для  нього "надзвичайно
свiтла книга". Автор  пiдкреслював, що його Месiя  говорив: "Ми притягуємо в
наше життя  те, про що думаємо, i якщо все це так,  то iснує  якась  причина
того, що цей  момент прийшов у моє  життя...  i у ваше теж.  Мабуть,  не має
нiчого випадкового в тому, що ви зараз тримаєте в руках цю книгу;  мабуть, у
цих пригодах є щось таке, заради чого ви її зустрiли. Я гадаю, що це так".
     Чи не  правда знайомий мотив? Пригадуєте,  як у Блока: "Все,  що людина
хоче, неодмiнно здiйсниться, а якщо не здiйсниться,  то й бажання не було. А
якщо здiйсниться не те, розчарування тiльки уявне -- здiйснилося саме те!"
     Працюючи  над  перекладом i заглиблюючись у пiдтекст, я повсякчас ловив
себе на думцi, що в цiй  книзi, крiм  Месiї, Учителя,  друга, який може дати
могутнiй   поштовх  для   самовдосконалення,  присутнiй  iнший,  можливо,  й
сильнiший герой -- той, що сидить у кожному з нас; той потенцiал внутрiшньої
снаги, який розкривається в лихi години випробувань; те, про що Микола Рерiх
говорив так:  "Iснує  межа  слiв,  але не iснує  межi почуттiв та вмiстилища
серця".  Такi книги  примножують сили людини, i пiсля її прочитання рефреном
звучить звернення до простих людей: "А я вам кажу, ви -- боги".

     Валерiй ГРУЗИН