чi ми про©хали морем, а вранцi я встала в Золотому Розi. - I ти не зна╨ш, хто послав Варда й гребцiв? - Нi! Iоанн довго мовчав, а потiм сказав: - Ти завзята й мiцна, Феофано. Що ж, коли так, я скажу тобi... Вiн озирнувся, подивився на зачиненi дверi катихуменi© й прошепотiв: - Варда Валента послав я... - Ти послав Варда? - А чого це тебе диву╨? Я знав усе й послав Варда до тебе. Вона пильно дивилась на обличчя Iоанна й хотiла вгадати - правду вiн сказав чи нi? Якщо ж правду, то яка в нього мета? Але на цьому спокiйному i, як здалося Феофано, задоволеному обличчi не ворухнулась жодна рисочка. I тодi Феофано дуже повiльно сказала: - Зараз ти такий, як i був, - розумний, упертий. Що ж, коли ти почав говорити правду, скажу й я. Звичайно, я знала, - дивлячись йому прямо в очi, промовила Феофано, - що ти послав Варда. Вiн сам говорив менi про це, а в останнiй раз сказав, що тiкати з Проту велиш ти. Iмператор добре знав Варда Валента. На сво©й щоцi Феофано ще вiдчувала поцiлунок етерiота. I обом ©м здавалося, що Вард сто©ть зараз поруч iз ними в цьому великому темному соборi. Але вони його не боялись - Вард був мертвий. - Так, - сказав iмператор, - це я велiв Варду сказати, щоб ти тiкала з Проту, це я... у останнiй раз... через наших друзiв велiв йому привезти тебе. Але чому ти не пiшла в Константинополi туди, куди велiв тобi iти Вард? I тодi Феофано зрозумiла - Iоанн не зна╨, хто посилав до не© Варда. Вiн не зна╨, хто ©© вирвав з Проту, вiн хоче знати, хто друзi ©©, бо це ж вороги його. - Що мо© друзi без тебе? - печально сказала вона. - Я хотiла говорити не з ними, а з тобою. - Так, - Iоанн зрозумiв, що нiчого не взна╨ в Феофано. - Тодi, коли я посилав до тебе Варда, нам було про що говорити. Але Вард затримався, i коли ти при©хала - у Фракi© був Святослав. Ти запiзнилась, Феофано. Вона довго мовчала й дивилась - не на Iоанна, а на лики святих, що, здавалося, стояли живi пiд стiнами й пiдслуховували ©хню розмову. - Iоанне, - раптом повернувшись до iмператора, сказала вона, - я все розумiю, крiм одного: як мiг ти, а тебе я добре знаю, взяти в жони Феодору? - Пiзнаю тебе, Феофано, - посмiхнувся вiн. - А втiм, вiдповiм. Хочеш правду - скажу i ©©. Я взяв Феодору, бо любив Феофано. - Спасибi, - голосно засмiялась вона. - Любив... що ж, спасибi за цю правду. - Ти смi╨шся? - суворо промовив вiн. - Не смiйся, я дуже любив та й зараз люблю тебе, Феофано... Вона простягнула вперед руки. - Ти любив i любиш? Що ж це, Iоанне? - вона показала на катихуменiй, темну пустку собору, що вiдкрилась за галереями. - Це що, сон? Iоанн дивився в темну пустку собору й говорив: - Нi, це не сон... Те, що нас оточу╨, i ми самi - це не сон, хоч все це часом i нагаду╨ його. Великий палац, Буколеон, ця нiч - нi, не сон... Ти була василiсою, я - тiльки полководцем. Але тодi ми були разом, в наших руках була страшна сила, ми хотiли повалити, вбити Никифора - i вбили його! Хiба це сон? - Нi, - згодилась i Феофано. - Зараз, - вiв далi Цимiсхiй, - собор, ти i я, але... ми не разом. Ти - втiкачка з Проту, я - василевс, i все - люди, обставини, - все склалося так, що я залишився один, - сказав iмператор, i Феофано здалося, що вiн говорить правду. - Була Феофано, - я мусив послати ©© на Прот, був проедр Василь, але i йому вже не вiрю, навкруг мене роздратований i безжальний Константинополь, сенат i синклiт, ще далi - Святослав, болгари, угри, Азiя, ╙гипет, свiт - i все вороги й вороги. - Але чому ти не говориш про мене, свою Феофано? Вiн нiби прокинувся. - Я не говорю про тебе? О нi, я увесь час говорю саме про тебе... Я мрiяв про тебе, ждав, коли помре Полi╨вкт... - I не дiждався мене? - Я тебе ждав, а тим часом Святослав став у Фракi©, в Азi© повстали Лев Фока i ще кiлька родичiв Никифора, тут, у Константинополi, на гробницi Никифора пишуть, що це ти його вбила... - Але ж його вбила не я, а ти? - Мовчи, його вбили не ти i не я, а Лев Валент. Так я сказав тi╨© ночi й тодi ж велiв його вбити - заради тебе, себе... Виннi мертвi, так завжди найкраще, Феофано. А Феодора? Великому палацу потрiбна василiса - тепер вiн ©© ма╨. - Менi тебе жаль, iмператоре. - Не жартуй, феофано, я говорю невеселi речi, але правду. - Я знаю, що це правда, бачу, що менi нема╨ мiсця в Константинополi. Невже ж так i буде? Що ж менi - знову на Прот? - Нi, - швидко вiдповiв вiн, - я тебе не пошлю на Прот. Ти повинна бути далеко вiд Константинополя i близько до мене, ти повинна бути там, де тебе не досягне Великий палац, але звiдки ти швидко можеш мене досягнути... - Про що ти говориш, Iоанне? - Ти по©деш у Вiрменiю. Там я народився i рiс, там всюди мо© люди, там ти нi в чому не вiдчуватимеш нестачi... - А дiти? - Дiвчат ти вiзьмеш з собою, а Василь i Костянтин нехай соцарствують зi мною. ╞м я хочу тiльки добра. Тут, у Константинополi, вони нiкому не потрiбнi, а тобi й менi колись стануть у нагодi. Вона пiшла до балкона катихуменiя, звiдки видно було весь собор, алтар, намальовану там постать божо© матерi, стала, спершись на поручнi. Проминуло небагато хвилин, але Феофано передумала багато. Чи любив ©© колись Iоанн? Нi, не любив, вона була йому потрiбна, як проедр Василь, Лев Валент, етерiоти, що вбили Никифора. Чи любить вiн ©© тепер? Нi, не любить, а тiльки бо©ться, бiльше, може, нiж когось, бо зна╨ ©© силу й помсту. Зна╨, що в не© ╨ друзi, - такi ж дужi, страшнi, мстивi, як i вона - Феофано. Одного вiн не зна╨ - хто цi друзi... Через це Iоанн прийшов i сюди, в катихуменiй. Вiн бо©ться ©©, бо©ться ©х; вiн говорить правду - iмператор Вiзантi© лишився сам... Тепер вона в безпецi, вiн i не вб'╨ ©©, бо бо©ться... Що ж, нехай бо©ться, нехай тремтить! А вона мусить ©хати, бо тепер, коли сюди, в катихуменiй, увiйшов iмператор, ©© не захистить нiхто, i навiть бог! Дуже добре, що вiн посила╨ ©© у Вiрменiю, вона згодна ©хати будь-куди, аби тiльки не на Прот. Феофано навiть здивувало, що вiн запропонував ©й Вiрменiю. Ще Никифор подарував ©й там кiлька городiв, вона буде однi╨ю з найбагатших жiнок, через купцiв i слiв, якi безупинно перетинають Понт, вона знатиме, що робитиметься в Константинополi. З нею будуть двi дочки, сини Василь i Костянтин вчитимуться тут, у Магнаврi... Феофано оглянулась i побачила Iоанна, що стомлено сидiв у крiслi i, сперши голову на руки, дивився на пiдлогу, думав. "А може, - подумала вона, - вiн не хоче втрачати мене як спiвучасника й помiчника. Адже вiн зна╨, що я можу все зробити. Нi, так i ╨, вiн висила╨ мене, щоб я його не вбила, але хоче зберегти життя, щоб вбити разом зi мною й сво©х ворогiв, коли це буде потрiбною. - Iоанне! - покликала Феофано. - О, я стомився й замислився, - промовив вiн. - Що тобi, Феофано? - Я згодна, - сказала Феофано. - Але... там, у Вiрменi©, я залишаюся василiсою? - Ти матимеш почесть i славу як василiса. - I ти не забудеш мене? - Нi. - Що ж, прощай, Iоанне, - сказала вона. - А може, ти сьогоднi побудеш тут, у соборi? Адже в тебе ╨ мутаторiй - своя половина собору. Нехай живе Софiя! - зухвало закiнчила Феофано. Вiн подивився на не©, чудову, освiтлену вогнями свiчок, прекрасну Феофано. - Не знаю, - зiтхнув вiн, - коли ми побачимось. Може, сьогоднi, може, через кiлька лiт. Знаю одно: корабель до Вiрменi© пiде завтра. Прощай, Феофано. - Прощай! Iмператор Iоанн поправив на плечах дивiтисiй, поклав руку на криж меча i вийшов з катихуменiя. Феофано ще довго стояла на тому ж мiсцi, дивилась на дверi, що зачинились за iмператором, чула, як вiн спускався сходами, як нижче до нього при╨дналось чимало людей, мабуть, етерiотiв. Тодi вона погасила всi, крiм однi╨©, свiчки й сiла бiля столу. Феофано думала, уявляла, як Iоанн вийшов iз собору, пройшов iз сво╨ю сторожею мiж Магнаврою й Каваларi╨ю, пряму╨ мiж ру©н у саду Сераля. От вiн дiйшов до Хрисотриклiнiума, проминув фар, що блищить серед пiтьми ночi, от дiйшов до стiни Буколеону. Етерiоти вдарили у ворота, через вiконце проедр Василь дивиться, хто то прийшов. Але навiщо йому дивитись - вiн зна╨, хто це прийшов, i велить етерi© швидше вiдчинити потайнi дверi. От iмператор Iоанн входить, iде, от палац, знайомий кiтон, де спить Феодора, де так тихо-тихо... I чомусь ©й здалося, що iмператор Iоанн не зможе в цю нiч спати. Феофано не спить, не спить i вiн, вона дума╨ про нього, а хiба не дума╨ про не© й вiн? Нi, вiн не спить, все дума╨, дума╨, вага╨ться, вирiшу╨, виходить з кiтону. Перед ним розступаються етерiоти, бо вiн - василевс, може йти, де хоче. Iмператор виходить у сад, доходить до ослона над скелею, де так часто сидiли вони з Феофано. I раптом заверта╨, пряму╨ до потайних дверей у схiднiй стiнi Буколеону, вийма╨ ключ, який ╨ тiльки у нього, одмика╨ ©х i йде вже iншим шляхом - далеко вiд фара, мимо бань церкви Богородицi, поспiша╨ до Софi©... Феофано навiть не здивувалась, коли почула кроки десь унизу, в глибинi собору. Не здивувалась i тодi, коли кроки залунали на сходах, бiля дверей катихуменiя. Дверi розчинились, там стояв хтось у темнiй одежi. Свiтла однi╨© свiчки було мало, але Феофано побачила обличчя, очi, уста, складенi на грудях руки проедра Василя. - Я прийшов до тебе, Феофано., - тихо промовив вiн. Вона встала й швидко пiшла вперед, поклала руки йому на плечi. - Спасибi, я ждала тебе... Але як ти мiг залишити Буколеон i iмператора? Якусь хвилину вiн дивився захопленими очима на не©. - Запали, Феофано, бiльше свiчок. Так, цю, цю, iще одну, отут перед iконою. Нехай буде багато свiтла. Iмператор спить, спить Буколеон i весь Великий палац, але я, Феофано, не сплю, не можу спати. Я мушу бути скрiзь. Етерiоти пропускають мене всюди, куди б я не йшов, скрiзь охороняють, i навiть у соборi свято© Софi©. - Я дуже хотiла тебе бачити й рада, що ти прийшов, Василю, бо не розумiю, що дi╨ться навкруг мене. - А що ж тут не розумiти? - байдуже спитав про-едр. - Я не пiзнаю Iоанна, - швидко заговорила вона. - Колись вiн любив мене, а зараз, мабуть, не любить. Колись я була спiльницею його, - тепер вiн вiдсахнувся вiд мене. Тепер, коли я опинилась у соборi, вiн говорить, що... - Визволив тебе з Проту? - засмiявся проедр. - Так, вiн говорить це... Чому ти смi╨шся? - Я смiюсь, Феофано, бо Iоанн нiколи тебе не любив, смiюсь, бо ми зробили його iмператором, i це всi знають, крiм нього, смiюсь, бо вiн дума╨, що обдурю╨ нас, насправдi ж ми обдурю╨мо його. Та ще смiюсь через те, що вiн уже не iмператор, а труп, чу╨ш, тiльки труп, Феофано... - Я розумiю, що вiн може швидко стати трупом, - згодилась вона. - Але хто це зробить? I я не розумiю, хто ж буде пiсля нього, Василю? Вiн дивився на Феофано - такий, як i колись, - проедр, постiльничий... Але в сяйвi свiчок вона в цю хвилину помiтила, що в обличчi його ╨ щось подiбне до обличчя iмператора Романа Першого, яке вона бачила на кентинарiях, - тi ж очi, нiс, уста, пiдборiддя,.. - Це Константинополь взна╨ пiзнiше, - близько схилившись до не©, сказав проедр. - Я знищив вже кiлькох iмператорiв. Залиша╨ться подоба iмператора - горбоносий... - Ти говориш правду, - згодилась вона, - i мусиш вбити горбоносого. - Ми його вб'╨мо разом. Дай руку, Феофано. - Я даю тобi руку. Що ж робити, Василю? Для чого ти взяв мене з Проту? Адже вiн сказав, що вишле мене до Вiрменi©. Проедр вiдповiв не одразу, довго прислухався, чи не чути в соборi якогось звуку. Було дуже тихо, i вiн сказав: - Знаючи Iоанна й руських во©в, я певен був, що все закiнчиться в Болгарi© i що там Iоанн, як i Никифор, стане трупом. I я хотiв, щоб тут, у Константинополi, все було напоготовi. Я, ти, нашi полководцi, етерiя. Проедр замовк. - Але смерть Варда Валента переплутала все, i ти, Феофано, потрапила не туди, куди вiн тебе мав одвезти. Не до мене, а сюди, в собор. Вийти ж звiдси тобi важче, нiж увiйти. Вцiлiв i Iоанн. Що ж, почека╨мо тепер, Феофано. А тобi зараз треба ©хати до Вiрменi©. Це краще, нiж Прот. - Дуже далеко, мiй проедре. Я боюсь за себе, за дiтей... - О нi, - спокiйно вiдповiв проедр. - Вiрменiя недалеко. Якщо треба, мо© кораблi перетнуть море i ти будеш тут. Iоанн не вб'╨ тебе, бо надi╨ться, що ти йому ще будеш потрiбна i що, коли треба, тiльки ти вряту╨ш його. Вiн не вб'╨ тебе ще й через те, що тебе повезуть до Вiрменi© й там стерегтимуть не його, а мо©, нашi етерiоти. Що iмператор Вiзантi©, - замислено закiнчив проедр Василь, - коли живi ми з тобою, Феофано! Вiр менi, не стане нас - не стане й цi╨© iмперi©, бо трима╨ться вона тiльки на нас. А в мене до тебе одне прохання. - Що саме, говори, Василю! - Колись давно ти менi давала два порошки з ╙гипту. Вони дiють дуже добре - нiхто не зна╨, чому померли iмператори Костянтин i Роман. Але ж у тебе ╨ ще один порошок. - У мене важке й несподiване життя. Я бережу цей порошок для себе, Василю. - Ти повинна дати його менi, бо я не хочу, щоб ти випила цей порошок. Краще вже я дам його Iоанну. 9 У Адрiанополi князь Святослав зустрiвся з братом сво©м Улiбом. Вони довго не бачились. Коли Святослав вирушав проти Iоанна з Преслави, то велiв князевi Улiбу поряд з уграми вести кiлька тисяч сво©х во©в через Родопи на Средец i Фiлiппополь, щоб зайти на ворога вiд заходу сонця... Там князь Улiб мав ждати й бити вiйсько Iоанна, якщо воно спробувало б тiкати до Солунi. Князь Улiб так само, як i угри, пройшов до Фiлiппополя, став там на перевалах, наносив удари загонам Iоанна, якi тiкали пiсля велико© битви в долинi на захiд, а до Адрiанополя прибув тодi, коли вже був укладений мир з ромеями. - Ти добре воював у Родопах, - сказав князь Святослав, зустрiвши брата. - Менi дiстались тiльки втiкачi, - зiтхнув Улiб. - Шкодую, що не був я на великiй бранi. - Брань була велiя, - згодився Святослав, - i боюсь, що не остання... - Чому, Святославе? - навiть здригнувся Улiб. - Адже ти уклав мир з Iоанном, ми будемо мати з грекiв дань, можемо iти до Днiпра, дому... - Серце мо╨ рветься до Днiпра, Улiбе, - промовив князь Святослав, - а чи скоро ми там будемо? - Ти щось замислив, брате? - Що менi мислити, Улiбе? Я iшов i iду прямо, не заради чогось воював - заради Русi. Сюди прийшов, бо знав - буде спокiй у Болгарi©, не пiдуть роме© й на нас. Важко менi було й воювати з двома ворогами: проти Iоанна i кесаря Бориса. - Але ж i Iоанн, i Борис знають, що бiльше бранi не буде, прийшов мир. - Не вiрю я в цей мир, - сердито сказав Святослав. - Зараз мусив укласти мир, але що буде по веснi - не знаю... - Святославе! - вигукнув Улiб. - Так доки ж литиметься кров, доки ми будемо в чужих землях втрачать наших людей? - Княже Улiбе, - суворо вiдповiв Святослав, - боротись з ромеями тут лiпше, анiж пiд стiнами Ки╨ва. I не токмо я так роблю. Не лиха хотя Русi, князi Олег i Iгор ходили до Царгорода, стояли пiд його стiнами, укладали мир. Я зробив, як отцi мо©, - показав силу Русi й уклав з греками мир. Русь триматиме цей мир. Пiдемо зараз на рiвнину, до Дунаю, за зиму прийде пiдмога вiд уличiв i тиверцiв, хочу домовитись i з печенiгами. - Отже, навеснi знову вiйна? - Я не почну вiйни, - твердо сказав Святослав, - але мушу бути готовим, якщо ©© почне Iоанн. А щоб вiн не захопив Болгарi© i щоб не впав хмарою на нас, я залишу во©в у Преславi i в усiх городах. - Воля твоя, брате, - згодився Улiб. - Велиш - залишусь у Преславi... - Навiщо тобi залишатись у Преславi, брате? - промовив Святослав. - Тут буде дуже неспокiйно, тому, хто тут сидiтиме, доведеться дивитись i за горами, i за кесарем Борисом. - А хiба ти дума╨ш, брате Святославе, що я не зумiю дивитись i за горами, й за кесарем Борисом? - Я цього не думаю, але маю багато во╨вод, яким належить дивитись за горами i кесарем. Ми ж, князi, мусимо бути там, де й нашi во©, - над Дуна╨м... - Як хочеш, брате, - згодився Улiб. Великi темнi його очi, що дивились крiзь вiкно на далекi, повитi хмарами гори, були смутнi... Там же, в Адрiанополi, князь Святослав зустрiвся з василiком Калокiром. Не сам вiн його шукав - увесь час, коли во© йшли по долинi, Калокiр ©хав слiдом за ними. Коли василiки Iоанна прибули до Адрiанополя, вiн сховався вiд них. Тiльки ж був укладений мир, Калокiр з'явився до Святослава. - Чолом тобi, княже, - почав, низько вклоняючись, василiк. - Будь здоров, - вiдповiв князь. - Але чого ти тут? Я думав, що ти давно там, де тобi й належить бути... - А де менi належить бути? - Як де? У Константинополi... - Нi, княже! - промовив Калокiр. - У Константинополь менi пiзно повертатись. Василiкiв, якi не зробили того, що ©м доручали, iмператори висилають на далекi острови й ослiплюють... або ж топлять у морi... - Чому, Калокiре? Адже ти зробив нiбито все, що треба було iмператорам. Вони хотiли, щоб я став на Дуна©, - я став там, хотiли, щоб я прийшов у Болгарiю й скорив непокiрних болгар, - я зробив i це... - Але ж, княже, сталось i те, чого не хотiли iмператори, - ти боровся не з болгарами, а з кесарями, скоривши кесарiв, пiшов з болгарами на iмператора... - Так, Калокiре, я пiшов тодi на iмператора, бо ж вiн уже стояв у Болгарi©. - Це так, - розпачливо сказав Калокiр. - I з Ки╨ва, i навiть Дунаю я мiг повернутись до Константинополя як василiк. А повертатись з Преслави менi було пiзно, княже... - Ти можеш повернутись до Херсонеса, до свого батька - протевона. - А хiба Херсонес не iмперiя?! - з одча╨м крикнув Калокiр. Князь Святослав подивився на кощаву, високу постать Калокiра i вiдчув огиду до цi╨© людини. Зараз вперше, мабуть, за весь той час, вiдколи вiн знав Калокiра, князь вiрив йому так, як вiрять убивцi, що розповiда╨ про свiй злочин, як вiрять татю, що говорить про свою кражбу. Бо з чим порiвняти зрадника, який у великому горi залишив свiй народ i пiшов на хлiби до ворога свого народу, зрадив потiм того, хто дав йому цей хлiб, i рушив до ворога ворогiв, думаючи про те, коли й як ще й його обдурити?! Нiкчемний, гидкий Калокiр, на цей раз вiн говорив правду - йому не було мiсця в Константинополi. Iмператор Iоанн знайде його i в Херсонесi, пiзно вже йому повертатись i у Вiрменiю, до рiдних колись людей! Така була доля зрадника Калокiра. - Княже Святославе! - благальне сказав Калокiр. - Не жени хоч ти мене, адже я тебе не зрадив, був тво©м другом. Другом?! Коли б Калокiр знав, як вразило й обурило в цю хвилину князя Святослава це промовлене ним слово. О, князь любив i поважав друзiв так само, як ненавидiв ворогiв. Та хiба може бути другом йому зрадник? - Не клади образи в сво╨ серце, - нiби вгадав його думки Калокiр, - я ще буду тобi дуже потрiбний. Ти станеш на Дуна© й потiм пiдеш на Русь, у майбутньому ти будеш ще часто говорити з iмператорами. Якщо я не потрiбен буду тобi як друг, буду свiдком у враждi з ними. Князь Святослав замислився. Вiн зна╨ цiну василiку! Калокiр уже не кри╨ться вiд нього, та й з чим може, здавалося б, критись спiйманий зрадник. Вiн говорить правду - вигнати зрадника легко, може, краще залишити його на страх iншим? - Гаразд! - промовив i посмiхнувся князь. - Не криюсь, пiсля всього, що сталось, василiк iмператора не може бути другом руського князя. Але син протевона може бути, як усi, i йти разом з воями. Iди, iди, Калокiре! Того ж дня, вже увечерi, Калокiр смиренно зайшов до намету князя Улiба - помолитись Христу... У Преславi князя Святослава зустрiв кесар Борис. Помiтно було, що вiн разом iз бо©лами сво©ми ждав ки©вського князя. Борис зустрiв Святослава далеко вiд города, на першому перевалi. У Золотiй палатi болгарських каганiв, де зiбрались усi боляри, визначнi бо©ли, кметi, кесар Борис говорив: - Я, з ласки тво╨©, кесар, вiд боляр, бо©лiв i всiх, iже суть пiд мо╨ю рукою, - чолом тобi б'ю, великий княже Святославе, i дякую за те, що заступився з воями сво©ми за скривджених болгар, а сам уклав з iмператорами почесний мир... - Не за себе я укладав мир, - сказав на це Святослав, - а також i за Болгарiю, хочу, аби була любов мiж нами, дондеже сонце ся╨. I якщо ця любов буде суща, нам не страшнi й iмператори. - То невже ж iмператор роме©в посмi╨ зламати мир з тобою? - щиро здивувався кесар Борис. - Якби я стояв пiд стiнами Константинополя, iмператор Iоанн не зламав би миру, - вiдповiв Святослав. - Я зробив, що мiг, ми умовились з iмператором, що вiн вийде з Болгарi© i йде до Константинополя, я залишаю Планину, iду до Дунаю... - Важкi лiта починаються для Болгарi©, - злякано промовив кесар Борис. - На заходi в нас неспокiйно - мусимо боротись iз комiто лами Шишманами, тут - велика ру©на, ти будеш далеко, аж на Дуна©, а потiм пiдеш на Русь. - Так, - сказав на це князь Святослав, - во© мо© рвуться на Русь, хочуть там бути, я також хочу бути в Ки╨вi-городi. Але боюсь я за Болгарiю, боюсь за людей ©© i тому стану на Дуна©. До того ж осiнь, кесарю, пiзно вже рушати в море. А щоб було спокiйно на Планинi i в горах i щоб безпечно в Преславi, залишу я тут свiй полк i во╨воду... - Воля твоя, - тихо сказав кесар Борис. - Знаю, як тобi важко, i не хотiв би тебе утруждати, княже. Але коли так болi╨ш за нас, залиш полк у Преславi. Хто ж буде тут тво©м во╨водою? - Во╨водою буде Свенелд, перший мiй муж. - О, про во╨воду Свенелда ми чули, - сказав кесар Борис. - За такого во╨воду дяка тобi, княже. Пiсля розмови з князем кесар Борис дав на честь його обiд. Тодi ожив палац болгарських каганiв, засяяли вогнi. Князь Святослав сидiв поруч iз кесарем i його жоною-василiсою, ще далi, за багатьма столами, - боляри, бо©ли, кметi. Вони ©ли, пили, жваво розмовляли мiж собою. А за завiсами, як це робилось у Константинополi, стояв хор преславського собору, боляри зачинали: - Многi лiта великому князевi Русi... I хор спiвав: - Многi лiта... Многi лiта... Многi лiта!.. Бо©ли кричали: - Многi лiта кесаревi Борису... I знову: - Многi лiта... Многi лiта... Многi лiта!.. Так у спiвах, славослов'i знову у спiвах проминула добра половина ночi... Князь Святослав повертався з Преслави до свого стану, що стояв у горах, пiзно. Нiч була темна, конi йшли сторожко, руки во©в лежали на мечах. Десь далеко в горах була гроза. Вiдлуння грому не докочувалось сюди, до Преслави. Але час вiд часу низько над обрi╨м на пiвденнiй, дуже темнiй, половинi неба пробiгала, як велетенська змiя, слiпуча блискавка. I тодi коротку мить видно було все, як удень, - скелi, дерева, що повисли над безоднею, вузьку стежку, по якiй ©хали вершники, кожен камiнчик i бадилину. Пiсля цього дуже довго навкруг було темно-темнiсiнько, навiть звуки ставали глухiшими, невиразними. Здавалось, що вершники ©дуть по дну моря. I думав князь Святослав про сварожичiв, якi у таку нiч сходять з неба, потай скрадаються над землею, нацiляються, метають перуновi стрiли, нiчний вогонь, що пробива╨ скелi, палить дерева, попелить поля, стереже й людину... А хiба не те саме робиться на землi? Небо й земля - як вони схожi! На бранях i в трудi живуть люди, ворогують i миряться мiж собою. Якщо труд - то труд, якщо брань - то брань; так, здавалося Святославу, i повиннi жити люди. Не осуджував вiн i чесно© бранi, коли люди вiч-на-вiч сходились у полi, щоб мечем i списом розв'язати распрю свою... Але все сво╨ життя осуджував князь Святослав тих, що потай, як тать уночi, пiдкрадались до ворога, що не чесно йшли на распрю й брань, а заходили з спини, отак, як оце сварожичi вночi, блукали над стомленою, темною землею. I коли всi сплять, кидали перуновi стрiли. I ще знав князь Святослав, що вiн довго й з великим трудом iде сво©м шляхом, намага╨ться розв'язати сво© сварки з iмператорами й кесарями чесно, в бою. Але не всi вони отак чесно одбивають його меч, а намагаються дiяти пiдступом, лжею. Лжу й пiдступи важко взнати. Десь ходить лжа близько вiд князя, хтось носить отру╨ну стрiлу бiля серця, поруч iз князем. Так хто ж серед людей на землi друг його, а хто ворог? Князь Святослав навiть зупинив коня. Зупинила коней i його дружина. Нiхто не говорив. Усi думали, що князь щось почув чи побачив, нiхто не ворушився. А князь сидiв на конi й дивився на пiвденну половину неба, де над обрi╨м, над високими чорними горами пробiгали й пробiгали, як вогнянi змi©, слiпучi блискавицi, де били й били в скелi, лiси, городи перуновi стрiли. РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ 1 Укладаючи з князем Святославом пiд Адрiанополем мир, iмператор Iоанн, звичайно, i гадки не мав його додержувати. I тiльки руськi во© рушили на Преславу й далi на схiд - став готуватись до вiйни. У цiй новiй вiйнi Iоанн Цимiсхiй мислив дiяти не таку як ранiше. Уже восени за його наказом у Болгарiю було закинуто багато лазутчикiв пiд виглядом купцiв i тасинарi©в* (*Тасинарi© - мiняйли грошей.). Маючи при собi мiхи з грiшми, вони розсипались у болгарських городах i селах, купували, що потрапляло пiд руку, обмiнювали грошi, а в той же час дiзнавались про все, що цiкавило iмператора. Повертаючись назад через перевали, лазутчики розповiдали, що Святослав iз сво©м вiйськом пiшов далеко, аж до Дунаю, i залишив небагато во©в, якi стоять край гiр i охороняють Преславу, Плиску, Данаю. Iмператор наказував лазутчикам добратись до Преслави, дiзнатись, де перебува╨ кесар Борис, зв'язатись з ним i болярами. Лазутчики розповiдали, що кесар Борис перебува╨ в Преславi, але нiхто не мiг добратись до нього. Взимку Iоанн Цимiсхiй дав ще один наказ: перекинути через гори в Болгарiю загони монокурсiв* (*Монокурси - шкiдники, диверсанти.), якi б ховались у лiсах i горах, залiтали в села, грабували й убивали люднiсть, а всiм говорили, що вони - во© князя Святослава. По всiй iмперi© в цей час збирали вiйсько, до Константинополя перекидались легiони з Азi©. I все це прямувало в Фракiю i Македонiю - там, у мiстах i селах вiд Солунi до Агатополя, над рiками Марiцою, Чунджею i Ардобою, на пiвденних схилах гiр озброювали i вчили друнги* (*Друнги - вiйськовi частини.) стратиги, топархи готували сво© турми i банди* (*Турми й банди - ополчення.). Вони вже стояли в бойовому порядку, на три-чотири милi загiн вiд загону, з тим, щоб перший загiн, побачивши ворога, дав гасло другому, той третьому, i так до самого стану й полководцiв; застави стояли й на всiх шляхах, що вели iз iмперi© на схiд i пiвнiч. Цим численним вiйськом у Фракi© й Македонi© керували Вард Склiр з братом Костянтином i патрикiй Петро - кращi полководцi iмперi©. Коли ж на узбережжi Пропонтиди зацвiла весна, а в горах, як доповiдали лазутчики, розтанули снiги й протряхли шляхи, iмператор Iоанн зробив великий вихiд iз Великого палацу до Влахерну, помолився там у храмi Спасителя i у храмi Богородицi. Пiсля цього, просто з олтаря храму, Iоанн вийшов на стiну Влахернського палацу i довго дивився, як на плесi Золотого Рогу триста кораблiв провадять бiй з уявним ворогом: сходяться i розходяться на веслах, пiднiмають i спускають вiтрила, кидають на воду грецький вогонь. Це було захоплююче видовище: у вечiрнiх сутiнках пливли великi кораблi, на яких горiло безлiч свiтильникiв, над плесом Золотого Рогу переливались вгорi зорi. Iмператор Iоанн був задоволений уявним бо╨м i, велiв видати всiм гребцям i во©нам, якi брали в ньому участь, нагороду. Друнгарiю ж флоту вiн велiв до свiтання вийти з Золотого Рогу, прямувати до гирла Дунаю й замкнути там вихiд лодiям князя Святослава. Сам же Iоанн, розумiючи, що цим самим вiн почина╨ вiйну проти Святослава i що тепер треба поспiшати, тi╨© ж ночi ви©жджа╨ на колiсницi до Адрiанополя. В Адрiанополi iмператор оглянув вiйська, сказав полководцям: - Настав час вирушати на князя Святослава... Обличчя полководцiв виказували, що вони давно ждали цього часу i готувались до нього. - Ми мусили восени укласти мир з князем Святославом, - продовжив Цимiсхiй, - бо у нас самих неспокiйно було в Азi© й у Константинополi. Зараз, дяка богу, в Азi© тихо, спокiй пану╨ в столицi. Ми повиннi негайно вирушати в гори i впасти, як грiм, на голови руських во©в. Вард Склiр, який добре пригадував сiчу минулого року, спробував висловити сво© побоювання. - Великий василевсе, - сказав вiн, - шляхи в горах ще не протряхли, нам треба пройти клiсури, де мчать зараз швидкi рiки... - Краще iти в горах у бездорiжжя, але не бачити ворога, - сердито вiдповiв йому iмператор, - анiж iти сухим шляхом, на якому стануть руси й болгари; краще переходити через рiки з водою, нiж через рiки власно© кровi; краще нам зараз воювати з руськими воями i небагатьма болгарами, анiж з русами й усi╨ю Болгарi╨ю, яка тiльки й жде весни... - Але, великий василевсе, - допомiг тодi Склiру начальник метальних машин Iоанн Куркуас, який тепер завжди хвалився, що вiн раз у життi вдало вiдповiв iмператору, - близько свято воскресiння Христа. - День воскресiння Христа близько, - згодився iмператор, - i в цей день нам належить, як християнам, одягти блискучi одежi, iти на пир, ©сти й пити. Але чому б нам не зустрiти свято воскресiння в Преславi? Це був другий випадок, коли Iоанн Куркуас допомiг iмператору, але всi полководцi проклинали Куркуаса. Тi╨© ж ночi на широкому шляху, що веде з Адрiанополя до Фiлiппополя i далi в гiрськi клiсури, зацокотiли копита багатьох коней - то Iоанн Цимiсхiй вiв сво╨ вiйсько на перевали. Водночас рушили турми фем з Агатополя, Совополя i Месемврi© - Iоанн хотiв зайти до Болгарi© з моря; iшли турми з Солунi, щоб пiдкрастись до Преслави з заходу, Понтом поспiшали у цей час до гирла Дунаю кораблi iмперi© з страшним грецьким вогнем. Iмператор Iоанн дiяв, як завжди: десь попереду в горах i селах Болгарi© чорну справу робили лазутчики й палi©, сам вiн, оточений безсмертними, ©хав пiд прапором iмперi©, попереду i слiдом за ним сунули закованi в броню вершники, тисячi оплiтiв тягли пороки, тарани. Начальником над усiм обозом iмператора Iоанн поставив проедра Василя, - вiн не хотiв, щоб проедр у час вiйни був у Константинополi. Вiн хотiв, щоб проедр був бiля нього. 2 У Преславi на чолi дружини, що стерегла город i палац, стояв во╨вода Свенелд. Гiнцi з гiр одразу ж, тiльки вiйсько роме©в увiйшло в клiсури, повiдомили його про зраду Iоанна, i гiрка посмiшка зiбрала зморшки на обличчi старого во╨води. Iмператор роме©в iшов не так, як руськi во©, вiн не посилав поперед себе гiнця з чорною стрiлою, не говорив: "Iду на ви!" Але зараз не час був думати про те, чому так дiяв василевс iмперi©. Зараз, i до того ж швидко, Свенелду треба було вирiшувати, що робити з сво╨ю дружиною. У нього було три шляхи: iти вперед - до клiсур i там зустрiти вiйсько Iоанна, iти назад, щоб з'╨днатись з Святославом, i, нарештi, стояти на мiсцi - прийняти тут бiй з вiйськами iмператора роме©в. Свенелд думав дати гасло Святославу й пiти назустрiч Iоанну, але слiдом за гiнцями вiд клiсур прибули гiнцi з iнших перевалiв, якi доповiдали, що ромейське вiйсько iде з кiлькох бокiв. I Свенелд зрозумiв, що йти йому вперед, у пастку, приготовлену Iоанном, не варто. Iти назад - в головi Свенелда один тiльки раз майнула ця думка, але вiн одразу ж одкинув ©©, бо ще нiколи в життi перед ворогом не вiдступав. Не вiдступить i перед Iоанном. Тому Свенелд вирiшив стояти в Преславi i ждати тут Iоанна. Не гаючи нi години, вiн послав у близькi городи, весела сво©х гiнцiв, щоб кликали болгар, оглянув вали й рови перед Преславою, дав наказ змiцнювати ©х, сам оглянув стiни Преслави, побував у Вишньому градi, де жив кесар Борис. У кесаря було якраз кiлька боляр. Коли Свенелд зайшов, вони вклонились йому й швидко вийшли. - Маю вiсть, - сказав тодi Свенелд, - що iмператор Iоанн з вiйськом iде до Преслави. - Як? Iмператор Iоанн розiрвав мир, не додержав слова?! - нiбито щиро здивувався кесар Борис. Темнi тiнi лежали на обличчi Свенелда. - Не додержав слова, - ствердив вiн, - i несе велике нещастя для болгар i русiв. Може, лiпше було б тобi, кесарю, не лишатись тут, а ви©хати до Дунаю, до князя Святослава? - Що скажуть болгари, - навiть обурився кесар, - коли я залишу Преславу в цю тяжку годину? Спасибi тобi, во╨водо, що мислиш про мене i болгар, але я буду тут i стоятиму поруч iз вами. - Нi, кесарю, стояти тобi з нами поруч у Преславi не треба. Ми захистимо Преславу, а роме© зможуть потрапити сюди, у Вишнiй град, тiльки тодi, як ми всi станемо трупами. Прощай, кесарю! Так i по©хав во╨вода Свенелд з Вишнього града. Коли ж кiнь його зник за ворiтьми, до кесаря знову зайшли боляри, i вiн ©м сказав: - Я мушу залишитись тут, а ви йдiть тепер у Преславу i дiйте так, щоб iмператор Iоанн швидше потрапив сюди, у Вишнiй град. Ще через день, темно© весняно© ночi, вiйсько Iмператора Iоанна пiдiйшло до Преслави, стало на полi. Тiльки почало свiтати, засурмили сурмачi, задзвенiли литаври, загули бубни. Пiднявши прапори, вiйсько роме©в рушило з трьох бокiв до Преслави. Але марно iмператор Iоанн сподiвався, що йому пощастить навальне взяти Преславу. Коли стало свiтати й на рожевому тлi неба окреслились стiни, роме© побачили, що там зiбралися руськi во©. Вони стояли супроти вiйська Iоанна щит бiля щита, наставивши списи, а з стiн мiста назустрiч ромеям уже летiли тисячi стрiл. Разом з воями, з невеликою вищою сво╨ю дружиною на конi, з мечем i щитом у руках сидiв во╨вода Свенелд. Вiн оглядав во©в - це був не полк, що боронив Преславу й Вишнiй град. Пiд стiнами Преслави набагато бiльше, нiж руських во©в, стояло селян i парикiв, що з усiх усюд поспiшали сюди, почувши клич Свенелда. Це були велика вже, добра дружина. Свенелд, правда, знав, що не один ворог сто©ть тепер перед ним, а ╨ в нього ворог i за спиною - кесар Борис, бо©ли, боляри. Але вже ранiше вiн звелiв i руським, i болгарським воям пильно дивитись уперед, та слухати й те, що робиться ззаду. А хiба у iмператора роме©в, що йде на Преславу, тiльки Свенелд з дружиною ворог? У нього вороги всi навкруг, навiть гори! Бiй розпалювався все дужче й дужче. Руськi во© не тiльки захищались. У той час, коли попереду них лучники гнали хмару стрiл, а пращники й метальники кидали з стiн гостре камiння, вони самi, тримаючи перед собою високi щити, з страхiтливим криком, який дуже добре знали i якого жахались вороги, рушили в наступ i одразу врiзались у колони роме©в, якi цього не ждали. Iоанн Цимiсхiй здалеку з високого пагорка стежив за вiйськом i наказував полководцям iти вперед, якнайшвидше одбивати наступ руських во©в. Але не роме©, а руськi во© все посувались i посувались вперед, на зеленому полi перед стiнами Преслави чорнiло багато трупiв. Руськi во© кричали переможно, а роме© кричали тепер вiд переляку, страху. Кiлька довгих, надзвичайно напружених, страшних годин билися руськi во© з ромеями. На полi бою лунали й лунали крики, бряжчали щити, дзвенiли сокири, свистiли стрiли. Роме© вiдступали. Iоанн Цимiсхiй лютував. - ╞х набагато бiльше, нiж доповiдали нашi лазутчики, - говорив iмператор, стоячи на пагорку з Вардом Склiром. - Нашi лазутчики не врахували болгар, - вiдповiв Склiр. - ©х набагато бiльше, нiж русiв, i всi вони б'ються на смерть. - Але що думають боляри? - лютував Цимiсхiй. - Зараз саме час, коли вони могли б ударити ззаду. - Я думаю, що руськi во© б'ються не тiльки тут, на полi, але й у городi... - Тодi пошли безсмертних. За наказом Iоанна з лiвого боку на руських во©в налетiли закованi в броню, озбро╨нi довгими списами безсмертнi. Руськi во© почули тупiт коней i зрозумiли, що замислили роме©. Але вони i на цей раз не вiдступили. Накидали на шляху, де мали пролетiти безсмертнi, чимало борiн, набили багато списiв, i конi казились, мчали з вершниками свiт за очi. Це був страшний кiнець Преславсько© сiчi. Цього дня на полi загинуло багато руськiх во©в. Набагато бiльше во©в втратив iмператор Iоанн. Але вiн не взяв, як думав, першим ударом Преславу, руськi во© не були переможепi. Тiльки тодi, коли почало темнiти, вiдступили вони за стiни, пiдняли мости, зачинили ворота. Кiлька днiв намагався Iоанн Цимiсхiй взяти Преславу. До нього з перевалiв пiдходило все нове й нове вiйсько. Багато разiв велiв Iоанн брати мiсто копi╨м, вже пiд стiни Преслави пiдтягли пороки й тарани. Iоанн Куркуас поставив сво© машини, що лили вогонь, катапульти викидали камiння... Захисники Преслави тепер уже не вiдкривали ворiт. Вони стояли на стiнах, гасили пожежi, кидали на роме©в камiння, лили гарячу смолу, засипали ©х стрiлами. Було й iнше - кiлька разiв у той час, коли бiй iшов пiд самими стiнами Преслави, в станi роме©в вчинялась тривога - то починали горiти метальнi машини, то летiли стрiли в спини. Уночi роме© боялись одходити вiд стану, бо хтось невiдомий близько блукав мiж скель. Нарештi розлютований Iоанн сказав Варду Склiру i Iоанну Куркуасу: - Я мушу зустрiчати свято воскресiння в Преславi. Якщо ви цього не зробите, я поведу вiйсько сам, а вас накажу повiсити! Тодi в п'ятницю почався новий наступ на Преславу. Вард Склiр, Iоанн Куркуас i всi полководцi знали, що ©м загрожу╨, якщо вони не вiзьмуть Преслави, обiцяли во©нам великi нагороди i дали ©м стiльки вина, що тi зовсiм сп'янiли. I коли Iоанн Куркуас з сво©ми метальними машинами почав щосили кидати камiння, а в стiни раптом вдарили тарани й пороки, роме© побiгли до стiн, заходились ставити драбини, з страшним, одчайдушним криком дерлись вгору. Мабуть, ще довго тривала б ця битва, i, мабуть, захисники Преслави бились би на ©© стiнах до загину, але ж у найстрашнiший час, коли руськi во© одбивали п'яних роме©в, стiнами текли потоки кровi, а над кожним витала смерть, хтось збив гаки й засови на воротах, вiдчинив ©х i дав шлях ворогу... Але й пiсля того Преслава ще не впала. Багато во©в одразу ж кинулись до ворiт, побачили там, схопили й пiдняли на списах бо©лiв i боляр, що зробили чорну справу. Во© стали грудьми бiля ворiт, бились сокирами, рiзались ножами. А коли всi во© зiйшли зi стiн, тодi й вони пiдняли щити й стали вiдходити до Вишнього града, що височiв на горi над Камчi╨ю, заскочили до гридницi й стали на ©© стiнах. Коли iмператор Iоанн за©хав до города, бiй там ще продовжувався. Зiйшовши з коня i стоячи на скелi, звiдки видно було Вишнiй град i гридницю перед ним, Iоанн зрозумiв, що роме© швидко не вiзьмуть гридницi, де збилось кiлька тисяч русiв i болгар. Вiн велiв палити ©©. Роме© тягли звiдусiль усе, що тiльки могло горiти, зi всiх бокiв пiдпалювали дерев'янi стiни гридницi, стiни града. День закiнчувався. Сонце зайшло за гори. Багряне море колихалось на заходi, а ще одно вогняне море буяло в Преславi. Загибав Вишнiй град - краса Болгарi©, у вогнi гинули руськi во©. Та ось руськi во© швидко почали виходити з цього вогняного моря. Вони ставали перед гридницею, бо вважали за краще вмерти зi збро╨ю в руках, анiж загибати у вогнi. Так почався останнiй бiй у Преславi. Зi всiх вулиць поспiшали до гридницi пiшi й кiннi роме©. Вони поволi оточували, оточували во©в, наступаючи на тих, якi стояли в полi. Во©в була тисяча, далi лишилось кiлькасот, ще далi - кiлька десяткiв. Вони помирали, але перед ними виростав вал з ворожих трупiв. I це було настiльки страшно, що навiть iмператор Цимiсхiй сказав: - Я ще не бачив, щоб хтось так помирав! Саме тодi примчали вершники й доповiли iмператору, що вони знайшли у Вишньому градi в кам'яному палацi кесаря Бориса. Iмператор Iоанн, почувши це, нi на хвилину не затримався, а, сiвши на коня i взявши з собою великий загiн безсмертних, помчав до палацу. Звiстка про кесаря Бориса дуже схвилювала iмператора: отже, Святослав тримав його у в'язницi у Вишньому градi, а вiйська роме©в наступали так швидко, що руськi во© не встигли його вивезти... "Швидше туди, швидше, - думав iмператор. - Я знiму з нього кайдани, виведу з в'язницi, живий кесар Болгарi© потрiбен менi бiльше, нiж Преслава!" Думав вiн i про iнше. Починаючи вiд Аспаруха i Омартога, як це добре знав Iоанн, болгарськi кесарi збирали в палацах сво©х у древнiй столицi Плисцi, а пiзнiше в Преславi нечуванi скарби. Про цi скарби знав весь свiт i, звичайно, iмператори Вiзантi©. Починаючи сво© вiйни з болгар