люди: чом, поете, твоя мати не зчорнiє у чорнiй журбi, адже свiт до неї непривiтний а чи й ворожий, а вона в журбi свiтиться, немов лампадка... i не гасне лампадка з роками, неначе безмiрнi в неї запаси свiтла. Я хотiв би вам правду сказати, люди... Я хотiв би... Але мої мама палець на уста кладуть. Мої мама палець на уста кладуть, а це означає пересторогу, бо нiби ти, сину, забув, що журба моя потаємна, як пiдземна рiка, ти i я - i бiльш нiхто про неї не знає, а свiт про неї, про журбу, не здогадується, не маю права свiтовi сповiдатися i на людях пускати сльозу. Хiба ти забув, сину, що я своєї журби боюся? Вона своєї журби боїться, вона своїх слiз боїться, нiкому своїх слiз не показує, хiба тiльки найтемнiшiй ночi; а коли глупа нiч надпливе у легкому човнi i хлюпне хвиля темряви з-пiд її весла, тодi мама виходять на берег Золотої нашої Липи, до тiєї кладки, якою перейшов колись Зiновiй, сiдають собi пiд вiльхою, пiд деревом, що червонiє вiд змаху сокири, i слухають... i стають мембраною, а може, струною, що ловить в полон сни ластiвок i бджiл; i ловлять хруст листочка, що обламався з гiлки й полетiв на землю, немов мотiль, шарудячи крилами; i чує вона, як росте у нашiй старiй криницi трава, що зветься коза-баран; i переповнює її золотий дзвiн пшеницi, що котиться десь там попiд горбами широкою рiкою; i нипає Тi слух по лiсах, по ярах, всотуючи у себе шерехи, писки, страх, плач зайчати пiд межею; i чують мої мама, як камiння росте на бродах Золотої Липи; i впiзнає вона сторожку ходу колгоспних злодiїв, що орудують уночi, немов сови: той несе з ферми пiвмiшка комбiкорму, той з поля двигає пiввоза бурякiв, той колосся нарiзав курям, а той - волоття конюшини, а той - повзаючи, тягне з рядкiв моркву. Мої мама сидять посеред ночi, посеред океану на бiлому каменi, а мелодiя звукiв i шерехiв пливе повз неї i крiзь неї, вони у нiй озвучуються й пливуть собi далi або ж топляться в рiчцi, або ж губляться в травах, або ж западаються в нори; всi звуки, шерехи, шелести, зiтхання мою маму i не цiкавлять, вони, немов антена, що нацiлена на iншi свiти... вона нацiлена на Зениковi кроки, на його голос, на його пострiл, на квилiння поранене, на передсмертне його зiтхання, на придушений шепiт у глибокiй криївцi десь у лiсових дебрях. Десь у дебрях ти iснуєш, сину мiй Зiновiю? Десь воюєш? Десь любиш? Десь дзвониш кайданами? Десь проклинаєш мене? Десь умираєш щоденно у тисячний раз? I воскреснеш колись? Озовися, сину мiй Зiновiю! Дарма. Нiчна симфонiя пливе крiзь неї i повз неї без Зеникового слiду, i пливуть, пливуть роки у ясенових подiях, i вже посивiло її волосся, i дарма вона сидить пiд вiльхою i волає беззвучно на цiлу просторiнь ночi; "Гей, Зенку мiй, озовися!!!"; i дарма вона скликає птахiв нiчних i денних i запитує, чи не видiли вони в лiсах, у ярах, на чистому полi юнака з карабiном, що пiшов за Україну воювати. Може, вiн, птицi небеснi, лежить поранений i нема кому завити йому рани? Може, впав у сибiрських снiгах i нема кому його пiдвести? Може, в тюрмах пiдземних сохне з голоду й нема кому подати йому скибочку хлiба? Може, лежить вiн непогребений серед поля i круки викльовують йому очi? У нього очi були синi... У нього волосся було бiле, як льон. I сам вiн молоденький, як молодий явiр. Птахи деннi i нiчнi мовчать; звiрi нiчого про Зенка не чули; вiтри, що котилися свiтами, давно не бачили юнака, що пiшов воювати за Україну. Лише Господь Бог, старезний дiдуган, якому мама били поклони щоночi й шепiтливими молитвами не давали йому спати, пiднiмав її обережно з колiн i казав... i казав Господь: "Ти, жоно, не побивайся, не вимучуй мене своїми благаннями. Їх тисячi й тисячi було, юнакiв, якi воювали за Україну, i серед них пам'ятаю Зеня з карабiном... так, пам'ятаю, бо, прецiнь, пам'ятаю про кожну комашку, що повзає пiд корою струхлявiлого дерева. Ти його чекай, жоно, сина свого... чекай, якщо навiть вiн упав вiд кулi в полi або ж згинув у тюрмах, або ж з'їв його голод, або ж замерз у сибiрських снiгах,- вiн повернеться. Що з того, що вiн умер? Вiн вернеться - кажу тобi. А ти чекай. Хiба не єсть твоїм призначенням чекати й сподiватися?" Бог переступив сажневим кроком Золоту Липу i зник у всесвiтi, а роки пливли в ясенових подiях чередою. То як я мiг малювати її образ начорно, коли очiкування її було свiтле? Тато, бувало, їй колись дорiкали: То ти, Докiє, винна що Зеник пiшов i зник. Вiчно ти спiвала й спiвала про червону калину, яку треба пiднiмати. "Але ж комусь, Михасю, тую калину таки треба пiднiмати, - мама на те казали, i очi їхнi зблискували вогнем. - Але ж комусь треба... бо потолочена калина, i кров з неї тече, i корiнь сохне..." 8 Котрогось року, здається, за Хрущова, серед лiта допиталася до нашої хати дебела, сувора з вигляду жiнка, але вже схилена на цiпок; жiнка назвалася Гафiєю Кукурудз iз села Братишани, що по дорозi на Надвiрну. Приїхала у Черчен спецiально. - Пишетеся Ключарами? - спитала вона, сiдаючи на лавку в нашому садi. Старосвiтськi тканi бесаги поклала на землю бiля нiг i пильно озирнулася навколо. Тодi ще жили тато; тодi ще мама були молодою; вони обоє, тато i мама, трохи недовiрливо й сполохано поглядали на незнайому жiнку. Мама немовби щось передчували, вони пiдсвiдоме здогадувалися, що прихiд цiєї жiнки є знаком, попередженням, бо аж зблiдли... i тяжко було їм пережити кiлька хвилин, тяжко було перебути в невiдомостi й тривозi, вони хотiли б чимдуж невiдомостi позбутися (i вiддалити її хотiли на завтра, на пiслязавтра, на рiк), бо линули до Кукурудзихи, як до рiдної, припрошували до дзбанка з кислим молоком i мало не хапали жiнку за руки. Гафiя Кукурудз, однак, не поспiшала з головними словами, спершу обходилася словами малозначними, мовляв, гарно тут у вас на пiвостровi, поруч рiчка видзвонює, i поле пахне, i сад погойдується, шумить. Рай. - Чи мали-сте, газдине, сина, що звався Зiновiєм? Чи жив вiн у цьому раю? - врештi спитала, i, певно, проти своєї волi спитала, мала намiр довше посидiти в нашому саду, нiкого не тривожачи, щоб до передчуття тривоги мама з татом звикли, бо затулила долонею уста. Було пiзно. Мама не скрикнули й не кинулися до незнайомої, лише схлипнули i аж хитнулися (а може, це земля гойднулася?), тато встигли обняти їх за плечi... обняли й заспокоїли, i мої мама посмiхнулися, правда, гiрко й сумно. - Нiхто вже й не пам'ятає, нанашко, чи був на нашому обiйстi рай, - промовили мама навдивовиж спокiйно. I тiльки вони знали, скiльки цей спокiй їм коштував. - I люди, сусiди тобто, i, певно, дерева в саду, i, певно, рiка наша забули, що в тому раю походжав колись хлопець, якого звали Зiновiєм. Якщо б дерева про нього пам'ятали, то їх би зрубали. Так, їх би порубали, - повторили мама. - Нiби не знаєте, нанашко, чого дерева рубають? - Мама вiдповiдали непрямо, слова їх оули схожi на ластiвки, що то сiдали на вориння, то раптом сполохано злiтали вгору, немовби хтось цiлився у них зi стрiльби. Жiнка, що назвалася Гафiєю Кукурудз, хитала головою; я тiльки тепер помiтив, що вона була дуже стара: i руки в неї тряслися, тому й опиралися на лiщиновий цiпок, i велика сива голова в чорнiй хустинi, по-старосвiтському пов'язана, теж тряслася, а губи ворушились. Правда, трималася вона незалежно, погляд мала допитливий, суворий: очей ще старiсть не забiлила. - Марно ви мене боїтесь, жiнко, i ви, газдо, - обiзвалась вона докiрливо. - Я вже застара, щоб чинити зло... буду вмирати скоро. Чую смерть за плечима. - Вона оглянулася й махнула поза плечi цiпком, немовби свою смерть вiдганяла. - Тому й прийшла до вас, люди, щоб висповiдатися: я знала вашого Зеня. Його кликали в пiдпiллi "Чорнотою". Був вiн колись... був... Мама озирнулася на тата, а тато кивнули головою, мовляв, кажи цiй сторонськiй жiнцi, яка знає псевдо нашого сина, правду. - Був? - шепнули мама. - Чому був... колись? - Тепер мама прихилилися до старої, узяли її за руки, i термосили, i зазирали у вiчi. - Був... то значить, що його нема? - Нiби ви, жiнко, не здогадуєтеся, що його нема, бо ж копу рокiв не дає про себе знати? Хiба ви не звикли до його смертi? - запитувала стара. Кружляла навколо, заходила здалека й зблизька. - Та де... де б я могла звикнути до його смертi, - вiдповiли мама. (Губи їх - синi, а попiд очима - чорно). - Я звикла, кажу вам правду, до смертi старшого сина. Вiн десь на хребтах у Карпатах упав i лежить на Дуклi. Менi-бо прислали похоронку... похоронка - це немовби хрест на гробi на нашому сiльському цвинтарi. А Зеника я очiкую живого. Нiхто ж бо не видiв його смертi. - Ой жiнко, - заломила руки Кукурудзиха. - Я її, синову смерть, видiла, - промовила спроквола. Голова її важко впала на груди, очi встромила в землю. - Коли то сталося? - спитали тато. Голос їхнiй був ламкий, хриплий. - Давно, - вiдповiла Кукурудзиха, не пiдводячи очей. - У сорок восьмому, пам'ятаю, на Спаса, серед ночi. Моя хата коло лiсу недалеко... Монастирем лiс називається, корчi пiдповзають мало не до порога. Була менi бiда з тiєю лiсовою близькiстю. Вночi - нашi хлопцi: бабцю, вiдчини. Голоднi були, звошивленi. Я їм сорочки прала i нафтою голови мастила вiд вошви. А вдосвiта надбiгала з району якась "Червона мiтла" або "Чорна кiшка", то ще якась холєра... та всi з автоматами, та всi лютi, як пси, та один iз другим ставлять мене пiд стiнку й кричать: "Растрєляємо, суко, єслi не прiзнаєшся, что бандеровцам помагаєш". А я з-пiд стiнки... а я тую стiнку, чуєте, нiгтями довбаю й плачу: "Нащо розстрiлювати, коли й так скажу, що деколи партизани з лiсу приходять. Що ж маю робити? Прийдуть i наказують: "Бий вошi, бабо, бо то бiльшовики". Совiти в синiх кашкетах реготалися, що скоро бандерiвцiв в схронах та по лiсах вошi стереблять, потому "визволителi" нашi ретельно перевернуть усе в хатi до нитки, спичаками подвiр'я перетикають, кожного разу схрона шукали, криївку, i бiжать далi в село. А я стою, пiд стiнкою, чекаю пострiлу. I чи один раз так дiялося... Вночi перед Спасом бiльша сила совiтська, як саранча, налетiла на лiс. Хмара їх була. Цiлий день у Монастирi грали машiнгвери й гримали вибухи. Що дiялося в лiсi - не знаю. Хвалилися потiм командири з району, що три машини вбитих бандерiв повезли до Бистричан. А одного недобитого, пораненого в груди й в обi ноги, видно, не запримiтили, вiн цiлий день лежав у болотi. Можете собi уявити, прошу вас, який то був для того хлопця страсний день... а може, й не день, може, вiн i не бачив дня, бо сходив кров'ю i нiч заступала йому очi. Одначе хлопець не хотiв вмирати посеред лiсу самотнiм... не хотiв, щоб вороння ним живилося. Вiн повз i повз цiлу нiч, вмираючи щораз i щораз воскресаючи, поки на свiтанку не зобачила його на своєму подвiр'ї бiля криницi... коло кам'яного жолоба, з якого напуваю корову. Вiн лежав на крисi жолоба, i я думала, що партизан вмер, а вiн руку встромив у воду i ворушив слабо пальцями... i, певно, вода тримала його при життi. Що я могла з ним зробити? Признаюся вам: i страшно менi стало, бо кожної митi могли наскочити енкаведисти, i жаль менi було хлопця. Лежав вiн увесь обкервавлений, мундир подертий, лице заросле, чорне, в правiй руцi мав револьвер... револьвер той був увесь у глинi. I я зрозумiла: вiн кулю в револьверi заладував для себе. - Не кваптеся, нанашко, - перебили мої мама i взяли благальне Кукурудзиху за руку. - Най вiн iще поживе... Гафiя Кукурудз замовкла. Тиша тривала довго, цiлу вiчнiсть, мабуть, мої мама стовбенiли бiля не баченої нiколи криницi, де лежав наш бiдний Зеник. Аж тато врештi спитали: - I що було далi? - Далi... я занесла хлопця до хати i поклала на лаву, спершу вийнявши з руки зброю. Вiн блимав бiлими вiд болю очима й шептав... i шептав, щоб я стрiлила йому в голову або в серце... тепер уже можна йому вмирати, бо принаймнi буде похований. А я розiрвала на пiлки стару свою сорочку й обмивала страшнi його рани лiтеплом, а на чоло клала мокру шматину. От вся була моя помiч... - Стара важко дихала, переживала, видно, давно переболене. - Що я бiльше могла? - i заплакала. - Що я бiльше могла зробити, щоб втишити його муки? Покликати дохтора? Де вiн? Молитися Боговi? О так, я молилася... молитви мої зливалися з слiзьми, з стогоном пораненого, його маренням. Вiн зривав з себе бандажi, мої молитви i сльози, видно, не помагали, хапався сiдати... сiдав i падав, як снiп, i все просив вiддати йому пiстолю. Так тривало цiлий день. Надвечiр заснув чи втратив пам'ять, бо лежав тихо, як дитя в колисцi. Я сидiла бiля нього й вiдганяла мух, що лiзли в лице, i був вiн менi у цю хвилину, повiрте, рiдним сином. Щось менi так стало давко на душi... якось по-новому стало на душi, нi, не скажу, що це нiбито нове почуття, чи як його назвати, було радiсним... бо яка то радiсть, коли ось хлопець вмирає. Було менi сумно, так, душа моя тлiла, але й... але й солодко було. I ви, люди добрi, не судiть мене, не подумайте про мене нiчого злого, я потiм змiркувала, що то обiзвалося в менi почуття материнства. Я до старостi дожила, а такої медовостi не зазнавала, жила собi самотинне пiд лiсом, хлопи чомусь обходили мене боком, я їх, певно, вiдстрашувала... така з виду нефайна, кiстлява була. Замолоду це мене мучило, бо, прецiнь, не з дерева витесана, хотiлося дитинки, потiм хотiння минулося на цiлi вiки, аж... аж воскресло щось, мовби я сидiла коло свого сина, воскресло щось солодке, рiдне, материнське. Воскресло й вмирало, чуєте... Я плакала, уткнувшись в ноги пораненого... я нiколи так не плакала, нiколи мiй жаль i розпука не були такi бездоннi, i я не знала, як порятуватися вiд безоднi, що розверзлася передi мною, вiд болю, що краяв моє серце на кавалки. На лавi лежав мiй син. Я бачив: мої мама заперечливо покрутили головою; вони не хотiли дiлитися з кимсь навiть своїм болем. - Нi, - таки промовили вголос. Але Гафiя Кукурудз не звертала на маму уваги. - Так менi стрiлило, жiнко, в голову... i не перечте, - сказала суворо. - Так я хотiла; так напоумив мене Бог; так краялося i плакало моє серце. Нi, не було це грiхом, що я усиновлювала собi чужого сина. Як це не страшно, добрi люди, як це, може, не по-людському, але, бiгме, в тому риданнi, в плачi я була щаслива: я мала над ким i за ким плакати. Стара Кукурудзиха всмiхнулася, пiдвела голову й по черзi споглядала то на маму, то на тата. - Я щось таке торочу несусвiтне? - спитала, все ще усмiхаючись; усмiшка скрасила її вилицювате й довгоносе обличчя. - Чи ви мене розумiєте? - зiтхнула, i похмурiсть її спеленала. - Чи зрозумiв би мене цiлий свiт? Та й, якщо поправдi, чи розумiла я саму себе? - Вона стиснула плечима i попросила в тата закурити. - Це я тодi, в сорокових, навчилась труїти себе. Тiльки й розради, - затяглась глибоко димом. Кашляла тяжко. Ми всi терпляче очiкували, поки вона вiдкашляється i думкою повернеться до своєї хати пiд лiсом, що називається Монастир. Там лежав на лавi Зiновiй. - Ага, на чому я скiнчила? - спохопилась Гафiя, помiтивши, мабуть, наше чекання. - О, згадала. Видно, я надто голосно плакала, бо хлопець на лавi клiпнув кривавим оком i ворухнув спеченими губами. Ледве розiбрала його уривчастий шепiт. А вiн запитував, як ся називаю. - Гафiєю, - вiдповiдаю. - Нащо ж тобi, дитино, моє iм'я? Не бiйся-но, не зраджу, енкаведистам не видам, - образилась я, дурна. Менi здалося, що вiн шукає по хатi чужих, тих, яких я повинна б привести, поки вiн спав, бо блудив очима. - Я й не боюся, вуйно, - промовив вiн спокiйно так, упевнено. - Чого б я мав боятися? I кого? Я вже стою... я вже стою... я вже стою, - повторив вiн три рази, - поза межами страху. Буду вмирати, - тихо вимовив. При своєму розумi був, здалося менi, свою смерть обдумав. - Ой, - кажу, - пусто говориш, хлопче. Ти молодий, кров молода - смерть перебореш, - пробувала вiд чорних думок його вiдiгнати. - А взагалi - мовчи, кожне слово коштує тобi здоров'я. Дохтори забороняють. - Де тi дохтори, вуйно? - намагався посмiхнутися i не мiг, бiдний, кривився вiд болю. - Смiшно тут згадувати про якихось дохторiв. А говорити забороняєте... дайте напослiдок сказати декiлька слiв важливих i небезпечних для моїх батькiв. Слова мої, вуйно, можна продати ворогам... скажуть вам "спасiбо", дров на зиму привезуть i хату перекриють. Та ви цього не зробите... правда, не зробите? Перехрестiться, прошу вас. - Бесiда його була хаплива, слово через слово, вiн квапився, вiдчував, що вiдпущено йому мало. Я хрестилася мовчки i мовчки ковтала сльози. Вiн дивився у стелю... дивився, певно, в небо, пригадував щось, бо брижив чоло. - Не болить мене, нiчо', вуйно, аж дивно, що не болить, що менi добре i що можу з вами говорити... що можу при ясному розумi заповiсти вам, щоб колись... якщо не боїтесь... якщо лiпшi часи настануть... дати звiстку моїм мамi й татовi, Ключарi пишуться... Ключарi з Черчена коло Рогача... дайте звiстку, що їхнiй син Зiновiй загинув. Сто разiв його прострiлили, й вiн упав... Вiн упав, а ви будьте обережнi, вуйно, щоб себе не наразили й моїх родичiв на Сибiр не спровадили. Добре? Най моя смерть буде вашою таємницею. - Промовляв вiн отак слово за словом, часом попереднє слово забував i повертався за ним... а я збирала його слова, як пацьорки на нитку, щоби-м не загубила. I знову хрестилася, сама собi присягаючи, що хлопцевi слова впадуть у мою душу i проростуть там таємно, i буду їх носити таємно... таємний хрест буду носити в собi. Так, таємний хрест буду носити в життi... - Бог дасть, синку, що встанеш... я тебе догляну... я тебе зiллям полiкую... тобi, молодому, рани не страшнi, - плакала я над ним... над вашим сином... над моїм сином. - Ще, - кажу, - вiзьмеш свiй револьвер i пiдеш ворогiв воювати. Ось побачиш. Вiн осмiхнувся... нi. не менi, сам до себе, може-, до вас, тату з мамою, може, до свого револьвера. - Ой, де, - зiтхнув, i хлюпнуло йому в грудях. - А пiстолю, як умру, зi мною поховайте. З чим явлюся перед святим Петром, вояк я прецiнь... Отак ваш Зiновiй говорив зi мною перед смертю. Це були його останнi слова... останнi слова про те, що вiн вояк. Нi, напослiдок ще мене попросив, щоб я заспiвала йому щось. Я не вмiла спiвати нi партизанських жалiбних спiванок, нi стрiлецьких, що за Польщi в читальнях i на фестинах спiвали, нi навiть дiвочих про кохання, не мала я замолоду охоти до спiванок... кому мала спiвати? Сама собi? Знала тiльки одну, давню, ще мама мої небiжка пiд куделею спiвали, що червоне сонце сходить, червоне заходить, молодий й жонатий до дiвчини ходить. Ой ходить вiн, ходить... Я спiвала, а ваш син умер. I бийте мене, i кленiть за те, що-м принесла вам чорну вiсть. Та мусiла-м. - Кукурудзиха вхопила маминi руки й стала їх обцiловувати. Мама нашi кам'яно мовчали; вони й не схлипнули, лише закусили губу вперто й дивилися кудись поперед себе невидимо... дивилися або ж у минувшину, або ж вдивлялися в той край за Бистричанами, де вмирав наш Зенко. Тато глухо i тяжко ридали, обнявши яблуню, билися головою об її стовбур. Дерево, здавалося, тремтiло вiд тяжкого чоловiчого плачу, i ще здавалося, що листя на ньому жовкло, обривалося й розпеченими клаптями мiдi сканувалося по одному на землю. - Де ж ви його поховали? - мама врештi вийшли з своєї замкненої тишi, як iз усохлого лiсу, що вмер од людського болю. - Бодай по-християнському, по-людському поховали, щоб душа його не блукала неприкаяною? - Мама були бiлi, як папiр, очi горiли сухим вогнем. Менi, малому, був незрозумiлий страшний їхнiй спокiи, замурований у собi жаль: я пробував притулитися до мами, узяти їх руки у свої, я хотiв їх бачити такими, як тато - розплаканою, м'якою. Однак мама ласкаво вiдiпхнули мене вiд себе, вони мене мовби й не бачили, цiлий великий свiт звузився й уперся у стару жiнку, яка принесла звiстку про Зеникову смерть. - Як могла, моя люба, так i поховала, - зiтхнула Гафiя Кукурудз. Висока зростом, широка в плечах, костиста, вона никла перед маминим сухим i неплакучим поглядом; вона немовби виправдовувалася, що принесла в родину смуток. - Пам'ятаєте, якi часи панували небезпечнi? Прийшов хлопець з лiсу, й ти дала йому води - i вже совiти рокували тобi Сибiр. Переховала на горищi - Сибiр, а хату палили. Омила йому рани - Сибiр або тюрма. Заплакала над убитим - це ще бiльший злочин, бо ти бандерам спiвчуваєш i за ними плачеш - це теж кримiналом пахло. Але тiєї днини я нiчого не боялася... не боялася i вже... задерев'янiла. Чи, може, жаль узяв мене лютий: такий молодий, такий самотнiй, далеко вiд тата й мами лежить на лавi. Обмила його, як могла... власне, лише обличчя i руки, лице i руки помила, i ноги... аби йшов до раю чистими ногами, й з чистим лицем став перед Господом, i свiчку дала йому у руки. I дванадцять "Отченашiв" i дванадцять "Богородице Дiво" проказала; iнших молитов за упокiй його душi я не знала. Як настала нiч, то сповила його у верету, обв'язала, як дитину, поклала на гринджоли, якими взимi вожу з лiсу дрiвця, i потягла... i потягла, чуєте, не на цвинтар, i за це мене не сварiть, iншої ради не було, бо замало однiєї ночi, щоб аж на другий кiнець села на цвинтар дотягти на санках мерця, треба було, мабуть, цiлi двi ночi, бо то мука... ти п'ять-десять крокiв зробиш i стоїш, вiддихуєшся. Крiм того, на дорогах чатує на тебе якщо не енкаведист з району, то вже тутешнiй стрибок напевно... а ще пiдглядає iз-за плота сексот. Серед поля, на "Ксьондзовому окопi", яке стояло облогом... худобу там пiвсела пасло... лишилися ще незасипанi нiмецькi шанцi. Сварiть мене, але що я iнакше могла собi зарадити. Тiльки й того, що дно поглибила, до свiжої землi рискалем добулася, аби хлопцевi м'якше було лежати... м'якше й чистiше, бо дно шанця вже було поросло бур'яном, та й камiння понасипалося. Ото й усе... Хiба ще скажу: нiч стояла ясна. Присвiчував менi при похоронi мiсяць... висiв мiсяць так низько за плечима, як i у мiстi лiхтар на вулицi. Звiзди, як янголи, крильцями мерехтiли на небi. Я вiдкрила вашому синовi лице, щоб надивився напослiдок на свiт, на мiсяць, на звiзди... щоб запам'ятав, як пахне вночi поле. Потому сiла коло нього, заспiвала йому впiвголосу "Вiчную пам'ять"... i так виглядало з того неголосного мого спiву, що я начебто заколисую його до сну... Мовчання тривало цiлу вiчнiсть, воно широко розлилося, як море, i як море, мовчання було глибоким; i не було в тому мовчаннi нi нашого саду, нi хати, нi неба над нами, нi вiтру попiд хмарами, нi сонця... лише ми троє - тато, мама i я, а з нами стара Гафiя Кукурудз сидiли на пустельному островi... сидiли на землi бiля Зiновiя, загорнутого у верету, й стиха наспiвували йому "Вiчную пам'ять". Коли ж сумна мелодiя припала низько до борозни, до скиб i заплуталася помiж травами i там згинула, мама спитали Гафiю: - Чого-сте, нанашко, так довго... так пiзно пiсля похорону до нас прийшли? Ми Зiновiя в'одно чекали й чекали. Гафiя Кукурудз обома руками оперлася на цiпок i, здавалося, маму не слухала, думала про щось своє, бо заговорила про поле, про "Ксьондзiв окiп", на якому поховала Зiновiя. Ще рiк, ще два ходила вона до того мiсця, де була його могила. Якось не втрималася й на Зеленi свята встромила помiж груддя свiчку. Свiчечка горiла на цiле поле, хтось з села те полумiнце бачив, а ще хтось додав, що нiбито бачив: iшла полем жiнка з свiчкою, i яснiсть била вiд неї. Потiм нiмецькi шанцi машинами зрiвняли, облiг погноїли i посiяли жито. - Таке збiжжя родить там щороку, як гай, - казала Гафiя Кукурудз. - А що пiзно до вас приїхала... хiба, чуєте, буває запiзнiла лиха звiстка? Най би вона повiк загубилася, як потовчений грiш помiж камiнням. Нi, не боялася-м, що стану вороною, бояла-мся за вас, що хтось вивiдає, чого я приходила, донесе, i будете мати клопiт. I так роки за роками. Тепер нiбито легше стало, га? Хрущов, кажуть, тих, кого Сталiн на Сибiр вивiз, повертає додому. Чи то правда? - Чи їм можна вiрити? - засумнiвалися тато. - Тi, що вивозили, ще й тепер панують. I тато оглянулися навколо насторожено. Гафiю Кукурудз лишили ночувати. Мама гостили її, чим могли; постелили їй у другiй хатi, тобто у прохолоднiй свiтлицi через сiни, потiм прихилилися до одвiрка й попросили: - Не гнiвайтеся, нанашко, але заспiвайте менi ще раз тiєї спiванки, яку ви спiвали, коли мiй Зiновiй умирав... ну, тiєї, що червоне сонце сходить i червоне заходить. Гафiя Кукурудз уже на постелi пiсля вечiрнього "Отченаша" тихо заспiвувала, гейби на однiй струнi грала... та все тую струну долонею тамувала, а мама, заплющивши очi, лише ворушили губами. 9 Можна було вiдкласти поїздку до Зiновiя на осiнь (так радили тато), але мама мовчки покрутили заперечливо головою i стали збиратись найближчої недiлi. Тато мусили вiдпроситися на день-два в колгоспi, бо "маємо весiлля у родичiв пiд Надвiрною, усiєю хатою їдемо". Про "весiлля" було сказано й сусiдам, яких попросили доглянути корiвчину i курей. Сусiди, може, не дуже вiрили в наше сторонське весiлля, з маминого лиця не могли вичитати весiльного настрою, але попоратись на обiйстю не вiдмовилися. Братишани - велике село, до якого iз Бистричан пiвгодини їзди автобусом. Десь у саме полуднє ми були на мiсцi. Хатина Гафiї Кукурудз, жiнки, яка "з палицею ходить" (так про неї кажуть в селi), справдi втекла вiд гурту аж попiд лiс, стернища колгоспних полiв оточували її зусiбiч, як золотистi полотна. Гафiя Кукурудз стояла на воротях, i було таке враження, що вона нас очiкувала щодня. - Спочинете трохи, - запросила до хати, чистої i бiлої, по-газдiвському доглянутої, що ховалася попiд крилами старих ясенiв. - Напийтеся квасного молока. Бо спека... Мама неохоче переступили порiг; було видно, що вони нетерпеливляться; раз-по-раз кидали бистрi зирки на поля, шукали, певно, Зеникову могилу; вони її, певно, уявляли високою, з хрестом, а бiля хреста - кущ калини. Насправдi нiякої могили не було. Поле стелилося рiвно, розлого, облягаючи з пiвдня село, а з пiвночi загонами, немов морськими затоками, поля забiгали в дубовий лiс, що називався Монастирем. Менi, правду кажучи, баглося в лiс пiд тiнь дубiв, але Гафiя провадила нас у вiдкрите поле; вона тюпала попереду, вперто дзьобаючи палицею стерню. Поля лежали тихi, зiмлiлi пiд жарким сонцем, що плавило стерню на чисте золото. У сизiй iмлi понад землею плавали, немов острiвцi, купи соломи з-пiд комбайнiв, помiж ними поважно нипали бузьки. Нiде не було видно нi жниваря, нi пастуха; ген-ген на обрiї червонiло кiлька комбайнiв. Врештi Гафiя зупинилася й почала пильно розглядатися. - Десь тут... десь тут були танцi, - промовила вона безпорадно й почала палицею тут i там копирсати землю. - Десь тут я його поховала. - Жiнка мало не плакала, кружляючи по стернi. - Тепер i слiду, люди добрi, нема, все розрiвняли трактори, переорали i затовкли. А я така була впевнена, що раз-два мiсце вiднайду. Даремно тiльки вас розтривожила. Справдi, нiяких слiдiв нiмецьких окопiв не було видно, хоч подекуди помiж стернею жовтiли плями жовтої глини, але хто знає, чи це була дика земля з нiмецького шанця. Кружляли й ми з татом, перевертаючи камiння, що траплялося пiд ногами. Менi здавалося, що пiд котримось каменем вiдкриється менi тайна... а може, пiд котримсь каменем я знайду Зеникiв револьвер. Лише мама стояли на мiсцi зацiпенiло, вiдчужено, i з їхнього обличчя не можна було прочитати: чи вони розчарованi, чи вони огнiванi. чи збиралося їм на плач, чи клекоче у їхнiх грудях крик? Тiльки тепер, у зрiлi роки, я зрозумiв розпач матерi, яка поспiшала на синову могилу... поспiшала, а могили насправдi нема, є поле, є сонце розпечене над стернями, є пахучий дух соломи, є туркування бузькiв, є безпорадне нипання старої Гафiї, а з могили нема нi знаку, нi прикмети - нiчого. - Знаєте, Петре, - звернулася до батька стара жiнка, до матерi вона пiдступити не смiла, навколо матерi немовби вiдчувала накреслене, а то й викопане коло. - Я, бiгме, не винна-м. Роки, як вода, все змили. Нiякого знаку... знаю лише, що отут на краю поля... що лiс був неподалiк. А точно... хiба вкажеш тепер? Один Бог iз неба видить, де Зениковi кiсточки лежать. - Хто знає, може, так i повинно бути, нанашко, - подали мама голос. Були цiлком спокiйнi; споглядали на нас ласкаво, усмiхнене. Але руки... власне, дивлячись на їхнi руки, я помiтив, що мама не були анi спокiйними, анi ласкавими, вони ридали в душi, i руки їх цю муку видавали: пальцi корчилися в судомах, стискалися в кулак i знову розпрямлялися, долонi певний час були вiдкритими, мовби мама збиралися когось обняти, але через секунду вони вибухали... так, вибухали сцiпленим у кулак iнiвом. - Може, так i повинно було статися, щоб Зениковою могилою стало цiле широке поле... i цей лiс на додаток, де його поранили. Може, вiн для цього жив, для того й боровся i задля цього загинув, щоб злитися з цим полем. Адже не поле - Україна. Правда, Павлуню? - спитала мене й пригорнула до себе. Гафiя Кукурудз її не зрозумiла, вона, певно, хотiла бачити сльози, чути прокляття, тому споглядала на маму стривожено, навiть злякано: чи при своєму розумi ця жiнка, що таке... високе, як у молитвах, виговорює. Зате ми з татом нашу маму знали. - Сядемо тут колом просто на стерню, - промовили тато. - Засвiтимо свiчку й помолимося за Зеникову душу. Лишимо їй хлiб святий iз нашої печi i лишимо грушки з нашого саду. Тато запалили тоненьку свiчку й встромили її помiж груддя жовтої глини; свiчечка горiла рiвно, тихо, лише один раз полумiнь хитнулася вправо: може, то вiтер iз лiсу... може, давня куля свиснула... може, мама зiтхнули... може. Зеникова душа дихнула на свiчку й дала нам знати: я єсьм тут! ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА ВАСИЛЬ БЕРЕЖАН_ 1 Во iм'я отця, i сина, i святого... Я перехрестився, за мною перехрестилися Ключар i Вербень, нашi голоси в замкненiй iзсередини церквi сколихнули тишу й повiльно, кружляючи над золотим озерцем вранiшнього свiтла, що лилося крiзь горiшнi вiкна, полинули аж попiд баню. Ще нiколи я не приближався думкою так близько до Бога, менi навiть котроїсь митi здалося, що торкнувся його бiлої одежi, що торкнувся, може, до його руки... торкнувся для того, щоб вiн поглянув на мене й на моїх приятелiв: ми воiстину потрiбували його помочi. Мене вабила зламана козацька шабля, що визирнула з-пiд вiдлущеної штукатурки, i хотiлося якраз звiдси, знизу, починати розчищення стiни, але я не пiддавався легкiй звабi, бо, приступаючи до роботи, я мусив знати, чи збереглася фреска на всiй площинi стiни i чи взагалi вона там колись iснувала; менi необхiдно було з великою обережнiстю прошкробувати невеликi вiконця наугад на всiй площинi стiни. Отже, шабля й пожухла рудувата трава, i тривожна червоннiсть - вiдблиски, мабуть, далекої пожежi мусили мене почекати... мусила давня пожежа пiд штукатуркою далi тлiти, а я тим часом по розкладенiй драбинi пiднявся на висоту людського зросту й на самiй серединi стiни заходився прошолопувати пробне "вiкно" завбiльшки з долоню; вже з перших хвилин я зрозумiв, що робота чекає мене нелегка й довга, штукатурка за кiлька столiть зацiпла, як камiнь, i гостра шкробачка спершу ковзала по нiй безпорадно, ледве стесуючи дрiбнi окрушини вапна. На моє щастя, непiддатливим був тiльки верхнiй шар штукатурки - кiлька мiлiметрiв скаменiлої плiвки, далi робота пiшла легше. Вербень i Ключар стояли вдолi, позадиравши голови, i ловили кожний мiй рух; власне, вони мої рухи не ловили, вони немовби пiдставляли пiд лезо скальпеля або шкробачки свої серця, це я вiдчував майже фiзично, але так само скальпель у моїй руцi ковзав i по моєму серцю, ми всi троє начебто разом, стишуючи дихання, зчищували у "вiконцi" штукатурку шар за шаром; ми всi троє разом перебували на самому днi тишi, в якiй лише злегка подзвонював скальпель i сипалися крупинки вапна; ми всi троє разом, один одному не признаючись, були начиненi, як чимсь сiрим i непевним, сумнiвом, що за пластом штукатурки нiякого стiнопису нема, вiн дотла знищений i лише внизу над долiвкою лишився його шматок... лишився, щоб нас перемучити. Так тривало довго аж до того часу, поки я не помiтив, що бiла плiвка штукатурки пiд скальпелем раптом потемнiла; я лихорадiсно. кваплячись, послинив ватний тампон i, брязнувши залiзним знаряддям об пiдлогу, почав розширювати "вiконце" й розчищати його тiльки зволоженою ватою. Менi було в цi хвилини i холодно, i жарко, я боявся, що давнiй стiнопис, як тiлько-но я торкнуся його поверхнi, осипеться, обернеться в порох i я не встигну його закрiпити. Очевидно, минулої ночi я обдумав такий можливий варiант, i принiс у валiзцi клей, виготовлений за власним рецептом, де головним компонентом був яєчний бiлок; але я мав також надiю на Божу помiч i на мудрiсть стародавнього iзографа, котрий, напевне, замислювався, що тривалiсть iснування його як творця залежатиме вiд того, як вiн приготує свої фарби i як пiдготує стiну для малювання. Вiн же, сподiваюся, не просто вiдробляв у Святому Дусi свiй бохонець хлiба i дзбан меду; стоячи чи колiнкуючи на риштуваннi перед стiною, iзограф, який помер, може, триста рокiв тому, творячи щось дуже своє, дуже важливе, мусив бачити перед собою моє обличчя, обличчя Ключаря й Вербеня, тисячi тисяч облич тих, якi були вчора, сьогоднiшнiх черченських колгоспникiв i завтрашнiх поцiнувачiв його творчостi, бо iнакше не було б смислу творити. Це стосується, зрештою, не тiльки стародавнього iзографа, котрий залишив слiд у Святому Дусi, а й також усiх мистцiв попереднiх, сущих нинi й майбутнiх, кому судилося творити рiзцем, пером чи пензлем. Я не помилився у своїх передбаченнях, що прадавнiй майстре знався на тайнах фарб, бо коли врештi "вiконце", завбiльшки з полумисок, було обережно промите тампоном, змоченим у переваренiй водi, коли з того "вiконця" я зняв сивуватий туманець, враз iз-пiд моїх пальцiв блиснуло й широко розплющилося велике око пiд волохатою сивою бровою... i вiд його прямого погляду я аж вiдсахнувся назад, заледве не впавши з драбини. Людське око в прошкрябаному "вiконцi" дивилося на мене, на Вербеня й на Ключара суворо й докiрливо... в оцi тому злютувалися водночас i бiль, i крик, i страх, i лють; нi, це око не могло належати нiякому святому, у святих на iконах таких очей не буває, усi святi сумирно-молитвеннi, тихi, як небеса передвечiрнi, а це око було розгнiване, розбiйницьке, таке, що креше iскри. Стародавнiй мистець, очевидно, ще до початку новiтнiх вiянь у середньовiчному українському малярствi, задовго до Йова Кондзелевича, вiдкрив для себе глибини переживань людини, око якої блимнуло з-пiд столiть. Я пiддався чаровi волохатого розбiйницького ока; я його не боявся; я ним тiшився... мене також радувала свiжiсть фарб... а найбiльше тiшило, що стiна церковна не порожня, що, окрiм зламаної шаблi, окрiм буро-зелених кущикiв трави, на всiй площинi стiни є щось намальоване, щось незвичне й небуденне. Я злiз iз драбини. Волохате око пильно за мною стежило, воно мене пiдбадьорювало й берегло, пiд його поглядом я вiдчував себе у безпецi, страхи мої миналися, вони виглядали смiшними й дрiбними. Ключар витер платиною пiт з мого чола, потiм обняв мiцно; Вербень не вiдривав погляду вiд протертого "вiконця" на стiнi, волохате око манило його до себе, а може, й кричало стоголосо, аж тремтiв увесь Святий Дух, бо Вербень, немов лунатик, схопився за бильце драбини й попросив у мене скальпель: - Дозвольте... дозвольте дати свiтло й другому оковi. Хiба не бачите. Майстре, яку муку люту витерплює людина, що на стiнi розпростерта? Я буду обережний... я лише зчищу штукатурку згруб-ша, а далi ви докiнчите. Я засумнiвався, чи варто давати скальпель у руки розхвильованої людини, яка нетерпляче почне тесати стiну, я тут один професiонал-реставратор, i якщо станеться щось непоправне, то завтра або й через сто рокiв в мене спитають: "Ти де був, майстре, коли аматор - сiльський чоловiк спохопився робити твою роботу... спохопився i..." Моє вагання тривало коротку мить, в наступну я пригадав, що Вербень i Ключар власне привели мене до цього стiнопису, не вiд сьогоднi й не вiд учора стережуть вони не лише церковцю Святого Духа, а й також усю Страдчу долину з її старим цвинтарем, Козацькою могилою i стрiлецьким кладовищем; вони добровiльно взялися стерегти i кожен бiлий хрест, i кованi дверi Святого Духа, щоб нехрист не поглумився над святинею, улаштувавши в ньому атеїстичний музей, i сам дух Страдчої долини... її вiтер, її шепiт, її задуму. Вони оба тут ключарi добровiльнi й довiчнi. Вербень здогадався про моє вагання i мою осторогу, бо працював повiльно й уважно; вiн умiв узяти свою нетерплячку в руки, цей старий чоловiк, що, певно, випробовував себе за життя сотнi разiв, узявся випробовувати своє терпiння у сто перший раз. Ми з Ключарем стояли посеред церкви мовчки, терпеливо. У церквi сiялася золотиста тиша, i тоненький шерех пiску, що сипався з-пiд скальпеля, видавався менi нестерпно довгим скапуванням часу. Так тривало годину чи двi, чи й цiлу вiчнiсть, аж поки Вербень не зiйшов з драбини, а я зайняв його мiсце з мокрим тампоном у руцi. Вербень розрахував добре, де пiд штукатуркою мало бути намальоване праве око, але коли я протер розчищене кружало, то замiсть очiкуваного ока пiд кошлатою бровою побачив страхiтливу яму, заюшену чорною кров'ю, що запеклася; на сивiй бровi теж червонiла кров, и здавалось, якщо довго придивляєшся, що брова то ламається вниз i хмуриться, то пiднiмається високо, i я уявляв собi цiле обличчя мученика, намальованого на стiнi, яке корчилося вiд болю. Ключар, Вербень i я стовбенiли посеред церкви, пронизанi чужим болем, я не думав про майстернiсть стародавнього мистця, який зумiв цей бiль зобразити, я жив... ми всi троє перетерплювали муку людини, намальованої на стiнi. Тисячу разiв прилiтала, мов птаха з вирiю, думка про свободу творчостi... птаха була або яскраво опiрена, в червоних, жовтих i зелених кольорах, або ж зовсiм сiра, як горобець, або ж чорна, немов вона викупалася у вугiльному поросi; птаха вiдвiдувала мене у моїй майстернi у Львовi, вдома коло жiнки, в будинку творчостi у Седневi чи десь над Чорним морем; вона сiдала на вiкно, споглядала на мене уважно й щось вицвiрiнькувала або ж викрячувала по-воронячому, а iнколи квартирувала в мене на плечi або ж лiтала колами навколо голови, часом навiть туркотiла дзьобом у тiм'я, я, однак, не проганяв її вiд себе й не сердився, навпаки - придивлявся до неї зблизька. Свобода творчостi - це щось бiльше, нiж офiцiйний дозвiл писати й малювати все, що тобi забагнеться, i все те написане, намальоване i вирiзьблене скульпторами дозволяється оприлюднювати; свобода творчостi - це насамперед розкована душа мистця, його уява, i яке кому дiло - чи натовпу, чи естету, чи єфрейтору, що я виношую у душi i що я завтра сотворю: Бога чи Диявола, Життя а чи Смерть, Добро чи Зло? Чому вони хочуть закувати мене в ланцюжки нiбито в iм'я якоїсь "вищої мети"? Очевидно, кожний мистець в рiзнi часи таки сушить собi голову над проблемою свободи творчостi i потiшає себе, що вiн вiльний вiд усяких заборон, я теж не був винятком, але, мабуть, лише в Черченi, в церквi Святого Духа осягнув, що справжня свобода приходить до тебе лише тодi, коли твiй розкований талант потрiбний, як майовий дощ оцiй землi пшеничнiй, i оцим рiкам, що течуть споконвiку помiж зеленими берегами, i цьому людовi незлiченному, не вiдомому тобi, сiрому, який нiколи про тебе не чув й тiапевне чути не буде... та i не захоче про тебе знати; оцьому небовi, перехрещеному бiлими пасмами диму з реактивного лiтака i цими ж лiтаками розстрiляному; i оцiй головатiй вербi при дорозi, об яку боком чухається заблукана корiвчина. Цiлком може бут