полками стояв у цей час над рiкою Струмою, на перевалах, бiля Рили, Радомира, щоб загородити шлях ромеям, якщо вони завернуть вiд Троянових ворiт. Проте трапилось неймовiрне - легiони iмператора Василя проминули Трояновi ворота, рушили понад Iскером на Средець, дiйшли до фортецi Стопонiона. Саму©л не розумiв, як це сталось, боявся, що вiйська Аарона не стримали ворожо© навали, пролили бiля Троянових ворiт багато кровi й вiдступили, i тому чимдужче поспiшав на помiч брату. Страшний i безжальний був удар Саму©ла бiля фортецi Стопонiона, розлюченi болгари перебили безлiч кiнноти й пiшого вiйська, захопили навiть шатро iмператора Василя, в якому були всi його регалi©. Саму©л стояв у цьому шатрi, дивився на регалi©, взяв зi столу й став читати листи до iмператора Василя, написанi знайомою рукою... Спочатку Саму©л не повiрив сво©м очам, нi, це, либонь, не та рука... Мов вихор, летiв у горах Родопських Саму©л, високi скелi й темнi ущелини зустрiчали й проводжали його, чорне обличчя було в Шишмана. З ним разом мчали боляри й бо©ли, по праву руку скакав на конi син Гаври©л, попереду i слiдом за ними ©хала численна дружина, - так вони далеко обминули Витош, опинились на околицях Средця. Але у Средцi в палацi Саму©л не застав брата Аарона, тут був тiльки син його Iоанн, батько ж його й жона були нiбито в новому палацi в Розметаницi. Саму©л Шишман знав, що ма╨ статись у Розметаницi, вiн не хотiв, щоб син Гаври©л був свiдком його розмови з Аароном, а, крiм того, хотiв, щоб хтось з рiдних людей стерiг у Средцi сина Аарона Iоанна. Через це вiн сказав синовi: - Ти залиша╨шся в Средцi разом з мо©ми воями, жди мене тут i стережи як зiницю ока Iоанна. - А чому стерегти? - запитав Гаври©л. - Я тобi пiзнiше про все скажу, сину! У Розметаницi Саму©л ледь застиг Аарона, - той збирався нiбито ©хати в Средець, але запряженi, навантаженi всяким добром колимаги, якi стояли серед двору, свiдчили, що вiн збирався ©хати зовсiм в iнший бiк. Блiдий, без кровинки в обличчi, говорив Саму©л з Аароном. - Що ж, брате, ти замислив? I чи брат ти менi пiсля цього? - Не вiдаю, про що ти говориш, - вдаючи, що вiн нiчого не розумi╨, вiдповiв Аарон. - Не вiда╨ш? Тодi читай! I Саму©л вийняв з кишенi, дав Аарону грамоту на пергаментi... Аарон узяв ©©, почав читати, але одразу ж випустив з рук... Це була написана ним самим грамота до Василя, в якiй вiн дякував iмператору за те, що той визнав його царем Болгарi© i згоден вiддати за сина Аарона Iоанна сестру свою Анну, у кiнцi ж грамоти Аарон писав, що згоден вiдкрити легiонам Трояновi ворота... - Прочитав? - запитав його тодi Саму©л. - Не розумiю! - крикнув Аарон. Саму©л болiсно засмiявся: - Не розумi╨ш, як ця грамота потрапила до мене... Вiдповiм: ти думав, що будеш сватом iмператора роме©в i царем болгар, але забув, що болгари не хотять мати над собою iмператорiв роме©в, а тебе царем сво©м... Горе Болгарi© й горе нам, Шишманам, бо ти - старший з синiв Миколи Шишмана - зганьбив чесне iм'я батька твого Миколи, матерi Рейсами й братiв сво©х... - Брате Саму©ле! - впав Аарон на колiна. - То ╨ правда, я писав цю грамоту, не знав, що творю, - винна жона моя, митрополит севастiйський, що при©жджав до мене вiд iмператорiв... Я й так покараний, iмператори й ©хнiй митрополит мене обдурили, скривдили... - Чим же тебе обдурили iмператори i митрополит? - Митрополит привiз у жони сину мо╨му Iоанну не сестру iмператорiв Анну, а якусь гулящу дiвку з Константинополя, за що ми ©© вбили, а митрополита спалили... Змилуйся, брате! - Нi, вiднинi ти менi вже не брат, - суворо промовив Саму©л i звернувся до сво©х боляр i бо©лiв: - Як будете судити зрадникiв Болгарi© Аарона, жону його, сина?.. - Да приймуть смерть! - пролунала одностайна вiдповiдь. Во© схопили Аарона й повели в двiр, де вже стояла зв'язана жона Варвара. А в цей час у Средцi Гаври©л довго розмовляв з сво©м двоюрiдним братом Iоанном, який говорив, що бо©ться, аби не покарали батька, пожалiв його, велiв осiдлати двох коней, ви©хав з Iоанном за город... Блiдий, переляканий Iоанн попрощався з Гаври©лом, як з братом, обняв, поцiлував. - ╞дь швидше! - велiв Гаври©л. I Iоанн ударив коня, помчав у гори. Гаври©л не знав i не мiг знати, що промине багато лiт i цей його брат у злобi сво©й уб'╨ його, жону, ослiпить сина... 4 Iмператору Василевi важко було отямитись пiсля поразки в Родопах - чорний вiд страху повернувся вiн звiдти до Константинополя, висох, ходив як тiнь, вночi йому снились i снились ущелина в горах, мечi болгар, кров. Проте не тiльки болгар боявся тепер василевс Вiзантi©, вiн нагадував звiра, якого заганяють у пастку, навкруг нього й iмперi© затягувався зашморг. У Малiй Азi© був розбитий Вард Склiр - вiн сидiв у в'язницi арабських емiрiв, - перемiг Вард Фока. Вард Фока ждав... Тепер це вже був не чернець з Хiосу, - доместик схол, призначений самим iмператором Василем, полководець, що перемiг лютого ворога iмперi© Склiра, небiж вбитого iмператора Никифора Фоки мав право на найвищу нагороду, хотiв повернутись до Константинополя, стати на чолi всiх вiйськ iмперi©, зайняти мiсце в синклiтi. Може бути, що Вард Фока вдовольнився б цим, може, став би вiрно служити iмператору Василевi та ще був би коханцем Феофано - матерi iмператора, - це ж вона, як знав Вард, вирвала його з келi© монастиря, вона, як вiдчував Вард, ждала його в столицi. Але марно сподiвався Вард Фока - iмператор Василь розумi╨, кого вiн випустив з неволi, i тому не тiльки не дозволя╨ йому при©хати до Константинополя, а уперто, i то не раз, велить залишатись у Малiй Азi©, стояти на сторожi непокiрних земель, мечем iмперi© висiти над Вiрменi╨ю, Грузi╨ю, створювати загрозу арабським емiрам, багдадському халiфату. I сталось те, що повинно було статись, - Варда Фоку оточують найбагатшi особи iмперi©, що втекли з Константинополя, служили Склiру, а нинi служать йому, вони, жадаючи помститить Василевi, пiдбурюють його йти з легiонами на Константинополь, сам Вард Фока налагоджу╨ добрi стосунки з Вiрменi╨ю й Грузi╨ю, з арабськими емiрами Мартирополя, Амiди й Хорбота, з багдадськими халiфами. У Вiрменi© в будинку ╙встафiя Мела©на - родича Никифора Фоки - збираються вiзантiйськi динати, вiрменськi iшхани, вони урочисто проголошують Варда Фоку iмператором Вiзантi©, вiн одяга╨ корону, червоне корзно. Пiд рукою Варда кращi легiони iмперi©, десять тисяч грузин, яких мепет-мепе Давид за проханням iмператора Василя й матерi його Феофано посилав колись Варду Фоцi, щоб розбити Склiра й тим допомогти iмператору Василевi, - цi самi десять тисяч грузин за наказом Давида будуть служити Варду Фоцi, щоб iти на Константинополь, скинути з трону Василя... Вард Фока зна╨, що боротьба з Константинополем буде нелегка, розумi╨, що покладатись на сво©х спiльникiв - арабiв, грузин i вiрмен - не доводиться: якщо вiн стане iмператором Вiзантi©, тi одразу перекинуться до ворогiв, за спиною в нього лиша╨ться ще один iмператор - Вард Склiр, що сидить у в'язницi. Вiн домовля╨ться з емiрами, що хоче мати Склiра полководцем, запрошу╨ його до себе, почина╨ переговори, але так i не закiнчу╨ ©х - кида╨ Варда Склiра i брата його, патрикiя Петра, у в'язницю. А тодi Вард Фока вируша╨ на пiвнiч, до столицi, - перед ним Сiрiя й Месопотамiя, Коломея й Каппадокiя, Пафлагонiя й Оптiмати - багато фем iмперi© але там нiхто не стане супроти Фоки, навпаки, до нього при╨днаються новi легiони, з пiвдня на Константинополь наступа╨ грiзна, страшна, гаряча, як аравiйськi вiтри, сила... Втративши батька, двох братiв, покаравши власним мечем зрадника Аарона, комiт Саму©л уже нiкому не вiрить, вiн поклада╨ться тiльки на себе й во©нство. Вiн зна╨, що iмперiя пережива╨ важкi днi, йому вiдомо, що Вард Фока оголосив себе у далекiй Вiзантi© iмператором i збира╨ться в похiд на Константинополь. I Саму©л вируша╨ проти Вiзантi© - пiсля розгрому во©нства iмператора Василя бiля Средця болгари виходять з Родопiв, стоять недалеко вiд Адрiанополя, загрожують столицi iмперi©, сам Саму©л веде сво© полки на захiд, бере городи Драч i Леш на березi Адрiатичного моря, поверта╨ на пiвдень, захоплю╨ Вер, переходить рiку Вардар, з'явля╨ться на околицях Сопунi, над Егейським морем. Так ще один меч нависа╨ над Константинополем, меч Пiвночi, вал з полудня йде проти валу з пiвночi, а коли вони зiллються - впаде Константинополь, загине Вiзантiя. Уночi на небi з'явля╨ться комета, вона висить над обрi╨м, нагадуючи гострий спис з довгим i широким хвостом. У Константинополi на стiнах будинкiв i на гробницях чиясь невiдома рука пише: "Вгорi комета палить свiт, внизу роме©в нищить комiт..." Чорна хмара збира╨ться й на заходi - у Пiвденнiй Iталi© Вiзантiя ма╨ клаптик суходолу над Середземним морем - Апулiю й Калабрiю, але з пiвночi ©м загрожу╨ нiмецький iмператор Оттон, з пiвдня на цi феми налiтають i налiтають араби з острова Сiцiлi©. Кiльце замика╨ться. Вiзантiя зi всiх бокiв оточена ворогами, вони наступають на не©, нiколи, нiколи ще iмперiя не переживала таких днiв, життя, iснування, майбутн╨ ©© висить на однiй тонкiй волосинцi. Тривога, неспокiй, страх охоплюють Константинополь. Мала Азiя почина╨ться одразу за Босфором - там веде легiони Вард Фока, загони болгар блукають бiля пiвнiчних околиць города, у Середземному морi - на Сiцiлi©, Крiтi, Кiпрi - чатують араби. Через те що Мала Азiя й пiвденнi феми Вiзантi© в Iталi© одрiзанi вiд столицi, а Еллада, Пелопоннес, Фракiя й Македонiя захопленi болгарами, в Константинополь припиня╨ться довiз хлiба, почина╨ться голод, а слiдом за ним мори, хвороби. Населення столицi доведене до одчаю - крадiжки, грабунки, вбивства вiдбуваються тепер серед бiлого дня, iмператор Василь не залиша╨ нiколи Великого палацу, безсмертнi день i нiч охороняють його. ╙диним куточком iмперi©, де в цей час спокiйно, ╨ Клiмати - тiльки звiдти надходить до столицi хлiб, сiль, риба, вино. Але за Клiматами лежить Русь, крий боже, вона з'╨дна╨ться з болгарами. Комета все висить у небi, над Константинополем прокочуються смалкi, гарячi вiтри, на кладовища везуть i везуть мертвих, живi не знають, що з ними буде завтра. Невiдома рука пише далi й далi на пам'ятниках i гробницях : "Меч роздiля╨, на жаль, ╨динi колись родини й членiв ©х, батько хоче вбити сво©х синiв, вони ж бруднять сво© руки батькiвською кров'ю, i, горе нам, горе, брат пiдносить сокиру над грудьми свого ж брата... А ти, город василевсiв, Вiзантiон, скажи, до чого ти дiйшов - город щастя в минулому, город нещастя нинi?! Чому сталось так, що ти тремтиш щоденно? Чи не буде, зрештою, так, що поваляться тво© ж пiдмурки? Адже дiти, якi виростали в тво©х обiймах, однi стали здобиччю меча в битвах, iншi залишили сво© палаци й довiку змушенi жити, зата©вши подих, на пустельних островах, в ущелинах i мiж скелями... Затьмарилось сонце, зник блиск мiсяця... ...Бачу безумну юрбу синiв Амалiка, що зупиня╨ на кожному кроцi мандрiвникiв, вирива╨ у голодного останнiй шматок хлiба, забира╨ все майно, чую стогiн i плач чоловiкiв, жiнок i дiтей, що пiдносять д'горi сво© руки... ...Бачу те, що хвилю╨ мене до слiз, - ниви, що потрiскались вiд страхiтливо© посухи, колос, що зав'яв i поник, нiби вiн мертвий, рата© ж, що схилились у трудах над землею, кажуть: "Загинула надiя, марно пропала наша праця, все загиба╨, все горить... Хто заплатить за нас всi борги? Хто годуватиме наших жон i дiтей? Хто вiддасть податки й iншi повинностi в казну кесареву? Нi, нiхто! Так чого ж ти ждеш, земле, вiзьми вже краще разом з порожнiм колосом i нас - ми не можемо далi терпiти голод, ми готовi, - краще вже швидкий кiнець..."* (*Вiршi Iоанна Геометра (грецький поет Х столiття)) 5 Сли iмператора Василя в Ки╨вi? Це важко було зрозумiти - Днiпро скувала крига, снiгом засипало всi шляхи на захiд i полудень, що ведуть у Вiзантiю, але, незважаючи нi на що, василiки пробились крiзь морози й вiхоли, вони зупинились на Подолi в домi купця-гречина Феодора, просять Володимира говорити з ними. Князь призначив годину, щоб говорити з василiками, - в другий день тижня, на свiтаннi, в Золотiй палатi, велiв прийти туди небагатьом боярам i во╨водам, мужам лiпшим i старцям, - князь не хотiв вiддавати слам яко©сь особливо© шани: ╨, либонь, кричуща потреба в iмператорiв, якщо прислали слiв узимку, вiд роме©в можна всього ждати. Так i було. У вiвторок задовго до свiтання князь вийшов з сво©х поко©в у Золоту палату, там уже зiбрались покликанi ним во╨води, бояри, мужi, - у теремi було холоднувато, й вони одягли пiдбитi хутром чоботи, кожушки, - коли князь увiйшов, вони низько вклонились йому. Князь сiв на сво╨му столi пiд знаменами, мужi стали попiд стiнами, дворяни ходили й оправляли свiчi. Василiки зайшли до палати з острахом - у Константинополi вони наслухались багато жахiв про незнану Руську землю, але, побачивши невелике зборище людей, князя, що сидiв у простому темному платнi на помостi, посмiливiшали, попрямували один за одним до помосту, там стали в ряд, низько вклонились. - Вiд iмператорiв Васпля й Костянтина василiки, - через толковинiв почали вони, - прибули, щоб засвiдчити любов i дружбу межи нами... Як себе почува╨ князь Володимир i його родина? - Спасибi iмператорам Василевi й Костянтину за любов i дружбу, - вiдповiв Володимир, - скажiть ©м, що я й моя родина почува╨мо себе добре. Як же ©халось вам, василiки, в далекiй дорозi? - Дяку╨мо, княже, ©хали ми швидко, й у тво©х землях приймали нас гостинно, але холодно нинi на Русi, мерзли вельми... Мерзли вони, правда, не тiльки в дорозi - сюди, в Золоту палату, з'явились у холодних одягах - темних шовкових рясах, хламидах, сандалiях, через що аж посинiли, тремтiли. - Що поробиш? - князь подивився на замерзлi вiкна. - Зима на Русi сувора, зла... У Константинополi, либонь, i зараз тепло? - Так, княже, тепло, дуже тепло, гаряче... Слуги, що прибули з василiками, внесли тим часом дари вiд iмператорiв, поклали на лави добру зброю, оксамити, узороччя. Князь Володимир подякував за дари, проте розумiв, що не тiльки це привело в зимову пору до Ки╨ва слiв ромейських. Вони й самi почали: - Iмператори велiли сказати, що, утверждаючи ряди давнi, бажають любовi й дружби з Руссю. - Ми такожде хочемо токмо миру й дружби з Вiзантi╨ю. - Але в старих рядах, княже Володимире, сказано, що якщо в землi Корсунськiй або в iнших городах над Понтом Евксiнським вчиниться брань i руський князь попросить у нас во©в, то iмператори дадуть йому скiльки треба, i нехай вою╨...* (*Василiки посилались на договiр Iгоря 945 року.) - Я читав ряди князiв наших, Русь нiколи не просила помочi в iмператорiв роме©в. - Зате iмператор Василь просить нинi тако© помочi в руського князя. - Iмператор Василь просить мене дати во©в? - Так, княже, iмператор Василь просить тебе дати йому в помiч шiсть тисяч во©в. - Для чого? Василiки розповiли, що в iмперi© неспокiйно, бо в Малiй Азi© пiдняли повстання й оголосили себе iмператорами небiж покiйного iмператора Никифора Вард i полководець Склiр. - Цi самозванцi-iмператори спираються на вiрмен i арабiв, вони ведуть на Константинополь тисячi грузин, коли ж перейдуть Гелеспонт - Вiзантi© буде важко, страшна загроза повисне й над Руссю. - Я вислухав вас, василiки, але не можу дати зараз вiдповiдi, мушу радитись з дружиною сво╨ю, - сказав Володимир. Чи повiрив на цей раз князь Володимир василiкам роме©в? Нi, вiн не вiрив ©м, не мiг вiрити. Володимир розумiв, що над Вiзантi╨ю нависла смертельна загроза - поразка iмператора Василя в Малiй Азi© була б загибеллю для нього, поруч з Константинополем лежить Болгарiя - досить iскри в Малiй Азi©, i вона також встане, збере останнi сво© сили, пiде проти Вiзантi©. Нема╨ згоди в iмператора Василя й з нiмецькими iмператорами; якби вiн хоч трохи надiявся на Оттона, то не послав би сво©х василiкiв до Ки╨ва; Нiмецька iмперiя прита©лась i жде, досить iмператору Василевi програти битву в Малiй Азi©, Оттон пiде на Константинополь, разом з ним рушать i роздеруть на шмаття Вiзантiю Угорщина, Чехiя, Польща. Коли б князь Володимир знав, що Болгарiя вже пiдводиться, збира╨ сво© сили, почина╨ з Вiзантi╨ю останню битву, коли б вiн знав, що Нiмеччина пiсля поразок у битвах з слов'янськими племенами над Варязьким морем i жорстоких бо©в у Пiвденнiй Iталi© облива╨ться й стiка╨ кров'ю, коли б вiн зрозумiв, що Польща, Чехiя, Угорщина тiльки й мрiють скинути ярмо Нiмецько© iмперi©, вiн, маючи велику дружину й помiч усiх земель Русi, смiливо пiшов би до берегiв Дунаю, помстився б за батька й кров множества руських людей, зробив би останнiй i рiшучий удар по Вiзантi©. Пiзнiше досить було йому кинути клич у землi, щоб руськi люди йшли проти Вiзантi©, i вони стали пiд його знамена, рушили на роме©в, били ©х i розбили. Слухаючи василiкiв iмператора Василя, князь Володимир стояв перед та╨мничим, невiдомим свiтом, у якому народжувались i зникали племена, землi, iмперi©, вiн однаково ненавидiв Схiдну Римську iмперiю i нову Нiмецьку iмперiю, перед ним були ворожi Схiд, Полудень, Захiд, у цьому тривожному, розбурханому морi вiн думав i дбав про Русь. Через це князь Володимир вирiшив утвердити мир i дружбу мiж Вiзантi╨ю й Руссю, але помочi давати ©й не хотiв. Василiки пiшли. Бояри й во╨води, що були в Золотiй палатi, прикипiвши до вiкон, довго дивились, як вони виходять з терема, крокують двором, зникають у воротях. - Туго зараз iмператорам, аще доводиться серед зими посилати василiкiв у Русь, - хижо засмiявся Воротислав - верткий, темнуватий, схожий на хозарина боярин, що замолоду гостював, не раз бував у Вiзантi©. - Як журавлi, витягають ноги з снiгу, захрясли. Бiда - зима! Ха-ха-ха!!! Князь Володимир посмiхнувся - суворий смiх у боярина, але справедливий, - роме© захрясли, i не тiльки в Ки╨вi - у себе, на батькiвщинi. У палатi потеплiшало - надихали люди, сонце вже встало з-за Днiпра, надворi мороз, а промiння любаве, грi╨. - Так що ж скажемо василiкам, дружино моя? - запитав князь. Перший вийшов наперед i став перед князем той же Воротислав. - У кожному дiлi користь треба мати, - сказав вiн. - Iмператори думають про сво╨, руськi люди такожде дбають про себе... Ми, княже, дуже вже багато пролили кровi на бранях з ромеями, багато ратоборствували, а нiчого мечем не добились. Во╨вода Вовчий Хвiст пiдтримав Воротислава: - I не можемо, не можемо, княже, iти на брань нинi... Золота палата шумiла, потоки рожевуватого промiння бились у стiни, грали на знаменах, доспiхах княжих. - То не дамо помочi iмператорам? - промовив князь. - Чому ж? - став суворим Воротислав. - Я цього не говорю, княже. Я говорю про мир з iмператорами, а не про брань. - Не розумiю, мужi мо©, - здивувався Володимир. - Що ж ╨сть мир, а що брань? I тодi вже кiлька бояр i во╨вод, перебиваючи один одного, з а чали: - На брань ходили князi Олег, Iгор, Святослав - i загинуло множество людей, пролилася кров, все бездоб, всуе, марно... - Мудра була княгиня Ольга - не з дружиною ©здила до Царгорода, а з мужами, слами, купцями, говорила про куплю й продаж, хотiла по свойству стати родичкою iмператорiв. Князя Володимира болiсно вразили цi слова, - так, його баба Ольга, вiн достеменно знав це, бувши в Константинополi, хотiла й домагалась, аби iмператор дав у жони отцю його Святославу порфiрородну дочку, але, дяка богам, цього не сталось - вiн народився не вiд царiвни, а вiд рабинi Малушi. Володимир вiдповiв боярам сердито, зло: - Княгиня Ольга, най прощена буде, не досягнула нiчого з куплею-продажем, не стала родичкою iмператорiв. - Так то ж худо, худо, княже... - почулись голоси. - А чому? Говорiть, мужi! I бояри, во╨води, мужi i говорили: - Княгиня Ольга не домовилась про куплю й продаж, але ми торгу╨мо й будемо торгувати, без того не можемо жити. - Вона не домовилась про вiру, а подивись, княже, i в городi Ки╨вi, i скрiзь по Русi повно християн... - Нашi боги вже не допомагають нам, княже, не можемо жити по старому закону й покону, хто захистить нас i тебе? - Життя многотрудне стало, княже, ма╨мо землi, а йдуть вони супроти нас, ма╨мо достатки, а кругом татьба. - Не токмо ми, а й ницi люди обертаються до Хрис-та - якщо не на землi, то на небi буде лiпше... Христос утвержда╨ багатого й бiдного, перед ним усi рiвнi, а по смертi дасть рай. - Бачив я iкону грецьку, - гiрко посмiхнувся Володимир, - добро тим, що сидять одесну бога, горе тим, що в ге╨нi вогненнiй. - Суди справедливо, княже... Це була, власне, не перша така розмова з боярами й во╨водами - князь Володимир сам бачив, знав, що старi закони й покони вмирають, на требищах перед старими богами згасають вогнi, не кладуть жертви, на Горi, в городi Ки╨вi i скрiзь на Русi люди шукають ново© вiри - багатий, щоб ствердити сво© права, бiдний, щоб вiрити в будь-що, хоч i в рай. А хiба сам вiн не думав про це, коли ходив у далекi походи, спав просто неба, дивився на землю й та╨мниче небо, думав про себе й множество людей?! До нього й приходили благовiсники, проповiдники, вчителi iнших вiр: священики папи римського, мулли чорних булгар, що вiрили в Магомета, на ру©нах Саркела князь Володимир довго розмовляв з ребi Iйохонаном Бен-Зака╨м* (*Iйохонан Бен-Закай - син справедливостi (др.-╨вр.).), що всiляко хвалив i називав ╨дино справедливою свою вiру. Але князь Володимир неподiльно пов'язував у сво©й уявi вiру з життям: нелюбi були йому благовiсники папи римського, що говорили про неминучу перемогу католикiв у всьому свiтi, гидкi ропати* (*Ропати (у чорних булгар) - мечетi.) булгарськi з обмиванням тiлес, де падали ниць перед невiдомим богом, крихка вiра в хозар, що блукають по всьому свiту. "Христос освячу╨ державу, князя i бояр, ницих, всiх благословля╨, обiця╨ рай праведникам, пекло злим", - нi, немарно вiра ця гряде в свiтi, владно вступа╨ й на Русь. - Я й дружина моя, - каже князь Володимир, - думали над тим, про що просять нас iмператори роме©в, i дамо ©м допомогу - шiсть тисяч во©в. Во╨води Гори задоволенi, це вони обiцяли князевi зiбрати, спорядити, дати коней i зброю воям. - Але, - продовжу╨ князь, - даючи допомогу Вiзантi©, хочемо говорити й про нужди нашi та ще про те, аби мiж нами й iмперi╨ю були мир, любов, дружба, дондеже свiтить сонце. Василiки, схвильованi й пiдбадьоренi таким початком розмови, слухають толковинiв, що переказують слова князя. - Ми утвержда╨мо й вимага╨мо, щоб iмператори твердо й несхитно блюли ряди колишнi. - Iмператори утверждають, - одноголосно сказали василiки. - За помiч нашу, яку да╨мо нинi, Вiзантiя мусить дати дань: по десять гривень на кожного воя, а тисячу гривень городу Ки╨ву. - Iмператори згоднi дати дань на во©в i городу Ки╨ву. - Мiй отець князь Святослав, - вiв далi князь Володимир, - уклав у Доростолi з iмператором Цимiсхi╨м ряд, за яким i руськi, i ромейськi во© повиннi були залишити Болгарiю. Князь Святослав пiшов звiдти, чому ж акрити вашi нинi стоять на Дуна©? - Вiзантiя затрималась у Болгарi©, бо там повстання, земля вою╨ з землею... - Не будемо заважати чужим землям, дбаймо про сво╨. - Вiзантiя пiде з Болгарi©, - урочисто сказали василiки. Князь Володимир у цей час порадився про щось з боярами й купцями, що дуже уважно слухали толковинiв. - I про куплю нашу будемо говорити, - продовжив тодi князь Володимир, - нашi купцi мусять ходити до города Константинополя, як вашi ходять до Ки╨ва i всiх городiв Русi... Ви ж ©х не пуска╨те до города, замика╨те у Мами* (*Мама - монастир Мамонта.), водите до города по пiвста й не бiльше, ставите на ©хнi товари сво© цiни, а нам прода╨те що хочете i по сво©й цiнi. Чому? Нi, пишiть: руськi купцi у Вiзантi©, як i грецькi на Русi, ©здять дозвiльне, мита не платять, ставлять цiни сво©, купують що хотять, i в усьому помiч, приязненство, мiсячне* (*Мiсячне - утримання за мiсяць.) мають. Писцi рипiли гусячими перами, василiки мовчки стверджували свою згоду. - Ще хочу, - закiнчив князь Володимир, - аби Вiзантiя говорила з Руссю як рiвна з рiвними, а iмператори ©© з руськими князями такожде... Ми за такi мир, любов, дружбу... РОЗДIЛ ТРЕТIЙ 1 Князь Володимир держав сво╨ слово - збирав во©в, готував ©м коней, обоз, припас i зброю. Сльозами обливався Ки©в. Не хотiлось, дуже не хотiлось людям, якi вже так багато пролили власно© кровi, знову iти на брань, та ще й у чужу землю, прислужуватись iмператорам роме©в. Але що знали цi люди? Усе вершить Гора, вони ж бажають миру, дбають про дiтей i онукiв. Князь Володимир велить воям iти в далекий Константинополь, i вони пiдуть, щоб принести честь i славу. У цi днi нiби збiсився купець-гречин Феодор. Сам вiн - старий, немощний - ледь плентав ногами, проте ходив i ходив до князя, бував у теремах во╨вод i бояр i приходив туди не з порожнiми руками... Особливо ж наполягав син купця Iоанн - цей ходив, кормив, напував тисяцьких та сотенних, була потреба - ставив меди й ол простим воям. У Ки╨вi навiть говорили, що не Вiзантiя споряджа╨ в дорогу руських во©в, а купець Феодор. Це була правда - вiн нiчого не шкодував для руського во©нства, а чи сво╨ витрачав, чи iмператорське - хто мiг знати?! Довго думав князь над тим, кого поставити во╨водою вiйська, кому вести тисячi? Во╨води й бояри Гори називали кiлькох тисяцьких - Слуду, Дарiя, Нежила, що, на ©х думку, смiливо й достойно повели б руське вiйсько у Вiзантiю. Володимир уважно ©х слухав, велiв швидше готувати в похiд дружину, коли ж вона була вже готова, сказав, що поведе ©© во╨вода Рубач. Це здивувало во╨вод i бояр - во╨вода Рубач, як це всi достеменно знали, був лютим ворогом Вiзантi©, ходив супроти роме©в ще з князем Святославом, привiз до Ки╨ва його меч i щит, та й старий вiн був, слутий на одно око. Про все це во╨води й бояри, звичайно, сказали Володимиру. Але вiн не змiнив слова, старий Рубач став головним во╨водою руського во©нства, що вирушало у Вiзантiю. Що керувало князем Володимиром, нiхто не вiдав: раз i другий увечерi Рубач приходив у княжi тереми, до пiзньо© ночi сидiв у Володимира, щось подовгу говорив з ним, виходив замислений, суворий... У кiнцi мiсяця сiчня дружина, що мала вирушати до Вiзантi©, зiбралась бiля Перевесищанських ворiт. Перед нею був дуже далекий i важкий шлях, у чужу землю ©хали кращi во© Русi, тут залишались ©хнi жони, дiти. Во© рушили, затупотiли конi, зарипiли на свiжому снiжку полозки саней - довго, довго доведеться ©м ©хати Червенським шляхом, пройти поле над Руським морем, землi тиверцiв i уличiв, усю Болгарiю. Князь Володимир проводжав во©в, оточений боярами й во╨водами, довго стояв на узлiссi, де починалось поле, серед якого рiвною стрiчкою тягнувся шлях на пiвдень. Многi й важкi думи хвилювали душу князя Володимира. У одвiчнiй борнi з Вiзантi╨ю вiн, як i давнi князi, блюдя Русь, по-новому стверджував любов i дружбу, посилав людей... Що ж готу╨ ©м доля? 2 Полки во╨води Рубача швидко подолали вiдстань мiж Ки╨вом i землею уличiв, бiля Переяславця переправились через Дунай, у Болгарi© путь ©м перетинали гiрськi рiки, незабаром побачили стiни Константинополя. Але, крiм стiн, во© i не побачили города, бо, коли зупинились у Перу, над Золотим Рогом, там уже ждали ©х стратиги* (*Стратиги - полководцi.) що велiли одразу ж сiдати на хеландi©, якi стояли над берегом Золотого Рогу. Поспiшали вони немарне - Вард Фока стояв на малоазiйському березi напроти Константинополя, з ним iшла величезна сила - легiони, що служили ранiше Варду Склiру, а тепер йому, загони грузинського царя Давида, армiя вiрмен - кiнне й пiше вiйсько. Вард Фока розбив його на двi частини, одну з них, якою командували його брат Никифор i патрикiй Калокiр Дельфiн, поставив в Хрисополi* (*Хрисополь - нинi Скутарi.), сам, спираючись на легiони, якi очолював Лев Парсакутинський, зупинився на висотах Абiдоса* (*Абiдос - азiатський бiк Дарданелл.). Мав Фока й морськi сили - чимало кораблiв прийшло до нього з Середземного моря; почувши про наближення Фоки, зрадили iмператору Василевi, втекли з Золотого Рогу й при╨днались до нього ще кiлька кораблiв, - всi вони стояли в протоках мiж Мармуровим i Середземним морями, готовi рушити звiдти на Константинополь. Пiзнього вечора руськi во© сiли на кораблi, нав'юченi були ©хнi конi, скоро рушили, обминули пiвострiв, попрямували до протилежного берега Босфору. Цi╨© ж ночi переправився на рiвнину перед Абiдосом i iмператор Василь з сво©ми легiонами, iншi легiони стали в долинi перед Хрисополем, - так iмператор Василь зiбрав на скелястих берегах Мало© Азi© всi сво© сили, зiйшовся вiч-на-вiч з Вардом Фокою. Уночi во╨вода Рубач побачився з iмператором Вiзантi© Василем. Це була ©хня перша й остання зустрiч. Добратись до iмператора було нелегко: стан його оточувало множество полкiв, бiля шатра iмператора стояли плече в плече етерiоти-безсмертнi, в шатрi було чимало вiйськових начальникiв. Во╨вода Рубач, старшина якого лишилась за станом i який стояв тепер один, привiтав iмператора, вклонився йому. - Я чув про тебе, хоробрий во╨водо, - почав Василь, - i хотiв би бiльше поговорити... Але зараз гарячий час, самозванець Вард Фока несподiвано з'явився тут, хочу й мушу з допомогою бога швидше його покарати. Во╨вода ╨диним сво©м оком пильно дивився на iмператора, блiде, виснажене обличчя якого, сухi стиснутi уста, довга гостра борiдка, темний одяг нагадували священика чи ченця. - Я певен, що битва з Фокою триватиме недовго, - продовжив Василь, - ми почнемо ©© самi, сво©ми силами, тут - пiшо й кiнно, в морi - на кораблях... Ти ж, во╨водо, схова╨шся в лiсi за нашим станом, комонно рушиш на поле бою, коли одержиш мо╨ гасло... Полководцi зараз покажуть тобi, де ставити тво© тисячi, вони ж визначають, куди i як нацiлити твiй удар. Ти зрозумiв, во╨водо? Во╨вода Рубач багато хотiв сказати iмператору роме©в - як важко було його полкам добитись сюди, до берегiв Мало© Азi©, якi надi© покладають нинi на Вiзантiю князь Володимир i руськi люди... - Я хотiв говорити з тобою, василевсе, вiд iменi руського князя про ряд, мир, дружбу, - каже во╨вода. Але iмператоровi, видно, не до розмов - нiч гаряча, во╨вода помiтив, що у василевса навiть тремтять руки. - Коли закiнчиться битва, запрошую тебе, во╨водо, до Константинополя, там у Великому палацi будемо говорити про ряд, мир, дружбу, я щедро подякую тво©м воям. Квiтневий ранок. З узлiсся за Абiдосом видно голубi води Мармурового моря, острови Проту, що, мов табун заблуканих чайок, застигли на його лонi, зелений пiвострiв, на якому золотом блищали банi Софi©, височiли стiни, дахи теремiв, сади. Скрiзь було тихо - на землi, в морi; тiльки зграя воронiв з криком перетинала Босфор, ширяючи в повiтрi, прямувала до рiвнини за Абiдосом, бiля Хрисополя. Ворони летiли немарне - там, бiля Абiдоса, вже стали легiони, що переправились сюди з Константинополя, й тi, що прийшли сюди з пустель Мало© Азi©, стан стояв проти стану й бiля Хрисополя, двi темнi армади кораблiв прита©лись у берегах Мармурового моря: одна у горловинi проток, ще одна - на виходi з Золотого Рогу й у чорних тiснинах Босфору. Бiй почався, тiльки сонце випливло iз-за далекого Перу, вiн почався бiля Абiдоса, швидко перекинувся до Хрисополя, iз Золотого Рогу й Босфору тодi ж випливли, як морськi чудища, й стали посуватись голубими водами Мармурового моря кораблi роме©в. Наступало вiйсько iмператора Василя, полководцi його керувались старим i однаковим правилом: пустивши вперед на ворога невеликi сили й приголомшивши його першим ударом, вони почали вiдходити, щоб заманити полки в засади, а там, уже бiльшими силами, i не з чола, а з бокiв i з спини, вдарити на них, нищити й убивати. Проте полководцi iмператора забували, що малоазiйськi вiйська ведуть такi ж, як i вони, ромейськi полководцi, що повтiкали з Константинополя й тепер пiдтримали Варда Фоку; переслiдуючи легiонерiв Василя, вони не кидались урозтiч за ними, а йшли ╨диною фалангою, плече в плече, не даючи змоги вiйськам Василя бити ©х з бокiв або ж зайти в спину, i самi не раз i не два, вiдступаючи, заманювали ©х у засади. Так тривало кiлька годин - кров'ю щедро полилась земля бiля Абiдоса, трупи вкрили поле бою навкруг Хрисополя, на морi кораблi, що вийшли з Золотого Рогу й Босфору, зiткнулись з кораблями Варда Фоки й почали ©х палити грецьким вогнем, але й на них самих полилась лавина того ж самого вогню. I тодi, як це звичайно бува╨, почалося безумство бою - вiйська iмперi© й Варда Фоки, його полководцi, два iмператори - один з яких сидiв на Соломоновiм тронi в Константинополi i другий, що недавно одягнув корону у Вiрменi©, в домi ╙встафiя Мела©на, - всi вони розумiли, що перед ними одно - життя або смерть; тому, зiбравши всi сили, рушили - до загибелi або перемоги! В цьому останньому бою доля зрадила iмператоровi Василевi - кремезний, широкий у плечах Вард Фока, сидячи на конi, сам вiв легiони, на чолi легiонiв ©хав i Василь, легiони Фоки зломили вiйсько iмперi©; iмператор Василь завернув назад коня - сила перемогла силу, Мала Азiя мстилась iмперi©, саме небо, здавалося, не могло вже врятувати iмператора Василя. Але помiч iмперi© йшла - у найстрашнiшу годину бойовища пiд Абiдосом з лiсiв за рiвниною вирвалось множество вершникiв, яких вiв одноокий, сивоусий, похилий вiком во╨вода Рубач. Все сталось надзвичайно швидко - минули короткi хвилини, й руськi во© опинились близько вiд ратi Варда Фоки, ще якiсь хвилини - й вони врiзались у легiони; це була буря, що налетiла серед бiлого дня, грiм, що впав з ясного неба. За одну годину тут, на полi бою пiд Абiдосом, переможцi стали переможеними, переможенi стали ╨диними господарями поля... Перемога, правда, далась руським воям нелегко - легiони Фоки одбивались несамовито, майже двi тисячi руських во©в поклали голови на чужiй гарячiй землi, сам во╨вода Рубач був поранений у груди, звалився, обливаючись кров'ю, з коня. Та хiба iмператор Василь думав про це? Сп'янiлий вiд кровi, захоплений перемогою, ©хав вiн полем, довго стояв над трупом Варда Фоки, одрубана голова якого з втупленими в небо очима лежала в поросi й кровi. Вiн велить тiло Фоки закопати, а голову одвезти й почепити на списi в Константинополi. ╞дучи далi, Василь велить брата Варда Никифора закувати в кайдани й кинути у в'язницю, полководця Калокiра Дельфiна посадити на кiлок... А руськi во©? Це ж вони на цей раз врятували Вiзантiю, ©м i тiльки ©м мусить завдячувати iмператор-чернець тим, що зберiг корону й червонi сандалi©, втiк вiд смертi, живий. О, iмператор Василь не забува╨ про руських во©в, йому сповiстили, що ©хнiй во╨вода тяжко, а може, й смертельно поранений, що тут, на полi бою, лежить двi тисячi ©хнiх трупiв. Вiн забува╨ про ряд, укладений з руським князем, про запрошення во╨води Рубача до Константинополя, про все... - Я не хочу, аби руськi во© потрапили до Константинополя, - кривить губи iмператор Василь, - я не стану говорити з ©хнiми во╨водами... Переправити ©х через Босфор, послати в Болгарiю... Я сказав усе. В Константинополь!. Во╨вода Рубач прокинувся темно© ночi, довго дивився на зорi, що глибоко й дуже кволо тлiли над ним, чув тупiт коней, голоси людей, довго думав i не мiг зрозумiти, що ж з ним сталось? - Люди, во©, де ж я? - хотiв крикнути вiн, але з уст його зiрвався ледве чутний шепiт. Саме цього шепоту хтось, либонь, i ждав, бо одразу ж до вуха Рубача долетiло: - Ми тут, во╨водо... - Хто ви? - Безрук.. Щадило... - Дяка боговi! Де ж ми? Що сталось? - Ми, во╨водо, чесно й з славою боролись пiд Хрисополем, перемогли вiйська Варда Фоки... - Скiльки полягло наших во©в? - Двi тисячi! - О боже, боже! Довге мовчання. - Тодi... я хочу говорити з iмператором Василем... Ми зробили що могли, нехай iмператор обiця╨... Везiть мене в Константинополь... - Ти, во╨водо, був поранений у груди мiсяць тому, нас не пустили до Константинополя, а переправили через Босфор i послали в Болгарiю. Рубачу пекло в грудях, нестямно колотилось серце, нi чим було дихати, проте вiн усе перемiг, сказав: - Це ж лжа, зрада... На Константинополь... Одразу ж! - Ми далеко вiд нього, - долинула вiдповiдь, - нинi вночi проминули Адрiанополь, вранцi пiдемо на пiвнiч, у Родопи. - Почекайте! - промовив во╨вода. - Мовчiть... Дайте менi тiльки води й вина... А я подумаю... Але во╨вода не думав. Дiзнавшись про те, що сталось, вiн уже знав, що йому слiд робити, Рубач хотiв тiльки полежати в тишi, спочити, зiбрати сили. Коли почало свiтати, вiн нiбито прокинувся. - Мужi мо©, во©! Посадiть мене! - сказав Рубач. - Не треба, во╨водо, зараз ми руша╨мо в дорогу, а ти лежи, спочивай! - Нi, я вже спочив, годi, i в дорогу вам треба рушати... Тому й посадiть! Його посадили, й якусь хвилину во╨вода, важко вiддихуючи, дивився перед собою. У полi свiтало, вдалинi було видно стiни города, ближче - два шляхи, один з яких iшов до темних гiр, iнший - по долинi. - Пiзнаю, - промовив Рубач. - Тут колись ми бились з князем Святославом супроти роме©в i перемогли ©х. Вiн помовчав, дихати йому було важче й важче. - А тепер слухайте, - повiв далi Рубач. - Ми зробили все, що могли... Роме© зрадили нас, а тому iменем князiв Святослава й Володимира велю: завертайте вiд Родопiв, не йдiть супроти болгар, а рушайте до Дунаю, iдiть i скажiть про все Володимиру-князевi... Отак i приходить смерть... Прощайте! Вiн хитнувся, впав головою на землю, був мертвий... Во© поклали його тiло на вiз i в сiрих туманах свiтанку завернули праворуч, до Дунаю... 3 На множество браней, захищаючи рiдну землю й людей ©©, ходила Русь, - лiтописець временних тих лiт, оглядаючи минуле, дивлячись на швидкоплинний сучасний йому свiт i намагаючись пiдняти запону над майбутнiм, писав на пергаментi, що бранi були прежде отцiв наших, бранi будуть пiсля нас, свiт сто©ть на бранi. Проте той же лiтописець i ми також зна╨мо, що, одбиваючи землi, ворогуючи з загарбниками, люди руськi завжди повертались з поля бою переможцями, нiколи не схиляли голiв перед ворогом. Тим-то подi©, що стались у далекому Абiдосi, у Вiзантi©, так сколихнули Русь та й увесь тогочасний свiт - це ж руськi во© врятували Вiзантiю, це ж вони були переможцями на полi бою, але що зробила Вiзантiя з ними? Город Ки©в ждав з походу сво©х во©в - там були отцi, сини, брати многих i многих киян: во╨вод i бояр, ремiсничого передграддя, земельного Подолу, холопсько© Оболонi, - ©х iшло багато на брань, всi вони були мiцнi, дужi, ©х вела вперед звитяга й надiя. I вже в Ки╨вi всi очi прогледiли, ждучи во©в з походу, - днi iдуть, тижнi, мiсяцi, а ©х все нема╨ й нема╨. Сторожа на стiнах стояла - дивилась, люди виходили далеко за город - ждали, хто б не ©хав Червенським шляхом, запитували: де ж, де ж забарились нашi во©? Нарештi в Ки╨вi почули, що во© iдуть додому, - ©х бачили в землi уличiв i тиверцiв, за городом Пересiченим вони перейшли Днiстер, позад них лишився Гнилий Тiскот i Торчевськ, вони все ближче й ближче - вже на Росi. I тiльки одно дивувало киян - про во©в руських, якi повертаються з Вiзантi© до Ки╨ва, повiдають випадковi подорожани, купцi, за©жджi гостi, чому ж самi вони не дають знаку про себе, не посилають попереду гiнцiв? Коли во© проминули Стугну й от-от мали з'явитись на околицях, весь Ки©в вийшов за стiни, став над Червенським шляхом, ждав... Був пекучий, задушливий день. У небi нi хмаринки. Поле сяяло до самого обрiю. Тихо. Вгорi дзвенять жайворонки, в травах стрекочуть коники. Руда хмаринка куряви встала на пiвднi, вона все росла й росла. Що ж сталось? Во©в руських iшло в похiд множество, вони ©хали, мчали на баских конях, були мiцнi й дужi. Нинi в полi iдуть пiшо во©, на них убогi вретища, за ними не тягнеться на довгi поприща обоз, вони посуваються так повiльно. Напе