палати, щоб порадитись, де i як слiд посадити гостей, де поставити столи, якими переходами носити страви... Це не дрiбницi, нi, у Вiзантi©, - стверджують бояри й во╨води, - сидять за чином, василевси нiбито возносяться над усiма... - I про поспiхи княжi слiд подумати, - кажуть бояри. - Негоже, княже, щоб тут, де йтиме пир, висiли щити, мечi. Князь Володимир погоджу╨ться з боярами - негоже, справдi, щоб тут, де вони утверджуватимуть мир з Вiзантi╨ю, висiли мечi й щити. - Що ж, ми ©х приймемо, - каже князь Володимир. Во╨води одразу ж iдуть до стiн, знiмають доспiхи давнiх князiв, кладуть ©х просто на пiдлогу. - Але ми ©х збережемо, - продовжу╨ князь, - вiзьмiть, во╨води, цi доспiхи й сховайте в iнших палатах. Тепер Золота палата готова, увечерi тут буде пир. Зашумiла, загомонiла Гора - вперше за багато лiт, а може, й столiть князь ки©вський справля╨ пир у Золотiй палатi. Звичайно, не всi бояри й во╨води, а тим паче мужi Гори могли попасти на цей пир. Князь Володимир запрошува у Золоту палату не всiх - через тiунiв сво©х i ╨мцiв, а тому багато горян, не попавши в терем, товпились у дворi перед ганком, щоб якщо не бачити, то хоч чути, як пиру╨ з грецькими гостями князь. Про одного смiливця - боярина Куксу - розповiдали, що вiн у нестримному сво╨му бажаннi якщо не чути, то хоч бачити тих, якi пирують, залiз на високу липу напроти вiкон Золото© палати, вмостився там на якiйсь гiлляцi, сказав: "Зрю", але зiрвався, полетiв з липи, зламавши собi в час, коли летiв i коли падав на землю, тро╨ ребер ще й ключицi... "Дивись, щоб не було тобi, як Куксi", - говорили з того часу про неситих i завидющих на Горi. Хто ж попав усе-таки до Золото© палати, довго потiм розповiдав, як гостi вiзантiйськi сукупно з боярством i во╨водством Гори сiдали за столи, де було накладено, насипано, нарiзано все, чого душа бажа╨, як у двох кiнцях палати напереклик величально спiвали хори руський i грецький, як вийшли на помiст i сiли в крiслах князь Володимир i цариця грецька Анна, як усi кричали руськими словесами: "Слава князевi Володимиру й царицi Аннi!" й грецькою мовою "Iсполайте деспоте!", як князь i цариця благословляли людей, яства, питi╨, пiсля чого й почався пир... А в цей же час на Боричевому узвозi над Почайною, на Подолi бiля торгу, на далекiй навiть Оболонi ходили боричi, збирали людей, кричали: - Князь Володимир велiв заутра зiбратись всiм над рiчкою Почайною, там буде хреститись Русь... Безвiтря стояло над Днiпром, на плесi вiдбивалися важкi багрянi хмари, голоси боричiв чулись усе далi й далi... Пир на Горi iшов i вночi, а в цей час, коли велика темнота поглинула Днiпро й береги, туди з ярiв, кущiв, скрадаючись на сiрому тлi пiскiв, пiшли й поповзли якiсь тiнi. Вони сходились бiля лодiй, сiдали в них, клали в кочети весла, ставали на стерна, вiдштовхувались вiд берега, пливли за течi╨ю, щоб нiхто не чув. Хмари все не сходили з неба, темнi, тепер вони висiли над самою водою, все сповивала пiтьма, тiльки на Горi блимало, як хижi очi, чимало вогнiв - там пирував з боярами, во╨водами й гостями вiзантiйськими Володимир-князь. - Не будемо слишати, заткнемо ушi своя, пiдемо в пустинi й лiси, - говорив на лодi© головний жрець Перуна Вiхтуй. - А вони да погибнуть у зловiрi сво©й, - озивались жерцi бога Волоса з Подолу. Лодi© пливли далi й далi, пiд склепiння важких темних хмар, в глибiнь Днiпра, в нiч. 7 Заутра вся Гора була готова до хрещення - во╨води, бояри, ©хнi жони й дiти, вся княжа родина - дочка й сини, дворяни, холопи - нiчого не пили й не ©ли, як велiли священики. Боричi кричали про загад князя Володимира край узвозу над Почайною, з високих пнiв на торговищi, скрiзь по Щекавицi, Дорогожичах, Оболонi; верхи ©здили по всьому городу й кликуни, що трубили в роги й переказували слово княже. На свiтаннi князь Володимир вийшов з сво©х поко©в i попрямував до Золото© палати, де на той час зiбрались усi бояри, во╨води, мужi. Нi, це вже був не син рабинi - в блискучому, срiблом шитому дивiтасi© крокував вiн до помосту, на його головi сяяла золота корона, в правiй руцi василевс тримав скiпетр, поряд з ним дрiбно ступала одягнута в порфiри, нарум'янена, красива цариця Анна, за ними, як це можна бачити нинi на iконах, iшли смутнi, в новi царськi ризи одягнутi, з молитовниками в руках дiти. У глибинi Золото© палати протяжне i через те нiбито тужно, але однак величально заспiвав хор, грецькi гостi першi, а за ними во╨води, бояри закричали: - Iсполайте деспоте! - Слава василевсу Володимиру, василiсi Аннi!.. Володимир сiв у крiсло, по лiву руку вiд нього сiла цариця Анна, за ними пiвколом стали сини, дочка Предслава. - Почнемо, мужi? - промовив Володимир. - Чи готовi люди? Бояри й во╨води затялись, переступаючи з ноги на ногу, несмiливо почали: - Ми всi готовi, ждемо твого слова, але над Почайиою людей нема╨.., - Кликуни сказали всiм про все? - запитав князь. - Не токмо кликуни, тiуни, ╨мцi також збирають людей, женуть до Почайни. - I що? - Люди тiкають, княже, ховаються в лiсах, дiбровах. Боярство й во╨води, звичайно, знали, що так станеться, - Гора готова й майже вся вже охрестилась, що ж, нинi вона визна╨ нову вiру прилюдно. Але Подол, передграддя ще не готовi до християнства, вони цупко тримаються за стару вiру, закон, покон. - Не вiдають люди, що творять, - гомонить Золота палата. - Твоя, княже, власть, твiй i суд. Во╨води й бояри могли б дiяти iнакше. В ©хнiх руках ╨ сила, якою можна охрестити город Ки©в, - золото, срiбло, всiлякi добра; досить ©м дати клич - i на Ки©в рушать полки, гриднi, дружини. Навiщо ©м витрачати власнi сили й добра - на Русi i в них ╨ великий князь i василевс Володимир, що вiднинi утверждатиме новi закони, цар землi й владар душ людських, заступник бога. - Iсполайте деспоте! - кричить уже Золота палата. I князь Володимир розумi╨, яку неймовiрну силу ма╨ вiн нинi, що важить корона на його головi, скiпетр у правицi. О, ця корона важка, скiпетр його подiбний до вогняного меча, що може знищити все й спопелити, вiн узяв ©х i мусить носити довiку, тепер уже йому нi на кого покластись - тiльки на себе. Князь Володимир уста╨, скiпетр схитнувся й завмер у його високо пiднятiй руцi, блiдий, з тривожними очима, рiшучий i грiзний, вiн сказав: - Велю охрестити город Ки©в i всю Русь... Аще хто не обрящеться - чи багатий, чи убогий, чи ниций, чи роб'© люди - противен менi да буде, iм╨нiя свого лишиться, а сам да прийме казнь... Во╨води, бояри, всi мужi мовчали, тiльки луна глухо вiдбилась у темних склепiннях палати: - Да прийме казнь!.. I тодi вже боярство й во╨води послали на город Ки©в силу - з Гори спустилась до Подолу на вгодованих, баских конях гридьба, з Бiлгорода, Вишгорода, з лiвого берега посунула, як сарана, дружина, по слову княжому вони розтеклися по всiх концях, заходили до хиж, наметiв. "Аще хто не обрящеться, iм╨нiя лишиться й да прийме казнь..." Мовчазнi, суворi, темнi вiд сонця й печалi люди йшли важким кроком до Днiпра, за ними тягнулись, нiби чайки, що втратили гнiзда, жони, тiльки дiти не розумiли, що дi╨ться, поспiшали попереду старих. Але що невисловлена печаль, що гнiв, якого не можна виказати словами? У наступнi днi й лiта люди скажуть, що це була урочиста й незабутня година, i вона справдi була такою - це схрещувався город Ки©в, це хрестилась Русь. Сонце велично пiдiймалось над Днiпром, вiдбиваючись на широкому плесi, слiпило очi, розпiкало повiтря, й над стовпищем людей вставав важкий дух. Вони стояли роздягнутi, голi, прикриваючи вретищами, гiллям i просто руками срамнi мiсця, тiльки жонам гриднi дозволяли зилишитись у сорочках чи пов'язати на тiло ручники або якiсь дерюги, - люди соромились одне одного, а найбiльше горян, товпились, ховались. Дозвiльне й просторнiше було вище над руча╨м, на пагорбi, звiдки звичайно боричi оголошували загади князя, - там напередоднi ще дереводiли поклали важкi дубовi мостини, поставили на них лави, вкрили килимами. Поруч нап'ятi були й шатра, в них стояли лави, дiжки, кадоби, ночви, - там мали роздягатись, хреститись княжi дiти, во╨води, бояри со сво©ми синами, а ще в одному шатрi серед кущiв - ©хнi жони й дочки. На лавах сидiли князь Володимир, цариця Анна, княжичi й князiвна, а обабiч ©х пiвколом стояли одягнутi в дорогi оздоби ╨пископи Анастас i Iоанн корсуняни, священики, во╨води й бояри, мужi Гори. Князь Володимир пiдвiвся з лави й довго стояв, дивлячись на натовп перед собою. Вiн був суворий i замислений цi╨© вранiшньо© години, дав знак, що хоче говорити до людей, пiднiс правицю. - Людi╨ мо©! - почав князь Володимир, i голос його виразно було чути по всьому березi. - Одвiку ми по покону отцiв вiрили й молились богам Перуну й Дажбогу, Волосу й Стрибогу, але нинi цi боги вже не пристановище в трудах i на ратях наших, iний бог дасть нам рятунок - той бог, що захища╨ багатого й убогого, князя й смерда, той бог, що пiсля бренного нашого життя на землi дару╨ життя вiчне, радiсть i щастя на небi. Iм'я цьому богу Христос! - Кири╨, елейсон! Кири╨, елейсон! Кири╨, ╨лей-сон!* (*Кири╨, елейсон! - Господи, помилуй! (Гр.)) - заволали й заспiвали в цей час священики. - Тому визнали ми за добре, - голосно повiв далi князь Володимир, коли затихло, - утвердити у городi Ки╨вому, в землях на Русi нову, iстинну вiру, сирiч християнство. Хрестимось, людi╨, во iм'я бога-отця, сина, святого духа. Аз перший поклав уже святий хрест на себе, потягнiть, людi╨, ви за мною... Саме тодi на городницях почулись удари в била. Люди, повернувши голови до Гори, побачили, що там, на требищi перед стiною, з'явилось багато княжих гриднiв, вони мотузами волочили щось з Гори. I от на схилах мiж дерев i ярiв з'явився Перун, що стояв досi на требищi, груба дерев'яна його постать, яку волочили гриднi, пiдводилась, стрибала, падала, над узвозом Перун хитнувся, перевернувся i сторч, головою вниз, ламаючи дерева, розриваючи кущi, риючи землю, з шумом, свистом, трiском полетiв, повержений, упав в урвищi недалеко вiд ручая i натовпу, що занiмiв, жахнувшись цього видовища. Але Перун лежав там тiльки одну мить, бо одразу бiля нього з'явились гриднi, отроки, дворяни, що на конях примчали з Гори, ремiнними вужами й товстими мотузами вони зачепили лежачого бога за голову, руки, ноги, тiуни, що бiгали бiля дворнi, сокирами вирубали з постатi золото й срiбло, а там усi вони вже разом вдарили коней, впряглись самi, крикнули й потягли Перу на по урвищу. Iдол Перун стрибав на вибоях. "Гой-ла! Гой-ла!" - щосили кричали погоничi. "Кири╨, елейсон! Кири╨, елейсон!" - спiвали священики. У численному натовпi вчинився великий шум i крик, стогнали жони, плакали дiти. Перуна дотягли до берега й штовхнули у воду. Важка дубова колода захрясла й непорушне лежала на косi. Тодi вперед кинулись тiуни, дворяни, отроки, - в одязi, постолах, а хто й босий, лiзли вони в воду, одштовхували дрючками й просто руками колоду вiд берега. А на натовп у цей час напирали гриднi, княжа дружина, розмахуючи списами, брязкаючи мечами, вони вiдтискували людей до води. - Хрестiться во iм'я отця, i сина, i духа! - волали священики, а люди забродили все глибше й глибше в воду. Нарештi Перун рушив з мiсця, поплив, за ним кинулись дiти, вони плавали навкруг бога, багато людей, враженi тим, що робилось, стоячи у водi, кричали: ^3 С. Скляренко, т. 4 3 8 5 - -Видибай !, боже! Видибай, боже! - Кири╨, елейсон! Кирие, елейсон! - спiвали священики* Перун плив. З високого пагорка з дерев'яного помосту иа нього дивились князь Володимир, княгиня Лина, во╨води, бояри. - Видибай, боже! Кирие, елейсон! - змiшувалось у гарячому повiтрi. А вiн плив далi й далi. Берегом слiдом за ним поспiшали люди. - Видибай* (*Видибай - виринай.), видибай, боже! Князь Володимир бачив, як тiкають врозтiч вiд священикiв кияни, яке насильство чинять гриднi й дружина, але не спiвчуття й не жаль до людей краяли в цей час його душу. Вiн стояв напружений, мовчазний, звiв брови на перенiссi, стиснув уста, через що став суворим i хижим, дивився на натовп перед собою холодно, грiзно. Нi, це був не той князь Володимир, що колись так люб'язно, тепло, сердечне вмiв говорити з дружиною, воями й всiма людьми сво©ми. "Убогi, темнi люди, - думав вiн, - чи вiда╨те ви, що весь свiт прозива╨ вас варварами, язичниками, чи вiда╨те ви, яку муку сам мусив прийняти й приймаю, аби врятувати вас i захистити Русь?!" Так, у цю хвилину, як недавно в Херсонесi, але ще виразнiше, гострiше, йому здалося, що вiн мав право, повинен був стати i вже став вище всiх цих людей, що вiн - ╨диний - зна╨ бiльше, нiж усi вони, вони повиннi бути йому вдячнi й щасливi, що хрестився сам i нинi хрестить ©х. - Хрестити! - витягнувши вперед праву руку, хрипко промовив вiн. - Хрестити, а хто не обрящеться - карати... - Многi лiта василевсу Володимиру! - гримiв хор. - Iсполайте деспоте! - зачинали грецькi священики. Князь Володимир був милостивий i щедрий до новообрящених християн города Ки╨ва, у цей день вiн велiв поставити на всiх концях перевари з медом й олом, дати ницим людям хлiба, гов'яда... Але як не кричали боричi, нiхто не пив у городi медiв i олу, голоднi люди не кинулись до хлiба й гов'яда. До пiзнього вечора в передграддi, на Подолi й навiть на Оболонi ©здили на конях i ходили пiшо княжi мужi, тiуни й гриднi. Наблизившись до якогось дворища, вони дивились, чи ╨ на цьому домi, хижi, а чи на дверях землянки отес* (*Отес - зарубка на деревi.) - знак хреста... Проте коли такий знак i був, то однаково княжi мужi заходили на дворище - адже тут поруч iз охрещеними могли жити й язичники - люди старо© вiри. Княжi мужi були дуже суворi й безжальнi - тут чувся крик, там гридень тягав за сиву бороду якогось кузнеця, концями вiд Оболонi й Подолу i все до церкви над руча╨м вели людей, там хрестили... РОЗДIЛ СЬОМИЙ 1 Звiстка про перемогу в Херсонесi швидко котилась по Русi, - добре зробив князь Володимир, пiшовши на роме©в, якi з давнiх-давен чинили много зла людям руським, не така вже, либонь, у них i сила, якщо так швидко здали мiсто, - годi ©м налiтати на городи й землi руськi, нацьковувати печенiгiв, хозар! Але й iншi вiстi ширяться на Русi - вiд погосту до погосту мчать мужi нарочитi, зупиняючись у городах i весях, збирають бояр, во╨вод, тисяцьких, кличуть волостелинiв i посадникiв, повiдають ©м, що сталось в Херсонесi i що робиться в городi Ки╨вi, кажуть, що князь Володимир став християнином i велить хрестити всю Русь. У лiтописах далеких днiв про цi подi© говориться багато й натхненно, рядки ©х, написанi древнiм уставом* (*Устав - найдревнiша форма руського письма (квадратнi лiтери).) у тишi монастирiв, осуджують князя Володимира як язичника i возвеличують його як християнина, вони осуджують також i всiх руських людей-язичникiв, благословляють русiв-християн. Де правда, а де вигадка в цих давнiх повiстях, невже ж руськi люди були варварами, дикунами до схрещення i добрими, боговгодними стали тiльки пiсля прийняття християнства?! Житiя повiдають про ки©вського князя, що вiн був у язичествi Володимиром, а пiсля хрещення прийняв нове iм'я - Василя. Повiримо, що це правда, що язичник Володимир став християнином Василем! Так чому ж лiтописець-християнин i вся церква, возвеличуючи першого князя-християнина, уперто називають його не Василем, а Володимиром, роблять пiзнiше святим i рiвноапостольним, воздвигають на честь його храми, собори, пам'ятники, - але все це не християниновi Василевi, а язичнику Володимиру ?! Князь Володимир, якого житiя нарицають Василем, нiколи так не називався, все сво╨ життя вiн був i в вiках залишився Володимиром. Але на Русi знали, що, взявши корону вiд василевсiв Вiзантi©, а в жони - ©х сестру Анну, яку сам же лiтописець назива╨ царицею* (*Лiтопис, рiк 6519-й - ....преставися цариця Володимирова Анна".), князь Володимир став василевсом Володимиром, а для ченця-лiтописця - Василем-Володимиром. Лiтописець, правда, шука╨ i знаходить першого василевса - iмператора Русi Володимира Мономаха. Йому нiбито дав царськi регалi© вiзантiйський iмператор Костянтин Мономах. Але Володимир Мономах нiколи не одержував i не мiг одержати царських регалiй вiд Костянтина Мономаха, бо ж народився 1053 року, цебто за два роки до кончини iмператора Костянтина IX Мономаха (помер 11 сiчня 1055 року), який знову ж сам не був порфiрородним, а став iмператором тiльки завдяки шлюбу iз Зо╨ю - дочкою Костянтина VIII, пiсля ж смертi Костянтина була ще жива сестра Зо© - Феодора, яка й одержала всi його царськi регалi©, передавши ©х Михайлу Стратiотику. Нi, першим василевсом Русi був тiльки ки©вський князь Володимир, але вiн не називав себе царем чи василевсом. Та╨мниця? Нi, це не було та╨мницею для людей його часу. Скромнiсть? Навряд чи й це почуття було причиною та╨мницi з Володимиром-Василем i з василевсом, що надалi залиша╨ться й живе у вiках як князь. Князь Володимир прагнув одного й того досягнув - розмовляючи з василевсами роме©в чи iмператорами Нiмецько© iмперi©, вiн був василевсом, царем; до нас дiйшли грошi - гривнi Володимира, на яких вiн зображений у царськiй коронi, скарамангi© й хламидi, древнi мусi©, iкони змальовують Володимира, синiв його, всю родину як василевсiв i царiв, iноземнi сли, купцi, мандрiвники, що вiдвiдують у той час Русь, також називають його царем, василевсом. Чи було це дiлом одного князя Володимира? Нi, не тiльки син рабинi, князь Русi став василевсом, - починаючи з Володимира, Русь, яку до того називали язичеською, варварською, рабською, ста╨ нарiвнi з Вiзантi╨ю, Нiмецькою iмперi╨ю; нiхто й нiколи вже не посмi╨ називати ©© старим iм'ям, нiколи, довiку Русь не буде рабинею iнших народiв, земель i самих iмперiй, те, чого досягнув Володимир, завоювала Русь, ©© людi╨! Проте скiльки часу ще пройде, доки свiт зрозумi╨, як виросла тодi й якою стала Русь, скiльки часу мине, доки самi руськi люди зрозумiють, якими вони були, якими можуть i повиннi бути! А в той час, про який ведеться повiсть, на Русi ненавидiли, як смерть, iмперi© й ©х iмператорiв, що стiльки горя, муки принесли руським людям; багатi, зажерливi бояри й во╨води, що мали землi, лiси, всi добра, не покладаючись на власнi сили, благали Христа захистити ©х, а убогий, голодний запитував дерев'яних богiв, небо, землю: куди йти, хто йому допоможе? Дерев'янi боги мовчали, Христос обiцяв рай на небi. Про це ж думав i чорноризець-лiтописець, що в тишi сво╨© келi©, далеко вiд людсько© су╨ти, в промiннi восково© свiчi, краплини з яко© стiкали i, як сльози, розпливались по пергаменту, писав: "Се повiстi времянних лiт, откуду ╨сть пошла Руська земля, хто в Ки╨вi нача перший княжити i откуду Руська земля стала ╨сть". Перемога, слава, честь, - так, вони, нарештi, прийшли на Русь, витали над Володимиром. 2 Нiколи ще до цього князь ки©вський не сидiв так твердо на сво╨му столi. Корона iмператора! О, як багато, виявилось, важили золотий вiнець з навершi╨м i бармицями, в очках-гнiздах якого були втопленi червонi гранати, небеснi бiрюзи, та ще багряне корзно на плечах, червоного хза черевики! До Ки╨ва ©хали й ©хали, як i ранiше, купцi константинопольськi, вони везли вина, узороччя, паволоки, сосуди церковнi, ладан, смирну, рiзноликi iкони - дорогi, на кипарисових дошках, у золотих i срiбних окладах, i дешевi - вилитi з мiдi, бронзи, писанi на простому деревi, про якi говорили: "Згодиться - помолиться, не згодиться - горнець з молоком накри╨мо". Разом з ними ©хали сли, що мали високi чини магiстрiв, спафарокандидатiв, всi - патрикi©, вони з'являлись на очi князя Володимира з грамотами й золотими печатями, великими дарами; iншi сли, також патрикi©, часом священнослужителi, iнодi знатнi константинопольськi жони, прямували в поко© васялiси Анни, подовгу в не© гостювали, вели бесiди, радились, пирували - по грецькому образу. Iмператор Василь тепер поводився i говорив з великим ки©вським князем як рiвня й рiдня - раз i другий вiн просив Володимира дати йому в застав* (*Застав - позика.) золота й срiбла, увесь час наполягав, щоб Русь продавала Вiзантi© бiльше хлiба, меду, воску, шкiр, - iмперiя поглинала все, чим багата була Руська земля. Але iмператор Василь мав потребу не тiльки в цьому. Вiн просив князя Володимира дати йому тисячу во©в, якi б охороняли його особу й Великий падац, - видно, важко доводилось iмператорам, якщо вони не покладались на полки безсмертних i вiрили русам бiльше, анiж ромеям. Слiдом за Вiзантi╨ю йшли й iншi. До Ки╨ва, здавалося, прикутi були очi всього свiту - за короткий час тут побували сли нiмецького iмператора Оттона III, свiонського конунга Олафа, датського - Свена Твескегга. Князь Володимир знав цiну цим слам, - хоч тi говорили про любов i приязнь до Русi, клялись тримати ©х довiку, на знак чого привозили з собою iмператорськi й конунгськi грамоти й дари, - вiн розмовляв з ними обережно, бiльше розпитував, анiж повiдав. Бiльш сердечно, тепло, задушевно вiв розмову Володимир з слами польського князя Болеслава, чеського Андрiха, угорського князя Стефана. Це були сусiди Русi, з ними здавна руськi люди мали любов i дружбу. Деякi з цих слiв натякали на те, що ©хнi князi не вiд того, щоб i породичатись з ки©вським князем, - про це розмовляв з князем Володимиром ╨пископ калобрезький Рейнберн, що при©жджав посланцем вiд польського князя Болеслава. - ╙ в нашого князя дочка Марина, - говорив ╨пископ, - яку сватають королi Норвегi©, Данi© й навiть англи... Але князь Болеслав не хоче видавати сво╨© дочки за море, краще, каже вiв, родичатись з сусiдами. Подумай, княже Володимире, адже в тебе багато синiв, е мiж ними й той, що полюбиться князiвнi Маринi. Князь Володимир обiцяв подумати, але не набивався в свати Болеславу, бо не мiг забути й простити, що той недавно пробував силою взяти червенськi городи. Заморськi, iноземнi сли й гостi спочатку дивували киян; де вони з'являлись, там виникало стовпище людей, але, як завжди бува╨, люди ки©вськi швидко звикли до цi╨© диковини, i на Подолi, Оболонi, в передграддi вiльно вже походжали варяг i грек, хозарин i лях, угорець i навiть жовтошкiрi люди iз-за Iтиля-рiки, з города Чаньаня* (*Чаньань - столиця Древнього Китаю (бiля 1000 року).), iз-за Джурджанського моря. Слам, василiкам, купцям i священикам, що при©жджали сюди, треба було десь жити, деякi з них сидiли тут уже постiйно, вони одержували в князя двори й ставили на них сво© доми - не тiльки дерев'янi, а й кам'янi; з'явились у Ки╨вi цiлi концi: Угорський, Лядський, Чеський, Варязький, Хозарський. Князь Володимир приймав слiв, гостей на Горi достойно. Вiн сидiв у тiй же Золотiй палатi, в старому, поточеному шашелем крiслi сво©х отцiв, позад нього стояли вицвiлi знамена князiв давнiх i його нове, з бiлого оксамиту шите, золотом гаптоване, знамено... Князь Володимир мав те, про що навiть не думали предки, - вiн став iмператором, на головi сяяла золотом i дорогоцiнним камiнням корона, одягнутий вiн був у срiблястий з хрестами скарамангiй, плечi прикривала багряна хламида, на ногах черевики з червоного хза; поруч з ним сидiла у велелiпних одягах його жона цариця Анна... Во╨води й бояри, мужi, що стояли в час прийомiв пiд стiнами палати, теж одягались по-новому: носили вони не темнi простi платна, а оксамитнi, барлатнi* (*Барлат - шовк з срiбними чи золотими нитками.) свити, схожi на грецькi коловi©* (*Коловiй - тунiка-безрукавка.) каптани, не чiпляли на ши©, як колись, важких золотих чи срiбних гривен, що заважали повертати й схиляти голову, князь Володимир став давати ©м сво©, схожi на печатi, золотi й срiбнi знаки, що носились на золотих, срiбних чепах, на оксамитних стрiчках на грудях. Та й взагалi збори в палатi не нагадували вже давнiх часiв, коли на лавах сидiли й дрiмали старезнi бояри, сивоусi во╨води, просто старцi, - деякi з цих похилих вiком, немощних мужiв доживали на Горi, iншi ви©хали в пожалуванi ©м городи й землi. Там, серед лiсiв, земель, рiк, якi довiку належали ©м, вони почували себе вiльнiше, краще: не вони комусь служили, багато людей - смердiв, закупiв, рядовичiв i просто холопiв - працювали на них, належали тiльки ©м; на Горi ж у Золотiй палатi стояли й ждали загаду князя Володимира ©хнi сини, часто вже й онуки, що в спадщину вiд дiдiв i отцiв одержали знамена, а вiд князя хотiли мати пожалування й для себе. Втiм, це було вже не пожалування: молодi бояри, сли, мужi нарочитi, тiуни, ╨мцi, молодi во╨води, тисяцькi, сотеннi, яких чимдалi ставало все бiльше й бiльше, - всi вони не могли надiятись на пожалування, бо для того вже мало було городiв, за ©хню службу князь Володимир мусив давати ©м грошi. Князь Володимир завiв цi сво© грошi: на Горi пiд наглядом тiунiв сотня кузнецiв день i нiч варила у ллячках срiбло, виливали в опоках з нього довгi палицi, рiзали ©х на кружальця, а на них вибивали печать - образ князя Володимира з вiнцем на головi, у дивiтисi©, з хрестом у правицi й скiпетром у лiвiй руцi; iз знаком на зворотi - трьома перехрещеними списами й написом: "Володимир на столi, а се його серебро". Печать iмператора - о, вона була страшнiша й важча, нiж зброя, нею утверждалось золото й срiбло княже, ©© малювали на стiнах палат i храмiв як знак сили, влади, всемогутностi; вирiзану в каменi аспидi, ларник* (*Ларник - начальник двору й охоронець печатi.) двору князя Володимира втеплював у гарячий вiск, ждав, доки той остигне, i на золотих шнурах чiпляв вiдбитку до грамот, що посилались в усi кiнцi свiту, до харатiй, якi вводили новi й новi устави, до писаних на пергаментах пожалувань боярам i во╨водам. Бояри ж i во╨води з благословення князя заводили сво© печатi - золотi, срiбнi, на твердому каменi вiнiсi, голубих бiрюзах, - вони велiли рiзати на них сво© знамена - для дiтей i онукiв, довiку. Тепер уже князь Володимир, визначаючи для земель i городiв Русi дань житом, хутрами, воском, зобов'язував кожну землю давати певну кiлькiсть золота й срiбла в гривнях: Новгород - двi тисячi гривень, Червен i Волин - по пiвтори, Тмутаракань, землi тиверцiв i уличiв - по тисячi... Крiм того, землi й городи мусили давати ще й во©в для княжно© дружини: п'ять, чотири, три тисячi юнакiв, ща тiльки вчора ходили за ралом. Дiставалось i киянам - княжi тiуни визначали й брали з людей Подолу, передграддя, Оболонi податок за хижу й землянку, за мiсце на торзi, мостовщину, пере©зне, священикам i дияконам, що нинi хрестили, женили, ховали, також треба було платити, княже йшло князевi, боже - богу. Маючи в сво©й скотницi золото й срiбло, спираючись на во╨вод i бояр, сидiв Володимир у Золотiй палатi. Всiх ©х разом охороняли полки, що стояли в городах ближчих земель, i в Ки╨вi, на Горi, день i нiч пильнувала гридьба. Спирався князь Володимир i боярство його та во╨водство ще на одну, нову i, либонь, найдужчу, свою силу. Повернувшись з Херсонеса, Володимир часто запрошував до себе ╨пископа Анастаса. В цьому не було нiчого дивного - князь i ╨пископ радились, як хрестити Русь, у якi городи посилати ╨пископiв, а куди священикiв, повергши iдолiв i знищивши требища, думали, де i як будувати для християн храми. ╙пископ Анастас був дуже при╨мний, душевний чоловiк з сивим волоссям, широкою окладистою бородою й невеликими вусами, голубуватими очима, мав вiн i голос м'який, щирий, переконливий. Князь-християнин сам хотiв частiше, докладнiше говорити з Анастасом, разом вони домовились i послали ╨пископом у Новгород Iоакима - там був надiйний посадник Добриня, через що Володимир i згодився учредити ╨пархiю, в iншi ж городи посилали тiльки священикiв болгарських, що давно жили в Ки╨вi, нових, яких висвячував Анастас. Домовились вони й про будiвництво храмiв: Софi© - в Новгородi, Богородицi - в Ки╨вi, а в Переяславi - на честь апостолiв Петра й Павла. Будувати цi церкви князь Володимир вирiшив одразу ж, для чого велiв посадникам сво©м готувати в землях древо, камiнь, збирати людей - дереводiлiв i здателiв, з сво╨© ж скотницi дав чимало золота на церкви в Ки╨вi, Чернiговi й Переяславi. Вiн сам стежив за будiвництвом храмiв - у Ки╨вi вже жило чимало здателiв iз Солунi* (*Солунь - город у Болгарi©.), сюди ж один за одним при©жджали майстри з Херсонеса. Володимир не дуже охоче прийма╨ грецьких майстрiв, вiн кличе руських градникiв, огородникiв, всяких дереводiлiв i здателiв з города Ки╨ва й навiть далекого Новгорода - Миронога, Ждана, Косьмину. Це - добрi майстри сво╨© справи, ще ©хнi дiди й батьки, а вони також ставили в руських городах фортецi з стiнами, княжi, боярськi, во╨водськi тереми, прикрашаючи ©х кнесами, писаними сволоками, рiзьбленими наличниками, вiкнами, дверима, тесаними ганками; вмiли вони оздоблювати узорами для цих споруд брили червоного шиферу й бiлого мармуру, лiпити на стiнах образи богiв, людей, звiрiв, листя та квiти, вапницями* (*Вапницi - пензлi.) фарбували ©х. Побудували градники й дереводiли до цього на Русi й кiлька храмiв - у Ки╨вi над Почайною, в Новгородi - на Опоках; це були чудовi дерев'янi храми з рубленими стiнами, по багато шатрiв, вкритi гонтою, опасанями* (*Опасань - галерея навколо церкви.) навкруг них для простого люду. Тiльки самi для себе нiчого не будували i не могли побудувати дереводiли й здателi, бо були вони, як i багато iнших руських людей, княжими слугами, ремiсниками, смердами, через що й жили, як i всi ницi люди, в землянках, так-сяк складених з дерева, а то й плетених з лози хижах... Правда, й цi убогi сво© хижi, хатини руськi люди вже й тодi, тисячу лiт тому, намагались зробити привабливими для ока - мазали ©х глиною, бiлили крейдою, зеленою й синьою глиною, над вiкнами й дверима малювали всiлякi оздоби - червоних пiвнiв, що були спiвцями зорi, зеленi берiзки - священне руське древо, чорних гривастих коней - знакiв во©в... Цих майстрiв i кличе князь Володимир до себе в терем, каже найстарiшому з них Косьминi: - Мислю поставити храм у городi Ки╨вi в iм'я Богородицi, щоб слава про нього йшла по всiй Русi. Косьмина - сивобородий чоловiк з сiрими очима, схожий на апостола Луку, як його малювали на грецьких iконах, - довго дума╨, дивлячись на небо, гори, Днiпро. - Мрiю давно, - вiдповiда╨ Косьмина, - i дуже хочу поставити храм, у якому б людина спочила вiд су╨ти свiту, поринула в мислях до неба... - Тодi починай, Косьмино! - Але, княже, - сумно похиту╨ головою здатель, - ставили ми досi дерев'янi храми, тереми, фортецi, ти ж мислиш, напевне, воздвигнути храм кам'яний, вiчний... - Так, Косьмино, кам'яний i вiчний! - По грецькому образу? - запиту╨ майстер, що ©здив свого часу як во©н i в Болгарiю, i в Константинополь. - Нi, - рiшуче вiдповiда╨ князь Володимир. - Ви, ки©вськi, вишгородськi й новгородськi плотники, знанi по всiй Русi, у Ки╨вi такожде будуйте наш, руський храм, а вже болгари й гречини вам допоможуть... Мина╨ небагато днiв, i Косьмина показу╨ князевi змальовану на одному пергаментi церкву в iм'я Богородицi, а ще на одному - постать Богородицi з великими карими очима, блiдим i трохи суворим обличчям, пiднесеними вгору руками. - Це наш, руський храм! - вирива╨ться в князя Володимира. - Добре й лице цi╨© жiнки... сирiч божо© матерi. I князь Володимир не знав, що здатель Косьмина вже багато лiт думав, як створити пам'ятник тому, про що вiн мрiяв днi i ночi - пам'ятник i храм руським людям, що твердо стоять на рiднiй землi, тяжко працюють на нiй i многотрудно страждають, кров'ю поливають ©© й сльозами засiвають, а кiнець кiнцем пiднiмають очi до неба... Старий Косьмина все сво╨ життя провiв у борнi, трудах - був во╨м, рата╨м, нарештi градником-дереводiлом - i нiколи не знав нi радостi, нi утiхи, тiльки будував i мрiяв. Не знав вiн також i любовi, не мав жони й родини, дiвчина, яку в давнi лiта раз i другий бачив у Ки╨вi на Горi i яку, либонь, полюбив би навiки, пропливла, як далека зоря, осторонь його житт╨вого шляху та й зникла, залишивши в душi тiльки згадку... Косьмина молився Г©еруну й всiм древнiм руським богам, але вони нiчого йому не дали, разом з руськими людьми став Косьмина християнином, - може ж, хоч тодi, коли складе на грудях натрудженi руки, здобуде градник спокiй i щастя! Богородиця! Новообращенному християнину сподобалась думка князя Володимира присвятити не комусь, не богу, а невiдомiй жонi-богородицi, що нагадувала йому богиню роду Роженицю, перший храм у Ки╨вi, - нехай вона, жона, матiр, молиться, клопочеться перед богом про людськi душi. Але яка мусить бути богородиця? Грецькi й болгарськi iкони, вiдомi Косьминi, не задовольнили його - там богородиця була надто неземна, вигадана, не така, якою вiн уявляв заступницю-матiр. I вiн малю╨ на пергаментi iншу, земну богрродицю - жону з русим волоссям, високим чолом, карими очима, тонким носом, рiвними устами, трохи сумну, трохи неспокiйну. Хто зна╨, на кого вона була схожа?! Косьмина дуже багато думав, мрiяв, i найперше, мабуть, богородиця ця була дуже схожа на древню богиню руських людей Роженицю, яку колись кузнецi вiдливали з мiдi й бронзи, - високу, тонку, а пiднятими вгору руками, пiднесеним обличчям... Разом з тим - земна й вимрiяна, звичайна й воднораз надзвичайно красива, ця богородиця схожа була на багато руських жон i чомусь дуже подiбна до юно© ключницi Малушi. Де ранiше були Воздихальниця й требище, копачi день i нiч риють землю, з далекого Вручаю на возах, запряжених четвериками й шестериками волiв, сюди везуть брили червоного шиферу, вiд Роднi - камiнь, з лiвого берега Днiпра - дуби, грабину, липи. Усi могили на Воздихальницi зрiвняли з землею. Хто з бояр i во╨вод пам'ята╨ сво©х предкiв? Тi, язичники, мали тiльки мечi та щити, живiй Горi мертва Воздихальниця непотрiбна i навiть зайва. Один князь Володимир не забува╨ про сво©х предкiв - вирiшивши ставити храм Богородицi, вiн разом з Косьминою огляда╨ город, велить ставити церкву не бiля стiн Гори, як той думав, а далi на захiд, на схилi. Здатель Косьмина здивований - церква Богородицi ма╨ стояти на найвищому мiсцi, щоб той, хто при©жджа╨ до Ки╨ва, здалеку ©© бачив, хто ж ви©жджа╨ - попрощався. Та князь Володимир не вiдступа╨ - бояри й во╨води не бережуть могил сво©х предкiв, це вони велiли й спокiйно дивились, як цi могили рiвняли з землею, але вiн не хоче засипати, знищувати могил князiв древнiх, а також княгинi Ольги й Ярополка, похованих на верху Воздихальницi... Хто зна╨, якi почуття керували князем Володимиром, це здавалося навiть дивним, бо ж княгиня Ольга забрала в нього найдорожче, що ма╨ людина, - матiр, а Ярополк був за життя лютим його ворогом? Церкву Богородицi будують. Руськi здателi знають сво╨ дiло - тешуть брили з шиферу, скудельники добувають на схилах ки©всько© гори бiлу глину, лiплять з не© й обпалюють у печах кахлi, на крутилах виводять корчаги, високi глеки, кузнецi кують чепи, величезнi гаки. ╞м, що досi були плотниками, важко класти цеглянi пiдмурки, ставити кам'янi стiни, здатель Косьмина навiть робить похибки - кладе в пiдмурки дерев'янi зруби, виводить вiд них торцi, зв'язу╨ на кутах i залива╨ вапном, через що згодом, коли древо струхлi╨, стiни церкви сядуть, а ще пiзнiше й упадуть. Тим часом стiни ростуть. Щоб церква була дзвiнкiшою й легшою, Косьмина замурову╨ в них глеки-голосники, шатра церкви спритно зводить з дуже тонко© цегли й безлiчi корчаг i глекiв, через що вони нагадують шмат вощини. Тодi ж Косьмина почина╨ оздоблювати храм - на Русi вже давно вмiють варити смальту* (*Смальта - кольорове скло для моза©ки.), - разом з солунцями й корсунськими майстрами руськi здателi на високих риштуваннях кладуть камiнчик до камiнчика в банях церкви, на ©© парусах i стовпах, у олтарi, мов килим, роблять з мармуру, яшми, бузкового порфiру пiдлоги, ставлять на хорах i перед олтарем кам'янi забори, застилають брилами шиферу середину - корабель - церкви, зашивають дубовими мостинами притвори. На церкву Богородицi працю╨ весь Ки©в - на Подолi вирiзують з дерева свiчники й панiкадила, чашi й миски, кузнецi готують чепи й гнiзда для свiчок, виливають каце©* (*Кацея - древня кадильниця з ручкою (ковшик).), кравцi шиють одяги для священнослужителiв, воздухи й покрови на раку* (*Рака - скринька, труна.) з мощами папи Климеита, до iкон у церквi й олтарi. Храм вироста╨ - вже виведено корабель, апсиду* (*Апсида - напiвкругле завершення нефа - коридора мiж стовпами.) лiворуч, через яку сходи iдуть у бабинець, ще одна апсида з право© руки вiд олтаря, де роблять потайний хiд для князя i його родини на полати... Буду╨ться вся Гора. Те, що воздвигалось колись десятками лiт, а часто й столiттями, пада╨ за днi й години, на ру©нах старого вста╨ новий город. За древнiми дерев'яними стiнами Гори було тiсно - терем стояв у терем, дiм у дiм, вулицi вузькi, темнi, двори забитi клiтьми, медушами, повiтками. Князь Володимир велить розiбрати старi стiни й поставити новi - на високих кручах, з кам'яними порталами-ворiтьми над Подолом i далi аж до Перевесища; двори на Горi будують бiльшi, тереми вищi. На мiсцях, якi поглина╨ Гора, стояли ранiше хижi й землянки ремiсникiв, всяких кузнецiв, скудельникiв, гончарiв, вони лiпились до стiн Гори, працювали на не©. Пусте! Хижi й землянки ницих, роб'©х людей розбирають i засипають, тини розкидають, землю розрiвнюють - тут виростуть тереми бояр i во╨вод, пiднiмуться палаци й храми. А смерди? Що ж, князь Володимир печеться про багатого й убогого, - смерди, що жили пiд стiнами Гори, можуть городити новi двори на вiльних землях за Щекавицею й на Дорогожичi, на Оболонi й скрiзь аж до Вишгорода - ген скiльки там гiр, пiскiв, долин. Гора буду╨ться. Одразу ж, коли проминути ворота, з лiво© руки, ©дуть i ©дуть запряженi волами вози, копачi риють землю, плотники розiбрали половину терема княгинi Ольги, стравницю, палати, клiтi, на верху вивалили стiну в палатi княгинi, вiд чого зда╨ться, що вся вона - з рубленими стiнами, вузькими вiкнами - повисла в повiтрi, от-от упаде, розвалиться. Та цей древнiй терем уже й не потрiбний - по праву руку вiд дороги височить складений з цегли, побiлений вапном, з шиферним дахом, з колонами iз мармуру новий терем князя Володимира, перед ганком стоять на постаментах привезенi з Херсонеса бронзовi конi. За цим теремом князь Володимир велiв ставити новi будiвлi - одну для боярсько© думи, ще одну - для iноземних послiв i купцiв, терем у саду, звiдки через вiкна видно Днiпро й лiвий берег, - для жони, царицi Анни. Поспiшають i самi бояри - вони розбирають старi тереми, будують новi - просторi, свiтлi, з каменю, високим частоколом оточують двори, за старим звича╨м до теремiв усе-таки лiплять клiтi, бертяницi, медушi, все це стережуть кудлатi гострозубi пси, що валують цiлi ночi. А за стiнами ново© Гори буду╨ться передграддя, кам'янi й дерев'янi тереми виростають уже й на схилах гiр, бояри й во╨води, не вiдстаючи вiд князя й наслiдуючи йому, воздвигають, ставлять i сво© тереми. Удалинi ж, за Щекавицею й на Дорогожичi, на Оболонi, скрiзь понад Почайною й Днiпром, де пiски, лiси, болота, - там оселя╨ться убогий смерд, викопу╨ землянку, склада╨ з украденого древа хату або просто плете з лози хижку, обмазу╨ глиною з кiнським кiзячком, мастить крейдою, пiдсинюючи ©©, а над вiкнами й дверима малю╨ кнесiв - коней, червоних пiвнiв - спiвцiв зорi, зеленi берiзки - священне руське древо. Говорив князь Володимир з ╨пископом i про навчання книжне - вiн хотiв збирати дiтей бояр i во╨вод, вчити ©х письму й читати; ╨пископ, надiючись мати нових священикiв, благословив цей почин князя, пообiцяв, що всi священики, а вiн також, навчатимуть ©х. Проте, дбаючи про науку, Володимир вважав, що недостойно й негоже буде на Русi, в городi Ки╨вi навчати дiтей грецькому письму, - цього чужого, незрозумiлого язика не люблять, не приймуть руськi люди, краще й потрiбно навчати