равдi: чи сила господня, чи чарування якесь?! На нього скорботно дивилося божественне лице. З очей, здавалося, от-от поллються сльози, а уста... живi, лише блiдi уста тихо шепотiли молитву господиновi... I це таке було прекрасне, це таке було дивне, що впасти хотiлося на колiна й розридатись. I Авiрон розридався... лише вiд того, що було, було - й не могло витравитися з душi печальним поглядом янгола. Образа Богу й смiх йому - це був уже занадто болючий контраст для чисто© душi одного з тих, що не вмiють владикувати... I, закривши лице полою одежi, заплакав Авiрон... Плакав вiн над собою, над сво╨ю на©вного вiрою, над пророком великим, що згубив тепер авреолю i став звичайним властолюбним обманщиком. Плакав над молодiстю сво╨© душi й над зачерствiлою старiстю душ цих мудрецiв, ознаменованих перстом Бога... I над Iзра©лем усiм плакав вiн, що справдi без Бога, сам, по волi одиого-однiсiнького чоловiка, заблудив у цю дику пустиню i тепер мусить шукати Бога собi, шукати надi© собi. - Що з тобою, дитино моя? - прозвучав над ним знайомий божественно м'який голос. Знов чулися в нiм тi нотки, що могли б в iнший час довести до екстазу хлопця, знов положилася м'яка стареча рука на голову, - лише тепер знав тому всьому цiну Авiрон. Ласка Моiсея була офiцiйною ласкою: старий чоловiк знав, що треба iнодi пожалiти людину, зробити вид, що ©© бiль ╨ почасти й тво©м болем; старий чоловiк знав, яким способом треба стуляти i уста, щоб виходив з них тихий жалiсливий голос iз тими чарiвними нотками: ©х однаково люблять усi тисячi плачущих... I нiчого не вiдповiв Авiрон, i ще дужче заплакав... А ввечерi вiн побачив те, пiсля чого хотiв вогню, небесного вогню!.. Веселi©л не пустив Авiрона додому, сказав, що рано буде! дуже багато роботи, а вiн, Веселiiл, зовсiм не ма╨ охоти чекати на всякого йолопа. I Авiрон зостався... I бачив... Бачив, як знову прийшов Мо©сей, i Арон, i Ор, i ще декiлька мудрих Iзра©ля; бачив, скiльки вина ©м принесли, бачив, як пили й п'янiли пророки з первосвящениками; чув соромiцькi ©х речi, аж поки... аж поки не прийшли дiвчата, i Мо©сей, п'яною рукою потрiпуючи молодого хлопця по плечах, не випровадив Авiрона з кущi, говорячи: - Ти наш... ти тепер уже зовсiм наш, - правда? I, властиво, нема що перед тобою критися, але... хе-хе-хе!.. ╨ рiчi, котрих не треба бачити молодим людям, хе-хе-хе!.. Тому йди тепер додому, а завтра раненько, - чу╨ш?.. - раненько прийдеш. . - Я не пускаю... Я не дозволю... Хто ма╨ право мiшатися в мо© розпорядження? - кричав, вистукуючи погарем по столу, Веселi©л. - Тихше ти, старий пiячино! - говорив Мо©сей i, смiючися, грозив майстровi кулаком, а потiм знов звертався до хлопця, нахилявся просто до лиця, iз уст великого пророка несло перегорiлим смородом: - Ти не слухай того старого дурня, не слухай... а слухай, що говорю тобi я, Мо©сей, бо мо©ми устами сам Бог глаголить... ...Хитаючися, вийшов Авiрон... Куди?.. Сонце погасло, й увесь свiт став холодною пустинею, i пустинею бездушною стали небеса... ...Непритомний вийшов Авiрон iз сонму i, не дивлячись, iшов, iшов... Щось велике прийшло, i обгорнуло його, i потягло в страшну, темну безодню... Вiн боровся! Вiн не хотiв! Вiн звав ще Бога, але Бог не приходив... Вiн молив безгрiшну пустиню, але пустиня не вiдзивалася. - Боже! Боже, спаси мене, - я потопаю... Глибина моря розверза╨ться пiд ногами мо©ми, i буря сумнiву топить мене. Боже... Я зову тебе на спасiння, спаси мене. Боже... Не мене спаси, вiру мою спаси i уповання мо╨... Ти ж бачиш безумство мо╨, i думки мо╨© перед тобою не утаю! Я ж не вiрю бiльше в тебе, Боже, i в пророка не вiрю твого. Оману я бачу в голосi тво©м i хитрiсть бачу в силi тво©й! Людину я бачу в пророцi тво©м i похоть людини в чреслах його. I кров його буриться вiд того ж, вiд чого й усiх iнших людей, i вино п'янить йому чоло, як i всiм, хто вжива╨ вино. Ради княжества свого й владичества свого вiн гримiв голосом труб, топтав скрижалi тво© i вбивав живущого. О Боже!! Хто ж обманець з вас двох? Чи Мо©сей, що не назвав нам iстинного iменi твого, не показав лиця твого й чертога твого?.. Чи ти сам, Боже? Чи ти справдi живеш на небесах i держиш громи й меч в руцi? Чи лише вiрити ми повиннi, що ти ╨си?.. О Боже! Во iм'я слави тво╨©, во iм'я iснування твого, во iм'я правди на землi, покажи менi лице сво╨... Я не боюся! Нехай спалить мене зрак твiй, нехай розверзеться пiдi мною земля, нехай в муках страшних сконаю я потiм, лиш покажи менi лице тво╨... Коли увiрую, увiрують усi тi, що прийдуть по менi, що кров ю плакатимуть у сумнiвi сво©м. Ради них, ради кровi ©х, взискуючих, покажи менi лице тво╨... Бо як нi... бо як знов ти схова╨шся за невидимiсть i не почую я голосу твого тут, не в скинiях Мо©сейових, а тут, серед цi╨© нехитро© пустинi... не вiрю я тодi в тебе й кричу: "...Порожнi тво© небеса! Облуда - царство тво╨! Безсила - воля твоя!.. Ти - омана!.. Ти - безсилiсть моя!.. Ти - безумство мо╨!.. Ти..." ...Й упав Авiрон на землю й корчився в муках. I сльози його рiвнодушно вбирав у себе пiсок пустинi. А небеса?.. Небеса мовчали... як мовчать до цього дня. ===================================================================== Михайло Чабанiвський. Вiрний Те, що того ранку побачив Iгор у сусiдньому дворi, дуже схвилювало його. Маленький хлопчик такого ж вiку, як i вiн сам, стьобав прутиком рябе цуценя, тягаючи його по саду за шнурок. Собача жалiбно скиглило, падало, переверталося на травi, намагаючись встигати за сво©м довгоногим мучителем. Але той навмисне стрибав через кущi, бiгав помiж деревами, а цуценя, впавши на землю, котилося, нiби клубочок бiлих ниток. Серце Iгоря не витримало. Блiдий, iз стиснутими кулаками, вiн миттю перехопився через паркан i став перед хлопчиком. - Нащо мучиш?- крикнув вiн хрипким голосом.- Покинь! Хлопчик, вражено блимаючи маленькими очима, зупинився. Цуценя, скориставшись з цього, пiдповзло до нiг свого лютого господаря i лизнуло йому литку. Два хлопчики, один рудий, мов сонце, якщо на нього дивитися у закопчене скло, другий з чубчиком в напуск, блiдий i рiшучий, стояли один проти одного, ладнi зчепитися у бiйцi. Та ось рудi вi© раптом затремтiли, ворухнулися, очi опустилися вниз. - А чого його жалiти, коли вiн зайвий. Все одно завтра втопимо у дiжцi. Спитай он у мами. Iгор ковтнув слину, що давила його за горло, переступив з ноги на ногу. Гнiв його минув, i вiн вже лагiднiше сказав: - Нащо ж його топити? Краще вiддай менi... - Бери, - погодився рудий хлопчик i подав Iгоревi шнурок. - Що менi, жалко? У нас ще красивiший ╨, з великими вухами... Тарзан. Не тямлячи себе вiд радостi, Iгор пiдхопив на руки щеня, яке все тремтiло i тихо скиглило, наче скаржилося на когось, кинувся до хвiртки. Та його раптом зупинив рудий. - Е, нi, - сказав вiн i лукаво примружив сво© маленькi очi. - Даром не да╨ться, адже вiн не простий, а породистий... - Що ж ти хочеш за нього? - нетерпляче спитав Iгор. Вiн у цю хвилину ненавидiв оцього пихатого мучителя. - Що в тебе ╨? Iгор зам'явся. Справдi, що ж у нього ╨? Вiн лише кiлька днiв, як при©хав з мiста до тiтки Олi, всi його iграшки лишилися вдома, лише дещо вдалося захопити, коли спiшно збиралися на дачу. Перебираючи в думках те, що вiн захопив з дому, Iгор проказував: - Пiстолет з двома курками, червоний настiльний телефон з поламаною мембраною, Толька, мiй братiк, поламав, тенiсний м'яч... - Неси все це менi, тодi забереш собаку, iнакше не вiддам, - категорично заявив рудий i вихопив цуценя з Iгоревих рук.-Бо це не простий дворняжка, а породистий. - Гаразд, почекай мене, я зараз,--вiдповiв Iгор. Вiн кинувся через паркан i за кiлька хвилин вже знову повернувся. В руках у нього були iграшки. - Бери, я згодний, - сказав Iгор i поклав все принесене на траву. Схопивши цуценя, вiн кинувся додому. I вже тодi, коли вiн був за парканом, з сусiднього двора почулося: - Як тебе звати? Це питав рудий. Iгор охоче вiдповiв. - А мене Тимком. Будемо гратися? - Будемо,- невпевнено мовив Iгор.Якщо тiльки не будеш мучити тварин... - Так я ж його вчив бiгати! - виправдувався Тимко. Видно, йому було соромно за свiй вчинок. - У мене он ластiв'яче гнiздо, i я не чiпаю я╨чок... Хай собi лежать, я тiльки подивився кожне i поклав. - Значить, подивився все ж? - строго спитав Iгор. - А ти зна╨ш, що ластiвка може вiдкинутися вiд гнiзда, якщо там хтось полазить? Навiть лазити не треба. Он скiльки буслiв у селi, а на вашiй хатi його чомусь нема╨. Як ти дума╨ш, чому? Бусли розумнi птицi, вони знають людей... Тимко прикусив язика. Вiн вважав, що оцей "дачник" дурний, мов пень, коли вiн може вiддати за паршиве щеня всi сво© iграшки, але виявилося, що це не зовсiм так. Звiдки вiн дiзнався, що Тимко минулого року розорив лелече гнiздо i хитрi птицi цього року вже не прилетiли сюди? Звiдки вiн, мiський житель, зна╨ про ластiв'ячi примхи? А Iгор вже вовтузився з сво©м цуценям. Перш за все вiн випросив у матерi стакан молока i нагодував його. Потiм зiбрав всi дощечки i цурупалки, якi валялися бiля хати, i зробив для нього хатку. Яка ж хороша та затишна хатка вийшла! Iгор навiть вiконечко там приладнав - якраз пiд руку потрапила кватирка, що лежала без дiла, намостив трави, щоб м'яко було спати його собацi. - Як його звати? Тимко казав, що всi звали його зайвим, бо вирiшили утопити. Але ця назва йому не подобалася. Вiн чимало чув казок вiд батька, що собака i - вiрний друг людини. Як же вона може бути зайвою? Нi, це не пiдходить. Вiрний, ось як вiн назве цуценя! Вiрний, Вiрний... Йому так сподобалася назва собаки, що вiн навiть засмiявся. - Вiрний, Вiрний, - покликав Iгор, але цуценя, пригрiте сонечком, дрiмало, лише вуха сторожко ходили, наче дослухалися, чи не йде сюди рудий Тимко, щоб знову починати сво© знущання... * * * Минув тиждень, i Вiрного вже не можна було впiзнати. Шерсть його заблищала, вирiвнялася, ноги витягайся, стали пружними i рiвними. Лише вуха, як i ранiш, звисали на самi очi, завдаючи клопоту цуценятi. Та згодом праве вухо почало потроху зводитися догори, коли Iгор кричав; "Вiрний, взяти!" Вiн кидав далеко у рiчку м'яч, а Вiрний, повагавшись i переборовши страх, кидався у воду i швидко-швидко перебирав лапами, аж поки не схопить зубами м'яч i не винесе його на берег. Та не тiльки це вмiв робити Вiрний. Вiн навчився робити стопку, без дозволу не чiпав ©жi i не рвав пух з каченят, як це робили iншi собаки. З ранку до пiзнього вечора Iгор не розлучався з сво©м цуценям, ходив з ним до лiсу, в крамницю, куди мати посилала за сiрниками чи сiллю, купатися на рiку, навiть в аптеку, якщо треба було щось принести для меншого братiка Тольки. Вiрний ночував у сво©й затишнiй хатцi, але кожного ранку, як тiльки Iгор виходив з кiмнати, щеня завжди зустрiчало його радiсним помахуванням хвоста, кидалося до нiг i качалося по травi. Так минав час, i Iгор був щасливий. Оце маленьке цуценя так припало йому до серця! Коли одного разу Вiрний захворiв i перестав ©сти, Iгор за обiдом сидiв журний i тихий. Мати, зрозумiвши причину цього суму, сказала: - Не подоба╨ться все це менi, Iгорю...Невже ти дума╨ш, що я вiзьму твого Вiрного в мiсто? Так що вiдвикай або вiддай комусь. - Мамо, - благальне промовив Iгор. - Вiрний такий хороший, такий слухняний... Хiба ти не бачиш? Мати розсердилася: - Куди ти його вiзьмеш? На п'ятий поверх? Щоб у хатi менi псиною тхнуло та щоб рвав занавiски? I не думай... Iгор, сяк-так по©вши i захопивши для Вiрного кiлька ласих шматочкiв, кинувся у двiр i вже до самого вечора не вiдходив вiд щеняти. I коли Вiрний видужав i знову вони ходили у лiс, до рiчки, хлопчик теж повеселiв i почав краще ©сти. Мати тiльки зiтхала, бачачи, як ©© син захопився цуценям. Батько Iгоря працював на заводi i при©здив на дачу лише в недiлю. Якось вiн, побачивши, що син не вiдходить вiд собаки, сказав: .- Ану зараз перевiримо, що воно за пес. Вiрний, на! Вiн високо пiдкинув шматочок ковбаси, i Вiрний, зробивши стойку, спiймав його i миттю проковтнув. - Молодець, - задоволене промовив батько i посмiхнувся. - Ану ще раз. Вiрний, на! - Вiрний i на цей раз не пiдвiв. - Ну що ж, наче нiчого собака, зiр ма╨ чудовий, - похвалив батько. - А чи хоробре у нього серце. Iгор аж засяяв увесь. - О, вiн так кида╨ться у воду, наче все життя плавав по морях i океанах! Найглибшi мiсця йому нiпочiм! Батько засмiявся. - Це ще не все! Ось ми йому зараз екзамен влашту╨мо... По вулицi якраз бiгла якась чорна, худа собака. Побачивши ©©, батько крикнув: - Вiрний, взяти! Вiрний, напруживши ноги, весь витягся, вуха його стали сторч, хвiст випрямився. - Взяти, Вiрний! - ще раз крикнув тато. I тодi цуценя кинулося попiд дошками паркана i мужньо напало на чорного цуцика. Але тут сталося несподiване: чорний цуцик, побачивши, що його атаку╨ якась маленька собачка, зупинився, вишкiрив зуби i загарчав. Вiрний, вражений споко╨м i зневагою до нього оцього чорного пса, впав голiчерева i залащився. Тато схопився за боки i поточився вiд реготу. - Ось якi ми хоробрi... Одне дiло хапати м'ясо, зовсiм iнше йти у бiй... - Але ж вiн ще малий, - ледве не плакав вiд образи Iгор. - Йому ж всього три мiсяцi... Ти ще його не зна╨ш... Тато погладив Iгоря по головi i, продовжуючи смiятися, сказав заспокiйливо: - То нiчого, що здав позицi©, але ж напав! Уяви собi, кинувся у бiй! Це вже добре! З цього дня тато, при©жджаючи з мiста, щоразу цiкавився Вiрним i нишком кидав йому шматочки м'яса чи ковбаси. Тiльки один Тимко, спостерiгаючи через паркан за Вiрним, сердито штурхав свого Тарзана, який чомусь завжди опускав хвiст, не вмiв служити i нiяк не змiг навчитися робити хоч будь-яку стойку. Тимко сердився на себе, що вiддав не те цуценя, бо виявилося, що Вiрний куди справнiший собака. нiж його Тарзан... Не раз Тимко, побачивши Вiрного на вулицi чи на луках, кликав його до себе, пiдманював смачною кiсткою, намагаючись затягти у двiр, але Вiрний тiльки помахував хвостом, але на вмовляння не пiддавався. Тимко вже не руйнував гнiзд, хоч i кортiло часом, вiн навiть шпакiвню змайстрував i з допомогою Iгоря встановив ©© на найвищому берестi. ╙дине, що його непоко©ло, - це Вiрний. Як вiн, Тимко, мiг так прогавити? Це ж треба бути зовсiм дурним, щоб вiддати таку чудесну собаку... * * * Та ось скiнчилося лiто i настав час ви©жджати додому. Тато при©хав за ними на машинi, мама виносила з хати каструлi, примус, навiть малий братiк Толька допомагав батькам лаштуватися в дорогу. Тiльки один Iгор стояв бiля машини, сумно поглядаючи на Вiрного. А той все лащився бiля його нiг, наче прохав не кидати його тут, забрати з собою. I коли машина вже була вщерть наповнена домашнiм скарбом i в багажник вже вкладено Толiкове лiжко, батько подав команду сiдати. Всi посiдали, поцiлувавшись з тiткою Олею, а Iгор все стояв, наче вiн i не збирався ви©жджати. - Iгоре, - покликав батько, - дорога далека, сiдай швиденько. Iгор мовчав. Тодi батько, висунувшись з машини, сказав нарочито весело i безжурно: - I чого ти губи розквасив? Тiтка Оля буде добре доглядати твого Вiрного, а наступного лiта ми сюди знову при©демо! От, зажурився козак! Дивина! Iгор мовчав. Серце його стукотiло, душа пломенiла пекучим вогнем. Вiн дивився на Вiрного, i не мiг вiдiрвати вiд нього погляду. - Чого ж мовчиш? - знову озвався батько. - Чи ти вирiшив остатися тут? Дивина яка, ти бач... Ну, вiддай цуценя Тимковi, вiн догляне його. Бач, визира╨ он у дiрку, видно, теж хоче взяти собача... Правда, Тимку? Тимко аж захлина╨ться: - Я вже давно говорив йому, щоб вiддав. Крiм того, вiн взагалi мiй... А я йому iншого подарую на той рiк... Чесне слово, подарую... Найкращого! Я його й пальцем не вдарю, не бiйся, Iгоре, я вже не такий... I ластiвок не буду чiпати, i бусликiв... Чесне пiонерське... - Нi! - раптом сказав Iгор. - Нiзащо не вiддам тобi Вiрного... Хай краще в тьотi. Вiн кинувся до цуценяти, обняв його за шию, припав лицем до гладенько© шерстi. Тьотя Оля заспокоювала племiнника, обiцяючи доглянути Вiрного, та вiн нiчого не чув. Рвучко пiдвiвся, весь заплаканий, сiв у машину. Загув мотор, курява застелила шлях, що вiв з села. I тiльки улiгся на шляху пил, як через паркан перестрибнув Тимко, схопив Вiрного i перекинув його у свiй двiр. Тьотя Оля була в хатi i не бачила цього. Тимко торжествував. Вiн надiв на цуценя шнурок, повiв його до вишнi, щоб прив'язати. I тут сталося те, чого аж нiяк не чекав Тимко. Вiрний сiпнув за шнурок, гризнув Тимка за руку i вихорем викотився з двору. Вiн щодуху мчав по вулицi, нюхаючи землю, де ще залишилися слiди машини, яка повезла кудись Iгоря. Вiрний бiг швидко, опустивши морду до землi, перестрибуючи через вибо©ни i калюжi. Йому стало жарко, хотiлося пити, але вiн не мiг зупинитися, щоб сьорбнути з калюжi, вiн поспiшав. Висунувши язика. Вiрний бiг степовою дорогою; часто дихаючи i пильно стежачи, щоб не збитися з шляху. А Iгор. забившись у куток машини, гiрко плакав. Вiн не був "рюмсою", як звали всi меншого братiка Тольку, але тепер, коли вперше в життi сталося таке горе, вiн не мiг втриматися. Сльози самi лилися з очей. а з грудей виривався стогiн. Помiтивши стан сина, тато занепоко©вся. - Оце таке дiло, Iгорю?- перехилився вiн до заднього сидiння.- Ти ба яка причина... Дивина... Що ж тут робити? Вiн глянув на матiр, яка вся аж мiнилася в лицi, переживаючи за сина, знову сказав якось сумно i гiрко: - Дивина, скажу вам... - Якби не п'ятий поверх, - зiтхнула мати i погладила сина по головi. Iгор виглянув через задн╨ вiконце i раптом скрикнув: - Вiн, вiн! Дивiться! По шляху летiв Вiрний. Здiймаючи легку хмаринку пилу, вiн мчав вперед, де раптом зупинилася машина, яку вiн так довго доганяв i яка везла найкращу у свiтi людину - Iгоря. ===================================================================== Iван Чендей. Iван Курликали журавлi Чорною мережкою журавлинi ключi прошивали ранкову легку блакить верховинського неба. Кру, кру, кру...- протяжне, тривожно падало на лiси i гущавини чагарiв по обочах, никло в глибоких нетрях i глухло по хвилях натужено© талими водами прудко© рiки. Iван Каламар вийшов з хати й став коло городця. Взявся за штахетину i дивився, як пильно жiнка перекопу╨ грядку. На теплих вiтрах, на сонцi просохла земля кришилася дрiбною грудкою, коли перекидала ©©, сiкла вiстрям рискаля сторч од себе. Чекав, чи, бува, Анна не промовить яке слово - вночi приплiвся додому пiзно. На свiтаннi добудитися не могла, щоб встав, брав лопату i йшов щось робити коло хати. Ади, яка пильна! Вiн ще заспаний, а вона вже сьомим потом облилася. "Роби, роби! Бог жiнку i створив для того, аби три кути в хатi було кому держати! А менi i так не лихо... Вiд роботи конi здихають..." - думав. Булькнуло, забурчало у його шлунку од того, що був голоден. - Чу╨ш, га-а! Дай щось ©сти! Мов студенi води гулькнули на не© - наляканими очима застигла на чоловiковi: - Бiйся бога! Дав святий дочекатися великодньо© п'ятнички, потерпи хоч однiй днинцi, коли вже говiння не знав... - Пережиток!..- пальнув. - Твоя мама, прощена би, вiд живного четверга до свiтло© воскресно© недiльки в ротi i водички не мала, а жила... - Пережиток! Хто ©© просив?.. - Не просив нiхто... Закон пам'ятала! - Пережиток! Кажу тобi, пережиток! А з мене дурня не роби! По жiночому закону i обов'язку ©сти дай! - Аж би ти мене сiк, аж би ти мене рубав на дрiбнi кавалки, нинi ©сти тобi не подам! - Дума╨ш, шапкувати буду перед тобою?- випалив. У його уявi в цьому городцi у такий же передвеликоднiй день на цiй же грядцi i цим же рискалем орудувала його перша жiнка - небiжка Марiйка... Кру!.. Кру...- прилипало далеке й глухе пташине промовляння. Ключ-бо прощався з селом, вiдпливав за високий обрiй. На грядцi Анна рискалем ткнула до розпушено© рiллi й сперлася на держално. По розпашiлому лицю повела полою рукава й задивилася на чорну журавлину мережку, що танула в блакитi. Заторохтiло дерев'яними клепачами по грабовiй дошцi з високо© церковно© вежi, озвався хриплий велетенський деркач. Недбало складеними пальцями право© Анна поспiшно махнула хреста в повiтрi од чола на живiт i рамена. Як-не-як, а нинi великодня п'ятничка... - Пережиток!.. Несусвiтна темнота...- кепкував Каламар, гидливо збираючи воронкою тонкi губи. Жiнка схопилася й знову до роботи. Перед нею латка цiла чорнi╨ вiдпочилою перемерзлою грудою. Пiд ногами м'яка, ще не пiднята земля. В кутку городця зеленi╨ купка хрещатого барвiнку, коло плота напружу╨ться пуп'янками кiлька щеп. Каламар дивиться на них i дума╨, котру цi╨© весни посадити на могилi покiйницi Марiйки - най би щепа зеленiла i по веснах квiтом вкривалася на пам'ять. На церковнiй вежi торохтiння хвильку примовкло, далi знову над селом покотилося дрiбне i настирливе, поки не вдарилося в пригiрки i не поглухло. До хати од городця пiшов зсутулений, важкий. Кру... Кру...- нiмiюче падало на високi полонини. Три Iвани Переступив порiг хати, рублено© з смерекових круглякiв,- давнiх, порудiлих. У сiнях постояв, нiби якусь мить не знав, куди далi. Запахло дивно проскурами, ладаном, восковими свiчками. Як у далекi лiта, коли заходив сюди з батьком погрiтися в тi зимовi недiлi та свята мiж утренею i лiтургi╨ю, коли з полонини палило студеним вiтром, а на рiцi бiлiла крига. Ще малим хлопчиком був, як заходив сюди. Тепер думав, що в цiй оселi час зупинився назавжди i млосним сопухом, i навiть iконою Iвана-хрестителя на стiнi проти самих вхiдних дверей, i плiшами на мурованому димарi, i вiдром-бляшаником у кутку праворуч, щоб прохожанам зручно води напитися. Почув повiльне човгання важких нiг на помостi в свiтлицi. Каламар iмився за клямку, коли дверi вiдчинилися. На порозi став високий, пригорблений в плечах, набряклий в обличчi отець Iван Стах. Гiсть занiмiлим поглядом вп'явся в бiле попове волосся - на раменах пiдхапувалося хвилею, а серед голови лежало рiвним продiлем. - Добрий день, сину!- лагiдно i добродушно привiтався господар - справдi був здивований: а що це могло привести до нього Каламаря? - Гм... "сину"! - посмiхнувся дратiвливо Каламар. Помовчав, поводячи очима од нiг до голови й мiряючи колись ставного i здорового, тепер знидiлого, погорбленого не одними тiльки лiтами отця Стаха.- Який я для вас син? По богослуженнях не стовбичу, до сповiдi не йду, а причащаюся тiльки в закусочнiй?- задиркувато, з притиском питав Каламар. Стах дався дозаду. З вiддалi хотiв глянути на Iвана Каламаря. Та зрозумiти ураз не мiг то© лукаво© насмiшки, що цiдилася з його уст, розпливалась i холола на розповнiлому широкому лицi. "Ув-ва-а, ув-ва-а!" - почув вiн далеке-далеке i побачив Iвана Каламаря в пелюшках у ту давню i, зда╨ться, таку недавню недiлю одно© зими пiсля рiздва, коли сам вiн з кумою Савулихою принiс немовля в сповитку для хрещення. - Гм... Тепер ти великий...- поступливо хитнув головою пiп i придивлявся до гостя тими допитливими очима, якими хотiв прочитати усе, що було написано i чого не було написано на лицi Iвана. Каламар не знав - iти за господарем чи казати йому те, що ма╨, тут, у сiнях. Та вагався лише одну мить. Коли Стах вiдчиненi дверi потримав за клямку, гiсть ступив через другий порiг. На плитi окрiп балакуче побулькував покришкою - стрибала дрiбно, цокотливо на чайнику. Велика молитовна книга лежала на пюпiтрi, застеленому вишиваним рушником. У кутку перед божницею звисала на ланцюжках лампада. На двох Iванiв дивився лагiдний i добрий Христос. Довкола нього юрмилась iконами цiла громадка угодникiв божих, чудотворцiв преподобних i старцiв праведних, по чину бiльших i менших, значимих i малозначущих. Однi тулилися до Iсуса ближче, iншi були трохи далi, i по цьому теж можна знати, котрий святий якого рангу, з меншими чи бiльшими достойностями i силою впливу. Одне-╨дине гуртувало докупи святий сонм - тусклi i пiснi, байдужi обличчя. - А тепер слухайте, святий отче, в якому такому дiлi я до вас прийшов.- Каламар од божницi повернувся й пiдняв затиснутий довбешкуватий кулак у повiтрi так, нiби щось у жменi чiпко тримав. Стах насторожився. - Кажiть менi: нинi великодня п'ятниця? - Нинi свята великодня п'ятничка!..- спокiйно, розмiрене вiдповiв пiп, бо ще не знав, за чим навiдався гiсть. - А завтра субота? - Субота. - Позавтра недiля? - Позавтра, синку, коли бог поможе дiждати в здоров'©, святий великодень! - Гм... Кажете - великий день! - Святий великодень! Великий i свiтлий, синку, день!.. - А паски людям i цього року святити будете? - Коли праведний i милостивий господь поможе нам дiждатися то© радiсно© днинки в моцi i здоров'©, буду святити!.. Може, i ви, Iване, пасочку принесете з жiнкою?.. Я вас уже десять лiт, коли добре пам'ятаю, не видiв... - I не увидите!- сердився Iван Каламар. - Та ви не гнiвайтеся... Я вас вiд божого дому не проганяв, я вас до нього силою i не тягну... - Що чинити, отче, знаю i сам! До вас за порадою не прийшов!.. Слухайте, отче, що я скажу вам перший раз i другий раз... Перший раз: я вам нiякий не Iван! - А хто? - Я - Iван Iванович! Розумi╨те? Другий раз: людям паски святити цього року не смi╨те! Стах застиг з розтуленими устами, бо десь усерединi його немолодого ╨ства щось трiпонулося, забилося, заклекотiло й мало вирватися раптовою огудою. Та вiн тiльки поступливо посмiхнувся, переводячи бесiду на жарт: - Що ви, чоловiче божий! Не гнiвiть милостивого... Не творiть хулу!.. А коли хочете, я можу вам казати "Iване Iвановичу"! Та ви для мене будете тiльки Iваном - раз! А хто посвятить людям паски?- Два!- Тут отець Стах говорив i запитував уже спокiйно, виважуючи кожне слово на терезах помiркованостi, що ©х дали йому довгi лiта. - Паски посвячу я! - Дух святий при вас! Що ви таке нерозумне кажете? Iване!.. - налякався пiп. - Що чу╨те, те вам i кажу! - А як посвятите? - Просто! - Як просто?.. - Одягну на себе вашi лахи i посвячу! - Тебе на це не благословляли... Ти на це не вчився... -- Подума╨ш, мудрiсть яка!.. Бризну кропилом налiво, направо, махну кадилом по бабах та по дiдах - i все буде готово!.. Стах приступився до Каламаря, поклав руку на його плече: - Слухай, хреснику! - Я вам не хресник! - Слухайте, Iване Iвановичу!.. - старий загнувся. - Але я вас хрестив!.. - А я вас не просив! - Мене просив твiй няньо!.. - Бо дурний був! - Пекельний грiх творите! - Чим? - Хулою! - Якою хулою? - Ви забули заповiдь: "Чти отця свого i маму свою, щоб добре було тобi i щоб жив довгi лiта!" - Гм!.. Я, отче святий, говорю так, як думаю! А вам кажу на розум: i хрещення, i свячення, i пости, i богослуження - обман простого народу! - Хто ти? - Уповноважений! - Iване!.. Ти щось плетеш... Хто тебе на таке уповноважив? - Iване Iвановичу!- злим голосом перебив попа гiсть, поправляючи. Пiп уже стояв каменем. Умить вiн почув, як пiд ним дубiють i наливаються студеним залiзом ноги, як ниють i хлянуть руки. Несподiвано опустився на табурета коло плити. Оглух, занiмiв ураз, дарма Iван Каламар щось мугикав пiд нiс, дарма надворi розщебетувалася пташня гомоном весняно© сонячно© днини. Стах уже розумiв: тут, перед ним, не жартiвник, що зайшов просто собi покепкувати та посмiятися перед святим Великоднем. Стах чiпко охопив долонями голову, ледь-ледь ворушив пучками довгих пальцiв у довгому бiлому волоссi. - Чу╨те? - Каламар сiпнув Стаха за плече. - Чекай! Чекай!.. - помахав пальцем, потiм лiвою рукою хитнув у повiтрi Стах i долонями стиснув обважнiлу голову. Примружився й спiдлоба дивився на Каламаря. В очах задво©лося i задробилося, замерехтiло, посiялося, та вiн усе одно бачив тiльки дебелого, широкого в плечах, розповнiлого чоловiка у великих заболочених чоботищах. Складенi руки Iвана Каламаря лежали на виступаючому черевi, важка похмурiсть па круглому лицi од зморщок по чолу дiлилася густими смугами брiв i буйною чорною поростю мiж бровами. На голосницях Каламаря вже вибилася сивина, та Iван Стах заплющив повiки, знову плив у минулi далекi роки, сам молодшав на цiлi десятки лiт. I вже бачив себе у вишиваних статечними газдинями священних одягах з домашнього полотна для лiта на полi, мiж нив, у червневi зеленi свята. Тодi, коли у природi i зело, i тваринка радi╨ та веселиться, квiтне i буйну╨, налива╨ться й тужавi╨ плодом та зерном, а нива до сонця рясно тягнеться колосом... А вiн, Iван Стах, iде попереду громади парафiян, кадильницею в руцi помаху╨ й пуска╨ з не© хмаркою легкий пахучий димок ладану. За ним дяки поспiвують то "господи, помилуй", то "подай, господи", лiтнi чоловiки помагають дякам то влад, то невлад, за чоловiками йдуть жiнки - котра з дитиною на руках, котра мале веде за ручку, а котра без дитини... I всi вони нарядженi, всi урочистi, як саме верховинське лiто, бо йдуть святити царину, аби травицю посуха не спалила, аби град посiви не столочив та до праведно© землицi не прибив людську кервавицю. Iдуть просити, аби дощi були щедрi i теплi, а вiтри легкi i гожi. Вiн тепер уже запаху ладану не чу╨, дарма сизий димок в'╨ться перед самим обличчям. Бо широке поле йому пахне травами i квiтами, сади повивають його ароматами, а груди розпира╨ лоскотний дух нив. Тепер уже йому побожно спiвають не дяки, а неземними голосами захлина╨ться пташня доокiл, спiва╨ нива i сiпожать, спiвають гори, спiва╨ небо дивним гомоном. Вiн огляда╨ться по сво©х парафiянах i бачить Iванкову маму. Хлопця вона веде за ручечку - малого, чорноволосого, окатого... А мiж чоловiками - статечними господарями - сам Iван Каламар - Iванкiв батько. Нi, не нинiшнiй, погорблений, посивiлий, з плетивом густих зморщок на смуглому лицi... - Може, й обмана! - вихопився Iван Стах з дивного забуття й посвiтлiлими у далекiй мандрiвцi очима глянув на гостя.- Але ©м - таким, як твiй няньо, як твоя мама, прощена би, як твiй дiд i твоя тiтка, - ©м щось треба... - А що ©м треба? - Коли б ©м нiчого не треба, було би страшно... - так, нiби вже мiркуючи сам тiльки з собою, мовив Стах. - Як тобi пояснити? - Ураз замислився, бо тепер уже добирав слова, що ©х iще нiколи нiкому не казав. Вiн бачив селян у недiлю i в свято, у великий пiст i м'ясницi. Бачив у купелi при хрещеннi малих, котрi самi не знали, що з ними коять i що з ними ко©ться, бо протест виявляли хiба захлинистим плачем; бачив тих, котрi лежали в невилiковнiй недузi й чекали смертi, як чекають невiдступне i неминуче, зате хочуть самi пiти з життя чи хтось хоче за них, аби пiшли з життя, з тим останнiм ╨ле╨м помазання, пiсля котрого уже i найстрашнiшi дороги здаються нестрашними... Бачив i тих, що лежали в трунi з п'ятаками на очах, з восковою свiчкою в хрестом складених руках на грудях, перед перекопаною черленою верховинською землею на цвинтарi... Трусонув бiлою куделею на головi, проганяючи моторошнi картини, бо вже бачив у церквi вiдданицю i жениха - в золочених вiнках з хрещатого барвiнку, з розмарином i чiчками, наряджених у вишиванки, чув весiльну пiсню i бренькiтливий гомiн цимбал... I всюди був вiн - отець Iван Стах. Уводив у життя, вiнчав, ховав, наставляв i розраджував, вiдпускав грiхи i накладав покуту за цих, лякав ге╨ною i потiшав царством вiчним... - Так, так... Я знаю... Хтось скаже - наша наука застарiла. Та я i сам не кажу, що вона не застарiла... Але я хотiв би знати: що ти ©м даси? Що ти сам даси ©м замiсть не©? Коли у них ╨ не тiльки отут! - Стах узявся рукою за черево, а далi перевiв долоню до серця: - Коли у них в i отут... Що ти ©м даси, коли вони чогось та потрiбують... Я старий. Може, вже й дурний, та хотiв би чути од тебе, молодшого!.. Каламар зiбрав чоло двома великими пругами: - Я ©м дам клуб! - Мало! - Я ©м дам кiно! - Мало! Iване Iвановичу!.. - Я ©м дам ще спiви! - Мало! Дай бiльше!.. Не скупися!.. - Я ©м дам забаву! - Мало! Забави мало!.. Каламар звiв палець угору - щось шукав. - Гм?.. Що я ©м дам?.. Ну, дам ©м ще лекцiю! - Мало, Iване Iвановичу!.. - А ви що ©м да╨те? - раптом гiсть розсердився.- Казочку про Адама i ╙ву? Про Ка©на i Авеля? Про Но©в ковчег i воскресiння Лазаря?.. - Каламар готовий був вигорнути з пам'ятi усi притчi i небилицi, що ©х сплодили ╨вангелiсти й святителi - тямив по науцi, котру чув од самого отця Стаха ще школярем. - Добре, сину! Кажеш, казочки? А звiдки вони пiшли i для чого вони були? У казцi про Адама i ╙ву, про Ка©на i Авеля, про блудного непоштивого сина була i велика правда! Був закон!.. Було древо пiзнання добра i зла... Було "не сотвори собi кумира нi у водах, нi пiд землею, нi на землi..." Казки з неба не впали, як не впав з неба i сам я! А паску святити буду... Не я придумав... Еге, був час, коли твiй дiд i твiй няньо святили паску на дощику - пани-чужаки хотiли, щоб ми на Верховинi великдень святкували з ними... - Будете святити?.. Ви такий упертий?.. - Буду! На цьому словi Каламар повернувся й побачив зненацька на стiнi портрет Стахового сина - Iвана. - О, Iванку! Тезку мiй! Ти тут? Чу╨ш, що твiй няньо каже?.. А я вже думав, що тобi, небоже, серед святих образiв i мiсця не буде! Як тобi тут? Не тiсно?.. От був хлопець! - вдався у прихваляння Каламар. Пiп повернувся й собi до сина, що на портретi. Закосичений срiблястими котиками - не встигли посохнути i помарнiти од цвiтно© недiлi перед Великоднем, на двох Iванiв тепер дивився третiй Iван з саморобно© рiзьблено© рами. - Не сердiться, Iване Iвановичу, але вiн вам не тезко! - Як не тезко? Iване! -махнув рукою Каламар, апелюючи до портрета на стiнi:-Ти був Iван, я Iван! Ми оба Iвани! - Цього мало! - мовив Стах. - Ми з тобою, Iванку, до одно© школи ходили... - Мало! I цього мало, Iване Iвановичу!- мов за сина, тепер уже вiдповiдав Стах. - Чу╨ш, Iване, тезку! Твiй няньо каже, що мало. А ми з тобою на толоцi разом корiв пасли, потiм у партизанах були... Ми з тобою одного понедiлка разом i в добровольцi з села пiшли... А потiм ми разом переорювали межi в сонi, з пережитком у Забережжi твердо боролися! - не вгавав Каламар, бо тепер вишукував знову i знову те, що в'язало двох Iванiв-ровесникiв докупи - живого i вже неживою. Стояв високий, бiловолосий, зсутулений в плечах з безпорадно опущеними довгими руками Стах. Заглибленими в очницi зiрницями дивився на свого сина Iвана й умить бачив тут, у хатi, стару Антониху в той жовтневий ранок сорок сьомого, коли сам ще клячав перед божницею в молитвi, а вона тихо зайшла й собi склала руки до отченаша коло порога. Моторошнiстю i раптовим невiдомим страхом пробрало його наскрiзь, вiн чув, як цiле тiло береться морозом. Тому швидко перехапував листи книги, далi поцiлував кра╨чок листа i глянув па жiнку - тiльки якийсь мусай так рано мiг до нього ©© привести. А вона коло порога стояла i не знала, що ма╨ казати, бо губи тремтiли, на очах дрижала i свiтилася велика сльоза. - Iвана вашого, отче, се© ночi убили... - Iвана? Як?.. Де?..- Чув тепер уже не Антониху, а самого себе у раптовому вiдча©. - Мого Iванка вбили...- промовив Стах й оглянувся: а де Каламар? Той вийшов, коли Iван Стах тримав долонi на очах й розпачливо похитував головою. На цвинтарi... В темному закапелку чайно© коло столу дво╨. - Ти чу╨ш? - Га?.. - Вона... скруха, менi ©сти не дала!.. - дожовуючи великий, окремо засмажений кусень м'яса, заклiпав чорними очима в малих очницях Iван Каламар, коли Петро Фiцачок i собi порався - шматком хлiба вилизував з тарiлки рештки приправлено© червоним перцем пiдливи. Фiцачок мить говорити не мiг - заважала ©жа. Тому тiльки рукою махнув, нiби тепер уже казав: "Май розум при собi i не будь дурень!" - А ти, браток, понiма╨ш? - Каламар лапнув сiльського фельдшера широкою ручищею по плечу так, що той скривився.- Преподобний отець Iван казали, нiби його син не був менi тезкою! - Хто з попами i жонами оре, той задницею волочить... - Фiцачок розтулив рота й тупо виставився на розчервонiлого Каламаря. - Знаю... Знаю, чим волочить!.. Понiма╨ш, вона, скруха, каже; "Аж би ти мене рубав на дрiбнi кавалки, я i так ©сти тобi не дам, бо нинi великодня п'ятниця!" - Каламар тут вхопив виделку, щоб дзенькнути. - Чекай, чекай! - Фiцачок взяв побратима за лiкоть, аби той не кликав офiцiантку. - Я кiсточки ©й подробив би! Я би ©й реберцятка пом'явшив, аби знада, сука, чоловiцький наказ! - Бравий побратим тепер розмахував кулаком по тiсному прокуреному закапелку, наче одразу готовий був обороняти честь скривдженого приятеля. - Е!.. Нi! Нема дурних! - Каламар запротестував.- За биту жiнку нинi треба давати одвiт по всiх станцiях, а хвору мусай годувати! Здорова жiнка порядок держить коло хати, тому коло здорово© ти i сам чоловiк! Еге, я ще долежував собi, а вона вже копала городець... Я до отця Стаха по д╨лу, а вона робить!- тлумачив Iван i тут уже дзенькнув виделкою по кухлевi од пива. Вiдхопивши заяложену плюшеву ширму, що звисала на рейцi складками, перед чоловiками стала круглолиця, ще молода жiнка. - Два по сто з причепом! - велiв Каламар. Бiлий фартушок мигнув - жiнка зникла. - Пiп тобi казав, що ви з його сином собi не тезки? - Але i я йому припiк! - стулив губи Каламар i вже чекав, щоб сам побратим про все допитувався. Фiцачок нiби не чув. - Довго буде, неборак, думати, - знову Каламар. - А чим ти йому?- схопився Петро. - Я сказав преподобному отцю, що не смi╨ паски святити! - А вiн? - А що вiн менi? - Я, браток, кажу: одного-двох ще таких на Забереж, i всяким попам, дякам i книжникам - капут!- розреготався Фiцачок, поляскуючи Каламаря по широкому плечу. В закапелку з'явилася жiнка з чарками i келихами. Пiдноса кра╨чком притулила до стола, зiбрала непотрiбний посуд, поставила напiй перед гостями. Тiльки повернулася йти, коли несподiвано ©© чiпко вхопило за ногу тугими клiщами. - Iване, держiть руки при собi!.. Повiм жiнцi, будете вiд не© битi! - розчервонiлася. - А ти дурна казати жiнцi? - Каламар навздогiн, та його вже не чула, бо тiльки посуд цорконiв на пiдносi. - Бiда з ними, бiда i без них! - Петро хитнув головою до Iвана, пiднiмаючи чарки. Побратими випили. Глибоко i затяжно процiдили повiтря крiзь шматок хлiба, витерли губи, мугикнули. - I хто ©© таку гiрку вигадав на нашу голову? - Каламар поморщив невисоке, у двох складках чоло. - Аква вiте!.. - зняв пальця вгору Фiцачок. - Що ти белебениш? - здивувався Каламар. - Кажу по-вченому! Не "московка", не "горiлка", не "столична", а аква вiте! Вода життя, значить! - Як по-вченому ©© величають - менi однаково! Добра, та й готово! - Бодай з каменя текла! - пiдхопив Фiцачок. - Та й не висихала! - погодився Каламар, тут же дзенькнув знову виделкою. За хвилину перед побратимами знову стояло питво. Несмiливо, нiби когось шукаючи, виглядаючи, обережно iмився за плюшеву червону заслону-перегородку дiд Федiр Ребричка. Либонь, знав, що в тому закапелку чайно© не кожному дозволялося сидiти. Невисокий в статурi, неширокий в згорблених плечах - лiта лягли тягарем, колишнi заробiтки по чужих краях - ношею i передчасною старiстю. Дiд знiтився й уже готовий був задкувати од Iвана та Петра. - Дiду, гов! - гукнув Каламар. Ребричка так покiрно став, наче провинився у чомусь. - А ви, дiду, п'╨те? - по склянках Каламар мигнув чорними очима, що каламуттю заволоклися. - Нi. - Пийте, дiду, однаково помрете! - Нема, синку, за що!.. - Як нема? - Гм... А нема... Коби, синку, такому, як я, старому, вже хоч ©сти було що! - Продайте, дiду, вiд баби мiх картоплi та купiть собi паленки! - Ого-го!.. То би мене стара з хижi вигнала! - Продайте, дiду, гачi та напийтеся! - Каламар не вiдступав. Дiд забувся на п'яних, раптом пiдтягнув дрантливi поли фуфайки з-над пояса дешевих сiрих штанiв - i тiльки пр