самi не мали не тiльки золота  й  срiбла,  а  навiть
хлiба щоденного, через що випалювали лiси, орали землю, сiяли всяке  жито,
садили сади, коли з поля налiтали орди, тiкали в яри й лiси  i  часом  там
загибали, думаючи, що, може, ©хнi дiти  повернуться  до  рiдних  землянок,
може, тихо житимуть там, зберуть урожай на полi, яблука в садах.
   Отут, бiля фортецi над  Днiпром,  i  зупинилась  дружина  Ярополка,  що
вiдступала з Ки╨ва. Сюди на лодiях прибув князь iз  жоною  Юлi╨ю,  Блюдом,
сюди - на возах i просто верхи - добились, обливаючись  потом,  чорнi  вiд
пороху бояри, мужi лiпшi й нарочитi, що втекли з Гори.
   Уся ця ки©вська знать, що мала  сво©  тереми  на  Горi,  гюжалування  в
багатьох землях i навiть тут, над Днiпром i Россю, толком ранiше не знала,
що то за город Родня, i нинi жахнулась - адже це городище, а  не  фортеця;
де, як, з якою силою будуть вони тут битись...
   - Княже! - оточили вони бiля ворiт Роднi Ярополка. - Страшно, загинемо,
як мишi!
   Князь мовчав. Та й що вiн тепер мiг сказати? Вiд ворiт  Роднi  ©м  було
видно неозорi далi, голубi води Днiпра, що котились i котились до моря, на
полi бiля Росi достигало всяке жито,  низовий  вiтрець  доносив  принаднi,
солодкуватi пахощi овочiв* (*Овочi - садовина.) древесних.
   Але ©м було видно й iнше - ось на плесi  Днiпра  iз-за  устя  з'явились
пiвнiчнi шнеки, буси, учани,  вони  розтягались  пiвколом  уздовж  берега,
клали укотi, - шлях Днiпром був вiдрiзаний.
   З гори  ©м  було  видно,  як  правим  берегом  Днiпра  посуваються  пiд
знаменами Володимира пiшi во╞, з  полудня  й  заходу  через  жовтi  пiщанi
кучугури летiли комонники.
   - Швидше до Роднi! Зачиняйте ворота! - велiв князь Ярополк.
   I бояри, мужi лiпшi й нарочитi, бачачи навкруг тiльки смерть,  кинулись
до ворiт, туди ж во©, що тримали досi сторожу, - зарипiли жеравцi,  чорний
мiст, як вiко домовини, пiднявся й прилип до дерев'яного зрубу городницi.
   У дворi Роднi вчинилось  велике  стовпище  -  бояри  й  мужi  поспiшали
зайняти пiд стiнами кращi  куточки,  ставили  там  сво©  вози,  розпрягали
коней, во╨води й тисяцькi гнали во©в на стiни.
   Князь Ярополк з жоною Юлi╨ю, оточений гридьбою, пiшов вузькими  сходами
в однiй з веж, що нагадували глибокий колодязь, рушив на верх фортецi.
   ...День, два, три - усi цi днi, а особливо  ночами  роднянськi  втiкачi
ждали, що во© князя Володимира полiзуть на стiни, спробують  копi╨м  брати
Родню.
   Але во© Володимира на стiни не дерлись - шнеки й буси його, зупинившись
на плесi, одрiзали Ярополка вiд Днiпра, комонники стали на кучугурах  i  в
долинi над Россю - так перетинався шлях на  пiвдень,  у  поле,  ще  багато
полкiв на березi Днiпра й скрiзь у ярах i на горах  замикали  коло,  -  не
копi╨м думав брати Володимир Родню, а облогою.
   Це починало лякати втiкачiв. Розчинити ворота, вийти  в  долину  й  там
прийняти бiй з воями Володимира дружинi  Ярополка  не  доводилось,  сидiти
отак у Роднi - скiльки й де взяти для цього сили?!
   Особливо непоко©лось боярство. Тiкаючи з Ки╨ва, вони  не  все,  либонь,
зважили, надто поклались на слова Ярополка. Нинi вiн був тут, сидiв днi  i
ночi на верху терема. Бояри хотiли й мусили з ним говорити.
   Домовитi, жорстокi на словах i в дiлi бояри й лiпшi мужi  Гори  увечерi
пiшли до князя у велику свiтлицю  на  верху  фортецi,  що  виходила  одним
вузьким вiкном до Днiпра, а ще одним - трохи ширшим - до Росi.
   Князь Ярополк стояв бiля вiкна,  що  виходило  на  Днiпро,  сполоханими
очима дивився на подi©, якi застиглi©, нiби соннi чаплi,  на  плесi,  Юлiя
сидiла в кутку на простiй дерев'янiй лавi.
   - Добрий вечiр тобi й жонi тво©й, княже, - почав боярин Коницар, -  ось
ми прийшли тебе провiдати...
   - Спасибi, - вiдповiв кволим голосом Ярополк. - Сiдайте, бояри й мужi.
   - А ми й посто©мо, - загомонiли бояри, що заповнили свiтлицю  й  стояли
ще нижче, в пiвтемрявi сходiв. - Ма╨мо дiло до тебе, кияже.
   Наперед виступив Коницар.
   - Хочемо запитати тебе, княже, чи довго тут будемо сидiти ?
   Ярополк розгнiвався. Бояри запитують у нього,  свого  князя,  нiби  вiн
винен у тому, що сталось. А хiба не виннi вони, що лiто за лiтом пiдпирали
його, змушували робити те, що бажали?!
   Вiн стояв - справжнiй князь, яким мусив бути, -  в  золотом  i  срiблом
шитому платнi, з мечем бiля пояса, напружений, сторожкий, хижий;  боярство
- кремезнi, високi,  жилавi,  в  темних  опашнях,  iз  засмаглими  ликами,
блискучими очима, довгими руками - пильно дивилось на нього.
   - Я зробив так, як про це говорили в Ки╨вi, - гостро вiдповiв  боярству
князь, - а буде все так, як мусило бути.
   - То будемо загибати, княже?
   - Нi! - крикнув вiн. - Загибати з нас нiхто не буде. Ми з вами та сила,
що переможе Володимира. Бояри якусь хвилину мовчали.
   - Але, княже, - знову почав Коницар, - де наша пiдмога - печенiги?
   - Прийдуть!
   - А роме©?
   - Будуть i роме©.
   - Княже! - загомонiло разом кiлька  бояр.  -  А  ти  послав  гiнцiв  до
iмператорiв?
   - Гiнцi у Константинополь, самi зна╨те, по©хали.
   На тому й закiнчилась розмова бояр з князем. Мовчки спустились  вони  в
двiр, заходились пiдiймати голоблi на сво©х возах, щоб  одгородитись  один
вiд одного.
   День приходить пiсля ночi, нiч замика╨  день,  вже  тонкий,  схожий  на
срiбний серп молодик прорiзався в блакитних туманах над Россю.
   Сторожi на городницях дивились у далеке поле й  на  плесо  пониззя,  за
ними стежили з двору сотнi очей, кожному здавалося, що вiн чув тупiт коней
у полi, всiм ввижались вiтрила на далекому плесi Днiпра, та╨мничi вогнi на
обрi© ночi.
   Але це тiльки ввижалось - то не вiтрила, а марева  висiли  над  далеким
плесом Днiпра, то не вогнi запалювались на обрi©, а випливали зорi.
   А в самiй Роднi була бiда. У двох колодязях, викопаних  бiля  пiвденно©
стiни, за нiч збиралось на лiкоть-два води, удень - i того  менше.  О,  як
було цього мало для кiлькох тисяч во©в, замкнутих у  фортецi.  Не  було  в
Роднi й харчiв. Запаси, якi мала тут сторожа, й те,  що  привезли  во©  на
обозах, швидко вичерпувалось, князь велiв забивати коней, але  цього  було
мало, щоб наситити во©нство.
   Тяжко доводилось воям  здоровим,  набагато  важче  пораненим,  -  голод
блукав по Роднi, хвороби валили з нiг людей. А тут ще спека - з  ранку  до
ночi в небi висiло гаряче сонце, з поля котився й  усе  засушував  смалкий
вiтер, мiсяць у небi все бiльшав, жовтою личиною позирав, нiби глузував  з
людей.
   Звичайно, не всi в Роднi страждали вiд голоду - на возах сво©х бояри  й
мужi привезли з Ки╨ва багато солоно© веприни, в'ялено© риби, -  потай  вiд
во©в ©ли вони це самi, вдосталь годували й князя з жоною.
   Чутка йшла, що знають во╨води й бояри ще  й  струмок,  який  дзюркотить
десь у пiдземеллях фортецi. Во© ж мрiяли  про  одно:  вирватись  з  Роднi,
напитись води з Днiпра, добути овочiв, зiлля, шмат хлiба в селах, де  жили
рiднi люди. I вночi во©  спускались  з  стiн,  щоб  пробитись  крiзь  стан
Володимира, дiстати собi й хворим хлiб, воду. Цi спроби  нiчого  не  дали:
багато во©в склепили очi в  долинi,  багато  з  тяжкими  ранами  приповзли
назад, до стiн. I вже мiж ними поповз сумнiв - чого вони сидять  у  Роднi,
кого захищають, чи не краще вiддатись
   Володимиру на ласку й суд  праведний,  анiж  помирати  тут,  у  Роднi?!
Однi╨© ночi кiлька во©в спустились з стiни  й  пiшли  в  стан  Володимира,
через якийсь день зникло вночi знову кiлька во©в.
   Але була ще в Роднi сила, яка тримала в покорi тисячi во©в. Цi╨ю  силою
були во╨води, бояри, мужi, що разом з Ярополком втекли з Ки╨ва.

   2

   Темно© ночi  бiля  ворiт  Гори  зупинилось  чимало  вершникiв.  Сторожi
винесли з схованки вогонь, освiтили обличчя  прибулих.  Це  був  тисяцький
Iвор, що при©хав з невеликою дружиною й кiлькома невiдомими людьми, -  вiн
хотiв  негайно  говорити  з   князем   Володимиром.   Сторожа   пропустила
тисяцького, разом з дружиною й невiдомими Iвор до©хав до  княжого  терема,
говорив i там з сторожею. I князь вийшов в одну з палат на верху, покликав
туди тисяцького.
   - Будь здоров, княже Володимире, я при©хав до тебе з  Роднi,  -  низько
вклонився Iвор.
   - Будь здоров i ти. Що трапилось у Роднi?
   - Сто©мо твердо, миша не вислизне з города,  уже,  кажуть,  пояси  сво©
гризуть ярополкiвцi. Бiда, аки в
   Роднi...
   - Не ми виннi в тому, копi╨м города брати не стану, не  хочу  проливати
бездоб кровi.

   - Кровi, либонь, i не буде, княже! Третьо©  ночi  добився  з  Роднi  до
нашого стану як посол Ярополка во╨вода Блюд, запитав тебе i тiльки з тобою
хоче говорити.
   - Де ж вiн?
   - Я привiз його з собою, княже.
   - Пiди приведи, буду з  ним  говорити.  Коли  тисяцький  Iвор  разом  з
кiлькома гриднями завели во╨воду Блюда до свiтлицi, вiн  упав  на  колiна,
низько вклонився.
   - Встань, во╨водо! - гримнув на нього князь. Блюд пiдвiвся.
   - Що ти хочеш менi сказати?
   - Хочу говорити сам на сам, - прошепотiв Блюд.
   - Гаразд, - згодився Володимир i знаком руки велiв тисяцькому й гридням
залишити свiтлицю.
   - Дякую тобi, княже, - сказав тодi Блюд, - чолом тобi б'ю не токмо я, а
й брат твiй князь Яро©iолк.
   - За уклiн дякую, - посмiхнувся Володимир, - але якщо ти тiльки  заради
цього добивався до мене, не варто було трудитись. Ки©в - не Любеч...
   - Знаю, княже, - зрозумiв Блюд, на що натяка╨ князь  Володимир.  -  Про
Любеч i я, i князь Ярополк - обидва шкоду╨мо... Я тодi умовляв князя,  вiн
був i згоден, але  не  один  князь  -  во╨води  й  бояри  його  пiдпирали,
надiялись на помiч печенiгiв i роме©в...
   - А нинi - де ж вашi печенiги й роме©?
   - Вони зрадили князя Ярополка, й вiн проклина╨ ©х.
   - Так хто ж тодi не зрадив Ярополка?
   - Я при©хав, княже, сказати, що Ярополк простяга╨ тобi руку  як  брату,
згоден на твiй суд i правду.
   Князь Володимир довго мовчав, дивлячись, як трепетно  горять  на  столi
свiчi.
   - Багато зла содiяв, - суворо  промовив  нарештi  вiн,  -  i  множество
людсько© кровi пролив князь Ярополк, бо не його хтось, а  сам  вiн  зрадив
людей руських - поправ закон i покон отцiв сво©х,  став  убiйником  братiв
сво©х, забув про Русь, а за все це мусить йому бути, як головнику й татю.
   Князь Володимир замовк, i тiльки глибокi зморшки, що перерiзували чоло,
мiцно стиснутi уста, блиск очей свiдчили, як йому в цю годину було важко.
   - Але вiн брат мiй, i кров отця не велить менi його карати. Прощаю йому
те, що вiн содiяв супроти людей мо©х i мене як князя.
   Бдюд ступив уперед, пiймав руку Володимира, хотiв ©© поцiлувати.
   - Ти великодушний, княже Володимире, ти чоловiк незрiвнянний,  i  князь
Ярополк буде тобi служити в душу й серце.
   Володимир роздратовано вихопив свою руку м промовив:
   - Не менi мусить служити брат Ярополк, а людям  руським...  Наша  земля
велика й багата, не токмо двом, а багатьом князям знайдеться в нiй дiло.
   - О княже, - пiдвiвся Блюд, - князь Ярополк  служитиме  людям  денно  й
нощно, буде тобi вiрним супругом, я ж обiцяю бути тво©м слугою.
   Князь Володимир хотiв, либонь, кiнчити розмову.
   - Так i буде, - сказав вiн, - ©дь до Роднi  й  повертайся  до  Ки╨ва  з
братом мо©м. Привезеш його - честь приймеш вiд мене, яко другу воздам.
   - Все зооблю, як велиш, але маю до тебе ще одно питання... Не я, бояри,
що сидять з князем Ярополком у Роднi, велiли запитати, як ©м бути?
   - Прощаю братовi, прощаю й боярам, даю грамоту, аби Ярополка пустили  в
Ки©в, з тобою пошлю дружину.
   - Ти зна╨ш, княже, що багато бояр i во╨вод Ярополка християни.
   - Руськi люди моляться рiзним богам - он  вони  стоять  на  требищi  за
Горою. Але християни хочуть поставити бiля них iдолище Христа - не перечу.
Не боги воюють на землi, а люди!
   - Великий княже! - вигукнув Блюд. - Все зроблю, як  велiв,  скоро  брат
твiй стане перед тобою, а за ним пiде й боярство. Прощай, княже!
   Низько вклонившись.  Блюд  вийшов,  задкуючи,  з  палати,  в  переходах
почулись кроки багатьох нiг - там Блюда ждав тисяцький Iвор, а  от  усе  й
затихло. У цiй тишi князь Володимир ступив до вiкна, дужим поштовхом  руки
вiдчинив його.
   Починало  свiтати,  розтiкалась  нiчна  пiтьма,   внизу,   пiд   Горою,
вимальовувались береги  Почайни,  срiблясто-сiре,  схоже  на  велетенський
гнутий меч плесо Днiпра, а на обрi©, за  лiсами  й  полем,  уже  снувались
рожевi нитки.
   "Так, доконча╨ться брань, - думав князь Володимир, - замовкають мечi, я
прийму Ярополка, тиша настане в землях ".
   Проте в душi Володимира не було тишi, пiсля коротко© бесiди з  во╨водою
Блюдом вiн вiдчув, що той говорив не тiльки  про  Ярополка,  а  про  iншi,
грiзнi, незрозумiлi сили, якi наростають, буяють у Руськiй землi.

   3

   Сивий туман повз вiд Днiпра, клубочився над озерами, виповнював долини,
хвилями пiдступав до роднянсько© гори. Швидко вечорiло, вiд лiвого  берега
йшла тьма, тiльки на заходi, як челюстi величезно© печi,  багрянцем  грало
небо i на його тлi чорними обрисами вимальовувалась  дерев'яна  фортеця  й
хмара гайвороння, що з криком кружляло над вежами й стiнами.
   Саме в цей час у стан, що облягав  Родню,  при©хало  кiлька  вершникiв.
Показавши  грамоту  князя  Володимира,  вони  безборонне  про©хали   стан,
пiднялись крутим, звивистим шляхом до фортецi й ударили в ворота. Одразу ж
на стiнах вчинився крик, сторожа й вершники кiлька  разiв  перегукувались,
зарипiли жеравцi, й опустився мiст.
   Так повертався до Роднi во╨вода Блюд. У дворi вiн важко зiйшов з  коня,
кинув повiдки слугам, а сам через сiни, а потiм сходами закрокував на верх
до свiтлицi Ярополка.
   Похитуючись, Блюд став на порозi, жовте сяйво кiлькох  свiчок  освiтило
його обличчя.
   Князь Ярополк бачив, як до фортецi при©хав Блюд, чув кроки  на  сходах,
нетерпляче ждав во╨воду.
   - Добрий вечiр, княже! - привiтався Блюд.
   - Добрий вечiр i тобi, во╨водо! - вiдповiв Ярополк з кутка свiтлицi.  -
Що привiз?
   Блюд передихнув, посмiшка блукала в кутиках його уст.
   - Я привiз добрi вiстi, княже. Ярополк ступив уперед, на  блiдому  його
обличчi виступили рум'янцi.
   - Ти бачив Володимира?
   - З великим трудом я добився до Ки╨ва, але бачив Володимира, говорив  з
ним, усе сказав...
   - Чого ж ти замовк? Що сказав Володимир?
   - Князь Володимир сказав, що жде тебе в Ки╨вi.
   - Во╨водо Блюде, ти чогось не договорю╨ш... Для чого  вiн  мене  жде  в
Ки╨вi - хоче судити?
   Блюд дуже гострим i якимсь нiбито хижим поглядом подивився на Ярополка.
Втiм, це, либонь, так тiльки здалося Ярополку, бо на обличчi  Блюда  знову
з'явилась посмiшка.
   - Нi, княже, Володимир жде тебе як брата, все проща╨ й  говоритиме  про
приязненство й любов... От його грамота, ми  безборонне  можемо  ©хати  до
Ки╨ва.
   Ярополк узяв грамоту князя Володимира, що мала золоту печать, - це  був
його рятунок, спасiння.
   - I про боярство говорив Володимир, - продовжував у  цей  час  Блюд,  -
воно може безборонне ©хати до Ки╨ва, працювати на Володимира.
   - Працювати на Володимира? - Ярополк пiдняв голову й тепер уже едверто,
злими очима подивився на Блюда. - Що ж,  нехай  ©де,  надiюсь,  слiдом  за
нами.
   - Так, княже, - важко зiтхнув Блюд. -  Ми  по©демо  до  Ки╨ва  вдвох  з
тобою, разом.
   Зовсiм стемнiло, коли князь Ярополк зайшов до свiтлицi, де жила  в  час
облоги Роднi Юлiя. Там було холодно, похмуро, на  столi  блимав  каганець,
крiзь вiкно з Днiпра вкочувався й осiдав росою на стiни туман.
   - Я принiс з собою корчагу з  вином,  -  сказав  Ярополк,  переступивши
порiг.
   - Ти хочеш випити  напередоднi  нашо©  смертi?  -  запитала  Юлiя,  що,
кутаючись у теплу шаль, сидiла в кутку.
   - Нi, я хочу випити з тобою напередоднi нового життя, - бадьоро й жваво
вiдповiв Ярополк.
   - Що сталось? - схопилась Юлiя з лави. - Ти  ма╨ш  вiстi  з  поля,  нам
допоможуть печенiги? Ярополк безнадiйно махнув рукою.
   - Що печенiги?! Я маю вiстi з города Ки╨ва й заутра ви©жджаю туди.
   - Сядь, Ярополче... - кинулась вона до столу.  -  Зараз  я  наллю  тобi
вина.
   Вони разом сiли до столу, Юлiя притьма налила келих, допитливими  очима
дивилась на Ярополка.
   - Це наша остання корчага, - спроквола говорив вiн, - але ©©  не  шкода
випити... Надiюсь, у Ки╨вi пощастить випити не раз i, либонь,  ще  кращого
вина... - вiн до дна винив свiй келих.
   - Ти нiби сп'янiв, Ярополче... Говори ж, говори, що сталось.
   - Так, я сп'янiв, i як не п'янiти... Володимир пропону╨ менi мир.
   - Вiн прислав сво©х слiв? Але, може, це тiльки обман?
   - Нi, я посилав до нього во╨воду Блюда, нинi вiн повернувся.  Володимир
згодився зi мною говорити.
   - Бережись, Ярополче. У Вiзантi©, я знаю, так роблять i вбивають.
   - Нi, Володимир цього нiколи не зробить - я знаю брата...
   - Тодi за це справдi варто випити. Тепер ти налий келих менi. За  що  ж
ми вип'╨мо?
   - П'ю за те, щоб щасливо дiстатись до Ки╨ва, дiйти згоди з Володимиром.
   - Яко© ж згоди ти можеш дiйти?
   - Думаю, що й надалi залишусь князем, - така була воля отця Святослава,
а Володимир не порушить його слова.
   - Отже, тодi...
   - Так, тодi я залишаюсь, як i вiн, князем... Нам, звичайно, буде  тiсно
вдвох у Ки╨вi... Що ж, я згоджусь, пiду князем у якусь землю.
   - Десь на пiвдень, ближче до Вiзантi©...
   - Ти вгадала мо© думки, але Володимир хитрий i може послати мене не  на
пiвдень, а на захiд - у червенськi городи або у Волинь.
   - I це непогано, Ярополче... Звiдти близько до Польщi, Чехi©, нiмцiв, а
там ╨ Феофано - жона Оттона... Проте ти менi не сказав, що буде  зi  мною,
коли по©деш до Ки╨ва.
   - Во╨вода Блюд домовився з Володимиром, що першi, i то  завтра  вранцi,
ми з ним пiд охороною дружини ви©жджа╨мо до Ки╨ва, пiзнiше ж  з  во╨водами
ви©деш i ти.
   - За все це, Яронолче, можна випити ще раз.  О,  яка  я  рада,  що  нам
нарештi пощастить вирватись з цi╨© чорно© фортецi над Днiпром...  Надiюсь,
ти сьогоднi пробудеш у мене нiч?
   - Цю останню нiч я проведу тiльки з тобою.
   - Боже, яку чудову новину принiс ти менi! Нас з тобою, Ярополче, ще жде
щасливе життя.
   - Ми будемо щасливi тiльки тодi, коли не стане Володимира.
   - Разом з тобою ми знищимо колись сина рабинi...
   Пiд високою вежею, у якiй живе Ярополк у Роднi, справдi  ╨  пiдземелля,
де з кам'яних брил невпинно капа╨ й збира╨ться в криничку джерельна вода.
   Нiч.  У  пiдземеллi  не  горить  свiтло,  крiзь  душник  у  стiнi  ледь
просочу╨ться сяйво мiсяця знадвору, важко вгадати,  хто  сто©ть  i  сидить
тут, - чути тiльки голоси.
   - Якi ж вiстi з Ки╨ва, що привiз?
   - Я говорив з Володимиром - вiн згоден прийняти Ярополка  й  укласти  з
ним мир, - вiдповiда╨ Блюд.
   - А про нас говорив?
   - Звичайно, бояре, говорив. Володимир сказав: аще приймаю князя, прийму
i його бояр.
   У пiдземеллi пану╨ мовчання, але воно, либонь, бiльш красномовне,  анiж
слова.
   - А як у Ки╨вi? - луна╨ здавлений, хрипкий голос.
   - Все, як було.
   - Стоять нашi тереми, двори, клiтi?
   - Усе однаково.
   - Любо в городi Ки╨вi! Гора, тереми, двори, клiтi, жони, дiти...
   Крiзь душник струму╨ мiсячний промiнь, вiн попада╨ на  обличчя  во╨води
Воротислава, освiтлю╨ його великi темнi очi,  гострий,  з  горбинкою  нiс,
довгi вуси, пiд якими видно тонкi, стиснутi уста.
   - А про вiру ти говорив, Блюде?
   - Говорив... Смi╨ться князь: у мене, каже, за стiною города стоять боги
всiх земель, аще хто захоче, може поставити iдолище Христа...
   - Христос не iдолище, - луна╨ в кутку, - його не поставиш, вiн у  серцi
- без нього нинi не проживе нi князь, нi смерд.
   Воротислав дивиться, хто це сказав.
   - I Володимир до цього прийде, ми йому допоможемо чи так говорю?
   - Так, боярине, допоможемо.
   I тодi Блюд, що прича©вся в кутку, запиту╨:
   - Це все так, бояре, i я все  зроблю  в  Ки╨вi.  А  як  бути  з  князем
Ярополком?
   У пiдземеллi наста╨ така тиша, що чути, як  лунко  падають  краплини  з
кам'яних брил у криничку... Пiдземелля, - так, пiдземелля, а тут  боярство
Гори живе, дума╨, дба╨ про себе.
   - А ми сказали, Блюде... Будеш у Ки╨вi, скажи князевi Володимиру  -  ми
©демо слiдом за Ярополком, ми нинi не його слуги.
   Блюда не задовольня╨ ця вiдповiдь.
   - Самi як будемо, бояре?
   - Ярополка ми вже зна╨мо, обiцяв печенiгiв -  нема╨,  манив  ромеями  -
звабив, зна╨ себе, жону  Юлiю,  а  про  нас  забува╨...  I  з  Володимиром
говоритиме токмо про себе, що йому ми - бояри, во╨води, вспо©ли, вскормили
собi на пагубу. Нинi, чу╨ш, Блюде, не вiримо йому:  наблизиться  до  князя
Володимира, увiйде в силу, багато  шкоди  наробить  нам,  не  подяку╨,  що
врятували, а помститься.
   - Якщо двом князям служити, краще одного вбити, -  луна╨  в  пiдземеллi
голос.
   На свiтаннi вийшли на стiни Роднi кликуни з  рогами,  затрубили  в  них
так, що луна покотилась над Днiпром i Россю, а тодi впав мiст, розчинились
ворота фортецi, вийшла з них старша дружина, винесла знамена, опустила  ©х
долу, - город Родня, де сидiв з сво╨ю дружиною князь Ярополк, здавався.
   Вийшла старша дружина й  з  стану  Володимирового  пiдняла  з  землi  й
поставила знамена Ярополка вряд iз знаменами всiх земель.
   Блiдий, з дуже стомленим обличчям, з очима, що  перебiгали  з  старшини
Володимира на во©в, без меча, вийшов з ворiт i Ярополк,  скорбна  посмiшка
кривила його топкi губи.
   У дворi Роднi в цей час уже шумiло  боярство  -  щасливi,  що  вберегли
коней, запрягали ©х у вози, безкiннi перлись до сво©х сусiдiв  -  всiм  ©м
хотiлось швидше бути в Ки╨вi.
   Сюди в двiр спустилась нинi й княгиня Юлiя. Вона не  поспiшала,  -  для
не© були приготованi конi й дружина, Юлiя надiялась, що потрапить  у  Ки©в
ранiше вiд усього боярства,  а  нинi  хотiла  попрощатись  з  Ярополком  i
дружиною.
   А з Роднi iшли й iшли чорнi вiд пороху, бородатi, виснаженi во©, вони з
огидою кидали на  тверду  землю  бiля  ворiт  сво©  списи,  мечi,  сулицi,
дякували богам, що врятували ©м життя, деякi з них завертали до во©в князя
Володимира, бо там були ©хнi батьки й брати, деякi ж гуртками з невимовною
радiстю швидко йшли геть, до Днiпра й Росi, тiкали, як птахи, що покидають
восени спустошену, холодну землю, вiд  похмурих  чорних  стiн  Роднi  йшли
туди, де були вода, хлiб, рiднi люди.

   4

   Два днi мчали на конях вiд Роднi до Ки╨ва Ярополк i во╨вода Блюд.
   Князь Володимир  немарне  велiв  дати  ©м  дружину  -  кiлька  десяткiв
озбро╨них во©в, що ©хали попереду i взап'ять князю, - бо й у городi Iванi,
i в Треполi, i скрiзь,  де  про©жджав  Ярополк,  на  нього  недоброзичливо
позирали поляни, во©, що стояли в городах i селах, навiть простi смерди, -
не будь дружини, все могло статись з князем на цьому шляху.
   Першого дня мчали вони до заходу сонця, вночi перепочили в Iван-городi,
вставши рано-вранцi, ©хали весь день, але й  пiсля  заходу  сонця  вже  не
зупинялись, дружина та й сам князь Ярополк хотiли чимшвидше бути в  Ки╨вi,
шляхом понад Днiпром ©хали всю нiч.
   Починало свiтати, коли всi вони, подолавши на стомлених  конях  Боричiв
узвiз, зупинились перед стiною Гори. Змiнювалась остання сторожа, зарипiли
жеравцi ворiт, опустився й лiг через рiв мiст.
   Во╨вода, що вийшов з чорно© пастки  ворiт  на  мiст,  довго  швився  на
прибулих, взяв iз собою старшину  княжо©  дружини,  во╨воду  Блюда,  пiшов
разом з ними на Гору.
   Проминуло чимало часу, а вони все не повертались. Свiтало, проте  ранок
був сiрий, похмурий, з неба  сипалась  роса,  з-за  Днiпра  вiяв  холодний
вiтер,  голоси  й  звуки,  що  народжувались  десь  у  туманi,   здавались
незрозумiлими й якимись загрозливими.
   Князь Ярополк почував себе недобре. Вiн зiйшов з коня, став пiд  стiною
бiля ворiт,  де  менше  капало,  сховав  закляклi  руки  пiд  корзном,  то
склеплював, то розплющував важкi повiки.
   Що почував князь  Ярополк  у  цю  годину?  Недалеко  вiд  нього  стояли
бородатi, дуже стомленi, роздратованi дружинники  князя  Володимира,  вони
говорили про сво© родини, яких нiяк не  можуть  побачити,  два  дружинники
сварились за якогось чорного пса.
   На князя позирали з городниць сторожi, пiднявши раз  i  другий  голову,
вiн бачив ©хнi зацiкавленi обличчя, один iз сторожiв - рудий,  з  великими
очима - вишкiрив зуби й смiявся.
   Нарештi во╨вода, що зустрiчав ©х на мосту, повернувся  -  вiн  дозволив
дружинi ©хати на Подол, сторожi ж велiв пустити на Гору Ярополка.
   - Iди за мною, княже! - сказав  во╨вода.  Ярополк  з  острахом  пройшов
через ворота, де кроки лунко одбивались у склепiннi.  Одразу  за  ворiтьми
стояв Блюд.
   - Iди просто до терема, - звернувся во╨вода до Блюда, а  сам  залишився
бiля ворiт.
   Так вони й пiшли - трохи попереду Блюд, одразу за ним князь Ярополк.
   - Дивно! - промовив князь. - ©демо без гридьби й дружини.
   - А навiщо вони нам? - тихо засмiявся Блюд. - Добре, що так приймають.
   I Ярополк подумав, що так, либонь, краще, - все минуле тепер нагадувало
сон, вiн живий, вiн буде жити, ось вона - Гора, навкруг усе ще спить,  ген
пройшли й зникли за рогом терема два боярини в темних платнах,  з  чорними
шапками на головах, довгими посохами в руках, он  жiнка  з  цебром  молока
переходить двiр, посковзнулась на слизькому каменi й розлила все молоко.
   - Ти бачив Володимира?
   - Нi, я був з во╨водою тiльки в сiнях.
   - I що?
   - Князь не спить,  вiн,  либонь,  уже  жде  тебе...  Ходiмо  ось  сюди.
Смiливiше, княже, iди першим!
   Ярополк, переступивши кiлька кам'яних до блиску витертих  тисячами  нiг
схiдцiв, опинився в сiнях. Слiдом за ним поволi зайшов, щiльно причинив  i
став бiля дверей Блюд.
   Ярополк обернувся й здивовано поглянув на нього. У  сiнях  не  було  нi
во╨вод, нi князя, тiльки два во© стояли пiд стiною. Во© пильно дивились на
князя Ярополка, поглянули на во╨воду Блюда. I раптом,  вихопивши  з  пiхов
мечi, кинулися вперед.
   У сiнях пролунав сполоханий голос Ярополка:
   - Що це? Що це?
   Вiн хотiв сходами бiгти на верх. Але во© вже стали навперейми, пiднесли
мечi, пройняли йому груди... Во╨вода Блюд вiдчинив дверi, ще мить - i  два
во©, кинувши мечi, вискочили з сiней... Ярополк  якусь  мить  тримався  на
ногах, потiм схитнувся, почав падати й несамовито закричав.
   Князь Володимир знав, коли при©де Ярополк, - кiлька во©в з його охорони
одразу пiсля Треполя помчали до Ки╨ва, вночi побували на Горi.
   Ще до свiтання Володимир встав, послав до ворiт во╨воду, велiв - тiльки
прибуде Ярополк, пропустити на Гору його самого та во╨воду Блюда.
   Володимир щиро прагнув  тепер  миру  з  братом  -  доста  земля  Руська
напилась кровi, Ярополка покарала сама доля, якщо вiн згодився взяти  мир,
бути по тому, Русь велика, для обох братiв-князiв знайдеться в нiй мiсце.
   Але вiн хотiв говорити про все  це  тiльки  з  Ярополком,  i  хiба  при
во╨водi Блюдi, бо той при©жджав посланцем брата,  -  нехай  Блюд,  що  був
свiдком ©хньо© вражди, стане свiдком миру.
   Через це, коли на свiтаннi почулись голоси в сiнях, а во╨вода, зайшовши
до свiтлицi, сказав, що бiля ворiт Гори стоять князь Ярополк, во╨вода Блюд
та ще дружина, Володимир велiв пустити до терема тiльки Ярополка й  Блюда,
а дружину вiдпустити.
   Пiсля цього князь Володимир швидко одягнувся, вийшов у  Золоту  палату,
проминув ©© й зупинився над сходами, щоб тут зустрiти Ярополка.
   Вiн чув, як вiдчинилися дверi в  сiнях,  чув  кроки  двох  чоловiкiв  -
либонь, Ярополка й Блюда, - чув,  як  раптом  у  сiнях  стало  тихо,  щось
зашумiло, хтось закричав.
   Це був страшний, нестямний крик. Володимир пiзнав - це кричав брат його
Ярополк; крик цей народжувався внизу, в сiнях, але  луна  вирвалась  i  на
верх, заповнила весь терем.
   Князь Володимир побiг. Пiзнiше вiн не мiг пригадати, як усе сталось: за
мить вiн був у  сiнях,  зупинився,  побачив  розчиненi  дверi,  перелякане
обличчя Блюда, що стояв у кутку, два мечi  на  кам'янiй  пiдлозi,  а  бiля
сходiв князя Ярополка.
   Вiн лежав, заплющивши очi,  на  каменi  з  надзвичайно  блiдим,  нiбито
крейдяним, обличчям, щось хотiв сказати i не мiг - з грудей  його  била  й
розтiкалась на каменi кров.
   - Що з князем? - крикнув Володимир, звертаючись до Блюда.
   Викинувши вперед руки, що тремтiли  вiд  хвилювання,  Блюд  упав  перед
Володимиром на колiна, прохрипiв:
   - Я все зробив, як ти велiв... Ми з князем при©хали, прийшли сюди...  А
два гриднi накинулись на князя, вбили...
   Вiн проповз на колiнах уперед, до князя Ярополка, заходився бiдкатись:
   - Княже Ярополче! Скажи хоч одно  слово...  О  горе,  горе  менi,  який
страшний свiт, страшнi люди.
   - Встань! - крикнув Володимир Блюду. - Встань-бо!  Швидше!  Швидше!  Де
вбивцi? Де гриднi? Ловiть головникiв!
   Знадвору вбiгло кiлька во╨вод, бояр, прокинулись,  забiгали  дворяни  в
теремi.
   - Гриднi! - залунали  вже  на  дворi  голоси.  -  Гей,  сторожа,  сюди!
Головники вбили князя Ярополка! Шукайте ©х! Ловiть ©х, ловiть!
   I, може, Ярополк почув цей  шум,  може,  чуючи  смерть,  хотiв  ще  раз
поглянути на свiт i попрощатись з ним.
   Вiн розплющив очi, тьмяним,  згасаючим  поглядом  подивився  на  стiни,
Володимира, во╨вод, нiби вони були десь далеко вiд нього.
   - Де я? - запитав вiн, але й голос це був  не  його,  а  якийсь  чужий,
далекий.
   - Ти в Ки╨вi, на Горi, це я, брат твiй Володимир,  стою  бiля  тебе.  Я
ждав тебе, брате, з миром i любов'ю хотiв прийняти... Пощо  ж  ти  мовчиш?
Брате Ярополку, вiдчини сво© очi, огверзь уста!..
   Але Ярополк уже не говорив, заплющив очi.  Обличчя  його  стало  зовсiм
бiлим, ще раз ворухнулись  груди  -  i  стихли,  завмерли  навiки.  Смерть
переступила порiг княжого терема.

   5

   Княжi ╨мцi з гридьбою ходили вiд двору до  двору  на  Подолi,  по  всiх
кiнцях Ки╨ва, збирали  людей  i  оголошували,  що  князь  Володимир  шука╨
гриднiв-головникiв, якi вбили Ярополка, обiцяв  винагороду  тому,  хто  ©х
знайде.
   Надвечiр  головникiв  знайшли  -  на  Оболонi,  в  хижi  смерда  Ражби.
Побачивши здалеку через душник княжих ╨мцiв,  що  прямували  за  гриднями,
вбивцi кинулись тiкати в лiси на  схилах  Щекавицi,  надiючись,  що,  коли
стемнi╨, ©х нiхто там не знайде.
   Але гриднi знали, що ©х жде нагорода, не шкодували нiг,  дерлись  через
кущi, наздогнали втiкачiв бiля самого лiсу, привели до хижi Ражби,  велiли
роздути вогонь.
   Тим часом прийшли й вiдоки, якi дали роту, що цi гриднi - саме тi,  якi
вбили князя Ярополка й втекли з Гори. Проте головники, хоч ©х били дрюками
й телеснею, не признавались, сказали,  що  можуть  повiсти  правду  тiльки
князевi.
   Так ©х i повели - вже потемному, через Подол, мимо Воздихальницi, через
мiст i ворота на Горi, а там  кинули  в  поруб,  поставили  сторожу,  ╨мцi
побiгли до тiунiв, тi знайшли во╨вод, а вже во╨води рушили до князя.
   Пiзно вночi кiлька чоловiк одразу загрюкали в вiконницi й дверi  терема
Блюда. Вiн прокинувся, схопився  з  ложа,  розбудив  жону,  велiв  роздути
вогонь.
   "Не iнакше як через Ярополка", - ро©лись думки в головi.
   Але одразу ж заспоко©в себе: мертвi голосу не мають, головникiв  гриднi
до самого вечора не розшукали, досi вони вже далеко вiд Ки╨ва.
   "А може, - майнула ще одна думка, - це  зовсiм  i  не  через  Ярополка,
може, князь Володимир ма╨ якусь потребу".
   Жона роздула вогонь, Блюд кинувся в сiни.
   - Хто там?
   - По слову князя Володимира...
   - Зараз... Зараз...
   Вiн одсунув два важкi залiзнi засуви, вiдчинив дверi. Знадвору в теплий
терем вiйнуло нiчною прохолодою. На ганку стояли во╨води  Володимировi,  а
мiж ними сусiд-купець i боярин Воротислав.
   "Як же це трапилось? Чому Воротислав уже тут? Чого вiн сто©ть  поруч  з
во╨водами?" - думав Блюд.
   - Одягайся, Блюде! Кличе князь Володимир.
   - Слухай, Воротиславе! -  спробував  одвести  його  набiк  Блюд.  -  Що
трапилось? Чому князь не спить?
   - Одягайся,  й  пiдемо?  Князь  жде  тебе...  -  ухилився  вiд  розмови
Воротислав.
   Це вкрай приголомшило Блюда. Чому Воротислав, який був його  найближчим
другом, не  хоче  з  ним  говорити?  Зрадив,  продав,  виказав?  Втiм,  що
Воротислав зна╨?!
   - Зараз, зараз! - тiльки й знайшов  що  сказати  Блюд.  Вiн  кинувся  в
терем, одягнувся, пiдперезався, але не почепив меча, вийшов.
   - Я вже зiбрався. Ходiмо!
   Вони пiшли двором, завернули до княжого терема. Позаду увесь час  видно
було розчиненi дверi терема Блюда, вогник свiчки.
   Князь Володимир  ждав  Блюда  в  палатi  Людянiй.  Округ  нього  стояли
во╨води, що прийшли з ним у Ки©в iз земель полунощних, але мiж  ними  було
вже й кiлька во╨вод Ярополкових, тут були мужi, бояри, тiуни, ╨мцi.
   "О, горе, горе менi, - подумав Блюд, - за кого страждаю?"
   - Чолом тобi, княже... - почав, низько вклоняючись, Блюд.
   Князь не вiдповiв на вiтання.
   - Що ж ти вчинив, во╨водо Блюде? - запитав вiн. - Навiщо так дiяв?
   Блюд спробував посмiхнутись, але обличчя його скував страх - нi щелепи,
нi уста не ворушились.
   - Не вiдаю, про що ти мовиш, - з великим зусиллям вимовив нарештi вiн.
   - Не вiда╨ш? - гримнув князь.  -  Невже  забув,  що  я  велiв  тобi  не
вбивати, а помирити зi мною брата?
   - Великий княже! - приклав руки до грудей Блюд. - Я твiй загад виконав,
я умовив Ярополка ©хати до Ки╨ва. .
   - Ти справдi умовив його ©хати до Ки╨ва, i  то  добре,  але  пощо  вбив
брата мого?
   - Княже Володимире! - жахнувся Блюд. -  Я  убив  князя?  Клянусь  усiма
богами, я без меча прийшов сюди, на Гору, то во©-гриднi в  сiнях  пройняли
його мечами, через що й утекли...
   - Не послушествуй на гриднiв-во©в ложно i не клянись всiма богами,  аще
нiякого бога в серцi не ма╨ш. Скажи краще, за  скiльки  золотникiв  продав
душу брата мого Ярополка? Мовчиш? Во╨води, заведiть головникiв.
   Двох гриднiв, тих самих, що вбили  Ярополка,  завели  до  палати.  Вони
впали на колiна.
   - Виннi, - говорили гриднi. - Змилуйся, княже!
   - Хто намовив вас убити князя Ярополка? Скiльки й  хто  вам  платив  за
смертовбивство мого брата?
   - Ось вiн... Во╨вода Блюд! - разом заволали вбивцi. -  Вiн  уже  ранiше
домовлявся, нинi знову прийшов до нас, дав  по  сто  гривень,  сказав,  що
такий твiй загад. Ми ницi, убогi люди, змилуйся над нами.
   - Чу╨ш, во╨водо, - звернувся  до  Блюда  князь.  -  Чи  правда  те,  що
говорять вiдоки? Блюд мовчав.
   - Виведiть ©х, - велiв князь,! гриднiв вивели з палати.  Настала  тиша.
Жарко горiли свiчi. Крiзь розчиненi дверi вiяв вiтер з Днiпра.
   - Бачиш, - почав князь Володимир, - кому ти дав у руки меч?! Я судитиму
©х по покону. Але як, за яким законом i поконом судити менi  тебе,  вбивцю
брата мого Ярополка?
   - Помилуй, княже! - заволав Блюд i вдарився головою об пiдлогу. - То  ╨
правда, правда, але, вiр менi, Ярополк нахвалявся тебе  вбити,  вiн  би  i
вбив тебе...
   - Мовчи, во╨водо! - сердито крикнув князь Володимир. - Не  тобi  судити
князiв, кожне слово тво╨ облуда й лжа... Ти називався Блюдом, справдi ж ти
Блуд, чу╨ш - Блуд, i токмо так прозиватимуть тебе люди. По обiтницi  сво©й
я тобi, аки приятелю, думав честь воздати, а нинi  суджу  яко  зрадника  й
убивцю князя-брата.
   Князь Володимир якусь хвилину помовчав,  далi  звернувся  до  во╨вод  i
мужiв:
   - Вiзьмiть цього головника, що вбив брата мого Ярополка, i,  як  пса...
скарайте киями! А двiр його - на поток i пограбування, як велить закон.
   Блуда скарали на свiтаннi в передграддi,  над  Боричевим  узвозом,  при
людях, як звичайно карали головникiв i татiв...
   Його привели туди одягнутого в подерту стару рядовину,  iз  зав'язаними
позаду  руками,  поставили  перед  стовпищем  людей.   Страшними,   широко
розплющеними очима дивився на них Блуд, шукаючи помочi, водив  головою  то
праворуч, то лiворуч.
   Але помочi не було. Усi в городi знали, що сталось на Горi; нинi  борич
ще раз кричав над узвозом вирок князя.
   - Убити його! Во пса мiсто! Убити! Яко головника, яко  татя!  -  лунали
голоси. Блуд упав на колiна.
   - Змилуйтесь! Змилуйтесь!
   I чомусь у цю страшну хвилину вiн згадав грушу, пiд якою закопаний  був
мiшок з золотом: пропада╨ во╨вода Блуд, пропада╨ й його золото.
   - Змилуйтесь! Все вiддам!
   - Во пса мiсто! Бийте його, бийте!
   Гриднi пiдняли ки©, вдарили Блуда. I звершився суд, мертве тiло во╨води
покотилось по кручi. Того  ж  дня  двiр  його  було  вiддано  на  поток  i
пограбування.

   6

   Князя Ярополка поховали по грецькому обряду - з священиком i  пiвчою  -
на Воздихальницi, недалеко вiд могили княгинi Ольги.
   Вiддати почесть князевi прийшло багато во╨вод i бояр, уся Гора - - вони
знали, як покарав князь Володимир убiйника Ярополка, знали, що вiн  сто©ть
бiля корсти, буде на погребi.
   З Роднi прибула до Ки╨ва й  княгиня  Юлiя,  за  якою  Володимир  послав
гiнцiв, - засмучена, стомлена пiсля далеко© дороги, стояла вона в  темному
платнi, з покривалом на головi над тiлом свого мужа.
   Володимир був на похоронi, iшов за саньми, на яких везли дубову корсту,
схилив голову, коли корсту ставили в кам'яну, червоного шиферу,  гробницю,
першим кинув горстку землi на свiжу могилу.
   Пiсля того справляли тризну - так вимага╨ гюкон, так, -  Володимир  чув
про це, - хотiли бояри,  так,  -  здавалось  самому  йому,  -  легше  буде
замиритись якщо не з братом, то хоч з його душею.
   Тризну справляли в гридницi, князь Володимир велiв нiчого не шкодувати,
столи вгинались вiд усiляких страв, скрiзь попiд стiнами  стояли  дiжки  з
медом i олом, багато переварiв поставили  на  Горi,  в  передграддi  й  на
Подолi.
   Багато людей зiбралось у гридницi - тут були во╨води, що прийшли в Ки©в
з Володимиром, але набагато  бiльше  во╨вод,  бояр,  мужiв,  що  тiкали  з
Ярополком до Роднi, а нинi вже були тут, - вони стиха  лiзли,  перлись  на
тризну.
   Нiхто з них, звичайно, не говорив про покiйного князя -  його  не  було
вже на Горi, душа його витала у  вирi©,  -  тi,  що  недавно  пiдтримували
Ярополка, славили тепер князя Володимира, пили за нього меди й ол,  бажали
щастя, здоров'я, слави.
   Князь Володимир також пив, випив вiн, либонь, не менше, нiж  iншi,  але
меди й ол не п'янили його, був вiн цього вечора неспокiйний, стривожений.
   О, хто-хто, а вiн знав цiну словам, якi розсипали,  наче  золото,  круг
нього, тут сидiли мужi, що були ворогами його батька, до нього пiдходили з
чарами мужi, що пiдбурювали Ярополка, це спiвала рiзними голосами, славила
князя Гора, яка вигнала за стiни города його матiр.
   Прийшла  на  тризну  й  Юлiя,  вона  сидiла  з  боярськими  жонами,  що
пiдтримували, втiшали  ©©.  Було  пiзно,  коли  вона  встала  з-за  столу,
непомiтно вiдступила назад, зникла в переходах.
   Володимир вiдчував, що йому також несила тут сидiти: тризна  справлена,
душа Ярополка може заспоко©тись, князевi хотiлось бути в  сво©й  свiтлицi,
залишитись на самотi з сво©ми думками, просто спочити.
   Вiн встав з-за столу, попрощався з боярами i во╨водами, пiшов у  кiнець
гридницi, а там потрапив переходами  до  терема,  минув  сiни,  де  стояла
мовчазна сторожа, й став пiдiйматись на верх. Вiдгомiн голосiв у  гридницi
залишився  позаду,  на  верху  терема  було  тихо  й  темно,  один  тiльки
свiтильник горiв у кiнцi переходiв, розливаючи навкруг жовтувате свiтло. У
цiй пiвтемрявi князь прямував до сво╨© свiтлицi, звуки його  крокiв  глухо
вiдбивалися в довгих переходах...
   I раптом вiн зупинився.  Бiля  дверей  Золото©  палати  стояв  хтось  у
темному. Ось постать ворухнулась.
   - Хто ти? - запитав князь.
   Та марно вiн i запитував. Коли Володимир ступив ще  один  крок  уперед,
пiзнав княгиню Юлiю.
   Княгине! - промовив вiн. - Чому ти тут сто©ш? Чому цс йдеш спочивати?
   - Я знала, що ти тут пройдеш, i ждала тебе, - тихо вiдповiла вона.
   - Чому ж ти ждала мене?
   - Я хотiла тобi подякувати, що послав за мною гiнцiв i  що  сам  вiддав
погребову честь мо╨му мужу, а сво╨му брагу Ярополку.
   - Навiщо ти говориш це, княгине? Я не був i не мiг бути  ворогом  свого
брата, токмо правди шукав у сварзi, яка виникла мiж нами. Вiрю, злi, темнi
сили полонили його душу, тi, що називали себе друзями, були його ворогами,
багато кровi пролив Ярополк, але зрозумiв свою похибку, iшов до мене, а  я
готовий був прийняти його як князя й брата. I так би сталось, ми б  дiйшли
миру, але вороги, ти зна╨ш про це, нагло вбили  його...  Що  ж,  iз  живим
Ярополком я сварився i боровся, нинi замирився з його душею... Нехай  буде
прощен твiй муж, а мiй брат, нехай душа його заспоко©ться у високому небi.
   - За це й дякую тобi, княже Володимире.
   - Не треба, княгине Юлi╨, заспокойся, iди до сво╨© палати, спочинь,  ти
стомилась пiсля далеко© дороги, погребу й тризни. Ходiмо, я проведу  тебе,
княгине.
   I вiн провiв ©© вiд дверей Золото© палати в кiнець переходiв,  де  жила
княгиня Юлiя.
   -  Спасибi  тобi  за  всi  турботи,  княже.  -  Юлiя  зупинилась   бiля
свiтильника, що стояв недалеко вiд дверей ©©  палати.  -  Але  як  я  можу
заспоко©тись i спочити? - у ©© голосi чулись затамованi ридання.  -  Добро
тобi, сущу князем, добро мужу мо╨му Ярополку, бо вiн уже в раю  небесному,
а як менi, що не маю тут, у Ки╨вi-городi, нi роду свого,  нi  племенi,  нi
радостi, нi щастя? Сама серед множества людей, чужа всiм. Тiльки одну бачу
перед собою дорогу - такожде смерть.
   Його дуже вразили цi слова, бо, як повелось з дитинства,  так  i  нинi,
вiдчував себе самотнiм, одиноким у свiтi. Але чому про це говорить Юлiя?
   - Княгине! - сказав ©й Володимир. - Як можеш так говорнги! Чому смерть?
Ти, я чув про це, знатного, царського  роду,  ти  була  жоною  брата  мого
Ярополка, а нинi вдова; як вiн мав честь i славу, так  матимеш  ©х  i  ти;
хоч