вiтська плахта - з зеленими, червоними, синiми, жовтими картами. Молодичка заслухалася дiдового оповiдання, її маленькi рученята лежали на колiнах нерухомо. Перед могучою постаттю обсипаного снiгом старечої зими дiда його маленька слухачка здавалась якоюсь рясноцвiтною нiжною весняною квiткою. О, як вiн її любив, цю квiтку, вiн, Зiнько! Любив i зараз так само, як i тодi, як уперше її зустрiв, уперше глянув на неї та й закохався вiдразу й навiки. Цьому поминуло вже мало не пiвтора року, але Зiнько й досi мов бачить перед себе ту першу зустрiч. До того часу вiн її не помiчав. Бачив раз чи двiчi, але давнiше, маленькою ще дiвчинкою. Вони жили далеко вiд Сивашiв, зовсiм на другому кутку села. Зiнько й на своєму кутку не дуже ходив на вулицю, а на чужий то й поготiв. I в церквi бувши, якось недобачав її. Аж одного разу послав його батько на поле в пасiку до дiда Дороша Колодiя попитати, чи не продасть вiн йому з пару вуликiв. Зiнько прийшов на цю саме пасiку, але нiкого на їй не було. Озирався туди й сюди, чи не вгледить дiда, коли несподiвано перед себе побачив дивну дiвочу постать. Саме в оцьому вбраннi, що й сьогоднi, тiльки без очiпка, з вiнком на головi, з довгою пишною косою, стояла вона на краю прогайльовини, готуючись вийти з гаю на пасiку. Розхиливши кущi руками, спинилась, зустрiвши несподiваного гостя, i дивилась на його мовчки. Йому здалося, що перед ним стала якась гайова царiвна - така, про яку оповiдають у казках: гарна, як квiтка, легенька й полохлива, як пташка. Вiн з нею ще слова не сказав, вiн тiльки глянув їй у вiчi i вже почув, що кохає її, що вона йому дорожча за всiх людей на свiтi... I вони стояли одне проти одного мовчки, мов зачарованi, обхопленi одним могучим почуванням. Тiльки тодi вiн зрозумiв, що вiн нiкого й нiколи не кохав, що Левантина була йому тiльки сестрою - нещасливою й любленою сестрою... Тепер вiн знов стоїть у тiй же таки пасiцi, i перед його дiд Дорош, а вона, Гаїнка, його кохання, його дружина, його щастя, сидить i слухає. I стиха, чолом киваючи, оповiдає дiд: - А в лiсi живе полiсун. Ходить з великою пугою i ганяє вовкiв, бо вiн вовчий бог. Де вiйна, то вiн туди й турить їх на прокорм... Такий, як чоловiк, тiльки великий, як дерево... I вiд його тiнi немає; усе має тiнь, а вiн - нi... А в полi живе польовий - i то нечиста сила... А в очеретi над рiчкою очеретяник - вибiгає з очерету бiлим бараном i лякає людей... А в водi живе водяний - цей у зелений кушир уплутаний, пакостi чинить, греблi рве... А в болотi живе болотяник - такий замурзаний та вкаляний... Уночi затягає в болото чоловiка... вогником свiтить серед болота, а чоловiк думає, що там люди, iде туди, а воно все далi, далi... аж поки заведе в таку ковбаню, що й загрузне бiдолашний чоловiк... А в скелi живе змiй. I це нечиста сила. Сiм год живе гадиною, другi сiм год - полозом (така велика та страшна змiюка), а третi сiм год живе змiєм iз крилами,такi великi, як у вiтряку... I тiльки трохи махне крилами - схопиться вихор i закрутить по шляху, i як стрiне чоловiка, то пiдвiє i вхопить, i кине, й скалiчить навiки. А як дуже махне крилами та вилетить iз скель, то зареве буря, i ламаються дерева, i розвалюються хати... - Ой, страшно!.. Боже!.. - I в хмарах є нечистий,- збирає хмари маленькими шматками i зносить їх докупи, аж поки збереться велика хмара... А як буває в нечистої сили весiлля, дак вiн тодi збирає багато снiгу й сипле, й крутить їм,- того й завiрюха. - Бач, чого воно буває! А я й не знала!.. - А ще нечистий лiтає змiєм-перелесником. Як побачиш на дорозi стрiчку або поясок - нiколи не бери. Одна жiнка знайшла та й заховала в скриню. А то був змiй-перелесник; вилiз та до неї вночi... З того часу став лiтати до неї i жити як чоловiк iз жiнкою, а вона зсохла, змарнiла i вмерла... А скарбу, як хто закопає, береже скарбник: не попустить нiкому заня-ти... А дома живе домовик... - Що людей увi снi давить? - Еге, давить, як гнiвається... А щоб не гнiвався, треба становити йому окрiп - п'є... А то як розгнiвається, то й спалить... -_ I,_ господи! - аж плеснула руками Гаїнка.- I скрiзь, де не ступнеш, ота нечиста сила: i в водi, i в землi, i в лiсi, i в очеретi, i в бузинi, i в руїнах, i в скелi, i в хмарi - скрiзь, скрiзь, скрiзь! I все на шкоду людям! I нащо бог пустив її на свiт? Адже з неї нема добра, сама шкода? - Нема... Трошки є... Щодня, як сонце сходить, дак вони, куцаки, викочують його. А воно горить, а воно їх пече!.. Щодня тисяча їх там робить, а мало який живий зостається. - Де ж вони знову набираються? - Який живий зостанеться, то той купається, а купаючись, бризкає позад себе, поки набризкає тисячу крапель,- i з кожної краплi зараз народжується гаспид. - Боже! То це кожен щодня народить їх аж тисячу! Дак це ж скоро за їми й ступити не можна буде! - А ти ж думала як? Та хiба тiльки цi? А ще мана, що манить людей, аби зблукалися, та мара - голову їм заморочує, та манiя дратує їм, та моровиця - така, як корова або як кiнь, да тiльки самi кiстки, без шкури... Як пройде по селу вночi - корови ревуть страшно, а всi собаки мовчать - бояться... I обходить усе село, i де стане - там скотина i гине, i гине... - Ой, страшно!.. Це ще страшнiше за русалок, дiдусю... Я страх боюсь, що мене русалки залоскочуть. - Дак то ж на русалчин Великдень. - А мавки? - Та й мавки ж... I русалки, й мавки - все з не-хрещених дiтей... По полях, по лiсах, по водах живуть... - I скрiзь таке, що його й не бачиш, а воно живе... От диво! - Чому - не бачиш? Як хто, то часом i бачить. Доведеться й тобi колись побачити. - Ой, нi, нi, нi!.. Не хочу! Не хочу! Не хочу!..- I вона затулила обличчя однiєю рукою, а другою махала вiд себе, мов боронячись од нечистої сили.- Не .хочу, бо я боюсь!.. В цю мить Зiнько пiдiйшов до неї i обхопив за плечi. - Ой! - скрикнула вона несамовито, зiрвалась на ноги, вiдскочила й глянула з-пiд руки. - Зiньку! Капосний, поганий! Як ти мене злякав! Геть, геть, геть вiдцiля!.. Чого ти сюди прийшов? Тiльки лякати мене!.. I вона кинулась до його та й почала вiдпихати вiд себе. А вiн однiєю рукою обхопив її, маленьку, за стан i пiдняв угору... - Геть!.. Чого ти причепився?.. Дiду, та скажiть йому!.. Оце ще вигадки!.. Вона пручалась, одбивалась своїми маленькими рученятами. - А ти ж, кошеня дряпуче! - скрикнув Зiнько i вмить схопив другою своєю рукою обидвi її руки.- От же тобi! В неволi!.. - У неволi!.. Який гарний!.. Пусти!.. Здоровий, як ведмiдь, дак i радий!.. Пусти, а то плакатиму!..- казала вона й справдi плачущим голосом. Зiнько пустив. Вона враз вихопилась од його, вiдбiгла геть далi й зареготалась веселим дзвiнким смiхом. - Одурила! Одурила! А що?! Я й не думала плакати, i не плакала б... А одурила! I вона аж стрибала з радощiв, а Зiнько й сивий дiд дивилися на неї нiжно-ласкавими очима, веселi й щасливi. "I де вона в бога, оця ясочка, взялася?" - шепотiв дiд. А ясочка вибiгла на сонце i стояла вся променисто-золота, i золотi бджоли бринiли, вилися круг неї, не займаючи її. Вона хитала маленькою чепурною голiвонькою, кивала рукою на Зiнька й казала: - А що? втекла! I не доженеш тепер, i не доженеш!.. Бо по пасiцi бiгати не вiльно,- дiдусь не велять! А що? - Годi вже! Я не наздоганятиму. Iди та сiдай з нами! - От! А ти менi знову руки крутитимеш? - Iди, iди,- я не дам,- казав дiд. - Ну йди ж! - закликав i Зiнько. - А не займеш? - Та не займу, кажу ж тобi! Ось я ляжу,- сказав Зiнько i справдi лiг, розкинувшися в холодку.- Ну та й гарно як тут пiсля спеки! - Бач, гарно!.. А чого досi не приходив сюди? - сказала Гаїнка, сiдаючи бiля його. - Поки справився дома - та те, та се... Вона почала ховати пiд очiпок непокiрне русяве волосся, що вилося круг усеї голови: - Ат, се менi волосся!.. Цей гайок i пасiка були Колодiїв, але Зiнько становив сюди на лiто й свої вулики. А Дорош, Гаїнчин дiд, берiг пасiку. Дiд Дорош був старий, але ще кремезний чоловiк. Усе лiто вiн жив на пасiцi, мало коли й навiдуючись додому. Вiн таки й не любив бути дома: усе там було йому не до вподоби. Син його Остап, Гаїнчин батько, заводив там такий лад, що, як на дiдову думку, з його не могло бути нiчого доброго. Замiсто щоб хазяйнувати по-божому, вiн заприятелював iз Денисом, iз Копаницею, з Рябченком, почав давати на процент та на вiдробiтки грошi, почав притискати людей... I сам жити став уже не так: закривився на якогось чи мiщанина, чи бог його зна на кого... в горiлку став укидатися... Все те не подобалося старосвiтському дiдовi. - Земля - мати,казав вiн,- шануй її, то вона тебе озолотить, а отi генделi всякi, то чорт зна що! То вiд лукавого!.. З того добра не буде!.. Вiн давно вiддав синовi все хазяйство, через те не встрявав до його. Щоправда, одного разу вiн сказав Остаповi, що не туди вiн верне, дак той йому й одрiзав: - Не ваше дiло, тату! Ви своє вiдробили, а тепер, коли здались на мене, то вже я робитиму так, як схочу. - Аби розумно та по-божому,- вiдказав старий i бiльше вже й не озивався за це. Вiн сам мав таку вдачу, що коли робив яке дiло, то щоб нiхто не встрявав i не перешкоджав робити, як хочеш. Через те не мiшавсь i до сина. Щоправда, вiн мiг зовсiм одiбрати в його хазяйство i знову почати самому хазяйнувати, дак же раз, що був таки вже старий, а друге, що тодi повстали б у сiм'ї сварка та незлагода, а дiд Дорош цього не любив i, як чуми, страхався. Умерти хотiв по-божому, в упокої та в злагодi з усiма. А що синовi порядки йому не подобались, то таки не вдержувався, щоб часом не докорити: скаже щось, мов кине слово, та й пiшов, i не слухає вже, чи йому що вiдкажуть, чи нi. А дивитися на все те не хотiлось,- через те вiн, скоро починалась весна тепла i бджолу з омшаникiв заходжувались виймати, зараз переїздив жити в цей гайок, у катрагу, i вже рiдко коли й зазирав додому, бо йому сюди й сорочку бiлу принесуть щонедiлi, а їсти вiн i сам собi зварить. Так жив аж до осенi, аж поки бджола переїздила до омшаника,- з нею вертався й дiд до села. Сьогоднi, зараз по обiдi, Гаїнка побiгла з дому до матерi, а звiдти - до дiда, на пасiку. Зiнько ж не схотiв iти до тестя, а прийшов просто сюди i оце лежав тепер у холодку пiд деревом, упиваючись свiжим запашним повiтрям, а бiля його сидiла й щебетала Гаїнка, а дiд Дорош докидав часом i собi слiвце. - А батько питались,- казала Гаїнка,- чому ти до їх не прийшов... Якесь у їх там дiло... Питалися, чи ти дома будеш? "Нi,- кажу,- i вiн до дiдуся пiде..." - Яке ж там дiло? - цiкавився Зiнько. - А хiба я знаю? Казали - дiло... Та вони сюди прийдуть сьогоднi, то сам i попитаєш. - Гаразд. - А що, сину,- питав дiд Дорош,- який хлiб? - Хвалити бога, добрий. Думка, що неврожаю не буде. - Коли б то бог дав!.. А то все неврожай та неврожай,- зведуться люди нiнащо! - бiдкався дiд. - А зведуться, дiду, коли не будуть дбати про те, щоб краще господарювати... А то лiси рубають, а земля сохне, i дощiв меншає... I виробилась земля, витратила всю силу, а вони й сили їй не вертають... - А як же їй силу вертати? - питав дiд. Зiнько почав був розказувати, що прочитав недавно в книзi, але дiд i слухати не хотiв, тiльки рукою махнув: - Ат! Вигадки! Колись i вчених не було, та якi врожаї були! А тепер через те й неврожаї, що вченi понаставали, не вiрять нiчому старосвiтському, все в їх дурниця! Гнiвається земля - тим i не родить! От що!.. - Хiба земля жива, дiду? - спитала Гаїнка. - А ти думаєш - нi? Вона все чує й знає. Усi грiхи людськi бачить i вгинається, як по їй грiшник iде... а як якого то й з ями викине мертвого. Як люди гарнi до неї, вона радiє й пособляє їм, а як нi, то плаче й гнiвається. - Та чого ж вона гнiвається? - спитався, усмiхаючись, Зiнько. - Того, що її не шанують! Вона - наша мати, вона - свята! Її цiлувати треба, кланяючись!.. А в нас що роблять? Не то дитина дурна, а й здоровий лобуряка сяде та й давай кийком гатити по їй. Iграшки йому!.. Або, колись було, молодиця, як несе обiд орачам, то вбереться, як на Великдень: вiзьме плахту гарну, розпустить намiтку довгу, бо так треба до землi йти. От воно й родило i на вгородi, й на полi. А тепер iде молодиця, прости господи, як та росомаха: у самому очiпку, ще й начоси повипускає, а замiсть плахти задрипана спiдниця. Ну, хiба ж це шана землi? Ну, вона, свята, й гнiвається. Гаїнка глянула на свої колiна й побачила там плахту; тодi лапнула себе за голову: неслухняне русяве волосся все вилося з-пiд очiпка. Вона мерщiй ухопила хустку, що лежала бiля неї, й напнулася. - Нi, дiду,вiдказав Зiнько,- тут не в тому сила. - Ат! - перепинив його дiд.- От я тебе люблю дуже, Зiньку, що ти добрий чоловiк i гарно, по-божому, живеш, а то вже не люблю, як ти з книжок почнеш верзти всячину. То вже вiд лукавого, отi книги. - Адже й євангелiя - книга,- сказав Зiнько. Дiд розсердився: - Що ти рiвняєш? То євангелiя, а то казна-що!.. От уже не люблю!.. По стежцi вiд поля почулася хода. - Батько, батько йдуть! - скрикнула Гаїнка. I справдi, незабаром на краю пасiки стала висока гарна постать Остапова. - Здоровi, тату! З недiлею. - Здоров, сину! I тебе з недiлею. - I ти тут, Зiньку? Здоров! - Здоровi, тату! - А чом же ти до мене з Гаїнкою не прийшов? У мене до тебе й дiло є. - Казала менi Гаїнка. Яке ж там дiло? - Нехай же згодом,одпочину трохи. Сiв до гурту й почав розпитувати дiда Дороша про пасiку. Погомонiвши, сказав до зятя: - А ходiм, Зiньку, до того лану, що бiля кривої балки, я там щось хочу тобi показати. - I я з вами,скочила Гаїнка. - Нi, ти не ходи,звелiв батько.- Ми зараз вернемось. -_ Ну, дак вертайтеся ж швидше! Тесть iз зятем пiшли з пасiки. Вийшовши на поле, пiшли помалу серед високих житiв. Зiнько мовчав, дожидаючись, поки тесть сам озветься з своїм дiлом. Як уже вiдiйшли трохи геть, той загомонiв: - От що, Зiньку: е в мене одно дiло дуже добре. - Ану, скажiть! - Знаєш ти Горянського землю? Добра земля? - Ще б пак! - Що, якби нам її в посесiю взяти? - Еге! Де ж таки? Двi з половиною тисячi десятин! Хiба ж то на нашу силу? - Аби схотiли, то буде й на нашу. Зберемо такий гурт, товариство, вiзьмемо землю, а тодi подiлимо частками - скiльки кому треба. Адже тобi треба? - Та трохи таки треба... - I гаразд! I добре! - зрадiв Остап.- Вiзьмеш скiльки схочеш. - Або ще й на скiльки грошей вистачить. - За грошi не турбуйсь! - одказав Остап.- Коли в тебе зараз усiх нема, то можна на який час позичити, здобути... А там земля їх верне... Це вже я тобi грошей добуду. - Спасибi вам, тату! - Дак виходить - пристаєш? - Чому - нi? Як уся громада пристане, то й я. - Та нi ж бо! Це не вся громада братиме землю, а так - товариство, гурт. - А як на мою думку, то краще, якби вся громада... Ну, а хто ж у тому гуртi? Остап почувався, що тепер вiн аж у самих суточках. Одначе не виявляв того, а казав певним голосом : - Та люди все гарнi, заможнi,- нема чого боятися, що невидержка буде з грiшми, як пановi платити. - Хто ж то? - Та ось - я та ти... Тонконоженко Терешко... сват Манойло Гаврилович... Ну, вже тут, знаєш, не минеш i Дениса... Хоч ти його й не полюбляєш, та таки ж вiн тобi брат, то треба вам родичатися... - А ще хто? - допитувався Зiнько. - Та, мабуть, i всi... - Нi, цих мало: не подужають. - Та ще буде старшина... та Яхрем Рябченко... Вавилов... Оце поки й усi... Може, ще кого доведеться приняти,- того вже не знаю. Дiло баришовите! Тут так, що можна на карбованець два заробити. - А чого ж то воно таке баришовите? - випитував Зiнько. - От так! Та земля ж яка там добра - це раз. А друге - цiну на землю тодi вже ми самi, яку схочемо, скажемо, бо навкруги не буде такої землi, щоб нашим диблянам брати... Ну, дак скiльки ж тобi десятин? - Нiскiльки,вiдказав спокiйно Зiнько. - Як то? - здивувавсь Остап.- А ти ж казав, що пристанеш. - I пристану, коли вся громада вiзьме землю. - А з нами ж чому не хочеш? - Бо це багацьке товариство. Воно хоче пiдгорнути пiд себе громаду, а я того не хочу. I вам раджу, тату, до таких негарних людей не приставати. - Що ти мене вчиш? Я старiший за тебе! - Дарма, тату, аби я до дiла казав. - Чорт зна що ти кажеш! Ти лучче покинь оте все та приставай! - Нi, цього не буде. Остап почав умовляти, рахувати, якi баришi будуть, як Зiнько забагатiє... - Нащо ви менi, тату, це кажете? Хоч бариш i добрий, дак грiшний. Тодi Остап зовсiм розсердився. Що вiн, Зiнько, все носиться з своєю правдою? Чи вiн думає, що сам за всiх розумнiший та святiший? Нехай лиш слухається старiших за себе людей! Зiнько не змовчав i вiдказав, що не все, що старе, те й добре. Остап украй розгнiвався, покинув Зiнька серед поля i, не попрощавшись, пiшов сам додому на село. Зiнько вернувся на пасiку i був там аж до вечора. Вже зiрки позасвiчувались на темно-блакитному небi i роса лягла важкими краплями на траву й на хлiб, як Зiнько з Гаїнкою верталися вдвох iз пасiки додому, iдучи вузенькою стежечкою помiж високими житами. - Що тобi батько казали? - питала Гаїнка, тулячись до Зiнька. - Закликали, щоб пристав до їх у товариство: батько, Денис, Тонконоженко, Манойло, старшина, Рябченко, Вавилов... щоб гуртом наймати землю. - А ти ж? - А я не схотiв. - I не приставай, серденько, до їх. Бог з ними! Бо то такi страшнi люди - отi Денис, старшина та Рябченко. Зiнько засмiявсь: - Чого ж вони страшнi? - Я не знаю... Тiльки я їх, було, боюся, як вони приходять до батька та нишком про щось говорять. - Страшнi вони справдi тим, що людей кривдять,- зiтхнув Зiнько. - Хоч би вже батько з їми не приятелювали,- казала Гаїнка.- А то їх усi люди кленуть, а батько все з їми. Може, це й грiх, що я про батька кажу, та тiльки ж... Ну, от я раз бачила, як до батька приходила Марчиха... усе за тi грошi, що ще покiйний Марко позичав у батька... Та як упала навколiшки, та плаче-плаче, бiдна, та батьковi ноги цiлує, щоб землi не брали... Отже взяли... не помилували!.. Як згадаю, дак i тепер так би й плакала за нею... Як же його не сказахи, хоч вони й батько? - Через те ж i я нiколи не пристану до їх. - I не треба... Глянь, глянь: зiрочка!.. Ясна-яснюня!.. Ой, зiрочки - сонцевi дiточки!.. . - А хто ж їх батько? - А хто ж? Мiсячко. Сонце, красна панна, пiшла замiж за мiсячка... їх дванадцять, братiв-мiсяцiв, дак вони по черзi й свiтять. - А сонце ж як: за одним братом чи за всiма дванадцятьма? - спитав, смiючись, Зiнько. - Ну, що ти вигадуєш? Чого ти з мене глузуєш? Де ж таки видано, щоб дванадцять чоловiкiв було? - казала невдоволеним голосом Гаїнка.- От я вже знаю, що ти зараз скажеш: що це все вигадки, що сонце кругле, як кавун, а зiрки... а зiрки, як динi, чи що! Ха-ха-ха! Ну, де таки видано: сонце, як кавун!.. То сонце - красна панна, зiрочки - дiточки, а то кавун!.. Це ж зовсiм негарно!.. А що - ти кажеш - русалок нема, а дiдусь кажуть, що таки є! - Чув, що сьогоднi казано було... То все вигадки. - Хiба дiдусь брешуть? - Нi, тiльки помиляється. Ти ж бачила, що вiн помиляється: сама ж казала вже, що вiдьом нема. - Еге ж, Зiнечку, нема... Тiльки... Ну, а що, як е? - Ну, от знов! - загомонiв Зiнько невдоволеним уже голосом i почав розказувати їй, через що всi тi оповiдання про вiдьом та про нечисту силу - неправда. Вона помiтила, що йому це прикро, i слухала покiрно, i казала сама собi думкою, що мусить iз їм згодитися, бо Зiнько такий розумний, усе знає- де ж таки, щоб вiн неправду казав! I гнiвається на неї за це - так, трошечки, iнодi, але гнiвається... Як же вона не слухатиметься його? Треба ж уже їй розбирати: вона ж уже велика, сiмнадцять рокiв ось-ось буде... i замiж пiшла вже... I вона стиха, як маленька дитина, промовила: - Еге, Зiнечку, я бiльше вже тому не вiритиму... - I добре!.. От ми неодмiнно про це книжку прочитаємо,- сказав Зiнько.- А то ти давно вже й книжок не читаєш. Нащо ж я тебе й читати вивчив? - А неправда ж! - палко вiдказала Гаїнка, рада, що повертає розмову на iншу стежку.- Я читала недавнечко "Катерину"... читала й спiвала її. - Як то - спiвала? - А так - дивлюся в книжку та й спiваю. - А на який же голос? - А хто його зна... на який набiжить... Ось слухай, як я спiвала! I вона почала спiвати куплети Шевченкової поеми: Кохайтеся, чорнобривi, Та не з москалями, Бо москалi - чужi люди, Роблять лихо з вами. Вона спiвала на якийсь голос, що сама вигадала, але Зiньковi подобався її спiв. - А що, гарно? -_ Ще й дуже. - Невже? - Їй-бо, добре! I як це ти вигадала? - Хiба я вигадувала? Воно саме... Там так усе рядочками пописано, рядочками пописано, то так i хочеться спiвати. - Та ти моє спiвоче!.. Гаїнка й справдi була дуже спiвлива. Але тепер вона похитала головою й вiдказала: -_ Нi,_ як коли... А чуєш? Он на селi спiвають. Вони вже пiдходили до села, i вiдтiля справдi чути було дiвочi й парубочi спiви. - Весело їм... гуляють!..- промовила Гаїнка. - Може, й тобi хочеться до їх? - спитався Зiнько. - Ой, нi! - вiдказала, хитаючи головою.- Як я з тобою, дак менi вже нiчого не хочеться. I вона, iдучи, притулилась до нього ще дужче. - Справдi?- спитав Зiнько. - А буйного доброго -намиста, такого, як у Горпини? Вона не зараз одказала... - Буйного доброго намиста таки трошки хочеться... IV. НА ВУЛИЦI Вони ввiйшли в село. Темнi верби й садки дрiмали над хатами, а осяянi вiконечка весело всмiхалися з-пiд чорних стрiх i кидали впоперек вулицi яснi смуги свого бiластого свiтла. Пiд однiєю хатою зiбралася купа дiвчат та парубкiв, чути було веселий гомiн. - Зiньку, ти? - озвався голос iз тiєї купи, i висока постать вийшла з неї. - Я, Васюто,вiдказав Зiнько. Васюта, Зiнькiв товариш, пiдiйшов до їх. - А я заходив до тебе,- думав, сьогоднi почитаємось... аж тебе нема. - На пасiцi в дiда Дороша були. - Ще й одну штуку хочу тобi сказати. - Кажи! - Нi, зараз не хочу. Приходь завтра ввечерi до Карпа, i я там буду,дак i поговоримо. - Гаразд. Бувай здоров! - Бувай! Гаїнка з Зiньком пiшли далi вулицею, а Васюта вернувся до товариства. Там чути було регiт та крик: усi смiялися з Микитиних вигадок. Микита Тонконоженко, Денисового кума Терешка син, верховодив тепер помiж парубками, вiдколи вернувся з города. Рокiв iз п'ять вiн там був, бо як вивчився в школi та пiдрiс трохи, то зараз його батько туди вiддав. Жив там i за сторожа, i за прикажчика, та якось прошкапився: щось продав iз бакалiї нишком од хазяїна, собi грошi приховавши, а хазяїн довiдався та й прогнав. Поблукавши по городу без служби, вернувся до батька. Дома нiчого не робив i до хазяйства не брався. - Вот, мене хороше место ждьоть, а я буду в гною руки паганить!.. Батько сам потурав тому: - У мене син образований! Сам робив, а "образований" син лежав пiд грушею, дожидаючися, щоб грушi самi в рот падали. Зате дивував Микита всiх на вулицi своїм убранням: чоботи "бутiлками", штанцi-галанцi вузенькi, сорочка ситцева червона навипуск, ще й поясом синiм з китицями пiдперезана, а зверху ще й "паджак з iскрою", так вiн сам його звав. - Яка ж у йому iскра? - питалися промiж себе дiвчата. - А що рябенький... З' себе Микита був здоровий, червонопикий, а на язик - гострий,кожному забивав баки. Над парубками верховодив, бо однi вподобали його "образованость" та що вiн їх часто напував горiлкою, а другi боялись його здорових кулакiв. Тiльки Васюта нiяк його не шанував i часто глузував iз його, i за те Микита ненавидiв без мiри не то самого Васюту, а й усiх, хто з їм приятелював. Тепер Микита стояв серед гурту парубкiв, у боки взявшись, одставивши ногу, ще й виляючи носком, i патякав: - Ну й баба ета Гаїнка! Ну прямо така, што умєсто сахару чай би з нею пiл. - Хах-ха-ха! - реготалися парубки. - Їй-бо - не я буду,одоб'ю її в етого дурака Зiнька. - Тю на тебе! - озвавсь якийсь парубок.- Вона ж чуже подружжя! - Вот - пустяк униманiя, нуль обращенiя! Какое нам до етого дело? Аби мiнє понаравилась,моя буде! Це по вашому, сельскому, дак нiкак нiльзя, ще й нiвоз-можно, а в городi - го-го! Там, брат, кажна бариня свого любовника ймєїть i даже не то што баринi, а й горнишнi, й кухарки. Менi один лакей знакомий росказувал. Дiла - первий сорт! - Дак це ти i в нас, чи що, хочеш таке завести? - спитав Васюта, ставши проти його. - А тобi што за дєло? Хоч би й хотiв! Што ж ти мiнє- переп'янство йздєлаєш, чи как? - Я тобi якогось там переп'янства не робитиму, а коли ти ще раз так озвешся за Гаїнку, дак i зуби визбираєш! - сказав сердито Васюта. - Хто - я? Хi-вва! Бальшая бариня твоя Гаїнка! Наплювать менi! Не таких видали! - Да й тi на вас плювали! - доточив Васюта, починаючи вже своїм звичаєм глузувати. Парубки й дiвчата зареготалися. - Оце дак утяв! А ну, Микито, а ну - одкажи йому. Микита позакладав руки в кишенi в штани, вiдкинув голову назад i промовив: - Штука менi йому одказать! Как би одказав, то й носом би землю зарив, да не стоїть з'язуваться з усяким каким-нiбудь!.. - А знаєте, хлопцi й дiвчата,- не вгавав Васюта,- я навчився нової пiснi, та й ловкої! - Ану-ну! Якої? - загомонiли всi, цiкавi на нову пiсню. - Слухайте ж! Я буду спiвати, а ви розбирайте добре, бо це пiсня городська, дак гарна. Ех, бiс його батьковi! Нема в мене двох кишень у штанях,- нiкуди обох рук позакладати!.. Ну, та дарма,- гаразд буде й так! Ну, роззявляйте роти та слухайте! I вiн почав триндикати: Закладає руки в бруки Та й говорить, што вон пан,- Розсмотрiвшись хорошенько - Настоящий шарлатан! - Ха-ха-ха! - загаласувала вся купа, а Микита аж затрусився. - Ти будеш менi шарлатана притулять? - скрикнув вiн i кинувся до Васюти з кулаками. - Тю-тю на тебе! Оханись! Та вiн несамовитий!.. Свят! свят!..- казав Васюта, поступаючись назад та хрестячи Микиту.- Чого ти до мене причепився? То ж не я, то ж пiсня моя!.. А ти її й до себе тулиш? Де ж таки? Хiба ж воно на тебе похоже? То ж про пана, чи пак про шарлатана, а ти ж мужлай репаний, такий самий, як i ми, тiльки що, знаєш, iзверху тiєю ваксою помазаний,- отiєю чорною, що смердить так, що й носа не навернеш. - Мовчи! - скрикнув Микита, все стоячи з затис-неними кулаками, але не зважуючися вдарити, бо й у Васюти були незгiршi. - Ой-ой-ой! Уже занiмiв! - i Васюта затулив рота рукою... i враз крикнув: - Гвалт! Горить!.. - Де горить? Де? - заметушилася перелякана молодiж, ладна вже бiгти на пожежу. - Паджак з iскрою горить!.. Уся вулиця гримнула реготом. - Пху на тебе, собако паршива! - крикнув Микита, одвернувся й пiшов на другий бiк гурту, а Васюта репетував: - Стривай! Стривай! Гаситимем!.. Iскри розгоряються!.. - Нi, не здержить Микита проти Васюти,- казали парубки.- Проти всiх здержить, а проти тебе, Васюто, нi. А з Микитою тим часом оддiлилося кiлька парубкiв i пiшли гуртом на другу вулицю. - Ну й уїдається в тебе цей Васюта! - казав один парубок.- I чом ти його не провчиш? - Рук поганить не хочу, вот што, Ванька! - одказав iще заклопотаний Микита. - Здоровий, як тур! - промовив другий парубок.- Сам ще й не подужаєш його. - Дак давайте гуртом попадемо та й одлатаємо! - порадив той, що його Микита Ванькою звав.- Їй-бо, Микито, ми тобi поможемо. Микитi стало веселiше. - Вот спасiба, камаради! Каби їх обоїх iз Зiньком! - Дак що? I Зiнька можна! Нехай лиш не величається! А то такий праведник: усе йому парубки поводяться погано - не так, як йому завгодно. - Бо вон города не видав, дак у його й мужицьке понятiя,- сказав Микита. - А скажи, Микито,невже справдi в городi так живуть, що хто з ким хоче, з тим i любиться - чи вiнчаний, чи невiнчаний - однаково? - спитав званий Ванькою. - Ще й як! - От штука! - А што, харашо? Не журись, Ванька,- i в нас завидьом! Вот тольки нимного поживу з вами, дак ми такое завидьом, що тiльки ну да й оближись! А то ви царамонитесь! Вот я вас навчу! Iшли далi, i вiн подавав їм науку. А тим часом Зiнько з Гаїнкою пiдходили вже до своєї хати. - Ой, щось свариться! - сказала Гаїнка. Справдi, сварилося. Товстий роздратований чоловiчий голос кричав: - Брешеш! Брешеш! Не коситимеш ти, бiсова тiнь, того жита! Я його скосю, бо на моїй землi. - Оце вже Момоти за землю лаються,- сказав Зiнько. Момоти були сусiди Зiньковi - з одного боку Струк, а з другого Момоти. У старого Момота було троє синiв: старший - Грицько, тодi - Панас, обидва жонатi, а тодi Iван, ще парубок,отой "Ванька", що ходив з Микитою по вулицях. Грицька батько давно вже вiддiлив, оженивши, випрохав йому в громади грунт на краю села, поставив там хату, дав клапоть поля й трохи худоби. Одначе батько вiддав не все поле, що мусило йому припадати: десятини не додав, бо ще на свою частку зоставляв, а вмираючи торiк, при людях сказав, що Грицько має взяти собi ще одну десятину,- тодi в кожного брата буде рiвно землi. От же брати не схотiли вiддати йому тiєї десятини, кажучи, що батько йому все вiддав ще тодi, як оддiляв його. Грицько пiшов, одмiряв сам собi десятину та й посiяв на їй. Панас з Iваном довiдалися про це тодi, як Грицько вже й заволочив. З того часу почалася запекла сварка промiж двома братами - Грицьком та Панасом. Де б не стрiвалися вони, то зараз якось зачепляться за ту землю, та й почнеться суперечка, за малим не бiйка. Iван, менший, був не такий запеклий, та все ж обстоював за Панасом (вiн з їм i жив). Така спiрка зчинилася й тепер. Грицько йшов улицею, а Панас, стоячи в воротях, зачепив його. - А не дiждеш ти,вiдповiдав Грицько,- чужого хлiба косити! Я буду працювати, а ти будеш моє добро забирати! - Бо не сiй на чужому! I заберу, а ти дулю з'їси! - одгукувався Панас.- їстимеш дулi: так тебе ними нагодую, що аж репнеш. А хлiба не їстимеш, бо я його заберу, на всiй тiй десятинi заберу. - I на поле не пустю! - вiдказував Грицько.- В мене коса в руках буде. - Побачимо ще! Не пустиш мене на моє поле, дак сам зогниєш у землi,нахвалявся Панас. - От таки вони справдi порiжуться колись! - промовила Гаїнка. Тим часом Грицько вже проминув Панасову хату й був коло Зiнькової. - Добривечiр, дядьку,- озвався до його Зiнько. - Добривечiр!.. А хто це? Зiнько!.. А я за тим шибеником i не добачив тебе. - I хочеться ото вам, дядьку, змагатися з їм. Грицько махнув рукою: - Ти ж кажи! От так собi йшов додому проз його хату i в голову того собi не клав, щоб сваритися, а вiн зачепив. Грицько вже вiдсердився трохи: вiн звичайно скоро прохолоняв, не так, як Панас,- той як розсердиться, то вже злий буде хто й зна поки i все проти того чоловiка копатиме; а як розлютується iнодi, то хто й зна що робив би. На його багато людей ремствувало: чи свиня чия до його вбралася, то вiн уже їй спину переб'є; кiт до його внадився чужий,- лапи йому повiдрубує. А одного разу засварився з чоловiком за якусь там дурницю i все нахвалявся: "Ну, будеш же ти без худоби!" Той чоловiк i байдуже, а одного разу вранцi встає, пiшов у повiтку,- аж конi його - пара добрих коней - здихають: хтось уночi влiз та ножем кишки їм повипускав... Усе село знало, що це Панас iзробив, а нiчим довести,- так i пропало. Через те дибляни не любили Панаса, трохи навiть боялися його, i в спiрцi з Грицьком бiльшiсть до старшого брата прихилялася, надто ж, що Грицькова й правда була. Зате в Панаса був оборонець - Копаниця. Грицько тим часом, стоячи в Зiнька перед ворiтьми, оповiдав, як почалася сьогоднi сварка, i додав: - От ти кажеш: не сварись! Як же менi не сваритися, сам ти подумай! Це ж мої труда! А земля? Вона ж моя,- це ж усяке знає. А в мене ж дiти! Як же я поступлюся нею? Тепер усяке над землею труситься, бо народу багато, а землi мало, а я так i покину її? - Та нi, я того не кажу,- вiдповiдав Зiнько.- Знаю, що земля це ваша, що вам її треба. Тiльки що, як почнете ви сваритися та битися, то не буде нiчого З того доброго. Ви своє робiть, а коли вiн до вас чiплятиметься, тодi позивайте його. Грицько подумав... - Хто його знає, чи випозиваєш що...- промовив зiтхнувши.- А втiм, воно справдi тодi лучче видно буде, а тепер не варт змагатися... Бувайте здоровi!.. - Бувайте й ви! - Шкода чоловiка! - промовив Зiнько.- I путящий чолов'яга, а не щастить йому. Грицьковi справдi не таланило. Все було йому якесь лихо: то в нього коняку вкрадено, то вiл здох, то град ниву побив - i так мало не щороку якась бiда йде та й Другу за собою веде. Напосiлася недоля на горопаху. Зовсiм пiдбився чоловiк, а найбiльше тодi, як йому жiнка вмерла, покинувши троє малих дiтей. Бився вiн, бився з їми щось бiльше як рiк, а далi таки оженивсь удруге. Сам вiн i не хотiв того, бо й досi журивсь по першiй жiнцi, та люди кругом казали, i сам бачив, що не видержить без господинi з трьома дiтьми та з хазяйством. Та яка ж на троє дiтей пiде? Нараяно йому покритку ївгу - чепурну й здорову, але з дитиною. Та то б iще не лихо, та погано про неї говорено на селi. Та що було робити Грицьковi? Хiба iнша пiде? Добре, що й така трапилась. I оженивсь. Та щось i тепер не дуже великий лад у його в сiм'ї. Мати вже спала, як Зiнько з Гаїнкою вернулися додому. Вони не стали її будити. Гаїнка потемки познаходила в хатi вечерю, винесла, i вони сiли вечеряти на призьбi. Мiсяць уже високо пiдбився вгору, i було ясно, хоч голки збирай. Голоднi й щасливi, вони повечеряли тим, що зосталося вiд обiду, i полягали спати на при-мостцi в садку, що починався в їх зараз од хати. - Зiньку, чи правда, що на мiсяцi брат брата на вилах держить? - спитала Гаїнка, лежачи горiлиць та дивлячись на мiсяць. - Казав же тобi, що нi! - вiдповiв Зiнько, вже трохи дрiмаючи.- Спи лиш, а то завтра рано вставати. - Хi, який робочий! Гляди лиш, чи сам устанеш, коли треба! Зiнько вже давно спав, а вона все дивилася на небо та думала про Вiз блискучий - хто на йому їздить? Бог? Чи святий Iлля? Може, саме тим возом вiн i їздить, як грiм гримить? А ото Квочка... Чого вона на небi, тая квочка? Певне, це божої матiнки квочка з курчатами. Отже, й на небi є драбина... Адже i в колядках спiвають, що Сус Христос землю орав i сiяв, а божа матiнка обiдати йому виносила... Правду дiдусь кажуть, що землю шанувати треба, бо її ж сам бог орав i засiвав. Земля - мати, вона нас любить... I я її люблю... I вона... i я... Думки плутались. Гаїнка заснула. V. ЗIНЬКОВЕ ТОВАРИСТВО Прокинувшись другого дня рано-вранцi, Зiнько справдi побачив, що вiн оставсь позаду: невсипуща господиня Гаїнка давно вже встала вдвох iз матiр'ю, вiдiгнала корову до череди, i, поки мати порплилась на вгородi, помалу полючи старими руками картоплю, Гаїнка заходилася топити. Саме як Зiнько прокинувсь, вона, в старенькiй спiдничинi, з закачаними по лiкоть рукавами, вибiгла з хати вхопити дровець. - Чом же ти мене не збудила? - гукнув до неї Зiнько. Вона, заслоняючи очi рукою вiд сонця, що саме сходило червоним пiвколом, глянула в його бiк: - А ти вже встав хiба? У, сонюжище! Спить, що вже й сонце сходить! - Кажу ж: чом не збудила? - Добрий хазяїн сам знає встати! - смiялася Гаїнка i стояла вся червоно-золота, позираючи з-пiд руки на Зiнька. Потiм додала: - I чого б то я тебе будила? Однак великого дiла тепер нема,- ну й поспи! I побiгла брати дрова. Зiнько, трохи засоромлений, що заспав, кинувся швиденько садком до рiчки, миттю скупався i, моторний та здоровий, не заходячи в хату, пiшов пiд повiтку. Вiн трохи столярував, як не було хлiборобської роботи,- от так, сам собi навчився та й робив. Тепер заходився майструвати собi велике лiжко. Це не легенька штука була, бо Зiнько нiколи такого ще не робив. Але вiн хотiв зробити i випрохав собi на деякий час у дяка старе, поламане лiжко дерев'яне. Розiбрав усе на частки - i тепер i собi робив саме такi частки, i певний був, що складе з них лiжко,- так саме, як зробив собi колись шафу на книжки, тодi - вiйку. Найняв у чоловiка вiйку, щоб перевiяти своє зерно, роздивився, аж воно й не мудра штука. Заходився робити. Що залiзне, то те йому коваль поробив, а дерев'яне - все сам. I зробив. Побачив один чоловiк, що добре вiйка вiє,- купив її в Зiнька, а той собi знову зробив, ще кращу. I так вiн аж чотири вiйки зробив: одну собi, а три людям. Стругав i думав про вчорашню розмову з тестем. Що тестеве товариство хоче взяти в посесiю пана Горянського землю, то те Зiнька не дивувало: вони були заможнi люди, здолiють це зробити, а добра земля дасть їм i добрий заробiток. Чому ж i не взяти, коли є сила? Але дивувало Зiнька, що тесть закликав i його до спiлки. Щоправда, скоро Зiнько одружився з Гаїнкою, її батько не раз та й не двiчi нахиляв зятя, щоб той iшов з їм однiєю стежкою. Та Зiнько швидко розiбрав, яка то стежка, i нею не пiшов, а Остап Колодiй незгiрше розiбрав, що вiн помилився на зятевi: вiн рахував, що як письменний Зiнько пристане до його, то вони вдвох таке заведуть, що ну! Бо йому, Остаповi, тiльки письменства й не ставало! Аж далi побачив, що Зiнько не туди зовсiм дивиться, то й облишив його жити, як тому хочеться... надто, що Зiнько нiколи нiякої помочi в його не прохав. Через те вони жили з Зiньком так, що не сварилися, та й не ладнали промiж себе, а йшли кожен сам собi. Тим- Зiнько нiяким робом не мiг i думати, щоб тесть, знаючи вже його добре, та знову заходився закликати до якоїсь спiлки. Одначе ж закликав! Через що ж? Щоб зробити Зiньковi добро? Може бути... хоча... Остап Колодiй не з таких, що робить дурно добро, хоч би й родичевi... а надто такому, що нiчого в його не просить i може сам собi прожити. Може, не подужають самi землi взяти? Може. Але Зiнько, негрошовитий чоловiк, не здолає тут нiчого пособити; коли б уже вони шукали помочi, то знайшли б не одного заможнiшого за його. А все ж кличуть! То виходить, що їм таки ж треба нащось Зiнька, саме його, а не кого iншого. Нащо ж? Зiнько думав про це, думав i нiчого не мiг вигадати. Тiльки почував, що тут щось непевне. Ввечерi Зiнько пiшов до свого приятеля Карпа. I Карпо був молодий чоловiк, недавно жонатий. Був письменний: як i Зiнько, навчився читати в дяка. Страшенно любив божественнi книжки i чимало мав їх у себе купованих. Iнших не любив, думаючи, що то все дурниця, казки та й годi. "Нащо воно нам?" - казав. Розмовляв бiльше про божественне та про громадськi справи i був великим i завзятим ворогом старшинi Копаницi за його вчинки з громадою. Жив у своїй невеличкiй, але чепурненькiй хатцi за малим не вбого, хоч працювали обоє з жiнкою щиро. Жiнку собi обiбрав не дуже чепурну, але ласкаву, мовчазну й працьовиту. I був щасливий з своєю Катрею та з маленьким сином. З себе був нечепурний, худий, з коротко пiдстриженою русявою борiдкою, з великими зморшками на чолi, але з глибокими розумними очима. Увiйшовши Зiнько до його, побачив там уже й Васюту. Це був парубок увесь бiлявий, з надзвичайно веселими блакитними очима i з цiлою копицею настовбурченого русявого волосся на головi, з поганенькими бiлявими вусиками. Був уже немолодий, та що був дуже русявий, а вуси не росли, то здавався молодшим за свої лiта. - О, i вся кунпанiя невеличка, але чесна! - промовив вiн, уздрiвши Зiнька.- Був би жiнку свою привiв, дак тобi б уже всi тут були. Треба так, щоб як нам зiходитися, дак щоб iз жiнками. - Дак ти ж спершу оженись! - пожартував Зiнько. -_ Коли ж нi одна не приходиться до мене! Одна проти мене дуже висока, а проти другої я дуже довгий. - Дак хiба ж уже нема таких, що однаковi з тобою на зрiст? - засмiялася Катря. - Чому нема? Є! Дак що ж? Одна дуже товста, а друга дуже тонка. Однiєї не обнiму, бо руки не сягнуть, а другої не стає на обнiмання. А коли й знайдеш на свою мiрку, дак знов лихо: одна дуже мовчазна,-- нi з ким буде менi й розмовляти, а друга балакуча, дак за тiєю й я не поспiшуся слова сказати. - Ну,- засмiялися в хатi,- де б то вже така й знайшлась, щоб тебе переговорила! - От же й я так казав, дак же вирискалась! Я за нею тодi ну гнаться, ну гнаться!.. Гнавсь, гнавсь - де тобi!.. Коли ж у неї такi довгi ноги! Узяла та в Чорновус i втекла. Дак я вже