було знайдено кiльце об'єктива, розбився, i осколки скотились до того мiсця, де лежала кiнокамера. - Все правильно, - мовив я. На краю лужка ми знайшли залишки вогнища. - Коли його палили? - запитав я свого супутника. Квалi замислився. Вiн розсунув молоду траву, що вже виросла на попелищi, розтирав у пальцях перемiшаний з попелом червонуватий грунт. Знайшов кiлька вуглинок, спробував їх на зуб. - Мiсяць п'ять-шiсть разiв встиг народитись, - сказав вiн нарештi, Ця дата спiвпадала... Тепер треба було переконатися, що нещасний Грдичка справдi був тут з другим бiлим. - А чи не скаже Квалi, скiльки чоловiк палили це вогнище? - спитав я. Молодий негр похитав головою. Потiм почав повзати по лужку, дослiджуючи попелище. Я, старанно обшукавши поляну i не знайшовши нiчого цiкавого, сiв на камiнь i чекав. Нарештi Квалi пiдвiвся i пiдiйшов до мене. - Квалi думай так. Люди тут були два рази. Квалi знайшов друге вогнище. Один раз був два бiлий i негри. Другий раз- два бiлий. Один бiлий курив люлька, Другий - папiроса, ось, - Квалi простягнув менi паперовий мундштук, на якому можна було розiбрати малюнок чеського лева i напис "Брно" . - Один бiлий носок черевика з жовтий цвях, - Квалi показав менi головку цвяха. Такими цвяхами американськi мисливцi пiдбивають пiдошви чобiт. - Один бiлий мав великий карабiн, - Квалi простяг кулю великого калiбру. - А як ти дiзнався, що тут були бiлi i негри! - з сумнiвом спитав я. - Бiлий не гризе кiстки, негр гризе, - пояснив Квалi. - Один вогнище їв бiлий i негр... Другий вогнище їв бiлий. Негр не їв. - Так. А яке вогнище було ранiше? - Те, де їв бiлий i. негр... - Куди ж дiлися негри? - Квалi не знає, начальник. - Менi здасться, - повiльно проказав я, - що один бiлий тут убитий... Той, у кого був апарат. Треба це перевiрити. - Як перевiрити? - Знайти його тiло чи скелет. - Як знайдеш? - заперечив Квалi. - Дуже багато гiєна. Гiєна нiчого не залишив. - А все-таки спробуємо. Квалi дуже хороший слiдопит. Негр гордо випростався. Однак цього разу навiть мистецтво Квалi виявилось безсилим. Бiльше ми не знайшли нiчого. Дорогою в табiр я в думцi намалював картину злочину. Двоє бiлих i двоє негрiв вирушають у джунглi. Один бiлий знiмає на кiноплiвку диких тварин, другий охороняє його. Табiр вони влаштовують на мальовничiй полянi над ущелиною... Всi четверо йдуть до озера. Бiлий носорог, потривожений тиранозавром, атакує маленький загiн. Негри падають його жертвами. Носорог смертельно поранений мисливцем. Раптом над носорогом виростає потворна громада тиранозавра. Оператор встигає зняти кiлька кiнокадрiв. Поки тиранозавр шматує носорога, оператор i мисливець вiдступають з поля битви i повертаються до табору. Тепер їх тiльки двоє. Вони володiють сенсацiєю, яка може принести славу i грошi. Господар становища - оператор, що сфотографував потвору. Вранцi виникає суперечка, яка закiнчується пострiлом з карабiна восьмого калiбру. Оператор падає мертвим. Мисливець вириває касету з плiвкою з апарата. Кiнокамера летить в ущелину. Мисливець закопує тiло i вирушає назад. Проявивши кiноплiвку, вiн вiдсилає знiмок мiстеру Леслi Бейзу... - Квалi, - звернувся я до негра, -нiхто не повинен знати, що ми знайшли рештки апарата, папiросу i кулi. Нiхто. Ти зрозумiв мене? - Квалi зрозумiв, начальник. Квалi буде нiмий, мов карабiн, з який вийняли затвор... Ми уклали союз мовчання. Коли ми пiдiйшли до табору, я зразу вiдчув: тут сталося щось несподiване. Чорнi мисливцi мовчки стояли навколо непорушного бiлого предмета. Джонсон i Персi Вуфф похмуро сидiли в наметi. - Шкода, що вас не було, шефе, - мовив Джонсон. - А що сталося? - Нас навiдав "злий дух" . Двоє негрiв уже в раю, а третiй буде там до заходу сонця. Зрештою, хай вам розкаже вiн, - старий мисливець кивнув на Персi. - Вiн був присутнiй на всьому спектаклi, а я встиг тiльки на кiнець. Я подививсь на Персi. - Менi захотiлось скупатись, - почав вiн, не дивлячись менi у вiчi, - i я звелiв неграм налякати крокодилiв. Негри зчинили диявольський галас, а потiм почали вiдгороджувати мiсце для купання. Я в цей час стояв на терасi i дивився в бiк озера. Раптом я помiтив щось чорне. Воно швидко пливло, нагадуючи велетенського крокодила. Паща в нього була метрiв три завдовжки, а зуби ось такi... - Персi показав рукою, якої довжини були зуби. - Треба було попередити негрiв про небезпеку, а не розглядати зуби, - рiзко кинув Джонсон. - А зуби ось такi, - повторив мiй заступник, не звертаючи уваги на слова мисливця. - Коли негри його помiтили, вони кинулися врозсип, але було пiзно. Ця тварюка вибралась на мiлке мiсце, пiдвелася на заднi лапи i вистрибнула на берег. Я догадався, що це та потвора, що на знiмку Рiчардса. Вмить вона наздогнала одного з негрiв, розiрвала його на шматки i зжерла на моїх очах. Потiм тварюка стрибнула до другого негра, який, втiкаючи пошкодив ногу об корiння дерева... Чули б ви, як вiн заревiв... Якийсь негр, здається Мулу, кинувся вперед i вдарив потвору списом. Спис зламався, мов сiрник, а тварюка вiдкинула негра ударом хвоста, схопила свою жертву i стрибнула в рiку. В цю мить прибiг Джонсон... - Я всадив у цього диявола не менше десятка куль, - хрипко проказав мисливець. - Одна з них дуже не сподобалася йому, бо вiн пiрнув. Ми вже вирiшили, що йому капут. Але хижак виринув далеко попереду i на третiй швидкостi зник, так i не випустивши негра, перекушеного майже пополам... - Що з Мулу? - запитав я. - Безнадiйний. До мене пiдiйшов Квалi. - Мулу вмирай, - тихо сказав вiн. По його чорнiй щоцi котилися сльози. На свiтанку ми поховали Мулу i приступили до спорудження великого плоту. Мали намiр пливти на ньому за пораненим тиранозавром, що зник в очеретах на протилежному березi озера. Ми розраховували, що коли ящiр не здохне вiд ран, то зумiємо добити його. Захопити таку потвору живцем годi було й думати. На перший раз я хотiв добути шкуру, череп i деякi кiстки. Особливо цiкавила мене будова заднiх кiнцiвок, з допомогою яких такий велетень мiг стрибати, мов кенгуру. Пливти за ящером повиннi були Джонсон, я, Квалi i дев'ятеро чорних воїнiв. Персi з рештою носильникiв я вирiшив послати в головний табiр за додатковим спорядженням. Мiй заступник не заперечував проти такого доручення. Вранцi наступного дня плiт був готовий. Шiсть довгих, товстих стовбурiв мiцно зв'язали нейлоновими канатами. Три пари весел i косий парус на довгiй щоглi давали змогу розвивати значну швидкiсть. На плiт ми поставили ще один, невеличкий, бамбуковий, для плавання по вузеньких притоках в очеретi. Вантаж складався iз зброї, канатiв, мiцних нейлонових сiтей i продовольства. Тепер треба було вiдiбрати чорних воїнiв. Але негри були так наляканi тиранозавром, що навiдрiз вiдмовлялися пливти з нами. Стиснувши зуби, мисливцi хитали головами. Жоден з них не хотiв ступити на плiт. Врятував становище Квалi. Вiн вийшов наперед, владно пiдняв руку i швидко заговорив. Незабаром воїни засперечалися мiж собою. Однi вказували на озеро, iншi били себе в груди, втикали наконечники списiв у землю. Квалi знову заговорив. Але не встиг вiн закiнчити, як суперечка розгорiлася з новою силою. Я вiдчував, що вирiшується доля походу, але боявся втручатись, щоб не зiпсувати справу. Та ось Квалi пiдiйшов до мене i спитав, скiлькох воїнiв я вiзьму з собою. Я сказав. - Вибирай, - мовив Квалi. - Тепер кожний хоче пливти з тобою... - Як же ти добився цього? - Пояснив великий закон мисливцiв джунглiв, - вiдповiв молодий негр. - Сказав, що великий хижак - гiрше бельгiйський чиновник... Обiцяв, що кожен одержить стальний нiж, десять доларiв i штани. Я згодився. Через годину - плiт виплив на широку гладь озера. Воно виявилось глибоким. Навiть поблизу берега довга жердина не дiставала дна. Я гляну у бiнокль на наш табiр. Вiн уже спорожнiв. Очевидно, Персi й носильники теж вирушили в дорогу, Почало припiкати сонце. Ми натягли тент i полягали пiд ним. Я продовжував оглядати поверхню озера i темну смугу берега. В одному мiсцi ми попливли широким покрученим протоком вглиб очерету. Джонсон i я стояли з готовими до пострiлу карабiнами, Двадцять пар очей напружено вдивлялись у лiс тонких бурувато-зелених стебел i вузького загостреного листя. Нестерпна спека пекла шкiру, ставало важко дихати, перед очима спалахували райдужнi кола. Протiк то звужувався, то розширявся. В зелених стiнах, що оточували його, не було видно жодного вилому. Напруження, що охопило нас при вступi в очерет, почало слабнути, як раптом... Квалi, що стояв на носi плоту, остерiгаючи, пiдняв руку. В цю мить ми вiдчули неймовiрно бридкий сморiд. Водночас в очеретi щось важко затрiщало. Гребцi вихопили весла з води i вiдступили до середини плоту. Далi все замигтiло, як у стрiмкому фантастичному снi... В стiнi очерету з'явився широкий вилом, а в глибинi його, метрiв за десять вiд берега, важко пiдвелося щось величезне, схоже на гiгантського крокодила. Його блискуча луска вiдливала золотом i зеленню. Велетенська багрова паща широко розкрилась, оголивши два ряди зубiв-кинджалiв. Вiдштовхнувшись могутнiми перетинчастими лапами, потвора стрибнула до плоту, але промахнулась i важко гепнулась у зарослi. Залунали пострiли. Джонсон вистрiлив тiльки раз i випустив усю обойму туди, де трiщав очерет. Не встиг я перезарядити карабiн, як очерет розсунувся, i величезне тiло тиранозавра стрибнуло у воду. Ранiше нiж ящiр встиг пiрнути, Джонсон двiчi вистрiлив. Плiт здригнувся, i на носi появилася величезна лапа з кривими кiгтями, а потiм голова хижака. Трiснули нейлоновi канати, i наш корабель почав розпадатися. Але потвора була вже важко поранена, втрачала силу. Квалi сунув їй у пащу важке весло. Щелепи закрились, весло затрiщало. Ящiр на кiлька секунд завмер в єдиноборствi з людиною. Джонсон знову вистрiлив двiчi. Голова чудовиська зникла пiд плотом. - Все,- сказав Джонсон i опустив карабiн. Я не повiрив: - Зараз появиться знову! - Все,- повторив старий мисливець.- Кiнець... по однiй розривнiй кулi в кожне око... - Ви зiпсували череп,- вирвалося в мене. - Щоб вiн не зiпсував вашого,- посмiхнувся Джонсон. Ми почекали кiлька хвилин, але ящiр не появився. Поки негри лагодили плiт, ми з Джонсоном опустили на дно стальну кiшку. Глибокий протiк перевищував тут тридцять метрiв. Я був у вiдчаї. Вбити сучасного тиранозавра i втратити його!.. - Може, випливе,- намагався втiшити мене Джонсон. Але на це годi було розраховувати. - До чого ж не пощастило,- з досадою вимови; я.- Адже нiчого не зосталося, крiм подряпин на колодах плоту. - Трошки зостався, - заперечив Квалi. - Вiзьми, начальник... I вiн простягнув менi уламок весла. В мокрiй деревинi стирчав гострий конiчний зуб, завдовжки близько десяти сантиметрiв. Ми вирушили назад. Коли плiт минав вилом в очеретi, в нiс знову вдарив незвичайний сморiд. - Треба заглянути в його лiгво,- зауважив Джонсон, i перший вистрибнув на берег. Я збирався стрибнути й собi, коли зненацька зарослi затрiщали. - Стопi - крикнув Джонсон, пiднiмаючи штуцер. "Ще один тиранозавр" ,- промайнуло у мене в головi. Але мисливець уже опустив зброю. - Скорiше сiтi! - вигукнув вiн. - Тут є маля. Вiзьмемо його живцем! Чорнi воїни пiдхопили сiтi та зв'язки нейлонових шнурiв i кинулись в очерет. Маля виявилось майже триметровою тварюкою, вкритою золотисто-коричневою лускою. Побачивши людей, ящiр пiдвiвся на заднi лапи, Але стрибнути вiн не встиг. У повiтрi свиснули гнучкi ласо, i потвора була повалена на спину. Втiм, молодий ящiр розiрвав частину Шнурiв. Проте тут пiшли в хiд сiтi, i ми вiдчули, що перемагаємо. В цю мить ящiр розкрив пащу i тужливо закричав. Його заклик почався свистом, а перейшов у квакання. Чорнi мисливцi завили вiд захоплення. - Чому вони так радiють? - спитав я у Квалi. - Вони тепер знай, хто був голос злий дух. Раптом з глибини зарослiв залунав заклик у вiдповiдь. Могутнє шипiння й свист змiнилися лютим нявчанням. - Ще один дорослий ящiрi - закричав Джек.- Швидше, поки вiн далеко. Негри поволокли молодого хижака до плоту. Зовсiм близько почулись шипiння i квакання. Але малюк не мiг вiдповiсти: його паща була надiйно закручена нейлоновим шнуром. Ще кiлька зусиль, i молодий ящiр був прив'язаний до бамбукового плоту. Знову пролунав голос дорослого тиранозавра, але вже далi - ящiр вiддалявся у протилежний бiк. - Повний вперед! - скомандував Джек. Негри дружно змахували веслами i голосно спiвали про Нашу перемогу. x x x Надвечiр плоти причалили до берега поблизу табору. Ми всi падали з нiг вiд утоми, але потрiбно було думати не про вiдпочинок, а про надiйне примiщення для нашого полоненого. Грати металiчних клiток знаходилися в головному таборi. Я вирiшив викликати табiр по радiо. На мiй подив, радiопередавача на мiсцi не було. Вартовi пояснили, що його забрав великий бiлий, Ух, як вони називали Персi Вуффа. Вихватка Персi розiзлила мене. Навiщо йому знадобилося радiо? Через його примху ми опинилися без зв'язку. Заступник, нав'язаний менi мiстером Бейзом, завдавав менi тiльки багато клопоту... Я вирiшив позбутися його i написати "королю американських звiринцiв" про мотиви свого рiшення. "Де ж помiстити ящера?" -думав я. I придумав. Поблизу водопаду в скелi була глибока вузька трiщина. З колод збудували мiцнi грати, що закрили вихiд з розколини. Бамбуковий плiт з прив'язаним ящером опустили на лопатах в розколину. Плiт повис майже вертикально вздовж суцiльноi стiни, Тодi ми звiльнили хижака вiд частини пут. Решту вiн розiрвав сам, i в ту ж мить ми закрили цей своєрiдний колодязь плотом. Наш полонений опинився в iмпровiзованiй клiтцi. Ми кинули йому пiвантилопи. Але вiн навiть не поворушився. Тiльки очi його свiтилися в темрявi зеленувато-фiолетовим свiтлом. - Стомлений мандрiвкою, - пожартував Джонсон, i ми пiшли в намет.... Коли я прокинувся, перша моя думка була про ящера. Чи не втiк вiн часом? - Все в порядку,- заспокоїв мене Джек.- Зжер м'ясо i чекає ще. Вже пробував мiцнiсть грат. Довелося ззовнi навалити камiння... Поснiдавши, я вiдвiдав нашого полоненого. "Малюк" пiдвiвся на заднi лапи i, широко розкривши пащу, розлючено зашипiв.. Стрибаючи на заднiх лапах, вiн притискав до грудей короткi переднi, озброєнi довгими кривими кiгтями. Голова його нагадувала крокодилячу, але була вужчою. Її прикрашав кiстяний гребiнь з гострими шипами. Довжина щелепи досягала метра. Довга шия поступово переходила в конус, що розширювався донизу. Мiж довгими пальцями заднiх лап виднiлися товстi перетинки. Широкий плоский хвiст був опорою тулуба, коли плазун пiдводився на заднi лапи. Молодий хижак був мiнiатюрою чудовиська, вбитого вчора. Я принiс з собою кiноапарат i зняв кiлька десяткiв метрiв плiвки. Ящiр немов розумiв, що треба позувати. Вiн ходив на заднiх лапах, розкривав пащу, неначе бажаючи показати страшеннi зуби, навiть копирсався кiгтями в зубах, Мисливцi принесли крокодила i кинули в розколину. Через кiлька хвилин вiд нього залишилась купа потрощених кiсток, а тиранозавр лiг у тiнь скелi i перестав звертати на нас увагу, - Його треба менше годувати,- зауважив Джонсон,- а то вiн виросте ранiше, нiж ви доставите його мiстеру Бейзу. Пiзно ввечерi в таборi появився Персi Вуфф. Вiн був бездоганно поголений, одягнений у новий бiлий костюм. На мої запитання вiн вiдповiдав з ввiчливою нахабнiстю, Втративши терпiння, я вилаяв його. Персi лагiдно побажав менi й Джеку спокiйної ночi 1 пiшов спати. - Завтра ж вiдправлю його в Бумба,- сказав я. - Дай боже,- якось невпевнено мовив Джонсон. Вранцi я наказав Персi негайно їхати в Бумба, вiдправити кореспонденцiю мiстеру Бейзу i найняти кiлька грузовикiв, якiвиїдуть назустрiч нашому каравану. Всупереч сподiванням, Персi не заперечував. - Самi чекайте нас у Бумба. Вiн мовчки кивнув головою. Я вiддав йому листи i невеличку статтю, а якiй був описаний зуб нового тиранозавра, що мешкає болотах Центральної Африки. Новий вид ящера був названий Tyrannosaurus beizi ritas. Статтю i листи я адресував особисто мiстеровi Леслi Бейзу. - З вами пiде Н'Кора, - продовжував я, - вiн добре знає дорогу. Вiзьмете вiлiс. Я надiюсь, що цього разу... - Все буде краще, нiж ви думаєте,- мовив Персi i посмiхнувся, очевидно, своїм думкам. Я вирiшив, що вiн задоволений своїм вiд'їздом i заспокоївся. Н'Кора я непомiтно для Персi дав ще одного листа, в якому повiдомляв мiстера Бейза про усунення свого заступника. Транспортувати ящера до головного табору вирiшили на автомашинi в об'їзд ущелин. Джонсон взявся розвiдати шляхи i навести переправу. Настав час розлучитися i з Квалi. Молодий негр уже не раз нагадував менi, що в його рiдному селищi Нгоа його чекають "важливий дiла" . Я зiбрав чорних воїнiв, щоб урочисто вручити Квалi карабiн. Я передав Квалi заробленi грошi i вже простягнув карабiн та патрони, коли до нас пiдiйшов Персi Вуфф. - Ви хочете вкласти в руки негра вогнепальну зброю? Ви знаєте, проти кого вiн поверне її? - Не знаю i знати не хочу,- рiзко сказав я.- Я виконую свою обiцянку. - Я вважаю за свiй обов'язок попередити вас,- примружив око Персi. - Тут бельгiйська територiя. Коли дiзнаються - зчиниться галас... - Нiякого галасу не буде. - Я протестую! - крикнув Персi.- Це злочин! Квалi переводив нерозумiючий погляд з мене на Персi. Чорнi воїни почали перешiптуватися. - Знаєте що, краще iдiть геть,- сказав я Персi. - Але це ж майно експедицiї,- наполягав Персi. - Добре, - сказав я, передаючи карабiн Джонсону.- Майно експедицiї залишиться цiлим. Квалi з вiдчаєм подивився менi у вiчi. Я круто повернувся, пройшов у намет i винiс свiй десятизарядний карабiн iз срiбною насiчкою на темному прикладi. - Бери, - мовив я, простягаючи його Квалi. Джонсон посмiхнувся. - Смiється той, хто смiється останнiм,- кинув Персi i вийшов. Квалi обережно взяв з моїх рук зброю. - О, начальник, - прошепотiв вiн, - спасибi... Ми обмiнялись мiцним рукостисканням. Тепер ми уклали союз взаєморозумiння. x x x Через годину Персi Вуфф з Н'Кора, а також Джонсон з десятьма неграми вирушили за своїми маршрутами. Квалi зник ранiше. Я навiть не встиг запитати в нього, чи вiн назовсiм покидає табiр. В таборi зробилося тихо. Негрiв я послав за їжею для молодого ящера, а сам влаштувався в тiнi й почав записувати в польовий щоденник подiї останнiх днiв. Я встиг докладно описати полювання на тиранозаврiв, вид ящерiв i їх звички, коли прийшов посланець вiд Джонсона. В коротенькiй записцi старий мисливець просив прислати йому на допомогу всiх вiльних негрiв i обiцяв, що завтра надвечiр машини будуть в таборi бiля водопаду. Тим часом чорнi воїни притягли двох убитих крокодилiв. Одного ми кинули ящеровi, i "малюк" жадiбно зжер його. Я вiдправив усiх негрiв у розпорядження Джонсона. Зi мною залишився тiльки Н'Кора. Я радiв, що все йде гаразд. У думках я вже будував плани нової експедицiї в країну динозаврiв. Це повинна бути мiжнародна експедицiя зоологiв i палеонтологiв, забезпечена вертольотами i моторними човнами... Чиїсь поспiшнi кроки перервали мої роздуми. Я пiдвiв очi. Передi мною стояв Персi. Його права рука була обмотана рушником, - Я змушений був повернутися, - сказав вiн. - Мене вкусила змiя. Допоможiть менi. Я швидко пiдвiвся. В цю мить страшенний удар в щелепи збив мене з нiг, i я знепритомнiв. Коли я прийшов до пам'ятi, то вiдчув, що не можу поворухнутися. Я лежав зв'язаний на своєму Лiжку. Персi сидiв за столом. Бiля пляшки вiскi лежав мiй пiстолет. Помiтивши, що я опритомнiв, Персi важко встав i пiдiйшов до мене. - Професоровi краще? А я вже боявся, що удар був занадто сильний. - Що це все значить? - прошепотiв я. - Я вважав, що ви догадливiшi, - Персi тихо засмiявся,- Мисливець за динозаврами!... - Н'Кора, до мене! - крикнув я, - Не шумiти, - прошипiв Персi i засунув менi в рот якусь ганчiрку. Однак чорний воїн почув мiй голос i появився бiля входу в намет. Персi щось крикнув Йому мiсцевою говiркою. Я й не пiдозрiвав, що цей негiдник знав мову банту. Негр дивився здивовано то на Персi, то на мене. Потiм вiн повернувся i вибiг кудись. Персi не поспiшаючи взяв зi столу пiстолет i вистрiлив. Негр упав у траву. - Ви самi виннi, професоре, - сказав Персi, вириваючи в мене з рота ганчiрку.- Його я вбивати не збирався. Втiм, добре, що це Довелося зробити з вашiого пiстолета. - Нелюдi - вигукнув я.- Чого тобi треба? - Я заробляю свої п'ятдесят тисяч доларiв, - м'яко вiдповiв Персi. - Я мiг би просто покiнчити з вами. Наприклад, штовхнути в яму до ящера. Непогана думка, правда? - в його очах засвiтились червонуватi iскри, - Але я людина гуманна. Я хотiв, щоб ви переконались у своїй дуростi, мiстер Турський, перед тим як вiдправитесь туди, де ми всi будемо... Я мовчав, шукаючи виходу. В таборi нас тiльки двоє. Джонсон за двадцять кiлометрiв, та й хто знає, чи не була його записка пасткою?.. Невже я приречений?.. - Одначе, ви змiнилися на обличчi, професоре,- знову зазвучав вкрадливий голос Персi. - Що ж, справдi, на допомогу до вас нiхто не прийде. Ця стара мавпа Джонсон надто дурний?... порядний. Коли я обережно натякнув йому в Бумба... О, як вiн визвiрився на мене... Я ледве заспокоїв його. От Рiчардс був дiловою людиною. Правда, вiн хотiв надто багато. За вас, професоре, мiстер Бейз заплатить менi лише п'ятдесят тисяч Доларiв,- Персi зiтхнув,- i майже сто тисяч чистого прибутну. А цей нахаба Рiчардс хотiв сто тисяч. Хiба чех дорожчий вiд поляка? Хе, хе! Ви ж i не пiдозрiваєте, як Рiчардс роздобув знiмок ящера... Багато вас було - мисливцiв за динозаврами!.. - Менi все вiдомої, - вигукнув я. - Чех убитий Рiчардсом за кiлька метрiв звiдси. А тебе, бандюго, заарештують в першому ж мiстi, в якому ти появишся... Персi нахмурився. - А ви, справдi, пронюхали дещо. Але щодо мене - брехня, Персi Вуфф працює чисто. Мiстер Бейз знав, кому доручити цю справу. Крiм усього, я везучий. Лев полегшив менi роботу. Вiн тiльки поспiшив. Якби не лев, Рiчардс умер би трохи пiзнiше... Вiн хотiв надто багато. А ви, ви хотiли написати товсту книгу... Хе, хе, з кольоровими iлюстрацiями. Мiж iншим, професоре, ваш пiдпис пiд статтею вже вмiщено в траурну рамку. Я зробив власноручну приписку. I в конвертi, який ви дали Н'Кора, вже лежить мiй лист, з просьбою перевести мої п'ятдесят тисяч на банк у Кейптаунi. - Кат, ти убив i Н'Кора! - Професоре, ви надто поганої думки про мене. Н'Кора зараз, - вiн глянув на ручний годинник,- Н'Кора вже трясеться на вiлiсi. Я вiддав йому всю кореспонденцiю. Це чудовий хлопець. Вiн здохне, але доставить її в цiлостi на пошту. А як вiн любить вас! Вiн стрибав од радостi, коли я сказав, що повертаюсь допомогти вам, а вiн поїде в Бумба сам...? Квалi вас любить... Але цьому Квалi я вiдплачу. В Конго не люблять негрiв з карабiнами. Недовго йому прогулюватись по джунглях... Персi продовжував патякати. Раптом я згадав, що в заднiй кишенi штанiв у мене лежить складений нiж. Руки мої були скрученi за спиною, але пальцi залишались вiльними. Я почав перебирати ними i дотягнувся до задньої кишенi. Зачепивши нiж пальцем, я затиснув його в долонi. Тепер треба було вiдкрити лезо. Це виявилось нескладним. Персi потягнувся до пляшки i налив вiскi. Я вже не чув, що вiн бубонiв. Думав лише про вiрьовку, що стягувала руки. Чи вдасться її перерiзати? Нарештi, вона ослабла. Кистi руки були звiльненi. Я поворухнув. лiктями i вiдчув, що руки вiльнi. Але мої ноги були мiцно скрученi, i я не мiг розраховувати одним стрибком опинитися бiля столу, де лежав пiстолет. Треба було чекати, щоб Персi вiдвернувся. Та вiн обiрвав на пiвсловi своє базiкання й поспiшно ступив до мене. - Вам, здасться, незручно лежати, професоре,- сказав вiн i хотiв помацати вiрьовку. Тiєї ж митi я щосили вдарив його зв'язаними ногами в живiт. Вiн важко повалився на пiдлогу. Впав намет i прикрив нас. Я перерiзав вiрьовку на ногах i вислизнув з-пiд брезенту. Але i Персi встиг схопитись на ноги, В руках у нього був пiстолет. - Гад, ось що ти задумав,- прохрипiв вiн.- А я ще хотiв позбавити тебе вiд мук. Ну, тепер, старий дурень, я прострiлю тобi ноги i кину живцем твоєму ящеру. Ха-ха-ха! - вiн пiдняв пiстолет, ступив два кроки 1 прицiлився в мене.- Смiсться той, хто смiється... Останнє слово заглушив пострiл. Вiн здався менi надзвичайно далеким. Дивно, що я не вiдчув болю i продовжував стояти, мiцно стискаючи рукоятку ножа. I раптом я помiтив, що вираз обличчя Персi рiзко змiнився. В Його очах застигли подив i злоба, i вiн повiльно впав навзнак. Я озирнувся. До мене бiг Квалi з карабiном у руках... Я дописую цi рядки в польських Судетах. Зараз весна. Вдалинi за квiтучими садами i червоними черепичними дахами бiлiє. красуня Снiжка. Коли я повернувся на батькiвщину, товаришi помiстили мене в цей санаторiй. У пустинних алеях старого парку i за письмовим столом я знову й знову переживав подiї останнiх рокiв. Звичайно, я не мiг зробити iнакше. Моє мiсце тiльки тут, на рiднiй землi. Я розумiв це i ранiше. Змова, жертвою якої я мало не став, лише прискорила рiшення. Мiстер Леслi Бейз, ми з вами вороги... I не тiльки тому, що ви задумали принести мене в жертву своїй жадiбностi. Ми iстоти рiзних свiтiв - свiту людей i свiту тиранозаврiв... В першi тижнi пiсля повернення мене гнiтили кошмарнi сни. Найчастiше повторявся такий: елегантний чоловiк з животиком i золотими зубами заходив у мою палату. Я впiзнавав мiстера Леслi Бейза. Вiн пропонував укласти контракт, умовляв, шепотiв про грошi i раптом перетворювався на тиранозавра. Страховище насувалось, розкривало люту пащу, я пробував тiкати, кликав на допомогу... Цi сни бiльше не повторюються. Незабаром я їду у Варшаву - там мене чекає робота. А в далекому Конго точиться вiйна. Квалi здобуває свободу для своєї батькiвщини... Я часто думаю про Квалi. Тодi, того жахливого дня я уклав з ним союз братерства над тiлом застрiленого Персi Вуффа. Мiстер Бейз нiколи не одержить свого ящера,- вирiшили ми. Остання робота палеонтолога Збишека Турського в 'свiтi тиранозаврiв повинна залишитись незакiнченою. Я написав коротеньку записку Джонсону. Можливо, вiн i не зрозумiв її... Потiм ми закопали тiло Н'Кора. До трупа Вуффа ми й не доторкнулись. Потiм я вклав кiлька патронiв динамiту мiж колодами, що закривали вихiд з розколини, i пiдпалив шнур. Ми сховались за скелями. Гримнув вибух. Вихiд з розколини був вiдкритий. Ми чекали. Минуло кiлька хвилин, i ящiр, немов величезна жаба, пострибав до рiчки, важко гепнувся у виду i, лякаючи крокодилiв, поплив у бiк озера... Коли ми вирушили в дорогу, настала нiч. Здалеку долинув чийсь регiт. Квалi прислухався. - Гiєна смiється, - сказав негр, - Мабуть, над Персi Ух... Гiєни все-таки смiялися останнiми. Через тиждень ми добралися до берегiв Убангi. На плоту переправилися на пiвнiчний берег, добрели до французького поста i тут розпрощалися. - Куди пiдеш? - спитав Квалi. - На батькiвщину. В Польщу... Прощай, Квалi! - Прощай, брате! Приїзди знову Конго, коли мiй країна стане вiльний! Вiн легко стрибнув у пiрогу... Через кiлька днiв мене лiтаком доставили в Конакрi. Тут я зустрiвся з Борщаком. А потiм - теплохiд, Гдиня, Судети... Але тепер все позаду. На столi свiжий номер американського журналу. В ньому надрукована замiтка про зуб Tyrannosaurus beizi ritas. Прiзвище автора обведене траурною рамкою. Внизу примiтка, що професор Турський трагiчно загинув у кiгтях сучасного хижого ящера. В редакцiю журналу вже надiслано листа про те, що професору Турському пощастило врятуватись. У грунтовнiй статтi описаний велетенський ящiр-хижак, що зберiгся в болотах екваторiальної Африки, Стаття iлюстрована кольоровими фотографiями. Мiстеру Леслi Бейзу я писати не став. Прочитавши мою статтю, вiн зрозумiє, що його гра програна. А ще передi мною лежать списанi аркушi паперу - начерки планiв нової експедицiї в країну динозаврiв