о восхваляння, слави та... заздрощiв Пантелеймона Кулiша! - всмiхнувся. - Вiн став такий... Тарас здвигнув плечима. - Писав менi у Нижнiй, "Кобзар" мiй хоче видати... - Бог з ним, - торкнувся клавiшiв. - Послухай ще фрагменти iз музики до водевiлю "Нiч напередоднi Iванового дня"... - Чий водевiль? - Ти десь блукав, то мусив сам писати... - ╞й-богу, ти, Семене, вже ходиш бiля опери! - гукнув Тарас, як вiн замовк, чекаючи його оцiнки. - Правда... - зiтхнув Семен. - Подумую уже давно... На жаль, нема лiбретто. I теми теж... Чекав на тебе, думав, що ти менi в пригодi станеш... - До чого серце тягнеться? - Якби таке, щоб в ньому був наш народ, його душа пресвiтла, журба i смiх, ласкавiсть i геро©зм... - Мо', "Ене©ду" Котляревського? - Нi. То бурлеск. Троянцi, Рим... А треба, щоб насправдi, болюче щось для нас, для всiх... - То, може, як зруйновано було козацьку матiр Сiч Запорозьку? Як козаки тiкали аж за Дунай? - Чи навпаки, - сказав Семен схвильовано. - Як сумували й прагли вiд туркiв вирватися у рiдний край?.. Ввiйшов Михайло Лазаревський. - Тарасе, час! - Подумай, - сказав Тарас, пiдводячись. - Побудьте ще. Якраз така розмова... - зiв'яв Семен. - Аби i так устигли. Там ждуть уже. Тарас розвiв руками: - Це перший день, а не останнiй, брате. Тепер живем!.. На вулицi на них з Михайлом чекав розкiшний, з конюшнi графа, екiпаж... ...Цих неповторних, ясних хвилин Тарас так довго й так тяжко ждав, що, як вони настали, вiн розгубився, втратив отой порив до зустрiчi, в який вкладав себе всього. Ще на мосту тримався, вiдповiдав Михайловi, вбирав очима далеч, яка тонула в мороцi й спливала знову вогниками, а на Василь╨вському мов скам'янiв. Сидiв, пойнятий острахом, напiвживий, так нiби вiн на страту ©хав, а не на радiсну, щасливу зустрiч з друзями. Хотiв гукнути кучеровi, проте не змiг, i мусив торкнутися його плеча рукою. Той зупинив розгарячiлих коней i запитально глянув на пана з вусами та бородою, як у розкольника. - Ти ©дь, а ми пройдемось трохи, - спромiгся-таки на слово. Вийшли на ледь пiдмерзлий весняний снiг i зупинилися бiля Неви. - Чого це ти? - спитав Михайло тихо. - Щось стало зле... Подихаю... - А-а... - Двадцять рокiв тому, - сказав Тарас, - я тут бродив, чекаючи на зустрiч з волею... - То ж як? - Василь Жуковський та Карл Брюллов покликали мене прийти, i я вiдчув, що це вона... I справдi, в той день менi вручили вiдпускну!... Щоправда, був тодi надворi квiтень, свiтило сонце... - Скiльки ж було тобi? - Двадцять чотири роки... Сфiнкси лежали чорнi, вогкi. Мов покупалися i вийшли грiтись... Вiчнi, холоднi сфiнкси... Дивляться на небо, рiчку, мiсто, й нiщо у них не стрепенеться, не заболить... А може, вони й не бачать нiчого в свiтi бiльше, крiм один одного? Та ще хiба сво©х пустель, вiдбитих теплим спомином у ©хнiх грудях... - Треба, Тарасе, йти, - сказав Михайло, взявши його за руку. - Так, так! - стенувся. - Зна╨ш, що б не сказав, що б не зробив - усе мiзерним буде у порiвняннi з тим, що вони зробили!.. В iм'я чого?.. - Просто©, може, людяностi. Чи справедливостi. - Того не знають, певно, й вони самi... А втiм, це ще прекраснiше! Затамувавши подих, ввiйшов у рiднi дверi Академi©. Хоча стояла напiвпiтьма, просяяна двома свiчками, вiн бачив, вiн пам'ятав усе довкiл... - До кого ви? - спитав швейцар. - Нас ждуть у графа, - мовив йому Михайло. Швейцар вклонився i вiдступив кудись у морок. - Здрастуй!.. - шепнув Тарас чи, може, мовив подумки, обводячи очима альма-матер. - Ти, певно, вже забула, а я тебе нiколи не забував... Пресвiтлий храм мистецтва, прийми стражденну душу, як ти прийняв мене колись!.. Ледь подзвонили, дверi ©м вiдчинив старий слуга, що, мабуть, чекав на них. Взяв одяг i запросив до зали. Тарас, пропущений вперед Михайлом, ступив у дверi й вгледiв ще молоду тендiтну жiнку, що пiдвелася з крiсла йому назустрiч. Гамуючи шалене серце й сльози, пiшов до не© слiпо... Чув, як вона охоплю╨ йому руками голову i як цiлу╨ його в чоло, сам цiлував тi милi нiжнi руки, шепочучи слова подяки, радостi... А потiм вгледiв графа, обняв його... Отямився в обiймах двох дiвчаток, що цiлували його також, неначе вiн ©м був принаймнi дядьком. - Це нашi дiти, - плачучи i смiючись, сказала йому графиня. - Вони так ждали!.. - Навiть хотiли ©хати стрiчати вас на вокзал, - озвався граф. Постарiв вiн, подався за цi тринадцять рокiв. - Це наша старша, Катя... - Спасибi вам! - притис Тарас чарiвних уболiвальниць. Нараз вони знiяковiли, легенько вивiльнилися з його обiймiв i пурхнули в куток вiтальнi. - Як ©халося вам iз Москви? - заповнила маленьку паузу Анастасiя Iванiвна. - Чудово! Уперше ©хав по©здом, - сказав Тарас. - Прошу сiдати. - Дякую... На пароплавi я плив по Волзi, з Астраханi. Могуття!.. - Гарна Волга? - втрутився граф. - Прекрасна!.. Проте Днiпро ще кращий. - Я чув, що ви хотiли ©хати через Кубань та Малоросiю. - Хотiв. А потiм вирiшив побачити спочатку вас, подякувати... А ще - почати дiло... - Яке? - Та-а, хочу стати гравером. Як живописець я вже, вважай, пропащий... Мистецтво пiшло вперед, а я - назад... - Що ж... Хай господь вам помага╨!.. - I ти. Як вiце-президент, - всмiхнулася йому дружина. - Звичайно, я, чим зможу, допоможу. - Так скучив за роботою, за справжнiм дiлом!.. - зiтхнув Тарас. - Оте сидiння в Нижньому... А потiм ще в Москвi застряв... - Хворiли? - насторожилася графиня. - Щось приключилось з оком. А Щепкiн так стривожився, що показав мене одразу двом знаменитостям. Оце земляк! - Душевний вiн, - сказала графиня лагiдно. - Ми дружнi з ним. Як при©здить до Петербурга, обов'язково бува╨ в нас. Ви зна╨те, вiн був у мене в Нижньому! На Новий рiк. Про©хав у снiг, у вiхолу чотири сотнi верст! Внесли шампанське. - Вип'╨мо за дорогого гостя, - мовила графиня тихо, як узяли бокали. - За те, що вiн вже з нами. - Спасибi вам! Якби не ви... - У кожного ╨ свiй обов'язок перед людьми i совiстю, - промовив граф. - Але не всi це пам'ятають, - скааав Михайло. - Менi щастить на добрих, справжнiх друзiв, де б я не був, - сказав Тарас. - Так нiби хтось менi весь час ©х посилав... - Напевно, бог, - озвався граф Федiр Петрович. - Чи ваш талант, - всмiхнулася графиня. - Щоправда, й пiдлi люди не переводилися... - зiтхнув Тарас. - Для рiвноваги, мабуть... П'ю за добро! За вас, моя свята заступнице Анастасi╨ Iванiвно, за вас, шановний Федоре Петровичу! Як випили, Михайло тихо сказав йому: - Прощатись час... Граф нездоровий... Тарас кивнув i, зачекавши, поки зберуть бокали, мовив: - Спасибi вам за все, за все!.. Не маю слiв, щоб висловити те, що було на думцi, в мо©й душi... Дозвольте нам вiдкланятися. - Ми вiдсвятку╨мо у ширшiм дружнiм колi щасливу зустрiч з вами, - сказала йому графиня, коли вiн благоговiйно ©й цiлував маленьку зграбну руку. - Зустрiньтесь iз Йорданом, - промовив граф, прощаючись. - Вiн допоможе швидше оволодiти технiкою гравiрування. Дiвчатка теж прибiгли з ним попрощатися. Святе сiмейство!.. ╙ ж бо на свiтi люди!.. Вiдмовившись вiд екiпажа, пiшли неквапно набережною. Мороз подужчав, видно: льодок хрустiв пiд чобiтьми, далеко чулись кроки, стук екiпажiв. - Лунко... - сказав Михайло. - Буде уже весна!.. Тарас промовчав. Думав про свiй при©зд, про зустрiч, що вiдбулася тiльки що, про нетотожнiсть намiрiв i дiй в життi... Невдячна штука вдячнiсть, - сказав, нарештi, сумно. - Про що це ти? - Вони таке, таке зробили!.. А я прийшов, розплакався, пробурмотiв якiсь слова... Не те, не те! - По-мо╨му, було все гарно, щиро... - сказав Михайло. - Можливо, виною тут суспiльний стан... З тобою ми без клопоту, хоч ти зробив для мене багато теж, усе зробив, що тiльки мiг!.. - Ми - iнше дiло, - мовив на те Михайло. - Правда. Одна душа... Пiдемо десь повечеря╨мо? - Вечеря нас уже чека╨. - Де? - Це сюрприз. - Принаймнi не у якогось князя? - Хай покортить! Не велено тобi казати. - Ну й день! Такий менi не мiг наснитись навiть. Невже це я ходжу з тобою бiля Неви? Невже ми вийшли тiльки що з Академi©?... Щоб був молодший трохи, ударив би тут гопака!.. Далеко йти? - На той бiк. - Я так входився нинi, що ноги мов не мо©. - Ти ж був мiцний. - Той ревматизм, ще Орський, нiде не дiвсь, лиш прича©вся... - Лишенько! А як же буде з танцями? - Якими? - Ти як глянеш, хто ждав тебе, пiдеш в танок. - Веди мерщiй на ту вечерю тайну! Будь тут, а я пiду по вiзника, - сказав Михайло владно. Зоставшись сам, Тарас помiтив дивне якесь окружжя, що пiднiмалося шпилем фортецi чи десь за Петропавловською. Спочатку вiн подумав, що то заграва, а придивився - мiсяць... Аж дух йому перехопило. Й не так те дивне коло, як панорама мiста, осяювана все дужче ним... Нева, колони Стрiлки, Зимовий, Адмiралтейство, Iсаакiй, мiдний вершник - все тихо-тихо випливло з нiчного мороку й постало в пишнiй сво©й красi... Санкт-Петербург хотiв йому сподобатися, хотiв забрати душу його в полон. I вiн стояв незрушно, мов зачарований, як чверть столiття тому, коли побачив вперше це рукотворне пишне пiвнiчне диво... ...З прольотки вони зiйшли в Аптекарському провулку, неподалiк од Мойки й останньо© квартири Пушкiна. - Хто ж тут живе? - спитав Тарас. Михайло лише всмiхався, дратуючи його цiкавiсть. Тим часом рушив у глиб ворiт i повернув лiворуч, в якiсь йому лиш знанi дверi. - Куди ти мене ведеш? - На третiй поверх, квартира номер десять, - хихикнув у тьмi Михайло. - Вб'юся - ти будеш винен... - А ти держись за поручень. Одвик уже?.. - У нас там все бiля землi... - "У них", мiй любий! - Справдi... Назвав сво©м те пекло... Цур, пек йому! Михайло тричi смикнув дзвiнок, ©м вiдчинили дверi й при тьмянiм свiтлi свiчки у передпоко© забрали одяг. З вiтальнi чувся гомiн, рiзкi окремi вигуки... - Проходь, - вказав Михайло йому на тi склянi високi дверi. Потерши руки з холоду, Тарас натис злегка плечем i вiдчинив. Кiмната була залита свiтлом. Пiд лампою стояв великий накритий стiл, а в дальньому кутку за ним виднiлось кiлька постатей. Вони умить притихли, насторожилися. Тарас оглянувся на Лазаревського, що усмiхавсь лукаво, i привiтався: - Здрастуйте!.. - Невже Тарас?! - почулось з того гурту. Було ©х там аж четверо, в тому числi два офiцери. - А то ж яка личина!.. Прийшов оце вечеряти... - кивнув на стiл. - Василь?! - Тарасе, батьку!.. - кинувся до нього той. - Ой як же ти перемiнився! - зiтхнув, коли поцiлувалися. - Та й ти, Василю, не помолодшав за цi роки, - сказав Тарас, дивуючись, як упiзнав в статечному - за тридцять рокiв - пановi соузника свого й сусiда по каземату, прихильника його поезiй, палкого Васю Бiлозерського. - Панове! - мовив Бiлозерський на польський лад. - Знайомтесь! Це... - Тарас Шевченко! - дружно гукнули тi й наблизилися. - Чи це не Ян Станевич? - спитав Тарас, вдивляючись у наймолодшого, що мав погони прапорщика. - Так точно, ваше благородi╨! - пристукнув той закаблуками. Тарас обняв знайомого по Оренбургу та по листах, якi той слав йому на Мангишлак. Тим часом поруч виструнчився високий мужнiй офiцер з чолом Сократа. - Зигмунт?.. - спитав Тарас, бо саме таким чомусь вiн уявляв собi заочного свого знайомого, поляка також, Сераковського. Той усмiхнувся. - Господи! - гукнув Тарас. - Та це ж як сон!.. Обiйми ©хнi нагло були перерванi виттям сови. - Пан Желiговський? Сова! - метнувся Тарас притьмом до незнайомця, що дав про себе знати в такий химерний спосiб. - Вiн не сказав, до кого йдеш? - спитав Василь, кивнувши на Лазаревського. - Нi. Вiв мене, як неофiта у катакомби. - А я злякався: що воно за борода?! - Гада╨ш, я не виструнчився десь у душi, побачивши тут офiцерiв?.. До речi, ви тут служите, в самiй столицi? - глянув на офiцерiв. - Бери, Тарасе, вище, - озвався Сераковський. - Вчимося в Академi© при Генеральнiм штабi. - Вас змусили пiти туди? - Нi. Ми самi. - Для чого? Щоб прислужитись царю й отечеству? - Сво©й вiтчизнi милiй, - сказав Станевич тихо. - ╞й теж потрiбнi люди, що можуть дати вiйську належний лад, - додав iще тихiше Сераковський. - Як ти живеш, наш лебедю? - Тепер живу! - обняв Тарас товаришiв. - Пiвдня пробiгав мiстом, а потiм - скiльки зустрiчей!.. Не день, а пiсня, казка!.. - Прошу до столу! - виник мiж них Василь. - То це твоя квартира? - спитав Тарас. - Михайло менi й цього не говорив. - Сюрприз! - всмiхнувся Лазаревський, сiдаючи без церемонiй. Вiн, видно, тут бував не раз. Слово взяв Сераковський. - Батьку! - привiтно глянув на Тараса, який сидiв навпроти нього. - Звертаюсь так до тебе не через те, що старший нас, а що зробив найбiльше на тiй дорозi труднiй, якою ми йдемо також. I постраждав ти бiльше нас. Та й важиш так багато для Укра©ни й для всiх слов'ян, що ми схиля╨мо перед тобою голови. Зажди, - спинив Тараса, що щось хотiв сказати. - Тобi, я знаю, муля╨ ця похвала... Аж цiлих десять рокiв тебе лише принижували, i ти терпiв. Тож потерпи i дружн╨, мовлене вiд серця слово. Якби ти знав, якi ми радi, що ти уже на волi, що ти мiж нас! Вiват! Закусуючи, Тарас вiдчув чийсь погляд i звiв на нього очi. То Бiлозерський по-материнськи свiтло дививсь на нього, й сльози, як двi перлини, сяяли в його очах... - Дозволь i менi, Тарасе-брате, мовити тобi вiтання, - встав Желiговський. - Нарештi ми зустрiлися! Та ще й не десь, а в Петербурзi, в колi найближчих друзiв. Вiдтодi, як я почув про тебе i прочитав тво╨ огненне слово, ти став для мене прикладом служiння волi... - Едварде, - спитав Тарас, - невже ти хочеш, щоб ми, ледь-ледь зустрiвшись, знов розлучилися? - А що таке? - Почу╨ бог iз уст тво©х, який я щирий праведник, i спуститься сюди до нас, i забере мене з собою на небеса... Давайте лiпше вип'╨мо за нас усiх, за стрiчу цю, за те, щоб ми браталися, поки i свiту сонця! - Дивно... - озвався згодом Желiговський, коли вже випили за братство двох народiв. - Невже тобi не хочеться почути щось високе, гарне, дружн╨ по всьому, що ти пережив?.. Тарас не змiг одразу вiдповiсти. Бо й сам не вiдав певно. - Звичайно, Други, хочеться... - признався, врештi, щиро. - Мета мого заслання - принизити мене, прибити, зламати крила духу... Спасибi вам, що прагнете мене зросити, витягти з того багна, в яке роками втоптували синьомундирi!.. Ще там, за Каспi╨м, я змiг сказать, принаймнi на сторiнках щоденника, що залишився таким, як був, що дане мною слово на конфiрмацi© я не зламав. Тi десять лiт пройшли повз мене тiнню, не залишивши й малого слiду в мо©й душi. Так, я постарiв i пiдупав здоров'ям тiла. В душу ж я не впустив нi сумнiву, нi каяття, нi розпачу!.. Звичайно, я десь випив зайве з горя, комусь поскарживсь, з кимось не так, як слiд, поговорив... I все ж, признаюсь, як на духу, кати мо© мети сво╨© не досягли!.. Писать менi заборонили - а я писав. I малював! I думав про Укра©ну, про мiй народ, зневажений царем i панством!.. Отже, - передихнув, - не варто тратить сили на славослiв'я. Думаймо про те, для чого прийшли на свiт, про тих, чия недоля нам нiби цвях, забитий в серце!.. Зигмунт перезирнувся з Яном, i той сказав: - ╙ люди й тут, Тарасе, якi так само мислять... Ми познайомимо тебе, - як схочеш, - з ними... - А хто вони? - Ну... Чернишевський, Добролюбов... - Iз "Современника"? - спитав Тарас. - Так. - Спершу зроблю вiзити сво©м катам, - нахмуривсь, - а вже тодi... Десь при нагодi... Я й досi ще пiд наглядом. - Розумно, - тихо сказав Станевич. - А чом це ти, Василю, так посмiха╨шся? - спитав зненацька Бiлозерського. Шевченко став розважливим... - Бiда навчить, - сказав Тарас. - Та й одинадцять рокiв я не проспав - промислив! - I все ж... Ми вперше стрiлися пiсля таких суворих випробувань, iз деким, власне, оце лише побачився, а ти вже душу свою розкрив... - Я вiрю ©м. Це браття, - сказав Тарас. - А я? - ударив себе у груди, - Можливо, я... - Ти - з ними, отже, зi мною теж. - Тебе збагнути важко, - сказав Василь. - Ти не такий, як ми, як всi... - А може, ми заспiва╨мо? - обняв Тарас товариша. - Я так давно вже не спiвав iз друзями!.. - Панове, в нього голос!.. - зрадiв Василь. - Ви б чули, як вiн спiвав иа свайбi в сестри мо╨© та Кулiша!.. - Було колись... - зiтхнув Тарас. - Тепер не той вже голос... - Кулiш те саме мовить, - сказав Василь. - Коли вiн чув? Ми ж нiби ще не стрiчалися. - Про вiршi, що написанi пiсля арешту, вiн так сказав. Запала тиша. Першим ©© порушив Лазаревський. - Дурнi слова, Василю, того не вартi, щоб ©х повторювати, - сказав сердито. - Вибач менi, Тарасе, я ненароком... Зiрвалось якось iз язика... - Ти сам тако© ж думки? - спитав Тарас. - Як прочитаю, тодi скажу. Панько змiнився дуже. При ньому ти, будь ласка, держи язик на прив'язi... - Що, донесе? - Нi. Ви, як стiй, посваритесь. Вiн став такий дражливий. А нам, Тарасе, треба триматись гурту... - Що ж це ми не спiва╨мо? - спитав Станевич. - Зигмунте, оскiльки ти з Волинi, розпочинай! - Нехай Тарас. Я можу лише пiдтягувати. Тарас був вдячний Яновi, що вiн повiв розмову на iншу тему. Вiршi йому болiли. Писанi в тяжкiй бiдi, вони були, як бiднi дiти матерi, дорожчi тих, що вихлюпнулися з його душi на волi. Та й скiльки ©х вiн прочитав, отой Панько!.. - Тарасе, ту, про зiроньку, - просив Василь. - "Ой хмелю..." - вставив слово й собi Михайло. - На Мангишлацi в мене лишився друг, який любив спiвати тако© пiснi, - сказав Тарас. Помовчав, згадав Iраклiя бiля флагштока й почав широко, вiльно: Ой матiнко, чорноморець Вивiв мене босую на морозець... ...Бог свiдок, як нелегко йому було примусити себе зробити цей крок назад... Нi, цiлих три!.. У Нижньому вiн "подружив" з полiцi╨ю, точнiше, з Лапою, тамтешнiм полiцмейстером, й не мав iз нею клопоту. А потiм була дорога, Москва i знов дорога, вчорашнiй день... Сьогоднi ж мусить йти на побачення до обер-полiцмейстера Санкт-Петербурга. Хоч знав, що там ╨ землячок - сам управитель канцелярi©! - його старий знайомий, брат Аполлона Мокрицького, з яким вони зустрiлися оце в Москвi, не мiг настро©тись на бравий лад. Так нiби вiн щось вiдчував для себе зле. Довго валявся в лiжку, снiдав. Михайло вже давно побiг у справах, i вiн був сам собi господар, нiхто його не квапив, не пiдганяв. I все ж - куди подiнешся! - вдягнувсь i вийшов з дому. Мiсто за нiч зсiрiло, зблякло. Бруднi калюжi, стiни в рудих патьоках, люди якiсь похмурi, заспанi... Ба, навiть сонце вигулькнуло було з-за хмар i знов пiрнуло в сиву ©х клубочiнь... Дув вогкий вiтер, мружив надльодну воду в Мойцi... Звернув сюди, звернув туди - хотiлося втекти кудись, принаймнi зайти на iншу вулицю, на iнший край, щоб звикнути, щоб примиритись з думкою про неминучiсть цього вiзиту. Всу╨! Душа його впиралася й волала пробi... Змусив ©© притихнути, згорнутися в тремткий клубок з голками на усе-бiч i рушив прямим шляхом. Чим швидше вiн вiдбуде це препаскудне дiйство, тим менше вистражда╨ його душа! Мокрицький мовчки вказав йому на крiсло. А дочитавши якийсь папiр, звiв важко карi, як в Аполлона, очi й спитав байдужим голосом: - З ким маю честь? I по якому дiлу? - Шевченко я... З'явився, бо велено було менi... - Шевченко? Тарас Григорович? - перепитав Мокрицький з подивом, й лицем його пройшла легка судома. - Даруйте, я не впiзнав... - пiдвiвся. Проте руки не подавав. Тарас також схопився з крiсла. - Сидiть, сидiть, - спинив його господар. Сiв сам. Схопився знову й подав, нарештi, руку. - Брат написав менi про вас... Де зупинились? - На Мойцi, в домi графа Уварова. - В самого? - Нi, в управителя, Михайла Лазаревського. - А-а, знаю. Милий чоловiк! - Оце прийшов... - Ви зна╨те, потрiбно буде з'явитися i до самого графа Шувалова, сирiч до обер-полiцмейстера. Тарас зiтхнув. - З'явлюся... Коли? - Про час i день я повiдомлю... Тiльки... я вам порадив би зголити вашу чудову бороду, щоб граф, бува, не вгледiв у нiй протест... - Стрiлецький бунт? - спитав Тарас. - Ви ж зна╨те, що бороди у нас не в модi... - Добре. Зголю крамольну, - з усмiшкою сказав Тарас, пiдводячись. - Носив без злого умислу... Iван хутенько вийшов iз-за стола, провiв його аж до дверей. - Моя дружина хоче на вас хоч глянути, - сказав неофiцiйно. - Землячка теж? - Зi Свiчок. - А-а, я ©х знав, бував у них... - Я повiдомлю, коли вас зможе прийняти граф, - подав Мокрицький руку. На восьмий день, поснiдавши чим бог послав, Тарас почав натягувати на себе фрак, - як в Оренбурзi, Федорiв! - щоб нанести вiзит сiятельному наглядачевi, який таки соблаговолив його прийняти. У дзеркалi не впiзнавав себе без звично© вже бороди. Ще добре, що не звелiли зрiзати й крамольнi вуса, оскiльки в них бiлiла густа солдатська сивина й виказувала, що Оренбурзький окремий корпус не божий рай, а скорше, кола пекла, в якi попасти легко, а вирватися iз них щастить не кожному з малих й великих грiшникiв. Фрак був тiсний, та досвiд iз мундиром зробив сво╨, i рядовий Шевченко, як названо його в цидулцi, невдовзi був готовий зробити другий печальний крок у напрямi свого минулого життя-буття. Найбiльше його кольнуло те "рядовий Шевченко"... Хоч вiдставний, та все ж солдат, а не художник. Виходить, вiн не вирвався назовсiм iз солдатчини, лише додав до "рядового" благословенне, та все ж гнiтюче слово "одставний". Його зустрiв Мокрицький i, привiтавшись, - руки при людях знов не подав, - провiв до графа у кабiнет. Сам тут же вийшов. - А-а, рядовий Шевченко!.. - всмiхнувся обер-полiцмейстер, ще зовсiм молодий генерал. - Сiдайте, прошу. Як вам у Петербурзi? Вже звикли? Тарас присiв на край стiльця. - Ходжу та все милуюся, ваше сiятельство. I згадую... - Згадати ╨ що, мабуть? - примружив очi генерал. - Було всього... - Чим дума╨те зайнятися? - Гравiруванням. - Ви ж живописець начебто? - За десять рокiв служби... - Так, так... Сумна iсторiя... Прошу вас, будьте стриманi. Ви прощенi, i вам дозволено жить у столицi, проте... такий наказ, - розвiв руками генерал, - пiд полiцейським наглядом. Ми постара╨мось не набридати, але ж i ви, прошу вас, поводьтесь так, щоб не було причини нам зустрiчатися. Принаймнi тут... - всмiхнувся. - Радий був познайомитися!.. Тарас устав, вклонився i мовчки вийшов, Бiля дверей його чекав Мокрицький. - Ну як? - На диво, мирно погомонiли, - сказав Тарас. Iван розплився в усмiшцi. Напевно, тут без нього не обiйшлося. Не кожного приймають так у кабiнетi самого обер-полiцмейстера. - Маруся жде. Зайдете? Це зовсiм поряд... - Дякую. Зайду, - не змусив себе упрошувати. - Шувалов, хоч i ввiчливий, та полiцейський... Навiщо вiн сказав менi про нагляд!.. Тепер усi здаватимуться... - У цьому вам i вiдповiдь. Аби завжди i всюди ви пам'ятали: стежать! Страх - зброя влади... Справдi, землячка ждала його й хотiла йому зробити хоча б малу при╨мнiсть - вдяглась у все вкра©нське й наготувала вкра©нських страв. А гарна ж була яка! Не стримався i, замiсть ручки, як тут годиться, поцiлував у теплу пружну щiчку. - Де ви викопу╨те таких жiнок! - оглянувся на чоловiка. - Ти, Максимович, Семен... - Якби я знала, що нежонатi, заждала б вас... - всмiхнулась ясно жiнка. - Бо мiй Iван не бачить... - Та бачу, бачу, серденько! - обняв Мокрицький жiнку, й Тарас подумав: добре, що не пiшла за нього в Нижньому Тетяся Пiунова!.. Воiстину, нема╨ зла, щоб на добро не вийшло... - Iване, ти пiклуйся гостем, - викрутилася. - Проси до столу... - Спершу омити маю руки, - сказав Тарас. - Я ж був... - Тарасе, ви невиправнi! - мовив на те Мокрицький з посмiшкою. - Вiн тiльки що порозмовляв iз графом... - додав, аби й дружина ©х зрозумiла. - Толстой теж граф... - сказав Тарас. - Iз обер-полiцмейстером! - Казала ж я тобi, Iване, не влазь у це негарне дiло... - пiдтримала його Маруся у свiй, жiночий спосiб. - А хто б тодi зустрiв його по-людськи? - кивнув на гостя. - Шувалов, може? Зна╨ш, якi у нас там звича©, який народ!.. - Покваптеся! - зiтхнула жiнка скрушно. - Бо все холоне... Любите ви пампушки, вареники? - А де вони?! Жартуючи, помили руки й сiли за стiл, накритий вишитим пiвнями обрусом... Найтяжче йому було ступити останнiй крок, зробити який впросила його графиня Анастасiя Iванiвна, ©й вiн не мiг вiдмовити. Одягши знову Федорiв тiснющий фрак, пiшов туди, куди його привезли казенним коштом з Ки╨ва у квiтнi сорок сьомого. Ще й, мов на смiх, замало не того ж дня. Цей збiг обставин скрашував йому вiзит, принаймнi бачив у тому шарм. Знав, що давно домовлено, що о такiй годинi князь буде в себе у кабiнетi й чекатиме його... Ну, це вже трохи з "шарму", що Долгоруков його чекатиме! Йому лише сказали, точнiше, передали графинею, що зводять його прийняти о цiй порi. I все ж iшов, як на зарiз, все уповiльнюючи ходу. Де Мойка злилась з каналом, вiн ледь було не повернув голоблi й не втiк кудись на набережну Неви; уже скресала крига i нуртувала важка i чорна, як нiч, вода. Примусив себе пiти в бiк Ланцюгового хиткого мосту через Фонтанку. Ще здалеку побачив той будинок, i тi ворота, i той парадний сiренький вхiд, в який ввiйти так легко, а вийти... Нi, сьогоднi його нiхто не стане затримувати чи не пускати - сво╨ вiдбув, - а все ж, а все ж... Фонтанка також здибилася, взялась горбами, трiщинами та ополонками... Згадав, як вiн два тижнi тому чкурнув бридливо звiдси, й лише зiтхнув. Що на роду написано, того, як видно, не обминеш... У дверях, вже всерединi, його спитав синьомундирий вартовий, до кого йде. Почувши, що до князя, вiн мимоволi виструнчився. Вас ждуть, - спитав, - чи ви самi? - Домовлено. Шевченко я... - Проходьте! Тi ж параднi сходи, i дзеркало, й пастушки... Боже милий, невже минуло аж одинадцять лiт!.. Та ще яких!.. Вiн тут тодi проходив - чубатий i молодий, а зараз - дiд... Ще й ноги тягне сходами... Проте живий, з не зламаною душею, такий, як був!.. - Заходь, заходь... - звiв очi на нього князь. - Шевченко? - Так, ваше сiятельство. - Тобi було достатньо десятка лiт, щоб зрозумiти хибнiсть того шляху, яким пiшов? Дивись менi, Шевченко!.. Як тiльки щось, знов одягнеш мундир солдата. Або... Ти чу╨ш далекий дзвiн? То голос Петропавловсько©. У нiй тобi завжди знайдеться мiсце, як вiзьмешся знов за сво╨! Збагнув? - Так точно. - Добре... Iз Петербурга рiк нi ногою!.. Ясно? Тепер гуляй. Я сподiваюся, що на Невi при╨мнiше, нiж на Уралi!.. - пожартував. Тарас злегка вклонився i з миром вийшов. Аж за Фонтанкою згадав наказ не ви©здити рiк з Петербурга. То не впускали, iроди, а нинi вже не випускають! Драма, чи пак трагедiя, переросла в комедiю!.. Театр життя... I в ньому нам вiдведена нiкчемна роль марiонеток, нiмих ляльок!.. ...Два мiсяцi не мiг нiяк узятись за роботу. Ходив на виставки та в Ермiтаж, уроки брав у Йордана, замовив мiдну дошку, а дiло анi з мiсця. Художник без майстернi, що птаха без гнiзда... I знову йому прийшла на помiч його свята заступниця... Вiн розповiв свою бiду, вона уважно вислухала й пообiцяла допомогти. Тим паче, вiн у не© з графом на поруках i ма╨, власне, жити в одному домi з ними... Йому дали кiмнату в будинку Академi©, ба, майже двi! Кiмнату з антресолями, де можна спати, ©сти, писати вiршi, бо сам собi в сво©й господi!.. Вперше... В сорок чотири роки!.. Ходив по тiй кiмнатi, вслухаючись у власнi кроки, й душа його роздвоювалася. З одного боку - радiсть, а з другого... Вiн на поруках... Вiльний, а на поруках! Так, нiби пес на прив'язi, а ця майстерня - будка... Вiкном у сад. Маленький, проте зелений. Якась пташина цiвка╨. I видно небо, хмари... Жаль, що не буде сонця, та то пусте... Вже ма╨ де прихилити голову. У гостях, кажуть, добре... Найперше йому потрiбен робочий стiл. Отут, звичайно, бiля вiкна... Якийсь стiлець, щоб сiсти, i ще один - прийняти гостя... На антресолях, щоб спати, лiжко... I стiл також... Ой, скiльки всього потрiбно!.. А що було б, коли б при©хав з жiнкою?.. Химерна штука - доля. Гада╨ш iнодi, що повернулась до тебе спиною, аж то - лицем... - Куди нести? - почулось у коридорi. - Сюди, сюди!.. - поспiшно озвався Федiр, служник майстерень, теж вiдставний, старий солдат. Щось гупнуло, хтось буркнув басом лайку, i вiдчинились дверi. - Чи тут живе художник Тарас Шевченко? - з'явилася у них широка усмiшка його нового друга i земляка - художника Честахiвського. - Тут, Грицю, тут! - Я чув, що в тебе нема стола для працi... - Таки нема. - Несiть сюди! - гукнув Грицько у коридор i розчинив рiшуче дверi. - Диванчик теж вам не завадить? - спитав Микешин, входячи вслiд за столом, якого внесли два служники. З цим юним скульптором Тарас зустрiвся в сiм'© Толстих. - Принiс, то матимеш на чому сiсти, - сказав Тарас, радiючи, що менше буде клопоту - при безгрошiв'© - з меблями. Десь купить лiжко - й матиме сво╨ житло. Для працi ╨ термометр, стiнний годинник... - Де ставити? - спитав Микешин, вносячи удвох з Григорi╨м свiй подарунок. - Мабуть, пiд лiву стiнку... - До столу ближче треба... - протяг Грицько. - Щоб гiсть iз нього дiстав спокiйно чарку... - Без чарки меблi трiскаються, - пiдтримав гру Михайло. Так звали скульптора. Тарас, аби не плутати iз Лазаревським, вживав до нього бiльш прiзвище, хоча воно було незвичне вельми. - Я в церквi чув, що пити грiх, - дражнився. - А ми з хрестом, з молитвою, - не угавав Григорiй. Дiстав з кишенi пляшку й поставив ©© на стiл. - Зi входинами вас, дорогий Григоровичу! Як служники, одержавши за труд, почовпали в свою кiмнату, що тут була неподалiк, Микешин з Честахiвським пiшли по закусь. Стомлено Тарас присiв на ще мiцний диванчик, торкнувсь стола долонею... Вiднинi тут його робiтня... Як довго вiн до не© йшов!.. Як тяжко вона йому далася, ця благодать!.. Тепер вiн може жити, як заманеться, вставати хоч посеред ночi; нiкому не звiтуючи, нi в кого не питаючи, трудитись тут... I що найбiльше грi╨ - вiн в Академi©!.. Нехай не жрець, та все ж в самому храмi!.. Про це не смiв i мрiяти, коли бродив довкола форту чи нудив свiтом у тiснявi брудних казарм... А може, це лише жорстокий солдатський сон?.. Нi. Вiн не знав Микешина та Честахiвського, а сниться те, що зна╨ш, що пережив. Не сон, не сон!.. Ось зводиться, йде до вiкна, до сходiв на антресолi... Ввi снi не можна дiяти на власний розсуд... - Федоре! - гукнув у дверi. - Що вам? - озвався той. - Ти ╨? - А де б я дiвся!.. - У тебе чарка знайдеться? - спитав, аби спитати. - Було б що в не© лити... Узяв чарчину й знову сiв на диван. I Федiр не мiг йому наснитися... Гаряча хвиля радостi хлюпнула в душу. Вiльний!.. Тихенько, так, що й не почув, ввiйшов Михайло Лазаревський. Вручив мольберт. - Спасибi, - сказав Тарас. - Це я, щоб ти живопису не забував... Що там? - кивнув на стелю-антресоль. - Ще порожньо, як у пустелi... Зна╨ш, я тiльки що злякався, чи це не сон... - I треба ж так замордувать людину!.. - зiтхнув Михайло скрушно. - Туди тобi потрiбно лiжко, письмовий стiл, ще столик - для умивання, ну й два стiльцi, - вказав великим пальцем на антресоль. - Те я беру на себе. - Спасибi! - обняв Тарас товариша. - Для мене це - що темний лiс. Як здумаю!.. - Отут поставим ширму, щоб прикривала сходи... Сюди стiльцi... Якiсь картини... А на вiкно... - Менi потрiбне свiтло! - Так зробимо, щоб кози ситi i сiно цiле. Можна легкi гардини... - Нi, бог менi тебе послав! - Та й ти не кимось посланий для нас усiх... Роби свою роботу, а ми свою, - сказав Михайло твердо, мов наказав. - О, й гостi в хату! - вбiг Честахiвський. - Добрий у тебе нюх, - поклав на стiл пакунки, хлiб. - Освятимо нову оселю батькову! - А чи не рано, отче? - Якраз пора. Коли Тарас засяде за акватинту, до нього буде не пiдступитись з чаркою. Знаю це по собi. - А що? - сказав Тарас Михайловi. - Сей муж рече правдиво, й грiх буде не послухатися його поради. - Згоден, - всмiхнувся Лазаревський. Iз посудом й стiльцем, притиснутим до боку, ввiйшов Микешин. - Здрастуйте!.. - кивнув вiн Лазаревському. - О! Ви мольберт вже принесли, а я збирався... - Чим я вiддячу вам, мо© сердечнi други! - радiв Тарас старанням товаришiв. - Не потерпай. Ми не задарма, - мовив йому Григорiй. - Хочемо на новосiллi випити! Жартуючи, накрили стiл, вмостилися довкола нього, випили по першiй чарцi за щастя в домi цьому. Й не згледiлись, як перейшли на iншi теми. Нинi болiла всiм найдужче воля для покрiпачених. Щоправда, рiзнi люди вiд не© ждали для себе рiзних наслiдкiв. Пани - одних, селяни - зовсiм iнших. Десь угорi, бiля царя, варилося поволi дiло, а по iмперi© повзли чутки, утворювалися комiсi© та комiтети, - таки з панiв! - i кожен, хто брав слово, - все тi ж пани, - вiдстоював сво© добра й готовий був пустити селян лише з душею. То тут, то там спалахували селянськi бунти, й влада гасила ©х, як завжди, людською кров'ю... - Не зможу я спокiйно жити, поки брати мо© в неволi! - сказав Тарас Микешину, який радiв, що вiн, нарештi, матиме у цiй майстернi спокiй. - Це пiдло!.. - Чим ми можемо допомогти?.. - розвiв руками скульптор. - Коли усi мовчатимуть, дадуть таку народу волю, що вiн ухопиться за сокири - й сторiками полл╨ться кров! - Тихiше... Ви ж пiд наглядом... А тут будь-хто пiдслухать може у коридорi... - спинив його Микешин, що жив на третiм поверсi. - Ай справдi, ти б, Тарасе, пошанувався, - сказав Михайло Лазаревський. - Гарячим серцем не пiдсобиш, тут треба тiльки розум... Григорiй мовив скрушно: - Вже й хата ╨, а ви лихий, Тарасе... Радiти б слiд! - Радiти? - спитав Тарас. - Я, справдi, тiшусь хатою... Бо свiй куток... Та що менi робити в ньому? - Як що? Писати та малювати! - Який художник з мене - я знаю й сам. Три мiсяцi ось байдикую... А щодо вiршiв та повiстей... Дiстав листи з кишенi й поклав на стiл. - Вiд кого? - спитав Григорiй. - Можеш читати вголос! Григорiй так поволi та обережно виймав з конверта аркуш, що вiн не витримав - схопив листа i прочитав одразу суть, найголовнiше в ньому: - "Я обiцяв Вам одверто висловити свою думку про цей Ваш твiр. Виконую свою обiцянку: я не раджу Вам друкувати цю повiсть. Вона незрiвняно нижча Вашого величезного поетичного таланту, особливо друга половина. Ви лiрик, елегiст; Ваш гумор невеселий, а жарти не завжди дотепнi..." Ось так, панове, з повiстями!... - зiтхнув Тарас. - I хто ж це пише? - глухо спитав Михайло Лазаревський. - Аксаков. Це тобi не жарти... На прозi вiн, як кажуть, собаку з'©в... - Та плюнь ти, батьку! - гнiвно гукнув Григорiй. - Що там вiн розумi╨!.. - В листi високо ставиться твоя поезiя... - несмiливо хотiв утiшить Лазаревський. - А другий лист - про не©, - сказав Тарас. - Вiд Кулiша... Запала тиша. Кулiш у цьому дiлi для них був визнаним авторитетом. - То ось що пише менi, панове, Пантелеймон: "Що ж ти дума╨ш iз сво©ми думами i поемами чинити? Чи не можна б ©х огласити мировi? Присядь же, братику, да помiзкуй над ними сво╨ю здоровенною головою, щоб було так охайно та оглядно все, як у того Пушкiна, щоб чистим зерном одсипать духовно© пашнi землякам, а не з половою. У нас-бо родить господь хлiб на всяку душу вдосить, то й не привикли нашi уста до висiвок. Пошануй, брате, громаду i себе самого перед громадою..." - Якась мана... - озвався Лазаревський. - Це пише тобi Кулiш? Тарас подав йому листа. - Його рука... - Мо', блекоти об'©вся, коли писав? - сказав Григорiй, схоплюючись. - Нi. Скiльки ми знайомi, Пантелеймон напоуча╨ i що, i як менi писати. Для нього я ще й досi темний, простий мужик... - А ви згадайте, як прийма╨ вас Петербург, - сказав Микешин тихо. - Що говорилося про вас на учтi в графа, що вiдбулася на вашу честь... - А раптом правду каже Пантелеймон?.. - спитав Тарас схвильовано. - Порви й забудь! - гукнув Григорiй. - Вiршi, в яких кукiль з половою, не переписують, не вчать напам'ять, плачучи, за них не йдуть на муки, як ти ходив! Пiдбiг, обняв Тараса й поцiлував у хмурий лоб. Михайли його пiдтримали. Велике щастя мати незаздрих, щирих друзiв на цiй землi!.. ...У серпнi добра доля, що поверталася i так, i сяк до нього, послала ще одного iз давнiх друзiв-братчикiв. Тарас трудився саме в сво©й уже обжитiй майстернi-хатi в Академi©, коли ввiйшов ставний, високий чоловiк i, зупинившись бiля дверей, сказав: - Здоров, Тарасе... Як не вдивлявся - не впiзнавав. Здавалось, нiби бачив цей лоб, цей нiс i губи, в яких блукала усмiшка... - Не призна╨ш? - Пробачте, не пригадую... - А ще казав, що будемо укупi жити... Дивно, i голос чув, i рухи рук знайомi... Життя його так кидало й стiлькох стрiчать доводилося, що, певно, вже всi люди не помiщалися в його сердешнiй пам'ятi. - Хто ж ви такий, добродiю? - Микола Костомаров... Це ж, справдi, вiн!.. Заплакавши, Тарас пiдбiг до друга й соузника по каземату, обняв його й поцiлував. Микола теж розчулився. То одягав, то знову знiмав маленькi окуляри. - Змiнився й ти, Тарасе... - Як не дивлюсь у дзеркало, то нiби й нi. Лиш притомився трохи... - Менi прийшлося тяжко у Петропавловськiй. За рiк отой постарiв на десять лiт... А потiм жив у Саратовi... - Жаль, я тебе там не застав! - А я при©хав у Нижнiй Новгород, - тебе ж таки побачити, - а там менi i кажуть, що ти подався у Петербург. - Тепер звелiли звiдси не ви©здити аж цiлий рiк. - Чому? - Не знаю. Мабуть, царевi журно буде, як вiдлучусь. - Ти все жарту╨ш з царствуючими особами!.. Забув свiй "Сон"? ...Обок його Цариця небога, Мов опеньок засушений, Тонка, довгонога... - Менi цей "жарт" i новий цар нiяк забуть не може, - зiтхнув Тарас. - Аж двiчi мо╨ iм'я викреслював зi списку амнiстованих. Образив матiр, каже!.. - Воно таки... - Не матiр, а царицю! Помовчали. Микола сiв на диван, а вiн ходив майстернею, уговтуючи гiркi ще й досi спомини. - Не муч себе, - сказав Микола тихо. - Минулося, i слава богу... - Минулося? - перепитав. - А хто живе пiд наглядом i на поруках? Нi, не художник! А вiдставний солдат Шевченко! Як сказано в усiх паперах... - Тобi хiба не все одно? Аби на волi... - Воля!.. Поет не може себе вiдчути вiльним, коли народ в неволi. Або тодi вiн не поет! - Тарасе, ти нагаду╨ш менi одного чоловiка, - зняв окуляри Костомаров. - Кого? - Миколу Чернишевського. - Ти з ним знайомий? - Близько. Вiн iз Саратова. - Станевич та Сераковський мене хотiли з ним познайомити, ще в першi днi... А потiм якось... - Завтра я маю бути в нього. Пiдеш зi мною? - Треба, - сказав Тарас. - По власних норах сидячи, ми не добудем волi. - Вiн теж за те, щоб всi гуртом. Цiкавився не раз тобою, Братством святих Кирила та Мефодiя... - Виходить, ми знайомi?! - зрадiв Тарас. Вiн не любив нав'язуватись, iти туди, куди його не просять. Ця риса ще поглибилася, коли його "сердечний друг" Сапожников, з яким вони так гарно пливли по Волзi з Астраханi, у Петербурзi не побажав прийняти, оскiльки вже збирався... сiдать обiдати. - Не знаю, чи доходили його статтi в оту закаспiйську Тмуторокань, а я тво© поезi© йому читав, розказував, який ти ╨ i що ти значиш для Укра©ни. - Бувало, що й доходили, - сказав Тарас. - Зда╨ться, у "Современнике" читав його чудовi "Нариси гоголiвського перiоду росiйсько© лiтератури"... - Тодi сам бог велить вам стрiтись i побалакати! - сказав Микола весело. - А поки що ходiмо десь пообiда╨мо. Коли б ти знав, який я радий нинi!.. Без тебе, правду мовлячи, усi ми тут почувалися, немов без батька дiти чи тiло без голови... Пройдемося вдвох Петербургом!.. - А де Гулак Микола, наш побратим? - спитав Тарас. - Сидiв три роки у Шлiссельбурзькiй, а зараз живе в Пермi, пiд полiцейським наглядом. - Дiсталося йому, сердезi... Вийшли в залите сонцем мiсто, на набережну Неви. - Ще трохи помордують царi народ, - сказав Тарас задумливо, - й мовчатимуть хiба однi цi сфiнкси... Закiнчу╨ться пора мовчання, гряде час дi©!.. Коли