Остап Вишня. Оповiдання ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: ╙, ╨ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) ╞, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ ПЕРШИЙ ДИКТАНТ I Давно-давно це було. Було це за тих часiв, про якi старi нашi люди, жартувавши, казали: "Було це за царя Опенька, як була земля тоненька!" А тодi таки справдi був цар, хоч i звався вiн не Опеньком, а Миколою, i були на нашiй землi пани помiщики та капiталiсти. А жили ми на хуторi, i вiд хутора до села було тодi верстов зо три, а тепер, значить, кiлометрiв три з гаком. На хуторi було з десяток хатiв, а навкруги - лiс, де росли високi ялинки, розложистi клени i могутнi, у три-чотири обхвати дуби... А лiщини то©, лiщини! Як пiшла густими зеленими кущами лiщина понад хутором по узлiссю, то аж до охтирського шляху прослалася, а потiм повернула на Рубани, з Рубанiв на Шаповалiвку, i аж до самiсiнького Рибальського хутора все лiщина та й лiщина... А як уродить було горiхiв! Щодня ми тих горiхiв повнiсiнькi пазухи було приносили, а мати ©х посушать, i взимку такi були ласощi в недiлю: i соняхи, i гарбузцi, i горiхи... Луска╨мо було, луска╨мо тi соняхи з гарбузцями та з горiхами, аж язики подубiють, мати дивляться та тiльки покрикують: - За©ди, за©ди повитирайте! Того часу було нас у батька з матiр'ю п'ятiрко: найстаршенька сестриця Парася, а пiд нею був я, а пiсля мене знайшовся в капустi братик Iвасик, а пiсля Iвасика лелека принiс сестричку Пистинку - потiм iще, не пам'ятаю вже де, знайшлися двi сеструнi. Це нас було на той час, що про нього оце розповiда╨мо. А пiзнiше приносили нам братикiв i сестричок i лелеки, i в капустi ©х знаходили, i з колодязя витягали. Дванадцятко всього в батька з матiр'ю було нас братикiв та сестричок. Найменшеньку сестричку Орисю баба Секлета на вгородi пiд калиновим кущем iзнайшла. Ох i плаксива була Орися, i перед тим, як заголосити, скривиться, було, скривиться, нiби калинову ягоду розкусила. Мати, гойдаючи ©©, все було приказувала: - Недарма тебе, таку плаксиву, баба Секлета пiд калиновим кущем iзнайшла! Усе тобi кисло! А тепер сестричка Орися - лiкар, завiду╨ в районi родильним домом, дiточок вона лiку╨, щоб здоровi були i не скиглили. II На хуторi школи не було, не було на хуторi й церкви з церковноприходським "вчилищем", i зростали хуторяни здебiльше неписьменними, бо навiть i до вбогого дякового "письменства" годi було прилучитися, - дяка на хуторi не було. А як нашим батькам кортiло, - до болю! - щоб ми, ©хнi дiти, вивчилися читати й писати, бо як залетить у хутiр якийсь лист iз далеко© солдатчини, то й того не було кому вичитати, - загорталося того листа в бiленьку хустинку i чимчикувалося з ним аж до села, до вчительки, або дяка, чи до "сид╨льця" в марнопольцi: - Прочитайте, прошу я вас! Я вам ось i крашанок принесла! Учителька в селi була дуже старенька й кволенька, - ©й з листами соромилися надокучати, отже, вичитували листи дяк iз "сид╨льцем" - i складали до сво©х комiрчин хуторськi крашанки. Вчити дiтей! То нiчого, що школа далеко, що дiтям i в осiннi дощi, i в зимовi хуртовини доводилося ходити десятки кiлометрiв туди й сюди! Пiшки - це пiвлиха, найбiльше лихо, не переборене для бiльшостi батькiв, - чоботи! - От уже на ту зиму Парасi й до школи час, а де ж тих чобiт узяти? Парасi чоботи таки справили. Померла навеснi бабуся, з ©хнiх старих шкарбанiв перетягли на Парасю. Хоч i непоказнi, а проте чобiтки, а як дьогтем вишмарували, ще й блистять. Почала Парася до школи ходити, а вечорами сто©ть, було, бiля каганця та все: "А-а-а", "Би-би-би"... I ми, меншенькi, обсядемо ©© та й собi за нею: "А-а-а", "Би-би-би"... Аж доки, було, мати: - Ану, грамотi©, спати! Наступно© зими i менi теж випадало йти до школи. - А чоботи?! Де ж тих чобiт насправлятися?! - бiдкалися мати, бо батька ми вдома бачили коли-не-коли, - вiн наймитував у панськiй економi©, був бiля панських коней за конюха. Якось у недiлю прийшов з економi© додому батько, довго вони з матiр'ю мiркували, де взяти для мене чоботи до школи ходити. Так-таки вони чобiт для мене i не вигадали, а вирiшили, що ми з Парасею ходитимемо до школи по черзi - один день вона, а один день я. Почав, отже, ходити i я до школи. Вчила нас добро© душi старенька вчителька Марiя Андрi©вна, маленька, роками вже згорблена бабуся, що весь час закутувалася в теплу хустку i все - кахи! кахи! Усе кахикала. А добра, добра була, ласкава та лагiдна. Як закрутить, було, взимку хуртовина, нiколи вона нас, хутiрських школярiв, не пустить, було, додому на хутiр, залишить у школi на нiч, дасть кулешику чи я╨чнi насмажить, чайком напо©ть, та ще й з цукерками, бiля груби на пiдлозi рядно простеле, а на рядно кожушину, подушку покладе, подивиться, як пороззува╨мося i чи не мокрi в нас ноженята, - як вогкi, накаже насухо повитирати, онучi на лежанцi порозгортати, чобiтки пiд грубку постановити, тодi чимось теплим повкрива╨ нас: - Спiть, дiтки! А сама сидить бiля столу та все чита╨, все чита╨ та кахика╨... А вранцi побудить нас i поснiдати дасть. I коли вона, старенька, спала, хтозна! Любили ми стареньку нашу вчительку Марiю Андрi©вну - дуже! I любили, i слухали ©©, бо мати було i Парасi, i менi завжди наказували: - Слухайтеся Марi© Андрi©вни i не дратуйте ©©! Такiй учительцi, як наша, низенько вклонятися треба! Ой, як давно це було, а й досi в нас старi люди . згадують чудесно© душi людину, народну вчительку Марiю Андрi©вну, i ©© могила влiтку завжди квiтами уквiтчана: колишнi учнi пам'ятають про не©. Училися ми... III Вже третю зиму ходив я до школи. Парася походила до школи тiльки двi зими'i на тому закiнчила свою освiту, бо в нас iще добавилося тро╨ братикiв i сестричок, i матерi самiй годi було з такою оравою впоратися. Чобiтьми ми чергувалися вже з братиком Iвасиком. I от одного дня пiсля рiздвяних канiкул увiходить до класу Марiя Андрi©вна та i зверта╨ться до нас, що ходили до школи третю зиму, були, значить, уже в третiй групi: - От що, дiти! Почнемо ми з вами тепер щотижня диктовку писати. Я проказуватиму, диктуватиму, а ви пильненько вслухайтеся i пишiть у сво©х зошитах те, шо я вам диктуватиму! Виймiть зошити! - I в книжечку не дивитися? - залунало з усiх парт. - Не дивитися! На те й диктант! От i дiзна╨мося, як ви вивчилися писати! Ви ж iз книжок списували? Пригадуйте, як у книзi слова напечатанi, бо траплятиметься багацько таких слiв, що ви ©х iз книг списували... Не спiшiть, думайте... Ну, починаю... Майте на увазi, що навеснi будуть для вас випускнi iспити (як ми називали - "здаменти"), а на iспитах обов'язково буде диктовка, диктант. Почала Марiя Андрi©вна диктувати. Всього першого диктанта я вже не пригадую, але пам'ятаю одну його фразу дуже добре. Диктувалося росiйською мовою, бо шкiл на рiднiй укра©нськiй мовi за царя на Укра©нi не було. Ось проказала Марiя Андрi©вна: - "По полю ехала с господами коляска, запряженная четвериком великолепных лошадей. За коляской бежала и лаяла собачка испанской породы". Прочитала Марiя Андрi©вна це саме i вдруге... Ми зашелестiли зошитами, зашарудiли перами. На другий день Марiя Андрi©вна принесла перевiренi нашi зошити з диктантом. Почала вона говорити про те, що написали ми перший диктант не дуже, сказать, удало, помилок багатенько, а коли згадала про ту коляску з господами та з собачкою "испанской породы" не витримала, зайшлася веселим смiхом, смiх перейшов у кашель, з очей полилися сльози, i вона вже просто впала в крiсло, витирала сльози, реготалася й кашляла... - Ну що ви понаписували?! О господи! I де ви таке чули? Ми пона©жачувалися... - Вас шiстнадцять учнiв, i п'ятнадцять iз вас понаписувало: "...За коляской бежала и лаялася собачка из панской породы"... Де ви чули, що ╨ на свiтi собаки пансько© чи не пансько© породи i щоб вони лаялися? Порода "испанская", ╨сть таке государство - Iспанiя, а собаки не лаються, а "лают", по-нашому "гавкають". Зрозумiв? - запитала вона мене. - Та не дуже, Марi╨ Андрi©вно! Я собi думав, пани ©дуть, то й собака в них пансько© породи, батько часто говорять, що ©х пан та бариня лають, я й думав, що коли пани лаються, то й собаки ©хнi не кращi за них i теж лаються... - А воно, бач, i не так! - засмiялася Марiя Андрi©вна. - Та в тебе ще й без того багато помилок. Поставила я тобi двiйку! Пiдтягтись треба! Сiдай! Я сiв i ледве не заплакав: - Здохла б вона йому, та собачка, разом iз панами!. 1955 ФАЗАНИ - Дiдусю, а коли ти мене на охоту вiзьмеш? Я теж хочу зайчика встрелити! Отак завжди маленький Павлик прохав свого дiдуся-мисливця, як тiльки дiдусь брався за рушницю. Дiдусь гладив Павлика по голiвцi: - Вiзьму, вiзьму, Павлику, ти ще маленький, пiдростеш, тодi й вiзьму... Дiдусь дуже любив маленького Павлика i завжди йому розповiдав про зайцiв, про вовкiв, про лисичок, про всiх звiрiв, що вiн ©х полював. А одного разу прийшов iз лiсу та й каже: - Павлику, а я фазана бачив. - Де ти, дiду, фазана бачив? - У нашому лiсi! - Якого фазана? - Такого, як ото ми з тобою бачили в зоологiчному парку. - Iз отаким червоним хвостом? З отаким великим, що отак аж дугою загина╨ться? - З таким самим! Фазанiв, Павлику, привезли у наш лiс аж iз далекого Казахстану! Привезли й пустили в нас! Тепер вони у нас плодитимуться. - Дiдусю, вiзьми мене, будь ласка, в лiс фазанiв полювати! Дiдусь якось так загадково посмiхнувся та й каже: - Добре, Павлику! Взавтра пiдемо в лiс до фазанiв. Маленькому Павликовi так хотiлося пiти з дiдом на фазанiв, що вiн i вночi прокидався та все питав маму: - Мамо! Чи скоро вже ранок? - Спи, Павлику! Спи! Дiдусь без тебе в лiс не пiде! Раз уже вiн сказав, що тебе вiзьме, то, значить, вiзьме. Дуже рано прокинувся Павлик. Бачить, а дiд уже ходить по кiмнатi, одягнений у повстяки, у ватянi штани i кожушок... - Дiдусю, - крикнув Павлик, - а мене хiба не вiзьмеш? - Вiзьму, Павлику, вiзьму! Одягайся! Тiльки добре одягайся, бо бачиш, скiльки за нiч снiгу нападало! Павло тепло одягся: i светр, i теплi рейтузи надiв, i валянки, i шапку-ушанку... - Ну, я вже готовий, дiдусю! Бери рушницю, та й пiдемо! - каже до дiдуся Павлик. А дiд йому: - Нi, Павлику, ми сьогоднi рушницi не братимемо! Ми щось iнше сьогоднi для фазанiв вiзьмемо. Ходiмо! Вийшли дiдусь з Павликом з хати та й пiшли пiд повiтку. А пiд повiткою дiдусь заранi заготував кiлька снопiв з ячменю. Невимолочених, iз зерном, Та серед великих снопiв i кiлька маленьких було - для Павлика. - От з якими "рушницями" полюватимемо фазанiв ми з тобою, Павлику! Та й розповiв дiдусь Павликовi про те, як треба оберiгати взимку птицю, i не тiльки фазанiв, що оце тiльки ©х привезли до нашого лiсу, а й всiляку птицю: i курiпок, i синичок, i щигликiв, що взимку, як випаде снiг, не мають змоги знайти собi ©жу... Дiдусь iз Павликом пiшли до лiсу, розгорнули на галявинi снiг i поклали снопики ячменю... - Давай, Павлику, захова╨мося отут, за лiщиною! Подивишся, який червоний красунь фазан зараз до ячменю прибiжить. I справдi, - тiльки-но вони присiли за кущем лiщини, збоку щось заквоктало, залопотiло крильми, i чудесний червоний красунь фазан iз хвостом дугою пiдбiг до снопа i почав клювати зерно. Дiдусь обняв Павлика та й каже: - Отак, Павлику, завжди роби! Взимку, коли багато снiгу, пiдгодовуй пташку, в лiсi! Добре? - Добре, - вiдповiв Павiлик. 1952 ЧУХРА╞НЦI (Спроба характеристики) ПЕРЕДМОВА "Чухра©нцi", як ми зна╨мо, це дивацький нарiд, що жив у чудернацькiй кра©нi "Чукрен". Кра©на "Чукрен" була по той бiк Атлантиди. Назва - "чухра©нцi" (i про це ми зна╨мо) - постала вiд того, що нарiд той завжди чухався... В цiй мо©й науковiй працi ми спробу╨мо, за виконаними матерiалами, зазнайомити з характеристикою вищеназваного дивного народу. РОЗДIЛ I Кра©на "Чукрен", як про те свiдчать матерiали, знайденi при розкопках гробницi чухра©нського царя Передери-матнюрiохора, розлягалася на чималiм просторiнi вiд бiблiйсько© рiчки Сону до бiблiйсько© рiчки Дяну. Бiля рiчки Дяну простягалося пасмо так званих Кирпатих гiр. Це - на заходi... Пiвдень кра©ни "Чукрен" обмивало море з водою синього кольору. Синiм те море зробилося дуже давно, ще тодi, коли найбiльша в свiтi катаклiзма - бог оддiлив океани вiд землi. Тодi те море хотiло зробитися океаном - надулося, посинiло, та так синiм на ввесь свiй вiк i залишилося. В син╨ море текла найулюбленiша чухра©нцями рiчка Дмитро. А на пiвденному заходi була велика рiчка Дсiтро. Од цих рiчок i чухра©нцi прибрали назв: Наддмитрянцiв i Наддсiтрянцiв. Наддмитрянцi - це тi, що жили над рiчкою Дмитром, а Наддсiтрянцi - над Дсiтром. Чухра©нцiв було чимало i щось понад тридцять мiльйонiв,- хоч здебiльша вони й самi не знали, хто вони такi суть... Як запитають було ©х: - Яко© ви, лорди, нацi©? Вони, почухавшись, одповiдають: - Та хто й зна?! Живемо в Шенгерi╨вцi. Православнi. "Чукрен" була кра©на хлiборобська. На ланах ©© на широких росли незнанi тепер хлiба: книшi, паляницi, перепiчки... А найбiльше чухра©нцi любили на вгородах соняшники. - Хороша,- казали вони,- рослина. Як зацвiте-зацвiте-зацвiте. А потiм як i схилить i сто©ть перед тобою, як навколюшках... Так нiби вiн - ти, а ти - нiби пан. Уперто покiрлива рослина. Хороша рослина. РОЗДIЛ II Мали чухра©нцi цiлих аж п'ять глибоко нацiональних рис. Цi риси настiльки були для них характернi, що, коли б котрийсь iз них загубився в мiльйоновiй юрбi собi подiбних iстот, кожний, хто хоч недовго жив серед чухра©нцiв, вгада╨: - Це - чухра©нець. I нiколи не помилиться... Його (чухра©нця) постать, його рухи, вираз, сказать би, всього його корпуса - все це так i випира╨ отi п'ять голiвних рис його симпатично© вдачi. Риси цi, як на ту старовинну термiнологiю, звалися так: _1. Якби ж знаття?_ _2. Забув._ _3. Спiзнивсь._ _4. Якось то воно буде!_ _5. Я так i знав._ Розглянемо поодинцi всi цi п'ять характерних для чухра©нця рис. Нагада╨мо тiльки, що розкопанi матерiали сильно потерпiли од тисячолiтньо© давнини, а декотрi з них й понадриванi так, нiби на цигарки, хоч матерiали тi нi на книжки з сiльського господарства, нi на газети не подiбнi. Одну з книжок, писану вiршами, викопано разом iз глечиком. Академiки кажуть, що, очевидно, чухра©нцi накривали глечики з молоком поезi╨ю: настiльки в них була розвинена вже тодi культура. Книжка дуже попсована, вся в сметанi. Сметана та взялася струпом. Хiмiчний дослiд того струпа виявив, що то - крейда. Як догадуються вченi, сметану ту було накрито книжкою бiля якогось великого мiста. Отже, дуже тяжко працювати над тими матерiалами. Через те характеристика кожно© нацiонально© чухра©нсько© риси може бути не зовсiм повна. Ми заранi просимо нам те дарувати. Не ми в тому виннi, а тисячолiття. Вивчати науково кожну окрему рису ми, за браком часу й мiсця, навряд чи зможемо. Доведеться обмежитись наведенням для кожно© з них наочних прикладiв: так, ми гада╨мо, буде й швидше, й для широкого загалу зрозумiлiше. _Якби ж знаття_ Найхарактернiша для чухра©нцiв риса. Риса-мати. Без не© чухра©нець, а риса ця без чухра©нця - не риса. Повстала ця риса в чухра©нцiв от з якого приводу. Вшивав один iз них хату. Злiз аж до бовдура i посунувся. Сунеться й кричить: - Жiнко! Жiнко! Соломи! Соломи! Соломи!.. Геп! - Не треба... Це, значить, кричав чухра©нець жiнцi, щоб вона, доки вiн гепне, соломи на те мiсце, де вiн гепне, пiдiслала. Не встигла жiнка цього зробити. Тодi виходить: "Не треба". I от пiсля цього й укоренилася глибоко ця риса в чухра©нцеву вдачу. Як тiльки яка притичина, зразу: - Якби ж знаття, де впадеш,- соломки б пiдiслав. Або: - Якби знаття, що в кума пиття... I так в кожнiм випадку життя чухра©нського цивiлiзованого. От будують чухра©нцi яку-небудь будiвлю громадську. Збудували. А вона взяла i упала. I зразу: - Якби ж знаття, що вона впаде, ми б ©© не сюди, а туди будували. ╙ серед матерiалiв характерний запис, як попервах чухра©нцi свою культуру будували. Узялися дуже ретельно... А потiм за щось завелись, зразу за голоблi (була в них така зброя, на манiр лицарських середньовiчних списiв) та як зчепились полемiзувати... Полемiзували-полемiзували, аж дивляться - у всiх кров тече... Тодi повставали й стогнуть: - Якби ж знаття, що один одному голови попровалю╨мо, не бились би. Сильно тодi в них культура затрималася... Та й не дивно: з попроваленими головами не дуже культурне життя налагодиш... Вирiшили якось вони театр органiзувати. Запросили спецiальну людину. Бiгали, говорили; обговорювали. Хвалилися, перехвалювалися. Пiдвела ©х та людина: не органiзувала театра, а зовсiм навпаки. Тодi почухались. - Якби ж знаття... I почали знову. I не було жоднiсiнького чухра©нця без отого знаменитого: - Якби ж знаття... _Якось-то воно буде. Я так i знав._ З цi╨ю головною рисою тiсно з'╨днанi четверта й п'ята риси в чухра©нцiв, а саме: _"якось-то воно буде"_ та _"я так i знав"._ Коли чухра©нцi було починають якусь роботу, хоч би в якiй галузi ©хнього життя та робота виникла, i коли хто-небудь чи збоку, чи, може, трохи прозорливiший зауважив: - А чи так ви робите? Чухра©нець обов'язково подума╨ трiшки, почуха╨ться i не швидко прокаже: - Та© Якось-то вже буде! I почина╨ робити... Коли ж побачить, що наробив, аж пальцi знати, тодi: - Я так i знав! - Що ви знали? - Та що отак буде! - Так навiщо ж ви робили? - Якби ж знаття... - Так ви ж кажете, що знали? - Так я думав, що якось-то воно буде! Один iндiйський мудрець, коли йому про це тодi розповiдали, сказав: - Дивне якесь perpetuum mobile. _Забув. Спiзнивсь._ Друга риса - "забув" i третя - "спiзнивсь" характернi так само риси для чухра©нцiв, але вони особливих пояснень, гада╨мо, не потребують... - Чому ви цього не зробили? - I-i-i-ти! Забув! Дивись?! Або: - Чого ж ви не прийшли? - Та засидiвсь, глянув, дивлюсь - спiзнивсь! Так я й той... облишив. Якось-то, сам собi подумав, воно буде. Iстинно дивний народ. РОЗДIЛ III Кра©ну "Чукрен" залила стихiя разом iз Атлантидою. Один чухра©нський поет, грiзно© стихi© перелякавшися, залiз на височенну вербу й чекав смертi. Коли вода вже заливала його притулок, вiн продекламував журно: Ой, поля, ви, поля, Мати рiдна земля, Скiльки кровi i слiз По вас вiтер рознiс. А в цей момент пропливав повз ту вербу атлантидянин i, захлинаючись уже, промовив: - I все по-дурному! ПIСЛЯМОВА Читав я оцi всi матерiали, дуже сумно хитаючи головою. Прочитавши, замислився i зiтхнув важко, а з зiтханням тим само по собi вилетiло: - Нiчого. Якось-то воно буде. Тьху! ДИЛДА Дилда, Тимiш Iванович, такий собi ╨ на свiтi. Прiзвище таке в нього: Дилда. Коли заснувався в його селi колгосп, Дилда, Тимiш Iванович, сильно покрутив носом, - отак: круть-круть-круть! - i сказав сво©й жiнцi Салимонi© Пилипiвнi Дилдi: - Гуртове - чортове! Залишився тодi Тимiш Iванович Дилда одноосiбником. Ну, що ж: одноосiбник, коли вiн чесний, коли вiн викону╨ все те, що вiд чесного радянського громадянина вимага╨ться, - одноосiбник у нас всi громадськi права ма╨. Не дiйшло, значить, iще до свiдомостi людини, що колективна, артiльна праця кориснiша, вигiднiша, - ну, й хай собi хазяйну╨ окремо, - колись зрозумi╨, де лiпше, - чи в артiлi, чи в одноосiбному господарствi. Про Тимоша Дилду ми б не сказали, що щось десь до його свiдомостi не дiйшло, - вовча думка сидiла пiд капелюхом в Тимоша Дилди: - А мо' воно ненадовго? Колгоспи собi росли, розвивалися, багатiли, а колгоспнi люди жили собi та поживали. Дивилися колгоспники на одноосiбника Тимоша Iвановича Дилду та посмiхалися: - Ну, живи собi! Нам що, дилдуй далi! Виходить, значить, що вийшло воно не на "недовго", - як думав Дилда, - а зовсiм навпаки - назавжди. От одного вечора, коли Тимiш Iванович Дилда та Салимонiя Пилипiвна Дилда (дiтей у них не було) сiли вечеряти, Тимiш Iванович Дилда говорить Салимонi© Пилипiвнi Дилдi: - Салимонько! - Га? - Що, пак я тобi хотiв сказати? От забувся! - Мо' сирiвцю внести? - Та який там сирiвець?! Не в сирiвцi справа! - Мо' десь засвербiло? - Ой, засвербiло! Ой, засвербiло! - аж скрикнув Тимiш Iванович Дiiлда. - Ох, i засвербiло ж, та тiльки не з того боку! Замовк Тимiш Iванович Дилда. Сопла Салимонiя Пилипiвна Дилда. У хатi було тихо. - Салимонько! - раптом промовив ТнмIш Iванович Дилда. - Га? - Ой, мабуть, у колгосп записуватись треба?! - Ой! - ойкнула Салимонiя Пилипiвна. Пiдскочила з мiсця, пiдбiгла до печi, одскочила вiд печi, мотонулася до мисника, од мисника до зачiпка, ухопила чомусь рогача й почала пiдважувати рогачем лежанку. Потiм ухопила ночви, поставила на лiжу, дiжу з ночвами поставила на помийницю, сiла сама в почви та тодi ще раз: -Ой! Тимiш Iванович Дилда схопився з мiсця й несамовито крикнув: - Салимонько, сядь! - Я вже сидю! Одне слово, в колгосп Тимiш Iванович Дилда й Салимонiя Пилипiвна Дилда записалися. Вечорами вони сидiли одне проти одного, дивилися одне одному в очi й кивали головами. Салимонiя Пилипiвна витирала хусточкою очi, а Тимiш Iванович скреготiв зубами. Посидiвши отак одне проти одного, Тимiш Iванович казав: - Стелись! Салимонiя Пилипiвна слалася. Потiм вони лягали спати... Не спалося. Салимонiя Пилипiвна Дилда питала в Тимоша Iвановича Дилди: - I чого ти не спиш, Тимочко? - Думаю! - По що ж ти, Тимочко, дума╨ш? - Думаю, де б отих гемонських трудоднiв позичити! I довго-довго не засипали Тимiш Iванович Дилда i Салимонiя Пилипiвна Дилда. Час iшов. Колгоспи росли, розросталися. Ох, i трудоднiв же було у роботящих, у чесних колгоспникiв. Ой, i трудоднiв... Та восени, було, до таких колгоспникiв, - у кого - ой, трудоднiв! - пiдгуркочував грузовик, а на грузовику чували, а в чувалах зерно: - Забирай, товаришу Чесний, забирай трудоднi сво©! - гукав до хазя©на шофер. - Печи пироги та розпишись у квитанцi©! - Ой, хай тобi щастя! - говорив хазя©н. - Ти поможи хоч вивантажити! - Допомогти можна! - А на пироги забiгай, будь ласка! - I забiгти можна! Тимiш Iванович Дилда i Салимонiя Пилипiвна Дилда, як записалися до колгоспу, - сильно дуже почали болiти. До непритомi© просто! Як ото треба на роботу йти, так Тимоша Дилду щось таке як ухопить за поперека. - Ну, нi поворухнутись, нi нахилитись! - Отут! Ось дайте руку, я вам покажу! Отут-отут! Ото-то-то!! Ой! Як тiльки щось важкеньке вiзьму, чи вила, чи лопату, - воно як штриконе, - криком кричу! Баба Волосиха казала, що важкого, боже борони! Та нащо вам - паляниця i та шкодить! Як з цiло© починаю та ще з четвертиною сала, - штрика! Так штрика, що в очах жовто! Я вже не знаю, що й робити. Баба Волосиха, - а вона баба тямуща! - казала, що то якась сурйозна дуже мужеська болiсть! Коли Тимоша Iвановича Дилду хапало за поперека, то Салимонiю Пилипiвну Дилду, навпаки, - брало отут - пiд грудьми: - Пiдкочу╨ться, пiдкочу╨ться пiд груди, а потiм як придавить - гвалт! В очах у мене нiби курка зозуляста - ряботить-ряботить, а потiм узяло нiби й розпливлося... А я й не знаю, чи я жива, чи мертва! А потiм пiшло-пiшло-пiшло, - звиняйте, все на низ! Баба Волосиха, - а вона баба тямуща! - казала, що то якась сурйозна дуже женська болiсть. Сильно дуже хворiли Дилди - i Тимiш Iванович, i Салимонiя Пилипiвна. Одпускало ©х тiльки тодi, коли треба було до мiста ©хати, - чи там я╨чка везти, чи масло, чи там картоплю... Довго тривала така у Дилдiв хвороба. Щороку трудоднiв у них було чимало: у Тимоша Iвановича Дилди днiв iз тринадцять, а в Салимонi© Пилипiвни днiв не менше як одинадцять... Ну, й що? А нiчого! Вигнали Дилдiв iз колгоспу. I добре зробили. 1948 "ЗЕНIТКА" Сидить дiд Свирид на колодках. Сидить, стружить верболозину. - Як дiла, дiдусю? Драстуйте! - Драстуйте! Дiла? Дiла - нiчого! Дiла, як казали отi песиголовцi, - гут! - I по-нiмецькому, дiдусю, навчились? - Атож. У соприкосновенi© з ворогом був, - от i навчився. - I довго, дiдусю, соприкасалися? - Та не так, щоб й довго, а проте тро╨ й од мене "у соприкосновенi╨ з землею" пiшли. Загребли трьох отам на вигонi... I могилу вони були насипали й хреста поставили: так як нашi оце повернулись, я й хреста порубав i могилу по вiтру розвiяв... Щоб i слiду од поганi не було. - ...Розказати, кажете? Ну, слухайте. ...Наближалися фашисти; знелюднiло наше село. Кiлька старих бабiв тiльки й лишилося. Опинився й я по той бiк рiчки, в лiсi, у партизанах. Обiда хлопцям варив, конi пас. Та й закортiло менi подивитися, хто ж у мо©й хатi за хазя©на тепер править, бо одинцем я жив, один, як палець. От одного разу пiдiйшов я до рiчки, як уже добре смерклось, витяг з очерету човна, сiв, поплив та й висадився десантом у себе ж таки в березi. Висадився десантом, а потiм перебiжками, перебiжками помiж соняшниками, та за хлiвом у лопухах i замаскувався. Замаскувався i сидю. А в хатi, бачу, свiтло горить, гомонять, чую, дехто спiвати зрива╨ться. Я сидю, чекаю: хай, думаю собi, як поснуть, тодi вже я прийму рiшенi╨. Довгенько довелось чекати. Коли ось дверi на ганок - рип! - виходять тро╨: дво╨, чую, фашисти, а третiй Панько Нужник, - за старосту вони його призначили. Батько його крамничку в нас держав, а воно, сопливе, виплакало, щоб його в колгосп прийняли. А тепер, бач, ста-а-ро-ста! Вийшли й прямують до хлiва. А в хлiвi в мене на горищi трохи сiна було... Так ото Панько ©х туди ночувати веде, бо в хатi душно. Полiзли вони на горище, полягали. Чую, - хропуть. Я з лопухiв потихесеньку, навшпиньки, у хлiв. У руках у мене вила-трiйчата залiзнi. Я розмахуюсь та крiзь лiсу вилами - раз, два, три! Як заверещать вони там, як закричать: - Вас iст дас? А Нужник: - О, рятуйте! Хтось iз землi з зенiтки б'╨! Ага, думаю, сукинi ви сини, уже мо© вила вам за зенiтку здаються, почекайте, ще не те буде. Та з тим знову перебiжками у берег, на човна й на той бiк. За три днi поздихали вони всi тро╨: так переказували потiм iз села. Я ©м вилами животи попротикав. Отаке мо╨ з ворогом соприкосновенi╨. - Скiльки ж вам, дiду, лiт? - Та хто зна! Чи сiмдесят дев'ять, чи вiсiмдесят дев'ять? Хiба ©х полiчиш? Знаю, що дев'ять, а яких саме, уже й не скажу. - I ото ви не побоялись, - один на трьох? - Побоявся? Та, чоловiче божий, вiйна - це ж мо╨ рiдне д╨ло. Я ж увесь свiй вiк воювався з... бабою. Лу-керки мо╨© не знали? Хiба ж такi страженiя були, як з отими поганцями на горищi! Та я ©х, як щурят, подавив! А покiйниця моя - хай царству╨! - та вона б сама на дивiзiю з рогачем пiшла! На що ми з кумом - царство йому теж небесне! - було вдвох... та куди там! Сидю було я пiд повiткою, зубцi до грабель тешу, а вона вийде на ганок та як стрельне: - Свириде! Вiрите, сокира в мене в руках сама собi тiльки - стриб! стриб! стриб! Як на теперiшню технiку, так чиста тобi "катюша". З нею я так напрактикувався, що нiяка вiйна менi анi пiд шапку. Наступати на Лукерку, щоправда, я не наступав, бiльше одбивав атаки, а воюватися доводилось мало не щодня.. Одного разу, в недiлю, ми з кумом, ще й на достойне не дзвонили, не видержали: хильнули. I добренько-таки хильнули. Коли ось Лукерка з церкви! - Держись, - кажу, - куме, битва буде! Якщо поодинцi, будемо битi. Давай згурту╨мось у вiйськове со╨дiн╨нi╨, бо iнакше розгром. Перемеле живу силу й технiку! Утворили ми со╨дiн╨нi╨. Тiльки-но вона на ганок, я зразу вродi як на "ура": - Що це ти по церквах до полудня товчешся?! Пiп медом часту╨, чи що? А кум з правого флангу заходить. Але тут у нас обшибка органiзацiйна вийшла: рогачiв ми не поховали. Ех! -- вона за рогача i в контратаку! Прорвала фронт. Ми з кумом на заранi пiдготованi позицi© - в погрiбник. Опорний, вродi пункт. Уже й пироги похололи, а вона все в погрiбнику в окруженi© держить. Сидю я за дiжкою з сирiвцем, куняю. Кум i каже: - Як зна╨ш, - каже, - Свириде, а я до сво©х пробиватися буду. У мо╨© Христi теж сьогоднi пироги. - Дивись, - кажу, - куме, тобi виднiше. А краще не ризикувати завидна, хай як смеркне. - Що ти, Свириде, як смеркне? Та якi ж смерком пироги? Перехрестився кум i рвонув в н-ському направленi©. I таки пробився в расположенi╨ сво╨© Христi. Щоправда, рогачем його таки контузило, але з нiг не збило! А я аж до вечора в окруженi© за дiжкою з сирiвцем просидiв. Тiльки ввечерi уласкавилась трохи Лукерка; пiдходить, одчиня╨ погрiбника: - Сидиш? - каже. - Сидю! - кажу. - Iди ж хоч галушок попо©ж, а то охлянеш! - Кинь, - кажу, - рогача, тодi вийду! Бойова була покiйниця! Було з нею й стратегi©, й тактики. Де ми з кумом тiльки не маскувались: i в картоплиннi, i в коноплях. Та обнаружить було враз! Обнаружить - i витiснить! Та тiснить було аж до водяного рубежа, до рiчки. А ми з кумом плавати не вмiли, сто©мо у водяному рубежi на дистанцiю, щоб рогачем не дiстало. Сто©мо, мокнемо. А вона: - Мокнете?! Мокнiть, iродовi душi, я з вас конопель натiпаю! Та пiсля тако© практики менi з отими гнидяними хрицями й робити не було чого. Шкода - кума нема: ми б з ним у со╨дiн╨нi© не те б показали. Кум i льотчик крiпкий був. Ас! Трусимо ми якось кислицi з кумом. Повилазили на дерево й трусимо. А кислиця висока була, розложиста. Фашисти, клятi, зрубали ©©. Лукерка в пелену кислицi збира╨. Трусили, трусили, - ке, дума╨мо, закуримо. Люльки в зуби, кум огню креше... Коли це знову як бахне: - Знову за люльки! Так ми з кумом, як стiй, з кислицi у пiке. Кум таки приземлився, хоч i скапотував, а я з пiке - в штопор, iз штопора не вийшов, протаранив Лукерцi спiдницю й урiзавсь у землю! За пiвгодини тiльки очунявся, клiпнув очима, дивлюсь; лiворуч сто©ть кум, аварiю зачуху╨, праворуч Лукерка з цеберкою води. Ворухнувсь - рулi повороту нi в руках нi в ногах не д╨йствують, кабiна й увесь фюзеляж мокрi-мокрiсiнькi... - Живий, слава богу! - кум каже. А Лукерка: - Був би, - каже, - вiн живий, якби не моя кубова спiдниця! Хай скаже спасибi спiдницi, що затримала, - угруз би був у землю по самiсiнький руль глибини! Ех, льотчики, - каже, - молодчики! А ви кажете, чи не злякався я трьох гiтлерiвцiв! Пiсля тако© практики?! Таке й вигада╨те! - А що тепер поробля╨те, дiдусю? - Прийшли нашi, - я демобiлiзувався. Дуже швидко нiмцi тiкають, не наздожену. Хай уже молодшi гонять. А я оце дiтлахам у дитячий садок пищики роблю. Такi ж утiшненькi дiтоньки! Та колгоспну череду з евакуацi© виглядаю. Треба випасати, треба вiдбудовувати пiсля нiмецько© поганi. Ех, кума б оце менi, ми б оце вдвох... Хочете, може, "зенiтку" мою побачити? Ось вона! I погладив нiжно дiд Свирид сво© вила-трiйчата... 1944 ЛЕНIНГРАД I ЛЕНIНГРАДЦI Любов Ленiнград... Що до цього слова додаси i що з нього викинеш? I Петро Перший, i Ломоносов, i Державiн, i Пушкiн, i Лермонтов, i Гоголь, i Крилов, i Досто╨вський, i Щед-рiн, i Некрасов, i Шевченко, i Р╨пiн, i С╨ченов, i Бехте-р╨в, i Павлов. I Суворов... I Ленiн... I Смольний... I першi заграви Велико© Жовтнево© соцiалiстично© революцi©. I Кiров... I, нарештi, страхiття блокади, чудеса геро©зму, вiдваги й мужностi... I пафос вiдновлення й вiдбудови. Город мислi, науки, лiтератури, революцi©, геро©зму, пафосу i ентузiазму... Як багато всього поклала iсторiя на гранiтнi плечi города-красеня, города-богатиря... Але це ж iще не все. Ленiнград ма╨ ще ж i Неву, i Невку, i Фонтанку, i Мойку, i канали, i острови, i Невський проспект, i Ад- мiралтейський шпиль, i Петропавловську фортецю, i Шлiссельбург, i Петергоф, i палаци, i музе©, i заводи, i фабрики, i сади, i парки, i сквери... I пам'ятники... i Олександро-Невську лавру, i багато ще дечого... I це ще не все. Ленiнград ма╨ ще ленiнградцiв i ленiнградок... Кожний ленiнградець i кожна ленiнградка мають у сво©х грудях - серце... Гаряче серце. Бронза "Мiдного вершника", гранiт Неви, брук Невського i зелень дерев знають i вiдчувають, що те гаряче серце ленiнградцiв i ленiнградок належить ©м... I нiколи i бронза, i гранiт, i зелень, навiть в най-студенiшi ленiнградськi днi, не бувають холодними: ©х обгорта╨ й грi╨ гаряче серце ленiнградцiв i ленiнградок. Серце... Де серце - там i любов... Коли говорити про Ленiнград, не можна не говорити про любов. Про справжню любов - нiжну й щиру, гарячу й са-мовiддану, глибоку й зворушливу. - Хто й кого ото так любить? - запита╨те. Ленiнградки i ленiнградцi люблять сво╨ чудове мiсто Ленiнград. Люблять нiжно й щиро, гаряче й самовiддано, глибоко й зворушливо. Любов та промениться з ©хнiх очей, з ©хнiх постатей. Вона в ©хнiх руках, у роботi, в поведiнцi i в голосi. - Я - ленiнградець! Я - ленiнградка! Коли ви почу╨те цi слова, - а ви ©х почу╨те обов'язково i не один раз! - нiколи не вiдчу╨те в них хвастощiв та пихи, - нi! - бринить у тих словах тiльки або нiжна гордiсть, або гордовита нiжнiсть. - Я гордий, - чи горда, - що маю честь бути громадянином Ленiнового мiста, i я щасливий, - чи щаслива, - що вiддаю городовi-геро╨вi любов свою. I тодi цiлком зрозумiло, чому так чисто на ленiнградських вулицях, чому так швидко, за якийсь один рiк пiсля блокади, - позагоюванi гарматнi та бомбовi рани на ленiнградських будiвлях (принаймнi в центрi), чому на кожнiй вулицi ви бачите ремонт будинкiв, чому дорiжки в скверах та садках посипанi пiском, чому такi чистенькi й веселi, пофарбованi свiжою фарбою, трамва© i тролейбуси. I не подумайте сказати ленiнградцевi чи ленiнградцi, що, мовляв, i у нас не гiрше, а може, навiть i краще, як у вас (це, звiсно, коли вам захочеться трiшечки хвастонуть!), що й ми, мовляв, сво╨ мiсто не менше од вас любимо (це, звiсно, коли вам хочеться трiшечки позадаватись!), - нiколи цього ленiнградцям не говорiть. Бити вони вас не битимуть, - ленiнградцi народ дуже чемний i дуже гостинний, - проте таким поглядом на вас подивляться, що краще б ударили. А найгiрше в цьому для нас те, що вони мають право так дивитись. Ну, не будемо про це говорити, давайте краще про любов... Ну, от, примiром, пам'ятники... "Мiдний вершник", "Первому Вторая", - скульптурне чудо. "Первому"- це тому, що "Россию вздернул на дыбы". Петровi Першому, теслi й iмператоровi. З якою трепетною любов'ю загортали його ленiнградцi й ленiнградки землею, пiском i щебенем, "насипали високу могилу" над ним, щоб не пошкодила його ворожа бомба чи снаряд... I врятували гордiсть i любов свою. I знову рветься з постаменту, готовий через рiку Неву перестрибнути, гарячий мiдний огонь-жеребець, i ви чу╨те, як трiщать поводи в руках теслi й iмператора, що того жеребця стриму╨. А навкруги стоять радiснi ленiнградцi i ленiнградки, i вiд променiв у ©хнiх очах на мiдi коня й вершника золотi зайчики стрибають. ╙сть у Ленiнградi, на Невському проспектi, Анiчков мiст. Славний той мiст знаменитими чотирма вороними бронзовими кiньми. Конi таки справдi знаменитi... Скiльки в них руху, скiльки скаженого якогось запалу, що боязно за тих силачiв, що ©х здержують. Дивишся на тих коней i дума╨ш: от iще раз рвонеться, опиниться бiдолаха силач пiд мiстком, а коник- хвоста трубою i - вздовж по Невському. - Лови мене! Держи мене! Так i пiдмива╨ тебе пiдбiгти до вороного й гаркнуть: - Тпр-р-р-р! Стiй, не балуй! Отакi конi... Почалась Велика Вiтчизняна вiйна. Фашисти пiд Ленiнградом. Обережно, любовно знiмають ленiнградцi й ленiнградки сво©х улюблених коникiв з ©хнiх п'╨десталiв i закопують у сусiдньому садку глибоко в землю... I лежать баскi конi глибоко пiд землею, а ленiнградцi i ленiнградки над тимчасовою ©хньою могилою квiти садовили... I так аж до то© пори, коли нiмцi так рвонули вiд Ленiнграда, що чи наздогнали б ©х i баскi конi... Червень 1945 року... Воронi красенi конi знову на сво©х мiсцях на Анiч-ковому мосту. Мабуть, чи не весь Ленiнград брав участь у процесi i в процесi© "воскресiння" сво©х улюбленцiв... Нiякi заборони й попередження мiлiцi© не скупчуватися, не заважати роботi по перенесенню коней на сво© мiсця успiху не мали. Кожен ленiнградець i кожна ленiнградка вважають за свiй обов'язок хоч чим-небудь, хоч трiшечки, хоч крихiтку дати i свого труда, i сво╨© любовi до тако© велико© торжественно© справи, як перенесення скульптурних шедеврiв на сво© мiсця. I стоять вони тепер на мосту сво©м, ще баскiшi, ще гарячiшi, ще воронiшi, нiж колись були. Нiби вiдповiдають на любов ленiнградок i ленiнградцiв до них потро╨нням сво©х знаменитих властивостей. А ленiнградцi купами стоять i милуються з них. I хоч куди б ви йшли чи зайшли, - чи то на вулицi, чи в магазинi, чи в парикмахерськiй, у кав'ярнi, в ©дальнi, - скрiзь ви чу╨те: - А коники нашi на Анiчковому мосту стоять! Бачили? - Аякже. Бачив. Як не подивитись! * * * Щасливий Ленiнград - город-богатир, город-герой, що ма╨ таких у себе ленiнградцiв i ленiнградок... Щасливi ленiнградцi й ленiнградки, що живуть у такiм прекраснiм городi, городi Ленiна, городi слiпучо© слави, ся╨во яко© промениться над усi╨ю нашою Радянською Вiтчизною. Щасливий Ленiнград, що ма╨ за свою Вiтчизну - Радянський Союз. Щасливий Радянський Союз, що ма╨ в собi мiсто Ленiнград. Хай благословенна буде i хай росте любов ленiнградцiв i ленiнградок до свого героя города. Хай ще буйнiше розквiтне любов до славного мiста в серцях усiх радянських громадян. I до сво©х рiдних городiв так само. Ленiнградки Менi аж нiяк не хочеться, щоб хто-небудь подумав, що все, що я говоритиму про ленiнградок, робиться тiльки через те, що, мовляв, хто ж таки, бувши у привiтних господарiв у гостях, каже господинi: - Ну, яка ж таки, хазяюшка, ви нечепурна та несимпатична! I пироги у вас глевкi?! I дiти вашi хулiгани! А чоловiк - п'яниця! Бабуся ваша завтра вмре! I взагалi не розумiю, чому вас i досi ще тролейбус не пере©хав?! Таких гостей не бува╨. Гостi завжди чемнi та ввiчливi, але ми, бувши чемними та ввiчливими ленiнградськими гостями, говоритимемо про ленiнградок з почуттям найщирiшого захоплення, подиву i найглибшо© пошани не тiльки через те, що ми гостi... Один iз потомственних ленiнградцiв, прекрасний поет Олександр Прокоф'╨в, правда, одразу нам заявив: - Киньте, хлопцi, дурницi! Якi ви в чорта гостi?! Ви в себе вдома! Понятно?! "Понятно" то воно "понятно", та пiсля тако© заяви ще труднiше, бо, виходить, що писатимеш про свiй дiм, про себе, значить, а, як вiдомо, сама себе хвалить тiльки гречана каша. Отже, для делiкатностi треба, щоб ми були ленiнградськими гостями. Я заздалегiдь знаю, що, навiть, як я землю гризтиму, ви менi не повiрите, що ленiнградки нi в трамваях, нi в автобусах, нi в тролейбусах не штовхаються. Я сам не вiрив... I досi те, думаючи про цi дивовижнi властивостi ленiнградських жiнок, сам собi говориш: - Не може бути! Нiчого не поробиш: факт! В Ленiнградi ви входите в трамвай, чи в тролейбус, чи в автобус спокiйно, чинно, благородно, i коли вам треба пройти вперед, вам дадуть дорогу та ввiчливо ще й скажуть: - Будь ласка! Ленiнградки ремонтують сво╨ рiдне мiсто. На кожнiй улицi ви побачите - i не на одному будинковi, - там риштування, там колиски, а на риштуваннях i на колисках ходять, стоять i сидять ленiнградськi жiнки. Вони загоюють рани свого красеня города, заподiянi нiмецьким звiром, вони чепурять свiй коханий Ленiнград.