ьому таборищi ляси поточити, так i чую: а де ж це наш довгожитель? Мабуть, знову перед телевiзором заснув? Хоч би розказав якусь казочку про свої заслуги!.. Казочку, чуєте? Вони, молодi, вважають, що життя Мини Омельковича то казочка, що людина вiн без заслуг. Казна-що мелють язиками! Нiби Мина цей гирями кидав, та ще в кого, в Романа Винника, свого ж односельця. I рушники нiбито у нього iз стiн постягав, i тканий обрус поцупив... Все мiшма в них, як у Клима Подового. А не було ж цього? Кому, як не вам, знати, хлопцi... Та ви менi хоч би довiдку написали вiд себе й печаткою в сiльрадi засвiдчили: не було, нiчого не було! А то ж народ пiшов... цигарку в зуби, перекивну-ться й знову: розкажiть, Омельковичу, веселу оту iсторiйку, як баби в хомутi вас по селу водили... Це воно їм треба? - Молодь любить жарти. - Добрi жарти. Рiдний син - i то якось пiсля чарки давай шпиняти: а ви, тату, тодi таки дров наламали, кого слiд i кого не слiд - пiд одну графу пiдвели... Розпитуєм Мину Омельковича про сина Гришуню, товариша наших дитячих лiт. Тут Минi є чим похвалитись: не пiдвiв його син. Усi цi роки для Гришунi минали на Далекiй Пiвночi, працював вiн там як радист високого класу, на островах зимував, де нiч по пiвроку, де тiльки пурга свистить та бiлi ведмедi провiдують тебе. Але навiть бувши i в тих краях, Гришупя нiбито цiкавився, чи не натрапить десь там на слiди Романа Винника, аж з незрозумiлою впертiстю дошукувавсь звiстки про нього... "Дався ж йому той Роман", - сердито каже Мина Омелькович. Запитуємо, що вiд Гришунi чувати, бо додому вiн багато лiт не навiдувавсь, щоправда, збирався, як пiде у вiдставку, повернутися, може, й назавжди в рiднi краї... тож чи не передумав? - Та вже вiн тут, пiд боком у Тернiвщини, - веселiшає Мина. - В озерянськiм радгоспi прилаштувався з усiєю своєю капелою. I знаєте, яке собi дiло знайшов? - На радiовузлi? - От i нi. Бджолами захопився! Хто подумав би... I зараз оце на бджолярськi курси поїхав у Гадяч, а бджiлки його тим часом у нашiм садку пасуться. Ось прислухайтесь: то вони гудуть. Ми вслухаємось, i нам справдi здається, що ми чуєм золоте гудiння з-помiж вiття розквiтлих яблунь, наскрiзь прогрiтих, розморених сонцем... А десь iз села долинає гупотнява барабана, чуємо музику, спiви розлогi - видно, весiлля вже вибурхнуло на толоку. - Таки спiвають, - звертаю увагу Мини Омельковича. - А ви ж казали колись... - Що казав? - I вiн раптом осiкся. Змайнуло, може, i йому в пам'ятi, якi сварки виникали в нього на толоцi з Климом-дзвонарем, котрий, стоячи на чатах духовностi, завжди першим нападав на Мину безстрашно: - Дзвони поскидаєш, хори потрощиш, а спiвати де? - Не спiватимем! - лютивсь тодi Мина. - Нiхто не спiватиме! Плакатимуть усi, хто елемент!.. I ось спливли лiта... - Спiвають, та ще як, - каже Мина, дослухаючись в Тернiвщину до весiлля. - Може, в чому i я помилявся, - хто без грiха? Кобила на чотирьох i та спотикається. Кому пiд силу передбачити все, як воно буде? Ось i вiн, - Мина скидає оком на Заболотного, - коли падав iз-за хмар на Вузловiй, думав, певне, амба вже йому, кришка "серед столу широкого", а бач, вiн там ще й долю свою знайшов. - Це Мина Омелькович, ясно ж, має на увазi Софiйку. - Чи й зi мною: Романовi тi бджоли менi в печiнках сидiли, терпiти їх не мiг, а рiдний сип тепер, будь ласка вам: бджолярує! Хiба ж не насмiшка долi? Запевняє, що на диво розумно та справедливо вони живуть, навеснi, як ослабнуть, то одна одну годують - ви вiрите, що може бути таке? - Мiж бджолами може, - усмiхається Заболотний. - Нi, я вас серйозно питаю... Як це вдається вгадати їй, з якої квiтки брати, а з якої - нi? Або чому, хоч най-далi летить, а не заблудиться? Ми вже помiтили, що Мина нинiшнiй бiльше тепер запитує, раз у раз вдається до питальної форми, хоч ранiше сам без вагань давав Тернiвщинi категоричнi й остаточнi вiдповiдi на всi питання буття. - Таке ж мале, нiхто його не вчив... А щоб отак триматися мiж собою, в бiдi одне одного виручати - ну звiдки в ньому таке поняття? - Вченi кажуть: iнстинкт, - весело пояснює Заболотний. - Ти все жартуєш, - недовiрливо позиркує на нього Мина Омелькович. - Правда, в тебе робота така... Вашому братовi так i треба, щоб не розгадали, де всурйоз, а де в жарт... А моя робота проста, хоча теж не без культури. Маемо ось у цiй хатi червоний куток... львiвський телевiзор, газети, радiо... I шашки - тiльки грати з ким? Хоч сам iз собою грай, якщо на весiлля тебе забудуть покликати. Ноль уваги на тебе. Бо для них ти вчорашнiй, живе скопаемоє... Ти їм смiшний. А якби Мина хутори не позносив, межi не розорав, - де б вони теперiшньою технiкою розмахнулись? Не з нiчого ж це все виникло: гонам краю нема - вiд неба й до неба... Найкраще "аврора" тут родить, - в жнива бурти як наллють - подивитися любо. Коли стою перед таким буртом уночi з оцiєю берданкою, не раз, буває, пригадається, як лободу їли та зеленi колоски стригли... Згадаєш - i аж душу тобi стисне. О, скiльки, хлопцi, за ночi сторожування всього тут передумаєш... - Мина Омелькович раптом нахиляє до Заболотного голову:- Ось ти, Кириле, знiми з мене картуза. Знiмай, знiмай, не бiйся! Зняв Заболотний той картуз, вигорiлий, пропотiлий, що служить Минi, здається, ще з тридцятих рокiв. - Ну що там? -запитує Мина. - Лисина. - А вiд чого? Вiд задумливостi, хлопцi. Бо й хмарина десь у небi пливе, а ти думаєш: де вона була? Що бачила? Як там люди за морями живуть? Потiм вiн показує нам своє таборище. Постануть перед нами й телевiзор величезний у червонiм кутку, i вишикуванi в шафi томи енциклопедiї, що їх Мина нiбито пiдряд усi читає, i чепурно застеленi лiжка, де в негоду ночують зморенi працею люди, тi, що зараз на весiллi витанцьовують, забувши про одного довгожителя, котрий стереже тут польове їхнє стiйбище. Оглядаєм усе: i садок, що розбуявся на тому мiсцi, де щось iнше колись родило, де смаглява краса чиясь зустрiчала в росi свiтанкову зорю; побудем унизу бiля вiдродженого ставка, схожого на той, де щозими Надька, розчервонiвшись, полотнянi "ризи прала"; мовчки постоїмо бiля колодязя, що хоч i без журавля, з коловоротом та ланцюгом, але вода в ньому з дубового цебра така ж солодка, свiжа, як i тодi. Бджолу послухаєм. Пахощi цвiту вдихнем. Вечiр спадає над степом, ластiвки змигують у призахiднiм сонцi, а вiд Тернiвщини ще чутнiше долинав гомiн весiлля... Ой у полi криниченька, там холодна водиченька!.. Серед саду зупиняємось, серед бiло-рожевих, наповнених сонцем та бджолами суцвiть. Не хочеться звiдси йти, з усiм цим розлучатись. В iм'я чого природа так щедро творить красу? Що за музика всюди бринить? Що за сила тут пробивається крiзь саму вiчнiсть життя, крiзь розмаїття його видозмiн? Бджолята гудуть, гудуть... Все тут заспокоює душу, пробуджує в нiй жагу жити i жити, бути на цьому прекрасному свiтi завжди. Аж до шляху проводжає нас Мина Омелькович. Ще пристоїмо й тут перед тим, як iти догулювати весiлля. Звечорiло вже. Повiтря тепле, запашне. Визорилось небо. Зiрка покотилась десь на Тернiвщину, в балку... I ще впала одна... - А ця десь за Латишевою горою... Котилася ясна зоря з пеба Та й упала додолу... Минi Омельковичу, видно, нiяк не хочеться вiдпускати нас. Признається, що часом сумно йому буває тут без людей, надто ж восени, як вiтри зашумлять, а ночi такi довгi... I ще вiдкриється нам, як у роки окупацiї все з острахом ждав, що повернеться з безвiстi Винник Роман i стане зводити з ним порахунки, спитає за того сича руїни, зловiсного птаха ночi, що колись тут на його хату сiв... Iнодi верзлося в уявi, як темної ночi поведе Роман нещасного Мину до невикорчуваних пенькiв на мiсце колишнього садка, тикатиме носом у тi пеньки, а потiм у занехаяний колодязь штурхне... Нiчого подiбного не трапилось, а натомiсть прилучилась Минi пригода, що й досi мучить його: просто загадка, вiн нiяк не може її розгадати! Було це, як уже визволення в Тернiвщину прийшло i котроїсь там осiнньої ночi польовий госпiталь, рухаючись за фронтом, прибув з Вигурiвщини й зупинився в нашiй слободi ночувати. Дощ, бездорiжжя, з житлами тiснота, пiшли пiд госпiталь i хати, й повiтки, що їх не встиг при вiдступi ворог пiдпалити, - довелось навiть на толоцi розкинути армiйськi брезентовi шатра. Мина Омелькович, який ще не викашляв табору й хорував на очi, вирiшив звернутись до фронтових лiкарiв, може, чимось зарадять. Пiшов до них на толоку в найбiльше їхнє шатро, освiтлене гiльзами з гнотом, i сталося так, що лiкарка, якiй випало очi Минi закапувати, пiд час процедури запитала раптом: - А де тут у вас Винники жили? Запевняє Мина, що, єй-же-єй, так i запитала, вiн трохи iз стiльця не впав з несподiванки, чи перестраху, чи не знає й вiд чого, коли вона ось так запитала. - А чого це вас iнтересує? - здолавши страх i розгубленiсть, запитав i вiн у лiкарки. - Просто так, - вiдповiла вона. - Хотiлось би глянути на те мiсце... У вас його тепер нiбито звуть Романiвщи-ною? Закляк, аж мову йому тодi вiдiбрало, ждав чогось страшного, так принаймнi запевняє Мина тепер. Що то була за особа? У погонах i в гудзиках уся, струнка така молодиця, чи пак вiйськова жiнка, в чобiтках i в пiлотцi, i коса на потилицi тугим вузлом закручена, ну чистiсiнько, як у тiєї... Косу чомусь вiн найперше помiтив, хоча й очi сльозились. Не посiкло, видать, горе, не об'їли отi самi... Минають роки, а вiн досi терзав себе думкою, хто ж вона була, та лiкарка фронтова? Бо дарма що нiч стояла, хоч око виколи, i грязюка - ноги по витягнеш, однак лiкарцi забаглося раптом, щоб Мина повiв та показав їй теперiшню Романiвщипу... До смертi чомусь вжахнувся Мина тодi, уявивши, як веде вiн у темряву ночi осiнньої жiнку з револьвером, щоб показати їй те пустище, де лиш кiлька пенькiв стирчать пiсля всiх бур, що тут пронеслись, пiсля того, як сич руїни сiв уночi на Романову хату! Уявив, як ходить ця жiнка у своїх чобiтках серед неiснуючого садка, як дослухається до чогось у глухiм опiвнiччi, в слiпiй темрявi, а потiм раптом до свого проводжатого: "Так це вам треба дякувати, Мино Омельковичу?" На щастя, виручила тiєї ночi Мину тривога, не випало йому зробити лiкарцi тяжку ту послугу: дано було команду по госпiталю негайно збиратись, надiйшов наказ до ранку бути вже бiля Днiпра, бо звiдти гуло, гуло... А краплi, що їх лiкарка тодi для нього не пошкодувала, виявились просто цiлющими, прояснився Мипi зiр, i навiть зараз вiн за версту годен розпiзнати, хто там їде або йде по шляху. - Так хто ж, по-вашому, вона могла бути, нiчна ота лiкарка? - допитується в нас Мина Омелькович неспокiйно. - Що коси клубком з-пiд пiлотки, як ви, хлопцi, гадаєте, хто? Мовчать хлопцi. Слухають лiтак, що десь високо мiж сузiр'їв iде, рiвно проорює небо. - Чи ви ще ж зайдете перед вiд'їздом? - запитує Ми-па, коли ми встаємо, щоб iти, i в голосi його вловлюєм нотки улесливi, зовсiм для нього не звичнi. - Постараємось, - каже Заболотний. - У вас тут гарно, - додаю я. - Здається б, i пе покидав цього райського куточка... - Вдень жарко, а ось уночi! - жвавiшає Мина. - Одна, живучи там, де бiлi ночi, i навiть добре живучи, якось сказала: скучаю за чорними ночами України... Може бути таке? - А чому ж нi... Напередоднi вiд'їзду ми таки ще раз побуваємо з Кирилом у нашiм степу, не перестаючи тут усьому дивуватись. Ця Романiвщина, невмируща земля, чи хтось її заворожив, чарами наповнив, щоб вiчно вона так приваблювала до себе? Чи справдi на цьому мiсцi, як Мина каже, кимось "каша закопана"? Бо ж пустирищем була скiлькись лiт, з купою саману та з тернинням, де лиш худоба клаптi шерстi лишала, а зараз знову життя тут воскресло, вiдродилося, знов чиясь сила та любов пiднялися в небо гiнкими тополями!.. Просто, мабуть, мiсце таке вдатне, чимось i серед iнших чорноземiв примiтне, недарма ж на ньому й Роман свого часу око зупинив, i пiслявоєннi нашi трактористи теж, уподобавши цю мiсципу, саме її вибрали пiд польовий табiр. Спершу вагопчик стояв тут, давав пiд час осiнньої негоди нiчлiг трактористам, 6 зараз така добряча садиба устаткувалась. З теперiшнiх механiзаторiв нiкому, здається, не довелось бачити пiд цими зорями Романа-степового, для нових поколiнь вiн iснує скорше як особа напiвмiфiчна, як той, хто ходив колись тут у бджолинiй кольчузi, хто, оселившись серед степу, жив тут нiби за iнших формацiй та за iнакшого клiмату, розводив сад, пасiчникував, мав нiбито охоронну грамоту вiд усеукраїнського старости Петровського, а потiм пiд ту всеохопну бурю, коли iнших зносило, його теж пiдхопило й понесло, мов iз дерева осiннiй листок... Могла бути й "промашка", як дехто з старших визнає, та хiба, мовляв, великi подiї вiдбуваються без промашок? Переболiло цiй землi, перегуляла вона пустирищем, одначе життя бере своє, польовий табiр, виникши тут нiби з чиєїсь випадкової волi, пустив уже мiцне корiння; майстернi i житло механiзаторiв мають вигляд не тимчасових, а збудованих надовго, ластiвки гнiздяться охоче, виводять ластiв'ят навiть у майстернях серед грюкотняви, серед залiза. I садок розростається, дарує людям плоди, захищений, як i колись, тополиною стiною вiд шмагких польових вiтрiв. Склався новий осередок людського життя, де все стало iнакшим, де, може, незмiнними тiльки й лишились оця злива сонця, змиги ластiвок удень та нiчне лопотiння тополь вiд найменшого повiву... Серед механiзаторiв багато таких, що повиростали вже пiсля вiйни, i найстарiшою для них людиною в польовому таборi якраз i в Мина Омелькович, сторож iз стажем, доглядач тутешнього правопорядку. Нiби непiддатпий часовi, задавнений, анахронiчний, iснує вiн якось мовби напiвзабуте, i тi смаглiї крутоплечi, що сiдають пiсля роботи за столи, вдаються до нього здебiльшого, щоб пожартувати: - Ну як, дядьку Мино, вночi нiхто не душив? Крадiї не приходили? - А тiєї, з косами довгими часом не було? I випливе з тернiвщанського епосу давня переповiдка про ту красуню ворожбитку, що колись тут хлопцiв чарувана, - вдень ховається вiд людських очей, а ночами готує зоряну воду, з косами до п'ят блукав по садку, i мiсяць лоскоче пругкаве тiло молоде та перса, налитi сонцем, як двi соковитi грушi бергамоти... Саме й мають на увазi хлопцi її, коли питають: - Так не було тiєї, не навiдувалась при мiсяцi? Мовчить Мина Омелькович. А цi пожартували, i вже його нiби й нема, нiби вiн зовсiм вiдсутнiй, про наладку комбайнiв хлопцi мову поведуть, i лише згодом котрийсь знову скине оком на табiрного вартувальника i скаже, проймаючись мовби спiвчуттям: - Темної ночi лячно, мабуть, стерегти наше таборище, дядьку Мино? Коли нi зiрки в небi, нi живої душi в степу, еге ж, страх бере? Оскiльки людина з берданкою мовчить, то котрийсь iз механiзаторiв, нiби прийшовши на виручку, вiдповiдає за сторожа: - Страшно, доки не заснеш, а як заснеш, то нiчого... У жартах механiзаторiв вiдчувається певний прицiл, в такий спосiб вони мовби вiдплачують Мннi Омельковичу за ту постiйну хмуру зверхнiсть, з якою вiн ставиться до всiх, хто його оточує, бо для колишнього комнезамiвця навiть серед тих, хто красується на Дошцi пошани, авторитетiв нема, як небагато їх i з-помiж решти людства. Чомусь бiльше конфлiктами запам'ятались Минi всi тi, з ким вiн зустрiчався на своєму вiку. Винятком е хiба що бригадир механiзаторiв Iван Заболотний, брат Кирилiв, кремезний, хоч: уже й зовсiм облисiлий кадровий хлiбороб, котрий одним з перших тернiв-щап сiв на трактора ще до вiйни i зараз тут вожакує. Знатний чоловiк i в районi, i вдома, трудяга, хоч i з осколками в обох ногах. Мина Омелькович, здається, тiльки бригадира механiзаторiв тут i визнає, бо ж саме Iван час вiд часу з властивим йому спокоєм стримує хлопцiв, коли вони аж надто далеко заходять у своїх пересмiхах щодо Мини. Та варто бригадировi десь вiдлучитись, як одразу вступає в роль котрийсь iз жартунiв, найчастiше це буде син Ялосоветчин, Олекса, той самий, що без Мини весiлля грав, женячись на вигурiвськiй красунi. Чубань отряхуватий, охочий до всяких витiвок, почуваючи веселу пiдтримку товариства, вiн таки зачепить Мину Омельковича, вiчного свого опонента: - Товаришу Куцолап, а це правда, що колись люди тут i вашого духу боялись? Бо - рознесу! Бо - розтрощу! Амбарний замок на рота повiшу! Невже таким бойовим ви й справдi були колись? Отут уже Мина вибухає: - Шмаркач! Вершколиз! Що ти знаєш про те "колись"? А ви, пiдсмiхачi: чи кому з вас по спинi iстик ходяв? Вже й не знаєте, що воно таке iстик... А кого з вас куркудьська лють з обрiзом пiдстерiгала край дороги? Орете сидьма, сiєте сидьма, культурно - куди ж... Тiльки хто вам дороги вiдкрив? Десять рокiв штани протирали в школi, а так i не втямкали, що то означає: або - або!.. Притихнуть хлопцi, наче й присоромленi трохи, а втiм, навряд щоб надовго. Досi не в миру Мина з оточенням! За висловом однiєї з кухарок, до душi йому тут тiльки їжаки, що вночi вилазять на подвiр'я таборища погратися, - бiгають, похрюку-ють, шелестять пiд майстернею у бур'янах. Iнодi Миiiа Омелькович, як ось i зараз, впiймавши їжаченя, приносить його до столу пiд яблунею, де бригада обiдає, тикає писком у блюдечко з молоком: пий! - Бо ми як були малi, то молока й не пробували. Не те що теперiшнi... - Камiнець в город механiзаторiв. - Цi, знатнi, тiльки вершки й п'ють... Смаленого вовка не бачили... Зуби скалити навчились, а спробували б, як то воно голодних корiв учити ходити в ярмi... Як то з пухлими ногами цiлий день за плугом... А цi, вельможнi, бач, i обсiються, i обжнивуються, мотора не випрягаючи, з крiсла не встаючи... - На те й ен-те-ер, товаришу Куцолап. - Авжеж. Залiзний вiк. А про золотий поки що самi балачки лекторськi... - А коли ж, по-вашому, золотий настане, дядьку Мино? Що там коран з цього приводу каже? - Вiк золотий вибороти треба. - Вибороти - в кого? - В самих себе найперше. - О, це вже iнтересно!.. Мина Омелькович все тикає їжачка в блюдечко: - Ну пий же, пий... Однак їжаченя лише тремтить, не п'є, писочок пiд голки сховало. I тiльки сторож поклав його на землю, на хвильку Погляд одвiв, як уже й нема їжаченяти - зникло, наче його й не було. - Не вдалось вам його приручити, Мино Омельковичу? - Диким вирiшило зостатись... Не хоче мати такого тренера. Оприкрений Мина втечею звiрка. Походить, шукаючи, у розiмлiлих бур'янах пiд кузнею й вернеться засмучений: нома. Назавтра знову залишиться йому тiльки спека самотностi серед просторого цього подвiр'я, де всi будуть поратись бiля технiки, дзенькатимуть залiзом у майстернях, а тобi, сторожевi, мовчазним бесiдником лише й зостанеться отой високвстовбурннй дикий дельфiнник, по-тутешньому коров'як, що стирчить пiд кузнею серед лопухiв, - вiн дрiбними жовтими квiточками цвiте, весь стовбур облiплений цвiтом... Вдень цвiте, а як сонце зайде, то й тi жовтi очата його посплющуються: така природа. Дивиться коров'як на Мину, Мина на нього. Мiж пелюстками коров'яку бджоли невтомно ворушаться, порядкують: чиї вони? Невже справдi вiд сина з радгоспної пасiки залетiли сюди в гостi? Ось цей простий, без хитрощiв свiт i сторожує Мина, удень i вночi чатує це врiвноважене степове життя, що проросло на тому мiсцi, де воно колись корчувалось, ламалось, а тепер знов i зорями свiтить, i садом родить, i листям тополиним лопотить на свiтаннi... Коли мiсячно, тодi степ стає заворожений, а садок повниться чарами, ластiвки сплять усе повите сном, тiльки ти на ногах та зоряна вода з колодязя дивиться, не спить... Видно, знайшов себе Мина Омелькович в ролi сторожа нiчного, мабуть, важко й уявити йому себе поза духотою лiтнiх цих вечорiв та безмовнiстю ночей, без вiчних чвар iз кухарками, без жартiв механiзаторських, часом дошкульних, що крутяться довкола того, як вiп, Мппа, добре виспавшись удень у червонiм кутку перед екраном телевiзора, вечорами стереже любовнi шерхоти їжакiв та ще допильновує, хто з ким пiшов у лiсосмугу на побачення. Сцени ревнощiв, що час вiд часу вдираються в таборище з буйною силою, дехто пов'язує з недремнiстю колишнього сiлькора Ока, проте Мина це рiшуче вiдкидає, анонiмок вiн, мовляв, не пише, хоча й любощiв позашлюбних, тобто стрибання в гречку, покривати не збирається. А тим часом в очах бригадної молодi Мина Омелькович i сам не безгрiшний, бо ж помiчено, що вiн iнодi читає в садку книжку, що зветься "Коран". Для хлопцiв-механiзаторiв це, видно, приємне заняття: вести з Миною Омельковичем роздебендi на вiльнi теми пiсля роботи, з'ясовуючи зокрема, чому ранiше в дядька Мини бiльше кукiль на нивi родив та дереза з горба коси розпускала, а зараз ось вiн розкошує серед моря виведених селекцiонерами високосортних сильних пшениць, - цiкаво, чи з'ява їхня була кораном передбачена? Мина Омелькович, повечерявши, сидить край столу, на-пiводвернувшись вiд хлопцiв i нiби зовсiм байдужий до їхнiх iронiзувань. Та ось на подвiр'я в'їжджає дiвчина велосипедом, юпа поштарка, що привезла механiзаторам цiлу торбу газет i журналiв. Дiвчину звати Груня, вона в косах, туго заплетених, перевеслом покладених на груди, - кухарки милуються: тепер рiдко так носять, скорiш самi себе обтинають, стають як покритки... Для дiвчини у механiзаторiв завжди знаходиться жарт: - Кажуть, Грушо, коли ти народилася, Мина Омелько-вич пропонував назвати тебе їракториною... - Не наговорюйте на людину, не мiг Мина Омельвович так новонароджену зобидити, - заступається листоноша за старого, усмiхаючись водночас до всiх. Кожнiй людинi личить усмiшка, та, мабуть, найбiльше дiвчатам. Як цiй ось Грунi... Сама юнь вона, сама привiтнiсть та сонячнiсть - смагла, кароока, ще й з мушкою на щоцi... Як та, що в такi ж юнi лiта, в пору, коли б кохатись, викидалася з лiтака з парашутом вночi на цi снiгами вкритi степи i що її потiм пiд вартою водили по селах обледенiлих - упiзнавайте, чи ваша. Тисячi марок обiцялось тому, хто впiзнає, та нiхто не впiзнав... - Отже, Груню, дуже просто, могла ти й Тракториною стати... - Облиште, хлопцi. Майте ж пошану до ветерана, - соромить Груня механiзаторiв. - Самi колись теж старi будете... А табiрнi джигуни їй на це: яка вона гарна сьогоднi та якi правильнi книжки сюди постачає, та ще й цитатою на додачу: "Вона вся - жадання, нiжне, бурхливе, полохливе, смiливе, палке!.." - Невже для вас немає нiчого серйозного в життi, - докiрливо скаже дiвчина й далi захищає Мину Омельковича вiд дошкульностей жартунiв, бо хiба ж, мовляв, не Мина Омелькович оцi яблуньки та вишнi разом з вами садив i цiлими днями вичищав запустiлий колодязь, з якого ви всi тепер воду п'єте? Хiба не Мина Омеяькович, наш фундатор, був тут колись у дружбi з народним селекцiонером Романом-степовим, що потiм став вiдомим мiчурiнцем Заполяр'я? Аж за Полярним колом помiдори та огiрки в теплицях вирощує, без сонця, при свiтлi пiвнiчного сяйва! Вiдеречком, кажуть, землю з тундри носив, а таки свого досяг!.. Натхненне дiвча! Аж ми iз Заболотним, слухаючи таку версiю, тетерiємо з подиву... Що ми чуємо? Мина i дружба з Романом? Мина й колодязь? Мина i яблуньки? Проте, виявляється, в словах дiвчини якась доля iстини є, принаймнi щодо колодязя. Коли невдовзi пiсля вiйни виник тут польовий табiр, Мина перший збаламутився, все не мiг заспокоїтись, бо вода йому в бочцi привезена гiрка, Он у тому обваленому колодязi була куди солодша!.. Не-вдоволений на весь свiт, з сердитим бубонiнням день за днем витягував iз Романового колодязя всяку нечисть, йдавалось, нiчого, крiм грязюки, й не буде, а воно таки й чиста пiшла, джерельцем заблискотiло на днi колодязя саме життя, й вiдбилось у ньому блакиттю небо степове. Одначе про те, як видавав вiн грязюку на-гора, Мина чомусь умовчує, не почули про це вiд нього навiть тодi, коли пiд табiрними зорями залишились ми з ним самi, коли тiльки їжаки шарудiли в бур'янах та коники у вечiрнiй травi сюркотiли... Синi смерки розлились по степах, було тихо на землi, будо зоряно в небi. Знов стоїмо серед степу, де чиїсь пристрастi блукали задовго до нас, де мандрiвний Художник крокував сягнисто кудись, де невiдомi юнаки i юнки, палевi почуттям, ждали своїх коханих, ревнували, смiялись, любились, де й iншi, прийдущi, не раз ще звiдають хмелю кохання, жарких його чарiв... - Спасибi, що не забули ветерана, - сказав Мина Омелькович на прощання майже розчулено. - Живiть здоровi, хлопцi. Для нього ми були ще "хлопцi". А вiн для нас був як отой ворон, що живе триста лiт i всього надивився, все оком своїм увiбрав, про багато що передумав... Був для слободи i страшним i смiшним, був для неї втiленням чогось неминучого, шс стихiя, невдатностi, сатанинського духу руїнництва, пiдряд усе ладен був корчувати, ламати, а потiм якимось дивом сподвигнув себе аж на такi ось вчинки - плодовi дерева власноруч саджає комусь на цьому польовому станi або, ланцюгом оперезавшись, береться за цебро, опускайте, буду той нещасний Романiв колодязь чистити... - Затримаю на хвильку вас, хлопцi, ще хочу запитати про одне. - Мина зважується сказати, видно, для нього щось вельми важливе. - Буваючи по свiтах, чи не зустрiчали ви десь там нашого Миколу Васильовича? То ж який друг... Може, траплявся де? - Нi, на жаль. Нiде нашi дороги з ним бiльше не сходились... Розпливаючись у сутiнi теплого вечора, стоїть перед нами Мина Омелькович в тяжкому роздумi, мовби не бажаючи сприйняти нашу вiдповiдь. Бо ж, за його даними, декотpi з слобожан нiбито зустрiчали вчителя за Днiпром, уже в полковницькому званнi, якийсь час вiн, Микола Васильович Дух, навiть разом з нашими тернiвщапськими та озе-рянськими лежав у польовому госпiталi, в брезентовому тому шатрi, де серед польових хiрургiв пiбито була й та особа-женщина, що перед тим Минi очi закапувала! Кажуть, вилита була Винникiвна, така струнка, вигиниста молодиця, тiльки от коса вже переткалася трохи сивиною. Тож виходить, що запальний наш Микола Васильович i без ворожки-циганки суджену свою розшукав, хоч не пiд солов'їною вербою, а серед кровi та стогонiв, пiд шатром фронтового шпиталю, а доля їх таки звела. Таке враження, що Мина Омелькович стиха радiє, що доля виявилась до тих двох милосердною, хоч свого часу вiн би й проти долi постав, бо ж нiчого тим закоханим тодi не бажав, окрiм розлуки навiк. - Микола Васильович, ох, борець, ох, смiливець, ото тiльки й людини було, - каже Мина у захватi. - Геройська душа! А безсрiбник... Сам, як Iллiч, на восьмушцi жив, а з комор хутiрських для себе не взяв i крихти, хоч я iнодi й пробував намовляти, каюсь... В лютi морози, крiзь усi завiрюхи - в легеньких чобiтках, у шинельчинi... Отаких би, хлопцi, людей нам побiльше: менше бюрократiв було б, та крутiїв, та хапуг... - А спiвав як, - нагадує з почуттям Заболотний. - Соловей на всю область! - тихо засмiявся Мина Омелькович. - Недарма ж сороки нашi аж нетямились: артист, душохват!.. Пригадуєте, хлопцi, оту, що вiн найбiльше любив, що тiльки в мiсячнi ночi її спiвав... "Зелена дiброво, порадь, порадь мене, молодого", - здається ж, так? Ще якусь хвилю стоїмо край шляху, разом вслухаючись у безповоротний той спiв, звернений iз шкiльного вiкна до мiсячної ночi, до балок, наповнених маревом, а потiм уже настає мить розвiтання, й степовi синi смерки роздiляють нас. Нiчна автострада гуде. Над кермом обличчя людське. Втомлено опущенi плечi. Несвiжий з безсоння зiр чiпко стереже далечiнь. Менше й менше стає неподоланих миль. Час вiд часу мiсячно-блiдо обличчя водiя освiтлюється сигаретою, притомлена рука машинально увiмкне музику приймача, а то й сама людина вслiд музицi враз розполохає себе й iнших бешкетним погуком-спiвом - не з веселощiв, нi, - тiльки щоб розiгнати втому-дрiмоту. "Котилася зоря з неба та й упала додолу!.." XXVII Минає чимало часу, доки навстрiч нам попiд обрiєм випливає зорянiсть мiста й на пiвнеба встають фантоми хмарочосiв. Наближаються, грiзнiшають, свiтять загадками своїх незлiченних вiкон. Передмiстя зустрiчає нас задушним повiтрям, тут зливи не було, знову чад, смог, i хоч час пiзнiй, в ущелинах бiлдiнгiв рух i серед хаосу танцюючих реклам, як i вдосвiта, без кiнця-краю летять потоки машин, гуркочуть угорi по мостах та естакадах, вiражують на поворотах дорiг, вискакують десь iз-пiд землi i знов шугають у пiдземелля... Перед нами виникає тунель: всуцiль обличкований бiлим, повен свiтла, вiн увесь аж сяє, наскрiзне гуде лунким органним гудiнням, нiби спiвав хвалу своїм будiвничим. - Люблю цю чортову аеродинамiчну трубу! - вигукує Заболотний, коли ми опиняємось у тунелi, де нас мовби самим вiтром несе вперед. А там ще трохи, i ось уже затишна вуличка з пожежною каланчею, i постовий полiсмен, упiзнавши Заболотного, звично вiтається з ним, i, якби не жалюзi на вiкнах, десь iз верхнього поверху, мабуть, виглянула б до мого друга i його Софiя Iванiвна, або, як вiн каже, "нових часiв Ярославна з Н-ської стрiт..." ...Так i є: нi до знайомих "мiсiс Заболотна" не пiшла, нi спати не лягла, сидить за спущеними жалюзi, в товариствi невтомного на дванадцять програм телевiзора. Мабуть, з усiх дванадцяти каналiв проби зняла, доки дiждалась... Тендiтна, мов дiвчина, жваво схопилась Заболотному навстрiч i, заяснiвши очима, по-дiвочому нiяково тулиться йому до грудей. А за мить уже вiдсторонилась, лагiдно дивиться йому в очi: ану який повернувсь? I знову, як завше, коли ось так дивиться вона знизу вгору на свого Кирика, очi її враз наливаються сяючою, просто-таки небесною синявою... З усього видно, що сучасна ця Ярославна з Н-ської стрiт готувалась у належному виглядi зустрiти свого мандрiвника: чоласта голiвка гладенько причесана, бiлоснiжним шарфиком обкинуто плечi, па вiдкритiй шиї якась ще й цяцька... - Переживала? - I не думала. - От i молодчина... Даремно Лiда турбувалася. - А як Лiда витримала дорогу? - Мали в її особi надiйний контроль. - Дударевичi тут нахвилювалися за своє чадо! - (Дударевичi мешкають на два поверхи нижче). - Це ми помiтили, - каже Заболотний, - i вiн i вона - аж до лiфта вискочили приймати вiдважну свою мандрiвницю. - Уявляю, як намучилося дiвча... - А втiм, у дорозi не надокучала: має i розумець, i такт... - Ну, а Мадонна, яка ж вона? Побачити вдалось? - Що за питання, - упевнено каже господар. - То розповiдайте ж: яка? Заболотний, змружившись, мовби чогось дошукується в очах дружини, ще повних того синього сяйва... - В поглядi є щось вiд вашого... I така ж ясночола, - схилившись з нiби жартливою церемонiйнiстю, вiн вустами припадає Сонi до руки. Одначе й крiзь жарт почувається щирiсть цього поруху. - На всiх вас, женщин, чимось вона схожа... Бо ви таки створiння прекраснi. Якщо рiвняти з чоловiчою половиною людства, то ви, жiнки, без сумнiву, кращi за нас. - Аж коли збагнув, - всмiхається Соня поблажливо й звертається до мене:- А ви дорогою задоволенi? Для вас, певне, такi швидкостi незвичнi? Справдi, у яких швидкостях ми перебули цей день... Перебули там, де нiби самий час прискорює свiй бiг. Збожеволiле залiзо, згвалтований гудрон, чад, загазованiсть, непереборне, як наркотик, жадання гонитви... Як тут не очманiти? Супутниця наша, дивне оте дiвча, вийшло з машини зовсiм кволе, ледве дочалапало до лiфта - та й нас, дорослих, вiд втоми аж похитувало, - цi гони-перегони нелегко людинi даються. Ще й зараз голова менi гуде вiд дороги, вiд її напруг. Пора б уже йти, але Заболотнi не хочуть мене вiдпускати в готель, залишають ночувати в себе. - Ще ж вечеряти будемо, чимось вам знiмемо втому, - пiдбадьорює мене господиня. Доки подружжя зайняте на кухнi, я маю змогу на екранi телевiзора ще раз побачити мигцем показаний фасад Арт-музеуму, а за ним на зелених газонах кам'янi й чавуннi скульптури невiдомих митцiв, чую кiлька слiв також i про "слов'янську Мадонну", про те, що технiка, в якiй виконано портрет, виявилась загадкова, тутешнiм фахiнцям не знайома, тим-то ушкоджений шедевр буде вiдправлено на реставрацiю в Європу або навiть в Африку, на батькiвщину Фаюмських портретiв... Вимкнувши телевiзор, де екран уже заповнився пiзньою рекламою зубної пасти, знiчев'я розглядаю вiтальню Заболотних, цю iiо-своєму знамениту кiмнату, що знiмки з неї, мабуть, лежать не в одному сталевому сейфi... Он якраз над телевiзором висить фотографiя молодих льотчикiв, вона тут неодмiнно приверне вашу увагу: на фотокартцi, а також на шпалерах поруч неї проступають кiлька характерних продзьобин, як це буває на мiшенi, - то слiди куль... Мав тут мiсце випадок, що дикiстю, брутальнiстю викликав свого часу хвилю обурення не лише серед родин дипломатiв... Мiсiя давала того вечора офiцiйний святковий прийом, а це саме та подiя, коли матерям з малолiтками доводиться особливо клопiтно: треба подбати, куди на час прийому приткнути дiтей, i найчастiше виходить так, що опиняються вони такого вечора на квартирi Заболотних! Бо в Заболотної душа безвiдмовна, i Соня дiтей любить, i дiти горнуться до неї, - сусiди вважають, що в Софiї Iванiвни просто вроджений талант виховательки. "Крiм того, вона в мене ще й фiлософ, - жартує з цього приводу Заболотний, - для неї вовтузня з дiтьми - це не бiльше не менше, як зустрiч iз молодшим людством". А втiм, i Заболотному теж подобається, що їхня квартира час вiд часу перетворюється нiби в дитсадок, гомiнкий, щебетливий. Дитячою безпосереднiстю - ось чим найбiльше приваблює мого друга "плем'я молоде", цей щирий, славний народець... Якось вiн казав менi, що тiльки серед цього нелукавого народця по-справжньому й вiдпочиває душею, вибравшись iз дипломатичних джунглiв, де аа кожному кроцi чигають на тебе дволикi януси, потенцiйнi вiдступники, несподiванки вражаючих хамелеонних перетворень... Оскiльки ж Софiї Iванiвнi того вечора також належало бути внизу на прийомi, щоб разом iз спiввiтчизницями вiтати гостей, усмiхаючись, як ведеться, кому на повний усмiх, а кому на пiвусмiх, то дiти, зведенi матерями до квартири Заболотних, на якийсь час були залишенi самi: ось вам цяцьки, ось телевiзор, хай цього вечора ще вiн побуде з вами в ролi няньки... Все складалось гаразд, дорослi розважалися внизу, дiти забавлялися нагорi, одначе пiсля того, як цяцьки набридли, дiтям закортiло ще й, вимкнувши свiтло, пiдняти металеву штору жалюзi, щоб подивитись бодай трiшечки з вiкна цього високого поверху на вечiрнє мiсто: яке воно звiдси? Знайома каланча надокучливо темнiла по той бiк вулицi, за нею тяглися ландшафти дахiв, бескеття забудов, стирчали, громадячись у тиснявi, скелi бiлдiнгiв, ближчих i дальнiх, нижчих i вищих - безкраї камiннi джунглi губилися в темрявi з безлiччю однакових вiкон, за якими повно загадок, бо всюди ж там хтось живе... Ущелини стрiтiв унизу десь тiльки вгадувались, всюди напував камiнь, його застигле владне одноманiття... Пота-мувавши цiкавiсть, забувши про жалюзi, дiти незабаром повернулись знову до телевiзора i ще пе встигли розташуватись перед екраном, зчинивши веселу вовтузню за мiсця, як у цей момент незрозумiле дзизнуло щось над русявою голiвкою найвищої з-помiж дiтей Лiди Дударевич... Перша куля розтрощила вазу з квiтами, що стояла на телевiзорi, - бризнув увсiбiч осколками кришталь! - i цiєї ж митi дзизнуло ще раз - розсипалось в друзки скло фотографiї на стiнi. Що це? Звiдки? Меншi не встигли й второпати, як Лiда крикнула їм: - Додолу! Падай усi! I, звалюючи малечу, сама впала на пiдлогу теж. Вважається, що цим Лiда врятувала себе й iнших, саме що першою схаменулась, не розгубилась вiд переляку i не те щоб пе злякалась, а, як вона потiм пояснила, "не встигла злякатись"... Чотири пострiли було зроблено по дiтях, i тiльки чиєсь щастя було тут вiд них прикриттям, бо, як пiзнiш встановила експертиза, невiдомий терорист цiлився якраз у макiвки дитячих голiвок - їх вiн безперечно виразно бачив на тлi голубого екрана. Коли на скрик тривоги батьки, матерi вбiгли юрмиськом до квартири Заболотних, жалюзi вже знов були опущенi, свiтло ввiмкнуте, дiти, живi й неушкодженi, тиснулися на кухнi неприродно збудженим, майже веселим гуртиком, хоча в найменших, в їхнiх тороплених очах ще склянився жах. Не затримавшись бiля дiтей, Заболотний, як був, кинувся до вiкна й, вiдшарпнувши жалюзi, припав поглядом до провалля темряви, в якiй всюди тонули дахи, ледь помiтнi мiж скелями бiлдiнгiв... Зблiдлий, стояв тодi Заболотний i дивився, не ховаючись, в ту зловiсну прiрву, наче був певен, що по ньому стрiляти звiдти не посмiють. Безлiч дахiв, безлiч можливих бiйниць - iз котрої ж вели вогонь? "Кирику!" - з тривожним скриком дружина миттю опинилась бiля нього, один її рух - i важкi жалюзi з металевим гуркотом потекли вниз. "Навiжений!" - аж тодi злякано усмiхнулась вона, припавши до чоловiка. Так вiдтодi й живуть ось тут, зашторенi металом, мов заблокованi, живуть при вiчно опущених жалюзi. Вважається, що дiтвора вiдбулась легким переляком, тiльки Лiда пiсля того стала помiтно мовчазнiша, в очах в'явився смуток нерозвiйний... Батьки показали її навiть психоаналiтиковi, i хоча пiд час обстеження в станi її здоров'я не було виявлено нiчого загрозливого, однак мовчазнiсть, як i сум в очах дiвчинки, не зникли, вони стали для Лiди мовби її прикметою, тож коли вас тепер знайомлять з нею, то неодмiнно додають: "Оце ж та, що не розгубилась, що першою пiд час обстрiлу зорiєнтувалася, чим i врятувала себе й малят". Дiвча як дiвча, однак знайомi й незнайомi при зустрiчi чомусь розглядають її пильнiше, нiж iнших дiтей. Невiдомо навiть чому. Бо ж змiн нiяких з дiвчам нiби й не сталося, вчиться нормально, батьковi, якщо вiн квапиться, а мама вiдсутня, Лiда швидко приготує його улюблений стейк i допоможе пiдiбрати краватку в тон, чим Дударевич щоразу пишається перед колегами. Iнодi вiн навiть утаємничує доньку у свої службовi клопоти, тим-то й вона вважає, скажiмо, що татковi її слiд би вже надати вищий дипломатичний ранг i що взагалi краще б йому працювати "по квотi", бо там, де вiн зараз нарощує стаж, йому доводиться дуже й дуже нелегко. Має вона певне уявлення й про ЮНIСЕФ (Мiжнародний фонд допомоги дiтям), якому вiддає невсипущу енергiю Заболотний, i Лiдi часом спадає на думку, чому б i татусевi її не прилаштуватися в той ЮНIСЕФ, адже там, за Лiдиним спостереженням, люди працюють дружнiшi й веселiшi, нiж будь-де. Найвiдчутнiшої травми пiд час обстрiлу квартири Заболотних зазнало фото, колись подароване Сонi її майбутнiм чоловiком i яке вона вiдтодi возить з собою по всiх усюдах. Збiльшене, воно й тут звеселяло їй вiтальню, та й зараз, хоч i висить прострiлепе на стiнi, цiлком зберегло свiй первiсний весняний настрiй: четверо молодих у комбiнезонах льотчикiв, обiйнявшись, стоять веселою групою на польовому аеродромi, стоять по колiна у розквiтлих ромашках, заслiпленi сонцем, - клацнуто їх, видно, перед самим вильотом, коли ось так на хвильку зупинились серед буйнотрав'я цi усмiхненi соколи, i серед них у центрi Заболотний, ще зовсiм юнак. Вигляд хлопцi мають безжурний, руки вiльно лежать на плечах один в одного, - така славна вийшла група... Небагато хто знає, що з усiх їх доля пощадила лише Заболотного... Низом через увесь кут фотографiї розмашистий напис: "Запам'ятайте нас веселими!" I якраз над тим написом слiди куль. Соня, накриваючи на стiл i помiтивши, до чого прикута моя увага, сказала спокiйно: - Хотiла тi пробоїни пластиком залiпити, а мiй не доз-воля... Хай, каже, залишається, як є. Щоб нагадувало. Щоб не забували опускати жалюзi... Таке страхiття пережити. Мiй же бачив того кретина, - стишеним голосом додав вона згодом. - Спецiально їздив у полiцiю, щоб глянути... - Ти мав зустрiч iз тям негiдником? - запитую Заболотного, коли вiн, несучи вазу з фруктами, з'являється в кiмнатi. - Що воно хоч за тип? - Слиняве товстопике створiння, на хiмiї розгодоване... Цiлком сучасний подонок. Зi школи вигнали за тупiсть, читати ледь тямить, але на