ьню. Во╨нком похвалив мене i, покликавши цього старшину, прочитав йому цiлу лекцiю про рiзницю мiж петлюрiвським старшиною i червоним командиром. I раз уночi: питають деякi козаки, але - До збро©!.. - Що таке? На кого? - ходить курiнний: - Без балачок. Нас хочуть комунiсти роззбро©ти. Одинокi голоси про те, що коли нас хочуть роззбро©ти, хай роззброюють, значить так треба, ╨ такi, кого треба взяти за хвiст... Цi голоси потонули в грiзнiй покорi козакiв, що стали до збро©. Я теж став до збро©. Мене поставили на дверях. Враз iз тьми пiдходять до мене кiлька: - Ваше оружие, товарищ. - Пожалуйста. Я спокiйно i радiсно вiддаю рушницю. Це - сво©, дозорнi. Хлопцi зо мною пожартували. Вони, смiючись, зникли у тьмi. Нiхто не хотiв нас роззбро©ти. Це просто була демонстрацiя. На ранок я ©ду до Одеси за газетами. На Роздiльнiй я зустрiв юнака з мо╨© сотнi, який познайомив мене з т. Старим. Я Старому все розказав. Вiн заспокоював мене, обiцяв забрати з цього полку i казав про мене i мого союнака, що ми "большевистский материал". В Одесi я iнформував кого слiд (т. Дерев'янко) про те, що робиться в нашому полку. Повертаюсь до Тирасполя. I одного дня ми говоримо про попiв. Я кажу, що це дурисвiти, що вони нашi вороги, такi ж, як полiца©. А офiцери кажуть: - Как вы смеете обижать религиозные убеждения. Тут же сидить т. Прудкий, який мовчки нас слуха╨. Я звертаюсь до нього: - Т[оварищ] секретарь, почему у нас до сих пор нет ячейки? Вiн не встиг менi вiдповiсти, як крикнули: "До збро©!" Я зрозулiiв усе i тихо вийшов. Щоб не подумали, що я тiкаю, спокiйно йду по панелi. Був квiтень, а так жарко, як у нас лiтом. Повз мене швидко й нервово пройшла колона нашо© сотнi. У всiх на кашкетах стрiчки: жовто-блакитнi й бiлi. Я прийшов до военкома попередити його. Стукаю. Нiкого нема. I тiльки-но я вiдiйшов кiлька крокiв од ганку, як почалася стрiльба. Вулиця йде просто до вокзалу. Зо мною поруч бiжать дво╨ з червоними бантами на грудях. Питаю ©х: - Какой части? - 368 полка. - Скорей на станцию, это восстал украинский полк. Бiжимо... А в лице нам - чорна хмара кiнноти... Я-в двiр. Хазяйка сплеску╨ руками й кричить: - Ти бiльшовик? - Бiльшовик. - Ой боже, i мiй синочок у комiсарiатi служе! А що, якби ©© синок не служив у комiсарiатi?.. Вона мене заховала в погрiб. Стрiльба швидко вщухла. Думаю, в погребi небезпечно... Можуть кинути бомбу, й точка. Вилiз. Посвiдчення запхнув у стрiху сарая. Увiйшов до хати. Хазя©н, швець, дав менi по©сти картошки з олi╨ю й огiрками... Вiн усе лаяв комiсарiв, а я йому пiддакував i говорив, що я й сам iз гайдамацького полку. Наш полк при╨днали до 41-© дивiзi© i стали звати 361-й. Виходжу на вулицю. Просто на мене з витягнутими для рубки шаблями летять два кавалеристи. - Якого полку? - 1-го Чорноморського! - Наш. Вони опустили шаблюки й тихо про©хали повз мене. А що, якби я сказав 361?.. Виходжу на головну вулицю. На панелi стоять, мов поросята, кулемети, на бруку конi й козаки. Галицькi офiцери в польському убраннi. Всi тривожнi. Почуваю, що бояться. Повиходила публiка. Один п'яний козак пiдходить до мене, обiймав мене й каже: - Ой, козаче, я чека розбив, самогонки напився. У мене була гайдамацька звичка носити набакир шапку, i повстанець прийняв мене за свого. Пiдходить до мене з карабiнкого старшина в синiй чумарцi, той, що сказав "варняка". - Де военком? - Не знаю. - Що... зняв червоний значок?.. Я мовчу. - Ну, ходiм... Мене не розстрiляли тiльки тому, що курiнний був за мене. Всi сили нашi були кинутi на польський фронт, який уже почав хитатися. Галицька кiннота, що стояла в нiмецьких колонiях, повстала проти влади Рад. Вони (галичани) налетiли на станцiю, зняли там караул i разом з нашим полком захопили Тираспiль. В особвiддiлi був тiльки карбатальйон в 60 чоловiк. Старшини кажуть, що в наших руках уже Одеса, Херсон i Микола©в. Менi да.iи рушницю й послали в караул на станцiю. Кiннота повстанцiв пiшла, як казали, в наступ на Роздiльну. Нiч. Ми в телеграфному вiддiлi. Телеграфу╨ начальник гарнiзону Роздiльно©. Ми всi напружено нахилилися над бiлою стрiчкою, яка поволi розгорталася, а на нiй чорними крапками й рисками божевiльне довго повзли слова: - П-о-з-о-в-и-т-е к т-е-л-е-г-р-а-ф-у в-о-е-н-к-о-м-а. Йому вiдповiдають: - В-о-е-н-к-о-м з-а-н-я-т, в-с-е с-п-о-к-о-й-н-о. В вiкна разом iз нами нiч бархатно й чуло дивиться на грiзнi знаки: - Неужели еще есть противники Советской власти?.. А ще вдень над станцi╨ю смiло й низько летить червоний аероплан. Хлопцi - врозтiч... Я кричу, що йому нема╨ рацi© бити по станцi©, i стою на перонi. Аероплан двiчi ударив по фортецi, що за мiстом, i спокiйно полетiв назад. По ньому навiть не стрiляли. Перехоплено телеграму, що на Тираспiль з Одеси йдуть два броньовики. Я ще до цього не вiрив казкам старшин про нашу перемогу. Надто вже непевно вони себе почували. Ще ж котилися луни розгрому Добрармi©, себто грабармi©, як ©© називали. Уночi вируша╨мо з мiста. Бiлiють на спинах козакiв вузли награбованого майна, по боках проводжають нас одинокi i смутнi пострiли... У мене мета дiзнатися маршрут, а потiм... Менi страшно. Невже знов у ту прокляту жовтоблакить?.. Коли ми переходили чавунку, мо© очi стали широкими, як нiч,од жаху, куди я йдуПройшли верст 15. Привали роблять не по селах, а в степу. Врештi я дiзнався, що ми йдемо на Бiрзулу i там з'╨дна╨мося з Тютюнником. По мiсяцю я помiтив дорогу назад. I на одному привалi я свому друговi козаковi сказав, що тiкаю, i кликав його. Вiн одмовився, сказав, що не хоче воювати, хоче додому. Ми а ним поцiлувалися, я вiддав йому свою банку консервiв i з рушницею вийшов iз кола кiнноти. Коли ми покидали Тираспiль, один мiй товариш козак сумно подивився на мене i сказав: - Жалко менi, Володька, що ти не йдеш туди, куди тебе кличуть тво© мрi©... Я йому не довiряв i тiльки загадково подивився па нього. Я вийшов iз кола кiнноти, наче "оправиться", i пiшов прямо. Було мiсячно. Як на зло, жодна хмарина не затуляла мiсяця, який холодно дивився на мене. Я йшов, куди мене кликали мо© мрi©. I коли кiннота злилася з тьмою, я побiг. Це так, наче перший раз з високого мiсця кида╨шся у воду головою вниз... Я побiг не просто вiд кiнноти, а кругом i назад, перерiзавши нашу вже пройдену дорогу. Це я зробив на випадок погонi. Бiжу по рiллi, перетинаю дороги, на яких сухо й далеко дзвенять копита роз'©здiв. А серце хрипко й важко б'╨ться... Менi зда╨ться, що воно б'╨ться не в менi, а з правого боку, поруч мене... Наскочив на якийсь курiнь, впав i заснув. Але сон був божевiльно швидкий. Я схопився i знов побiг. Потiм покiрно i стомлено йду. Все одно, навiть коли перемогли петлюрiвцi, менi все одно. Я вже не можу з ними. Рушницю, вже зайву, бо вдень з нею небезпечно, я взяв, повернув униз багнетом i встромив у рiллю. Хай може, який дядько вiзьме ©©. Смутно прийшов день. Коли ми покидали Тираспiль, говорили, що в нiм лишили охорону з 25 галичан. Я обминув Тираспiль i йду на Одесу. Iду вже по дорозi. Раптом пiдiймаю голову, i прямо на мене, колонами - кiннота!.. "Точка", - думаю. Але менi нi крапельки не лячно, навiть радiсно. Це ж зараз мене рубатимуть "за весь бедный народ". I я спокiйно йду. Виявилося, що то не кiннота, а ╨вре©, що втекли з Тирасполя. Вони сидiли на високих нiмецьких тачанках, ©х фiгури були над кiньми i здаля здавалося, що це колони кiнноти. ╙вре© питали мене, хто в Тирасполi, я все, що знав, розповiв ©м. Спитав ©х про червоних. Вони менi сказали, що, зда╨ться, червонi на Роздiльнiй. Це був сон тяжкий i радiсний, коли я йшов на Роздiльну. Йду по ви©мцi i щохвилi чекаю на смерть. Бо ж нiчого не знаю. Нарештi показалася Роздiльна. На станцiйному шпилi маяв червоний прапор. Пiшов дощ. Я радiсно бiжу вже не по путi, а навпростець. Махаю руками, плачу й смiюсь. Грязь налипла менi пудами на штиблети. Але мо© ноги здаються легкими, як пух... Пiдбiг до перону i впав на нього. До мене пiдбiгли червонарми з командиром т. Фiногеновим i во╨нкомом т. Мiнським Андрi╨м. Я сказав ©м, хто я, i маршрут повстанцiв. За ними зразу ж погналися броньовi авто. Це був новий комсостав для нашого полку. Але вони не встигли. Моя нездiйсненна мрiя здiйснилася. Мене записали в роту, i я став червонармом. Слiдчий мене спитав: - Ви зна╨те товарища Старого? - Знаю. - Он прислал бумагу, что знает ваши убеждения и социальное происхождение. Вы свободны. Я крiзь туман смертi здивовано глянув на нього i так розгубився, що тiльки сказав: - Разрешите пожать вашу руку. I вiн простяг ©© менi, що одним розчерком пера могла послати мене пiд холоднi дула вартових революцi©. На вулицi я здивовано дивився на людей i на будинки, i не вiрилося, що я вiльно йду по залитому сонцем бруку, i кусав губи, щоб узнати, чи не сон це. Наче народжений удруге, ходив я по мiсту i слухав щасливi крики птиць у синi над золотими дахами. Любi бiльшовики! Значить, у вас ╨ правда, i бог удруге обдурив мене. Приймiть же мене в сво© свiтлi ряди для останнього штурму. Тепер я навiки ваш. I я пiшов до сво╨© частини. XLIV Цей полк був зовсiм не такий. У нас спiвали "Ще не вмерла Укра©на", казали не "товаришу", а "пане"... А тут усi товаришi, всi такi рiднi, i менi так радiсно спiвати з ними "Iнтернацiонал". Тiльки iнодi, коли ми спiвали "Iнтернацiонал", во╨нком кричав на деяких червоноармiйцiв, що в них дуже дерев'янi лиця, а треба спiвати натхненно. На зборах военком вiiсунув мою кандидатуру до культкому, i червоноарми обрали мене до культкому. Одного разу я писав вiдозву: чому червоноармам треба ходити до свого клубу, а в кiнцi додав строфу iз сво╨© поеми "1918 год": И будем мы идти вперед с кровавым флагом, где в солнце новых дней со мглою бой кипит, застонут камни гор под нашим гулким шагом, с протяжным воем зверь в пещеры убежит.., Военком Андрiй Мiнський прочитав вiдозву й пита╨ мене: - А это чьи стихи? Может быть, ваши? Я сказав, що це з мо╨© поеми. Вiн тодi схопив цього листа, побiг до свого ад'ютанта й кричить: - Какая у нас могучая поэтическая сила... Вiн був такий ентузiаст, цей во╨нком, i так усiм захоплювався. Вiн був молодий, стрункий i гарячий, у шкiрянiй куртцi, з лахматою шапкою й мавзером, чомусь нагадував менi анархiста. У нього була така рiшуча i романтична походка. Вiн завжди дивився трошки з-пiд лоба i коли говорив до червоноармiв у клубi промову, то в перервах його промови йому завжди грав оркестр. Це його пiдносило. Вiн так чудесно одкидав з лоба сво╨ буйне каштанове волосся. Ще вiн любив чомусь гiпнотизувати бандитiв, хоч iз цього гiпнозу, звичайно, нiчого не виходило. I тiльки доводилось вживати бiльш рiшучих методiв. Був кiнець квiтня. Поляки почали наступать 2. Пiд ©х тиском нашi частини захиталися. Обози вже в панiцi добiгали до Тирасполя, бо в тилу лютував Тютюнник 3. З приводу цього в нас був мiтинг. На ньому виступали й жiнки, робiтницi Тираспольського жiнвiддiлу. Було радiсно й бадьоро. Виступала повна й спокiйна жiнка. Вона без захвату говорила, що ми в деяких мiсцях уже переходимо в наступ... що тривожного нiчого нема... Пiсля не© виступила дiвчина, вся в чорному, з таким же, як у во╨нкома, розпатланим волоссям, що вона його таким же жестом одкидала назад. У не© були старi, покривленi черевики, але вона на це не звертала уваги i говорила. Вона сказала кiлька слiв, але вона ©х так сказала i з такими рухами (у не© тонкi блiдi руки), що ми всi посхоплювались з мiсць i громом оплескiв вiтали натхненну дiвчину. Я бив долонями до того, що вони в мене стали наче огнянi. Пiсля мiтингу до мене пiдходить червоноарм: - Тебе кличе во╨нком. Я пiшов, але я не знав, що треба стукотiти в дверi, а одчинив ©х просто так... На лiжку лежали во╨нком i та струнка дiвчина. Вiн спокiйно встав, поправив на собi одежу, а дiвчина лишилась на лiжку, тiльки закурила цигарку. Во╨нком одрекомендував мене ©й. - Знакомься, Ольга. Это - Сосюра, светило нашего полка. У Ольги було тонке аристократичне лице, темно-карi очi були туманнi й глибокi. А на губи ©й менi було соромно дивитися... Вони були такi повнi, червонi й страснi. В мене аж мурашки по тiлу бiгли. Я почав ©й захоплено розказувати, як я мучився у Петлюри, як я рвався до Червоно© Армi© i яким неможливим здавалося сном, що я буду колись червоноармом. - Менi наче сниться це. От я дивлюсь на вас, - казав я Ользi, - i ви для мене - не ви, а вся Червона Армiя... Вона попросила мене читати ©й вiршi. Я читав ©й вiршi, а вона дивилась на мене мутно й загадково. Але менi треба було швидко ©хати до Одеси по командировцi, i я попрощався з нею. Вона менi так гаряче i нервово тисла руку, прямо тонула в менi очима i казала: - Мы еще встретимся, мы должны еще встретиться. XLV В Одесi, в нашому подивi1,_ я зустрiв свого товариша по заводу. Ми багато з ним говорили, i вiн дiстав _менi командировку на полiтичнi курси там же, при подивi. I я лишився на курсах. Було син╨ й чудесне море. На лекцiях казали, що "бытие определяет сознание" 2, що душа "продукт производственных отношений..." I менi страшно стало, що я, людина, яка керу╨ сво©ми думками й поступками, раптом пiдлягаю якiйсь табуретцi i взагалi мертвим речам. Менi перестало хотiтися жити, i я умовився з однi╨ю курсанткою повiситись... Але море було таке чудесне, i увечерi на Дерибасiвськiй вулицi золотою ниткою тремтiли в небi лiхтарi, а повiтря було нiжне, тепле й бархатне, i я роздумав умирати. Я познайомився з одеськими поетами, вони прийняли мене в свiй гурток. Раз на тиждень у нас були читки вiршiв. Я був такни соромливий. Особливо менi було соромно, що у мене бiлi обмоткп. Одного разу я читав вiршi, а через пiанiно на мене дивилася смуглява дiвчина в буржуазному вбраннi, у не© на ши© було янтарне намисто. Взагалi на мене дивилося багато дiвчат, i од того менi було соромно ще дужче. Дiвчина з янтарним намистом попросила в мене прикурити. Я ©й простягаю запалену цигарку через пiанiно, але вона не бере, а хоче, щоб я ©й дав прикурити з рота. Я взяв цигарку в рот i перехилився до не© через пiанiно, а вона до мене, й нашi очi майже зiйшлися... Коли ©© цигарка загорiлася, вона сказала: - Как хорошо жить! I з вечiрки проводжала мене до подиву. Тiльки, колi© ми цiлувалися, мене вразило, що в не© великий рот, мiй рот зовсiм потонув у ньому, й менi стало непри╨мно. Потiм я зовсiм розчарувався в нiй, коли побачив ©© голу на пляжi. В не© було повне смугляве тiло, i на ньому, як на тiстi, лишилася шорстка печать каменя, до якого вона притулилася. I взагалi всi цi буржуазнi жiнки, що любили мо© вiршi, дивилися на мене, як на дикуна, на на©вного дикуна, що нагадував ©м геро©в Гамсуна 3, i це мене одштовхувало од них, бо я ж був червоноарм i в мене душа була зовсiм не така, як вони уявляли: я таж любив красу i розумiв ©©. А вони до мене пiдходили дико й страсно. ©м, мабуть, набридли отi рудi жевжики, що ©х оточували, бо вони вмiли тiльки пiднiмати хустки та говорити французьким прононсом. I ©хнi кавалери не пахли кров'ю, як мо© губи. Вони казали, що у мене "одухотворенное лицо бандита" i не вiрили менi, що я ще не вбив нi одного чоловiка. А в мiсячнi ночi вони ходили зi мною до люря. Було вже лiто. Природа була така незнайома й чудно мене хвилювала. I закохалася в мене дiвчинка. Малюсенька дiвчинка. Вона все ходила зi мною до моря, слухала мо© вiршi i все просила поцiлувати мене, а я не хотiв, тому що вона така маленька. У цi╨© дiвчинки були всi риси женщини. Вона ревнувала мене, особливо до дiвчини з янтарним намистом. Одна поетеса з революцiйним прiзвищем ходила до мене на курси. Я був в окремiй кiмнатi з малиновим оксамитним меблем, а вiкно закривалося ставнями зсередини. За вiкном був коридор. I мимо часто бiгали курсанти. Так я, щоб вони не заглядали в вiкно, закривав його ставнею. I менi було чудно, що поетеса смiялася, коли я брав ©©... Вона менi казала: - Товарищ Сосюра, давайте жить вместе. Менi було нiяково: - Как же мы будем жить вместе, я ж красноармеец - сегодня здесь, а завтра там? Наближався випуск. Одного разу я пiшов до поарму 4 за призначенням. Я ввiйшов до вiтальнi i побачив на канапi... Ольгу... На нiй була шкiряна куртка Андрiя, його мавзер i лахмата шапка. Тiльки чудно було, що в не© верхня половина чоловiча, а нижня жiноча. Чорна юбка i тi ж самi покривленi черевики. - Здравствуйте. Вона дивиться на мене i не пiзна╨. Нам повидавали костюми з мiшкiв, i в мене ще була французька шапочка з маленькою червоною зiркою. Я вже був член партi©. А це було тодi, коли поляки захопили Ки©в 5. - Не узна╨те? ╞© очi стали зразу теплими й ясними, i вона вся аж подалась до мене. Але ©й треба було iiти на прийом, i мii тiльки встигли умовитись про зустрiч. Я сказав ©й свою адресу. Вона обiцяла прийти до мене о другiй годинi дня. Та менi не вiрилося, що вона прийде до мене, вона ж така аристократична i з вищою освiтою, а я тiльки червоноарм. I я не пiшов на курси о другiй годинi, а до вечора блукав по мiсту. Було вже темно, коли я ввiйшов до кiмнати. В кутку сидiла Ольга, а бiля не© на столi хтозна-скiльки недокуркiв. - Что же вы меня обманули? Я сказав ©й, що менi не вiрилось. Вона засмiялася, i ми одразу ж перейшли на "ти". Вона курила цигарку за цигаркою, я теж почав курити цигарку за цигаркою. Ми дуже хвилювалися i все говорили про любов. Вона про свою любов до Андрiя, а я до Констанци'. На другий день я не пiшов на лекцiю. Ольга знову прийшла до мене. Коли вона дивилася на мене, у не© губи наче наливалися кров'ю. Вона казала менi, що з заплющеними очима може узнати людину, коли вiзьме ©© за руку, i брала мене за руку. Нам разом треба було ©хати в поарм на Жмеринку. Ольга казала: - С тобой опасно ехать, - i смiялась. Чомусь вона почала гладити мо╨ волосся, а я був такий пасивний i почував себе неначе дiвчина, ©© лице близько нахилялося до мого, i менi стало жутко ©© солодко, коли вона почала мене цiлувати. Вона мене цiлувала так довго, що менi аж нiчим було дихати. Ми встали з канапи й як соннi ходили по кiмнатi, перекидали стiльцi, а Ольга все цiлу╨ мене: i шию й руки. Вона стала на колiна передi мною i почала цiлувати мою одежу. Я подумав: "Рiвнiсть i братерство" - i теж став на колiна. Вже вечорiло, i ми вийшли з готелю. Ольга зайшла до свого помешкання переодягтися. Але вона вийшла в тiй же шкiрянiй куртцi, i я думав, як же вона переодяглась. Ми пiшли вниз до моря. На Нiкола╨вському бульварi вгорi шумiли кроки публiки. Це ж був пiвдень з теплими огнями города й вечiрнiми шумами моря. Ми пiдiйшли до зруйнованого муру над морем. Внизу була безодня. Море било в ру©ни якогось будинку, де лякливо хитався огонь; Я сiв на мур. Ольга сказала: - Давай ляжем. Я чув, як кущ коле менi щоки, i Ольга знову почала мене цiлувати. Це був якийсь огненний ураган. Вiн закрутив мене у сво╨му вирi. Ольга розпахнула свою куртку, а пiд нею менi блиснуло молоде, бiле i туге тiло. I чогось ми почали тремтiти. Все дужче й дужче. А потiм я все забув. Я потонув у гарячому туманi. Мене зовсiм не було. Були тiльки розширенi очi Ольги, ©© швидке дихання, i все... А потiм ми знову почали цiлуватись i тремтiти. Це було щось божевiльне. Я аж злякався. Може, це од моря? Ольга: -Я хочу выстрелить. Я: - Зачем тратить патроны - они пригодятся для панов. Але Ольга вистрелила в нiч, в море, прямо в огонь зруйнованого будинку... Огонь злякано заметушився й погас. Втомленi й щасливi мн йшли нагору. А Ольга все цiлувала мо© руки. А я не цiлував ©© рук. Я тiльки, як дiвчина, дозволяв ©й цiлувати сво©. При©хали iталiйцi, привезли полонених солдатiв колишньо© царсько© армi©. Одна iталiйська мiноноска наскочила на мiну. На Куликiвському полi ховали iталiйцiв. Виступав Серратi6. Ми не розумiли мови, але ми чули революцiйний огонь ©©, кричали "ура" i "дайош" пiд траурнi залпи гармат. Ольга ходила зi мною по мiсту. До не© причепився iталiйський лейтенант, але вона щось сказала йому пофранцузьки i вiн, як обпечений, одскочив од не©. Якось сумно любила мене Ольга. Вона все одкидала волосся Андрiйовим рухом i мутно дивилася перед собою. Одного разу вона не прийшла, хоч i говорила, що прийде. Менi було так тяжко, наче хтось мене посiк на шматки i я весь сочуся кров'ю... Я вже не знав, кого я дужче люблю - чи Ольгу, чи Констанцiю. Другого дня прийшла Ольга. Але я був весь час сумний з нею. Вона спитала мене - чого я сумний? Я довго не хотiв ©й говорити, а потiм сказав: того, що не було ©©. Вона радiсно й щасливо засмiялася, схопила мене в обiйми i знову був той огонь... Вона сказала, що була в портнихи. Наближався день вiд'©зду. Вийшло, що Ольга ©де ранiше, нiж я. Надходив вечiр. Ми пiшли до моря через Олександрiвський парк. Був золотий серпень. В парку було так гарно, що ми лишилися в ньому. У Ольги вже не було юбки. Вона справила собi син╨ галiфе й червонi чоботи. Коли я давав ©й свою шинелю, вона менi нагадувала юнкера з тонкою, динамiчною фiгурою. Ми лягли пiд деревами. В парку нiкого не було. Десь горiли в вечiрньому небi золотi ру©ни, i менi здавалося, що то середньовiчний замок, а ми з Ольгою - молодi феодали, що повернулися з далеко© мандрiвки, i той замок у вечiрньому золотi - наш. Проходили iнодi перекупки, i ми в них купували динi. У нас не було ножика, i Ольга тонкими й нiжними пальцями розламувала ©х. Ми цiлувались з нею - два хлопцi. Я розстiбав ©й одежу i пестив ©©, а з кущiв хтось у иолосатих штанях пiдглядав нас i так захопився цим, що необережно зашелестiв. Ольга схопилася i вдарила в кущi з мавзера. Кущi з ляком аж зашелестiли, i знову був порожнiй парк, янтарнi килими листя, червонi губи Ольги i ©© молоде, 19-ти весен тiло. Вона розказувала про червону Венгрiю, де вона працювала. Як там роздавили радянську владу 7. Про сво╨ перше кохання до венгерського революцiонера, про пiдпiлля й тюрму. Вона з жахом i мукою казала, як гвалтував ©© жандарм. Ми пiшли до моря. Було вже темно. Прожектор огненними пальцями мацав нiч. Ми пiдiйшли до муру. I одчинили вузеньку чавунну хвiртку. За муром свiжо дихало море, i внизу на ру©нах Сiла коза. Мп идiйшли трохи вбiк од хвiртки i лягли в траву на мо©й шинелi. Тiльки ми почали цiлуватися, як розчинилася хвiртка i прямо на нас налетiла юрба людей. Я скотився з Ольги прямо в ярок, i ми тихо лежали, поки пройшли люди. Завтра Ольга вiд'©жджа╨. Сумний, проводжав я ©© на станцiю. Душу мою палили огнем останнi дзвiнки. Коли я пiдсадив Ольгу в вагон, у не© лопнуло на колiнi галiфе, i я на прощання поцiлував його. Кругом смiялися люди, а я не звертав на них уваги, я бачив тiльки Ольгу та ©© теплi очi пiд лахматою шапкою. Одгримiли прощально вагони, а я все стояв i бачив блiду тонку руку в пiвденнiй синявi. ...Швидко й ми вирушили на фронт. Пiд стук колiс, що летiли на далекий голос смертi, ми спiвали революцiйнi пiснi. Вони були такi яркi й хорошi. Це нас так захоплювало... В вiдчиненi дверi вагону мiрiадами дальнiх i вiчних очей дивилася нiч... Юнi голоси тремтiли, наче сльози, що ними було залито "мир безбрежний"... Потяг мчав, i в ньому ми радiсно несли в огонь cbog життя, щоб осушити цi сльози. В поармi я зустрiв мого товариша дитинства - Павку ╙все╨нка. Вiн був вже наподивом8 i, коли знайомив мене з сво©ми товаришами, трохи iронiчно рекомендував мене: - Знакомьтесь, это бывший петлюровец. Менi було дуже важко, що я "бывший петлюровец", i хотiлося, щоб мене ранило на фронтi. В Кам'янцi я вiддав у подив сво© документи й пiшов гуляти. До мене пiдiйшов хлопець з рушнпцею i спитав мо© документи. Я сказав, що у мене нема╨ документiв, я оддав ©х до подиву, i просив його пiти зi мною до подиву, а вiн не схотiв i повiв мене в ЧК. В ЧК спокiйний робiтник з залiзним обличчям подивився на мого партквитка, сказав: "Це наш", - i одпустив мене. Мене призначили спiвробiтником дивiзiйно© газети "Красная звезда". Недалеко вiд Гусятина стояв наш ешелон, а десь далеко гримiли гармати. То наступала наша дивiзiя. Ми у пастухiв мiняли яблука на газети, влаштовували мiтинги й кiносеанси в селах, звiльнених од панiв. Були холоднi мiсячнi ночi зi срiбними тополями i довгими тiнями од них. Нарештi ми пiдiйшли до Гусятина. Вiн був зовсiм зруйнований ще огнем iмперiалiстичних армiй. Я ходив вночi на ру©ни i все марив про Ольгу. В поармi в анкетах я знайшов ©© прiзвище, але куди вона призначена - невiдомо. Мимо пролiтали ешелони з новими частинами, а я дивився, чи не блиснуть пiд лахматою шапкою теплi очi Ольги. Ворог спинив нашi армi©, i на фронтi стало тривожно. Мене посилають на фронт. Я хотiв в полк Андрiя, але його полк не був ще в розпорядженнi подиву, i мене послали завiдувачем бiблiотеки в сапернiй ротi. Я трохи не плакав, того що я хотiв до Андрiя, а мене посилають бiблiотекарем тiльки тому, щоб зберегти як поета. Рота стояла десь пiд Монастириськами. Я ледве знайшов ©©. Тiльки почав я писати каталог книжок, як набо© почали бити по нас iз тилу i розриватися пiд мо©м вiкном бiля унiатсько© часовнi. Був поганий зв'язок, нашi частини вночi вiдступили. I ми опинились пiд польським i нашим огнем. Не було нi пiдвод, нiчого. Ми перекинули гарбу з сiном, що вiз один дядько, поклали туди дещо з телефонного майна i вибiгли на гору. За горою стояли нашi батаре© i кулемети, але треба ж визволяти ротне майно. Про бiблiотеку я й не думав, вона лишилася в кiмнатi з мо©м недописаним каталогом. Пiшло сiм чоловiк на чолi з военкомом i командиром роти Прокоповпчем на конi. Вони були там недовго. Прибiгли з блiдими обличчями, без командира роти, у во╨нкома була розiрвана шинель i налпте кров'ю од бiгу лице. На них налетiла кiнна розвiдка чорношличникiв. Це було так: хлопцi тiльки що спустилися з гори, як на горизонтi показалися рухливi чорнi точки. Вони швидко наближалися. Це було вiсiмнадцять кавалеристiв. Почали одстрiлюватись, але рушницi японського зразка пiсля другого пострiлу стали майже негiднi до стрiльби. Затвор наче прикипав, i його треба було одбивати ногою, а ворог казково наближався. Тiльки й чорношличникам довелося зле. Пiсля пострiлу кавалериста кiнь спиня╨ться й крутиться на мiсцi. Тодi бува╨ нерухома мiшень, i кiннотник летить на землю. Чорношличники спiшились i залягли в лаву. Пiд ©х огнем нашi хлопцi почали вiдступати. Перескочили через тин, а командир роти не мiг, бо вiн був на конi. Чотири кiннотники летiлп на них. Два червоноарми не витримали i почали тiкати... За ними погналися два кiннотники. Перший кавалерист пролетiв повз комроти, але не встиг ударити шаблюкою, яку вiн вихопив, коли пролiтав мимо. Другий кiннотник кричить комроти: - "Кидай рушницю!" Прокопович кинув рушницю, вихопив нагана, але чомусь наган не стрiля╨, комроти забув, що наган не самозвод, i чорношличник рубнув його по головi, комроти впав, хлопцi не могли нiчого зробити, бо вони одстрiлювалися од петлюрiвцiв, що залягли за домами. Чорношличник пiдскочив прямо до тину, вiн струнко й гарно сидiв на конi, з клинка його шаблюки ще стiкала кров комроти. "Панове бiльшовики, кидайте зброю!" Але товариш iз правого флангу замiсть вiддати зброю вдарив його з японсько© карабiнкп в голову. Одступа╨мо на Гусятин. Але в Гусятинi вже поляки. Ми, розбитi й злi, сто©мо бiля шосе, а мимо проходить з музикою триста шiстдесят другий полк, що його командиром Андрiй Мiнський. Майже всi червоноарми були, що при©хали з французького полону. В кiнцi на тачанцi ©хав Андрiй. На ньому була звичайна ватяна фуфайка i старий солдатський кашкет без зiрки. - Ты чего тут? - кричить вiн на мене. - Едем со мной! Його полк iшов на лiквiдацiю прориву. Я вже занiс ногу на тачанку, але на плече менi опустилась рука мого во╨нкома. - Нельзя. Я сумно дивився услiд Андрi╨вi. Десь за поворотом зникли синi колони, i тiльки чутп було приглушенi звуки оркестру. Ми одступа╨мо через лiси на Сатанове. У тьмi ночi батаре© загрузають у глинi, i ми ©х витягу╨мо руками, освiтлюючи собi дорогу смолоскипами iз соломи. От вискоче iз кущiв ворог, i почнеться смерть. Вогко пахло глиною. Ми йшли майже останнiми, i я декламував про себе вiршi, що присвятив Ользi. Була велика тривога. Частини збились i переплутались. Казали, що у полякiв ╨ жiночi кiннi загони, - почувалося, що вони переживають нашу керенщину 9, що ми повернемось назад. Перейшли Збруч, i уже в Сагановi хтось не витримав i крикнув: - Тепер ми на сво©й землi, хай живе Радянська влада! Але i на сво©й землi ми панiчно вiдступали. Мимо пролiтали обози. По дорозi котилися хлiбини, а мп йшли в пилу, голоднi, босi i смiялися з боягузiв. Всi насторожувалися, коли на горизонтi холодно блистiла зброя i пролiтали крики: "Поляки!" З нами вiдступало багато галицьких жовнiрiв, а вночi, в клунi, пiд тривожнi, близькi удари гармат i регiт кулеметiв, я розказував товаришам про свою любов до Ольги, вони слухали мене i ласкаво смiялися з мене. Так i зверталися до мене: - Тов. Ольга, ходiм у розвiдку. Мене знову одкликали до подиву спiвробiтничати в "Красной Звезде". Був жовтень. Ми стояли в вагонi на Вапнярцi. По ночах було страшно холодно. Бiлизну я промiняв на хлiб, i у мене лишилися тiльки галiфе i гiмнастерка, що я взяв у полоненого петлюрiвця. Ще змалку я привик спати голим. I в вагонi з плачем i матюками я роздягався догола, простилав на газети гiмнастерку й штани i укривався дiрявою шинеллю. За нiч разiв двадцять я просипався, а коли одягався, знову плакав од холоду i нарiкав на свою долю. А поруч, в вагонi полiтосвiти, пiд пальцями пiанiста в постолах гримiв марш Гiндепбурга 10. Пiсля змирення з поляками 11 мене посилають на вiйськово-полiтичнi курси при поармi. Завiдуючим курсами був товариш Скворчевський. Курси стояли в ╙лисаветi. Був уже листопад. Пiсля голодовки на фронтi (по п'ять день ми нiчого не ©ли, а коли доводилось ©сти, то бiльше яблука iз панських садiв) в мене почалась дизентерiя. Я кажу завхозовi, щоб вiн дав вiзника до лiкарнi, бо я босий, а надворi грязь i йде снiг. Але вiн не дав менi вiзника, i я пiшов босий до лiкарнi. Це було далеко, десь за вокзалом. Я йду I шiачу, а мимо проходять червоноарми, гримить "Iнтернацiонал", i менi ще дужче жалко себе. Перехожi дивляться на мене i жалiсно хитають головами. Коли я проходив через вокзал, до мене пiдiйшов спекулянт i хотiв купити мою шинелю. Це було так дико й страшно, я ж босий, а вiн мене хоче ще зовсiм роздягнути. Доки мене поклали на койку, я вiсiм день лежав i мучився на бруднiй i запльованiй пiдлозi в iзоляторi. Одного разу в iзолятор зайшла жiнка - военком шпиталю. Я глянув на не© - це була наша дивiзiйна полiтробiтниця. Вона пiзнала мене i дала менi постоли. Коли я виходив з лiкарнi, була вже зима. На полiткурсах було весело й бадьоро, тiльки коли я ©в хлiб, чорний глевкий хлiб, менi здавалося, що в шлунку камiння. Але це не заважало менi полюбити замiсть Ольги полiтекономiю. Я навiть хотiв покинути писати вiршi i бути просто полiтробiтником. Полiтекономiю викладав Скворчевський. Вiн так чудесно ©© викладав, що я ще й досi не зустрiчав такого лектора, як вiн. Од мо©х постолiв лишилися тiльки огризки. Дiвчата пошили менi з шинелi туфлi, i я в них щоранку вибiгав на вулицю, i бiг через квартал, i на розi дивився на мiсцеву газету - чи нема там мо©х вiршiв. Тодi ж виходила анархiчна газета "Набат". В "Набатi" було багато повiдомлень про вихiд комунарiв iз партi©. 3. Т. Скворчевський хвилювався i казав: - Разогнал бы этих сопляков, а то мы дождемся, что они начнут стрелять нас на каждом перекрестке. I раз уночi (це було вже пiсля Перекопсько© перемоги) - "До збро©!" - ми всi вибiгли i почали з нервовим смiхом одягатися. У курсисток ентузiастично горiли очi, вони теж були з рушницями й хотiли йти з нами. Махно повстав i хоче захопити ╙лисавет. Частини всi вийшли за мiсто, йшли колонами. В могутньому ритмi крокiв i хитаннi рядiв я раптом зник... Мене не було. Хвилями встала невимовна сила i залила мо╨ "я". Я вiдчув мiць i порив мiльйонiв "ми" революцi©... I було радiсно йти на смерть. Мене й ще двох товаришiв послали в дозор. Десь далеко були огнi города i наша застава. А ми сто©мо в порожньому й тривожному полi, самотньо й страшно гудуть провода, i навколо нiкого, нiкого. I от iз тьми, на бiлому тлi снiгу, наближа╨ться невiдомий загiн. Ми _послали товариша повiдомити заставу про ворога, а самi стали з рушницями "на огонь" i, майже божевiльнi, кричимо: - Стiй!.. Ви©жджай один!-Загiн наче вгруз в снiг... Од загону оддiлився один кiннотник, ©хнiй командир iз наганом у руцi, пiд'©хав до нас. Ми: - Какой части? Вiн: - Нашей. Ми: - Пропуск. Вiн: - Орел. Отзыв. Ми: - Тамбов. I не встигли ми обернутись, як нас уже оточила кiннота. Отзыв був не "Тамбов", а "Курськ". I ми чекали, що нас почнуть рубати. Мо© плечi тоскно щулилися, паче вже чули холодну i страшну крицю. - Кто начальник гарнизона? - Не внаем. - I мо© плечi ще дужче хилились, i по костях пробiгав чорний вiтер смертi. - А ваш военком? - Скворчевский. - Ведите нас к вашему военкому. Це був загiн Ревтрибуналу. Махно пробився на Чорний лiс. Вiн захопив на пiвгодини Новоукра©нку. На другий день вiн захопив ©© знову, коли працювали установи i все було спокiйно, i тримав ©© п'ятнадцять годин. За цей час вiн вирiзав мiсцеву мiлiцiю й комсомол. В лiсових боях, у тьмi ночi, Махно переплутав нашi частини, i сво© били сво©х... брали в бран комроти наших полкiв. В полi йшла кiнна дивiзiя. Начдив i во╨нком з джурою вiд'©хали далеко вперед. З лiсу ви©хало кiлька тачанок i кiннота. Начдив носила джуру узнати, хто такi. Той пiд'©хав до невiдомих кiннотникiв, поговорив з ними. Значить, нашi. I во╨нком i начдив покiйно ©дуть ©м назустрiч. А то були махновцi. Вони пiд загрозою смертi примусили джуру мовчати, i вiн мовчав. Махновцi пiд'©хали: - Кто такие? - Я - во╨нком такой-то. - Я - начдив такой-то. - Ага. вас нам i треба. Злiзаи з коня! Военкома i начдива поставили на снiгу навколюшкп, i на очах майже божевiльно© дивiзi© нахилили ©м голови - порубали, i чорною блискавкою зникли в лiсi. А з околишнiх сiл до ╙лисавета все везуть i везуть на селянських фурманках порубаних юнакiв. Махно був уже десь пiд Уманню. Дав бiй червоiюармiйцям i помчав далi. XLVI Я знову марю про Констанцiю. Вона менi щоночi сниться. Я ж скоро буду дома i побачу ©©. Я все декламував iз Шевченка: Коли зустрiнемся ми знову, Чи ти зляка╨шся, чи нi? Яке╨ тихе╨ ти слово Тодi промовила б менi? ' Мене посилають на Донбас для громадсько© роботи. З ╙лисавета до Харкова я ©хав чотирнадцять днiв. Бiля "Ново© Баварi©" 2 я не витримав, покинув ешелон i пiшки прийшов до Харкова. На Донбас потяг iшов швидко. Менi було радiсно й тривожно. Не вiрплося, що я знову побачу миле, рiдне село, тi кривенькi тини, про якi я боявся марити, бо кругом було так багато смертi... В Лисичому потяг довго стояв. Була нiч. i я пiшов по знайомому путi до сво╨© станцi©. Це було недалеко - пiвтори версти. Рипiв пiд ногами снiг, так, як тодi, як колись, коли я, закоханий, ходив у Лисиче. За поворотом блиснули огнi заводу. Вони привiтно добiгли по рейках до мене, i стало чомусь страшно. Невже я дома? Голова стала порожньою. Всi думи зникли. Я хочу хоч одну спiймати, але не можу. Нарештi я спiймав думку. i мене залпла радiсть повороту. Коли входив в село, скiнчилась вистава в робiтничому клубi, i я побачив знайомих хлопцiв. Коли я ©хав на фронт, так цi хлопцi були маленькi, а тепер вони були вищi за мене, багато з них поженилися i навiть мають дiтей. По Краснiй вулицi я йшов додому. Як i колись, блимав вогник в маленькому вiкнi хворостянки. Я постукотiв в дверi. - Хто там? - Володька. Дверi швидко вiдчинилися, i крик "Володька!" злився в одне божевiльне радiсне виття. Мати була в сусiди, ©© покликали, i вона з плачем упала менi на плече. Ще коли я пiдходив до дому, менi сказали про смерть брата. Я страшно плакав за ним. Мати розказувала, який вiн вже був великий, що не вмiщався на скринi. Вiн перший одержав мого листа з фронту. А думали ж, що я вже вбитий. Мати служила по менi панахиду. Олег умер од тифу. Вiн так i не дочекався, щоб я привiз йому iз фронту галiфе. А вiн так хотiв галiфе - син╨ з золотими кантами. Менi брат розказував, який вiн був дужий. Ще як малим, так бив парубкiв, а коли пiдрiс, так його боялося все село i любили всi дiвчата. Коли вiн умер, на домовину принесли багато вiнкiв i слiз... Махно ще був не лiквiдований, i через наше село проходили банди. Комунарiв було мало, i вони мусили ховатися в заводських трубах. Мати робила самогон, i я перекидав ©й його. Вона плакала i казала: - Нема того Володi. Умер наш Володя. А я в обiдранiй шинелi i в полатаних штанях натхненно спiвав "Мы кузнецы" i по ночах з рушницею бiг на тривогу. Мати казала: - Он другi комунiсти, що при©хали з фронту... у них i галiфе, i грошi, а ти як був босяком, так босяком i зостався. Я ©© заспокоював i казав, що скоро буде гарно всiм жити, не тiльки одним нам. А в село привозили порубаних кооператорiв i комунiстiв. Я лежав в тифу в заводськiй лiкарнi, а прямо в вiкно було видно часовню, куди щодня носили мерцiв. Я думав - скоро i мене туди понесуть. Пiсля кожного приступу я виписувався i все розказував на вулицi хлопцям про бо©, а вони, купами, з розкритими ротами слухали, доки мене не ламав новий приступ, i я лягав знову до лiкарнi. Це був останнiй тиф. Я майже вмирав, а тут iще мати приходила й плакала, що нема чого ©сти, щоб я написав ©й записку до кооперативу. Вона хотiла надiти менi на шию хрестика, але я одмовився. Менi снилися попи, повстання, власне, це був бред. Серце швидко билося, i я марив, коли воно лерестане так швидко битися, та все просив лiкаря послухати менi пульс... За сiм день пiсля того, як я виписався iз лiкарнi, мене "в порядке боевого приказа" виклика╨ Лисичанський партком i да╨ призначення. А по селах рубають партробiтникiв, i бандити на тiм боцi Дiнця гукають перевозу. По залiзницi кругом села весь час ходить броневик. Мене посилають по службовiй справi в Бахмут. Бахмут... Невже я побачу Констанцiю? Це ж моя вiчна мрiя на фонi кровi й смертi. Був квiтень, i я, блiдий, смуглява смерть у шоломi, ©хав до сво╨© мрi©. Констанцi© не було дома, вона працювала в губнаросзiтi секретарем соцвиху. Батько ©© набивав цигарки. Я так багато хотiв йому сказать, але чомусь тiльки сказав: "Дайте закурить". Вiн дав менi закурити i почав говорити про полiтику, як його бiльшовики ганяли на примусовi роботи. Але про все це вiн розказував весело, не злобливо. Брат Котi, Броня, був в армi©. Я пiшов до губпаросвiти. Найшов кiмнату соцвиху, одчинив дверi i бiля стiни з лiвого боку побачив за столом Копстанцiю. - Здесь тов. Рудзянская? Вона обернулась, глянула на мене, хотiла щось сказати i захлинулась. Я був наче мертвий. Пiдi мною не було нi пiдлоги, нi стiн навколо... Менi здавалося, що коли я побачу Котю, так од щастя я упаду. Менi навiть так i снилося, що от я йду до Котиного ганку, а на ньому сто©ть вона. Я пiдiйшов до не© i впав бiля ©© нiг, вниз лицем. Лежу й мовчу i тiльки чую, як солодко й тяжко б'╨ться моз серце. Пiдiймаю голову, а на ганку сто©ть не Котя, а ©© батько. Я питаю: - Де Котя? - Она уехала на полярный круг. Але в уяву я не впав, а тiльки хитався i здавався собi легким-легким, неначе пiр'©нка. Ми вийшли з Котею в коридор, але не могли говорити, тiльки дивились одне на одного та зiтхали. Потiм я ходив до Котi i, коли говорив з батьком, усе дивився на не© так, як тодi, весною 18 року, а вона просила, щоб я так не дивився на не©, i чомусь полотнiла. Я був такий щасливий, що нiчого не помiчав i не хотiв помiчати. Котя показувала менi, якi в не© маленькi туфлi. Дiйсно, в не© манюсенькi туфлi.