таємницi якої, нерухомiсть i сталiсть якої вiн нiколи не був в змозi витримати. Артур був гарний хлопець, вiдвертий i щирий, не те що Ерскiн. В iншому мiсцi, казав вiн, я мiг би почати цю iсторiю з зовсiм iншого мiсця i довести її до кiнця, розповiсти, хто такий був мiстер Накiбал насправдi (його прiзвище було Тислер i вiн знiмав кiмнату на каналi) i в чому полягав його метод видобування кубiчних коренiв (вiн просто вивчив напам'ять куби усiх чисел вiд одиницi до дев'ятки, хоча навiть у цьому не було такої вже потреби, бо одиниця дає одиницю, двiйка - вiсiм, трiйка - сiм, чотири - чотири, п'ять - п'ять, шiсть - шiсть, сiм - три, вiсiм - два, дев'ять - дев'ять, а нуль, звiсне дiло,- нуль), i мiг би повiдати про iншi Луїтовi витiвки, про його падiння i подальше сходження, завдяки саме чудодiйнiй силi "Бандо", яке вiн вживав регулярно. Але у межах господи мiстера Нота, на його землi, зробити це Артур нiяк не мiг. Бо Артур зупинявся i замовкав посерединi своєї оповiдi не тому, що iсторiя ця його вкрай стомила, втоми вiн зовсiм не вiдчував, а тому, що його посiдало палке бажання, покинувши Луїта, повернутися до будинку мiстера Нота з його таємницями, сталiстю i нерухомiстю. Бо вiн i так уже був не в змозi терпiти розлуку з ними. Але, як знати, може, в iншому мiсцi, перебуваючи на iншiй землi, Артур взагалi не подужав би розпочати свою iсторiю. Бо iншого мiсця, крiм того, яке займав мiстер Нот з його нерухомими таємницями i таємничою нерухомiстю, котра тiльки й знала, що тиснути i не давати продиху, просто не iснувало. Але якби вiн розпочав свою iсторiю деiнде, у iншому мiсцi iншої землi, тодi, скорiше за все, вiн довiв би її до кiнця. Бо якщо де й було подiбне мiсце, то там неодмiнно був пан Нот, який звик спершу добре притиснути i не дати нiякого продиху, а тодi попустити i мало що зовсiм не вiдпустити. Уот спiвчував тим, хто потрапив у таке скрутне становище. Та й сам вiн попервах хiба не кидався у подiбнi крайнощi? А тепер хiба з ним такого не буває? Чесно кажучи, майже нi. Принаймнi слова "сталiсть" або "нерухомiсть" (по вiдношенню до себе) не здавалися йому цiлком доречними. Уот мало чого мiг сказати нового та путнього вiдносно другого або кiнцевого перiоду свого перебування в будинку мiстера Нота. Усi зiбранi ним вiдомостi з цього приводу (тобто вiдносно другого або кiнцевого перiоду його перебування в будинку мiстера Нота) були дуже обмеженими. А про характер самого мiстера Нота Уот взагалi нiчого не дiзнався. З усiх вiрогiдних i слушних причин такого стану речей двi здавалися Уоту особливо вартими уваги: з одного боку, бiднiсть матерiалу, з яким мали справу його чуття, а з iншого - незадовiльний стан, щоб не сказати занепад, цих самих чуттiв. Хоч як мало йому випадало бачити, чути, нюхати, куштувати, торкатися, все одно вiн дивився, слухав, нюхав, куштував i торкався до всього немов сновида чи яке опудало. Перебував мiстер Нот у повнiй тишi, без свiтла i без повiтря посеред просторої кiмнати без меблiв та iншого мотлоху, щоби нiщо не вiдволiкало нi його, нi його слугу вiд безперервної радостi. І ця повнота зрештою пiднiмала його з мiсця, й коли вiн пересувався по хатi чи по садку, вона теж рухалась разом з ним, притьмарюючи, забиваючи, паралiзуючи i морозячи всiх i все, що траплялося їй на шляху. Одяг, який носив мiстер Нот у своїй кiмнатi, вдома чи для прогулянок по саду, був дуже рiзноманiтний, так, вельми рiзноманiтний. То дуже важкий, то легкий, то чепурний, то неохайний, то вишуканий, то ляпаний, то пристойний, то визивний (взяти хоча б його безспiдничний купальний костюм). Часто, сидячи бiля камiна або вештаючись по кiмнатах, по сходах та закапелках свого будинку, вiн одягав капелюх, кашкет або й напинав на свої то рiденькi волосинки, то буйнi кучерi спецiальну сiточку. Але так само охоче вiн пересувався з непокритою головою. Вiдносно його нiг, то iнколи вiн на кожну з них одягав по шкарпетцi або на одну - шкарпетку, на iншу - панчоху або чобiт, або черевик, або капець, або шкарпетку й чобiт, або шкарпетку i черевик, або шкарпетку й капець, або панчоху й чобiт, або панчоху й черевик, або панчоху i капець, а то й взагалi нiчого. А iнколи на кожну ногу вiн одягав по панчосi або на одну - панчоху, на другу - чобiт, або черевик, або капець, або шкарпетку i чобiт, шкарпетку i черевик, або шкарпетку i капець, або панчоху i чобiт, або панчоху i черевик, або панчоху i капець, або взагалi нiчого. А iнколи вiн взував на кожну ногу по чоботу або на одну чобiт, а на iншу черевик, чи капець, або шкарпетку i чобiт, або шкарпетку i черевик, або шкарпетку i капець, або панчоху i чобiт, або панчоху i черевик, або панчоху i капець, або взагалi нiчого. А iнколи вiн взував на кожну ногу по черевику або на одну черевик, а на другу капець, або шкарпетку i чобiт, або шкарпетку i черевик, або шкарпетку i капець, або панчоху i чобiт, або панчоху i черевик, або панчоху i капець, або взагалi нiчого. А iнколи вiн на кожну ногу взував по капцю або на одну капець, на iншу - шкарпетку й чобiт, або шкарпетку i черевик, або шкарпетку i капець, або панчоху i чобiт, або панчоху i черевик, або панчоху i капець, або взагалi нiчого. А iнколи вiн взував на кожну ногу шкарпетку i черевик, або на одну шкарпетку i чобiт, а на iншу - шкарпетку i черевик, або шкарпетку i капець, або панчоху i чобiт, або панчоху i черевик, або панчоху i капець, або взагалi нiчого. А iнколи вiн взував на кожну ногу шкарпетку i черевик або на одну шкарпетку i черевик, а на другу шкарпетку i капець, або панчоху i чобiт, або панчоху i черевик, або панчоху i капець, або взагалi нiчого. А iнколи вiн на одну ногу взував шкарпетку i капець або на одну шкарпетку i капець, а на iншу - панчоху i чобiт, або панчоху i черевик, або панчоху i капець, або взагалi нiчого. А iнколи вiн одягав на кожну панчоху й чобiт або на одну панчоху й чобiт, а на другу панчоху i черевик, або панчоху i капець, або взагалi нiчого. А iнколи вiн одягав на кожну ногу по панчосi i черевику або на одну панчоху i черевик, а на iншу панчоху i капець, або взагалi нiчого. А iнколи вiн одягав на кожну ногу панчоху i капець, або на одну панчоху i капець, а на iншу взагалi нiчого. А iнколи вiн ходив босонiж. Отак узяти i подумати, коли ти вже не хлопчик, але ще й не стариган, що ти вже не хлопчик i, разом з тим, не стариган, що ж, це теж непогано. А пiд кiнець свого тригодинного робочого дня раптом стати i замислитись; спокiй тьмянiє на очах, гризоти займаються i свiтяться; втiха, яка вважається втiхою лиш тому, що вона в минулому, бiль, що вважається болем тому, що вiн весь попереду; радiснi вчинки усi запишалися, пихатi вчинки затялися i ну нiяк; i прагнення, i дрижаки, щоб тiльки побачити того, хто був i пiшов, того, хто ще прийде; i правда вже не правда, i брехня ще не правда, поки що нi. А тодi вирiшити для себе: пiсля такого - не буду всмiхатися, й сiсти у затiнок, слухати, як сюрчать цикади, шкодувати, що зараз не нiч, шкодувати, що зараз не ранок i промовляти, нi, це не серце, нi, це не печiнка, нi, це не передмiхурова залоза, нi, це не яєчник, нi, це не м'язи, це на нервовому грунтi. Потiм кiнчається скрегiт зубовний, а може, й нi, i ти опиняєшся в ямi, у западинi, i вже не прагнеш чогось прагнути, i не жахаєшся рiзних жахiв, ти у западинi, бiля пiднiжжя гори, нарештi, там, де кiнчаються всякi падiння, де починається сходження, вiльний, нарештi, вiльний, на якусь мить вiльний, нарештi, нiхто i нiщо, нарештi. Але хоч що б вiн одягав на себе спочатку, опiвночi на ньому обов'язково буде нiчна сорочка, хоч що б там було у нього на головi, на тiлi, на ногах, нiчого вiн не скидає, а ходить з усiм тим цiлоденно по хатi, по будинку, по подвiр'ю й садку, аж доки прийде час знову одягати нiчну сорочку. Так, не скидав нiчого i не торкався навiть гудзикiв, щоби, скажiмо, застебнути їх чи розстебнути, крiм тих, ясна рiч, без яких не можна було обiйтися для задоволення його природних потреб, а їх вiн, як правило, взагалi не торкався, починаючи з того момента, коли вiн одягався i чепурив на собi вбрання i до того, коли знову скидав його. Через це його частенько бачили в хатi, в будинку, на подвiр'ї та в садку, вбраному у чудернацькi, не за сезоном вибранi шати, немов вiн не тямив, яка сьогоднi погода та пора року. Отож кожен, кому випадало бачити, як вiн, скажiмо, розгулював босонiж або у костюмi грайливого веслувальника, коли надворi нападало по колiна снiгу або сiялась мжичка i чвакало пiд ногами, i шаленiли холоднi вiтри чи, коли пiд час лiтньої спеки вiн, обклавшися шубами, вiдiгрiвався бiля камiна, то кожен, повторюю, був ладен запитати себе, може, вiн, просто хоче ще раз пересвiдчитись, що таке холод i що таке спека? Але питання такого типу можна класифiкувати хiба що як нетривале антропоморфне зухвальство. Бо, як здавалося Уоту, Нот узагалi не вiдчував геть нiякої потреби, окрiм, по-перше, потреби нiчого не потребувати й по-друге, завжди мати пiд боком когось, хто б засвiдчив повну вiдсутнiсть у нього будь-якої потреби. Коли вiн їв, то на всю губу, коли вже пив, то пив нахильцi, коли спав, то бувало й гарматою його не розбудиш, якщо вже робив щось, то робив регулярно, i не тому, що мав потребу в їжi чи питвi, чи снi, чи iнших речах, нi, а тому, що мав потребу нiколи нiчого не потребувати, нiколи-нiколи не вiдчувати потреби нi в їжi, нi в питвi, нi у снi, нi в чому iншому. Це була перша Уотова досить цiкава здогадка вiдносно вдачi мiстера Нота. Але сам мiстер Нот, позаяк вiн нi в чому не вiдчував нiякої потреби, окрiм, по-перше, потреби нiчого не потребувати, а, по-друге, завжди мати пiд боком когось, хто б засвiдчив повну вiдсутнiсть у нього будь-якої потреби, нiчого про себе не знав. Через це йому конче потрiбен був хтось, хто б вiдчував i засвiдчував його буття. І рiч не в тiм, що вiн таким робом мiг би щось про себе дiзнатися, нi, але тiльки в такий спосiб вiн мiг продовжити своє iснування. Це була друга й кiнцева Уотова здогадка вiдносно мiстера Нота i далася вона йому зовсiм незадурно. Уот тодi зупинився, виснажений цим припущенням, слабий, непевний, i в цю мить слова самi зiрвалися з його губiв. А в загалi-то вiн розмовляв тоном, сповненим гiдностi й певностi. Але який свiдок мiг бути з Уота, якщо вiн то на око скаржився, то раптом недочував чогось, не кажучи вже про бiльш iнтимнi почуття, з ними взагалi у нього було сутужно. Не свiдок, а бiдолаха якийсь дефективний, їй-Богу. Найкращим свiдком тут є саме найгiрший свiдок. Такий нужденний, щоб уже сам по собi мiг засвiдчити повну вiдсутнiсть усякої потреби. Такий вiн був дефективний, що i цю вiдсутнiсть засвiдчити до пуття не змiг би. Такий, щоби дивлячись на нього, можна було зрозумiти, що мiстер Нот iснуватиме завжди, але весь час iснуватиме гостра загроза того, що вiн ось-ось припинить своє iснування. Отаким вони чином, здається, вирiшували це питання. Коли мiстер Нот ходив у серединi будинку, то рухався так, наче вперше опинився в цьому примiщеннi, торгав дверi, якi споконвiку були на замку, ставав навколiшки на канапу бiля вiкна i заглиблювався у думку, ретельно обдивлявся то унiтаз, то бачок у вбиральнiй, пiдходив до сходiв i довго не наважувався пiднiматися, а пiднявшися, довго роздумував, куди йому йти далi. Коли мiстер Нот ходив по саду, то робив, це так, наче вперше бачив усю мiсцеву красу, так уважно обдивлявся дерева, квiти, кущi, городину, наче усi цi рослини - або й вiн сам - з'явилися цiєї ночi. А от свою кiмнату, хоча вряди-годи вiн i поривався вийти з неї через дверцята стiнної шафи, мiстер Нот знав набагато краще i майже в нiй не блукав. Отут вiн стояв. Отут сидiв, тут ставав навколiшки. Тут лежав. Тут рухався взад-уперед, вiд дверей до вiкна, вiд вiкна до дверей; вiд вiкна до дверей, вiд дверей до вiкна, вiд камiна до лiжка, вiд лiжка до камiна, вiд камiна до лiжка, вiд дверей до камiна, вiд камiна до дверей; вiд камiна до дверей, вiд дверей до камiна; вiд вiкна до лiжка; вiд лiжка до вiкна; вiд лiжка до вiкна, вiд вiкна до лiжка; вiд камiна до вiкна, вiд вiкна до камiна; вiд вiкна до камiна; вiд камiна до вiкна; вiд лiжка до дверей, вiд дверей до лiжка; вiд дверей до лiжка, вiд лiжка до дверей; вiд дверей до вiкна, вiд вiкна до камiна; вiд камiна до вiкна, вiд вiкна до дверей; вiд вiкна до дверей, вiд дверей до лiжка; вiд лiжка до дверей, вiд дверей до вiкна; вiд камiна до лiжка, вiд лiжка до вiкна; вiд вiкна до лiжка, вiд лiжка до камiна; вiд лiжка до камiна, вiд камiна до дверей; вiд дверей до камiна, вiд камiна до лiжка; вiд дверей до вiкна, вiд вiкна до лiжка; вiд лiжка до вiкна, вiд вiкна до дверей; вiд вiкна до дверей, вiд дверей до камiна; вiд камiна до дверей, вiд дверей до вiкна; вiд камiна до лiжка, вiд лiжка до дверей; вiд дверей до лiжка, вiд лiжка до вiкна; вiд лiжка до камiна, вiд камiна до вiкна; вiд вiкна до камiна, вiд камiна до лiжка; вiд дверей до камiна, вiд камiна до вiкна; вiд вiкна до камiна, вiд камiна до дверей; вiд вiкна до лiжка, вiд лiжка до дверей; вiд дверей до лiжка, вiд лiжка до вiкна; вiд камiна до вiкна, вiд вiкна до лiжка; вiд лiжка до вiкна, вiд вiкна до камiна; вiд лiжка до дверей, вiд дверей до камiна; вiд камiна до дверей, вiд дверей до лiжка. Його кiмната була мебльована доладно i зi смаком. Цi простi, доладно пiдiбранi меблi, часто за наказом мiсцера Нота мiняли свої мiсця, як з погляду мiсця, так i з погляду їхнього положення. Так нерiдко можна було побачити, що в недiлю комод стоїть бiля камiна, туалетний столик стоїть догори нiжками бiля лiжка, перекинутий нiчний горщик валяється бiля дверей, рукомийник лежить горiлиць на пiдлозi бiля вiкна; а в понедiлок комод лежить догори дверцятами бiля вiкна, туалетний столик стоїть догори нiжками бiля дверей, перекинутий нiчний горщик валяється бiля вiкна, рукомийник стоїть прямо, але бiля камiна; а в вiвторок комод лежить догори дверцятами бiля дверей, туалетний столик догори нiжками пiд вiкном, нiчний горщик стоїть прямо бiля камiна, умивальник поставлено догори ногами бiля лiжка; а в середу комод лежить догори дверцятами пiд вiкном, туалетний столик стоїть бiля камiна, перекинутий нiчний горщик валяється пiд лiжком, рукомийник лежить долiлиць бiля дверей; а в четвер комод лежить на боцi бiля камiна, туалетний столик стоїть бiля лiжка, нiчний горщик валяється пiд дверима, рукомийник лежить долiлиць пiд вiкном; а у п'ятницю комод стоїть прямо бiля лiжка, туалетний столик - догори нiжками бiля дверей, нiчний горщик валяється пiд вiкном, рукомийник лежить на боцi бiля камiна, а в суботу комод стоїть догори нiжками бiля дверей, туалетний столик лежить догори спинкою пiд вiкном, нiчний горщик валяється на боцi бiля камiна, рукомийник стоїть бiля лiжка; а наступної недiлi комод лежить дверцятами долi пiд вiкном, туалетний столик - на боцi бiля камiна, нiчний горщик перекинутий лежить бiля лiжка, рукомийник - догори нiжками бiля дверей, а наступного понедiлка комод лежить догори дверцятами бiля камiна, туалетний столик - на боцi бiля лiжка, нiчний горщик стоїть, але бiля дверей, рукомийник стоїть догори нiжками пiд вiкном; а в наступний вiвторок комод лежить на боцi бiля лiжка, туалетний столик стоїть нормально, але пiд дверима, нiчний горщик перекинутий догори дном i поставлено його пiд вiкно, рукомийник лежить навзнак бiля камiна; а наступної середи комод стоїть бiля дверей, туалетний столик - догори нiжками пiд вiкном, нiчний горщик лежить догори дном бiля камiна, рукомийник валяється на боцi бiля лiжка; а наступного четверга комод стоїть догори нiжками пiд вiкном, туалетний столик лежить на боцi бiля камiна, нiчний горщик стоїть пiд дверима, а наступної п'ятницi комод лежить дверцятами до землi бiля камiна, туалетний столик на боцi бiля лiжка, нiчний горщик на боцi бiля дверей, зате рукомийник стоїть пiд вiкном; а наступної суботи комод лежить догори дверцятами бiля лiжка, туалетний столик лежить на боцi бiля дверей, нiчний горщик стоїть рiвно пiд вiкном, рукомийник лежить долiлиць бiля камiна; а через два тижнi комод лежить на боцi бiля дверей, туалетний столик стоїть пiд вiкном, нiчний горщик валяється догори дном бiля камiна, рукомийник лежить горичерева бiля лiжка; через два тижнi, в понедiлок, комод стоїть бiля вiкна, туалетний столик лежить догори нiжками бiля камiна, нiчний горщик валяється бiля вiкна, рукомийник лежить на боцi бiля дверей; через два тижнi, у вiвторок, комод стоїть догори нiжками бiля камiна, туалетний столик так само, тiльки бiля лiжка, нiчний горщик лежить на боцi пiд дверима, рукомийник так само, тiльки пiд вiкном; а через два тижнi, у середу, комод лежить дверцятами до пiдлоги бiля лiжка, туалетний столик на боцi пiд дверцятами, нiчний горщик валяється так само, тiльки пiд вiкном, рукомийник стоїть догори нiжками бiля камiна, а через два тижнi, в четвер, комод лежить догори дверцятами бiля дверей, туалетний столик на боцi пiд вiкном, нiчний горщик догори дном бiля камiна, рукомийник долiлиць бiля вiкна; а через два тижнi, у п'ятницю, комод лежить на боцi пiд вiкном, туалетний столик догори нiжками бiля камiна, нiчний горщик догори дном бiля лiжка, рукомийник горичерева бiля дверей. І в цьому немає нiчого дивного та рiдкiсного, якщо розглядати перiод, припустимо, у дев'ятнадцять днiв, не бiльше, а з меблiв узяти лише комод, туалетний столик, нiчний горщик та рукомийник, якi можуть стати рiвно або догори нiжками, а можна покласти їх долiлиць, дверцятами до пiдлоги або навпаки, дверцятами до стелi, а також на рiзнi боки, i все це совати по кiмнатi то до камiна, то до лiжка, то до дверей, то пiд вiкно. Що ж тут дивного? Або рiдкiсного? Стiльцi теж, якщо вже заводити про них мову, нiколи не стояли на одному мiсцi. Кутки теж, якщо вже про них зайшла мова, завжди були чимось захаращенi. І тiльки лiжко здавалося нерухомим, таке доладне й зi смаком вибране лiжко, таке кругле за формою i так мiцно скобою й болтами прип'яте-прикручене до пiдлоги. Голова мiстера Нота i його ноги щоночi мiняли своє положення майже на один градус, i за дванадцять мiсяцiв описували повне коло в межах його односпального лiжка. Куприк мiстера Нота i одяг, який прилягав до куприка, теж рухались по колу, це було ясно з огляду простирадла (вони мiнялися регулярно на день святого Патрика) i навiть матраца. Так i не було знайдено пояснення дивним рухам i звукам, якi лунали з другого поверху i якi так бентежили Уота пiд час його перебування на першому поверсi. Але вони бiльше його не цiкавили. Час вiд часу мiстер Нот зникав iз своєї кiмнати i залишав Уота на самотi. Побуде одну лише мить i щезає. Але в такi моменти Уот, на вiдмiну вiд Ерскiна, не вiдчував нiякої потреби кидатися на пошуки, бiгти нагору чи вниз, зчиняти шалений гвалт своєю гупаниною, забирати спокiй у своїх колег на кухнi, нiчого подiбного, вiн залишався там, де й був, не те, щоб спав, але й не бадьорився, i так якось перебивався, аж доки мiстер Нот з'являвся знову. Уот не дуже то й страждав нi коли мiстера Нота не було, нi коли вiн був. Коли вiн був з ним, то Уот був щасливий, коли ж його не було, то Уот був щасливий вiд того, що мiстер Нот не поруч iз ним, а деiнде. Залишаючи його вночi чи повертаючись до нього вранцi, вiн не вiдчував нi полегкостi, нi смутку. Ця непорушнiсть i спокiй розповсюдилися й охопили весь будинок, маєток, садок, город i, певна рiч, Артура. І коли надiйшов час Уота залишати маєток свого господаря, вiн вирушив за ворота з почуттям майже прозорої ясностi i цiлковитого спокою. Але не встиг вiн вийти на сiльську дорогу, як залився сльозами. Вiн ще довго пам'ятав, як стояв з похиленою головою, тримав у кожнiй руцi по валiзi, а сльози немов iз ринви текли з очей його на щойно полагоджену дорогу. Якби це було не з ним, а з якимось iншим, вiн нiколи б у це не повiрив. Ця рiдина так рясно зволожила поверхню дороги, що вiн десь хвилин зо двi-зо три не мiг рухатися вперед. Але, на щастя, стояла гарна погода. Кiмната, в якiй мешкав Уот, не мiстила нiякої iнформацiї нi про що й нi про кого. То був маленький, кепсько освiтлений i, хоча Уот i славився своєю охайнiстю, досить смердючий закапелок. З його єдиного вiконця вiдкривався чудовий позiр на бiгову дорiжку iподрому. Картина, а точнiше кольорова репродукцiя, теж не могла повiдати нiчого нового. Навпаки, з часом її значення дедалi зменшувалося. З голосу мiстера Нота нiчого не можна було дiзнатися. З Уотом мiстер Нот нiколи нi про що не розмовляв. Час вiд часу, без будь-якої видимої причини мiстер Нот розкривав рота i спiвав. З однаковою вправнiстю вiн спiвав як басом, так i тенором, крiм того, йому пiдкорялися всi чоловiчi регiстри. Спiвав вiн не дуже добре, як на Уотову думку, але Уоту доводилося чути i гiрших спiвакiв. Мелодiя цих пiсень була страшенно монотонною. Бо голос мiстера Нота, за винятком тих випадкiв, коли вiн несподiвано зривався то вниз то вгору й разiв по десять-одинадцять протягом однiєї пiснi i завжди держався тiєї ноти, яку уподобав з самого початку i яку був ладен донести до самого кiнця. Слова в цих пiснях були або геть позбавленi всякого сенсу, або мовленi говiркою, про яку Уот, сам неабиякий мовник, i гадки не мав. В його пiснях переважав вiдкритий голосний звук "а" i проривнi, вибуховi приголоснi "к" та "г". Мiстер Нот нерiдко розмовляв сам з собою, пристрасно i на кiльканадцять голосiв, дивуючи Уота рiзноманiттям iнтонацiй та жестiв, але робив це так м'яко, що до Уотових недужих вух долинало лише якесь непевне приглушене сокотання. Цей гомiн припадав Уоту все ближче i ближче до серця. І справа не в тому, що вiн шкодував, коли гомiн уривався, або радiв, коли гомiн починався, нi. Але вiн, коли не почує це щебетання, то завше радiє, як-от радiють, коли дощ перiщить по зарослях бамбука, або як радiє берег моря, коли хвилi б'ються об нього, радiє i сподiвається, що оця, либонь, неодмiнно мусить бути останньою, а тодi - нi, хай би ще одна, наступна, тодi ще, i ще, знову i знову. Нот також полюбляв вибухати поодинокими надзвичайно бурхливими трьохскладовими вигуками, пiсля яких усе його тiло коцюбилося, наче бите правцем. Найбiльш характерними вигуками були: Екзельманц! Дайкурить! Габбакук! Еккiмоуз! Що ж до того, яку зовнiшнiсть мав мiстер Нот, то вiдносно цього вельми суттєвого питання Уот навряд чи щось мiг сказати. Бо одного дня мiстер Нот був високий, огрядний, блiдий i чорнявий, а наступного - худий, низенький, рум'яний i бiлявий, а ще наступного - кремезний, середнього зросту, жовтявий i рудий, а ще наступного - маленький, гладкий, блiдий i гарний, а ще наступного - середнього зросту, рум'яний, худий i рудий, а ще наступного - високий, жовтявий, чорнявий i кремезний, а ще наступного - гладкий, середнього зросту, рудий i блiдий, а ще наступного - високий, худий, чорнявий i рум'яний, а ще наступного - маленький, бiлявий, кремезний i жовтявий, а ще наступного - високий, рудий, блiдий i гладкий, а ще наступного - худий, рум'яний, маленький i чорнявий, а ще наступного - бiлявий, кремезний, середнього зросту i жовтявий, а ще наступного - чорнявий, маленький, гладкий i блiдий, а ще наступного - бiлявий, середнього зросту, бiлявий i худий, а ще наступного - кремезний, рудий, високий i жовтявий, а ще наступного - блiдий гладкий, середнього зросту i бiлявий, а ще наступного - рум'яний, високий худий i рудий, а ще наступного - жовтявий, маленький, чорнявий i кремезний а ще наступного - гладкий, кремезний, рудий i високий, а ще наступного - чорнявий, худий, жовтявий i маленький, а ще наступного - бiлявий, блiдий, кремезний i середнього зросту, а ще наступного - чорнявий рум'яний, маленький i гладкий, а ще наступного - худий, бiлявий, жовтявий i середнього зросту, а ще наступного - блiдий, кремезний, рудий i високий, а ще наступного - рум'яний, бiлявий, гладкий i середнього зросту, а ще наступного - жовтявий, рудий, високий i худий, а ще наступного - кремезний маленький, блiдий i чорнявий, а ще наступного - високий, гладкий, жовтявий i бiлявий, а ще наступного - маленький, блiдий, худий i рудий, а ще наступного - середнього зросту, юний, чорнявий i кремезний, а ще наступного - гладкий, маленький, рудий i жовтявий, а ще наступного - середнього зросту, худий, чорнявий i блiдий, а ще наступного - високий, бiлявий, кремезний i рум'яний, а ще наступного - середнього зросту, чорнявий, жовтявий i гладкий, а ще наступного - худий, блiдий, високий i бiлявий, а ще наступного - рудий, кремезний, маленький i рум'яний, а ще наступного - чорнявий, високий, гладкий i жовтявий, а ще наступного - бiлявий, маленький, блiдий i худий, а ще наступного - кремезний, рудий, середнього зросту i рум'яний, а ще наступного - жовтявий, гладкий, маленький i бiлявий, а ще наступного - блiдий, середнього зросту, худий i рудий, а ще наступного - рум'яний, високий, чорнявий i кремезний, а ще наступного - гладкий, жовтявий, рудий i середнього зросту, а ще наступного - чорнявий, худий, блiдий i високий, а ще наступного - бiлявий, рум'яний, кремезний i маленький, а ще наступного рудий, жовтявий, високий i гладкий, а ще наступного - худий, чорнявий, блiдий i маленький, а ще наступного - рум'яний, кремезний, бiлявий i середнього зросту, а ще наступного - жовтявий, чорнявий, гладкий i маленький, а ще наступного - блiдий, бiлявий, середнього зросту i худий, а ще наступного - кремезний, високий, рум'яний i рудий, а ще наступного - середнього зросту, гладкий, жовтявий i бiлявий, а ще наступного - високий, блiдий, худий i рудий, а ще наступного - маленький, рум'яний, чорнявий i кремезний, а ще наступного - гладкий, високий, бiлявий i блiдий, а ще наступного - маленький, худий, рудий i рум'яний, а ще наступного - середнього зросту, чорнявий, кремезний i жовтявий, а ще наступного - маленький, рудий, блiдий i гладкий, а ще наступного - худий, рум'яний, середнього зросту i чорнявий, а ще наступного - бiлявий, кремезний, високий i жовтявий, а ще наступного - чорнявий, середнього зросту, гладкий i блiдий, а ще наступного - бiлявий, високий, рум'яний i худий, а ще наступного - кремезний, рудий, маленький i жовтявий, а ще наступного - рум'яний, гладкий, високий i бiлявий, а ще наступного - жовтявий, маленький, худий i рудий, а ще наступного - блiдий, середнього зросту, чорнявий i кремезний, а наступного - гладкий, рум'яний, рудий i маленький, а наступного - чорнявий, худий, жовтявий i середнього зросту, а наступного - бiлявий, блiдий, кремезний i високий, а наступного - чорнявий, рум'яний, середнього зросту i гладкий, а наступного - худий, бiлявий, жовтявий i високий, а наступного - блiдий, кремезний, рудий i маленький, а наступного - рум'яний, чорнявий, гладкий i високий, а наступного - жовтявий, бiлявий, маленький i худий, а наступного - кремезний, середнього зросту, блiдий i рудий, а наступного - маленький, гладкий, рум'яний i бiлявий, а наступного - середнього зросту, жовтявий, тонкий i вишуканий, а наступного - високий, блiдий, темний i мiцний, а наступного - гладкий, середнього зросту, рудий i рум'яний, а наступного - високий, худий, чорнявий i жовтявий, а наступного - маленький, бiлявий, кремезний i блiдий, чи це Уоту тiльки здавалося, коли вiн згадував фiгуру, зрiст, шкiру та волосся мiстера Нота. Бо щодня мiнялася не тiльки його фiгура, зрiст, шкiра i волосся, але й постава, вираз обличчя, форма i розмiр нiг, рук, рота, носа, очей та вух, якщо вже обмежитися лише ногами, руками, ротом, носом, очами, вухами та їхньою поставою, виразом, формою та розмiрами. Його манера триматися, голос, запах та зачiска, не кажучи про всi iншi ознаки, крiм манери триматися, голосу, запаху та зачiски, теж не вiдрiзнялися сталiстю i мiнялися день у день. Його манера вiдхаркуватися й вiдпльовуватися теж зазнавала щоденних змiн, так само, як i всякi його iншi манери, крiм вiдхаркування i вiдпльовування. Його вiдрижку сьогоднi теж не можна було рiвняти до вчорашньої, а до завтрашньої й поготiв, якщо мова вже тут зайшла про вiдрижку, а не про щось iнтимнiше. У всiх цих змiнах Уот не брав нiякої участi, вiн i гадки не мав, о якiй порi двадцятичотирьохгодинної доби вони вiдбудуться. Вiн, однак, пiдозрював, що все це здiйснюється десь мiж пiвнiччю, коли Уот, завершуючи свiй робочий день, допомагав мiстеровi Ноту одягнути нiчну сорочку[9] i лягти в лiжко, i восьмою годиною ранку, коли Уот, розпочинаючи свiй робочий день, допомагав мiстеровi Ноту пiдвестися з лiжка i скинути нiчну сорочку. Бо якби мiстер Нот змiнював свою зовнiшнiсть, коли Уот його обслуговував, то Уот це якось неодмiнно помiтив би, якщо не одразу, то трохи б згодом. Тому Уот i пiдозрював, що це вiдбувалося десь серед глупої ночi, коли нiхто йому не стояв на завадi i мiстер Нот мiг прибрати будь-якої подоби. Уот тому переймався дедалi бiльшою певнiстю, що пiдозра його не є вже такою геть безпiдставною, що iнколи серед ночi пiдводився не в змозi або не бажаючи спати далi, пiдходив до вiкна, щоб подивитися на зiрки, якi вiн колись усi знав поiменно, коли помирав у Лондонi, щоб подихати нiчним повiтрям i послухати звуки ночi, якi дотепер його цiкавили, так от тодi, у такi хвилини вiн бачив, як десь посерединi мiж ним i землею, розганяючи морок мiняючи колiр листя з безнадiйно чорного на сiрий, розсипаючи срiбло по дощових краплях, якщо була злива або навiть мжичка, спалахує смужка бiлого свiтла. Рухи мiстера Нота типовими теж не назвеш, крiм хiба що тих, коли вiн обiруч водночас закривав свої лицьовi отвори, себто встромляв обидва великi пальцi в рот, вказiвнi пальцi у вуха, мiзинцi у нiздрi, третi пальцi в очi, а другi аби посприяти пожвавленню розумової дiяльностi, прикладав до скронь. Але то були не жести, а дiяльнiсть, якою мiстер Нот займався досить тривалий час, не вiдчуваючи, судячи з усього, нiякої незручностi. Уот помiчав у мiстера Нота i iншi риси, iншi характернi прийоми, такi собi прийомчики, як перебути деньочки, про них теж Уот мiг би розказати, якби схотiв, якби не був такий стомлений, такий виснажений усiм тим, про що вiн уже розповiв, стомлений додаванням i вiднiманням старих, давно вiдомих речей до i вiд iнших таких самих давно вiдомих старих речей. Але йому боляче було и помислити, що ми оце зараз розлучимося i бiльше нiколи (на цьому свiтi) не зустрiнемося, а я так i не дiзнаюся, як саме мiстер Нот взував свої чоботи чи черевики, чи капцi, чи черевик i капець, коли йому доводилось робити це, тобто не просто чобiт чи черевик, чи капець, а саме так. Тому вiн зняв свої руки з моїх рамен, поклав їх менi на зап'ястки i розповiв, як саме мiстер Нот, вiдчуваючи, Що час тому сприяє, доброзичливо i разом з тим з особливою хитринкою розпочинав мало-помалу боком та скоком просуватися до своїх чобiт, до своїх черевикiв, до свого чобота i черевика, до свого чобота й капця, до свого черевика i капця, боком, бочечком, маленькими кроками, з простосердим нейтральним виразом обличчя, мало-помалу, все ближче й ближче до того мiсця на полицi, де вони стояли, зовсiм впритул, щоби - шать! - i схопити їх. А вiдтак, коли вiн взував перший чорний чобiт, коричневий черевик, чорний капець i коричневий чобiт, чорний черевик i коричневий капець, на одну ногу, то другого стискав мiцно-мiцно, щоб вiн нiде не подiвся, або клав його до кишенi, або ставив на нього ногу, або ховав у шухляду, або у рот, щоб потiм узути його на другу ногу. Отак, розповiдаючи, вiн зняв мої руки зi своїх рамен i позадкував через дiрку до свого садка, залишивши мене самого, так що я мiг тепер провести його хiба що своїми очима, провести востаннє й побачити, як вiн топче тiнi, i спотикаючись, просувається назадгузь до свого житла. Часто вiн бився зопалу об стовбури дерев, потрапляв ногою у хащi i падав на спину долiлиць, набiк, у заростi ожини чи шипшини, чи будяка, чи кропиви. Але вiн миттю пiдводився i без скарг, без нарiкань продовжував рухатися у бiк свого житла, аж доки я перестав його бачити, а в полi мого зору лишилися самї тiльки осики. Як з мого, так i з його будинкiв, якi з того мiсця не можна було побачити, вiтер принiс дим iз комина, бо о такiй порi вже готувався обiд, цi дими то курилися окремо, то зливалися докупи, перемiшувалися i танули без слiду. IV Так само, як колись Уот повiдав початок своєї iсторiї, не перший, а другий, через що й не четвертий, а третiй, так само розповiв вiн i про її кiнець. Другий, перший, четвертий, третiй,- саме в такiй послiдовностi Уот виклав свою iсторiю. Саме так слiд працювати над героїчними катренами. Як Уот прийшов, так вiн i пiшов, посеред ночi, яка накриває всi речi своїм покровом, особливо коли надворi хмариться. Було це, як йому здалося, влiтку, бо повiтря не було таким уже геть зимним. І сталося це, як прихiд його так i вихiд, теплої лiтньої ночi, не iнакше. Наприкiнцi ще однiєї днини, яка нiчим вiд усiх iнших не вiдрiзнялася, Уот принаймнi не бачив нiякої рiзницi. А казати щось про мiстера Нота вiн був неспроможний. Мiстер Нот, мабуть, як i завше, лежав, ставав навколiшки, сидiв, стояв, робив проходку, зойкав, мугикав i замовкав, не виходячи зi своєї кiмнати, так-сяк освiтленої мiсяцем i цiлим кодлом зiрок. А Уот пiд таку годину, згiдно зi своєю звичкою, сидiв бiля розчахнутого вiкна, чув першi нiчнi звуки i ледь бачив першi нiчнi вогнi, як людського, так i небесного походження. О десятiй вiн почув крики, десь зовсiм близько, ще ближче, тодi трохи далi зовсiм далеко, на сходах, поверхом вище, i знову на сходах, i так крiзь вiдчиненi дверi побачив свiтло, яке виблимувало в темрявi i поволi сходило нанiвець у темряву, Артуровi кроки, свiтло, запалене бiдолашним Артуром, який о звичнiй порi пiднiмався до себе нагору, щоб вiдпочити. Об одинадцятiй темрява заполонила кiмнату, а мiсяць видряпався вище дерева. Але позаяк це дерево було низеньке i мiсяць сходив прудко, то перехiд не зайняв багато часу i потьмарення теж. Споглядаючи, як свiтло наче стрибками то спалахує, то гасне, Уот здогадався, що вже десята; так само, коли кiмната поринула в темряву, вiн зрозумiв, що вже десь одинадцята. А коли вiн подумав, що, мабуть, уже перейшло за пiвнiч i вiн уже одягнув мiстера Нота в нiчне вбрання i поклав у лiжко, от тодi вiн спустився на кухню, як i робив щоночi, щоб випити свою останню склянку молока i докурити останню четвертину сигари. Але на кухнi на стiльцi сидiв якийсь дивний чоловiк, i нiчнi жаринки, гаснучи, блимали на нього. Уот запитав його, хто вiн такий i як сюди потрапив. Вiн вважав своїм обов'язком це зробити. - Мене звати Мiкс, - сказав незнайомець. - Спочатку я був там, а потiм, за якусь мить потрапив сюди. Отже прийшов його час. Вiн зняв кришку, пiднiс склянку до губiв i почав пити. Молоко почало скисати. Вiн запалив сигару й затягнувся. Дешева, смердюча сигара. Я родом iз..., сказав мiстер Мiкс i назвав мiсцевiсть, звiдки вiн походив. Народився я у..., сказав вiн i повiдав дещо про мiсце й обставини його, як вiн вилупився на свiт Божий. Мої любi батьки, сказав вiн, i героїчнi постатi унiкальних перелюбникiв мiстера та мiсiс Мiкс, яким не було рiвних в монастирських анналах, заповнили кухню. Коли менi виповнилося п'ятнадцять рокiв, продовжив вiн, моя люба дружина, мiй улюблений собака, i от нарештi. На щастя, мiстер Мiкс не мав дiтей. Якийсь час Уот уважно його слухав, бо мiстер Мiкс мав досить милозвучний голос. Особливо йому вдавалися фрикативнi звуки. Але все це нiчне милозвуччя померхло й щезло, бо Мiксiв голос, вельми приємний голос бiдолашного Мiкса, зiйшов нанiвець, стикнувшися з мовчазним, безголосим стогоном Уотових нутряних плачiв. Уот допив молоко i допалив сигару так, що попiк собi всi губи, i вийшов з кухнi. Невдовзi вiн з'явився знову перед очима Мiкса i в кожнiй руцi тримав по валiзцi, тобто загалом вiн мав двi маленькi валiзи. Подорожуючи, Уот волiв брати з собою не одну велику, а двi маленькi валiзи. Так, пересуваючись з мiсця на мiсце, вiн полюбляв мати в кожнiй руцi по маленькiй валiзi, а не носити з собою одну валiзу й перекладати її з руки в руку. Не мати нiякої, нi маленької, нi великої валiзи, нi в лiвiй, нi в правiй руцi, ось про що вiн, безумовно, мрiяв, коли вирушав у мандри. А де б тодi вiн подiв своє майно, туалетне причандалля i змiну натiльної бiлизни? Однiєю з цих валiз була мисливська валiза, про яку вже, здається, тут згадувалося. Попри те, що вона була рясно вкрита всякими ремiнцями та пряжками-защiбками, Уот тягав її на спинi, немов то був мiшок iз пiском. Друга валiза була теж мисливською i мало чим вiдрiзнялася вiд першої. Уот її теж носив, перекинувши через плече, мов цiпок. Цi валiзи були на три чвертi порожнi. Уот був вдягнений у пальто, яке подекуди ще не втратило свого зеленого кольору. Пальто це, коли Уот його востаннє зважував, мало десь вiд п'ятнадцяти до шiстнадцяти фунтiв ваги, тобто майже сiм кiлограмiв. Помилки тут бути не могло, бо Уот зважився спочатку у пальтi, тодi без пальта, себто скинув його, поклав на землю поруч, а сам знову зважився. Але то вже коли було, i пальто з того часу могло набрати вагу. Або схуднути. Пальто це було таке довге, що Уотовi штани, схожi на шаровари (вiн зумисне носив такi, аби приховати форму своїх нiг), нiяк не було видно. Пальто це було досить поважного вiку, що для подiбних пальт не первина, а купив його Уотiв батько майже за безцiиь принагiдно в однiєї гiдної вiри доброчесної удовицi рокiв, щоб не збрехати, сiмдесят тому, коли Уотiв тато був ще хлопцем моторним i автомашини ще тiльки почали з'являтися, i з того часу пальто це жодного разу не пралося, крiм поверхової обробки дощем, снiгом, сльотою, ну й, звiсне дiло, нетривалих занурень вряди-годи у води каналiв. Не зазнавало воно також нi хiмiчного чищення, нi обробки звичайною щiткою, i зроду-вiку не перелицьовувалося, i от завдяки цiй своїй незайманостi воно й збереглося як одиниця одягу. Пальтова тканина, хоча подекуди й добряче попоносилася, особливо iззаду, була ще настiльки мiцна i тривка, що дiрок, у прямому значеннi цього слова, зовсiм не було видно i якщо де й потерлося, то лише на лiктях та на сiдницях. Як i ранiше. пальто це спершу защiбалося на дев'ять гудзикiв, правда, рiзних за формою й кольором, але всi вони чесно виконували свої обов'язки, а зовсiм не шукали причепки, щоб прослизнути у дiрочку i розстiбнутися. Нагорi у петельцi сумно звисали залишки штучної червоно-синьої хризантеми. Ошмаття оксамитової смужки все ще чiплялися за комiр. Пальто щедро, з запасом, запинало Уота i нiколи не розходилося. На головi Уот носив капелюха не зовсiм кубiчної форми, який своїм кольором наближався до чорного перцю. Цей дивовижний капелюх належав колись його дiду, який знайшов i пiдняв його на iподромi, бiля стайнi, й принiс додому. Тодi вiн своїм кольором нагадував гiрчицю, а нинi - перець. Слiд зауважити, що з точки зору кольору як пальто так i капелюх тяжiли одне до одного i з кожним вiдбитим вiд них чи поглиненим ними променем наближалися до золотої середини. Але ж як рiзняться вони за своїм походженням! Те було таким зеленим! А той - таким жовтим! Отак завжди i з цим часом, який висвiтлює темряву i притьмарює свiтло. Неважко передбачити, що, коли вони зiйдуться докупи, то не зупиняться на досягненому, а старiтимуть собi далi, аж доки капелюх стане зеленим, а пальто - жовтим, а тодi, з кожним рiчним колом наближаючись до останнього, кольори ставатимуть все бiльш блiдими, насиченими та миршавими. Аж поки капелюх перестане бути капелюхом, а пальто - пальтом. Отак завжди i з цим часом. Взутий Уот був у коричневий ботинок й черевик, на щастя, теж майже коричневого кольору. Ботинок цей Уот купив за вiсiм пенсiв у одноногого калiки, який, втративши ногу, а разом з нею i ступню, пiд час дорожньої приг