iлi! Це з гiпси. Ходiм! Ходiм, я побачу. - Сюди, за цей рундук. Вони побачили серед ламп, старих парасольок, люстерок та iншого мотлоху бiлi статуетки Венери. Альоша рвонувся туди i потяг за собою Матроса. Пробилися крiзь густий натовп i стали. Альоша забув за все. Чiткi лiнi© Венери заграли перед його очима. Раптом Матрос скрикнув не сво©м голосом. - Украли! Альошко! Он сто©ть... - Де? Що? - Он сто©ть мiй чорт... - Твiй чорт? Обидва здригнулися, немов ударенi громом. Серед бiлих статуеток i справдi стояла руда горда постать чорта i простягала руку над чорним плесом. Хтось уже торгувався за не© з повною жiнкою, Що стояла бiля свого краму. - Скiльки за Мефiстофеля, тьотю? - Наш чорт, - прошепотiв Альоша бiлими губами. - Наш... як це сталося? - На обличчi йому заворушився жах. Матрос озирався навколо й нiчого не мiг промовити. Раптом вiн заскреготiв зубами i крикнув у вухо Альошi: - Пувичка! Он! Держи! Вони в'юнами шугнули в юрбу. Але, виприснувши на розi, де Матрос ясно бачив зiгнуту над "буржуйкою" з пирiжками Пувиччину спину, вони нiкого тепер не побачили. Пувичка як у воду впав. А може, то був i не вiн.... - Чого ти дума╨ш на Пувичку? - спитав Альоша. Матрос нiчого йому не вiдповiв. Вiн заклав у кишенi руки i мовчки пiшов до будинку. На обличчi йому виступили синьо-червонi плями. Вiн тяжко дихав. - Ну гад. Рiшу! - Матросе, що ти хочеш робити? - Не питай. Я знаю, що я зроблю з цим пiдлизою. Альоша, похнюпившись, пiшов за Матросом. Тяжка тривога залягла йому в серцi вiд Матросових слiв. Що вiн хоче зробити? Пувичка й так лютий за те, що Матрос його "оскорбив" при всiх товаришах. Це ж все через кого? Пувичка гуляв з Матросом, а тепер Матрос гуля╨ вже не з ним, а з Альошею. Хiба це Пувичка подару╨? Та ще й "оскорбив", аж кров iз носу пiшла. Пувичка нiколи цього не забуде, вiн не з таких. А тепер, як знову посваряться, тодi хоч iз будинку тiкай. Ось тобi й художествене! - Не тво╨ дiло, Альошко! Це вже мо╨ дiло, - кинув Матрос наче крiзь сон. - Поспiшаймо. - А як же ти взна╨ш, що то вiн украв чорта? - Уже взнаю. Вiд мене, шкондра молдованська, не захова╨ться, iконою шльопнутий. Я його взнаю. - Чу╨ш, Матросе, - тихо сказав Альоша, - хай вiн згорить, самий Пувичка. Хiба я ще не злiплю? - Не ма╨ш права, - рiзко обiрвав Матрос. - Що ж вiн, зараза, кров твою п'╨! Я його знаю, сифiлiтика проклятого. Значить, ти роби, а вiн iксплотiру╨? В могилу пiду, ну я йому дам чорта. - Та чого ти так за тим чортом? Матрос зупинився на хвилинку. - Чого? Знай! Це менi на памнять - раз. А два - я б, може, сам продав i грошi тобi на художествене. Може, я так i хотiв зробить. Почiм ти зна╨ш? Вiн стис кулаки i пустився бiгти. Вiдтак вони вскочили на подвiр'я будинку. Матрос влетiв у кiмнату й кинувся до сво╨© скриньки. Цю скриньку вiн мав ще вiд дядька, останнього свого родича. Вiдпливаючи в дальню путь, дядько подарував ©© Матросовi з замочком, а сам вiд того часу не повертався до рiдного порту. Власник такого майна, як дерев'яна фарбована скринька з замочком, Матрос був гордий не тiльки з сво╨© вдачi, але й з ви©мкового стану людини, що володi╨ чимсь замкненим, у чому немов заховано частку його самого. Матрос схопився за замок, але вiн висiв одiмкнутий, трохи покривлений. Страшна блiдiсть виступила на Матросовiм обличчi. Вiн шарпнув кришку. Скринька була порожня, тiльки шматки паперу валялись на днi. Альоша затулив руками лице. Вiн не мiг дивитись на страждання свого друга, що скривило йому губи i вступило в його очi. - Матросе! - Я йду шукати Пувичку, - вiдповiв Матрос так спокiйно, наче нiчого не трапилось. - Пацани, хто бачив Пувичку? Нiхто не знав. Десь, мабуть, пiшов iз хлопцями. Може, хапають гребiнцi. Матрос обернувся до вiкна. - Iде, - вилетiло з його уст. Вiн хотiв рвонутися до дверей. Альоша загородив його собою, немов збираючись рятувати вiд лиха. - Матросе! - крикнув вiн. - Я тебе просю... Той вiдтрутив Альошу рукою i став чекати. В цю мить цiлий гурт хло'пцiв на чолi з Пувичкою увiйшов до кiмнати. Не сподiваючись, певне, зустрiти Матроса, вони демонстративно плямкали губами, до©даючи якiсь ласощi, i весело при тому реготалися. На дверях вони заспiвали: Йшлi два вуркагана з ад╨ского кiчмана... Пувичка труснув головою на кiмнату, щоб пiдтримали. Хлопцi, гекнувши, вступили в свою партiю: ...з ад╨ского кiчмана дамой... Пувичка задоволене виступив наперед, набрав духу, махнув рукою. Лиш только уступiлi... - почав вiн другий куплет, закидаючи назад голову, i вся кiмната вже злилася в пiснi.. в ад╨скую малiну, i тут поразiла ©м гроза... Товариш мой в╨рний, болять мо© рани... Болять мо© рани на грудi. Одна зажива©ть, другая начина©ть... А третя открива©ться внутрi... Хлопцi поволi зiйшлись на середину кiмнати i побрались за ши©. Дехто заплющив очi й вигукував слова пiснi з болючим пiднесенням. Всi розгойдувалися в ритмi, надимали жили, стараючись перекричати один одного. Пiсня лящала в вiкна: Товариш, друг в╨рний, зарой мойо т╨ло... Зарой мойо т╨ло на бану... Пускай малахольнi лягавi© смiються, шо я бил геровскiй вуркаган... - Ех! - крикнув Пувичка в якомусь дикому трансi. - Пiддерж! Росiя, Росiя, велiкая держава... Вона про©грала войну... Всi одним високим гарячим криком злилися в неймовiрному пафосi, не здаючи собi справи в словах. Вони старанно вимовляли кожне з цих слiв, але вимовляли тiльки губами, якими ворушили з завзяттям. Думка ж десь була понад словами, десь билася в хвилях само© пiснi: А б╨ло╨ знамя в бою потiряла. Тепер ми кiма╨м на бану... Пiсня стихла. Матрос одiйшов од стiни, наблизився до гуртуй процiдив крiзь зуби: - П'отiряла? Развi? Пувичка раптом утяг якось голову в плечi. Зблiд. - Матрос? - Почти шо. Настала коротка тиша. Потiм хтось крикнув: - I одскоч. Чого ти? Матрос без слова ударив його в здухвину - той упав. Хлопцi подались назад. Пувичка зухвало крикнув: - Ану, ти! Ще й б'╨ться! Жигун! Не думай, що ти отаман. Забудь! Альоша зрозумiв все за одну хвилину. Вiн пiдскочив до Матроса: - Вони хотять погубить тебе! Хай спробують. - Да, я був, ╨сть i буду! - крикнув Матрос до Пу-вички. -А тебе я рiшу на мiсцi, пувиця погана. Пацани!! Сов╨т дав нам помiщення, а такого порядку я не знаю, щоб ламать . замок у свого i продавать на базарi вещ. - Як? Чорта? - крикнули однi. - Докаж! Брехня! Хай докаже, - крикнули iншi. - Скуда ти зна╨ш? А може, вiн не крав? Пувичка задоволене всмiхнувся: - Був колись отаман, а тепер на брехню пустився ради мамалиги. Щось страшне сталося Матросовi. Вiн схопив свою скриньку i хряпнув кришкою перед очима всi╨© компанi©. Потому вiдсунув потайний прискринок, i в руцi йому блиснула фiнка. Вiн пiдскочив до Пувички. - Д╨ньги!!! За скiльки продав чорта? Пувичка задрижав усiм тiлом. - Вуйдi. Я не брав. Зав╨-╨-╨-╨-дущий! Але в цю мить Матрос схопив його за груди i, замахнувшись, ударив ножем. Пувичка ойкнув, схопився руками за живiт i впав на пiдлогу. З-пiд сорочки випала пачка цигарок "Яблочко". Хтось закричав не сво©м голосом: - А-а-а-а-а-а-й! Убив!.. Знявся неймовiрний галас. Хлопцi кинулися до за-вiдателя. Хтось хотiв допомогти Пувичцi. - Не чiпай, - спинили його. - Нехай виходить грязна кров. Завiдатель увiйшов блiдий. Йому сiпало щоки. - Карету! Хлопцi вже подалися в аптеку дзвонити. - Як це трапилось, розбiйники ви? - Згарячу. Матрос... Це Матрос згарячу. - Безневинно. - Пувичка сам винен. Завiдатель кинувся до Пувички, Той лежав, зцiпивши зуби й притиснувши пальцями рану. - Болить тобi? - Не очiнь... Тiльки кров iз живота. Держiть Матроса. - Де Матрос? - Дядя, його вже н╨ту. Завiдатель подивився на них, не зовсiм розумiючи цю вiдповiдь. - Як це? А де ж вiн? Тi здвигнули плечима. Хто ж це може знати? Як нема╨, то, може, i втiк. Хiба йому що? В кiмнату вбiгли три хлопцi. Вони хвилювалися й розмахували руками: - Дохтаря при©хали! Пiд вiкном затрубила тривожна труба. Шофер загальмував машину. Лiкар негайно© допомоги i два санiтари хутко ввiйшли в кiмнату. Хлопцi були дуже задоволенi з цi╨© несподiвано© розваги. З Пувички зiрвали сорочку. Лiкар огледiв рану й похитав головою. - В лiкарню! Кладiть на носилки. Його нашвидку обмотали бинтами й винесли на носилках у карету. ...Матроса нiде не могли знайти. Вiн зник у ту саму хвилину, коли побiгли до завiдателя. Зда╨ться, вiн перший же його i покликав... Альоша стояв нiмий, з невимовною тугою в очах. III По тому випадку в будинку настала тиша. Подiя вплинула на всiх хлопцiв так, що нiхто не мiг докладно висловити нi сво©х вражень, нi також мiркувань про долю Матросову. Про Альошу тим часом нiби зовсiм забули. Принаймнi його iм'я нiхто не згадував. Та то була тiльки притамована ворожiсть, бо кожний вважав його так чи iнакше за причину всiх непри╨мностей. Сам Альоша карався, може, найбiльше за всiх, бо думав, що таки й справдi вiн у всьому винен. Забившись десь у куток подвiр'я, вiн просиджував днi в розпуцi за рудим залiзом "буржуйки". Часом йому хотiлося крикнути з неможливого болю, коли в уявi йому вставала розлютована Матросова постать. Тодi вiн упинався гострими нiгтями в тiло, зажмурював очi i примушував ©© зникнути. Натомiсть вiн переживав незабутнi хвилини, як вони вдвох ©ли в порту кавуна, якого так майстерно добув безстрашний його друг. Чого б тiльки не дав Альоша, щоб знати, де вiн зараз перебува╨! Може, вiн сидить десь недалеко голодний, боячись з'явитись помiж людей, що можуть його схопити й замкнути до тюрми? А може, скалiчив себе, втiкаючи вночi, i тепер десь помира╨? В серцi йому закипала тодi ще глухiша вiдраза до Пувички. Якби не вiн, то Матрос не вчинив би цього страшного злочину. Але на тому Альошу обiймав смертельний жах. Бо становище Пувиччине було зовсiм невiдоме. Вiн лежав у лiкарнi. Тим часом, доки при©здили люди з портфелями, щось писали, випитували поодинцi всiх хлопцiв i окремо, найдовше - Альошу, доки завбудинку ©здив кудись заклопотаний, стривожений, майже бiлий i повертав ще смутнiший, мовчазний i стомлений, всi жили незвичайним трясцевим життям. Дехто висловлював думку, що Пувичка неодмiнно помре, що нiбито вiн зiйшов кров'ю i що тепер лiкарi його не врятують, бо в нього - запалення живота. Проте на цю думку не дуже-то зважали i наче ставились до не© байдуже. Та й, правда, бiльше було таких, що казали противне. - Хто помре? Пувичка? - А раньше! Вiн ще Альошку-художника в гроб зажене. Ось тiльки дiрка заросте, тодi побачите, - додав Васька Глухий. Альоша слухав те, але йому було байдуже. Нехай прийде Пувичка, нехай б'╨ться, нехай робить, що хоче. Все одно Матроса вже не вернеш. Йому непри╨мно було дивитися тепер на цi слiди глини, що залишились на "буржуйцi". Якби не взявся вiн був лiпити, нiчого, може, й не було б. Тепер вiн, мабуть, нiколи вже не доторкнеться до глини, що зробила його таким нещасливим. I на цiй думцi Альошу стискав страшний смуток. Тодi на березi моря, як Матрос придумав був такого химерного плана, мрiя про художню школу вже була почала розцвiтати в Альошинiм серцi. Тепер вiд не© залишились тiльки побитi грубi стовбури, що тiльки ранили це обдурене серце. Вiн хотiв би ©х вирвати зовсiм, iз коренем, затоптати ©х, щоб затамувати цей бiль. За кiлька день нова подiя ввiрвалася в будинок i заволодiла думками всiх мешканцiв. Пiзнього вечора прийшов завбудинку i, зiбравши всiх хлопцiв, проговорив ©м короткi, тихi слова: - Розста╨мось нарештi. Завтра вже буде у вас новий... Вiн похилив голову, хотiв сказати ще, а далi мовчки пiшов до сво╨© кiмнати i, замкнувшись там, свiтив до ранку свiтло - складав до кошикiв сво© книжки. Хлопцi розiйшлися суворi й теж якiсь похнюпленi. Чалого вони полюбили, хоч вiн i був "макуха" й нiколи не вмiв "стребувати" з винного або добре когось одлупити. За це з нього трохи смiялися, проте ця несподiвана звiстка кожного з них уразила в саме серце. - Ще якого пришлють? Може, таку лягавку, що й не вживеш. - А я втечу, - хвилювалися деякi. - Е, втечеш! Нiкуди не втечеш. Вiн тебе як запре. - Мене? Молодий вiн. Як схочу, то й утечу, аби я схотiв. - А може, буде пiдходящий. Всi тi╨© ночi довго шепотiлися по кутках, довго не спали, малюючи сво╨ майбутн╨ в найнесподiванiших виглядах. - Матросовi що? Йому тепер плювать. А от нам, то вже друге дiло, - шепотiв хтось у найдальшому кутку. - Вiн штрикнув та й гайда. А тут неприятностi. - Як же ти розсужда╨ш? А вiн хотiв? - А що ж? - А те, що, може, вiн себе тим ножем колов, а не Пувичку. З серця людина може хто й зна що зробити. А от Альошка, рудий чорт, винуватий. Нащо довiв чоловiка?! Альоша також не спав, слухав цю розмову, i йому ставало легше. Матроса не засуджують, його виправдують. А за себе йому цiлком байдуже. На ранок вiн устав перший i вибiг на глуху вулицю. Жодно© живо© людини. А що, якби це там, з-за муру, з'явилась раптом Матросова постать! Та ©© не було. Нiкого навiть подiбного до нього. Альоша стояв, прихилившись до кам'яного паркану, забувши за все. Зiйшло сонце, почервонило будинки й затуманилось. Прогримiли першi трамва© - ©хали люди на працю. Трамвай за трамва╨м вiдходив по росяних холодних рейках в осiннiй ранок, а робiтники все прибували. Десь далеко загув сигнал, здiйнявся чорний дим. Всi мовчки товпилися у вагони. Альошi згадалася економiя. Там завжди приходив Сидiр у чоботях-"дудках", свистiв i лаявся, хоч як швидко виходили люди з казарми. Спали там на нарах, а вiн - у куточку пiд нарами.-Там був тяжкий дух. Потiм вони запалили казарму. Далекi заграви спогадiв пропливли перед Альошею, i знов упала хмара майбутнього. В ту мить йому почувся гомiн за парканом. Вiн пiшов до будинку i побачив, що завбудинку водить нову людину, показу╨ ©й подвiр'я. "Новий", - подумав Альоша. Йому впали в вiчi насамперед жорсткi задранi догори вуса i великi, нiби камiннi, щелепи. Хлопцi стояли осторонь купами i, перезираючись мiж собою, висловлювали iнодi сво© зауваження. - От морда! - Що морда, - шепотiв другий, - а нiс! - Я бачив у шевця такий самий копил. Вiн був теж потиканий шпильками, як цей нiс. - Прискали, затуляючись руками. Це був новий завбудинку. Альошi зробилося шкода себе, й Чалого, i всього, що проминуло в цьому будинку. Вiн одiйшов до стiни й приник до не© лицем. Чалий, обiйшовши подвiр'я й показавши новому кожну дрiбницю, спинився бiля Альошi. - Ах ти, художник золотогол'овий, - сказав вiн. - Ну, прощай. Потiм кинув до нового кiлька слiв: - Бережiть, якщо зможете. А новий вiдповiв: - Зна╨мо, що берегти i як. Ледаря не дамо корчити. Ми цей бандитизм iскорiнимо, не турбуйтеся. Альоша глянув на Чалого довгим тужливим поглядом. Хлопцi ж поставилися до цi╨© заяви рiзно, але в бiльшостi ©хнi обличчя говорили, що вони ще дуже сумнiваються, як саме вiн це зробить. Огляд будинку швидко скiнчено, i Чалий по©хав зовсiм. За ним зачинились старi ворота, пiрвавши з глухим скрипiнням усi тi живi нитки, що в'язали його з хлопцями. Це скрипiння боляче вiдгукнулося в Альошинiм серцi. Вiн не мiг увiйти з товаришами в будинок, щоб слухати, що скаже новий. Вiн залишився посеред подвiр'я, а як усi пiшли в будинок, сповнюючи гомоном темний коридор, пiдштовхуючи один одного та поглядаючи пiдозрiло на нового "дядю", Альоша вийшов на вулицю i, впустивши на груди голову, побрiв у порт. Може, Матрос переказав комусь, куди вiн подiвся? Може, хто з колишнiх Матросових приятелiв пiдiйде й подасть звiстку... Але надi© були марнi. Наблукавшися помiж рундукiв з баклажанами, сухими ковбасами, насiнням та iншими неприступними ласощами, вiн уже вирiшив був повертатися до будинку. Смутний i виснажений, став вiн пiдiйматись на гору вузькою вулицею, запорошеною кам'яним вугiллям та закиданою шкуринням iз кавунiв. В цю мить хтось нечутний пiдбiг до нього ззаду й дiткнувся до його нiг. Альоша хутко обернувся. Перед ним стояв собака. Вимахуючи звислим хвостом, вiн дивився на Альошу сво©м вогким зворушеним поглядом. Подране вухо падало йому одним шматком на лiве запалене око. Худий живiт, здавалося, зовсiм йому присох, i натомiсть була сама страшна западина. Одначе вiн бадьорився при Альошi й намагався показати всiма сво©ми рухами, що його справи не такi-то вже й безнадiйнi. Насамперед вiн поцiкавився, чи нема╨ часом в Альошинiй кишенi хоч яко© шкуринки. Але i не винюхавши ©©, вiн не втратив доброго настрою. Альоша в першу хвилину не знав, що сказати, i тiльки скрикнув з радостi: - Чорний! Так ти живий!.. Собака махнув у вiдповiдь сво©м подраним вухом i стримано заскавчав. Тодi Альоша схопив його за морду i притис до грудей. Так вони стояли якусь хвилину. Потому Альоша випустив Чорного з обiймiв, i вони пiшли разом до будинку. Iшли далекими глухими манiвцями. Альоша перебирав худими пальцями жорстку поскублену шерсть свого приятеля, розповiдаючи йому тим часом про останнi подi©. А Чорний, шкутильгаючи на одну пiдбиту ногу, сумлiнно слухав Альошу, клiпав запаленим оком i зрiдка лизав йому руку. I ось на розi маленького завулка, як саме Альоша говорив гiркi слова про Пувичку й Матроса, сталася безглузда жорстока несподiванка. Невiдомо звiдки прошумiв над Альошиним вухом камiнь, i в ту ж мить Чорний звився собачим надiрваним зойком. Той камiнь улучив його в худi випнутi ребра i впав до Альошиних нiг. Чорний кинувся вiд Альошi вбiк, наче од ворога, i вишкiрив зуби. - Чорний! Це не я, - крикнув Альоша. - Це не я... Iди сюди! Собака спочатку недовiрливо гарчав, потiм сторожко став наближатись. I в ту хвилину Альоша побачив за рогом будинку Ваську Глухого, Пувиччиного товариша. Вiн стежив за Альошею непримиренним поглядом. В руках йому був другий камiнь, яким вiн знову нацiлявся. - Глухий! Що ти робиш? - кинувся до нього Альоша, пiдхопивши й собi камiнь, - Тiльки зачепи! Буде тобi оцей камiнь у зубах. Вiн замахнув. Та Глухий бликнув на нього очима й сховався за будинок. Звiдти вiн посварив кулаком i зник. - Рудий хундожник! - почув Альоша з-за будинку. - Начувайся! Поклон тобi вiд Пувички, мамалиго! Альоша гнiвно затиснув зуби i довго дивився в той бiк, де зник Васька Глухий. Собака лiг перед його ногами. Починав розбиратися вогкий важкий вiтер з моря. IV В будинку тим часом вiдбувалися збори, коли можна назвати зборами те, що там було. Новий завбуд (хлопцi вже прозвали його Тараканом), покликавши всiх до помешкання, знайомився з сво©ми майбутнiми вихованцями. Розпитавши кожного, як його звуть i звiдки прибув до будинку, вiн пiдносив йому до лиця засмажений тютюном палець i говорив: - Гляди. Сьогоднi тут, а завтра фiть! Аж зашумиш на вулицю. Тiльки менi спробуй щось зробити. Бандити! - Таракашка, - подавав хтось iз гущi. - За Пувицю я найду хто винен! Це так не пройде... Тут помiтили, що Альошi нема╨ в помешканнi. Таракан ще бiльше настовбурчився. Почав говорити про страждання Пувички, що вiд ножа халамидника й злочинця може невинно сконати. Хлопцi ж тiльки пiдсмiхувались. Нiяк це на них не впливало. В цей час до помешкання увiйшов Васька Глухий i, не помiтивши Таракана, гукнув до хлопцiв: - Шпана! Пувичка видужу╨. Пустяшна дiрка. Оце тiльки що був у нього. Хлопцi забули й про Таракана i в одну мить обступили Глухого. - Бре! Як же тебе пустили? - Що ж вiн казав? - закидали його запитаннями. - Кого, мене б не пустили? - говорив Глухий. - А раньше? Тут пiдiйшов Таракан i розпитав докладно. Виявилось, що Пувичцi було розрiзано тiльки шкiру, що жодно© небезпеки нема╨ i що вiн незабаром ма╨ вернутися в будинок. Таракан покрутив вуса i вийшов. Хлопцi ж обступили Ваську ще густiше. Задоволений iз загально© уваги, Васька Глухий почав розповiдати докладно, як вiн прийшов до лiкарнi, як говорив з "дохтарями" i як його пустили до Пувички. - Приходжу, а вони, гади, в бiлому всi дохтаря. Менi, кажу, нада до товариша Пувички. "А ти хто такий?" Я, говорю, Васька Глухий з iнтерната. Зав╨дущий послав. "Надягай, - кажуть, - халата, раз ти з iнт╨рната". Я надягнув i як увiйшов до Пувички, так вiн аж не пiзнав мене. "Васька Глухий, - каже, - чи старший дохтарь - не впознаю, - каже, - не розберу". Ну, тут, кан╨шно, поговорили. Я сказав за Матроса. "Передай, - каже, - в такому разi поклiн хундожниковi, я його рiшу, заразу руду". А тут, обратно, менi й Альошка на очi. Iду назад, а вiн з собакою: iде й балака, наче до корiшка. - Та ну? А ти? - Слухаю. Iду ззаду. Потiм бачу. Альошка наче не сповна розуму. З собакою говорить. Ах, ти, думаю, зануда. Та каменем як свиснув!.. - Його? - Та не поцiлив. Якраз собаку зацiдив. Ух же й скавчав, проклятий!.. - А якби тебе? - спитав хтось Ваську Глухого. - Ти б не скавчав? - Пiшла, рвана! - вiдповiв Васька крiзь зуби. - Без тебе зна╨мо, кого бить. Хочеш, то дам i тобi. Взагалi в його тонi почувалася влада, яко© вiн нiби набув на побаченнi з Пувичкою. Це трохи дивувало хлопцiв, але потiм вони розмiркували, що пiсля Матроса Пувичка ╨ перший, хто буде, мабуть, за отамана. Таким чином, Васька Глухий, корiшок Пувички, вiдразу вже не бо©ться так говорити. Саме коли вони говорили про це, до помешкання увiйшов Альоша. Вiн мовчки нагнувся над сво©м мiсцем, витяг з-пiд матраца шматочок засохлого хлiба й вийшов знову. - А диви, - сказав Глухий. - Це для собаки. Зараз вiн буде з ним говорити. Дивiться ж. Всi пiдiйшли до вiкна. Альоша вийшов до ворiт i кинув Чорному хлiба. Потому махнув на нього рукою i повернувся до будинку. - Нi, щось не розмовля╨, - нiяково процiдив Васька. В цю хвилю Альошка увiйшов у кiмнату i, проходячи повз Глухого, кинув йому: - Ти менi не жбурляйся камiнням. Бо взна╨ш. - Хе! Невже? - зухвало вiдповiв той. - От, кажу то'бi, не жбурляйся. - А хто менi воспрещить? - Тодi побачиш. - Коли це тодi? Якби швидше побачить. Нi, ви подивiться на нього, який знайшовся. Вiн менi воспрещить! Альоша стиснув кулаки i, побiлiвши, пiдiйшов на ступiнь до Васьки. - Не зачiпай собаки!.. Не зачiпай!.. - крикнув вiн майже не сво©м голосом. - А що? Не казав я? - зареготався Глухий. - Вiн не сповна розуму. Та я маю право бить собаку хоч i будлi якого! - I вiн одвернувся вiд Альошi до хлопцiв. - Бачили? Хе! Знайшовся. Альоша замахнувся кулаками над його головою, але хло'пцi стали мiж ними, i вiн з придушеним криком вiдiйшов до стiни. Задзвонили на обiд. Усi подались за сво©ми порцiями, переганяючи один одного. Альоша, хитаючись, пiшов останнiй... В коридорi стояв незвичайний гамiр. Хлопцi збилися бiля дверей i сперечалися про щось, розмахуючи залiзними мисочками. Альоша став коло гурту. Раптом хтось крикнув: - Мiлiцiя! Гомiн ущух на хвилинку. Всi побачили, як до Таракана в кiмяату пройшли дво╨ людей у шинелях i в червоних картузах. Один ще був i з портфелем пiд пахвою. Альоша вiдчув, як раптом йому надломились колiна. В цю мить Васька Глухий, перемагаючи страшенний гомiн у коридорi, вигукнув: - Мабуть, пiймали Матроса. Знатиме тепер, жигун паршивий. Всi стихли. Альоша спитав серед цi╨© непри╨мно© тишi: - Почiм ти зна╨ш? Може, i не спiймали. Але Васька навiть не вiдповiв. Вiн пiдбiг до дверей i став наслухати. - Кан╨шно, спiймали, - прошепотiв вiн до хлопцiв. Та хлопцi не дуже-то подiляли його радiсть. Навпаки, вони вороже посунулись до дверей, i хтось, почувши уривки розмови Таракана з мiлiцiонером, сказав: - Пiймали. Ха! Нехай держать. Дiдька вони пiймають, а не Матроса. - Що там чути? Про що вони говорять? - спитав Альоша. - Примети розпитують. Та Матрос зовсiм не такий. Дверi вiдчинились. Хлопцi розступилися перед мiлiцi╨ю. - Вiзьмiть когось iз них - вони зразу впiзнають, - звернувся один мiлiцiонер до Таракана. Але хлопцi стояли настовбурчившись. Нiхто не виявив жодно© охоти ©хати кудись там, щоб пiзнавати Матроса. Тодi вийшов наперед Васька Глухий. - Я впознаю, - сказав вiн з презирством. - В чом д╨ло? Таракан i мiлiцiя взяли з собою Ваську й по©хали. Хтось крикнув услiд Глухому: - Лягавка! Жаба! Всi похмуренi й незадоволенi розiйшлися по сво©х кутках. Надворi починав падати дощ; над будинком тоскно обпадало кленове листя. Хтось почав тихо, задумано: А в больницi три сестрицi, та все карноглазки... Потому зробив довгу перерву, зiтхнув, подумав i, замiсть проспiвати, тихо проказав другу половину куплета: Одна коле, друга рiже, третя - перев'язки. Альоша лежав на сво╨му матрацi й почував, як йому дрижать руки з нестерпучого вогню. Вiн майже непритомнiв од думки, що Матроса могли впiймати. Щоб тiльки побачитись з ним, вiн сам хотiв по©хати. Та якийсь незрозумiлий жах вирiс йому в ту хвилину. Так чекали всi до вечора в мовчаннi й тривозi. Невже спiймали? Васька Глухий увiйшов у кiмнату мовчки, нi на кого не дивлячись. Пройшло кiлька хвилин. Потому хтось спитав вороже. - Впiзнав? Глухий теж вiдповiв не зразу. Видно було, що йому тяжко сказати. Вiн тихо захриплим голосом промовив: - Незвiсно. Якийсь пацан, не можна впiзнати. З-пiд по©зда витягли. Знову довго мовчали. I знову хтось запитав ледве чутно: - Мертвий? - А що ж, живого тобi з-пiд по©зда? - похмуро сказав Глухий. - Шкуру зiдрало. Альоша дико скрикнув i забився головою об пiдлогу. Очi йому закотилися пiд лоба. Вiн заскреготiв зубами, схопився скрюченими пальцями за груди. - Альошко! Дивiться, що вiн робить! Альошко! - злякано пiдскочили хлопцi. У нього почався тяжкий нервовий напад. - Матрос! - кричав вiн не сво©м голосом. - Ой, Матрос... Держiть... он вiн котить кавуна... Он чорт, чорт! Довго кричав... Всi мовчки з жахом дивилися на нього. В кiмнатi зовсiм смеркло. V Коли трапився той нещасливий випадок iз Пувичкою, Матрос за одну мить розмiркував, що тепер залишатися в будинку йому не можна нi хвилини. Вiн глянув на Альошу, обвiв очима кiмнату, немов просив тим поглядом прощення за свiй злочин, i зник за дверима. Добiгши до кiмнати завбудинку, вiн крикнув йому, що з Пувичкою не гаразд, i коли той вискочив на крик, то Матрос був уже на вулицi. "Куди ж тепер?" - подумав вiн, залишивши позад себе будинок. Зваживши далi, що зараз у будинку всi стовпилися коло Пувички i забули про нього, Матрос розмiркував, що вiн ма╨ трохи часу подумати не кваплячись. Перспективи були не дуже яснi. Уже ранки ставали осiннi, за тиждень-два мають прийти дощi, холод i сльота. Пускатися в далеку подорож було трохи небезпечно. Та й залишатися тут, у цьому мiстi, зовсiм не краще. За той час, вiдколи жив у тому будинку, вiн зовсiм розгубив колишнiх приятелiв i не мав до кого звернутися нинi по дружню пораду. Одначе стояти на цiй вулицi довше також не ма╨ жодно© рацi©. Вiн повернув у глухiший завулок i швидко пiшов до порту. Тут кожний старий рундук, кожний камiнь i кожна вибо©на в мурованих стiнах були йому добре знайомi. Тут вiн мiг пересидiти до вечора. Добiгши до старого човна, пiд яким лише недавно вони сидiли з Альошею, Матрос не схотiв шукати кращого мiсця. Тут вiн упав на хрумкий пiсок i вiдтак оддав себе однiй думцi: "А як же тепер Альошка? - думав вiн тривожно, гарячково. - Пувичка неодмiнно видужа╨ i тодi за мене зжене свою злiсть на Альошi. Але нехай вiн тiльки посмi╨! Хiба я не вернуся через якийсь час до цього мiста?" Що вiн мусить звiдси втекти негайно, цi╨© ж ночi - це рiшення склалося уже якось само. Так вiн пролежав до того часу, доки в порту лишилися тiльки самiтнi гудки паровозiв, що перебiгали по рейках мiж мурiв до товарно© станцi©. На небо вийшли золотi зорi, наче далекi огнi семафорiв заблищали на невiдомих вокзалах. Тодi Матрос вилiз iз-пiд човна. Зда╨ться, в цей час мусить вiдходити потяг на пiвнiч. I, не вагаючись далi, вiн насунув на очi свого драного кашкета й пiшов до вокзалу. Яка ж при╨мна несподiванка чекала на нього там! Вiн обiйшов кам'яницi вокзалу й перелiз за пiвверстви вiд них через холоднi рейки, щоб потрапити мiж ланки вагонiв. Раптом пiд високими платформами з сiном вiн помiтив якусь живу, рухливу купу. Обдивившись навколо, чи нема╨ поблизу небезпеки, вiн сторожко наблизився до купи. Так i ╨! Це сво©... Став наслухати - сво©!.. Кiлька хлопцiв, мабуть, iз порту. Навiть чийсь знайомий голос. Чи не Сенька Черв'як? Зовсiм такий голос... Матрос пам'ятав його ще з тих часiв, коли вони разом чистили на пароплавах казани. Черв'як був добрий угара! Перед Матросом метнулися далекi спогади. Ось вони вдвох iз Сенькою, вилiзши з казана чорнiшi за сажу, блискають очима й летять по сходах на пристань. Вони пробiжать мiж юрбою, зачеплять боко'м не одну бiлу постать, залишаючи на пахучiй одежi свiй пiт i вугляний порох. Постать репету╨, кличе стражника, десь здалека гримить сюрчок, а вони вже летять з високого молу в густу фiолетову воду, лишаючи за собою нафтовi кола на поверхнi. Граючи в водi, вони вiдпливають аж до другого молу, накивавши на здивовану юрбу. ©хнi чорнi спини, мов у дельфiнiв, блищать на сонцi i знов поринають у глибини. Купа заворушилася. Дехто кинувся врозтiч. Матрос стояв на мiсцi спокiйно й ро'бив ©м знаки. Тодi один пiшов до нього назустрiч. Ступивши кiлька крокiв, вiн раптом зупинився, потiм прожогом кинувся до Матроса. - Жигун!.. Матроска!.. - Цить, - спинив Матрос. - Чого панiку наводиш?.. А то хто з тобою? - Нашi. З порту... - Куди направл╨нi╨? - Думка на столицю. Матрос з радостi схопив Черв'яка за в'язи. - Конпанiя, - прошепотiв вiн йому схвильовано. - Де наш потяг? Готовий? - На первой путе. - Лiзьмо, - скомандував Матрос. Черв'як легенько цикнув. Хлопцi пiдiйшли до гурту - ©х було дев'ять чоловiк з Матросом. Пiдрахували, вийшло якраз на три собачi ящики. - Лiзьмо до паровоза, а там по'пiд вагонами. Доки першi три не сядуть, решта не совайся, лежи спокiйно. Ящики ╨ не пiд кожним вагоном. Шукати з правого боку. Черв'як дiстав iз кишенi шматок зiм'ятого дроту й подiлив його на три рiвнi шматки. - Залазь у ящик i замикайся зсередини, - пояснив вiн молодшим. - Дiрочку пробити гвiздком. ╙ гвiздки? - ╙, - озвалися хлопцi. Вони лягли мiж рейок i повзли нечутно, стримуючи дух. Паротяг обдав ©х гарячим сичанням, вiд нього молодшим затремтiли жили, забились серця. - Ми лiземо з Черв'яком останнi, - сказав Матрос. - Вибирайте першi ящики, а ми собi знайдемо. Продзвенiв уже перший сигнал. Бiля потяга шумiли пiдошви, гуркали провiдники, проходили з лiхтарями кондуктори. Першi три повзли пiд вагонами, позираючи з-пiд колiс на обидва боки. На ©хн╨ щастя, пiд третiм вагоном знайшовся ящик. Пройшло кiлька хвилин, тодi рушили ще три. Матрос, Черв'як i Маслик, що був iз ними, просунулися до першого вагона. - Тут можна й на ресорах, - прошепотiв Маслик. - Диви: спочатку на осю, потiм на трубу, а потiм на палку. Тут можна й спати. Матрос не вiдповiв, а Сенька став заперечувати цей план. - По-перше, можна впасти, коли спати. А як не впадеш, то все одно спiймають. "Здрючуйся", - скажуть. Нi, треба шукати ящика. - В цю мить об колеса першого вагона задзвенiв молоток. - Пров╨рка, - шепнув Черв'як. - Тихо. Маслик, не ворушися. - Я видерусь на осю. Тут мене й не видко. - Не дерись, сиди смирно. - Еге, не дерись, - зашепотiв Маслик. - А як побачать? Я краще на осю. - Кажу, сиди! Вiн не загляне. Ш-ш... Ось пiдходить. Не дерись... Але Маслик уже сiв на вiсь i завмер там, прихилившись спиною до колеса. Матрос i Черв'як залишилися пiд вагоном, наче прилипли до землi. Нi звуку, нi дихання. В цю мить наблизились кроки. Видно було тiльки чоботи, лiхтарик iз зеленим склом i молоток. Нi рук, нi тулуба. Цi речi самi пливли, звисаючи з-за стiнки вагона. Матросовi страшенно хотiлося пiдвести голову й поглянути на ©хнього власника. Вiн навiть зробив рух, але Черв'як уп'явся йому нiгтями в шию i притис до шпали. Лiхтарик наблизився до колеса, молоток гойднувся i вдарив. Глухий, нечiткий звук. Тодi молоток б'╨ вдруге, втрет╨. Зупиня╨ться на мить, а далi нижче спуска╨ться лiхтар, i чорнi великi руки ста╨ видко Матросовi i Черв'яковi. - Що за рахуба, - бубонить голос за вагоном. Черв'як приклада╨ губи до Матросового вуха й шепоче: - Зда╨ться, засипались. Маслик, чорт, не послухав. Чу╨ш, не той удар... А лiхтар уже сто©ть на землi, поруч нього пада╨ молот, i раптом пiд вагон нахиля╨ться якась вусата морда. Вона придивля╨ться коротку мить, потiм вуса ©й заворушилися, настовбурчились. - А це що таке?.. Ану-ка, вилiзайте, господа пасажири, - кажуть тi вуса. I на доказ того, що морда не жарту╨, пiд вагон простягаються двi жилавi руки в мазутi з клоччям мiж пальцями. - Дряпай! - кинув Матрос. I вони шугнули з Черв'яком з-пiд вагона - один праворуч, один лiворуч. Черв'як проскочив майже мiж чобiтьми вусато© морди; не встигла вона озирнутись, як вiн уже зник десь пiд другим вагоном. Матрос же проскочив наперед i зважив, що йому найкраще буде залiзти поки що пiд паротяг. Маслик залишився на осi, тiльки посунувся ближче на середину. Вусата голова зникла - вiн тiльки чув, як вона вже згори щось бубонiла на адресу його товаришiв: - Пасажири. Бач, як вони передвiженiя знайшли, - бубонiла морда. Потiм молот ще раз ударив об колесо i, задовольнившись тим звуком, поплив iз лiхтарем далi. Задзвонив другий сигнал. Цокiт молотка швидко вiддалявся на кiнець потяга. Перон вiдразу зашумiв, зашаркав; гомiн рвонувся дужче, останнi пасажири спiшили добитися вагонiв. Щось проповзло пiд Масликом по шпалах. - Хто це? - спитав Маслик. - Я, Матрос. Полiземо? - Не хо... буду тут. Може, ще й не знайдемо ящика. Матрос полiз далi, а вiн залишився. Пiд третiм вагоном Матрос шкрябнувся головою об ящик. Звiдти почулося шамотiння. Вiн стукнув за умовою три рази. Вiдповiли: повно. Поплазував далi. Проминув уже кiлька вагонiв, а ящика нема╨. Зда╨ться, недалеко й кiнець потяга... Його охопила тривога. Ударив третiй дзвiнок... Вiн пiдвiвся на лiктi i збiльшив швидкiсть, як тiльки мiг. Мабуть, ящик ╨ пiд останнiм вагоном. А коли нема╨? Що, коли нема╨? Тодi вiн залишиться мiж рейками, i, як тiльки пройде потяг, його зараз же зелений картуз i забере... В цю мить пролунав кондукторiв сюрчок, а за ним свиснув паротяг, i цiлий потяг здвигнув, напружився й клацнув зубами, як страшна тварюка, що збира╨ться стрибнути на ворога. В головi Матросовiй майнула думка: "Ящик вiдчиня╨ться збоку. Вскочити в нього з-пiд вагона нiяк не можна, та ще на ходу..." Вiн кинувся мiж колеса й вискочив на перон. Потяг рушив i пiшов, наближаючи до Матроса останнiй вагон. I тут, прилiгши до перону, Матрос побачив благословенний ящик, - його дверцi ще не встигли навiть зачинитися за останнiм "пасажиром". Матрос посунувся з перону, i в ту мить, як за його спиною почувся дзвiн пiдборiв (зелений картуз), вiн ухопився пальцями за дверi ящика й з розгону шугнув туди головою. ...Потяг набирав ходи, прискорюючи ритм до перебо©в, Матросовi стукало серце сильно й рiдко, немовби разом iз колесами на стиках рейок. Пiд ним хтось ворушився, намагаючись скинути з сво©х грудей його живий тягар. - Ти, Сенько? - запитав Матрос. - Та я ж. Ти мене трохи придушив. - Нiчого, втрусимось, - заспоко©в вiн Черв'яка. - Тут iще хтось? - Аж дво╨. Буде трохи тiсно. А Маслик де? - Маслик на ресорах. Не схотiв лiзти. - Чортова морда, розбила компанiю, - з жалем проговорив Черв'як. Потяг уже вилетiв за межi вокзалу. Степова пустеля шумiла вночi, роздаючись вiтром вiд шаленого бiгу залiз. В щiлину собачого ящика вривались уривки свисту, наче незримi смоки нагнiтали туди морок. I в ньому густiшали стук чотирьох сердець, давлiння атмосфер i нечутне кружiння вуглевих порошин. Вони пiдiймалися з дна i з стiнок ящика, щоб лягти на спраглi уста цих смiливих мандрiвникiв, просмоктатися ©м у легенi, в вуха, в нiс, у шкiру, осiсти на вогких чубах i вкрити лахмiття ©хньо© одежi. Жодний кондуктор не заважав хлопцям кашлять i чхати вiд того повiтря, що розпирало це трохи тiсне "купе", в якому "годi возити буржуйських собак", - так справедливо зауважив хтось iз чотирьох "пасажирiв". Вони чхали i завзято кляли того розумника, що придумав саме перед ©хньою подорожжю перевозити - i, мабуть, зайцем - в угiлля в цьому ящику. - Матросе. Ну, а Маслик? - знову запитав Черв'як. - Дурний, не послухав. Там можна впасти. Га, хлопцi? Всi про це думали, та мовчали. Довiдатись нiяк не можна, бо, вилiзши на станцi©, ризику╨ш там i зостатись. А вiдбився вiд гурту - пропав. Бiда збира╨ докупи, вони це добре вивчили з практики. А самому - пропадеш. Тривога закралася ©м у серця, як тiльки Матрос сказав, що Маслик залишився на ресорах. I кожний думав про те, як би довiдатись? Знайти його i примусити сiсти в ящик. Та що придума╨ш? Потяг летiв, одстукуючи верстви, зупиняючись на кiлька хвилин, щоб вiдсапатись, набрати в розпалене черево води i знову ринути в чорну просторiнь ночi. Дехто з хлопцiв засинав на короткi пiвгодини, скрутившись утро╨ й вiддавши себе невiдомiй долi, що може зрадити, а може й довезти щасливо до столицi, де, кажуть, ╨ що "хапати" i можна буде сяк-так перезимувати. I ось Матрос, що увесь час не знаходив собi мiсця й не давав спокою товаришам, раптом заявив, що вiн хотiв би випити хоч ковток будь-яко© води. Але пiд час "погрузки" хлопцi трохи не додержали плану, що його був намiтив Черв'як. Замiсть сiстп в цей ящик, де безпечно лежать зараз вони, Ромка Свистун сiв десь в iнший. А в нього - пляшка з водою. Тепер там у них двi пляшки, бо другу мав Метелик, а тут нема╨ навiть чим закропити душу. Матрос заявив, що спрага почина╨ мучити його що далi, то все дужче, йому вже здавалося, що всерединi йому горить свiчка, що язичок полум'я нiбито облизу╨ йому горло й раз по раз припiка╨ сильнiш. Хутко той вогонь захопив йому всi груди. - Не витерплю, - хрипко сказав Матрос. - А що ж ти зробиш? - спитали його. - Як вилiзеш, то й упiймають. Нi, вже ©дь так. Ковтай слину. - Еге, ©дь. Як i слини нема. Рот сухий, як чобiт. Ось дай пальця, дай сюди, помацай, який сухий. Я вилiзу. - А ми тобi кажемо - не вилазь. - Як не можу. Вилiзу, хоч би й смерть. - То пропадай, як муха, чорт тебе бери, - сердито вiдказав Черв'як. Матрос не хотiв його дратувати i мовчки до©хав до першо© станцi©. Та, як тiльки потяг засичав вестингаузом, вiн рiшуче одкрутив дротика i без слiв вистрибнув iз ящика. -Два дзвонки! - скрикнув услiд йому Черв'як. - Швидше... Але Матрос не подався на перон шукати води. Вiй тут же грудкою впав до колеса I зник пiд вагоном. Думка про Маслика гризла його. Не можна було залишати самого на ресорах! Всi виннi, а найбiльше - вiн, Матрос, бо ж вiн останнiй розмовляв iз Масликом. I вiн швидко поплазував попiд вагонами, зазираючи на кожну "палку", як звав Маслик. Та нiде його не було. - Маслик! - шепотiв Матрос. - Ти не спиш, Маслик? Де ти? Так доповз вiн до першого вагона. I тiльки тут раптом подумав: "А назад? Устигну?" В цю мить майже над головою вдарило: - Дзе-ень! Дз-ень! Дзень! Вiн так i прикипiв до землi. Вискочити на перон? Зараз, доки не рушив потяг? А може, тут начальник станцi©! Лишитися? Хай пройдуть вагони, а тодi вчепитись за останнiй! На буфер... А як потяг розженеться, що й не вчепишся? Матрос шарпнувся назад. Повзти! Вискочити з другого боку вагона, пробiгти до кiнця потяга, а там... - Тюфi-iррр-фiррр! (Сюрчок!). Матрос, не здаючи собi справи, хотiв схопитись на ноги. Вiн зiрвався й з розгону вдарився головою об залiзо. Блиснули свiчки, голова пiшла обертом. Але встиг помiтити: вiн пiд буферами мiж двох вагонiв. Тодi, напруживши м'язи, з останнiх сил схопився руками за буфер; задригав ногами, вперся лiктями в мiсток, що на буферах. Ще трохи! Ще одне зусилля. Якби хто пiдсобив, хоч торкнув... I вже був би на мiстку. Он i драбинка нагору... На дах! Ще раз замахнув ногами й вiдчув: "Або зiрвусь, або видерусь..." Зда╨ться, кондуктор... Його лiхтар наближа╨ться... Ну ж!... Р-раз!.. Потяг здригнув, i в