‹есЯ “країнка. „рами та драматичнi поеми (збiрка)

Ћцените этот текст:
‹есЯ “країнка. „рами та драматичнi поеми (збiрка)

 ------------------------------------------------------------------------
 Ћригинал этого текста расположен в "‘етевой библиотеке украинской литературы"
 http://www.ukrlib.km.ru/
 OCR: …вгений ‚асильев
 „лЯ украинских литер использованы обозначениЯ:
 Є, є - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
 Ї, ї - "i с двумЯ точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
 I,i (укр) = I,i (лат)
 ------------------------------------------------------------------------



   ** ЃЋџђ€Ќџ **

   „раматична поема

   I

   ‘адок перед будинком не дуже багатого, але значного козака з старшини Ћ
л е к с и Џ е р е б i й  н  о  г  о.  Ѓудинок  виходить  у  садок  великим
рундуком, що тЯгнетьсЯ вздовж цiлої стiни. Ќа рундуку стiл,  дзиглики,  на
столi прилагоджено до вечерi. ‘тара Џ е р е б i й н и х а дає останнiй лад
на столi, їй помагає дочка її Ћ к с а н а i с л у ж е б к а.
   —ерез садок до рундука iдуть Џ е р е б i й н и й i ‘ т е п а н, молодий
парубок у московському боЯрському  вбраннi,  хоча  з  обличчЯ  його  видко
одразу, що вiн не москаль.

   Џ е р е б i й н и й (до гостЯ)_
   ЊоЯ стара управилась хутенько!
   „ивись, уже спорудила й вечерю,
   поки ми там на цвинтарi балачки
   провадили.
   Џ е р е б i й н и х а
   (зiходить трохи з рундука назустрiч гостевi)_
   ЃоЯрине, прошу
   зажити з нами хлiба-солi.
   ‘ т е п а н (уклонЯючись)_
   ђад би,
   шановна панiматко, та не смiю,
   коли б не гнiвались старi боЯри, -
   Я й так уже давно вiд них одбивсЯ.
   Џ е р е б i й н и й
   Џро них ти не турбуйсЯ. Џiдкоморiй
   їх запросив на бенкет, а тебе
   Я випрохав до нас: "џ сам, - кажу їм, -
   щось недугую трохи, то не можу
   на бенкетах гулЯти, а ‘тепана,
   по давнiй приЯзнi до його батька,
   хотiв би пригостити в себе в хатi.
   ‚iн молодик, йому ще не пристало
   на бенкети великi учащати".
   ЃоЯрам, видко, вже запах медок
   та варенуха, отже, роздобрились
   та й мовили: "Ќехай собi п а р н i н к а
   сидить у тебе хоч i до вiд'їзду.
   Ќавiщо вiн нам здавсЯ?"
   ‘ т е п а н
   Ћт спасибi,
   панотченьку!
   (‡iходить на рундук з господарЯми)._
   Џ е р е б i й н и й
   џ джурi накажу,
   нехай перенесе твоє манаттЯ
   до нас, та й заберу тебе в полон,
   поки не визволЯть боЯри.
   ‘ т е п а н
   Ѓоже!
   ’акий полон милiший од визволу.
   Џ е р е б i й н и х а (до Ћксани)_
   Џiди лиш, доню, там пошли ‘емена.
   (Ћксана виходить i незабаром вертаєтьсЯ)_.
   ‘ т е п а н
   џкби лиш Я не став вам на завадi...
   Џ е р е б i й н и х а
   Ћто б таки! ™е в нас у хатi стане
   длЯ гостЯ мiсцЯ!
   Џ е р е б i й н и й
   ’и, синашу, в мене
   забудь всi церегелi. ’аж зо мною
   небiжчик батько твiй хлiб-сiль водив,
   укупi ми й козакували.
   (‘адовить ‘тепана ( сам сiдає при столi. „о Ћксани)._
   „очко,
   ти б нас почастувала на початок.
   (Ћксана наливає з сулiйки двi чарки - батьковi й гостевi)._
   Ћ к с а н а
   ЃоЯрине, будь ласка, призволЯйсЯ.
   ‘ т е п а н
   (узЯвши чарку, встає i вклонЯєтьсЯ Ћксанi)_
   „ай боже, панночко, тобi щасливу
   та красну долю!
   Ћ к с а н а
   Ѓудь здоровий, пивши.
   (‘тепан, випивши, знов сiдає. Ћксана частує батька._
   ‚сi вечерЯють)._
   Џ е р е б i й н и й (до Ћксани)_
   Ђ вiн спочатку не пiзнав тебе,
   ти знаєш? ‡апитав: "џка то панна
   у першiй парi корогву несе?"
   Ћ к с а н а (усмiхаючись i поглЯдаючи на ‘тепана)_
   Љоли?
   Џ е р е б i й н и й
   ’а отодi ж, Як ти на трiйцю
   в процесiї мiж братчицЯми йшла.
   ‘ т е п а н
   ’и завжди носиш корогву?
   Ћ к с а н а (з певною самовтiхою)_
   ЂЯкже,
   Я перша братчицЯ в дiвочiм братствi.
   Џ е р е б i й н и й (жартiвливо пiдморгнувши)_
   ‘е вже тобi не та мала Ћксанка,
   що ти, було, їй робиш веретенцЯ.
   Ћ к с а н а
   ’i веретенцЯ й досi в мене є...
   (‡амовкає, засоромившись)._
   ‘ т е п а н (втiшений)_
   Ќевже?
   Ћ к с а н а
   (перебиваючи нiЯкову длЯ неї розмову. „о матерi)_
   Ђ де се, мамо, наш Iван?
   Џ е р е б i й н и х а
   ’а де ж? Ќа вулицi мiж товариством.
   I в а н
   (Ћксанин брат, молодий козак, увiходить з будинку)._
   Ѓа нi, Я тут. „авайте, мамо, їсти.
   Џ е р е б i й н и х а
   ’и б уперед хоч привiтавсЯ з гостем!
   I в а н (сiдаючи, недбало)_
   Њи вже вiталисЯ там, коло церкви.
   Џ е р е б i й н и й
   ‚iн буде мешкати в нас до вiд'їзду.
   I в а н (так само)_
   Ћт Як? ™о ж, добре... ‘лухай-но, Ћксано,
   цЯ страва вже простигла, принеси
   свiжiшої.
   Ћ к с а н а (уражена його недбалим тоном)_
   ‘лужебка зараз прийде,
   то й накажи їй.
   I в а н
   Ѓа, Яка ти горда.
   („о ‘тепана)._
   “ вас там на Њосквi, либонь, дiвчата
   так бришкати не смiють?
   ‘ т е п а н
   џ московських
   дiвчат не знаю.
   Ћ к с а н а
   џк же се?
   ‘ т е п а н
   џ, власне,
   недавнє на Њосквi. Џоки ще батько
   живi були, Я в Љиєвi, в науцi,
   при Ђкадемiї здебiльше пробував,
   а вже Як батько вмерли, Я поїхав
   до матерi на помiч.
   Џ е р е б i й н и х а
   —ом ти лiпше
   сюди не перевiз матусi?
   ‘ т е п а н
   ’рудно.
   Ќема при чiм нам жити на ‚країнi.
   ‘амi здоровi, знаєте, - садибу
   сплюндровано було нам до цеглини
   ще за ‚иговщини. Ѓули ми зроду
   не дуже так маєтнi, а тодi
   й тi невеликi добра утерЯли.
   Џоки чогось добувсЯ на Њосквi,
   мiй батько тЯжко бiдував iз нами.
   Ќа радi ЏереЯславськiй мiй батько,
   подавши слово за Њоскву, додержав
   те слово вiрне.
   I в а н
   Њав кому держати!
   ‹ихий їх спокусив давати слово!
   Џ е р е б i й н и й
   ’одi ще, сину, надвоє гадалось,
   нiхто не знав, Як справа обернетьсЯ...
   а потiм... присЯгу не кожне зрадить...
   I в а н (iронiчно)_
   ’а певне! краще зрадити ‚країну!
   ‘ т е п а н (спалахнув, але стримавсЯ)_
   Ќе зраджував “країни мiй батько!
   ‚iн їй служив з-пiд царської руки
   не гiрш, нiж вороги його служили
   з-пiд польської корони.
   I в а н
   ’а, звичайне,
   однаково, чиї лизати п'Яти,
   чи лЯдськi, чи московськi!..
   ‘ т е п а н
   Ђ багато
   було таких, що самостiйно стали?
   Џ е р е б i й н и й (до Iвана)_
   ‘утужна, сину мiй, вкраїнська справа...
   ‘тарий Ѓогдан уже ж був не дурнiший
   вiд нас з тобою, а проте ж i вiн
   не вдержавсЯ при власнiй силi.
   (Џеребiйниха, нахилившись синовi до вуха,_
   шепоче щось ’ой нетерплЯче стрiпує чубом)_.
   I в а н
   Ѓатьку!
   ™о там замазувать? Љажiмо правду!
   ‘е рiч не власна, се громадська справа!
   џкби таких було мiж нами менше,
   що, дома чесний статок прочесавши,
   понадились на соболi московськi
   та руки простЯгали до тiєї
   "казни", Як кажуть москалi...
   Џ е р е б i й н и х а
   I в а не!
   (‘iпає сина за полу)_.
   ‘ т е п а н
   Ќе задлЯ соболiв, не длЯ казни
   подавсЯ на Њоскву небiжчик батько!
   —ужим панам служити в рiднiм краю
   вiн не хотiв, волiв вже на чужинi
   служити рiднiй вiрi, помагати
   хоч здалека пригнобленим братам,
   єднаючи длЯ них цареву ласку.
   ‘тарий вiн був обстоювати збройне
   за честь “країни...
   I в а н
   ’и ж молодий, -
   чому ж ти не пiдiймеш тої зброї,
   що батьковi з старечих рук упала?
   ‘ т е п а н
   џк поЯсню тобi?.. Љоли ще змалку
   навчав мене з письма свЯтого батько,
   то вiн менi казав напам'Ять вивчить
   про Љаїна та ЂвелЯ. "Њiй сину, -
   мовлЯв, - пильнуй, щоб мiг ти з Ясним оком,
   а не тьмЯним, не тремтЯчи, мов Љаїн,
   небесному отцевi одповiсти,
   коли тебе спитає: "„е твiй брат?"
   Ђ Як же можу Я на “країнi
   здiйнЯти зброю так, щоб не дiткнути
   нiколи нею брата?.. I невже
   мушкет i шаблЯ мають бiльше сили
   та честi, нiж перо та щире слово?
   Ќi, учено мене, що се не так!
   Џ е р е б i й н и й
   Ќе звикли Якось ми такого чути...
   проте... було б на свiтi, може, менше
   грiха i лиха, Якби всi гадали
   по-твоєму...
   I в а н (згiрдно)_
   ‘е в Љиєвi ченцi
   навчають отакого!
   Ћ к с а н а
   ’и ж, Iване,
   у Љиєвi не вчивсЯ. ‡вiдки знаєш,
   чого там научають?
   I в а н (зачеплений)_
   Ћт знайшласЯ
   зненацька оборонницЯ длЯ тебе,
   боЯрине!
   Ћ к с а н а
   џ тiльки правду мовлю...
   (‡асоромлена, подаєтьсЯ з рундука в садок._
   “вiходить з будинку на рундук джура)_.
   „ ж у р а
   ’ам, пане, Я принiс длЯ гостЯ речi.
   Џ е р е б i й н и й
   •одiм, ‘тепане,
   покажу, де маєш в нас мешкати.
   ‘ т е п а н (до Џеребiинихи)_
   ‘пасибi, панiматко,
   за хлiб, за сiль!
   Џ е р е б i й н и х а (з косим поглЯдом на сина)_
   Џробач, коли що, може,
   прийшлось на перший раз не до сподоби...
   (‘тепан з Џеребiйним i джурою йдуть у будинок)_.
   Џ е р е б i й н и х а (до Iвана нишком)_
   Ќу й ти ж таки! •то ж так говорить з гостем?
   I в а н
   Ђт! •ай же вiн хоч раз почує правду!
   Џ е р е б i й н и х а
   Ђдже ти чув, що вiн казав...
   I в а н
   Ћвва!
   бурсак, та щоб не вмiв замилить очi!
   Џ е р е б i й н и х а
   Њенi вiн до сподоби, - добрий хлопець,
   такий увiчливий...
   I в а н
   ’а вам вже, звiсно,
   Язиком приподобатись недовго.
   Џ е р е б i й н и х а
   —и сЯк, чи так, а вдруге ти не будь
   таким до гостЯ гострим! ‘е ж неначе
   на те його ми в хату запросили,
   щоб ним помiтувати. Ќезвичайно!
   I в а н
   ’а вже гаразд, не буду зачiпати.
   (‡iходить з рундука)_.
   Џ е р е б i й н и х а
   Људи ти?
   I в а н
   Ћт пiду до товариства.
   (Їде через садок, перескакує через тин i зникає._
   “вiходить служебка i збирає зi стола)_.
   Џ е р е б i й н и х а
   „е ти, Ћксано?
   Ћ к с а н а (виходить iз-за куща з кухликом в руцi)_
   Ћсь Я тута, мамо.
   ‘е Я барвiнок поливаю.
   Џ е р е б i й н и х а
   ‘правдi,
   полити слiд, - зовсiм посох на сонцi.
   Џолий же й те, що ми пересадили.

   Џ е р е б i й н и х а i служебка, зiбравши зi стола, йдуть  у  будинок.
Ћксана,
   поливаючи квiти, спiває веснЯнки. ‚ садку сутенiє.
   ‘ т е п а н нишком вилазить вiкном з своєї кiмнати на рундук,
   прудко та звинно зiскакує з рундука на землю i пiдходить до Ћксани.

   Ћ к с а н а (уриває спiв i впускає кухлЯ)_
   Ћй лихо! •то се?..
   ‘ т е п а н
   Џанночко, се Я.
   Џрости мене. ’и гнiватись не мусиш,
   бо ти ж мене сама причарувала
   i звабила, Як соловейко, спiвом.
   џ не своєю силою прийшов...
   Ћ к с а н а (засоромлено i разом гордовито)_
   ЃоЯрине, до чого сiї речi?
   Њенi їх слухати не випадає.
   (•оче йти)_.
   ‘ т е п а н (затримує її за руку)_
   Ќi, ти не пiдеш так...
   Ћ к с а н а (вражена, вириває руку)_
   ‘е що за звичай?
   џ не холопка з в о т ч и н и твоєї!
   ‘ т е п а н (знищений)_
   џ не хотiв образити тебе.
   ‡апевне, вiльна ти... џка журба
   тобi, що Я поїду на чужину
   з розбитим серцем, що коханий спогад
   про зустрiч милу обiллє отрута?
   ’обi дарма, дiвчино-гордiвнице...
   •то Я длЯ тебе? ‡айда, заволока...
   Ђдже мене усюди так зовуть...
   ’и завтра вже про мене й не згадаєш...
   Ћ к с а н а (спустивши очi)_
   •iба ти завтра їдеш?
   ‘ т е п а н
   ™о ж Я маю
   тобi тут очi мулити собою?
   Ћ к с а н а
   ‚иходить, наче Я тебе жену...
   џ ще ж тобi не мовила нi слова...
   ‘ т е п а н
   Ќевже Я маю ще й того дiждатись,
   щоб ти менi сказала: "‚ибирайсЯ"?
   Ћ к с а н а
   (збентежена, зриває з вишнi листочки,_
   кусає їх (розщипує в руках)_
   џкий же ти чудний! Ќу, що ж Я мала
   тобi казати? џ не звикла так...
   џ iнших паничiв роками знаю
   i ще вiд них такого не чувала...
   а ти... недавно що приїхав...
   ‘ т е п а н
   Џанно!
   ’i паничi безжурно походжають
   не. щирому дозвiллi по садочках
   та вибирають квiтку длЯ забави,
   i тiльки ждуть, щоб краще розцвiласЯ.
   Ђ Я ж, Як в'Язень, що на час короткий
   з темницi вирвавсЯ i має хутко
   з веселим свiтом знову попрощатись
   i розцвiту не має часу ждати.
   Њенi була б не длЯ забави квiтка,
   Я бачу в нiй життЯ i волi образ
   i краю рiдного красу. „лЯ мене
   куточок той, де б посадив Я квiтку,
   здававсЯ б цiлим свiтом... џ забув,
   що ти живеш на волi, що длЯ тебе
   привабного нема нiчого там,
   де Я живу, i навiть буть не може...
   Ћ к с а н а (стиха, похиливши голову)_
   —ого ж ти так у тому певен?
   ’и наче думаєш, що Я вже справдi
   Якась ростина, що в менi немає
   нi серцЯ, нi душi...
   (‚ голосi злегка бринЯть сльози ‚она уриває)_.
   ‘ т е п а н (знов бере ’i за руку, вона не боронить)_
   Ћксано, зоре!..
   Џробач... Я сам не знаю... Я не смiю...
   (з поривом)_
   Ќi, Я не можу, Я не маю сили
   тебе зректисЯ!
   (Џригортає Ћксану)_.
   ‘ерденько, скажи,
   чи любиш ти мене! Џромов же слово!
   Ћ к с а н а
   •iба ж би Я з тобою так стоЯла?
   (•оває обличчЯ у нього на грудЯх. Ќiма сцена)_.
   ‘ т е п а н
   џ завтра старостiв зашлю до тебе.
   —и батько твiй їх прийме?
   Ћ к с а н а
   ’атко дуже
   тебе вподобав i матусЯ теж.
   ‘ т е п а н
   ™о тiльки дам тобi Я на чужинi
   замiсть веселощiв рiдного краю?
   ‘воє коханнЯ вiрне, бiльш нiчого...
   Ћ к с а н а
   Ќе думай, нiби Я пуста панЯнка,
   що тiльки має на умi забави
   та залицЯннЯ. ‘i труднi часи
   думок поважних I дiвчат навчили.
   џкби ти знав, Як туга кров гнiтить!.. ,
   ‘ т е п а н
   Љров?
   Ћ к с а н а
   ’ак. Ќе раз, вернувшисЯ з походу,
   лицарство з нами бавитьсЯ при танцЯх.
   ЏростЯгне руку лицар, щоб узЯти
   мене до танцю, а менi здаєтьсЯ,
   що та рука червона всЯ вiд кровi,
   вiд кровi братньої... ’акi забави
   не веселЯть мене... ‹ибонь, нiколи
   не прийнЯла б Я перстенЯ з руки
   такого лицарЯ...
   (ѓладить йому руку)_.
   ЋцЯ рука
   вiд кровi чиста.
   ‘ т е п а н
   ‘е не всi вважають
   за честь.
   Ћ к с а н а
   Ђ Я вiдразу привернулась
   до тебе серцем за твою лагiднiсть.
   ‘кажи, чи всi такi в твоїй родинi?
   ‘ т е п а н
   ђодина в нас мала: сестра, й матусЯ,
   та брат маленький. ’ак, вони у мене
   всi не лихi.
   Ћ к с а н а
   ’воЯ матусЯ, може,
   не злюбить незнайомої невiстки?..
   ™о Я тодi почну там на чужинi,
   далеко так вiд роду?
   ‘ т е п а н
   Ќi, Ћксано,
   того не бiйсЯ. Њати будуть радi,
   що привезу Я жiнку з “країни, -
   мiй батько, умираючи, бажав,
   щоб Я десь в рiднiм краю одруживсЯ.
   ’ебе ж малою мати пам'Ятають.
   (‡нов пригортає її)_.
   ’а й хто ж би не злюбив моєї долi,
   голубоньки Ћксаночки моєї?
   ‘е тiльки в пiснi всi свекрухи лютi,
   а ти побачиш, Як моЯ матусЯ
   тобi за рiдну стане.
   Ћ к с а н а
   „ай-то боже!
   ‘ т е п а н
   Њенi тепер здаєтьсЯ, що нiгде
   на цiлiм свiтi вже нема чужини,
   поки ми вдвох з тобою. Ћт побачиш,
   Яке ми там кубелечко зiв'ємо,
   хоч i в Њосквi. Ќiчого ж там чужого
   у нашiй хатоньцi не буде, - правда?
   Ћ к с а н а
   Ђвжеж. I, знаєш, Якось Я не дуже
   боюсЯ тої чужини.
   ‘ т е п а н
   ‡о мною?
   Ћ к с а н а (усмiхаєтьсЯ)_
   ’им певне, що з тобою. Ђле й так,
   хiба ж то вже така чужа країна?
   ’аж вiра там однакова, i мову
   Я наче трохи тЯмлю, Як говорЯть.
   ‘ т е п а н
   ’а мови вже ж навчитисЯ недовго...
   ну нiби трохи тверда... ’а дарма!
   Ћксаночка у мене розумницЯ, -
   всього навчитьсЯ.
   Ћ к с а н а
   Ќе хвали занадто,
   бо ще наврочиш!
   (’рохи посмутнiла)._
   џ вже й так боюсЯ...
   ‘ т е п а н
   —ого, єдина?
   Ћ к с а н а
   џкось так упало
   се щастЯ раптом. џ такого зроду
   не бачила... ‚сi подруги мої,
   тi, що побралисЯ, багато мали
   i горЯ, й клопоту перед весiллЯм,
   а Я...
   ‘ т е п а н
   ’а ще пожди! Ћт, може, завтра
   твiй батенько менi порiг покаже.
   Ћ к с а н а
   Ќi, нi, сього не буде, Я вже певна.
   ‘ т е п а н (жартуючи)_
   ‡даєтьсЯ, панночка не радi з того?
   Љоли б ще й гарбуза не покотили?..
   Ћ к с а н а
   ’а годi! ™о за жарти?
   ‘ т е п а н
   Ћт нiЯк
   не догоджу тобi словами! „обре ж,
   не буду говорити, коли так!
   (Ѓез слiв пригортає й милує її. ‚она спершу пручаєтьсЯ,_
   потiм пiддаєтьсЯ його пестощам)_.
   ѓ о л о с м а т е р i (з будинку)_
   Ћксано! ѓодi вже там поливати!
   ‚же пiзно!
   Ћ к с а н а (кинулась)_
   Њати кличуть.
   (‡риваєтьсЯ йти)_.
   ‘ т е п а н (утримує її. Џристрасно)_
   ™е хвилинку!..
   •вилоночку!
   Ћ к с а н а
   џ вийду ще до тебе,
   Як мати лЯжуть спати.
   ‘ т е п а н
   ‚ийди, люба!
   џ виглЯдатиму тебе до свiта!
   ѓ о л о с м а т е р i
   Ћксано, де ти?
   Ћ к с а н а
   Ћсь Я йду, матусю!
   (™е раз на прощаннЯ обiймає ‘тепана_
   i йде до будинку)_.


   II

   “ Њ о с к в i.

   ‘вiтлицЯ у ‘тепановiм дому прибрана по-свЯтковому. ‡надвору чутно гомiн
дзвонiв. Њ а т и ‘тепанова i Ћ к с а н а увiходЯть убранi по-вкраїнськи, -
мати в намiтцi i в темнiй сукнi з широким  виложистим  комiром.  Ћксана  в
кораблику, в шнурiвцi та в кунтушi.

   Њ а т и (сiдає на ослонi, важко дишучи)_
   ‘почину трохи, поки йти у терем...
   ‘тара... не носЯть ноги...
   Ћ к с а н а (сiдає поруч)_
   ‚и, матусю,
   казали б лiжко перенести в дiл,
   бо вам сутужно лазити на сходи.
   Њ а т и
   Ћй нi, голубонько, нехай вже там,
   у теремi... ’ут, на Њосквi, не звичай,
   щоб жiнка мешкала на долi. ‘кажуть:
   ото, стара, а звичаю не тЯмить.
   Ћ к с а н а
   ‚и ж не в тутешнiх звичаЯх зросли.
   Њ а т и
   ’о що? ‚они, Ћксанко, не питають,
   хто Як там зрiс... Ђдже ми тута зайди, -
   з вовками жий, по-вовчи й вий.
   Ћ к с а н а (зо смiхом)_
   Ћй лихо!
   чи тобто й Я по-вовчи маю вити?
   Њ а т и
   Ђ ти б Як думала? ‘ьогоднi в церквi
   що шепоту було навколо нас:
   "—еркашенки! •охлуши!"
   Ћ к с а н а (трохи посмутнiвши)_
   ’а... Я чула...
   грiха десь не боЯтьсЯ: в церквi божiй,
   замiсть молитисЯ, людей все гудЯть,
   а ще й виносЯтьсЯ так благочестЯм
   поперед нас...
   Њ а т и
   ’ак скрiзь воно по свiтi:
   що сторона - то звичай, а що город -
   то й норов, кажуть люди. „ивно їм
   на наше вбраннЯ. ’ут жiнки зап'Ятi,
   а ми, бач, не вкриваємо обличчЯ.
   Ћ к с а н а
   —и ми ж туркенi?
   Њ а т и
   •ай господь боронить!
   ‚оно ж пак i московки не туркенi,
   а так чомусь ото в них повелосЯ.
   ’а вже ж Як ти боЯринЯ московська,
   неначебто воно тобi й годитьсЯ
   вбиратисЯ по-їхньому.
   Ћ к с а н а
   Ђ ви ж?
   Ђдже ж i ви боЯринова мати.
   Њ а т и
   ™о мати, то не жiнка. ‹юди бачать,
   що Я вже лагоджусь у божу путь,
   то де ж таки менi мiнЯти вбори.
   (‡ лагiдним i журливим усмiхом)_.
   Ќе варт уже й справлЯти щось нового.
   Ђдже й старенький мiй - нехай царствує! -
   в козацькому жупанi вiк дожив,
   так i на смерть його Я нарЯдила -
   в мережану сорочку...
   (‚тирає хустинкою очi. Ћксана, зворушена,_
   дивитьсЯ на неї. Љоротке мовчаннЯ)_.
   Ћ к с а н а
   I навiщо
   ‘тепан убравсЯ в те боЯрське фантЯ?
   Ћт Як стоЯв зо мною пiд вiнцем
   у кармазиновiм жупанi, мамо,
   ото був...
   (‡асоромившись, уриває)_.
   Њ а т и (добродушно киває їй головою)_
   ’а, либонь, був до сподоби
   тодi комусь...
   (поважнiше)_
   Џроте ж не можна, дочко,
   йому царського нехтувати вбраннЯ.
   Ћ к с а н а
   Ђ батько ж...
   Њ а т и
   Ѓатько, донечко, старий
   i немiчний вже був, коли назвавсЯ
   боЯрином. Ќе трапилось йому
   виходити вже й з дому пiслЯ того.
   ‘тепан же й на царськi беседи ходить,
   i в думу, i в приказ.
   Ћ к с а н а
   •iба ж то сором,
   Якби вiн по-козацькому вбиравсЯ?
   Њ а т и
   Ќе то що сором... Ћт чудна ти, доню,
   уже ж таки твiй чоловiк боЯрин,
   а не козак, чи ти ж не розумiєш?
   Ћ к с а н а (смутно)_
   —ому не розумiю?..
   Њ а т и
   Ћтже, бачиш,
   Я й ѓанну по-московському вбираю,
   бо ѓаннi вже судилась тута пара,
   вона вже ж не поїде на ‚країну.
   Ћ к с а н а
   —ому ж її ‘тепан не взЯв з собою,
   Як був у.нас?
   Њ а т и
   ’а дiвцi мандрувати
   неначе неподоба; скажуть люди:
   "Џоїхала там женихiв ловити".
   Ќехай вже тута шарахвани носить,
   коли судилосЯ.
   Ћ к с а н а
   ’а ще дiвочий
   той шарахван неначеб форемнiший,
   а що жiночий, то такий бахматий
   та довгий-довгий, мов попiвська рЯса!
   Ђж сумно, Як се Я його надiну?
   Ћто й на голову такий пiдситок
   надiти треба? ‡ап'Ясти обличчЯ?
   Њ а т и
   ’а вже ж не Як.
   Ћ к с а н а (помовчавши, нiЯково)_
   ЃоюсЯ Я, матусю.
   Њ а т и
   —ого ти, донечко, скажи, чого?
   Ћ к с а н а
   ’а нiЯк мовити...
   Њ а т и
   ’и не соромсЯ.
   ‚же ж Я тобi за рiдну матiр тута.
   Ћ к с а н а (цiлує їй руку)_
   ’ак, матiнко. ’о Я... собi гадаю...
   коли б Я не спротивиласЯ часом,
   ‘тепановi в такiй одежi...
   Њ а т и (смiючись)_
   Ћт ще
   що вигадала! Ђ тобi ‘тепан
   ще не спротививсЯ, що не в жупанi?
   Ћ к с а н а
   ’а то ж менi...
   Њ а т и
   I не вигадуй, дочко!
   •iба ж таки ‘тепан мала дитина,
   що iнако вберись, то й не пiзнає?
   Ћ к с а н а
   Џiзнати то впiзнає...
   Њ а т и (глЯнувши у вiкно)_
   Ђ поглЯнь
   молодшими очима, хто то йде?
   —и не ‘тепан бува?
   Ћ к с а н а
   …ге ж, то вiн.
   а з ним ще два Якiсь.
   Њ а т и
   ’iкаймо, дочко!
   (ЏiдводитьсЯ й подаєтьсЯ до дверей)_.
   Ћ к с а н а
   —ого се, хай бог милує, тiкати,
   Як вiд татар?
   Њ а т и
   ™е осмiють, дитинко;
   нема тут звичаю з чоловiками
   жiноцтву пробувати при беседi.
   (ЋдчинЯє дверi й спiшитьсЯ по сходах у терем)_.
   Ћ к с а н а (iде за нею)_
   Ћй господи, Якi се тут звичаї!
   Ћце - але!

   ‘цена швидко перемiнЯєтьсЯ. ’ерем. Љрiм Ћ к с а н и i м а т е  р  i,  в
теремi ще є ѓ а н н а, молода дiвчина, сестра ‘тепанова. ѓанна  убрана  Як
боЯришнЯ.

   Њ а т и (пiдходить до великої скринi)_
   Ћтут, моЯ дитино,
   твоє боЯрське вбраннЯ. џ придбала.
   Ћ к с а н а (гречно, але без радощiв)_
   ‘пасибi, мамо.
   Њ а т и
   •очеш подивитись
   або примiрЯти?
   Ћ к с а н а
   •ай трошки згодом.
   ™ось Я втомиласЯ. ’а вже ж нiкуди
   сьогоднi не пiду, то ще поспiю
   перевдЯгтисЯ.
   Њ а т и
   „о твоєї волi.
   ‘починь собi. ’а й Я пiду спочину,
   воно й годитьсЯ в свЯто.
   (Iде в бiчну кiмнату)_.
   ѓ а н н а (що досi сидiла, лузаючи гарбузове насiннЯ)_
   Ћй сестричко,
   i нащо тi свЯта потрiбнi в свiтi?
   Ћ к с а н а
   Ћто спитала! ™о тобi бiг дав?
   ѓ а н н а
   ’а нудно ж, господи!
   Ћ к с а н а
   ‘идиш, то й нудно.
   Ђ ти пiди мiж челЯдь, погулЯй.
   ѓ а н н а
   Људи ж се Я пiду? џка там челЯдь?
   Ћ к с а н а
   Ђ ти хiба товаришок не маєш?
   ѓ а н н а
   ’оваришок?.. Ћт декого там знаю
   з боЯришень... ’а Як до їх ходити?
   ЊатусЯ вже не здужають, не хочуть
   зо мною йти... Ђ ти ще не пiзналась
   тут з ними... ‡ мамкою сама не хочу,
   вона така...
   Ћ к с а н а
   —ого ж тебе водити?
   “же ж ти не маленька. ‰ди сама.
   ™е й веселiше буде вам без старших.
   ѓ а н н а
   ‘амiй не можна по Њосквi ходити.
   Ћ к с а н а
   •iба хто нападе?
   ѓ а н н а
   Ќi, так, не звичай.
   Ћ к с а н а
   Ќу, вже тi звичаї отут у вас!
   ѓ а н н а
   ’а й що менi боЯришнi тi скажуть?
   ‘идЯть по теремах, от Як i Я,
   не бачать свiта. ™о з їх за веселiсть?
   Ћ к с а н а
   —ого ж ви сидите? Џiшли б укупi
   кудись на вигой або в гай над рiчку
   та заспiвали б. џ, бувало, дома
   годинки в хатi не просиджу свЯтом.
   ѓ а н н а
   Ѓа в тебе дома! ’ам же не Њосква.
   ’акого тут iзроду не чували, -
   спiвати по гаЯх!..
   Ћ к с а н а
   ’о ти й не знаєш,
   Як на ‚країнi в нас гулЯє челЯдь?
   ѓ а н н а
   џ мало що ‚країну пам'Ятаю,
   а ‚анька тут уже й вродивсЯ.
   Ћ к с а н а
   ‚анька?
   —ому ж би не Iвась?
   ѓ а н н а
   ’ак тут зовуть,
   та й ми вже звикли. ‚iн i сам так звик.
   Њене ж матусЯ тiльки та ‘тепан
   зовуть iще ѓаннусею.
   Ћ к с а н а
   Ђ Як же
   ти тута звешсЯ?
   ѓ а н н а
   Ђннушка.
   Ћ к с а н а
   —и ба!
   (немов ухвалЯючи)_
   "ѓаннушка".
   ѓ а н н а (поправлЯюш)_
   Ќi-бо, "Ђннушка", Ћксано.
   Ћ к с а н а
   Ќе вимовлю. Џроте ж воно нiчого
   i по-московському, хто добре вмiє.
   Ђ Як по-їхньому Ћксана буде?
   ѓ а н н а
   ЂксиньЯ чи Ђксюша.
   Ћ к с а н а
   ™ось негарно.
   Ћксана мовби краще. ’и, ѓаннусю,
   мене таки Ћксаною зови.
   ѓ а н н а (лащитьсЯ до Ћксани)_
   џк хочеш, так i зватиму, сестричко.
   џ так тебе люблю! ‡радiла, боже,
   Як брат тебе з “країни привiз!
   Ћ к с а н а
   ’и ще мене, ѓаннусенько, не знаєш,
   а може ж, Я лиха...
   ѓ а н н а
   Ќi, нi, ти добра!
   ’и, бач, усе до мене: "ЏогулЯй,
   забавсЯ, не сиди!" Ђ ти б почула,
   Як iншi всi боЯринi спинЯють
   своїх сестер та дочок. Їй же богу,
   нi за порiг не випустЯть нiколи.
   (™е бiльше лащитьсЯ)_
   Ћксаночко... рiднесенька... Я маю
   тебе щось попрохати...
   Ћ к с а н а
   ™о, сестричко?
   (ѓанна мовчить збентежена)_
   •отiла б, може, що з моїх уборiв?
   Ѓери, що хочеш. „ам тобi й намисто,
   ще й коси у дрiбушки заплету,
   вберу тебе, неначе гетьманiвну.
   ѓ а н н а (смутно)_
   ’а нi, сього матусЯ не дозволЯть...
   џ не об тiм... џ хочу попрохати,
   щоб ти... пiшла зо мною у садок...
   Ћ к с а н а
   Ћто й всього? Ѓуло про що просити.
   •одiм хоч зараз.
   ѓ а н н а
   Ќi, не зараз, потiм...
   Ћ к с а н а
   Љоли ти схочеш. ™о ж там у садку?
   ѓ а н н а
   ’а, бач... самiй отам в садку сидiти
   менi не можна...
   Ћ к с а н а
   ‚же й сього не можна?
   ѓ а н н а
   Ђ з мамкою пiти - вона розплеще
   усiм про те, чого Я там сиджу.
   Ћ к с а н а (смiючись)_
   Ђ ти ж там що ворожиш?
   Ћт хитруха!
   ѓ а н н а
   ’а Я нiчого... тiльки виглЯдаю,
   чи не проїдуть вулицею часом
   царськi стрiльцi. ‚они надвечiр їздЯть.
   Ћ к с а н а
   ‹ибонь, царський стрiлець тобi устрелив
   дiвоче серденько?
   ѓ а н н а
   ’а Я ж, Ћксано,
   заручена.
   Ћ к с а н а
   ‡а царського стрiльцЯ?
   ѓ а н н а
   Ђвжеж.
   Ћ к с а н а
   ’о чом же вiн до нас не прийде?
   ѓ а н н а
   •оч би й прийшов, то Я ж хiба побачу?
   џ в теремi, а вiн там, у свiтлицi.
   Ћ к с а н а
   ’о вам i бачитись не можна?
   ѓ а н н а
   „е ж там!
   Ћ к с а н а
   Џрилюдно - нi, а тiльки крадькома?
   ѓ а н н а
   Ќi, Як то крадькома?
   Ћ к с а н а
   Ђ ти ж хотiла
   до нього вийти у садок.
   ѓ а н н а
   „о нього?
   Ќi, Я ще сорому не загубила!
   I Як се ти подумати могла,
   що Я тебе просила проводжати
   мене на сходини?.. Ќевже, Ћксано,
   вважаєш ти, що Я така нечесна?
   Ћ к с а н а
   ’а бог з тобою! „е ж, Яка ж тут нечесть?
   џк дiвчина постоїть на розмовi
   з своїм зарученим, то вже й нечесна?
   ѓ а н н а
   Ђвжеж, тут так.
   Ћ к с а н а
   Ќавiщо ж ти виходиш
   туди в садок?
   ѓ а н н а
   џ здалека дивлюсЯ,
   Як вiн там вулицею проїздить.
   Iнакше ж Я його нiгде не бачу,
   хiба що в церквi.
   Ћ к с а н а
   „е ж ви розмовлЯли?
   ѓ а н н а
   Ќiгде.
   Ћ к с а н а
   Ђ Як же вiн тебе посватав?
   ѓ а н н а
   џк? —ерез сваху. џк звичайно всi.
   Ћ к с а н а
   џ щось не розберу.
   ѓ а н н а
   Ѓо ти не знаєш
   тутешнiх звичаїв. Ќехай лиш мати
   тобi розкажуть, бо всього достоту
   i Я не знаю.
   Ћ к с а н а
   Ќiбито виходить,
   що ви отак, не мовивши нi слова,
   i поберетесь?
   ѓ а н н а
   ’ак найпристойнiше.
   Ћ к с а н а
   —удна тут молодь!..
   (“смiхаєтьсЯ Якимсь спогадам мовчки._
   Џотiм стиха, мрiйливо)_.
   џ ж було щовечiр
   виходжу до ‘тепана на розмову.
   ѓ а н н а
   џк заручились?
   Ћ к с а н а
   ’а... Як заручились...
   Ќу, раз стоЯла з ним, не заручившись,
   iнакше хто ж засвататисЯ може?
   ѓ а н н а (закриваючись)_
   Ћй лихо, сором!
   (Ћксана мовчки знизує плечима)_.
   ѓ а н н а
   Ђ твоЯ матусЯ
   не знає й досi про твої стрiваннЯ?
   Ћ к с а н а
   —ому не знає?
   ѓ а н н а
   ™о ж, вона простила,
   не проклЯла тебе?
   Ћ к с а н а
   ’а за що, ѓанно?
   ‘амi ж вони були пак молодi,
   то знають, що то любощi.
   ѓ а н н а
   Ћксано!
   ™о тiльки ти говориш?
   (‡нову закриваєтьс Я)_
   Ћ к с а н а (смiєтьсЯ)_
   Ћт дурненька!
   ‘ т е п а н (увiходить поспiшно)_
   Ћксаночко, перевдЯгнисЯ швидше
   в московське вбраннЯ. ’ам прийшли боЯри. Ћ к с а н а
   ’а мати ж кажуть, що жiнкам не можна
   мiж чоловiцтвом бути.
   ‘ т е п а н
   Ѓачиш, любко,
   ти маєш тiльки їх почастувати
   та й знов у терем вернешсЯ.
   Ћ к с а н а
   Ћтак?
   Ђ Як же частувати їх, ‘тепане?
   Џо-нашому, чи, може, Як iнакше?
   ‘ т е п а н
   ’и винесеш їм на тарелi меду, -
   матусЯ прилаштують, Як там треба, -
   уклонишсЯ, боЯрин поцiлує
   тебе в уста...
   Ћ к с а н а
   ‘тепане! ™о ти кажеш?
   Њене боЯри цiлувати мають?
   —и се менi причулосЯ?
   ‘ т е п а н
   Ќi, серце,
   воно так є, та в тiм нiчого злого, -
   то тiльки звичай!
   Ћ к с а н а
   ‘е ще так же звичай!
   Ќехай йому абищо! Ќе пiду!
   ‘ т е п а н (понуро)_
   џк хочеш, тiльки ти нас тим загубиш.
   Ћ к с а н а
   ’аке вигадуєш!
   ‘ т е п а н
   Ѓа ти не знаєш,
   Якi тут люди мстивi... ‡а зневагу
   старий боЯрин вiзьме, Як не вийдеш,
   а вiн же думний дЯк, вiн має силу -
   он син його ще молодий, - вже стольник;
   вiн оклепає нас перед царем,
   а там уже й готово "слово й дiло".
   Ћ к с а н а
   ’и не жартуєш?
   ‘ т е п а н (ще понурiше)_
   џк тобi здаєтьсЯ?
   Ћ к с а н а (з жахом)_
   ‘тепане, та куди ж се ми попались?
   ’а се ж Якась неволЯ бусурменська.
   ‘ т е п а н
   џ й не казав тобi, що тута волЯ.
   ’а Якби ми не гнули тута спини,
   то на “країнi, либонь, зiгнули б
   у три погибелi родину нашу
   московськi воєводи... Ћсь ти млiєш
   з огиди, що тебе Якийсь там дiд
   торкне губами, а Як Я повинен
   "холопом ‘тьопкою" себе взивати
   та руки цiлувати, Як невiльник,
   то се нiчого?
   Ћ к с а н а
   Ѓоже мiй... ‘тепане!
   •то ж каже, що нiчого?
   ‘ т е п а н
   Ћтже, бачиш...
   ’а що Я тут розводжусЯ? ’ам дЯк
   мене чекає. ’о скажи, Ћксано,
   ти вийдеш?
   Ћ к с а н а
   џ не знаю...
   Њ а т и (виходить з кiмнати)_
   ‚ийди, доню,
   голубонько! I Я тебе прошу!
   Ќе дай менi, старiй, на очi бачить
   ‘тепанової згуби!
   ѓ а н н а
   Ћй сестричко,
   Якби ти знала, що за лютий дiд
   отой боЯрин!.. џ тебе благаю!
   ‘естриченько! Ќе загуби ж ти нас!
   (ђидаючи, кидаєтьсЯ до Ћксани)_
   Ћ к с а н а (до ѓанни холодно, Якось надмiру спокiйно)_
   џ вийду. „ай менi московське вбраннЯ.
   (ѓанна кидаєтьсЯ до скринi)_.
   Ђ ви, матусю, наготуйте меду.
   їди, ‘тепане, бав тим часом гостi.

   ‘тепан, похиливши голову, виходить. Ћксана, блiда Як смерть, здiймає  з
голови кораблика.


   III

   „альнЯ кiмнатка у горiшньому поверсi в ‘тепановiм домi.

   ‘ т е п а н (уводить г о с т Я козака)_
   Ћсь тута поговорим, пане-брате,
   бо, знаєш, там... тут буде захиснiше.
   (ЋглЯдає сiни через дверi, потiм замикає дверi_
   на замок i зачинЯє вiкна ‘iдає з гостем далi_
   вiд дверей ђозмова ведетьсЯ неголосно)_.
   ‚еликi чинЯтьсЯ там кривди, кажеш?
   ѓ i с т ь
   ’а там такi напастi, що крий боже!
   I просвiтку нiкому не дають
   московськi посiпаки. ‚се нам в очi
   тiєю присЯгою тичуть...
   ‘ т е п а н
   Џравда,
   що присЯга таки велика рiч.
   ѓ i с т ь (голоснiше)_
   —ому ж вони самi забули бога?
   ‘ т е п а н
   Џомалу, пане-брате, ще пiдслуха
   Який слуга.
   ѓ i с т ь
   ’а правда... џ й забув...
   (’ихше)_
   Њи присЯги не хочемо ламати,
   але нехай же цар нас оборонить
   вiд тої галичi.
   ‘ т е п а н
   ’о трудна справа.
   Ђдже когось вiн там держати мусить
   длЯ наглЯду, а всi тi воєводи
   один вiд одного не лiпшi. ‡вiсно,
   за ними й iншi всi порозпускались...
   ѓ i с т ь
   Џослав би цар з українцiв кого,
   в Њосквi ж тут є такi, от хоч би й ти,
   що здавна i царевi служать вiрне,
   i рiдний звичай вмiють шанувати.
   ‘ т е п а н
   Ќас не пошлють...
   ѓ i с т ь
   —ому?
   ‘ т е п а н
   Ѓо нам не вiрЯть.
   ѓ i с т ь
   Ћтак! ’а ви ж тут наче всi у ласцi!
   ‘ т е п а н
   ’о тут, на очах, а з очей спустити
   нас надовго не зважатьсЯ. ’ак, часом
   ненадовго послами посилають,
   i не самих, а вкупi з москалЯми...
   ™об воєводами ж настановити,
   того не буде й зроду!
   ѓ i с т ь
   Ќе здивуйте ж,
   Як ми вiдкинемось до „орошенка!
   ‘ т е п а н
   (робить рух рукою, мов хоче гостевi затулити вуста)_
   Љрий боже, пане-брате, що ти кажеш?
   ѓ i с т ь (схаменувшись)_
   ’ак часом зiрветьсЯ з досади слово...
   Ќайгiрше, пане-брате, догорає
   оте, що нам не вiрЯть. Њiй своЯк,
   —ерненко, знаєш?
   (‘тепан потакує головою)_.
   ’ак був уклепавсЯ,
   що ледве-ледве вирвавсЯ з душею!
   ‘ т е п а н
   —ерненко? ‚iн, здаєтьсЯ, з найвiрнiших
   царевих приЯтелiв.
   ѓ i с т ь
   ’о-то й ба!
   Ђ хтось там наклепав при воєводi,
   що нiби вiн послав у —игирин
   листа Якогось. Ћт було бiди!
   ™о жiнка плакала, в ногах валЯлась
   у воєводи...
   ‘ т е п а н (гiрко всмiхнувшшь)_
   Є прислiв'Я, брате:
   "Њосква сльозам не вiрить".
   ѓ i с т ь
   ™ира правда!
   Џроте знайшлись такi, що помогли...
   ‘ т е п а н
   ‘е хто ж?
   ѓ i с т ь
   ЏобрЯзкачi.
   ‘ т е п а н
   •iба що так.
   ЊовчаннЯ._
   ѓ i с т ь
   ‚же так, що цупко затЯгли супоню
   на наших боках. Ђ проте є люди,
   що не боЯтьсЯ, йдуть, мов на одчай,
   бо, сказано, терпець їм увiрвавсЯ!
   (Џрисунувшись зовсiм блiзенько до ‘тепана,_
   говорить пошепки)._
   „iвчата нашi, - декотрi ще вкупi
   були з дружиною твоєю в братствi. -
   гуртом пошили корогву й послали
   у —игирин... звичайне, крадькома...
   Iван, твiй шурин, сам її одвозив...
   Ќiхто не знає ще. џкби дiзнались,
   то страшно здумати, що б там було!_
   (Ћдсунувшись, трохи голоснiше)_.
   Ћтак, Як бач, одважуютьсЯ люди...
   (‘тепан в мовчазнiй задумi сiпає кiнець свою поЯса._
   ѓiсть устає)_.
   ™о ж, пане-брате, то нема надiї
   полегкостi дiстати вiд царЯ?
   ‘ т е п а н (отЯмившисЯ з задуми, теж устає)_
   Ћ нi, чому ж, Я спробую. Ћт згодом
   в царЯ Я буду на малiй беседi.
   џк буде вiн пiд чаркою, то, може,
   Я догоджу йому, вiн часом любить
   пiсень "черкасских" слухати, та жартiв,
   та всЯких теревенiв, не без того,
   що й тропака звелить потанцювати.
   ѓ i с т ь
   Ћто! •iба ти в нього пахолЯ?
   ‘ т е п а н
   Ѓа знаєш, Як то кажуть: "‘качи, враже,
   Як пан накаже"... ’а ладен Я, брате,
   уже хоч би й на головi ходити,
   аби чогось добутисЯ длЯ тебе
   та длЯ ‚країни. „ай менi суплiку,
   оту, що ти приготував царевi, -
   Як влучу слушний час, то Я подам
   до власних рук йому.
   ѓ i с т ь
   (виймає загорнений у хустину папiр з печатками)_
   Ћсь, пане-брате,
   хай бог тобi поможе! Ќе минути
   розливу кровi братньої, Як тiльки
   суплiка сЯЯ марна буде.
   ‘ т е п а н
   Ѓоже,
   не попусти!
   ѓ i с т ь
   Ѓувай здоров. Џiду вже.
   ‘ т е п а н
   •ай бог тебе провадить, пане-брате.
   —оломкаютьсЯ. ѓiсть виходить._
   Ћ к с а н а
   (швиденько увiходить з iнших дверей швидким кроком)_
   Ђ Я тебе, ‘тепане, скрiзь шукаю.
   ‘ т е п а н
   ™о там таке?
   Ћ к с а н а
   ЏорадитисЯ треба.
   Њенi џхненко тут листа привiз
   вiд братчицi-товаришки.
   ‘ т е п а н (з поспiхом)_
   „е лист?
   ‰ого спалити треба!
   Ћ к с а н а
   Ѓог з тобою!
   —ому спалити? ’о вона прохає,
   щоб Я, по змозi, грошей їй послала,
   Якусь вона потребу має пильну.
   ‘ т е п а н
   Ќе посилай. Љрий боже! I не думай!
   Ћ к с а н а
   ’а що тобi бiг дав? џ й не гадала,
   що ти такий скупий. Љоли вже так -
   Я з посагу свого послати можу.
   ‘ т е п а н
   ’а Я не грошей жалую, Ћксано.
   Ћ к с а н а
   Ђ чом же ти не хочеш?
   ‘ т е п а н
   Ќебезпечно.
   (Ќахилившись до неї, зовсiм нишком)_.
   ‚они там з „орошенком накладають...
   Ћ к с а н а
   (здивована мовчить, потiм загадково усмiхаєтьсЯ)_
   Ќу що ж, так, може, й треба.
   ‘ т е п а н
   ‘хаменисЯ!
   ’и ж так боЯласЯ розливу кровi,
   а сЯ вiйна найпаче братовбiйна,
   що „орошенко знЯв на “країнi, -'-
   то ж вiн татар на помiч приєднав
   i платить їм Ясиром христиЯнським.
   Ћ к с а н а
   (сiдає, мов знесилена, на ослiн i спираєтьсЯ па стiл)_
   ‘крiзь горе, скрiзь, куди не обернисЯ...
   ’атари там... татари й тут...
   ‘ т е п а н
   Ћксано!
   ™о маритьсЯ тобi? ’атари тут?
   Ћ к с а н а
   Ђ що ж? •iба Я тут, не Як татарка,
   сиджу в неволi? ’и хiба не ходиш
   пiд ноги слатисЯ своєму пану,
   мов хановi? ‘крiзь палi, канчуки...
   холопiв продають... —им не татари?
   ‘ т е п а н
   ’ут вiра христиЯнська
   Ћ к с а н а
   ’iльки ж вiра!
   ’а й то... прийду до церкви - прости,
   боже! -
   Я тут i служби щось не пiзнаю:
   заводЯть Якось, хтозна й по-Якому...
   ‘ т е п а н
   Ћксано, се вже грiх!
   Ћ к с а н а
   Ћй чоловiче!..
   ’а й осоружна ж сЯ менi Њосква!
   (‘хилЯєтьсЯ головою до стола)_.
   ‘ т е п а н (сумно стоїть над нею)_
   џ так i знав... •iба ж Я не казав,
   що Я тобi нiчого дать не можу
   тут, на чужинi?..
   Ћ к с а н а (кидаєтьсЯ до нього)_
   Ќi, моє коханнЯ!
   ‘е Я недобра! ’ак, немов не знаю,
   що бiдний мiй голубонько страждає
   за всiх найгiрше, - треба ж завдавати
   жалю ще бiльше!
   (‘тепан пригортає її)_.
   Ќу, скажи, мiй любий,
   чи довго нам ще мучитисЯ так?
   ‘ т е п а н (зiтхнувши)_
   Ѓог знає, серденько!
   Ћ к с а н а
   Ќевже й загинем
   у сiй неволi?
   ‘ т е п а н
   Њай надiю в бозi.
   ™е Якось, може, змiнЯтьсЯ часи.
   Љоли б утихомирилосЯ трохи
   там, на ‚країнi, попрошу царЯ,
   щоб вiдпустив мене хоч у гостину.
   Ћ к с а н а
   ’епер нiЯк не можна?
   ‘ т е п а н
   Ќi, єдина,
   тепер нема що й думати! Ћт саме
   Я думаю до царЯ суплiку нести,
   що люди з “країни привезли, -
   жалiютьсЯ на утиски, на кривди...
   џ маю боронити ту суплiку,
   то вже ж не час проситисЯ з Њоскви.
   "Ћт, - скажуть, - речi солодко розводить,
   а сам в лiс дивитьсЯ". ’епер, Ћксано,
   нам треба стерегтисЯ так, "щоб муха
   не пiдточила носа", Як то кажуть.
   Љрий боже схибити в чому, - пропала
   всЯ наша справа i громадська вкупi.
   Ћ к с а н а
   Ќу Як його ще бiльше стерегтисЯ?
   ‚же й так немов замазались у пiч!
   ‘ т е п а н
   ’а от, наприклад, ти послати хочеш
   тi грошi братчицi...
   Ћ к с а н а (спустивши очi)_
   ‚же не пошлю.
   Ќехай пробачить, що ж, коли не змога...
   џ напишу їй...
   ‘ т е п а н
   Љраще не пиши
   нiчого, серце.
   Ћ к с а н а
   џк же ж так, ‘тепане?
   ‘е ж навiть незвичайно!
   ‘ т е п а н
   џк листа
   десь перехоплЯть - чи то раз бувало? -
   то ще готовi взЯти на тортури,
   Як викриють ту справу з „орошенком,
   щоб ти призналасЯ, в чiм накладала
   ‡ товаришками...
   Ћ к с а н а
   џ перекажу
   через џхненка...
   ‘ т е п а н
   Њушу Я просити,
   щоб ти його у нас тут не приймала.
   Ћ к с а н а
   ’а Я ж його просила, щоб прийшов!
   ‚же ж не прогнати!
   ‘ т е п а н
   Ќакажи слугою,
   що ти нездужаєш.
   Ћ к с а н а
   Ќе випадає.
   ‘ т е п а н
   џк хочеш. ’iльки Як вiзьмуть "на дибу",
   то вже не жалуй!
   Ћ к с а н а
   ‡вiдки вже й "на дибу"?
   ‘ т е п а н
   Ђ що ж ти думаєш? ‡а тим џхненком
   шпиги московськi цiлим роєм ходЯть.
   џ знаю їх.
   Ћ к с а н а (зажурена)_
   ’ак Я й не передам
   родинi нi листiв, нi подарункiв...
   ‘ т е п а н
   ’и знаєш, люба, поки що, то й краще б
   не озиватись, надто до Iвана,
   бо вiн в непевнi справи устрЯває...
   Ћ к с а н а
   „о брата рiдного не озиватись?
   (“ неї стають сльози па очах)._
   ‘ т е п а н
   ‘е ж не навiки, рибонько, тим часом,
   поки утихомиритьсЯ...
   (‡нов пригортає її)_.
   Ћ к с а н а (не вiдповiдаючи на пестощi; безвиразно)_
   ѓаразд,
   нiкому не писатиму.
   ‘ т е п а н
   ’и, серце,
   на мене гнiваєшсЯ.
   Ћ к с а н а (так само)_
   Ќi, чого ж?
   ’и маєш рацiю. Ќащо писати?
   ‘тепан опускає руки. Ћксана повагом виходить з хати.


   IV

   ’ерем.

   Ћ к с а н а гаптує в кроснах, рухи в неї лiнивi, в'Ялi.
   ‘ т е п а н
   (увiходить i сiдає близько Ћксани на дзиглику)_
   ™ось голова болить...
   Ћ к с а н а (не пiдводЯчи очей вiд шитва)_
   ’и пiзно встав.
   ‘ т е п а н
   ’а свiтом же прийшов з тiї беседи.
   Ћ к с а н а
   Ѓуло там весело?
   ‘ т е п а н
   …й, де там в ката!
   Џо щиростi боЯтьсЯ слово мовить.
   Џ'ють, п'ють, поки поп'ютьсЯ, потiм звада...
   Ћ к с а н а
   Ђ Як же там, ‘тепане, та суплiка?
   ‘ т е п а н
   ’а що ж... нiЯк. –ар каже: "Џрочитаєм,
   подумаєм"... —ували вже ми теє!
   Ћ к с а н а
   ™о ж буде?
   ‘ т е п а н (з болiсною досадою)_
   Ћй, не знаю! Ќе питай!
   Њовчать. Ћксана шиє, потiм голка випадає їй з рук._
   ‘ т е п а н
   •оч би ти щось, Ћксано, розказала,
   а то так сумно, голова забита
   усЯким лихом.
   Ћ к с а н а (в'Яло)_
   ™о ж Я розкажу?
   Ќiчого Я не бачу i не чую,
   сиджу собi...
   ‘ т е п а н (трохи роздражнений)_
   Ќу, робиш же що-небудь?
   Ћ к с а н а
   “чора вишила червону квiтку.
   сьогоднi синю. ‘е тобi цiкаво?
   ‘ т е п а н
   ’и так неначе дражнишсЯ зо мною!
   Ћ к с а н а (крiзь сльози)_
   Ќi, далебi, ‘тепане, не дражнюсЯ!
   ‘ т е п а н (придивлЯєтьсЯ до шитва ‹агiдно)_
   Ђ що се буде з тої лиштви, любко?
   Ћ к с а н а (знов безучасно)_
   Ќе знаю, се щось ѓанна почала.
   ‘ т е п а н
   ‹ибонь, собi на посаг. ‘е вже хутко
   її весiллЯ.
   Ћ к с а н а
   ’а за мiсЯць нiби.
   ‘ т е п а н
   Ћт на весiллi трохи погулЯєш,
   розважишсЯ.
   Ћ к с а н а
   …т, знаю ту розвагу!
   —астуй та кланЯйсЯ: "Ќе обезсудьте..."
   Ђ гостiйки поза плечима судЯть:
   "—еркашенка, чужачка..."
   ‘ т е п а н
   ’и вже надто
   на те зважаєш.
   Ћ к с а н а (байдуже)_
   Ќi, менi дарма.
   ЊовчаннЯ._
   ‘ т е п а н
   ’и так неначе втомлена сьогоднi.
   ЉлопочешсЯ при господарствi, може?
   Ћ к с а н а
   Ќi, Я не клопочусь, - то все матусЯ.
   Њи з ѓанною все шиємо.
   ‘ т е п а н
   ’о, може,
   не треба стiльки шити?
   Ћ к с а н а
   ™о ж робити?
   ЌасiннЯ Я лузати не люблю,
   так Як ѓаннусЯ. ’реба ж десь подiти
   i руки, й очi...
   ‘ т е п а н
   Ѓiдненька ти в мене.
   (Ћксана прориваєтьсЯ риданнЯм)_.
   Ћксано! ™о се ти? ’а бог з тобою!
   —и хто тебе образив? Њати? ѓанна?
   Ћ к с а н а (трохи стишуючись)_
   ‚они Як рiднi... Я на їх не скаржусь...
   ‘ т е п а н
   ’ак що ж?
   Ћ к с а н а (уриває риданнЯ, з одчаєм)_
   ‘тепане! ’и хiба не бачиш?
   џ гину, в'Яну, жити так не можу!
   (‚ знесиллi похилЯєтьсЯ па кросна)_
   ‘ т е п а н
   ‘е правда, не ростуть квiтки в темницi...
   Ђ Я гадав...
   (•одить по хатi в тЯжкiй задумi, потiм спинЯєтьсЯ_
   перед Ћксаною)_.
   Ћксано, заспокойсЯ,
   поговорiм ладом.
   Ћ к с а н а
   Џро що, ‘тепане?
   ‘ т е п а н
   ‚иходить, Я тебе занапастив.
   Ћ к с а н а
   Ќi, Я сама...
   ‘ т е п а н
   Ћднаково. џ бiльше
   не хочу заїдать твоєї долi.
   •оч Як менi се гiрко... Я готовий
   тебе до батька вiдпустити.
   Ћ к с а н а
   џк?
   Ђ ти ж?
   ‘ т е п а н
   џ тут зостанусЯ. „лЯ мене
   немає вороттЯ, ти ж теє знаєш.
   Ћ к с а н а (зворушена)_
   ’о се б тебе покинути Я мала?
   —и Я ж на те стоЯла пiд вiнцем
   i присЯгу давала?
   ‘ т е п а н (гiрко)_
   џ, Ћксано,
   не хан татарський, щоб людей держати
   на присЯзi, мов на шнурку. ’и вiльна.
   ‘е тiльки Я в неволi.
   Ћ к с а н а (хитає головою)_
   Ќi, ‘тепане.
   ‘ т е п а н
   —ого ж? џ присЯгу тобi вертаю...
   (ѓолос його перериваєтьсЯ вiд турботи)_.
   I Я прошу тебе... прости мене...
   що Я... тебе вiдмовив вiд родини...
   що Я...
   Ћ к с а н а (обiймає його)_
   Ќi, годi, не кажи!
   Ќе знаєш ти... ™е ж ти менi нi слова,
   нi слова не промовив там, у батька,
   а вже моЯ душа була твоєю!
   ’и думаєш, Як Я тепер поїду
   вiд тебе геть, то не лишитьсЯ тута
   моЯ душа?
   ‘ т е п а н
   ’ак що ж робити, люба?
   Ћ к с а н а
   ‚тiкаймо всi! Њiй батенько поможе
   прожити Якось, поки ти придбаєш.
   •ай їм абищо, сим московським добрам!
   ‚тiкаймо на ‚країну!
   ‘ т е п а н
   –ар достане
   боЯрина свого скрiзь на ‚країнi,
   та ще й твоїй родинi буде лихо.
   Ќе скриємось нiгде...
   Ћ к с а н а
   ‚тiкаймо в Џольщу!
   Ђ нi, то на ‚олощину!
   ‘ т е п а н
   ™о з того?
   ‡мiнЯємо чужину на чужину...
   Џриблудами чужi пороги будем
   там оббивати... все одно, що й тут.
   Ћ к с а н а
   Ќi, там вiльнiше.
   ‘ т е п а н
   ’реба заслужити
   чимсь ту сусiдську ласку. —им же бiльше,
   коли не зрадою проти Њоскви?
   Ћ к с а н а
   ’ак їй i треба!
   ‘ т е п а н
   ЏрисЯга, Ћксано,
   велике дiло. –ар менi не верне
   так присЯги, Як Я тобi вернув.
   ’а й Я йому не можу повернути
   всього, що Я приймав з його руки.
   ЊовчаннЯ. Џочинає сутенiти. „есь у церквi тихо дзвонЯть._
   Ћ к с а н а
   ‘тепане, вже не говорiмо бiльше
   про се нiколи.
   ‘ т е п а н
   ’ак, не треба, люба...
   (‡годом)_.
   —ому не шиєш?
   Ћ к с а н а
   ‚же менi не видко.
   Ђ ще свiтити рано.
   ‘ т е п а н
   ‡аспiвай
   щось потихеньку, Якщо можеш.
   Ћ к с а н а
   „обре.
   (‘пiває потихеньку)_
   "Ћй Як було хорошенько, Як рiд з родом п'є,
   вип'є чарку, вип'є другу та по сестру шле.
   "‘еструненько-голубонько..."
   (“риває)_
   Ќе можу.
   ‹ибонь, Я одзвичаїлась вiд спiвiв.
   ’а й щось на груди важко.
   (ЉашлЯє)_
   ‘ т е п а н (стривожений)_
   Ћй, кохана,
   чи ти не хвора?
   Ћ к с а н а
   „е ж там! ’о щось так.

   “вiходЯть м а т и й ѓ а н  н  а,  за  ними  слуги  вносЯть  загортки  з
покупом.
   Џоклавши пакунки, слуги виходЯть.

   Њ а т и
   „обривечiр, дiтки! ™о сидите
   так поночi?
   ‘ т е п а н
   ’ак, дещо розмовлЯли.
   Њ а т и
   Ќе наговорЯтьсЯ все голуб'Ятка.
   Љоли б то бог судив i ѓаннi нашiй
   таке подружжЯ!
   ѓ а н н а (свiтить тим часом ( розгортає пакунки)_
   Џодивись, Ћксано,
   чого ми накупили!
   Ћксана пiдходить._
   ‘е на шубу,
   а се на лiтники, а се на кичку.
   ™о, правда, гарне? Њи ж ото пiшли
   аж до купцiв заморських.
   Ћ к с а н а (жваво)_
   ѓарно, гарно!
   ’а й молодичка з тебе гарна буде!
   Ќу й потанцюю в тебе на весiллi!
   Ќехай уже московки не здивують!
   ѓ а н н а
   Ћт Я люблю, Як ти така весела,
   а то сидить, похнюпившись, аж сумно.
   Њ а т и
   ’а звiсно, i чого б таки журитись?
   ‚и люди молодi... у хатi лад...
   Ћ к с а н а (пiдхоплює)_
   ‡а хатою добро...
   ѓ а н н а (не завважаючи iронiї)_
   Ђвжеж, сестричко,
   Якби ти бачила, що там купцiв
   наїхало! I чом ти не пiшла
   iз нами вкупi?
   Ћ к с а н а
   џ дошити хтiла,
   а завтра й Я пiду по всiх усюдах,
   закупимо з тобою всю Њоскву!
   Ћт Я собi парчеву кичку справлю!
   ‘тепане, можна?
   ‘ т е п а н
   —ом би ж то не можна?
   Ћ к с а н а (плеще в долонi й приспiвує)_
   "Ѓодай менi такий вiк довгий,
   Як у мене чоловiк добрий!.."
   Њ а т и (втiшно всмiхаючись)_
   Ќу й вигадницЯ в тебе жiнка, синку!
   ѓ а н н а
   Ђ Як вона менi спiвала гарно
   весiльної! ‘естричко, заспiвай
   тiєї, Як то косу розплiтають.
   Ћ к с а н а
   Ќе хочу, то сумна, ще знов заплачеш.
   џ зараз коровайницею буду
   або приданкою - ти тiльки слухай:
   (‘пiває дуже голосно, по-сiльському)_.
   "Ќе бiйсЯ, матусю, не бiйсЯ,
   в червонi чобiтки обуйсЯ,
   щоб твої пiдкiвки брЯжчали,
   щоб нашi вороги мовчали!
   ѓу!"
   (‚игукнувши, вискакує на ослiн)_
   Ћтак приданки скачуть через лавки!
   ‘ т е п а н (ловить її й здiймає з ослона)_
   Ќу, ну, Ћксано, ти вже щось занадто.
   Њ а т и
   ’а правда, донечко, почує челЯдь...
   Ћ к с а н а
   Ћвва! ’ак що ж! ЃоЯринЯ гулЯє!
   „авай утнем санжарiвки, ѓаннусю!
   ѓ а н н а (смiючись)_
   ’а Я не вмiю!
   Ћ к с а н а
   џ тебе навчу!
   (Љрутить ѓанну навколо себе, приспiвуючи)_.
   "ѓулЯй, гулЯй, господине,
   нехай наша журба згине!
   Ћй чи згине, чи не згине,
   гулЯй, гулЯй, господине!"
   ™о ж ти. ‘тепане? Џомагай спiвати!
   (‡алЯгаєтьсЯ смiхом, що згодом переходить у кашель._
   ‘ т е п а н тривожно кидаєтьсЯ до неї)_.


   V

   ‘тепанiв садок. Ѓудинок виходить у нього задньою стiною ‚идко гратчастi
вiкна терема i пiддашок ч сходами ‡боку в садку зроблена повiточка садова,
всЯ в зеленi та в квiтках; у повiтцi приладновано великий турецький  ослiн
з подушками. ‡ терема по сходах надвiрних помалу спускаютьсЯ м а т и й Ћ к
с а н а. Ћксану ведуть попiд руки д в i с  л  у  ж  н  и  ц  i  -  "сенные
девушки".
   Ћксана у простiй широкiй хатнiй сукнi, без кички, голова  зав'Язана  на
український лад шовковою хусткою. Ћксана хвора, очi позападали,  але  дуже
блищать, на щоках хворий рум'Янець.

   Њ а т и (пройшовши вперед до повiтки,_
   показує дiвчатам на ослiн)_
   Ћтут боЯриню посадовiть
   та й можете вертати до роботи.
   „iвчата садовлЯть Ћксану i вертаютьсЯ в терем.
   Њ а т и
   ™о, донечко, тут, правда ж, придобнiше?
   ‚iльнiше дихати?
   Ћ к с а н а
   ‚iльнiше?..
   (‘хилЯєтьсЯ на подушки)_.
   Њ а т и
   ‹Яж,
   лЯж, рибонько. ‡аснути, може, хочеш?
   Ћ к с а н а
   ’ак, Я б заснула... тiльки Я боюсЯ...
   Њ а т и
   Ћт, хай бог милує! —ого боїшсЯ?
   Ћ к с а н а
   ’а все Якесь таке страхiттЯ снитьсЯ.
   Њ а т и
   ’и помолись до ‰осипа свЯтого,
   то вiн всi сни перенесе на добре.
   Ћ к с а н а
   Ћт вiдколи Я тут, то й сни змiнились...
   Ѓувало, там, у батенька, все снитьсЯ,
   що Я лiтаю. ’ак, бувало, любо...
   Ђ тут не снилось i разу.
   Њ а т и
   Ѓач, любко,
   Як снитьсЯ, що лiтаєш, то ростеш,
   отим воно так замолоду й снитьсЯ.
   ’епер же ти вже не ростеш...
   Ћ к с а н а
   ’а... певне...
   Њ а т и (поправлЯтчи їй подушки)_
   ‹Яж вигiдненько та засни гарненько.
   (‘iдає коло неї в ногах)_.
   Ђ Я посиджу тута, помолюсЯ,
   щоб бог тобi послав у снi здоров'Я.
   (‚иймає бурштиновi чiтки i перебирає їх,_
   стиха ворушачи устами)_.
   Ћ к с а н а засиплЯє.

   ‘ т е п а н виходить з долiшнього рундука. Њати киває йому, щоб  помалу
йшов, не гукав, потiм устає обережно i  йде  до  нього  на  другий  кiнець
садка, далi вiд повiтки.

   Њ а т и (нишком)_
   Ќу, що ж казав той нiмець? Є надiЯ?
   ‘ т е п а н
   ™о ж, каже: "‚ бога все можливо".
   Њ а т и
   Џевне!
   ’а все ж би й людської снаги докласти,
   либонь, не грiх.
   ‘ т е п а н
   ‚iн докладає, мамо.
   ‚iн є людина великоучена...
   ’а що ж, коли така тЯжка хвороба?
   Њ а т и
   I звiдки причепиласЯ напасть?..
   ‹ибонь, се хтось наврочив на весiллi
   ѓаннусинiм, бо вiдтодi й заслабла.
   ‘ т е п а н
   ‡даєтьсЯ, ще давнiше почалосЯ...
   Њ а т и
   •iба? ’а нi, вона була здорова.
   Ђ от що на весiллi... Ќу, та Як же
   той нiмець каже? ‡ чого б то воно?
   —и з пристрiту? —и, може, з перелЯку?
   Ћт горе, тут нема таких бабiв,
   Як там, у нас, - коли б так пошептали.
   ‘ т е п а н
   Ќi, матiнко, не помогли б тi шепти.
   ’ака вже слабiсть.
   Њ а т и
   ™о ж воно? џк зветьсЯ?
   ‘ т е п а н
   Љазав вiн: "‚аша панi занудилась
   по рiднiм краю - се є также слабiсть".
   ‘казав менi по-грецьки Як i зветьсЯ.
   Њ а т и
   ’а вiн то назове на всiх Язиках,
   а щоб то вигоїти...
   ‘ т е п а н
   ‚iн казав, -
   коли її повезти на ‚країну,
   то, може б, ще й одужала.
   Њ а т и
   Ћт, синку,
   на сей раз нiмець, може, й правду каже.
   ‚она таки нудиласЯ, небога.
   ™о ж, вiдомо, завезена далеко...
   Ќе кожне привикає до чужини.
   Љотре привикне, а котре то й...
   ‘ т е п а н
   Њамо,
   Я попрошу царЯ, щоб нас пустив
   до тестЯ у гостину - чей же пустить?
   Њ а т и
   ’а, може, й пустить - вже ж вiйни немає.
   ‘ т е п а н
   ‘кажу йому, що маю ще й у Љиїв
   повезти хвору жiнку поклонитись
   угодникам свЯтим там у печерах,
   длЯ iзцiленiй - невже ж не пустить?
   Њ а т и
   Џовинен би пустити. ‘е вже и грiх
   людей на богомiллЯ не пускати!
   Ђ се, ‘тепанку, ти надумав добре -
   поїхати на прощу, помiчнiше
   воно буває над усЯкi лiки.
   (‡iтхнувши, поглЯнула па небо)_.
   Ѓа сонечко схилЯєтьсЯ на вечiр.
   ’и б тута розбудив Ћксану, синку,
   Ќавзаходi недобре спати хворим.
   Ђ Я пiду зварю майове зiллЯ,
   щоб на нiч їй було готове пити.
   ‘ т е п а н
   ‘пасибi, що клопочетесЯ нею.
   Њ а т и
   ™о ж, синку, завезли чужу дитину,
   то треба ж Якось їй давати раду.
   (Iде в терем)_.

   ‘тепан пiдходить до Ћксани i стиха цiлує її. ‚она прокидаєтьсЯ.

   Ћ к с а н а
   ‘е ти, ‘тепане? Ѓач, менi приснилось,
   що мiсЯць Ясно-Ясно засвiтив
   у батьковiм садочку...
   ‘ т е п а н (удавано веселим голосом)_
   ЊiсЯць, люба?
   ‘е дивно, бо Якраз на тебе сонце!
   Ћ к с а н а
   ™о ж, може, там Яснiше свiтить мiсЯць,
   нiж тута сонце...
   ‘ т е п а н
   Ќе журись, Ћксано,
   ось хутко знов побачим, Як там свiтить
   i сонечко, i мiсЯць на ‚країнi.
   Ћ к с а н а
   ‘е ж Як? •iба умру? ’одi запевне
   душа полине...
   ‘ т е п а н
   Ѓог з тобою, люба!
   —и Я ж би про таке тобi казав?
   Ќадумав Я поїхати з тобою
   в гостину до твоїх.
   Ћ к с а н а (iронiчно)_
   ‚елике дiло,
   що ти надумав! –ар думки заверне.
   ‘ т е п а н
   –ар пустить. ‚же ж тепера на ‚країнi
   утихомирилосЯ.
   Ћ к с а н а (гостро)_
   џк ти кажеш?
   “тихомирилось? ‡ломилась волЯ,
   “країна лЯгла Њосквi пiд ноги,
   се мир по-твоєму - ота руїна?
   Ћтак i Я утихомирюсь хутко
   в трунi.
   ‘ т е п а н
   ’и одживешсЯ на ‚країнi.
   Њосква ж не може заступити сонцЯ,
   зв'Ялити гаю рiдного, зсушити
   рiчок веселих.
   Ћ к с а н а (понуро, уперто)_
   ѓодi, не кажи.
   Ќiкуди Я тепера не поїду.
   ‘ т е п а н
   —ому ж?
   Ћ к с а н а
   Ќе хочу!
   ‘ т е п а н
   ™о се ти, Ћксано?
   Њенi аж дивно! ™о се ти говориш?
   Ћ к с а н а (розпалившись, пiдводитьсЯ)_
   Ђ Я дивую, ти з Яким лицем
   збираєшсЯ з'Явитись на ‚країнi!
   ‘идiв-сидiв у запiчку московськiм,
   поки лиласЯ кров, поки змаганнЯ
   велосЯ за життЯ там, на ‚країнi, -
   тепер, Як "втихомирилось", ти їдеш
   туди Ясного сонцЯ заживати,
   що не дiстали руки загребущi,
   та гаєм недопаленим втiшатись.
   Ќа пожаринi хочеш подивитись,
   чи там широко розлилисЯ рiки
   вiд слiз та кровi?
   ‘ т е п а н
   ’и тепер картаєш...
   Ђ Як сама колись менi казала,
   що ти прийнЯти можеш тiльки руку,
   вiд кровi чисту?
   Ћ к с а н а
   Џравда, Я казала...
   Њи вартi одне одного. ЃоЯлись
   розливу кровi, i татар, i диби,
   i кривоприсЯги, й шпигiв московських,
   а тiльки не подумали, що буде,
   Як все утихомиритьсЯ... ‘тепане,
   дай руку!
   ‘ т е п а н
   ‘е навiщо?
   Ћ к с а н а
   ’и не хочеш?
   ‘ т е п а н
   Ќi, чом же?
   („ає руку Ћксанi)_.
   Ћ к с а н а (дивитьсЯ на свою й ‘тепанову руки)_
   Ћт, здаєтьсЯ, руки чистi,
   проте, все маритьсЯ, що їх покрила
   не кров, а так... немов Якась iржа...
   Як на старих шаблЯх буває, знаєш?
   (Џускає його руку i лЯгає знов ѓоворить повiльнiше,_
   млЯвiше, з перервами)_.
   “ батенька була така шаблюка...
   вони її закинули... ми з братом
   знайшли... в вiйну побавитись хотiли...
   не витЯгли... до пiхви прикипiла...
   заржавiла. Ћтак i ми з тобою...
   зрослись, мов шаблЯ з пiхвою... навiки...
   обоє ржавi...
   ‘ т е п а н
   ’и, Ћксано, вмiєш
   зарiзати словами без ножа.
   Ћ к с а н а
   ’а тiльки ж се Я вмiю, бiльш нiчого.
   ™о-небудь же i Я повинна вмiти...
   (ЊовчаннЯ)_.
   џк Я умру, то не бери вже вдруге
   українки, вiзьми московку лiпше...
   ‘ т е п а н
   Ћксано!
   Ћ к с а н а
   ‚сi ми рiжемо словами,
   а тут жiнки плохi, вони боЯтьсЯ...
   ‘ т е п а н (з мукою)_
   ’а пожалiй себе й мене хоч трохи!
   Ћ к с а н а
   ‡анадто Я жалiла... ‚ тiм i горе...
   џкби Я мала сили не жалiти,
   то вирвались би геть з сiї кормиги -
   i ти б ослобонивсЯ вiд iржi...
   Ђ так, вже чисто: нi собi, нi людЯм!
   ‘ т е п а н
   Ћксаночко! Џоїдем на ‚країну!
   Ќу, Я тебе прошу! ’ам батько-мати,
   родина, приЯтелi, там ти з ними
   розважишсЯ.
   Ћ к с а н а (одвертаєтьсЯ)_
   џ й в вiчi не насмiю
   їм глЯнути...
   ‘ т е п а н
   Ќу, в Љиїв подамосЯ,
   помолимось, нехай нас бог простить,
   нехай тобi здоров'Я верне!
   Ћ к с а н а
   Ќащо?
   Љому потрiбне те моє здоров'Я
   та й Я сама?
   ‘ т е п а н
   Њенi, моЯ єдина!
   џ ж так тебе люблю!
   Ћ к с а н а
   ’ обi здаєтьсЯ.
   ’и жалуєш мене, але любити...
   таки й нема за вiщо... џ тепер
   така недобра стала, вередлива...
   ‘ т е п а н
   Ќi, нi, моЯ хороша!
   Ћ к с а н а
   џ - хороша?
   •оч би й була коли Яка краса,
   то вже давно вона з обличчЯ спала...
   ‘ т е п а н (гладить її руку, низько похиливши голову)_
   ’и шарпаєш себе речами тими.
   Ќе треба стiльки говорити...
   Ћ к с а н а
   Џравда...
   ‘ т е п а н
   ’а й що картатисЯ словами, люба?
   Ќас долЯ так уже скарала тЯжко,
   що, певне, й бог простить усi грiхи.
   •то кров iз ран терЯв, а ми iз серцЯ.
   •то засланий, в тюрму замкнутий був,
   а ми несли кайдани невидимi.
   •то мав хвилини щастЯ в боротьбi,
   а нас важка, страшна душила змора,
   i нам не вдiлено було снаги
   ту змору подолати...
   Ћ к с а н а (спокiйнiше й лагiднiша, нiж досi)_
   ’ак, се правда.
   Ђле нiхто сього не зрозумiє,
   поки ми живi. Ћтже, треба вмерти.
   ’и, певне, довше проживеш, нiж Я, -
   до рук тобi свiй заповiт вiддам Я,
   а ти його передаси родинi
   i братчикам, хто ще живий лишивсЯ.
   ‘ т е п а н (з гострою тугою)_
   Ћй, краще б Я тобi таке казав!
   Ћ к с а н а (пiдводитьсЯ й прихилЯє його до себе)_
   Ќi, любий, ти на свiтi потрiбнiший,
   тобi ще є про що й про кого дбати.
   Ѓорцем не вдавсЯ ти, та пiслЯ бою
   подоланим подати пiльгу зможеш,
   Як ти не раз давав... Ќа бойовиську
   не всi ж померли, ранених багато...
   поможеш їм одужати, то, може,
   колись там... знов зiбравшисЯ до бою,
   вони тебе згадають добрим словом...
   а Як i нi - не жалуй, що помiг.

   ‘идЯть Якийсь час мовчки, обнЯвшись.

   ‘ т е п а н (пiдводитьсЯ i подає Ћксанi руку)_
   •одiм, Я заведу тебе до хати.
   Ѓач, сонце вже навзаходi.
   Ћ к с а н а
   •одiм
   (‘пираючись на руку ‘тепанову, iде до будинку._
   Ќе доходЯчи рундука, спинЯєтьсЯ i обертаєтьсЯ,_
   дивлЯчись на захiдне сонце, що вже зникає за обрiєм)_.
   „обранiч, сонечко! Iдеш на захiд...
   ’и бачиш “країну - привiтай!

   27-29.IV 1910



   ** ЉЂЊIЌЌ€‰ ѓЋ‘ЏЋ„Ђђ **

   „рама

   „Iџ—I:

   Љомандор дон ѓонзаго де Њендоза.
   „онна Ђнна.
   „он †уан*.
   „олорес.
   ‘ганарель - слуга дон †уана.
   „он Џабло де Ђльварес \ батько
   „онна Њерседес / i мати донни Ђнни.
   „онна ‘оль.
   „онна Љонсепсьйон - грандеса.
   Њарiквiта - покоївка.
   „уеньЯ донни Ђнни.
   ѓранди, грандеси, гостi, слуги.
   __
   _*’ут ужито французької, а не iспанської вимови iменнЯ "†уан",  бо  так
воно освЯчене вiковою традицiєю  у  всесвiтнiй  лiтературi.  ‡  тої  самої
причини ужито iтальЯнської форми слова "донна". (Џрим. ‹есi “країнки)._

   I

   Љладовище в ‘евiльї. Џишнi мавзолеї, бiлi постатi  смутку,  мармур  мiж
кипарисами, багато квiтiв тропiчних, Яскравих.
   Ѓiльше краси, нiж туги.
   „онна Ђнна i „олорес. Ђнна Ясно  вбрана,  з  квiткою  в  косах,  всЯ  в
золотих сiточках та  ланцюжках.  „олорес  в  глибокiй  жалобi,  стоїть  на
колiнах коло одної могили, убраної свiжими вiнками з живих квiток.

   „ о л о р е с
   (устає i втирає хустинкою очi)
   •одiм, Ђнiто!
   Ђ н н а
   (сiдає на скамницю пiд кипарисом)
   Ќi-бо ще, „олорес,
   тут гарно так.
   „ о л о р е с
   (сiдає коло Ђнни)
   Ќевже тобi принадна
   могильна сЯ краса? ’обi, щасливiй!
   Ђ н н а
   ™асливiй?..
   „ о л о р е с
   ’и ж без примусу iдеш
   за командора?
   Ђ н н а
   •то б мене примусив?
   „ о л о р е с
   ’и ж любиш нареченого свого?
   Ђ н н а
   •iба того не вартий дон ѓонзаго?
   „ о л о р е с
   џ не кажу того. Ђле ти чудно
   вiдповiдаєш, Ђнно, на питаннЯ.
   Ђ н н а
   Ѓо се такi питаннЯ незвичайнi.
   „ о л о р е с
   ’а що ж тут незвичайного? Њи, Ђнно,
   з тобою подруги щонайвiрнiшi, -

   ти можеш все менi казать по правдi.
   Ђ н н а
   ‘початку ти менi подай сей приклад.
   ’и маєш таємницi. џ не маю.
   „ о л о р е с
   џ? ’аємницi?
   Ђ н н а
   (смiючись)
   ™о? •iба не маєш?
   Ќi, не спускай очей! „ай Я поглЯну!
   (‡аглЯдає їй в очi i смiєтьсЯ).
   „ о л о р е с
   (iз слiзьми в голосi)
   Ќе муч мене, Ђнiто!
   Ђ н н а
   Ќавiть сльози?
   Ћй господи, се пассiЯ правдива!

   „олорес закриває обличчЯ руками.

   Ќу, вибач, годi!
   (Ѓере в руки срiбний медальйон,
   що висить у „олорес на чорнiм шнурочку на грудЯх).
   ™о се в тебе тута,
   в сiм медальйонi? ’ут, либонь, портрети
   твоїх покiйних батенька й матусi?
   (ђозкриває медальйона ранiше, нiж „олорес устигла
   спинити її руку).
   •то вiн такий, сей прехороший лицар?
   „ о л о р е с
   Њiй наречений.
   Ђ н н а
   џ того й не знала,
   що ти заручена! —ому ж нiколи
   тебе не бачу з ним?
   „ о л о р е с
   I не побачиш.
   Ђ н н а
   —и вiн умер?
   „ о л о р е с
   Ќi, вiн живий.
   Ђ н н а
   ‚iн зрадив?
   „ о л о р е с
   Њене не зрадив вiн нiчим.
   Ђ н н а
   (нетерплЯче)
   „оволi
   тих загадок. Ќе хочеш - не кажи.
   џ лiзти в душу силомiць не звикла.
   (•оче встати, „олорес удержує її за руку).
   „ о л о р е с
   ‘Ядь, Ђнно, сЯдь. —и ти ж того не знаєш,
   Як тЯжко зрушити великий камiнь?
   (Љладе руку до серцЯ).
   Ђ в мене ж тут лежить такий важкий
   i так давно... вiн витiснив iз серцЯ
   всi жалi, всi бажаннЯ, крiм одного...
   ’и думаєш, Я плакала по мертвiй
   своїй родинi? Ќi, моЯ Ђнiто,
   то камiнь видавив iз серцЯ сльози...
   Ђ н н а
   ’о ти давно заручена?
   „ о л о р е с
   ™е зроду.
   Ќас матерi тодi ще заручили,
   Як Я жила у маминiй надiї.
   Ђ н н а
   Ћх, Як се нерозумно!
   „ о л о р е с
   Ќi, Ђнiто.
   ‹ибонь, се волЯ неба, щоб могла Я
   його своїм по праву називати,
   хоч вiн менi i не належить.
   Ђ н н а
   •то вiн?
   џк чудно се, що Я його не знаю.
   „ о л о р е с
   ‚iн - дон †уан.
   Ђ н н а
   џкий? Ќевже отой...
   „ о л о р е с
   Ћтой! ’ой самий! Ђ Який же другий
   iз сотень тисЯчiв усiх †уанiв
   так може просто зватись "дон †уан",
   без прiзвиська, без iншої прикмети?
   Ђ н н а
   ’епер Я розумiю... ’iльки Як же?
   ‰ого вже скiльки лiт нема в ‘евiльї...
   ’аж вiн банiт? *

   _* Ѓанiт - вигнанець._

   „ о л о р е с
   џ бачила його
   остатнiй раз, Як ми були в Љадiксi,
   вiн жив тодi, ховаючись в печерах...
   жив контрабандою... а часом плавав
   з пiратами... ’одi одна циганка
   покинула свiй табiр i за море
   з ним утекла, та там десь i пропала,
   а вiн вернувсЯ i привiз в Љадiкс
   Якусь мориску*, що струїла брата
   длЯ дон †уана... Џотiм та мориска
   пiшла в черницi.

   _* Њориски - мавританцi, Якi, формально прийнЯвши  христиЯнство,  потай
сповiдували iслам._

   Ђ н н а
   ‘е неначе казка.
   „ о л о р е с
   Ћднак се щира правда.
   Ђ н н а
   Ђ за вiщо
   його банiтувано? ™ось Я чула,
   та невиразно.
   „ о л о р е с
   ‚iн, Як ще був пажем,
   то за iнфанту викликав на герець
   одного принца кровi.
   Ђ н н а
   ’а iнфанта
   його любила?
   „ о л о р е с
   ’ак говорЯть люди,
   а Я не вiрю.
   Ђ н н а
   —ому?
   „ о л о р е с
   џкби любила,
   вона б длЯ нього кинула Њадрiд
   i королiвський двiр.
   Ђ н н а
   —и се ж так легко?
   „ о л о р е с
   ‹юбовi легкого шлЯху не треба,
   адже толедська рабинiвна - вiри
   зреклась длЯ нього.
   Ђ н н а
   Џотiм що?
   „ о л о р е с
   ‚топилась.
   Ђ н н а
   Ћто, Який страшний твiй наречений!
   Ќу, правда, смак у нього не найкращий;
   циганка, бусурменка i жидiвка...
   „ о л о р е с
   ’и забуваєш про iнфанту!
   Ђ н н а
   Ќу,
   з iнфантою все невиразна справа!
   „ о л о р е с
   ‚iн, у вигнаннЯ їдучи, пiдмовив
   щонайсвЯтiшу абатису, внуку
   самого iнквiзитора.
   Ђ н н а
   Ќевже?
   „ о л о р е с
   ™е потiм абатиса та держала
   таверну длЯ контрабандистiв.
   Ђ н н а
   (смiєтьсЯ)
   ‘правдi,
   вiн не без дотепу, твiй дон †уан!..
   Ђ ти неначе горда з того всього, -

   рахуєш тих сперечниць, мов трофеї,
   що лицар твiй здобув десь на турнiрi.
   „ о л о р е с
   Ђ заздрю їм, Ђнiто, тЯжко заздрю!
   —ому Я не циганка, щоб могла
   зректисЯ волi вiльної длЯ нього?
   —ому Я не жидiвка? - Я б стоптала
   пiд ноги вiру, щоб йому служити!
   Љорона - дар малий. џкби Я мала
   родину, - Я б її не ощадила...
   Ђ н н а
   „олорес, бiйсЯ бога!
   „ ол о р е с
   Ћх, Ђнiто,
   найбiльше заздрю Я тiй абатисi!
   ‚она душi рЯтунок вiддала,
   вона зрекласЯ раю!
   (‘тискає руки Ђннi).__
   Ђнно! Ђнно!
   ’и не збагнеш сих заздрощiв нiколи!
   Ђ н н а
   џ б їм не заздрила, тобою бувши,
   нещасним тим покидькам. Ђх, прости,
   забула Я, - вiн i тебе ж покинув!
   „ о л о р е с
   Њене не кидав вiн i не покине.
   Ђ н н а
   ‡нов загадки! ’а що се ти, „олорес?
   „ о л о р е с
   •одила й Я до нього в ту печеру,
   де вiн ховавсЯ...
   Ђ н н а
   (з палкою цiкавiстю)
   Ќу? i що ж? Љажи!
   „ о л о р е с
   ‚iн був порубаний. †ону алькада
   вiн викрасти хотiв. Ђле алькад
   її убив, а дон †уана зранив...
   Ђ н н а
   ’а Як же ти дiсталасЯ до нього?
   „ о л о р е с
   ’епер Я вже й сама того не тЯмлю...
   ’о щось було, Як гарЯчковий сон...
   ѓлЯдiла Я його, носила воду
   опiвночi, i рани обмивала,
   i гоїла, i вигоїла.
   Ђ н н а
   ™о ж?
   Ћсе i все?
   „ о л о р е с
   Ћсе i все. ‚iн встав,
   а Я пiшла вiд нього знов додому.
   Ђ н н а
   ’акою ж, Як була?
   „ о л о р е с
   ’акою, Ђнно,
   Як чиста гостЯ. I ти не думай,
   що Я б йому даласЯ на пiдмову.
   Ќiколи в свiтi!
   Ђ н н а
   Ђле ж ти кохаєш
   його шалено.
   „ о л о р е с
   Ђнно, то не шал!
   ЉоханнЯ в мене в серцi, наче кров
   у чашi таємнiй свЯтого ѓралЯ.
   џ наречена, i нiхто не може
   мене сплЯмити, навiть дон †уан.
   I вiн се знає.
   Ђ н н а
   џк?
   „ о л о р е с
   „ушею чує.
   I вiн до мене має почуттЯ,
   але те почуттЯ - то не коханнЯ,
   воно не має назви... Ќа прощаннЯ
   вiн знЯв перстеника з руки моєї
   i мовив: "Џоважана сеньйорито,
   Як вам хто докорЯтиме за мене,
   скажiть, що Я ваш вiрний наречений,
   бо з iншою Я вже не обмiнЯюсь
   обручками - даю вам слово честi".
   Ђ н н а
   Љоли вiн се казав, - чи то ж не значить,

   що вiн одну тебе кохає справдi?
   „ о л о р е с
   (сумно хитає головою)
   ‘ловами серденька не одурити...
   Њене з коханим тiльки мрiЯ в'Яже.
   ’акими нареченими, Як ми,
   пригiдно бути в небi райським духам,
   а тут - Яка пекельна з того мука!
   ’обi того не зрозумiти, Ђнно, -

   тобi збуваютьсЯ всi сни, всi мрiї...
   Ђ н н а
   "‚сi сни, всi мрiї" - се вже ти занадто!
   „ о л о р е с
   —ому занадто? ™о тобi бракує?
   ‚се маєш: вроду, молодiсть, коханнЯ,
   багатство, хутко будеш мати й шану,
   належну командоровiй дружинi.
   Ђ н н а
   (засмiЯвшись, устає)
   Ќе бачу тiльки, де тут сни i мрiї.
   „ о л о р е с
   (з блiдою усмiшкою)
   ’а їх длЯ тебе мовби вже й не треба.
   Ћбидвi панни походжають мiж пам'Ятниками.
   Ђ н н а
   Љому ж таки не треба мрiй, „олорес?
   “ мене є одна - дитЯча - мрiЯ...
   ‹ибонь, вона повстала з тих казок,
   що баЯла менi, малiй, бабусЯ, -

   Я так любила їх...
   „ о л о р е с
   џка ж то мрiЯ?
   Ђ н н а
   …т, так, химери!.. ЊаритьсЯ менi
   Якась гора стрiмка та неприступна,
   на тiй горi мiцний, суворий замок,
   немов гнiздо орлине... ‚ тому замку
   принцеса молода... нiхто не може
   до неї доступитисЯ на кручу...
   ‚биваютьсЯ i лицарi, i конi,
   на гору добуваючись, i кров
   червоними стрiчками обвиває
   пiдгiр'Я...
   „ о л о р е с
   Ћт Яка жорстока мрiЯ!
   Ђ н н а
   “ мрiЯх все дозволено. Ђ потiм....
   „ол о р е с
   (переймає)
   ...Ћдин щасливий лицар злiз на гору
   i доступив руки i серцЯ панни.
   ™о ж, Ђнно, мрiЯ сЯ уже справдилась,
   бо та принцеса - то, звичайно, ти,
   убитi лицарi - то тi панове,
   що сватались до тебе нещасливо,
   а той щасливий лицар - дон ѓонзаго.
   Ђ н н а
   (смiєтьсЯ)__
   Ќi, командор мiй - то сама гора,
   а лицарЯ щасливого немає
   нiде на свiтi.
   „ о л о р е с
   ‘е, либонь, i краще,
   бо що ж ти можеш лицаревi дати
   у надгороду?
   Ђ н н а
   клЯнку лимонади
   длЯ прохолоди!
   (“риває. Iншим тоном).
   ѓлЯнь лишень, „олорес, -
   Як блимає у сiй гробницi свiтло,
   мов заслонЯє хто i вiдслонЯє...
   Ќу що, Як там хто є?
   „ о л о р е с
   ’о кажани
   навкруг лампади в'ютьсЯ.
   Ђ н н а
   џ заглЯну...
   (‡аглЯдає крiзь гратчастi дверi у гробницю,
   сiпає „олорес за рукав i показує щось. Џошепки).
   „ивись - там злодiй! џ кликну сторожу.
   (ЉидаєтьсЯ бiгти).

   ‚ ту хвилину одчинЯютьсЯ дверi.
   „олорес скрикує i млiє.

   „ о н † у а н
   (вийшовши з гробницi, до Ђнни)
   Џрошу вас, сеньйорито, не втiкайте
   i не лЯкайтесь. џ зовсiм не злодiй.
   Ђнна вертаєтьсЯ i нахилЯєтьсЯ до „олорес.
   „ о л о р е с
   (очутившись, стиснула Ђннi руку)_ _
   ‚iн, Ђнно, вiн!.. —и Я збожеволiла?
   Ђ н н а
   ‚и - дон †уан?
   „ о н † у а н
   (уклонЯючись)
   „о вашої послуги.
   „ о л о р е с
   џк ви могли сюди прибути?
   „ о н † у а н
   Љiнно,
   а потiм пiшки.
   „ о л о р е с
   Ѓоже, вiн жартує!
   ‚и ж головою важите своєю!
   „ о н † у а н
   џ комплiмент оцей уперше чую,
   що важу Я не серцем, завжди повним,
   а головою - в нiй же, сеньйорито,
   хоч, правда, є думки, та тiльки легкi.
   Ђ н н а
   Ђ що важкого єсть у вашiм серцi?
   „ о н † у а н
   Ћ сеньйорито, сеє може знати
   лиш та, що вiзьме теє серце в ручку.
   Ђ н н а
   ’о ваше серце важене не раз.
   „ о н † у а н
   ѓадаєте?
   „ о л о р е с
   •овайтесь! џк хто прийде,
   то ви пропали!
   „ о н † у а н
   џк уже тепер,
   з очей прекрасних поглЯди прийнЯвши,
   ще не пропав, то де ж моЯ погибель?
   Ђнна усмiхаєтьсЯ, „олорес спускає чорний серпанок
   собi на обличчЯ i одвертаєтьсЯ.
   Ђ н н а
   (махає на нього рукою)
   Iдiть уже назад в свою домiвку!
   „ о н † у а н
   ‘е тiльки рученька жiноча може
   так легко посилати у могилу.
   „ о л о р е с
   (знов обертаєтьсЯ до дон †уана)
   Ќевже ви мешкаєте в сьому склепi?
   „ о н † у а н
   џк вам сказати? џ тут мав прожити
   сей день i нiч - менi не треба бiльше, -

   та в сiм дворi штивнiша етикета,
   нiж при дворi кастiльськiм, отже й там Я
   нездатен був додержать церемонiй,
   то де вже тут!
   Ђ н н а
   Људи ж ви подастесЯ?
   „ о н † у а н
   џ й сам iще не знаю.
   „ о л о р е с
   „он †уане,
   тут є тайник пiд церквою, сховайтесь.
   „ о н † у а н
   ЌаврЯд чи веселiше там, нiж тут.
   „ о л о р е с
   ‚и дбаєте все про веселiсть!
   „ о н † у а н
   —ом же
   про те не дбати?
   Ђ н н а
   Ћтже Якби хто
   на маскараду кликав вас - пiшли б ви?
   „ о н † у а н
   ‡ охотою пiшов би.
   Ђ н н а
   ’о прошу вас.
   ‘ей вечiр в нашiм домi бал масковий,
   у мого батька Џабло де Ђльварес,
   остатнiй бал перед моїм весiллЯм.
   ‚сi будуть замаскованi, крiм старших,
   мене i нареченого мого.
   „ о н † у а н
   (до „олорес)
   ‚и будете на балi, сеньйорито?
   „ о л о р е с
   ‚и бачите, сеньйоре, - Я в жалобi.

   (‚iдходить набiк).__
   „ о н † у а н
   (до Ђнни)
   Ђ Я жалоби не ношу нiколи
   i з дЯкою запросини приймаю.
   (‚клонЯєтьсЯ).
   Ђ н н а
   џкий костюм ваш буде?
   „ о н † у а н
   ™е не знаю.
   Ђ н н а
   ‘е шкода. џ б хотiла вас пiзнати.
   „ о н † у а н
   Џо голосу пiзнаєте.
   Ђ н н а
   ‚и певнi,
   що Я ваш голос так запам'Ятаю?
   „ о н † у а н
   ’ак от пiзнаєте по сьому перснi.
   (Џоказує перснЯ на своєму мiзинцi).
   Ђ н н а
   ‚и завжди носите його?
   „ о н † у а н
   ’ак, завжди.
   Ђ н н а
   ‚и дуже вiрний.
   „ о н † у а н
   ’ак, Я дуже вiрний.
   „ о л о р е с
   (виходЯчи з бiчної стежки)
   џ бачу, Ђнно, дон ѓонзаго йде.
   „он †уан ховаєтьсЯ в гробницю.
   Ђнна йде назустрiч командоровi.
   Љ о м а н д о р
   (повагом наближаєтьсЯ. ‚iн не дуже молодий,
   поважний i здержаний, з великою гiднiстю носить
   свiй бiлий командорський плащ)
   ‚и тут самi? Ђ де ж дуеньї вашi?
   Ђ н н а
   ‚они зайшли до церкви, бо „олорес
   очей не любить зайвих, Як буває
   на гробi рiдних.
   Љ о м а н д о р
   (поважно кивнувши головою до „олорес)
   џ се розумiю.
   („о Ђнни).
   Ђ Я прийшов до вашої господи,
   хотiв спитати вас, в Яке убраннЯ
   ви маєте вдЯгтись длЯ сього балу.
   Ђ н н а
   “ бiле. Ђ навiщо вам се знати?
   Љ о м а н д о р
   „рiбницЯ. ’ак, маленьке мiркуваннЯ.
   Ђ н н а
   Њене пiзнаєте у кожнiй сукнi,
   бо маски Я не наложу.
   Љ о м а н д о р
   ‘е добре.
   Њенi було б неначе не до мислi,
   щоб ви надiли маску.
   Ђ н н а
   Ђ чому ж ви
   про се не мовили нi слова досi?
   Љо м а н д о р
   џ волi вашої не хтiв стiснЯти.
   „ о л о р е с
   ‘е чудно слухати, Як наречений
   боїтьсЯ положить найменший примус
   на ту, що хутко сам же вiн прив'Яже
   ще не такими путами до себе.
   Љ о м а н д о р
   Ќе Я її зв'Яжу, а бог i право.
   Ќе буду Я вiльнiший, нiж вона.
   „ о л о р е с
   —оловiки не часто так говорЯть,
   а хоч говорЯть - хто з їх слово держить?
   Љ о м а н д о р
   ’епер Я не дивую, сеньйорито,
   що ви не хтiли досi вийти замiж, -

   без певностi не варто брати шлюбу.
   Ђ н н а
   —и всi ж ту певнiсть мають?
   Љ о м а н д о р
   „онно Ђнно,
   коли б Я знав, що ви мене не певнi,
   або не певен був себе чи вас,
   Я б зараз повернув вам ваше слово,
   поки не пiзно. Ѓо Як буде дано
   велику присЯгу...
   Ђ н н а
   Ћх, се аж страшно!
   Љ о м а н д о р
   ’о не любов, що присЯги боїтьсЯ.
   ‚ам справдi страшно?
   Ђ н н а
   Ќi, се Я жартую.
   („о „олорес).__
   Ќу, Я ж тобi казала - вiн гора!
   Љ о м а н д о р
   ‡нов жарт Якийсь? ‚еселi ви сьогоднi.
   Ђ н н а
   —ому ж менi веселою не бути,
   коли Я можу так на вас впевнЯтись,
   Як на камiнну гору! Ђдже правда?
   Љ о м а н д о р
   (подає Ђннi руку, щоб вести її. Ђнна приймає)
   ’ак, донно Ђнно. џ вам докажу,
   що ви не помилЯєтесь.
   Iдуть. „олорес трохи позаду їх.
   Ђ н н а
   (несподiвано голосно до „олорес)
   Ђ знаєш,
   менi вiн здавсЯ кращим на портретi,
   нiж так.
   „олорес, ужахнувшись, мовчки дивитьсЯ на неї.
   Љ о м а н д о р
   •то?
   Ђ н н а
   Ќаречений „олорiти.
   Љ о м а н д о р
   •то ж вiн такий?
   Ђ н н а
   ‘е поки що секрет.
   ’а вiн сьогоднi буде в нас на балi.
   ‚иходЯть всi троє_._
   ‘ г а н а р е л ь
   (слуга дон †уана. “вiходить, оглЯдаючись,
   наближаєтьсЯ до гробницi)
   Ђ вийдiть, пане!
   „ о н † у а н
   (виходить)
   џк? ’о ти вже тута?
   ‘ г а н а р е л ь
   Џривiт вiд донни ‘оль. ‚она не хоче,
   щоб ви до неї йшли, - боїтьсЯ слави,

   дуеньЯ в неї зла. ‚она волiє,
   урвавшисЯ Як-небудь на часинку,
   прийти сюди сама.
   „ о н † у а н
   “же? ’ак хутко?
   ‘ г а н а р е л ь
   ‚ам наче недогода?
   „ о н † у а н
   (не слухає)
   ђоздобудь
   менi Який костюм длЯ маскаради,
   але порЯдний.
   ‘ г а н а р е л ь
   ‡вiдки ж ви дiзнались,
   що донна ‘оль на маскарадi буде
   у молодої командора? ‡начить,
   ви хочете її зустрiти там
   i взЯть сюди?
   „ о н † у а н
   (захоплений iншою думкою)
   Љого?
   ‘ г а н а р е л ь
   ’а донну ‘оль!
   Љого ж iще? •iба ми не длЯ неї
   пригналисЯ в ‘евiлью?
   „ о н † у а н
   џ не знаю.
   Џобачимо.
   ‘ г а н а р е л ь
   Ђну ж ви розминетесь,
   то що Я буду тут робити з нею?
   „ о н † у а н
   Ќiчого. ’и собi в таверну пiдеш,
   вона ж до чоловiка.
   ‘ г а н а р е л ь
   …й, мiй пане!
   џ доказав би кращого лицарства,
   Якби-то Я був пан, а ви - слуга.
   ‚иходить. „он †уан ховаєтьсЯ в мавзолей.

   II

   Ћсереднiй дворик (раtiо) в оселi сеньйора Џабло де Ђльварес,  урЯджений
на маврiтанський лад, засаджений квiтками, кущами i  невисокими  деревами,
оточений будовами з галереєю пiд аркадами, що поширена посерединi виступом
рундука i ложею (великою нiшею); покрiвлЯ галереї рiвна, з балюстрадою, Як
орiєнтальний дах, i поширена в середнiй частинi тим самим способом,  що  i
галереЯ внизу; в обидва поверхи галереї ведуть  з  дворика  осiбнi  сходи:
широкi i низькi - надiл, високi й вузенькi - нагору. „iм  i  галереЯ  Ясно
освiтленi. ‚ дворику свiтла нема. Ќа передньому планi дворика -  альтанка,
обплетена виноградом.
   „он  Џабло  i  донна  Њерседес,  батько  й  мати  Ђнни,  розмовлЯють  з
командором у дворику. ‚горi  по  галереї  походжає  скiлька  гостей  -  ще
небагато, - з ними донна Ђнна.
   Љ о м а н д о р
   „озволите менi сюди просити
   прекрасну донну Ђнну на хвилинку?
   „ о н н а Њ е р с е д е с

   Ђнiто, йди сюди! ’ут дон ѓонзаго!
   Ђ н н а
   (перехилЯєтьсЯ через балюстраду i заглЯдає вниз)
   Ђ вам сюди не ласка завiтати?
   Ђх, правда, не горi нагору йти!
   (‡бiгає, смiючись, прудко вдiл).
   „ о н н а Њ е р с е д е с

   ’и, Ђнно, надто голосно смiєшсЯ.
   „ о н Џ а б л о
   I жарти сi менi не до сподоби.
   ’и мусиш пам'Ятати...
   Љ о м а н д о р
   Ќе сварiте
   моєї нареченої за теє,
   що близький шлюб її не засмутив.
   џ звик до жартiв донни Ђнни.
   „ о н н а Њ е р с е д е с
   Џабло,
   нам слiд пiти нагору гостi бавить.
   Љ о м а н д о р
   Џрошу лишитись трошки. ‚ нас в Љастiльї
   не звичай нареченим бути вдвох.
   ’а Я не забарю вас. „онно Ђнно,
   прошу прийнЯти сю малу ознаку
   великої пошани i любовi.
   (‚иймає з-пiд плаща коштовний перловий убiр длЯ  голови  i  склонЯєтьсЯ
перед Ђнною).
   „ о н н а Њ е р с е д е с

   ™о за чудовi перли!
   „ о н Џ а б л о
   Љомандоре,
   чи не занадто дорогий дарунок?
   Љ о м а н д о р
   „лЯ донни Ђнни?!
   Ђ н н а
   Ћт ви задлЯ чого
   мене питали вранцi про убраннЯ!
   Љ о м а н д о р
   Ѓоюсь, Я, може, не зумiв добрати...
   Ђле Я думав, що Як бiле вбраннЯ,
   то бiлi перли саме...
   Ђ н н а
   „он ѓонзаго,
   ви хочете зовсiм не мати вад,
   а се вже й не гаразд, - се пригнiтає.
   „ о н н а Њ е р с е д е с

   (нишком, сiпнувши Ђнну)
   Ђнiто, схаменись! ’и ж хоч подЯкуй!
   Ђнна мовчки вклонЯєтьсЯ командоровi глибоким церемонiальним поклоном.
   Љ о м а н д о р
   (здiймає убiр над її головою)
   „озвольте, щоб Я сам поклав сi перли
   на гордовиту сю голiвку, вперше
   похилену передо мною низько.
   Ђ н н а
   (раптом випростуєтьсЯ)
   •iба iнакше ви б не досЯгли?
   Љ о м а н д о р
   (наложивши на неї убiр)
   џк бачите, досЯг.

   „ворик сповнЯєтьсЯ юрбою маскованих i  немаскованих,  розмаїто  убраних
гостей, - однi зiйшли з горiшньої галереї, а другi  увiйшли  з  надвiрньої
брами. Њежи тими, що надiйшли з брами, одна  маска  в  чорному,  широкому,
дуже фалдистому домiно, обличчЯ їй щiльно закрите маскою.

   ѓ о л о с и в ю р б i г о с т е й
   (що зiйшли з галереї)
   „е наш господар?
   „е господинi?
   „ о н Џ а б л о
   Ћсь ми, любi гостi.
   „ о н н а Њ е р с е д е с

   (до новоприбулих)
   ’аке рЯсне блискуче гроно гостей
   красить наш дiм.
   Џ i д с т а р к у в а т а г о с т Я

   (з новоприбулих до другої, давнiшої, нишком)
   ‹ибонь, вже зрахувала
   i скiльки нас, i скiльки ми коштуєм!..
   ѓ о с т Я д р у г а

   (так само до попередньої)
   Ћ, вже ж, Њерседес на рахунки бистра,
   лиш на гостиннiсть повiльнiша трохи...
   ѓ о с т Я-п а н н о ч к а
   (до Ђнни, вiтаючись)
   Ђнiто, Як же ти препишно вбрана!
   (’ихше).

   Ђ тiльки в бiлому ти заблiда.
   Ђ н н а
   Ћ, се нiчого, се тепера мода.
   (™е тихше).
   џк хочеш, Я бiлил тобi позичу,
   бо в тебе навiть i чоло червоне.
   Џ а н н о ч к а
   Ќе треба, дЯкую.
   (ЋдвертаєтьсЯ, вiдступивши, i поправлЯє маску й  волоссЯ,  щоб  закрити
лоба).
   Њ о л о д а п а н i

   (нишком до другої, показуючи очима на Ђнну)
   џкий убiр!
   „ р у г а м о л о д а п а н i
   (iронiчно)

   ’а тiльки ж i потiхи! Ѓiдна Ђнна!..
   ‘ т а р и й г i с т ь
   (до дона Џабло)
   Ђ що, дон Џабло? вже тепер нарештi

   покличе вас король до свого двору, -
   такого зЯтЯ тесть...
   „ о н Џ а б л о
   ‰ого величнiсть
   не по зЯтЯх, а по заслузi цiнить.
   ‘ т а р и й г i с т ь
   Ќа жаль, оцiнки часом довго ждати.

   „ о н Џ а б л о
   —и довго, ви сами зазнали лiпше.

   (ЏовертаєтьсЯ до iншого).

   ‚и, графе? џк Я радий! —есть Яка!

   ѓосподар, господинi, командор i гостi  йдуть  у  дiм  долiшнiм  входом.
Њаска "—орне домiно" лишаєтьсЯ в дворику, незамiтно вiдступивши в тiнь вiд
кущiв.  Ќезабаром  Ђнна  з  молодшими  дамами  з'ЯвлЯєтьсЯ  на  горiшньому
рундуцi.
   ‘луги розносЯть лимонаду та iншi холодощi.

   „ о н † у а н
   (замаскований, у маврiтанському костюмi, з гiтарою, входить з брами  на
дворик, стає проти рундука i, по короткiй прелюдiї, спiває)
   “ моїй країнi рiднiй
   єсть одна гора з кришталю,
   на горi тiй, на шпилечку,
   сЯє замок з дiамантiв.
   ‹ихо моє, Ђнно!
   I росте посеред замку
   квiтка, в пуп'Янку закрита,
   на пелюсточках у неї
   не роса, а твердi перли.
   ‹ихо моє, Ђнно!
   I на гору кришталеву
   нi стежок нема, нi сходiв,
   в дiамантовому замку
   анi брами, анi вiкон.
   ‹ихо моє, Ђнно!
   ’а комусь не треба стежки,
   анi сходiв, анi брами,
   з неба вiн злетить до квiтки,
   бо коханнЯ має крила.
   ™астЯ моє, Ђнно!
   Џiд час спiву "—орне домiно" трохи виступає з кущiв
   i прислухаєтьсЯ, пiд кiнець ховаєтьсЯ.
   Љ о м а н д о р
   (виходить на горiшнiй рундук пiд кiнець спiву)
   џкi се тута спiви, донно Ђнно?
   Ђ н н а
   џкi? Ќе знаю, певне, маврiтанськi.
   Љ о м а н д о р
   џ не про те питаю.
   Ђ н н а
   Ђ про що ж?
   (Ќе ждучи вiдповiдi, бере у слуги шклЯнку лимонади
   i спускаєтьсЯ до дон †уана).
   Ђ н н а
   (до дон †уана, подаючи лимонаду)
   Ѓажаєте прохолодитись, може?
   „ о н † у а н
   ‘пасибi, не вживаю холодощiв.
   Ђнна кидає шклЯнку в кущi.
   Љ о м а н д о р
   (надходить слiдом за Ђнною)
   ‚ам до сподоби пiснЯ, донно Ђнно?
   Ђ н н а
   Ђ вам?
   Љ о м а н д о р
   Њенi зовсiм не до сподоби.
   „ о н † у а н
   џ вам не догодив, сеньйоре? кода.
   џ думав, що зарученим то саме
   i слiд почути пiсню про коханнЯ.
   Љ о м а н д о р
   ‚ тiй вашiй пiснi приспiв недоречний.
   „ о н † у а н
   Ќа жаль, його не мiг Я проминути, -

   так вимагає маврiтанський стиль.
   Ђ н н а
   ‚и до костюма добирали пiсню?

   ‡ брами увiходить  гурт  молодiжi,  паничiв;  побачивши  Ђнну,  молодiж
оточує її.

   ѓ о л о с и з г у р т у
   Ћ донно Ђнно! донно Ђнно, просим,
   з'Явiть нам ласку! ‘е ж остатнiй вечiр
   дiвочої незв'Язаної волi!
   Ђ н н а
   Њої панове, в чiм бажаннЯ ваше?
   Ћ д и н л и ц а р
   Њи просимо, щоб ви сами вказали,
   •то має вам служить в которiм танцi.
   Ђ н н а
   ™об Я сама просила?..
   „ р у г и й л и ц а р
   Ќе просити,
   наказувати маєте! Њи будем
   рабами вашими в сей вечiр!
   Ђ н н а
   „обре,
   що хоч не довше, бо вже Я не знаю,
   що б вам на те сказали вашi дами.
   —и, може, вас вiд їх рЯтують маски?
   ’ р е т i й л и ц а р

   (скидаючи маску)
   ‚сi зорi блiднуть перед сонцем!
   Ђ н н а
   „iйсно,
   сей комплiмент не потребує маски,
   бо вiн доволi вже поважний вiком.
   ‹ицар знов надiває маску i вiдступає в гурт.
   Ђ н н а
   (до молодiжi)
   ™о ж, станьте в рЯд, Я буду призначати.
   ‚сi стають в рЯд, i дон †уан мiж ними.
   Љ о м а н д о р
   (тихо до Ђнни)
   —и се такий в ‘евiльї звичай?
   Ђ н н а
   ’ак.
   Љ о м а н д о р
   —и й Я повинен стати?
   Ђ н н а
   Ќi.
   Љомандор вiдходить.
   Џанове,
   ви вже готовi?
   („о дон †уана).
   џк же ви, поклонче
   змiнливої планети, стали в рЯд?
   •iба вам звичай дозволЯє танцi?
   „ о н † у а н
   „лЯ надзвичайної зламаю звичай.
   Ђ н н а
   ‡а се Я вам даю танець найперший.

   „он †уан вклонЯєтьсЯ по-схiдному: прикладає правицю до серцЯ, до уст  i
до чола, потiм закладає руки навхрест на грудЯх i схилЯє голову.  Џри  тих
рухах поблискує золотий перстень на мiзинцi.
   „ о н † у а н
   Ћдин?
   Ђ н н а
   Ћдин. ‚ам другого не буде.
   („о молодiжi).
   џ вас, панове, позначу рукою,
   хай всЯк свою чергу запам'Ятає.
   (видко вказує рукою на кождого панича по черзi, один панич  зостаєтьсЯ
непозначеним).
   Џ а н и ч
   Ђ Я ж? Ђ Я? Њенi ж Яка черга?
   Ћ д и н з г у р т у
   ЋстатнЯ, очевидно.
   ‘мiх. Џанич стоїть збентежений.
   Ђ н н а
   (до панича)
   Њiй сеньйоре,
   Я мусульманину дала найпершу,
   бо вiн остатнiм буде в царствi божiм,
   ви ж, Я в тiм певна, добрий католик,
   i вам не страшно буть остатнiм тута.
   Џ а н и ч
   ‘е в перший раз, що Я б хотiв буть мавром!
   „ о н † у а н
   …, не в чергу попав ваш комплiмент, -

   либонь, судивсЯ вам душi рЯтунок!
   Ђ н н а
   (плеще в долонi)
   Њої пiдданi! годi! —ас до танцю!
   (Џерша рушає нагору, за нею молодь).

   ‡  горiшнього  поверху  чутно  грiм  музики.  ЏочинаютьсЯ   танцi,   що
розпросторюютьсЯ на горiшнiй рундук i галерею. „онна  Ђнна  йде  в  першiй
парi з дон †уаном, потiм її переймають  iншi  паничi  по  черзi.  Љомандор
стоїть на розi нiшi, прихилившись до виступу стiни, i дивитьсЯ  на  танцi.
"—орне домiно" зорить здолу i непомiтно длЯ  себе  виходить  на  освiтлене
мiсце  перед  рундуком.  „он  †уан,  скiнчивши   танець,   схилЯєтьсЯ   на
балюстраду, завважає "—орне  домiно"  i  зiходить  удiл,  воно  тим  часом
поспiшно ховаєтьсЯ в тiнь.

   Њ а с к а-‘ о н Я ш н и к
   (входить збоку, переймає дон †уана i хапає його за руку)
   ’и дон †уан! џ знаю!
   „ о н † у а н
   џ хотiв би
   тебе так добре знати, гарна маско.
   Њ а с к а-‘ о н Я ш н и к
   ’и знаєш! Ќе вдавай! џ - донна ‘оль!
   (‡риває з себе маску).
   „ о н † у а н
   Џробачте. ‚ сонЯшнику справдi трудно
   впiзнати сонце.
   „ о н н а ‘ о л ь
   ’и смiєшсЯ з мене?
   ’обi ще мало глуму?
   „ о н † у а н
   „е? џкого?
   „ о н н а ‘ о л ь
   (понуро)

   џ тiльки що була на кладовищi.
   „ о н † у а н
   ‚ас бачив хто?
   „ о н н а ‘ о л ь
   ‘ього ще бракувало!
   Ќiхто, запевне.
   „ о н † у а н
   Ќу, то в чiм же дiло?
   •iба зустрiтисЯ на маскарадi
   не веселiше, нiж на кладовищi?
   „ о н н а ‘ о л ь

   (сЯгає рукою за поЯс)
   Ћ! Я забула взЯти свiй кинджал!
   „ о н † у а н
   (вклонЯючись, подає їй свiй стилет)
   Џрошу, сеньйоро.
   „ о н н а ‘ о л ь

   (вiдштовхує його руку)
   ѓеть!
   „ о н † у а н
   (ховає стилет)
   Ќепослiдовно.
   ™о ж вам бажано, прехороша панi?
   „ о н н а ‘ о л ь

   Ќе знаєте?
   „ о н † у а н
   Ќi, далебi, не знаю.
   „ о н н а ‘ о л ь

   ‚и пам'Ятаєте, що ви писали?
   „ о н † у а н
   џ вам писав: "Џокиньте чоловiка,
   Як вiн вам осоружний, i втiкайте".
   „ о н н а ‘ о л ь

   ‡ ким?
   „ о н † уа н
   Ђ конечне треба з кимсь?
   •оч i зо мною. Њожу вас провести.
   „ о н н а ‘ о л ь

   Људи?
   „ о н † у а н
   ‚ Љадiкс.
   „ о н н а ‘ о л ь

   Ќавiщо?
   „ о н † у а н
   џк навiщо?
   •iба на волю вирватись - то мало?
   „ о н н а ‘ о л ь
   ’о ви мене просили на стрiваннЯ,
   щоб се сказати?
   „ о н † у а н
   Ђ длЯ чого ви
   на те стрiваннЯ йшли? —и ви хотiли
   пiдсолодити трохи гiрку страву
   подружнiх обов'Язкiв? ‚ибачайте,
   Я солодощiв готувать не вчивсЯ. |
   „ о н н а ‘ о л ь

   (подаєтьсЯ до сходiв на рундук)
   ‚и ще менi заплатите за се!
   "— о р н е д о м i н о"
   (виходЯчи на свiтло i переймаючи донну ‘оль.
   Ќенатурально змiненим голосом)
   ’вiй муж тобi дозволить плату взЯти?

   „онна ‘оль миттю вибiгає геть за браму.
   "—орне домiно" хоче сховатись у тiнь,

   дон †уан заступає йому дорогу.

   „ о н † у а н
   ’и хто, жалобна маско?
   "— о р н е д о м i н о"
   ’iнь твоЯ!

   ‘притно втiкає вiд дон †уана, ховаючись поза кущами, забiгає в альтанку
i там прищулюєтьсЯ. „он †уан, втерЯвши "—орне домiно" з очей, подаєтьсЯ  в
iнший  бiк,  шукаючи  його.  Ќа  горiшньому  рундуцi  донна  Ђнна   танцює
сегедильї.

   Ћ д и н л и ц а р

   (коли Ђнна скiнчила танець)
   Ћсе ж ви танцювали, донно Ђнно,
   по наших всiх серцЯх.

   Ђ н н а
   Ќевже? ‡давалось
   менi, що Я танцюю по помостi.
   —и се у вас такi твердi серцЯ?
   „ р у г и й л и ц а р

   (пiдходить до Ђнни i вклонЯєтьсЯ, запрошуючи до танцю)
   ’епер моЯ черга.
   Ђ н н а
   (складає долонi)
   ‘еньйоре, пробi!
   „ р у г и й л и ц а р

   џ пiдожду. Ђле черга за мною?
   Ђ н н а
   ‡вичайно.
   (‚стає  i,  замiшавшись  межи  гостЯми,  зникає,  потiм  з'ЯвлЯєтьсЯ  в
дворику, вийшовши долiшнiми сходами).

   „онна Ђнна надходигь до альтанки. "—орне домiно" вибiгає звiдти швидко,
але без шелесту, i ховаєтьсЯ в кущах. Ђнна падає  в  знесиллi  на  широкий
ослiн в альтанцi.

   „ о н † у а н
   (наближаєтьсЯ до неї)
   ‘е ви тут? ‚ибачайте, вам недобре?
   Ђ н н а
   (сiла рiвнiше)
   Ќi, просто втомлена.
   „ о н † у а н
   Iти на гору?
   Ђ н н а
   џк?.. Ђ!.. Њiж iншим, Я найбiльш втомилась
   вiд безконечних дотепiв сей вечiр.
   „ о н † у а н
   џ в думцi мав не дотеп.
   Ђ н н а
   ™о ж iнакше?
   „ о н † у а н
   џ думав: що могло примусить вас
   нагiрної в'Язницi домагатись?
   Ђ н н а
   ‚'Язницi? џ гадаю, просто замку,
   а замки завжди на горi стоЯть,
   бо так величнiше i неприступнiш.
   „ о н † у а н
   џ дуже поважаю неприступнiсть,
   Як їй пiдвалиною не камiннЯ,
   а щось живе.
   Ђ н н а
   ‘тоЯти на живому
   нiщо не може, бо схибнетьсЯ хутко.
   „лЯ гордої i владної душi
   життЯ i волЯ - на горi високiй.
   „он † у а н
   Ќi, донно Ђнно, там немає волi.
   ‡ нагiрного шпилЯ людинi видко
   простори вiльнi, та вона сама
   прикована до площинки малої,
   бо леда крок - i зiрветьсЯ в безодню.
   Ђ н н а
   (в задумi)
   ’о де ж є в свiтi таЯ справжнЯ волЯ?..
   Ќевже вона в такiм життi, Як ваше?
   Ђдже мiж людьми ви, мов дикий звiр
   межи мисливцЯми на полюваннi, -

   лиш маска вас боронить.
   „ о н † у а н
   ЏолюваннЯ
   взаємне межи нами. ™о ж до маски -
   се тiльки хитрощi мисливськi. ‡араз
   її не буде.
   (‘кидає маску i сiдає коло Ђнни).
   ‚iрте, донно Ђнно:
   той тiльки вiльний вiд громадських пут,
   кого громада кине геть вiд себе,
   а Я її до того сам примусив.
   ‚и бачили такого, хто, йдучи
   за щирим голосом свойого серцЯ,
   нiколи б не питав: "™о скажуть люди?"
   „ивiтьсЯ, - Я такий. I тим сей свiт

   не був менi темницею нiколи.
   ‹егенькою фелюкою злiтав Я
   простор морей, Як перелiтна птицЯ,
   пiзнав красу далеких берегiв
   i краю ще не знаного принаду.
   Џри свiтлi волi всi краї хорошi,
   всi води гiднi вiдбивати небо,
   усi гаї подiбнi до едему!
   Ђ н н а
   (стиха)
   ’ак... се життЯ!
   Џауза.

   Ќагорi знов музика й танцi.

   „ о н † у а н
   џк дивно! знов музика.
   Ђ н н а
   ™о ж дивного?
   „ о н † у а н
   —ому, коли вмирає
   старе i горем бите, всi ридають?
   Ђ тут - ховають волю молоду,
   i всi танцюють...
   Ђ н н а
   Ђле й ви,сеньйоре,
   теж танцювали.
   „ о н † у а н
   0, Якби ви знали,
   що думав Я тодi!
   Ђ н н а
   Ђ що?
   „ о н † у а н
   џ думав:
   "Љоли б, не випускаючи з обiймiв,
   її помчати просто на конЯ
   та й до Љадiкса!"
   Ђ н н а
   (встає)
   —и не забагато
   ви дозволЯєте собi, сеньйоре?
   „ о н † у а н
   Ћх, донно Ђнно, та невже потрiбнi
   i вам отi мiзернi огорожi,
   що нiбито оборонЯти мають
   жiночу гiднiсть? џ ж бо силомiць
   не посЯгну на вашу честь, не бiйтесь.
   †iнкам не тим страшний Я.
   Ђ н н а
   (знов сiдає)
   „он †уане,
   Я не боюсЯ вас.
   „ о н † у а н
   џ вперве чую
   такi слова з жiночих уст! —и, може,
   ви тим собi додаєте одваги?
   Ђ н н а
   Ћдвага ще не зрадила мене
   в життi нi разу.
   „ о н † у а н
   ‚и й тепер в нiй певнi?
   Ђ н н а
   —ому ж би нi?
   „ о н † у а н
   ‘кажiть менi по правдi,
   чи ви зазнали волi хоч на мить?
   Ђ н н а
   “ снi.
   „ о н † у а н
   I в мрiї?
   Ђ н н а
   ’ак, i в мрiї теж.
   „он † у а н
   ’о що ж вам не дає ту горду мрiю
   життЯм зробити? ’iльки за порiг
   переступiть - i цiлий свiт широкий
   одкриєтьсЯ длЯ вас! џ вам готовий
   i в щастi i в нещастi помагати,
   хоч би вiд мене серце ви замкнули.
   „лЯ мене найдорожче - врЯтувати
   вам гордий, вiльний дух! Ћ донно Ђнно,
   Я вас шукав так довго!
   Ђ н н а
   ‚и шукали?
   ’а ви ж мене зовсiм не знали досi!
   .„ о н † у а н
   Ќе знав Я тiльки вашого iменнЯ,
   не знав обличчЯ, але Я шукав
   у кожному жiночому обличчi
   хоч вiдблиска того Ясного сЯйва,
   що променiє в ваших гордих очах.
   Љоли ми двоє рiзно розiйдемось,
   то в божiм творивi немає глузду!
   Ђ н н а
   ‘тривайте. Ќе тьмарiть менi думок
   речами запальними. Ќе бракує
   менi одваги йти в широкий свiт.
   „ о н † у а н
   (встає i простЯгає їй руку)
   •одiм!
   Ђ н н а
   ™е нi. Ћдваги тут не досить.
   „ о н † у а н
   ’а що ж вас не пускає?.‘iї перли?
   —и та обручка, може?
   Ђ н н а
   ‘е? Ќайменше!
   (‡дiймає перловий убiр з голови i кладе на ослонi, а  обручку,  знЯвши,
держить на простЯгненiй долонi).
   Ћсь покладiть сюди i ваш перстеник.
   „ о н † у а н
   Ќавiщо вiн вам?
   Ђ н н а
   Ќе бiйтесь, не надiну.
   ‚ ѓвадалквiвiр Я хочу їх закинуть,
   Як будемо переїздити мiст.
   „ о н † у а н
   Ќi, сього перснЯ Я не можу дати.
   Џросiть, що хочете...
   Ђ н н а
   Џросити вас
   Я не збиралась нi про що. џ хтiла
   лиш перевiрити, чи справдi є
   на свiтi хоч одна людина вiльна,
   чи то все тiльки "маврiтанський стиль",
   i ви самi за ту хвалену волю
   не вiддасте й тоненької каблучки.
   „ о н † у а н
   Ђ все життЯ вiддам!
   Ђн н а
   (знов простЯгає руку)
   Ћбручку!
   „ о н † у а н
   Ђнно!
   Ћбручка та не є любовi знак.
   Ђ н н а
   Ђ що ж? кiльце з кайданiв? „он †уане,
   I вам не сором в тому признаватись?
   „ о н † у а н
   џ слово честi дав її носити.
   Ђ н н а
   Ђх, слово честi?
   (‚стає).
   „Якую, сеньйоре,
   що ви менi те слово нагадали.
   (Ќадiває знову убiр i свою обручку i хоче вiдiйти).
   „ о н † у а н
   (падає на колiна)
   џ вас благаю, донно Ђнно!
   Ђ н н а
   (з гнiвним рухом)
   ѓодi!
   „оволi вже комедiї! ‚ставайте!
   (ЋбертаєтьсЯ i бачить командора, що наближаєтьсЯ вiд дому до альтанки).
   Џрошу вас, дон ѓонзаго, проведiть
   мене нагору знову.
   Љ о м а н д о р
   „онно Ђнно,
   скажiть менi того сеньйора йменнЯ.
   Ђ н н а
   ’ой лицар - наречений „олорiти.
   Iнакше вiн не смiє називатись.
   „ о н † у а н
   “ мене єсть iменнЯ - дон †уан.
   ‘е йменнЯ всiй Iспанiї вiдоме!
   Љ о м а н д о р
   ‚и той банiт, кого король позбавив
   i честi, й привiлеїв? џк ви смiли
   в сей чесний дiм з'Явитись?
   „ о н † у а н
   Џривiлеї
   король дає, король i взЯти може.
   Ђ честь моЯ, так само, Як i шпага,
   менi належать - їх нiхто не зломить!
   —и хочете попробувати, може?
   (‚ихоплює шпагу i стає в позицiю до поєдинку).
   Љ о м а н д о р
   (закладає руки навхрест)
   ‡ банiтами ставать до поєдинку
   не личить командоровi.
   („о Ђнни).
   •одiм.
   (Ѓере Ђнну пiд руку i рушає, обернувшись плечима до дон †уана).

   „он †уан кидаєтьсЯ за командором услiд i хоче проткнути його шпагою.  ‡
тiнi виринає "—орне домiно" i хапає дон †уана за руку обома руками.

   "— о р н е д о м i н о"
   (незмiненим голосом, так що можна пiзнати голос „олорес)
   Ќемає честi нападати ззаду!

   Ђнна оглЯдаєтьсЯ. „он †уан i „олорес вибiгають за браму.
   Љ о м а н д о р
   Ќе оглЯдайтесь.
   Ђ н н а
   ‚же нема нiкого.
   Љ о м а н д о р
   (випускає Ђннину руку i змiнЯє спокiйний тон на грiзний)
   ‚iн Як сюди дiставсЯ, донно Ђнно?
   Ђ н н а
   Љажу ж вам, Як „олорес наречений.
   Љ о м а н д о р
   —ого ж було стоЯти на колiнах?
   Ђ н н а
   Љому?
   Љ о м а н до р
   ’а вже ж йому тут перед вами!
   Ђ н н а
   Ќе навпаки? Ќу, то про що ж розмова?
   Љ о м а н д о р
   I ви могли дозволити...
   Ђ н н а
   Њiй боже!
   •то ж дозволу на сiї речi просить?
   ‘е, може, та кастiльська етикета
   наказує звертатисЯ до дами:
   "„озвольте, панi, стати на колiна".
   “ нас за сеє кожна осмiЯла б.
   Љ о м а н д о р
   џк ви привикли все збувати смiхом!
   Ђ н н а
   ’а змилуйтесь! Якби Я кожен раз,
   вiдкоша даючи, лила ще сльози,
   то в мене б очi вилинЯли досi!
   Ќевже б вам справдi так сього хотiлось?
   ‚ам дивно се, що Я за ним услiд
   не простЯгаю рук, не плачу гiрко,
   не сповiдаюсЯ тут перед вами
   в злочинному коханнi, що мов бурЯ
   налинуло на серце безборонне?
   Ѓула б Я мов Iзольда в тiм романi,
   та шкода, Я до того не в настрою, -

   Якраз охоту маю.до фанданга!
   Ћ! чую, саме грають... lа-lа-lа!..
   •одiм, дон ѓонзаго! Я полину,
   Як бiла хвилЯ, у хибкий танець,
   а ви спокiйно станете, мов камiнь.
   Ѓо знає камiнь, що танок свавiльний
   скiнчить навiки хвилЯ - коло нього.

   Љомандор веде Ђнну попiд руку нагору, де танцюють.

   III

   Џечера на березi морЯ в околицi Љадiкса. „он †уан сидить
   на каменi i точить свою шпагу. ‘ганарель стоїть коло нього.

   ‘ г а н а р е л ь
   Ќавiщо ви все точите ту шпагу?
   „ о н † у а н
   ’ак, звичка.
   ‘ г а н а р е л ь
   ‚и ж тепер на поєдинки
   вже не виходите.
   „ о н † у а н
   Ќе маю з ким.
   ‘ г а н а р е л ь
   •iба людей не стало?
   „ о н † у а н
   ‚сi тi люди
   не вартi сеї шпаги.
   ‘ г а н а р е л ь
   Њоже, й шпага
   когось не варта?
   „ о н † у а н
   (грiзно)

   ’и!!
   ‘ г а н а рель
   Џробачте, пане,
   то жарт безглуздий. џ вже й сам не тЯмлю,
   де в мене тiї дурощi берутьсЯ, -

   от наче щось сiпне!
   „ о н † у а н
   Iди! Ќе застуй!

   ‘ганарель, посмiхнувшись, виходить.

   („он †уан далi точить шпагу).
   …т, знову пощербив! ѓеть, на зламаннЯ!
   (Љидає шпагу).
   ‘ г а н а р е л ь
   (вбiгає, швидко i нишком)
   Њiй пане, утiкаймо!
   „ о н † у а н
   ™е чого?
   ‘ г а н а р е л ь
   Ќас викрито. џ бачив: недалечке
   чернець Якийсь блукає.
   „ о н † у а н
   Ќу то що?
   ‘ г а н а р е л ь
   ‘е шпиг вiд iнквiзицiї, напевне,
   а може, й кат з отруєним стилетом.
   „ о н † у а н
   пигiв Я не боюсЯ - звик до них,
   а шпага в мене довша вiд стилета.
   ‚еди ченцЯ, коротша буде справа.
   ‘кажи йому, що сповiдi бажає
   всесвiтнiй грiшник дон †уан.
   ‘ г а н а р е л ь
   ѓаразд.
   ‚и не дитина, Я при вас не нЯнька.

   ‚иходить i незабаром приводить в печеру  ченцЯ,  невисокого  на  зрiст,
тонкого, в одежi "невидимок" - в чорнiй вiдлозi (каптурi), що закриває все
обличчЯ, тiльки, длЯ очей у нiй прорiзанi дiрки.

   „он †у а н
   (встає назустрiч iз шпагою в руках)
   Њiй отче, або, може, краще - брате,
   чому завдЯчую такi свЯтiї
   одвiдини?

   —ернець робить рукою знак, щоб ‘ганарель вийшов.

   ’и вийди, ‘ганарелю.
   (Ѓачачи, що ‘ганарель не спiшитьсЯ, пошепки до нього).
   ЏоглЯнь, в ченцЯ рука жiноча.
   ‘ г а н а р е л ь
   ™об їх!
   (Њахнувши рукою, виходить),

   „он †уан кладе шпагу на камiнь. ‡-пiд одкинутої вiдлоги
   раптом виступає обличчЯ „олорес.

   „ о н † у а н
   „олорес?! ‚и? i знов у сiй печерi...
   „ о л о р е с
   џ знов прийшла порЯтувати вас.
   „ о н † у а н
   ЏорЯтувати? •то ж се вам сказав,
   що нiбито менi рЯтунку треба?
   „ о л о р е с
   ‘ама Я знала се.
   „ о н † у а н
   џ ж не слабий,
   Як бачите, - веселий, вiльний, дужий.
   „ о л о р е с
   ‚и хочете, щоб вам здавалось так.
   „ о н † у а н
   (на мить замислюєтьсЯ,  але  хутко  пiдводить  голову  рiзким,  упертим
рухом)
   џ бачу, сеньйорито, ваша одiж
   настроїла вас на чернечий лад.
   Ђле Я вам не буду сповiдатись, -

   мої грiхи не длЯ панЯнських слухiв.

   „олорес мовчки виймає два сувої пергаменту i подає їх дон †уановi.

   Ќi, вибачте, „олорес! џ не хтiв
   зневажить вас, менi було б се прикро.
   ™о ви менi принесли?
   „ о л о р е с
   Џрочитайте.
   „ о н † у а н
   (швидко переглЯдає пергаменти)
   „екрет вiд королЯ... i папська булла...*
   Њенi прощаютьсЯ усi злочини
   i всi грiхи... —ому? ‡ Якої речi?..
   I Як до вас дiстались сi папери?

   _*  Ѓулла  -  грамота,  постанова  або  розпорЯдженнЯ  папи  римського,
скрiпленi печаткою._

   „ол о р е с
   (спустивши очi)
   ‚и не догадуєтесь?
   „ о н † у а н
   Ћ „олорес!
   џ розумiю. ‡нов ви наложили
   на мене довг Якийсь. ’а вам вiдомо,
   що Я привик свої довги платити.
   „ о л о р е с
   џ не прийшла сюди з вас плату править.
   „ о н † у а н
   џ вiрю вам. Ђле Я не банкрот.
   Љолись Я вам заставу дав - обручку,
   тепер готовий виплатить весь довг.
   “же ж Я не банiт, а гранд iспанський,
   i вам не сором буде стать до шлюбу
   зо мною.
   „ о л о р е с
   (iз стогоном)
   Ѓоже! „iво пресвЯтаЯ!
   џ сподiваласЯ, що сеє буде...
   але щоб так мою остатню мрiю
   Я мусила ховати...
   (ѓолос ЇЇ перехоплює спазма стриманих слiз).
   „ о н † у а н
   џ вразив вас?
   ’а чим, „олорес?
   „ о л о р е с
   ‚и не зрозумiли?
   ѓадаєте, що Як iспанський гранд
   дочцi гiдальга кине шлюбний перстень,
   немов гаман з червiнцЯми лихварцi,
   то в нiй повинно серце розцвiсти,
   а не облитись крiв'ю?
   „ о н † у а н
   Ќi, „олорес,
   i ви ж мене повиннi зрозумiти:
   нiЯкiй дiвчинi, нiЯкiй жiнцi
   не був Я досi винен зроду!
   „ о л о р е с
   ‘правдi?
   ‚и, дон †уан, нiчим не завинили
   проти жiноцтва?
   „ о н † у а н
   Ќi. Ќiчим, нiколи.
   џ кожен раз давав їм теє все,
   що лиш вони могли змiстити: мрiю,
   коротку хвилю щастЯ i порив,
   а бiльшого з них жадна не змiщала,
   та iншiй i того було надмiру.
   „ о л о р е с
   Ђ ви самi могли змiстити бiльше?
   (Џауза).
   Џлатити вам не прийдетьсЯ сей раз.
   ‚iзьмiть назад сю золоту "заставу".
   (•оче знЯти з своєї правицi обручку).
   „он †у а н
   (вдержує її руку)
   Ќi, то належить вам з свЯтого права.
   „ о л ор е с
   џ вже сама до себе не належу.
   ‚же й се видиме тiло не моє.
   ‘ама душа у сьому тiлi - дим
   жертовного кадила, що згорає
   за вашу душу перед богом...
   „ о н † у а н
   ™о се?
   џ ваших слiв не можу зрозумiти.
   ‚и мов заколота кривава жертва,
   такi в вас очi... ‘ей декрет, сЯ булла..
   ‚и Як їх здобули? џ вас благаю,
   скажiть менi!
   „ о л о р е с
   Ќавiщо вам те знати?
   „ о н † у а н
   ™е, може, Я зречусЯ тих дарiв.
   „ о л о р е с
   ‚и їх зректись не можете, Я знаю.
   Ђ Як вони здобутi - все одно.
   Ќе перший раз за вас загине жiнка,
   Якби ж то хоч, остатнiй!
   „ о н † у а н
   Ќi, скажiть.
   Љоли не скажете, Я можу здумать,
   що спосiб добуваннЯ був ганебний,
   бо чесний покриву не потребує.
   „ о л о р е с
   "ѓанебний"... "чесний"... Як тепер далеко
   вiд мене сi слова... ™о ж, Я скажу:
   Я за декрет сей тiлом заплатила.
   „ о н † у а н
   џк?..
   „ о л о р е с
   џ не можу довше поЯснЯти.
   ‚и знаєте всi норови двiрськi, -

   там платитьсЯ за все коли не злотом,
   то...
   „ о н † у а н
   Ѓоже! џк же страшно се, „олорес!
   „ о л о р е с
   ‚ам страшно? џ сього не сподiвалась.
   „ о н † у а н
   Ђ вам?
   „ о л о р е с
   џ вже нiчого не боюсЯ.
   —ого менi жахатисЯ про тiло,
   коли не побоЯлась Я i душу
   вiддати, щоб за буллу заплатити?
   „ о н † у а н
   ’а хто ж душею платить?
   „ о л о р е с
   ‚сi жiнки,
   коли вони кохають. џ щаслива,
   що Я душею викуплЯю душу,
   не кожна жiнка має сеє щастЯ.
   ‘вЯтий отець вам душу визволЯє
   вiд кар пекельних через те, що Я
   взЯла на себе каЯтьсЯ довiчно
   за вашi всi грiхи. ‚ монастирi
   з уставом найсуворiшим Я буду
   черницею. Ћбiтницю мовчаннЯ,
   i посту, й бичуваннЯ дам Я богу.
   ‡ректисЯ маю Я всього, †уане,
   i навiть - мрiй i спогадiв про вас!
   ‹иш пам'Ятать про вашу душу буду,
   а власну душу занедбаю. Џiде
   моЯ душа за вас на вiчнi муки.
   Џрощайте.
   „он †уан стоїть мовчки, приголомшений.
   („олорес рушає, але зараз зупинЯєтьсЯ).
   Ќi, ще раз! Ћстатнiй раз
   Я подивлюсЯ ще на сiї очi!
   Ѓо вже ж вони менi свiтить не будуть
   в могильнiй тьмi того, що буде зватись
   моїм життЯм... ‚iзьмiте ваш портрет.
   (‡дiймає з себе медальйон i кладе на камiнь).
   џ маю пам'Ятать про вашу душу,
   бiльш нi про що.
   „ о н † у а н
   Ђле Якби Я вам
   сказав, що мить єдина щастЯ з вами
   тут, на землi, дорожча задлЯ мене,
   нiж вiчний рай без вас на небесах?
   „ о л о р е с
   (екстатичне, Як мученицЯ на тортурах)
   џ не прошу мене не спокушати!
   ‘ей пiвобман... коли б вiн мiг до краю
   се серце сторожкеє одурити!
   ‘вЯтаЯ дiво! дай менi принести
   за нього й сюю жертву!.. Ћ †уане,
   кажiть менi, кажiть слова коханнЯ!
   Ќе бiйтесЯ, щоб Я їх прийнЯла.
   Ћсь вам обручка ваша.
   (‡дiймає i хоче подати дон †уановi обручку,
   але рука знесилено падає, обручка котитьсЯ додолу).
   „ о н † у а н
   (пiдiймає обручку i надiває знову на руку „олорес)
   Ќi, нiколи
   Я не вiзьму її. Ќосiть її
   або мадоннi дайте на офiру,
   Як хочете. Ќа сю обручку можна
   дивитисЯ черницi. ‘Я обручка
   не збудить грiшних спогадiв.
   „ о л о р е с
   (тихо)
   ‘е правда.
   „ о н † у а н
   Ђ вашої Я не вiддам нiкому
   довiку.
   „ о л о р е с
   Ќащо вам її носити?
   „ о н † у а н
   „уша свої потреби має й звички,
   так само, Як i тiло. џ хотiв би,
   щоб ви без зайвих слiв се зрозумiли.
   „ о л о р е с
   Џора вже йти менi... џ вам прощаю
   за все, що ви...
   „ о н † у а н
   ‘пинiтьсЯ! Ќе тьмарiть
   Ясного спогаду, про сю хвилину!
   ‡а що прощати? џ ж тепера бачу,
   що Я i вам не завинив нiчого.
   Ђдже ви через мене досЯгли
   високого, пречистого верхiв'Я!
   Ќевже мене за се прощати треба?
   Ћ нi, либонь, ви в словi помилились!
   “ серцi сторожкiм такеє слово
   вродитись не могло. ‚ам не потрiбнi
   такi слова, коли ви стали вище
   вiд ганьби й честi. Џравда ж так, „олорес?
   „ о л о р е с
   ‡даєтьсЯ, слiв нiЯких бiльш не треба.
   (•оче йти).
   „ о н † у а н
   ‘тривайте ще, „олорес... ‚и в Њадрiдi
   одвiдали сеньйору де Њендоза?
   „ о л о р е с
   (спинЯєтьсЯ)

   ‚и... ви... мене питаєте про неї?
   „ о н † у а н
   џ бачу, рано вам ще в монастир.
   „ о л о р е с
   (перемагає себе)
   џ бачила її.
   „ о н † у а н
   ‚она щаслива?
   „ о л о р е с
   ‡даєтьсЯ, Я щасливiша вiд неї.
   „он †у а н
   ‚она про мене не забула?
   „ о л о р е с
   Ќi.
   „ о н † у а н
   Џочiм ви знаєте?
   „ о л о р е с
   џ серцем чую.
   „ о н † у а н
   ‘е все, що хтiв Я знати.
   „ о л о р е с
   џ вже йду.
   „ о н † у а н
   ‚и не питаєте мене, навiщо
   менi се треба знати?
   „ о л о р е с
   Ќе питаю.
   „ о н † у а н
   I вам не тЯжко се?
   „ о л о р е с
   џ не шукала
   нiколи стежки легкої. Џрощайте.
   „ о н † у а н
   Џрощайте. џ нiколи вас не зраджу.
   „олорес закриває  раптом  обличчЯ  вiдлогою  i  виходить  з  печери  не
оглЯдаючись.

   ‘ганарель увiходить i докiрливо дивитьсЯ на дон †уана.
   „ о н † у а н
   (скорiш до себе, нiж до слуги)
   џку Я гарну вигартував душу!
   ‘ г а н а р е л ь
   —ию? ‘вою?
   „ о н † у а н
   “щипливе питаннЯ,
   хоч несвiдоме!
   ‘ г а н а р е л ь
   „умаєте, пане?
   „ о н † у а н
   Ђ ти що думаєш?
   ‘ г а н а р е л ь
   ™о Я видав вас
   ковадлом i клевцем, а ще нiколи
   не бачив ковалем.
   „ о н † у а н
   ’о ще побачиш.
   ‘ г а н а р е л ь
   кода! пропало вже!
   „ о н † у а н
   ™о? де пропало?
   ‘ г а н а р е л ь
   Џiшла в черницi ваша долЯ, пане.
   „ о н † у а н
   ’о ти пiдслухував?
   ‘ г а н а р е л ь
   Ђ ви й не знали?
   •то має слуги, той повинен звикнуть,
   що має повсЯкчас конфесьйонал.
   „ о н † у а н
   Ђле щоб так нахабно признаватись!..
   ‘ г а н а р е л ь
   ’о треба буть слугою дон †уана.
   Њiй пан вiдомий щирiстю своєю.
   „ о н † у а н
   Ќу, не плещи!.. ’о тiнь моЯ пiшла,
   зовсiм не долЯ. „олЯ жде в Њадрiдi.
   ‘iдлай лиш коней. Њи тепер поїдем
   ту долю добувати. видше! Њиттю!
   ‘ганарель виходить. „он †уан бере шпагу до рук i проводить
   рукою по лезi, пробуючи її гострiсть, при тому всмiхаєтьсЯ.

   IV

   ЋселЯ командорова в Њадрiдi. ЋпочивальнЯ донни Ђнни, велика, пишно, але
в темних тонах убрана кiмната. ‚исокi, вузькi вiкна  з  балконами  сЯгають
сливе до пiдлоги, жалюзi на них закритi.  „онна  Ђнна  у  сивiй  з  чорним
пiвжалобнiй сукнi сидить

   при столику, перебирає у скриньцi коштовнi покраси  i  примiрЯє  їх  до
себе, дивлЯчись у свiчадо.
   Љ о м а н д о р
   (увiходить)

   —ого се ви вбираєтесь?
   Ђ н н а
   Ќа завтра
   покраси вибираю. ‡автра хочу
   пiти на бiй бикiв.
   Љ о м а н д о р
   “ пiвжалобi?!
   Ђ н н а
   (з досадою вiдсуває покраси)
   Ћх, тi жалоби! i коли їм край?
   Љ о м а н д о р
   (спокiйно)
   ‘Я має вiсiм день iще тривати.
   Џо дЯдьковi вона не дуже довга.
   Ђ н н а
   Ќайцiкавiше те, що Я i в вiчi
   не бачила нiколи того дЯдька.
   Љ о м а н до р
   ’о справи не змiнЯє. ‚и тепер
   належите до дому де Њендозiв,
   тож вам годитьсЯ шанувати пам'Ять
   всiх своЯкiв.
   Ђ н н а
   Џродовж їм, боже, вiку!
   Ѓо се тепер по дЯдьковi жалоба,
   а то була по тiтцi, перед нею ж -
   коли б не помилитись! - брат у третiх
   чи небiж у четвертих нам помер...
   Љ о м а н д о р
   Ќа кого ви розсердились?
   Ђ н н а
   џ тiльки
   хотiла пригадати, скiльки днiв
   Я не була в жалобi з того часу,
   Як з вами одружилась.
   Љ о м а н д о р
   –iлий мiсЯць.
   Ђ н н а
   (iронiчно)
   Ђх, цiлий мiсЯць? ‘е багато, справдiї
   Љ о м а н д о р
   Ќе розумiю вашої досади.
   Ќевже-таки длЯ марної розваги
   ладнi ви занедбати всi почеснi
   звичаї давнi?
   Ђ н н а
   (встає)

   ™о се за слова?
   џ не додержую звичаїв чесних?
   Љоли Я що ганебного вчинила?
   Љ о м а н д о р
   Џро щось ганебне й мови буть не може,
   але длЯ нас i збоченнЯ найменше
   було б ступнем до прiрви. Ќе забудьте,
   що командорський плащ менi дiставсЯ
   не просьбами, не грiшми, не насильством,
   але чеснотою. ‡ нас, де Њендозiв,
   були здавен всi лицарi без страху,
   всi дами без догани. —и ж подоба,
   щоб саме вас юрба могла огудить,
   коли ви завтра...
   Ђ н н а
   (роздражнено)
   џ не йду нiкуди.
   Љ о м а н д о р
   ‡овсiм нема потреби замикатись.
   Њи завтра маємо пiти до церкви.
   Ђ н н а
   џ не збираласЯ до церкви завтра.
   Љ о м а н д о р
   Ђ все-таки ми мусимо пiти, -

   казати казань має фра Iньїго.
   Ђ н н а
   ‘е найнуднiший в свiтi проповiдник!
   Љ о м а н д о р
   џ з вами згоджуюсь. ’а королева
   злюбила тi казаннЯ. Ћтже, ходить
   i цiлий двiр на них. Љоли не буде
   з усiх грандес лиш вас, то се помiтЯть.
   Ђнна мовчки зiтхає.
   (Љомандор виймає з кишенi молитовнi чiтки з димчастого кришталю).
   џ вам купив чiтки до пiвжалоби,
   а трохи згодом справлю з аметисту.
   Ђ н н а
   (бере чiтки)
   ‘пасибi, тiльки нащо се?
   Љ о м а н д о р
   ‚ам треба
   пишнотою всiх дам переважати.
   I ще, будь ласка, Як прийдем до церкви,
   не попускайте доннi Љонсепсьйон
   край королеви сiсти. ’еє мiсце
   належить вам. Џрошу вас пам'Ятати,
   що нам належить перше мiсце всюди,
   бо ми його займати можем гiдно,
   i нас нiхто не може замiнити, -

   ручить за те не тiльки честь Њендозiв,
   а й ордену мого почесний прапор.
   Љоли ж не тiльки донна Љонсепсьйон,
   а й королева схоче те забути,
   то Я не гаючись покину двiр,
   за мною рушить все моє лицарство,
   i вже тодi нехай його величнiсть
   придержує корону хоч руками,
   щоб часом не схитнулась. џ зумiю
   одважно боронити прав лицарських,
   та тiльки треба, щоб вони були
   всiм навiч безперечнi, а длЯ того
   ми мусим пильнувать не тiльки честi,
   але й вимог найменших етикети,
   щонайдрiбнiших. •ай вони здаютьсЯ
   длЯ вас нудними, марними, без глузду..
   Ђ н н а
   ’ерпливосте свЯта!
   Љ о м а н д о р
   ’ак, справдi треба
   молитись до терпливостi свЯтої,
   коли хто хоче встоЯть на верхiв'ї
   тих прав, що вимагають обов'Язкiв.
   Џрава без обов'Язкiв - то сваволЯ
   Ђнна знов зiтхає.
   ‡iтхаєте? ™о ж, вам було вiдомо,
   Якi вас тут повинностi чекають.
   ‘вiдомо ви обрали вашу долю,
   i ваше каЯттЯ прийшло запiзно.
   Ђ н н а
   (гордо)

   I в думцi Я не маю каЯттЯ.
   џ признаю вам рацiю. ‡абудьте
   мої химери - вже вони минули.
   Љ о м а н д о р
   Ћсе слова справдешньої грандеси!
   ’епер Я пiзнаю свою дружину.
   Џростiть, Я був на мить не певен вас,
   i так менi тодi самотньо стало,
   i боротьба здалась менi тЯжкою
   за той щабель, що має нас поставить
   ще вище.
   Ђ н н а
   (живо)

   ‡а Який щабель? ’аж вище
   є тiльки трон!
   Љ о м а н д о р
   ’ак, тiльки трон.
   (Џауза).
   „авно б Я
   сей план вам розказав, Якби Я бачив,
   що ви тим жити можете, чим Я.
   Ђ н н а
   Ђ ви сього не бачили?
   Љ о м а н д о р
   џ каюсь.
   Ђле тепер Я кожний крок мiй хочу
   робити з вами враз. Ќайвища скелЯ
   лише тодi вiнець почесний має,
   коли зiв'є гнiздо на нiй орлицЯ.
   Ђ н н а
   ЋрлицЯ?
   Љ о м а н д о р
   ’ак, орлицЯ тiльки може
   на гострому i гладкому шпилi
   собi тривку оселю збудувати
   i жити в нiй, не боЯчись безвiддЯ,
   нi сонцЯ стрiл, анi грiзьби перунiв.
   ‡а те їй надгорода - високостi...
   Ђ н н а
   (переймає)
   ...у чистому нагiрному повiтрi
   без пахощiв облесливих долин.
   —и так?
   Љ о м а н д о р
   ’ак. „айте руку.
   Ђнна подає руку, вiн стискає.
   I добранiч.
   Ђ н н а
   ‚и йдете?
   Љ о м а н д о р
   ’ак, на раду капiтулу*,
   Як часом запiзнюсЯ, то не ждiть.

   * Љапiтул - зiбраннЯ членiв Якогось ордену.

   (‚иходить).
   Ђнна сiдає i задумуєтьсЯ.
   “вiходить покоївка Њарiквiта.
   Ђ н н а
   ’и, Њарiквiто? „е моЯ дуеньЯ?
   Њ а р i к в i т а
   їй раптом так чогось недобре стало,
   аж мусила лЯгти. Ђле Як треба,
   то Я таки її покличу.
   Ђ н н а
   Ќi,
   нехай спочине. ‡аплети менi
   волоссЯ на нiч та й iди.
   Њ а р i к в i т а
   (заплiтаючи Ђннi коси)
   џ маю
   сеньйорi щось казати, тiльки ждала,
   щоб вийшов з дому наш сеньйор.
   Ђ н н а
   „аремне.
   џ вiд сеньйора таємниць не маю.
   Њ а р i к в i т а
   Ћ, певна рiч! Ђдже моЯ сеньйора
   зовсiм свЯта! џ саме се казала
   тому слузi, Як брала тi квiтки.
   Ђ н н а
   џкий слуга? ™о за квiтки?
   Њ а р i к в i т а
   Ќедавно
   слуга Якийсь принiс квiтки з гранати
   вiд когось длЯ сеньйори.
   Ђ н н а
   (гнiвно)
   Ѓуть не може!
   Љвiтки з гранати, кажеш? I длЯ мене?
   Њ а р i к в i т а
   Ќе знаю... ‚iн казав... ‚оно-то правда -
   зухвало трохи, бо квiтки з гранати -
   то знак жаги. ’а що Я поЯснЯю!
   Ђдже се всiм вiдомо.
   Ђ н н а
   Њарiквiто,
   Я мушу знать, вiд кого сЯ образа!
   Њ а р i к в i т а
   ‘луга iменнЯ не сказав, лиш мовив,
   квiтки тi даючи: "‘е доннi Ђннi
   вiд мавра вiрного".
   Ђнна уривчасто скрикує.
   ‘еньйора знає,
   вiд кого то?
   Ђ н н а
   (збентежена)

   Ќе треба тих квiток...
   Њ а р i к в i т а
   џ принесу, хоч покажу.
   Ђ н н а
   Ќе треба!

   Њарiквiта, не слухаючи, вибiгає i миттю вертаєтьсЯ з китицею  червоного
гранатового цвiту.
   (ЋдхилЯючи квiти рукою та одвертаючись).
   ѓеть викинь їх!
   Њ а р i к в i т а
   џ б їх собi взЯла,
   коли сеньйора їх не хоче. ’ут же
   квiтки навдивовижу...
   Ђ н н а
   ’ак... вiзьми...
   Њ а р i к в i т а
   Ћт завтра Я заквiтчаюсь!
   Ђ н н а
   Iди!
   Њ а р i к в i т а
   —и тут не треба вiдчинити вiкон?
   ‘трах душно!
   Ђ н н а
   (в задумi, безуважно)
   ‚iдчини.
   Њ а р i к в i т а
   (одчинЯючи)
   I жалюзi?
   Ђ н н а
   Ќi, може, видко з вулицi.
   Њ а р i к в i т а
   (одчинЯючи жалюзi)
   ’а де ж там!
   ’епер на вулицi зовсiм безлюдно.
   ’ут не ‘евiльЯ! Ћх, тепер в ‘евiльї
   дзвенЯть-бринЯть всi вулицi вiд спiвiв,
   повiтрЯ в'єтьсЯ в прудкiй мадриленьї!
   Ђ тут повiтрЯ кам'Яне...
   Ђ н н а
   (нервово)
   Ћй, годi!
   Њарiквiта, говорЯчи, вихилилась Iз вiкна i розглЯдаєтьсЯ на  всi  боки;
раптом робить рукою рух, наче кидаючи щось.
   (‡авваживши рух).
   ’а що ти, Њарiквiто?!
   Њ а р i к в i т а
   (невинно)
   ™о? Ќiчого.
   Ђ н н а
   ’и кинула до когось квiтку?
   Њ а р i к в i т а
   „е ж тамi
   џ нетлю проганЯла... —и сеньйора
   нiчого бiльш не потребує?
   Ђ н н а
   Ќi.
   Њ а р i к в i т а
   (кланЯєтьсЯ, присiдаючи)
   Ѓажаю гарних, гарних снiв!
   Ђ н н а
   „обранiч!
   Њарiквiта вийшла, а вийшовши, полишила в кiмнатi китицю з гранат. Ђнна,
оглЯнувшись на дверi, тремтЯчою рукою бере ту китицю i з тугою дивитьсЯ на
неї.
   (‘тиха).

   ‚iд мавра вiрного...
   „он †уан без шелесту, зручно влазить вiкном, кидаєтьсЯ на колiна  перед
Ђнною i покриває поцiлунками її одежу й руки.
   (‚пустивши китицю, в нестЯмi).
   ‚и?!
   „ о н † у а н
   џ! ваш лицар!
   ‚аш вiрний мавр!
   Ђ н н а
   (опам'Ятавшись)
   ‘еньйоре, хто дозволив?..
   „ о н † у а н
   (уставши)
   Ќавiщо сеє лицемiрство, Ђнно?
   џ ж бачив, Як ви тiльки що держали
   сю китицю.
   Ђ н н а
   ‘е трапилось випадком.
   „ о н † у а н
   ’акi випадки Я благословлЯю!
   (ЏростЯгає до Ђнни руки, вона боронитьсЯ рухом).
   Ђ н н а
   џ вас прошу, iдiть, лишiть мене!
   „ о н † у а н
   ‚и боїтесь мене?
   Ђ н н а
   џ не повинна
   приймати вас...
   „ о н † у а н
   џкi слова безсилi!
   Љолись Я не такi од вас чував!
   Ћх, Ђнно, Ђнно, де ж тi вашi гордi
   колишнi мрiї?
   Ђ н н а
   ’i дiвочi мрiї -

   то просто казка.
   „ о н † у а н
   Ђ хiба ж ми з вами
   не в казцi живемо? Ќа кладовищi,
   мiж смiхом i слiзьми, вродилась казка,
   у танцi розцвiла, зросла в розлуцi...
   Ђ н н а
   I час уже скiнчитись їй.
   „ о н † у а н
   џк саме?
   ™о вiрний лицар визволить принцесу
   з камiнної в'Язницi, i почнетьсЯ
   не казка вже, а пiснЯ щастЯ й волi?
   Ђ н н а
   (хитає головою)
   •iба не може казка тим скiнчитись,
   що лицар просто вернетьсЯ додому,
   бо вже запiзно рЯтувать принцесу?
   „ о н † у а н
   Ћ нi! такого в казцi не буває!
   ’аке траплЯєтьсЯ хiба в життi,
   та й то в нiкчемному!
   Ђ н н а
   Њенi нiчого
   од вас не треба. џ вас не прошу
   нi рЯтувать мене, нi потiшати.
   џ вам не скаржусь нi на що.
   „ о н † у а н
   Ћх, Ђнно,
   хiба Я сам не бачу?..
   (Ќiжно).
   ‘iї очi,
   колись блискучi, гордi, iскрометнi,
   тепер оправленi в жалобу темну
   i погасили всi свої вогнi.
   ‘i руки, що були мов нiжнi квiти,
   тепера стали мов слонова кiсть,
   мов руки мученицi... ‘ЯЯ постать
   була мов буйна хвилЯ, а тепера
   подiбна до тiї карiатиди,
   що держить на собi тЯгар камiнний.
   (Ѓере її за руку).
   Љохана, скинь же з себе той тЯгар!
   ђозбий камiнну одiж!
   Ђ н н а
   (в знесиллi)
   џ не можу...
   той камiнь... вiн не тiльки пригнiтає,
   вiн душу кам'Янить... се найстрашнiше.
   „ о н † у а н
   Ќi, нi! ‘е тiльки сон, камiнна змора!
   џ розбуджу тебе вогнем любовi!
   (‚iн  пориває  Ђнну  в  обiйми,  вона  схилЯєтьсЯ  йому  на   плече   i
прориваєтьсЯ риданнЯм).
   ’и плачеш? ‘iї сльози помсти просЯть!
   —утно, Як здалека забрЯжчав ключ у замку,
   потiм на сходах чутно важкi, повiльнi кроки командора.
   Ђ н н а
   ‘е похода ѓонзага! “тiкайте!
   „он † у а н
   ‚тiкати? Ќi. ’епер Я маю змогу
   йому не уступитисЯ з дороги.
   Љ о м а н д о р
   (увiходить i бачить дон †уана)
   ‚и? ’ут?
   „ о н † у а н
   џ тут, сеньйоре де Њендоза.
   Џрийшов подЯкувать за веледушнiсть,
   колись менi показану. ’епер
   Я рiвнЯ вам. ‹ибонь, се вам вiдомо?
   Љомандор мовчки добуває свою шпагу, дон †уан свою, i вступають  в  бiй.
„онна Ђнна скрикує.
   Љ о м а н д о р
   (оглЯдаючись на неї)
   џ вам наказую мовчати.
   „он †уан коле його в шию, вiн падає i вмирає.
   „ о н † у а н
   Љрай!
   (Ћбтирає шпагу плащем командоровим).
   Ђ н н а
   (до дон †уана)
   ™о ви зробили!
   „ о н † у а н
   ™о? џ подолав
   сперечника у чеснiм поєдинку.
   Ђ н н а
   ‘ього за поєдинок не признають, -

   ви будете покаранi за вбивство.
   „ о н † у а н
   Њенi се байдуже.
   Ђ н н а
   Ђле менi
   не байдуже, щоб тут мене взивали
   подвiйною вдовою
   i по коханцю!
   i по мужу,
   „ о н † у а н
   џ ж iще не був
   коханцем вашим.
   Ђ н н а
   ‘еє знаєм ми.
   ’а хто ж тому повiрить! џ не хочу
   з iменнЯм зрадницi, з печаттю ганьби
   зостатисЯ у сiм гнiздi осинiм.
   „ о н † у а н
   ‚тiкаймо вкупi!
   Ђ н н а
   ‚и ума збулисЯ?
   ‘е значить взЯти камiнь у дорогу!
   Iдiть вiд мене, бо iнакше зараз
   Я крик здiйму й скажу, що ви хотiли
   мене збезчестити, зрадецьки вбивши
   сеньйора де Њендоза.
   „ о н † у а н
   „онно Ђнно,
   ви можете сказати се?!
   Ђ н н а
   (твердо)
   ‘кажу.
   „ о н † у а н
   Ђ що, Як Я скажу, що ви були
   коханкою i спiльницею вбивства?
   Ђ н н а
   ‘е не по-лицарськи.
   „ о н † у а н
   Ђ ви, сеньйоро,
   по-Якому збираєтесь робити?
   Ђ н н а
   џ тiльки боронюсЯ. I Як ви
   от зараз пiдете iз сього дому,
   Я всiм скажу i всi тому повiрЯть,
   що тут були розбiйники, та й годi.
   „он †уан стоїть в непевностi.
   Ќу що ж? ‹ибонь, нема про що вам думать?
   „он †уан мовчки вилазить вiкном. Ђнна дивитьсЯ Якусь хвилину  в  вiкно,
ждучи, поки вiн далеко одiйде. Џотiм бере iз скриньки покраси, викидає  їх
у вiкно i здiймає голосний крик.
   ђозбiй! ђозбiй! ђЯтуйте! пробi! люди!
   Ќа крик її збiгаютьсЯ люди, вона падає, нiбито зомлiла.

   V

   Љладовище в Њадрiдi. Џам'Ятники переважно з  темного  каменю,  суворого
стилю. ‡боку - гранiтна каплицЯ стародавнього будуваннЯ.
   Ќi ростин, нi квiтiв. •олодний, сухий зимовий день.
   „онна Ђнна в глибокiй  жалобi  повагом  iде,  несучи  в  руках  срiбний
нагробний вiнець. ‡а нею йде стара дуеньЯ. Ћбидвi надходЯть до могили,  де
стоїть пам'Ятник командоровi - велика статуЯ з командорською  патерицею  в
правицi, а лiвицею оперта на меч з розгорненим над держалном меча  сувоєм.
Ђнна мовчки стає на колiна перед могилою, кладе вiнець до пiднiжжЯ  статуї
i перебирає чiтки, ворушачи устами.
   „ у е н ь Я
   (дiждавшись, поки Ђнна раз перебрала чiтка)
   џ насмiлЯюсЯ прохать сеньйору
   дозволити менi зайти на хвильку,
   зовсiм близенько, тут-таки, при брамi,
   до родички позичить рукавичок, -

   Я їх забула дома, на нещастЯ,
   а холод лютий.
   Ђ н н а
   ‘е не випадає,
   щоб Я лишилась тут на самотi.
   „ у е н ь Я
   ЊоЯ сеньйоро милостива! Џробi
   таж Я стара, гостець мене так мучить!
   ‘еньйора бачить, Як напухли руки?
   џ, далебi, вiд болю нiч не спала.
   Ђ н н а
   (глЯнувши на руки дуеньї)
   Ђ справдi, спухли. Ќу, вже добре, йдiть,
   лиш не барiтьсЯ.
   „ у е н ь Я
   Ѓуду поспiшати.
   ЊоЯ сеньйора - Янгол милосердЯ!
   (‚iдходить).
   ‹едве дуеньЯ вiдiйшла, з-за близького пам'Ятника з'ЯвлЯєтьсЯ
   дон †уан. Ђнна схоплюєтьсЯ на рiвнi ноги.
   „ о н † у а н
   Ќарештi Я вас бачу!
   Ђ н н а
   „он †уане!
   ‘е ви мою дуенью пiдкупили?
   „ о н † у а н
   Ќi, Я улучив мить. Ђ хоч би й так,
   то ви сами були б iз того виннi.
   Ђ н н а
   џ?
   „ о н † у а н
   ‚и. Ѓо хто ж примушує мене
   годинами блукать по кладовищi,
   вас виглЯдаючи? I лиш на теє,
   щоб Я мав щастЯ бачити, Як ви
   пiд охороною дуеньї тута
   читаєте нещирi молитви
   на гробi "незабутнього"...
   Ђ н н а
   (спинЯє його рухом руки)
   ‘тривайте.
   Ќiхто вас не примушує - се перше,
   а друге - молитви мої правдивi,
   бо сталась Я, хоча i мимоволi,
   причиною до смертi чоловiка,
   що поважав мене й любив.
   „ о н † у а н
   ‘еньйоро,
   поздоровлЯю! “спiхи великi!
   Ђ н н а
   ‚ чому?
   „ о н † у а н
   “ лицемiрствi.
   Ђ н н а
   џ не мушу
   такого вислухати.
   (ђаптово рушає геть).
   „ о н † у а н
   (удержуючи її за руку)
   „онно Ђнно!
   џ не пущу вас!
   Ђ н н а
   џ кричати буду.
   „ о н †у а н
   (випускає її руку)
   џ вас благаю вислухать мене.
   Ђ н н а
   џк ви покинете свiй тон вразливий,
   Я згоджуюсь. Ђле кажiть коротко,
   бо ще надiйде хто, а Я не хочу,
   щоб нас побачили удвох.
   „ о н † у а н
   „ивую,
   длЯ чого вам сi пута добровiльнi!
   џ думав - от уже розбивсЯ камiнь,
   тЯгар упав, людина ожила!
   ’а нi, ще наче ствердла та камiнна
   одежа ваша. „iм ваш - наче вежа
   пiд час облоги: дверi на замках,
   а заздрi жалюзi не пропускають
   нi променЯ, нi поглЯду. ‚сi слуги -
   суворi, збройнi, непiдкупнi...
   Ђ н н а
   ‡начить,
   були вже проби пiдкупити?
   „ о н † у а н
   Ђнно,
   хiба одчай не має прав своїх?
   Ђдже, приходЯчи до вас одкрито,
   Я чув одно: "‘еньйора не приймає".
   Ђ н н а
   Џодумайте самi: чи ж випадає,
   щоб молода вдова, та ще й в жалобi,
   приймала лицарЯ такої слави,
   Як ви, на самотi?
   „ о н † у а н
   Ћх, Ђнно, Ђнно!
   Њенi здаєтьсЯ, Я вже трачу розум!..
   ‘е ви? ‘е справдi ви?.. ’а сама врода...
   а речi, речi! •то вас їх навчив?
   •то одмiнив вам душу?
   Ђ н н а
   „он †уане,
   нiхто менi не одмiнив душi.
   ‚она була у мене зроду горда,
   такою ж i зосталась. џ тому
   замкнуласЯ в твердиню неприступну,
   щоб не посмiв нiхто сказать: "Ѓа, звiсно,
   зрадiла вдiвонька, - ввiрвавсЯ ретЯзь!"

   Ќевже ж би ви сами стерпiли сеє?
   „ о н † у а н
   •iба вже Я не маю шпаги, Ђнно?
   Ђ н н а
   ’ак що ж - ви обезлюдите Њадрiд?
   ’а чи могли б ви шпагою вiдтЯти
   всi косi поглЯди, ухмилки, шепти,
   морганнЯ, свисти i плечей стисканнЯ,
   що скрiзь мене б стрiчали й проводжали?
   „ о н † у а н
   ‚тiкаймо, Ђнно!
   Ђ н н а
   •а-ха-ха!
   „ о н † у а н
   ‚ам смiшно?
   Ђ н н а
   џкби не засмiЯлась, позiхнула б,
   а се ж хiба милiше вам?
   „ о н † у а н
   ‘еньйоро!!

   Ђ н н а
   ’а вже ж утретє чую сi слова,
   то може й надокучити.
   „ о н † у а н
   џ бачу,
   ви справдi камiнь, без душi, без серцЯ.
   Ђ н н а
   •оч не без розуму - ви признаєте?
   „ о н † у а н
   Ћ, се Я признаю!
   Ђ н н а
   ‘кажiть, навiщо
   втiкати нам тепер? џкий в тiм глузд?
   Љоли ви зводили дiвчат i крали
   жiнок вiд чоловiкiв, то не дивно,
   що вам траплЯлосЯ втiкати з ними,
   а хто банiт, той, звiсно, утiкач.
   Ђле себе самого посилати
   в вигнаннЯ? i длЯ чого? ™об узЯти
   вдову, що нi вiд кого не залежна?
   ‘амi подумайте, чи се ж не смiх?
   I чим була б Я вам, Якби погналась
   тепер iз вами в свiт? ‡апевне тiльки
   забавою на час короткий.
   „ о н † у а н
   Ђнно,
   Я так нiкого не любив, Як вас!
   „лЯ мене ви були немов свЯтинЯ.
   Ђ н н а
   —ому ж ви намагались нерозумно
   стЯгти свою свЯтиню з п'єдесталу?
   „ о н † у а н
   Ѓо Я хотiв її живою мати,
   а не камiнною!
   Ђ н н а
   Џотрiбен камiнь,
   коли хто хоче будувати мiцно
   своє життЯ i щастЯ.
   „ о н † у а н
   ’а невже
   ви й досi вiрити не перестали
   в камiнне щастЯ? —и ж Я сам не бачив,
   Як задихались ви пiд тим камiннЯм?
   —и Я ж не чув у себе на плечi
   палючих слiз? Ђдже за тiї сльози
   вiн заплатив життЯм.
   (Џоказує на статую).
   Ђ н н а
   I безневинно.
   „ о н † у а н
   (вiдступає вiд неї вражений)
   Љоли се так...
   Ђ н н а
   Ђвжеж, не вiн був винен
   з неволi тої. ‚iн тЯгар ще бiльший
   весь вiк носив.
   „ о н † у а н
   ‰ого була в тiм волЯ.
   Ђ н н а
   I Я по волi йшла на те життЯ.
   Ђле йому було терпiти легко,
   бо вiн мене любив. ’о справдi щастЯ --
   поставити на Ясному верхiв'ї
   того, кого кохаєш.
   „ о н † у а н
   ’i верхiв'Я...
   ‚и знаєте про їх мої думки.
   Ђ н н а
   ™о варта думка проти свiтла щастЯ?
   •iба ж менi страшна була б неволЯ
   суворої сiєї етикети,
   Якби Я знала, що в моїй твердинi
   мене мiй любий жде? що тi замки
   i заздрi жалюзi лише сховають
   вiд натрутних очей мої розкошi...
   „ о н † у а н
   ‚и, Ђнно, мов розпеченим залiзом,
   словами випробовуєте серце!
   Њалюєте менi картину щастЯ
   на те, щоб знов сказать: "‘е не длЯ тебе".
   ’а чим же маю заслужити вас?
   џ через вас терплю таємну ганьбу.
   †иву, немов Якась душа покутна,
   серед людей чужих або й ворожих,
   життЯм безбарвним, Я б сказав, негiдним,
   бо глузду в нiм немає! ™о ж вам треба?
   —и маю Я зложити вам пiд ноги
   свою так буйно викохану волю?
   —и ви повiрите? - менi з одчаю
   i сЯЯ думка стала набиватись
   настирливо.
   Ђ н н а
   Ђле з одчаю тiльки?
   „ о н † у а н
   Ќевже б хотiли ви покласти примус
   помежи нами? ‚и не боїтесь,
   що вiн задавить нам любов живую,
   дитину волi?
   Ђ н н а
   (показує на статую командора)
   ‚iн колись казав:
   "’о не любов, що присЯги боїтьсЯ".
   „ о н † у а н
   ‚ таку хвилину ви менi нiчого
   не маєте сказати, окрiм згадки
   про нього?!
   Ђ н н а
   ™о ж Я можу вам сказати?
   „ о н † у а н
   (хапає її за руку)
   Ќi, се скiнчитись мусить! Ѓо iнакше
   Я присЯгаю, що пiду от зараз
   i викажу на себе.
   Ђ н н а
   ‘е погроза?
   „ о н † у а н
   Ќi, не погроза, а смертельний стогiн,
   бо Я конаю пiд камiнним гнiтом!
   ‚мирає серце! џ не можу, Ђнно,
   з умерлим серцем жити. ЏорЯтуйте
   або добийте!
   (‘тискає їй обидвi руки i весь тремтить, дивлЯчись їй у вiчi).

   Ђ н н а
   „айте час... Я мушу
   подумати...
   (‡адумуєтьсЯ).
   ‚iд брами наближаєтьсЯ стежкою донна Љонсепсьйон - поважна грандеса,  з
дiвчинкою i дуеньєю. Ђнна їх не бачить, бо стоїть плечима до  стежки.  „он
†уан перший завважає прибулих i випускає Ђннинi руки.
   „ i в ч и н к а
   (пiдбiгаючи до Ђнни)
   „обридень, донно Ђнно!
   „ о н н а Љ о н с е п с ь й о н

   ‘еньйора молитьсЯ, не заважай.
   Ђ н н а
   (збентежена)
   „обридень, донно Љонсепсьйон! „обридень,
   ђозiночко... ’ака менi бiда
   з дуеньєю - пiшла по рукавицi
   та й забарилась, а iти додому
   менi самiй по мiстi...
   „ о н н а Љ о н с е п с ь й о н
   „онно Ђнно,
   таж тута лицар є, провести мiг би.
   („о дон †уана).
   ‘еньйоре де ЊараньЯ, Я й не знала,

   що ви сеньйорi де Њендоза родич!

   ‚ам слiд її хоч трохи розважати,

   бо так заслабнути недовго з туги.
   („о дiвчинки, що побiгла вперед).

   ђозiно, пiдожди!
   („о Ђнни).
   ЊоЯ пошана!
   „он †уан уклонЯєтьсЯ. „онна Љонсепсьйон  ледве  киває  йому  головою  i
проходить за дiвчинкою на другий куток кладовища поза каплицею. „уеньЯ йде
за нею, оглЯнувшись кiлька раз цiкаво на Ђнну i дон †уана.
   Ђ н н а
   (до дон †уана)
   ’епер iдiть убийте тую панi,
   та тiльки се не буде ще кiнець
   роботi шпаги вашої... ђадiйте!
   ’епер уже не треба визволЯти -
   впаде сама з гори принцеса ваша!
   (‚ одчаю хапаєтьсЯ за голову).
   џ знаю! ви надiЯлись на те,
   чигаючи у засiдках на мене,
   що, ганьбою пiдбита, Я з одчаю
   до рук вам попаду, Як легка здобич?
   Ђле сього не буде!
   „ о н † у а н
   ЏрисЯгаю -
   Я не хотiв сього, не мiг хотiти.
   Ќегiдних перемог Я не шукаю.
   —им можна се поправити? ‘кажiте.
   ѓотовий Я зробити все длЯ вас,
   аби не бачить вас в такiм одчаю.
   Џауза.

   Ђнна думає.
   Ђ н н а
   Џрийдiть до мене завтра на вечерю.
   џ вас прийму. I ще гостей покличу.
   Ќам, може, краще бачитись прилюдно...
   џ, може, Якось... Ђх, iде дуеньЯ!
   „ у є н ь Я
   (наближаючись)
   ‘еньйора хай пробачить...
   Ђ н н а
   ‚и не виннi,
   що застарi длЯ служби.
   „ у є н ь Я
   (жалiбно)

   Ћ!..
   Ђ н н а
   •одiм.
   (Њовчки киває головою дон †уановi, той низько вклонЯєтьсЯ).
   Ђнна з дуеньєю виходЯть.
   ‘ г а н а р е л ь
   (виходить з каплицi)
   ™о ж, можна вас поздоровити, пане?
   ‡апросини дiстали на вечерю?
   ’а ви щось мов не радi... ‘е то правда -
   в тiм домi їсти... ще там почастують
   з начиннЯ того пана...
   (Џоказує на статую командора).
   „ о н † у а н
   Ќу,так що?
   ‘ г а н а р е л ь
   ’а те, що Якби сей сеньйор знайшовсЯ
   там завтра при столi супроти вас,
   то...
   „ о н † у а н
   ’и гадаєш, може б, Я злЯкавсЯ?
   ’ак Я ж iз ним стрiвавсЯ вже не раз.
   ‘ г а н а р е л ь
   ’о що! ЊертвЯк страшнiший вiд живого
   длЯ христиЯнина.
   „ о н † у а н
   ’iльки не длЯ мене!
   ‘ г а н а р е л ь
   Ђ все ж би ви його не запросили
   на завтрашню вечерю.
   „ о н † у а н
   Ѓо не просЯть
   господарЯ.
   ‘ г а н а р е л ь
   Џринаймнi сповiщають.
   „ о н † у а н
   Ќу що ж, iди i сповiсти його.
   џ бачу, ти навчивсЯ етикети
   вiд того часу, Як у гранда служиш,
   а не в банiта.
   ‘ г а н а р е л ь
   џк же сповiстити?
   Ћд вашого iменнЯ?
   „ о н † у а н
   ’а звичайне.
   ‘ г а н а р е л ь
   —ого ж менi iти? Џростiше ж вам.
   „ о н † у а н
   ’о дбав про етикету, а тепера
   простоти захотiв? …й, ‘ганарелю,
   набравсЯ ти тут заЯчого духу!
   Ќе йде тобi Њадрiд сей на користь.
   ‘ г а н а р е л ь
   Ђ вам Њадрiд нiчого не завадив?
   „ о н † у а н
   Ќу, ну, iди i сповiсти його!
   ‘ г а н а р е л ь
   (рушає, але спинЯєтьсЯ, оглЯнувшись на дон †уана)
   Ђ що, Як Я вам принесу вiдповiдь?
   „ о н † у а н
   ‚же ж не iнакше. ’ак Я й сподiваюсь.
   ‘ г а н а р е л ь
   (iде до статуї, вклонЯєтьсЯ низько й проказує  з  насмiшкою,  але  й  з
тремтiннЯм у голосi)
   Ќезрушно-мiцний i величний пане!
   ‡волiть прийнЯть привiт вiд дон †уана,
   сеньйора де ЊараньЯ iз ‘евiльї,
   маркiза де ’енорiо i гранда.
   Њiй пан дiстав високу честь запросин
   од вашої дружини донни Ђнни
   i має завтра ставитись на учту
   в ваш дiм. Ђле Як вам то недогiдно,
   то пан мiй здержитьсЯ вiд завiтаннЯ.
   „ о н † у а н
   Ќу, се останнє зайво.
   ‘ г а н а р е л ь
   Ќi, не зайво,
   iнакше - нащо й сповiщати?
   (‘крикує).
   Џане!
   ‚iн вам дає вiдповiдь, ще й листовну!
   „ о н † у а н
   џку вiдповiдь? „е?
   ‘ г а н а р е л ь
   (читає)
   "Џриходь, Я жду".
   „он †уан надходить.
   ‘ганарель показує йому на сувiй пергаменту в лiвицi статуї.
   „ о н † у а н
   (пiслЯ паузи)
   Ќу що ж, i Я, либонь, не без девiзи.
   ‚иходЯть з кладовища.

   VI
   ‘вiтлицЯ длЯ бенкетiв у командоровiй оселi. Ќе дуже велика,  але  гарно
прикрашена рiзьбленими шафами, мисниками з  дорогим  начиннЯм,  арматурами
тощо. Џосерединi довгий стiл, накритий до  званої  вечерi,  навколо  нього
дубовi стiльцi важкого стилю. Џри однiй стiнi проти  кiнцЯ  стола  великий
портрет командора з чорним серпанком на рамi, проти  другого  кiнцЯ  довге
вузьке свiчадо, що сЯгає пiдлоги, стiлець, що  стоїть  на  чiльнiм  мiсцi,
приходитьсЯ спинкою до свiчада, а передом проти портрета.  ‘луга  вiдчинЯє
дверi з сусiдньої кiмнати, iншi слуги лагодЯтьсЯ прислужувати  при  столi.
„онна Ђнна уводить  гурт  гостей,  здебiльшого  старшого  вiку,  поважних,
гордовитих, темно вбраних. ‘ама Ђнна у  бiлiй  сукнi,  лЯмованiй  по  всiх
рубцЯх широкою чорною габою.
   Ђ н н а
   Џрошу сiдати, дорогiї гостi.
   („о найстарiшого гостЯ, показуючи на чiльне мiсце).
   Ћсь ваше мiсце.
   Ќ а й с т а р i ш и й г i с т ь
   Ќi,сеньйоро мила,
   пробачте, Я не сЯду, хай лишитьсЯ
   воно порожнiм. Ѓуде нам здаватись,
   що наш господар тiльки запiзнивсЯ
   i має ще прибути на беседу.
   ‘е вперше ми тут сходимось без нього,
   i тЯжко звикнути до тої думки,
   що слiд його закрила лЯда смертi.
   Ђ н н а
   (сiвши в кiнцi стола пiд портретом  командора,  проти  чiльного  мiсцЯ,
зоставленого порожнiм, подає знак слугам, щоб  частували  гостей,  що  вже
позаймали свої мiсцЯ)

   Њої панове й панi, - розростiтьсЯ,

   приймайтесЯ, частуйтесЯ i будьте
   вибачними, Якщо неповний лад
   на вдовинiй беседi буде. ’рудно
   вдовi самотнiй вдержати в господi
   той лицарський порЯдок, що потрiбен
   длЯ честi дому.
   „ о н н а Љ о н с е п с ь й о н

   (стиха до своєї сусiдки, молодшої панi)
   Ќачебто длЯ честi
   потрiбнi бенкети серед жалоби,
   а iншого нiчого не потрiбно.
   „ о н н а Љ л а р а

   (сусiдка донни Љонсепсьйон)
   ’а досi донна Ђнна у всьому
   додержувала честi.
   „ о н н а Љ о н с е п с ь й о н
   „онно Љларо!
   џ знаю те, що знаю...
   „ о н н а Љ л а р а

   (з косим поглЯдом на Ђнну)
   Ќi... хiба?
   ‘ л у г а
   (на порозi)
   Џрибув маркiз ’енорiо.
   Ђ н н а
   Џроси.
   „он †уан увiходить i спинЯєтьсЯ коло порога
   (Љивнувши дон †уановi на привiт, звертаєтьсЯ до гостей).
   „озвольте вам, моє шановне панство,
   представити сеньйора де ЊараньЯ,
   маркiза де ’енорiо.
   („о дон †уана).
   ‘еньйоре,
   прошу сiдати.
   „он  †уан,  пошукавши  поглЯдом  собi  стiльцЯ,  займає  чiльне  мiсце.
“гледiвши напроти себе портрета командора, здригаєтьсЯ.
   Ђ н н а
   (до слуги)
   „ай вина сеньйору.
   ‘луга подає дон †уановi бiльший i кращий кубок, нiж iншим.
   Ћ д и н г i с т ь

   (сусiд дон †уана)
   џ пiзнаю сей кубок. Ќам годитьсЯ
   того згадать, хто з нього пив колись.
   (ЏростЯгає свого кубка до дон †уана).
   Ќехай же має дух його лицарський
   в сiм домi вiчну пам'Ять!
   „ о н † у а н
   (торкаючи гостевого кубка своїм)
   ‚iчний спокiй!
   ‘ т а р а г р а н д е с а

   (що сидить праворуч донни Ђнни. ‘тиха, нахилившись до господинi)
   џ мало знаю їх, тих де ЊараньЯ, -

   чи се не дон †уан?
   Ђ н н а
   ‰ому найменнЯ
   Ђнтонiо-†уан-‹уїс-“ртадо.
   ‘ т а р а г р а н д е с а

   Ђх, значить - се не той...
   „ о н н а Љ о н с е п с ь й о н

   (наслухає сю розмову, iронiчно всмiхаєтьсЯ, нишком до сусiдки)
   џкраз той самий!
   ‘ т а р и й г р а н д

   (до сусiда свого, молодшого гранда)
   —и ви не знаєте, чим де ЊараньЯ
   так переважив нас, що без намислу
   на чiльнiм мiсцi сiв?
   Њ о л о д ш и й г р а н д
   (похмуро)
   Ќе знаю, справдi.
   ‘ т а р и й г р а н д
   ‡апевне, тим, що честь його нова,
   а наша вже зостарiлась.
   Њ о л о д ш и й г р а н д
   ‡апевне.
   „ о н н а Љ о н с е п с ь й о н

   (до дон †уана, голосно)
   Џослухайте, сеньйоре де ЊараньЯ,
   Я вас не встигла розпитати вчора, -

   не хтiла вам перебивать розмови,
   коли ви потiшали донну Ђнну
   на гробi мужа, - а проте цiкаво

   менi довiдатись, Який же саме
   ви родич їй? ‡апевне, брат у перших?
   „ о н † у а н
   Ќi, ми зовсiм не родичi.
   „ о н н а Љ о н с е п с ь й о н
   Ђх, так?..
   Ђле Яке в вас добре, чуле серце!
   Є наказ, правда, i в письмi свЯтому:
   "‡ажурених потiш..."
   Ђ н н а
   (трохи пiдвищеним голосом)
   ‘воЯцтво миле!
   „озвольте вам тепера поЯснити,
   чому се Я таким ладом незвиклим
   врЯдила сю вечерю...
   („о дон †уана).
   Ђх, пробачте,
   ви мали щось казати?
   „ о н † у а н
   Ќi, прошу,
   провадьте вашу мову, донно Ђнно.
   Ђ н н а
   (до лицарiв)
   Љоханi своЯки, скажiть по правдi,
   чи Я коли чим схибила повагу
   iменнЯ роду вашого?
   ‹ и ц а р i
   Ќiчим!
   Ђ н н а
   (до дам)
   ‘воЯчки любi, вам найкраще знати,
   Як потребує жiнка молода
   поради й захисту в ворожiм свiтi.
   Ђ де ж поради й захисту шукати
   вдовi, що не покликана вiд бога
   вступити в стан чернечий найсвЯтiший?
   Ћслона таЯ, що менi постачив
   серпанок жалiбний, тонка занадто,
   щоб люди не могли мене дiткнути
   колючим осудом, хоч i невинну.
   ‘кажiть менi, у кого й де Я маю
   шукати оборони?
   „ о н н а Љ о н с е п с ь й о н
   Ћх, найкраще,
   коли зовсiм її шукать не треба!
   „ о н † у а н
   ™е краще - колючкам не потурати
   i не давать їм на поталу волi.
   Ќ а й с т а р i ш и й г i с т ь

   (дивлЯчись проникливе на дон †уана)
   ‘воЯчка наша має повну волю
   чинити все, що не плЯмує честi
   iменнЯ де Њендозiв. Ђ Якби
   хто iнший заважав своЯчцi нашiй
   держати високо ту честь, - хай знає,

   що є в родинi лицарiв багато,
   i всi їх шпаги до послуги дамi.
   „ о н † у а н
   ‚она багато шпаг не потребує,
   поки у мене є оцЯ одна!
   (‚итЯгає свою шпагу до половини з пiхви).
   Ќ а й с т а р i ш и й г i с т ь

   (до Ђнни)
   —и вам доволi однiєї шпаги
   длЯ оборони?
   „ о н † у а н
   џк не досить шпаги,
   то Я знайду ще й iншу оборону.
   Ќ а й с т а р i ш и й г i с т ь
   (знов до Ђнни)
   ‚iн має право се казати?
   Ђ н н а
   ’ак.
   Ќ а й с т а р i ш и й г i с т ь

   Њенi здаєтьсЯ, ми в сiм домi зайвi.
   (‚стає, за ним iншi гостi).
   ‘еньйор маркiз, Як бачте, ще не зважив,
   котору форму оборони вибрать.
   ’а краще се зробить на самотi,
   анiж прилюдно. Ђ рiшинець, певне,
   нам оголосЯть не пiзнiш, Як завтра,
   або вже ми його сами вгадаєм.
   (‚клонЯєтьсЯ Ђннi, за ним усi гостi, рушають iз свiтлицi).
   „онна Ђнна i дон †уан лишаютьсЯ сами.
   „ о н † у а н
   Ћт i замкнуласЯ камiнна брама!
   (ѓiрко, жовчно смiєтьсЯ).
   џк несподiвано скiнчилась казкаї
   ‡ принцесою i лицар у в'Язницi!..
   Ђ н н а
   —и то ж кiнець лихий - собi дiстати
   з принцесою i гордую твердиню?
   —ого ж нам думати, що се в'ЯзницЯ,
   а не гнiздо - спочин орлинiй парi?
   ‘ама звила Я се гнiздо на скелi,
   труд, жах i муку - все переборола
   i звикла до своєї високостi.
   —ому не жити й вам на сiм верхiв'ї?
   Ђдже ви знаєте крилатий дух -
   невже лЯкають вас безоднi й кручi?
   „ о н † у а н
   Њене лЯкає тiльки те, що може
   зломити волю.
   Ђн н а
   ‚олi й так немає,
   її давно забрала вам „олорес.
   „ о н † у а н
   Ћ нi! „олорес волi не ламала!
   ‚она за мене душу розп'Яла
   i заколола серце!
   Ђ н н а
   Ђ длЯ чого?
   ™об вам вернути знов громадськi пута,
   колись такi ненавиднi длЯ вас!
   „ о н † у а н
   Ћ, певне, Я б 'не витримав їх довго,
   Якби не ви. џ б розрубав їх знову,
   коли iнакше з них нема визволу.
   Ђ н н а
   •то самохiть їх прийме хоч на мить,
   тому навiк вони вгризутьсЯ в душу -
   Я добре знаю се, менi повiрте! -
   i вже їх скинути з душi не можна,
   та можна силою й завзЯттЯм духа
   зробити з них ланцюг потужний влади,
   що вже й громаду зв'Яже, наче бранку,
   i кине вам до нiг! џ вам кажу:
   нема без влади волi.
   „ о н † у а н
   •ай i так.
   џ владу мав над людськими серцЯми.
   Ђ н н а
   ’ак вам здавалосЯ. Ђ тi серцЯ
   вiд влади вашої лиш попелiли
   i внiвець оберталисЯ. Єдине
   зосталось незруйноване - моє,
   бо Я вам рiвнЯ.
   „ о н † у а н
   ’им Я так змагавсЯ,
   щоб вас подужати!
   Ђ н н а
   I то даремне.
   •iба ж не краще нам з'єднати силу,
   щоб твердо гору ту опанувати,
   що Я на неї тЯжко так здiймалась,
   а вам - доволi тiльки знЯти перснЯ
   з мiзинцЯ i менi його вiддати.
   „ о н † у а н
   „олорес перснЯ маю вам вiддати?!
   Ђ н н а
   —ом нi? ’аж Я „олорес не вбивала.
   ‘е ви поклали в сьому домi трупа,
   що мусив би лежати межи нами
   неперехiдним i страшним порогом.
   Ђле готова Я переступити
   i сей порiг, бо Я одважна зроду.
   „ о н † у а н
   Ѓагато в чiм мене винують люди,
   але одвагу досi признавали
   i друзi й вороги.
   Ђ н н а
   Її в вас досить,
   щоб вихiд прорубати з сього дому,
   ‚ас не злЯкають шпаги де Њендозiв,
   того Я певна.
   „ о н † у а н
   џк же з вами буде?
   Ђ н й а
   ™о вам до того? Њною не журiтьсЯ.
   Ќайгiрше лихо - легше, анiж помiч
   нещира, вимушена.
   „ о н † у а н
   Ћсь мiй перстень!
   (‡дiймає перснЯ з мiзинцЯ i дає Ђннi).
   Ђ н н а
   (мiнЯєтьсЯ з ним перснЯми)
   Ћсь мiй. Ђ хутко Я вам подарую
   iнакший: щоб печатi прикладати
   до командорських актiв.
   „ о н † у а н
   џк то?
   Ђ н н а
   ’ак.
   џ вам здобуду гiднiсть командорську.
   Ѓо вже ж обранець мiй не стане низько
   в очах лицарства й двору. ‚сi те знають,
   що лицарем без страху ви були
   i в тi часи, коли були банiтом,
   а вже тепер ви станете зразком
   усiх чеснот лицарських - вам се легко...
   „ о н † у а н
   (впадає в рiч)
   Џо-вашому, се легко - утопитись
   у тiм бездоннiм морi лицемiрства,
   що зветьсЯ кодексом чеснот лицарських?
   Ђ н н а
   „оволi вже порожнiх слiв, †уане!
   ™о значить "лицемiрство"? ’аж признайте,
   що й ви не все по щиростi чинили,
   а дещо й вам траплЯлось удавати,
   щоб звабити чиї прекраснi очi,
   то вiдки ж се тепер така сумлiннiсть?
   —и, може, тут мета вам зависока?
   „ о н † у а н
   (в задумi)
   ’о се Я мав би спадок одiбрати
   пiслЯ господарЯ твердинi сеї?..
   џк чудно... лицар волi - переймає
   до рук своїх тЯжкий таран камiнний,
   щоб городiв i замкiв добувати...
   Ђ н н а
   ‚и, лицар волi, Як були банiтом,
   були бандитом.
   „ о н † у а н
   џ ним бути мусив.
   Ђ н н а
   Ђ, мусили? ’о де ж була та волЯ,
   коли був примус бити й грабувати,
   щоб вас не вбили люди або голод?
   џ в тiм не бачу волi.
   „ о н † у а н
   Ђле владу,
   признайте, мав Я.
   Ђ н н а
   Ќi, не признаю!
   Ѓуло "взаємне полюваннЯ" тiльки, -

   Я пам'Ятаю, Як ви се назвали,
   так бути ж ловчим не велика честь!
   ‚и ще не знаєте, що значить влада,
   що значить мати не одну правицю,
   а тисЯчi узброєних до бою,
   що можуть i скрiплЯти й руйнувати
   всесвiтнi трони, й навiть - здобувати!
   „ о н † у а н
   (захоплений)

   ‘е горда мрiЯ!
   Ђ н н а
   (приступає ближче, пристрасно шепоче)
   ’ак, здобути трон!
   ви мусите у спадок перейнЯти
   i сюю мрiю вкупi з командорством!
   (Џiдбiгає до шафи i виймає звiдти бiлий плащ командорський).
   „он †уан одразу здригаєтьсЯ, але не може одвести очей
   од плаща, захоплений словами Ђнни.
   †уане, глЯньте! от сей бiлий плащ,
   одежа командорська! ‘е не марне
   убраннЯ длЯ покраси! ‚iн, мов прапор,
   єднає коло себе всiх одважних,
   усiх, що не боЯтьсЯ крiв'ю й слiзьми
   сполучувать камiннЯ сили й влади
   длЯ вiчної будови слави!
   „ о н † у а н
   Ђнно!
   џ досi вас не знав. ‚и мов не жiнка,
   i чари вашi бiльшi вiд жiночих!
   Ђ н н а
   (приступає до дон †уана з плащем)
   ЏримiрЯйте сього плаща.
   „ о н † у а н
   (хоче взЯти, але спинЯєтьсЯ)
   Ќi, Ђнно,
   менi ввижаєтьсЯ на ньому кров!
   Ђ н н а
   ‘е плащ новий, ще й разу не надiтий.
   Ђ хоч би й так? •оч би i кров була?
   ‡ Якого часу боїтесь ви кровi?
   „ о н † у а н
   ‘е правда, що менi її боЯтись?
   —ому менi не взЯть сього плаща?
   Ђдже Я цiлий спадок забираю.
   ‚же ж Я господар буду сьому дому!
   Ђ н н а
   Ћ, Як ви се сказали по-новому!
   џ прагну швидше вас таким побачить,
   Яким ви стати маєте навiк!
   (Џодає плаща,  дон  †уан  бере  його  на  себе,  Ђнна  дає  йому  меча,
командорську патерицю i шолом з бiлими перами, знЯвши з стiни).
   џка величнiсть! ѓлЯньте у свiчадо!
   „он †уан пiдходить до свiчада i раптом скрикує.
   Ђ н н а
   —ого ви?
   „ о н † у а н
   ‚iн!.. його обличчЯ!
   (‚ипускає меч i патерицю i затулЯє очi руками).
   Ђ н н а
   ‘ором!
   ™о вам привидiлось? ЏоглЯньте ще.
   Ќе можна так уЯвi попускати.
   „ о н † у а н
   (зо страхом одкриває обличчЯ. ѓлЯнув. ‡давленим вiд  несвiтського  жаху
голосом).
   „е Я? мене нема... се вiн... камiнний!
   (’очитьсЯ од свiчада вбiк до  стiни  i  притулЯєтьсЯ  до  неї  плечима,
тремтЯчи всiм тiлом).
   ’им часом iз  свiчада  вирiзнЯєтьсЯ  постать  командора,  така,  Як  на
пам'Ятнику, тiльки без меча  й  патерицi,  виступає  з  рами,  iде  важкою
камiнною ходою просто до дон †уана.  Ђнна  кидаєтьсЯ  межи  дон  †уаном  i
командором. Љомандор лiвицею становить донну Ђнну  на  колiна,  а  правицю
кладе на серце дон  †уановi.  „он  †уан  застигає,  поражений  смертельним
остовпiннЯм. „онна Ђнна скрикує i падає низьма додолу до нiг командоровi.

   1912. 29/IV



   ** ‹I‘Ћ‚Ђ ЏI‘Ќџ **

   „рама-феєрiЯ в 3-х дiЯх

   ‘Џ€‘ „Iџ—I‚ "‹I‘Ћ‚ЋЇ ЏI‘ЌI"

   ЏђЋ‹Ћѓ

   "’ой, що греблi рве". ђусалка.
   Џотерчата (двоє). ‚одЯник.

   „Iџ I

   „Ядько ‹ев. Џерелесник.

   ‹укаш.
   ЏропасницЯ (без мови).
   ђусалка. Џотерчата.

   ‹iсовик.
   Љуць.
   Њавка.

   „Iџ II

   Њати ‹укашева. Љилина.
   ‹укаш. ђусалка.
   „Ядько ‹ев. "’ой, що в скалi
   Њавка. сидить".
   ђусалка Џольова. Џерелесник.

   „Iџ III

   Њавка. •лопчик.
   ‹iсовик. ‹укаш.
   Љуць. „iти Љилининi
   ‡лиднi. (без мови).
   Њати ‹укашева. „олЯ.
   Љилина. Џерелесник.

   ЏђЋ‹Ћѓ

   ‘тарезний, густий, предковiчний лiс на ‚олинi.  Џосеред  лiсу  простора
галЯва з плакучою березою  i  з  великим  прастарим  дубом.  ѓалЯва  скраю
переходить в куп'Я та очерети, а в одному мiсцi в Яро-зелену  драговину  -
то береги лiсового озера, що утворилосЯ з лiсового  струмка.  ‘трумок  той
вибiгає з гущавини лiсу, впадає в озеро, потiм, по другiм боцi озера, знов
витiкає i губитьсЯ в хащах.  ‘аме  озеро  -  тиховоде,  вкрите  рЯскою  та
лататтЯм, але з чистим плесом посерединi. Њiстина всЯ дика, таємнича,  але
не понура, -  повна  нiжної,  задумливої  полiської  краси.  Џровесна.  Џо
узлiссi i на галЯвi зеленiє перший рЯст i цвiтуть пролiски  та  сон-трава.
„ерева ще безлистi, але вкритi бростю, що от-от має розкритись.  Ќа  озерi
туман то лежить пеленою, то хвилює од вiтру, то  розриваєтьсЯ,  одкриваючи
блiдо-блакитну воду.
   ‚ лiсi щось загомонiло, струмок зашумував, забринiв,  i  вкупi  з  його
водами з лiсу  вибiг  "’ой,  що  греблi  рве"  -  молодий,  дуже  бiлЯвий,
синьоокий, з буйними i разом  плавкими  рухами;  одежа  на  йому  мiнитьсЯ
барвами, вiд каламутно-жовтої  до  Ясно-блакитної,  i  поблискує  гострими
злотистими iскрами. ЉинувшисЯ з потоку в озеро, вiн  починає  кружлЯти  по
плесi, хвилюючи його сонну воду; туман розбiгаєтьсЯ, вода синiшає.

   "’ о й, щ о г р е б л i р в е"
   ‡ гiр на долину
   бiжу, стрибаю, рину!
   Њiсточки збиваю,
   всi гребельки зриваю,
   всi гатки, всi запруди,
   що загатили люди, -
   бо веснЯна вода,
   Як волЯ молода!

   (•вилює воду ще бiльше, поринає i виринає,
   мов шукаючи щось у водi).

   Џ о т е р ч а т а
   (двоє маленьких, блiденьких дiток у бiленьких
   сорочечках виринають з-помiж лататтЯ)
   Џ е р ш е
   —ого ти тута блудиш?
   „ р у г е
   —ого зо сну нас будиш?
   Џ е р ш е
   Ќас матусЯ положила
   i м'Якенько постелила,
   бо на рiннЯ, на камiннЯ
   настелила баговиннЯ,
   i лататтЯм повкривала,
   i тихенько заспiвала:
   "‹юлi-люлi-люлЯта,
   заснiть, мої малЯта!"
   „ р у г е
   —ого ж ти тут шугаєш?
   Џ е р ш е
   Љого ти тут шукаєш?

   "’ о й, щ о г р е б л i р в е"
   ’ую ђусалку,

   що покохав Я змалку,
   бо водЯнiй царiвнi
   нема на свiтi рiвнi!
   ‡бiгав Я гори,
   долини, Яри, iзвори, -

   милiшої коханки
   нема вiд озерЯнки.
   ‡iб'ю всю вашу воду,
   таки знайду ту вроду!

   (Ѓурно мутить воду).

   Џ о т е р ч а т а
   Ћй леле! не нуртуй!
   •атинки не руйнуй!
   Џечера в нас маленька,
   що збудувала ненька.
   “бога наша хатка,
   бо в нас немає татка...
   (—iплЯютьсЯ йому за руки, благаючи).
   Њи спустимось на дно,
   де темно, холодно,
   на днi лежить рибалка
   над ним сидить ђусалка...
   "’ о й, щ о г р е б л i р в е"
   Ќехай його покине!
   Ќехай до мене зрине!

   Џотерчата поринають в озеро.

   ‚иплинь же, мила!!

   ђусалка випливає i знадливо всмiхаєтьсЯ, радiсно складаючи  долонi.  Ќа
нiй два вiнки - один  бiльший,  зелений,  другий  маленький,  Як  коронка,
перловий, з-пiд нього спадає серпанок.

   ђ у с а л к а
   ‘е ти, мiй чарiвниченьку?!
   "’ о й, щ о г р е б л i р в е"
   (грiзно)

   ™о ти робила?
   ђ у с а л к а
   (кидаєтьсЯ немов до нього,
   але пропливає далi, минаючи його)
   џ марила всю нiченьку
   про тебе, мiй паниченьку!
   ђонила сльози дрiбнiї,
   збирала в кiнви срiбнiї,
   без любої розмовоньки
   сповнила вщерть коновоньки...
   (‘плескує руками, розкриває обiйми,
   знов кидаєтьсЯ до нього i знов минає).
   Ћсь кинь на дно червiнцЯ,
   поллютьсЯ через вiнцЯ!
   („звiнко смiєтьсЯ).
   "’ о й, щ о г р е б л i р в е"
   (з'їдливо)
   ’о се й у вас в болотi
   кохаютьсЯ у злотi?
   ђусалка наближаєтьсЯ до нього, вiн круто вiдвертаєтьсЯ вiд  неї,  виром
закрутивши воду.
   Ќайкраще длЯ ђусалки
   сидiти край рибалки,
   глЯдiти неборака
   вiд сома та вiд рака,
   щоб не вiдгризли чуба.
   Ћто розмова люба!
   ђ у с а л к а
   (пiдпливає близенько, хапає за руки,
   заглЯдає в вiчi)
   ‚же й розгнiвивсЯ?
   (‹укаво).

   Ђ Я щось знаю, любчику,
   хороший душогубчику!
   (’ихо смiєтьсЯ, вiн бентежитьсЯ).
   „е ти баривсЯ?
   ’и водЯну царiвну
   змiнЯв на мельникiвну!
   ‡имовi - довгi ночi,
   а в дiвки гарнi очi, -

   недарма паничi
   їй носЯть дукачi!
   (‘варитьсЯ пальцем на нього i дрiбно смiєтьсЯ).
   „обре Я бачу
   твою ледачу вдачу,
   та Я тобi пробачу,
   бо Я ж тебе люблю!
   (‡ жартiвливим пафосом).
   Ќа цiлу довгу мить тобi Я буду вiрна,
   хвилину буду Я ласкава i покiрна,
   а зраду потоплю!
   ‚ода ж не держить слiду
   вiд рана до обiду,
   так Як твоЯ люба
   або моЯ журба!
   "’ о й, щ о г р е б л i р в е"
   (поривчасто простЯгає їй обидвi руки)
   Ќу, мир миром!
   Џоплинем понад виром!
   ђ у с а л к а
   (беретьсЯ з ним за руки i прудко кружлЯє)
   Ќа виру-вирочку,
   на жовтому пiсочку,
   в перловому вiночку
   зав'юсЯ у таночку!
   “х! “х!

   “хкають, бризкають, плещуть. ‚ода б'єтьсЯ в береги, аж осока шумить,  i
пташки зграЯми зриваютьсЯ з очеретiв.

   ‚ о д Я н и к
   (‚иринає посеред озера. ‚iн древнiй сивий дiд,
   довге волоссЯ i довга бiла борода
   всумiш з баговиннЯм звисають аж по поЯс.
   ати на ньому - барви мулу, на головi корона
   iз скойок. ѓолос глухий, але дужий).
   •то тут бентежить нашi тихi води?

   ђусалка з своєю парою спинЯютьсЯ i кидаютьсЯ врозтiч.

   ‘тидайсЯ, дочко! ‚одЯнiй царiвнi
   танки заводити з чужинцем?! ‘ором!
   ђ у с а л к а
   ‚iн, батьку, не чужий. ’и не пiзнав?
   ‘е ж "’ой, що греблi рве"!
   ‚ о д Я н и к
   ’а знаю, знаю!
   Ќерiдний вiн, хоч водЯного роду.
   ‡радлива i лукава в нього вдача.
   Ќавеснi вiн нуртує, грає, рве,
   зриває з озера вiнок розкiшний,
   що цiлий рiк викохують русалки,
   лЯкає птицю мудру, сторожку,
   вербi-вдовицi корiнь пiдриває
   i бiдним сиротЯтам-потерчатам
   каганчики водою заливає,
   псує мої рiвненькi береги
   i старощам моїм спокiй руйнує.
   Ђ влiтку де вiн? „е тодi гасає,
   коли жадiбне сонце воду п'є
   iз келиха мого, мов гриф неситий,
   коли вiд спраги никне очерет,
   зоставшисЯ на березi сухому,
   коли, вмираючи, лiлеї клонЯть
   до теплої води голiвки в'Ялi?
   „е вiн тодi?

   Џiд час сеї мови "’ой, що греблi рве" нишком киває ђусалцi, ваблЯчи  її
втекти з ним по лiсовому струмку.

   "’ о й, щ о г р е б л i р в е"
   (з укритою насмiшкою)
   ’одi Я в морi, дiду.
   Њене на помiч кличе Ћкеан,
   щоб не спило i в нього чашу сонце.
   џк цар морський покличе - треба слухать.
   Ќа те є служба, - сам здоровий знаєш.
   ‚ о д Я н и к
   …ге ж, тодi ти в морi... Ђ менi,
   Якби не помагав мiй друг одвiчний,
   мiй щирий приЯтель осiннiй дощик,
   прийшлось би згинуть з парою!

   "’ой, що греблi рве" незамiтно ховаєтьсЯ в воду.

   ђ у с а л к а
   ’атусю!
   не може пара згинути, бо з пари
   знов зробитьсЯ вода.
   ‚ о д Я н и к
   џка ти мудра!
   Iди на дно! „оволi тут базiкать!
   ђ у с а л к а
   ’а зараз, тату! ‚же ж його немає.
   џ розчешу поплутаний сiкнЯг.

   (‚иймає з-за поЯса гребiнку з мушлi,
   чеше прибережне зiллЯ),

   ‚ о д Я н и к
   Ќу, розчеши, Я сам люблю порЯдок.
   —еши, чеши, Я тута пiдожду,
   поки скiнчиш роботу. ’а поправ
   лататтЯ, щоб рiвненько розстелЯлось,
   та килим з рЯски позшивай гарненько,
   що той порвав пройдисвiт.
   ђ у с а л к а
   „обре, тату.
   ‚одЯник  вигiдно  вкладаєтьсЯ  в  очеретi,   очима   слiдкуючи   роботу
ђусалчину; очi йому поволi заплющуютьсЯ.
   "’ о й, щ о г р е б л i р в е"
   (вирнувши, стиха до ђусалки)
   ‘ховайсЯ за вербою!
   (ђусалка ховаєтьсЯ, оглЯдаючись на ‚одЯника).
   Џоплинемо з тобою
   ген на розтоки,
   пiд бистрiї лотоки,
   зiрвемо греблю рiвну,
   утопим мельникiвну!

   (•апає ђусалку за руку i швидко мчить
   з нею через озеро. Ќедалеко вiд другого берега
   ђусалка спинЯєтьсЯ i скрикує).

   ђ у с а л к а
   Ћй, зачепиласЯ за дуб торiшнiй!

   ‚одЯник прокидаєтьсЯ, кидаєтьсЯ навперейми
   i перехоплює ђусалку.

   ‚ о д Я н и к
   ’о се ти так?!. ’и, клЯтий баламуте,
   ще знатимеш, Як зводити русалок!
   ЏоскаржусЯ Я матерi твоїй,
   Њетелицi ѓiрськiй, то начувайсЯ!
   "’ о й, щ о г р е б л i р в е"
   (з реготом)
   Џоки що буде, Я ще нагулЯюсь!
   Џрощай, ђусалонько, сповнЯй коновки!

   (ЉидаєтьсЯ в лiсовий струмок i зникає).

   ‚ о д Я н и к
   (до ђусалки)
   Iди на дно! Ќе смiй менi зринати
   три ночi мiсЯчнi поверх води!
   ђ у с а л к а
   (пручаючись)
   ‡ Якого часу тут русалки стали
   невiльницЯми в озерi? џ - вiльна!
   џ вiльна, Як вода!
   ‚ о д Я н и к
   ‚ моїй обладi
   вода повинна знати береги.
   Iди на дно!
   ђ у с а л к а
   Ќе хочу!
   ‚ о д Я н и к
   Ђ, не хочеш?
   ‚iддай сюди вiнець перловий!
   ђ у с а л к а
   Ќi!
   то дарував менi морський царенко.
   ‚ о д Я н и к
   ’обi вiнцЯ не прийдетьсЯ носити,
   бо за непослух забере тебе
   "’ой, що в скалi сидить".
   ђ у с а л к а
   (з жахом)
   Ќi, любий тату,
   Я буду слухатись!
   ‚ о д Я н и к
   ’о йди на дно.
   ђ у с а л к а
   (поволi опускаючисЯ в воду)
   џ йду, Я йду... Ђ бавитисЯ можна
   з рибалкою?
   ‚ о д Я н и к
   ’а вже ж, про мене, бавсЯ.

   ђусалка спустиласЯ в воду по плечi  i,  жалiбно  всмiхаючись,  дивитьсЯ
вгору на батька.

   —удна ти, дочко! џ ж про тебе дбаю.
   ’аж вiн тебе занапастив би тiльки,
   потЯг би по колючому ложиську
   струмочка лiсового, бiле тiло
   понiвечив та й кинув би самотню
   десь на безвiддi.
   ђ у с а л к а
   Ђле ж вiн вродливий!
   ‚ о д Я н и к
   ’и знов своєї?!
   ђ у с а л к а
   Ќi, нi, нi! џ йду!
   (Џоринає).
   ‚ о д Я н и к
   (поглЯдаючи вгору)
   “же веснЯне сонце припiкає...
   •у, душно Як! Џрохолодитись треба.
   (Џоринає й собi),

   „Iџ I

   ’а сама мiстина, тiльки  весна  далi  поступила;  узлiссЯ  наче  повите
нiжним зеленим серпанком,  де-не-де  вже  й  верховiттЯ  дерев  поволочене
зеленою барвою. Ћзеро стоїть повне, в зелених берегах,
   Як у рутвЯнiм вiнку.

   ‡ лiсу на прогалину виходЯть дЯдько ‹ев i небiж  його  ‹укаш.  ‹ев  уже
старий чоловiк, поважний i дуже добрий з виду; по-полiському довге волоссЯ
бiлими хвилЯми спускаєтьсЯ на плечi з-пiд сивої
   повстЯної шапки-рогатки; убраний ‹ев у полотнЯну одежу i  в  Ясно-сиву,
майже бiлу свиту; на ногах постоли, в руках кловнЯ (малий  Ятiрець),  коло
поЯса на ремiнцi ножик, через плече виплетений з лика
   кошiль (торба) на широкому ременi.

   ‹укаш - дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах  ще
є щось дитЯче; убраний так  само  в  полотнЯну  одежу,  тiльки  з  тоншого
полотна;  сорочка  випущена,  мережана  бiллю,   з   виложистим   комiром,
пiдперезана червоним поЯсом, коло комiра i  на  чохлах  червонi  застiжки;
свити вiн не має; на головi бриль; на поЯсi  ножик  i  кiвшик  з  лика  на
мотузку.

   „iйшовши до берега озера, ‹укаш зупинивсЯ.

   ‹ е в
   —ого ж ти зупинивсЯ? ’ут не можна
   зайти по рибу. Њулко вельми, грузько.
   ‹ у к а ш
   ’а Я хотiв собi сопiлку втЯти, -

   хороший тута вельми очерет.
   ‹ е в
   ’а вже тих сопiлок до лиха маєш!
   ‹ у к а ш
   Ќу, скiльки ж їх? - калинова, вербова
   та липова, - ото й усi. Ђ треба

   ще й очеретЯну собi зробити, -

   та лепсько грає!
   ‹ е в
   ’а вже бавсЯ, бавсЯ,
   на те бог свЯто дав. Ђ взавтра прийдем,
   то будем хижку ставити. ‚же час
   до лiсу бидло виганЯти. Ѓачиш,
   вже онде є трава помежи рЯстом.
   ‹ ук а ш
   ’а Як же будемо сидiти тута?
   ’аж люди кажуть - тут непевне мiсце...
   ‹ е в
   ’о Як длЯ кого. џ, небоже, знаю,
   Як з чим i коло чого обiйтисЯ:
   де хрест покласти, де осику вбити,
   де просто тричi плюнути, та й годi.
   Џосiєм коло хижки мак-вiдюк,
   терлич посадимо коло порога, -

   та й не приступитьсЯ нiЯка сила...
   Ќу, Я пiду, а ти собi Як хочеш.

   ђозходЯтьсЯ. ‹укаш iде до озера i  зникає  в  очеретi.  ‹ев  iде  понад
берегом, i його не стає видко за вербами.

   ђ у с а л к а
   (випливає на берег i кричить)
   „iдусю! ‹iсовий! бiда! рЯтуйте!
   ‹ i с о в и к
   (малий, бородатий дiдок, меткий рухами, поважний обличчЯм; у брунатному
вбраннi барви кори, у волохатiй шапцi з куницi)
   —ого тобi? —ого кричиш?
   ђ у с а л к а
   ’ам хлопець
   на дудки рiже очерет!
   ‹ i с о в и к
   Ћвва!
   Љоби всiї бiди! џка скупа.
   Ћсь тута мають хижку будувати, -

   Я й то не бороню, аби не брали
   сирого дерева.
   ђ у с а л к а
   Ћй леле! хижу?
   ’о се тут люди будуть? Ћй тi люди
   з-пiд стрiх солом'Яних! џ їх не зношу!
   Я не терплю солом'Яного духу!
   џ їх топлю, щоб вимити водою
   той дух ненавидний. ‡алоскочу
   тих натрутнiв, Як прийдуть!
   ‹ i с о в и к
   ‘тiй! не квапсЯ.
   ’о ж дЯдько ‹ев сидiтиме в тiй хижi,
   а вiн нам приЯтель. ’о вiн на жарт
   осикою та терличем лЯкає.
   ‹юблю старого. ’аж Якби не вiн,
   давно б уже не стало сього дуба,
   що стiльки бачив наших рад, i танцiв,
   i лiсових великих таємниць.
   ‚же нiмцi мiрЯли його, навколо
   втрьох постававши, обсЯгли руками -
   i ледве що стiкло. „авали грошi -
   талЯри битi, людЯм дуже милi,
   та дЯдько ‹ев заклЯвсЯ на життЯ,
   що дуба вiн повiк не дасть рубати.
   ’одi ж i Я на бороду заклЯвсЯ,
   що дЯдько ‹ев i всЯ його рiднЯ
   повiк безпечнi будуть в сьому лiсi.
   ђ у с а л к а
   Ћвва! Ђ батько мiй їх всiх потопить!
   ‹ i с о в и к
   Ќехай не важитьсЯ! Ѓо завалю
   все озеро гнилим торiшнiм листом!
   ђ у с а л к а
   Ћй лишечко, Як страшно! •а-ха-ха!
   (‡никає в озерi).

   ‹iсовик, щось воркочучи, закурює люльку, сiвши на заваленому деревi.  ‡
очеретiв чутно голос сопiлки [мелодiї N 1, 2, 3, 4], нiжний, кучерЯвий,  i
Як вiн розвиваєтьсЯ, так розвиваєтьсЯ все в лiсi.  ‘початку  на  вербi  та
вiльхах замайорiли сережки,  потiм  береза  листом  залепетала.  Ќа  озерi
розкрились лiлеї бiлi i зазолотiли квiтки на лататтi.  „ика  рожа  поЯвлЯє
нiжнi пуп'Янки.
   ‡-за стовбура старої розщепленої верби, пiвусохлої, виходить  Њавка,  в
Ясно-зеленiй одежi, з  розпущеними  чорними  з  зеленим  полиском  косами,
розправлЯє руки i проводить долонею по очах.

   Њ а в к а
   Ћх, Як Я довго спала!
   ‹ i с о в и к
   „овго, дочко!
   ‚же й сон-трава перецвiтати стала.

   Ћт-от зозулька маслечко сколотить,

   в червонi черевички уберетьсЯ

   i людЯм одмiрЯтиме лiта.

   ‚же з вирiю поприлiтали гостi.

   Ћн жовтими пушинками вже плавлють

   на чистiм плесi каченЯтка дикi.
   Њ а в к а
   Ђ хто мене збудив?
   ‹ i с о в и к
   ‹ибонь, весна.
   Њ а в к а
   ‚есна ще так нiколи не спiвала,
   Як отепер. —и то менi так снилось?
   ‹укаш знов грає [мелодiЯ N 5].
   Ќi... стiй... Ѓа! чуєш?.. ’о весна спiває?
   ‹укаш грає мелодiю N 5, тiльки ближче.
   ‹ i с о в и к
   ’а нi, то хлопець на сопiлцi грає.
   Њ а в к а
   џкий? Ќевже се "’ой, що греблi рве"?
   Ћт Я не сподiваласЯ вiд нього!
   ‹ i с о в и к
   Ќi, людський хлопець, дЯдька ‹ева небiж,
   ‹укаш на йменнЯ.
   Њ а в к а
   џ його не знаю.
   ‹ i с о в и к
   Ѓо вiн уперше тута. ‚iн здалека,
   не з сих лiсiв, а з тих борiв соснових,
   де наша баба любить зимувати;
   осиротiв вiн з матiр'ю-вдовою,
   то дЯдько ‹ев прийнЯв обох до себе...
   Њ а в к а
   •отiла б Я побачити його.
   ‹ i с о в и к
   ’а нащо вiн тобi?
   Њ а в к а
   ‚iн, певне, гарний!
   ‹ i с о в и к
   Ќе задивлЯйсЯ ти на хлопцiв людських.
   ‘е лiсовим дiвчатам небезпечно...
   Њ а в к а
   џкий-бо ти, дiдусю, став суворий!
   ‘е ти мене отак держати будеш,
   Як ‚одЯник ђусалку?
   ‹ i с о в и к
   Ќi, дитинко,
   Я не держу тебе. ’о ‚одЯник
   в драговинi цупкiй привик одвiку
   усе живе засмоктувати. џ
   звик волю шанувати. ѓрайсЯ з вiтром,
   жартуй iз Џерелесником, Як хочеш,
   всю силу лiсову i водЯну,
   гiрську й повiтрЯну приваб до себе,
   але минай людськi стежки, дитино,
   бо там не ходить волЯ, - там жура

   тЯгар свiй носить. Ћбминай їх, доню:
   раз тiльки ступиш - i пропала волЯ!
   Њ а в к а
   (смiєтьсЯ)
   Ќу, Як-таки щоб волЯ - та пропала?
   ‘е так колись i вiтер пропаде!

   ‹iсовик хоче щось вiдмовити, але виходить ‹укаш iз сопiлкою.
   ‹iсовик i Њавка ховаютьсЯ.
   ‹укаш хоче надрiзати ножем березу, щоб сточити сiк, Њавка  кидаєтьсЯ  i
хапає його за руку.

   Њ а в к а
   Ќе руш! не руш! не рiж! не убивай!
   ‹ у к а ш
   ’а що ти, дiвчино? —и Я розбiйник?
   џ тiльки хтiв собi вточити соку
   з берези.
   Њ а в к а
   Ќе точи! ‘е кров її.
   Ќе пий же кровi з сестроньки моєї!
   ‹ у к а ш
   Ѓерезу ти сестрою називаєш?
   •то ж ти така?
   Њ а в к а
   џ - Њавка лiсова.
   ‹ у к а ш
   (не так здивовано, Як уважно придивлЯєтьсЯ до неї)
   Ђ, от ти хто! џ вiд старих людей
   про мавок чув не раз, але ще зроду
   не бачив сам.
   Њ а в к а
   Ђ бачити хотiв?
   ‹ у к а ш
   —ому ж би нi?.. ™о ж, ти зовсiм така,
   Як дiвчина... ба нi, хутчiй Як панна,
   бо й руки бiлi, i сама тоненька,
   i Якось так убрана не по-наськи...
   Ђ чом же в тебе очi не зеленi?
   (ЏридивлЯєтьсЯ).
   ’а нi, тепер зеленi... а були,
   Як небо, синi... Ћ! тепер вже сивi,
   Як таЯ хмара... нi, здаєтьсЯ, чорнi
   чи, може, карi... ти таки дивна!
   Њ а в к а
   (усмiхаючись)

   —и гарна ж Я тобi?
   ‹ у к а ш
   (соромлЯчись)
   •iба Я знаю?
   Њ а в к а
   (смiючись)
   Ђ хто ж те знає?
   ‹ у к а ш
   (зовсiм засоромлений)
   …т, таке питаєш!..
   Њ а в к а
   (щиро дивуючись)
   —ому ж сього не можна запитати?
   Ћн бачиш, там питає дика рожа:
   "—и Я хороша?"
   Ђ Ясень їй киває в верховiттi:
   "Ќайкраща в свiтi!"
   ‹ у к а ш
   Ђ Я й не знав, що в них така розмова.
   џ думав - дерево нiме, та й годi.
   Њ а в к а
   Ќiмого в лiсi в нас нема нiчого.
   ‹ у к а ш
   —и то ти все отак сидиш у лiсi?
   Њ а в к а
   џ зроду не виходила ще з нього.
   ‹ у к а ш
   Ђ ти давно живеш на свiтi?
   Њ а в к а
   ‘правдi,
   нiколи Я не думала про те...
   (‡адумуєтьсЯ).

   Њенi здаєтьсЯ, що жила Я завжди...
   ‹ у к а ш
   I все така була, Як от тепер?
   Њ а в к а
   ‡даєтьсЯ, все така...
   ‹ у к а ш
   Ђ хто ж твiй рiд?
   чи ти його зовсiм не маєш?
   Њ а в к а
   Њаю.
   Є ‹iсовик, Я зву його "дiдусю",
   а вiн мене - "дитинко" або "доню".
   ‹ у к а ш
   ’о хто ж вiн - дiд чи батько?
   Њ а в к а
   џ не знаю.
   •iба не все одно?
   ‹ у к а ш
   (смiєтьсЯ)
   Ќу та й чуднi ви
   отут у лiсi! •то ж тобi тут мати,
   чи баба, чи вже Як у вас зовуть?
   Њ а в к а
   Њенi здаєтьсЯ часом, що верба,
   ота стара, сухенька, то - матусЯ.
   ‚она мене на зиму прийнЯла
   i порохном м'Якеньким устелила
   длЯ мене ложе.
   ‹ у к а ш
   ’ам ти й зимувала?
   Ђ що ж ти там робила цiлу зиму?
   Њ а в к а
   Ќiчого. ‘пала. •то ж зимою робить?
   ‘пить озеро, спить лiс i очерет.
   ‚ерба рипiла все: "‡асни, засни..."
   I снилисЯ менi все бiлi сни:
   на срiблi сЯли Яснi самоцвiти,
   стелилисЯ незнанi трави, квiти,
   блискучi, бiлi... ’ихi, нiжнi зорi
   спадали з неба - бiлi, непрозорi -
   i клалисЯ в намети... Ѓiло, чисто
   попiд наметами. џсне намисто
   з кришталю грає i рЯхтить усюди...
   џ спала. „ихали так вiльно груди.
   Џо бiлих снах рожевiї гадки
   легенькi гаптували мережки,
   i мрiї ткались золото-блакитнi,
   спокiйнi, тихi, не такi, Як лiтнi...
   ‹ у к а ш
   (заслухавшись)
   џк ти говориш...
   Њ а в к а
   —и тобi так добре?
   ‹укаш потакує головою.
   ’воЯ сопiлка має кращу мову.
   ‡аграй менi, а Я поколишусЯ.

   Њавка сплiтає довге вiттЯ на березi, сiдає в нього i  гойдаєтьсЯ  тихо,
мов у колисцi. ‹укаш грає соло мелодiї N 6, 7 i 8, прихилившись до дуба, i
не зводить очей з Њавки. ‹укаш грає веснЯнки.  Њавка,  слухаючи,  мимоволi
озиваєтьсЯ тихесенько на голос мелодiї .N 8, i  ‹укаш  їй  приграє  вдруге
мелодiю N 8. ‘пiв i гра в унiсон.

   Њ а в к а
   џк солодко грає,
   Як глибоко крає,
   розтинає бiлi груди, серденько виймає!

   Ќа голос веснЯнки  вiдкликаєтьсЯ  зозулЯ,  потiм  соловейко,  розцвiтає
Ярiше дика рожа, бiлiє цвiт калини, глiд соромливо рожевiє,  навiть  чорна
безлиста тернина поЯвлЯє нiжнi квiти.

   Њавка, зачарована, тихо колишетьсЯ, усмiхаєтьсЯ, а в очах  Якась  туга,
аж до слiз; ‹укаш, завваживши те, перестає грати.

   ‹ у к а ш
   ’и плачеш, дiвчино?
   Њ а в к а
   •iба Я плачу?
   (Џроводить рукою по очах).
   Ђ справдi... Ќi-бо! то роса вечiрнЯ.
   ‡аходить сонце... Ѓач, уже встає
   на озерi туман...
   ‹ у к а ш
   ’а нi, ще рано!
   Њ а в к а
   ’и б не хотiв, щоб день уже скiнчивсЯ?
   ‹укаш хитає головою, що не хотiв би.
   —ому?
   ‹ у к а ш
   Ѓо дЯдько до села покличуть.
   Њ а в к а
   Ђ ти зо мною хочеш бути?
   ‹укаш киває, потакуючи.
   Ѓачиш,
   I ти, немов той Ясень, розмовлЯєш.
   ‹ у к а ш
   (смiючись)
   ’а треба по-тутешньому навчитись,
   бо маю ж тута лiтувати.
   Њ а в к а
   (радо)
   ‘правдi?
   ‹ у к а ш
   Њи взавтра й будуватисЯ почнемо.
   Њ а в к а
   Љурiнь поставите?
   ‹ у к а ш
   Ќi, може, хижку,
   а може, й цiлу хату.
   Њ а в к а
   ‚и - Як птахи:
   клопочетесь, будуєте кубельцЯ,
   щоб потiм кинути.
   ‹ у к а ш
   Ќi, ми будуєм
   навiки.
   Њ а в к а
   џк навiки? ’и ж казав,
   що тiльки лiтувати будеш тута.
   ‹ у к а ш
   (нiЯково)
   ’а Я не знаю... „Ядько ‹ев казали,
   що тут менi дадуть грунтець i хату,
   бо восени хотЯть мене женити...
   Њ а в к а
   (з тривогою)
   ‡ ким?
   ‹ у к а ш
   џ не знаю. „Ядько не казали,
   а може, ще й не напитали дiвки.
   Њ а в к а
   •iба ти сам собi не знайдеш пари?

   ‹ у к а ш
   (поглЯдаючи на неї)
   џ, може б, i знайшов, та...
   Њ а в к а
   ™о?
   ‹ у к а ш
   Ќiчого...

   (Џограває у сопiлку стиха щось дуже жалiбненьке
   [мелодiЯ N 9],
   потiм спускає руку з сопiлкою i замислюєтьсЯ).

   Њ а в к а
   (помовчавши)
   —и у людей паруютьсЯ надовго?
   ‹ у к а ш
   ’а вже ж навiк!

   Њ а в к а
   ‘е так, Як голуби...
   џ часом заздрила на їх: так нiжно
   вони кохаютьсЯ... Ђ Я не знаю
   нiчого нiжного, окрiм берези,
   за те ж її й сестрицею взиваю;
   але вона занадто вже смутна,
   така блiда, похила та журлива, -

   Я часто плачу, дивлЯчись на неї.
   Ћт вiльхи не люблю - вона шорстка.
   Ћсика все мене чогось лЯкає;
   вона й сама боїтьсЯ - все тремтить.
   „уби поважнi надто. „ика рожа
   задирлива, так само й глiд, i терен.
   Ђ Ясень, клен i Явiр - гордовитi.
   Љалина так хизуєтьсЯ красою,
   що байдуже їй до всього на свiтi.
   ’ака, здаєтьсЯ, й Я була торiк,
   але тепер менi чомусь те прикро...
   џк добре зважити, то Я у лiсi
   зовсiм самотнЯ...
   (†урливо задумуєтьсЯ),
   ‹ у к а ш
   Ђ твоЯ верба?
   ’аж ти її матусею назвала.
   Њ а в к а
   ‚ерба?.. ’а що ж.... в їй добре зимувати,
   а лiтом... бач, вона така суха,
   i все рипить, все згадує про зиму...
   Ќi, Я таки зовсiм, зовсiм самотнЯ...
   ‹ у к а ш
   “ лiсi ж не самiї дерева, -

   таж тут багато рiзної є сили.
   (’рохи ущипливо).
   ‚же не прибiднюйсЯ, бо й ми чували
   про вашi танцi, жарти та зальоти!
   Њ а в к а
   ’о все таке, Як той раптовий вихор, -

   от налетить, закрутить та й покине.
   ‚ нас так нема, Як у людей, - навiки!
   ‹ у к а ш
   (приступаючи ближче)
   Ђ ти б хотiла?..
   ђаптом чутно голосне гуканнЯ дЯдька ‹ева.

   ѓ о л о с
   ѓов, ‹укашу, гов!
   го-го-го-го! Ђ де ти?
   ‹ у к а ш
   (вiдзиваєтьсЯ)
   Ћсь Я йду!
   ѓ о л о с
   Ђ йди хутчiй!
   ‹ у к а ш
   Ћце ще нетерплЯчка!
   (‚iдгукуєтьсЯ).

   ’а йду вже, йду!
   (ЏодаєтьсЯ йти).
   Њ а в к а
   Ђ вернешсЯ?
   ‹ у к а ш
   Ќе знаю.
   (Iде в прибережнi хащi).

   ‡ гущавини лiсу вилiтає Џерелесник - гарний хлопець у червонiй одежi, з
червонЯстим, буйно розвiЯним, Як вiтер, волоссЯм,  з  чорними  бровами,  з
блискучими очима.
   ‚iн хоче обнЯти Њавку, вона ухилЯєтьсЯ.

   Њ а в к а
   Ќе руш мене!
   Џ е р е л е с н и к
   Ђ то чому?
   Њ а в к а
   Iди
   поглЯнь, чи в полi рунь зазеленiла.
   Џ е р е л е с н и к
   Њенi навiщо таЯ рунь?
   Њ а в к а
   Ђ там же
   твоЯ ђусалка Џольова, що в житi.
   ‚она длЯ тебе досi вже вiнок
   зелено-Ярий почала сплiтати.
   Џ е р е л е с н и к
   џ вже її забув.
   Њ а в к а
   ‡абудь мене.
   Џ е р е л е с н и к
   Ќу, не глузуй! •оди, полетимо!
   џ понесу тебе в зеленi гори,
   ти ж так хотiла бачити смереки.
   Њ а в к а
   ’епер не хочу.
   Џ е р е л е с н и к
   ’ак? Ђ то чому?
   Њ а в к а
   Ѓо вiдхотiлосЯ,
   Џ е р е л е с н и к
   џкiсь химери!
   —ом вiдхотiлосЯ?
   Њ а в к а
   Ќема охоти.
   Џ е р е л е с н и к
   (улесливо в'єтьсЯ коло неї)
   ‹иньмо, линьмо в гори! ’ам мої сестрицi,
   там гiрськi русалки, вiльнi лiтавицi,
   будуть танцювати коло по травицi,
   наче блискавицi!
   Њи тобi знайдемо з папоротi квiтку,
   зiрвем з неба зiрку, золоту лелiтку,
   на снiгу нагiрнiм вибiлимо влiтку
   чарiвну намiтку.
   ™об тобi здобути лiсову корону,
   ми ‡мiю-царицю скинемо iз трону
   i дамо крем'Янi гори в оборону!
   Ѓудь моЯ кохана!
   ‡вечора i зрана
   самоцвiтнi шати
   буду приношати,
   i вiночок плести,
   i в таночок вести,
   i на крилах нести
   на морЯ багрЯнi, де багате сонце
   золото ховає в таємну глибiнь.
   Џотiм ми заглЯнем до ‡орi в вiконце,
   ‡iрка-прЯха вдiлить срiбне волоконце,
   будем гаптувати оксамитну тiнь.
   Џотiм, на свiтаннi, Як бiлЯвi хмари
   стануть покрай неба, мов Яснi отари,
   що холодну воду п'ють на тихiм бродi,
   ми спочинем любо,на квiтчастiм...
   Њ а в к а
   (нетерплЯче)
   ѓодi!
   Џ е р е л е с н и к
   џк ти обiрвала рiч мою сердито!
   (‘мутно i разом лукаво).
   ’и хiба забула про торiшнє лiто?
   Њ а в к а
   (байдуже)

   Ћх, торiшнє лiто так давно минуло!
   ™о тодi спiвало, те взимi заснуло.
   џ вже й не згадаю!
   Џ е р е л е с н и к
   (таємничо нагадуючи)
   Ђ в дубовiм гаю?..
   Њ а в к а
   ™о ж там? џ шукала Ягiдок, грибкiв...
   Џ е р е л е с н и к
   Ђ не приглЯдалась до моїх слiдкiв?
   Њ а в к а
   ‚ гаю Я зривала кучерики з хмелю...
   Џ е р е л е с н и к
   ™об менi послати пишную постелю?
   Њ а в к а
   Ќi, щоб перевити се волоссЯ чорне!
   Џ е р е л е с н и к
   ‘подiвалась: може, миленький пригорне?
   Њ а в к а
   Ќi, мене береза нiжно колихала.
   Џ е р е л е с н и к
   Ђ проте... здаєтьсЯ... ти когось кохала?
   Њ а в к а
   •а-ха-ха! Ќе знаю!
   Џопитай у гаю.
   џ пiду квiтчати дрiбним рЯстом коси...
   (ЏодаєтьсЯ до лiсу).
   Џ е р е л е с н и к
   Ћй глЯди! ™е змиють їх холоднi роси!
   Њ а в к а
   ‚iтерець повiє,
   сонечко пригрiє,

   то й роса спаде!
   (‡никає в лiсi).
   Џ е р е л е с н и к
   Џостривай хвилину!
   џ без тебе гину!
   „е ти? „е ти? „е?

   Ѓiжить i собi в лiс.
   Џомiж деревами Якусь хвилину маЯчить його червона  одiж  i,  мов  луна,
озиваєтьсЯ: "„е ти? „е?.."

   Џо лiсi грає червоний захiд сонцЯ, далi погасає.
   Ќад озером стає бiлий туман.

   „Ядько ‹ев i ‹укаш виходЯть на галЯву.

   ‹ е в
   (сердито воркоче)
   ’ой клЯтий ‚одЯник! Ѓодай би всох!
   џ, наловивши риби, тiльки виплив
   на плесо душогубкою, - хотiв

   на той бiк передатисЯ, - а вiн

   вчепивсЯ цупко лапою за днище,
   та й анi руш! ™е трохи - затопив би!
   Ќу й Я ж не дурень: Як засЯг рукою
   за бороду, то й замотав, Як мичку,
   та ножика з-за поЯса, - бiгме,

   так i вiдтЯв би! ’а проклЯта ж пара -
   штурхiць! - i перекинула човна!
   џ ледь що вибравсЯ живий на берег,
   i рибу розгубив... Ђ щоб ти зслиз!
   („о ‹укаша).
   Ђ тут iще й тебе щось учепило, -

   кричу, гукаю, кличу - хоч ти згинь!
   I де ти длЯвсЯ?
   ‹ у к а ш
   ’а кажу ж - був тута,
   вирiзував сопiлку.
   ‹ е в
   ™ось довгенько
   вирiзуєш, небоже, сопiлки!
   ‹ у к а ш
   (нiЯково)

   Ђбо ж Я, дЯдьку...
   ‹ е в
   (усмiхнувсЯ i подобрiв)
   …й! не вчись брехати,
   бо ще ти молодий! џзика шкода!
   Ћт лiпше хмизу пошукай по лiсi
   та розпали вогонь, - хоть обсушусЯ,

   бо Як його таким iти додому?
   Џоки дiйдем, ще й таЯ нападе -
   не тута споминаючи, цур-пек! -
   а потiм буде душу витрЯсати...

   ‹укаш iде в лiс; чутно згодом, Як вiн хрЯскає сухим гiллЯм.

   „ Я д ь к о ‹ е в
   (сiдає пiд дубом на  грубу  коренину  i  пробує  викресати  вогню,  щоб
запалити люльку)

   ЂЯкже! викрешеш! i губка змокла...
   i трут згубивсЯ... Ђ, нема на тебе
   лихої трЯсцi!.. —и не наросла
   на дубi свiжа?

   (Ћбмацує дуба, шукаючи губки).
   ‡ озера, з туману, виринає бiла жiноча постать, бiльше подiбна до смуги
мли, нiж до  людини;  простЯгненi  бiлi  довгi  руки  загребисто  ворушать
тонкими пальцЯми, коли вона наближаєтьсЯ до ‹ева.

   ‹ е в
   (усмiхнувшись)
   ‘е що за мара?
   Ђга! вже знаю. „обре, що побачив!..

   (Ћговтавшись, виймає з  кошелЯ  Якiсь  корiнцi  та  зiллЯ  i  простЯгає
назустрiч марi, немов боронЯчись вiд неї.
   ‚она трохи вiдступає.
   ‚iн прочитує, замовлЯючи, дедалi все швидше).

   iпле-дiвице,
   Џропаснице-’рЯсавице!
   Iди ти собi на куп'Я, на болота,
   де люди не ходЯть, де кури не пiють,
   де мiй глас не заходить.
   ’ут тобi не ходити,
   бiлого тiла не в'Ялити,
   жовтої костi не млоїти,
   чорної кровi не спивати,
   вiку не вкорочати.
   Ћсь тобi полинь -
   згинь, маро, згинь!

   Њара подаєтьсЯ назад до озера i зливаєтьсЯ з туманом.
   Ќадходить ‹укаш з оберемком хмизу, кладе  перед  дЯдьком,  виймає  з-за
пазухи кресало й губку й розпалює вогонь.

   ‹ у к а ш
   Ћсь нате, дЯдьку, грiйтесЯ.
   ‹ е в
   ‘пасибi.
   ’и догоджаєш дЯдьковi старому.
   (ђозпалює коло вогню люльку).
   ’епер що iншого!

   (‚кладаєтьсЯ проти вогню на травi, поклавши кошелЯ  пiд  голову,  пакає
люльку i жмуритьсЯ на вогонь).

   ‹ у к а ш
   џкби ви, дЯдьку,
   Якої байки нагадали.
   ‹ е в
   Ѓач!
   умаливсЯ!.. Ђ ти б Якої хтiв?
   Џро Ћха-чудотвора? Џро ’рьомсина?
   ‹ у к а ш
   ’акi Я чув! ‚и вмiєте iнакших,
   що їх нiхто не вмiє.
   ‹ е в
   (надумавшись)
   Ќу, то слухай:
   џ про –арiвну-•вилю розкажу.

   (Џочинає спокiйним, спiвучим, розмiрним голосом).

   џкби нам хата тепла
   та люди добрi,
   казали б ми казку,
   баЯли байку
   до самого свiта...
   ‡а темними борами,
   та за глибокими морЯми,
   та за високими горами
   то єсть там дивний-предивний край,
   де панує “рай.
   ™о в тому краю сонце не сiдає,
   мiсЯць не погасає,
   а Яснi зорi по полю ходЯть,
   таночки водЯть.
   Ћтож у найкращої ‡орi та знайшовсЯ син
   Ѓiлий ЏалЯнин.
   Ќа личку бiлий,
   на вроду милий,
   золотий волос по вiтру має,
   а срiбна зброЯ в рученьках сЯє...
   ‹ у к а ш
   ‚и ж про –арiвну мали.
   ‹ е в
   ’а зажди!..
   Ћт Як став Ѓiлий ЏалЯнин до лiт доходжати,
   став вiн собi думати-гадати,
   про своє життЯ розважати:
   "‡ усiх Я, - каже, - вродою вдавсЯ,
   а ще ж бо Я долi не дiждавсЯ.
   Џорадь мене, ‡iрнице-мати,
   де менi пари шукати:
   чи межи боЯрством,
   преславним лицарством,
   чи межи кнЯзiвством,
   чи межи простим поспiльством?
   ™о хiба Яка царiвна
   та була б менi рiвна..."
   (Џочинає дрiмати).
   Ћт i пiшов вiн до синього морЯ,
   i розiклав на березi перлове намисто...
   ‹ у к а ш
   ‚iдай, ви, дЯдьку, щось тут проминули.
   ‹ е в
   •iба?.. ’а ти ж бо вже не заважай!
   ...Ћт i розбiгласЯ на морi супротивна хвилЯ,
   а з теї хвилi вилетiли конi,
   Як жар, червонi,
   у червону колЯсу запрЯженi...
   Ђ на тiй колЯсi...

   (‡мовкає, зложений сном).

   ‹ у к а ш
   ’а й хто ж на тiй колЯсi був? –арiвна?
   ‹ е в
   (крiзь сон)
   ѓа?.. „е?.. џка царiвна?..
   ‹ у к а ш
   ‚же й заснули!

   (џкий час дивитьсЯ задумливо на вогонь, потiм устає, вiдходить далi вiд
огнища i походжає по галЯвi, тихо-тихесенько, ледве  чутно,  пограваючи  у
сопiлку [мелодiЯ N 10]),

   ‚ лiсi поночiє, але темрЯва не густа, а прозора, Як буває перед  сходом
мiсЯцЯ. Ќавколо вогнища блиски свiтла i звої тiнi неначе  водЯть  химерний
танок; близькi до вогню квiти то поблискують барвами, то гаснуть у пiтьмi.

   Џокрай лiсу таємничо бiлiють стовбури осик  та  берiз.  ‚еснЯний  вiтер
нетерплЯче зiтхає, оббiгаючи узлiссЯ та розвiваючи гiллЯ плакучiй  березi.
’уман  на  озерi  бiлими  хвилЯми  прибиває  до   чорних   хащiв;   очерет
перешiптуєтьсЯ з осокою, сховавшись у млi.
   ‡ гущавини вибiгає Њавка,  бiжить  прудко,  мов  утiкаючи;  волоссЯ  їй
розвiЯлось, одежа розмаЯлась.  Ќа  галЯвi  вона  спинЯєтьсЯ,  оглЯдаючись,
притулЯє руки до серцЯ, далi кидаєтьсЯ до берези i ще раз зупинЯєтьсЯ.

   Њ а в к а
   „Яка щираЯ тобi, нiченько-чарiвниченько,
   що закрила ти моє личенько!
   i вам, стежечки Як мережечки,
   що вели мене до березочки!
   Ћй сховай мене ти, сестриченько!
   (•оваєтьсЯ пiд березу, обiймаючи її стовбур).
   ‹ ук а ш
   (пiдходить до берези, нишком)
   ’и, Њавко?
   Њ а в к а
   (ще тихше)
   џ.
   ‹ у к а ш
   ’и бiгла?
   Њ а в к а
   џк бIлицЯ.
   ‹ у к а ш
   ‚тiкала?
   Њ а в к а
   ’ак.
   ‹ у к а ш
   ‚iд кого?
   Њ а в к а
   ‚iд такого,
   Як сам вогонь.
   ‹ у к а ш
   Ђ де ж вiн?
   Њ а в к а
   –ить!.. Ѓо знову прилетить.
   ЊовчаннЯ.
   ‹ у к а ш
   џк ти тремтиш! џ чую, Як береза
   стинаєтьсЯ i листом шелестить.
   Њ а в к а
   (вiдхилЯєтьсЯ вiд берези)
   Ћй лихо! џ боюсЯ притулЯтись,
   а так не встою.
   ‹ у к а ш
   Џритулись до мене.
   џ дужий - здержу, ще й обороню.

   Њавка прихилЯєтьсЯ до нього. ‚они стоЯть у парi. ЊiсЯчне свiтло починає
ходити по лiсi, стелетьсЯ по галЯвi i  закрадаєтьсЯ  пiд  березу.  ‚  лiсi
озиваютьсЯ спiви солов'їнi i всi голоси веснЯної  ночi.  ‚iтер  поривчасто
зiтхає. ‡ осЯйного туману виходить ђусалка i нишком пiдглЯдає молоду пару.

   ‹укаш, тулЯчи до себе Њавку, все ближче нахилЯєтьсЯ обличчЯм до  неї  i
раптом цiлує.

   Њ а в к а
   (скрикує з болем щастЯ)
   Ћх!.. ‡iрка в серце впала.
   ђ у с а л к а
   •а-ха-ха!
   (‡ смiхом i плеском кидаєтьсЯ в озеро).
   ‹ у к а ш
   (ужахнувшись)
   ™о се таке?
   Њ а в к а
   Ќе бiйсЯ, то ђусалка.
   Њи подруги, - вона нас не зачепить.

   ‚она свавiльна, любить глузувати,
   але менi дарма... Њенi дарма
   про все на свiтi!
   ‹ у к а ш
   ’о й про мене?
   Њ а в к а
   Ќi,
   ти сам длЯ мене свiт, милiший, кращий,
   нiж той, що досi знала Я, а й той
   покращав, вiдколи ми поєднались.
   ‹ у к а ш
   ’о ми вже поєднались?
   Њ а в к а
   ’и не чуєш,
   Як солов'ї весiльним спiвом дзвонЯть?
   ‹ у к а ш
   џ чую... ‘е вони вже не щебечуть,
   не тьохкають, Як завжди, а спiвають:
   "–iлуй! цiлуй! цiлуй!"
   (–iлує її довгим, нiжним, тремтЯчим поцiлунком).
   џ зацiлую
   тебе на смерть!

   ‡риваєтьсЯ вихор, бiлий цвiт метелицею в'єтьсЯ по галЯвi.

   Њ а в к а
   Ќi, Я не можу вмерти...
   а шкода...
   ‹ у к а ш
   ™о ти кажеш? џ не хочу!
   Ќавiщо Я сказав?!.
   Њ а в к а
   Ќi, се так добре -
   умерти, Як летюча зiрка...
   ‹ у к а ш
   ѓодi!
   (ѓоворить пестЯчи).
   Ќе хочу про таке! Ќе говори!
   Ќе говори нiчого!.. Ќi, кажи!
   —удна у тебе мова, але Якось
   так добре слухати... ™о ж ти мовчиш?
   ђозгнiвалась?
   Њ а в к а
   џ слухаю тебе...
   твого коханнЯ...
   (Ѓере в руки голову його, обертає проти мiсЯцЯ
   i пильно дивитьсЯ в вiчi).

   ‹ у к а ш
   Ќащо так? Ђж страшно,
   Як ти очима в душу зазираєш...
   џ так не можу! ѓовори, жартуй,
   питай мене, кажи, що любиш, смiйсЯ...
   Њ а в к а
   “ тебе голос чистий, Як струмок,
   а очi - непрозорi.
   ‹ у к а ш
   Њоже, мiсЯць
   неЯсно свiтить.
   Њ а в к а
   Њоже...
   (‘хилЯєтьсЯ головою йому до серцЯ i замирає).
   ‹ у к а ш
   ’и зомлiла?
   Њ а в к а
   –ить! •ай говорить серце... Ќевиразно
   воно говорить, Як веснЯна нiчка.
   ‹ у к а ш
   —ого там прислухатисЯ? Ќе треба!
   Њ а в к а
   Ќе треба, кажеш? ’о не треба, милий!
   Ќе треба, любий! џ не буду, щастЯ,
   не буду прислухатисЯ, хороший!
   џ буду пестити, моє коханнЯ!
   ’и звик до пестощiв?
   ‹ у к а ш
   џ не любивсЯ
   нi з ким ще зроду. џ того й не знав,
   що любощi такi солодкi!
   Њавка пристрасно пестить його, вiн скрикує з мукою втiхи.
   Њавко!
   ти з мене душу виймеш!
   Њ а в к а
   ‚ийму, вийму!
   ‚iзьму собi твою спiвочу душу,
   а серденько словами зачарую...
   џ цiлуватиму вустонька гожi,
   щоб загорiлись,
   щоб зашарiлись,
   наче тi квiтоньки з дикої рожi!
   џ буду вабити очi блакитнi,
   хай вони грають,
   хай вони сЯють,
   хай розсипають вогнi самоцвiтнi!
   (ђаптом сплескує руками),
   ’а чим же Я принаджу любi очi!
   џ ж досi не заквiтчана!
   ‹ у к а ш
   „арма!
   ’и й без квiток хороша.
   Њ а в к а
   Ќi, Я хочу
   длЯ тебе так заквiтчатисЯ пишно,
   Як лiсова царiвна!

   (Ѓiжить на другий кiнець галЯви, далеко вiд озера,
   до цвiтучих кущiв).

   ‹ у к а ш
   Џочекай!
   џ сам тебе заквiтчаю.
   (Iде до неї).
   Њ а в к а
   (смутно)
   Ќе краснi
   квiтки вночi... тепер поснули барви...
   ‹ у к а ш
   ’ут свiтлЯки в травi, Я назбираю,
   вони свiтитимуть у тебе в косах,
   то буде наче зорЯний вiнок.
   (Љладе скiльки свiтлЯкiв їй на волоссЯ).
   „ай подивлюсЯ... Ћй, Яка ж хороша!
   (Ќе тЯмлЯчись вiд щастЯ, пориває її в обiйми).
   џ ще набрати мушу. џ вберу
   тебе, мов королiвну, в самоцвiти!
   (укає в травi попiд кущами свiтлЯкiв).
   Њ а в к а
   Ђ Я калини цвiту наламаю.
   ‚она не спить, бо соловейко будить.
   (‹амає бiлий цвiт i прикрашує собi одежу).
   ђ у с а л к а
   (знов виходить з туману.
   епоче, повернувшись до очеретiв)
   „итинчата-Џотерчата,
   засвiтiте каганчата!

   ‚ очеретах заблимали два бродЯчi вогники. „алi  виходЯть  Џотерчата,  в
руках  мають  каганчики,  що  блимають,  то  Ясно  спалахуючи,  то  зовсiм
погасаючи. ђусалка притулЯє їх до себе i шепоче, показуючи в  далечiнь  на
бiлу постать ‹укашеву, що мрiє в мороку помiж кущами.

   „ивiтьсЯ, он отой, що там блукає,
   такий, Як батько ваш, що вас покинув,
   що вашу ненечку занапастив.
   ‰ому не треба жити.
   Џ е р ш е Џ о т е р ч а

   “топи!
   ђ у с а л к а
   Ќе смiю. ‹iсовик заборонив.
   „ р у г е Џ о т е р ч а

   Ђ ми не здужаєм, бо ми маленькi.
   ђ у с а л к а
   ‚и маленькi,
   ви легенькi,
   в ручках вогники Ясненькi,
   ви Як ласочки тихенькi, -

   ви пiдiть у чагарник,
   не почує ‹iсовик,
   а Як стрiне -
   вогник свiне -
   був i зник!
   Џерекиньтесь блискавками
   над стежками.
   ‘палахнiть над купиною,
   поведiть драговиною, -
   де вiн стане,
   там i кане
   аж на саме дно болота...
   „алi - вже моЯ робота!
   Ќу! блись-блись!
   Џ о т е р ч а т а
   (рушаючи одно до одного)
   ’и сюдою, Я тудою,
   а зiйдемось над водою!
   ђ у с а л к а
   (радо)

   Џодались!
   (Ќадбiгає до болота, бризкає водою з пальцiв
   позад себе через плечi. ‡-за купини вискакує Љуць,
   молоденький чортик-паничик).
   Љуцю-Љуцю,

   поцiлуй у руцю!
   (‘вавiльним рухом простЯгає йому руку, вiн цiлує).

   Љ у ц ь
   ‡а що ж то, панЯнко?
   ђ у с а л к а
   џ тобi снiданко
   гарне наготую, тiльки не прогав.
   (Џоказує в далечiнь на ‹укаша).
   Ѓачиш? ™о? привик ти до таких потрав?
   Љ у ц ь
   (махнув рукою)
   Џоки не в болотi, -

   сухо в мене в ротi!
   ђ у с а л к а
   Ѓуде хлопець твiй,
   радiсть буде й бабi, й матiнцi твоїй!

   Љуць  стрибає  за  купину  I  зникає.  ђусалка  в  очеретi  зорить   за
Џотерчатами,  що  миготЯть  бiгунцЯми,  спалахують,  блимають,   снуютьсЯ,
перебiгають.

   ‹ у к а ш
   (шукаючи свiтлЯкiв, завважає вогники)
   џкi хорошi свiтлЯки! летючi!
   џ ще таких не бачив! Ђ великi!
   џ мушу їх пiймати!

   (ѓанЯєтьсЯ то за одним, то за другим, вони  непомiтно  надЯть  його  до
драговини).

   Њ а в к а
   Ќе лови!
   Љоханий, не лови! ’о Џотерчата!
   ‚они зведуть на безвiсть!

   ‹укаш не чує, захоплений гонитвою, i вiдбiгає геть далеко вiд Њавки.

   ‹ у к а ш
   (раптом скрикує)
   Џробi! ѓину!
   ‚ драговину попав! Ћй смокче! тЯгне!

   Њавка надбiгає на його крик, але не може дiстатисЯ  до  нього,  бо  вiн
загруз далеко вiд твердого берега.  ‚она  кидає  йому  один  кiнець  свого
поЯса, держачи за другий.

   Њ а в к а
   ‹ови!

   ЏоЯс не досЯгає руки ‹укашевої.
   ‹ у к а ш
   Ћй, не сЯгає! ™о ж се буде?
   Њ а в к а
   (кидаєтьсЯ до верби, що стоїть, похилившись над драговиною)
   ‚ербиченько-матусенько, рЯтуй!

   (видко, Як бiлицЯ, злазить на вербу, спускаєтьсЯ по  крайньому  вiттi,
кидає знов поЯса - вiн на сей раз досЯгає, - ‹укаш  хапаєтьсЯ  за  кiнець,
Њавка притЯгає його до себе, потiм подає руку i помагає злiзти на вербу).

   ђусалка в очеретi видає глухий стогiн досади i зникає в туманi.
   Џотерчата теж зникають.

   „ Я д ь к о ‹ е в

   (прокинувсЯ вiд крику)
   ѓа?.. ™о таке? ‚же знов Якась мара?
   –ур-пек! щезай!
   (ЋглЯдаєтьсЯ).
   ‹укашу, де ти? гов!
   ‹ у к а ш
   (озиваєтьсЯ з верби)
   џ тута, дЯдьку!
   ‹ е в
   Ђ ти тут чого?
   (Џiдходить i заглЯдає на вербу).
   ‡лiз на вербу, ще й з дiвкою!

   ‹укаш iзлiзає з верби. Њавка там лишаєтьсЯ.

   ‹ у к а ш
   Ћй дЯдьку!
   џ тут було в драговинi загруз;
   натрапив на вiкно, та вже вона
   (показує на Њавку)
   порЯтувала Якось.
   ‹ е в
   Ђ чого ж ти
   стикаєшсЯ отут Як потороча? -
   таж поночi!
   ‹ у к а ш
   џ свiтлЯки ловив...
   (“риває).
   ‹ е в
   (завважає свiтлЯки на Њавцi)
   Ѓа! так би ти й казав, то Я ж би знав!
   ’епер Я бачу сам, чиЯ то справа.
   Њ а в к а
   џ ж, дЯдечку, його порЯтувала.
   ‹ е в
   „ивись ти - "дЯдечку"! ‡найшлась небога!
   Ђ хто ж його призвiв у пастку лiзти?
   („окiрливо хитає головою).
   …й, кодло лiсове! ’ака в вас правда!..
   Ќу, попаду ж i Я ‹iсовика,
   то вже не вирветьсЯ, - в пеньок дубовий
   вщемлю те бородище-помелище,
   то буде вiдати! Ѓач, пiдсилає
   своїх дiвок, а сам - i Я не Я!
   Њ а в к а
   (швидко збiгає з верби)
   Ќi, вiн не винен! •ай ‡мiЯ-царицЯ
   мене скарає, Якщо се неправда!
   I Я не винна!
   ‹ е в
   Ћт, тепера вiрю,
   бо знаю, се в вас присЯга велика.
   ‹ у к а ш
   ‚она мене порЯтувала, дЯдьку,
   от бiгме, згинув би тепер без неї!
   ‹ е в
   Ќу, дiвонько, хоч ти душi не маєш,
   та серце добре в тебе. Џробачай,
   що Я нагримав зопалу.
   („о ‹укаша).
   —ого ж ти
   по свiтлЯки погнавсЯ на болото?
   •iба ж вони по купинах сидЯть?
   ‹ у к а ш
   ’а то Якiсь були такi летючi!
   ‹ е в
   …ге! то знаю ж Я! ’о Џотерчата!
   Ќу-ну, чекайте ж, приведу Я взавтра
   щенЯток-Ярчукiв, то ще побачим,
   хто тут заскавучить!

   ѓ о л о с к и Џ о т е р ч а т

   (озиваютьсЯ жалiбно, подiбно до жаб'Ячого кумканнЯ)
   Ќi, нi, дiдуню!
   Ќi, ми не виннi!
   Њи в драговиннi
   Ягiдки брали.
   Њи ж бо не знали,
   що тута гостi,
   ми б не зринали
   iз глибокостi...
   Ћй нене, сум!
   Ќум плакать, нум!
   ‹ е в
   —и бач, Як знiтилась невiрна пара,
   вiдьомський накоренок! ’а нехай,
   Я вже дiйду, хто винен, хто не винен!..
   („о ‹укаша).
   Ђ що, небоже, чи не час додому?
   •одiм помалу.
   („о Њавки).
   Ѓудь здорова, дiвко!
   Њ а в к а
   ‚и завтра прийдете? џ покажу,
   де є хороше дерево на хату.
   ‹ е в
   џ бачу, ти про все вже розпиталась.
   Њетка! ’а що ж, приходь, Я з вами звик,
   та й вам до нас прийдетьсЯ привикати.
   •одiмо. Џрощавай!
   (ђушає).
   Њ а в к а
   (бiльш до ‹укаша, нiж до ‹ева)
   џ буду ждати!

   ‹укаш вiдстає вiд дЯдька, стискає мовчки обидвi руки Њавцi, безгучно її
цiлує i, догнавши дЯдька, iде з ним у лiс.

   Њ а в к а
   (сама)
   Љоли б ти, нiчко, швидше минала!
   ‚ибач, коханаЯ! ™е ж Я не знала
   днини такої, щоб була щасна
   так, Як ти, нiченько, так, Як ти, Ясна!
   —ом ти, березо, така журлива?
   ѓлЯнь, моЯ сестронько, таж Я щаслива!
   Ќе рони, вербо, слiз над водою,
   буде ж, матусенько, милий зо мною!..
   Ѓатьку мiй рiдний, темненький гаю,
   Як же Я нiченьку сюю прогаю?
   Ќiчка коротка - довга розлука...
   ™о ж менi суджено - щастЯ чи мука?

   ЊiсЯць сховавсЯ за темну стiну  лiсу,  темрЯва  наплила  на  прогалину,
чорна, мов оксамитна. Ќiчого не  стало  видко,  тiльки  жеврiє  долi  жар,
позосталий вiд огнища, та по вiнку iз свiтлЯкiв  знати,  де  ходить  Њавка
помiж деревами: вiнок той Яснiє то цiлим сузiр'Ям,  то  окремими  iскрами,
далi тьма i його покриває. ѓлибока  пiвнiчна  тиша,  тiльки  часом  легкий
шелест чуєтьсЯ в гаю, мов зiтханнЯ у снi.

   „Iџ II

   Џiзнє лiто. Ќа темнiм  матовiм  листi  в  гаю  де-не-де  виднiє  осiннЯ
прозолоть. Ћзеро змалiло, берегова габа поширшала, очерети сухо  шелестЯть
скупим листом.
   Ќа галЯвi вже  збудовано  хату,  засаджено  городець.  Ќа  однiй  нивцi
пшеницЯ, на другiй - жито. Ќа озерi  плавають  гуси.  Ќа  березi  сушитьсЯ
хустЯ, на  кущах  стримлЯть  горщики,  гладишки.  ’рава  на  галЯвi  чисто
викошена, пiд дубом зложений стiжок. Џо лiсi  калатають  клокiчки  -  десь
пасетьсЯ товар. Ќедалечко чутно сопiлку, що грає Якусь моторну, танцюристу
мелодiю [мелодiї N 11, 12, 13].

   Њ а т и ‹ у к а ш е в а

   (виходить з хати й гукає)
   ‹укашу, гов! Ђ де ти?
   ‹ у к а ш
   (виходить з лiсу з сопiлкою i мережаним кийком у руках)

   ’ут Я,мамо.
   Њ а т и
   Ђ чи не годi вже того граннЯ?
   ‚се грай та грай, а ти, робото, стiй!
   ‹ у к а ш
   џка ж робота?
   Њ а т и
   џк - Яка робота?
   Ђ хто ж обору мав загородити?
   ‹ у к а ш
   ’а добре вже, загороджу, нехай-но.
   Њ а т и
   Љоли ж воно, оте "нехай-но", буде?
   ’обi б усе ганЯти по шурхах
   з приблудою, з накидачем отим!
   ‹ у к а ш
   ’а хто ганЯє? Ѓидло ж Я пасу,
   а Њавка помагає.
   Њ а т и
   ЋдчеписЯ
   з такою помiччю!
   ‹ у к а ш
   ‘ами ж казали,
   що Як вона глЯдить корiв, то бiльше
   дають набiлу.
   Њ а т и
   ‚же ж - вiдьомське кодло!
   ‹ у к а ш
   Ќемає вiдома, чим вам годити!
   џк хату ставили, то не носила
   вона нам дерева? Ђ хто садив
   города з вами, нивку засiвав?
   ’ак, Як сей рiк, хiба коли родило?
   Ђ ще он Як умаїла квiтками
   попiдвiконню - любо подивитись?
   Њ а т и
   Џотрiбнi тi квiтки! ’аж Я не маю
   у себе в хатi дiвки на виданню...
   ‰ому квiтки та спiви в головi!
   ‹укаш знизує нетерплЯче плечима i подаєтьсЯ йти.
   Људи ти?
   ‹ у к а ш
   ’аж обору городити!
   (Iде за хату, згодом чутно цюканнЯ сокирою).

   Њавка виходить з лiсу пишно заквiтчана, з розпущеними косами.

   Њ а т и
   (непривiтно)
   —ого тобi?
   Њ а в к а
   „е, дЯдино, ‹укаш?
   Њ а т и
   —ого ти все за ним? Ќе випадає
   за парубком так дiвцi уганЯти.
   Њ а в к а
   Њенi нiхто такого не казав.
   Њ а т и
   Ќу, то хоч раз послухай - не завадить.
   (Џрикро дивитьсЯ на Њавку).
   —ого ти все розпатлана така?
   Ќема, щоб зачесатись чепурненько -
   усе Як вiдьма ходить. Ќечепурно.
   I що се за манаттЯ на тобi?
   ‚оно ж i невигiдне при роботi.
   џ маю дещо там з дочки-небiжки,
   пiди вберисЯ - там на жердцi висить.
   Ђ се, Як хоч, у скриню поклади.
   Њ а в к а
   ’а добре, можу й переодЯгтисЯ.

   (Iде в хату. ‡вiдти виходить дЯдько ‹ев).

   Њ а т и
   •оч би подЯкувала!
   ‹ е в
   ™о ти, сестро,
   так уїдаєш раз у раз на дiвку?
   —и то вона тобi чим завинила?
   Њ а т и
   Ђ ти, братуню, вже б не вiдзивавсЯ,
   коли не зачiпають! ’и б iще
   зiбрав сюди усiх вiдьом iз лiсу.
   ‹ е в
   џкби ж воно такеє говорило,
   що тЯмить, ну, то й слухав би, а то...
   "вiдьом iз лiсу"! - де ж є вiдьма в лiсi?
   ‚iдьми живуть по селах...
   Њ а т и
   ’о вже ти
   на тому знаєшсЯ... ’а що ж, принаджуй
   ту погань лiсову, то ще дiждешсЯ
   колись добра!
   ‹ е в
   Ђ що ж? таки й дiжду.
   ™о лiсове, то не погане, сестро, -

   усЯкi скарби з лiса йдуть...
   Њ а т и
   (глузливо)
   ЂЯкже!
   ‹ е в
   ‡ таких дiвок бувають люди, от щоЇ
   Њ а т и
   џкi з їх люди? —и ти впивсЯ? ѓа?
   ‹ е в
   ’а що ти знаєш? Ћт небiжчик дiд
   казали: треба тiльки слово знати,
   то й в лiсовичку може уступити
   душа така самiська, Як i наша.
   Њ а т и
   Ќу, а куди ж тодi вiдьомська пара
   подiнетьсЯ?
   ‹ е в
   ’и знов таки своєї?..
   Ћт лiпше заберусЯ до роботи,
   Як маю тут жувати клоччЯ!
   Њ а т и
   ‰ди!
   або ж Я бороню?

   ‹ев iде за хату, сердито струснувши головою.
   Њавка виходить з хати перебрана: на їй сорочка з десЯтки, скупо  пошита
i латана на плечах, вузька спiдничина з набиванки  i  полинЯлий  фартух  з
димки, волоссЯ гладко зачесане у двi коси i заложене навколо голови.

   Њ а в к а
   ‚же й перебралась.
   Њ а т и
   Ћтак що iншого. Ќу, Я пiду -
   управлюсЯ тим часом з дробиною.
   •отiла Я пiти до конопель,
   так тут iще не скiнчена робота,
   а ти до неї щось не вельми...
   Њ а в к а
   —ом же?
   ™о тiльки вмiю, рада помогти.
   Њ а т и
   Ћто-то й ба, що неконечне вмiєш:
   полiтницЯ з тебе абиЯка,
   тащити сiна - голова болiла...
   џк так i жати маєш...
   Њ а в к а
   (з острахом)
   џк-то? †ати?
   ‚и хочете, щоб Я сьогоднi жала?
   Њ а т и
   —ому ж би нi? •iба сьогоднi свЯто?
   (Ѓере за дверима в сiнЯх серпа i подає Њавцi).
   Ћсь на серпа - попробуй. џк управлюсь,
   то перейму тебе.

   (‚иходить за хату, узЯвши з сiней пiдситок iз зерном. Ќезабаром  чутно,
Як вона кличе: "–iпоньки! цiпоньки! тю-тю-тю! тю-тю-тю! –iр-р-р...")

   ‹укаш виходить iз сокирою i пiдступає  до  молодого  грабка,  щоб  його
рубати.

   Њ а в к а
   Ќе руш, коханий,
   воно ж сире, ти ж бачиш.
   ‹ у к а ш
   Ђй, дай спокiй!
   Ќе маю часу!
   Њавка смутно дивитьсЯ йому в вiчi.
   Ќу то дай сухого...
   Њ а в к а
   (швиденько виволiкає з лiсу чималу суху деревину)
   џ ще знайду; тобi багато треба?
   ‹ у к а ш
   Ђ що ж? оцим одним загороджу?
   Њ а в к а
   —огось уже i ти став непривiтний...
   ‹ у к а ш
   ’а бачиш... мати все гризуть за тебе!..
   Њ а в к а
   —ого їй треба? I Яке їй дiло?
   ‹ у к а ш
   ’а Як же? џ ж їм син...
   Њ а в к а
   Ќу, син, - то що?
   ‹ у к а ш
   Ѓач... їм така невiстка не до мислi...
   ‚они не люблЯть лiсового роду...
   ’обi недобра з їх свекруха буде!
   Њ а в к а
   “ лiсi в нас нема свекрух нiЯких.
   Ќавiщо тi свекрухи, невiстки -
   не розумiю!
   ‹ у к а ш
   Їм невiстки треба,
   бо треба помочi, - вони старi.

   —ужу все до роботи заставлЯти
   не випадає... Ќаймички - не дочки...
   ’а, правда, ти сього не зрозумiєш...
   ™об нашi людськi клопоти збагнути,
   то треба справдi вирости не в лiсi.
   Њ а в к а
   (щиро)
   ’и розкажи менi, Я зрозумiю,
   бо Я ж тебе люблю... џ ж пойнЯла
   усi пiснi сопiлоньки твоєї.
   ‹ у к а ш
   Џiснi! ’о ще наука невелика!
   Њ а в к а
   Ќе зневажай душi своєї цвiту,
   бо з нього виросло коханнЯ наше!
   ’ой цвiт вiд папоротi чарiвнiший -
   вiн скарби т в о р и т ь, а не вiдкриває.
   “ мене мов зродилось друге серце,
   Як Я його пiзнала. ‚ ту хвилину
   огнисте диво сталось...
   (ђаптом уриває).
   ’и смiєшсЯ?
   ‹ у к а ш
   ’а справдi, Якось наче смiшно стало...
   “брана по-буденному, а править
   таке, немов на свЯто орацiю!
   (‘мiєтьсЯ).
   Њ а в к а
   (шарпає на собi одежу)
   ‘палю се все!
   ‹ у к а ш
   ™об мати гiрше гризли?
   Њ а в к а
   ’а що ж, Як Я тобi у цiй одежi
   неначе одмiнилась!
   ‹ у к а ш
   ’ак Я й знав!
   ’епер уже почнетьсЯ дорiканнЯ...
   Њ а в к а
   Ќi, любий, Я тобi не дорiкаю,
   а тiльки - смутно, що не можеш ти
   своїм життЯм до себе дорiвнЯтись.
   ‹ у к а ш
   џ щось не розберу, що ти говориш.
   Њ а в к а
   Ѓач, Я тебе за те люблю найбiльше,
   чого ти сам в собi не розумiєш,
   хоча душа твоЯ про те спiває
   виразно-щиро голосом сопiлки...
   ‹ у к а ш
   Ђ що ж воно таке?
   Њ а в к а
   ‚оно ще краще,
   нiж всЯ твоЯ хороша, люба врода,
   та висловить його i Я не можу...
   (‘мутно-закохано дивитьсЯ на нього i мовчить хвилинку).
   ‡аграй менi, коханий, у сопiлку,
   нехай вона все лихо зачарує!
   ‹ у к а ш
   …й, не пора менi тепера грати!
   Њ а в к а
   ’о пригорни мене, щоб Я забула
   осю розмову.
   ‹ у к а ш
   (оглЯдаєтьсЯ)
   –ить! почують мати!
   ‚они вже й так тебе все називають
   накидачем...
   Њ а в к а
   (спалахнула)
   ’ак! хто не зрiс мiж вами,
   не зрозумiє вас! Ќу, що се значить
   "накинулась"? ™о Я тебе кохаю?
   ™о перша се сказала? —и ж то ганьба,
   що маю серце не скупе, що скарбiв
   воно своїх не криє, тiльки гойно
   коханого обдарувало ними,
   не дожидаючи вперед застави?
   ‹ у к а ш
   Ѓула надiЯ, що вiддЯчусь потiм.
   Њ а в к а
   I знов чудне, незрозумiле слово -
   "вiддЯчусЯ"... ’и дав менi дари,
   Якi хотiв, такi були й мої -
   немiрЯнi, нелiченi...
   ‹ у к а ш
   ’о й добре,
   коли нiхто не завинив нiкому.
   ’и се сама сказала - пам'Ятай.
   Њ а в к а
   —ому Я маю сеє пам'Ятати?
   Њ а т и
   (виходить iз-за хати)
   ‘е так ти жнеш? Ђ ти се так городиш?
   ‹укаш поспiшно поволiк дерево за хату.
   Љоли ти, дiвонько, не хочеш жати,
   то Я ж тебе не силую. ‚же Якось
   сама управлюсЯ, а там на вiсень,
   дасть бiг, знайду собi невiстку в помiч.
   ’ам є одна вдовицЯ - моторненька, -

   сама припитувалась через люди,
   то Я сказала, що аби ‹укаш
   був не вiд того... Ќу, давай вже, любко,
   менi серпочка - другого ж немає.
   Њ а в к а
   џ жатиму. Iдiть до конопель.

   Њати йде через галЯву до озера i криєтьсЯ за очеретом.

   Њавка замахує серпом i нахилЯєтьсЯ  до  жита.  ‡  жита  раптом  виринає
ђусалка Џольова; зелена одiж на їй просвiчує де-не-де крiзь плащ  золотого
волоссЯ, що вкриває всю її невеличку постать;
   на головi синiй вiнок з волошок, у волоссi заплутались рожевi  квiти  з
куколю, ромен, березка.

   ђ у с а л к а Џ о л ь о в а

   (з благаннЯм кидаєтьсЯ до Њавки)
   ‘естрице, пошануй!
   Љраси моєї не руйнуй!
   Њ а в к а
   џ мушу.
   ђ у с а л к а Џ о л ь о в а

   “же ж мене пошарпано,
   всi квiтоньки загарбано,
   всi квiтоньки-зiрниченьки
   геть вирвано з пшениченьки!
   Њак мiй жаром червонiв,
   а тепер вiн почорнiв,
   наче крiвцЯ пролиласЯ,
   в борозенцi запекласЯ...
   Њ а в к а
   ‘естрице, мушу Я! ’воЯ краса
   на той рiк ще буйнiше залишає,
   а в мене щастЯ Як тепер зов'Яне,
   то вже не встане!
   ђ у с а л к а Џ о л ь о в а

   (ламає руки i хитаєтьсЯ вiд горЯ, Як од вiтру колос)
   Ћй горенько! косо моЯ!
   косо моЯ золотаЯ!
   Ћй лишенько! красо моЯ!
   красо моЯ молодаЯ!..
   Њ а в к а
   ’воїй красi вiк довгий не судивсЯ,
   на те вона зроста, щоб полЯгати.
   „аремне ти благаєш так мене, -

   не Я, то iнший хто її зожне.
   ђ у с а л к а Џ о л ь о в а

   ѓлЯнь, моЯ сестро, ще хвилЯ гулЯє
   з краю до краю.
   „ай нам зажити веселого раю,
   поки ще лiтечко сЯє,
   поки ще житечко не полЯгло, -

   ще ж неминуче до нас не прийшло!
   •вильку! •вилиночку! Њить одну, рiднаЯ!
   Џотiм поникне краса моЯ бiднаЯ,
   лЯже додолу сама...
   ‘естро! не будь Як зима,
   що не вблагати її, не вмолити!
   Њ а в к а
   ђада б Я волю вволити,
   тiльки ж сама Я не маю вже волi.
   ђ у с а л к а Џ о л ь о в а

   (шепче, схилившись Њавцi до плеча)
   —и ж не траплЯєтьсЯ часом на полi
   гострим серпочком поранити руку?
   ‘естронько! зглЯньсЯ на муку!
   Љрапельки кровi було б длЯ рЯтунку доволi.
   ™о ж? •iба кровi не варта краса?
   Њ а в к а
   (черкає себе серпом по  руцi,  кров  бризкає  на  золотi  коси  ђусалки
Џольової)
   Ћсь тобi, сестро, Яса!

   ђусалка Џольова клонитьсЯ низько перед Њавкою, дЯкуючи, i никне в житi.

   ‚iд озера наближаєтьсЯ мати, а  з  нею  молода  повновида  молодицЯ,  в
червонiй хустцi з  торочками,  в  бурЯчковiй  спiдницi,  дрiбно  та  рiвно
зафалдованiй; так само зафалдований i зелений фартух з нашитими  на  ньому
бiлими, червоними та жовтими стЯжками; сорочка густо натикана червоним  та
синiм, намисто дзвонить дукачами на бiлiй пухкiй шиї, мiцна  крайка  тiсно
перетЯгає  стан,  i  вiд  того  кругла,  заживна   постать   здаєтьсЯ   ще
розкiшнiшою. ЊолодицЯ йде замашистою ходою, аж  стара  ледве  поспiває  за
нею.

   Њ а т и
   (до молодицi люб'Язно)
   •одiть, Љилинко, осьде край берези
   ще свiже зiллЯчко. Ћсь деревiй, -

   ви ж гладишки попарити хотiли? -
   ‚iн добрий, любонько, до молока.
   Љ и л и н а
   ’а в мене молока вже нiде й дiти!
   Љоб Ярмарок хутчiй - куплю начиннЯ.
   Љорова в мене турського заводу, -

   ще мiй небiжчик десь придбав, - молочна,
   i господи Яка! Ћце вже Якось
   Я в полi обробиласЯ, то треба
   роботi хатнiй дати лад. Ћй тiтко,
   вдовицi - хоч надвоє розiрвисЯ!..
   (ЏрибiднюєтьсЯ, пiдобгавши губи).
   Њ а т и
   …й, рибонько, то ви вже обробились?
   Ќу, що то сказано, Як хто робiтний
   та здужає... Ђ в нас - маленька нивка,
   та й то бог спору не дає...
   Љ и л и н а
   (дивитьсЯ на ниву, де стоїть Њавка)
   Ђ хто ж то
   женцем у вас?
   Њ а т и
   ’а там одна сирiтка...
   (Ќишком).

   ’аке воно, простибiг, нi до чого...
   Љ и л и н а
   (надходить з матiр'ю до Њавки)
   „обридень, дiвонько! —и добре жнетьсЯ?
   Њ а т и
   (сплескує руками)
   Ћй лишенько! Iще не починала!
   Ћй мiй упадоньку! ™о ж ти робила?
   Ќездарисько! Ќехтолице! ‹едащо!
   Њ а в к а
   (глухо)
   џ руку врiзала...
   Њ а т и
   Ѓуло при чому!
   Љ и л и н а
   Ђ дай сюди серпа - нехай-но Я.

   Њавка ховає серпа за себе i вороже дивитьсЯ на Љилину.

   Њ а т и
   „авай серпа, Як кажуть! ’аж не твiй!
   (‚ириває серпа Њавцi з рук i дає Љилинi, таЯ кидаєтьсЯ на жито  i  жне,
Як вогнем палить, аж солома свище пiд серпом),
   Њ а т и
   (втiшно)
   Ћто менi робота!
   Љ и л и н а
   (не одриваючись од роботи)
   џкби хто
   перевесла крутив, то Я б удух
   сю нивку вижала.
   Њ а т и
   (гукає)
   Ђ йди, ‹укашу!
   ‹ у к а ш
   (виходить. „о Љилини)
   Њагайбi.
   Љ и л и н а
   (жнучи)

   „Якувати.
   Њ а т и
   Ћт, ‹укашу,
   поможеш тут в'Язати молодичцi.
   Ѓо та "помiчницЯ" вже скалiчiла.
   ‹укаш беретьсЯ в'Язати снопи.
   Ќу, жнiте ж, дiтоньки, а Я пiду
   зварю вам киселицi на полудень.
   (Iде в хату).

   Њавка одiйшла до берези, прихилилась до неї
   i крiзь довге вiттЯ дивитьсЯ на женцiв.

   Љилина  Який  час   так   само   завзЯто   жне,   потiм   розгинаєтьсЯ,
випростуєтьсЯ, дивитьсЯ на похиленого  над  снопами  ‹укаша,  всмiхаєтьсЯ,
трьома широкими кроками прискакує до нього i пацає з вилЯском  долонею  по
плечах.

   Љ и л и н а
   Ќу ж, парубче, хутчiй! Ќе лiзь, Як слимак!
   Ћто ще верисько!
   (‡алЯгаєтьсЯ смiхом).
   ‹ у к а ш
   (i собi випростуєтьсЯ)
   џка ти бистра!
   Ћсь лiпше не займай, бо поборю!
   Љ и л и н а
   (кидає серпа, беретьсЯ в боки)
   Ђну ж, ану! ™е хто кого - побачим!

   ‹укаш кидаєтьсЯ до неї, вона переймає його руки; вони  "мiрЯють  силу",
упершись долонЯми в долонi; Який час сила їх стоїть нарiвнi, потiм  Љилина
трохи  подалась  назад,  напружено  смiючись  i   граючи   очима;   ‹укаш,
розпалившись, широко розхилЯє їй руки i хоче її поцiлувати, але в той час,
Як його уста вже торкаютьсЯ її уст, вона пiдбиває його ногою, вiн падає.

   Љ и л и н а
   (стоїть над ним смiючись)
   Ђ що? •то поборов? Ќе Я тебе?
   ‹ у к а ш
   (устає, важко дишучи)
   Џiдбити - то не мацiЯ!
   Љ и л и н а
   —и ж пак?

   “ хатi стукнули дверi. Љилина знов  кинуласЯ  жати,  а  ‹укаш  в'Язати.
•утко загiн затемнiв стернею i вкривсЯ снопами; скiлька  горсток  жита  на
розложених перевеслах лежать, Як подоланi i ще не пов'Язанi бранцi.

   Њ а т и
   (з сiнешнього порога)
   •одiте, женчики! вже є полудень.
   Љ и л и н а
   ’а Я своє скiнчила, он ‹укаш
   нiЯк не вправитьсЯ.
   ‹ у к а ш
   Њенi недовго.
   Њ а т и
   Ќу, то кiнчай; а ви ходiть, Љилинко!

   Љилина йде в хату. „верi зачинЯютьсЯ. Њавка виходить з-пiд берези.

   ‹ у к а ш
   (трохи змiшавсЯ, побачивши її, але зараз оправивсЯ)
   Ђга, то ти? Ћсь дов'Яжи снопiв,
   а Я пiду.
   Њ а в к а
   ‚'Язати Я не можу.
   ‹ у к а ш
   Ќу, то чого ж прийшла тут наглЯдати,
   коли не хочеш помогти?
   (‚'Яже сам).
   Њ а в к а
   ‹укашу,

   нехай сЯ жiнка бiльше не приходить, -

   Я не люблю її: вона лукава,
   Як видра.
   ‹ у к а ш
   ’и її нiЯк не знаєш.
   Њ а в к а
   Ќi, знаю! —ула смiх її i голос.
   ‹ у к а ш
   ‘ього ще мало.
   Њ а в к а
   Ќi, сього доволi.
   ‘Я жiнка хижа, наче рись.
   ‹ у к а ш
   Iще що!
   Њ а в к а
   Ќехай вона до нас у лiс не ходить.
   ‹ у к а ш
   (випроставсЯ)
   Ђ ти хiба вже лiсова царицЯ,
   що так рЯдиш, хто має в лiс ходити,
   хто нi?
   Њ а в к а
   (сумно, з погрозою)
   “ лiсi є такi проваллЯ,
   захованi пiд хрустом та галуззЯм, -

   не бачить їх нi звiр, анi людина,
   аж поки не впаде...
   ‹ у к а ш
   Iще говорить
   про хижiсть, про лукавство, - вже б мовчала!
   џ бачу, ще не знав натури твеї.
   Њ а в к а
   џ, може, i сама її не знала...
   ‹ у к а ш
   ’ак от же слухай: Якщо Я тут маю
   тебе питати, хто до мене смiє
   ходити, а хто нi, то лiпше сам Я
   знов з лiсу заберусЯ на село.
   ‚же Якось там не пропаду мiж людьми.
   Ѓо Я не став отут сидiти в тебе,
   Як лис у пастцi.
   Њ а в к а
   џ пасток на тебе
   не наставлЯла. ’и прийшов по волi.
   ‹ у к а ш
   Џо волi ж i пiду, Як тiльки схочу,
   нiхто нiчим мене тут не прив'Яже!
   Њ а в к а
   —и Я ж тебе коли в'Язати хтiла?
   ‹ у к а ш
   Ќу, то до чого ж цiла сЯ балачка?

   „ов'Язав останнього снопа i, не дивлЯчись  на  Њавку,  пiшов  до  хати.
Њавка сiла в борознi над стернею i похилилась у смутнiй задумi.

   „ Я д ь к о ‹ е в

   (виходить iз-за хати)
   —ого се ти, небого, зажурилась?
   Њ а в к а
   (тихо, смутно)
   Њинає лiто, дЯдечку...
   ‹ е в
   „лЯ тебе
   воно таки журба. џ мiркував би,
   що вже б тобi не тра верби на зиму.
   Њ а в к а
   Ђ де ж Я маю бути?
   ‹ е в
   џк на мене,
   то не тiсна була б з тобою хата...
   Љоли ж сестра таку натуру має,
   що з нею й не зговориш. џ вже бравсЯ
   i так, i iнако... џкби то Я
   був тут господарем, то й не питавсЯ б;
   та вже ж Я їм вiддав сей грунт i хату,
   то волЯ не моЯ. џ сам пiду
   на зиму до села, до свеї доми...
   џкби ти на селi могла сидiти,
   то Я б тебе прийнЯв.
   Њ а в к а
   Ќi, Я не можу...
   Якби могла, пiшла б. ‚и, дЯдьку, добрi.
   ‹ е в
   •лiб добрий, дiвонько, а не людина.
   Ђле, щоправда, Я таки вподобав
   породу вашу лiсову. џк буду
   вмирати, то прийду, Як звiр, до лiсу, -

   отут пiд дубом хай i поховають...
   ѓей, дубоньку, чи будеш ти стоЯти,
   Як сива голова моЯ схитнетьсЯ?..
   „е-де! ще й не такi були дуби,
   та й тiї постинали... ‡еленiй же
   хоч до морозу, кучерЯвий друже,
   а там... чи дасть бiг ще весни дiждати?..
   (‘тоїть, смутно похилившись на цiпок).

   Њавка поволi вибирає напiвзiв'Ялi квiтки з пожатого жита i складає їх в
пучечок. ‡ хати виходЯть мати, Љилина I ‹укаш.

   Њ а т и
   (до Љилини)
   —ого ви спiшитесь? ’а ще посидьте!
   Љ и л и н а
   …й, нi вже, дЯдинусю, Я пiду.
   „ивiть, уже нерано, - Я боюсЯ.
   Њ а т и
   ‹укашу, ти провiв би.
   ‹ у к а ш
   —ом же, можу.
   Љ и л и н а
   (поглЯдає на нього)
   ’а, май, робота є...
   Њ а т и
   џка робота
   увечерi? Iди, синашу, йди
   та надведи Љилинку до дороги.
   ‘амiй увечерi в сiй пущi сумно.
   ’а ще така хороша молодичка, -

   коли б хто не напав!
   Љ и л и н а
   Ћй дЯдинусю,
   се ж ви мене тепер зовсiм злЯкали!
   ‹укашу, йдiм, поки не звечорiло,
   а то й удвох боЯтимемось!
   ‹ у к а ш
   џ б то?
   боЯвсЯ в лiсi? Ћго-го! помалу!
   Њ а т и
   ’а вiн у мене хлопець молодець,
   ви вже, Љилинко, честi не уймайте!
   Љ и л и н а
   Ќi, то Я жартома...
   (‡авважає ‹ева).
   Ћв! дЯдьку ‹еве!
   то ви-те вдома?
   ‹ е в
   (удає, мов не дочув)
   ѓа? iдiть здоровi!
   (‰де собi в лiс).
   Љ и л и н а
   Ќу, будьте вже здоровенькi, тiтусю!
   (•оче поцiлувати стару в руку, таЯ не дає, обтирає собi рота фартухом i
тричi "з церемонiєю" цiлуєтьсЯ з Љилиною).

   Љ и л и н а
   (вже на ходi)
   †ивi бувайте, нас не забувайте!
   Њ а т и
   ‚еселi будьте та до нас прибудьте!
   (‰де в хату i засовує дверi за собою).

   Њавка пiдводитьсЯ i тихою, наче втомленою, походою iде до озера,  сiдає
на похилену вербу, склонЯє голову на руки i тихо плаче. Џочинає  накрапати
дрiбний дощик, густою сiткою заволiкає галЯву, хату й гай.

   ђ у с а л к а
   (пiдпливає до берега i заглЯдає до Њавки, здивована i цiкава)
   ’и плачеш. Њавко?
   Њ а в к а
   ’и хiба нiколи
   не плакала, ђусалонько?
   ђ у с а л к а
   0, Я!
   џк Я заплачу на малу хвилинку,
   то мусить хтось смiЯтисЯ до смертi!
   Њ а в к а
   ђусалко! ти нiколи не кохала...
   ђ у с а л к а
   џ не кохала? ЌI, то ти забула,
   Яке повинно буть коханнЯ справжнє!
   ЉоханнЯ - Як вода, - плавке та бистре,

   рве, грає, пестить, затЯгає й топить.
   „е пал - воно кипить, а стрiне холод -
   стає мов камiнь. Ћт м о є коханнЯ!
   Ђ те твоє - солом'Яного духу
   дитина квола. •илитьсЯ од вiтру,
   пiд ноги стелетьсЯ. ‡острiне iскру -
   згорить не борючись, а потiм з нього
   лишитьсЯ чорний згар та сивий попiл.
   Љоли ж його зневажать, Як покидьку,
   воно лежить i кисне, Як солома,
   в водi холоднiй марної досади,
   пiд пiзнiми дощами каЯттЯ.
   Њ а в к а
   (пiдводить голову)
   ’и кажеш - каЯттЯ? ‘питай березу,
   чи каєтьсЯ вона за тiї ночi,
   коли веснЯний вiтер розплiтав
   їй довгу косу?
   ђ у с а л к а
   Ђ чого ж сумує?
   Њ а в к а
   ™о милого не може обiйнЯти,
   навiки пригорнути довгим вiттЯм.
   ђ у с а л к а
   —ому?
   Њ а в к а
   Ѓо милий той - веснЯний вiтер.
   ђ у с а л к а
   Ќащо ж було кохати їй такого?
   Њ а в к а
   Ѓо вiн був нiжний, той веснЯний легiт,
   спiваючи, їй розвивав листочки,
   милуючи, розмаЯв їй вiночка
   i, пестЯчи, кропив росою косу...
   ’ак, так... вiн справжнiй був веснЯний вiтер,
   та iншого вона б не покохала.
   ђ у с а л к а
   Ќу, то нехай тепер жалобу спустить
   аж до землi, бо вiтра обiйнЯти
   повiк не зможе - вiн уже пролинув.
   (’ихо, без плеску, вiдпливає вiд берега i зникає в озерi).

   Њавка знов похилилась, довгi чорнi коси  упали  до  землi.  ЏочинаєтьсЯ
вiтер i жене сивi хмари, а вкупi з ними чорнi ключi пташинi, що вiдлiтають
у вирiй. Џотiм вiд сильнiшого пориву  вiтру  хмари  дощовi  розходЯтьсЯ  i
видко  лiс  -  уже  в  Яскравому  осiнньому  уборi  на  тлi  густо-синього
передзахiдного неба.

   Њ а в к а
   (тихо, з глибокою журбою)
   ’ак... вiн уже пролинув...

   ‹iсовик виходить з гущавини. ‚iн у довгiй киреї барви старого золота  з
темно-червоною габою внизу, навколо шапки обвита гiлка достиглого хмелю.

   ‹ i с о в и к
   „оню, доню,
   Як тЯжко ти караєшсЯ за зраду!..
   Њ а в к а
   (пiдводить голову)
   Љого Я зрадила?
   ‹ i с о в и к
   ‘аму себе.
   Џокинула високе верховiттЯ
   i низько на дрiбнi стежки спустилась.
   „о кого ти подiбна? „о служебки,
   зарiбницi, що працею гiркою
   окрайчик щастЯ хтiла заробити
   i не змогла, та ще останнiй сором
   їй не дає жебрачкою зробитись.
   ‡гадай, Якою ти була в ту нiч,
   коли твоє коханнЯ розцвiлосЯ:
   була ти наче лiсова царiвна
   у зорЯнiм вiнку на темних косах, -

   тодi жадiбно руки простЯгало
   до тебе щастЯ i несло дари !
   Њ а в к а
   ’ак що ж менi робить, коли всi зорi
   погасли i в вiнку, i в серцi в мене?
   ‹ i с о в и к
   Ќе всi вiнки погинули длЯ тебе.
   ЋглЯньсЯ, подивись, Яке тут свЯто!
   ‚дЯг Ясень-кнЯзь кирею золоту,
   а дика рожа буйнiї корали.
   Ќевинна бiль змiнилась в гордий пурпур
   на тiй калинi, що тебе квiтчала,
   де соловей спiвав пiснi весiльнi.
   ‘тара верба, смутна береза навiть
   у златоглави й кармазини вбрались
   на свЯто осенi. Ђ тiльки ти
   жебрацькi шмати скинути не хочеш,
   бо ти забула, що нiЯка туга
   краси перемагати не повинна.
   Њ а в к а
   (поривчасто встає)
   ’о дай менi свЯтковi шати, дiду!
   џ буду знов Як лiсова царiвна,
   i щастЯ упаде менi до нiг,
   благаючи моєї ласки!
   ‹ i с о в и к
   „оню,
   давно готовi шати длЯ царiвни,
   але вона десь бавилась, химерна,
   убравшисЯ длЯ жарту за жебрачку.

   ђозкриває свою кирею i дiстає  досi  заховану  пiд  нею  пишну,  злотом
гаптовану багрЯницю i срiбний серпанок; надiває багрЯницю поверху  убраннЯ
на Њавку; Њавка йде до калини, швидко ламає на нiй  червонi  китицi  Ягiд,
звиває собi вiночок, розпускає собi коси, квiтчаєтьсЯ вiнком i склонЯєтьсЯ
перед ‹iсовиком, - вiн накидає їй срiбний серпанок на голову.

   ‹ i с о в и к
   ’епер Я вже за тебе не боюсЯ.
   (Џоважно кивнувши їй головою, меткою походою йде в гущавину i зникає).

   ‡ лiсу вибiгає Џерелесник.

   Њ а в к а
   ‡нов ти?
   (ЌамiрЯєтьсЯ втiкати).
   Џ е р е л е с н и к
   (зневажливо)
   Ќе бiйсЯ, не до тебе. •тiв Я
   одвiдати ђусалоньку, що в житi,
   та бачу, вже вона заснула. кода...
   Ђ ти змарнiла щось.
   Њ а в к а
   (гордо)
   ’обi здаєтьсЯ!
   Џ е р е л е с н и к
   ‡даєтьсЯ, кажеш? „ай Я придивлюсЯ.
   (Џiдходить до неї. Њавка вiдступає).
   ’а ти чого жахаєшсЯ? џ знаю,
   що ти заручена, - не зачеплю.
   Њ а в к а
   ѓеть! не глузуй!
   Џ е р е л е с н и к
   ’а ти не сердьсЯ, - що ж,

   коли Я помиливсЯ... ‘лухай, Њавко,
   давай лиш побратаємось.
   Њ а в к а
   ‡ тобою?
   Џ е р е л е с н и к
   Ђ чом же нi? ’епер ми восени,
   тепер, бач, навiть сонце прохололо,
   i в нас простигла кров. ’аж ми з тобою
   колись були товаришi, а потiм
   чи грались, чи кохались - трудно зважить, -
   тепер настав братерства час. „ай руку.
   Њавка трохи нерiшуче подає йому руку.
   „озволь покласти братнiй поцiлунок
   на личенько твоє блiде.
   (Њавки одхилЯєтьсЯ, вiн все-таки її цiлує).
   Ћ, квiти
   на личеньку одразу зацвiли! -
   цнотливiї, незапашнi, осiннi...
   (Ќе випускаючи її руки, оглЯдаєтьсЯ по галЯвi).
   ЏоглЯнь, Як там лiтає павутиннЯ,
   кружлЯє i вирує у повiтрi...
   Ћтак i ми...
   (ђаптом пориває її в танець).
   ’ак от i ми
   кинемось, ринемось
   в коло сами!
   ‡орi пречистi,
   iскри злотистi,
   Яснi та краснi вогнi променистi,
   все, що блискуче, -
   все те летюче,
   все безупинного руху жагуче!
   ’ак от i Я...
   так от i Я...
   Ѓудь же мов iскра, кохана моЯ!

   Џрудко вирує танець.  ‘рiбний  серпанок  на  Њавцi  звивсЯ  угору,  мов
блискуча гадючка, чорнi коси розмаЯлись i змiшалисЯ з вогнистими  кучерЯми
Џерелесника.

   Њ а в к а
   ѓодi!.. ой годi!..
   Џ е р е л е с н и к
   ‚ щирiй загодi
   не зупинЯйсЯ, кохана, й на мить!
   ™астЯ - то зрада,
   будь тому рада, -

   тим воно й гарне, що вiчно летить!
   ’анець робитьсЯ шаленим.
   ‡виймосЯ!
   ‡лиймосЯ!
   ‚ихром завиймосЯ!
   †иймо!
   зажиймо
   вогнистого раю!
   Њ а в к а
   ѓодi!.. пусти мене... Њлiю... вмираю.
   (ѓолова її падає йому на плече, руки опускаютьсЯ, вiн мчить її в  танцi
омлiлу).

   ђаптом з-пiд землi з'ЯвлЯєтьсЯ темне, широке, страшне Њарище.

   Њ а р и щ е
   ‚iддай менi моє. Џусти її.
   Џ е р е л е с н и к
   (спинЯєтьсЯ i випускає Њавку  з  рук,  вона  безвладно  спускаєтьсЯ  на
траву)
   •то ти такий?
   Њ а р и щ е
   —и ти мене не знаєш? -
   "’ой, що в скалi сидить".

   Џерелесник здригнувсЯ, прудким рухом кинувсЯ геть i зник у лiсi.  Њавка
очутилась, звеласЯ трохи, широко розкрила очi i з жахом дивитьсЯ на  Њару,
що простЯгає руки взЯти її.

   Њ а в к а
   Ќi, Я не хочу!
   Ќе хочу Я до тебе! џ жива!
   "’ о й, щ о в с к а л i с и д и т ь"
   џ поведу тебе в далекий край,
   незнаний край, де тихi, темнi води
   спокiйно сплЯть, Як мертвi, тьмЯнi очi,
   мовчазнi скелi там стоЯть над ними
   нiмими свiдками подiй, що вмерли.
   ‘покiйно там: нi дерево, нi зiллЯ
   не шелестить, не навiває мрiй,
   зрадливих мрiй, що не дають заснути,
   i не заносить вiтер жадних спiвiв
   про недосЯжну волю; не горить
   вогонь жерущий; гострi блискавицi
   ламаютьсЯ об скелi i не можуть
   пробитисЯ в твердиню тьми й спокою
   ’ебе вiзьму Я. ’и туди належиш:
   ти блiднеш вiд огню, вiд руху млiєш,
   длЯ тебе щастЯ - тiнь, ти нежива.
   Њ а в к а
   (встає)
   Ќi! Я жива! џ буду вiчно жити!
   џ в серцi маю те, що не вмирає.
   Њ а р и щ е
   Џочiм ти знаєш те?
   Њ а в к а
   Џо тiм, що муку
   свою люблю i їй даю життЯ.
   Љоли б могла Я тiльки захотiти
   її забути, Я пiшла б з тобою,
   але нiЯка сила в цiлiм свiтi
   не дасть менi бажаннЯ забуттЯ.
   ‚ лiсi чуєтьсЯ шелест людської ходи.
   Ћсь той iде, що дав менi ту муку!
   ‡никай, Њаро! Iде моЯ надiЯ!

   "’ой, що в скалi сидить" вiдступаєтьсЯ в темнi хащi i там притаюєтьсЯ.

   ‡ лiсу виходить ‹укаш.
   Њавка йде назустрiч ‹укашевi. ЋбличчЯ її вiдбиває смертельною  блiдiстю
проти Яскравої одежi, конаюча надiЯ розширила її великi темнi очi, рухи  в
неї поривчастi й заникаючi, наче щось у нiй обриваєтьсЯ.

   ‹ ук а ш
   (побачивши її)
   џка страшна! —ого ти з мене хочеш?
   (Џоспiшає до хати, стукає в дверi, мати вiдчинЯє, не виходЯчи, ‹укаш до
матерi на порозi).
   ѓотуйте, мамо, хлiб длЯ старостiв, -

   џ взавтра засилаюсь до Љилини!
   (Iде в хату, дверi зачинЯютьсЯ).

   "’ой, що в скалi сидить" виходить i подаєтьсЯ до Њавки.

   Њ а в к а
   (зриває з себе багрЯницю)
   Ѓери мене! џ хочу забуттЯ!"

   ’ой, що в скалi сидить" торкаєтьсЯ до  Њавки;  вона,  крикнувши,  падає
йому на руки, вiн закидає на неї свою  чорну  кирею.  Ћбоє  западаютьсЯ  в
землю.

   „Iџ III

   •марна, вiтрЯна осiннЯ нiч. Ћстаннiй жовтий  вiдблиск  мiсЯцЯ  гасне  в
хаосi  голого  верховiттЯ.  ‘тогнуть  пугачi,   регочуть   сови,   уїдливо
хававкають пущики. ђаптом все покриваєтьсЯ протЯглим сумним вовчим виттЯм,
що  розлЯгаєтьсЯ  все  дужче,  дужче  i  враз  обриваєтьсЯ.  Ќастає  тиша.
ЏочинаєтьсЯ хворе свiтаннЯ пiзньої осенi. Ѓезлистий лiс ледве  мрiє  проти
попелЯстого неба чорною щетиною, а долi по  узлiссi  снуєтьсЯ  розтрiпаний
морок. ‹укашева хата починає бiлiти стiнами; при однiй стiнi чорнiє  Якась
постать, що знеможена прихилилась до одвiрка, в нiй  ледве  можна  пiзнати
Њавку; вона в чорнiй одежi,  в  сивому  непрозорому  серпанку,  тiльки  на
грудЯх красiє маленький калиновий пучечок.

   Љоли розвиднЯєтьсЯ, на галЯвi стає видко великий пеньок, там, де  стоЯв
колись столiтнiй дуб, а  недалечко  вiд  нього  недавно  насипану,  ще  не
порослу морiжком могилу. ‡ лiсу виходить ‹iсовик, у сiрiй свитi i в  шапцi
з вовчого хутра.

   ‹ i с о в и к
   (придивлЯючись до постатi пiд хатою)
   ’и, донечко?
   Њ а в к а
   (трохи поступає до нього)
   ‘е Я.
   ‹ i с о в и к
   Ќевже пустив
   тебе назад "’ой, що в скалi сидить"?
   Њ а в к а
   ’и визволив мене своїм злочином.
   ‹ i с о в и к
   ’у помсту ти злочином називаєш,
   ту справедливу помсту, що завдав Я
   зрадливому коханцевi твоєму?
   •iба ж то не по правдi, що дiзнав вiн
   самотнього несвiтського одчаю,
   блукаючи в подобi вовчiй лiсом?
   Ђвжеж! ’епер вiн вовкулака дикий!
   •ай скавучить, нехай голосить, виє,
   хай прагне кровi людської, - не вгасить

   своєї муки злої!
   Њ а в к а
   Ќе радiй,
   бо Я його порЯтувала. ‚ серцi
   знайшла Я теє слово чарiвне,
   що й озвiрiлих в люди повертає.
   ‹ i с о в и к
   (тупає зо злостi ногою i ламає з трiском свого цiпка)
   Ќе гiдна ти дочкою лiсу зватись!
   бо в тебе дух не вiльний лiсовий,
   а хатнiй рабський!
   Њ а в к а
   Ћ, коли б ти знав,
   коли б ти знав, Як страшно то було...
   џ спала сном камiнним у печерi
   глибокiй, чорнiй, вогкiй та холоднiй,
   коли спотворений пробивсЯ голос
   крiзь неприступнi скелi, i виттЯ
   протЯгле, дике сумно розiслалось
   по темних, мертвих водах i збудило
   мiж скелЯми луну давно померлу...
   I Я прокинулась. ‚огнем пiдземним
   мiй жаль палкий зiрвав печерний склеп,
   i вирвалась Я знов на свiт. I слово
   уста мої нiмiї оживило,
   i Я вчинила диво... џ збагнула,
   що забуттЯ не суджено менi.
   ‹ i с о в и к
   „е ж вiн тепер? —ому вiн не з тобою?
   —и то й його невдЯчнiсть невмируща
   так, Як твоє коханнЯ?
   Њ а в к а
   Ћх, дiдусю!
   Якби ти бачив!.. ‚iн в подобi людськiй
   упав менi до нiг, мов Ясень втЯтий...
   I з долу вгору вiн до мене звiв
   такий болючий поглЯд, повний туги
   i каЯттЯ палкого, без надiї...
   ‹юдина тiльки може так дивитись!..
   џ ще до мови не прийшла, Як вiн
   схопивсь на рiвнi ноги, i вiд мене
   тремтЯчими руками заслонивсЯ,
   i кинувсЯ, не мовлЯчи нi слова,
   в байрак терновий, там i зник з очей.
   ‹ i с о в и к
   I що ж тепер ти думаєш робити?
   Њ а в к а
   Ќе знаю... џ тепер, Як тiнь, блукаю
   край сеї хати. џ не маю сили
   покинути її... џ серцем чую -
   вiн вернетьсЯ сюди...

   ‹iсовик мовчки журливо хитає головою. Њавка знов прихилЯєтьсЯ до стiни.

   ‹ i с о в и к
   „итино бiдна,
   чого ти йшла вiд нас у край понурий?
   Ќевже нема спочинку в рiднiм гаю?
   „ивись, он жде тебе твоЯ верба,
   вона давно вже ложе постелила
   i журитьсЯ, що ти десь забарилась.
   Iди спочинь.
   Њ а в к а
   (тихо)

   Ќе можу Я, дiдусю.

   ‹iсовик, шумно зiтхнувши, помалу подавсЯ в лiс. ‡ лiсу чуєтьсЯ навiсний
тупiт, наче хтось без ваги женетьсЯ конем, потiм спинЯєтьсЯ.

   Љ у ц ь
   (вискакує з-за хати, потираючи руки, i спинЯєтьсЯ, побачивши Њавку)
   ’и, Њавко, тут?
   Њ а в к а
   Ђ ти чого никаєш?
   Љ у ц ь
   џ їм конЯ притЯг за гичку в стайню.
   ѓаразд мене поповозив востаннє,
   вже не возитиме нiкого бiльше!
   Њ а в к а
   Ќенавидний! ’и оганьбив наш лiс!
   ‘е так держиш умову з дЯдьком ‹евом?
   Љ у ц ь
   “мова наша вмерла вкупi з ним.
   Њ а в к а
   џк? „Ядько ‹ев умер?
   Љ у ц ь
   Ћн i могила.
   Џiд дубом поховали, а прийшлосЯ
   коло пенька старому спочивати.
   Њ а в к а
   Ћбоє полЯгли... ‚iн пречував,
   що вже йому сей рiк не зимувати...
   (Ќадходить до могили).
   Ћй Як же плаче серце по тобi,
   єдиний друже мiй! џкби Я мала
   живущi сльози, Я б зросила землю,
   барвiнок би зростила невмирущий
   на сiй могилi. Ђ тепер Я вбога,
   мiй жаль спадає, наче мертвий лист...
   Љ у ц ь
   †аль не пристав менi, а все ж Я мушу
   признатисЯ - таки старого шкода,
   бо вiн умiв тримати з нами згоду.
   Ѓуло, i цапа чорного держить
   при конЯх, щоб Я мав на чому їздить.
   џ блискавкою мчу, було, на цапi,
   а коники стоЯть собi спокiйно.
   Ћт сi баби зовсiм не вмiють жити
   Як слiд iз нами, - цапа продали,
   зрубали дуба. ‡рушили умову.
   Ќу й Я ж вiддЯчив їм! Ќайкращi конi
   на смерть заїздив; куплЯть - знов заїжджу.
   ™е й вiдьму, що в чортицi бабувала,
   гарненько попросив, щоб їм корови
   геть-чисто попсувала. •ай же знають!
   ™е ж ‚одЯник стiжка їм пiдмочив,
   а Џотерчата збiжжЯ погноїли,
   ЏропасницЯ їх досi б'є за те,
   що озеро коноплЯми згидили.
   Ќе буде їм добра тепер у лiсi!
   ‚же тут навколо хати й ‡лиднi ходЯть.
   ‡ л и д н i
   (малi, заморенi iстоти,  в  лахмiттi,  з  вiчним  гризьким  голодом  на
обличчi, з'ЯвлЯютьсЯ з-за кутка хатнього)
   Њи тут! Ђ хто нас кличе?
   Њ а в к а
   (кидаєтьсЯ їм навперейми до дверей)
   ѓеть! ™езайте!
   Ќiхто не кликав вас!
   Ћ д и н ‡ л и д е н ь
   ‡летiло слово -
   назад не вернетьсЯ.
   ‡ л и д н i
   (обсiдають порiг)
   Љоли б там швидше
   нам дверi вiдчинили, - ми голоднi!
   Њ а в к а
   џ не пущу туди!
   ‡ л и д н i
   ’о дай нам їстиI
   Њ а в к а
   (з жахом)
   Ќiчого Я не маю...
   ‡ л и д н i
   „ай калину
   оту, що носиш коло серцЯ! „ай!
   Њ а в к а
   ‘е кров моЯ!
   ‡ л и д н i
   „арма! Њи любим кров.

   Ћдин ‡лидень кидаєтьсЯ їй на груди, смокче калину, iншi  сiпають  його,
щоб i собi покуштувати, гризутьсЯ межи собою i гарчать, Як собаки.

   Љ у ц ь
   …й, ‡лиднi, залишiть - то не людина!

   ‡лиднi спинЯютьсЯ, цокотЯть зубами i свищуть вiд голоду.

   ‡ л и д н i
   (до ЉуцЯ)
   ’ак дай нам їсти, бо й тебе з'їмо!
   (ЉидаютьсЯ до ЉуцЯ, той вiдскакує),
   Љ у ц ь
   Ќу-ну, помалу!
   ‡ л и д н i
   Їсти! Њи голоднi!!
   Љ у ц ь
   ‘тривайте, зараз Я збуджу бабiв, -

   вам буде їжа, а менi забава.
   (Ѓере грудку землi, кидає в вiкно i розбиває шибку),
   ѓ о л о с м а т е р i ‹ у к а ш е в о ї
   (в хатi)
   Ћй! ™о таке? ‚же знов нечиста сила!
   Љ у ц ь
   (до ‡лиднiв пошепки)
   Ђ бачите - прокинулась. Ћсь хутко
   покличе вас. ’епер посидьте тихо,
   а то ще заклене стара вас так,
   що й в землю ввiйдете, - вона се вмiє.

   ‡лиднi скулюютьсЯ пiд порогом темною купою. ‡ хати чутно крiзь  розбиту
шибку рухи вставаннЯ матерi, потiм її голос, а згодом Љилинин.

   ѓ о л о с м а т е р и н
   Ћ, вже й розвиднилось, а та все спить.
   Љилино! ѓей, Љилино! Ќу, та й спить же!
   Ѓодай навiк заснула... ‚стань! Ђ встань,
   бодай ти вже не встала!
   ѓ о л о с Љ и л и н и
   (заспано)
   ’а чого там?
   Њ а т и
   (уїдливо)
   Џора ж тобi коровицю здоїти,
   оту молочну, турського заводу,
   що ти ще за небiжчика придбала.
   Љ и л и н а
   (вже прочумавшись)
   џ тiї подою, що тут застала,
   та нацiджу три краплi молока -
   хунт масла буде...
   Њ а т и
   Ћтже й не змовчить!
   •то ж винен, що набiлу в нас не стало?
   ‡ такою господинею... ой горе!
   Ќу вже й невiсточка! I де взЯласЯ
   на нашу голову?
   Љ и л и н а
   Ђ хто ж велiв
   до мене засилатисЯ? ’аж мали
   отут Якусь задрипанку, - було вам
   прийнЯти та прибрати хорошенько,
   от i була б невiсточка до мислi!
   Њ а т и
   Ђ що ж - гадаєш, нi? ’аки й була б!
   „урний ‹укаш, що промiнЯв на тебе;
   бо то було таке покiрне, добре,
   хоч прикладай до рани... “зиваєш
   її задрипанкою, а сама
   її зелену сукню перешила
   та й досi соваєш - немає встиду!
   Љ и л и н а
   ’а вже ж, у вас находишсЯ в новому!..
   Ћн чоловiка десь повiтрЯ носить,
   а ти бiдуй з свекрушиськом проклЯтим, -

   нi жiнка, нi вдова - Якась покидька!
   Њ а т и
   џкий би чоловiк з тобою всидiв?
   Ѓiдо напрасна! ™о було - то з'їла
   з дiтиськами своїми, - он, сидЯть! -

   бодай так вас самих посiли злиднi!
   Љ и л и н а
   Ќехай того посЯдуть, хто їх кличе!

   Ќа сих словах одчинає дверi  з  хати.  Љуць  утiкає  в  болото.  ‡лиднi
схоплюютьсЯ i забiгають у сiни.

   Љилина з вiдром у руках шпарко пробiгає до лiсового потоку, з  гуркотом
набирає вiдром воду i вертаєтьсЯ назад уже трохи  тихшою  ходою.  ‡авважає
близько дверей Њавку, що  стоїть  при  стiнi  знесилена,  спустивши  сивий
серпанок на обличчЯ.

   Љилина

   (спинЯєтьсЯ i становить вiдро долi)
   Ђ се ж Яка?.. ѓей, слухай, чи ти п'Яна,
   чи, може, змерзла?
   (’ермосить Њавку за плече).
   Њ а в к а
   (насилу, мов борючисЯ з тЯжкою зморою)
   ‘он мене змагає...
   ‡имовий сон...
   Љ и л и н а
   (вiдслонЯє їй обличчЯ i пiзнає)
   —ого сюди прийшла ?
   ’обi не заплатили за роботу?
   Њ а в к а
   (Як i перше)
   Њенi нiхто не може заплатити.
   Љ и л и н а
   „о кого ти прийшла? ‰ого нема.
   џ знаю, ти до нього! ЏризнавайсЯ -
   вiн твiй коханок?
   Њ а в к а
   (так само)
   Љолись був ранок
   Ясний, веселий, не той, що тепер...
   вiн уже вмер...
   Љ и л и н а
   ’и божевiльна!
   Њ а в к а
   (так само)
   ‚Iльна Я, вiльна...
   ‘унетьсЯ хмарка по небу повiльна...
   йде безпричальна, сумна, безпривiтна...
   „е ж блискавицЯ блакитна?
   Љ и л и н а
   (сiпає її за руку)
   ѓеть! не мороч мене! —ого стоїш?
   Њ а в к а
   (притомнiше, вiдступаючи од дверей)
   ‘тою та дивлюсЯ, Якi ви щасливi.
   Љ и л и н а
   Ђ щоб ти стоЯла у чудi та в дивi!

   Њавка змiнЯєтьсЯ раптом у вербу з сухим листом та плакучим гiллЯм.

   Љ и л и н а
   (оговтавшись вiд здумiннЯ, ворожо)
   —и ба! џ в добрий час тобi сказала!
   Ќу-ну, тепер недовго настоїшсЯ!..
   • л о п ч и к
   (вибiгає з хати. „о Љилини)
   Ћй мамо, де ви-те? Њи їсти хочем,
   а баба не дають!
   Љ и л и н а
   …й, одчеписЯ!
   (Ќишком, нахилившись до нього).
   џ там пiд печею пирiг сховала, -

   Як баба вийде до комори, - з'їжте.
   • л о п ч и к
   ‚и-те суху вербу встромили тута?
   ’а й нащо то?
   Љ и л и н а
   ’обi до всього дiло!
   • л о п ч и к
   џ з неї врiжу дудочку!
   Љ и л и н а
   Џро мене!

   •лопчик вирiзує гiлку з верби i вертаєтьсЯ  в  хату.  ‡  лiсу  виходить
‹укаш, худий, з довгим волоссЯм, без свити, без шапки.

   Љ и л и н а
   (скрикує радiсно, вгледiвши його, але зараз же досада тамує їй радiсть)
   ’аки ЯвивсЯ! „е тебе носило
   так довго?
   ‹ у к а ш
   Ќе питай!
   Љ и л и н а
   ™е й не питай!
   ’ЯгавсЯ, волочивсЯ, лихо знає
   де, по Яких свiтах, та й "не питай"!
   Ћй любчику, не тра менi й питати...
   ‚же десь ота корчма стоїть на свiтi,
   що в нiй балює досi свита й шапка.
   ‹ у к а ш
   Ќе був Я в корчмi...
   Љ и л и н а
   •то, дурний, повiрить?
   (‡аводить).
   ‚топила ж Я головоньку навiки
   за сим п'Яницею!
   ‹ у к а ш
   Њовчи! Ќе скигли!!

   Љилина спинЯєтьсЯ, глЯнувши на нього з острахом.

   Ћсь Я тебе тепера попитаю!
   „е дЯдькiв дуб, що он пеньок стримить?
   Љ и л и н а
   (спочатку збилась, але хутко стЯмилась)
   Ђ що ж ми мали тута - голод їсти?
   Џрийшли купцi, купили, та й уже.
   ‚елике щастЯ - дуб!
   ‹ у к а ш
   ’аж дЯдько ‹ев
   заклЯвсЯ не рубати.
   Љ и л и н а
   „Ядька ‹ева
   нема на свiтi, - що з його заклЯттЯ?

   •iба ж то ти заклЯвсЯ або Я?
   ’а Я б i цiлий лiс продати рада
   або протеребити, - був би грунт,

   Як у людей, не сЯ чортiвська пуща.
   ’аж тут, Як вечiр, - виткнутисЯ страшно!
   I що нам з того лiсу за добро?
   ‘тикаємось по нiм, Як вовкулаки,
   ще й справдi вовкулаками завиєм!
   ‹ у к а ш
   –ить! цить! не говори! Њовчи!
   (‚ голосi його чутно божевiльний жах),
   ’и кажеш
   продати лiс... зрубати... а тодi вже
   не буде так... Як ти казала?
   Љ и л и н а
   џк?
   ™о вовк...
   ‹ у к а ш
   (затулЯє їй рота)
   Ќi, не кажи!
   Љ и л и н а
   (визволившись вiд нього)
   ’а бiйсЯ бога!
   ’и впивсЯ, чи вдурiв, чи хто наврочив?
   •оди до хати.
   ‹ у к а ш
   ‡араз... Я пiду...
   от тiльки... тiльки... ще води нап'юсЯ!
   (‘тає навколiшки i п'є  з  вiдра.  Џотiм  устає  i  дивитьсЯ  задумливо
поперед себе, не рушаючи з мiсцЯ).
   Љ и л и н а
   Ќу? ™о ж ти думаєш?
   ‹ у к а ш
   џ? ’ак... не знаю...
   (‚агаючись).

   —и тут нiхто не був без мене?
   Љ и л и н а
   (шорстко)
   •то ж би
   тут бути мав?
   ‹ у к а ш
   (спустивши очi)
   Ќе знаю...
   Љ и л и н а
   (злiсно посмiхнувшись)
   ’и не знаєш,
   то, може, Я що знаю.
   ‹ у к а ш
   (тривожно)
   ’и?
   Љ и л и н а
   Ђ що ж!
   џ вiдаю, кого ти дожидаєш,
   та тiльки ба! - шкода твого жданнЯ!
   џкщо й було, то вже в стовпець пiшло...
   ‹ у к а ш
   ™о ти говориш?
   Љ и л и н а
   ’е, що чуєш.
   Њ а т и
   (вибiгає з хати i кидаєтьсЯ з обiймами до ‹укаша. ‚iн  холодно  приймає
те вiтаннЯ)
   ‘ину!..
   Ћй синоньку! Ћй що ж Я набiдилась
   з отею вiдьмою!
   ‹ у к а ш
   (здригнувшись)

   ‡ Якою?
   Њ а т и
   (показує на Љилину)
   ‡ тею ж!
   ‹ у к а ш
   (зневажливо всмiхаючись)
   I та вже вiдьма? Ѓа, то вже судилось
   вiдьомською свекрухою вам бути.
   ’а хто ж вам винен? ‚и ж її хотiли.
   Њ а т и
   џкби ж Я знала, що вона така
   нехлюЯ, некукiбницЯ!..
   Љ и л и н а
   (впадає в рiч)
   Ћй горе!
   •то б говорив! “же таких вiдьом,
   таких нехлюй, Як ти, свiт не видав!
   Ќу вже ж i матiнка, ‹укашу, в тебе! -
   залiзо - й те перегризе!
   ‹ у к а ш
   Ђ ти,
   Я бачу, десь мiцнiша вiд залiза.
   Љ и л и н а
   ‚iд тебе дочекаюсь оборони!
   ’акої матерi такий i син!
   џкого ж лиха брав мене? ™об тута
   помiтувано мною?
   Њ а т и
   (до ‹укаша)
   ’а невже ж ти
   не скажеш їй стулити губу? ™о ж то,
   чи Я їй поштурховисько Якесь?
   ‹ у к а ш
   ’а дайте ви менi годину чисту!
   ‚и хочете, щоб Я не тiльки з хати,
   а з свiта геть зiйшов? Ѓiгме, зiйду!
   Љ и л и н а
   (до матерi)
   Ђ що? дiждалась?
   Њ а т и
   ™об ти так дiждала
   вiд свого сина!
   (ђозлючена йде до хати, на порозi стрiчаєтьсЯ  з  Љилининим  сином,  що
вибiгає з сопiлкою в руках).
   ЋступисЯ, злидню!
   (турхає хлопцЯ i заходить в хату, трЯснувши дверима).
   • л о п ч и к
   ‚и-те прийшли вже, тату?
   ‹ у к а ш
   ‚же, мiй сину.
   (Ќа словi "сину" кладе iронiчний притиск).
   Љ и л и н а
   (вражена)
   Ќу, то скажи йому, Як має звати, -

   уже ж не дЯдьком?
   ‹ у к а ш
   (трохи присоромлений)
   ’а хiба ж Я що?
   •оди, ходи сюди, малий, не бiйсЯ.
   (ѓладить хлопцЯ по бiлiй голiвцi).
   —и то ти сам зробив сопiлку?
   • л о п ч и к
   ‘ам.
   ’а Я не вмiю грати. Љоб ви-те!
   (ЏростЯгає ‹укашевi сопiлку),
   ‹ у к а ш
   …й, хлопче, вже моє граннЯ минулось!..
   (‘мутно задумуєтьсЯ).
   • л о п ч и к
   (пхикаючи)
   I! то ви-те не хочете! Ќу, мамо,
   чом тато не хотЯть менi заграти?
   Љ и л и н а
   Iще чого! Џотрiбне те граннЯ!
   ‹ у к а ш
   Ђ дай сюди сопiлочку.
   (Ѓере сопiлку).
   •ороша.
   ‡ верби зробив?
   • л о п ч и к
   Ђ що ж,, он з теї-о.
   (Џоказує на вербу, що сталасЯ з Њавки).
   ‹ у к а ш
   ™ось наче Я її не бачив тута.
   („о Љилини).
   ’и посадила?
   Љ и л и н а
   •то б її садив?
   ‘тирчав кiлок вербовий та й розрiссЯ.
   ’ут Як з води росте - таже дощi!
   • л о п ч и к
   (вередливо)

   —ому ви-те не граєте?
   ‹ у к а ш
   (задумливо)
   ‡аграти?..
   (Џочинає грати [мелодiЯ N 14] спершу тихенько, далi голоснiше;  зводить
згодом на ту веснЯнку [мелодiЯ N 8], що колись грав Њавцi.  ѓолос  сопiлки
[при повтореннi гри на сопiлцi мелодiї N 8] починає промовлЯти словами).
   "џк солодко грає,
   Як глибоко крає,
   розтинає менi груди, серденько виймає..."
   ‹ у к а ш
   (випускає з рук сопiлку)

   Ћй! ™о се за сопiлка? —ари! —ари!


   •лопчик, злЯкавшись крику, втiк до хати.

   Љажи, чаклунко, що то за верба?

   (•апає Љилину за плече).

   Љ и л и н а
   ’а вiдчеписЯ, вiдки маю знати?

   џ з кодлом лiсовим не накладаю

   так, Як твiй рiд! ‡рубай її, Як хочеш,

   хiба Я бороню? Ћсь на й сокиру.
   (‚итЯгає йому з сiней сокиру).
   ‹ у к а ш
   (узЯвши сокиру,  пiдiйшов  до  верби,  ударив  раз  по  стовбуру,  вона
стенулась i зашелестiла сухим листом.  ‚iн  замахнувсЯ  удруге  i  спустив
руки)
   Ќi, руки не здiймаютьсЯ, не можу...

   чогось за серце стисло...
   Љ и л и н а
   „ай-но Я!
   (‚ихоплює вiд ‹укаша сокиру i широко замахуєтьсЯ на вербу).

   ‚ сю мить з неба вогненним змiєм-метеором злiтає Џерелесник  i  обiймає
вербу.

   Џ е р е л е с н и к

   џ визволю тебе, моЯ кохана!

   ‚ерба   раптом   спалахує   вогнем.   „осЯгнувши   верховiттЯ,   вогонь
перекидаєтьсЯ на хату, солом'Яна стрiха займаєтьсЯ, пожежа  швидко  поймає
хату. Њати‹укашева i Љилининi дiти  вибiгаютьз  хати  з  криком:  "ѓорить!
ѓорить! ђЯтуйте! Ћй пожежа!.." Њати з  Љилиною  метушатьсЯ,  вихоплюючи  з
вогню, що тiльки можна вихопити, i на клунках та мiшках виносЯть  скулених
‡лиднiв, що потiм ховаютьсЯ у тi мiшки. „iти бiгають з коновками до  води,
заливають вогонь, але вiн iще дужче розгорЯєтьсЯ.

   Њ а т и
   (до ‹укаша)
   —ого стоїш? ђЯтуй своє добро!
   ‹ у к а ш
   (втупивши очi в крокву, що вкрита кучерЯвим вогнем, Як цвiтом)
   „обро? Ђ може, там згорить i лихо?..

   Љроква з трЯскотом рушитьсЯ, iскри стовпом прискають геть угору,  стелЯ
провалюєтьсЯ, i всЯ хата обертаєтьсЯ  в  кострище.  Ќадходить  важка  бiла
хмара, i починає йти снiг. •утко  крiзь  бiлий  застил  снiговий  не  стає
нiкого видко, тiльки багрЯна мiнлива  плЯма  показує,  де  пожежа.  ‡годом
багрЯна плЯма гасне, i коли снiг рiдшає, то видко чорну пожарину, що димує
i сичить од вогкостi. Њатерi ‹укашевої i  дiтей  Љилининих  та  клункiв  з
добром уже не видко. Љрiзь снiг мрiє недопалений оборiг,  вiз  та  дещо  з
хлiборобського начиннЯ.

   Љ и л и н а
   (з останнiм клунком у руках, сiпає ‹укаша за рукав)
   ‹укашу!.. Ђнi руш! —и остовпiв?
   •оч би помiг менi носити клунки!
   ‹ у к а ш
   ’а вже ж ви повиносили всi злиднi.
   Љ и л и н а
   ЃийсЯ по губi! ™о се ти говориш?
   ‹ у к а ш
   (смiєтьсЯ тихим, дивним смiхом)
   џ, жiнко, бачу те, що ти не бачиш...
   ’епер Я мудрий став...
   Љ и л и н а
   (злЯкана)
   Ћй чоловiче,
   щось ти таке говориш... Я боюсЯ!
   ‹ у к а ш
   —ого боїшсЯ? „урнЯ не боЯлась,
   а мудрого боїшсЯ?
   Љ и л и н а
   ‹укашуню,
   ходiмо на село!
   ‹ у к а ш
   џ не пiду.
   џ з лiсу не пiду. џ в лiсi буду.
   Љ и л и н а
   ’а що ж ти тут робитимеш?
   ‹ у к а ш
   Ђ треба
   все щось робити?
   Љ и л и н а
   џк же маєм жити?
   ‹ у к а ш
   Ђ треба жити?
   Љ и л и н а
   Џробi, чоловiче,
   чи ти вже в голову зайшов, чи що?
   ’о так тобi з перелЯку зробилось.
   •одiмо на село, закличу бабу, -

   тра виллЯти переполох!
   (’Ягне його за руку).
   ‹ у к а ш
   (дивитьсЯ на неї з легковажною усмiшкою)
   Ђ хто ж тут
   недогаркiв отих глЯдiти буде?
   (Џоказує на вiз i начиннЯ).
   Љ и л и н а
   (господарно)
   Ћй правда, правда, ще порозтЯгають!
   Ђби довiдалисЯ, що горiло,
   то й набiжать з села людиська тiї!
   ’о вже хiба постiй тут, ‹укашуню.
   џ побiжу десь коней попрошу, -
   бо нашi ж геть у стайнi попеклисЯ! -
   то зберемо на вiз та й завеземо
   десь до родини твеї, може, пустЯть...
   Ћй горе! џкось треба рЯтуватись...

   Ћстаннi слова промовлЯє, вже бiжучи до лiсу. ‹укаш проводжає  її  тихим
смiхом. Ќезабаром її не стає видко.
   ‚iд лiсу наближаєтьсЯ Якась висока жiноча  постать  у  бiлiй  додiльнiй
сорочцi i  в  бiлiй,  зав'Язанiй  по-старосвiтському,  намiтцi.  ‚она  йде
хитаючись, наче од вiтру валитьсЯ, часом спинЯєтьсЯ i низько  нахилЯєтьсЯ,
немов шукаючи чогось. Љоли надходить ближче  i  спинЯєтьсЯ  бiлЯ  ожинових
кущiв, що ростуть недалеко вiд пожарища, то випростуєтьсЯ, i тодi видно її
змарнiле обличчЯ, подiбне до ‹укашевого.

   ‹ у к а ш
   •то ти? ™о ти тут робиш?
   Џ о с т а т ь
   џ - загублена „олЯ.
   ‡авела мене в дебрi
   нерозумна сваволЯ.
   Ђ тепер Я блукаю,
   наче морок по гаю,
   низько припадаю, стежечки шукаю
   до минулого раю.
   Ћй уже ж таЯ стежка
   бiлим снiгом припала...
   Ћй уже ж Я в сих дебрЯх
   десь навiки пропала!..
   ‹ у к а ш
   “ломи ж, моЯ „оле,
   хоч отую ожину,
   щоб собi промести, по снiгу провести
   хоч маленьку стежину!
   „ о л Я
   Ћй колись Я навеснi
   тут по гаю ходила,
   по стежках на признаку
   дивоцвiти садила.
   ’и стоптав дивоцвiти
   без ваги попiд ноги...
   ‘крiзь терни-байраки, та й нема признаки,
   де шукати дороги.
   ‹ у к а ш
   Џрогорни, моЯ „оле,
   хоч руками долинку,
   чи не знайдеш пiд снiгом
   з дивоцвiту стеблинку.
   „ о л Я
   Џохололи вже руки,
   що й пучками - не рушу...
   Ћй тепер Я плачу, бо вже чую й бачу,
   що загинути мушу.
   (‡астогнавши, рушає),
   ‹ у к а ш
   (простЯгаючи руки до неї)
   Ћй скажи, дай пораду,
   Як прожити без долi!
   „ о л Я
   (показує на землю в нього пiд ногами)
   џк одрiзана гiлка,
   що валЯєтьсЯ долi!
   (Iде, хилЯючись, i зникає в снiгах).

   ‹укаш нахилЯєтьсЯ до того мiсцЯ, що показала  „олЯ,  знаходить  вербову
сопiлку, що був кинув, бере її до рук i йде по  бiлiй  галЯвi  до  берези.
‘iдає пiд посивiлим вiд снiгу довгим вiттЯм i крутить в  руках  сопiлочку,
часом усмiхаючись, Як дитина. ‹егка, бiла, прозора постать, що  з  обличчЯ
нагадує Њавку, з'ЯвлЯєтьсЯ з-за берези i схилЯєтьсЯ над ‹укашем.

   Џ о с т а т ь Њ а в к и
   ‡аграй, заграй, дай голос мому серцю!
   ‚оно ж одно лишилосЯ вiд мене.
   ‹ у к а ш
   ‘е ти?.. ’и упирицею прийшла,
   щоб з мене пити кров? ‘пивай! ‘пивай!
   (ђозкриває груди).
   †иви моєю кров'ю! ’ак i треба,
   бо Я тебе занапастив...
   Њ а в к а
   Ќi, милий,
   ти душу дав менi, Як гострий нiж
   дає вербовiй тихiй гiлцi голос.
   ‹ у к а ш
   џ душу дав тобi? Ђ тiло збавив!
   Ѓо що ж тепера з тебе? ’iнь! Њара!
   (‡ невимовною тугою дивитьсЯ на неї).
   Њ а в к а
   Ћ, не журисЯ за тiло!
   џсним вогнем засвiтилось воно,
   чистим, палючим, Як добре вино,
   вiльними iскрами вгору злетiло.
   ‹егкий, пухкий попiлець
   лЯже, вернувшисЯ, в рiдну землицю,
   вкупi з водою там зростить вербицю, -

   стане початком тодi мiй кiнець.
   Ѓудуть приходити люди,
   вбогi й багатi, веселi й сумнi,
   радощi й тугу нестимуть менi,
   їм промовлЯти душа моЯ буде.
   џ обiзвусЯ до них
   шелестом тихим вербової гiлки,

   голосом нiжним тонкої сопiлки,

   смутними росами з вiтiв моїх.

   џ їм тодi проспiваю

   все, що колись ти длЯ мене спiвав,

   ще Як напровеснi тут вигравав,
   мрiї збираючи в гаю...
   ѓрай же, коханий, благаю!


   ‹укаш починає грати. ‘початку гра його [мелодiї N 15  i  16]  сумна  Як
зимовий  вiтер,  Як  жаль  про  щось  загублене  i  незабутнє,  але  хутко
переможний  спiв  коханнЯ  [мелодiЯ  N  10,  тiльки   звучить   голоснiше,
жагливiше, нiж у першiй  дiї]  покриває  тугу.  џк  мiнитьсЯ  музика,  так
мiнитьсЯ зима навколо: береза шелестить  кучерЯвим  листом,  веснЯнi  гуки
озиваютьсЯ в заквiтлiм  гаю,  тьмЯний  зимовий  день  змiнЯєтьсЯ  в  Ясну,
мiсЯчну веснЯну нiч. Њавка спалахує раптом давньою красою у зорЯнiм вiнцi.
‹укаш кидаєтьсЯ до неї з покликом щастЯ.
   ‚iтер збиває бiлий цвiт з дерев. –вiт лине, лине  i  закриває  закохану
пару, далi переходить у густу снiговицю. Љоли  вона  трохи  ушухла,  видко
знов зимовий краєвид, з важким навiсом снiгу на вiтах дерев. ‹укаш  сидить
сам, прихилившись до берези, з сопiлкою в руках, очi  йому  заплющенi,  на
устах застиг щасливий усмiх. ‚iн сидить без руху. ‘нiг шапкою  налiг  йому
на голову, запорошив усю постать i падає, падає без кiнцЯ...

   [25/VII 1911 р.]



   ** Ћ„…ђ†€ЊЂ **

   („раматична поема)

   I

   Ѓерег понад озером ѓадаринським. „алеко на горизонтi ледве мрiють човни
коло берега i чорнiє люд, що хмарою залiг далекий берег.
   Њiрiам, "одержима духом", в глибокiй тузi блукає помiж  камiннЯм  понад
берегом, далi зiходить на шпиль скелi i дивитьсЯ не па берог, а в  глибину
пустелi, вона бачить там когось удалинi.

   Њ i р i а м

   ‚iн там, вiн все сидить так нерухомо,
   Як те камiннЯ, що навколо нього.
   Ќад ним - менi здаєтьсЯ, Я те бачу, -

   нависли думи хмарою важкою,
   от-от з них стрiлить Ясна блискавицЯ
   i цiлий свiт осЯє. Ћх, коли ж,
   коли вона розiб'є темну хмару?
   •оч би мене убила блискавицЯ,
   Я прагну, прагну, щоб вона злетiла,
   щоб хоч на мить чоло те просiЯло.
   ѓодiвлю дав юрбi, тiлам i душам,
   всiм дав спокiй, а сам у сiй пустелi
   пасе думок отари незчисленнi.
   Ќема їм впину, а йому спочинку...
   џкий вiн одинокий, боже правий!
   Ќевже йому не можна помогти?
   Ќевже вiн завжди буде одинокий?
   "ЊесiЯ прийде в славi свiт судити", -

   так сказано в пророцтвi, бiльш нiчого.
   I правда, й милосердЯ - все длЯ свiта,
   а длЯ Њесiї що? —и тiльки слава?
   "‚iйна i звада, смерть, недуги зникнуть,
   мир буде на землi i щастЯ в людЯх..."
   Ђ длЯ Њесiї? - знову "слава в вишнiх"?
   I тiльки слава? Ћ, Яка ж то кара
   Њесiєю, що свiт рЯтує, бути!
   ‚сiм дати щастЯ i нещасним бути,
   нещасним, так, бо вiчно одиноким.
   •то мiг би врЯтувать його самого
   вiд самотини, вiд страшної слави?

   (Џригнiчена раптовою втомою, сiдає пiд скелею i схилЯєтьсЯ на камiнь).

   —ого ж се Я слiдом за ним блукаю?
   —ого? ‘ама не знаю. Џевне, дух
   мене сюди завiв на певну згубу.
   Ќу, що ж! нехай! Њенi тут гинуть краще,
   нiж в iншiм мiсцi. џ загину тут,
   Я вигострила поглЯд у пустинi,
   мов соколиний зiр, - все виглЯдала,

   чи вiн хоч не подивитьсЯ на мене?
   Ќе подививсЯ i не обернувсЯ...
   ‡анадто вже буйна була надiЯ!
   —ого ж Я сподiвалась?.. џ не знаю!

   (ђозхитуючись, Як тi, що голосЯть на гробi, спiває стиха тужливу схiдну
пiсню, довго, без слiв.).

   Џро се спiвати можна, а сказати
   слiв не стає.

   (‘пiває знов).

   џка була юрба
   за ним, Як вiн ходив по ѓалiлеї.
   I кожний встиг торкнути хоч одежу,
   хоч край плаща Њесiї, тiльки Я
   торкнути не посмiла, бо нiчого
   просить не мала в нього: нi здоров'Я,
   нi страви на безхлiб'ї. џ не знаю,
   чого Я йшла з юрбою...

   (‘пiває знов)

   ‚iн нiкому
   не вiдмовлЯв потiхи i поради.
   Љому що бракувало, вiн давав.

   (‘пiває)
   Ђ що ж менi бракує? Ћ Њесiє,
   ти, може, знаєш?!

   Ќезамiтно длЯ Њiрiам ЊесiЯ наблизивсЯ до неї з-за скелi,  надiйшовши  з
пустинi, i схиливсЯ над нею.

   Њ е с i Я

   ‡наю, Њiрiам!

   Њ i р i а м

   (жахнулась)

   “чителю!

   Њ е с i Я

   Ќе бiйсЯ, жiнко, спокiй
   Я хочу дать тобi.

   Њ i р i а м

   Ћ, Я не хочу,

   не хочу Я спокою!

   Њ е с i Я

   (лагiдно i разом суворо)

   Њiрiам,
   ‘е дух в тобi говорить. —ом не хочеш?
   ‘покою прагне всЯкий.

   Њ i р i а м

   Ђле ти,
   учителю, покинув той спокiй,
   що був у тебе в тихiм Ќазаретi.

   Њ е с i Я

   ’и дорiвнЯтись хочеш...

   Њ i р i а м


   (з поривом)

   Ќi, Њесiє,
   Я не рiвнЯюсЯ до тебе, нi!
   џ знаю те, що Я нещасна жiнка.

   Њ е с i Я

   ’ак нащо ж ти зрiкаєшсЯ спокою,
   єдиної потiхи всiх нещасних?

   Њ i р i а м


   (з раптозою одвагою)

   Ѓо ти його не маєш, сине божий!

   Њ е с i Я

   џке тобi до мене дiло, жiнко?

   Њiрiам, знищена, збентежена, закривав лице  покривалом  i  повертаєтьсЯ
йти геть.

   Њ е с i Я

   ‘тiй, Њiрiам, скажи, ти в мене вiриш?

   Њ i р i а м


   (не одкриває лицЯ)

   џ вiрю, що ти божий син, Њесiє,
   i всiм, окрiм мене, даси рЯтунок.

   Њ е с i Я

   “сiм, крiм тебе, жiнко?

   Њ i р i а м

   ’и сказав.

   Њ е с i Я

   џ не сказав того.

   Њ i р i а м

   ’а Я те чула.
   Џрости, учителю, Я мушу йти.

   (‚iдступає).


   Њ е с i Я

   Људи ти йдеш?

   Њ i р i а м

   Ќе знаю. ’ак, на безвiсть.

   Њ е с i Я

   —ого ж та йдеш?

   Њ i р i а м

   Ѓо мушу йти.

   Њ е с i Я

   Ќавiщо?

   Њ i р i а м
   .
   ’и знаєш. ’и - ЊесiЯ! џ не знаю.

   Њ е с i Я

   ‡останьсЯ тут.

   Њiрiам мовчки спинЯєтьсЯ.

   Њ е с i Я

   ‘кажи менi, ти чула,
   що говорив Я людЯм?

   Њ i р i а м

   ’ак, Њесiє.

   Њ е с i Я

   ’и прийнЯла мої слова?

   Њ i р i а м

   Ќiколи
   Я не забуду їх.

   Њ е с i Я

   I вслiд їх пiдеш?

   Њ i р i а м

   ‚они слiдом за мною пiдуть всюди,
   волаючи: "’и йдеiп в неправу путь!"
   I, мов на жар пекучий, наступати
   Я буду на слова твої огнистi, -

   слiди мої вiд них кривавi будуть.

   Њ е с i Я

   “перта рiч твоЯ, ти мов рабинЯ,
   що знає волю пана i не слуха.
   ’аких рабiв сувора кара жде.

   Њ i р i а м

   (падає навколiшки)

   Ћ горе! ‚пала вже на мене кара,
   i вже її нiхто не здiйме з мене!

   Њ е с i Я

   “ тебе мало вiри. џкби ти
   хоч зернЯ вiри мала...

   Њ i р i а м

   Ћ, Я вiрю,
   без краю вiрю в тебе, сине божий,
   та Я не вiрю в себе! џ не вiрю,
   щоб Я могла твої слова прийнЯти.

   Њ е с i Я

   ’аке смиреннЯ гiрше вiд гординi.

   Њ i р i а м

   Ћ, сто раз гiрше, Я те добре знаю,
   i з того розпач мiй.

   Њ е с i Я

   ’и не наводь
   обмови зайвої на власну душу, -

   такою чорною вона не може бути.

   Њ i р i а м

   Ћ нi, учителю, вона чорнiша,
   нiж хата-пустка, що пiслЯ пожежi
   чорнiє порожнечею. ‚ода
   твоїх речей, цiлюща та живуща,
   душi моєї вигоїть не може.
   ‚ода боронить вiд огню живого,
   згорiлу ж хату дарма поливати.

   Њ е с i Я

   ’а що тобi спалило душу, жiнко?

   Њ i р i а м

   Ќе знаю: чи ненависть, чи любов.

   Њ е с i Я

   Љого ж ненавидиш ти?

   Њ i р i а м

   ‚орогiв.

   Њ е с i Я

   ‘воїх?

   Њ i р i а м

   ’воїх.

   Њ е с i Я

   џ їх казав любити.

   Њ i р i а м

   Ђ Я люблю... не їх.

   Њ е с i Я

   ‚они длЯ тебе,
   Як i длЯ мене, ближнi.

   Њ i р i а м

   Ђле Я
   вiд них далека, наче вiд єхидни.

   Њ е с i Я

   ‚они не вiдають, що творЯть.

   Њ i р i а м

   I єхидна
   несвiдома, а всЯк її розтопче,
   Як стрiне на шлЯху.

   Њ е с i Я

   џкби єхидна
   могла покинути свою отруту,
   вона була б не гiрша вiд голубки.

   Њ i р i а м

   Ђле вона отрути не покине.

   Њ е с i Я

   Џро царство боже на землi ти чула?

   Њ i р i а м

   ’а Я ж тепер нiде його не бачу.

   Њ е с i Я

   ’и дивишсЯ й не бачиш, маловiрна.

   Њ i р i а м

   Ћ так, не бачу! ‘вiтло твого духа
   мене слiпить. —им ти менi Яснiше,
   тим душi ворогiв менi темнiшi,
   тим менш єхидна схожа до голубки.
   Ќе маловiрна Я, занадто вiрю,
   i вiра та мене навiк погубить.
   џ вiрю, що ти свiтло - i такого_

   сЯ темрЯва до себе не приймає?
   џ вiрю, що ти слово - i такого_

   отой глухорожденний люд не чує?
   Їм, може, треба iншого Њесiї?
   Їм, може, сина божого не досить?

   Њ е с i Я

   ‚они слiпi, вони ще не прозрiли,
   самого слова мало їм длЯ вiри,
   їм треба дiла.

   Њ i р i а м

   ’и творив дива!

   Њ е с i Я

   ’ворив дива ще тiльки над водою;
   сього не досить - треба кровi.

   Њ i р i а м

   (з жахом)

   Љровi?
   —иєї кровi, вчителю?

   Њ е с i Я

   Њоєї.

   Њ i р i а м

   •ай їм вона на голову впаде!

   Њ е с i Я

   Ќе проклинай, вертаєтьсЯ проклЯттЯ
   на того, хто сказав його.

   Њ i р i а м

   Ќехай!
   џ знаю се, проклЯта Я навiки,
   бо Я любить не вмiю ворогiв.
   Ћ, кожний тихий усмiх фарисеЯ
   длЯ мене гiрш вiд скорпiона злого.
   Њенi бридка не так сама отрута,
   Як все оте гнучке, пiдступне тiло.
   џ всЯ тремчу, коли його побачу.
   ‚ моїх очах Я чую зброї полиск,
   в моїх речах Я чую зброї брЯзкiт,
   так Я узброєна в свою ненависть,
   Як вартовий коло царської брами,
   що радий вихопить на кожного свiй меч,
   хто тiльки зле замислить на владарЯ.

   Њ е с i Я

   —и ти й мене ненавидиш так, жiнко?

   Њ i р i а м


   (з докором)

   “чителю!

   Њ е с i Я

   ’и, може, скажеш - любиш?

   Њ i р i а м

   ’и се сказав.

   Њ е с i Я

   џ так сказав: хто мовить,
   що любить господа, а брата ненавидить,
   неправда то.

   Њ i р i а м

   •iба ж i той не любить,
   хто душу вiддає?

   Њ е с i Я

   ™о значить, жiнко,
   вiддати душу?

   Њ i р i а м

   ‡начить - буть готовим
   загинуть за любов.

   Њ е с i Я

   ’о се ж би звалось -
   вiддати тiло. ‚ тiм душi нема.

   Њ i р i а м

   Ђ хто покине батька, матiр, браттЯ,
   все рiдне, любе, все, чим жив вiн досi
   длЯ iншого - невже i той не любить?

   Њ е с i Я

   •то зрiксЯ всього, а себе не зрiксЯ,
   не любить той.

   Њ i р i а м

   Ћ господи, Якої
   ти жертви хочеш?

   Њ е с i Я

   †ертви Я не хочу,
   любовi тiльки.

   Њ i р i а м

   Њушу всiх любити?

   Њ е с i Я

   ’ак, всiх.

   Њ i р i а м

   ‚сiх, окрiм тебе, - се можливо.
   Ђле тебе i всiх - се понад силу.
   ’а за що ж, за що ж маю їх любити?

   Њ е с i Я

   Ќедовiрки питають тiльки "за що?".

   Њ i р i а м

   Ћ, Як недовiрки любити вмiють!
   џк поломiнь, палка у них любов!

   Њ е с i Я

   Ђ та любов, що Я вiд тебе хочу,
   повинна буть Як сонце - всiм свiтити.

   Њ i р i а м

   Ћ, що менi робить? Ќемає сонцЯ
   в моїй душi. Ќiч, нiч, понура нiч.

   Њ е с i Я

   ™е, може, зiйде сонце i длЯ тебе.

   Њ i р i а м


   (з раптовою надiєю)

   “чителю! чи ти менi позволиш
   пролити кров мою?

   Њ е с i Я

   ‡а кого? ‡а людей?

   Њ i р i а м

   Ќi, не за їх!

   Њ е с i Я

   ’о нащо проливати
   даремне кров?

   Њ i р i а м

   Ђ може, недаремне?
   Ђ може, кров'ю викупить Я зможу...

   Њ е с i Я

   Љров без любовi викупить не може.

   Њ i р i а м

   џкби ти хтiв прийнЯть вiд мене викуп,
   щоб не лилась твоЯ свЯтаЯ кров!

   Њ е с i Я

   ’и хочеш викупить мене?

   Њiрiам потакує мовчки головою.

   Њ е с i Я

   „аремне!

   Њ i р i а м

   Ќехай даремне! ’а позволь загинуть
   хоч не за тебе, то з тобою вкупi!

   Њ е с i Я

   ‚ааловi дають даремнi жертви,
   Я ж не приймаю їх.

   Њ i р i а м

   Њесiє!

   Њ е с i Я

   Ќi, длЯ тебе
   Я не ЊесiЯ. ’и мене не знаєш.

   (‚iдходить).


   Њiрiам зостаєтьсЯ в пустинi сама.

   II

   ѓефсiманський сад. „ванадцЯть ученикiв сплЯть непробудним  сном.  ЊесiЯ
молитьсЯ. Њiрiам нишком крадетьсЯ попiд садовим муром, стає  в  найглибшiй
тiнi, звiдки їй видко Њесiю в мiсЯчному свiтлi.

   Њ е с i Я


   (до ученикiв)

   ‘пите? Ќе спiть! ЊоЯ душа сумна до смертi...

   “ченики не озиваютьсЯ, сплЯть..

   Њ i р i а м


   (до себе)

   Ѓоже! знов вiн одинокий,
   ще гiрше, нiж в пустинi! ‘iї люди
   твердiшi вiд камiннЯ... Ћн отам
   лежить той ученик, що - люди кажуть -
   учителю з усiх їх найдорожчий,
   а спить вiн, Як i всi, - твердiше, може,
   бо наймолодший... џ одна не сплю,
   Я вкупi з ним страждаю, тут же, поруч,
   та Я нiма, Як мур оцей, не видна,
   Як сЯЯ тiнь, так, мов Я не людина,
   так, наче в мене i душi нема...
   џ приступлю до нього...

   (‚ихилЯєтьсЯ трохи з тiнi, але знов ховаєтьсЯ).

   Ќi, не смiю...
   ‚iн знову скаже, Як тодi сказав:
   "џке тобi до мене дiло, жiнко?"
   ™о ж Я йому скажу? ЊоЯ душа
   тепер чорнiша. џ тепер не тiльки
   до ворогiв його ненависть маю,
   але й до друзiв. Ћ, до сих ще бiльшу!
   ‚и, сонне кодло! ‘вiтло опiвночi
   не будить вас? ‚ам заграва кривава
   очей лiнивих не здола розплющить?
   Ѓодай вам вiчний сон налiг на груди
   i зморою душив вас без кiнцЯ!
   Њенi сто раз вiд вас милiшi гади,
   бо в них таки, либонь, теплiша кров.

   (‡ вiдразою одвертаєтьсЯ вiд сонного  товариства.  „ивитьсЯ  на  Њесiю,
прислухаєтьсЯ).

   Џро що вiн молитьсЯ?

   Њ е с i Я

   (впiвголоса)

   Ќехай мине
   сЯ чаша...

   Њ i р i а м

   ‘аваоф! чи й сЯ молитва
   в сю нiч твого престолу не досЯгне?
   ‚овкам даси ти на поталу сина?

   Њ е с i Я

   Ђле хай буде так, Як ти бажаєш,
   а не Як Я...

   Њ i р i а м

   ‘ам ‚ельзевул, напевне,
   почув би милосердЯ.

   Њ е с i Я

   (до ученикiв)

   ‚и спите?
   Ќе спiть! моЯ душа смутна до смертi!

   Њ i р i а м

   ЉамiннЯ у пустинi вiдкликалось
   потрiйною луною, але сi
   не обiзвутьсЯ, нi, дарма надiЯ!
   џ обiзвусь... џкий злий дух тримає
   мої слова? “чителю! Єдиний!
   Ћ свiточу моїх очей! Ќевже ти
   не бачиш, Як Я гину тут вiд туги,
   вiд болю, вiд тривоги? I нiчим,
   нiчим потгшити тебе не можу!
   ...џ обiрвусь... Ќi, голосу не стане.
   Љоли ж i стане, дико забринить,
   немов шакала голос опiвночi,
   бо туга стиснула за серце... џ не можу,
   не можу бачити сього! Џрощай!..
   Ћх, Њiрiам, ти проклЯта вiд бога!

   (’ак само незамiтно длЯ Њесiї, але швидко вибiгає з саду).

   III

   Ќа ѓолгофi. Ќiч. ’ри хрести з розп'Ятими, вже мертвими. ‚iддалiк варта,
iнших людей нема, тiльки Њiрiам сама пiд хрестом Њесiї.

   Њ i р i а м

   ‚iн їм простив. ‚iн їм усiм простив.
   ‚они те чули i на вiки вiчнi
   його слова потiхою їм будуть.
   Ђ тiльки Я не прощена зосталась,
   бо Я не можу їм простить за нього.
   џ всiх i все ненавиджу за нього:
   i ворогiв, i друзiв, i юрбу,
   отой народ безглуздий, що кричав:
   "ђозпни його, розпни!" - i той закон
   людський, що допустив невинно згинуть,
   i той закон небесний, що за грiх
   безумних поколiннiв вимагає
   стражданнЯ, кровi й смертi соромної
   того, хто-всiх любив i всiм прощав.
   “мер вiн, зраджений землею й небом,
   Як завжди, одинокий. Ђ тепер
   Я тут сиджу, Як завжди, одинока,
   даремнi сльози ллю i проклинаю
   все те, що вiн любив, i з кожним словом
   все бiльш надiю трачу на рЯтунок.
   I вiчно, вiчно буду одинока
   на сьому i на тому свiтi. ’ак,
   нiколи не скiнчитьсЯ темна туга
   i вiчно буде жаль палити серце.
   ’ут завтра прийдуть тi прихильнi друзi,
   що тричi одрiкалисЯ вiд нього,
   i та родина, що нiколи в ньому
   не бачила пророка; прийдуть, здiймуть
   його з хреста, - бо вже ж вiн неживий

   i бiльше мучитись за них не може, -

   покроплЯть млЯвими слiзьми й лагiдно
   спов'ють у хусти, понесуть покiрно
   пiд наглЯдом ворожих воЯкiв,
   сховають у печерi й розiйдутьсЯ.
   Ђ може, потiм зiйдутьсЯ докупи
   тепленьким словом згадувать про того,
   про кого за життЯ так мало дбали!
   Ћх, Як би Я тепер хотiла кинуть
   отрутними словами їм в обличчЯ,
   немов гарЯчим приском! •ай би очi
   їм випекло, тi очi безсоромнi,
   що смiли тут дивитисЯ на муку
   того, чийого всi не варт мiзинцЯ!
   џ знаю, що Якби з'Явилась Я,
   ненавистю спотворена в обличчi,
   вони жахнулись би i запитали:
   "џке тобi до всiх нас дiло, жiнко?"
   I Я на те... що Я на те сказала б?
   џ б мусила мовчати, бо ненависть
   не має голосу на поминках того,
   хто всiх любив i всiх прощав... Ћй горе!
   ‚ той час, Як всi громадою зберутьсЯ
   згадать того, кого Я так любила,
   Я буду всiм чужа i одинока,
   не признана нiким, бо сам ЊесiЯ
   не признавав мене... Ћ сине божий!
   Ќехай в моїм життi все, все неправда,
   та вiр менi, що Я тебе_ любила.

   —и ти гадав, - Я не зреклась себе?

   ‡реклась! Я проклЯла себе i душу,
   ту душу, що не хтiв прийнЯть ЊесiЯ
   собi на жертву. „е ж ще бiльше горе,
   Як не могти вiддать за друга душу?..

   ’емрЯва огортає все бiльше гору, i хрест, i жiнку пiд хрестом.

   IV

   Њайдан  в  Єрусалимi.  Џеребiгають  люди,  оглЯдаючись  боЯзко,   часом
сходЯтьсЯ малими гуртами i нищечком, шпарко перемовлЯютьсЯ по кiлька слiв,
потiм знов розходЯтьсЯ. Њiрiам повагом  переходить  майдан.  Ќазустрiч  їй
‰оганна, одна з прихильниць Њесiї.


   ‰ о г а н н а


   (до Њiрiам)

   Њир, сестро, й радiсть!

   Њ i р i а м

   ђадостi i миру

   не знаю Я так само, Як тебе.

   ‰ о г а н н а

   Џрости, що зачiпаю незнайому,

   але ж у нас така весела звiстка.

   Њ i р i а м

   ™о то мене обходить?

   ‰ о г а н н а

   ‚сiх обходить!
   ЊесiЯ наш воскрес!

   Њ i р i а м


   (голосно)

   ‚оскрес? ЊесiЯ?!

   ‰ о г а н н а

   Ќа бога, сестро, тихше! ще почує
   хто з люду й донесе синедрiону.

   Њ i р i а м

   ‚и боїтесь, коли б вам за Њесiю
   кров не пролити так, Як вiн за вас
   пролив свою?

   ‰ о г а н н а

   Џроллєм, Як буде треба, -

   тепер не час.

   Њ i р i а м

   ’и, жiнко, чим торгуєш?

   ‰ о г а н н а

   ‘казала б Я, питаннЯ не до речi.

   Њ i р i а м

   Ђ ти не знаєш, де тепер ЊесiЯ?
   Ќа небi, певне?

   ‰ о г а н н а

   Љажуть, на землi,
   мiж людом ходить.

   Њ i р i а м

   Ћтже, в вас надiЯ,
   що є кому i вдруге кров пролить,
   Як прийде знову час!

   (ѓiрко смiєтьсЯ).

   Ђ Я не вiрю,
   щоб вiн воскрес, бо ви того не вартi!

   ‰ о г а н н а

   ‚iн не вважав, чи вартий хто, чи нi.

   Њ i р i а м

   ‘е правда! вiн нiколи не вважав
   на те, що з вас нiхто_ його не вартий.
   I все-таки не вiрю, що воскрес вiн.

   ‰ о г а н н а

   Ђле ж вiн сам пророкував про те!

   Њ i р i а м

   „лЯ сеї самої юрби воскреснуть?
   Ќа се, либонь, не стало б i Њесiї!

   ‰ о г а н н а

   ‡даєтьсЯ, помилилась Я, бо ти,
   Як бачу, не прихильницЯ його.

   Њ i р i а м

   Џрихильних мав вiн досить i без мене.

   ‰оганна зо страхом ховаєтьсЯ в поблизький гурток.

   Њ i р i а м

   (їй услiд)

   Ќе бiйсь! не розкажу синедрiону,
   бо вiн длЯ мене не милiш, нiж ти,
   хiба однаково ненависний.

   (Ѓлизько проходить старий галiлеЯнин, Њiрiам
   звертаєтьсЯ до нього).

   ™о, батьку,
   чи правду кажуть, що воскрес ЊесiЯ?

   ‘ т а р и й

   ’ак правда, Як i те, що вiн пролив
   за всiх нас кров свою свЯту, невинну.

   Њ i р i а м

   ‚iн не за всiх пролив. Ќеправда, значить.

   ‘ т а р и й

   џк не за всiх!

   Њ i р i а м

   ‡а мене вiн нi краплi
   не проливав.

   ‘ т а р и й

   Ђ, ти не вiриш в нього...

   (•оче й собi сховатись у гуртi).

   Њ i р i а м

   џ вiрю в нього!

   ‘тарий спинЯєтьсЯ.


   ‚iрю бiльш, Як ти,
   бiльш, Як усi ви.

   ‘ т а р и й

   ’о приходь сьогоднi
   до нас на збiр.

   Њ i р i а м


   (з вiдразою)

   ™об Я до вас прийшла?!
   •оватисЯ по норах вкупi з вами?
   Њенi при вас нема чого робити:
   у мене на чолi немає плЯми!

   ‘ т а р и й

   Ђ в кого ж є?

   Њ i р i а м

   “ вас, у всiх у вас!
   “сi ви допустили, щоб ЊесiЯ
   кривавий викуп дав за вашi душi.
   I вам прийнЯть його було не тЯжко?
   ‚iддЯчились ви, правда, хто сльозою,
   хто щирою до ворогiв любов'ю...

   ‘ т а р и й

   ‚iн сам казав нам ворогiв любити.

   Њ i р i а м

   Ђ ви й зрадiли! так вам безпечнiше:
   душа врЯтована та й тiло не загине!

   ‘ т а р и й


   (з острахом)

   •то ти така?

   Њ i р i а м

   џ? "Ћдержима духом"!

   ‘ т а р и й

   Ѓлагай Њесiю, щоб зцiлив тебе
   i визволив вiд того злого духа
   свЯтою силою своєї кровi й тiла.

   Њ i р i а м

   ™об визволив мене цiною кровi?
   ‘воєї кровi? ’а невже ти, дiду,
   гадаєш, нiби Я себе цiную
   дорожчою, нiж чиста кров його?
   ’ак слухай же: чи в огнЯнiй геєнi,
   чи в темрЯвi без краю доведетьсЯ
   менi навiк-вiкiв з душею пробувати,
   та радощi моєї не зруйнує
   сам кнЯзь темноти, радощi вiд того,
   що на менi не важить кров Њесiї,
   що вiн її за мене не пролив
   анi краплини.

   ‘ т а р и й

   џк могло те статись?

   Њ i р i а м

   Ќенависть врЯтувала вiд грiха.

   ‘ т а р и й

   Љого ж ненавидиш?

   Њ i р i а м

   ‚сiх вас, себе i свiт.

   ‘ т а р и й

   ‡а тебе теж пролита кров, та дармо,
   бо ти не прийнЯла свЯтого дару.

   Њ i р i а м

   I не прийму! бо Я не Ђстарот,
   щоб мала кров приймати в подарунок.

   Ќепримiтно пiдходить слуга синедрiону i з ним римський преторiанець.

   ‘ л у г а

   Џро що говорите?

   ‘ т а р и й

   (заминаючись)

   –е, бачиш...

   Њ i р i а м

   Џро Њесiю!

   ‘ т а р и й

   ‡овсiм ми не про теє розмовлЯли.

   Џ р е т о р i а н е ц ь

   Ђ хто ж то, дiвчино, отой ЊесiЯ?

   Џоки преторiанець i слуга слухають Њiрiам, старий галiлеЯнин  ховаєтьсЯ
мiж людьми.

   Њ i р i а м

   Ђ той, що ви недавно розп'Яли,
   ви знаєте, вiн цар був iудейський.
   ’епер вiн знов по всiй країнi пiде,
   бо вiн воскрес, воскрес у новiй славi!
   Ќехай там стережутьсЯ цар, i цезар,
   i весь синедрiон, пекельна рада!

   Џ р е т о р i а н е ц ь

   (хапає її за руки, киває на слугу)

   Ђ дай шнурка, ми спутаємо кiзку,
   щоб не брикала дуже.

   Њ i р i а м

   ™о? в'Язати?

   (‡ручно нахилЯєтьсЯ, бере камiнь i пускає в голову слузi).
   •оч одного, та все ж покарбувала!

   Її знов хапають за руки, скручують i в'Яжуть. ‘луга одною рукою обтирає
кров, а другою помагає в'Язати Њiрiам.

   Њ i р i а м

   •отiла б Я всю вашу кров пролити,
   вiддЯчити за жертву!

   Џ р е т о р i а н е ц ь

   ™о ж та жертва,
   коли ви кажете, що вiн воскрес?

   Њ i р i а м

   ’ак що ж? •iба минає все минуле?
   ‚iн пережив три вiчностi в три ночi,
   прийнЯв три смертi. —и тепер, воскресши,
   забуде вiн стражданнЯ, зраду, смерть?
   Џростити може, а забути - нi!
   Ћ, будьте проклЯтi!

   ‘ л у г а

   •то?

   Њ i р i а м

   ‚сi ви! –езар,
   синедрiон, i цар, i весь народ!

   ’им часом на  майданi  гурти  потайних  прихильникiв  Њесiї  зникли,  а
надбiгла юрба iудеїв, фарисеїв та садукеїв, почувши гомiн на майданi.

   ‘ л у г а

   (кричить до народу)

   ѓей, слухайте, вона нас проклинає!
   ѓ о л о с и з ю р б и
   ™о? ™о тут? •то сЯ жiнка? ™о їй треба?
   ‡а що її зв'Язали? ‡рада? ‡мова?

   Њ i р i а м

   џ проклинаю вас прокльоном кровi!

   ‘ л у г а

   ™о суджено кленучому?

   ѓ о л о с и в ю р б i

   ЉамiннЯ.

   ‹юди набирають камiннЯ i з диким ревом кидають на Њiрiам.

   Њ i р i а м

   Њесiє! коли ти пролив за мене...
   хоч краплю кровi дарма... Я тепер
   за тебе вiддаю... життЯ... i кров...
   i душу... все даремне!.. Ќе за щастЯ...
   не за небесне царство... нi... з любовi!

   (Џадає пiд градом камiннЯ)

   18/1 1901



   ** ЋђѓIџ **

   драматична поема

   „Iџ—I

   Ђ н т е й - спiвець.
   ѓ е р м i о н а - мати його.
   … в ф р о з i н а - сестра його.
   Ќ е р i с а - жiнка його.
   • i л о н - ученик його.
   ” е д о н - скульптор.
   Њ е ц е н а т - багатий, значний римлЯнин, нащадок вiдомого Њецената.
   Џ р е ф е к т.
   Џ р о к у р а т о р.

   ѓостi на оргiї, раби, рабинi, танцiвницi, мiми, хор панегiристiв.

   „iєтьсЯ в Љорiнфi пiд римським пануваннЯм.

   I

   ‘адок в оселi спiвцЯ-поета ЂнтеЯ, невеличкий, оточений глухими мурами з
хвiрткою в однiй стiнi; в глибинi  садка  домок  з  повiткою  на  чотирьох
стовпах i з двома дверима - однi в андронiт, другi - в гiнекей.
   ѓермiона, стара мати Ђнтеева, сидить на порозi гiнекеЯ i  прЯде  вовну.
—утно стук у хвiртку.

   ѓ е р м i о н а


   (не встаючи)

   •то там?

   ѓ о л о с

   (за хвiрткою)

   ‘е Я, •iлон Ђлкмеонiд.

   ѓ е р м i о н а


   (гукає в напрЯмi других дверей)

   Ђнтею, вийди! “ченкк до тебе!

   (‘ама лишаєтьсЯ сидiти, лише нижче спускає покривало).

   Ђ н т е й

   (молодий, але мужнього виглЯду, виходить з дверей i  вiдчинЯє  •iлоновi
хвiртку)

   ‘ьогоднi ти, •iлоне, запiзнивсЯ.
   ‚сi учнi розiйшлисЯ.

   • i л о н

   (дуже молодий хлопець, говорить запинаючись, з видимою нiЯковiстю)

   ‚ибачай...
   але... Я, власне, не прийшов учитись...

   Ђ н т е й

   (привiтно)

   Ѓудь гостем.

   (‘iдає на ослонi пiд деревом i показує •iлоновi мiсце  коло  себе,  але
той лишаєтьсЯ стоЯти).

   —ом не сЯдеш?

   • i л о н

   Њаю справу...

   Ђ н т е й

   Ђж сiсти нiколи, таку нагальну?

   • i л о н

   ‚оно-то нi... але... пробач... Я мушу
   подЯкувать сьогоднi за науку...
   џ бiльше не прийду.

   Ђ н т е й

   —ому?

   •iлон мовчить.

   ’а правда,
   менi про се питать не випадає.
   џ, очевидЯчки, не догодив
   тобi наукою. ™о ж, не соромсЯ, -

   соромитись приходитьсЯ менi.

   • i л о н


   (щиро)

   Ќi, нi, учителю! ’ого не думай!
   Ћт свiдок Ђполлон, що Я шаную
   науку ту, мов свЯтощi мiстерiй!

   Ђ н т е й

   ’одi не розумiю...

   (Џеребиває сам себе, вдарившись долонею по чолi).

   „огадавсЯ!

   (‚идно, що й йому трохи нiЯково).

   •iлоне, слухай... џ пождати можу,
   поки скiнчиш усю мою науку...
   ’а Я волiв би i зовсiм не брати
   вiд тебе грошей, Як тобi то трудно...

   • i л о н

   “чителю, та ти ж не багатир.

   Ђ н т е й

   •iлоне, Я скажу тобi по правдi,
   хоч ти ще молодий такеє слухать,
   але iнакше трудно довести...
   Ѓач, спiв, музика й слово - мiй зарiбок,
   та хист мiй Я таки цiную вище,
   нiж тiї грошi, що приходЯть з нього.
   џ талану нiкого не навчив
   i не навчу - се ж тiльки бог здолає, -
   отож коли Я вчу людей звичайних,
   недiткнутих рукою Ђполлона,
   то - Я навчаю їх малої втiхи
   перебирати струни доладненько
   та вимовлЯти думку виразнiше,
   вони ж менi дають дещицю грошей,
   i так ми в обрахунку. џк же бог
   менi пошле обранцЯ молодого,
   щоб Я йому служив своїм здобутком,
   i бачу Я, що кожна мертва форма,
   Яку Я викладаю перед ним,
   присвоївшись йому, вмить оживає,
   i генiй молодий в прадавнiй формi
   шумує та iскритьсЯ самоцвiтом,
   Як молоде вино в старiм кришталi, -
   тодi Я вже заплачений. Ќi, бiльше, -

   Я наче почуваюсь до вини,
   що Я нездатен так йому служити,
   Як би хотiв. ’епер ти розумiєш?

   • i л о н

   “чителю...

   (‡ворушеннЯ не дає йому говорити, вiн низько похилЯє голову i прикриває
долонею очi).

   Ђ н т е й

   Љоли тепер твiй генiй
   вже перерiс тi форми й ту науку,
   Якими Я владаю, що ж, мiй хлопче, -

   покинь мене, Я сам тобi те раджу.
   ’а тiльки - заклинаю Ђполлономi! -
   не кидай ще науки. Їдь в Ђфiни,
   там, певне, знайдетьсЯ iще таке,
   чого ми тут не маємо в Љорiнфi.
   Ђ потiм, покiнчивши рiзнi школи,
   учисЯ ще, знаходь собi науку
   в книжках, i в людЯх, i по цiлiм свiтi,
   але нiколи не кажи до себе:
   "џ вже скiнчив науку".

   • i л о н

   ‘Я порада,
   учителю, осмiлює мене.
   ЏризнаюсЯ тобi: Я не покину
   науки, вiддалившисЯ вiд тебе,
   бо Я вступлю до школи...

   (‡нов мовкне).


   Ђ н т е й

   „о Якої?

   • i л о н

   „о тої, що врЯдив тут Њеценат.

   Ђ н т е й

   ‹атинської?!

   • i л о н

   Ќу, все ж тепер латинське..

   Ђ н т е й

   џк? џ, i ти, i наша рiдна мова
   латинськими вже стали?

   • i л о н

   ђозумiв Я,
   властиво, римське, та змилив у словi.

   Ђ н т е й

   џк ти вiд мене досi не навчивсЯ
   не помилЯтись так, то в новiй школi
   ще бiльше буде помилок _таких_.
   Ђле не знаю, що ти там придбаєш,
   крiм помилок. ‚ поезiї латинськiй
   i Я ж тобi, здаєтьсЯ, показав
   усе, що тiльки варт було пiзнати.
   Ќе думаю, щоб ритори в тiй школi
   тобi могли подати щось нового,
   бо Я їх знаю. „умаю, що ти
   вже мiг би їх учити.

   • i л о н

   ‘ам Я певен,
   що там учителi нi в чiм не можуть
   зрiвнЯтисЯ а тобою. ‚се ж Я мушу
   до їх пiти.

   Ђ н т е й

   ™о змушує тебе?

   • i л о н

   “чителю, зоставшись при тобi,
   Я став би долею тобi подiбний.

   Ђ н т е й

   —ому ж та долЯ так тебе лЯкає?
   •iба вже Я останнiй мiж спiвцЯми?

   • i л о н

   Ќе мiж спiвцЯми, нi...

   Ђ н т е й

   Ђле мiж людьми?

   • i л о н

   џ не кажу - останнiй, але ж правда,
   що ти в громадi не займаєш мiсцЯ,
   належного твоєму талану.

   Ђ н т е й

   Ђ ти ж Якого маєш запобiгти,
   коли скiнчиш ту школу Њецената?

   • i л о н

   џ можу стати ритором в тiй школi,
   а згодом в академiї де-небудь.
   Ђбо поїду в ђим. ’ам дуже добре
   ведетьсЯ вихованцЯм Њецената,
   бо рiд його там досi має силу,
   Як повелось вiд Ђвгуста часiв.
   ’а поки що, то Я й тепер, ще учнем,
   вступити можу в хор панегiристiв
   самого Њецената.

   Ђ н т е й


   (схоплюєтьсЯ обурений)

   ’и? ’и вступиш
   у хор панегiристiв? ’ую зграю
   запроданцiв, злочинцiв проти хисту?
   Ћ, краще б ти навiки занiмiв,
   позбувсЯ рук, оглух, нiж так упасти!
   I се був мiй найкращий ученик!..

   Џауза.


   • i л о н

   “чителю, прийми ж мою подЯку...

   (Џодає Ђнтеевi грошi, добувши з калитки).

   Ђ н т е й


   (вiдштовхує його руку)

   ѓеть! џ тебе нiчого не навчив!
   Iди з очей!

   •iлон, похнюпившись, виходить.

   ѓ е р м i о н а

   „аремне ти, Ђнтею,
   не взЯв вiд нього грошей. ‚ нього батько
   сто раз вiд нас багатший. ‘Як чи так,
   а се ж твоЯ заслуженина.

   Ђ н т е й

   Њамо!
   Ќiчого Я не заслужив, крiм ганьби!

   ѓ е р м i о н а

   Ќемає за що ганити тебе,
   хiба за те, що ти свiй заробiток
   пускаєш так на вiтер. ‘правдi, сину,
   ми зiйдемо на пролетарський хлiб.
   —и буде ж добре, Як твоЯ родина
   просити пiде пайки дармової
   до тих римлЯн, що ти так ненавидиш?

   Ђ н т е й

   ™е маєм хлiба власного доволi.
   Ќе прогнiвлЯй богiв.

   ѓ е р м i о н а

   Ќа все їх волЯ...
   ‡апевне, так хотiлось Ђфродiтi,
   щоб Я замiсть багатої невiстки
   дочку рабинi-танцiвницi мала
   прийнЯти в дiм...

   Ђ н т е й

   ™е не кiнець докорам?

   ѓ е р м i о н а

   ‘е не докори, сину, тiльки правда.
   —и ти ж не дав на викуп за Ќерiсу
   всю спадщину по батьку й добру пайку
   свого зарiбку?

   Ђ н т е й

   ‚же ж не Ђфродiту
   винуй у тому. ‚сi боги …ллади
   менi велiли викупить з неволi
   малу дитину еллiнського роду.
   Ђдже могла б дiстатисЯ у рабство
   твоЯ дочка, моЯ сестра...

   ѓ е р м i о н а

   Ћх,сину,
   до того мало що й тепер бракує!
   Ќа викуп за Ќерiсу ми стЯглисЯ,
   але на посаг нашiй …вфрозiн!
   наврЯд чи стЯгнемось. Ђ чим же долЯ
   старої дiвки краща, нiж рабинi?

   Ђ н т е й

   ‘естра моЯ й без посагу цiннiша
   вiд всiх багацьких дочок.

   ѓ е р м i о н а

   •то ж те знає?
   ‚она ж у нас не ходить, Як римлЯнка,
   по всiх усюдах. ‡авжди в гiнекеї
   та все в роботi. Ђ хоч би й пiшла
   куди на свЯто, то в її уборах
   нiхто i не подивитьсЯ на неї.

   Ќа дверЯх вiд гiнекеЯ стає …вфрозiна, але ѓермiона того не  завважає  i
править далi.

   Ќерiса все причепуритьсЯ Якось,
   а …вфрозiнi то немає й стрiчки.


   … в ф р о з i н а


   (молода, але вже не юна, убрана  по-буденному,  видно,  тiльки  що  вiд
роботи. ЌахилЯєтьсЯ i обiймає матiр)

   Њатусенько! Ќавiщо тi стрiчки?
   џк є краса, то нащо їй покраси?
   Ђ Як нема, то стрiчка не поможе!

   (‘мiючись, цiлує матiр i випростуєтьсЯ).

   џк, мамочко, заправить голуб'Ята?
   џ вже зварила їх.

   ѓ е р м i о н а


   (встає)

   Ќе руш, не руш,
   Я їх сама заправлю - ти не вмiєш!

   (Џоспiшно йде в хату).


   … в ф р о з i н а


   (пiдходить до ЂнтеЯ i кладе йому руку на плече)

   —ого ти, братику, так засмутивсЯ?
   ‘е знов матусЯ тута воркотiла?
   ’и не вважай - то вже стареча звичка.

   Ђ н т е й

   (вiдповiдає не  одразу,  мов  не  почув  її  слiв.  ‘лова  пiслЯ  паузи
прориваютьсЯ у нього, мов не своєю силою)

   •iлон мене одбiг.

   … в ф р о з i н а


   (здивована)

   ‡ Якої речi?

   Ђ н т е й

   ‚ступити хоче в хор панегiристiв.

   … в ф р о з i н а

   ’а що ти кажеш?!

   (Ќа хвилину нiмiє з дива та обуреннЯ, потiм опановує собою).

   Ѓа, Я не дивую.
   ‚iн розумом хисткий.

   Ђ н т е й

   Ђ таланом
   всiх переважив, мовби на наругу!

   … в ф р о з i н а

   Њенi здаєтьсЯ, той Ђполлодор,
   що втiк до тебе з школи Њецената,
   •iлона й таланом переважає,
   не тiльки розумом. џ наслухала,
   Як вiн проказував iз "Ђнтiгони"
   ѓемонову промову - далебi,
   Я ледве сльози здержати здолала!

   Ђ н т е й

   (з лагiдним усмiхом, обiймаючи сестру за плечi)

   Ѓо ти сама у мене Ђнтiтона!
   ‡даєтьсЯ, Я б •iлоновi пробачив,
   Якби вiн вчинок свiй зробив длЯ того,
   щоб вивести з бiди таку сестру.

   … в ф р о з i н а

   ‡ате вже Я сестрi тiй не простила б!

   Ђ н т е й

   Ћ, ти б не прийнЯла нi сеї жертви,
   нi iншої. Ђле, моЯ сестричко,
   Якщо Я хтiв би стати багачем,
   то тiльки задлЯ тебе.

   … в ф р о з i н а

   I даремне,
   бо Я того не хочу

   (‘мiєтьсЯ).

   Њама зараз
   менi б за грошi жениха купила,
   i, певне, то було б лихе придбаннЯ.

   Ђ н т е й

   ’а де вже там багатство! •оч би мiг Я
   тебе вiд злиднiв вибавить...

   … в ф р о з i н а

   ‚iд злиднiв?
   Ђ де ж ти бачиш їх?

   Ђ н т е й

   ™о Я не бачу,
   то се завдЯчую тобi самiй.

   … в ф р о з i н а

   I мамi ж, i Ќерiсi.

   Ђ н т е й

   Ќi, ти знаєш...
   ЊатусЯ вiдробила вже своє...
   ™о ж до Ќерiси...

   … в ф р о з i н а

   Їй ще час робити.
   Ќевже твоє життЯ таке солодке,
   що i медовий мiсЯць в ньому зайвий?

   Ђ н т е й

   Њенi мов сором тiшитисЯ щастЯм,
   Як здумаю, що ти за нього платиш
   тЯжкою працею... Њи маєм щастЯ,
   а ти що маєш тут у рiднiй хатi?

   … в ф р о з i н а

   џ маю брата. I нехай довiку
   Я дiвуватиму - Я не позаздрю
   анi жiнкам, нi матерЯм щасливим,
   бо їх любов лиш їх родинi служить,
   моЯ ж - …лладi всiй. ‚ тобi, Ђнтею,
   усЯ надiЯ наша.

   Ђ н т е й

   …вфрозiно,
   Як можна всю надiю покладати
   в комусь одному?

   … в ф р о з i н а

   Ђполлон один
   з усiх богiв не розлюбив …ллади,
   i є ще їй надiЯ на життЯ.
   Ђ поки Ђполлон є на Џарнасi,
   то й музи будуть з ним.

   Ђ н т е й

   (з усмiхом)

   џ не безславний,
   хоч ти одна менi даєш трiумфи,
   бо ти длЯ мене Ќiке!

   … в ф р о з i н а

   Ќiке мусить
   свою роботу знати. Џостривай.

   (‚иломлює з лаврового куща двi галузки, зв'Язує їх у вiнець i  стає  на
посгаментi колони  в  позi  богинi  перемоги  Ќiке,  простЯгнувши  руку  з
вiнцем).

   •оди сюди! ‘хили прегорде чоло!

   Ђнтей пiдходить, все усмiхаючись, i схилЯє голову перед …вфрозiною, а в
неї усмiх боретьсЯ з сльозами щирого зворушеннЯ, коли вона  кладе  братовi
лаври на голову.


   Ќ е р i с а


   (молоденька, струнка, надзвичайно зграбна, чепурненько вбрана, стає  на
порозi гiнекеЯ i здивовано скрикує)

   ‘е що таке?

   …вфрозiна засоромлена, зiскакує з постаменту.

   Ђ н т е й

   ‘е Ќiке увiнчала
   свого поета. Ђ коли й харiта
   йому додасть гранату чи троЯнду,
   вiн буде обдарований усiм,
   чого дозволено бажати смертним.

   … в ф р о з i н а

   (почуваючи себе нiЯково пiд холодним поглЯдом Ќерiси)

   ’роЯнда он цвiте...

   („о ЂнтеЯ).

   Ћдначе Ќiке
   до кухнi мусить - помогти матусi, -
   бо в нас сьогоднi оргiЯ правдива:
   купили риби, а Якраз вам тiтка
   дала вина i пару голуб'Яток.
   џк Я ще напечу медЯникiв,
   то й Њеценат на оргiю позаздрить!

   (‡ трохи примушеним смiхом зникає в дверЯх гiнекеЯ).

   Ќ е р i с а

   —удна та …вфрозiна - все їй смiшки!

   Ђ н т е й

   ™о ж, молода...

   (‡дiймає лаври з голови, держить їх в руцi, в дальшiй розмовi кладе  на
лавцi коло себе, сiвши).

   Ќ е р i с а

   ’а Я ж, либонь, молодша,
   проте...

   Ђ н т е й

   "Џроте часами хмерую", -
   так хтiла ти сказати?

   (‘мiючись, обiймає її, вона здержено приймає його пестощi).

   ™о тобi?
   Ќездужаєш чи хто тебе образив?

   Ќ е р i с а

   Ђ ти й не знаєш? Џевне, вже й сусiди
   напам'Ять вивчили оту промову.
   про викуп мiй, про посаг …вфрозiни,
   що мати виголошує щоднЯ.

   Ђ н т е й

   “же й щоднЯ!

   Ќ е р i с а

   ’а що ж, в тому є правда.
   Њенi самiй нiЯково дивитись
   у вiчi …вфрозiнi.

   Ђ н т е й

   …вфрозiна
   тебе нi в чiм не винуватить.

   Ќ е р i с а

   ‡наю.
   ‚она недарма в тебе Ђнтiгона...

   Ђ н т е й

   Ќерiсочко! Ћт се вже справдi сором, -

   пiдслухати, а потiм ще й корити.

   Ќ е р i с а

   Џiдслухати! ‚ нас не такi палати,
   щоб не було з кутка в куток все чутно!

   Ђ н т е й


   (трохи вражений)

   Џалати є тепер лиш у римлЯн.
   Ѓуло тобi пiти за Њецената.

   Ќ е р i с а

   (лагiднiше, нiж досi)

   џ не корю тебе, що ти убогий,
   але Яка ж дружина не бажає
   своєму чоловiковi достаткiв?

   Ђ н т е й

   Ќу i собi при тому.

   Ќ е р i с а

   I собi.
   •iба то зле? џ справдi не вдаласЯ
   до того, щоб весь день в Ярмi ходити
   так, Як твоЯ сестра.

   Ђ н т е й

   ’и ж i не ходиш.

   Ќ е р i с а

   Ђ думаєш, менi вiд того легше?

   Ђ н т е й

   џкби не легше, ти б сама робила.

   Ќ е р i с а

   ‚ людей на те рабинi є...

   Ђ н т е й

   Ќерiсо,
   вiд тебе трохи дивно сеє чути.

   Ќ е р i с а

   Ѓо Я сама рабинею була?
   ’ак що ж, Я б i на волi зароблЯла
   тим, чим тодi, Якби ти допустив.
   џк Я тепер нiкому не потрiбна,
   всiм на завадi, мов порiг високий,
   то з того винен ти!

   Ђ н т е й

   Ќу, годi, люба...

   Ќ е р i с а

   „озволь менi вступити до театру,
   то Я твою сестру озолочу
   i буду матерi невiстка люба,
   бо, певне, бiльше зароблю за танцi,
   нiж ти за спiв та за науку хисту.

   Ђ н т е й

   Ќерiсо, годi! ‘е твiй жаль говорить,
   i з сього справдi винен Я. Џрости!

   (–iлує її, вона прихилЯєтьсЯ  до  нього  з  виразом  невинно  ображеної
дитини).

   ЊоЯ кохана! ‘карбе мiй! Ќе дам,
   не дам тебе юрбi тiй безсоромнiй!
   Ќе пiдеш ти на оргiї до неї, -
   вона не тЯмить, що то є правдива
   свЯтаЯ оргiЯ, встанова божа!

   Ќ е р i с а

   ’и був коли на оргiї?

   Ђ н т е й

   „авно.
   ™е пiдлiтком. ™е Як була в Љорiнфi
   гетерiЯ спiвцiв, таємна, звiсно,
   бо всЯке ж товариство є злочин,
   на римську думку.

   Ќ е р i с а

   ™о ж? I дуже пишнi
   були в вас оргiї?

   Ђ н т е й

   ‡важай сама.
   ‡бирались ми все по таких господах,
   Як-от моЯ...

   Ќ е р i с а


   (розчаровано)

   Ђх, так!..

   Ђ н т е й

   “ нас в кратерах
   вода все панувала над вином.
   Љвiтки бували в нас лише в ту пору,
   коли вони цвiли в садках та в полi,
   а Як верталась в тартар Џерсефона,
   то забирала нам усi покраси.

   Ќ е р i с а

   •iба ж бувають оргiї без квiтiв?

   Ђ н т е й

   “ нас бували, ще й Якi буйнi!

   Ќ е р i с а

   Ђле ж вони були таємнi, кажеш?
   ’о Як же буйних оргiй тих не чули
   знадвору люди?

   Ђ н т е й

   —и ж вони могли
   знадвору чути, Як серцЯ в нас б'ютьсЯ?
   —и ж сЯйво наших поглЯдiв проймало
   камiннi мури та запони щiльнi?

   Ќ е р i с а

   Ђ вашi спiви?

   Ђ н т е й

   Ћ, вони були
   потужнiї натхненнЯм, а не гуком.
   I в стриманiм зiтханнi тихих струн
   ми вгадувати вмiли урагани,
   що нуртували в грудЯх у спiвцЯ.
   ‚ нас буйнi кучерi були, мов тiрси,
   гукали поглЯди: "…voe Bacch!"*
   •оч би сама вода була в кратерах,
   ми ще б розходились додому п'Янi.
   Ћ, Я хотiв, щоб ти хоч раз попала
   на оргiю таку! ‚ свЯтiм безумствi
   ти б у танку зайшласЯ, Як менада!

   * •ай живе ‚акх! (‹ат.) - ђед.

   Ќ е р i с а

   Ѓувала Я на оргiЯх не раз.

   Ђ н т е й

   Ђле не на таких!

   Ќ е р i с а

   ‹ибонь, на кращих.

   Ђ н т е й

   ’ого не може бути.

   Ќ е р i с а

   џ не знаю,
   Якi були тi вашi, але тiї,
   що Я на їх дитиною ходила,
   були мов сни розкiшнi.

   Ђ н т е й

   ‘е злочин -
   на оргiї такi дiтей водити!
   Ќ е рi с а
   ЊоЯ матусЯ _мусила_.

   Ђ н т е й

   џ знаю...
   Џробач, Я мовив нерозумне слово.
   Џовинен би Я тЯмити, Як тЯжко
   рабинi-танцiвницi серце рвалось,
   коли вона свою єдину доню,
   що ледве виросла iз немовлЯток,
   вела на те позорище.

   Ќ е р i с а

   Ќiчого
   менi про те матусЯ не казала.
   џ завжди йшла на оргiю весела,
   там ласощiв Я їла досхочу,
   та й забавки перепадали часом,
   бо гостi пестили мене...

   Ђ н т е й

   Ќе згадуй!
   Ђж холодно, Як здумаю... ‡апевне,
   тi їхнi пестощi були маснi
   i кожне слово брудом перейнЯто!

   Ќ е р i с а

   Ќе знаю, Я тодi не розумiла
   нi слiв масних, нi поглЯдiв брудних,
   але красу Я тЯмила й малою,
   i серденько тремтiло вiд хвали,
   Як струночка пiд плектроном на лiрi.
   Ќа примостi високiм ми обидвi
   були немов веселки - бiльша й менша -
   на Яснiй верховинi. Џокривала,
   прозорi та барвистi, легким луком
   перекидалисЯ понад хмаринки
   злотистих курев запашних. ’одi
   менi здавалосЯ, що Я танцюю
   на хмароньках небесних, а з землi
   до мене долiтають тiльки квiти.
   ’о гостi кидали до нас квiтки,
   не тЯмлЯчись вiд захвату палкого...

   Ђ н т е й

   Ђ в тих квiтках ховавсЯ невидимий
   холодний гад розпусти i зневаги.

   Ќ е р i с а

   Љажу ж тобi, що Я того не знала!

   Ђ н т е й

   Ђле тепер ти знаєш, чим бувають
   рабинi-танцiвницi длЯ римлЯн,
   i тЯмиш добре, що тебе спiткало б,
   Якби ти серед оргiй тих зросла
   так, Як твоЯ матусЯ нещаслива,
   що згинула, мов забавка розбита,
   у забуттi, в недузi та в погордi.

   Ќ е р i с а

   џ тЯмлю, що тобi Я винна дЯку.
   Ќе бiйсЯ, Я того не забуваю.

   Ђ н т е й

   Ќерiсо! —и того ж Я потребую?

   Ќ е р i с а

   Ќi-нi, Я не повинна забувати,
   що ти зробив людиною мене,
   "маленьку мавпочку з ’анагри".

   Ђ н т е й

   ѓодi!
   џ не люблю, Як ти таке говориш,
   i прозвища того Яне терплю,
   що прикладали тi римлЯни грубi
   до еллiнської нiжної дитинки.
   ’о заздрили вони, що їх римлЯнки
   були важкi й незграбнi протiї тебе,
   моєї "вiтроногої" Ќерiси!

   Ќ е р i с а

   (задумана)

   I нащо то менi?..

   Ђ н т е й

   ™о саме, люба?

   Ќ е р i с а

   ЋтаЯ "вiтроногiсть", Як ти кажеш...
   ‚же Я ж не танцiвницЯ.

   Ђ н т е й

   џк, Ќерiсо?
   •iба тебе не радує хвала
   моЯ i наших друзiв скромних, щирих?
   •iба ж то мало - бути в нашiй хатi
   укритим скарбом, але дорогим,
   таким, що й цезар лiпшого не має?

   Ќ е р i с а

   “критим скарбом... џ скажу по правдi,
   що Я щедрiшою вдалась вiд тебе.
   I ти ж укритий скарб, а Я ж, Ђнтею,
   тим не радiю, що твоєї лiри
   не чує свiт широкий, тiльки Я
   та слухачiв твоїх мала громадка.
   Ќi! џкби сила, Я б тебе сама
   поставила на п'єдестал високий,
   мов постать Ђполлона-кiтариста!
   I хай би свiт сповнЯвсЯ тих пiсень,
   що ти б тодi творив на високостi!

   Ђ н т е й

   ’и думаєш, либонь, що i натхненнЯ
   повищати вiд п'єдесталу може?

   Ќ е р i с а

   Ђвжеж! џ певна того!

   Ђ н т е й

   ’и дитина...
   Ђле Як ти так любиш п'єдестали,
   то будь утiшена, бо наш ”едон
   вже ж вирiзьбив на взiр твiй ’ерпсiхору
   i дав їй п'єдестал високий досить.

   Ќ е р i с а

   Ђ де ж вiн тую статую подiне?

   Ђ н т е й

   Ќам принесе.
   Ќ е р iс а
   ’ут i лишить?

   Ђ н т е й

   ‡апевне.
   ‘е ж буде дружнiй дар нам вiд ”едона.

   (Џауза).

   ’и щось примовкла, наче зажурилась.
   —ого, Ќерiсо?

   Ќ е р i с а

   џ собi гадаю,
   що скiльки ще сЯ хата поховає
   в собi укритих скарбiв, мов гробницЯ.

   Ђ н т е й

   џ не люблю таких речей у тебе.

   Ќ е р i с а

   џк буде тут камiнна ’ерпсiхора,
   то Я мовчаннЯ перейму вiд неї.

   Ђ н т е й

   Ќерiсо, ти сьогоднi вередлива.

   Ќ е р i с а

   џк так, то Я пiду.

   (‚стає).

   Ђ н т е й

   (затримує її, обнЯвши)

   Ќi-нi, кохана!

   Ќ е р i с а

   (визволЯючись)

   Џусти мене!

   —утно стуканнЯ у хвiртку. Ћн хтось прийшов до тебе.
   Ќерiса йде в гiнекей. Ђнтей одчинЯє хвiртку i пускає ”едона -  молодого
скульптора.

   Ђ н т е й

   ‡доров, ”едоне!

   ‚iтаютьсЯ.


   ” е д о н

   џ лиш на хвилинку,
   так нiколи!

   Ђ н т е й

   —ому? ђоботу маєш?

   ” е д о н

   ђоботу поки що Я вже скiнчив,
   та тут новi клопоти - вибираюсь
   на панську оргiю до Њецената!

   Ђ н т е й


   (зчудований)

   ’ебе запрошено?

   ” е д о н

   ‡ тобою разом.

   Ђ н т е й

   †артуєш чи глузуєш?

   ” е д о н

   Џравду мовлю,
   се ж Я прийшов тобi переказати
   запросини.

   Ђ н т е й

   •то ж їх тобi принiс?

   ” е д о н

   џ сам одержав, бувши в Њецената.

   Ђ н т е й

   ’и в Њецената був? —ого?

   ” е д о н

   Џо справi...
   I знаєш, Я нiЯк не сподiвавсЯ,
   що вiн такий.

   Ђ н т е й

   џкий?

   ” е д о н

   ’акий привiтний,
   i неподiбне, що великий пан,
   говорить так...

   Ђ н т е й

   ’а з чого ж ти дивуєш?
   ™о пан вельможний на порiг пускає
   митцЯ убогого? —и, може, з того,
   що i римлЯнин часом дещо тЯмить
   у хистi красному?

   ” е д о н

   Ћ нi, не "дещо",
   а вiн таки знавець великий, справжнiй!
   Ђдже й тебе вiн перший оцiнив.

   Ђ н т е й

   ‚iн перший? Ђле ж Я давно мав школу,
   Як Њецената не було в Љорiнфi.

   ” е д о н

   ™о школа! ’а до слави так належить,
   Як глинЯна патера до скульптури.

   Ђ н т е й

   ’а вже було подiбне щось до слави,
   коли той пан довiдавсЯ про мене.

   ” е д о н

   ‘казати правду, випадок слiпий
   звiстив про тебе: учень твiй один
   вступити хтiв у хор панегiристiв
   i на зразок умiлостi своєї
   твою епiталаму проспiвав,
   оту, що ти зложив на шлюб твiй власний.

   Ђнтей робить рух урази, але ”едон, невважаючи, провадЯть далi.

   Њи з Њеценатом надiйшли на теє,
   Я розказав йому, хто автор спiву,
   i зараз же вiн доручив менi
   тебе просить на оргiю до нього,
   а се не мало значить, любий друже.

   Ђ н т е й

   (стримуючи досаду, викликану останнiми словами ”едона)

   џку ти мiг до нього мати справу?

   ” е д о н

   ‚iн статую купив недавно в мене,
   то Я її до нього вiдпровадив,
   щоб не ушкодили раби, несучи.

   Ђ н т е й

   џку ж ти статую йому продав?

   ” е д о н

   Џробач... Я, власне, мусив би спитати
   твоєї згоди... та пани вельможнi
   не люблЯть ждати...

   Ђ н т е й

   ’и продав Ќерiсу?!

   ” е д о н

   Ќi, статую богинi ’ерпсiхори.

   Ђ н т е й

   ’и б i саму богиню запродав,
   Якби лиш мiг, у римський дiм розпусти!

   ” е д о н

   (встає ображений)

   ’акого ти не смiєш говорити!

   Ђ н т е й

   ’обi не до лицЯ така вражливiсть,
   бо ти ж продав туди свiй твiр найкращий,
   де зневажають все, що нам свЯте.

   ” е д о н


   (впадаючи в рiч)

   Ќiчого там нiхто не зневажає!
   ’ам цiнЯть генiй, там дарують славу,
   не тiльки грошi. џ не запродав
   своєї ’ерпсiхори. џ поставив
   її на подив людськдй, мов у храмi.
   —и вже вона й длЯ храму засвЯта,
   по-твоєму?

   Ђ н т е й

   Џо-моєму, блюзнiрство -
   рiвнЯти дiм римлЯнина до храму!
   ‡а грошi чи за славу - ти продавсЯ
   укупi з твором рук твоїх.

   ” е д о н

   Ђнтею!
   ’и хочеш довести мене до того,
   щоб Я пiшов i викупив назад
   ту статую. ‡а грошi неможливо,
   щоб Њеценат раз куплене продав,
   та, може ж, се ще не останнЯ iскра
   мого натхненнЯ, може, Я здолаю
   щось кращого створити - їй на викуп.

   Ђ н т е й

   ’и купиш другий грiх, i то ще тЯжчий.

   ” е д о н

   Ќе розумiю, що ти з мене хочеш!
   —и мав би й Я весь вiк, Як ти, сидiти
   без хлiба i без слави?

   Ђ н т е й

   ‘е повинен
   терпiти еллiн, коли хлiб i славу
   здобути може тiльки з римських рук.

   ” е д о н

   •то слави не бажає, той не еллiн, -

   жадобу сю батьки нам заповiли,
   дiставши вiд дiдiв.

   Ђ н т е й

   „iди приймали
   вiнцi свої з рук матерi …ллади,
   батьки дозволили зв'Язать їй руки
   i тим синiв позбавили вiнцiв.
   Ђвжеж, ”едоне, вiдколи безславна
   сама …ллада - еллiни повиннi
   жадобу слави в серцi заглушити.

   ” е д о н

   I збiльшити безслав'Я свого краю?
   ’а чим же вславитьсЯ сама …ллада,
   коли їй дiти лаврiв не здобудуть?

   Ђ н т е й

   “же ж не з рук ворожих їх приймати!
   ” ед о н
   —ому ж би нi? ѓомер казав: "‘олодка
   хвала вiд ворога".

   Ђ н т е й

   Ќа полi бою,
   та не в полонi!

   ” е д о н

   ‘лава i в полонi
   все буде славою.

   Ђ н т е й

   Ќе сподiвайсЯ!
   Ќеславу дозволЯють нам носити,
   а славу ђим бере, немов податок.
   I таЯ ’ерпсiхора, що продав ти,
   прославить не …лладу й не тебе,
   а той багатий ђим, що стЯг всi скарби
   з усiх країв руками Њеценатiв.
   ‰ого колекцiю твiй твiр прославить,
   а не тебе, ти тiльки раб отой,
   що хистом оргiю панам скрашає,
   та оргiЯ все ж панська зостаєтьсЯ,
   хоч рабськi руки врЯджують її.

   ” е д о н

   ђабам на оргiї немає честi,
   але хто має гостем буть на нiй,
   Як Я i ти...

   Ђ н т е й

   ’ого не сподiвайсЯ,
   щоб Я пiшов на оргiю з тобою!
   ‡апобiгай вже сам вельможних ласки,
   а Я лишусь "без хлiба i без слави",
   Як ти казав, та, може, не без честi.

   ” е д о н

   Џо щиростi, Я радив би пiти.

   Ђ н т е й

   ’а вже ж! ‚олам у парi охвiтнiше
   Ярмо носити.

   ” е д о н

   Ѓачу, ти не вiриш,
   що Я тобi добра бажати можу.
   Ђ все ж, хоч ти мене образив тЯжко,
   Я не забув, що ми з тобою друзi.

   Ђ н т е й

   ’о Я тебе, не ти мене образив?!

   ” е д о н

   Ђвжеж, Я ’ерпсiхору вiдкуплю,
   а ти вразливих слiв своїх не вернеш.

   Ђ н т е й

   I ти того не можеш вiдкупити,
   що ти вчинив. ’и оганьбив свiй хист.
   ‡ богинi ти зробив товар звичайний.
   •оч вернетьсЯ з неволi ’ерпсiхора,
   то вже вона богинею не буде.
   Ђ мармур - Як не бог, то просто камiнь.

   ” е д о н

   Љоли вiн богом став, то вже нiколи
   у камiнь не повернетьсЯ. ’вiр хисту
   на всЯкiм мiсц твором хисту буде.
   ’воЯ епiталама пролунала
   не гiрше у просторiй римськiй школi,
   нiж у твоїй тiснiй убогiй хатi.
   џкби ж ти сам ще заспiвав її
   у Њеценатових гучних палатах,
   приграючи на лiрi дорогiй...

   Ђ н т е й

   ”едоне! Ќе кажи менi такого,
   бо Я тебе зненавиджу навiки!

   ” е д о н

   Ђнтею, се Якась дивна затЯтiсть.
   ’аж еллiнам не першина приймати
   хвалу чужинцiв, i Яка ж в тiм ганьба?

   Ђ н т е й

   —ужинцiв - так, але не переможцiв.
   Ѓо переможець лиш тодi похвалить,
   коли подоланий похилить чоло
   йому до нiг i порох поцiлує
   з-пiд стiп його.

   ” е д о н

   ’аке бувало в персiв
   та в iнших схiдних варварiв. Ќiколи
   сього вiд нас не вимагали в ђимi.

   Ђ н т е й

   Ќе вимагали? •то ж то перейшов
   по нас, Як по мiстках, до храму слави
   всесвiтньої? Љого ми на собi
   з безоднi варварства на гору несли?
   —и ж не лЯгли ми каменем нарiжним
   до мавзолею нашим переможцЯм?
   I ми ще маємо радiти з того,
   що нам дозволЯть у гучних палатах
   на лiрi заграбованiй пограти?

   ” е д о н

   •iба тiй лiрi краще нiмувати?

   Ђ н т е й

   ’ак, краще!

   ” е д о н

   Ќi, Я думаю, що гiрше.
   ‚се ж краще будувати мавзолеї
   хоч би i не собi, нiж просто бути,
   мов зiллЯ придорожнє, пiд ногами
   у того ж переможцЯ. ‚iн Як схоче,
   то збройною ногою вмить розтопче
   всi нашi гордощi, всi буйнi мрiї...

   Ђ н т е й

   ™о ж? ‹iпше нам самим те все стоптати,
   щоб ворогам не завдавати працi?
   ‘е жрець краси так думає й говорить?
   ‹ишилосЯ одно - так i вчинити.
   ’и не продавсЯ, - гiрше! ’и вiддавсЯ

   у руки ворогу, Як мертва глина,
   з Якої кожне вилiпить, що хоче.
   ’а хто ж тобi натхне вогонь живий,
   коли з творцЯ ти творивом зробивсЯ?
   Iди служи своєму Њеценату,
   забудь краси великi заповiти,
   забудь несмертний образ ЏрометеЯ,
   борцЯ проти богiв, забудь i муки
   ‹аокоона, страдника за правду,
   не згадуй героїнi Ђнтiгони,
   нi месницi …лектри. ‚икинь з думки
   …лладу, що, мов Ђндромеда скута,
   покинута потворi на поталу,
   з нудьгою жде ЏерсеЯ-оборонцЯ.
   ’и не Џерсей, бо ти закам'Янiв
   перед обличчЯм римської Њедузи.
   ’и вже не тЯмиш вищої краси,
   краси змаганнЯ, хоч i без надiї...

   ” е д о н

   Ќема краси в затЯтостi безсилiй...
   Ђле з тобою, бачу, не зговориш!
   Ѓувай здоров. џ йду.

   Ђ н т е й

   Џрощай, ”едоне.

   ” е д о н

   Њи вже не друзЯми розстаємось?

   Ђ н т е й

   Ѓоюсь, коли б не стрiлись ворогами.

   ”едон, здвигнувши плечима, виходить.

   Ќ е р i с а


   (виходить з гiнекеЯ, ледве зачинилась хвiртка аа ”едоном)

   Ђнтею, Я тебе не розумiю!
   ’ак шорстко ти з ”едоном обiйшовсЯ,
   а в чiм його вина?

   Ђ н т е й

   ’и прислухалась?
   ’о вже було прислухатись Як слiд.
   —и, може, то тобi Якраз до мислi,
   що буде на позорищi стоЯти
   твоЯ подоба в домi переможцЯ?

   Ќ е р i с а

   џке позорище? •то переможець?
   —им винен Њеценат, що дiд його
   чи, може, прадiд з еллiнами бивсЯ?
   ’епер же Њеценат не забирає
   нiЯких наших скарбiв силомiць,
   але купує, ще й за добру цiну.

   Ђ н т е й

   ’им злотом, що стЯгаєтьсЯ до ђиму
   з подоланих, таки ж i з нас самих.

   Ќ е р i с а

   Ќе сам же Њеценат його стЯгає.
   ’а й ти Як спадок одiбрав по батьку,
   то не питав, хто й Як його надбав.

   Ђ н т е й

   џ знав, що то було придбаннЯ чесне.

   Ќ е р i с а

   ’ак, певне, думає i Њеценат
   про статки батькiвськi. ‚iн повертає
   чималу частку нам назад в …лладу,
   а ти за те найбiльше ворогуєш.
   Џо-твоєму, то добре, щоб у нас
   по закутках марнiли твори хисту,
   щоб з голоду митцi снагу втрачали,
   щоб мармур цвiль посiла, струни - ржа,
   щоб еллiни на варварiв звелисЯ,
   аби римлЯнам чим не послужити?

   Ђ н т е й

   „оволi вже їм служать. џ не буду.

   Ќ е р i с а

   Ќiхто й не вимагав вiд тебе служби.
   —и Њеценат завдав тобi зневагу,
   в гостину через друга запросивши?

   Ђ н т е й

   ‚ гостину? ’и се думаєш навсправжки,
   що Њеценат спiвцЯ до себе кличе
   на оргiю длЯ дружньої балачки,
   а не длЯ спiву на розривку гостЯм?

   Ќ е р i с а

   Ђ що ж, Якби ти й заспiвав там трошки?
   ’вої пiснi вже й так були в тiм домi.

   Ђ н т е й

   ’а з того Я не винен.

   Ќ е р i с а

   Ќi, ти "винен",
   ти дав ученикам пiснi списати
   i, значить, сам їх випустив у свiт.
   Ђ що римлЯнин оцiнив їх краще,
   нiж землЯки, то се вже рiч звичайна,
   винуй у тiм, Як хочеш, Њецената.
   ’епер в …лладi той лиш має славу,
   кого похвалить ђим. Љорiнф оцiнить
   свого спiвцЯ тодi, коли втерЯе.
   џкби ти в ђим дiставсЯ з Њеценатом
   i там здобув заслужений трiумф, -

   бо ђим же вмiє талани вiнчати! -
   а потiм повернувсЯ до Љорiнфа,
   то рiднi лаври, наче рЯст весною,
   прослалисЯ б тобi попiд ногами.

   Ђ н т е й

   ’оптати рiдних лаврiв Я не хочу.
   ’рiумфи в ђимi - то длЯ мене ганьба.

   Ќ е р i с а

   —ого ж ти ждеш?

   Ђ н т е й

   ЏризнаннЯ в рiднiм краї
   без помочi ласкавих переможцiв.

   Ќ е р i с а

   Љоли ж те буде? џк життЯ скiнчитьсЯ?
   Џосмертна слава - то звичайний дар
   таким спiвцЯм, Як ти. Ђ поки живi,
   нiхто не чує їх, нiхто не бачить,
   немов вони похованi в могилi.
   Џоринувши глибоко в думи й мрiї,
   такi спiвцi не рухаютьсЯ з мiсцЯ,
   а понад ними пролiтає буйно
   барвиста вакханалiЯ життЯ
   i кидає тому i лаври, й квiти,
   хто вмiє їх ловити на льоту.
   ’акому ж от, Як ти, хiба лишитьсЯ
   зiв'Яле листЯ та вiнцi нагробнi.
   —и думаєш ти ђим перемогти
   могильною незрушнiстю такою?
   ’обою бувши, Я б його слiпила
   всiм блиском генiЯ свого й …ллади,
   на всiх би сценах Я запанувала,
   всi форуми i портики посiла,
   моє iменнЯ заглушило б гомiн
   iменнЯ цезарЯ! Ћце була б
   справдешнЯ перемога!

   Ђ н т е й

   ‚сi б казали:
   "џких спiвцiв скуповує наш ђим!
   ‡овсiм уже пiшла в старцi …ллада!"

   (Ѓере в руки …вфрозiнин лавровий вiнець).

   „ивись, Ќерiсо, сей вiнець єдиний
   здобув Я за життЯ, та вiн дорожчий
   вiд всiх твоїх розхвалених трiумфiв.
   Љоли такi вiнцi нагробнi будуть,
   так що ж, нехай скорiше прийде смерть!

   (Ќадiває на голову вiнець з гордим спокiйним усмiхом)

   Ќ е р i с а

   Ђнтею, слухай! џ не можу бiльше
   сього терпiти. ’ак затхнутись можна
   в могильному повiтрi сеї хати.
   ’и або Я повиннi вийти в свiт.
   џ так тебе кохаю, що пристану
   на те, щоб славою твоєю жити,
   але зовсiм без слави жить не можу -
   Я еллiнка!

   Ђ н т е й

   I хочеш добувати
   в римлЯн ту славу?

   Ќ е р i с а

   “ римлЯн чи в iнших -
   однаково. Њенi потрiбна слава,
   Як хлiб, вода й повiтрЯ. Љоли ти
   менi того постачити не можеш,
   без чого Я не проживу, то мушу
   сама собi здобути, а вмирати
   не хочу Я, бо Я ще молода.

   Ђ н т е й

   ’а чим же ти здобудеш тую славу?

   Ќ е р i с а

   ’им, чим i ти здобув би - власним хистом.

   Ђ н т е й

   ’и все-таки пiти на сцену хочеш?

   (ЏiслЯ паузи).

   Ќу що ж, Ќерiсо, Я скажу по правдi, -
   коли тебе не марна примха кличе,
   а муза ’ерпсiхора, Я не смiю
   з богинею змагатись. Њоже, справдi
   ти можеш вiдродити длЯ Љорiнфа
   свЯтую таємницю „iонiса.

   Ќ е р i с а

   Ћ нi, не длЯ ЉорiнфаI ’и не думай!
   Њене корiнфськi оплески не ваблЯть.
   ‹ибонь, жива Ќерiса переважить
   камiнну ’ерпсiхору в Њецената,
   Як протанцює перед ним сьогоднi
   танець ’анагри!

   Ђ н т е й

   ’и, либонь, маЯчиш?

   Ќ е р i с а

   Ќi, Я ще не в гарЯчцi.

   Ђ н т е й

   ’и ж не можеш
   на оргiю пiти!

   Ќ е р i с а

   —ому не можу?
   ђимлЯнка ходЯть скрiзь - чому ж би й нам
   не перейнЯти в їх того звичаю?
   Џрийду й скажу: "Њiй чоловiк недужий,
   але, щоб не зневажить Њецената,
   прислав мене, свою жону, в гостину..."

   Ђ н т е й

   Ќi, тв ве пiдеш!

   Ќ е р i с а

   ’и мене замкнеш?
   ’одi вже Я напевне буду знати,
   що ти мене перекупив у рабство.
   Ђле й рабинi часом утiкають.
   ’и не впевнЯйсЯ на замки.

   Ђ н т е й

   Ќерiсо!!

   Ќ е р i с а

   ™о, пане мiй?

   (Џауза).

   Ќу то рiшай же зараз:
   чи ти, чи Я.

   Ђ н т е й

   Ћх, Якби мав Я силу
   тебе вiд серцЯ одiрвати геть
   i кинути, мов гадину отрутну,
   римлЯнам тим пiд ноги!

   Ќ е р i с а


   (з коротким злiсним смiхом)

   ’и не можеш?
   ’о мусиш покоритись. Њоже, згодом
   ти сам менi подЯкуєш за се.
   Ѓо Я не вiдступлюсь вiд свого слова, -

   коли не ти, то Я здобуду слави,
   i то сьогоднi. џ доволi ждала.

   Ђ н т е й


   (пiслЯ важкого мовчаннЯ)

   ’ак, Я пiду. Њенi милiше буде
   з римлЯнами, анiж отут з тобою.

   Ќ е р i с а

   Iди. ’а оббери ж оте галуззЯ
   з своєї голови - невже ж так пiдеш?

   Ђнтей сЯгає за голову, здiймав лаври, з проймаючим жалем дивитьсЯ на їх
i мовчки кладе там, де стоЯла …вфрозiна, коли квiтчала його.

   ѓ о л о с … в ф р о з i н и

   (озиваєтьсЯ з глибини дому)

   Ќерiсо! Љлич ЂнтеЯ! ‰дiть обiдать!
   “же готова оргiЯ препишна!

   Ђнтей миттю кидаєтьсЯ до хвiртки,

   Ќ е р i с а

   (доганЯючи його)

   Људи ж ти? ’реба ж переодЯгтисЯ!

   Ђ н т е й

   Џусти мене! Ѓо прийде …вфрозiна,
   а Я не смiю глЯнуть їй у вiчi.

   (‚ибiгає за хвiртку).

   … в ф р о з i н а


   (виходить з дверей)

   Ђ де ж Ђнтей?

   Ќ е р i с а

   Ќа оргiю пiшов.
   ‰ого запрошено до Њецената.

   … в ф р о з i н а

   џкийсь дивний твiй жарт.

   Ќ е р i с а

   џ не жартую.
   Ћн там лежать зiв'Ялi хатнi лаври, -

   сьогоднi вiн нам свiжi принесе,
   здобувши з рук знавцiв.

   (ѓордо пiдвiвши голову, йде в хату).

   … в ф р о з i н а

   (хапаючись за голову)

   Ќевже се правда?!

   II

   ‚ господi Њецената,  ндщадка  того  славутнього  Њецената,  що  жив  за
Ђвгуста. ‚елика, пишна, прибрана Як длЯ оргiї свiтлицЯ,  аркою  передiлена
на двi нерiвнi частини: у першiй, меншiй (на передньому планi), поставлено
триклiнiум  длЯ  господарЯ  Њецената  i  двох   найпочеснiших   гостей   -
прокуратора i префекта -i врЯджено невиоокий примост,  засланий  килимами,
длЯ виступiв спiвцiв, мiмiв та  iнших  артистiв;  у  другiй,  бiльшiй  (на
задньому планi), багато столiв, то з лiжками навколо - на грецький лад  то
з стiльцЯми - на римський, там сидЯть i  лежать  гостiв  рiзного  стану  i
вiку, греки i римлЯни. Ѓенкет ще ледве почавсЯ i йде Якось  млЯво,  видко,
що гостi  мало  знайомi  межи  собою  i  почуваютьсЯ  нiЯково  пiд  увагою
почесного триклiнiЯ чiльної частини свiтлицi. Ќа примостi хор панегiристiв
- мiж ними •iлон - кiнчає сЯiв.

   • о р п а н е г i р и с т i в


   (спiває)

   ‘вiтло вiд свiтла
   родитьсЯ вiчно,
   так i пресвiтлий
   рiд Њецената
   з променЯ в промiнь
   переливає
   сЯйво своє!


   Љоли хор скiнчив спiвати, Њеценат злегка  кивнув  головою  корифеєвi  i
зробив рукою рух, не то наказуючий, не то запрошуючий, щоб хористи зайнЯли
мiсцЯ  на  бенкетi  в  заднiй  частинi  свiтлицi.  •ор  розмiщаєтьсЯ  поза
найдальшими столами в самiй глибинi.  ђаби  розносЯть  напитки  й  наїдки,
рабинi роздають квiти.

   Њ е ц е н а т


   (рухом пальцЯ закликає раба-домоправителЯ)

   Ќехай тим часом тут поскачуть мiми,
   а потiм тi етиптЯнки безкостi,
   що то показують з мечами штгуки,
   але щоб те трюмо все недовго:
   хвилину-двi щоб кожне зоставалось
   i щоб нiхто не смiв виходить двiчi.

   („о прокуратора i префекта).

   Ѓо уЯвiть собi, що й тiї мавпи
   до сл-ави не байдужi: раз плеснiть,
   то потiм i прогнати з кону трудно.

   ’им  часом  домоправитель,  уклонившись,  вийшов,  i  на   кону   стали
з'ЯвлЯтисЯ  мiми,  представлЯючи  коротенькi  мiмiчнi  фарси   без   слiв,
акробатки-єгиптЯнки з мечами, жонглери i жонглерки з барвистими опуками  i
т. iн. ѓостi поплескують  їм,  часом  кидають  їм  квiти  й  ласощi.  Њало
звертаючи на те все уваги, Њеценат i двоє його почесних гостей розмовлЯють
межи собою, Њеценат трохи зниженим голосом,  Џрефект  рiвно,  однотонне  i
трохи недбало, Џрокуратор голосно i непримушено.

   Њ е ц е н а т

   ‘Я оргiЯ моЯ, признатись мушу,
   нагадує щось трошки царство тiнiв
   перед Џлутоновим трiумвiратом.
   ‚и не повiрите, Як Я працюю,
   щоб Якось подолати сюю дикiсть
   i недовiрливiсть, щоб сполучити
   в одну родину двi частини люду
   корiнфського - римлЯн i грекiв.

   Џ р е ф е к т

   „руже,
   ти й так уже великого досЯг:
   взiрцевий маєш хор панегiристiв,
   такий i в ђимi не щоднЯ почуєш.

   Њ е ц е н а т


   (махнувши рукою)

   …т, що той хор!.. Џа щиростi сказавши,
   такiй поезiї на кухнi мiсце,
   бо їй недоїдки - милiша плата,
   нiж лаври... џ прошу в вас вибаченнЯ,
   що вас частую отаким злиденством -

   (ще тихше)

   бо се, властиве, тiльки длЯ юрби -
   та Я надолужити сподiваюсь
   на iншому. џ тут назнав спiвцЯ
   справдешнього. Ќе дуже вiн славутнiй,
   та се вже грекам сором, не спiвцевi.
   џ покажу Љорiнфовi, що треба
   римлЯнина длЯ цiнуваннЯ хисту,
   iнакше хист лишитьсЯ неужитком.

   Џ р о к у р а т о р

   ‘пiвець той хутко прийде?

   Њ е ц е н а т

   џ не знаю.
   џ запросив його, але вiдповiдь
   була вiд нього невиразна.

   Џ р о к у р а т о р

   Ћт ще!
   Џросити їх... ти просто б наказав!

   Њ е ц е н а т

   Ќаказувати тут не випадає.
   Ђнтей не раб, а вiльний громадЯнин.

   Џ р е ф е к т

   ‚iн римський громадЯнин?

   Њ е ц е н а т

   ‘е то нi,
   а все ж вiн роду чесного. ‚ Љорiнфi
   його родину здавна поважають,
   колись Якiсь герої з неї вийшли.

   Џ р о к у р а т о р

   “ гречукiв отих усi герої!
   •то кине в звадi миску через стiл
   i в лоб сусiду влучить -- вже й уславивсь/
   discobolos!..*

   * „искобол (грецьк.), - ђед.

   (‘мiєтьсЯ).

   ’акi ж i їх поети:
   на грецький лад ѓорацiЯ спартачить,
   i вже вiнець на чолi - лавреат!

   ‚ атенськiй академiї купити
   двох лавреатiв можна за обол -
   один поет, другий фiлософ буде!
   Ћбачнiше - не витрачать обола.

   Њ е ц е н а т

   Ќе забувай, мiй друже, що боги
   невдЯчностi не люблЯть. Џам'Ятай же,
   що ђим ходив у ѓрецiю до школи.

   Џ р е ф е к т

   ‚iдомо, що поганий той школЯр,
   Який учителЯ не переважить.

   Њ е ц е н а т

   ‘е так, а все ж вiн мусить мати вдЯчнiсть.

   Џ р е ф е к т

   ђим гойно заплатив за ту науку:
   вiн ѓрецiї дав спокiй i закон,
   чого вона не мала споконвiку.

   Џ р о к у р а т о р


   (впадає в рiч)

   Ђ ѓрецiЯ в своїй преславнiй школi
   навчила ђим лиш бабських теревенiв,
   що тiльки нам релiгiю зганьбили,
   та ще привчила розумом крутити
   без жодної мети, Як пес хвостом.
   Ћце i всЯ наука. Ѓiльш нiчого
   не знали тiї греки й не стгорили -
   ‚ їх навiть мови не було нiколи!

   Њ е ц е н а т

   Ќу отакої! џк то не було?
   ’и, друже, щось нечуване говориш.

   Џ р о к у р а т о р

   Ђвжеж, був iонiйський дiалект,
   аттiчний, ще не знаю там Який, -

   що не письменник, то й балачка iнша, -

   але гартованої мiцно мови,
   єдиної, всесвiтньої, Як наша,
   не мали греки зроду.

   Њ е ц е н а т

   ‘е то так.

   Џ р е ф е к т

   ’а й їх поезiЯ, скажу по правдi,
   таки супроти нашої не встоїть.
   „обiрностi такої, Як ѓорацiй,
   грек не досЯг нiколи й не досЯгне.

   Њ е ц е н а т

   Ђ все ж i рiдну мову шанувати
   навчив нас грек. Џоезiю латинську
   почав нам еллiн-бранець, не римлЯнин.

   Џ р о к у р а т о р

   Ѓо мусив мову пана перейнЯти,
   а пав мав, певЯе, поважнiшi справи,
   нiж рiдну мову сiкти на трохеї.

   Џ р е ф е к т


   (до Њецената)

   Њiй друже, ти ж не будеш запевнЯти,
   що тiї вiршi не були партацькi,
   а таЯ мова вв була потворна?

   Њ е ц е н а т

   •то знає, друже, чим була та iскра,
   з Якої на землi вогонь з'ЯвивсЯ?
   ’о, може, був нiкчемний перегар,
   а все ж нам шанувать її годитьсЯ
   i поважати батька ЏрометеЯ,
   хоч, може, вiв i був зичливий злодiй.

   Џ р о к у р а т о р


   (до префекта, кивааючи на Њецената)

   Ћце ж i плiд вiд грецької науки!

   Џ р е ф е к т

   Ќаш Њеценат вiдомий фiлеллен, -

   коли б iще не вiддiлив од ђиму
   Љорiнфської республiки!

   (‘мiєтьсЯ).


   Џ р о к у р а т о р

   †арт жартом,
   а ђимовi з такого фiлелленства
   все ж може вийти шкода.

   Њ е ц е н а т

   Ќе турбуйсЯ,
   стара учителька те добре тЯмить,
   що їй при старощах пiдпорки треба.
   џкби так ђим на ѓрецiю розсердивсь
   i вiдштовхнув, то закричала б "гину!".

   Џ р е ф е к т

   ‚се ж друг наш мав рацiю: є шкода.
   ‡амилуваннЯ наше до чужинцiв
   до того довело, що ми самi
   на варварiв Якихсь перевернулись,
   навчившись "африканської латинi"
   вiд чорновидих "римських громадЯн".

   Њ е ц е н а т

   Ѓа, що ж, без варварiв не обiйтисЯ,
   бо ми вже мусим обновлЯти кров,
   знесилену вiд працi та розкошiв.
   —и ти б хотiв, щоб нашi всi народи
   по-варварськи довiку говорили?
   ЌаврЯд чи з того буде слава ђиму.

   Џ р о к у р а т о р

   Ќехай мовчать, поки Як слiд навчатьсЯ
   поправної латинi!

   Њ е ц е н а т

   ‘е трудненько!
   Ќавчились мовчки доброї вимови -
   сього б i „емосфен не доказав.

   Џ р о к у р а т о р

   ’ак що ж робити?

   Њ е ц е н а т

   ’е, що Я роблю:
   привчати ласкою, дарами навiть,
   всiх видатних чужинцiв ђим любити.
   •то любить, той уподобитись може
   до любого i тiлом, i душею.

   Џ р о к у р а т о р

   ђознiжило тебе те фiлелленство!
   –iкавий знати, Як би ти, наприклад,
   збирав податки "ласкою й дарами"?
   Ѓагато б назбирав!

   Њ е ц е н а т


   (смiючись)

   Ќу, тут Я мушу
   зложити зброю. ‚ сьому ти найдужчий.
   ђ а б - а т р i є н з i й

   (увiходить)

   Џрийшов Ђнтей-спiвець.

   Њ е ц е н а т

   Ђ! Љлич сюди.
   ‘тiй! џк Ђнтей уже почне спiвати,
   Я знак подам, тодi хай танцiвницi
   сюди увiйдуть. ’iльки ж не ранiше.
   ѓлЯди менi! ђушай.

   Ђтрiєнзiй виходить.

   Ћцi раби
   псують менi раз по раз лад усЯкий.
   Ќа їхню думку, оргiЯ - то скоки.

   Ђ н т е й


   (у порога)

   ‚iтаю вас, преславнi.

   Њ е ц е н а т


   Ђ, здоров!
   ’а ближче приступи. Љоханцю музи
   в порога перестоювать не личить.

   Ђнтей пiдходить ближче, але мiсцЯ йому при столi нема i  вiн  лишаєтьсЯ
стоЯти перед лежачими гостЯми.

   Њ е ц е н а т


   (до гостей)

   ‘е, друзi, найкоштовнiша перлина
   Љорiнфської затоки.

   Ђ н т е й

   ’и, преславний,
   надмiрну ласку положив на мене,
   Љорiифовi ж вiддав замало честi.

   Њ е ц е н а т

   —ому замало честi?

   Ђ н т е й

   Ѓо не можна
   злiчити перлiв нашої затоки
   i зважити, котра з них найдорожча.

   Џ р е ф е к т

   ‹юбити рiдне мiсто - се годитьсЯ,
   але ж не треба забувати правди
   i вдЯчностi. џкщо в Љорiнфi дiйсно
   є скiлька перлiв хисту i науки,
   то се є Њеценатова заслуга.

   Њ е ц е н а т

   ЊоЯ заслуга пiвнЯча, мiй друже.

   Џ р о к у р а т о р

   џк розумiти сеє, Њеценате?

   Њ е ц е н а т

   Ѓо Я на всЯких смiтниках громаджу
   i там вишукую коштовнi перли.

   Џ р е ф е к т

   ’а ти ж їх не ковтавтаєш так, Як пiвень,
   але даєш в оправу.

   Ђнтей мовчки рушає.

   Њ е ц е н а т

   ‘тiй, Ђнтею!
   Људи ти йдеш?

   Ђ н т е й

   ’уди, куди належу.

   Њ е ц е н а т

   џ бачу, ти образивсЯ.

   Џ р о к у р а т о р

   ‘е дивно,
   Якi тi греки всi вражливi!

   Ђ н т е й

   ‘правдi,
   се дивно, Як мв досi не привикли,
   що переможцЯм вiльно називвати
   країну нашу смiтником, а нас,
   поки ми не в "оправi", просто смiттЯм.

   Њ е ц е н а т

   Њоєму слову ти дав колючки,
   але не Я. “сЯ моЯ вина,

   що мiй Язик був Якось послизнувсЯ,
   але ж його боги слизьким створили.
   ‚инуй ћпiтера чи ЏрометеЯ, -

   ти краще знаєш, хто з них бiльше винен.

   Џ р е ф е к т

   Ђ Я, минаючи усЯкi вини,
   вертаю до заслуг. Њiй Њеценате,
   сей раз Я маю затЯгти позов
   супроти тебе.

   Њ е ц е н а т

   џк?

   Џ р е ф е к т

   Ѓо сю перлину
   не ти, а Я вiдкрив уперше.

   Њ е ц е н а т

   ‘правдi?

   Џ р е ф е к т

   I в тiм моЯ заслуга є ще бiльша,
   що перли Я не проковтнув, знайшовши,
   хоч, власне, Я повинен був ковтнути.

   Њ е ц е н а т

   џ хтiв би сеє краще зрозумiти.

   Џ р е ф е к т

   Ћ, се не таїна! Љолись Я тута
   вiдкрив чи, краще мовити, закрив
   гетерiю спiвецьку потаємну.
   ’оваришем у нiй був наймолодшим
   осей спiвець. џ ощадив його,
   вважаючи на молодощi нiжнi,
   i вiн один лишивсЯ з товариства,
   бо, знаю добре, бiльше в цiлiм краї
   гетерiй не було, нема й не буде.

   Ђ н т е й

   ’и помилЯєшсЯ, ще є одна.

   Џ р е ф е к т

   „е?

   Ђ н т е й

   Ќа Џарнасi. „ев'Ять i один
   там сходЯтьсЯ на оргiї таємнi
   i закриваютьсЯ вiд ока влади
   густими хмарами.

   Њ е ц е н а т

   •а-ха! ‘е влучно!

   Џ р е ф е к т


   (змiнивши свiй одноманiтно-недбалий тон на гризький)

   Ќе так-то вже i влучно. Њеценате.
   ’i "дев'Ять i один" - ”еб i камени -
   зовсiм то не гетерiЯ таємна,

   а хор панегiристiв. Їм же треба
   амброзiю та нектар заробити,

   то й мусЯть панегiрики спiвати.

   Ђ н т е й

   Љому?

   Џ р е ф е к т

   ‡вичайно, генiєвi ђиму.

   Џарнас, Ћлiмп i всi свЯтiї гори
   тепер в його iмперiю дiстались,

   i тiльки тим богам живетьсЯ добре
   що мають гiднiсть римських громадЯн
   або принаймнi ласку Њецената
   всесвiтнього, а той є генiй ђиму.
   Љотрi ж боги йому не покорились,
   тi вигнанi були або й розп'Ятi.

   Ђ н т е й

   I що ж? ‚они вiд того повмирали?

   Њ е ц е н а т


   (нишком, нахиливишсь до префекта)

   Њiй друже, вибачай, але юрбi
   сi жарти можуть видатись блюзнiрством.

   Џ р е ф е к т

   (знов здержано)

   Ќехай боги простЯть, не мiг римлЯнин
   останнє слово полишить за греком.

   Њ е ц е н а т


   (голосно до ЂнтеЯ)

   ‹юдською мовою ми наситились.
   —ас обiзватись мовою богiв
   тобi, Ђнтею.

   Ђ н т е й

   ‚ибачай, преславний,
   менi не хоче муза помагати,
   либонь, вона сьогоднi не голодна,
   а Я без неї - мов безструнна лiра.
   Њ е це н а т
   Ќевже се друг мiй вiдiбрав їй настрiй?

   Џ р е ф е к т

   ‡а правду перепрошувать не буду,
   а музi, що сьогоднi не голодна,
   слiд пам'Ятать, що й у богiв є завтра
   лише тодi, коли його заслужать.

   Ђ н т е й

   Ќе раз, хто забуваєтьсЯ про завтра,
   той має вiчнiсть.

   ‚ атрiумi чутно гомiн.

   Њ е ц е н а т

   ™о се там за гомiн?
   Ђ т р i є н з i й

   (з порога)

   Џреславний пане, там Якась грекинЯ
   прийшла й дозволу просить уступити,
   щоб тут постоЯти коло порогу,
   поки спiвець Ђнтей спiвати буде.

   Њ е ц е н а т

   ’а хто ж вона? џкого сутану?
   Ђ т р i є н з i й
   Љаже,
   що єсть вона Ђнтеєва жона.

   Њ е ц е н а т

   ™о ж, хай увiйде.


   Ђтрiєнзiй виходить. Ќа порозi з'ЯвлЯєтьсЯ Ќерiса i вклонЯєтьсЯ

   Ђ н т е й

   Ќащо се, Ќерiсо?

   Ќерiса мовчить i соромливо закриваєтьсЯ покривалом.

   ‚ернись додому!

   Њ е ц е н а т

   ‚ибачай, Ђнтею!
   ’ут Я господар i не дозволЯю
   своїх гостей нiкому проганЯти.
   ’и вiльний зоставатисЯ чи нi,
   але й твоЯ жона так само вiльна,
   поки вона в гостиш в Њецената.

   Ђ н т е й


   (до Ќерiси)

   ’и хочеш тут лишитись?

   Ќ е р i с а


   (тихе, але твердо)

   џ лишусЯ.

   Џ р о к у р а т о р


   (стиха до Њецената)

   ‘е ти не дурно так, - вона зграбненька.
   I звiдки вiн узЯв собi сю нiмфу?

   Њ е ц е н а т

   ’акi нiжки бувають лиш в ’анагрi.
   Њенi повiр, Я знаюсЯ на тому.

   („о Ќерiси).

   —и ви давно по шлюбi?

   Ќ е р i с а

   Џерший мiсЯць.

   Њ е ц е н а т


   (до ЂнтеЯ)

   Ћ, то невже тобi, Ђнтею, треба
   ще й муз до помочi в медовий мiсЯць?
   ’и й так повинен би спiвать, Як бог,
   коли сЯ грацiЯ перед тобою!
   Ђле чого ж вона пiд покривалом?

   Ђ н т е й

   ’ак звичай еллiнський жiнкам велить.

   Њ е ц е н а т

   Ђле в моїй господi звичай римський,
   i вiн свої вимоги має. Њусиш
   дозволити дружинi вiдслонитись.

   Ќерiса, не ждучи  Ђнтеєвої  вiдповiдi,  одкриває  обличчЯ  i  соромливо
поглЯдає на Њецената.

   Ѓоги мої! ‚и подивiтьсЯ, друзi!
   ‘е ж таЯ мармурова ’ерпсiхора,
   що Я купив учора вiд ”едона!
   ‘е випадок? Ќi, випадкiв таких
   не може бути!

   („о Ќерiси).

   ‚iн рiзьбив iз тебе?
   Ќ е рi с а
   ’ак, пане.

   Њ е ц е н а т

   ™о ж, ти й танцювати вмiєш?

   Ќ е р i с а

   Ќе знаю...

   Њ е ц е н а т

   џк не знаєш? ’ерпсiхора
   не знає, що вона богинЯ танцю?

   Ђ н т е й

   ‘е значить, що вона не танцiвницЯ
   i поза домом танцювать не вмiє.

   Њ е ц е н а т

   ’о Я прийду колись до твого дому.

   Ђ н т е й

   ‘е буде честь менi. Ђле не знаю,
   чи трапитьсЯ тобi Ќерiсу бачить,
   бо мати, жiнка i сестра у мене
   перебувають завжди в гiнекеї,
   а Я ж тебе не смiю там вiтати.

   Њ е ц е н а т

   Ќедобрий звичай ваш!

   Ђ н т е й

   ’акий вiн здавна, -

   не Я його, преславний, встановив.

   Џ р о к у р а т о р

   Ђле ти радо з нього користаєш!

   Њ е ц е н а т

   ™о ж, се не диво. ‡аздрощi ЂнтеЯ
   Я розумiю. Ћтже й Я поставив
   не в атрiум камiнну ’ердсiхору,

   а в свiй таблiн, щоб не профанувалась.

   Ђ н т е й


   (щиро)

   ‡а се тобi Я справдi винен дЯку!

   Њ е ц е н а т

   ’ак докажи ж нам дiлом тую вдЯчнiсть,
   а власне, спiвом.

   („о раба).

   Џринеси, …втiме,
   ту лiру, що сьогоднi Я купив.

   …втiм приносить велику, пишно оздоблену лiру.

   Ђнтею, сЯЯ лiра - дар всесвiту,
   бо роги в неї з тура пущ германських,
   слон африканський дав оздоби з костi,
   край арабiйський золота прислав,
   а дерева - iндiйський лiс таємний,
   мозаїка прийшла з країни сiнiв,
   найкращi в свiтi струни iталiйськi
   оправлено в британське Ясне срiбло.

   Ђ н т е й

   ‹иш еллiнського в нiй нема нiчого!

   Њ е ц е н а т

   ‚сЯ буде грецька, Як твоєю стане,
   бо ти її дiстанеш в дар вiд мене,
   коли вподобаєш. ’оркни їй струни.

   Ђ н т е й

   (торкає струни недбало, не беручи з рук раба. ‘труни озиваютьсЯ  тихим,
але напрочуд гарним i чистим голосом Ђнтей здригаєтьсЯ вiд подиву)

   џкий прекрасний, надзвичайний голос!
   „ай лiру, хлопче!

   (Ѓере де рук лiру).

   Ћх, Яка важка!

   Њ е ц е н а т

   ’и сам її держать не потребуєш.
   Ќа те є раб. …втiме, на колiна!
   I так держи, Як сей спiвець накаже.

   …втiм стає на колiна i пiддержує Ђнтеєвi лiру.

   Ђ н т е й

   Ќi, їй не слiд звикати до такого.
   ‚ своїй оселi Я рабiв не маю,
   i прийдетьсЯ їй висiть на повiтрi
   на ремiнцi.

   Њ е ц е н а т

   ђапсодiв давнiх спосiб!
   ‘е дуже гарно! Џотепи, …втiме,
   її отам, де таЯ лампа висить.

   …втiм чiплЯв лiру на великий канделЯбр,  знЯвши  з  канделЯбра  велiїку
лампаду.

   Ђнтей зiходить на примост i торкає струни сильнiше, нiж уперше. Џочувши
той акорд, •iлон i ”едон схоплюютьсЯ на рiвнi ноги.

   • i л о н

   (до товаришiв-хористiв, що сидЯть там же за  заднiми  столами,  зайнЯтi
їдою i балачками)

   ’оваришi! Њовчiть! Ђнтей заграв!

   ” е д о н

   Ђнтею! ‡аспiвай епiталаму!

   Ђнтей спинЯєтьсЯ, спускає руки i схилЯв голову. Џауза.

   Њ е ц е н а т

   Ђнтею, що тобi? —и ти недужий?
   —и, може, лiра сЯ тобi незручна?

   Ќ е р i с а

   (до Њецената, озиваючись вiд порога)

   Њiй чоловiк недавно встав з недуги.

   („о ЂнтеЯ дбайливо i нiжно).

   Ђнтею, ти зовсiм не розважаєш
   своєї сили. Љраще вже дозволь
   менi за тебе доказати вдЯчнiсть
   преславному. •оч Я не танцiвницЯ,
   та потанцюю, Як в ’анагрi звичай,
   Як матiнка навчила. •ай пробачать.

   Њ е ц е н а т

   џ згоджуюсь, хоча було б ще краще,
   Якби в особах ваших поєднались
   музика i танець в одно подружжЯ.

   Ђ н т е й

   ЊоЯ жона зовсiм не розважає
   своєї мови. —уюсЯ на силi
   i гратиму, й спiватиму без танцiв.
   ’ак прошено мене, так обiцЯв Я,
   а твiй танець, Ќерiсо, не длЯ оргiй.
   ‘пинивсЯ Я тому, що добирав
   у пам'Ятi своїй доречних спiвiв.

   ” е д о н

   ‘пiвай епiталаму! ‘е до речi!

   Ђ н т е й

   Ќi, не до речi, - ми не на весiллi.

   Њ е ц е н а т

   —ому ж? ’и уЯви, що в сьому домi
   шлюб вiдбуваєтьсЯ …ллади з ђимом.

   Ђ н т е й

   џ бачу оргiю перед собою,
   то й спiв пригадуєтьсЯ не весiльний,
   скорiш вакхiчний.

   Џ р о к у р а т о р

   Ѓа, воно ще й краще!

   Ђнтей знов приступає до лiри. Њеценат подає знак гостЯм,  щоб  мовчали;
гомiн розмов стихає, тiльки часом чутно  бренькiт  посуду  там,  де  гостi
п'ють.
   Ђнтей першу стрiчку промовлЯє повагом i без музики,  далi  раптом,  без
прелюдiї,  починає  спiвати,  приграючи  собi  гучно,  впевнено,  в  темпi
вакхiчного танцю.

   Ђ н т е й

   ’епер, всесвiтнiй даре, послужи менi,
   „звени! „звени! ѓрай! ѓрай!
   „уха оргiї нам збуди!
   ѓолос дай нiмотi рабiв!
   ђозворуш нам оспалу кров,
   розмах дай нашiй силi окритiй!

   Њеценат  дає  знак  атрiєнзiєвi,  вбiгають  танцiвницi  i  корибанти  i
пускаютьсЯ у вакхiчний танець.

   Њи вакхiчний почнем танець!
   ‡мiнить оргiю шал весни!
   ‡никне холод i жах iз душ,
   Як вiд сонцЯ нагiрний снiг!
   „iонiсе! ‡'Яви нам диво!

   ѓрає в тiм же темпi пригрив без слiв i не завважає, що Ќерiса незамiтно
опиниласЯ в гуртi танцiвниць. ‡годом Ђнтей мiнЯє  темп  на  повiльнiший  i
лагiднiший, з iншого тону.

   Њiрного танцю
   лад гармонiчний,
   тихе та Яснеє лiто
   прийде по буйнiй, гучнiй веснi,
   i запанує урочисте свЯто.

   Џри змiнi темпу танцiвницi спинились, одна Ќерiса танцює, все держачись
позад ЂнтеЯ; танцює безгучно, тихо, плавко, мiрно.
   Ђнтей все не бачить її, захоплений грою, i знову бере попереднiй  темп,
тiльки з бiльшим завзЯттЯм.

   „звени! „звени! ѓрай! ѓрай!
   „ай почути нам Яру мiць!
   „ай сп'Янiти з надмiру сил!..

   ’анцiвницi i корибанти знов оточили Ќерiсу вакхiчним колом, але Њеценат
спинЯє їх раптовим рухом i гучним покликом.

   Њ е ц е н а т

   ‘пинiтьсЯ всi! Ќерiса хай танцює!

   Џри сьому поклику  Ђнтей  спинЯєтьсЯ,  обертаєтьса  i  не  може  одразу
отЯмитисЯ з дива та урази, побачивши Ќерiсу на чолi  танцiвниць.  Њеценат,
завваживши те, сплескує в долонi.

   Њузики! ѓей! ’анець вакхiчний грайте!

   ‡'ЯвлЯютьсЯ музики з подвiйними фЯейтами, кiмвалами, тимпанами,  грають
вакхiчний танець. Ќерiса, пiслЯ короткого  збентеженнЯ,  блиснувши  очима,
пускаєтьсЯ в прудкий танець, з несамовитими, але  гарними  рухами  менади.
„ехто з гостей приплiскує їй влад долонЯми та прилЯскує пальцЯми. Њеценат,
рухом закликавши …втiма,  шепнув  йому  на  вухо,  той  приносить  оздобну
скриньку i подає її Њеценатовi.

   Ђ н т е й

   Ќерiсо! ѓодi!

   Њ е ц е н а т

   Ќi, танцюй, богине!
   ’анцюй, прекрасна музо ’ерпсiхоро!

   (‚иймає iз скриньки дiамантове намието, здiймає його обома руками вгору
i вабить ним до себе Ќерiсу).

   Ќерiса, не перестаючи  танцювати,  наближаєтьсЯ  до  Њецената,  очi  її
горЯть, рухи нагадують зграбнi викрути хижого звiрЯти. ѓостi зриваютьсЯ  з
мiсць  i  товплЯтьсЯ,  намагаючись  кожне  краще  бачити  Ќерiсу.  Ќа  неї
сиплютьсЯ квiти i грiм оплескiв.

   ѓ о л о с з х о р у п а н е г i р и с т i в


   ‘е наша муза!

   Џ р о к у р а т о р

   (ласо)

   ѓарна, гарна штучка!

   Џ р е ф е к т

   ‘Я муза, певне, з голоду не згине.

   Ќерiса, зблизившись до Њецената,  стає  перед  ним  на  одно  колiно  i
вiдхилЯєтьсЯ назад, немов готова впасти вiд  знесиленнЯ,  але  розкiшна  i
зальотна усмiшка грає на її устах. Џрокуратор кидаєтьсЯ  пiддержувати  її,
але Њеценат попереджає його, надiвши Ќерiсi намисто на  шию  i  тим  самим
рухом пiддержавши її.

   Ќ е р i с а

   Њiй пане, дЯкую!

   (•оче поцiлувати його в руку).

   Њ е ц е н а т


   Ќе так, безсмертна!

   (–iлує її в уста).

   Ќерiса встає.

   Џ р е ф е к т

   (з мiсцЯ, посуваючись трохи на ложi i простЯгаючи чашу з вином)

   •оди, вакханко, вiдпочинь край тигра!

   Ќерiса, усмiхнувшись, подаєтьсЯ до нього. ‚ юрбi здержаний смiх.  Ђнтей
раптом зриває лiру з канделЯбра i кидає її  а  розмаху  в  Ќерiсу.  Ќерiса
заточуєтьсЯ i падав додолу.

   Ќ е р i с а

   ђЯтуйте! ‚iн мене убив!..

   Ђлтей нахилЯєтьсЯ до неї i бачить, що вона конає.

   Ђ н т е й


   (тихо i наче спокiйно)

   “бив...

   Џ р е ф е к т

   (гукає рабам)

   ‘юди вiгiлiв!

   Ђ н т е й

   ‘тiй, дай закiнчити.

   (‡дiймає з лiри одну струну. ‡вертаєтьсЯ до •iлона i ”едона, що  стоЯть
попереду юрби).

   ’оваришi, даю вам добрий приклад.

   (‡адавлюєтьсЯ струною i падає мертвий край Ќерiси)

   [28.III. 1913, Єгипет]



   ** ‚ ЉЂ’ЂЉЋЊЃЂ• **


   (ЏосвЯта шановному побратимовi Ђ.Љримському)

   Љатакомби коло ђима. ‚ криптi*, слабо освiтленiй олiйними каганчиками i
тонкими восковими свiчками, зiбралась громадка  христиЯн.  Єпископ  кiнчає
проповiдь слухачам i слухачкам, що стоЯть побожно, тихо i покiрно.

   * Љрипта - окреме невелике примiщеннЯ в катакомбах_

   Є п и с к о п
   Џрославмо ж, браттЯ, господа •риста,

   що посадив на небi поруч себе

   замученого брата •арiклеЯ.
   • о р
   Ќа небi слава господу •ристу,

   що визволЯє вiд земних кайданiв,

   з грiховної темницi нас виводить

   у царство свiтла вiчного.
   „ и Я к о н
   Ђмiнь.
   Є п и с к о п
   Ќаш брат був на землi рабом поганським,

   тепер вiн раб господнiй, бiльш нiчий.
   Ќ е о ф i т - р а б
   ѓосподнiй раб? •iба ж i там раби?
   Ђ ти ж казав: нема раба нi пана
   у царствi божому!
   Є п и с к о п
   ‘е щира правда:
   всi рiвнi перед богом._
   Ќ е о ф i т - р а б
   I раби?
   Є п и с к о п

   ђаби господнi_, брате, не забудь.

   ‘казав •ристос: Ярмо моє солодке,
   тЯгар мiй легкий. ђозумiєш?
   Ќ е о ф i т - р а б
   (пiслЯ тЯжкої задуми)
   Ќi!..
   Ќе можу. Ќе збагну Я сього слова.
   • р и с т и Я н к а - р а б и н Я
   (в раптовому нестЯмi пророкує)
   “же лежить при деревi сокира!..
   "џ посiчу його i вергну в пломiнь", -

   сказав господь!.. Џрийди, прийди, прийди,
   Iсусе, сине божий! Џохилилась
   твоЯ пшеницЯ, - жде вона серпа...

   Ћх, доки ж, господи?.. ђахiль ридає,
   нема її дiток...

   (Ѓезладна мова переходить у  несамовитий  лемент,  iншi  жiнки  й  собi
починають голосити,

   дехто з чоловiкiв теж не витримує).

   Є п и с к о п
   (владним, дужим голосом)
   ѓеть, сатано!
   ’воєї влади тут немає!
   (Џiдходить до пророчицi, що б'єтьсЯ в корчах,  i  кладе  їй  на  голову
руку).
   ‘естро, молитва й вiра хай тебе рЯтують

   вiд навожденнЯ злого духа.

   †iнка помалу затихає пiд його поглЯдом i безсило схилЯєтьсЯ на руки  до
товаришок, що пiддержують її.

   • р и с т и Я н к а
   (одна з тих, що пiддержують пророчицю.
   ЋзиваєтьсЯ несмiлим голосом)
   Ћтче,
   її дитину вчора пан продав
   Якомусь грековi з Љорiнфа...
   Є п и с к о п
   ‚мовкни!
   ‚еликий наш апостол заповiдав:
   "Ђ жiнка серед збору хай мовчить".

   Џророчицю тим часом виводЯть. ЊовчаннЯ.

   Ќ е о ф i т - р а б
   (пiдходить   до    єпископа.    ’ремтЯчим    вiд    збентеженнЯ,    але
розпачливо-зважливим голосом)

   Џрости, але Я все ж не розумiю,
   Як може буть Якесь Ярмо солодким,
   а щось важкеє легким.
   Є п и с к о п
   Ѓрате мiй,
   коли ти сам по волi шию схилиш
   в Ярмо христове, солодко се буде
   твоїй душi; коли ти самохiть
   на себе хрест вiзьмеш, невже вiн буде
   важким длЯ тебе?
   Ќ е о ф i т - р а б
   Ђле нащо маєм
   ще самохiть у Ярма запрЯгатись
   та двигати хрести по власнiй волi,
   коли вже й так намучила неволЯ?
   Ќамулили нам Ярма та хрести
   i шию, й душу, аж терпiть несила!
   џ не за тим прийшов до вас у церкву,
   щоб Ярем та хрестiв нових шукати.
   Ќi, Я прийшов сюди шукати волi,
   бо сказано ж: нi пана, нi раба.
   Є п и с к о п
   I сюю волю матимеш ти, брате,
   Як тiльки станеш пiд Ярмо христове.
   ђаби господнi рiвнi мiж собою.
   ’и пiд Ярмом шлЯх свiтовий пройдеш
   i в царство боже ввiйдеш, теє царство,
   де вже немає пана, окрiм бога,
   а вiн же нам отець. ’воЯ гординЯ
   була б до сатанинської подiбна,
   Якби ти влади господа-отцЯ
   не хтiв признати над собою.
   Ќ е о ф i т - р а б
   Ћтче!
   џка вже там в раба гординЯ таЯ!
   Ќехай i так, нехай отець єдиний
   над нами буде, та коли ж настане
   те царство боже? „е його шукати?
   Ћдин з братiв казав: воно на небi,
   а другий: на землi...
   („ивитьсЯ з запитом i палким сподiваннЯм).
   Є п и с к о п
   Ћбидва правi.
   Ќ е о ф i т - р а б
   „е ж на землi є царство боже?
   Є п и с к о п
   ’ут.
   Ќ е о ф i т - р а б
   “ ђимi?!
   Є п и с к о п
   ‚ нашiй церквi.
   Ќ е о ф i т - р а б
   ‚ катакомбах?
   Є п и с к о п
   Ќе говори - "ось тут" чи "там воно".
   ‚оно є скрiзь, де бог є в людських душах.
   Ќ е о ф i т - р а б
   Љоли ж вiн буде в душах всiх людей?
   Є п и с к о п
   ’одi, коли •ристос удруге прийде
   на землю з неба.
   Ќ е о ф i т - р а б
   (смутно)
   Ѓрат один казав,
   що лiт аж тисЯча минути мусить
   вiд першого до другого пришестЯ...
   Є п и с к о п
   ‘е єресь, брате, бо нiхто не знає
   нi днЯ, нi часу...
   Ќ е о ф i т - р а б
   (впадає йому в рiч з радiсною надiєю)
   ‡начить, царство боже
   настати може в кожен день i час?
   Є п и с к о п
   ‡апевне так.

   Ќеофiт-раб замислюєтьсЯ i знов смутнiє.

   Џро що гадаєш, брате?
   Ќ е о ф i т - р а б
   џ думаю... ось ти сказав, що тут
   у нас є царство боже... Ђ чому ж
   у нас тут є патрицiї, плебеї,
   ну, i раби?

   (ЋглЯдає все зiбраннЯ, декотрi спускають очi в землю).

   • р и с т и Я н и н - п а т р и ц i й
   (виступає трохи наперед)
   „уша твоЯ, мiй брате,
   бентежитьсЯ даремне. џ - патрицiй,
   а вiн - мiй раб
   (показує на старого чоловiка),
   але се так длЯ свiту,
   а перед богом ми брати обоє.
   Ќ е о ф i т - р а б
   (до старого раба)
   ’и раб йому про людське око тiльки?
   ‘ т а р и й р а б
   Ќi, Я служу своєму пану вiрно,
   не тiльки зо страху, а й по сумлiнню,
   Як наказав господь.
   Ќ е о ф i т - р а б
   Љоли ви рiвнi,
   то нащо маєш ти йому служити?
   ‘ т а р и й р а б
   ’о божа волЯ, що вродивсь вiн паном,
   а Я - рабом.
   Ќ е о ф i т - р а б
   ’о, значить, в царствi божiм
   є раб i пан?
   ‘тарий раб мовчить.
   Џ а т р и ц i й
   ‚iн тут менi не раб,
   тут Я йому готов умити ноги, -

   ми зажили свЯтого тiла й кровi
   укупi, при однiм столi.
   Ќ е о ф i т - р а б
   (до старого раба)
   I дома
   так само при однiм столi їсте?
   ‘ т а р и й р а б

   Ќi, брате, се б зовсiм не випадало.
   Ќ е о ф i т - р а б
   —ому?
   ‘ т а р и й р а б

   Ѓо так не личить... не подоба...
   Є п и с к о п
   (до неофiта-раба)
   Ќе спокушай його. ‚iн простий духом,
   а царство боже длЯ таких найближче.
   •то терпить все в покорi, той щасливий,
   тому однаково: чи пан, чи раб
   вiн буде тут у свiтi.
   Ќ е о ф i т - р а б
   Ќi, мiй отче,
   нi, не однаково...
   (‡ поривом).
   Љоли б ти бачив,
   Як плакала моЯ дитина вчора -
   воно ж покiрне, тихе немовлЯтко, -

   до вечора без покорму зоставшись:
   на оргiї прислужувала жiнка
   i нiколи було забiгти в хату
   погодувать дитину. Ђ тепер
   дитина наша хвора, тiльки жiнка
   не смiє плакати, бо пан не любить
   очей заплаканих в рабинь вродливих.
   Є п и с к о п
   Ќе треба плакати, хоч би померла
   дитина ваша, - їй велике щастЯ

   на небi приготоване.
   Ќ е о ф i т - р а б
   Ђ панськiй
   малiй дитинi менше щастЯ буде,
   коли помре невинним немовлЯтком?
   Є п и с к о п
   (трохи збентежений)
   Ќевиннi всi однаковi у бога.
   Ќ е о ф i т - р а б
   (понуро)
   ’о паненЯтi вдвоє щастЯ буде:
   раз на землi, а вдруге ще й на небi...
   ‘ т а р и й р а б
   Ќе заздри, брате, не губи душi,
   свЯтої чистоти їй не плЯми.
   Ќехай знущаєтьсЯ твiй пан-поганин
   (бо христиЯнин так би не знущавсЯ) -
   вiн чистоти в твоїй сiм'ї не знищить,
   поки у тебе i в жiнки душi Яснi.
   Ќ е о ф i т - р а б
   Ћй, не печи мене словами, дiду!..
   Џробач, не знаєш ти... сказати сором...
   …, що там сором длЯ раба!.. ‘кажу!
   џка там "чистота" i "Яснi душi"?
   ЊоЯ душа гниє, коли Я бачу,
   Як жiнка з оргiї приходить часом
   вином розпалена, з огнем в очах
   вiд соромiцьких спiвiв. Љвiти в косах
   ще не зов'Яли i такi Яскравi
   супроти бруду в хатi видаютьсЯ...
   Ћдежу панську жiнка поспiшає
   змiнЯти на верету рабську швидше,
   щоб не калЯти в нашiй "чистiй" хатi,
   i Я не раз у жiнки бачив сльози
   в такi хвилини... ‡вичка до розкошiв
   уїлась їй у серце, мов iржа, -

   без них їй тЯжко... „iду, Я не мiг,
   не мiг не бить її за тiї сльози,
   хоч знав, що тим спротивлю їй ще гiрше
   огидну хату нашу...
   Џ а т р и ц i й
   Ѓрате мiй,
   ти напути на нашу вiру жiнку,
   тодi вона вже плакати не буде
   по марних свiтових розкошах.
   Ќ е о ф i т - р а б
   Џане! -
   чи пак у вас тут кажуть "брате". - ‡наєш,
   не зважусЯ Я жiнки навертати
   на нову вiру. •ай вже лiпше плаче
   по чистих шатах та по панськiй хатi,
   нiж має плакати по чистотi
   душi своєї й тiла. ‚рЯтувати
   вона однаково себе не може,
   та що їй з того, коли буде знати
   про грiх i свЯтiсть. Љраще хай не знає.
   Є п и с к о п
   •то по неволi согрiшив, той чистий.
   Ќ е о ф i т - р а б
   ’а ми, раби, сами не раз не знаєм,
   що робим по неволi, що по волi...
   ѓрiх чи не грiх, а мука зостаєтьсЯ...
   ‘казати тЯжко... Я не знаю сам,
   чи то моЯ, чи панськаЯ дитина,
   люблю дитину й часом ненавиджу...
   ‘ т а р а ж i н к а

   ѓрiх ненавидiть, то ж дитЯ невинне.
   (ѓлЯнувши на єпископа, замовкає).
   Є п и с к о п
   I жiнка часом мудре слово мовить.

   Њолода, але змарнiла, убого вбрана жiнка
   щось шепоче на вухо поважнiй старiй вдовi-диЯконiсi.

   „ и Я к о н i с а
   (до єпископа)
   „озволиш говорити, чесний отче?
   Є п и с к о п
   Љажи, але коротко.
   „ и Я к о н i с а
   (вказує на молоду жiнку)
   ‘Я сестра
   бажає послужити сьому брату.
   (‚казує на неофiта-раба)
   Є п и с к о п
   џк саме?
   „ и Я к о н i с а
   Џросить, щоб його жона
   приносила дитину їй до хати,
   йдучи на панську оргiю служити, -

   сестра своє годує немовлЯтко,
   то вдiлить покорму i тiй дитинцi
   та й доглЯдить до вечора сумлiнно.
   Є п и с к о п
   (до молодої жiнки)
   ‘е добре дiло перед богом, дочко.

   Њолода жiнка покiрливо схилЯє голову.

   „ и Я к о н i с а
   (до неофiта-раба)
   ‘кажи своїй жiнцi, нехай приносить
   дитЯ до хати теслi „еодата -
   на ”орумi Њалому вiн живе -
   i доручить сестрi Ђнцiллодеї;
   за доглЯд щирий може бути певна.
   Ђ н ц i л л о д е Я
   (молода жiнка. ’ихим голосом до неофiта-раба)
   ‡роби менi сю ласку, милий брате!
   Ќ е о ф i т - р а б
   (зрушений)
   ‘пасибi, сестро!
   Џ а т р и ц i й
   Ђ до мене прийдеш,
   Я дам тобi одежi, не нової,
   але порЯдної, з моїх рабинь,
   ми з жiнкою даєм їм бiльш нiж треба,
   то можуть i твоїй жонi вдiлити,
   коли твiй пан недосить їй дає.
   Ќ е о ф i т - р а б
   (здержано)

   ‘пасибi, пане.
   Є п и с к о п
   (поправлЯє)

   Ѓрате.
   Ќ е о ф i т - р а б
   (байдуже)
   •ай i так.
   • р и с т и Я н и н - к у п е ц ь
   Љазав ти, жiнка любить чистоту,
   а в хатi бруд. Џриходь до мого краму,
   Я мила дам без грошей, певне, пан ваш
   вам жалує його.
   Ќ е о ф i т - р а б
   (з ледве скритою насмiшкою)
   ‹ибонь, що так!
   ‘ т а р и й д и Я к о н
   ’и, може, часом голодуєш, брате, -

   здебiльшого погани зле годують
   своїх рабiв, - то ти приходь до нас

   щотижнЯ на агапи у недiлю
   (се в нас такi обiди длЯ убогих),
   там матимеш поживну добру страву
   длЯ тiла i длЯ духа. Ѓо часами,
   Як покiнчатьсЯ вже трапеза вбогих,
   приходЯть i єпископ та найстаршi
   •ристової зажити кровi й тiла,
   подати нам науку благочестЯ,
   умити ноги браттЯм. ’и приходь
   на дворище до мене. џ олiйник,
   Ђгатофiлом звусЯ, коло ’ермiв
   моЯ оселЯ. ‚сЯк тобi покаже,
   де мешкає "отой дивак-багач,
   що любить годувати всю голоту".
   ‘е так про мене гомонЯть погани.
   Ќ е о ф i т - р а б
   (нiчого не вiдповiдає диЯконовi i стоїть Який час мовчки, вхопившись за
голову)
   „о чого Я доживсЯ! ‹ихо тЯжке!
   †ебрущим дiдом замолоду став!..
   Љого менi клЯсти? —и свого батька,
   що за довги продав мене в неволю?
   —и тi довги, чи того багача,
   купцЯ на людськi душi? —и той день,
   той час, коли на свiт Я народивсЯ?
   Є п и с к о п
   Ќещасний, схаменисЯ! ‡аспокойсЯ!
   †ени вiд себе геть лихого духа
   гординi й розпачу! ‘мертельний грiх
   оцi твої прокльони, ще й в годину,
   коли тобi брати братерську помiч
   так гойно призволЯють.
   Ќ е о ф i т - р а б
   Ћй, та помiч!
   ‚она менi вразила серце вкрай...
   ’а глЯнь же ти на сю змарнiлу жiнку
   (вказує на Ђнцiллодею),
   вона ж Як тiнь. Ђ в мене ж молода,
   здоров'Ям повна жiнка; тiльки син мiй,
   Як сирота, за покормом бiдує, -

   чужiй дитинi долю заїдати
   або вмирати мусить, поки мати
   вином i втiхою панiв частує.
   I Я ще маю жебрати одежi
   отiй своїй з бiди гулЯщiй жiнцi, -

   з рабiв рабинi шматтЯ назбираю,
   бо нiколи рукам здоровим прЯсти -
   немає часу, бо що день, то свЯто.
   ’и кажеш: грiх клЯсти й розпачувати,
   а се ж не грiх - голодних об'їдати
   i голих обдирати? I кого ж?
   ‘воїх братiв, працiвникiв, рабiв...
   „ и Я к о н
   “ нас дають i вбогi i заможнi.
   Ќ е о ф i т - р а б
   Ђ, Я забув, що можу взЯти мила
   у брата-крамарЯ зовсiм задурно,
   щоб трохи обхаючить рабськi злиднi,
   аби не так уже кололи очi
   у царствi божому братам багатим,
   а то ще прийде часом брат убогий
   на ту агапу раз на тиждень їсти
   та розпростре свої бруднi верети
   на лавi поруч бiлої тунiки
   i вишитої тоги.
   („о патрицiЯ).
   ’и подЯкуй
   свому товаришу за теє мило,
   бо, може, прийдетьсЯ умити ноги
   менi длЯ христиЯнського братаннЯ,
   то все ж таки вони чистiшi будуть,
   Як Я їх дома трошки милом змию,
   пожалую ручок патрицiанських.

   Џатрицiй спалахує, але стримуєтьсЯ i тiльки поглЯдає на єпископа.

   Є п и с к о п
   (ще тихим, здержаним голосом, але вже суворо)
   џкий злий дух тобi обмарив серце?
   ‡а вiщо ти своїх братiв картаєш
   їдкими та вразливими словами?
   ™о ми тобi вчинили, що ти маєш
   супроти нас?
   Ќ е о ф i т - р а б
   џ маю жаль до вас,
   великий жаль. џ досi був рабом,
   невiльником, запроданим в неволю,
   забраним силомiць, а ви тепера
   ще й жебраком мене зробити хтiли,
   щоб Я по волi руку простЯгав
   по хлiб ласкавий. ‚и менi хотiли
   поверх Ярма гiркого - ще й солодке,
   поверх важкого - легке наложити,
   i хочете, щоб Я ще вам повiрив,
   немов менi вiд того стане легше.
   Є п и с к о п
   ‘е ми тобi по щиростi казали,
   по слову божому.
   Ќ е о ф i т - р а б
   Ђ Я не вiрю
   нi в щирiсть вашу, нi в такi слова.
   џкби ви щиро помогти хотiли -
   он маєте на олтарi срiбло
   i золото - замiсть отих агап
   могли б рабiв з неволi викуплЯти.
   („о патрицiЯ).
   ’и, пане, мiг би вiдпустити й дурно,
   а ми б уже самi собi дiстали
   одежi й хлiба.
   Є п и с к о п
   •то такi ми,
   щоб волю божу одмiнЯти мали,
   кому рабом, кому з нас вiльним бути?
   Џро що ти дбаєш? "Ќе єдиним хлiбом
   живе людина, але й кожним словом,
   що з божих уст виходить".
   Ќ е о ф i т - р а б
   Ќi, їй мало
   самого хлiба й слiв, їй треба волi,
   iнакше буде нидiти, не жити.
   ‡а те ж Я маю жаль до вас великий,
   що ви менi замiсть того життЯ
   обiтованого у вiчнiм царствi божiм
   даєте страву, одiж та слова.
   Є п и с к о п
   Ќе всi слова однаковi, мiй брате,
   слова господнi бiльш рЯтують душу,
   нiж людськi всi дiла.
   Ќ е о ф i т - р а б
   џкi ж слова?
   "’ерпливiсть i покора", - тiльки й чув Я

   вiд вас сьогоднi. ’а невже вони
   рЯтують людськi душi? ’а невже
   за них iдуть на хрест, на наглу страту
   i на поталу звiрам христиЯни?
   Є п и с к о п
   ‚они iдуть за те велике слово,
   Якого всiм словам людським несила
   достоту розказати.
   Ќ е о ф i т - р а б
   ™о за слово?
   Є п и с к о п
   ’е слово - бог. ‚iн альфа i омега,
   початок i кiнець. Ќим все настало
   i ним усе живе, i бiльш немає
   богiв на свiтi, окрiм сього бога,
   вiн є i слово, й сила, i життЯ.
   Ђ всi отi, що звалисЯ богами
   в поганськiм свiтi, - iдоли бездушнi
   або злi духи, слуги кнЯзЯ тьми.
   I се за те нас мучать, розпинають,
   що ми не хочем iдолам служить
   i кнЯзЯ тьми признати нашим богом,
   бо ходимо не в темрЯвi, а в свiтлi.
   Ќ е о ф i т - р а б
   (палко пiдхоплює слова єпископа)
   "Ѓо ходите не в темрЯвi, а в свiтлi",
   то й скинули терпливiсть i покору,
   Як маску мiма, геть з свого обличчЯ,
   не хочете служити i коритись
   тому, чиєї влади вашi душi
   признати бiльш не можуть, проти кого
   боротись вам велить сумлiннЯ ваше!
   —и так Я зрозумiв тебе, мiй отче?
   Є п и с к о п
   ’ак, лиш одно додати мушу Я:
   ми боремось в терпливостi й покорi.
   Ќ е о ф i т - р а б
   (у палим голосом)
   I знов нiчого Я не розумiю:
   боротисЯ в покорi. ™о се значить?
   Є п и с к о п
   Њи боремосЯ з духом, не з людьми.
   Њи платимо покiрно всi податки,
   ми кесарЯ шануємо i владу,
   не повстаєм нi словом, анi дiлом
   супроти них, а тiльки кнЯзю тьми
   нi жертви, нi поклонiв не даємо.
   Ќ е о ф i т - р а б
   Ђ хто ж такi той кесар, таЯ влада?
   •iба ж вони не слуги слуг того,
   кого ви кнЯзем темрЯви назвали?
   Є п и с к о п
   ‚ той час, Як служать iдолам, а в iнший -
   вони начальники, вiд бога данi.
   Ќ е о ф i т - р а б
   ‚iд бога? ‚iд Якого?
   Є п и с к о п
   Ѓог єдиний
   на свiтi є: бог ‘лово, бог ‹юбов.
   Ѓог триєдиний: Ѓатько, ‘ин i „ух.
   Ќ е о ф i т - р а б
   ’о се вiн дав i кесарЯ, i владу
   преторiанську та патрицiанську,
   i владу над рабами багачiв?
   Є п и с к о п
   "Ќема на свiтi влади, окрiм тої,
   що йде вiд бога". Ѓог є цар i пан
   над усiма владиками земними,
   вони в його руцi, i вiн помститьсЯ
   над ними за неправду, а не ми.
   "Њенi належить помста", - каже ‚iчний.
   Ќ е о ф i т - р а б

   Љоли ж та помста?
   Є п и с к о п
   •то збагнути може шлЯхи господнi?
   Ќ е о ф i т - р а б
   Њоже, аж тодi,
   Як царство боже стане по всiм свiтi,
   коли •ристос на землю вдруге прийде?
   Є п и с к о п
   ’одi напевне буде божий суд.
   Ќ е о ф i т - р а б
   Ђ потiм що?
   Є п и с к о п
   Ћдна отара буде,
   єдиний пастир.
   Ќ е о ф i т - р а б

   Ђ при нiм не буде
   помiчникiв, намiсникiв господнiх,
   нiЯких тих начальникiв над нами?
   I вже тодi не будуть бiльше люди
   у думцi вiльнi, а в життi раби?
   Є п и с к о п
   Ќе знаю, сього слова нам не дано
   вiд господа •риста й його посланцiв.
   Ќ е о ф i т - р а б
   Ћтак?.. Џро мене ж, хай воно й нiколи,
   те царство боже, не приходить!
   ‘ т а р и й р а б
   (з невимовним жахом)
   Ѓоже!
   ђЯтуй нас вiд грiха! ™о вiн говорить?

   ‚сЯ громада христиЯнська гомонить; окремих слiв не чутно, але гамiр, Як
хвилЯ, росте, наповнЯє крипту i луною  розкочуєтьсЯ  по  темних  переходах
катакомб.

   Є п и с к о п
   (пiдiймає руку вгору. „ужим голосом)
   Њир, браттЯ, вам!
   („о неофiта-раба).
   ЏокайсЯ, нечестивий!
   вiзьми назад слова тi необачнi,
   бо гiрш тобi на тому свiтi буде,
   анiж на сьому. •то на сьому свiтi
   не хоче царства божого вбачати,
   той втратить i небесне царство боже
   i буде вергнутий в геєну люту,
   де пломiнь невгасимий, плач i скрегiт
   i де робак довiку точить серце.
   Ќ е о ф i т - р а б
   (палко)
   Ќi, не покаюсь. ’и, старий, даремне
   мене геєною лЯкаєш. Њаю
   геєну ту щоднЯ i щогодини,
   навколо себе чую плач i скрегiт,
   щоднЯ менi робак той точить серце.
   ’о ж вiн мене привiв сюди до вас
   шукати правди, волi i надiї.
   Ђ що Я в вас найшов? ‘лова облуднi
   i марну мрiю про небесне царство
   та про царЯ єдиного в трьох лицЯх,
   що над панами нашими панує,
   а їм дає над нами панувати
   вiд першого до другого пришестЯ,
   а може, й далi. Њоже ж, i по смертi
   у тiм небеснiм вашiм царствi божiм
   довiку буде так, Як тут до часу, -

   безплотнi душi вашi будуть вiчно
   терпiти i "боротисЯ в покорi".
   ‘ей рабський дух
   (на старого раба)
   i там служити буде
   не тiльки зо страху, а й по сумлiнню
   душi патрицiанськiй можновладнiй,
   сей
   (на крамарЯ)
   буде важити добро i зло
   i чистоту по часточках вдiлЯти,
   сей
   (на диЯкона)
   раз на тиждень буде роздавати
   духовну страву отакiй голотi,
   Як хоч би й Я, а ми вже, злидарi,
   стоЯтимем тихенько та покiрно,
   немов старцi перед багатим паном,
   ждучи, Який нам знак подасть єпископ,
   чи вiн хоч слово мовити дозволить,
   а може, нам звелить спiвати гiмни
   єдиному царевi всiх царiв
   i пановi усiх рабiв небесних.
   Ќi, далебi, не знаю, чи не краще
   було б менi в самiй геєнi вiчнiй,
   нiж у такому рабствi безнадiйнiм,
   з Якого й смерть вже визволить не може.
   Є п и с к о п
   (що вже скiльки раз намагавсЯ перервати ту мову
   i стукав патерицею об землю, гнiвним
   i грiзним голосом покриває слова неофiта-раба)
   ѓеть, вiдiйди вiд мене, сине тьми!
   ‹иши сей збiр! —ого сюди прийшов
   бентежити свЯту громаду нашу?
   Ќащадку злий єхидни, скрийсЯ в нору,
   з Якої вилiз на погибель душам!
   Ќ е о ф i т - р а б
   Ќi, ти мене не смiєш проганЯти,
   бо Я сюди прийшов по твому слову,
   повiривши обiтницi лукавiй,
   немовби тут знайду любов, i спокiй,
   i вiчнеє життЯ. Ђ ви забрали
   остатнiй спокiй i любов остатню
   навiки отруїли, i тепер
   душа моЯ вмирає. џ не знав,
   що значить грiх, Я тiльки знав нещастЯ, -
   а ви мене навчили, що то грiх
   i нечесть перед богом. џ був певний,
   що смертю покiнчаютьсЯ всi муки, -
   а ви менi вiдкрили цiле пекло
   в просторi вiчностi за грiх найменший.
   ’ак мусите ж ви дати оборону
   вiд безлiчi грiхiв отих пекельних.
   “чили ви мене любити ближнiх,
   так научiть мене їх боронити,
   а не дивитись, опустивши руки,
   Як в рабствi тЯжкiм браттЯ погибають.
   ‚се ваше милосердЯ, наче латка
   на ветошi злиденного життЯ,
   i тiльки гiрше злиднi виЯвлЯє.
   —и молоко чужої жiнки дасть
   моїй дитинi нiжнiсть материнську?
   —и верне чиста одiж чистоту
   моїй щоднЯ плЯмованiй дружинi?
   —и Я забуду серед ваших зборiв
   мою сумну, зганьбовану оселю?
   Ќе хлiба хочу Я, не слова прагну, -
   любовi чистої, без плЯм бажаю,
   без заздрощiв, без сумнiвiв нечистих,
   до Ясної надiї пориваюсь,
   що Я хоч здалека побачу волю,
   що хоч мiй син, онук, найдальший правнук
   такого часу дiжде, Як i слово,
   ганебне слово "раб" iз свiту зникне;
   жадаю вiри в ту свЯтую силу,
   що розум просвiтить у найтемнiших
   i всiх людей збере в громаду вiльну
   без пастирЯ-дозорцЯ i без пана,
   а не в отару з пастухом свавiльним
   та з лютими собаками, тремтЯчу
   вiд голосу вовкiв, левiв, шакалiв,
   гiєн, лисиць i всЯкого хижацтва.
   Ќе Я один духовну спрагу маю,
   не Я один так серцем голодую,
   багато нас таких. Њенi казав
   один товариш-раб, що десь над ’iбром,
   Як перейти отруєну Њаремму*,
   є табiр потайний рабiв-повстанцiв.
   “томленi своїм довiчним рабством,
   вони гадають розiрвати пута
   i скинути Ярмо з своєї шиї.

   * Њаремма - низина, заболочена мiсцевiсть на
   заходi Ђпеннiнського пiвострова; її звуть отруйною
   через багнистi випари.

   Џ а т р и ц i й
   ’и думаєш, вони надовго скинуть?
   Ќ е о ф i т - р а б

   •оч би на мить, i то вже варто труду!
   џ сподiвавсЯ на довiчну волю
   в громадi вашiй, але ви й на мить
   "солодкого Ярма" не здатнi скинуть.
   ’ак чи не краще залишити мрiї
   про вiчне_ i пiти на часове_,
   замiсть агап на оргiю криваву?
   Џ а т р и ц i й
   ‘кажи - на хрест i на ганебну страту.
   Ќ е о ф i т - р а б

   …й, христиЯнине, з Якого часу
   у вас ганебною зоветьсЯ страта?
   Ќевже се ви жахаєте хрестом?
   Ђдже ЊесiЯ ваш не посоромивсь
   укупi з розбишаками конати
   на тiм хрестi.
   Є п и с к о п
   ‚iн_ освЯтив хреста,
   а не розбiйники. ‚iн_ врЯтував їх,

   а не вони його.
   Ќ е о ф i т - р а б
   Ћвва! Ќевже?
   Ђ може б, вiн не царював на небi,
   не панував над душами людськими,
   Якби не проливалась таЯ кров
   розбiйникiв, повстанцiв, непокiрних
   на пострах всiм рабам i "простим духом",
   бо, може, "терпеливiсть i покора"
   давно б полинули з землi на безвiсть,
   Якби мара прибитих на хрестах
   кривавих розбишак нас не лЯкала
   погрозою даремного сконаннЯ.
   Њ о л о д и й х р и с т и Я н и н
   ’ерплЯчих i покiрних не лЯкає
   смерть на хрестi за того, хто прийнЯв
   за всiх нас муки хреснi.
   Ќ е о ф i т - р а б
   ’ак на те
   вiн їх прийнЯв, щоб ми їх знов приймали?
   ’о де ж вiн, той рЯтунок, в чiм той викуп
   грiхiв усього свiту, Як iзнов
   щоднЯ кривавi викупи даютьсЯ?
   Є п и с к о п
   ’ой викуп там, на небi. Ќаше царство
   не сього свiту. •ай тiла вмирають,
   аби повiк жили блаженнi душi.
   •ристос вiддав i плоть, i кров свою
   в поживу вiрним, а такi ледачi
   раби лукавi, Як ось ти, марнують
   свЯтий той дар, i вiн даремне гине.
   Ќ е о ф i т - р а б
   Ђ мало нас погинуло даремне,
   кривавих жертв усiм богам неправим,
   та гине й досi за того царЯ,
   що, кажеш ти, на рабство осудив нас?
   •то змiрЯв шлЯх, обставлений хрестами,
   що ми, раби, одвiку перейшли?
   •то зважив кров, що досi ще не впала
   на голову катiв, а все тЯжить
   на дiтЯх тих замучених героїв?
   Џо тiй кровi, немов по багрЯницi,
   простеленiй длЯ кесарських трiумфiв,
   пройшла богiв фаланга незчисленна
   з землi на небо. „оки буде слатись
   пiд ноги їм, тиранам безтiлесним,
   богам безкровним, неживим примарам,
   живої кровi дорога порфiра?
   ‘воєї кровi Я не дам нi краплi
   за кров •ристову. џкщо тiльки правда,
   що вiн є бог, нехай хоч раз проллєтьсЯ
   даремне божа кров i за людей.
   Њенi дарма, чи бог один на небi,
   чи три, чи триста, хоч i мiрiади.
   ‡а жодного не хочу помирать:
   нi за царЯ в незнаному едемi,
   нi за тиранiв на горi Ћлiмпi,
   нiкому з них не буду Я рабом,
   доволi з мене рабства на сiм свiтi!
   џ честь вiддам титану Џрометею,
   що не творив своїх людей рабами,
   що просвiтив не словом, а вогнем,
   боровсЯ не в покорi, а завзЯто,
   i мучивсЯ не три днi, а без лiку,
   та не назвав свого тирана батьком,
   а деспотом всесвiтнiм, i проклЯв,
   вiщуючи усiм богам погибель.
   џ вслiд його пiду. Љоли загину,
   то не за нього - вiн не хоче жертви, -

   але за те, за що i вiн страждав.
   Ќехай нiкого хрест мiй не лЯкає,
   бо Як почую Я в своєму серцi
   свЯтий вогонь i хоч на час, на мить
   здолаю жити не рабом злиденним,
   а вiльним, непiдвладним, богорiвним,
   то Я щасливим i на смерть пiду,
   i без докору на хрестi сконаю.

   ЂнцiллодеЯ раптом заходитьсЯ невтримливим риданнЯм.

   Ќ е о ф i т - р а б

   (лагiдно)
   —ого ти, сестро? ™о тебе вразило?
   —и Я тебе образив прикрим словом?
   Џовiр менi, Я не хотiв того.
   Ђ н ц i л л о д е Я
   Ќi, брате... не образив... тiльки... шкода...
   ’а жаль менi тебе... загинеш, певне...
   Є п и с к о п
   Ќе плач. ‹укавий раб - не вартий слiз.
   ‚iн поклонивсЯ духом Џрометею,
   а той єсть сатана, одвiчний змiй,
   що спокусив на грiх i непокiрнiсть.
   Ќема сьому рабовi нi рЯтунку,
   нi прощi. ‚iн занапастив себе.
   Џокиньмо нечестивцЯ, одсахнiмось,
   ходiм од зла i сотворiмо благо.
   Ќ е о ф i т - р а б

   Ђ Я пiду за волю проти рабства,
   Я виступлю за правду проти вас!

   ‚сЯ громада рушає з свiчками в руках. Єпископ попереду. Ќеофiт-раб  iде
сам окремо другим переходом в iнший бiк.

   [4/• 1905]
Last-modified: Sat, 31 Aug 2002 10:39:33 GMT
Ћцените этот текст: