анаторiй не та сама лiкарня? Не тi халати? В село! В далеке, миле, тихе село. Забере Костика, i - гайда. Навперейми веснi. Та вона обiгнала його. Село вже тонуло в зелених шумах. Олександр Кiндратович безмрiйно блукав полями, левадами, лiсами. I дивувався, що зустрiв її таки. Ох, як же довго не був тут! Приїздив востаннє чотири роки тому. I то восени. Посадженi тодi топольки вже пiднялися, зрiвнялися верхiвками з шкiльним дахом. Вiн i сам не розумiв, що таке сталося. Чому йому захотiлося голубливої тишi. Чому його поманило село? Радiв, що озвалася струна, яка єднала його з цим усiм. З весною, з селом. Вона тонюсiнька-тонюсiнька, але ж є! I досить йому торкнутися її, як вона забринить згадкою. ...Ниже в берегах синє намисто, рахує чужi роки зозуля. I йому пригадується, як десь отут стояв вiн босоногим семикласником з русокосою Наталочкою, з завмиранням серця лiчив подарованi зозулею роки. Вони дiлили їх наспiл - адже в них усе мало бути спiльним. Примхливо вступила в потiчок вербичка. Вони забредали на середину, на самий бистрець, мiряли мiсткiсть своїх долонь. Зозуля вмовкла, i одразу ж, мовби тiльки й чекала на те, дико, неначе кiшка, закричала iволга. "На дощ!"- пригадав радiсно. Йому здалося, нiби вiн навiть ловить аромат тих колишнiх, далеких днiв, нестямний запах минулих весен. Село дитинства. Ти таки мiцно приросло до душi. Стежкою до школи, осокором пiд хатою, вулицею, якою ходила "вона". Ось тут, на розi, прибив вiн цвяшками Наталоччине фото, видовбавши ножем зрадливi очi. Бо почала вона ходити з Грицем, його товаришем. "Чи шкодувала потiм? Пiзнiше? Мабуть. Розповiдала подругам, хто добивався її кохання". Йому самому чогось шкода. Це, певне, весна нагадала йому все те. Наморений, спопнешш приємної втоми, повертався з своїх мандрiв додому. Сьогоднi вiн втомився найдужче. Ледве добрiв до хатiї. Мати вже чекала на нього. Сидiла на призьбi, перебирала в пiдрешiтку квасолю. Вона в нього маленька-маленька, сухенька i проворна. В дворi у неї чiiсто, хата заметена, побiлена знадвору. Хата - пiд бляху, але стара, ветха. Мабуть, найстарiша на всьому кутку. За хатою маленький палiсадничок. Тi ж таки пiвники й сережки. А ще лаплаха. Вона зацвiте восени. Пишно i сумовито. Лаплахи цвiтуть пiд хатою з давнiх-давен. Либонь, переживуть i її, i його. В кожен приїзд вiн каже матерi, щоб переїздила до нього на дачу або на київську квартиру. А мати вiдмовляється, як ось зараз: - Не вмiю я анi ступить по-городському, анi слова сказать. Доживу вже вiку тут. З ким дiвувала, з ким одну ниву жала. - З ким вже вам тут жити, -сказав вiн. Але, збагнувши власну нетактовнiсть, перевiв розмову на iнше. Розпитував про колгосп, про сусiдiв. Мати в колгоспi вже не працювала й не знала майже нiчого про колгоспнi справи, а про сусiдiв розповiла. Вiн i сам ще пам'ятав їх. Диво - прожив у мiстi бiльше половини життя, десять рокiв на однiй i тiй квартирi, i знає лише двох своїх сусiдiв. А покажи йому будь-яку з двадцяти шести хат на кутку, i вiн спише словесне бiографiю всiх її жителiв. Звичайно, довоєнних рокiв. Бо потiм... Так, про декого вiн чув. Про дядька Тимоша, про тiтку Палажку. А от, скажiмо, про дiда Iчки. Ото його хата. Дiд Iчки-iндус. Коли дивувався чому-небудь, говорив "iч-ки" - ич який. З того одержав i своє прiзвисько. Одмолоду лишився дiвичем. Бiльше за все шанував тишу i спокiй. Двадцятий вiк гримкотiв широким трактом, а вiн брався своїм череватим гнiдком глухими путiвцями. Не хотiв дiд знати свiтової суєти, блукання по промiжних iнстанцiях, зi всiма своїми сумнiвами звертався просто до бога. Теренкур його було промiряно з дитинства: хата, хлiв, поле, хата. Олександр Кiндратович вловив себе на тому, що думає якось незвично - здивувався. Звiдки це? I враз холодна iскра - "Прокiп". "Вiн". Вони останнiм часом дуже багато говорили про село. Про життя... Олександр Кiндратович мерзлякувато потис плечима, потер чоло. - Дiд тупає? - кияув погляд у кiнець садка, де з-за густої колючої грушi виглядав довгий, чорний димар. - Помер торiк. На паску. Погляд вже не зупиняється, переступає через сусiдський тинок. Сахии. Коли вiн iшов повз їхнiй двiр до школи, з-за Сахнового тину летiло на нього шiсть грудок. Двоє старших грудок не кидали, тiльки пiд'юджували, i одне ще не докидало. Але траплялося, всi дев'ятеро дряпалися через тин, втiкали на територiю ворожої держави. В дворi ляскав батiг i хрипкий бас виполохував з-пiд стрiх горобцiв: "Жiнко, вiдчиняй вор-р-ота, р-р-розпрягай коня". А потiм, вiд якогось дня, вiн тiльки гукав перше - "вiдчиняй ворота", коня Сахно пропив разом з возом i збруєю. - Четверо з вiйни не вернулося, - скрушно зiтхнула мати, - одного громом убило. А тi роз'їхалися. Найменша при матерi. Прийняла приймака. Дiвчинку оце вже в школу посилатимуть. Галя Баскова. Спiвуча, гарна дiвка, до котрої женихалися на кутку всi парубки. Сирота. Жила з меншим братом. Брат закiнчив iнженерний iнститут. Вона вийшла замiж, i чоловiк не повернувся з вiйни. Здається, має двоє дiтей. - ... Обоє байстрята. У вiйну нагуляла. Одна дiг'очка в Чернiговi на клiнкерному, друга десь на цiлинi. Нiмчики. Новосельцi. Буркуни. Бредуть розмовою вiд хати до хати. Олександр Кiндратович тiльки тепер дiзнається, що в двадцять шiсть хат на кутку не повернулося п'ятнадцять солдатiв. Двi хати i зараз стоять пустками, а на тому мiсцi, де червонiла вiконницями ще одна, росте картопля. Не теплим дощиком, чорним градобоєм вiк двадцятий прокотився по кутку. Жорстокий, задимлений вiк. Майже половина з цих п'ятнадцяти, - Бiлановi ровесники. З ними вiн пас корiв, закручував узимку на льоду "крутьол", збирап по стернi колоски. Життя iде, ростуть новi поколiння, але ми бачимо близько тiльки своїх ровесникiв. - Наталка як? - запитав аж тепер. Згадка про Наталку дряпнула по душi. Вiн таки не допомiг їй виклопотати пенсiю. Забув. Просто забув. Одi-клав листа, а потiм - справи, турботи. Йому здалося, що мати подивилася на нього докiрливо. Певно, Наталка скаржилася їй. А може, й не скаржилася. Йому вже ввижається. - Живе. Оце щось меншенький її прихворiв. А такий потiшний, смiюнець. I минулого лiта все вдвох з Костиком бiгали. Вони й схожi один на одного. Як два дзьобочки, - Не знаєте, на що хворий? Щоб, бува, Костик не заразився, - запитав стурбовано матiр. - На живiт скаржиться. "Треба таки допомогти Наталцi, - подумав, пiдводячись. - Може, пiти до неї зараз?" Але iнша думка змагає першу. Пiде до Наталки, та ще застане там кого. Або й Наталка може розказати. I попливуть до нього прохачi. Вiн залишив однi клопоти, а придбає мiх нових. Втiкав вiд вовка, а впаде на ведмедя. А це такий мiх, що його не сховати десь у сiнцях. Носити й не переносити. Його вже й так запопали, не змiг вiдмогтися, - призначили на суботу зустрiч з виборцями. Кому потрiбна ця зустрiч? Напханi цитатами провiнцiйнi промови, зазубренi з папiрцiв привiтання, торохтiння одлиглих пiонерських барабанiв. Але тепер вже нiчого не вдiєш. До Наталки вiн пiде перед вiд'їздом. Або ще лiпше, - скаже матерi, i та покличе Наталку. Зустрiч з виборцями було призначено па суботу. Вони збиралися повiльно, займали не заднi лави, як це водиться на всiх засiданнях i виборах, а переднi, од трибуни. Заходили тихо, нiби аж боязко. Двоє чи троє повели за руки дiтей. Бiлан сидiв з головою сiльради, головою колгоспу i довiреною особою - завiдуючим районовою полiклiнiкою - в парткабiнетi. Олександр Кiндратович ледве стримувався, щоб не вичитати головi сiльради, нащо було призначати, не згодивши людей. А той сам помiтно нервував, заглядав через сцену до залу, вибiгав на подвiр'я. "Якщо так сходитимуться, то це до пiвночi, - крутив сердиту думку Бiлан. - Он побрело ще двi ватянки. А перед ними - жилетка i ватянi штани. Неначе не до клубу, а на конюшню. Чого в буденному?" У Олександра Кiндратовича неприємно залоскотало в грудях, кольнуло тривогою. Йому нахмарив якийсь здогад, але одразу й розвiявся. - То не миколаївське вони подiставали? - штрикнув лихим жартом голову колгоспу. - Вам лiпше знати, - вiдповiв той неприродно спокiйним голосом. - Ви - депутат, їхнiй слуга. Оцим "їхнiй слуга" голова знову стривожив Олександра Кiндратовича. Вiн не мiг збагнути - недотепний це жарт, образа? Кидався думкою в один бiк, в другий i вертався на мiсце. "Ох, тут, видно, й керiвнички ж. Порядочки, дисциплiна. Заждiть, голубчики, заждiть, подзвоню я секретаревi райкому". Але неспокiй його розгорявся, мов клоччя пiд вiтром. Вийшли на сцену, i вперше видалась вона Олександровi Кiндратовичу широкою й холодною. Вечiр вiдкрив голова сiльради. Його вiтальнi слова, не покритi оплесками, пролунали занадто голосно i дерев'яне. Вiдаплодувавши сам, вiн збентежено подивився на президiю, вийняв з кишеньки папiрця, поклав перед собою. - Слово має... Але того, кого назвав, у залi не було. Або ж вiн сховався в кутку за спинами. Бiлан не мiг збагнути, що це. Навмисне? Пiдтасовано? Завтра вiн обов'язково розкаже в райкомi... А зараз, мабуть, треба виступити самому. Про людину, про свою роботу, роботу лiкаря... Але його думку обiрвали слова промовця. Вiн просто не побачив його. Її. Це була жiнка. Говорила не з трибуни, а з проходу мiж двома рядами... Вона тримала за руки двоє дiток. Двоє дiвчаток. Старшенька, школярка п'ятого чи шостого класу, намагалася вiдступити назад, соромливо ховалася за матiр, меншенька стояла незворушно, цiкавими намистинами очей водила по президiї, мружилась на свiтло. - Всi ви, люди добрi, знаєте, де я живу. В школi, в пiдвалi. Всi ви знаєте мого чоловiка. Вiн би прийшов теж... Коли б мав чим прийти. Коли б гангрена не забрала його ноги. Та ще... З нашого пiдвалу в коридорчик - маленькi сходи, вже й так тричi зривався вниз. Вiн зараз там. Там гарно. Килими з моху на стiнах, картини... - Далi сльози не дали їй говорити. - Мам, мам, - смикала її за рукав старшенька, - не плач. Ходiмо звiдси. Але жiнка таки перемогла сльози. - Вже три лiкарськi комiсiї... Говорять, що дiти... Писали, вимагали... Гiркий, сумний випадок. I все ж Олександр Кiндратович не розумiв, чому жiнка принесла свої скарги в .цей зал, на цей вечiр. - Ви б... у виконком... - Думаєте, у наш виконком легко потрапити? Там є список. Його укладають за ворiтьми навпроти. Голова приймає в день п'ятнадцять-двадцять чоловiк. Я вам писала про це. Я вам писала шiсть разiв... Бо бiльш нiде такого... В жодному виконкомi. I нiхто не живе так, як я. Я колись покритикувала його. Назвала бугаєм i бюрократом i в газету написала. I вiн за це... Впали лише першi краплi. Важкi, скорботнi краплi. А далi... Це не був ураган. Це - простудний, всепотопля-ючий дощ. Голова сiльради сидiв зляканий, не знаючи, їло йому робити. Вiн щось запитував у завiдуючого лiкарнею - довiреної особи депутата, - але той не вiдповiдай, жмакав у руках хустину. Бiлан борсався в холодних хвилях, шукав сухої мiсцини, де можна б було перечекати хоч хвильку. В його грудях хлипала образа. За сiшо? Чому? Хiба зробив кому-небудь зле? Нiкому. Опрiч нього... Холода. I -то на добро iншим. Вiн не знав спокою всю зиму. Колесо крутилося поза його волею. Кiлька разiв навiть поривався зупинити його. Але то його власна мука. Його. То зовсiм не стосовне сюдiї. За вiщо ж тут? Хiба не на добро жив, не на добро чинив? Так, вiн знає й iнше, - всiм не допоможеш, всiх дiрок не залатаєш. I не його то справа. Вони живуть своїм життям, вiн - своїм. Помiж них, звичайно, є заздрiсники, злораднi. Тому, хто вирвався на горб, завжди заздрять. Вiн знає немало артистiв, письменникiв, якi нiколи не їздять у своє село. Може, i з ним оце так? "Як тут багато свiтла", - прокидається вiд своїх думок. Йому здавалося, нiби вiн iде по тонкiм льоду, а лiд трiщить, ось-ось вломиться. Хотiлося пiдхопитися, кинутися чимдуж назад, на рятiвний берег. Ледве змусив залишитись на мiсцi, поглянути перед себе. По всьому залу жеврiли розсипанi пари жаринок. Вхопив одну, другу... Випустив. Ще одну. I цю вже випустити не мiг. Вона приросла мiцно - далеким спогадом, недалекою тривогою. "Вони такi ж пекучi, як i колись, Наталоччинi очi". Тепер вiн чомусь найбiльше боявся цих очей. Йому здавалося, що саме тi очi сьогоднi спопелять його. Виступав голова колгоспу. Його нещодавно, майгке проти водi, обрали на голову, їхнiй колгосп, розповiдав вiн, був найгiршим i найбiднiшим у районi. Тепер - у областi. Бо звели докупи отаких два. Та ще земля i в тих, i в тих: пiсок, солонець. Просили, щоб об'єднали з iншим, з "Прапором перемоги". Писали i йому, депутату, сподiвалися, що приїде. Земляк, свiй чоловiк. Повинен знати добре справи, землi. А вiн одбувся папiрцем у райвиконком. Вони не знають, чи й того папiрця писав сам, бо навiть назву колгоспу в ньому переплутано. А лiкарня? Чи бачив професор, яка у них лiкарня? Чи поклопотав, щоб видiлили кошти на будiвництво та на обладнання нової? Iншi колгоспи споруджують своїм коштом. I школи, i лiкарнi, i палаци культури. А вони поки що того не можуть. Вперше Бiлан вiдчув себе так. Маленьким камiнчиком, закинутим ось сюди, в велетенську дробарку, котра нещадно била й трощила його. Вперше вiдчув справжню вiдповiдальнiсть, свою залежнiсть вiд людей, котрi квилили й стогнали перед ним на операцiйнiм столi, котрi прохали в нього порятунку, дивилися на нього страдницьки, бла-гально. Вiд тих, над якими вiн пiднявся високо-високо i яких жалiв. Хотiв полегшити їхнє життя, хотiв зробити щось для них. Щоб вони поважали його за це, шанували... Слова падали на нього, i пiд їхнiм градом Бiлан вiдчував, що пригинається, зменшується. Вже вiн не людина, а пiвлюдини. Третина... Маленька жива грудочка. А чii був коли людиною? Великою, сильною? Чи мав силу сказати кому-небудь, як вони йому? Бездарний, нерозумний заступник мiнiстра... А ти виголошував тости за його високий розум. Ти боявся. Ти часом боявся власних слiв. Щоб їх не витлумачили навкiс. Ти й зараз боїшся. А що, коли довiдаються про оцi збор:i там? А що?! "Ну й нехай", - раптове, вiдчайдушне. Тiльки б отут, тiльки б звiдси... Бо печуть жарини живим вогнем. "Мабуть, зараз говоритиме Наталка. Весь час оглядається, зав язує i розв`язує хустку. Нервує. Вона теж з дiтьми. Навiщо вони поприводили дiтей? Двоє бiля неї, ще третє вдома. Мати казала, хворе. Греба зайти, подивитись". Але як вiн пiде пiсля того, що ось зараз сталося, пiсля того, як ще станеться, як виступить Наталка. Вона знає найбiльше. Наталка справдi пiдвелася, обережно, намагаючись не грюкнути стiльцем, стала пробиратись попiд стiною до виходу. Олександр Кiндратович полегшено зiтхнув. Вiн розумiй: що вже йому Наталчин виступ! Одна краплина в злинi. Але серцем боявся його бiльше за всi, разом взятi. Що значить, живе ще щось там, у ньому! Наталка пiшла. Краплина не впала. I вiн вiдчував її. Вже зовсiм iнакше. Теплу, серед тисячi холодних. Олександр Кiндратович не затямив усiх виступiв. Ледве пам'ятав, що говорив сам. Вже пiзнiше намагався стулити докупи, зв'язати в одне вервечки своїх слiв, але вони обривалися, губилися помiж iнших, тугих i мiцних. Вийшов з залу останнiм. Брiв берегами, стежкою попiд старими вербами, якi ще, мабуть, пам'ятали його дитячi кривди. Вiн тодi був малий, i кривди його були недорослi. Швидко переростав їх? А чи дорослими були його мрiї? Десь отут, сховавшись в густих кущах, шукав вiдповiдi на оте одвiчне: я i життя. Ким буду, що звершу в ньому? Як мушу жити? Коли б знав тодi, що через тридцять рокiв знову стоятиму на цьому мiсцi, нездатний вiдповiсти iiа нього. Як жити? В чому ховається змiст життя? В тому, щоб шукати увесь вiк? Шукати i не знайти? А може, саме це й має сенс. Коли б знав напочатку вiдповiдь, то чи захотiв би йти далi. Навiщо? Адже попереду вiдомо все. А може, захований вiн в способi шукання? Шукати правдиво i щиро, шукати для себе чи для когось, шукати в добрi чи в злобi? Всi разом ми шукаємо щось своїми життями? Хто ж, зрештою, стоїть найближче до цiєї вiдповiдi? Прокiп каже: той, що посiяв зерна. Для себе й для iнших. "Що ж посiяв я? На що сподiватись тепер? I що маю робити? Який же я... справдi безщасний..." Думки згоряли, не встигнувши злетiти. Немов голуби на пожежi. Олександр Кiндратович не зглянувся, як утих за спиною гомiн, як розтанули в пiтьмi мерехтливi вогники. Зупинився аж бiля могили. Зупинився сам, зупинилася думка. Аж ген на першiй борознi, на першiм покосi. Сидiв на могилi, слухав, як засинає поле. Весняне поле засинає довго. Десь там, всерединi - в землi, в стеблинi шумують соки, будять до життя. Це чує i птах, i звiр, i людина. Повiяв вiтер - тугий, прохолодний. Щось давнє повiяло з ним у душу. Бiлановi пригадалося, як колись ходив за плугом. От там, пiд грушею-степiвкою клали вогнище. Нi, вiн нiколи не забував запахiв цього поля. I струна, котра в'язала його з ним, не обривалася. Вiн певен цього. I iншi казали це. У нього i в мiстi... Палiсадник, соняшники, вишита полотняна сорочка... Вiтер тужавiв, гудiв йому щось у вуха. I, може, тому, що лишився з ним вiч-на-вiч у пустельнiм полi, а може, пiсля оцих гiрких зборiв, але почував, як щось важке, гостре тиснуло на серце. Так, вiд нього бiльше нiкуди сховатись. I ранiше знав, що то - обман. Що й соняшники, i сорочка - цяцьковi, несправжнi. Вони утверджували за ним славу людини простої, щирої, "з народу". А ще сiльська говiрка, якої цурався, коли виїздив до iншого мiста, потрапляв до iншого оточення. Ця думка прийшла такою простою й такою оголеною, що йому стало страшно. Страшно себе, страшно тяжкої степової мовчанки, синього чистого неба. Зрозумiв: такi ночi розчахують мозок або рвуть серце. Рвучко, несамохiть поклав руку на серце i прийняв одразу ж. Спотикаючись, майже побiг на поодинокi вогники засинаючого села. Знову виплила перед зором рiчка, стара верба... Вiдтак щось бiле... нiби операцiйний стiл... Якiсь обличчя. "Що це? Марення? Я хворий... Нi, нi, я не хворий... Ось, почуваю все. Це так..." Стомлений тiлом, спустошений душею, ледве добувся до хати. Сiв на призьбу, прихилився спнпою до стiни. Вечiрнiй гомш, теплi вогники в вiкнах потроху розвiяли його настрiй. Вiн аж здивувався тому, що дiялось з ним допiру. Вiдшукавши пiд порогом ключа, вiдiмкнув дверi. Мати i Костик спали на печi. Старечий сон - чутливий, пташиний; вона пробудилася на перший згук, хотiла злiзти з печi, подати вечеряти, але вiн сказав, що їсти не хоче. "Це ж i мати завтра довiдається", - прокралася думка. "Ну и нехай", - спробував прогнати її, мов обридливе котеня. Але вона вернулася знову. Уклалася в узголов'ї, проганяла сон. Розумiв, чим упадуть збори на материну голову, i несамохiть шукав виправдання. Сюрчав пiд пiччю цвiркун, тихо, знайоме, нiби ткав для нього нитку споминiв. Наївних, милих. Поспiшав до них з радiстю. Вони повели його в тi днi, коли прикрощi забувалися, ледве висихали сльози, а радощi чекали скрiзь. Але сьогоднi йому не вдалося сховатися в снi. Йому наснився садок, малиновi хащi, в яких кури повибивали кубла. Сидiв у гущавi i чув, як перемовлялися в дворi його мати та батько з дiдом Iчки та з сусiдами. Дiд Iчки казав, що Сашко тiльки що мало не спалив його клуню. Поставили на току якусь трубу, щось покрутили, труба вистрелила, i загорiвся прикладок сiна. Добре, що вiн саме нагодився. Ось де картуз - загубив, утiкаючи. Сашко чув, як люди кинулись шукати його: до клунi, на горище, за погрiбничок, душа кого тремтiла з страху, тiло горнулося до землi. А вони вже йшли до малинових хащi'i. Зараз вiдшукають, витягнуть, поведуть у двiр. Мабуть, битимуть рiзкою. Але ж... Яке мають право бити його? Професора? Пробудився вiд легенького поштовху. Видiння ще стояло перед очима, але вiн уже збагнув, що то лише сон. Над ним, в узголов'ї, - материне обличчя. - Вже ранок? - потер кулаками очi. - Синку - з лiкарнi... Там з Наталоччиним хлопцем... - Мати говорила несмiливо, майже благальне. Сонлива кволiстю розвiялась в одну мить. В наступну iин вже стояв босами ногами па пiдлозi, одягався. Поспiшав. Вiдчував, його нiби пiдштовхує щось. "Треба було таки зайти вчора", - подумав занепокоєно. Надворi нiч боролася з ранком. Ще снили хати, слiпаючи проти зiр шибками, дрiмали поскарлючувапi дiди-журавлi, а понад землею вже трiпотiв легкий вiтерець, i небо на сходi вив'язувалось в бiлу хустку. Олександр Кiндратович поспiшав за санiтаркою звивистою стежкою, розпитував, що сталося. З її вiдповiдей зрозумiв: не знають самi що. Хлопчиковi вже кiлька днiв болiв живiт. А сьогоднi вночi йому стало зовсiм зле. Мати принесла до лiкарнi. Думали - апендицит, але нiби не схоже. А хлоп'я горить, кожен дотик корчить його болем. Вони б не турбували професора, коли б... у них вся надiя... Знайомi, вже збуденнiлi в роках слова. "Вся надiя..." Але сьогоднi тi слова пролунали йому голоснiше, нiж завжди. Може, тому... що був вечiр. Вiн оголив його душу, i вона сприймала кожен дотик. Всi цi люди сидiли в клубi... А тепер просять його... Йому навiть здалося - в темрявi поблискують десятки очей. Мабуть, подумав, i справдi люди дивляться. Ранком всi говоритимуть про нього. Показуватимуть на їхню хату. "Що вони тямлять?.. Лише одне". Але це одне... Вiд нього залежить все. Вiн розумiв це. Ось i лiкарня. Стара, довга, приземкувата будiвля з чисто побiленими, нерiвними стiнами, на котрих рябiють в три фарби лозунги. Сюди вiн колись бiг, впавши на ключку, котрою дiстають втопленi в колодязi вiдра, сюди волокли його хлопцi, коли роздавив у водi пляшку. На цей високий, перетягнений з-пiд церкви, де вiн ранiше був за пам'ятника, порiг падали крапельки його дитячої кровi. Перше, що побачив, вступивши до палати, - очi. Тi, На-талоччинi, очi. Великi-великi, обпаленi сльозами. Вони метнулись йому назустрiч, прощали все, молили про одне... Забувши скинути плаща, пройшов до лiжка, на якому лежав хлопчик. Бiлявчик, як казала мати. Костикiв однолiток. I який же схожий на Костика! Хвороба цупко тримала його в своїх кiгтях. Злипся на лобi чубчик... Губи гарячi, припухлi. Малi дитячi рученята, котрi ще недавно обiймали мамину шию, пускали по водi кораблики, тепер чиберяли, несвiдомо хапаючись за життя. Йому здалося, вiн ще нiколи не сприймав так хворого. "Це в тебе вiд утоми. До дiдька сентиментальнiсть", - вiдкарбував думкою. - Вийдiть, хто зайвий, - наказав рiшуче. - Наталко... Тобi тут не можна... - Свiтла бiльше. Вiзьмiть за руки! Страшний лiкарський присуд злякав усiх. I його самого. Перитонiт. Йому здалося, його вимовили чужi вуста. Десять, п'ятнадцять процентiв надiї при негайнiй операцiї... Але ж. це - не клiнiка. Тут нiяких умов для оперування. Треба везти в район. В район... П'ятнадцять кiлометрiв розмитої весняними бурчаками дороги. Коли смертельний - один. Вiн стояв бiля вiкна невеликої сiльської хiрургiчної кiмнатки, дивився, як займається на сходi свiтанок. Думка його працювала чiтко. Вона зважувала, вивiряла, заперечувала. "Десять, п'ятнадцять процентiв? Хiба можна вимiряти людське життя процентами! А вiру?.. Один процент вiри вартiший ста процентiв байдужостi. А чи є хоч цей один процент? Скiльки минуло рокiв, як я востаннє робив таку операцiю? Скiльки?.. Либонь, з десять. Але ж це значно простiше, нiж те, що я робив потiм. Це може кожен хiрург". "Не кожен. Тiльки той, хто день вiд дня... Робiтник на чорному полi". Чиї це слова? Холодовi? Вони такi ж неправдивi, як i все, чим намагався перетяти йому шлях. До дiдька всi слова. - Готуйте хворого до операцiї, - наказав. * * * Пам`ятав тiльки її початок. До тої хвилини, коли розбiглась, розплавилась думка, неспроможна з'єднати все докупи, затиснути, здавити, коли невагомий, ранiше невiдчутний скальпель врiзався ребрами в пальцi, повiв їх кудись убiк. А ще - гостреньке личко i ротик, що жадiбно ковтав повiтря. Вiн пам'ятав переляканi обличчя лiкаря-терапевта i фельдшера, якi асистували йому. Страх розпанахав його власну душу, зломив її, мов черствий окраєць. I вже ледве-ледве: як вихопив у фельдшера шприц i намагався ввести кров. Але не мiг знайти вену, i тодi медична сестра взяла з його пальцiв шприц, легко ввела голку. Тонкою цiвочкою вливалося життя, але струмочкiв, якими воно вибiгало, було бiльше, i вiн уже не знав, як перетяти їм шлях. Маленьке, до жаху схоже на Наталоччине, личко гострiшало й гострiшало, ротик витягувався в сувору складку. А потiм воно видалося йому схожим на iнше, до жаху знайоме i рiдне - Костикове. В ту мить скальпель випав з його руки. Зроняючи з чола гарячi краплi, похитуючись, пiшов до дверей. Огненно-червоне сонце вдарило йому в обличчя, ослiпило, змусило прикритись рукою. Олександр Кiндратович глибоко вдихнув ранкове повiтря, хотiв ступити вниз, але ноги йому пiдломилися, i вiн важко опустився на холодний камiнь. Отак i сидiв, безтямно дивився собi пiд ноги, на нижнiй приступець сходiв, на якому чорнiли викарбуванi колись слова. Столiття прошумiли по них дощами, тисячi пiдошов наступали на них, зчовгали, зiтерли, i вiн скорiше згадав, нiж прочитав їх: "...добру i iстинi". РОЗДIЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ Метал вкипав у метал. З буйним завзяттям злютовував їх воєдино. Вони вже монтували електронне серце машини. Тепер їх було троє: Холод i двоє iнженерiв. Десь за мiсяць, за пiвтора серце має забитися в розмiренiм ритмi. Має забитися... А коли не заб'ється? Або коли ритм його буде не таким, на який сподiвається? Адже не кожного, хто шукає, чатує невдача. В життi завше так. Поки мрiємо, поки прагнемо - доти й горимо, вiримо. Ми бачимо мрiю великою-великою. А потiм, звершивши, вiдiйдемо, поглянемо збоку. Обмацуємо витвiр холодною думкою. I вже вiн видається меншим, дрiбнiшим. I вже розчарування стукає в серце. Але Холод втiшає себе iншим. Поки мрiяв - горiв, вiрив. Хiба ж це не радiсть? Хiба це не життя? I сам розумiє, що обманює себе такою фiлософською химерою. Це тiльки кусник радостi. А її треба всю. Господар будує дiм, щоб пожити в ньому. Свiтить скельцями електронне серце машини. А вiн почуває власне серце. Порох життєвих незгод виїв у ньому глибокi зазубнi, i точить, i в'їдається далi дрiбний порох життя. Засiдання, комiсiї, папiрцi. Iнiкчемний папiрець на столi часом важить бiльше, нiж жива людина за дверима кабiнету. Рада професорiв визнала висновки комiсiї за безпiдставнi факти - погано пiдтасованими випадковостями. Однак хтось не хотiв зупиняти закрученого колеса. Воно пришвидшувало й пришвидшувало свiй бiг, закручувало все бiльше людей. I от... Робiтне поле Холода вже тiльки тут. В цiй пiдвальнiй кiмнатцi. Туди, нагору, шлях йому перегородив папiрець, наказ. Виконуючий обов'язки мiнiстра Полив'яний усунув його вiд роботи "до остаточного обстеження". Оця кiмнатка - Прокопа Гордiйовича цитадель, майстерня, плацдарм. В нiй професор обiдає, часом i ночує. З неї, певен, його не виб'ють. Бо якщо й пiде вiн, то залишиться вона, машина. Його помiчники, його спiвавтори - товаришi iнженера Соловейка. Того, що помер на операцiйнiм столi. Холод вiдшукав їх ще тодi, радився по проекту, а тепер вони прийшли самi, щоб допомогти зробити монтаж, їхнiй власний винахiд - запатентований, блукає десь по довгих канцелярiях, вiдлежується в пузатих теках. ...Розпечене золото вкраплювалось в холодний свинець. Один з хлопцiв тримав формочку, Прокiп Гордiйович скляною паличкою спрямовував жовтогарячi краплi. - Крап - i пляшка коньяку, крап - i друга, - сказав хлопець. - Вам не шкода, Прокопе Гордiйопичу? Бо я пiсля того, як наш проект заблудився в главкiвськiїх коридорах, починаю вагатись. - Шкода, звичайно. Я тiльки намагаюсь думати про iнше. Про призначення оцього дорогого шматка. Яке вiн виконував призначення ранiше i яке виконає. Може, носив його в орденi якийсь генерал або красуня в сережках чи перснях... - Красуня при їх допомозi хапала кавалерiв, а генерал тупав по рангових сходах. Обом приносили втiху. - У мене воно буде невидиме. Але я сподiваюсь, що воно принесе втiху i користь багатьом. Менi ж приносить вже зараз. - Коли б тiльки не досаду потiм. - Ну, свого поля наперед оббiгти не може нiхто. Правда, Євгене? - запитав Мазура, котрий саме зайшов з пробiркою в руках. - Правда. Прогони треба. Здається, так колись менi говорили.-пiдiйняв вiн проти свiтла пробiрку. - Що це у вас? - Кров. Все те ж... Бiла кров. Я її зробив бiлою. А мушу домогтися, щоб вона стала знову червоною. - А якщо... не стане? - сказав один з iнженерiв... - Колись та стане. Не в мене, так у когось iншого. Для того ми живемо на свiтi. - I для того, - поправив Холод. * * * Шах струсив китайкову скатертину, вишикував рядком стiльцi за столом президiї. Треба б ще пiдмести. Бо хоч i вчений люд, а насмiтили, як тi школярi. Тимофiєва жiнка - прибиральницею в лiкарнi, вiн лишився на вечiр за неї - позамикати, погасити свiтло. В залi - порожньо, тихо. Незвично тихо пiсля зборiв. Вигулькнула з нори бiля сцени миша, поводила вусами, шаснула назад. Мабуть, її налякав зiм'ятий папiрець навпроти нiрки, якого ворушив вiтер з кватирки. Дивно влаштований свiт, розмiрковував Шах. Ще пiвгодини той папiрець падав комусь на голову важкою колодою або пiдносив над хмари, мав велику силу, а зараз вiн - бiла шматина, зайва смiтина в кошику. Здатна злякати лише мишу. I оцi стiльцi за столом... I трибуна. Десять метрiв дошки-шалiвки! А вiн так i не зважився зiйти на неї. Сидiв у кутку, мов ота миша в норi, слухав, як iншi гупотять над його головою словами. I кого забоявся? Вченого люду в залi? Мiнiстра Полив'яного? Нi, Полив'яного Шах не боїться. Вiн завтра пiде й скаже йому все. А нi - то й далi пiде. I до найголовнiшого мiнiстра, i до партiйних начальникiв. Ходитиме доти, доки носитимуть ноги i стане сил вiдчиняти високi, оббитi дерматином дверi. А сьогоднi вiн просто побоявся своєї темноти, невченостi. Лихо ж - стiльки люду. А вiн би сказав. Бо хто ж знає лiпше за нього... А що сказав би? Сказав би... Шах несмiливо пiдiйшов до трибуни, прокашлявся. Долонею зiгнав з кутикiв губ смагу, розгладив чуприну. Порепаними, покурбаченими пальцями взявся, як отi оратори, за краї трибуни... прокашлявся знову. Поглянув у зал, несамохiть сховав руки. Йому здалося, нiби в залi пiсля його покашлювання заблищали скельця окулярiв, заскрипiли стiльцi. Сполохали оте перше слово. Шах ще хвилину постояв, вiдтак скрадливо вiдступив назад, повернув вмикача. Зал провалився в пiтьму. В просторiй тишi було чути, як прогупотiли кроки, як скрипнула трибуна. Слова запальної промови упали в порожнiй зал, загуляли луною пiд стелею. - Товаришi доктори, прохвесори, доценти i всi лiкарi, - говорив Шах. - Згляньтесь на мою темноту i не карайте споєю вченiстю. Простiть її, якщо можете. Я знаю, якi ви великi. Ви iнодi вже з мертвої плотi кроїте чоловiка i знову вiддаєте йому життя. Як пашпорт чи буханець в магазинi. Ви знаєтесь на всiх хворобах, ви тямитесь на людських болячках, як я на мiтлi i лопатi. Одначе й ви не всесущi. Ви можете побачити мiкроб хвороби й не розгледiти, що дiється в людськiй душi. Бо з`являється вона перед очi тiльки й найбiльшiй бiдi. З нас усiх я один бачив її. Душу Прокопа Гордiновича. Чи знаєте ви, яка це душа? Чи знаєте, товаришу мiнiстр, який це чоловiк? Погляньте на мої груди. Бачите шрам? Вiн зашивав мою рану в нiмецькiм полонi. Голкою-циганкою, суровою ниткою. I не в тому сила... що зашив. А що зняв мене, покалiченого, з колючого дроту. Один вiн на весь табiр не побоявся пiдлiзти i зняти. А скiльки таких солдатських ран зашив, скiльки душ зцiлив? Зцiлив душ! В цьому сила. Вiн мiг пiти, мiг покинути нас. У таборi пiд Чернiговом передали йому а волi фiктивнi справки... А вiн тої ночi копав з барака хiд на волю. Копав для iнших, лишався сам, хоч знав, що й це впишуть йому в бiографiю. Чи знаєте ви... - Знаємо. Все знаємо... Включiть свiтло. Той голос ударив Шаховi, мов гарматний пострiл. Старий вiдчув себе, неначе спiйманим на величезнiм кримiналi. Хто це? От, якщо розповiсть... Смiятимуться всi. Пiтьма. Порожнiй зал... i вiн на трибунi. Може, втекти. Але - куди? - Включiть, нарештi, свiтло. Шах зiйшов з трибуни, дерев'яними пальцями повернув вмикача. - Я десь тут забув окуляри... - в дверях близькозоро мружився Полив'яний. - Кличу, кличу, але хiба перекричиш таку ораторiю! Гаряча хвиля сорому повiльно вiдплинула Шаховi вiд серця. "Нехай. Я сказав... Те, що треба..." - Ви все чули? -повiльно спустився з сцени до залу. - Не знаю, чи все. Щось про полон, про лiкаря, - Полив'яний з подивом i острахом розглядав Шаха. Вiн i далi стояв у дверях, не наважуючись ступити вперед. - Я думав - студент монолог розучує... Аж... Хто ви? - Я? Двiрник. З професором Холодом разом полон вiдбував. Хотiв на зборах... I оце. - А-а... -Полив'яний смiявся смачно i довго. -А я думав... - Потер рукою важке пiдборiддя, захихотiв знову. - Це все - правда. - Ти теж у полон здався? Невидима пружина натяглася в Шахових грудях, i йому довелося зiбрати волю, щоб вона не зiскочила. - Я... не розпочинав вiйни. I не зазнав там щастя. Я хотiв просити... - Ти, дiду, не бачив окулярiв? Вiн називав його дiдом, хоч мали майже однаково весеy. Володимир Володимирович умисне вiдповiдав грубо. Вiн чув усе. I все зрозумiв. Оцей дiд... Чого вiн вартий?.. I все ж... Своєю промовою двiрник пробудив у душi мiнiстра щось шкарубке, дратiвливе, болюче. I вiн подумав... Подумав невесело... От трапся з ним... Хто б за нього отак?.. Нiхто. Той же Бiлан-вiдхреститься й вiдпаюється. А за цього... Холода... Й сьогоднi виступало скiльки. I є там такi, що ще напсують йому кровi. Що може... Вiн злякався того "може". Вiн вiдчув його силу. - Де окуляри? - скоромовкою, немов утiкав вiд чогось, запитав Полив'яний. - Вони лежали на столi. Я їх переклав на вiкно. Он... Я хотiв просити вас за професора Холода. Шах облизав пересохлi губи. - Ти? Що ти там тямиш. Знай своє дiло. Пружина зiскочила поза його волею. - Я своє знаю. От коли б знали своє ви. - Що? Та ти... - Обличчя Полив'яному збуряковiло, короткi пальцi правої руки склалися в кулак. - Та ти... Та я тебе!.. - Бiля смiття, бiля гною я. Куди вже мене нижче. Може, хочете посiсти моє мiсце? Так он за дверима струмент. Брови Полив'яного округлилися двома надломаними бубликами. Але й вiн збагнув, що залякати Шаха нiчим. Мовчки вхопив на вiкнi окуляри, пiшов до виходу. Але, дiйшовши до дверей, не витримав, оглянувся. Хотiв запам'ятати. I в ту ж мить спiткнувся, мало не впав. Сердито копнувши ногою, побiг вниз по сходах. Поперед нього гримкотiло, торохтiло порожнє вiдро. * * * Телефон гудiв голосно i настирливо. Прокiп Гордiиович збагнув - дзвонять по мiжмiськiй лiнiї. Справдi, телефонiстка, впевнившись, що трубку взяли, сказала, що з ним хочуть говорити з мiста... Та назву мiста розчахнуло сухе поклацування вмикача, i Прокiп Гордiиович ще довго нервово похукував у трубку. Але там - тiльки стогiн дротiв з далекого поля та коротке потрiскування. Вiн вже майже вiдгадав назву мiста. Чекав цього голосу. I все ж здригнувся, щiльно-щiльно притиснув трубку. - Тату - ти? В оцьому грубому, хлопчачому "тату - ти" Прокiп Гордiйосич вловив не звiдану ранiше нiжшсть. Серце його забилося часто, i трубка враз спiтнiла в руцi. - Я, сину, я... - Тату, ти прощаєш менi? Тату, я прошу тебе, прошу... Олег заговорив швидко, мабуть, боявся, що збiжить час. - Навiть якщо не прощаєш. Ти - лiкар. Ти сам мене вчив... У нас нещастя. Майстер... Коли б ти знав, яка це людина! Вiн для мене... Його лiкусалп... А тепер... Нiхто вже не береться робити операцiї. Тату, я знаю. Одiти ти... Ти все можеш... - Сину, говори повiльнiше. Яка хвороба? - I вже далi, по-лiкарськи вимогливо, забувши навiть, з ким говорить: - Коли це сталося? Його стан зараз? - ...Вони хочуть виписати його додому. Безнадiйного... Тату, коли б ти знав, який вiн... Ти не хочеш? Iз-за мене? - Зовсiм... Я думаю, Олежку. Думаю... Вiн вже думав про iнше... Адже пiслязавтра - засiдання колегiї. Вирiшальне. Прийдуть хлоппi... Прийде Варвара Iванiвна. Вона говорила, буцiм це через неї... - Гаразд, я вилечу завтра. Тобто ще сьогоднi. Голосно гудiла трубка. Холодними шпильками поколювало пiдошви, плечi струшував дрож, а вiн все ще стояв бiля телефону. "Ти знайшов її, Олежку, людину!" I знову думка про власнi турботи. А може?.. Вiн вперше приготувався до паперової битви. Вiн би виграв її. Це напевне. А ще завтра - перша проба кардiоскопа... Ех, коли б... Якби вiн мiг просвiтити того бригадира... Йому треба буде заїхати до клiнiки взяти колiнчатi трубки... I платинову голку. Вiн вже збирав себе думкою в дорогу. Пригадував операцiї, подiбнi до тiєї, яку мав зробити, гортав iсторiї хвороб. М'якi тiнi стелилися їм пiд ноги. Прокiп Гордiйович стомлено ступав по них, поглядав збоку на сина. Вiн все не мiг звикнути до Олега, до отакого, нового. Олег нiби аж пiдрiс, зчорнiв, огрубiв. Зникла метушливiсть, нервознiсть. В кутиках очей залягли тiнi спокою i певностi. - Ми так i не поговорили з тобою, - сказав Холод, перекидаючи з руки в руку невеличкого чемоданчика. - Ти на цей рiк збираєшся поступати до iнституту? - Я? Тобто... - Питання застало його зненацька. Олег оглянувся, збився з кроку. - Менi здається... Твiй вибiр хороший. Я тепер вiрю: з тебе буде лiкар. - Не знаю... Я, мабуть, поступатиму за рiк. I не до медичного iнституту. Прокiп Гордiйович не став заперечувати. Вiн тепер вiрив, - Олег напне в життi своє власне вiтрило. Може, воно не буде широким, але буде мiцним. "От ти, сину, й розв'язав того вузла, якого ми тримали вдвох, - подумав. - Ти, але не я. Наймудрiший вчитель - праця. Твiй вузлик зовсiм маленький в плетивi iнших, їх зав язує саме життя. А ми... Ми хочемо добра вам. Бо ми - вашi батьки". А батьки завжди хочуть, щоб борозна, яку прокладають дiти, була глибокою й рiвною. - Ти на вокзал, тату? - обiрвав плин його думок Олег. - Я проведу тебе. Вони вийшли на широку, пряму вулицю. - Не треба... Менi ще в готель. Ти вертайся. Там дiвчина... Вона все ще плаче. - То вже з радостi. - Треба вмiти дiлити й радiсть. Вiн бачив, як синовi очi сяйнули вдячнiстю. I хоч у власну душу легеньким холодком вiйнула образа, не виказав того. - Вертайся. Ти ж тепер писатимеш менi? - Писатиму, часто. Прокiп Гордiйович простягнув руку для прощання, затримав на мить. Завагався. Останнi слова нагадали за листа. Вiн таки трiшки покривив перед сином. Мабуть, покривив вперше в життi. Бо не був певен, чи варто вiддавати того листа. Чи можна? Але тепер... - Мало не забув. Там тобi лист. Лiля передала. Я в лабораторiї сказав, куди їду... - Лист?.. -По Олеговiм обличчi ледь помiтною хмаркою пробiгло вагання. - Вкинь його в скриньку, по моїй адресi... Або й зовсiм... Тобто як хочеш. Знайома стежка. Знайомий обнiжок. Трава по ньому: висока, буйно-зелена. А обабiч - жито. Над житом - примхливе марево. Село тут обiйнялося з мiстом. Жито хлюпає зеленою хвилею в паркан лiкарнi, в стiни водонапiрної башти. Це - поля дослiдної станцiї. Упоперек житнього лану розгонисте бiжать до далекого селища високi стовпи. Гудуть над землею дроти, течуть в дванадцять тоненьких металевих цiвочок чиїсь турботи, зiзнання в коханнi, сльози. На дротах - довгою низкою - стрижi. Маленькi живi грудочки радостi й печалi. Сидять тихо, насторожено, ловлять теплими лапками живе пульсування дротiв: людських турбот, надiй, людського горя. Сполохано зриваються, линуть понад самим житом, вбивають бiлими грудьми з зелених хвиль хмарки пахучого, дозрiлого пилку, знову сiдають, всi на одну дротину. "Мабуть, тiєю дротиною, - думає Прокiп Гордiйович, - течуть зараз добрi, веселi вiстi". Прокiп Гордiйович давно назнав цей обнiжок. Влiтку, весною ходить по ньому до лiк