ловив риби до вiйни? - По шiсть центнерiв з гектара. Але ми тодi пiдгодовували ©©, а тепер нема чим. - Пiдеш до голови райспоживспiлки, вiн трохи випише макухи для вашо© риби. За це хоч на рибалку покличеш? - Побачимо, скiльки дасте макухи. Борисенко засмiявся: - Зна╨мо, який ти скупердяга. А з пальним уже викручу╨мось - прибуло на станцiю... I пiсля цих слiв Безсмертний i Борисенко одночасно потлянули на вiкно, до якого наближалась вечорова далина. Зараз вони обо╨ подумали вже не про пальне, а про перемогу, що пiднiмала крила над усi╨ю землею. XXXII Марко повертався з дальнiх полiв, коли м'якi вечоровi долини почали проростати й заростати сизими кущами туману. Мiж небом i землею пролетiли темнi грудочки чирят, а в туманi озвався деркач, здавалось, вiн запрошував у сво© володiння гостей, раз по раз вiдчиняючи ©м скрипучу хвiртку. Що й казати, немудра пiсня деркача, але й вона вечорами, а особливо свiтанками веселить хлiборобське серце. Iдеш, бувало, на зорi, прислуха╨шся до цього "дир-дир" i вiдчува╨ш, як трудиться у темрявi птах - вiддира╨ i вiддира╨ нiч од землi. На левадi вже темнiли й зростались дерева, пiд ногами перехитувались роса й туман, а над усiм свiтом стояла така тиша, що було чути, як плакала надламана гiлка. Марко зупинився, прислухаючись до цього плачу, потiм пiдiйшов до кладки, до того мiсця, де вiн колись, у молодостi, вперше пiдняв на руки дiвчину i перенiс ©© на другий берег. Як не зiйшлись береги з берегами, так не зiйшлась i його доля з долею учительки. А пiд кладкою так само, як i колись, закохано ворку╨ вода i так само плачуть над нею надламанi гiлки. "Старiю, - подумав Марко, - бо частiш потрiбного згадую те, що звалось коханням, i частiш потрiбного з сумом чи подивом зупиняю зiр на жiночiй вродi, i вже по-iншому хвилю╨ вона тебе - як витвiр мистецтва,, як диво природи, i частiше в книзi дiвочий образ розкрива╨ пiдтуманену синь далеких вечорiв... Старi╨ш, чоловiче". Вiд цi╨© думки Марко нагло став бiля кладки й озирнувся: чи не сто©ть за його плечима старiсть? Верба хитнула над ним дiвочим рукавом i струсила кiлька росин, а здалеку знову обiзвався'деркач. Марко перейшов на той берег i примхливою стежкою подався на другий край села - треба було зайти до Маври Покритченко. Коли вiн переступив порiг землянки. Мавра саме поралась бiля невеличко© печi, в якiй на пеленi полум'я чорнiло ╨дине, з кулак завбiльшки, горнятко'. На скрип дверей вдова рвучко повернула голову, здивовання i острах майнули на ©© обличчi. Ось на самi очницi налягли брови, пiд ними трепетно звузились дикуватi очi, а вi© погасили в них огонь. Ще не вiрячи сама собi, жiнка випросталась, чомусь торкнулася руками живота i зразу ж злякано вiдсмикнула ©х, опустила донизу. - Чого так наполохалась? - здивувався Марко. Йому здалося, що Мавра останнiм часом поповнiла. З яких би достаткiв? - Добрий вечiр тобi! - Доброго здоров'я, - насторожено кивнула головою Мавра, i тепер на ©© красиво округленому обличчi заворушились упертiсть i болюча озлобленiсть. Вона поправила хустину кольору качино© лапи, потягнулась до кочерги, стиснула ©© в руках i глухо запитала: - Ви прийшли мене гнати на роботу? Бiля Маркових вусiв ворухнулась задиркувата смiхотинка: - А ти бо©шся ©©, що одразу ж за кочергу вхопилась? - Не боюсь, - глянула на чоловiка i знову убрала в очi вiдблиски полум'я. - I я так думав. - Що хочете, те й думайте собi, а я робити в колгосп не пiду. I не агiтуйте мене, агiтували вже рiзнi© - жiнка рiшуче й норовисто одвернулась од Марка, знову сунула в пiч кочергу i так почала нею орудувати, що жар полетiв на припiчок i долiвку. - Добре ж ти, коли подивлюсь, навчилася зустрiчати людей, - посмiхнувся Марко. - Так, як вони мене, - вiдповiла од печi Мавра. Зараз усе ©© обличчя й збiльшене погруддя були охопленi рухливим багрянцем. - Нiкому, нiкому я тепер не вiрю. - I це може бути, - погодився Марко, а Мавра здивувалась. - Що може бути? - Те, про що говориш ти. Окривдить людину хтось раз, окривдить вдруге, от i захита╨ться в не© вiра... Тебе хтось зобидив? - Хто ж нашу сестру не зобижа╨! - з стогоном вирвалось у Маври, але й тепер вона говорила до вогню, а не до Марка. - Доброго чогось не допросишся, вiд лихого не вiдiб'╨шся, та ще тодi, коли вдова ма╨ обличчя, а не пику. - .Чисту правду кажеш: ще дуже свинуватi ми, чоловiки, - погодився Марко. Цi слова боляче вразили жiнку, вона вихопила з печi кочергу, що вже курiлася димом, обернулась до гостя, хотiла щось вiдповiсти на його мову, але одразу передумала i заговорила про iнше: - Наговорили, набалакали вам три мiшки усячини про м'ене? - Сама розумi╨ш, не маленька. - Не маленька, - полохливо повторила жiнка, притулила руку до грудей i на мить з мукою на обличчi полинула в тi лiта, коли була маленькою, а потiм знову озлобилась. - I хай плещуть, коли язики не защепнуло. Не важко обмовити людину, а хто ©й порадить, як цей час прожити? От i ви стали головою, почали порядок наводити, вже комусь лiсом пособили, людям городи орете, а хто менi його зоре? Оцi пальцi? - простягла гарнi, але потрiсканi руки до Марка, у вiдблиску вогню вони тремтiли, мов осiнн╨ кленове листя. Щось у ©© рухах, у поглядi й полохливостi стурбувало Марка. "Ей, жiнко добра, видать, не оранка, щось бiльше по©дом ©сть твою душу, тремтить вона в тобi, як рибина у сiтцi. - Завтра тобi оратимем город. - Завтра? - недовiрливо перепитала i гостро, всi╨ю дикуватiстю очей, змiряла Марка. Якась недобра згадка мстиво виморщила ©© чоло, але Мавра вiдкинула ©©, нервово приклала руку до красивих, з подихом гнiву уст. - За яку ж таку ласку будете орати менi? - Не за ласку, не за твою роботу, а за твою судьбу, - тихо вiдповiв Марко. - За мою судьбу? - здригнулася Мавра. - А ви зна╨те, яка вона? - Чому ж не знаю - вдовина... I це пiдкосило жiнку, вона заточилась назад, з мукою подивилась на Марка; у поглядi ©© сiрим туманом ворухнувся бiль, а куточки уст жалiсно засiпались двома складками. Враз Мавра зойкнула й невтiшно заголосила, сльози, здоганяючи одна одну, покотились по щоках i високих грудях з рiзко окресленими сосками. Вона долонями закрила обличчя, але незабаром сльози пробились i крiзь пальцi. - Ти чого, жiнко добра?.. - розгубився Марко. - Що з тобою? - Вiн пiдвiв Мавру до столу, посадив на стiлець, i вона, поклавши голову на руки, наплакалась i нахлипалась, мов окривджене дитя. А Марко сiв з другого кiнця столу, пiдпер обличчя рукою i скорботно поглядав на жiнку, не вмiючи втiшити ©©. Нарештi вона трохи заспоко©лась, рукавами обтерла сльози i не очима, а ©хнiм туманом поглянула на гостя: - Тепер ви все зна╨те про мою долю. - Нiчого я не знаю. - Так будете знати. I всi будуть знати... Я з дитям ходжу. Ой господи, господи, що менi з ним робити у цьому свiтi? - В голосi ©© озвалася така мука, така скорбота, що Марко мимоволi здригнувся i пiдвiвся з-за столу. - Того й на роботу не виходжу, вiдтягую од себе людський поговiр, та не можу вiдтягти сво╨ безталання... Дитя незаконне у мене. Марко зiщулився, жiноча скорбота всотувалась у кожну клiтину його тiла. Хiба ж не зна╨ вiн, скiльки ось такiй матерi доведеться випити гiркоти? Вiн пiдiйшов до вдови, поклав ©й руку на мiжплiччя, i воно напружено прищулилось, i зiщулилась жiнка, чекаючи не вдару, а хоч крихiтки спiвчуття, хоча й знала - не буде його до не©... - I не говори, i не думай, Мавро, такого. Чу╨ш? - Ч... - тiльки один звук зiрвався з уст удови. - Чого не бува╨ в життi? Усяке трапля╨ться, усяке... Тiльки знай: любов може бути незаконною, а дiти всi законнi. I ми вже не суддi ©хнi, а батьки, вихователi. Розумi╨ш? - Справдi? Ви так дума╨те, що всi дiти законнi? - стрепенулася жiнка i теж пiдвелась, похнюпилась перед ним. - А я його вбити хотiла. - I як ти могла таку погань у толову впхнути? - обурився Марко. - Ти ж мати, чу╨ш - мати! - На яку всi пальцями будуть тикати, - застогнала Мавра. - Зовсiм не втiшу тебе - всякi ╨ ще люди, i дурень може пальцем чи словом розiтнути душу, як ножем, але вiд цього розуму в нього не побiльша╨... - Коли б так батько говорив, - знову сльози забринiли на вiях удови. - Хто вiн? - Хiба ще не чули, не догаду╨тесь? У селi ж нiчого не вта©ш... Антон Безбородько, - I що вiн? - I просить, i погрожу╨, i грошi да╨, щоб не робити йому сорому. До однi╨© баби посила╨, вiд яко© половина жiнок переходить на цвинтар. Марко зцiпив кулаки. - Плюнь у вiчi йому... А вiн же дiтей не ма╨. Чого б i не порадуватися цим? - Порадуватись? - i вперше в очах Маври ворухнулась крадiлинка далеко© надi©. - Не знаю, не знаю, Mapку Трохимовичу, що менi робити... Вже з монастиря приходили, кликали до себе. Може, й справдi податись туди? - I не здумай! - гнiвно поглянув поверх жiнки, туди, звiдки приходили посланцi схими. "Iч, почули круки, що горе в жiнки, й одразу закружляли навколо ©© душi... Як ще мало ми вмi╨мо вчасно допомогти людинi в тяжкий час..." - Це ж народиться дитина, i зовсiм iнше життя почнеться в тебе. От i доглядай свою кровинку, а вона тобi спочатку посмiхнеться, далi забуркоче, потiм щось залепече i говорити почне, - i сам посмiхатися став, згадуючи тi часи, коли його донька лежала в колисцi. - Наговорите такого, - похитала головою Мавра. В цей час тихо, по-злодiйськи, вiдчинилися дверi, i в землянку навшпиньках увiйшов Безбородько. Побачивши Марка, вiн злякано клiпнув повiками, опустився на обчаси, зiрвав картуза з голови i зразу ж рукою почав обтирати спiтнiле чоло. - Хоч тут зустрiлися, коли не можемо на полi побачитись, - крiзь вi© поглянув на нього .Марко. - А-а-а... чого, практично, ти тут? Наче сюди й не по дорозi... - розгублено пробелькотiв Безбородько, сторожко впиваючись очима в обличчя Марка i Маври: чи говорили вони щось про нього? Цiй дурепi, практично, тепер вистачить совiстi розказати про те, чого вiн найбiльше спасався. -Чого я тут? Прийшов сказати Маврi, щоб виходила на роботу. Безбородько полегшено зiтхнув, тихенько хукнув, роблено посмiхнувся: - От воно що! Роботу, роботу пiдганя╨ш, за все хапа╨шся, щоб не прогавити? Стара╨шся знову заробити якусь медаль чи орденок? З нашими людьми не заробиш. А я, грiшним дiлом, подумав собi: чи не сподобалась, практично, тобi Мавра? Чом не красуня вона? Це блюзнiрство пересмикнуло Марка, але вiн стримав себе, а в Маври болiсно затiпались повiки. - Та чого ти журишся? - хотiв поплескати ©© по плечi Безбородько. - Став на стiл якусь паленуху i частуй нового голову, коли не хочеш старого. З новим головою, та ще з удiвцем, гарна вдова нiколи не пропаде, - пасучи поглядом то Марка, то Мавру, пустив масний смiшок, думаючи ним хоч трохи розвеселити жiнку, але не розвеселив, а ще бiльше запечалив. У Марка ж бiля очей виразнiше окреслились пучки зморщок. - Розумну ж ти, Антоне, ма╨ш голову на плечах, розумну. - Спасибi й за це. Вiд тебе, чоловiче, не так легко дочекатися похвали, - пожвавiшав Безбородько. - Може, й справдi нам хильнути по чарчинi? - А чого ж, можна, - пронизливо подивився на Безбородька. - I зна╨ш, за що я хотiв би випити? - За якiсь новi iде© чи за те, щоб рослозеленiло? Вгадав? - безтурботно пита╨ться Безбородько. - Нi, не вгадав. Ми вип'╨мо за твого сина чи доньку, що народить Мавра. Безбородько вiд несподiванки, задихаючись, похапцем ковтнув повiтря, поблiд, обм'як, наче з нього вийняли серцевину. В очах спочатку майнув переляк, а потiм його змiнило страшне запустiння. - Ти... ти все, практично, зна╨ш? - на скривлених устах, мов прив'язанi до них, жалюгiдно тремтiли слова. - Знаю. Безбородько долонею провiв по чолу, з безнадiйним докором поглянув на Мавру. - Сказала? Нащо ти?.. Вдова забилась у куток, схлипнула, а вiн важко запитав Марка: - I як ти? Радi╨ш?... - Радiю, Антоне. Але не так, як подумалось тобi. Хiба ж це не радiсть, що в тебе нарештi буде дитина, що ти теж ста╨ш батьком, а не безплiдним деревом? - А може, краще без не©?.. Ех, Мавро, Мавро, довела ти мене до бiди i сорому, - сказав невесело, а з оЧей не сходило запустiння. - Iще, гляди, й не пiзно щось зробити, а ти до людей з наветами, наговорами... Мавра мовчки заплакала, Безбородько трагiчно махнув рукою, розщебнув пiджак i витяг з однi╨© кишенi пляшку, а з друго© шматок залежаного сала. - Ну от, вип'╨мо, чи що? - звернувся до Марка. - Бо бiльше нема чого робити... Ситуацiя... , - Неодмiнно вип'╨мо, Антоне. - Марко на миснику знайшов глинянi кварточки, поставив ©х на хиткому столi, сам налив горiлку. - За тво╨ дитя, за продовження твого роду I - Ет, - безнадiйно зморщилось усе обличчя Безбородька. Думаючи свою думу, вiн пiдiймав чарку, мов камiнне жорно. - Ти ж поки нiкому нiчого не говори, бо, може, дитя й неживим буде, а поговiр зарання пiде по всьому району. Марко гостро змiряв Безбородька: - Що це в тебе за дурнi розмови? - Мавра ж хотiла позбутись дитини - в льох падала. А це дiло таке... делiкатне... Помовч поки що, братику... Марка аж затiпало, вiн пiдiйшов до Маври, якось умовив ©© сiсти за стiл... Важкою була ця нiч для Марка. Перед ним сидiло дво╨ людей, якi мали сяку-таку любов, а тепер обо╨ проклинали ©© i кожне вважало себе зобиженим. Марковi негадано довелось бути i суддею, i захисником, i порадником, i набиватись у хреснi батьки. Вiн навiть пiддобрювався до Безбородька, щоб викресати з нього скупу iскру батькiвського почуття. А той хмурився, журився, викручувався, останнiми словами кляв у душi i Марка, i Мавру i сидiв бiля ненароджено© дитини, мов на похоронi. З горем навпiл якось примиривши Антона й Мавру, Марко першим вийшов з землянки. Оксамитна святкова тиша сповивала весняну землю, в цiй тишi ро©лось глибоке бездонне небо, помiж його роями до самого надзем'я гнувся Чумацький Шлях, просiваючи в луки срiбну пергу. Небесна пасiка нагадала Марковi про ©хню теперiшню, убогу, всього на двадцять один вулик, i вiн городами, а потiм полями пiшов до дiброви, де в передпiллi загубилася невеличка пасiка. В лiсi стало ще тихiше, тут пахло прiлим листом i гiркуватим соком леверди. Уся дiброва зараз так була обсипана зорями, що здавалось - небо вловило ©© у свою золоту сiть i задумалось: що йому робити з цим уловом. Марко вийшов на пасiку, окинув ©© пильним поглядом. Помiж рамочними вуликами, наче скам'янiлi рицарi, стояли високi дуплянки. Вони, мов шеломами, були накритi великими полумисками. Марко притулився до одного вулика, i вiн обiзвався мелодiйним гудiнням. Зараз у прохолодну годину тисячi бджiл ставали дбайливими матерями - огрiвали собою соти з ненародженою дiтворою. I це знову перенесло його до землянки вдови, паче вiн звiдти прихопив частку ©© журби. Нелегко, ох i нелегко тобi буде, жiнко добра, не однi очi, не один язик окривдять тво╨ нещасне материнство, але ти не ма╨ш права скривдити дитя. I, може, в тебе нiколи нiчого кращого в свiтi не буде, анiж воно. XXXIII Сьогоднi дiду ╙вмену будiвельна бригада закладала хату, i сьогоднi ж на нiй виросли вiконнi варцаби. - Марку, а чи не завеликi намудрував ти менi вiкна? - турбувався старий. - Такi вигилювали тiльки в нашого пана, який утiк до капiталiзму. - А тепер нехай красуються в колишнього наймита. Хай сонце побiльше гостю╨ у вас, тодi й коники будете веселiш лiпити, - посмiхався Марко. - Воно-то так, для коникiв це добре, а як буде для старого взимку? Не доведеться самому конем вiд холоднечi застрибати? - Не опасайтесь: коли поставимо вiконну раму вiд рами на шiсть сантиметрiв - все тепло збережемо. - Наука, - похитав головою старий. Вiн поглянув на зруб, що нiжно-нiжно пахнув прив'ядаючим соком, зiтхнув i з вдячнiстю сказав: -Як будуть отак скрiзь господарювати, то я за соцiалiзм. Марко з подивом зирнув на старого, згадав колишнi слова Киселя i засмiявся: - А до цього ви були не за соцiалiзм, а за капiталiзм? Дiд ╙вмен одразу розгнiвався, войовниче пiдняв угору бурячок борiдки i кулак: - Партiйний, а верзеш, як елемент з пережитками. Навiть ти сво╨ю вченою макiтрою не розкусив старого. А хтось же й мене повинен розумiти, окрiм жiнки. - Та ви таке, дiду, зморозили про соцiалiзм, - весело розвiв руками Марко. - Зморозив, зморозив, - перекривив старий. - Батько грима╨ на сво╨ дитя не того, що не любить, а тому, що кращим хоче бачити його. А ти менi одразу ж капiталiзм, неначе дулю, тицьнув пiд носа, ще й регочеш: мовляв, прищипнув дiда на словi. То ти хоч смi╨шся, а iнший за якесь тобi слово, не розiбравшись у дiлi, може на саму душу наступити ще й вихвалятиметься, який вiн передовий та iдейний. А я думаю, що я теж по-сво╨му iдейний, а не елемент, i про мене, для iнтересу,' десь написати можна. Бо про яких дiдiв пишуть у нас? Про дуже розумних i полiтичних або про чудакуватих, а про середнiх, яким не все вiдомо, нiчого не знайдеш. От вiзьми нашого Зiновiя Гордi╨нка - вiн як ударив у революцiю у свiй дзвiн, то й досi сто©ть гордим дзвонарем, на iнше не нагнеш i не схитнеш чоловiка. Скажи йому, що десь у якомусь нашому законi ╨ хоч один кривуватий параграф, вiн тобi горло перегризе. I це, з одного боку, дуже добре, а з другого - i не дуже, бо при Гордi╨нковi, при його довiрi до всього гарного неважко присмоктатись до нашого святого i кревного якомусь хитрому поганцю. А я дiд з критикою, з недовiрою, але з любов'ю до сво©х людей i до влади. А як же я можу бути без любовi до не©? Заглянь у мо© лiта, i ти побачиш таку анкету: тiльки зiп'явся я на ноги, так i пiшов свiй хлiб заробляти. В сiм рокiв збивав я вже босонiж i ранiшню, i вечiрню росу, топтав веснянi приморозки i осiннi заморозки. Потрiскаються, порепаються, бувало, ноженята мало не до само© костi, а матiр тихенько вмовля╨ мене: "Пiди, синку, за клуню, помочи ©х, то й полегша╨, бо де ж я вiзьму того лiкарства?" А через якусь пару лiт у найми пiшов. Тодi вже репалась шкура не тiльки на ногах, а й на плечах, бо рука в хазя©на знала милосердi╨ лише в ту хвилину, коли несла свiчку до церкви, тодi, Марку, хочеш вiр, а хочеш не вiр, стiльки дiла робив, що й заплакати не було часу. Пiсля тако© куркульсько© каторги навiть економiя здалася розкiшшю: тут i на товариство вiрне розжився, i свою любов зустрiв, щоб не переводився старець у свiтi, - з доброю насмiшкою згадав свою молодiсть. - Далi вiйна, революцiя, голодовка i, нарештi, свiй клапоть землi. Уже й почалось потроху вилазити з нестаткiв, хлiб за хлiб зайшов, хоч i тяжко зароблявся вiн. А тут i колективiзацiя пiдоспiла, зробили ©© суцiльною аж за два мiсяцi, а по нiй пiшли i запаморочення вiд успiхiв, i вiд неуспiхiв, i перекручення, i недокручення. Хiба ж ти сам не бачив, як деякi представники пiдлiтали на бричках до сiльради i, не скинувши картуза перед святим дiлом, навiть без "добридень" гукали з порога: - Чого вiдста╨те? - З чим вiдста╨мо? - З процентом! Нема суцiльно©! Жмiть на всю жел╨зку! - i знов у бричку - на друге село наганяти проценти. Ну, а дядько ж не дурний i вже тодi журився пiд таким чисто процентним керiвництвом. Хтось, Марку, i тодi не зрозумiв нашого дядька до овнованiя, хтось не зрозумiв його i потiм. I не раз я прикидаю так собi в головi: може, хтось i там, на високому версi-мiнiстерствi кривдить нас. Примiром, сидить якийсь великий пройдисвiт, розкошу╨, наче отой черв'як у яблуку, i все вигриза╨ такi ходи, щоб я у безсоння сушив собi голову i ходив з рiзною критикою, коли менi легше ходити з одною любов'ю! Ну, чи так воно, чи не так,, а ма╨мо накручене розкручувати i господарювати краще, як досi. Я теж хочу бачити соцiалiзм i в полi, i в домi, а не тiльки читати про нього, в газетi. Що, нiде не напишуть про такого дiда? - Хто його зна╨? - задумався Марко. - Не напишуть, - упевнено сказав старий, - бо не входжу я в картинки, де всi посмiхаються, не зрозумiють спроста мене i мою гiрку любов - не зверху лежить вона. Ну, а за хату i за великi вiкна спасибi, Марку. Ти збира╨шся кудись? - На пасiку. - А я знаю чого, - пожвавiшав старий. - Чого? - Слухати перших солов'©в. Правду кажу? - Чисту правду: там найкраще спiвають солов'©. - Таки найкраще. А чого? Бо мають у видолку свою волю i красу: i ставок з чистоводом, i калину з солодкою росою, i хиже птаство не водиться там. Пiзнiм вечором добрався Марко до гаю, де стояла пасiка. Солов'© вже розбудили м'яку вологу тишу, i здавалось, що синя темiнь аж перехитувалась i хлюпала ©хнiм спiвом. Марко став пiд трепестливим явором, з насолодою вбираючи в душу i спiв, i чари вечора, i несмiливий рух туману, що не знав, куди йому податись з улоговини. "Шах-шах", - пролетiли качки, торкнулись крилами зiрки, i вона, розсипаючись, упала на землю. В посмiшцi, чомусь радiючи, Марко пройшовся мiж вуликами, прислухаючись до невиразного бджолиного гудiння. Недалеко вiд куреня вiн побачив простенький ручний станок, яким нарiзають стружку. Бiля станка валялись обкорованi осиковi полiнця i лежало кiлька пачок зв'язано© стружки, що напрочуд пахла свiжою рибою. - Розгляда╨ш мою саморобку? - обiзвався позаду Зiновiй Петрович. - А я думаю, хто це забрався на пасiку? Доброго здоров'я, Марку Трохимовичу. Марко однi╨ю рукою поручкався з пасiчником, а другою простягнув до нього стружку. - Що робитимете з нею? Зiновiй Петрович затягнувся цигаркою, i на його сивинi заворушилась гаряча цятка. - Що робитиму зi стружкою? Пiде, як миленька, на покрiвлю хати. Соломи ж тепер нема, а бляхи або черепицi не докупишся. - I як вона показу╨? - Висто©ть п'ятнадцять-двадцять рокiв, коли добре вкрити. - П'ятнадцять-двадцять рокiв? Це дiло! I скiльки ©© треба на хату? - Купиш за сiмдесят карбованцiв два кубометри осикового гiлля - i вистачить з нього стружки на добру покрiвлю. - Справдi? - зрадiв Марко. - То це ж добре, Зiновiю Петровичу! Це вже якийсь вихiд для нашого села. Чого ж ви досi мовчали про стружку? - А ти вiда╨ш - знаю чого? - здивовано сказав чоловiк. - Якось за рiзними дiлами i не подумалось про це. Марко з докором поглянув на старого: - Коли ма╨ш добро, вiддавай його, не думаючи, бо це добро! В лiсництвi ╨ зараз осикове гiлля? - Повинно бути. - Тодi пiшов до лiсника, щоб притримав цю розкiш. - Для себе? - Для колгоспу i людей. - I вночi пiдеш колошкати Корнi╨нка? - Лiсник уночi ма╨ не спати. Вулики ще робите? - Аякже. Ро©ння вже не за горами. Люблю, Марку, часи ро©ння i медогону. - А що ви з доброго не любите? - засмiявся Мар-ко.т- Насiння медоносiв ма╨те? - Маю. З ним i в окупацiю не розлучався. От липи дуже поменшало за вiйну. На личаки безбожно дерли ©©. - Сюди залiтають чужi ро©? - Залiтають. - Про це теж треба подумати. I побалакати з людьми, якi мають вулики, щоб частина ро©в дiсталась нам. Та й бувайте здоровi, - i Марко швидко подався стежиною у глибiнь дiброви. На просторому подвiр'© лiсника, що викруглилось мiж садом i лiсом, стояли два вози, бiля одного дзвенiв уздечкою кiнь i копитищем бив м'яку землю: його теж непоко©ла весна. Бiля катраги, зачувши людину, люто загавкав, загримiв залiзом собака, i незабаром з хати, смачно позiхаючи, вийшов кряжистий лiсник. - Гей, обережно там, бо дiд мо╨© собаки вовком був! - I чого б ото я, Остапе, лякав добрих людей? - Це ти. Марку? - здивувався лiсник, пiдходячи до хрещатих ворiт. I хоч диву╨ться чоловiк, а обличчя його смi╨ться. Вiдколи Марко пам'ята╨ лiсника, тон завжди, навiть у годину велико© злостi, не розлуча╨ться з посмiшкою. Напевне, таким робили його обличчя химерно заломленi вуса, що пiдважували вгору заглибини бiля рота. В громадянську вiйну, подейкували люди, вiд котовця Остапа, коли той з шаблею мчав на ворогiв, з жахом сторонилося все живе. В двадцятому роцi його малював навiть столичний художник, але Остап подивився на свiй портрет i тюкнув: - То цим смiхом когось проти ночi можна й перелякати. -Ви ж i лякали ним ворогiв.. -Але ж малювали ви не для ворогiв, зробiть мене, товаришу, душевним, яким я ╨ серед людей, а не серед поганi... - Не розбудив тебе, Остапе? - ручка╨ться Марко з лiсником. - Та нi. Оце мав сьогоднi цiлий вечiр мороку з Поцiлунком. Чув про такого перевертня? - Чув. Це з тих, що на людей дивиться не очима, а зашморгом. Чого йому треба вiд тебе? - А нечистий второпа╨ такого крутiя. Вiн же прямо й не говорить i в очi не дивиться, а все вивертом випиту╨. То тiнь на нашого вчителя. Заднiпровського, кине, то все допиту╨ться про партизанiв Мироненка, то про мого брата Вiталiя. I аж наче радi╨, коли скажеш, що такий-то вбитий чи закатований. Або в цього Поцiлуйка розум догори ногами перекинувся, або вiн збира╨ для чогось мертвi душi. Новий Чичиков, та й годi. - А де вiн, дiдько слизькоязикий? - розгнiвався Марко. - Я йому покажу i мертвих, i. живих! - Нагнав його. Повiявся кудись отруту збирати. Гадюка за рiк, чував, да╨ пiвграма сухо© отрути, а з Поцiлуйка кiлограми, напевне, можна вичавити. Що тебе сюди принесло? - Дiла, Остапе. В тебе грошi ╨? - I сам не знаю, - потис плечима лiсник. - Як не зна╨ш? - оторопiв Марко. - Щось такого не чував, щоб людина не знала, чи ╨ в не© грошi, чи нема. - А я й жiнка не зна╨мо, - така трапилась халепа. Послухай тiльки. Як ми жили й живемо - усiм видно. На великi ма╨тки не зiбралися, ощадних книг не позаводили, в землi грошви не гно©ли, а яка була копiйка - посилали дiтям, щоб краще учились i по iнститутах, i по технiкумах, i по курсах та вченими i совiсними людьми ставали. I скажу, всiх дiтей ми хвалили, крiм Олександра. - Чого ж ви на нього? Такий гарний хлопець. - Що гарний, то гарний, але не по тiй лiнi© пiшов. Сам подумай; чого i нащо йому заманулося стати артистом? Це ж дiло таке: чоловiк один, а живе в десяти чи й бiльше шкурах, i сам собi нiколи не господар. Йому, наприклад, хочеться веселитись, а вiн мусить плакати i добувати хоч печiночну, а сльозу. Словом, це життя не серйозне, а навиворiт. I от раптом, якийсь мiсяць тому, присила╨ вiн менi аж дванадцять тисяч карбованцiв. В район ходив з жiнкою за ними, покрутили ми той переказ в руках, пожурилися, вiдправили грошi назад, а Олександру написали: "Сину, в нашому родi нiхто не ставав на ледачу стежку. Просимо, не ставай i ти, не зобижай людей - де взяв грошi, туди й поклади, чи з каяттям, чи хоч тихцем. I щоб нiколи цього' не було, бо ми Не витрима╨м такого сорому..." I що ти дума╨ш? Пару днiв тому знову приходять цi грошi i лист. Клянеться дитя, що заробило ©х на ролi в кiно, i просить ©х витратити, як ми захочемо. То ми й не зна╨мо, Марку, чи е у нас грошi, чи нема, - суму╨ i смi╨ться одночасно лiсник. - Це, Остапе, чеснi грошi, i можеш гордитися сво©м сином: видать, талант вiн. - Ти так дума╨ш? - пожвавiшав лiсник. - Тут i думати нема над чим. Позичиш менi трохи грошей? - Скiльки ж тобi? - Рiвно стiльки, щоб закупити всi осиковi гiлляки. Багато ©х у тебе? - Та кубометрiв шiстдесят-сiмдесят нашкряба╨м. - От i гаразд. Заплати за них завтра у лiсництвi. - На стружку береш осичину? - На стружку. - Хай буде по-тво╨му, - по-баришницьки вдарив долонею в Маркову долоню. - Ну, спасибi, Остапе, що уважив. Сину привiт передай. Та й будем розходитись... Над порiдiлими лiсами пiдiймалась i темно-синiми клаптями розповзалась пiдворушена нiч. В ©© розщелини затiкав нiжний трепетний свiтанок, вiн уже вiдокремлював дерево вiд дерева, народжував новi кольори i зворушливо перехитував защепнутi голiвки .нiжних невiсток, яких навiть росинка прихиляла до землi. В тихiй i святковiй задумi стояли дiброви, в них весiльним одягом пишалися черешнi i темно рожевiли напухлими устами дикi яблунi. З лiсу Марко вийшов на яровий клин, де над землею крихiтними корабликами пiдiймався свiтло-зелений горох. На кожному сво╨му парусi-листочку вiн теж тримав ще натемнену за нiч росину. Схiд якось одразу наповнився перлисто-рожевим сяйвом, i по ньому розгонисте шугонули промiнцi. Вони сво©ми теплими пальцями пiдворушували й зiгрiвали бiлоснiжну в'язь хмарин. Жайворонки першими привiтали сонце i почали натягувати мiж небом i землею свою срiбну основу, i пiд ©хнiй спiв кульбаба розкривала сво© вологi золотистi повiки. Щось затемнiло на дальнiй дорозi, i незабаром Марко побачив, що то мiж полями од самого сонця, переганяючи тiнi, мчав вершник. А ось i на другiй, i на третiй дорогах з'явилися вершники. Щось незвичне було у ©хньому легендарному летi, у ©хнiх поставах i рухах. В Марка шалено, в передчуттi чогось великого, забилося серце. З стежини вiн подався до перехрестя дорiг. Перший вершник з яскравою червоною смугою на iшщцi, пiдлiтаючи до нього, високо пiдняв руку вгору: - Перемога! Перемога! Перемога! - тричi вигукнув вiн, вихором промчав, улетiв у синю далечiнь i розтанув мiж небом i землею. А вже другий вершник мчав на перехрестя i, забачивши Марка, теж переможно пiдняв руку догори: - Перемога! Нiмеччина капiтулювала!.. Пiд копитами гудiла весняна земля, а на всiх шляхах врiвень з сонцем летiли вершники, по всiх шляхах поспiшала слава до тих, хто все вiддав для не©, найменше думаючи про себе. Марко, мов заворожений, ще довго придивлявся до дорiг, до вiсникiв перемоги, не помiчаючи, як сльози обривалися з його вiй i падали на крихiтнi кораблики гороху. Потiм, притримуючи серце, вiн хутко пiшов до села, до людей. I першою на царинi iтобачив Мавру. З сапкою за плечима вдова самотньо йшла на роботу. Марко пiдiйшов до жiнки, пригорнув ©© до себе, поцiлував: - З перемогою, Мавро! З великим святом! Дочекались... Мавра спочатку злякано зiщулилась, потiм зойкнула, жалiсно посмiхнулась: - Спасибi, Марку Трохимовичу, спасибi. - Iди в село, порадуй людей. Але молодиця наче прикипiла до мiсця i страдницьки запитала Марка: - А як же менi тепер бути? - Ти про сво╨? - незрозумiле поглянув на вдову. - Про сво╨. Передумав Безбородько. Вночi сьогоднi прийшов i сказав, що не запише дитя на сво╨ прiзвище. - То на Степана записуй. В Маври зморщилось обличчя. - Хiба можна на вбитого? - Тодi пиши на мо╨ iм'я! Головне ж не iм'я, а життя! - Вiн швидко пiшов у село, а вдова в оцiпенiннi ще довго дивилася йому вслiд. На майдан уже сходились i збiгалися люди, обнiмалися й цiлувалися одне з одним. I радiсть, i сльози свiтились у ©хнiх очах. А отець Хрисантiй без ряси i пiдрясника - у людському вбраннi - вилiз на дзвiницю i вдарив у всi дзвони. З дзвiницi злетiли голуби i закружляли над селом, пiдiймаючи вище й вище його радiсть i новi надi©. XXXIV Спiвала вечiрня година, виспiвували i сумували вогкi землянки. За одним столом у них сходились велике щастя i велика печаль, одна й та сама пiсня з одних очей кресала iскри радостi, а з iнших - вибивала сльози, i вони росою скорботи падали в святковi чарки. Не одна мати, не одна вдова в цей великий день заламувала руки й пiдбитою птицею пiдiймалась iз землянки прямо в круговерть радiсних вигукiв, гомону, пiсень, надiйних розмов i смiху i застигала наче камiнь, i вдивлялась у примерклi дороги: а може, повернеться, а може, прийде убитий муж чи спалений син. Вулицями, як сама молодiсть, проходили дiвчата, ©хнi вимитi коси пахли цвiтом, лугом i солодкою росою, а над тихим свiтом тремтiли веснянi нерозстрiлянi зорi. I хоча багато ще було суму i горя на землi, але вона вже пливла i творила пiд зорями новий лiтопис, виколихувала в сповитку иовий колос для миру i зачинала, можливо, не для во╨н нове життя. Сьогоднi, як нiколи за цi роки страждань, восковiли серця переможцiв. Люди сходились iз людьми, разом дiлили останнiй шматок хлiба, разом переживали велику радить i разом утiшали тих, у кого ця радiсть була затьмарена смертю. I нинi в самотi залийтеся тiльки отець Хрисантiй. Навiть макухуватий церковний староста i пронозувата проскурниця не захотiли трапезувати з ним, а пiшли до рiднi, дарма що цього дня отець Хрисантiй отримав телеграму вiд сина на радощах нахвалявся пропити вiдро горiлки i навiть ризи. Коли за' титарем i проскурницею зачинилися дверi землянки, панотець одразу вiдчув себе нiкому не потрiбним, i глибокий сум почав заповзати в його немолоде тiло. От i мiркуй, чоловiче, на старостi лiт, що воно й до чого. Ще в годину смутку й смертi ти потрiбний вiрянам, а в часи велико© радостi ©м не до тебе i не до тво©х молитов... Побiльша╨ в людей добра, щастя, i ти залишишся, мов самотн╨ опудало, на зеленому житейському полi. Отець Хрисантiй поглянув на мармурове розп'яття вкляклого Христа i, шкарьогаючи кованими нiмецькими черевиками, тихенько заспiвав предначинательний псалом: "Благослови душа моя господа", потiм з докором покивав головою На товстобоку, iноземного походження пляшенцiю, наче вона була винна, що бiля не© не розкошу╨ беседа. В такий день вiн радiсно повечеряв би навiть з келiйником епiскопа, вiд якого ма╨ тiльки гiрку турбацiю: все младоумне чадо нашiпту╨ i нашiпту╨ владицi, що отець Хрисантiй безбожно обдурю╨ ╨пархiальне управлiння. А хiба вiн обiтницю давав нiчого не заробляти на свiчечному ящику? I який дурень не гендлю╨ на свiчках? - Ну, що ж, "повечеряю сама, коли милого нема", - розмiрковуючи, говорить отець Хрисантiй словами пiснi. Вiн здоровенною заволохаченою рукою охоплю╨ горло пляшенцi© i пiдiйма╨ ©© вгору. Вино сказало "говть" i пахучим оксамитом полилось у срiбну чарку, з якою панотець завжди ходив i на хрестини, i на вмерлини. Отець Хрисантiй поставив пляшку на стгл, понюхав вино i вже намiрився випити, але знадвору долинули чи©сь скрадливi кроки. Вони спочатку обiзвались попiдвiконню, а потiм зашарудiли на схiдцях. - От i гостя послав менi бог. - Задоволене поставив чарку бiля пляшки, надав обличчю заклопотаного виразу i взявся перечитувати телеграму вiд сина. Таки вижило в цiй смертоноснiй завiрюсi його чадо, ще й майором стало, навiть у газетах кiлька разiв писалось про нього. Чи думав батько дожити до такого свята? I отець Хрисантiй гордо пiдiйма╨ очi на велике фото, з якого мало не виходить молодий веселоокий майор, обвiшаний урядовими нагородами. Правда, батькове звання спочатку не давало йому ходу, а це, дивись, як пiшов угору. Талант, ©й-богу, талант, i за нього треба зараз пiдняти добру чарку. Сум до решти височу╨ться з грудей панотця, i туди затiка╨ тiльки батькiвська гордiсть. З скрипом вiдскочили дверi землянки, i хтось довготелесий, зiгнувшись у три погибелi, переступив порiг. Коли невiдомий випростався, в. отця Хрисантiя од подиву на лоиовите чоло полiзли волохатi павуки брiв: перед ним стояв i злодiйкувато нишпорив очима по землянцi Гнат Поцiлуйко. Чого йому треба в його оселi та ще в такий день? Оце послав спаситель гостя, здимiвся б вiн у преiсподню. - Добрий вечiр, панотче, добрий вечiр вам, - полегшено, з усмiшечкою привiтався Поцiлуйко, пересвiдчившись, що тут бiльше нiкого нема. - Добрий вечiр i вам, - глухо, вiдчужено говорить отець Хрисантiй, вiн нiяк не може збагнути, яким це вiтром занесло до нього богомерзкого Поцiлуйка, i одразу вiда╨, його: - Ви прийшли привiтати мене iз днем перемоги? - Нi... але й так, - спочатку розгублю╨ться Поцiлуйко i почина╨ сердитись: "Бач, попище, опiум для народу, а на язицi трима╨ не молитви, а насмiшки". В Поцiлуйка злiшають очi i прив'ялi повiки. Отець Хрисантiй помiча╨ це, бере в руки чарку i зверта╨ться не до гостя, а до вiконця, бiля якого голубами б ються клаптi яко©сь пiснi. - То за день перемоги! За во©нство христолюбиве! - Вiн, ледве стримуючи посмiшку, випив, поставив чарку на стiл, а гостевi й не дума╨ наливати. I в того по сiрому обличчю розповза╨ться мстивiсть, видушу╨ на ньому печатi недоброго рум'янцю. Вiн рукою хоче ©х стерти i через силу почина╨ посмiхатись: - Може, й мого винця покушту╨те? - вийма╨ з кишенi пляшку з такою етикеткою, що до не© одразу прикипають очi богослужителя. - Що воно таке? - Французька дивина. - Французька? - прицмокнув панотець. - Налити вам? - заходився Поцiлуйко бiля пляшки. - Нi, такого не п'ю, - вiдказав отець Хрисантiй, переборюючи спокусу. - Це ж чого? - ошелешено запитав Поцiлуйко. - I сам не знаю чого, - насмiшкувато дивиться поверх гостя. - Щось занадто веселi ви, панотче, сьогоднi, - заклекотiла у голосi погроза. - Глядiть, щоб пiсля тако© радостi не засумували, мов у судний день. - I не подумаю, можете не страхати. Та, власне кажучи, чого вам треба у мо©й келi©? - втуплю╨ презирливий погляд у непроханого гостя. - Менi треба од вас тiльки одну фактичну довiдочку. - Поцiлуйко знижу╨ голос до зловiсного шепоту, а потiм, як ножем, б'╨ пiд серце панотця: - Скажiть, чи в анкетi вашого чада було чорним по бiлому написано, що вiн син попа? Вiд цього питання похитнулась огрядна листать отця Хрисантiя. Вiн побiлiв, поточився од Поцiлуйка. Страх хижим птахом вчепився в його душу: над його дитиною в перший день перемоги уже збиралися хмари. - Навiщо це вам... i в такий день? - не сказав, а прохрипiв богослужитель. - Навiщо? Тiльки для порядку! - солодкiстю ошкiрилось обличчя Поцiлуйка. - Я не думаю, щоб Василь Хрисантiйович, майор Радянсько© Армi©, похвалявся сво©м соцпоходженням i писав у рiзних анкетах чисту правду. А як ви дума╨те? - Про це я не питався у сина... Вiн рядовим пiшов на фронт. - Рядовим, думаю, i повернувся б, якби не пiдчистив свою анкету. - Поцiлуйко пiдiйшов до фото i з удаваним здивованням вигукнув: - Та й орденiв нахапав! .Чи довго доведеться носити ©х?.. Не будете настiльки ласкавi сказати адресу вашого чада? Чи, може, доведеться в когось iншого дiзнаватися/ Кордубата постать отця Хрисантiя здригнулась м'якла. - Що вам треба од мене? - запитав, зiтхнувши, i сiв на лаву. - Що менi треба? - обернувся до нього Поцiлуйко. - По-перше, щоб ви запросили мене сiсти у вашiй келi©. - Сiдайте, - зiтхаючи, втомлено махнув обважнiлою рукою отець Хрисантiй. - От i гаразд, у нас так завжди запрошують гостей. - Поцiлуйко опустився на стiлець, лiктями вперся об стiл, заставлений рiзними закусками, i пiдпер долонями свою богомерзку пику. - Ви таки нiчогенько пiдготувалися до свята. - Може, вип'╨те вина? - принижено запитав отець Хрисантiй. - Вашого чи свого? - безневинно запитав Поцiлуйко. - Якого хочете. - Коли частують добрi люди, то варто й випити за ©хн╨ здоров'я, - великодушно погодився Поцiлуйко. - Можна и вашого скуштувати. Отець Хрисантiй пiдвiвся, дiстав з полицi Другу чарку, налив у не© вина й тремтячою рукою подав Поцiлуйковi. - Прошу, не погребуйте. - А ви ж, отче? - I я теж. - Вiн випив трунок, неначе отруту, i вже затуманеним поглядом подивився на страшного гостя, чекаючи вiд ньоге нового удару. Поцiлуйко довго i ретельно закушував, примовляв якiсь блазнiвськi примовки про страви, а сам з при╨мнiстю вiдчував, як перед ним мiниться господар оселi. "Тепер iз нього можна й свiчки сукати, а то, бач, як спочатку дер носа. Пiп, i той свiй гонор ма╨. Ну, зда╨ться, прикоротив його тобi". Пiсля друго© чарки вiн уже навiть з спiвчуттям запитав отця Хрисантiя: - Чого так посмутнiли, панотче? Я не думаю кривдити вас... - Що ж ви хочете вiд мене? - Зовсiм трохи, дрiб'язок, i тодi хай ваше чадо навiть у генерали вискаку╨ - не буду заважати. Менi треба, щоб ви документально посвiдчили, що вчитель Григорiй Заднiпровський водить з вами дружбу... Ну, випива╨ по чарцi, веде розмови про спасiння душi, ремству╨ на труднощi чи владу або щось таке подiбне... - Але ж це чиста неправда! - вражено скрикнув отець Хрисантiй. - А ваш син правдою доскочив орденiв i чину? - Вiн кров'ю ©х заробляв. - Але вiн у анкетах не писав, що ма╨ попiвську кров! - Я не знаю, що вiн писав у анкетах. - Не вдавайте, отче, з себе святу на©внiсть. Все ви добре зна╨те, не я, а ви навчали сво╨ дитя, як йому жити в класовому суспiльствi. От i живе воно тепер, як люди, i хай здравству╨ комусь i вам на втiху. А щоб не пiдмивався корiнь вашо© дитини, за це ви дасте