о╨ю головою? Хто смi╨ так жартувати з Центральним Бюро Iнараку Нiмеччини?! Бо тiльки божевiлля може дозволити собi або так обвинувачувати невинного товариша, або, будучи винним, так цинiчно, так нахабно не винно поводитись. Макс, понуро насупивши брови, неодступно, вперто вдивля╨ться в гарне, здорове, з гордим носом i таке спокiйне, вибачливе, повне внутрiшньо© гiдностi й поважностi лице Рiнкеля. Невже все це неправда, що так жагуче, так переконано, так певно викрику╨ Кестенбавмчик? Кестенбавм не бреше и не може брехати. Але не бреше й це спокiйне, вибачливе, глибоко певне в собi лице. Не можна так брехати! Можиа брехати словами, але цим спокiйним, трошки жалiючим, лрощаючим i лагiдним блиском очей брехати не можна. Що ж це таке? Якесь непорозумiння?! Але коли правда все, що каже Кестенбавм? Коли дiйсно Рiнкель i оргi© справля╨, i хабарi бере, i органiзацiйнi грошi краде, i ╨ тайний акцiонер "Прогресу"? То що ж це тодi таке? Це ж глум з Кестенбавма, з Макса, з Шпiндлера, з усiх тих, хто взяв хрест i пiшов на розп'яття?! Кестенбавм, який де пфенiга вiддав усi грошi, взятi Iнараком пiд його кермою з банкiрського дому Фогта, який ее хоте за органiзацiйнi гро©гi по©хати на пару мiсяцiв полiкуватись, який помира╨ над своего друкарською машиною, що ж повинен почувати цей сами© Кестенбавм, вiрячи, що все це правда? А що решта новиина почувати? I Макс обводить поглядом лонуро-слухаючi, нахиленi до столу голови. От кучерявий, величезний Бравн з димно-чорними кудлатими кучерями, подiбними до клубiв диму паровова. Голова професiйного союзу металiстiв Нiмеччини, особа, яка може мати кияжi палаци, яка до само© смертi може пишатись легальною, "законною" пошаною панiв банкiрiв. Вiй член Iнараку, вiн живе як маленький урядовець, вiн одрiкся батька, матерi, парт©i, самого себе i щодня готовий на смерть. От Гоферг. Милий, висхлий хухедний Гоферт. Вiн - професор математики, вiн - поважний бюргер, вiн - кандидат на славу знаменитостi. I вiн-член Iнараку, вiн так само, як Кестенбавм. як Тiле, як усякий член Центрального Бюро, викону╨ найнебезпечиiшi доручення органiзацi©. I вiн живе, як аскет, дозволяючи собi тiльки ╨дину розкiш: чисте, строге убрання. От Клара, та сама Клара, яка обцiлувала всiх, iдучи на виконаний смертного присуду над райхсканцлером Зайделея, яка сама собi поцiлувала руку иа прощання з собою. Що ж вони повиннi почувати, прииускаюта, що Кестенбавм каже правду?! I Макс чу╨, як у яьому зиову ворушиться чудес бажання, що виника╨ в ньому завсiгди, як вiй бачить Рiнкеля: пiдiйти до нього, схопити ззаду за комiр, сильно струснути и подивитись, чи не струситься з нього ця така iмпозантна, авторитетна гiднiсть i чи не пролупиться крiзь не© щось iнше, i чи не буде те iнше - справжн╨. Тiльки тепер це бажання зле, непокiйне, сласне. А бiдний, маленький, з запалими грудьми й висками Кестенбавмчик, зовсiм захрипнувши, уже вiдiпхнувши стiльця, - на якого чорта йому стiльцi! - вже не витираючи поту, вже не вважаючи на постукування олiвцем Паровоза, жагуче тягнеться весь до Рiнкеля. Губи його трусяться, покривлюються, в кутках негарно збилась бiлою пiною слина, слова рвуться пошарпаними шматками, - вiн от-от або кинеться скрюченими руками в чисте, випещене, поважне лице Рiнкеля, або вдариться головою об спинку стiльця й ввскливо з рясними слiзьми зарида╨. Бо Рiнкель же був його учителем. Рiнкель же був його проводирем у соцiалiзмi, Рiнкеля ж вiн сам увiв до Iнараку, за Рiнкеля вiй готовий був ручитися сво╨ю бiдною головою з запалими висками. - Та я вас питаю, товаришi, я нас питаю, який же може бути той соцiалiзм, який робитиметься отакими руками?! Та яке ж довiр'я може бути в мас, коли ©м стане вiдомо, що цей пан - член Iнараку? Та як ми смi╨мо судити й карати дру гих, коли ми самi такi?! Ми - банда розбiйникiв! Чу╨те ви мд - банда розбiйникiв! - Товаришу, я вам забороняю... - Нiчого ви менi не можете заборонити! Начхав я на вашi заборони Ми - банда! Ми - грабiжники! Ми - вбiйники! - Товаришу, я позбавляю вас слова! - Можете! Можете навiть убити мене. Будь ласка. Нате! Кесгенбавм iз розмахом розхристу╨ груди й випина╨ ©х до Паровоза, але тут же раптом пiдскаку╨ вiд раптового вибуху кашлю, обнiма╨ сво© зразу ж утягненi назад груди обома руками й одбiга╨ до стiни. Там, припавши до не© головою, вiн болюче, довго, з надсади кашля╨. Перехопивши паузу мiж при ступами кашлю, вiн сипить: - Я скiнчив. I знову кашля╨. Але Паровоз слова не да╨ нiкому, i нiхто до слова не зголошу╨ться, всi сидять i дивляться в аркушi паперу перед собою або понуро малюють на них фiгурки. Кестенбавм затиха╨, витира╨ться й iде до свого стiльця. Сiвши до столу, вiн схиля╨ голову на руку й заплющу╨ очi. Груди ходять йому трудно й часто, з пiсковим пiдсiзистом. - Слово ма╨ товариш Рiнкель. Товариш Рiнкель вийма╨ руку з за борта пiджака, одлiплюь илете вiд одвiрка й обережно прокашлю╨ться. Вiн уже не посмiха╨ться, не знизу╨ плечима, на лицi ного сум i жаль до Кестенбавма. Соковитий, оксамитний, воркiтний баритон його наче пiд сурдинкою. Йому дуже прикро, що вiн повинен одповiдати товаришевi Кестенбавмовi тодi, коли його здоров'я... - Я вам не товариш, i прошу мо╨ здоров'я лишити в спокою! Чу╨те, ви?! - Товаришу Кестенбавме, прошу не перебивати товариша Рiнкеля. Кестенбавм криво посмiха╨ться, саркастично шипить "товариш!" i знову заплющу╨ очi. Товаришевi Рiнкелевi дуже прикро, що йому треба вiдповiдати на всi закиди серед таких несприятливих обставин. Вiн постара╨ться не хвилювати товариша Кестенбавма сво╨ю вiдповiддю й якомога коротше та швидше роз'яснити непорозумiння, жертвою якого став дорогий товариш Кестенбавм. Всi обличчя повертаються до поважно©, з строгою й сумною гiднiстю випростувано© постатi. На лицi нi тiнi усмiху не час для жартiв. Отже, справа сто©ть так. Бiльшiсть зiбраних товаришем Ке-стенбавмом iнформацiй ма╨ деяку реальну пiдставу. Дiйсно, вiн був i в "Бiлому Прапорi", i в цирку, i в гардеробнiй артистки, i навiть подарував ©й (правда, не брильянтовi, а простенькi) сережки. Але все це робиться з iншою метою, нiж дума╨ товариш Кестенбавм. Товариш Кестенбавм розплющу╨ очi й, чекаючи, дивиться на Рiнкеля. З метою, яка повинна бути i ╨ раз у раз у кожного члена Iнараку: пройти в табiр противника й вивiдати в ньому слабi мiсця для нападу. Розумi╨ться, психологiчно товариша Кестенбавма легко зрозумiти. Розумi╨ться, страшно собi уявити, що член Iнараку може вести таке життя ради цього самого життя. Але так само страшно собi уявити, що тi смертнi кари, якi викону╨ Iнарак над соцiальними злочинцями, вiн робить для простого вбивства. I товариш Кестенбавм ма╨ цiлковиту рацiю: коли вбивства й експропрiацi© Iнарак робить для особистого iнтересу його членiв, коли експропрiйованi грошi повертаються на особистi втiхи експропрiаторiв, для розкошiв i розпусти, то Iнарак ╨ не що iнше, як банда розбiйникiв i грабiжникiв. Тут крик болю й одчаю дорогого товариша Кестенбавма цiлком оправданий i зрозумiлий. Але, на щастя, як усiм вiдомо, як доказали всi члени Iнараку та вся його чиста й славна дiяльнiсть, мета Iнараку в нiша, мета його не особистi втiхи, а щастя всього великого активу, що зветься людством. У жертву цьому колективовi ожна й треба принести окремi одиницi. Всякий акт, що розбиться в iнтересах цi╨© грандiозно© мети, ╨ акт святий. I з цi╨ю метою Iнарак - не банда розбiйникiв, а геро©чний авангард : борцiв за щастя всi╨© людськостi. Отже, так само участь в оргi© ворогiв пролетарiату для сво╨© власно© втiхи члена Iнараку ╨ розпуста й злочин. Одначе участь його там для мети Iнараку ╨ тяжкий, але необхiдний обов'язок. Дарування сережок цирковiй артистцi ради особистих еротичних цiлей ╨, дiйсно, вчинок, гiдний якого-небудь буржуа. Але цей самий вчинок iз тою метою, яку ставить Iнарак, ╨ просто тактичний маневр. Моралi абсолютно© нема й не може бути. Свiт ╨ комплекс вiдносних, мiнливих цiнностей. Одна й та сама рiч може бути i свята, i злочинна, з якого погляду ©© розглядати. I цiлком справедливо сказано у знаменитiй передмовi до нового видання статуту Iнараку, що завдання Iнараку помогти дiалектичному процесовi перетвору морального свiту людства з комплексу вiдносностей у комплекс абсолютiв. Професор Гоферт, автор передмови до нового видання статуту, згiдно й твердо хита╨ головою. Але Кестенбавм криво посмiха╨ться, ерудицiя й красномовнiсть цього суб'╨кта показнi, що й казати. Товариш Рiнкель бачить цю посмiшку. Товариш Кестенбавм скептично посмiха╨ться? Так, звичайно. Вплив його законно©, зрозумiло© емоцi© на всю психiку ще лишився. В товариша Кестенбавма, як i в усiх товаришiв, мабуть, ╨ цiлком природне питання: чим же вiн, товариш Рiнкель, може доказати, що участь його в оргi© та iншi вчинки були тактичним актом в iнтересах мети Iнараку, а не простим актом розпусти й особисто© насолоди? На це в нього простi докази: ця оргiя дала йому в руки всi данi, яких так давно. Бюро потребу╨ у справi банкiра Вайса. (На жаль, не знаючи, що саме сьогоднi вони можуть бути потрiбнi, вiн ©х не захопив iз собою, але завтра ж вiн ©х усi передасть до Бюро). А подарунок цирковiй артистцi й увага до не© дають тепер можливiсть кожного дня й без нiякого риску здiйснити смертний присуд над генералом Левенфельдом. Оце його всi докази й пояснення. Бiльше вiн нiчого не ма╨ сказати. Товариш Рiнкель злегка уклоня╨ться i знову притуля╨ться плечем до одвiрка. Але ефект останнiх слiв такий помiтний i виразний, що товариш Рiнкель вважа╨ невеликодушним стояти, як обвинувачений, i скромно сiда╨ за стiл, поруч iз товаришем Тiле. Вайс i Левенфельд! Двi справи, на яких страчено чотирьох товаришiв, витрачено силу коштiв i загублено пiвроку часу! Двi майже безнадiйнi справи! Паровоз спиняс шепiт розмов. Хто хоче забрати слово в цiй справi? Нiхто? Слово бере Кестенбавм Вiн говорить сидячи. Вiн говорить вже без запалу, нi на кого не дивлячись. Але з понурою вперистю. Вiн усе ж таки вимага╨ суду над членом Iнараку Рiнкелем. Член Iнараку Рiнкель говорив дуже красномовно, але нiяких реальних доказiв не дав. Так само вiн не дав вiдповiдi на iншi цiлком реальнi закиди йому щодо хабарiв, зата╨ння органiзацiйних грошей i так далi. Тут товариш Рiнкель порушу╨ дисциплiну й з докором перебива╨ товариша Кестенбавма а якi сам товариш Кестенбавм ма╨ документи й реальнi докази в такому страшному звинуваченнi? Як у товариша Кестенбавма вистача╨ духу робити такi образливi закиди, не маючи для того нiякiсiньких пiдстав, крiм чи©хось поганих наклепiв? Товариш Кестенбавм схоплю╨ться на ноги. Ага, документи? Докази? О, пан Рiнкель зна╨, з якого боку пiдiйти! О, вiн, розумi╨ться, не такий простачок, щоб десь лишити якiсь документи в таких справах. Робота чиста! Це i в соцiал демократичнiй органiзацi© раз у раз було в нього найкращим аргументом докази, документи давайте. Звичайно, документiв на хабарi не бува╨. Але нехай пан Рiнкель вибачить, - коли нема документiв, то ╨ свiдки, ╨ тi, з яких пан Рiнкель брав хабарi. I товаришi завтра ж можуть вислухати тих свiдктвi. Так само пан Рiнкель повинен iз свого боку доставити документи-докази, що вiн дiйсно справляв оргi© з метою "пройти в табiр". Але поки тик документiв нема, суд над паном Рiнкелем мусить бути. Або ж нехай Бюро судить його, Кестенбавма, i кара╨ смертю. Але з паном Рiнкелем в однiй органiзацi© вiн ве буде! Макс понуро штриху╨ аркушик паперу Бiдний Кестенбавмчик! Ти навiть сво╨ю смертю не зможеш перемогти й знищити цi╨© вiчно©, проклято© вiдносностi. Той самий Рiнкель, якого тво© свiдки бачили в п'янiй оргi©, в п'яних обiймах is тво©ми ворогами, е не просто розпусник, а вiдносила герой. I ти, бiдний, помираючил Кестенбавмчику, будеш знушений обняти його й прохати вибачення в нього. Товариш Рiнкель пiдводиться й просить слова. Вiн нiчого не ма╨ проти суду. Вiн навiть дуже й настiйно оросить мого. Так буде краще й спокiйнiше для всiх. Отже, коли товариш голова дозволить, вiн вийде в сусiдню кiмнату, щоб йе заважати сво╨ю присутнiстю вiльним висловам товаришiв. Товариш голова якийсь мент похмуро мовчить i, нарештi, да╨ дозвiл товаришевi Рiнкелевi вийти в сусiдню кiмнату. По разка товариша Кестенбавма явно очевидна для всiх, але треба якось вийти з цi╨© непри╨мно© справи без надмiрного сорому для нього. Одначе Кестенбавм, хоч i ясно ж сам це бачить, таки вима га╨, чудний чоловiк, виключення Рiнкеля з Iнараку! - Вибачте, товаришу, - вражено збира╨ зморшки над бро вами Гоферт, - де, значить, ви вимага╨те смертi товариша Рiнкеля?! - Так, я вимагаю смертi цього чоловiка! Або мо╨©! Будь ласка, вибирайте. Але з ним я не буду в однiй органiзацi©. Будь ласка. О, яка це трудна рiч зачеплена, принижена амбiцiя хоро© людини, що потерпiла поразку. Нiяка логiка, нiякi приписи обов'язку, дисциплiни, - нiщо не може ©© вкоськати. Але, на диво, товаришка Клара раптом ста╨ на бiк цi╨© об ражено© амбiцi©. Так, так, вона пресерйозно заявля╨, що та кож не вiрить товаришевi Рiнкелевi. Вiн раз у раз виклика╨ в не© чуття яко©сь чужостi Рiнкель у ©хнiй органiзацi© завсiг ди нагаду╨ ©й штучний зуб у ротi. Вiн такий самий, як усi зуби, з вигляду, ще бiльший, здоровiший, кращий, вiн так само викону╨ функцi© зуба, але вiн раз у раз почува╨ться в ротi чужим, мертвим, стороннiм тiлом. (Тут товаришка Клара раптом густо червонi╨ цим порiвнянням вона всiм заявля╨, що в не© ь вставнi, штучнi зуби. А Тiле ще до того так уважно, нiжно, допитливо дивиться ©й у рот!) Товариш Рiнкель, у кожному разi, зда╨ться ©й людиною, яка не зовсiм до кiнця перейнята iнтересами органiзацi©. I через те вона сто©ть за те, щоб уважно й детально перевiрити всi данi, постаченi товаришем Кестенбавмом. А на сьогоднi товариша Рiнкеля видалити з засiдання. Шпiндлер глибоко зiтха╨, ох, цi емоцiональнi, iнту©тивнi висновки! "Раз у раз виклика╨ чуття". Досить поважний аргумент. Але, ще на бiльше диво всiх, товариш Тiле також прилуча╨ться до товариша Кестенбавма й товаришки Клари. З нiжною, уважною посмiшкою очей, тихим, спокiйним i надзвичаино ввiчливим голосом вiн заявля╨, що поки товариш Рiнкель не дав документальних доказiв щодо Вайса й Левенфельда, то всi закиди товариша Кестенбавма лишаються в силi. А через те, за статутом, товариш Рiнкель браги далi участь у роботi органiзацi© не може. I, нарештi, до цi╨© думки рiшуче, гаряче й навiть трохи бурно при╨дну╨ться товариш Штор. Шпiндлер, Гоферт i Паровоз лишаються в меншостi. Шпiндлер знизу╨ плечима, пiдсува╨ до себе журнал мод i почина╨ пильно читати опис крою нового фасону дамських панталонiв. Емоцiональнiсть, очевидно, така сама логiчна рiч, як нежить. Паровоз теж знизу╨ плечима й довго мовчки дивиться на нарисованого пiвника в куточку чистого аркушика. Професор Гоферт уражено водить очима по всiх по черзi. Але бiльшiсть голосiв ╨ бiльшiсть голосiв. Треба кликати товариша Рiнкеля й повiдомити його про непри╨мну постанову цi╨© бiльшостi. Товариш Рiпкель вислуху╨ й раптом помiтно для всiх дуже блiдне. Очi його стають гострi, сухi й дуже блискучi. Вiн мовчки, з гiднiстю вклоня╨ться й помалу твердою, поважною ходою виходить iз кiмнати. Шпiндлер сердито вiдсува╨ журнал мод. Образили людину. По-дурному, по-хлоп'ячому, без потреби, без вини, без мети, а так от собi, з примхи жiночо© iнту©цi©! I як тiльки Рiнкель виходить, Тiле зараз же пiдводиться й тихим, нiжним голосом проха╨ дозволу в товаришiв послати наздогiн товаришевi Рiнкелевi одного з членiв охорони Бюро. Хто зна╨, що таке в дiйсностi ╨ товариш Рiнкель? А приклад iз провокатором Франком треба завсiгди в таких випадках мати перед очима. Меншiсть уражено, рiшуче, обурено протесту╨, але та сама бiльшiсть рiшуче й гаряче да╨ дозвiл. I товариш Тiле швиденько виходить у сусiдню кiмнату, нiжно-строго шепоче па вухо товаришевi Песимiстовi кiлька слiв i легенько штовха╨ його в плече. Товариш Песимiст, прозваний так за свою здатнiсть смiятись кожно© хвилини дня й ночi, не смiючись, слухняно нахиля╨ голову й поспiшно виходить за товаришем Рiнкелем. Коли вiн викочу╨ з садка на вулицю свiй мотор, вiн крокiв за тридцять попереду бачить постать iз похиленою головою й глибокою задумою доросло© людини, яку побороло маленьке чотирьохлiтне дитинча. *** "Брильянтова" овальна зала слiпуче стрiля╨ рiзнофарбними колючими вогнями. Найпараднiша зала мертенсiвського палацу, найдорожчий витвiр сконцентровано© могутностi, оцiнений соцiалiстами на п'ять рокiв життя двадцяти мiльйонiв робiтникiв". Цi життя двадцяти мiльйонiв горять, переливаються, бризкають, сгрiляють вогнями, - тисячi рiзнокольорових свiчок, засвiчених у храмi на велике свято. Бо таки свято. Бо таки храм. Бо вибранцi людства, жерцi ново© релiгi©, володарi й ключарi раю земного мають справляти врочистий молебень хвали й подяки боговi влади. Овальний, довжелезний чорного дерева стiл одстрiлю╨ться в стiни й стелю червоними, зелено-жовтими, молочно бiлими, трiпотливими стрiлами дорогоцiнного камiння, ритмiчно розмiщеного по всьому елiпсу. Рух променiв, переливи хвиль, танець фарб, безупинне тремтiння блиску. Це постiйний захват, екстаз,!внутрiшнiй, ледве стримуваний смiх вогнiв. Це безупинна рухлива еманацiя радостi, гордостi й могутностi. Буденнi, людськi, зморшкуватi, пом'ятi роками, думками, людськими радощами й стражданнями обличчя тут не смiють бути буденнi; вони теж грають, рухаються, безупинно переливаються трiпотливими хвилями врочистих вогнiв зали. Навiть райхсканцлер, вiчно заклопотаний, вiчно хазяйновитий роботяга канцлер, iз сво©м товстим, ультрабуденним, сiрим лицем, навiть вiн, хоче не хоче, трiпочеться, мiниться, гра╨ лицем, лисиною, руками, гудзиками, брижами шовкового фрака. Всi тридцять сiм членiв Високого Зiбрання, - члени Управи Об'╨днаного Банку, члени уряду, члени депутацi© Свiтового Конгресу й особистi мiнiстри пана президента, - всi врочисто й мовчки стоять бiля сво©х фотелiв, кожний на сво╨му мiсцi, кожний обхоплений тисячами поривчастих, голчастих стрiл дiамантiв, червоно-кривавих густих хвиль рубiнiв, спектрiв алмазiв. Вони терпляче ждуть. Аж ось дверi помалу, щораз ширше та ширше розчиняються, порожньо чорнiють якийсь мент i, нарештi, в них з'явля╨ться присадкувата, плечиста, з iржавою головою та строго понурим важким лицем постать пана президента. Пан президент ступа╨ розмiреним, повiльним кроком, рiвно, як священний сосуд, несучи голову. Вiн один з усiх весь у чорному, без нiякiсiнького бiлого чи кольорового шматочка. Тiльки чорне мереживне жабо обляга╨ трикутник грудей дiамантовим блиском. Тридцять сiм голiв помалу, врочисто, побожно схиляються. Президент Мертенс поважно й повiльно пiдходить до столу, теж мовчки й побожно схиля╨ голову и потiм сiда╨. в свiй фотель. За ним усi тридцять сiм, не хапаючись i не дивлячись один на одного, займають сво© мiсця. Молебень розпочина╨ться. Рвучко рипить бас президента й зараз же уступа╨ться сухому, хазяйновитому баритоновi райхсканцлера. Монотонно-врочисто, глухою луною прокочуючись пiд на пiвкруглою, слiпучо блискаючою стелею, розходяться залою священнi й нуднуватi слова молебня, - цифри Присипляюче пошелесту╨ папiр пiд товстими, обрубаними пальцями первосвященика-канцлера. Молитовно схиленi голови в тихiй задумi переливаються вогнями зали. Пан президент сидить рiвно, строго й важно. М'ясистi губи ради свята злегка пофарбованi. В залi сто©ть свiжий холодок, але на чолi пана президента, як ранiшня роса на пелюстках рудо© троянди, срiблиться дрiбнорясний пiт. (Потiють, усе потiють пан президент! Усе душно ©м). Та не тiльки душно. Нудно, досадно, втомно пановi президентовi. Навiщо вся ця дурна комедiя? Знають же все до останнього пфенiга, повираховували ж дивiденд до тисячно© частинки процента, я давен-давна по кишенях уже порозпозначували. Нi, паради треба. Стрiлистий блиск, безупинний радiсний екстаз вогнiв драту╨ пана президента. Фальш, брехня, тлiн. Могутнiсть? Що? В чому? В цих камiнцях, повтикуваних у стiни та стелю? А паршивих камiнцiв iдiотсько© коронки за всi цi багатства зиайти не можна. Не можна. Iнарака спiймати не можна. Повiсити нiкого не можна. Нудно й тоскно пановi президентовi. I не знайдеться коронки? Не знайдеться. Чого ради знайдеться, коли досi не знайшлося? Значить, не в грошах рiч, не в цих мiзерних камiнцях. I пановi президентовi тут, за цим блискаючим столом, у рядi мовчазних молитовних постатей iще виразнiше почува╨ться, що принцеса Елiза, Елiза Пожежа, - недосяжна, нереальна мрiя. Вiн тут чогось ще опуклiше вiдчува╨, що йому п'ятдесят три роки, що нiяка наука, нiяка технiка вiднови органiзму нiчого не поможе, i нiколи не бути йому чотирнадцятилiтнiм дурним хлопцем. Баста. Вiнтер, балансуючи навшпиньках, увiходить у залу i, злякано поглядаючи на пана президента, пiдбира╨ться до фотеля графа Елленберга. Пан президент важко й мовчки скиду╨ на них скоса очима. Не можуть iншого часу вибрати для сво©х справ, йолопи?! Але, видно, не можуть таки. Йолоп Елленберг теж злякано подивля╨ться на пана президента, але уважно слуха╨ йолопа Вiнтера, а потiм пiдводиться, i обидва, перегнувшись, вислизать iз зали Що могло там статись у тих дурнiв? Що, райхсканцлер усе ще з нафтою хлюпа╨ться? Нi, слава богу, на бавовну перейшов. Схiдний бавовняний Конкордат Трестiв. Ну, тут вiн надовго загрузне. I пан президент злегка вiдкида╨ голову назад i приплющу╨ очi. Пан райхсканцлер кида╨ в нього оком i притишу╨ голос: хто зна╨, якi великi комбiнацi© пропливають перед цими напiвприплющеними очима. Тридцять шiсть облич теж поводять очима в бiк пана президента й iще тихiше, молитовi©©ше слухають бавовняно-цифровий акафiст. Нудно й порожньо пановi президентовi. Порожньо порожньо. I в цiй порожнечi надокучливо, дурнувате, фальшиво, тлiнно блискають камiнцi, бубонить голос, стрибають цифри. А десь там червоно золота голiвка Елiзи Пожежi вперто дожида╨ться сво╨© нiкчемно© коронки. А тим часом цi iдiоти заздрять його славi, багатству, могутностi! Пан президент iз пiд приплющених очей обводить поглядом по схильованих обличчях. У Штiфеля вiд сала вже вуха завалюються i на ши© росте третiй поверх шкiри. Бацне його колись апоплексiя. Дiдусь Ягман прудкенько, нюхливо бiга╨ молодими кругленькими, крихiтними оченятками. Весь срiбно-сивий, борода патрiарха, трошки присушеного апостола, а носик i оченятка, як у цiкавого, ненажерного поросяти, - скрiзь лiзуть, хапають гамкають. О, цього апоплексiя не вхопить. Вiн ©© сам ухопить, роздягне, видушить до пфенiга й викине. Мiлiардер, а мiдянi окуляри носить. Скупенький дiдусь, скупенький патрiарх. Ач, оченята як на камiнцi зиркають, нiгтями б ©х повидовбував, зубами повитягав би. Заздрить дiдуганчик, заздрить майбутньому президентству. А йому б так пасувало з цi╨ю апостольською бородою на президентському свiтовому тронi посидiти! Пан президент обходить усiх напiвприплющеними очима, перед якими повиннi проходити новi, генiальнi комбiнацi©, й з гидливiстю та нудьгою розгляда╨ знайомi, остогидлi фiзiономi©, що на них трiпотливо переливаються фарби свiтла. Яка молитовнiсть, урочиста тихiсть! А висмикни з цього оберемка дивiдендiв, який вони так побожно облизують, хоч маленький клаптик, i дай не тому, а iншому, о, як вони заревуть, заклацають зубами, як ухопляться зубами один у одного. Ах, вони так шанують його, пана президента, так схиляються перед ним, так безмiрно цiнять його генiальнiсть. А схибни вiн, а по пусти кiгтi, - вмент рознесуть на шматки, як зграя псiв чужого собаку. I як тодi цi патрiархи кинуться нiгтями видовбувати брильянги зi стiн! Гидко, порожньо й люто пановi [президентовi! А акатист монотонно, врочисто розповiда╨ далi про оберемки майбутнiх дивiдендiв, про те, що вже давно повираховувано й по кишенях порозпозначувано. Знову той йолоп Елленберг. Чого очi так поблискують, - од свiтла чи сталося щось? Граф Елленберг пiдходить просто до фотеля пана президен та i, нiчого не лякаючись, шепоче йому на вухо. Штiфель здивовано й сердито поверта╨ триповерхову смугляво-червону шию й наставля╨ до шепоту запале в череп вухо. Але нiчого не чути. Райхсканцлер спiднизу блима╨ в бiк до фотеля пана президента й голоснiше чита╨ вiдчит. Пан президент раптом нахиля╨ться до Штiфеля й переда╨ йому головування. Вiн мусить на пару хвилин пiти до свойого кабiнету. I, легко пiдвiвшись, бадьоро, прудко, мiцно постукуючи пiдборами по мармуровiй пiдлозi, в якiй тьмяно вiдбиваються стрiли свiтла, виходить iз зали. По молитовних постатях проходить непокiйний, зацiкавлений рух, але Штiфель iз суворим поглядом стука╨ олiвцем по столу, i голос первосвященика знову бубонить серед молитовно© тишi. Граф Елленберг ледве встига╨ iнохiддю перебирати ногами за паном президентом А очi йому й у непарадних покоях усе так само чудно поблискують i переливаються, як дiаманти в овальнiй залi, внутрiшнiм, стриманим захватом i нетерпiнням. - Ну! Швидко! Докладно! Пан президент од нетерплячки навiть не сiдають. Банькатi, вiджилi очi кидають знайомими блискавками генiя. Розумi╨ться, граф Елленберг також не сiда╨. Вiд хвилювання вiн напiвзлизав жовто-червону фарбу з уст, i пiдмальованi для свята щоки зашарiлись живою червонiстю пiд мертвим рум'янцем. Отже, докладно все було так. Пан президент помiтили, як Вiнтер викликав його iз зали? - К чорту! Не важно. Швидше суть справи. Суть же справи така. Депутат райхстагу, член соцiал-демо-кратично© фракцi© Рiнкель настiйно захотiв бачити графа Елленберга. Сьогоднi, невiдкладно, негайно. "В справi то© органiзацi©, яка дуже цiкавить увесь Об'╨днаний Банк". Так. Вiн-теровi телефоном сказав, так йому телефоном i повторив. I неодмiнно негайно, бо завтра вже пiзно буде. Депутат райхстагу, соцiал-демократ, людина поважна. Добре. Граф Елленберг узяв на себе смiливiсть одлучитись на пiвгодини з свята. I, зда╨ться, недаремно. Депутат Рiнкель не бiльше й не менше як запропонував завтра передати в руки Об'╨днаного Банку всю органiзацiю Iнараку. Всю! Пан президент набира╨ повнi груди повiтря, на якийсь мент затриму╨ його й з шумом видиха╨. - Неймовiрно. Неможливо. Яким способом? Граф Елленберг поштиво нетерпеливиться. Способу свого депутат Рiнкель не хоче, цiлком натурально, вiдкрити зразу. Але вiн iз такою категоричнiстю, з такою гiднiстю говорив, що надзвичайно трудно не вiрити йому. Всi списки органiзацiй, всi адреси, всi описи окремих людей, усi ©хнi пiдпри╨мства, банковi контори, склади, друкарнi, лабораторi©, телеграфiчнi станцi©, зброю, - все разом iз усi╨ю бандою, все передасть. - Та звiдки це все може знати якийсь депутат?! Значить, вiн член Iнараку? Що? Граф Елленберг ковта╨ вибачливий усмiх. З дозволу пана президента, вiн гада╨, що ця гадка неправильна, перечить логiцi. Член Iнараку не насмiлиться сам прийти й заявити, що вiн член цi╨© банди. Що депутат Рiнкель сам прийшов, якраз i свiдчить про те, що вiн - не член Iнараку. Але, очевидно, вiн якимсь способом захопив десь нитки цi╨© органiзацi©, або якийсь член Iнараку через його хоче видати ©©. Такi факти вже ж бували, хоч i не на таку скелю. Нi, нiчого неймовiрного, з ласки пана президента, в цiй iсторi© нема╨. Але... Тут граф Елленберг у легкому замiшаннi зупиня╨ться. Пан президент скиду╨ головою: - "Але"? - Але рiч у тому, що депутат Рiнкель за свою послугу вимага╨ занадто велико© нагороди. - А, начхати! Яка: мiльйон, два, три? О нi. Графовi Елленберговi навiть непри╨мно повторяти. Депутат Рiнкель хоче п'ять процентiв iз усього майна Об'╨днаного Банку. Пан президент злегка роззявля╨ рота й поширю╨ банькатi в червоних жилках очi. - А чи це не божевiльний просто якийсь? - О нi, враження занадто навiть здорово© людини. - В такому разi, це колосальний нахаба! П'ять процентiв! Та що вiн, паскудник, собi дума╨?! Це жарт, чи як? Що? Га? Лице пана президента надува╨ться цегляно-червоною кров'ю, очi випинаються з орбiт, м'ясистi губи тверднуть i вужчають. Граф Елленберг тривожно й винувато покашлю╨. Вiн так i знав, що ця божевiльна вимога може викликати новий припадок гнiву й хороби. Пан президент раптом почина╨ швидко, короткими кроками ходити туди й сюди кабiнетом, i граф Елленберг почува╨, як потрушу╨ться вся пiдлога вiд то© ходи. I вмить пан президент зупиня╨ться й дивиться просто в лице пановi мiнiстровi. - А, значить, правда! Значить, не божевiльний i не бреше. Що? Нi? Не бреше. I менше не хоче? Це категорично?.. Гм. Добре, Чудесно. Тодi так: згодитись. Хай да╨. А пiсля того дать йому п'ять мiльйонiв, а не процентiв. Розумi╨те? Або в тюрму. Закон зна╨? Всякий, хто прихову╨ членiв цi╨© банди, пiдляга╨ судовi. Що? Граф Елленберг зiтха╨. Розумi╨ться, таке вирiшення питання було б цiлком справедливе, бо вимога п'ятьох процентiв - це, дiйсно, божевiлля. Але... - Ще але?! Так, на жаль, iще. Але депутат Рiнкель ╨диною гарантi╨ю для себе бажа╨ слова пана президента. Нiяких договорiв, умов, нiчого, тiльки слово пана президента, написане на шматочку паперу. Бiльш йому нiяких гарантiй не треба. Пан президент зирка╨ на графа Елленберга, люто зрива╨ться з мiсця i знову швидко ходить туди й сюди, заклавши короткi руки за спину. - I завгра може все передати нам?! - Так, пане президенте, завтра вранцi о десятiй годинi вiн буде в мене. I коли його умови будуть прийнятi, вiн зараз же почне передавати банду в нашi руки. - А коронка? - Прошу дуже вибачити, пане президенте, але я не мав нi змоги, нi часу все разом охопити. Мене так уразив принципi-альний бiк цi╨© справи... Розумi╨ться, коли вся банда з усiма сво©ми складами й схованками буде в наших руках, то, очевидно, i коронка так само... Пан президент просто долонею нетерпляче змазу╨ пiт iз чола i знову зрива╨ться з мiсця. Пiдлога все так само дрiбно потрушу╨ться пiд графом Елленбергом за кожним кроком пана президента. - Хм! Так тiльки таку гарантiю? Здорово, мерзотник, придумав. Вiн - не дурень. Що? Граф Елленберг нерiшуче посмiха╨ться. Цегляна нервовiсть уже сходить iз сiдластого чола пана президента, очi входять назад у орбiти. Раптом пан президент сильно б'ють графа Елленберга короткою рукою по плечi й виставляють iз за м'ясистих уст рiвнi кiнчики жовтих квадратових зубiв. - Добре! Але теж умова: вся банда й коронка. Що? Тодi цей шарлатан ма╨ мо╨ слово. Згодиться? - О пане президенте! Я не можу собi навiть уявити... - Все можна собi уявити. I ще одна умова цей "гонорар" лиша╨ться в Банку. Не виймати. Ну, та йому й самому нема рацi©. Добре. Ходiм! I пан президент зовсiм iншим кроком iде знову в брильянтову залу; з зовсiм iншим виглядом увiходить до не©, нiж уперше. Йому вже не нудно й не порожньо. Ледве стриманою радiстю, перемогою, внутрiшнiм захватом трiпотять дорогоцiннi огнi зали. Влада й мiць його блиска╨ з цих стiн! Чотирнадцятирiчна кров танцю╨ в них, буя╨, гра╨, пiниться. Обличчя з захованим чека©нням i цiкавiстю поглядають у його бiк, милi, дорогi, обличчя спiвучасникiв його влади и могутностi, товаришiв його вiрних, вибранцiв Нiмеччини. Пан президент сiда╨ на сво╨ мiсце, озира╨ весь довгий, обсаджений постатями стiл i перерива╨ пана райхсканцлера. Вiн проха╨ вибачення у високого зiбрання, але не може втриматися, щоб не подiлитися з дорогими колегами одною новиною. Колеги витягують до пана президента вуха, носи, ши© й устромляють у нього тридцять шiсть пар напружених очей. Пан президент робить невеличку паузу. Сто©ть напружено дихаюча тиша. Стрiли брильянтiв рiзнобарвне грають на вогкому ввiгнутому чолi голови зiбрання. - Панове! Сповiщаю вас, що вся органiзацiя Iнараку з усiма сво©ми комiтетами, складами, лабораторiями, телеграфiчними станцiями i так далi, i так далi... арештована! Всi тридцять шiсть голiв високого зiбрання якийсь мент стирчать на плечах непорушне, зацiпенiло, застигло, як сухе листя на землi перед бурею. I от малесенький рух одного, другого, легкий шепiт, шелестiння, враженi запитання. I вмить зрива╨ться вихор, пiдхоплю╨ листки, крутить ними, кида╨ одне на одного, здiйма╨ догори, гаса╨ з ними, казиться, регоче, обнiма╨ться. Нiколи нi брильянтова, нi яка iнша парадна зала не бачила такого вихору, такого урагану радостi й щастя! К чорту всякi церемонi©, етикети, i╨рархi©! Простий, маленький, урядовий мiнiстр закордонних справ обнiма╨ й душить вiце-президента Об'╨днаного Банку, шкурятяного короля Штiфеля. Дiдусь Ягман витира╨ сльози пiд мiдяними окулярами на плечi й молодесенького, жовторотого Шлюселя. Гуркотять фотелi, блискають дужче за дiаманти очi, потискуються руки, дрижачий, горловий, нутряний смiх вирива╨ться шматками, слова стрибають розтрiпаними, неохайними грудками. Врочисту молитовнiсть розтоптано, розчавлено, виметено геть п'яним, розгонистим тупотом невтримного захвату. Тiльки граф Елленберг не п'янi╨. Вiн зовсiм тверезо, непо-розумiло й злякано дивиться на пана президента. I тiльки вiн один бачить, як пан президент увесь iз голови до нiг почина╨ труситись од стриманого, скаженого смiху, як смiх цей що далi, то дужче розгора╨ться, як вирива╨ться вогниками i, нарештi, переходить у бурхливе, веселе полум'я реготу. Пан президент так смi╨ться, що аж жили випинаються на висках червоними мотузками, все тiло пiдскаку╨, як на конi у скаженiй ристi, голова закиду╨ться назад, жовтi, квадратовi зуби випинаються з рота, а короткi товстi ноги тупотять iз усiх сил по пiдлозi. А-ха-ха-ха! А-ха-ха-ха! Крiзь п'яний вихор високого зiбрання злякано пробiга╨ не порозумiння В чому рiч? Що за чудний регiт пана президента? Гомiн ущуха╨, всi обличчя наставляються широкими очима, як бiноклями, на пiдскакуюче вiд ристi реготу тiло пана президента. Нарештi, пан президент iз усiх сил натягу╨ вуздечку й зупиняс свiй смiх. - Панове! Вибачте, будь ласка, я помилився- я сказав "арештована", а хотiв сказати "буде арештована". Тодi серед високого зiбрання проходить пригнiчена тиша сорому. Всi тридцять шiсть облич, не дивлячись ув очi один одному, понуро й замкнено похиляються, а ©хнi тiла помалу займають сво© мiсця за овальним столом. (Досить непристойний жарт пана президента). Пан райхсканцлер суворо перегорта╨ сторiнки акатиста, i на товстому, простяцькому лицi роботяги-бюргера проступають усi ознаки похмiлля. Вмить пан президент випростову╨ться, гордо й сильно скиду╨ iржавою головою й обводить тридцять сiм облич серйозним, урочистим поглядом. - Але, високошановне зiбрання, я не докiнчив ця органiзацiя буде хутко арештована! Хутко. Що? О нi, тепер пан президент уже не жарту╨. Обличчя знову витягуються стриманою увагою й чеканням. - Але з одною умовою: ми з свого боку зробимо деякi надзвичайнi зусилля й навiть деякi жертви. Декому цi жертви, може, видадуться й завеликими. - Пан президент проводить очима по плямах лиць i на коротенький мент зупиня╨ться на срiблясто-сивiй патрiархальнiй бородi дiдуся Ягмана. - Високому зiбранню, розумi╨ться, повинно бути зрозумiле, що я не можу розповiдати тут нiяких деталей. Але я, Фрiдрiх Мертенс, заявляю: хутко вся ця банда буде знищена. Тiльки для цього Об'╨днаний Банк повинен асигнувати п'ять процентiв свого майна. Що? Так, тепер пан президент абсолютно не жарту╨. Високе зiбрання вже нiтрошки в тому не сумнiва╨ться. А надто члени управи Об'╨днаного Банку. - П'ять процентiв?! Та це ж божевiлля!! Так, п'ять процентiв. Але краще п'ятипроцентове божевiлля, нiж ця страшна болячка, яка багатьом може обiйтися в сто процентiв життя. - Я даю сво© п'ять процентiв! - раптом iз усi╨© сили гатить по столу величезним волосатим кулаком пан вiце-президент Штiфель. -Я дам десять, щоб до кореня знищиiи цю гидь, цю банду вбiйникiв! Я пропоную управi негайно згодитись, чорт його забирай! Дiдусь Ягман непокiйно, дрижачими пальцями протира╨ сво© круглi окуляри. Полисiлi, маленькi, жевжикуватi оченята, як застуканi у пастцi мишки, тривожно, злякано бiгають, нюхають, трусяться. Серед високого зiбрання росте гомiн. Новий, поважний, дiловий, завзятий гомiн. Це - серйозна пропозицiя, а не якiсь там фантастичнi жарти-фей╨рверки, вiд яких чоловiк тратить розум i дурi╨. Мертенс, Штiфель, очевидно, згоднi. Отже, власне, i балакати бiльше нема про що, - три чвертi Банку вже згоднi. Пан президент злегка пiдводить руку. - Панове! Пропоную винести зараз же постанову про асигнування вищезгаданих засобiв на рiшучу й остаточну лiквiдацiю злочинно© банди розбiйникiв, що iмену╨ себе Iнараком. Хто за цю пропозицiю, прошу встати. I пан президент урочисто й строго пiдводить сво╨ кремезне, блискаюче на чорному фонi мережива голчастим блиском брильянтiв тiло. За ним поспiшно, але трудно пiдтягаючи догори величезне черево, схоплю╨ться пан вiце-президент Штiфель. I все високе зiбрання врочисто, рiшуче й одностайно вста╨ круг овального столу. Пани мiнiстри й депутати парламенту не всi ╨ членами управи, але вони голосують, так би мовити, духом iз Об'╨днаним Банком. -Постанову прийнято одноголосно. Дякую, панове. Вашу жертву не забуде наша славна дорога батькiвщина, велика Нiмеччина! *** - Отже, товаришi, резюмую нашi дебати Тези Центрального Комiтету приймаються одноголосно. Директиви також. Сповiщення його, що наступ Iнараку, як вiдповiдь на наступ свiтово© буржуазi©, розпочина╨ться одночасно по всьому свiтi, прийма╨ться до вiдома з великим задоволенням. Нiмецька органiзацiя з свого боку... Товаришу Тiле, я вас, нарештi, дуже прошу не визирати щохвилини до сусiдньо© кiмнати й зачинити дверi. I прошу зайняти сво╨ мiсце! Товариш Тiле швиденько зачиня╨ дверi, робить нiжну й винувату посмiшку, зiбравши зморшки на сокирчастому носi, i навшпиньках iде на сво╨ мiсце. По дорозi вiн дивиться на годинника й знизу╨ плечима. - . Нiмецька органiзацiя з свого боку вiта╨ Центральний Комiтет iз початком широко© акцi©. Завдання Iнараку внести замiшання й розстрiй у ряди ворога, будити енергiю, викликати широкi маси на боротьбу. Органiзований, плановий i без-милосердий терор ╨ найкращий засiб для того. Товаришу Тiле, я прошу вас, нарештi, бути уважним i не перешiптуватися з товаришем Кестенбавмом. Справа така серйозна, що.. Отже, товаришi, на пiдставi вищесказаного пропоную голосувати резолюцiю товариша Шпiндлера. Товаришу секретар, прошу ще раз прочитати ©©. Клара бере клаптик паперу й чита╨: - "Постановля╨ться мобiлiзувати всi сили на рiшучу боротьбу з бандою розбiйникiв i злочинцiв, що iмену╨ себе Об'╨днаним Банком Нiмеччини. Всi районнi й пiдрайоннi органiзацi© довести до бойово© готовностi, не шкодуючи нiяких коштiв. Напружити всi змобiлiзованi сили для найшвидшого виконання смертного присуду над проводирями то© банди: Мертенсом, Штiфелем i Айхенвальдом. Виконання присуду доручити двом товаришам Центрального Бюро Нiмеччини. В iнтересах широко© пропаганди, замiшання в рядах ворога й пiдняття духу в робiтничих масах смертний присуд над головою цi╨© банди, Фрiдрiхом Мертенсом, широко оголосити перед виконанням i не пiзнiше наступно© ночi". - Уваг нiяких нема до цi╨© резолюцi©? Отже, хто за резолюцiю, iпрошу встати. I голова зборiв перший рiшуче й урочисто пiдводить сво╨ велике, тяжке тiло з кудлатою головою, подiбною до клубiв диму паровоза. За ним мовчки й не хапаючись пiдводяться всi останнi. Товариш Паровоз обводить зiбрання невеличкими чорними очима, хита╨ головою й сiда╨. - Резолюцiю прийнято одноголосно. Дякую, товаришi. Прошу заняти сво© мiсця. Товаришу секретар, прошу наготовити бiлетики на жеребки. - Бiлетики готовi, товаришу голово. - Дуже добре. Прошу товаришiв тягти. Бiлетики, одмiченi хрестиками, визначають призначення керувати виконанням смертного присуду. Прошу! Смертний прис