне мiсце та гарний час вибрав я для цих сво©х мудрувань. А може, це й ╨ найкращий час... Ранiше не було коли подумати. А тут все вигострилося до леза бритви. Менi вже, власне, байдуже... Нi, не байдуже. Якби мiг, я оце б пiдвiвся над болотом, пiдняв до хмар руки й закричав на весь свiт через усi болота i океани таким голосом, що у всiх зледенiв би мозок. Зда╨ться, я чую голос... То кричить хтось iнший, кого обсiли подiбнi думки. А-а-а, i-а-а. "Вiть-а-а!" Зрозумiв, що то хлопцi кличуть мене. Я побрiв на крик, тягнучи човен. Я вже був неспроможний пробиватися до рiчки й плисти по нiй. Я тягнув човен за шовкову шворку, яка впивалася менi в руки, провалювався в ковбанi, вилазив, падав, пiдводився й плуганився знову. Коли я вийшов на простiр, на пiсок, па менi не було жодного сухого рубчика й жодно© цятки, не заляпано© багном або ряскою. Побачивши мене, хлопцi аж поприсiдали до землi, а Петро навiть полiз рачки. Вони реготали, мов божевiльнi. Мабуть, у мене справдi був дуже кумедний вигляд - затятого браконь╨ра, рiчкового розбiйника, але мене ©хнiй смiх розiзлив до нестями, я плювався та лаявся вже як справжнiй браконь╨р: - Чого повитрiщали вирла, чого ржете. Рибалки... Прийшов би хтось, забрав рибу, тодi я не сидiв би в очеретi. Я полiз у воду одмиватися. А хлопцi ще трохи посмiялися й розвели багаття, вони налили менi пiвсклянки горiлки й змусили випити: "Заслужив. Дми. А ми зараз юшку зваримо. Ох i юха буде! А ти грiйся й сушися". Юшка вдалася на славу. Ми розташувалися бiля багаття, сьорбали гарячу - вiд вогню чи перцю - юшку, обпiкалися, а Петро розповiдав: - Зi мною оце теж недавно сталася рибальська притичина. При©хав я додому в село, запитую в мами: де тато. Вона й каже: "На ставку. Сiточку кинув". Пiшов я до ставка, а по дорозi й думаю: "Давай пожартую, пiдлякаю тата". Залiз у очерет та як гиркну: "Ти що тут робиш?" А тато о'гако здригнулися й у воду - бульк. Я до човна, витяг ©х, а вони мокрi i п'явка у вухо впилася... Тату, кажу, я хотiв пожартувати. А тато як схоплять весло та як уперiжать мене по спинi. Ми вибухнули реготом. Петро роззирався на всi боки, вiн не розумiв, чого ми смi╨мося. А ми смiялися и смiялися i були схожi на чортiв у пеклi (тiльки казан треба бiльший) - вогнянi вiдблиски стрибали по наших обличчях, на яких чорнiла сажа, й зуби блищали страховидно. Шугав над нашим багаттям кажан, десь угорi просвистiла крилами качина зграя. Вода була тепла, та╨мнича, в небi вирiзьбився молодик, i па водi прослалася ледь помiтна дорiжка. Такими дорiжками ходять тiльки смiливцi. Лiворуч далеко-далеко сяяла вогнями Трипiльська ДРЕС, вогнi вiдбивалися у водi, здавалося, то велетенська армада кораблiв вирушила у плавання й суне на нас. А очерети стояли нiмi, та╨мничi, як i тисячу лiт тому, коли ще в них жив рогатий та iнша нечисть, i, як i тисячу лiт, плакав десь на купинi кулик. Я настягав потертого, полишеного попереднiми рибалками сiна й лiг. Дивився у зоряне небо, тут-таки воно було небом, i я обертався разом з ним (а може, й не обертався, ╨ й така теорiя) i слухав куличка, й почувався самотнiм i загубленим серед цих зiр i цих болiт. Менi було чогось шкода, а чого, я не знав i сам, i не хотiв дошукуватися причини, аби не провалитися, неначе крiзь тонку кригу, в небезпечну глибiнь. Я вирiшив лiпше думати про зорi. Про зорi звичайнi, якими вони були од вiку, а не про записанi в небеснi карти об'╨кти, не про космос. З якогось часу вiн перестав мене цiкавити, я втомився вiд iнформацi© про нього, вiд безкiнечних гiпотез про те, що вiн може нам дати й чого не дасть, про квазари та чорнi дiрки неба, про небесних братiв, за якими дехто зiтха╨ до слiз. I ╨ серед тих зiтхальникiв такi, що вже й жити не можуть без зоряного брата, а брата рiдного, який живе в Кобеляках, не навiдували по десять рокiв. Живiть спокiйно, небеснi брати, я до вас не полечу. Бо й як порозумiтися з вами, можливо, схожими на павукiв або амеб, коли на цiй зеленiй кульцi не можуть порозумiтися iстоти, схожi одна на одну, як двi краплi води. Пiдвiвшись на лiктi, поглянув на Днiпро. У водi купалися зорi, срiбний пилок опадав з неба на широке плесо. Важко стиснулось серце: мабуть, цю красу я бачу востанн╨. Я заснув з зорями в очах. День вiсiмнадцятий i дев'ятнадцятий Цi два днi я ловив рибу. Петро i Лiтнiй Микола по©хали в недiлю увечерi до Ки╨ва, а ми з Зимовим Миколою залишилися ще на пiвтора дня. Риба клювала погано, упiймав кiлька густiрок, а далi тягав з дна чорних, головатих, схожих на первiсних ящурiв, йоржiв. Микола вицупив з болота чорного слизького лина та вловив кiлька краснопiрок. I хоч нашi поплавки дрiмали на плесi, я однак майже нi про що iнше, як про те, щоб упiймати добрячу рибину, не думав. На рибалцi я бiльше нi про що не думаю, день пролiта╨, як одна мить, i тiльки там я вiдпочиваю по-справжньому. Трохи заважали сво╨ю метушнею рибалки, ©х на©хало з мiста достогибслi, й не стiльки то були рибалки, скiльки вiдпочивальники, а то й виливальники. Бейкалися берегом, каламутили воду, кидали в не© пляшки, витоптували траву й з якоюсь скотинячою тупiстю рвали та жбурляли в болото тугi чорно-коричневi качалочки. I все щось смажили па бензинових та газових плитах - гiркувато-солодкий запах паленого м'яса слався понад водою - i жували, жували. Деякi люди, зда╨ться менi, зробили метою i способом життя насолоди. Пожрати, попити, зiрвати, понюхати й кинути квiтку, навiть якщо не понюхати, то зiрвати й кинути, щоб не зiрвав хтось iнший. "Краще зiрву я". Отож i спробуй подумати про мету життя. Для чого живуть? Окремi - щось створити. Сукупно всi - так думали протягом вiкiв - для майбутнього. Треба осушити ще оцей гектар болота, прокласти ще одну дорогу, навчити грамотi ще сотню бiлявих зiрвиголовiв, i тодi настане час... наступлять суспiль щасливi днi. Що в тому щастi вони робитимуть - нащадки не знали. Люди жили поступом, жили для тих, що прийдуть потiм. То, може, як казали деякi мудрецi, мета в самопiзнаннi, самовдосконаленнi - робити себе кращими, тодi й свiт ставатиме кращим. А чи ста╨мо ми кращi? Кращi тканини, краща горiлка, кращi колеса - то напевно. А ми, ми? Та й хто тепер клопочеться тим? Рiвновага в свiтi порушилася, й нi для чого i нiколи людям думати про вдосконалення душi, про фiлософiю душi, та й, зрештою, про лiтературу i навiть медицину. Технiчнi вiдкриття в кiнцевому результатi служать однiй метi, i, мовби втiкаючи од чогось, люди живуть куцими насолодами, хвилинними втiхами. Боже мiй, скiльки крутих спiралей намотав на мою душу свiт, - втомлено подумав я. Так намоту╨ться на одиноку степову грушу павутина бабиного лiта. Скiльки iнформацi© - потрiбно© i непотрiбно© - запало в звивини мозку, скiльки пристрастей примушували прискорено скорочуватися серцевi м'язи, зношуючи ©х. Iнодi менi зда╨ться, що я _ввiбрав у себе увесь свiт... Хоч насправдi я не ввiбрав майже нiчого, а те, останн╨, зникне в одну мить, як зникали всi, значно крутiше й досконалiше закрученi, спiралi. Висiли, як градовi тучi, чорнi думки, але я випихав ©х за обрiй, менi вдавалося вiд них вiдкараскатись. Душа вiд них вiдкараскатися не може, вона згнiчена й стривожена, але чорнi круки думок лiтали десь угорi. Може, вони й не сiли б менi на плечi, якби Микола раптом не сказав: - У вас поступа╨ у медiнститут син, а в нас хрещениця. - У кого це - у нас? - запитав я. - У Петра, у мене i в Лiтнього Миколи. У всiх трьох. - Як це може бути? Микола усмiхнувся. - А ось так. Два мiсяцi тому в нас оперувався один дядько з Житомирщини. Просто дядько, ©здовий на фермi. Розрiзали - й закрили.- Микола розтулив i стулив докупи борти старого пiджака. Вийшло дуже переконливо.- Пiзно. А дядько - хоч звiдкiлясь i дознав, що в нього, - не панiкував, не звинувачував лiкарiв, навiть не поскаржився жодного разу, тiльки одним i бiдкався: "Не кажiть нiчого Наташi, бо ще не поступить. Оце якби вона поступила, я й помер би спокiйно". I ми втрьох вирiшили: нехай iнститут розвалиться, нехай ректор лусне - Наташа поступить. У нас там така мережа... Миша не проскочить поза нами. Я скинув кашкет. Розстiбнув сорочку - пiт заливав мене з пiг до голови. I в ту мить вiдчув, як падають згори круки. З одного боку, Миколина розповiдь була мовби якимось виправданням для мене. Вони теж "проштовхують", та ще й таранно. А з iншого... Нi, я не мiг стати з ними на однiй кладцi, навiть наблизитися до них не мав права, вони клопочуться зовсiм iнакше, про чужу ©м людину, про - сироту. Ще не сироту, але... "Моральна аморальнiсть". А я? I в цю мить щось рвонулося в менi, закричало: "А ти... Ти теж... Хiба не однаково!" А розум холодно карбунав, ш'тiаче рубав на цвяхи дрiт: "Не однаково. У тебе - невiдомiсть. I твiй син - негiдник. Вiн лицемiр i шантажист. У нього нема╨ нiчого святого. Який же з нього може бути лiкар? Лiкар... вiн найближче бiля серця. Ближче навiть, нiж поет. Ось цi хлопцi - лiкарi. А твiй син не лiкуватиме людей, а робитиме кар'╨ру. I вiн ©© дробить, це я знаю. Й, може, його нiхто не розгада╨. Адже вiн такий розумник i скромняга. Не хулiганить, не п'╨, не курить. Живе собi, та й годi. I вже нiколи не стане порядною людиною. Лiкар - це совiсть, спiвчуття, доброта i милосердя. Я через те й мучуся увесь вiк, що не знаю, чи я по-справжньому милосердний. Хтось iз великих сказав: коли входиш в лiтературу, витирай ноги. Лiкар повинен мати стерильним все. А в твого сина - плiснява на душi". Я вiдбивався, я просився, я проклинав: круки не вiдлiтали, вони клювали мене i вечiр, i нiч, i наступний день. Боже, як я втомився. В фiзицi ╨ термiн - втома залiза. Не знаю, як втомлю╨ться залiзо, але моя втома, мабуть, бiльша. День двадцятий, останнiй Ми з Миколою Зимовим повернулися у вiвторок пiсля обiду. Я вийшов з машини навпроти Русанiвки, Микола по©хав додому, потiм вiн ще по©де на роботу. Едика в номерi не було. Речi - порозкиданi, стояв такий розгардiяш, що коли б я не знав, що це стиль життя мого сина, то подумав би, що вiн тут з кимось бився навкулачки, а потiм утiк. Я поскидав на купу речi, помився пiд душем, поголився, одягнув чисту сорочку. Заглянув до холодильника, до шаховки - пустота торiчелева. Треба поповнювати запаси. Взяв портфель i замкнув номер. Постояв бiля готелю, роздумуючи, в який бiк податися. Перейшов через дорогу, рушив по тротуару до мосту i за кiлька крокiв побачив Галину Михайлiвну та Еллу. Вони йшли менi назустрiч, обнявшись, як двi подружки. Проте я одразу помiтив, що ©хнi обiйми якiсь не такi, як завжди, вони сплелися руками за плечi надто мiцно, здавалося, мати й дочка пiдтримують одна одну. На ©хнiх безколiрних аскетичних обличчях застиг однаковий вираз глибоко© втоми. Я привiтався з ними, на мить загнувся, не знаючи, як матися - пройти мимо чи зупинитися й поговорити. Я таки зупинився й запитав, що тiльки й мiг запитати в такому випадку: - Ну, як вашi справи? Галина Михайлiвна ворухнула сухими пергаментними губами й мовила: - Нашi справи вже скiнчилися. Взяли на завтра квитки. - Чому? - знову запитав я, хоч мiг би й не запитувати. - З твору - "четвiрка", з бiологi© - "трiйка". Прохiдний бал на наш факультет без атестата - шiстнадцять, - сказала Галина Михайлiвна. - У нас - чотири екзамени. Впала глуха, як бiля покiйника, мовчанка. Я почував якусь величезну незручнiсть, неначе це я був винуватий у тому, що вони не добрали одного чи двох балiв, неначе я заступив ©м шлях. Я розумiв, що це дурниця, й однак вiдчував, що червонiю... I враз помiтив, як болiсно засмикалися губи в Галини Михайлiвни, я чомусь злякався, я но хотiв, щоб вона говорила далi, але вона сказала: - З бiологi© - "трiйка". Зрiзали. Елла зна╨ бiологiю. Ма╨ грамоту. Я сама - вчителька бiологi©. Це дужо несправедливо. - Мамо, - вигукнула Елла. - Не треба! - Хiба неправда? - в очах у Галини Михайлiвни блищали сльози.- Тi, в кого ╨ блат... У високих чинах... - Мамо, - смикнула ©© за руку Елла. - Перестань. Вибачте, Вiкторе Iвановичу, - звела вона на мене великi, сухi, мученицькi очi. - Мама дуже перенервувалася. Я хитнув головою й пiшов. Я йшов швидше й швидше, далi майже бiг. Я нiчого не бачив, нiчого не помiчав, я стояв у вагонi метро спиною до людей, i перед мо©ми очима з шипiнням i свистом мчалися товстi чорнi змi© кабелiв, а за ними чорнiла пiтьма, в глибинi яко© мрiло мертвецьки блiде трикутне обличчя. То було мо╨ обличчя. У мене в головi палало, як у горнi, розжареними цвяхами вискакували якiсь слова й падали розплесканi, розплющенi пiд вагою молота. Тим молотом була правда. А ковадлом - мо╨ власне серце. В очах менi потеплiло, я сердився, я гнiвався, що такий тонкосльозий, мабуть, це хвороба зробила мене таким, хвороба i все iнше, ранiше я тримався, тримався за всiх ситуацiй, я знав, що повинен триматися, однак хтось iз нас мусить триматися, iнакше в свiтi не можна жити, та й на менi родина, на менi лiкарня... А зараз десь переломилася, стерлася зазубринка, маленька зазубринка, яка трима╨ все велетенське колесо, колесо рiвноваги, впевненостi й надi©. Вiд зупинки метро я йшов трохи повiльнiше, але в головi й далi палало, i стрибали цвяхи-слова, я не мiг ©х осягнути, зiбрати докупи, але ©хню суть розумiв гранично точно. Я повинен викласти ©х там, у деканатi чи ректоратi. ...Густа прохолода осокорiв бiля довженкiвського саду, гарячий асфальт тротуару, широкi але© iнститутського палiсадника. На алеях, на майданчику бiля сходiв юрмилися вступники. Я побiг по сходах угору. I враз почув над головою: - Тату! Передi мною стояв Едик. Вiн посмiхався й тримав бiля плеча руку зi складеними докупи пальцями, неначе хотiв ними приклацнути. Едик ступив на двi сходинки вниз. - Тату, все о'кей! Тiльки що менi сказав ╙вген Сидорович. Вже вiдбулося засiдання комiсi©. З бiологi© - п'ятiрка. Едик i далi посмiхався й дивився на мене великими блакитними очима. В тих очах переливалися умиротворення та радiсть. Едик великодушно прощав менi мо© промашки та грiхи. Я нахилив голову й ступив уперед. Але я ступав уже тiльки по iнерцi©. На верхнiй сходинцi зупинився. На мить заплющив очi, а коли розплющив ©х, побачив усе ясно, жорстоко й реально. Навiть мiй бiль був iншим. Це був бiль сорому й безнадi©. Ну що я ©м скажу? Що менi допомагав Аркадiй Васильович, що вiн переспав з мо╨ю дружиною, але я цього не знав... Мене приймуть за божевiльного, менi нiхто не повiрить, а якщо й повiрять, то хто скасу╨ власнi рiшення i власнi постанови! Цiлковите безглуздя. Як говорять гравцi: гру зроблено. Все iнше лишилося для нiчних аналiзiв. А зараз я бiльше не можу про це думати. Ще з пiвгодини бездумно блукаю в парку. А тодi заходжу до гастроному, купую пляшку коньяку. Марочного, найдорожчого - "Двин". Грошi в мене ╨, грошi прислала Люба. Хвилину роздумую i купую ще одну пляшку. Я нiколи не пив з горя або з радостi i не знаю, як то воно бува╨ потому: легше чи важче. Однак, почуваю, пити сам не зможу. Я беру таксi i ©ду в клiнiку до Петра. По дорозi зупиняю таксi й купую в лотку, що сто©ть просто на тротуарi, два кiлограми яблук. Петра в кабiнетi нема╨, проте кабiнет не замкнений, я сiдаю на стiлець, на той самий стiлець, на який сiдають хворi, й чекаю його. Петро входить i потирав лисину. - А, браконь╨р, - каже вiн, i його широке, як днище и дiжi, обличчя розплива╨ться посмiшкою. Я мовчки ставлю на стiл одну, а потiм другу пляшку коньяку. Петро витрiща╨ться на мене, в нього аж вiдвиса╨, як у вiслюка, нижня губа. Вiн не може повiрити, що я, лiкар, прийшов до нього, лiкаря, в кабiнет i пропоную пити коньяк. Але вiн, звичайно, цього не каже. Ця велика вухата тварина (за наших студентських рокiв "тварина" - була найвища похвала) дуже тонка й розумна за деяких ситуацiй. - Ти що, когось пограбував? А я думав, ти тiльки браконь╨р.- Вiн дивиться на годинник. - Ну, гаразд. Робота скiнчилася... В нас ╨ один чулан... Сховай поки що... А я покличу хлопцiв. До речi, як тво© iнститутськi справи? - О'кей! - кажу я.- Пройшов. - I наша хрещениця теж пройшла, - посмiха╨ться Петро. Вiн веде мене по коридору, далi ми поверта╨мо до велико© кiмнати, в якiй тiльки одне вiкно й те чомусь угорi, Петро вiдчиня╨ ще однi дверi, лiворуч, впуска╨ мене до маленького чуланчика, в якому сто©ть маленький столик, три стiльцi та завалений папками стелажик бiля стiни. Вiн виходить i за кiлька хвилин поверта╨ться з обома Миколами. Лiтнiй Микола несе ще один стiлець, Зимовий Микола - чотири склянки. Я дiстаю з портфеля коньяк i яблука. - Нагода поважна, - каже Петро. Вiн неначе виправдову╨ мене перед Миколами. Вони посмiхаються, - вони теж вибачають менi таку безтактнiсть: чоловiк трохи отетерiв на радощах. - Закуска тiльки така, - показую на яблука. - Нiчого, - посмiха╨ться Зимовий Микола. - I не таке переживали. Важка руда рiдина тече в склянки. Ось вони вже повнi. Проте нiхто не бере ©х до рук, мабуть, чекають, коли вiзьме свою гiсть. Я простягаю руку, беру склянку й раптом ставлю ©© на стiл. - Хлопцi, - кажу. - Поки ми не випили... В мене ╨ знiмок одного хворого. Вожу з собою з першого дня, та все якось не випадало... Хотiлося б порадитися з вами. Всi тро╨ трохи дивуються. - Тягни, - каже Петро. Вiн перший бере до рук лискучий папiр, поверта╨ до свiтла. Примружу╨ одне, потiм друге око. - Типовий канцер, - каже вiн, але й далi розгляда╨ знiмок. - Щоправда, пляма нiби трохи димчата. Знiмок переходить до рук Зимового Миколи. - I дуже темна. На канцер не схоже. Лiтнiй Микола дивиться через його плече. - Чому не схоже? Пляма - сiра. - Темно-сiра, майже темна, - не згоджу╨ться Зимовий Микола. - Не зовсiм гарний знiмок. Ми робимо кращi. Ти , привозь його сюди. Я ковтаю тугий згусток слини. - Вiн - тут. Шестеро очей дивляться на мене. Всi досвiдченi, я не можу нiчого в них прочитати, та й знаю: що б не прочитав, воно менi тепер не допоможе. Ми опинилися з рiзних бокiв невидимо©, непроникно©, куленепробивно© стiни. Я - по цей бiк, вони - по той. Ще вчора ми були разом, жартували, смiялися