ула скласти угоду з iмперi╨ю, дочка iмператора Костянтина грекиня Феофано одводить меч вiд Вiзантi©, скерову╨ його проти полякiв, чехiв, Русi. Не турбувався проедр Василь i про пiвденнi межi Вiзантi©. Там, в Азi©, завжди було неспокiйно, Никифор Фока i Iоанн Цимiсхiй все сво╨ життя скоряли цi непокiрнi землi. Вард Склiр хотiв сiсти на Соломоновiм тронi, що ж, якщо вiн хоче зберегти сво╨ життя й честь, нехай повою╨ в Аравiйськiй пустелi. Разом з Вардом проедр розкидав по Азi© всiх його поплiчникiв, - пустеля велика, непокiрних земель багато, вони, як голоднi пси, блукатимуть у сипких пiсках, лизатимуть гаряче камiння, а в цей час проедр Василь робитиме сво© справи. Iнше турбувало тепер проедра Василя: пiвнiчнi й схiднi межi iмперi©... Доки Вiзантiя тремтiтиме перед Болгарi╨ю й Руссю, доки Константинополь здригатиметься вiд скаженого гiперборейського* (*Гiперборейський - пiвнiчний.) вiтру, доки Болгарiя й Русь загрожуватимуть Вiзантi©? Проедр Василь увесь час пильно стежив за Болгарi╨ю й знав, що в той час, коли iмператор Iоанн бився в Преславi й Доростолi, у захiдних волостях Болгарi© пiдняли повстання комiт* (*Комiт - правитель областi, комiтопул - син комiта.). Шишман та чотири його сини; спочатку батько, а потiм комiтопули Давид, Аарон, Мойсей i Саму©л невпинно поширювали сво╨ царство, нинi сидять у Веденi, готують похiд проти Вiзантi©. Неспокiйний був проедр i за Русь - там, як розповiдали купцi, пiсля загибелi Святослава сiв на престолi в Ки╨вi син Святослава Ярополк, два його брати князюють в iнших землях Русi. Але що думають князь Ярополк i його брати? Будуть вони мститись за смерть свого батька чи нi, чи не з'╨днаються вони, крий боже, з болгарськими Шишманами, чи не звернуться до римського папи або, що ще гiрше, до нiмецького iмператора? Вiйна! О, проедр Василь тремтiв, думаючи про вiйну з болгарами й русами. Якщо вона почнеться, Вiзантiя не тiльки не вигра╨ ©©, а втратить усе. 9 Проедр Василь поспiша╨. Вiн велить привести до Великого палацу кесаря Болгарi© Бориса й довго розмовля╨ з ним. Кесар Борис ма╨ жалюгiдний вигляд: темне платно на ньому вицвiле й ветхе, сам вiн схуд, збляк, у нього тремтять руки, очi клiпають. I не дивно - вiн нинi не кесар, а магiстр, iмператор Iоанн хижо поглузував з нього, Борис живе у Великому палацi як в'язень, з ним ╨ жона Марiя, дво╨ дiтей. Проедр цiкавиться здоров'ям Бориса, запиту╨ про його дружину Марiю й дiтей, розповiда╨ про те, що роблять у Болгарi© Шишмани. - Проклятi комiти! - вирива╨ться в Бориса. - Вони розривають Болгарiю на шматки, загублять ©©. Проедр Василь посмiха╨ться всiм сво©м безбородим обличчям, пiдбадьорю╨ Бориса: - Але Болгарiю ще можна врятувати, i Константинополь хоче так зробити. Що Шишмани - вони вискочки, самозванцi, в них нема╨ й краплини царсько© кровi. Борис розправля╨ плечi, в словах проедра рiшучiсть i упертiсть, вiн немарне нинi покликав його до себе. - Так, великий проедре. Шишмани - вискочки, самозванцi, ©х нiколи не пiдтримають болгари. Тодi проедр Василь переходить до дiла. - Покiйний iмператор Iоанн зробив недобре, забравши в тебе корону, - каже вiн, - але мертвих не судять. Боговiнчана десниця iмператорiв наших Василя й Костянтина у цей важкий для болгар час хоче повернути тобi корону каганiв, багряницю й сандалi©... Ти з братом сво©м Романом, - суворо й повагом каже проедр, - по©деш до Болгарi© й посядеш трон у Преславi. У сво©й борнi ти можеш розраховувати на повну помiч Вiзантi©. Борис низько схиля╨ться й цiлу╨ кощаву руку проедра Вiзантi©. Вiн негайно, не втрачаючи нi одного дня, ви©де до Болгарi©. Але з ким, з якою силою? - Проедре Василю, - каже вголос про це Борис, - на кого ж я можу покладатись у борнi з Шишманами? Проедр посмiха╨ться. - Кесарю Борисе, - глузливо цiдить вiн, - тiльки-но ти сам казав, що болгари нiколи не пiдтримають Шишманiв. Але тебе, сина Петра й онука Симеона, вони мусять пiдтримати? Звичайно, надiятись на те, що ти одразу збереш вiйсько, не доводиться. Земля в Болгарi© надто гаряча, ти мусиш дiяти спроквола, повiльно, спираючись на боляр, бо©лiв, кметiв* (*Боляри, бо©ли, кметi - бояри, вiйськовi начальники, управителi областей.). Дати тобi сво╨ вiйсько не можу, бо тодi Вiзантiя мусить почати вiйну з Шишманами, а робити зараз цього не варто. Ти i тiльки ти повинен почати повстання проти Шишманiв - для початку я тобi дам невелику дружину з легiонерiв, сам збирай вiйсько в Болгарi©. - А корона? - вирвалося у майбутнього кесаря. - Тобi вiдомо, - спокiйно вiдповiв на це проедр Василь, - що Iоанн Цимiсхiй вiддав корону болгарських каганiв у святу Софiю. Там вона й лежатиме, а коли сядеш на престолi в Преславi, одержиш корону. Кесарю - кесареве! Вiдступати? Нi, кесаревi Борису вже пiзно це робити. Проедр Василь поверта╨ йому корону, але одягти ©© на голову мусить сам Борис. Що ж, у кесаря нi з чого вибирати! Проедр Василь запрошу╨ до сво©х поко©в у Великому палацi патрикiя Феодора. Муж цей був одним з найбагатших людей Константинополя, вславився тим, що торгував десяток лiт з русами, смiливо перетинав кожно© весни Руське море й пiдiймався вгору Днiпром до Ки╨ва, де мав свiй двiр, склепи, рабiв, на осiнь повертався з навантаженими всяким добром хеландiями до Константинополя, - його навiть прозивали Феодором Боре╨м* (*Борей, Бореас - пiвнiчний вiтер, пiвнiч (гр.).). Проедр Василь добре знав патрикiя Феодора, не раз запрошував його до Великого палацу, щоб довiдатись про далеку Русь; були випадки, коли проедр давав Феодору й важливiшi завдання (купцi Вiзантi© завжди були очима iмператорiв у чужих землях), саме Феодора Борея посилав проедр з василiками до печенiзького кагана* (*Каган - князь.) Курi, коли Iоанн Цимiсхiй замислив убити князя Святослава. I патрикiй Феодор виконав тодi завдання Цимiсхiя, знайшов над Днiпром Курю, дав йому двiстi кентинарi©в, а каган навеснi дiждався князя - вбив його на островi Хортицi. Тепер проедр Василь i патрикiй Феодор зустрiлися як давнi знайомi, друзi. - Я чув, патрикiю Феодоре, - почав розмову проедр, - що ти тiльки-но прибув з Ки╨ва. - Так, проедре Василю, я прибув з Ки╨ва три днi тому. - Ти ©хав морем? - Нi, по Борисфену й Понтом я боявся ©хати. На цей раз я ©хав кiньми через землi тиверцiв i уличiв, а потiм через Болгарiю. - I, чув я, ти знову вируша╨ш до Ки╨ва? - Зараз зима i всi шляхи на Русь закритi, але навеснi я неодмiнно ви©ду в Ки©в. - Ти - справжнiй рус! - засмiявся проедр. - Руса з мене нiколи не буде, - жартом на жарт вiдповiв патрикiй Феодор, - хоч багато русiв вважають мене сво©м роме╨м. - Ти, казали менi, навiть ма╨тки ма╨ш на Русi? Феодор Борей посмiхнувся. - Купець, який торгу╨ в чужих землях, мусить молитись сво©м i чужим богам. - Але вiру╨ш ти в ╨диного бога? - А вiрую тiльки в ╨диного бога, i iмператори Вiзантi©, й ти, проедре Василю, це зна╨те. - Так, iмператори знають i вдячнi тобi. Ти зробив велику послугу, вбивши Святослава. - Я нiколи нiкого не вбивав, - суворо промовив патрикiй Феодор, - князя Святослава вбив каган Куря. - За наше золото... - Так, золото було наше, - згодився Феодор. - А тобi не страшно там, у городi Ки╨вi? - А чого ж менi боятись? Не один я сиджу в Ки╨вi, ╨ там нашi купцi, i, крiм мене, двори ©хнi ╨ на пiвночi Русi - в Новгородi. Торгу╨мо, проедре Василю, i торгу╨мо непогано. Багата земля Русь, нам ╨ що ©м продати, ще бiльше можемо купити в них. - А як руси ставляться до наших купцiв? - Добре! Руси, проедре, дуже мирнi люди i нiколи не обдурять, не скривдять купця. Вони страшнi тiльки тодi, коли хтось iз збро╨ю вдира╨ться до них... А ми, вибачай менi на словi, вдира╨мось i вдира╨мось до них. - Слухай, патрикiю, - проедр схопився з крiсла й пройшов кiлька разiв по палатi, - зараз Вiзантiя не хоче й не ма╨ сили вдиратись на Русь. Годi! Я сам бачив вiйсько ©хнього князя Iгоря пiд Константинополем, Святослава - на Дуна©... Дяка богу, що цей варвар убитий. А нинi що робиться на Русi? - Що саме тебе цiкавить, проедре? - Великий палац ки©вських князiв. Патрикiй Феодор посмiхнувся. - Такого Великого палацу, як наш константинопольський, в Ки╨вi нема╨. - Мене цiкавить не сам палац, а князi. - Розумiю... на Русi нинi сидять сини князя Святослава. - Скiльки ©х? - У Ки╨вi сидить Ярополк, пiд Ки╨вом у землi древлян - Олег, вони - сини Святослава й угорсько© князiвни, а ще один, князь Володимир, сидить у Новгородi - вiн син князя Святослава й рабинi. Проедр Василь здригнувся: син iмператора й рабинi не мiг чути цих слiв. - А хто з них, - запитав вiн, - найкращий, себто з ким найлегше розмовляти? Чу╨ш, патрикiю, зараз ми не можемо воювати з Руссю, я хочу з нею розмовляти. - Ти робиш добре, проедре, з Руссю краще не воювати, а розмовляти й торгувати. Колишнi iмператори нашi, на жаль, цього не робили, коли ж ми так будемо поводитись на Русi, тодi швидше можна буде ©© й скорити... - Я бачу, що ти мене розумi╨ш, патрикiю! Гаразд, будемо дiяти. То який же князь руський найбiльш придатний для Вiзантi©? - Тiльки ки©вський князь Ярополк. Вiн - християнин, дуже любить славу, ненавидить братiв сво©х, особливо сина рабинi Володимира. - Вiн одружений? - Нi, проедре. Тебе, бачу, i це цiкавить... - Цiкавить, i навiть дуже, бо ти по©деш весною до Ки╨ва не тiльки як купець, а як наш посол, разом з тобою по©де кiлька слiв, а може, i ╨пископ... По дорозi до Ки╨ва ви мусите знайти печенiгiв. - Ти замислив убити Ярополка? - Зовсiм нi! Навпаки, ти знайдеш печенiзького кагана. - Курю? - Нi. Курю вже знають, вiн для цього не годиться. Ти знайдеш iншого кагана, даси йому золото, щоб вiн ©хав до Ки╨ва й уклав мир з Ярополком... - Мир з Ярополком? Почекай, проедре! Знайти кагана, який вiзьме наше золото й укладе мир з Ярополком, дуже легко, але навiщо це? Я нiчого не розумiю, проедре I - Пiзнiше ти все зрозумi╨ш... А тим часом слiдом за печенiгами ви по©дете до Ки╨ва, повезете князевi Ярополку дари, укладете з ним мир, а крiм того, повезете може князевi й жону. - О проедре, я бачу, ти хочеш учинити князевi Яропол ку брань бiльшу, нiж покiйний iмператор. - На цей раз брань буде без кровi. - А навiщо кров? Золотом, проедре, а коли до цього додати ще й жону, можна досягнути бiльше, нiж на бранi.. 10 Над самим берегом Тiбру, на кам'янистому пагорбi Ватiканi, оточена ровом i валами, сто©ть похмура кам'яна споруда з вежами, високими стiнами, мостом, що пiдiйма╨ться на нiч, важкими залiзними ворiтьми. Такi ж споруди видно й на iнших горах - Авентiнi, Квiрiналi, Капiтолi©, - всi цi фортецi охороняли колись древнiй Рим, що розкинувся понад Тiбром i в долинах, його величнi храми, палаци, форуми, базилiки, пам'ятники, багатства. Та споруда на Ватiканському пагорбi над Тiбром - це не тiльки фортеця - колись пiд ©© стiнами точились жорстокi бо©, лилась людська кров, нинi ж тут живе з сво©м конклавом намiсник бога на землi - римський папа. У пiзню годину ночi ще один папа, на цей раз Бенедикт VII, не спить, вiн сидить i розмовля╨ з ╨пископом Львом, який тiльки ввечерi прибув до Рима з Константинополя, куди ©здив потай, як купець. - Отже, iмператора Iоанна не стало... - Так, всесвятiший, господь бог покликав його до себе. - Певен, що господь бог вiддасть його душу тiльки дияволу. Цей вiрменський полководець наробив нам стiльки лиха в Середземному морi, як нi один iз iмператорiв Вiзантi©. Отже, зараз на престолi в Константинополi сидять Василь i Костянтин. - Над ними сто©ть все той же проедр Василь. - О - посмiха╨ться папа, - цей проедр - хитра лисиця, але вiн не поведе легiонiв, як Iоанн. - Це правда, - згоджу╨ться ╨пископ, - вiн, звичайно, не поведе легiонiв, але в Константинополi я чув, що проедр Василь дав волю кесаревi Борису й той уже ви©хав до Болгарi©, а на Русь вiн збира╨ться послати сво©х слiв i ╨пископiв. ╙пископ замовка╨. У палатi, де вони сидять, пану╨ тиша. Через якийсь час чути дзвiн нiчно© сторожi на вежах Ватiкану, ось долинули такi ж, глухiшi, звуки - вiдгукнулись Квiрiнал, Капiтолiй... Пiзно, скоро, либонь, i свiтатиме, ╨пископ нестерпно хоче спати. Але папа не вiдпуска╨ його, схилившись на стiл, дума╨. Зовнi нiщо не виказу╨, якi важкi й складнi турботи бентежать душу найсвятiшого, на безбородому, висхлому, блiдому обличчi не ворушиться жоден м'яз, очi в папи примруженi, на тонких синюватих вустах лежить м'яка посмiшка. У головi папи пролiта╨ тисяча дум, старече його серце часто колотиться вiд напруги, схованi пiд скатеркою стола пальцi стискуються й стискуються в кулаки. З Ватiканського пагорба видно вдень гори, долини, Рим. Та папа Бенедикт бачить звiдси далi, бiльше, вiн згаду╨ давню Римську iмперiю, цезарiв ©© i iмператорiв, силу, вiд яко© колись здригався весь свiт. Римська iмперiя! О, ©© уже нема╨, уся пiвнiчна й середня частина давньо© iмперi© захоплена нiмцями, пiвдень пiвострова й острови бiля нього належать Вiзантi©. Нiмецька iмперiя на пiвночi й Схiдна Римська на сходi - цi двi iмперi© владують зараз у свiтi, вони загрожують знищити i все те, що лишилось вiд iмперi© цезарiв, загрожують самому Риму. Тому папа Бенедикт з глибокою подякою згаду╨ свого попередника папу Iоанна XII, - у той час коли нiмецький король Оттон I захопив Пiвнiчну Iталiю, брав городи Середньо© Iталi© i вже загрожував Риму, папа Iоанн XII одним помахом руки зумiв зупинити орди Оттона, не допустив ©х до Рима. Це нагадувало чудо, але насправдi про нього тут не було й мови: король Оттон I не мав сили посуватись далi в Iталi©, гiнцi з пiвночi повiдомляли, що там усе частiше й частiше траплялись сутички з уграми. Найбiльше ж турбувала Оттона Вiзантiя - iмператори роме©в, либонь, насилають на них угрiв, щоб потiм ударити самим. Оттон I пише папi Iоанну XII, що вiн згоден зупинити сво╨ вiйсько й не пiде на Рим, але вимага╨, щоб папа коронував його як iмператора Нiмецько© iмперi©, що вiднинi називатиметься Священною Римською iмперi╨ю. Священна Римська iмперiя нiмцiв - це було зухвальство й просто божевiлля, - нiколи нiмецькi королi не були iмператорами, нiколи Нiмеччина не була iмперi╨ю, нiколи Нiмеччина не мала будь-якого вiдношення до Риму, якби, зрештою. Нiмецька iмперiя й виникла, то чому вона мала бути Римською та ще й Священною? Папа розумi╨, що кри╨ться за вимогою нiмецького короля. Iмперiя цезарiв зникла i нiколи вже не постане, на змiну ©й у Константинополi виникла Схiдна Римська iмперiя, що намага╨ться поглинути весь свiт, нинi ©й можуть протистояти тiльки нiмецькi королi, - папа Iоанн згоджу╨ться коронувати Оттона. Але Iоанн хоче мати нагороду за корону, яку вiн передасть Оттону, й тому вимага╨, щоб новий, висвячений ним на престол нiмецький iмператор визнав, що папи також мають звання iмператорiв, що пiд ©хньою рукою повиннi бути Рим, Iталiя, всi кра©ни Заходу, главенство над александрiйською, антiохiйською, ╨русалимською й константинопольською церквами. Папа Iоанн не тiльки вимагав, вiн доводив, що цi права були нiбито подарованi папам римським iмператором Костянтином, що той дарував ©м, крiм того, вищу судову законодавчу владу в церквi, право змiщення ╨пископiв i суду над ними. Король Оттон знав, що Костянтинiв дар - це вигадка пап, але, бажаючи стати iмператором, ствердив права ватiканського престолу, за що й одержав з рук папи золоту корону. Так завдяки папам виникла нова Нiмецька iмперiя, що назвалась Священною Римською iмперi╨ю, папи ж одержали пiдтвердження Костянтинового дару й збройну допомогу нових нiмецьких iмператорiв. Папам тiсно було в городi Ромула i Рема, вони мрiяли про древню Римську iмперiю, про владу над усiм свiтом, хоч не мали нi сили, нi вiйська. Проте в ©хнiх руках лишалась сила, з допомогою яко© можна було зробити набагато бiльше, нiж збро╨ю, - тисячi священнослужителiв, що сидiли в Римi й розсiялись по всьому свiту, дiяли там хрестом, щоб колись, може, утвердити сво© права мечем. У цьому папам пощастило. Слуги Ватiкану стали духовними наставниками нiмецьких iмператорiв, вони окатоличили польських i чеських королiв, стояли вже бiля престолiв у Францi©, Англi©, весь Захiд заливала хвиля католицизму. Нiчого не могли вдiяти слуги Ватiкану на Сходi. Не лише папа Бенедикт, вже кiлька його попередникiв думали й дбали про окатоличення слов'янських земель, ще року 956-го в Нiмеччинi при Магдебурзькому ╨пископствi було створено двi новi ╨пархi© - "Раrtibus infidelium"* (*Раrtibus infidelium - областi язичникiв (латан.)) - для Польщi й для Русi. Самочинно створивши цi ╨пархi©, Оттон I i папа Iоанн XII дiють i далi: призначають "╨пископом руським" Адальберта, посилають його до Ки╨ва. Проте княгиня Ольга одразу збагнула, чого прагнуть нiмецький iмператор i римський папа, - не стала навiть розмовляти з "╨пископом руським", люди ж руськi вигнали Адальберта з Ки╨ва, а весь його почет перебили. - Ми також почнемо розмову з ки©вським князем, - пiдводить нарештi голову й каже ╨пископу Льву папа Бенедикт. - Ти не будеш довго спочивати, ╨пископе, а ви©деш через кiлька днiв у Кведлiнбург, далi - на Русь. ╙пископ дивиться на папу зляканими очима. - Боюсь, що мене там жде доля Адальберта. - Iсторiя з Адальбертом не повинна повторитись, - заспоко©в переляканого ╨пископа папа. - ╙пархi© для язичникiв нинi не iсну╨, руського ╨пископа в Магдебурзi нема╨, а говорити з руськими князями ми можемо й мусимо. - Цi князi - язичники, варвари! - Нi, варвара й язичника князя Святослава вже нема╨. Iмператор Оттон повiдомив мене, що в Ки╨вi сидить син його Ярополк. Вiн - християнин, його оточують знатнi люди, серед яких чимало християн, а дехто потай сповiда╨ й нашу вiру. Ти, ╨пископе, на шляху до Ки╨ва за©деш в Кведлiнбург i матимеш розмову з Оттоном. Бажано, щоб вiн послав з тобою свою людину, звичайно, як священика. Ми, - закiнчу╨ вiн, - пошлемо сво©х слiв у Ки©в, а за ними пiдуть легiони Оттона або ж, навпаки, нехай Оттон посила╨ спочатку сво© легiони, ми пiдемо на Русь i слiдом за ними! На берегах Тiбру тихо. Рим спить. Час спочити й папi. РОЗДIЛ ТРЕТIЙ 1 Кесар Борис, залишивши Константинополь, швидко проминув Аркадiополь i Адрiанополь, бо весь пiвдень Болгарi© був захоплений акритами* (*Акрити - прикордоннi вiйська Вiзантi©.), i вже наближався до Родопiв* (*Родопи - Ватiканськi гори.), бачив удалинi зеленi передгiр'я, бiлi, вкритi снiгами вершини хребта. Вiн був не один, поряд з ним на конi ©хав брат Роман, ©х оточувала сотня переодягнутих у болгарський одяг легiонерiв - все, що мiг дати йому проедр Василь. Звичайно, покладатись на цю збройну силу не доводилось, - що сотня легiонерiв для кесаря Бориса, який жадав захопити батькiвський стiл i вiдбити в Шишманiв усю Болгарiю? Через це кесар, пере©жджаючи ночами вiд града до града i вiд села до села, розшукував старих бо©лiв, кметiв i боляр просив у них помочi, радився, як йому бути? Кметi й боляри у розмовах з Борисом охоче пiдтримували його, але коли доходило до дiла й коли кесар просив дати помiч - грошi, а найпаче людей, - назбирали ©х сотню, обiцяли ще прислати пiзнiше. Так i наближався кесар до Родопiв - з сотнею переодягнутих легiонерiв та молодих боляр; вiн гнiвався на проедра Василя, що дав йому не легiон закованих у броню во©нiв, а нечисленну й кволу дружину, скоса поглядав на брата Романа, якого проедр послав з ним, - допомогти той не може, а дума╨, либонь, сам про корону кесаря, - вiн лютував, що не може надiти на голову корону болгарських каганiв, а скрада╨ться в Болгарi©, як злодiй. Кесар Борис надiявся, що коли промине клiсури* (*Клiсури - гiрськi ущелини.) в Родопах, наблизиться до древньо© Преслави, то там його зустрiнуть боляри, якi оточували його в Золотiй палатi преславського палацу, там вiн збере во©в, пiде з ними проти Шишманiв. Якось уранцi, коли кесар Борис, переночувавши з дружиною у вiвчарських катунах* (*Катун - хижа чабана.) на одному з перевалiв, прокинувся на свiтаннi i хотiв продовжувати путь, вiн побачив багатьох болгар - засмаглих вiд сонця й вiтрiв, в убогому одязi, iз звiрячими шкурами на плечах. "Либонь, вiвчарi", - подумав кесар Борис, позираючи, як цi люди, збившись купками попiд кущами, стоять i пильнують за ними. - Дружино! - крикнув кесар Борис, накидаючи на плечi чорне корзно й готуючись стрибнути в сiдло. - Ми ©демо далi, на Преславу... Сiсти на коня кесар не змiг, нiхто з дружини його не ворухнувся. Болгари, що юрмились пiд кущами, рушили вперед, розгортались пiвколом. - Хто ви? - заволав Борис. - Ми - болгари, - вiдповiв бородатий сивий чоловiк, бiля пояса якого кесар помiтив довгий меч. - То добре, - сказав кесар Борис, який зрадiв, побачивши тут, у горах, так багато болгар. - Тодi слухайте! Я - син покiйного кесаря вашого Петра, онук кагана Симеона Борис, i також був вашим кесарем... Царство мi* (*Царство мi - царство мо╨ (болг.).), - натхненно заволав вiн, - рiдна земле, я повертаюсь до тебе! Суворi й замисленi були обличчя в людей, що зустрiли колишнього кесаря. - Ти сказав правду, - промовив бородатий болгарин, - у нас був каган Симеон, нехай буде прощен, мав i сина Петра, але онука його Бориса ми не зна╨мо й не хочемо знати. Ти помилився, Борисе! Це не твоя земля! Ти ж не болгарин, а гречин, пес роме©в. - Як смi╨ш ти, раб, так говорити зi мною - кесарем Болгарi©? Обличчя у бородатого було суворе й безжальне. - Не сам я говорю, так говорить вся Болгарiя, земля i люди... Геть, гречине! Борис вихопив меч. - Дружино! - пролунав його сухий, хрипкий голос. Та що це? Озирнувшись, вiн побачив, що легiонери схоплюються на коней i вдають спини, а болярськi синки чимдужче кидаються мiж скель i кущiв. Меч затремтiв у руках Бориса, але не схитнулась рука в бородатого чоловiка - вiн вцiлив кесаревi просто в череп. Люди, якi зустрiли кесарiв-утiкачiв на перевалах Родопiв, були зовсiм не вiвчарями, а воями. Залишивши мертве тiло Бориса на поживу воронам i взявши з собою Романа, вони попрямували стежками мiж скель i кущiв до ущелини, де паслися ©хнi конi, осiдлали ©х i рушили в гори. Через тиждень во© опинились у Воденi - фортецi, що прита©лась на крутiй скелi над бурхливим потоком серед гiр i долин, - це була нова столиця Болгарi©. У Воденi сидiв тодi Саму©л - наймолодший син комiта Миколи Шишмана, який у грiзнi часи, коли над Дуна╨м, у Родопах, а потiм i на долинi йшла запекла боротьба мiж Iоанном Цимiсхi╨м i князем Святсславом i коли болгарськi кесарi Петро й син його Борис запродались iмператорам, у грiзний той час комiт Шишман оголосив вiльною Захiдну Болгарiю, а себе - ворогом Вiзантi©. Батька пiдтримали й комiтопули, чотири його сини - Давид, Мойсей, Аарон, Саму©л. Проте слiд сказати, що Микола Шишман i син його Давид, який пiсля смертi батька заступив його мiсце, не зробили того, що могли, й мусили зробити. Це до них, взявши древню столицю Болгарi© Преславу, звертався князь Святослав, пропонував з'╨днати сили, щоб бити вiйсько iмператора Iоанна Цимiсхiя у долинi за Родопами, бiля Аркадiополя й Адрiанополя. Вони не пiшли на помiч Святославу, не вдарили в спину Цимiсхiю, домовитi, багатi комiтопули у цей важкий, вирiшальний для Русi й Болгарi© час сидiли в сво©х городах i областях, ждали, хто ж переможе - Цимiсхiй чи Святослав, - i навiть тодi, коли перемiг Святослав, не пiшли до нього, вичiкували, коли руськi во© залишать Преславу, Доростол, щоб самим узяти в сво© руки всю Болгарiю. Це була велика помилка комiтопулiв Шишманiв, велике нещастя для Болгарi©, наслiдки якого виявились набагато пiзнiше - через сотню лiт. А тодi сталось так, що, коли руський князь Святослав пiшов, уклавши мир з ромеями, за Дунай i коли Шишмани кинулись визволяти й з'╨днувати Болгарiю, робити це було вже пiзно - вся Схiдна Болгарiя з ©© рiками й долинами була захоплена ромеями. Шишманам залишились гори й полонини на заходi. Микола Шишман i сини його мужньо боролись з Вiзантi╨ю, всi останнi, найтяжчi, роки життя старого Шишмана минули на конi, вiн визволяв новi й новi городи, у древнiх болгарських харатiях* (*Харатiя - пергамент з шкiри.) написано, що вiн i помер, сидячи на конi. Проте старого Шишмана, а деякий час i його синiв губило намагання триматись осторонь бурхливих подiй, якi вiдбувалися в Схiднiй Болгарi©, вони не розумiли, що там i тiльки там - над Дуна╨м i Руським морем, на широких долинах i над рiками - вирiшу╨ться й буде вирiшена доля Болгарi©, вони прагнули безкровно© борнi, а за це й довелося розплачуватись рiками кровi. I ця жорстока, невблаганна й неминуча брань з Вiзантi╨ю наближалась. Iмператор Iоанн Цимiсхiй, уклавши мир з князем Святославом i пообiцявши звiльнити Схiдну Болгарiю, не додержав та й не думав додержувати свого слова - його акрити стоять над Дуна╨м i в долинi, йдуть i йдуть у гори. Пiсля смертi Цимiсхiя те ж саме робить проедр Василь, що править Вiзантi╨ю вiд iменi молодих iмператорiв Василя й Костянтина, - вiн оголошу╨ саму справжню вiйну болгарам, посила╨ легiони проти Шишманiв. Що ж робить i що ма╨ робити Давид Шишман? Вся Схiдна Болгарiя захоплена ромеями, руськi во© пiшли за Дунай, а ©хнiй князь Святослав, кажуть, убитий на Хортицi, Захiдна Болгарiя лиша╨ться вiч-на-вiч з сво©м ворогом Вiзантi╨ю. I, шукаючи собi помочi й спiльникiв, Давид посила╨ послiв у Кведлiнбург до нiмецького iмператора Оттона I, який обiця╨ допомогти Давиду, але нiколи пальцем об палець не вдарить, щоб це зробити, - муж вiзантiйсько© принцеси Феофано дума╨ про iнтереси не Болгарi©, а Вiзантi©. У цей же час Давид прийма╨ послiв вiд папи римського Бенедикта, що, виявля╨ться, багато чув i зна╨ про кровопролитну вiйну в Болгарi©, обiця╨ допомогу в боротьбi з Вiзантi╨ю. Давид, звичайно, вiрить у це, бо нема╨ в свiтi ворогiв лютiших, нiж ромейськi iмператори з патрiархами й римський папа. Папа посила╨ Давиду на знак сво╨© прихильностi корону з священного города Рима. Проти римсько© корони пролунав один тiльки голос - патрiарха Дамiана, який, проклятий константинопольським патрiархом, пiсля Доростольсько© битви тiка╨ в Захiдну Болгарiю до Шишманiв i разом з ними пере©жджа╨ з столицi до столицi. Але це дуже несмiливий голос - патрiарх Дамiан дожива╨ вже останнi днi на свiтi. Втiм, корона так i не знадобилась Давиду Шишману - якщо папа римський дi╨ хрестом, то Вiзантiя дi╨ мечем: пiд городом Сера роме© вбивають у бою Давида, Мойсей пада╨ мертвий, вбитий ромеями з-за рогу, - у Захiднiй Болгарi© залишаються два сини старого Шишмана: Саму©л, що сидить у Воденi, та ще Аарон, що править у Средцi. Кесаревича Романа привели до комiта Саму©ла босого, бо вiн розбив сво© черевики в далекiй дорозi, з непокритою головою, у чорнiй вiд пороху сорочцi й таких самих ногавицях. - Що це? Кого ти привiз, во╨водо Петре? - звернувся Саму©л до бородатого во©на, що супроводжував Романа. - Вартуючи на схилах Родопiв, ми побачили загiн, що ©хав вiд Аркадiополя в клiсури, довго стежили за ним, оточили. На чолi цього загону, виявилось, ©хав колишнiй кесар Болгарi© Борис, вiн пiдняв проти нас меч, i ми його вбили. - Ти зробив справедливо, во╨водо Петре, - дружина моя й усi болгари давно вирiшили вбити Бориса, тiльки вiн посмi╨ переступити межi Болгарi©. Грецький кесар нам не потрiбний. Годi! Але хто це? - Брат Бориса - Роман, - вiдповiв во╨вода Петро. - Вони ©хали разом. - Ха-ха-ха! - засмiявся Саму©л. - Отже, роме© посилали сюди двох кесарiв разом. - Нi! - подав тодi голос Роман, що досi стояв мовчки. придивляючись до молодого Шишмана, про якого вiн чув колись ще тут, у Болгарi©, а пiзнiше в Константинополi. - Нi? - далi смiявся Саму©л. - Гаразд, ти зараз сам менi про все розкажеш. Iди, Петре, - звернувся вiн до во╨води, - ти, либонь, дуже стомився? - Так, комiте, дорога була далека. Мо© во© стоять пiд дверима. - Добре! I во╨вода Петро вийшов. Саму©л встав з крiсла, пiдiйшов до вiкна, звiдки було видно гори, долини. - Як же ти, кесаревичу Романе, опинився тут? - обернувся до нього й запитав Саму©л. Роман вирiшив говорити правду. Втiм, з чим вiн мiг критись? - Недавно проедр Василь велiв Борисовi ©хати в Болгарiю й починати повстання проти тебе, а менi супроводжувати брата... - Отже, Вiзантiя послала Бориса в Болгарiю як кесаря? - Проедр Василь назвав його кесарем i обiцяв повернути корону, тiльки вiн дiйде до Преслави. - Хитро дi╨ Вiзантiя, - засмiявся Саму©л. - Як i завжди, загрiба╨ жар чужими руками. А ти? Чого ти ©хав з Борисом? Ти що ж, також хотiв стати кесарем? Роман заплющив очi, стиснув уста, на обличчi його вiдбився неймовiрний бiль. - Я - кесар?! - пролунало в палатi. - Слухай, комiте Саму©ле, ти жарту╨ш, бо зна╨ш - я нiколи в життi не зможу i не хочу бути кесарем Болгарi©... - Нi, я не жартую i не знаю, чому ти ©хав з братом Менi здавалось, що коли загиба╨ один кесар, корону одяга╨ його брат. Роман крикнув: - Я говорю правду, як перед богом! Я не хотiв i не хочу бути кесарем Болгарi©, бо я не людина, Iоанн Цимiс хiй забрав у мене все, все... - Ти про що говориш? Роман подивився на Саму©ла очима, в яких була пустка, безнадiйнiсть. - Вiн оскопив мене, - сказав Роман, обхопивши голову руками. Комiт Саму©л стежив за Романом, що стояв перед ним розтрощений, знiвечений, напiвлюдина. - Романе! - голосно покликав вiн його. Той пiдняв голову, й Саму©л побачив на очах його сльози. - Слухай, Романе! - звернувся вiн. - А ти служитимеш менi? Роман здригнувся, пiдняв голову. Невже й оцей комiтопул вважа╨, що вiн не людина, невже вiн хоче зробити його - сина кесаря - сво©м рабом? - Служити тобi? Не знаю, комiте Саму©ле, як би я мiг служити тобi. - Ти мене, мабуть, не зрозумiв, а може, i я не так висловився, Романе, - промовив Саму©л. - Чи хочеш ти разом зi мною служити болгарам? - Болгарам? - одразу ж вiдповiв Роман. - Згоден. - Ти й служитимеш ©м... Я призначаю тебе головним начальником свого вiйська, що сто©ть у Скопi©, на Вардарi. - Спасибi, комiте, за честь i довiру, - тихо промовив вiн. - Я згоден служити тобi й болгарам. Вiр менi зроблю все щоб помститись ромеям. 2 Меч i щит князя Святослава! Прийнявши ©х з рук во©в, якi вцiлiли пiсля бою на Хортицi, князь Ярополк сам однiс батькiвську зброю на Гору, велiв почепити на стiнi в Золотiй палатi. Там вона й висiла на свiжих грабових кiлочках - поряд з шоломами й топорами перших князiв ки©вських Кия й Щека, поряд iз щитом Олега, погнутими й пощербленими доспiхами князя Iгоря. Меч i щит князя Святослава! Прийнявши ©х з рук во©в, князь Ярополк дав роту берегти мир i тишу в рiднiй землi, боротись з ворогами, не шкодувати нi сил сво©х, нi життя! Проте, даючи цю роту й пiзнiше, коли меч i щит висiли вже в Золотiй палатi, князь Ярополк думав iншу, свою думу. Це почалось давно, либонь, ще з дитячих лiт, коли пiсля смертi матерi Предслави його взяла в свiй терем, виховувала княгиня Ольга. Ярополк рiс у розкошах, достатках, баба-княгиня оточила його турботами й любов'ю, сама християнка, потай вiд отця охрестила онука, щоб навчити молодого князя володiти збро╨ю, призначила йому вуя* (*Вуй, Уй - наставник, пестун.) - во╨воду Блюда. Князь Святослав, мабуть, не зробив би Блюда ву╨м Ярополка. Блюд служив у його дружинi, ходив з князем на хозар, але не виявляв у походi нi кмiтливостi, нi звитяги, а, навпаки, пас усюди заднiх; з-пiд Саркела Святослав послав Блюда до Ки╨ва, назвав во╨водою Гори. А Блюду тiльки цього й треба було - як во╨вода Гори вiн поставив там свiй терем, як потайний християнин був вхожий до княгинi Ольги, хитрий i тонкий на словi, увiйшов ©й у довiру, став у╨м Ярополка. Князь Святослав дiзнався пiзнiше про це, але не став перечити матерi - володiти збро╨ю може навчити княжича Ярополка не тiльки во╨вода, а й кожен гридень, адже i ву╨м улюбленого свого сина Володимира вiн зробив не когось, а дружинника Добриню... Прийде час, думав вiн, i кожен з його синiв - чи то Ярополк, чи Олег, чи Володимир, - ставши князем, мусить сам показати свiй хист, силу. Князь Святослав надiявся на всiх сво©х трьох синiв; ви©жджаючи на останню брань з ромеями, вiн посадив на столi в Ки╨вi Ярополка, в землi Деревськiй - Олега, а Володимира послав у Новгород. Слiд сказати, що Святослав так робив не з власно© волi - Володимир був його першим, старшим сином i по закону й покону мусив посiсти стiл у Ки╨вi, але ж Ярополк i Олег були дiтьми князiвни Предслави, а Володимир сином рабинi - не Святослав, а Гора не захотiла мати князем Володимира, тим-то й послав вiн його, здавивши серце, до далекого Новгорода, в Ки╨вi ж сiв Ярополк. Звичайно, не баба Ольга й не вуй Блюд дали душу княжичевi Ярополку - високий i ставний, свiтлий з лиця i з темним волоссям, з тонкими бровами, ледь гоструватим носом, обережний на словi, стриманий, розважливий - дуже гарний був княжич Ярополк. Але, як це iнодi бува╨, мав вiн хижу душу, ненависть i помста нездоланно й завжди палили його серце, у сво©х дiях не зупинявся Ярополк нi перед чим, навiть облудою й лжею. Так було, коли Святослав воював у Болгарi© й на Дуна©. Тодi кожен з синiв сидiв i правив у сво©й землi, але живий був батько, вiн управляв Руссю, його слухались, йому пiдкорялись сини, а так само й Ярополк. Коли до Ки╨ва дiйшла вiсть, що князь Святослав загинув у порогах, Олег i Володимир кiлька разiв посилали один до одного гiнцiв. Правди нiде дiти, ©м обом не до душi були чванькуватий, гордий, хитрий Ярополк i вся ки©вська Гора, що волiли бiльше загарбати, пiдкорити Деревську землю й Новгород. Проте вони не могли порушити слова отця, що визначив кожному сину свою землю. Домовившись мiж собою, дали Ярополку роту по покону на збро©, обiцяли, що триматимуть з ним дружбу, визначили вiд земель уроки. I Ярополк, сiдаючи на стiл як князь Русi, присягся Христом, що блюстиме закон i покон отцiв, стерегтиме землi, матиме дружбу й приязненство со братами. Але ж Ярополк не додержав сво╨© присяги, заздрiсть краяла його серце, вiн не мiг стерпiти, що не сам, а ще два брати - з них один син рабинi - управляють землями. Незабаром пiсля смертi батька сталась у нього сутичка з братом, князем деревським Олегом. Винен був не Олег, - тихий, дуже несмiливий князь сидiв у сво©й глухiй, пiснiй, болотянiй землi в городi Iскоростенi, справно посилав у Ки©в дань, давав во©в, виконував усi уроки. Та Ярополку цього було мало. Власне, дiяв тепер не вiн, - i за княгинi Ольги, i в час Святослава боярство й во╨водство, мужi й старцi Гори зiбрали в сво©х руках великi добра, брали й брали з княжих рук пожалування, землi, лiси, рiки; ©м уже мало було города Ки╨ва й Полянсько© землi, вони хотiли, щоб князь, а також i вони мали дань i в iнших землях. - Доколи будемо, княже, брати малу дань iз землi Деревсько©... Пошли, княже, в Iскоростень дружину, нехай Олег дасть бiльшу дань. Ярополк послухав Гору, послав у Деревську землю во╨воду, сина Свенелда Люта, який став бити в ©© лiсах звiра, знiмати бортi, накладати на городи й весi свою, во╨водську дань. Покарати Люта ви©хав з дружиною сам князь Олег - на цей раз тихий князь був роздратований i рiшучий, - наздогнавши Люта, вiн убив його, а дружину прогнав за межi землi сво╨©. Гора загомонiла, i не тому, що любила Люта, нi, бояри й во╨води ненавидiли цього нащадка свiонiв* (*Свiони - шведи), але гомонiли, бо хотiли бути хазя©нами всiх земель, а деревляни вбили во╨воду, деревський князь вийняв меч проти Гори. Князевi Ярополку треба було б пригадати дiда свого Iгоря, який ходив у Деревську землю по дань i там загинув... Але вiн забув про це, послав до города Вручая дружину, що побила деревлян, кiньми затоптала в сутичцi князя Олега. Невдовзi туди прибув Ярополк. Вiн схиля╨ колiна перед тiлом брата, гiрко плаче й бiдка╨ться, - за що його вбили. Що сльози?! Хто ©м повiрить? Брат убив брата, кров Олега запеклася на мечi князя Ярополка. Ранньо© весни, тiльки затужавiв Соляний шлях* (*Соляний шлях - давнiй шлях з Ки╨ва до Криму), у полi за Днiпром з'явився невеликий загiн печенiгiв: деякi - на конях, частина - в кибитках. Сторожа поля, як це водиться, одразу ж кинулась по ©хньому слiду, наздогнала, готувалась прийняти бiй. Печенiги зовсiм не збирались битись. Вони зупинили кибитки й конi, ждали на високiй могилi, коли наблизиться сторожа, а тодi послали наперед сво©х кликунiв, якi й сказали, що це ©де в Ки©в на поклiн до князя Ярополка каган орди Iлдея. На поклiн до князя Ярополка? Руськi люди досi не чули, щоб кагани ©здили на поклiн до ©хнiх князiв, старi, бувалi во© говорили: "Стережись хозарина на Iтилi-рiцi, ромея - над морем Руським, а печенiга - скрiзь у Дикому полi"; не знали вони й на цей раз, як бути з печенiгами, через що велiли загону стати на мiсцi й ждати, самi ж оточили його, а до Ки╨ва послали гiнцiв, якi б дiзнались, що i як ©м робити. Меч i щит князя Святослава! Ярополк почув про печенiзького кагана Iлдею, стоячи в Золотiй палатi пiд збро╨ю свого батька, i здавалося, цi мертвi, холоднi речi говорили, кричали, велiли, аби вiн не говорив з ворогами, якi пролили кров його батька. Князь Ярополк забув свого батька, сказав, що говоритиме з каганом Iлде╨ю, вiн прийняв його в Золотiй палатi, де висiли батькiвський меч i щит. У високих, шитих iз цапино© шкiри чоботях-вивертнях, у короткому каптанi, пiдперезаний поясом iз золотим набором i кривою шаблею бiля пояса, чорний вiд степових вiтрiв, з кружальцем чорного волосся на поголенiй головi, гостроносий, з лукавими швидкими очима, каган Iлдея стояв перед князем Ярополком i через толковина говорив: - Ми при©хали, щоб дiзнатись про здоров'я великого князя, усiх во╨вод i бояр руських... - Дяку╨мо, кагане! А як тобi ©халось у полi i як здоров'я тво╨ й iнших каганiв? - Спасибi, княже! I я, i всi iншi кагани почувають себе добре, посилають тобi дари. Кiлька здоровенних печенiгiв, що прийшли разом з Iлде╨ю, розвернули мiхи й поклали перед князем дари - суво© фофудi©* (*Фофудiя - схiдна тканина.) з срiбними узорами, клепану з сiчених кiлець байдану* (*Байдана - кольчуга.), криву шаблю в золотому окладi. - За дари дяку╨мо й да╨мо сво©. Гриднi принесли й подали кагану зробленi роднянськими майстрами позолоченi меч, щит i кольчугу. - Тво© дари дуже щедрi, - говорив каган, i обличчя його аж сяяло вiд задоволення. - Краще срiбло, нiж мiдь, краще золото, нiж срiбло, краще мир i любов, анiж вiйна. З тим мене й прислали кагани, велiли сказати: нашi печенiзькi орди багато воювали з тво©ми отцями й проливали руську й свою кровь. Мо© орди не хочуть тепер воювати з руськими князями, хочемо мати мир i любов з Ки╨вом. Хочемо вiрно тобi служити. Коли б князь Ярополк був далекоглядний i стежив за межами Русi, вiн знав би й розумiв, що печенiзький каган прибув до Ки╨ва, бо зi сходу на простори мiж Iтилем-рiкою й пониззям Днiпра, де печенiги досi почували себе повними хазя©нами, насувають орди половецькi, слiдом за ними йдуть кимаки, огузи* (*Половцi, кимаки, огузи - орди, що вийшли в кiнцi Х ст з глибин Азi©.), о, коли б Ярополк це знав, вiн би говорив з Iлде╨ю iнакше, змусив би ударити на половцiв, попередив багато кровi, яка пiзнiше була пролита на Русi. Не знав, звичайно, князь Ярополк i того, що каган Iлдея зовсiм недавно зустрiвся в порогах з василiками iмператорiв Василя й Костянтина, якi далi йому золото, аби вiн уклав мир з Ярополком i щоб орди його йшли на захiд до Днiстра, щоб там, коли буде надоба, з'╨днатись з легiонами роме©в i бити болгар. Князь Ярополк про це не знав, вiн чув пiдлесливi слова Iлде©: - Весь свiт славить тебе, княже Ярополче, печенiзькi кагани пропонують тобi мир i любов, вони не будуть бiльше заважати руським купцям у полi, пiдуть до Днiстра, хочуть сiсти на землi. I князь Ярополк вiдповiдав: - Я беру мир i любов з вашими племенами, а на знак нашо© дружби дам городи й волостi над Днiстром, де живуть тиверцi й уличi.