ав би краще. Вiн колись допомагав сiчовому богомазу i пробував писати по дереву .людськi парсуни, деякi з них богомаз позстругував, а кiлька лишив, трохи пiдмалювавши. Того Лаврiновi кортiло найбiльше - навчитися малювати картини, вiн навiть хотiв найнятися до богомаза, але того прогнали з Сiчi за якусь крадiжку. По тому Лаврiна тiльки iнодi кликали до церкви пофарбувати бокуни та дверi, розмалювати держална для хоругов, малювати ж хоругви та iкони замовляли богомазу Самарського Микола©вського монастиря або привозили ©х з Ки╨ва. В омшаниках, куди теж завiв ©х Брус, гуск у липiвниках мед. Дорош Брус величався сво©м статком, але справжньо© радостi вiд того величання, певно, не мав. Був похмурий i весь час нiби дослухався до чогось. Кiлька разiв повертав мову на татар, розпитував, чи не знають чого нового запорожцi. Тут, на Подiллi, все пропахло чутками про них. Чимало людей покинули хутори й подалися на лiвий берег. Лаврiн слухав Дороша у пiввуха, те й знай оглядався на подвiр'я, де Килiяна з Вуцькою розвiшували по вiр'ю полотно. Коли вернулися I до хати, Марко з Дорошем сiли на призьбi, а Лаврiн догнав Килiяну, я що йшла з серпом у берег, забрав серпа i пiшов поруч. Не вельми довго вони жали, повсiдалися на травi, тихо гомонiли. Килiяна видалася Лаврiновi трохи не такою, як на ярмарку. Там вона шастала помiж яток, прицiнювалася; примiрялася, зажартовувала з крамарями, була вогниста й швидка, а тепер, мовби притихла, принишкла, стала простiшою, домашнiшою, а вiд того ще милiшою. Килiяна ж чекала перемiни в сво╨му життi i думала про не©. Про не©, про себе, але не про Лаврiна, який вiн ╨ i яким буде мужем. Буде такий, як вона захоче, це вирiшила одразу. Марко спостерiгав за ними обома зоддалiк, не знати чому йому стиснуло щимками серце, хотiлося пiдiйти до них, а знавши, що зайвий, не пiшов. Потоптався на подвiр'©, знову сiв поруч Бруса, на окорованiй дубовiй колодi пiд призьбою. Якийсь час сидiли мовчки, Марко, котрому було мулько од то© мовчанки, запитав Дороша, чи не нудно, не страшно йому жити в оцiй глушинi. Дорош повiв зизим оком, не одказав нiчого. Чи тому, що не хотiлося говорити, чи й не знав, що одказати. Як не знав уже й того, нудно йому тут чи гарно. Квiтнув сад, ро©лися бджоли - мир i супокiй. Од звiра мав захисток, мав оружжя... Але ж вибирала це мiсце неволя... Вiн i зараз обминав велелюддя, на яких мiг зустрiти свою, позначену грiзним карбом, долю. Двадцять снiгiв стануло вiдтодi, коли востанн╨ танцював на запорозькому базарищi. Забув, як воно й ноги ходять у танцi. Либонь, нiхто й не пiзнав би його. А однак волiв не стрiчатися з сiчовиками. Невиконаний присуд ходив слiдом усе життя, з роками не вiддалився, не стерся. Навпаки, росли статки, вiн приступав ближче, росла Килiяна, й зростав неспокiй. Останнi тижнi Дорош ходив як потороча. Може, що зустрiв запорожця. Ще й засватав за нього дочку. Й сприйняв це як лихий триб долi. Вчиняв Кчлiянину волю й заразом хотiв раз i назавжди прогнати хистку тiнь з-за плечей: "Нiчого я не боюся, все згинуло, розтануло, поросло лободою". Думка звивалася, як гад бiля босо© ноги. Ворухнися - й одразу ввiп'ються отруйнi зуби. Сливе вже черкаються ноги. Сьогоднi збагнув доконечно: не згинуло, не розтануло, не поросло лободою. Побачив з кущiв запорожцiв, i тенькнуло в грудях; уже й упiзнав, а руки тремтiли, ледве подолав спокусу розрядити випалом рушницю. Але хiба розстрiля╨ш минуле! Дорошевi в грудях заклекотiла злiсть. При©хали на його добро, як на сво╨ власне. А вiдають, якою кров'ю, яким грiхом перед богом воно нажите? Кара за грiхи йому, Дорошевi. А статок тому голоштаньку. Вiн, Дорош Брус, не хотiв тi╨© кровi. Був, як i оцей Лаврiн, вольним i гордим козаком. Стояли вони на Маячцi малою залогою, i шрамуватий рiдкозубий осавулець Кiт пiдбив ©х перестрiти та потрусити татарських купцiв. Усiм припав до серця осавулiв замiр - басурмани, нехристи, дiло те угодне богу й корисне собi. А далi були купцi. волоськi, за ними чумаки з Дону й сво© чумаки. Не зогледiлись, як стали прибишами. Не сказати, щоб Дорош не карався тим лихим промислом: поклав собi в думцi одкинутись тихцем од ватаги, осiсти десь на Подiллi. Та небавом ©х упiймали, й стали вони перед сiчовим товариством переконанi правом. Осавула присудили до палi, а ©х чотирьох посадовили на гармати на три днi. Рiк пiсля того Дорош козакував чесно. Аж поки не заникнув на Маячку та не розкопав свiй сховок. Вiн був порожнiй. I така скруха взяла Дороша, така злiсть, що трохи не вбив сiчовика, з яким при©хав туди й чи© грошi лишилися цiлi. З ляку той роздiлив свiй набуток навпiл, але грошей була мiзерiя, й наступно© ночi вони вдвох засiли при битiй дорозi. Так стали комиш-никами. Хитрий придумали промисел. Засiдку вчинили на днi лiсового яру, такого крутого, що порох з-пiд кiнських копит падав прямiсiнько в прiрву, понад якою кривуляла дорога. Чумаки спускали вози по одному, заклавши межи спицi дрюччя; Наступного воза пускали тiльки тодi, коли переднiй доповзав до низу. Про те криком сповiщали самi вiзники. Обпатравши одного воза, пов'язавши чи порiшивши - якщо опиралися - вiзникiв. Брус або його напарник, приклавши до рота долонi, подавали iз зеленого мороку знак iншим: - Гей, пускай! Часом вдавалося перепустити невеличку, возiв у п'ять, валку. Якщо не впорувались тихо, доводилося тiкати. Мали для того певну стежку. Одначе восени самi попали в пастку. Дорошiв товариш погинув, а його зв'язали. Гнало Дороша п'ятеро козакiв, ©хали на конях, а Дорош iшов iз зв'язаними руками, з мотузком на ши©, притороченим другим кiнцем до сiдла хорунжого з Самарсько© паланки. Дорош волiкся по дорозi, вже попрощався зi свiтом, тiльки просив у бога легшо© смертi. Перед очима стояв лихий навчитель, шрамкуватий осавулець Кiт, гострим кiнцем, оббитим залiзом, паля вилiзла йому бiля ши©; за якийсь час тiло висохло, й коли повiвав вiтер, крутилося, й костi торохтiли, немов були зсипанi до шкiряного мiшка. Очi Коту склювали пiдорли, а рiдкi великi зуби щирились на зустрiчних, зарiкаючи ©х на крадiжку. Страшно було Дорошевi то© палi. Пряжило сонце, маленька ватага розтяглася по степу втомленим пташиним ключем. Хорунжий куняв у сiдлi. Вони в'©хали в балку, й козацький ключик згинув з очей. Упевнившись, що нiкого не видно, Брус щосили потягнув хорунжого за ногу, й той гепнув на сухоземля, затим двiчi вдарив його важким чоботом по головi, зубами витягнув з пiхов хорунжого шаблю й перепиляв об не© сирицю на сво©х руках, перетяв мотузок на ши©. Хорунжий спробував був пiдвестися, Дорош одтяв йому голову. Кiнь у хорунжого був гарний, то Дороша не наздогнали. З грошей, якi приховав у яру, - оця хата на два ганки, й килими, i пасiка, й дво╨ коней у стайнi, двi пари волiв та три корови. За жiнку взяв пiд Баром наймичку з корчми, татарку-вихрестку, котра майже не говорила по-укра©нськи й не могла його виказати. Жiнки не любив, бив ©© тиранськи, доки вона не оддала християнському богу душу. Ото у лiсi ©© могила з маленьким хрестом. Килiянi тодi сповнилось дванадцять рокiв. З роками розквiтла Килiянина краса, пiшла дiвчина в Брусiв, але вгадувались у нiй i материнi риси. Коли вловлював ©х, хмурнiв; тодi йому здавалося, що вона якимось чином може розгадати, що саме вiн загнав на той свiт матiр, i помститися. Його страх засновувався на тому, що в гнiвi Килiяна не раз виказувала всю чорноту ©хнього життя й намагалася прокрастися думкою в Брусове минуле, але вiн тримав його пiд сiмома замками. Вiн ©© трохи боявся i по-сво╨му любив. Килiянi зятя вимрiяв давно: сироту, бiдного, щоб був працьовитий, поштивий, до скопу вдячний i вiдданий Дорошу та його дочцi. I щоб був навчений бойно© справи - умiв оборонити хутiр. Лаврiн пiдходив пiд ту мiрку цiлком. Ото тiльки що запорожець. Та Килiяна прив'яже мiцно, в цьому був упевнений, а що з перцем - перець з часом викваситься. I все те, що наспiвали слiпi спiвцi на Сiчi - про отчий край, оборону вiри - розвi╨ться по цих хащах. Тут матиме вiтчизну й свого кошового - його, Дороша, бо й молитиметься до куплених Брусом образiв. Так мислив по першiй стрiчi з Перехрестом. Одначе в останнi днi вповзла йому в голову iнша гадка. Лячно стало жити в цiм кра©. Люди покидали Подолiю й переселялися на Лiвобережжя. Сюди, на хутiр, кожно© днини могли заскочити басурмани. Як не ховався Дорош, а про хутiр знали. Спродатися б та ви©хати куди-iнде. Спродатися! Хто купить ошабльоване татарами обiйстя! Оно понад дорогами свiтять чорними очницями пустки. Доведеться просто залишити хату, сад, пасiку. Тяжко, до розлому в головi розмiрковував Дорош. Уперше йому не вистачало власного розуму, власного розмислу. Може, постарiв? Стратив колишню впевненiсть, силу? Тому й подiлився сво╨ю скрухою з молодим за©жджим козаком. Хоч i бачив, що Марко не стiльки слуха╨, як пасе очима дочку. Ох, цi сiчовики, монашаться в плавнях, а тодi з'©дають жiноцтво очима. Нiби й не личило так дивитися на наречену товариша... - Я сам купив би таке обiйстя, - озвався Марко. - Коб не в цьому мiсцi. Як побачу гарне - куплю. - Ма╨ш грошi? - поцiкавився Дорош. - Маю. Сто золотих, - Марко аж стенувся од того, що виповiдав свою та╨мницю, але, диво, стриматися не мiг. Вiн нiби помщався комусь: чи©йсь радостi, чи╨мусь щастю, впевняв когось i себе, що й вiн дещо ма╨. - Варуй боже - сто золотих! - гукнув Дорош. - Отцiв то та неньчин заповiт? - Мо©. Не маю вiтця та неньки, - одказав Нога╨ць. Його й далi кудись несла важка, каламутна хвиля. Несла на пороги. - Де ж узяв ©х? - все з бiльшою настирливiстю допитувався Брус. - Божi то грошi. Запалив у лiсi дуба - холод морив, звiдти й потекли золотi сережки, - брехав Марко. - Якийсь прибиш накрутив свердлом дiрок i напхав алтинiв. Марко подумав, якщо Брус розкаже про це Лаврiну, вiн одмовиться, скаже, пожартував. Мало пустив по Сiчi горобцiв. Та й, либонь, уже й не побачиться з Лаврiном. I що йому Перехрест! До Лаврiна доля на всi боки верхом. На Сiчi кошовий прикохував, тепер ось знайшов Килiяну з багатим тестем. А в Марка тiльки й щастя - те золото. Звичайно, про сережки казав обмильне. Захопила запорозька чата польських послiв до татар, посадовили ©х у секвестр при пушкарнi. Марко стояв на вартi, пiдгледiв у щiлину (вона затикалася кулем), як один шляхтич сховав у жерлi мортири папушу. Коли послiв повели на квестiю, витяг з жерла мортири туго зав'язаний кисет з алтинами. Потiм запорожцi облазили всi гармати - видно, шляхтич сказав про грошi, може, для того й ховав, щоб одкупитися, - не знайшли, подумали, лях збрехав. У Брусовому розпитуваннi Марко вловив хижу зацiкавленiсть i йшов ©й назустрiч. Дибав, немов у в'язке болото, з якого, може, й не вдасться вибратися. Нехай хоч Дорош згаду╨ його, нехай позаздрить на чужi грошi, нехай... зненавидить Лаврiна. Вiн сам не сподiвався, що в його душi лежить така гидь. I воднораз така пекельнiсть, така несосвiтенна ярiсть. Почував, що може зважитись на будь-який вчинок. Заздрiсть роздирала йому груди. В цю мить мiг пожбурити в пекло все: Сiч, товариство, Лаврiна i власне серце. Маленький, хижий, сидiв, зчепивши в замок долонi рук. В його очах зата©лися жовтi согi'яки, голос iз напруги став хрипкий. В першу мить Марко злякався того, що зав'язувалося у них з Брусом. Йому аж шпарко стало, й думка заслала чорнотою мозок. А тодi десь зринуло розважливе: ну то й що? Не вiн почав оцю балачку, а Дорош Брус. А вiн, Марко, нiчим не согрiшив на землi, щоб щастя одкинуло його од усiх порогiв. Нехай Брус розпиту╨. Може, опiсля розкаже й Килiянi. Разом позаздрять йому. I колись, пiсля сварки з Лаврiном чи з досади на нього (не вiк же буятиме ©хня любов) Килiяна згада╨ його, Марка. Згадував же ©© вiн, думав про не©, ще не бачачи. Лаврiн навiяв ©© образ, але тодi вiн був безтiлесний, наче марево, але хiба можна закохатися а марево! I ось тепер... Сподобалася йому. А таке, знав, не забува╨ться. Це була мала, зовсiм маленька, майже нiкчемна втiха - вiд не© Марковi стало трохи моторошно й трохи злорадно. Бiльшим було те, манливе й пекуче, що вловлював за словами Бруса, i вловлював теж неясно, як слiпець далекий гомiн. - Я можу позичити, коли вже край, скiльки там треба, - сказав i подивився Дорошевi в очi, хоч з-нав, що просто так не позичить i алтина - хотiв подратувати. - Чим же я ©х вiддячу, - пожадливо й скрушно зiтхнув Брус. - Якби тво© грошi та до мо©х волiв та коней... До того добра, що в скринях, до Килiяниного посагу... Марковi аж схлипнуло в грудях, i вiн похилив голову. Чорна трута розтiкалася по душi, й уже не мав волi зцiдити ©©. Вперше нiби збоку поглянув на себе й на Лаврiна. Так, ©м обом було добре вкупi. Лаврiн подобався йому споко╨м душi, щирiстю, побратимською вiдданiстю. Тим, чого, почував, мав замало сам. Й то бiльше кортiло пiд ©хати Лаврiна, покепкувати з нього. Але Лаврiн на його кпини ображався рiдко, тiльки всмiхався. Лаврiн - вельми встидливий, Марко втямив це давно й часом, аби подратувати товариша, пiдсипав соромiцьких жартiв, i тодi вони, траплялося, й сварились. Але по тому, перегнiвавшись, Лаврiн; знову йшов у курiнь до Марка. Кошовий теж любив послухати Марково© мови. Одначе, собi в дружбу взяв не його, а Перехреста. Пригаду╨, тодi Марка вперше взяла прикрiсть на Лаврiна. Вiн би любив побратима, коли б того опосiло горе. Втiшав би, намагався допомогти, навiть роздiлив би горе навпiл. Прощав i вибачав товаришевi все - не мiг вибачити щастя. Смутно вiдчував це, й прокрадалася думка, чому так: горе роздiлити можна, а щастя - нi. Злива пада рiвно на всiх, а сонце тiльки на тих, що на галявi. Люди - сiянцi, кожен росте сам по собi. Одного витолочить доля, iнший вибуя╨ й тягнеться в небо. Зараз сонце свiтило не йому. - А може, й справдi удатися до тебе? - правив далi Брус. - Ти при©дь пiсля жнив. Сам. Дорош вiв торг, як лютий татарин. У тому торзi не програвав у жоднiм разi. Не при©де Марко, не зумi╨ Брус присилувати Килiяну - лиша╨ться Лаврiн. Вiв безпрограшний торг, вдавав безжурнiсть, а голову дужче й дужче стискав невидимий обруч, i мучила його якась та╨мниця - либонь, то був неясний спогад, що вiн через цi ж таки проклятущi грошi вже один раз вчинив страшний злочин, порiшив товариша й тепер чинив новий злочин, може, страшнiший, нiж той, колишнiй. Йому аж трiщало в головi, а вiн i далi вперто й страшно пробивався вперед. Йому майнуло в думцi: ще раз, ще один тiльки раз перебiгти по вербовiй кладцi - не вломиться ж вона, й замiнить ту кладку мiцною, вкгрунтованою на доброчинностi, спокутi й вiрi. Не покарав же його бог того разу, не покара╨ й тепер. Марко в цю мить ненавидiв i подобав Дороша. Вгадував у ньому щось потайне, пожадливе й страхався, що почува╨ щось подiбне у власнiй душi. Вона розколювалась, як горiх, уже не мiг стулити обидвi половинки докупи. Та й не вельми намагався. Знову зринула думка про ©хн╨ колишн╨ з Лаврiном товаришування, про Сiч, побратимство, але все було не таке, як ранiше, пройняте чимось гiрким i, як здавалось йому, з Лаврiново© вини. Був би не ©хав сюди чи принаймнi не заманював з собою його, й Марко не знав би нiчого. Нащо стiльки розказував про Килiяну, нащо розхвалював ©©? Обо╨, i Марко i Дорош, втомилися вiд то© розмови. У Дороша з натуги аж роса виступила на чолi. Витер чоло шапкою, пiдвiвся. Йому самому було мулько на душi. Може, мулькiше, нiж тодi, коли одтяв голову хорунжому. Там хоч рятував сво╨ життя... А тут... здобував грошi. Дивився на долину, а бачив золотi алтини. Земна краса, що на старiсть зiйшла на душу божою благодаттю, не могла потопити пожадливостi й думки про сито одкраяний шмат. В ту мить у поле його зору потрапили Лаврiн i Килiяна, вони сидiли на горбочку, Килiяна щебетала до парубка. Брус подумав, що нiхто й нiколи не сидiв отак поруч нього й не яснiв до нього очима. Життя його мина╨, а вiн так i не звiдав того великого, що робить людину iншою, щасливою, вiд чого завмира╨ серце й мiня╨ться свiт, у нього взагалi не було любовi, вiн прожив життя суворе, сповнене небезпек, страху й борiння. I зненацька в серцi старого прибиша ворухнулося щось лагiдне, добре до дочки й отого парубка, несамохiть вiн замилувався гарною парою та побажав ©м щастя. А тодi здивувався самому собi: у серце потекла важка, свинцева заздрiсть, але й вона його ятрила недовго. Брус Дорош зiтер все холодним розмислом. Проте тепер не змiг одкараскатись од думки: буду╨ доччине щастя не на добрi. Думка лiтала, як ластiвка бiля поруйнованого гнiзда. Було маркiтно. Почував печiю в грудях, захотiлось упитись. Хвилю повагавшись, пiшов у комору. Повернувся з пузатою карафою. Цiдив горiлку в чарки тут-таки, на призьбi, дивився на Марка - невдатного на вроду, але хитрого, розколупував його оком, переводив зiр на Лаврiна, що безжурно лежав на оберемку трави, а в головi текла важка, як пригуслий дьоготь, думка: "Все можна подiлити. Горiлку, алтини, коней, навiть смерть. Не можна подiлити любовi". Од того ставало злостиво-радiсно, але чомусь i страшно. Й трохи заздрiсне. Що не зазнав сам того щастя - любовi. Й не вiдав, що воно таке. Пекуче, як горiлка? Солодке, як мед? Не вiдгада╨ш. Йому стало прикро на долю, вiн плюнув i розтер по зеленiй травi важким, наче кованим iз залiза, чоботом. Лаврiн, як i Брус, також дивився на долину. Вона вабила його зiр, лежала бiля ©хнiх з Кнлiяною нiг, немов зелена плахта. А по нiй синiм, безпечно кинутим каламайковим поясом - струмок. По горi - пишний та кучерявий сад, за садом - важкi темнi ялини. Йому трохи дивно, що Килiянi байдужа ця краса. I трiшки бентежно, й навiть прикро, що в не© тiльки й мови, як утекти звiдси. Прикро тому, що йому, Лаврiповi, досить Килiяни, а ©й, виходить, його мало. Й ще одна думка смоктала Лаврiнове серце. Тiльки нещодавно, ©дучи сюди, подивився на все не безжурними очима, а очима майбутнього господаря, Килiяниного чоловiка, приймака. Адже ранiше, на Запорожжi, йому нiколи не клалися в голову думки про землю та одруження. Гадав: буде запорожцем, та й квит. Вiн нiколи не ходив бiля землi, хоч i не цурався роботи. Вмiв косити, трохи знав бондарське ремесло - хлопчаком двi весни допомагав бондаревi, любив малярство, хоч спiзнати вповнi малярсько© науки й не вдалося. Лаврiна не стiльки дивувала та непоко©ла швидка й несподiвана Брусова згода видати за нього Килiяну, скiльки те, що йшов до шлюбу майже голий, безгрошовий. Тi думки смутили й пригнiчували, вони кружляли по одних i тих же гонах, нi на цяту не посуваючись уперед. Ким вiн буде на Брусовiм господарствi? Наймитом? Челядником? Од того одразу ставало щось дибки в душi й брови збiгалися на перенiссi в тугу хмарку. В мислях Лаврiн порiшив: стане чумаком. Продасть шаблю, коня, купить пару волiв, ще пару дасть йому Брус, i по©де вiн нехай i в небезпечну, зате грошовиту дорогу: в Крим по сiль. За дво╨-тро╨ лiт зачумаку╨ власний статок... Гарний був у задумi Лаврiн. Килiяна тихцем милувалася ним. Дiвчину аж гордощi брали, що ©© покохав отакий парубок. Смiливий, палкий... На мить побачила себе, й чомусь без сорочки, в його обiймах, вiд то© соромiтно©, не дiвочо© думки зашарiлася, одначе зору од Лаврiнового обличчя не одвела. "Мiй", - щось проспiвало у серцi. Душею почувала, що до всього Лаврiн ще й добрий. Тiльки трiшки гордий. А ще - замисливий. Задивився на далекi верхiвки дубiв, а про не© мовби забувся. Нiчого, вона йому замислюватися не дасть. А дивитися на лiс то й зовсiм нiчого. Вiн обрид ©й до знемоги. I оцей хутiр. Вона за ними свiту не бачила. Хiба тiльки кра╨чок, коли вiдпускав батько з челядницею, бабою Вуцькою, до Бершадi, де в тi╨© - дочка в замiжках за бондарем. Сам вiн туди не ©здив жодного разу. Баба Вуцька - то тiльки на вигляд сумирна та тиха, а насправдi бiдова й проворна. Водила ©© по церквах, по базарах, завозила i в Ладижин, i в Стiну. Вуцька колись, ще до Хмельниччини, служила поко©вкою у панiв Обидовських, набачилася див. Любила розповiдати про те. Про ви©зди, про конi, про банкети, де всеньку нiч грали музики й пускали в кiнцi саду барвистi вогнi. Панi© - в шовках, сукнях, по низу оторочених хутром, а руки й плечi - голiсiнькi. Килiяна й сама раз бачила в Бершадi таку кавалькаду. Ой же й грало лицарство кiньми довкола двох карет, у яких сидiли панi©. Вуцька казала, що паничi задля дiвчини здатнi на що хочеш - навiть на смертельний герць. Килiяна певна, що й ©© Лаврiн за не© пiшов би на шаблях проти будь-кого, i в думцi пишалася цим. Наслухавшись Вуцьки, наблукавшись по мiсту, Килiяна довго не могла заснути (вони зупинялися у Вустино© знайомся мiщанки) й тодi думала про освiтленi ста свiчками зали, нечуванi танцi, лоскiтливi вусики, дзвiнкi шпори. Й тодi Килiяну поймало тривожне хвилювання, вона лежала в нужденнiй свiтлицi, а ©© уява малювала i тi зали, й тi свiчi, i тi вусики, i ще багато такого, що не привидиться дiвчинi при свiтлi дня, вона чекала якогось дива, ©© всю переповнювали передчуття яко©сь стрiчi, котра перемiнить все ©© життя, i вона тривожно завмирала. Вона не мала все те навiть за мрi©, а тiльки за казку, але ж ми i лiта╨мо в казках! А от пере©хати до мiстечка, бодай такого, як Бершадь, то вже не казка. (Лаврiн теж появився не з казки й не зовсiм пiдходив пiд тi ©© мрi©, але здоровий глузд пiдказував Килiянi, що на бiльше ©й сподiватися нiчого). Вирватися, вирватися з-пiд цих густих вiт, утекти вiд цього тоскного шуму. Здавалося б, виросла в лiсi, мала б стати його часткою. Не стала. Вона й любила цей зелений шум, i хотiла вiд нього втекти. Та╨мнi сили довго дрiмали в нiй, тепер вони пробудилися i владно штовхали ©© в людський гомiн, у людський крутiж. Килiяна давно зрозумiла: вона гарна собою - i боялася, що не зумi╨ взяти того всього, що може заплатити за ©© красу свiт. Ота-ко, - мрiяла, - сидiтиме вона, як отi панi© при вiдчиненому на вулицю вiконцi, пiдклавши пiд лiктi вишиту подушечку, i лузькатиме насiння. Там, у Бершадi, спогадувала вона, стiльки лавок, а в них так i мигтiли парча та срiбло. Як одгуляють весiлля, Лаврiн чумакуватиме. Тiльки не в Крим по©де - хай тому Криму цур - а по городах, по ярмарках. Вона, либонь, теж iнодi ©здитиме з ним. Уже казала про те батьковi. Правда, вiн ©й на те: "Один дурак возив на продаж гарбузи, та з ними й голову продав... Он у лiсi скiльки галяв. Аби руки та плуг, порозорювати ©х, позагороджувати од звiроти - можна за п'ять лiт забагатiти". Батько насправжки хоче запрягти Лаврiна в лiсову роботу. То його давня мрiя. Бо сам трохи ледачкуватий. Тепер же бере дармового наймита. Килiянi аж моторошно од то© думки. Тi перелоговi землi вмент вип'ють Лаврiнове здоров'я, ©х мало покорчувати, поорати, а ще треба стерегти по ночах з рушницею. Нi, вона одда╨ться не за наймита, а за гречного мужа. Сподiвалася переважити батька. Важкий i понурий, вiн не знав з нею зладу. Боявся ©© галасу, слiз, ладен був задобрювати чим тiльки мiг. Новим намистом, кумачами, мандруванням на прощу з бабою Вуцькою, хоч i знав, що прощi тi не вельми побожнi. Нi Килiяна, нi Лаврiн не вiдали, що Дорошевi плани перемiнилися. Бiгли думками вперед, десь там ©хнi думки сплiталися, й обом було гарно та затишно. Лаврiновi аж шкода стало Марка, що самотньо (Дорош кудись пiшов) сидiв на призьбi. - Марку, йди до нас, - покликав Лаврiн. Марко не почув. Душа його в цю мить злостиво посмiхалася, й посмiхалася не на радощах, що звершиться його несподiване жадання; вона осягнула, що i в iнших душах такi ж чорнi холодини, як у його, а може, й гiршi: хто йому Килiяна - нiхто, Дорошевi ж - рiдна дочка, а вiн ©© запроду╨. Марко не до кiнця вiрив, що все буде так, як намислили вони з Дорошем, але вiдчував, що на такому замiсi не може зiйти i Лаврiнове щастя. Першо© митi був охопив його душу вiдчай, але сплив, його витiснив слiпий дощ, який замивав останнi слiди. - Марку, йди до нас, - знову покликав Лаврiн. I хоч Марко з його голосу вловив, що кличе вiн для годиться, пiдiйшов i сiв на оберемок зелено©, ледь волого© трави. Вiн бачив, що перебив розмову, але тепер уже зумисне не збирався швидко йти прiч. А може, перебив не обом, бо здалося йому, що Килiяна посмiха╨ться до нього привiтно. Мабуть, то була несвiдома дiвоча гра, а може, ©й трiшки кортiло подратувати Лаврiна. Чи й хто зна, що кипiло в тих чорних зiницях. Перемовляючись з Лаврiном, плела вiнок i тепер одягла його собi на голову, повернулася до Марка й запитала, дивлячись на парубка: - Личить? Гарна я в ньому? Марко побоювався звести очi й бачив не вiнок, а довгу шию i гаптований комiрець сорочки, що ©© облягав. Запитання спантеличило Марка й навiть розсердило. Вiн погамував злiсть, хитнув головою в бiк Лаврiна; - Це нехай вiн призна╨. - Вiн уже признав, - засмiялась дiвчина. - А хiба треба, щоб ще хтось? Тремке, солодке, не знане досi почуття протекло по його серцю, але в солодке домiшалися краплi гiркого. Любов гiрчила ненавистю. В Маркових очах митт╨во зблиснув вогонь, який злякав Килiяну. Лаврiн реготав, а вона зняла вiнка i розiрвала. Запала мовчанка, аж Лаврiн перестав смiятися й з жалем дивився то на вiнок, то на Килiяну. А вона зиркнула на Марка й мовила: - Ти не такий, як про тебе розказував Лаврiн. Набурмосений i сердитий. Хоч би посмiхнувся. - Козакам у буднi посмiхатися заборонено, - здобувся на жарт Марко. - А в свята? - В свята й поготiв. - Ви того такi похмурi, що без дiвчат, - в одну мить вирiшила К.илiяна. - Таки ж нiколи-нiколи жiноча нога не ступала на острiв? - Чого ж, приходять, - думаючи щось сво╨, пiдтримав жартiвливу розмову Марко.Русалки забiгають. Трапля╨ться, i в курiнь котрась заникне. - Й що тодi? - Всяке бува╨... - А я на русалку схожа чи нi? - притулила до голови розiрваного вiнка. Марко спохмурнiв. Лаврiн страктував ту похмурiсть по-сво╨му. "Пережива╨, суму╨ за нашою дружбою, - подумав. - Може, нам вдасться вмовити Бруса й Марко залишиться з нами". Йому було шкода Марка. А Килiянi було весело. ╞й хотiлося жирувати, жартувати, вона вирвала травинку й провела нею Лаврiновi за вухом, аж Марко вiдчув той лоскiт, в серцi в нього завирувало. А Килiяна враз пiдхопилася на ноги й показала на гривку осоки посеред долини. - Ходiмте до саджалки, я покажу головнiв. Хтозна-де вони взялися. Такi великi. Запливають у струмок, а тiльки що, втжають назад до озерця. Я на них загадую собi всяке. - Я люблю дивитися на них тiльки тодi, коли вони на сковородi, - пожартував Марко i пiшов до хати. Лаврiн i Килiяна, взявшись, як дiти, за руки, побiгли до саджалки. Спати гостей Дорош поклав у хлiвi на сiнi, застеленому м'яким пухнастим лiжником. Лаврiновi хотiлося погомонiти з Марком, але той мовчав, удавав, що спить. Боявся - заговорить i викаже щось з того недоброго, що сукали з Брусом; важка, кiгтиста лапа каяття дряпала йому душу. Одначе не до кровi. А була якась незручнiсть, глуха млiсть у серцi, що зродилася в тишi, на подушках, вишитих Килiяниною рукою. I вiн аж зрадiв, коли ця тиша урвалася: заквакали жаби в болiтцi, i розпугукались пугачi в лiсi, здавалося, пугачеве плем'я змагалося з жаб'ячим, хто кого перекричить. "Весела сторононька", - подумав Марко, засинаючи. Килiяна не спала довго. У маленькiй горницi було задушливо, вона пiдiйшла до вiкна й спробувала крiзь грати його вiдчинити. Воно нiколи не вiдчинялося, нiби прикипiло, та вона врештi виштовхнула обидвi половинки. I здалося ©й, що вiдчинила вiкно в iнший свiт. Вiн вже був у нiй, тремтiв i брав у свiй полон. Серце солодко щемiло, було радiсно, гарно й чомусь тривожно. Пугукали сови - це ©й звичне, плив лiсом мiсяць, шелестiв у вiттi вiтер, залiтав до горницi, при╨мно остуджував гарячi перса. Килiяна притулила до них руки й зненацька заплакала. * * * Ранком наступного дня, по снiданку, Дорош закликав у свiтлицю Лаврiна й, напускаючи на себе надмiрну заклопотанiсть та похмурiсть, сказав, постукуючи по столу пальцями: - У непевний, лихий нагодився ти час. Не до весiлля зараз. При©жджай, як перемелеться, перетруситься. На рiздво при©жджай! - А сам дивився в пiдлогу важким поглядом. Лаврiновi вiд тих слiв нiби зiвало щось у душi. Спершу подумав, що це вiдплата йому вiд Бруса за те, що не дотримав умови. Просив, щоб той помiняв сво╨ рiшення. Брус був непохитний. "Я ж не вiдмовляю, просто нехай перевi╨ться, перемелеться. Ниньки й попа не знайдеш, щоб повiнчав. А яке вже там весiлля!" Лаврiн мусив погодитися. А по довгому розмислi, по перемовi з Марком навiть визнав слушнiсть Брусових слiв. Справдi - лихе весiлля пiд шабельний дзвiн! Коли ©хали сюди, довкола тiльки й гомону було про татар. Одначе, з iншого боку, його шабля теж могла стати в пригодi Дорошевi. Раптом Лаврiновi осяяла надiя. - Дозволь, пане-батьку, - звiв очi, - поки що лишитися за челядника. Брус махнув рукою: - Не треба. Не хочу я людського поговору. Весiльний кисiль треба варити на чистiй водi. Лаврiн мовчки вклонився й вийшов. Килiяна несподiвано вчинила опiр батьковi, накинулася на нього, як вогнеока рись, але вiн витримав напад, соромив ©© ущипливими словами, упокорив. Козаки подякували господарю за гостиннiсть, посiдлали конi. Килiяна розпустила червону стрiчку, якою прив'язувала куделю, обмотала нею рукiв'я Лаврiново© шаблi. Дорош i Килiяна провели ©х до монастирища. Лаврiн i Кнлiяна йшли попереду. Дорош i Марко вiдстали на кiлька кiнських постатей. Лаврiновi не хотiлося вiд'©жджати. Чомусь його непоко©ла Брусова, нехай i тимчасова, одмова. А надто засмучувала нова розлука з Килiяною. Килiяна вела за повiд Коршака. - Ну чого вiн, чого?.. - про батька. - Не знаю. Зламала калинову гiлку з твердими, ледь почервленимп сонцем ягодами й вплела коневi у гриву. - Вона швидко зав'яне, - сказав Лаврiн. - Дарма. Я й собi зломлю гiлку й почеплю в кiмнатi. Хай нагаду╨ про тебе. - Калина - то смуток, - знову мовив Лаврiн. Душу йому огорнула печаль. Килiяна раптом захотiла викинути калинову гiлку, але вiн не дав. - Ти зламала ©©, вона принесе менi щастя. Узяв дiвчину за руку, з вуст злетiло вiчне, як свiт: - Ждатимеш? Килiяна зупинилася, подивилася йому в очi сумно й вiрно: - Ждатиму, допоки й воно ходитиме по небу. - На серцi в не© кипiли сльози. Обо╨ подивилися на сонце, що пробивалося крiзь рване хмар'я червонястою плямою. Чудна й страшна була для Лаврiна ©© вiдповiдь. Вiн стиснув дiвчинi руку, сказав тихо: - Не треба так. - Ждатиму! Вiн не почув того слова, а тiльки вловив, як воно побiгло по ©© руцi в його руку й далi, до серця. - I я теж. Щоб там не сталося... Я нiкого... Нiкого до тебе не знав i не любив. Я i з Сiчi майже нiколи не ви©здив... Мабуть, цього не треба було казати, вiн засоромився, почервонiв, але Килiянi його слова сподобалися. - Не барися, - сказала вона. ©й здалося, що сто©ть перед прiрвою. На греблi попрощалися вдруге. За мить кущi лiщини сховали двi постатi: важку - Дороша Бруса, й тонку, легку - Килiяни. Лаврiн не бачив, куди йде кiнь, той сам вибирав дорогу. Йому потемнiв свiт, вiн ©хав уперед, а серце рвалося назад. I така в ньому зсоталася туга, що хотiлося плакати. Марко його розраював, вiн, хоч нiчого не чув, схитував головою. Козаки пiд'©жджали до дороги, по якiй у бiдарцi гнав чалим конем якийсь чоловiк. Вiн стояв на колiнах, однi╨ю рукою тримався за плетений кiш, другою перiщив лозиною коня. Побачив козакiв, щось крикнув, не зупинився, погнав далi. Козаки погукали, Марко навiть хотiв наздогнати, а тодi передумав: - Украв щось чи на пожежу? Про©хали ще з пiвверстви й побачили в глибокому рiвчаку гарбу. Лiворуч од гарби чорнiв мiсток, вiн був провалений. Чоловiк, либонь, хотiв об'©хати його, й гарба засiла по самi осi в твань. Молоденькi волики змiсили пiд собою грязюку, вона сягала ©м до животiв. Заляпаний болотом, селянин хрипко собкав, тупо тягнув за налигача й чомусь не бачив, що рябi вже й не лягають у ярмо. Поруч бабралася у тванi молодиця, щось пiдкладала пiд колеса, а з гарби виглядала цiла низка дитячих голiвок. - Чого тебе холера сюди занесла? - осадив перед самим обличчям чоловiка коня Марко. Той лупав очима, як сновида, Марко хотiв розбудити його нагайкою, але в ту мить заголосила молодиця: - Ой лишеньки-боженьки, поможiть. Не дайте погинути. Татари, татари! - Де? - крутнувся конем Марко. - Скрiзь. Он наша слобода горить, наше село, - показала брудною рукою. Над лiсом справдi тяглися пасма диму. - А куди ж ви ©дете? - запитав Лаврiн. - У Ладижин. У фортецю. Всi тiкають туди, - оговтався чоловiк. Лаврiн злiз iз коня, прив'язав його до вербички - кiнь крутив головою, гриз деревце, - закасав рукава, вступив блискучими, з подзвоном чобiтьми в твань. Занурив у багно руки, намацуючи спицю. По невдалiй спробi пiдiпхнути воза руками Лаврiн i Марко витягли з мiстка вузьку мостину, пiдклали пiд задн╨ колесо, загейкали, засобкали; вигинаючи короткi ситi ши©, волики налягли, гарба заскрипiла, погойдуючись, випливла на сухе. Чоловiк, хоч був забейканий у багно з нiг до голови, по©хав - навiть забув подякувати, тiльки дiти махали козакам рученятами з коша i лепетали: "Козаки, козаки", та долiтало розпачливе жiнчине голосiння: "А краще б вже зразу свята присипала". Лаврiн та Марко помилися в струмку й стали радитися. Порiшили ©хати в Ладижин i собi. Лаврiновi зривалася думка вернутися назад, але вiн притомив ©©. Ще наведе татар. Та й, либонь, Брус ма╨ в лiсi надiйний сховок. Всi, хто живе в отаких нетрях, мають його. Чим менше люду, тим легше сховатися в сховку. Вiн ще роздумував, а Марко вже сидiв на коневi, у якого скапувала з вудил зелена пiна (скуб траву не розгнузданий), чекав. Лаврiн одв'язав од вербички Коршака. По дорозi до Ладижина поминули чимало бiженських пiдвiд, i цiлi валки, й пiших утiкачiв. Декотрi везли на возах припас - пшоно i борошно, за возами, натягуючи налигачi, чалапали корови, iншi втiкачi вихопилися в чому були. Мчали, бiгли, поспiшали пiд захист фортечних мурiв. Села й хутори стояли порожнi, там нiби пролетiв смерч, з деяких димарiв, правда, курiвся дим, але людей у тих хатах не було. Тiльки на далекому пагорбi за яром махали крильми два вiтряки, видно, там не знали ще про татарський набiг, мололи собi лихо. Лаврiном i Марком заволодiла тривога, а воднораз ©х пойняла грiзна врочистiсть, понапускали на себе суворого вигляду - адже й справдi могли зiткнутися з ворогом, ©хали швидко, з-пiд попруг у коней повиступала пiна. Ладижин зринув раптово, неначе хто кинув його козакам пiд ноги. Лежав у глибокiй та розлогiй долинi, освiтлений сонцем, звiдси було видно кожну вуличку, кожен будинок. Сонце грало на червонiй черепицi дахiв, на блискучих банях церков; тiльки фортеця сiрiла в.iжкими мурами, вона одразу ж навела на думку про вiйну, про можливi близькi бойовища. Дах на гострих вежах у кiлькох мiсцях був попровалюваний, сонячне промiння ламалося в дiрах, здавалося, там хтось хова╨ться. Лаврiновi гарячий суховiй обпалив серце: он Слобода Ладижинська, там ходили по ярмарку з Килiяною, он дерев'яна церквиця, в якiй слухали разом вечiрню. В той вечiр ©хня любов мовби освятилася. Вони виповiли ©© комусь третьому, кого боялися одурити навiть у помислi. А он i дуб, на який вiн дряпався зi свiчкою, що ©© дала Килiяна. Запалила вогонь, i вiн горить у його грудях. I все стало так близько, аж йому защемiло в серцi. Бачив себе, бачив Килiяну пiд дубом, свiтло грало на ©© дукачах, на коралях, в ©© очах, i йому було в тих вогнях тепло i хороше. Слободу Ладижинську оддiляли од Ладижина очеретянi хащi Tо рiчка Сiльниця. Мiсто розкинулося на невисоких горбах посеред долини, iз заходу його обмивав Буг, зi сходу i пiвдня - Сiльниця, котра мовби охоплювала Ладижин синьою крайкою. В зручнiм до оборони мiсцi змуровано Ладижин. До нього можна пiдступити тiльки з пiвночi, але там - високий земляний вал iз земляними бастiонами й частоколом, попiд валом - рiв, що одним кiнцем упира╨ться в Буг, другим - у Сiльницю. Тому й збиралося сюди стiльки втiкачiв. Довгим похилим узвозом спустилися донизу. А там - гам, лемент; котилися згори вози, налiтали один на одний, рвалися постромки, трiш.ало позакладуване в колеса дрюччя, ламалися спицi, а над усiм тим - жiночий та дитячий плач, посвист батогiв i чийсь госгрий та довгий, мов колiйський нiж, зойк: - Ой лю-у-у-удоньки. Вони його живцем у вогонь... Ой лю-у-у-удоньки! Лаврiновi од того крику обсипало морозом шкiру. Уява намалювала високого, худющого чоловiка, - чомусь саме високого й худого, - якого кидали у вогняне пекло. Козак несамохiть натягнув повiддя, кiнь форкнув, спiткнувся, й Марко злякано зиркнув на товариша. - Перехрестися... Кажуть, не на добро. Лаврiн перехрестився, а подумав чогось про Килiяну. "Було б вернутися на хутiр". Його охопило хвилювання, почувався Килiяниним захисником, оборонцем, душа жадала звитяги i подвигу. Попереду Лаврiна i Марка повiльно посувалася пiдвода, на возi хтось лежав, вкритий рядниною з головою, а правив пiп у пiдряснику, пiдперезаному козацьким чересом. Узбiччям промчало вгору на змилених конях з десяток козакiв, на Лаврiнiв та Маркiв помах не спинилися, погнали далi. На греблi перед Бершадськими ворiтьми - стовписько. А мiст чомусь пiднято, заднi натискали, дишель переднього воза висунувся далеко-далеко, кремезний хуторянин збивав назад воли, а його син перiщив батогом з воза тих, якi натискали ззаду, - людей i коней. Загуркотiли ланцюги, мiст упав i одразу пiднявся вгору знову. Вищали колiщата блокiв, але те вищання не могло заглушити лементу, що стояв по той бiк ворiт. Там кипiла баталiя. В тiсний пролаз ворiт було видно спини якихось людей, на них, мабуть, натискали, а вони одбивалися, навiть виблиснула шабля. А на греблi чуток, гомону, нещасть - Лаврiн i Марко брели в них по самi вуха, й собi пробиваючись до мосту. Через якийсь час його опустили, й живий вир заклекотiв у вузьких воротях. Стогнали мостини, брязкали ланцюги, воротнi не могли нiчого вдiяти, стояли над водою по той бiк ланцюгiв i держалнами одштовхували ти, хто напирав. Дерев'янi мостовi пiдпори гойдалися й скрипiли, загрожували повалитися. На якомусь возi вирвався з клiтки чорний пiвень, полетiв по головах, упав у воду. Iншим разом це викликало б регiт, нинi нiхто й не оглянувся. - Може, не ©дьмо сюди? - нахилився до Лаврiна Марко. - Конi в нас добрi... - А нашi! Що кошовому скажемо? - заперечив Лаврiн, i Марко мусив погодитись. У фортецi Лаврiн i Марко довiдалися достеменно про все. Може, вперше чутки, яких наслухалися по дорозi, були куцiшi за правду. Турецьке й татарське вiйсько всiм огромом посунуло на Подiлля. З ним - султан i вiзир, кримський хан з усiма мурзами та беями. Вони пiд Баром i Кам'янець-Подiльським. Стiна й Кошиця вже пiд копитами басурманськнх коней. Кошиця - зруйнована дощенту. Сзмойлович i Ромодановський, незважаючи на суворий наказ iз Москви, одсiчно© потреби давати не одважилися, вiдступили iз Чiiгирина до Черкас. Козаки гомонiли, що Самойлович не придатний до польового гетьманства, а князя Ромодановського син попав у полон до турчина, й той погрожу╨ прислати батьковi набиту сiном голову отрока, якщо батько-князь i далi ставитиме перед султаном тарчi. Боярин в страховi за життя сина переклав увесь вiйськовий провiд на грiзного в палатах i лякливого та буркiтливого в полi гетьмана. Тепер не знали, чи Самойлович двигне назустрiч турчину сво╨ вiйсько, чи вiдступатиме далi. Татари уже доскочили аж до Черкас. Козацьке вiйсько, яке застав на Правобережжi лихий припадок, розбiглося по мiстах: у Ладижинi замкнулося двi тисячi лiвобережних козакiв з наказним полковником Мурашком, з них половина комонних i половина серденят пiхоти, сiмдесят комонникiв ротмiстра Анастаса Дмитрi╨ва, запорозька команда в двiстi чоловiк iз полковником Савою, переяславський полковник Войца Сербин з почтом, донський отаман Амбросiй, а з ним шiстнадцять козакi