ди нашу пастушачу ватагу. Вiдомо ж бо, що заборонений плiд найсолодший. Господар з-пiд своїх житнiх брiв бачить нас наскрiзь! Виринувши з глибини садка, дядько Винник прямує назустрiч нашiй ватазi, сухорлявий, високий, у солом'яному брилi, ноги босi i, як у бiгуна, легкi. По самiй ходi видно що в неблизькi свiти життя чоловiка по заробiтках водило i цiлком вiриться, що, парубком бувши, Роман цей звервдував отi нiчнi свої перельоти, - як кажан, лiтав над ня-вамв аж у Козельськ, долаючи за нiч вiдстанi, що, певно тiльки дуже закоханому пiд силу. Бо лише за такої умови панський ярикажчик давав йому дозвiл: можеш бiгти але не ранiш, як зiрка вечiрня проблисне, а на аорi вранiшнiй щоб уже був тут, на воловнi!.. Прикажчик аж очам не повiрив, коли Роман, всупереч всiм припущенням, вдосвiта явивсь на воловнi весь мокрий, але веселий пiсля свого неймовiрного бiгу... "Туди й назад мов на крилах, ще й вiд вербою постояли..." Та з iншого й дух би геть, а Роман смiється... А тепер вiн давно удiвець i вже не лiтає, ступає по землi, як звичайний собi чоловiк, з засуканими до колiн холошами, що їх, видно, засукав ще зрання, щоб не зароситись, пораючись у садку, бо й роса в нього роситься теж особлива, така, що додає людинi сили i вроди! Хiба по Надьцi не видно? Можна тiльки здогадуватись, де вона росою вмивається, бо хоч як кортить, проте нiхто з нас ще жодного разу в садок не проник, ходить там тiльки вiн Роман-чародiй, та часом промайне з оберемком зiлля i вона теж, його красуня донька, що для сiльських свекрух - грiшниця, а для нас - пречиста, кимось одурена Надька. Колодязь Романiв для спраглих завжди вiдкритий. Перш нiж опустити цебро, ми, тiсно збившись, дивимося в глибину, да переблиски води яа дяi... I ось уже цебро булькнуло, тягнемо його всi, вода через край хлюпоче прозоро. - Тамуйте спрагу, хлопцi, води не шкода, - каже приязно дядько Роман, доки ми п'ємо, - воду що бiльше збираєш, то вона тiльки чистiша... Усмiхаючись вусами, стоїть вiн осторонь або - щоб руки не гуляли - майструє яку-небудь дрiбничку, скажiмо, вистругує дерев'янi зубки для граблiв або для саней кiлочки i, привiтно поглядаючи на нас, розпитує про тернiв-щанськi новини. Про садок у такi моменти мови мiж нами нема, хоч добре ж знає господар, що найбiльше нас приваблює сюди, бо хай там котрийсь iз нас i зовсiм товкмачить голову в цебро, а очi його таки пасуться в садку. Наповнено баклаги та ропавки, можна б i назад рушати, а ми ще й пiсля того смокчемо крiзь зуби ту студену Романову воду, якомога розтягуючи наше пиття, аби тiльки довше побути тут та очима погуляти в садку, де все наливається, спiє, щодень бiльше достига... Найближче до колодязя вигналась вгору груша-скороспiлка, вся вона облiплена плодами, помiж зеленими вже чимало й жовтих - це тi, що з пiвденної сторони, що сонця їм найбiльше дiстається... "Та вони спiлi, дядьку Романе! Невже ви цього не помiчаєте?" Тайновидець, вiн одразу ж розгадує нашi думки. Пiдходить до дерева i, подiбно до музиканта, що вибирає потрiбну йому струну, довго розшукує мiж гiллям одну якусь, саме ту, до сонця обернену гiлку, кладе руку на неї i так обережно, легесенько струшує. Гупнуло на землю. Перше гупнуло глухо й лежить, i несила очей вiд нього одвести. Оце ж i є вона, глива, найулюбленiша в наших краях груша-скороспiлка! Жовта, мов диня, вiд удару аж трiснула - соком-медом iскристим так i бризнуло з неї, на те iскрiння одразу й бджола де взялась, закружляла, примiряючись... А тим часом гупнуло ще й ще. Нiхто з нас не смiє пiдiйти i взяти. Лежать грушi - тут, там, ждуть, а в кожного з нас серце як не вискочить. Господар, нахилившись, сам бере, дає тобi, дає йому, нiкого не забуде, не промине. - Покуштуйте, хлопцi, щоб не так надалi кортiло. Ще вистачає нам витримки повагом вiдiйти вiд колодязя, а потiм, не змовляючись, разом пускаємося щодуху, беззвучно смiючись на льоту. Оце розговiлись, i годi. Пiсля скороспiлок, хлопцi, тепер запасайтесь терпiнням. Бо треба ж i совiсть мати. Вдруге прийдете до колодязя, то нiби й не помiчаєте садка, зумисне очi вiдводите вiд того забороненого раю, де гущавiнь ховає в собi, в листатому гiллi, рiзнi Романовi тайнощi, котрi так близько, а водночас i так далеко вiд нас. Навiть якби й самi були, не полiзли б ми в шкоду, i не тiльки тому, що там бджоли гудуть, весь час несуть свою золоту варту... Просто сама совiсть тебе туди не пуска. В слободi в себе ми, звичайно, не такi святенькi, шастаємо темними лiтнiми вечорами по всiх садках, тiльки гiлля шелестить. Забравшись на дерево, навiть у темрявi влучаєш знайти мiж листям те, що шукаєш: яблука в пазуху, вишнi в рот, а котрий недосвiдчений, то разом з кислими яблуками та абрикосами накидає в пазуху ще й переспiлих ягiд iз вишнi шпанки, а потiм, втiкаючи, почавить їх обiллється соком, i домашнi, будячи його вранцi, вжахнуться: весь у кровi! Наче з кривавого побоїща повернувся цей їхнiй малий розбишака, учасник нiчних походiв... А от щоб залiзти в Романiв садок,чомусь i в думцi в нас не вкладалося, - бо як тодi й приходити до його колодязя та в ласкавi Надьчинi очi дивитися? До того ж садок дядькiв Романiв у нашiм сприйманнi справдi особливий, повитий у чари, до нього не можна ставитись, мов до якогось занедбаного терпiвщапського вишняка. Є садки мовби дозволенi, - вiдкритi для ваших пiчних набiгiв, а цей ось... вiн нiби створений, щоб хвилювати уяву, щоб виробляти в тобi стiйкiсть перед спокусами. Скороспiлок дали вам покуштувати, i добре, а щодо решти... Звичайно, знали ми, що настане довгожданий той час, коли дядько Роман сам винагородить пашо товариство за терпiпня та витримку. А буде це так. На спаса в Тернiвщинi, як вiдомо, храмовий празник, того дня все небо в нас грає дзвонами зрання вже весело кленькають, климкають, теленькають бiльшi й меншi дзвони слобiдськi, а ми, розсипанi по стернях у степу коло худоби, можемо лише здалеку їм вiдгукуватись, перекладаючи па людську мову, па жартiвливу пiсеньку те, що дзвопи срiблом своїм вимовляють: Клим дома - Хими нема. Хима дома - Клима нема... Переведем дух, вслухаючись у небо, i знов у тон дзвонам, нависпiв: Клим дома - Хими нема... То все на уславлення нашого вiчно натхненного Клима-дзвонаря та його химерної, до всiх довiрливої Хими. Так гарно, аж нiби великодньо, кленькають, витанцьовують цiлий ранок невтомнi нашi тернiвщанськi дзвони, дзвоники та дзвонята, нiби вiтають сьогоднi весь свiт, вiтають погожий цей день i наше степове роздолля, де вже не зосталося жодного снопа, жодного полукiпка, все впорано людськими руками, звезено до села й перемолочено, - довго там гупали цiни на токах у кожному дворi... Зате голi стернища тепер вiдкрилися кудись аж на край свiту, i вже нiхто з нас не пасе поодинцi, збиваємось гуртами, табунцями, маємо змогу нарештi поєднатися i з нашими слобожанськими хлопцями, що їх вiддано з весни на хутори, з тими вiрними друзями, що хоч i вибувають у багачiв свiй тяжкий строк до покрови, згiдно з домовленостями, проте роду свого тернiвщанського не цураються, - в наших пастушачих вiйнах iз хутiрськими, коли ми дражнимося через балку та кидаємось грудками, всi старшi Кириковi брати, дужi, веселi, хоч i батрацької долi хлопчаки, щоразу опиняються по цей бiк балки, займають позицiю поруч нас: - Ми ж червонi, а не бiлi? Отож, як задзвонило, як закленькало срiблястими тонами на весь степ, уже ми знаєм, куди нам дивитись, кого вистежувати... Дядько Роман цього ранку, вирушаючи до села, виходить iз двору з великим тугим вузлом: з чистої бiлої хустки так i випинається боками щось кругле. Оте кругле, що у вузлi завузловане, воно найбiльше й розпалює нашу уяву... Лежимо край степової дорiжки, зачаєнi, прищухлi, i серця нашi калатають, в кожному вишумовує збурена хвилюванням кров. Польова дорiжка з межовими стовпчиками сiрiє серед стернищ, дядько Роман повагом iде по нiй, напередоднi свята вiн i вуса пiдстриг i через те здається нам вiдмолодiлим; ступаючи краєм дороги, де менше пилюки, вiн удає, що зовсiм не помiчає хлоп'ячих голiв, занурених у полин, причаєних то за кураїною, то за клубком заячого холодку, нiкого з нас для Романа зараз нема, проходить наш степовий чародiєць нiби як зовсiм один пiд цим розсяяним небом, пiд супровiд весело розтеленьканих дзвонiв. Та ось вiн на хвильку зупинився бiля межового стовпчика. З найменшого поруху вусiв, з таємниче замкнутого, але враз лукависто просвiтлiлого обличчя нам уже ясно: зараз щось буде! Радiсний дрiж пробiгає по тiлу, дух тобi перехоплює... Так i є: дядько Роман, навiть не глянувши в наш бiк, тiльки вусом усмiхаючись, шугає рукою в загадковий свiй вузол. Минає довга мить, i нарештi з'являється з вузла... яблуко, та яке! Лежить на долонi, червонощоке, свiже, велике, просто мов сонце ранiшнє! Творець його, наче й сам милуючись, потримає ввиуко перед собою, освiтить ним степ i потiм кладе свiй садiвницький дар обережно на межовому стовпчику, на одному з тих, що розбрелись, як пастушата, степом i застигли край шляху. Увiнчавши яблуком найближчий до нас стовпчик, дядько Роман далi пiшов, не озираючись. Вiддаляється вiн статечно, неквапно, а те червонощоке так i смiється до нас iз стовпчика, i ми теж усi тихо, як вiд лоскоту, смiємось. I хоч яка розбирає нас нетерплячка, але нiхто не зривається з мiсця, нiхто не бiжить хапати, яблуко так i червонiтиме, нiким не торкнуте до певного часу. Лежимо прищухлi кожен за своєю кураїною, яка ще не стала осiннiм перекотиполем, i в радiснiй напрузi стежимо далi за дядьком Романом. От вiн, наблизившись до другого стовпчика, що стоїть низенький, сiрий край шляху, знов зупиняється, i знов вiд невидимого нам доторку його руки на стовпчику враз спалахне жарким рум'янцем те, що виросло в його садку, набралося там сонця й краси! I хоч як нам важко дається та витримка, одначе жоден iз нас i цього разу не схопиться, не побiжить, ми, нiби завороженi, проводжаємо поглядами цього високого, сухорлявого чоловiка, що пiшов i пiшов шляхом до села, бiля кожного межового стовпця зупиняючись, i там, де вiн пройшов, усi стовпчики придорожнi нiби оживають, випускають пуп'янок цвiту, уквiтчуються красою Романового чарiвницького саду! Навiть якби ми десь за яром, за балкою пасли i не було б нас тут цього ранку, то здається, й тодi Романовi яблука на стовпчиках неодмiнно зачервонiли б: для когось поклав би... Чи для нас, чи для першого-лiшпого, хто з'явиться тут у цей свiтлий храмовий день. Минаючи нас неподалiк iз своїм вузлом дядько Роман, ясна рiч, тiльки вдавав, що нiкого в полинах чи за кураєм не помiтив, насправдi ж вiн не має сумнiву, що ми поблизу, що, поховавшись, мов зайчата, схвильовано, з стуком серця ждемо - цiлого пiвлiта ждемо! - цього незвичайного дня... Безперечно, в такий спосiб вiдзначено й нашу терплячiсть та витримку, бо ж хоч як кортцло, хоч як садок його всiма своїми тайнами нас спокушав, а ми ж не пiддались, не полiзли в шкоду... Був у садку Романовiм куток, повитий особливою таємничiстю, доступний, мабуть, лише бджолам та сонцю. Там, поблизу стапочка, що його дядько Роман викопав власними руками, росло кiлька дерев, чимось йому найдорожчих, i з-помiж них одна яблунька, видно, й зовсiм рiдкiсна, про яку вiн сам говорив з помiтним хвилюванням: "Ось ота нам повинна вродити..." Тож i ми щоразу поглядали вiд колодязя в той бiк зацiкавлено, все ждали, доки вона вродить, i аж якимось внутрiшнiм трепетом були ми пройнятi, коли одного лiта помiтили, як звiдти, з-помiж яблуневого листя, починав проглядати щось наче живе, смiється червоною щiчкою, нi на якi iншi плоди не схоже, справдi нiби росою та зорею вмите! А що воно там вродило, то таємниця з таємниць!.. I ось настав наш час! Несе нам степом нiби сама доля свої дари! Вiд Романових яблук на стовпцях польова дорiжка змiнюється невпiзнанне: сiра, буденна, в пилюцi, вона стає зовсiм iнакшою - лежить мiж стернями вже весела, праз-никова, до самої Тернiвщини вся просто засвiтилася вiд тих яблук! Кожна межа вимагала познаки, межових стовпчикiв уподовж дороги стояло багато, i такi ж вони були однаково низенькi, як i цi, теперiшнi, що, несучи вже iншу службу, миготять зараз понад хайвеєм, увiнчанi червоними телефонними апаратами. Перед тим, як зовсiм зникнути за пагорбом з наших очей, дядько Роман iз ледь помiтним, зовсiм поменшалим вузликом у руцi затримується ще бiля одного стовпця, затримується трохи бiльше звичайного i, обернувшись, якийсь час дивиться на дорогу, вквiтчану яблуками. Наче сам себе перевiряє: ну як воно вийшло? I всi ми, прищухлi в чеканнi, немов бачимо його усмiшку, добру й пiдбадьорливу, хоч насправдi усмiшки й не видно, тiльки височiє серед степу в розблисках свiтла так само розблислий у промiннi, трохи зсутулений силует людини. Весь степ сьогоднi наче повен радостi, повен серпневого свiтла й простору. Лише коли дядько Роман зникає за пагорбом, ми пругко зриваємось разом на ноги, мов вiтром здмухнутi, щасливо зшаленiлi, мчимося чимдуж вiд стовпа до стовпа, на льоту, як вершники, схапуючи те, що для нас так розкiшно вродило на голих цих стовпчиках придорожнiх! Стрiмголов летимо до череди навпростець, цупка стерня стрiляє з-пiд босих нiг, не встигає й колоти та розранювати наших невигойних пастушачих виразок. Аж бiля корiв, задиханi, розбептеженi, з блиском в очах, з видимим щастям у кожного в руцi, ми по-справжньому надивляємось на цi Романовi яблука. Вони нiби не на деревi виросли, вони пiби з неба! Де там рiвнятися з ними тернiвщанським нашим кислицям... Складаєм по два дитячi кулачки докупи, примiряємо, i виявляється, що Романове яблуко бiльше. А пахне як! Духмянощами сонця й землi дихає на нас. Червонобоке, запашисте, хiба з ним що зрiвняється пахощами в цьому стернистому сухому степу, де цiле лiто день крiзь день ми чуємо лиш пахiть пилюки, коров'ячих кiзякiв та гарячий, густий дух полину на межах. Але це все дотепер, а нинi... Хоч як нам кортить, одначе ми довго тих яблук не їмо тiльки милуємось або, стряснувшiї яблуком бiля вуха, слухаєм, як торохтять усерединi зернятка. Десь там, в самiй душi яблука, торохтять. Спiле-спiлiсiньке! Та ще ж i на вроду яке! Барву дала йому природа - пiд цвiт зорi... Полягаємо кружком на межi i, мов завороженi, дивимось надивляємось кожен на своє: бо ж таке воно гарне, наче и виросло тiльки для краси. До самого вечора яблук тих не їмо. Радуємось та раз у раз втягуєм носами яблуневi духмянощi, а коли яблука не стане, то ще й тодi чути, як пахне вiд нього долоня, райським чимось пахне... I дивна рiч: нiколи за тi Романовi яблука ми не бились не пригадую випадку, щоб ми коли навiть посварились мiж собою за них. Чи, може, й тут певна роль вiдводилась чарам, може, i в дарах саду жили прихованi сили якихось Романових характерницьких тайнощiв? VIII Давно вже розвиднилось. Хайвей, вигинаючись вiдповiдно до рельєфу мiсцевостi, струменить, мерехтить у далеч; скiльки зглянеш, лиснiє пiд сонцем спинами машин. Пролiтають обiч нас на вiдстанi силуети мiст, незрозумiлих веж, фрески звернених до хайвею грандiозних реклам, пролiтає свiт iнший, вiдсторонений вiд цього потоку, де без краю свистить розiтнуте, збурене рухом дороги повiтря. Тут уже й ритму нема, ритм пропав, самий бiг, лет, слiпий, оголений лет. Мчать щасливi й нещаснi, скромнi й пихатi, люди низiв i верхiв, сповненi любовi й пiдступностi, розчарувань i найчестолюбпiших прагнень, i всi закутi в метал, i всi мовби наперегони з власною долею, женуть, женуть женуть!.. Заболотний увiмкнув приймач - полилася тиха музика. - Будь ласка, Шопен. - Це вони дають класику, - пояснює Лiда, - для заспокоєння нервiв водiям... Тиха музика приймача, можливо, й справдi тонiзує душу, збадьорює тих, що чманiють вiд швидкостей траси, принаймнi до нас на хвилях музики мовби напливав щось давнє, сонячне, схоже на блиск того лiта, що колись пахтiло нам яблуками, снопами та серпневими стернями. Iнодi аж неймовiрним здається: невже то були ми? Там навiть крiзь пилюку нашi груди вбирали iдеально чисте повiтря, i ми не помiчали його чистоти. Може, в цьому найприкмет-нiша риса людського життя: доки ти дитина - не помiчаєш краси дитинства. Доки юний - не вмiєш цiнувати дар юностi, рiдкiсний, скороминущий. Оцiниш i станеш це помiчати, коли посивiєш i коли все пережите лиш самою згадкою стане для тебе, згадкою щемливою, мов чиясь далеко в полях тануча пiсня... Хай комусь аж надто елементарним чи навiть смiшним може видатись свiт, iз якого ми вийшли, а для нас вiн був i буде джерелом роздумiв, бо ми жили там, де все, як нам здається, було ближче до самого себе, до природи, до трав, до неба i сонця, може, навiть ближче до речей складних, до тих витокiв гармонiї, що їх так нервово й болiсно шукав людина сучасна... - I все там трудилось: людина, й бджола, i вiтер, i вода... - чую крiзь музику тихий голос Заболотного. - Пригадуєш, як уночi ми вперше побачили на Ворсклi того кому-нiвського водяного млина... Лiтньої ночi, серед верб, кидаючи тiнь на освiтлену мiсяцем воду, рипить якась велетенська споруда, вся аж здригається... Просто млин, а як вiн вразив нас тодi своєю таємничiстю, коли горнув ту мiсячну воду, натужно розвертав перед нами надра темряви й свiтла... Працював аж згрiзна, хоча десь iзсередини мирно пахло вiд нього теплим борошном, а на возах пiд зорями так по-гоголiвськи розкiшне спали чи, як тодi мовилось, зорювали озерянськi, вигурiвськi та нашi тернiвщан-ськi дядьки... Невже ми з тобою, - каже вiн згодом, - справдi живемо вже серед нового людства, де iнше сприймання, iнша шкала поетичних, а то й моральних цiнностей? Часом тут можна почути, що людина в основi своїй сила деструктивна, з пiдсвiдомим нахилом до руйнування... I коли я шукаю аргументи проти цiєї популярної серед їхнiх фiлософiв думки, то поруч iз безлiччю iнших фактiв, поруч з постатями великих будiвничих, воiстину творчих натур, щоразу виникає з марев дитинства i образ нашого Романа-степового. В чiм тут рiч? Чому саме його образ так впибоко вкарбувався в пам'ять? Було ж у Тернiвщинi ще кiлька Романiв, один навiть родичем доводився нам. Заболотним, а запам'ятався найбiльше чомусь саме цей - Роман-степовий... Рiч, звичайно ж, не тiльки в його яблуках а скорiше в тих щедротах людяностi, якi чи не вперше нам вiд нього вiдкрились. Так чи iнак, а чомусь запав у душу мiцно, назавжди. Ось уже й сам посивiв, i Роман той начебто мiг давно забутись, а вiн що далi, то навiть частi ше виринає звiдти, з нашої степової античностi. Мiг би ти науково пояснити - чому це? - Юна душа завжди шукає в життi щось iстинне справжнє, тобто неминуще, для формування своєї структур ри їй, певне, саме такий вiтамiн потрiбен... До того ж, дiтяче сприймання - це сприймання поетiв, iнодi дитина одним зблиском iнтуїцiї схоплює саму суть, щоб потiм своє вiдкриття зберегти надовго, надiйно... - Щось подiбне, певне, сталося i в цьому випадку... Iнодi й зараз хочеться уявити, як вiн жив у степу самотою. Всi вiтри - його. Стугонять, розгулявшись, зимовими ночами. А вате влiтку! Над степом зоряно, так там просторо в небi. Зiрки, мов бджолята, всюди поприлипали на небесних квiтках. Вийде Роман i дивиться. Загадка всiх загадок - там, угорi... - Звичайно, - кажу, - Роман-степовий був людина непересiчна, натура iз тих, хто у твореннi, постiйному, щоденному, знаходив сенс свого iснування на землi. Для нас вiн людина, яка жила у злагодi з власним сумлiнням ми це вгадували iнтуїтивно, а людина, що з сумлiнням своїм не конфлiктує, це ж таки... - я пiдшукую потрiбне слово. - Це людина, а не бутафорiя, - засмiялась несподiвано Лiда, без зусиль переганяючи мене, тугодума. Дiвча й далi уважно дослухається до наших розмiрковувань, в центрi яких знову опиняється Роман-степовий, чиє вмiння трудитись було, може, одним з найразючiших вiдкриттiв, що явилося нам на самiй зорi осягання свiту. - Не знаю, як тобi, - кажу до Заболотного, - а для мене вiн завжди був людиною майже гармонiйною чи близкою до цього... - Хоча, - знову жвавiшав Лiда, - навряд чи багато було гармонiї у тiй, як ви кажете, степовiй античностi... - А вона ж мае рацiю! - каже Заболотний. - Згодься, той усмiхнений чародiй, що перед нами виблискував у бджолянiй кольчузi, то ще не весь був Роман. Зачарованi йогодобротою та його дивними дiяннями, ми сприймали Романа, ясна ж рiч, з чималою дозою фантастики. Скажiмо, нам здавалось, що вiн нiколи не спав. I що був всемогутець, бо розумiв не доступну нам мову бджiл, i дерево своєю волею змушував родити так, як вiн хоче. I, звичайно ж, цiлком iмовiрними були для нас тi нiчнi його, закоханi перельоти протягом ночi до Козельська й назад, бо ж вiдомо, що не iснує жодних перепон для людини закоханої... Зачудованi тiєю Романовою надсилою, безсумнiвним чаклунством мага й характерника, хiба могли ми дитячим своїй розумом заглибитись у чорноту його буднiв, у тяжкiсть його невсипущої працi, у всi його клопоти й навiть драми, а вони ж були... - Та ще якi! - Можна тепер тiльки догадуватись, як вiн мав страждати, скажiмо, що так нещасливо склалася доля його доньки, тiєї слiпучої Винникiвни, оповитої степовим сонцем... Для нас вона тодi теж вiдкривалась не так у своєму горi, старанно приховуванiм нещастi, частiше поставала в iншому, в чарах вражаючої, надто ж для дiтей, краси, у сяйвi тiєї незрiвнянної усмiшки, що на неї, мабуть, звернув би увагу й сам Леонардо... IX - Пояснiть менi: що таке паслiн? - запитує згодом Лiда. Нам аж восоло стас. Чого це раптом її зацiкавило, з якого дива? - Таж ви самi казали: пасльоновi дiти. - Solanum nigrum, - вiдповiдає Заболотний, - так по-латинi його величають, наш паслiн. У своїх заслугах перед людством рослина ця досить скромна, а от дiтлахiв тернiвщанських пасльонець по раз виручав. Лiда, однак, просить пояснити детальнiше... Хто б мiг подумати, що через таку вiдстань часу та аж на яких шляхах про цей паслiн зайде мова... Нiхто його в нас не сiяв, не садив, а тiльки завеснiє, так вiн уже й пробивається iз землi. Комусь вiп може здатися й зовсiм нiкчемною рослиною - бур'янець, та й годi, а для нас, тодiшнiх, то був не-абкиякий дар, найпершi ласощi нашого тернiвщанського лiта. I нiде вiн, здається, краще не родив, як у глинищах на сторонi Заболотних та по занесених мулом наших балках, де хоч i зайнято все було пiд коноплi, одначе й пасльо-нець всюди бiля них тулився. Цвiт його на картопляний схожий, а як доспiє, то висiтимуть на ньому синенькi, аж чорнi, ягiдки, неначе дикi виноградини, - крiм нас, ще й пташки їх люблять клювати. На смак ягiдки пасльону солодкi, аж нуднi, звичайно, це не кокосовий горiх, не фiнiк чи банан, та все ж краще, нiж нiчого...Але чому ось так: коли i звiдки в Європi з'явилась картопля, якими шляхами примандрувала вона до нас, це достеменно вiдомо, а от звiдки взявся паслiн на Тернiвщинi та й взагалi як давно вiн росте на планетi, - в жодному довiднику цього не знайти... Заболотний жартома зауважує, що, певне, i в садах Едему паслiн уже був, мав своє мiсце помiж перших, ще райських бур'янiв... I чи не звiдти пташки вiдомим способом перенесли його в нашу Тернiвщину, в солов'їнi нашi балки? Балки - то наша колиска. Для стороннього - що вони? Лопухи, пасльони, коноплi, та ще ковбанi-макортети, теплi нашi, з пуголовками моря, що тримаються пiсля повенi до пiвлiта, щоб було де дiтворi барложитись... Убогий свiт! Тiльки як на чий погляд. Що ж до нас iз Заболотним, то куди б не кидало життя чи його, чи мене, якi б дива не поставали очам, а, здається, нiде не знайти гарнiших мiсць за нашу балку Левадну з її розкошистими вербами, з сонячним, аж чадним духом конопель та ясними зорями вночi в тих калабанях... Навiк, видно, ми до всього того прикипiли душею. А крiм Левадної, ще ж i балка Чернеча та Яворова, що, невiдь-звiдки тягнучись, сходяться саме в нашiй Тернiвщинi, в її вербовiм раю. Недарма балки нашi й солов'ям так полюбились: тiльки весна, тiльки верби розпустились, так уже й тьохнуло... Десь iз Африки чи, може, навiть iз Цейлону, здолавши безмiрнi вiдстанi, летять сiрслькi спiваки небесними шляхами до нашої Тернiзщiїшi, щоб у цих балках, у вербах попiд глинищами на цiле лiто зробити собi осiдок i вивести потомство. Прилiтають солов'ї не всi одразу, напровеснi, десь надвечiр, чуємо, пробують в гущавинi голоси лиш поодинокi солiсти. Це вiй прилетiв, господар, а її ще нема, вона з'явиться пiзнiше. Як справжнiй лицар i глава сiм'ї, вiн огляне свої володiння - балку, верби - i, переконавшись, що все на мiсцi, приготує гнiздечко, заховавши його помiж вiттям так, щоб нiякий шулiка не помiтив, а пiсля того вже зводить прибути й вона, панi солов'їха чи молоденька соловейкова наречена. Верба з вiттям - то їхня планета! Там панують їхнi спiви й любов... Спершу долинає звiдти голосок мовби несмiливий, зробить новачок кiлька витьохкiв i прислухається: ану ж, як воно вийшло? Потiм чичиркне - нiби горлечко прочищає... Тодi враз заллється вiльно, голосисто, а вечори все теплiшi - чого ж не спiвати? I ось уже нема зморенiй Тернiвщинi сну - вся балка повниться, шалiє солов'ями! Звiдусiль озвалися, на всi лади змагаються - хто кого перевершить... Ось коли буде щебету, ляскання, тьохкання! Справдi, "смiються-плачуть солов'ї"... Нiчнi поети наших тернiв-щанських левад та балок, як самозабутньо вiддаватимуться вони своїй творчостi! П'янiтиме нiч од того солов'їного шалу, п'янiтиме все, не знаючи сну, завмиратиме солодко не одна дiвоча та хлоп'яча душа!.. Вже й бувши студентами, ми не раз згадуватимем у далекому мiстi нашi тернiвщанськi левади, повнi солов'їного щебету й дiвочого смутку... На кiнець весни другим заходом, так би мовити, другим туром пiдуть вечiрнi концерти: то солов'їне подружжя навчатиме спiву вже своїх малят, навчатиме, як вiртуозно брати колiнця, брати найвищi "соль"! Адже солов'ятам теж треба вчитися цього мистецтва, само нiщо не дається... Заболотнi живуть у самiй гущавинi солов'їного царства, якраз навпроти нас через балку, пiд глинищами, - догукнути можна. З-помiж старезних верб проблискує їхня бiленька старосвiтська хатина з маленькими вiкнами, соломою вкрита. Срiблястi коси вербового вiття звисають над оселею низько, окутують її, i навiть у найбiльший жнив'яний день у хатi Заболотних панує прохолода, тiнi волоха-т6 стоять по кутках, а глиняна долiвка встелена рогозою та iншим зiллям. В сiм'ї, крiм найменшої Ялосоветки, все хлопцi та хлопцi, один в один при своєму мовчазному батьковi-удiвцевi. Та хоч виглядом вiн як хмара, з торчку-ватим вусом, з поглядом суворим, що незнайомого аж вiдлякне, а проте нiкого з дiтей Заболотний i пальцем не торкнув, здається, й не насварився нi на кого, вiдколи вони зостались без матерi, - тиф забрав їхню матiр незадовго перед тим, як Заболотний повернувся з-пiд Перекопу, епiдемiя тодi викосила багатьох. Пiсля блiдої зими, картопляної, житньої, коли завеснiє повсюди i заблискочуть тернiвщанськi вишняки кожною своєю карою гiлочкою, якраз i настає найкрутiший випроб для хлопцiв Заболотного, бо саме тодi чиясь довга цупка рука вже тягнеться в солов'їну балку по їхнi дитячi душi. З першим теплом якогось там весняного дня з'являються в нашiй слободi пришельцi з хуторiв, похмурi дядюги у шапках кудлатих, у чумарках - ото якраз i є вони, для малечi слобiдської найстрашнiшi, ловцi дитячих душ. З'явившись на толоцi, якийсь iз таких допитується в нас, школярчат: - А де тут у вас той Заболотний живе, що в нього хлопцiв багато? - Отам вiн живе, недалечке! - охоче пояснить саме котрийсь iз Заболотних, найчастiше це буде Кирик, вiн так чемненько розтлумачить ловцевi, куди треба йти: - Прямо та прямо, не доходя минаючи, де новий собака та рябi ворота, де погрiб у яму впав! I все це випалюється такою скоромовкою, що зайда хутiрський не одразу i второпає, що воно й до чого. Одначе згодом наймачi все-таки втраплять до Заболотного, хлопцiв, що порозбiгалися й ховаються попiд кручею в глинищах, буде i там знайдено, покликано, i вже хутiрськi жмикрути оглядають їх, мов лошакiв на ярмарку, вдивляючись в їхнi грiшнi душi, прикидають, чи добрий буде iз Грицька погонич, а з Степана плугатар, а а Iвана волопас, а з Кирика, найменшого... - Нi, цього не вiддаю, - скаже хмуро батько. - А то чого ж? - Цьому ще рано. - Менi б вiн пiдiйшов... - Хай пiдросте. Переговори вiдбуватимуться туго, тягучо, Заболотний-батько зрiдка густиме щось уперте, бо ж натура, як у тура, а Ян Янович, котрий з власної волi прийде на помiч Заболотному-удiвцевi в такий вiдповiдальний момент, поступово вiзьме переговори на себе i, на подив нам, виявиться неабияким дипломатом. Згадуючи тi крутi дипломатичнi перетрактацiї, що вiдбувалися тодi в наших глинищах, вiдтворюючи той стан напруги, ту "вiйну нервiв", що там зав'язувалась, ми з Кириком i зараз вiддаємо належне дипломатському хисту Яна Яновича. Без поспiху, умiло та вдатно вiв латиш свою лiнiю, пункт за пунктом видобуваючи з хутiрських твердолобiв рiзнi полегкостi для хлопцiв, вкарбовуючи наймачам, що будь-яка оплата за таких козарлюг не буде завелика, ви ж тiльки гляньте на них, ось вони перед вами стоять, один в один, як соколи!.. Хутiрський прийда диктуватиме свої умови: - Щоб слухняним був... - Щоб нiчого не крав... - I вставав удосвiта... - Увечерi пiсля роботи ще проса на кашу в ступi стовчеш, ну i, звiсно, коноплю м'яти... Латиш це вiдмiтав рiшуче. Нiяких конопель уночi, нiякої ступи! Нiч дається, щоб спочити хлопцевi, бо ж йому рости, сили набиратись... Чи не там, пiд час переговорiв у глинищах, i цей Кирик, чи то пак Кирило Петрович Заболотний, брав першi уроки дипломатичних тонкощiв? Чи не тодi вiн уже дещо мотав на вус, дослухаючись, як непоступливий з сталевими нервами Ян Янович, все зваживши, все передбачивши, зрештою домагався для хлопцiв належних гарантiй i нав'язував тому, що в чумарцi, свої умови, тямущо, з несхитною-таки терплячiстю обумовлював кожен пункт крутих глипищанських угод. Бо все там треба було врахувати: де хлопець спатиме, чим харчуватимуть малого тернiвщанина, скiльки аршинiв та якої саме матерiї буде набрано восени цьому соколовi на штани, а скiльки ще й зерном буде додано, та щоб не суржиком, не одвiйка-ми... Бути ж у строку хлопцевi до покрови i нi днем пiзнiше... - Приймається? - Та вже ж... - I щоб нiяких кривд, нiякого рукоприкладства, бо за це суд... Спiлка "Робземлiс" насторожi батрацьких iнтересiв. - Та знаємо. - Ну, тодi й баста! Кiнчається дипломатiя тим, що хлопцi, Грицько, Степан та Iван, понурившiї голови, з батiжками, що гадюками волочаться їм услiд, покидають свої рiднi глинища, полишають батька, який стоїть зажурений, iз глибоко впа-лими щоками й настовбурченим вусом, настовбурченим сердитiше, нiж будь-коли, i мудрого свого латиша покидають, i нас iз Кириком, i сестричку свою Ялосоветку а очима, повними слiз. Жартуни та витiвники, найвiрнiшi нашi друзi, надовго вони тепер помандрують по чужих стежках, зникнуть для нас па все лiто, загубляться у безвiстi хуторiв, нiби десь на iнших континентах. Навiть у великi свята нам їх не бачити, глитайня не вiдпустить хлопцiв додому до сивих заморозкiв, до покрови, тож чи дивно, що Ялосоветка, провiвши братiв, по день i не два ще литиме сльози за ними, i згодом, хоч уже сльози й висохнуть, вона все линутиме думкою братам услiд, цiле лiто буде в зажурi: чи хоч живi? Чи конi, схарапудившись, котрогось не розбили? Чи бугай на роги Степанка не пiдняв? Ялосопетка - створiння хороните, кволеньке, пiсля зимiї таке блiдо, аж свiтиться, тим-то iто лише батько, а й хлопцi мають до Ялосоветки жалощi, пам'ятають щодо цього материп заповiт. Тiльки дiвча вiзьметься своїми тоненькими, мов соломинка, руками за рогач, щоб витягти з печi казан iз картоплею, уже котрийсь iз хлопцiв вiдсторонить сестричку, оберiгаючи, щоб не надiрвалась, сам тужитиметься бiля того казана, а якщо це буде Кирик, то вiн що й пожартує: - Важко в пiч, а з печi це нам за iграшку... Мабуть, не буває недiлi чи якого празника, щоб па подвiр'ї в Заболотних не з'явилось хлоп'я або дiвчинка iз слободи, прийде, тримаючи глечика, зав'язаного в хустку: мати молока прислали. Або ще: ось вам молозива передали... Хай i не родичi, а не забувають люди Заболотних, їхню осиротiлу безматiрну хату. А чим Заболотнi багатi, то це солов'ями: щовесни в їхнiх вербах солов'їв повiю! О тiй порi, коли птахи розша-ленiються, коли заливаються, аж стогнуть кругом хати у верховiттi, та ще коли це буде весняний недiльний день чи й самий великдепь, тобто коли нашi слобiдськi хатки по пiдгiр'ю стануть ще бiлiшi, аж сяятимуть стiнами проти сонця, а десь там на сьомому небi невтомний Клим клемкатиме у дзвони своє натхненно "Клим дома - Хими нема", коли все над селом i над нашими балками буде сповнепе якоїсь чистоти, злагоди й святковостi, - Забо-лотн'ий-удiвець такого дня, зоставшись вдома з своєю донечкою, дiстане їй iз скринi найбiльше родинне багатство - квiтчасту кашемiрову хустку, розгорне й поважно в руки подасть: - Запнись маминою, Ялосовстко. Запнеться дiвчинка слухняно, обiв'ється материною красою й сядо бiля верби перед батьком, що довго-довго буде на неї дивитися, вдивлятиметься пильно, i ми зпаєм - чому: в цiй хустцi Ялосоветка викапана мати. - Мама твоя так цю хустку любила... Сидить на призьбi, дивиться па той живий портрет, па єдиний образ коханої дружини, залишений його життю, i слухає, як на дзвiницi в щодалi наростаючому темпi калатають, видзеленькують Климовi дзвони. Ось вони пiби в жаркий танець пiшли, пашi дзвонята, квапляться, розганяються дужче й дужче, весело й святково вимовляючи веснянiй Тернiвщинi: Клим дома - Хими нема! Кленькають, климкають, видзвонюють весело, танцюють на дзвiничцi дедалi хутчiй, викликаючи своїм танцем-змаганням добрi усмiшки в усiх кутках села. А десь згодом Ялосоветка потайки дозволить i Кирико-вi запнутися маминою хусткою: "I ти в нiй теж на маму схожий... Брови - як у неї..." Хоч маму вона навряд чи й пам'ятає... Вiдклемкають, вiдбомкають великоднi дзвони i почнуться знов буднi. Батько Заболотних прилаштує у повiтцi верстак, тiльки не ткацький, що цiлу зиму гупав у хатi, а столярський, i неквапом, день у день вiн майструватиме вiкна та дверi людям, а ми з Кириком, як i торiк, знов опинимось в ролi пастушкiв у степу. Всi при дiлi, i навiть для Ялосоветки знайдеться робота, її домовлятимуть слобожанськi жiнки стерегти на левадах полотна, розстеленi для вибiлювання, наглядати, щоб по них гуси не ходили, не полишили лапчастi свої слiди. Щодень самiтнiтиме Ялосоветка бiля тих полотен, а в спеку дiвча сховається в затiнку верби, сяде i, схиливши голiвку, в позi маленької мадонни з подарованою латишем глиняною лялькою на руках, колихатиме її та стиха квилитиме писклявеньким голоском: Запрягайте конi в шори, конi воронiї! Та й поїдем доганяти лiта молодiї... Заболотний не зводить очей з полотна автостради, мабуть, витає i вiн думками десь там, у наших балках солов'їних. Може, i йому нагадало це гудронове полотно тi далекi тернiвщанськi полотна, що кожного лiта бiлiли, вистеленi по наших левадах, - аж звiдти бiлiють вони i зараз крiзь завiю часу... Натканi за зиму, зiйшли з верстака сировi, грубi та негарнi, ще їх треба золити, а побувавши в жлуктi з попелом, визолiвши, день за днем вибiлюються на сонцi, доки iз сiрих стануть бiлi як снiг, а Ялосоветка їх стереже та квилить над ними вже про того, хто iз нею "на рушничок стане"... Блищать смуги полотен, вдень аж слiпучi, i якби тодi хто з лiтака глянув на них, навряд чи й догадався б, що то за таємничi знаки бiлiють пасмугами на зеленiй землi. А то все бiлiли ночi недоспанi наших матерiв, то набирались чистоти вiд сонця чиїсь посаги, майбутнi рушники, квiттям вишитi знаки чиєїсь долi... Чути поблизу тиху, нiби з далечi лiт долетiлу мелодiю - це Заболотний щось там мугиче над кермом... - Як це сказано, - обертається вiн раптом до мене, - доганяти лiта молодiї... Чиясь душа зумiла ж отак виспiвати себе... Купальське вогнище палахкотить серед синьої сутiнi наших левад, дiвчата у вiнках круг голови - то на ниточцi нанизано в кожної пелюсткате квiття рожi, що росте в багатьох бiля хат. Навiть i меншi дiвчатка-пiддiвки шмигляють тут, збудженi, задиханi, вони теж у вiнках, очi блищать, цi кози бояться, що ми будем ганятись за ними та обриватимем з них вiнки, бояться i водночас ждуть цих хлоп'ячих жартiвливих нападiв, але поки що ми їх не чiпаєм, хай стрибають i Катрусi, й Одарочки через вогнище, де й ми один з-поперед одного виказуєм свою вiдвагу та спритнiсть, а потiм, розпаленi, з пообсмалюваними бровами, будем ганятись в блискучiй темрявi за нашими юними подругами, жарко жалитимем їх жаливою по жижках, а вони, пiрнаючи в гущавiнь левад, верещатимуть злякано й весело, аж заклично. Чи спромога котромусь iз сучасних вiдчутiї всi чари нашої лiтньої тернiвщанської ночi, всi отi грай-пустощi по балках серед вiття верб та зоряних калабань, серед заростей, де було так гаряче, аж задушливо вiд пахiття любисткiв-м'ят та схвильованих вiд-дихiв ще не вимовленої любовi? Як тропiчно було в тiй розпашiлiй пiтьмi, в пахощах зiлля хмiльного, де юнi пругкi й жагливi вуста лепетали навстрiч щось сум'ятне, безтямно-щасливе, як перша пристрасть... Чому все те - i дитячi пустощi, й чиїсь недитячi пристрастi - так мiцно зберiгає душа? Пломiнь купальських вогнищ, гострий вереск дiвчаток, що випорскують з-пiд жаливи, ночi перших, жарких до нестями освiдчень - все це для чогось потрiбне тобi? Отi колодки, де однi хмелiють у спiвах кохання, у танцях з пилюкою, а меншi тим часом, вкрай розпашiлi, шугають по хащах, лiтають по темрявах, мов блискавки... Пуди конспектiв, горп проштудiйованих посiбникiв пе багато залишили пiсля себе. Але чому досi чуєш, який пахучий був той новенький буквар, що тобi видали в школi? I читанка, що зветься "Вiнок", вона теж незрiвнянно пахла. А перший "Кобзар", що потрапить тобi до рук, i першi рядки, що западуть у дитячу душу на все життя: "Серце моє, зоре моя, де це ти зорiла?.." Був то свiт, де все ставало вiдкриттям. Струми якiсь живлющi струмують на тебе звiдти, i все тамтешнє нiби промениться, свiтиться чимось неземним, як ота райдуга, що пiсля дощу заграє барвами, беручи воду в мокрих наших балках, - нам дуже кортiло пiдгледiти, як саме у вербах вона воду бере. - Бiжiм! Пiдгледимо райдугу зблизька!.. Так нам хочеться пiдступитись до неї на коротку вiдстань, руками обiйняти її семибарвний стовп... Хтось iз дорослих остерiгає: - Не бiжiть туди, бо райдуга й людину у хмару потягне!.. Але ж пiсля такої застороги нам ще дужче кортить! Як би там було нам у хмарi, куди б нас райдугою потягло?.. А семибарвна все боре й боре воду десь зовсiм поруч, у скупаних дощем розкошистих вербах Заболотного, ми чуєм, як аж шумить та вода потужним струменем угору, жене себе в небо, щоб через скiлькись там часу знову пролитись на нас ласкавими рясними дощами, вiд яких одразу i рослини, й дiти пiдростають. Завдяки райдузi, небо й земля поєднались, висока брама її вже й при сонцi за мокрою зеленню левад па синiй тучi цвiте, вигляд райдуги чомусь нас хвилює, з'явилась - i нiби повеселiшав свiт! Все так до ладу в природi, так усе згармонiзовапо - жоден би винахiдник краще не вигадав! Лiта без райдуг, зими без колядок, весни без солов'їв та без вишневого цвiту - то настане пiзнiше. Зазнаємо стану, коли зупиниться самий рух життя. Крiм горя, нiщо не ростиме, нта-хи спiвучi не прилетять, крапля дощу благодатного з неба не впаде - тiльки чорнi бомби падатимуть звiдти з сатанинським виттям... Кiнець усьому, непам'ять, небуття? Тупе, звандалiзоване iснування? Та, виявляється, не так просто спустошити душу людську, виявляється, й пiсля всiх жахiть у пiй незруйнованим м