рошу тебе, - торкнувся братово© руки. - Не називай таким поганим словом... Я зараз скину все це й вдягнусь у людський одяг. У тебе ╨?.. - Та знайдеться... Ходив би й так, хай бачать, що в люди вибився. - Люди, Микито, тут. А там!.. - махнув рукою. - Тобi виднiше... Був би хоч написав, коли при©деш. - Думалося, по©ду вчитися аж до самого Рима, - зiтхнув Тарас. - Не вийшло. - Бог з ним, з тим Римом. Добре, що не забув свого села та роду! Ходiмо в хату, братику, та повечеря╨мо, чим бог послав, - ступив Микита вбiк, аби звiльнити стежку. - Ото Надiйка, певно? - спитав Тарас, помiтивши за рогом хати дiвчинку. - Вона, вона. Надiйко, а йди сюди! Не бiйся, це дядько твiй. Тарас обняв дiвчатко й поцiлував. - А Сава ж де? - Ще в полi, бiля овець. Iз хати вийшла худенька жвава жiнка. - Моя стара, - сказав Микита. - Здрастуйте, - вклонилась гречно гостевi. В ©© ходi, у голосi було щось нiби материне. А може, так йому здалося, що поралася вона, де й мати, i вже була змарнiла. Обняв невiстку, чмокнув у висхлу, темну щоку. - Так ось яка ти... Жiнка скривилась гiрко й, плачучи, пiшла до хати. - Хвора вона, нездужа╨ робити справно панщини, - сказав Микита. Тарас промовчав. Серце йому взялося холодом, немов туди вповзла змiя. На панщинi померла мати у сорок лiт, а батько - в сорок чотири... Микита взяв чемодан з портфелем i запросив до хати гостя. Надя шмигнула слiдом. Хата була такою ж, як i колись. Нiчого тут не змiнилося. Тi ж стiл i лави, полик, над ним високо жердка для одягу, в кутку старенька скриня... Тi ж образи, у маминих ще рушниках... I пiч та сама, з ямкою на передпiччi, де ставлять горщики, аби зручнiше взяти ©х рогачем... Хiба що стала нижча його хатина: вгрузла чи вирiс вiн... - Надiйко, бiжи до Йосипа, скажи, що дядько Тарас при©хав! - звелiв Микита доньцi. - А де Марiйка? - В Зеленiй зараз, у Катерини, - дiстав Микита пляшку. - На тому тижнi були у нас Красицькi й забрали трохи погостювати. - Не зобиджа╨те? - Та що ти, брате!.. Тарас дiстав гостинцi. Коли вручав тернову хустку братовiй, згадалась знову мати, пов'язана такою ж хусткою у день при©зду батькового з чумачки... Першими прибiгли дiти. Порiг розквiт барвiнковими очима. - Це все Ярининi? - сплеснув Тарас руками. - Наш маляр п'╨, а дiла не забува╨... Оце Устина, старшенька? А це, Лаврентiй, певно? Найменший, звiсно, Логвин? - Давав гостинцi, гладив ©х по голiвках, i щось таке в душi його творилося, чому не мiг сам дати назви. Може, то закричали тужно його сини, якi могли вже бути серед живих i на яких ще не було й надi©... - А Йосип що ж? - Побачиш. Мотря вже споважнiла, - сказав Микита весело. - На осiнь ждуть. - Дiд ще живий? - Живий, живий. Дiждусь Тараса, каже, та й умиратиму. До дiда завтра сходиш, бо досi спить, ляга╨ разом з курми. До хати вбiгла сестра Ярина, кинулася, було, до гостя i зупинилася на пiвдорозi, злякана його незвичним панським виглядом. - Я, сестро, я... - сказав Тарас крiзь сльози й ступив до не©. - Господи, а я ж подумала, що хтось прийшов з Вiльшано©! - смiялася на грудях в нього.- Аж це Тарас... - Признала? - гладив ©© волосся, мов повернулося до них дитинство.- А твiй же де? - Бо©ться зайти до хати, iрод. Ти так його пужнув листом, що... - Кинув, може, пити? - Нi, п'╨, - зiтхнула, - а битись остерiга╨ться. - Гукни ж його. - Надiйко, поклич-но дядька Федора, - сказав Микита. - Можна б уже й до столу. Йосип ввiйшов бочком, несмiливо. Без слiв обняв Тараса, втер мовчки сльози кулаком, як i давно, маленьким. Йому прийшлось найтяжче, коли померла мати. Його дружина тiльки всмiхнулась приязно... Влетiв до хати Сава, Микитин син. За ним ступив_ _iз_ _острахом Яринин маляр... - Прошу до столу, гостi дорогi! Чим бог послав...- гукнув Микита повагом, коли Тарас роздав гостинцi родичам. Просидiли до других пiвнiв. Дiти давно вже спали покотом, i як розходилися, сестра взяла з собою лише найменшого. Вкутала його в дарунок (жiнкам усiм привiз хустки), поцiлувала сонне кирпате личко. Мати!.. - Я проведу вас,- звiвся й собi Тарас. - Вiдпочивав би лiпше, - сказав Микита. - Хочу на нашу нiч поглянути. - Нiч скрiзь однакова. - Е-е, не кажи!.. Тут ночi - диво дивне, молитва, пiсня... Справдi, надворi нiч стояла, як зачарована. На небi зiр без лiку, i майже повний мiсяць, а на землi - в садках бiлiють хати, блищить ставок пiд мiсяцем... - Жаль, солов'©в не чути!.. - Переспiвали, - тихо озвався Йосип. Iншi пiшли вперед. - А де Оксана? - спитав Тарас по хвилi. - Яка? - Сусiдка наша, дочка Степана Коваленка... - В Пединiвцi. Четвертий рiк, як вийшла замiж. Карпо Сорока. Може, ти й знав його. Побiля хати старезний дуб... - Забулося... - Дiток у не© дво╨. I чоловiк нiвроку. - Слухай, а де мiй друг Гнат Бондаренко? - В Кирилiвцi. Вже другий рiк за титаря. - А дяк Богорський? - Згадував тебе не раз. Нап'╨ться i ну себе жалiти. Я, каже, ©м, антихристам, "аз, буки, ведi", а вiн мене - рiзками, як школяра!.. - Дiйшло-таки, запам'ятав, старий бурсак! Пiдстрибу╨? - Кудись подався ще в тридцять шостому й пропав... Ось ми i вдома. Зайдеш? - Йди спи, - обняв за плечi братика. - Он Мотря жде... А де ж Ярина? Й не попрощалися... - Той Федiр у не© - добра штучка. - Бiдаха... - Ну, добранiч! Затихли кроки, рипнули сiнешнi дверi, й стало - немов у вусi. Iнодi зiтхне в хлiвi худобина, озветься писком пташка, стривожена легким поривом вiтру, що налетить зi степу... Рай, тихий рай!.. Навiщо шукать, благати iншого, як ма╨ш цей, не вимолений, а справжнiй, рiдний, даний тобi дiдами й прадiдами?.. Тут жити б, славити щедроти божi гiмнами, коли б не пекло панщини, не зло неволi, рабства!.. Чим же ми завинили перед тобою, господи, за що кара╨ш тяжко людей сво©х?.. Побрiв поволi вулицею, пригадуючи чия де хата, й село виповнювалося перед його уявним зором постатями кирилiвчан. Вiн бачив мiж них себе, малого, бездомного й завжди напiвголодного, з одним просвiтком - милою ©© красою. Оксана, друг його дитинства... Аж потiм вже, пiдрiсши, вiн зрозумiв те щастя, що випало йому, сердезi, у цiм раю, у цьому пеклi. Очi ©© свiтили, як двi зорi, на петербурзькому сумному небi, кликали його думки, його отерплу душу з убогого горища маляра в оцi степи, пiд це високе небо, в цей дивний свiт, у давню козацьку волю!.. Може, вона i ╨ та сама, його ╨дина, суджена, його щаслива нещасна доля?.. Вiльно i Петербург осяювались для нього iнодi дiвочим щирим усмiхом, та сяйво те згасало не розгорiвшись. Вiчною була лише ©© зоря, Оксанина...Минувши крайню хату, подався в степ. Стежки були тi самi i слалися йому самi пiд ноги, так нiби вiн нiкуди й не ви©здив. Брiв свiтом, виповненим хлiбами, небом, зорями й великим ясним мiсяцем, i дух його возносився в якiсь чарiвнi сфери, у тi високi мислi та почуття, де завжди, коли таке траплялося, i сам вiн чувся часткою землi, природи, людства, i мiг пiднести iнших сво©м простим, схвильованим, з душi добутим словом. Вони, слова тi, бралися хтозна-звiдкiль, ладналися в рядки, лилися, мов з джерела жива вода, й спинялися також самi собою... Нинi вiн просто йшов i зносився на крилах пiснi, створено© колись давно таким же, як вiн, спiвцем, загубленим навiки в часi й просторi, але живим, оскiльки жило його творiння, його душа... _Ой i_ _зiйди, зiйди, ти зiронько вечiрняя!_ _Ой i вийди, вийди, дiвчинонько моя вiрная!_ Той, що створив цю пiсню, мов побував у нього в самiй душi!.. А може, вiн, Тарас, народжений з цi╨© пiснi?.. _Рада б зiрка вiйти - чорна хмара наступа╨;_ _Рада б дiвка вийти, так матуся ©© не пуска╨._ Яка краса, яка висока, чиста, ясна поезiя! А тi, естети випещенi, копилять губу, кривляться, не визнають того, що живить душу мiльйонам, втриму╨ ©© на рiвнi буття людського i в чорнiй ночi рабства!.. Ой _зiронька зiйшла, усе поле й освiтила,_ _А дiвчина вийшла, козаченька та й звеселила..._ Спiвав i слухав серцем чуже палке кохання, виповнювався його жагою, вiрнiстю i чимось, ще не збагненим, тим, що дало ©й вiчнiсть. Сiяли в небi зорi, й когось хтось десь, напевно, iзвеселяв, як i тодi, коли творилось диво само© пiснi... Вмовк, як побачив у свiтлi мiсяця крислате вiття дуба й за ним бiленькi стiни... Пединiвка!.. Карпова хата... Як вiн сюди потрапив? Вийшов з села у степ, пiд зоряне безкра╨ рiдне небо, а ноги вкупi з пiснею, бач, привели до то©, яка його збудила, як будить теплий вiтер замерзлу рiчку. Може, вона й не вiда╨, що натворила в його душi, яку зняла в нiй бурю, що й досi ще не вщухла... Вже чотирнадцять рокiв, як вiн ©© не бачив, не грiвся в сяйвi ©© очей, а не забув, не змiг забути. Може, знайшов би iншу, взяв би ©© за жiнку й мав би тепер сво╨ пристанище, як iншi люди, на цiй землi, так ця любов дитяча, великi карi очi його Оксани всюди йому являлись, змушували в останню мить (було й таке!) тiкати в свою самотнiсть, ©й вже давно за двадцять, а вiн ©© ще й досi бачить юною, вона живе у ньому без жодних змiн, над нею не владний час... Сьогоднi, тут, якщо дiждеться ранку, той давнiй образ може навiки щезнути чи перейти в реальний, теперiшнiй. Яка ж то нинi його чорнява юнача мрiя, його зоря?.. Вiн i жадав, i водночас боявся цi╨© зустрiчi, цього великого перевороту в сво©й душi, боявся пустки. Стiльки довкола рушиться, а жити треба, треба на щось сподiватися, iти до чогось, прагнути i наближати новi часи... Сiв пiд кущем калини, який ховав його самого й не заважав дивитися на сонний двiр. Чи то ж вiдчу╨ його Оксана-ласочка, його любов ╨дина, що вiн тут, поруч, що серце б'╨ться голосно як i колись?.. Нi, мабуть. Дiти, клопоти... Вона , живе. Вiн - тiльки прагне жити людським життям..._'_ Свiтало. Мiсяць поблiд i став хилитися до виднокола. На сходi зiр поменшало. Вiйнув вiтрець... Оглянувся, чи можна звiдси вибратися, аби нiхто не вгледiв. Був би вiн у простому одязi... Вже добре бачив на тлi стiни i вiкна, й дверi... Вдарив, немов куранти, пiвень. Його пiдтримав iнший. Селом пiшла могутня хвиля пiвнячо© симфонi© - провiсник дня. Ще можна було покинути свою та╨мну схованку, - що нагадала йому пристанище дитячих лiт, - зiйти в ярок, лишивши в душi ту дiвчину, яко© вже, напевно, нiхто, крiм нього, не пам'ятав. Вiн навiть звiвся, струшуючи з гiлок росу, та ноги мов приросли. Хто зна╨, коли вiн ще при©де в сво╨ село, наважиться прийти сюди... Хоч глянути, кра╨чком ока!.. Стiльки до цього йшов - i зараз втекти отак, злякавшись правди?.. Десь заскрипiли дверi чи журавель... Почувся плач дитини... Тарас увесь напружився: йому здалося, що то в Карповiй хатi, що то маля Оксанине озвалося до нього плачем. Може, йому нездужа╨ться... Таке мале, а вже стражда╨, бiдне... Дверi враз провалилися у темнi сiни, i на порозi вирiс Карпо Сорока. Хоч знав його колись давно, тепер не мiг впiзнати. Карпо потягся смачно й пiшов у хлiв. Невдовзi вигнав у двiр корову, припнув ©© налигачем бiля ворiт, ще раз оглянув небо, - чи не збира╨ться, бува, на дощ, - i повагом пiшов до хати. Тарас i дихать перестав. Хоч вiн давно жив по мiстах, знав достеменно, що зараз ма╨ вийти з дiйницею в руцi Оксана. Тут кожен крок розписано давно й навiки. З досвiтку i до темна. Лиш народившись, людина входить у круговерть життя-борнi, життя-страждання... Ось вона! Худа, висока, чорна, немов циганка... I тiльки очi, очi ©©, Оксанинi, мов двi зорi!.. Чув, як спадають сльози його лицем, як серце рветься в грудях, що стали враз тiсними... Пройшла двором, спинилася бiля корови i, мовби щось вiдчувши, дивилась довго й сумно в той бiк, де вiн ховався. Зiтхнула врештi й сiла до©ть корову. Вуркали тугi цiвки, туманом плив довкола дух молока... Таку красу, таку людину висушили, не давши ©й розквiтнути, ввiйти у силу!.. Бачив iз нею поряд такого ж вiку панiй, i серце бралось кров'ю... Навiщо вiн сюди при©хав, що сподiвався вгледiти?! Неволя все руйну╨, нищить, нiвечить!.. Мiй свiте ясний, зоре моя пригасла на панськiм полi! Чим же я розплачуся з ними за цей розбiй, за цю страшну наругу!.. Тягло метнутися до не© в двiр, поцiлувати руки, якi колись втiшали його в сирiтськiм горi, а потiм довго снилися на чужинi, та вiн не смiв. Вона - дружина, мати, й тепер належить iншому, а вiн - бурлака, вiльний, але не вольний дiяти на зло комусь. Пiшов назад, у поле, й ще довго чув веселий вуркiт цiвок, дух молока. I роси були на смак солонi аж до Кирилiвки... Дiд упiзнав Тараса. Правда, йому сказали, що вiн при©хав, пiдготували старечi очi до споглядання не знаного в роду Шевченкiв "пана". Старий аж був ображений, що внук прийшов до нього у шароварах i вишитiй простiй сорочцi. - Гм, гм... - поплямкав ротом, як обнялися i почоломкалися за християнським звича╨м. - А Йосип менi казав, що ти незгiрше вдягнений од панича... Видать, збрехнув... - Нi, дiду, правда,- сiв поруч з ним на призьбу й поклав портфель з малярським причандаллям: хотiлося намалювати дiда, поки ще топче ряст. - Нехай би люди бачили. Та й економ... Коли б це був не дiд Iван, сказав би йому!.. - Ще здужа╨те? - спитав натомiсть. - Чого це ви посеред лiта в кобеняку? - Хiба тепер, Тарасе, лiто... Колись було! В однiй сорочцi ходиш од снiгу аж до снiгу. Жаль, очi в дiда уже пригасли, вицвiли. I вид якийсь напiвзастиглий... - А може, ви постарiли? - обняв кiстлявi плечi. - Це ж котрий вам? - Та вже до сотнi наближа╨ться, - озвався старий вдоволено. - Нiкого нема в селi старiшого. - Я хочу вас намалювати, дiду, -сказав Тарас, побоюючись, що дiд ще може i не погодитись. - Малюй. Хай буде тобi та людям пам'ять. Велике прожив життя!.. - А вашi ж де, на панщинi? - спитав Тарас, не бачачи в дворi, крiм дiда, й душi живо©. - Гонять до сходу сонця. З дiтьми. Щось десь не так, одразу б'ють, жiнок вагiтних, i тих не милують. - А ви менi про панський одяг мовите... - сказав Тарас похмуро. - Щоб люди мене сахалися? - Не всякий пан... - Усi вони - катюги! Дiд озирнувся, крекнув у сивi вуса й промовив майже пошепки: - Такi слова, онучку, пахнуть каторгою... - А тут хiба не каторга? Старий нiчого не вiдказав. Сидiв похмурий, думний... Якраз такий, як треба для малювання. Тарас дiстав швиденько альбом i перший, який до рук потрапив, олiвець. Так, так, дiдуню... Перевернiть у пам'ятi сво╨ життя i покладiть на шальки добро та зло... Побачите, що переважить... - Може, воно i так... - озвався, немовби сам до себе. - Все ж каторга удома легша, межи людей, на нашiй-таки землi... - На нашiй - не сво©й землi! - спахнув Тарас. I схаменувся. Навiщо вiн спереча╨ться, тривожить душу дiдову!.. Чим далi, тим болючiша йому ганьба-неволя свого народу, вiн ледве-ледве стриму╨ться, щоб не волати до серця й мозку кожного, з ким почина╨ мову про цю кричущу несправедливiсть, про цей людський (чи божий!) смертельний грiх. Допоки ж, браття, будемо терпiти зло!.. - Малю╨ш? Жаль, що я погано бачу... - сказав старий. - Про колi©в ти написав геть-чисто, як все було. Здавалося, не залишилося вiд них i слiду... Аж нi, не вмерла слава!.. - Спасибi вам... - розхвилювався Тарас од слiв старого. - Коли б не ви, не вашi розповiдi про Колi©вщину!.. - Я багатьом, Тарасе, розповiдав, а ти один почув душею, серцем... Батько твiй, умираючи, сказав слова пророчi, що з тебе станеться великий чоловiк. - Або ледащо, також велике,- додав Тарас, знiяковiвши вiд дiдово© хвали. - Ледащо тим прикметне, що байдуже йому до всього, крiм живота, - не приставав старий на жарт. - Ти ж плачеш о всiм народi, молишся за весь народ... Тарас притих. Так коротко i так високо нiхто ще досi не оцiнив його поезiй. Ось вона, прекрасна мить, заради яко© варто пройти усе, що вiн пройшов, i витримати, що б не послала доля йому в майбутньому!.. - Таки Тарас?! - почулось нагло поряд. Звiв очi й вгледiв кремезного, мiцного дядька, який iшов до нього, розкинувши широко руки. - Не впiзна╨ш? - осяяв вуса усмiшкою.- Гнат Бондаренко! - Хiба тебе впiзна╨ш - розрiсся, нiби столiтнiй дуб! - зрадiв Тарас товаришевi. Вiтаючись, вони вдивлялись з подивом один ув одного i засмiялися нарештi разом. - Ну й Гонта! - Ну й Залiзняк! Знов обнялись i ще раз поцiлувалися. - Ти й досi ще гайдамачиш? - спитав друзяка Гнат. - А ти забув дитячi нашi iгри? - То як дивитися...- насумрився.- Сам добре зна╨ш, як крiпакам козакувати... Запала тиша. В'яла весела радiсть зустрiчi. - Ви побалакайте, а я пiду полежу, - устав старий i сторожко, мов був скляний, пiшов до хати. - Ну, як ти? - сiв на призьбу Гнат. - Малюю ось... - Похожий. А пам'ята╨ш, як ти менi кобилу Кошицеву намалював? А школи нашо© не позабув? - Гiрка була наука. Менi ще й досi сняться рiзки дяковi... - Те що, - озвався рiзко Гнат. - От нага© на панськiй стайнi!.. - Мене також не поминула ця благодать, - сiв поруч. - Лише п'ять лiт, як я на волi. - Щасливий. - Нi! Довкола стiльки горя, наруги, зла, що серце сходить кров'ю. Я вирвався. А ти, Микита, Йосип? А вся Кирилiвка, увесь народ наш бiдний? Як можу я дивитися на цю ганьбу й радiти, що сам тепер на волi!.. - Нi, ти радiй, Тарасе. Хай вороги не тiшаться, що ми й на це не здатнi. - Коли б менi сказали: вернися сам у крiпаки - й за те народ твiй звiльнимо, я з радiстю одяг би знов кайдани! - Тарасе, ти згориш, як свiчка, що надто ясно свiтить, - промовив скрушно Бондаренко. - Не можу, брате, блимати. В душi таке щось дi╨ться, виру╨ так!.. - Ти плачеш? - Глянь довкола, прислухайся... Село неначе вимерло!.. Як у хлiвi, з якого вранцi вивели волiв до плуга... А ми ж бо козаки, ми ж люди, ми всi - народ, що потрясав Стамбул, Варшаву, кров'ю писав свою iсторiю, сво© права та вольностi! Де все це нинi, хто ми?! Раби нiмi, худоба, яку пани мордують... - Тихiше!.. Ще хтось почу╨ та донесе до панських вух... - злякався Гнат. Тарас махнув рукою. - Згадай, куди загнали Залiзняка... - А Гонту, брате, четвертували. - Я нинi - титар... - Читав мою поему про Колi©вщину? - Аякже! - Титар був закатований. - Хоч круть, хоч верть... - розвiв руками Гнат. - Нема╨ нам, Тарасе, куди подiтися! - Я знаю шлях, та ще мости на ньому не всi помощенi... - сказав Тарас неголосно. Гнат тiльки глянув i не спитав нiчого. Сидiли довго мовчки; кожен шеретував почуте_ _нинi_ _й сказане. - Недавно в нас, у Павлiвцi, убили пана, - перший озвався Гнат. - Шмагав людей, безчестив сiльських дiвчат, а потiм бив вагiтних... - I що? - Розправилися, мов з гайдамаками. Суд був. Пiшли_ _на_ _каторгу... - А що ж на те кирилiвчани? ╞м не пече? - За сповiдними розписами у нас сiмнадцять покриток. I кожен другий битий... - А ти диву╨шся мо©м сльозам!.. - скочив Тарас на ноги. - Вiн хоче ©м читати тихi проповiдi та просвiщати ©х пiдлi панськi душi!.. Дурний ╨си!.. - Про кого ти? - Про Кулiша. Завiвся в мене такий ласкавий приятель... Пiд корiнь всiх - чужих, сво©х! Щоб потiм комусь iще не закортiло на шию людям сiсти!.. I знов мiж них постала тиша. Гнат озирався нишком,_ _чи_ _хтось не чув, не бачив. Тарас ходив нервово тiсним двором, гамуючи налите гнiвом серце. - ╞дь швидше звiдси, - озвався Гнат, пiдводячись. - Не муч себе. I нам нiчим не допоможеш, i сам ускочиш в якусь бiду... - Мо© брати тут, сестри! - скипiв Тарас. - Збери, як можеш, грошi та й викупи свою рiдню. - Ми вирвемо усiх людей з неволi! - Ти ж сам сказав, що треба ще мости робити на тiй дорозi. Як мовиться, синиця в жменi лiпша од журавля, що в небi... ╞дь, Залiзняче, з миром i, як поможе тобi господь, добийся волi хоча б сво©м! - Це ж прiрву грошей треба, - сказав Тарас похмуро. - Чи рiки кровi... Ввечерi приходь до мене. Зiйдемося усiм школярським братством. - Брат во рiзках Богорського! - А що? I досi, як згадаю, всю спину менi пече. - Зате зробився титарем. - А ти поетом. - Господи, а я то думав, звiдки вони беруться, вiршi! - Все, все з вишневих рiзок, братику, - обняв Тараса Бондаренко. Провiвши Гната до ворiт, Тарас зайшов у хату. Дiд спав на полику, не роздягнувшись. З покутя свiтив очима Саваоф... Заплутавшись у павутиннi, дзижчала тоскно муха... Тихенько вийшов з хати. Поклав альбом та олiвець у свiй бувалий у не одних бувальцях старий портфель... А може, i справдi збирати грошi не на по©здку до вимрiяного роками Рима, а на братiв?.. Паскудно як звучить звичайне слово, коли його ужити в паскуднiм дiлi! Грошi на брата... Мовби це на коня, корову!.. Людьми торгують нелюди!.. Почому брат? А що ви просите за цю сестру?.. Як скинете хоч п'ять карбованцiв, то я вiзьму... ╙диний шлях добути грошi - портрети панськi! Взяти в одних панiв, дiстати панзлем iз гаманцiв, набитих туго, й вiддати в iнший гаман. Мета така висока, що задля не© можна й залiзти в твань, в якiй живе i борса╨ться вельможне панство!.. Вiн малюватиме одну за одною надутi, ситi пики й лупитиме з них, скiльки зможе. Грошi в них все одно украденi, чужi, крiпацькi, зiбранi iз поту й слiз. Проп'ють ©х, десь змарнують на чужинi, а так - пiдуть на волю. Чудово!.. Нинi можна й полишити сво╨ село, братiв, сестер й по©хати, як домовлялися, в оте Убiжище, де жде Гребiнка. Вiн обiцяв представити його панам-сусiдам, якi зберуться скоро на пишний бал iз приводу чи iменин, чи ювiлею якогось дуки. ╞хати!.. I не казати сво©й рiднi нi слова, щоб ©х отак не мордувало тяжке ждання, як мордувало колись його. Добуде й скаже. Воля дорожча Рима!.. Хто ж це iде селом, так гупаючи? Для череди ще нiби рано... Може, ввiйшли в село гусари?.. Брязь, брязь рушницями... - Кругом! Гуп, гуп... А-а, вартових мiняють! Жандармам теж не спиться. Недремне око його величностi государя!.. Добре, що не всевидяще... Пiвцарства вже було б на каторзi! По всiй iмперi© клянуть царя, мiнiстрiв, тупу чиновну братiю. Все прогнило, погрязло в брехнi, моральнiй ницостi та в хабарах!.. А кажуть, все благоденству╨... Крiпак радi╨ сво©й неволi, солдат безглуздiй муштрi, усi малi народи - високiй царськiй милостi, що внеможливила духовний ©хнiй розвиток, звела до стану бидла, яке ще ©сть, працю╨, множиться, але душi не ма╨ уже давно!.. ...Гребiнка його зустрiв, мов брата. Нiщо тут, власне, i не нагадувало про панський двiр. Все просто, щиро, по-старосвiтськи. Не дiм, а добра хата, не флiгель для при©жджих, а звичайнiсiнька собi хатина, розписана, немов яйце на великдень. I господиня, стара вдова, турбу╨ться не про ма╨тки-статки, а лиш про те, щоб усi були на©денi по саме годi. Правда, ╨ дворових душ п'ять чи шiсть. Та що це за дворовi! Рiдня чи добрi приятелi... ╙вген прослав рядно в саду, пiд грушею, лежить у синiх шароварах та вишиванцi... Рай на землi! Утечище од всiх скорбот, що ними свiт переповнився. Рай серед пекла... Праведник, який не творить зла й заплющу╨ смиренно очi на муки ближнiх... Праведник?.. - Лягай, Тарасе, та вiдпочинь з дороги, - посунувся на край ряднини. - Завтра у нас похiд у Мойсiвку, де буде справжнiй шарварок. Такого ти не бачив i в Петербурзi!.. Обiдати нас погука паньматка... Тарас сiв поряд. Раптом йому одкрився духовний свiт Гребiнки, якого вiн ранiше нiяк не мiг збагнути. Вони давно знайомi, ╙вген зробив для нього багато справдi доброго, не раз пiдтримував, намовив Мартоса на видання тепер уже вiдомого всiй Укра©нi "Кобзаря", i, попри все це, друзями вони не стали. Мабуть, причина в цьому хуторi, в Убiжищi, якого навiть у Петербурзi не покидав ╙вген нiколи, прагнучи прожить життя без зайвих бур, без ризику. Вiн добрий, чуйний, лагiдний, залюблений у степ, садок та хату на березi крутому Оржицi... Малорос, сказати можна, хрестоматiйний, такий, якими нас хотiли б бачити i друзi, й недруги... А де ж отi, засмаглi, дужi, з шаблею в мiцнiй руцi, з розмаяним на вiтрi чубом? Де лицарi, що йшли на смерть, на муки за рiдний край, за волю, за те, щоб плем'я наше не стерлося з лиця землi, щоб слово не онiмiло в нiмих устах нащадкiв? Хiба ©х кров не обiзветься у жилах правнукiв, не збурить ©хнi душi бажанням люто вирватися iз панських пут, з кайданiв?.. - Ти спиш? - спитав. - Дрiмаю... - сказав господар. I запитав: - А що? - Ти сам дрiма╨ш i присипля╨ш iнших. - Лягай i спи... - Спасибi. Колись iз нас смiятимуться, що ми проспали свiй рiдний край!.. Вже й так нас звуть тетерваками й мають скрiзь за нiщо... - Я ж говорив: не ©дь, Тарасе, на Укра©ну, - сказав ╙вген не скоро. - Ти ж не послухався... - Боятись глянути у вiчi правдi? - Правду не всяк витриму╨... - То що ж менi, сховатися у нору? - Ще ваш Григорiй Сковорода вважав безпечнiшим гнiздо мостити в травцi, а не вгорi, де кiбчики чигають хижим оком... - А як на мене, то лiпше смерть у кiгтях кiбця, нiж пiд копитом вола чи хряка! - Лiпше прожить життя i вмерти сво╨ю смертю. - Прожить?_ _Чи_,_ може, проживотiти? Гребiнка не вiдповiв. Дрiмав собi, i жодна рисочка не ворухнулась на його лицi. Нараз ледь-ледь здригнувся i насторожився. - Обiдать час! - промовив i спритно встав. - Не кликали ж... - Борщем запахло. Отже, пора творить молитву i приступати. Не встигли вийти з саду, як справдi стрiли покликача. - О! - пiднiс врочисто палець i усмiхнувся господар гостевi... ...У Мойсiвку вони при©хали пiсля снiданку. ╙вгена Павловича вiтали вельми радо. Чутка, що вiн прибув, пiшла палацом, i гостi висипали з усiх кiмнат та зали, щоб глянути на вславленого письменника. Тарас тримався осторонь. Розцiлувавшись з якимсь панком, Гребiнка взяв його за плечi i пiдштовхнув легенько у бiк Тараса. - Знайомтеся! Це Олександр Афанась╨в-Чужбинський. А це... Тарас Шевченко. - Кобзар?! - засяяв Афанась╨в. Тарас обняв його: вiн перший iз землякiв прислав йому iз Укра©ни вiдгук на першу книжку. Вiршем! - Спасибi вам, Олександре... То був для мене голос землi мо╨©, серця, що усмiхнулося менi навстрiч. - Прошу до мене, хлопцi! - узяв нових гостей пiд руки Олександр. - Уми╨тесь з дороги, струсите з одежi пил. Я маю тут хоч невеличку, проте окрему "комнату", сирiч свою свiтличку. Палац Волховсько©, на диво, був якийсь легкий, прозорий нiби. Може, його таким робили великi, свiтлi вiкна, а може, те, що в нiм жили бездумно, пускаючи на вiтер тисячi та й сам ма╨ток, бо господиня не вболiвала, що i кому залишить пiсля себе. У не©, власне, була одна турбота - розтринькати сво╨ майно, i з цим веселим замiром вона справлялась легко, незважаючи на свiй уже похилий вiк. Причепурившись, Гребiнка тут же спустився вниз. - Як прочитав, Тарасе, я твiй "Кобзар", щось сталося таке, таке зi мною!.. - розхвилювався Чужбинський. - Сиджу, не бачу свiту, i серце ледь не вискочить менi з грудей... "Ось вiн, прийшов, явився!.. - сну╨ться думка. - Господи, невже таки ти зглянувся на Укра©ну!.." - Спасибi... я... - не знав Тарас, що мовити. Не сподiвався, ©дучи сюди, почути такi слова. - Всi тут немов прокинулись вiд "Кобзаря"!.. - Дозвольте? - з'явилася в порозi усмiшка ледь не до вух, а слiдом вповзло пузце.- Тут, кажуть, Тарас Григорович? Тарас пiдвiвся. - Закревський, Вiктор. Прошу не плутати мене з Платоном, мо©м ╨диноутробним братиком, що зневажа╨ мене за те ╨дино, що я не вдався в нього, - обняв Тараса, нiби вони давно знайомi. - То ось який вiн, Тарас Шевченко! - вiдсторонився, щоб роздивитися. - В такiй звичайнiй чарцi таке вино!! - Софiя вам доводиться... - Моя сестра, - махнув рукою Вiктор. - Читав ©© роман i повiсть. Гарно! - Як сходить сонце, зорi одразу блiднуть... - Можна? - ввiйшов новий вiдвiдувач. - Пан Лукашевич, - представив його Закревський, i, як здалось Тарасовi, не без iронi©.- Вiдомий вам етнограф. Мiж iншим, теж Платон, як i мiй брат... - Платон Якимович, - вклонився гречно. Тарас також вклонився. - Поручкайся, старий самiтнику, зi славним нашим гостем! - гукнув Закревський. - Здрастуйте,- подав, скривившись, руку пан Лукашевич. Й спитав бридливо в Закревського: - Ти вже залився зранку? - Не висох ще пiсля вчорашнього, - всмiхнувся той. - Mon cher Капнiст! - розкрив обiйми, вгледiвши нового гостя. - Ось вiн, кобзар Тарас Шевченко! - Вiтаю вас у рiднiм кра©, - мило всмiхнувсь Капнiст.- Щасливий, що маю честь... - Олексо, без церемонiй, - спинив його Закревський. - Ми ж козаки, брати свободи й рiвностi! Облобизай Тараса, а ти - його... Отак... Амiнь! - Ти вже того, занадто!.. - насумрився пан Лукашевич, аж вид йому почервонiв. - Кричиш, шумиш... - Я знаю, чого ти трешся-мнешся, - примружив очi Вiктор. - Тобi, Платоне, муля╨... - Панове! - вчасно прийшов Гребiнка.- В залi жде господиня, що хоче теж побачити i привiтати поета нашого в сво╨му домi. Тарасовi дали дорогу, i вiн у супроводi сво©х прихильникiв пiшов до зали. На всiм шляху його вiтали радо окремi гостi, а бiля входу, де стовпилося з пiвсотнi гарно вбраних чоловiкiв, жiнок, дiвчат, зустрiли оплесками, якимись вигуками, що ©х не змiг почуть виразно вiд хвилювання. Невже його поезiя, його думки, його кривавi сльози знайшли такий палкий, сердечний вiдгук у цих людей, панiв, яких карта╨ вiн за муки свого народу, вважай, у кожнiм словi сво©х книжок?.. - Тетяно Густавiвно, дозвольте вам представити Тараса Григоровича Шевченка, поета i художника, - долинув до нього голос ╙вгена Павловича, й Тарас побачив перед собою стару, всю бiлу панi, що приязно йому всмiхалася i подавала руку. Взяв обережно, ледь-ледь потиснув i вiдпустив. Годилося б поцiлувати, але не змiг примусити себе. - Ви так люб'язнi, що завiтали до нас на свято ангела мого покiйного... Ви, мабуть, десь купили неподалiк ма╨ток? На скiльки душ? - Я ледве сам з душею вирвався вiд Енгельгардта! - сказав Тарас так голосно, що всi довкола стихли. - Чудовий у вас, паничу, батечко! - сплеснула бiлими руками панi. - Пан Енгельгардт... - I вороговi не побажа╨ш, - буркнув Тарас. I раптом йому здалося, що наступа╨ вечiр. Гребiнка, як добрий дух, прийшов на помiч. - Панi, я заберу од вас Тараса Григоровича, бо тут iще ╨ дами, якi горять бажанням з ним познайомитись... Вже вибачай ©©, стару, - шепнув Тарасовi, як вiдiйшли. - ╞й цього року стукнуло вiсiмдесят. - Ого! - простив Тарас. - Нiвроку собi бабуся... А мати моя померла в сорок... - Коли кому написано... Ви, панi Ганно, все розквiта╨те! - перепинив струнку чорнявку iз чорними, аж нiби синiми, очима. Тако© вроди Тарас не бачив навiть у Петербурзi. Умить забуто прикрiсть iз господинею, сумнi думки. Вся зала втонула в сонцi... - Зна╨те, ми "Катерину" вашу читали не менше ста разiв, - сказала, нiби завуркотiла струмком весняним. _Не слухала Катерина_ _Нi батька, нi неньки,_ _Полюбила москалика,_ _Як знало серденько..._ - Ви так чита╨те, що я свiй вiрш не впiзнаю! - спромiгся на комплiмент Тарас. - Яка вимова, дикцiя!.. - На Полтавщинi у нас не те, що за Днiпром, - сказав Гребiнка. - Слухай, мотай на вус. Тут мова, брат, не займана, без будь-якого домiшку. - Платоне, а йди сюди! - покликала красуня пана, що йшов поважно залою. - Мiй чоловiк. - Закревський. - Ми чули, ви художник, - всмiхнулась мило Ганна. - То, може б, ви намалювали з нас двох портрети? Ми живемо тут недалеко... - Знаю. Сьогоднi мимо ©хали з ╙вгеном Павловичем. - Як жаль, що нас там не було! - Тарас Григорович! - пiшов на нього, немов ведмiдь, Тарновський. - От добре, синку, що я тебе побачив. ╙ дiло. Треба зняти копiю з портрета князя Р╨пнiна. - А де портрет? - В Яготинi. Капнiст тобi туди покаже шлях. Я чув, що й ти, Олексо, бажа╨ш мати копiю з того портрета? - Правда. - Тодi, вважай, домовилися... Тарновський вийняв хустку i смачно, з шумом висякав свого великого важкого носа. I, не поглянувши на товариство, пiшов собi. - Кажуть, у нього Глинка писав "Руслана i Людмилу", - озвалась Ганна. - Iстинно, - сказав Тарас. - Сам Глинка менi про це розповiдав. - Щасливий! Ви знайомi з генi╨м... - А чули, якi романси вiн написав на вiршi Вiктора Забiли? - спитав Капнiст. - Я чув, я знаю, - встряв i собi Чужбинський. _Гуде вiтер вельми в полi,_ _Реве, лiс лама╨..._ Тарас скривився i пiдхопив: _Плаче козак молоденький,_ _Долю проклина╨..._ - Ще, ще, Тарасе Григоровичу! - аж подалась до нього Ганна. - Голос у вас!.. - Я лiпше вам заспiваю iншо©, - не став Тарас манiжитись. - Пiдпомагайте! - Новий романс столичний? - засяяли ©© великi й гарнi, до щему в серцi, очi. - Нi. Це "романс" тутешнiй. Таких столицi не написать... - сказав Тарас. Притих, знайшов тональнiсть i заспiвав - широко, вiльно, нiби посеред степу, ©дучи на мажi з сiллю: Ой _у полi криниченька,_ _З не© вода протiка╨._ _Ой там чумак сiрi воли пасе_ _Та з криницi напува╨!.._ Бачив, що панство враз прича©лося, здерев'янiло. Зала була заповнена нiмими постатями, немов скульптурами... Зробивши паузу, вiн перейшов на повну силу голосу: _Воли ревуть, води не п'ють, -_ _Бо в Крим дорiженьку чують._ _Ой бог зна╨ та бог вiда╨,_ _Де чумаченьки ночують..._ Спiвав i нiби бачив себе в степу, на возi, пiд всiяним зiрками небом. Неквапно iдуть воли, риплять колеса, линуть ключем на пiвдень гуси чи журавлi... Похиту╨ться широка спина батькова у вицвiлiй старiй сорочцi, а сам вiн, батько, нiби весняний птах, дзвенить журбою-пiснею... _Насипали над чумаком_ _Та високую могилу,_ _Ой посадили та в головоньках_ _Та червону калину..._ Коли замовк, у залi якусь хвилину-другу стояла мертва тиша. А потiм - нiби пострiл: - Обiдать подано. Прошу до столу, гостi дорогi! - промовив син Волховсько©. I раптом зала вибухнула шаленим шквалом оплескiв. Хтось щось кричав, хтось навпростець протовплювався до того мiсця, де ще у чарах пiснi стояв Тарас... Закревська також стямилася i привселюдно оповила руками шию спiвака й поцiлувала його в наповненi сльозами очi. - Та ви ж, як бог, спiва╨те!.. - промовила також крiзь сльози. I розвела руками: - В простiй селянськiй хатi вродилося таке незнане диво!.. - Дай же i я чоломкну тебе, Тарасе-братику, - полiз, сопучи, пан Лукашевич. - Багато я чув чудових спiвiв, а щоб такий!.. - Прошу, прошу до столу! Обiдать час, панове! Тлум став поволi меншати, перемiщатися до iнших, менших зал... ...Удвох з Капнiстом вiн ©хав, нетерпеливлячись, до Лукашевича у Березань. Щоправда, пан Олекса не полюбляв чомусь Платона Якимовича i супроводжував Тараса тiльки до яготинського ма╨тку князя Р╨пнiна, де сам тодi вiн тимчасово жив. - I справдi в нього ╨ стiльки книг? - спитав Тарас, не вiрячи, що в цiй глухiй далечинi, в якогось пана-хуторянина ховаються такi скарби. - Не знаю, люди кажуть... Вiн вихваля╨ться, де тiльки може. - А був на Сiчi? - ╞здив. I за кордон, в Червону Русь та Чехiю. Щось там придбав з рукописiв... Лице Капнiста при цьому стало якесь лихе, потворне. Дивний вiн чоловiк: вiд настрою враз перемiню╨ться, мов додають до нього рiзних контрастних фарб. - Ви зна╨те, коли казати щиро, я вражений тутешнiм панством, - мовив Тарас задумливо. - Як ©хав iз-за Днiпра, готовий був... Ет, що недобре згадувати!.. В нас там здебiльшого пихата шляхта. Крiвцi з нас попили!.. - Кров п'ють усюди... Й питимуть, допоки ми не станемо, як iншi люди, вiльними вiд зло© сили самодержавства... - А правда, що ви були з святими лицарями свободи у груднi двадцять п'ятого? Капнiст поправив вiжки, нокнув на конячину. - Хто був - загув, - озвався. - Волконський, князь, що жiнка за ним в Сибiр по©хала, то ж рiдний брат Р╨пнiна. - Не розумiю. - ╙ давнiй звичай. Коли славетний рiд переводиться через вiдсутнiсть чоловiкiв, комусь iз рiдних по материнськiй лiнi© передають i титул, i всi права та прiзвище... От ми вже майже й дома!.. - Це Яготин? - Ото палати княжi... На дощ збира╨ться? - Щось дуже схоже... Гарно!.. Палац, парк, рiчка, хмари... - А Р╨пнiни i досi ще листуються з опальним родичем, - не мiг Капнiст спинитися. Видать, йому з думок не йшла ця тема. - Старого князя, власне, позбавили усiх постiв, "замкнули" тут, а вiн не хилить голову... Не жарт, колишнiй вiце-король Саксонi©, губернатор Малоросi©, член Державно© ради!.. Цар побоявся, щоб вiн не став на Укра©нi гетьманом... Княгиня ж - внучка Розумовського... - Дружина князя Р╨пнiна? Капнiст кивнув. I раптом зробився майже красенем, пiдсвiчений якимось внутрiшнiм, незримим сяйвом. - А правнучка Кирила-гетьмана, княжна Варвара, що за душа! Невдовзi в'©хали в розкiшний парк, у глибинi якого бiлiв палац. Одразу стало душно. У верховiттi навiть не ворушилось листя, хоча велика, аж чорно-синя хмара закрила вже пiвнеба. - Но, но! - захльоскав вiжками Капнiст. - Не вистачало, щоб ми намокли за чверть версти вiд дому. Кiнь припустив. Колеса зашурхотiли м'яко по вкоченiй жовтавiй рiнi, й тому здавалося, що дощ уже почався. В'©жджали в двiр, пiд флiгель, де жив Капнiст, немов за ними гналися розбiйники або вовки. - Ху-у!.. - засмiявся, оддавши вiжки конюховi, Капнiст. - Проскочили... Не зна╨ш, де княгиня? - спитав слугу, що вибiг ©м назустрiч. - ╞хнi сiятельства ось тiльки що пiшли гулять по саду. - Спитати треба дозволу, - сказав Капнiст Тарасовi. - Картини тi у вiтальнi. Пiдемо в сад? - Ходiмо... - здвигнув Тарас плечима. Княгиню з донькою вони знайшли на луцi, коли вже чорна хмара, немов кошлата овеча шапка, накрила весь Яготин. - Вертайтеся,- пiдбiг Капнiст.- От-от гроза почнеться! Стара княгиня глянула з-пiд капелюшка на темне небо, скривилася, мов дитинча, в якого хочуть забрати iграшку, й промовила м'яким, та владним голосом: - Ще обiйдемо хоч раз лужок, устигнемо. Тарас вклонився мовчки, бо Олексiй Васильович забув його представити. Вiдповiла лише княжна - висока, ставна дiвчина уже в лiтах: напевно, ©й було за тридцять... Тим часом лунко ударив грiм, де взявся дужий вiтер, i дощ линув немов з вiдра. Капнiст схопив за руку стару княгиню i кинувся_ _iз нею в сад. Княжна побiгла слiдом. Тарас лишився. Може, що не покликали його пани, а може, що не хотiлося йому страхатися свято© зливи перед жiнками. Вимокне - то й що? Надворi лiто, дощик хоч i рясний, та теплий... _Iди, iди, дощику!_ _Зварю тобi борщику_ _У новому горщику,_ _Тобi каша, а нам борщ,_ _Щоб ряснiший iшов дощ!-_ згадав дитячу приспiвку. Дощ - благодать, дощ - хлiб i мед, дощ_..._ - Ради бога, вибачте! - пiдбiг Капнiст. - Я думав... Я геть забув вас познайомити i запросити!.. - Пусте,- сказав Тарас, потiшений тим, що Капнiст не впав нiтрохи в його очах. - Чому ви тут лишилися? - Не знаю...- мовив щиро.- Чудовий дощ! - Ви мокрий весь. - А ви сухий? - До ниточки! Йшли, смiючись, байдужi до зливи й грому. А на балконi, мов на хмаринi ангел, на них чекала княжна Варвара. Порожевiла, збурена грозою, бiгом. - Швидше! - махнула ©м рукою, немов крилом. - Го-го-го-го! - розкрилив руки й собi Капнiст. - Прекрасний дощ, божественний!.. До Березанi при©хав пiзно ввечерi. Платон Якимович iще не спав. Удвох з якоюсь пишною, ще молодою жiночкою пили наливку в залi, або свiтлицi, й розкiшнi вуса його стовбурчились, як у кота. Тарас ввiйшов, не дочекавшись, поки слуга запросить, i привiтався, мабуть, занадто голосно, бо пан Платон розлив наливку з чарки. Нахмурившись, уже збирався гаркнути_ _на_ _пiзнього такого гостя, але впiзнав Шевченка й розплився в щедрiй усмiшцi. - Тарас Григорович! Оце презент! А я, по правдi кажучи, й не сподiвався. - Знали, чим заманити, - книгами... - обняв Тарас господаря, що встав i вийшов йому назустрiч.- Не бачу щось... Напевно, у кабiнетi?.. - Терезi╨, - гукнув Платон до жiночки, - подай-но ще карафу! Та й закусити, що бог послав. Терезiя звелась немовби аж невдоволено, хитнула звабно стегнами й понесла свою красу з свiтлицi, мов повну чару. - Дружина? - Як сказати... - всмiхнувся, нiби муркнув, Платон Якимович. - Аж проситься на полотно. Натура! - То намалюй! - спiймав його на словi. - Я заплачу, що скажеш. Краса, вона недовговiчна... А так було б колись на що поглянути i що згадати... - Як пустиш покрит