амазею забрала, з гамазею... Гамазей стоїть над яром, вода пiдмивала й пiдмивала землю, аж поки вимила яму пiд стiною. А це ж коло мене, то я все бачу. - Ти в гамазей залазила? - Де б я залiзла в гамазей, коли замок на дверях... Вода вiд яру пiдмила, то почало сипатися в глиняники. Я оце подалася в глиняники по глину, а там цього добра валяється в баюрi повнiсiнько. Грiх, щоб пропадало, то я згорнула - й до вас оце зайшла. - То ж колгоспний гамазей. - Хто ж каже, що не колгоспний? Авжеж, колгоспний. Марiя хитає головою: - Як до колгоспу зганяли людей... Тодi в мене цю сорочку забрали. В кого яку вишивку знаходили - забирали. Щоб усе було колгоспне. I в отой гамазей позаносили. З тих пiр бiльше не бачила, звiсно. А тепер побачила - й серце облилося кров'ю. Погляньте на це вишивання - там зогнило, там струхлявiло. - Усуспiльнили,- бурчить Павло Музика. - Га? - наче прокидається Текля Куйбiда. - Кажу, усуспiльнили. - Горенько, та й годi,- тулить Марiя сорочку до грудей.- Скiльки горя того - не видно кiнця й краю. - Там у гамазеї така дiра в стiнi - ще випаде, навiть злодiям залазити не треба... А коли сорочка ваша, то берiть. I що хочете берiть. - Ану позбирай оце все - гримає Павло Музика.Все це лахмiття! Текля Куйбiда стає навкарачки, збирає, складає. Хотiла щось би втямити, але не тямить, i голову втягує в плечi, наче боїться удару. - Забрала? А тепер неси! - Куди нести? - Неси туди, звiдки принесла... А я не хочу, щоб Шпитальний та Яремний мене посадили. Посадили за тебе. Я не брав, я не крав, то чого маю сидiти за оце... за колгоспiвське. Неси. - Таж зогниє i зотлiє там, Павле,- озивається Марiя. - А тобi що до того? Хай гниє i тлiє... Колгоспiвське! - Твоя ж сорочка... - А я кажу, що сорочка теж колгоспiвська. Хай зогниє i зотлiє. Вiддай! Павло Музика вириває в жiнки свою вишиту сорочку - й тицяє Теклi Куйбiдi: - Бери! Йди! Плаче Марiя, плаче й далi за сльозами бiльше нiчого не бачить. А коли розплющується, то нема в хлiвi нi чоловiка, нi Теклi Куйбiди, з клумаком того гiркого вишивання, мовби все приснилося - й тепер пече голову та сушить думки. Дiд Карпо Гнилоквас вишневим пужалном стукає в хрестовину вiкна - й прислухається. Тихо. Заглядає в шибку-морок у хатi, як i надворi. Наче не тiльки надворi, а й у хатi накрапає дощ, наче сiру хмару завiяло пiд стелю. - Домко! - оглядається на город i на садок.Домко... Чи спить, чи нема? Загрiбаючи кривими ногами землю, дiд Гнилоквас iде в хату, бо дiло своє знає. - Домко! - вже в хатi. Нiкого. Морщачись вiд нудотного запаху, Гнилоквас ступає до квiтчастої завiси, що вiдгороджує куток, i смикає завiсу вбiк. - О господи... Христина... В кутку на вузькому дерев'яному тапчанi, вкрита ряденцем, лежить жiнка, стуливши руки поверх того ряденця. Пальцi такi сухi й жовтi, що застроми помiж них свiчку й засвiти,- покiйниця покiйницею лежить. Пiдборiддя загострилося, нiс загострився, лоб скидається на дощечку, i все це обтягнуто жовтою шкiрою, такою тоненькою, що торкнися пальцем - i проткнеш. Майже прозорi повiки затуляють очi. Мрець мерцем. Хоч би губи ворухнулися, хоч би сiпнулася брова. - Готова... Христе, чуєш? Признайся, ти готова? Христина мовчить. - Так готова, дiдько б тебе забрав. Туманiючи головою, Карпо Гнилоквас лапає долонею по кишенi, шукаючи куриво, але згадує, що й кресало, й тютюн забувся взяти, а тому досадливо крекче. - Аж душа затерпла без тютюну... О, Домка! Домка появляється в хатi несподiвано, як божий дух. Її наче вiтром заносить - щупленьку та скручену, суху та легку, мовби то й не людина, а сама лише порожня шабатурка вiд людини. - Я тебе кликав... Домка не йде, а мовби в повiтрi летить, бо її вгору пiдносить бiла хмаринка, й та хмаринка - розпущена куделька її сивого волоссячка, схожого на пучок бабиного лiта, й пiд тим пучком бабиного лiта її очi видаються схожими лише на пару вiд очей - на блакитну розкосичену пару. - Чого прийшов?- питає Домка.- Тобi тут нема чим поживитися. - Та я так заглянув... До тебе. - Чого до мене? - Може, чарку поставиш! I кахикає. Домка ошелешено дивиться на Карпа Гнилокваса, що горбиться перед нею корчем покрученого, вузластого корiняччя. - Де ж я вiзьму? Нема. - Та знаю, що в тебе й ложки розпеченої смоли не випросиш,- стукає пужалном по долiвцi.- Я от заглянув... чи не пора вже везти Христину до ями? Либонь, пора. Й не дихне, й не ворухнеться. Це вже скiльки вона так лежить? - Жива Христина! - скрикує Домка. - Жива? Скiльки рокiв отак лежить? - Багацько, що й не злiчити, ще з громадянської. - Ще з громадянської! - Карпо Гнилоквас дротяною п'ятiрнею чухмарить потилицю.- Давно вже пора завезти. - Але ж не померла, а спить - заламлює руки Домка. - Що ж це за сон? Скiльки можна спати, коли проснеться? Та хтось другий уже давно похоронив би, а ти... - Доглядаю, годую,- схлипує Домка,- а вона спить. - Спить? I не говорить? Хоч би слiвце сказала ввi снi. - Спить - i не озивається. Колись озветься. - А ти ото вiриш? Ех, Домко! Мор страшний кругом, а ти доглядаєш трупа. - Не трупа... То сестра моя спить! I в неї дiти живi. - Де ж тi дiти? - По родичах, бо як би я доглядала Христину - I її дiтей? - Навiть чоловiк Сава од неї збiг, де вiн? - Збiг, то й добре... Нема божого в людях. Перше були душi, а в душах - боже, тепер нi душ, нi божого в душах. - Чим же ти Христину годуєш, коли самiй нема чого в рот покласти, коли сама не стоїш на ногах? - По-всякому... й помагають менi. Коли як. - Таж однаково помре! - скрикує Карпо Гнилоквас,- Чуднi дiла твої, господи... Роздосадуваний, iде з хати, а Домка тупцяє слiдом за ним надвiр, бубонить: - Христина ще жива, бо в неї душа в грудях живе. - Таж революцiя лiквiдувала i попiв, i душу! Дурман... От скiльки я вже покiйникiв перевозив, нiхто стiльки, либонь, не перевозив, а так душi пi разу не бачив. Нi щоб за грабаркою бiгла, нi бiля ями, нi на цвинтарi. От коли труп, то його добре видно, бо труп є труп. А душа? Яка вона - з лопуцька? Дуту придумали попи, щоб обдурювати народ, щоб жили сотати з народу. А народ наш такий дурний, що радий. Авжеж, душа е, душа житиме на тому свiтi в царствi небесному.- Вiн стукає пужалном об землю.- Нема царства небесного - i вже нiколи не буде, ото треба жити на цьому свiтi. - Хула на бога до добра не доведе. Бог, помагає вiруючим. - Бог? Де той бог? Немає бога так само, як немає душi. - Покарає бог за такi слова. - Покарає?.. Ось мор стоїть, земля стогне. То, може, бог карає? Карає i винуватих, i невинних, i дiтей малих? А дiти малi перед богом завинили чим?.. А коли не бог карає, то чом бог не заступиться за невинних? Христина, може, завинила чимось перед богом, що бог її приспав, уже скiльки рокiв спить? Ах, Домко, якби той бог був та бачив!.. - Не оскверняй уста свої богохульством,гнiвається Домка так, наче й не гнiвається, бо голос у неї тихий i спiкiйний.Бог перед Христиною не винуватий, а Христина перед богом безгрiшна. Заморилася - й заснула. Вона провiсниця була. Може, таке побачила попереду, що страх зморив її - i вона спить. - Перечiкує, ха-ха-ха. - А я доглядала - й доглядаю сестру. Сонна - це не мертва. Сонна проснеться, а мертва нiколи не проснеться. А як проснеться, то ми її послухаємо, що вона там бачила; й чула. - Де? - буркає Карпо Гнилоквас. - А там, де Христина спить. - Й чого наш народ такий дурний?- дивується Карп Гнилоквас. - Хто дурний? - не тямить Домка. - Народ наш дурний! - хакає той.- I ти дурна. Та й iде до грабарки, що стоїть на шляху. Бере вiжки, i вйокає на коня. Грабарку застелено мiшком, з-пiд мiшка! стримлять чиїсь тичкуватi ноги. Домка дивиться услiд покiйницькiй грабарцi, хреститься. - Сестра спить, а все знає, все бачить. Скрiзь бачить. А душа її не спить, душа її мучиться так, як кожна жива душенька, вбирає все, вбирає... Проснеться! А проснеться, то розкаже всiм, чого надивилася, ой, розкаже. Набалакав Гнилоквас, нема душi нi в кого. Може, в тебе нема, бо такi не мали душi й не мають, а в Христини є душенька, балакаю з нею, як же менi без її душеньки? А я не душогубка, не душогубка... Сусiдка Юстина дивиться на Галю жалiсливо-жалiсливо, похитує головою й каже: - Ми з тобою, Марiє, таки надiвувалися колись, грiх казати. Й нажилися трохи. А що вона бачила? Як свiчка... Галя Музика справдi худенька й тоненька, як свiчка. Вiтерець теплий хлюпостить волоссям на її головi, наче то кволе полум'я здригається, i плаття полощеться на грудях, довкола нiг. Дiвчина стоїть неподалiк на причiлку хати пiд вербою й стиха спiває: Нема мого миленького, поїхав за Десну, сказав: "Чекай мене, дiвчинонько, на другую весну"... - В чому й дух тримається,- зiтхає Марiя, сидячи пiд воринами побiля сусiдки.- й за що її так господь покарав? То споночiє в неї в головi, то розвидниться, то споночiє, то розвидниться. - А така славна! Дивлюсь на Галю - i її бабу згадую, а твою матiр... - Пiшла на той свiт, щоб на цьому не мучитись. -- I ще її прабабу згадую, Галя й на неї схожа. - Своєю смертю померла, одного року до ста не добрала. - Галя i в тебе, Марiє, вдалася, i в бабу свою, i в прабабу... Краплинка води!.. I лицем чорнявим та очима карими, i спiвом своїм. Доспiвавши тим часом пiсню, Галя починає спочатку, бо гак її та пiсня заворожує: Нема мого миленького, поїхав за Десну... Мати всмiхається журливо: Спiває гарно. Я так не спiваю гарно, як Галя. Де яке слово почує - i зразу перехоплює, ото вже вдалася. I так з самiсiнького малечку. Хоч би яку довгу пiсню почула, та коли вже пiсня влетiла в її вуха - з пам'ятi не вилiтає, тримається крiпко. I скiльки там пiсень у її серцi, либонь, сама не вiдає. - Як соловейко... - Де там тому соловейку! - Марiя не згоджується з Юстиною.- Соловейко знає одну пiсню, спiває свою пiсню всю нiч. Полетить за море, i з-за моря з тiєю самою пiснею повертається навеснi, чогось не вчиться тамтешнiх, не переймає. А Галя... Та це навiть не тисяча, а цiла хмара соловейкiв! А якби Галя полетiла за море, то хiба звiдти не повернулася б з новими пiснями? Перейняла б там чужих пiсень, i чужi пiснi стали б для неї за рiднi... Галя спiває: Ждала, ждала дiвчинонька та й на порi стала... Зелень садкiв, зелень верб i тополь довкола стоїть густою-прегустою зеленою водою, якою схлюпує вiтер, перелопачуючи мерехтливе срiбло сонця на тремткому листi. Високо пропливає чорногуз, пропливає повiльно й далеко, наче остерiгається землi, наче боїться зблизька глянути на вимерле село та на сонних людей. А над їхнiм обiйстям чи не пiсню Галину почув, що затримався у високостi, пiшов колом, далi другим колом пiшов!.. I, зрештою, подався своєю незнаною небесною дорогою. - Якi пiснi знала сама, таких i Галю свою навчила,- каже Марiя.- И тепер вона знає бiльше за мене, бiльше за всеньке село. їй не тiльки хочеться поспiвати, а й спiв свiй передати, ось тiльки кому передасть?.. Охо-хо-хо! Де таке бачено: ледь ходить, а спiває? Нема сили, нема здоров'я, зовсiм захляла. Як порятуватися? Сама для себе просиш смертi у господа бога, а для дитини своєї грiх просити. Грiх просити, хоч, може, всiм було б краще, аби не мучитися. - Бога й просити не треба,- озивається Юстина.Тут життя таке, що, дивися, скоро над усiма змилується, щоб не страждали... Та Галю ой як жалько!.. Я таке придумала i своєю головою. Пусти завтра Галю зi мною у Петрiвку. - Галю пустити у Петрiвку?- дивується Марiя, мимоволi згадуючи, яких то страхiв у їхньому селi набалакано на тiтку Юстину, що вона така й сяка, що вона людоїдка. Але так охляла, що навiть сили нема злякатися вiд усiх тих згадок.- А чого їй iти у Петрiвку? Й ти чого пiдеш? - У мене ж там брат Сава робить на тракторi, чи ти забула? - Не забула. - То я оце до брата надумала навiдатися, то й Галю вiзьму... Йому дають за трактора, Сава не голодний. Хiба не пригостить Галю? Пригостить. Сонна пустка в душi така, що нема страху, Галя спiває на хатньому причiлку. На грачиному, довгоносому обличчi дядька Сави пухнастi вицвiлi вуса схожi на степову ковилу, що мiниться сивими полисками на пружному леготi. Сорочка на гандрабатому тiлi - наче на кiлках. I сорочка, й штани, й чоботи його просякли мастилом, пальним. Здається, вiн куриться таким caмим чадним димом, як i його трактор. - Пiд'їла? - питає дядько Сава. Лице його потемнiло вiд роботи на тракторi i лиснить, як халява, а зуби свiтяться бiлою добiрною квасолею. Галя вдячно всмiхається й питає: - А хочете, я вам заспiваю? - Заспiваєш? - дивується гандрабатий дядько Сава, - А то ж чого? - А за лемiшку та кисiль! - Заспiвай, дiвчино. Дядько Сава пучками пальцiв ворушить ковильнi свої вуса - й не так статечнiшає на виду, як сутенiє. Галя Музика виставляє вперед лiву руку, кладе руки на лозинистий свiй стан. I вже дзвенить її голос: Ой на горi огонь горить, а в долинi козак лежить, посiчений, порубаний, китайкою накриваний. Дядько Сава слухає, гiрким тужливим поглядом голублячи дiвчину, а коли вона доспiвує пiсню, розчулюється: _ Ох i голос, ох i пiсня! Як тебе вiддякувати? Просто не знаю, як тобi вiддякувати. Й тiльки вiн сказав - вiддякувати, як Галя знай тiльки й дивиться на його руки, помережанi вузластими жилами. Що робитимуть цi роботящi сильнi руки? А вони вже залазять у полотняну торбу, накриту латаним-перелатаним мiшечком, i дiстають звiдти цiлушку хлiба. - Це тобi, дiвчино, бери. Галя бере - й боїться брати. Невже це їй, невже дядько Сава так розщедрився? Оце тракторист так тракторист, не обманула тiтка Юстина, привела її сюди у Петрiвку не марно. - Спасибi,- шепоче Галя, не вiрячи в своє щастя, тулячи скибку до грудей. - їж на здоров'я. Набравшись вiдваги, зухвало оглянувшись на Петрiвку, що бiлiє хатами неподалiк по горбках, подивившись на трактор, що чорнiє край польового путiвця, Галя вiдставляє вбiк босу лiву ногу - i спiває: Ой гук, мамо, гук, де козаки йдуть, ще й зеленая та дорiженька, де вони iдуть... Дядько Сава пучками торкає розмаянi ковильнi вуса, крадькома торкається очей, наче витираючи черству сльозу, й схиляється над мiшком, пiд яким сховано торбу. Галя гострим поглядом так i пасе його руки. Що дiстануть руки з торби? Бiле-бiле, чисте-чисте... В чорних руках - грудочка сяйливого цукру-рафiнаду! А може, ще не рафiнад? Нi, рафiнад! А може, це не для неї? Нi, дядько Сава простягає їй грудку цукру. - Спасибi,- шепоче Галя. - їж на здоров'я, дiвчино. I скибку хлiба, i цукор Галя ховає за пазуху i, млiючи вiд щастя, задихаючись вiд такої несподiваної удачi, вiдставляє лiву ногу вбiк, уже її вуста розтуляються, уже вона ось-ось знову заспiває. Та дядько Сава кладе їй долоню на плече й каже: - Не треба, дочко. - Не треба? - дивується. - Бо таки справдi не треба,- суворо каже дядько Сава.- Бо в мене вже порожня торба. - Та я вам так! - Однаково не треба. Спiваєш ти дуже славно. Я вже наслухався. - Та я ж... - Коли хочеш,- милостиво каже дядько Сава,то ще приходь коли-небудь поспiвати, сама чи з тiткою Юстиною А в мене тим часом i торба поповниться, а то схудла... А тепер iди, бо в мене робота. Тiтка Юстина переночує ниньки у Петрiвцi - й завтра подасться. Не боїшся сама йти? - Не боюся. - Отам за зеленим житом - i село твоє. Дорогу знаєш, не заблудишся? Дядько Сава кладе шкарубку долоню їй на голову, й Галi вiд його доторку стає так добре, так затишно, що нiкуди не йшла б, що отак i стояла б пiд захистком дядькової долонi. - Ти не бiйся, йди. - А як злякаюсь, то заспiваю, ось ви й почуєте, правда? - Спiвай, дитино, спiвай. Дядько Сава ступає до трактора, а Галя - в зелене жито, наче в зелену воду. А що зразу ж стає лячно, то вона й мугикає пiсеньку. Стиха мугикає, бо ще не дуже страшно, та й дядька Саву ще видно бiля трактора, коли оглянутись назад... Любив козак дiвчиноньку, любив та й не взяв, ой, жаль, жаль... Петрiвки вже не видно, й дядька Саву не видно за горбом, а молоде лискуче жито погустiшало та поглибшало, свiтиться синiми волошками. Вутленькi колосочки повибивалися з гострого листячка, вусики такi, мов ковильнi вуса в дядькi Сави. й коли дозрiє житечко?.. Любив козак дiвчиноньку людям - не собi... I раптом наче невидна пташка гострим крилом у полi черкає душу - й Галя мало не прикипає до стежки. Здалося чи не здалося? Здалося чи не здалося, що ген-ген у хвилях жита майнуло щось? Отамечки збоку? Галя обертається на зiр, полохливий i пильний зiр, а потiм, оглядаючись, починає дрiбно перебирати ногами. Заспiвати, щоб почув дядько Сава, голосно-голосно заспiвати? Та хiба вiн почує, коли далеко десь за горбами... Приїхали до дiвчини три козаки в гостi... Оглядається - й завмирає вiд несподiванки. Чорнявий парубок виринає ген-ген у молодому житi, наче погойдується по пояс у накотистих хвилях. Розхристана вишита сорочка трiпоче на грудях, вугiльне волосся над чолом мерехтить iскрами в сонячному промiннi. Де вiн узявся тут, у полi? Хто це такий? Може, якийсь петровецький, а може, й не петровецький, тiльки в своєму селi вона таких не знає. О, руку звiв, наче рукою манить до себе. Може, хтось знайомий, тiльки Галя не вгадає? Бо чого б iшов назирцi за нею, бо чого б кликав до себе. I всмiхається. Якось так силувано, кривлячи губи, наче йому болить щось. Галя хоче всмiхнутись йому у вiдповiдь, бо ж парубок такий славний, але душа її насторожилася й затерпла. Якось вiн так чудно йде через жито до неї, мовби долає круту воду, все ближче та ближче, повищавши в ростi i геть посутенiвши смаглим лицем, наче лице задерев'янiло. Нi, таки незнайомий парубок. А славний, тiльки якийсь чи дивний, чи чудний. I чого мовчить, чого не озивається? Хiба так парубок пiдходить до дiвчини, що не всмiхнеться й не озветься, а тiльки дивиться страшно? Чого вiн так страшно дивиться, коли довкруж - такий чистий польовий простiр i такi яснi блакитнi банi вгорi небеснi? I що то вiн тримає в'юнке та блискуче в руках? Лишенько, та це ж бо залiзний ланцюг у його руках порубцьованих та покритих бородавками. - Вiддай хлiб!.. I той ланцюг порскою гадюкою злiтає вгору над Галиною головою, ось-ось обхопить шию смертельним зашморгом. I дiвчина з розпачливим зойком кидається вбiк, i ось вона вже бiжить стежкою, аж серце заходиться в грудях, аж серце їй стає в самiсiнькому горлi, що продихнути не годна. - Вiддай хлiб!..- чується ззаду. Той крик-стогiн мовби шмагає Галю по спинi, ладна бiгти ще прудкiше, але молоде жито б'є в груди, але повiтря стає стiною, але ноги влипають у землю. Здається, що тупiт ззаду не вiдстає, а ближчає, що залiзний ланцюг скоро зiмкнеться на шиї, i їй хочеться лементувати. I їй хочеться лементувати, щоб почули люди, щоб оборонили вiд напасника, який хоче її задушити - й вiдняти хлiб та цукор, що дiстався вiд дядька Сави. - О-о-о! - кричить у бiлий свiт. А бiлий свiт не вiдгукується на її розпач. Спiткнувшись, Галя падає в жито - i вже не має сили знестися. Що буде - те й буде, й вона заплющується, припавши губами до землi, вдихаючи давке порохно. Спiвають жайворонки. Потоки срiбного спiву дзвенять угорi, й Галя спершу навiть не розумiє, що то жайворонковий спiв, бо хiба ж може весь бiлий свiт спiвати, як жайворонок? Аж не вiриться, що почула ту музику тiльки тепер, i вона цiлющими лiками вливається в душу, змиває слiпий страх. Помацавши за пазухою хлiб та цукор, Галя вiдриває голову з землi, сiдає i, бачачи довкола тiльки шелестке жито, слухає жайворонкiв, якi спiвають начебто ще запопадливiше, ще дзвiнкiше. Галя зводить голову, сторожко дивиться понад житом, що вигойдується розлогими хвилями. Нiде нiкогiсiнько, тiльки пустельне зелене море, тiльки святково чиста блакить над, зеленим морем. Чого .вона злякалася, чого? Може, той залiзний ланцюг їй тiльки привидiвся, а насправдi не було нiякого ланцюга й той парубок не хотiв її задушити, аби вiдняти хлiб? Не iнакше, як вистежив, що дядько Сава пригостив її хлiбом та цукром, А може, примарився й парубок у вишитiй сорочцi? Е-е, нi парубок у вишитiй сорочцi не примарився. Славний такий, чорнявий, смоляний чуб. Ось тiльки лице скривлене й очi страшнi.. Бо голодний, а тому нездоровий, хворий. Просив хлiба, щоб пiдкрiпитися, а вона йому не дала. Де вiн? Галя зводиться в шумкому житi, в спiвi жайворонкiв, дивиться наокiл. Може, десь вигляне чубата голова? Не видно. , А коли... а коли вмер iз голоду? Повагавшись, Галя засуває руку за пазуху, дiстає скибку хлiба - й пiдносить перед собою, тримає так, що видно хлiб i жайворонкам, i сонцю, i всьому бiлому свiту. Повинен би побачити й отой парубок, що стежив за нею, що бiг назирцi. Лише лискучi зеленi хвилi молодого жита. Галя дiстає з-за пазухи грудочку бiлого рафiнаду - й простягає перед собою. Поглянь! Хiба ти не бачиш - ось цукор, ось хлiб!.. Ще й спiвається: Там Василько косу носить, тонкий голос переносить... Не бачить, не чує... Поїхав за Десну... Руки опускаються, як зiв'ялi, й Галя поволеньки плине зеленим морем до села, що вже ген-ген закучерявилося яблуневими та вишневими садками. Грабарка скрипить немащеними колесами, гнiдий кiнь покивує головою, що важко обвисає, а вiн задирає раз по раз її вгору, наче боїться загубити на курному сiльському шляху. Карпо Гнилоквас ступає обiч грабарки, i його довгообраза голова також обвисає на груди, то вiн раз по раз сiпає нею, наче також боїться загубити, - Карпо, Карпо!.. Гнилоквас не чує. Тодi Юстина, що сидить на лавцi пiд вощiнням, уже не кличе, а зойкає якнайпронизливiше: - Ой... Ой! На той зойк Гнилоквас зупиняється, дивиться на тiтку болотяною каламуттю сонних очей. - Чого стогнеш? - питається.- Ще жива? - А пiдiйди-но сюди,- просить Юстина. Карпо Гнилоквас з батогом у руцi чалапає до тiтки. - Чого тобi? - каркає. - Сиджу та жду тебе... Везеш когось? I киває на грабарку, з якої стримлять угору чиїсь темнi закоцюблi пальцi. - Везу... Може, й вас пiдвезти? - А куди пiдвезти? - питає Юстина. - Та до ями, куди ж. - Е-е, до ями не хочу,- лагiдно вiдказує тiтка Юстина, рада, що Карпо Гнилоквас спинився та балакає з нею по-людськи.- Хочу на цвинтар, а не до ями. - Зараз? - Та ще не зараз, бо годна дух перевести. - Як годна перевести дух, то переводь собi. А нащо кличеш? - без гнiву гнiвається Карпо Гнилоквас.- Бо в мене робота, село велике. Поки об'їдеш туди-сюди, а тут iще з тобою балакай. Дурна ти, Юстино. - Бо справдi дурна,- лагiдно згоджується Юстина.- Вiзьми ось... I подає йому якогось вузлика, що сiрiє у бур'янi пiд лавкою. - Ходила у Петрiвку до брата Сави, то вiн трохи риби дав закропитися.- Вiзьми, це тобi. Карпо Гнилоквас бере той вузлик - загорнутий у пiлочку полумисок, що справдi таки пахне смаженою рибою. - То завезеш на цвинтар? - питає тiтка Юстина. - Безпремiнно! - тулить гостинець до грудей. - Тiльки ж дивися, не до ями, бо святий бог усе бачить, вiн не простить. - Ага, на цвинтар,- обiцяє Карпо Гнилоквас, бо пообiцяти хiба важко - та ще й за печену рибу. - Я дурна, дурна, але ти не думай ото, що зовсiм без олiї в головi,- тiшиться собою тiтка Юстина.- Хочу з тобою наперед умовитися, а з грабарем Никоном я вже потолкувала, вiн менi обiцяв могилку викопати. Я в нього могилку велику не прошу, бо нащо менi велика? Я сама собi маленька, а ще всохла, то багато мiсця не залежу, правда? - Правда... То кажiть, що хочете, бо в мене робота,- нагадує Карпо Гнилоквас, готовий поспiшати, бо тiтка бiльше риби не дасть. - А тiльки ж я хочу помiж своїх, о. Коло батька та коло матерi, коло дiда та коло баби, коло сестри своєї Килини та коло брата Iлька. - Чи не однаково? - Бо не однаково!- ласкаво заперечує тiтка Юстина. - Я й грабаревi сказала, де саме копати... Були разом на свiтi цьому, то й на свiтi тому хочеться бути разом, з рiднею, бо з рiднею скрiзь легше. Бо в отiй ямi - як у колгоспi, а я до колгоспу не хочу. Я ж одноосiбниця, знаєш? - Та знаю, що одноосiбниця. - То чого менi в той кагал? Не хочу. - Ох i одноосiбниця ти, Юстино! - Авжеж, авжеж, не хочу в яму, хочу до своїх, помiж своїх. Тiльки ж ти, Карпо, не обмани мене. Я тобi рибу дала, я з тобою договорилася, бо грiх буде тобi за мене. - А, де той грiх... - I суд божий,- нагадує Юстина.- Нема людського суду, то божий буде. - Ждiть, ждiть. - Ждатиму,- обiцяє тiтка Юстина.- Як на цьому свiтi не дочекаюся, бо вже ледве клигаю, то на тому свiтi дочекаюся, бо на тому свiтi що? Лежиш собi i ждеш, нi роботи нiякої, нi колгоспу, що тобi день, що тобi нiч... - Ну, в мене робота. Карпо Гнилоквас iде до грабарки, той тiтчин вузлик тулить поблизу мертвої руки, що вгору задерлася зi скарлюченими пальцями, смикає за вiжки. Гнiдий кiнь стрiпує гривою i хвостом, вiдганяючи мух та гедзiв, i скриплять немащенi колеса. - А не повинен би обдурити, я йому рибу дала. а кому б ще гостинця дати, коли бiльше нема кому... Василь Гнойовий випростується над колодою, на якiй рубає дрова, i, тримаючи в руцi сокиру, дивиться на жiнку, що йде вiд ворiт. Голову в жiнки пов'язано бiлою хусткою, а тому її смагляве лице - як великий чорний вугляк, а на цьому вугляку палахкотять очi гострими присками. - Добрий вечiр,- вiтається жiнка, дивлячись спiдлоба пильно-пильно. Василь Гнойовий рiзко вiдкидає сокиру на траву й зле питає: - Хто така? - Вечiр добрий,- ще раз вiтається жiнка.- Не впiзнаєш? - Багато всяких тут ходить через село. - Та я ж Горпина. - Яка Горпина? - Горпину забув? З Забари я, твоєї Ольки рiдна сестра. - Горпина?- роззявляє рота.- Моєї Ольки сестра? - Так змарнiла, що не впiзнав? - Овва!.. То це справдi ти, Горпино, чи мара? - Та це я така, схожа на мару,- каже Горпина й проводить долонею по сухих очах, наче сльози витирає.- А як там Олька? - Нездужає... Чого навiдалася? - I, не чекаючи вiдповiдi, скрикує зачудовано: - Та ти ж молода, а постарiла так! - Бо постарiла, правда твоя... В хатi Олька? То я зайду до неї. - Та кажу, що нездужає, то в коморi лежить, бо дух важкий вiд неї... Горпина йде в комору, а Василь Гнойовий збирає нарубанi дрова, бубонить: - Хтось би другий вже давно перестав годувати таку жiнку. Надумала вмирати, то вмирай, а я, дурний, годую. Гут самому нема чого в рот покласти, а я... Мала б за мною глядiти, а я глядю її. Несучи дрова, спиняється в сiнях перед коморою, звiдки чуються тихi жiночi голоси. -- I чого вона прийшла з Забари? Та ще проти ночi... Розпалює в печi, до вогню ставить чавунець. У чавунцi, залитому водою, стримить кiстка з м'ясом. - Раз проти ночi, значить ночуватиме. Ха! Це ж там у Забарi собi думала, що я тут нагодую її! Прийшла об'їдати, бо свого нема. А в мене є? А менi хтось дає чи мушу дiставати? Дiстаю, поки ребра не пощитали. I Василь Гнойовий уже гнiвається, наче бiдолашна Горпина таки об'їдає його, таки з рота видирає. - А вона ж молода й славна. Якби трохи пiдгодувати, якби на кiстках наросло... А з чого наросте, коли голод, коли вiд вiтру валиться. У печi горить вогонь, кипить у чавунцi м'ясо, дедалi густiше пахнучи на хату, а хазяїн ходить вiд вiкна до вiкна (аби хвороба не привела ще якогось гостя) й думає, й думки в головi перевертаються важкi, як брили землi пiд плугом. - Коли вони там уже перебалакають? Як сороки. Досипає в чавунець пригiрщ пшона, кидає обчищену цибулину - й ковтає слину. - Сам собi за господиню, крий його цариця небесна... О, заходь, заходь, Горпино,- побачив гостю в порозi,- бо вже й вечеря поспiває. Побалакала з Олькою? Горе їй та менi. А за що менi таке горе? Сiдай на лавцi, бо в ногах правди нема... Ось пiдкрiпишся з дороги, бо захляла. - Спасибi ж тобi, Василю - дякує Горпина,за твоє чуле серце. Вже забула, коли гарячу страву несла до рота Життя таке, що не знаєш, де знайдеш, де загубиш. Покiйна мати наша що казала за тебе? Казала, аби Олька не виходила за тебе замiж, бо в тебе черства душа. А яка ж у тебе черства душа, коли Олька впала з нiг i лежить, а ти її глядиш? I менi ось не жалiєш. - О, ваша мати набалакала! - сердиться Василь Гнойовий, беручи чавунець руками з ганчiркою та розливаючи по глиняних мисках.Набалакала - i в могилу, бо так легше а я тут мучуся, доглядаю Ольку... Тiльки не квапся їсти, бо попечешся. Хай вихолоне, потрошки братимеш, бiйся багато аби здоров'я зовсiм не збавити. Сидять за столом навпроти одне одного, а за вiкнами - вечорiє журливо. - Замiж так i не вийшла? - Яке тепер замiжжя... - А менi так не поталанило з твоєю сестрою! Якби iншi часи, то якось би лiкував, а теперки?.. Ну їж, призволяйся... Дивлюсь на тебе, Горпино, й жаль бере, бо i в тебе щастя нема... Ось i їй занесу поїсти, хай закропиться гаряченьким з моєї руки. Горпина сидить i чекає, поки повернеться хазяїн, а коли зрештою, вiн повертається, то в її очах стоять сльози. - А таке ж набалакують на тебе!.. А ти ж такий добрий! - Хто набалакує? - Всi... Навiть Олька. - Всi, навiть Олька? - зводить настовбурченi брови.- Ти їж, їж. А що Олька набалакує? Горпина тре кулаком по обличчю, схлипує - i: - Каже, що ти розбоєм живеш. - Оце Олька так тобi сказала? Горпина мiцно й гiрко стискує губи, покивуючи головою. - Так сказала?- допитується хазяїн.- Говори! - Сказала... Що розбоєм... Що по селах ходиш... Як не в своєму селi, то по чужих... Разом з такими, як сам. - А вона бачила? - Каже, що знає...- I киває на миску зi стравою.- Й за це м'ясо менi сказала. Що корови своєї не було, не рiзали, а м'ясо їсиш. - А вона не їсть? - скрикує Василь Гнойовий.Ось я їй занiс - i вона їсть. То чого їсть, коли мене сварить, га? Хай не їсть! А чим би я годував її? В колгоспi не розживешся. - Що правда, то правда. Василь Гнойовий кладе на столi два набубнявiлi жилами кулаки. - Каже Олька, що живу розбоєм? I живу! Бо iнакше не проживу, i вона б iнакше не прожила, а так скрипить, iще тягне. - Хiба тобi можна? Ти активiст... - А хто знає? Ото хiба що жiнка знає... Беру в тих, у кого є. А у кого нема - в того не беру. Ти їж, їж. - Сьорбаю потрошку... Жаль тебе, Василю. Це ж народ тепер такий страшний. - Народ страшний, а я ще страшнiший! - гордо так, гнiвно. - Попадешся в чиїсь руки... --- Ще нiкому не попався - й не попадуся. А як iнакше?.. Ох i Олька! Вона ж слаба в мене, три чисницi до смертi!.. їсть - i сварить мене. А як би вона жила, якби не мiй розбiй? Отака жiнка, отака вдячнiсть. Хоч добре, що вiд такої жiнки господь бог дiтей не дав. - Горе дiтей не мати. - Аби вимерли?.. Я ось що надумав, Горпино... Ти їж, пiдкрiпляйся.- Василь Гнойовий зводиться, ходить по хатi, мовби його нечиста сила колотить. Далi спиняється й каже: - Не йди в Забару, зоставайся в мене. - Переночую - й завтра подамся. - Е-е! Назавжди зоставайся, будь менi за жiнку. -- За яку жiнку? - не тямить Горпина, забуваючи ложку в мисцi.- Таж у тебе є жiнка, маєш Ольку, сестру мою. - Та яка вона менi жiнка? Ти ж бачила. Нi встати, нi попорати, нi себе опоштати. Калiка. А я ще при силi, при здоров'ї. Сам себе прогодую й тебе прогодую. Бо що тобi в Забарi? Пухнутимеш з голоду - ото й усе, поки ноги витягнеш. Дивлюсь на тебе, Горпино, й жаль крає душу... Мене доглянеш, за сестрою дивитимешся, а я тебе не скривджу. Горпина ледве спромагається на слово: - Де ж таке чувано. - Е-е, ще не таке чувано. - Я б i зосталася, але ж Олька - сестра моя, та й перед людьми сором. - Сором очей не виїсть. Посоромишся трохи - i звикнеш. Ти не думай! А я тебе i прогодую, i зодягну. Бо ще маю оцi руки. й показує їй свої руки - довгi, мотузованi жилами, з порепаними долонями, з чорною землею пiд нiгтями. - А як попадешся?- питає Горпина.- Бо ти доскоцький, але й на тебе знайдуться доскоцькi. - Двом смертям не бувати, а одну не обдуриш. Ось, подивися... Василь Гнойовий пiдходить до скринi, вiдчиняє вiко - й жужмом дiстає звiдти всяку всячину, всякий крам та одяг. - Для кого постарався? Таж для своєї Ольки. Другi жiнки ходять у дрантi, у лахмiттi, а в моєї ген скiльки обнов. Але ж їй не до обнов. То дiстануться тобi, ти все посходжуєш... Примiряй оцю хустку. Кидає жiночi лахи до скринi, а Горпинi простягує квiтчасту хустку з торочками. Повагавшись, Горпина боязко бере хустку, гладить пучками пальцiв. - Гарна,- шепоче. - Не бiйся, примiряй. Горпина знiмає свою марку бiлу, закутується квiтчастою - i запитально дивиться на Василя Гнойового. Мовляв, скажи, чи личить, бо ж нема в хатi дзеркала, щоб подивитися на себе, щоб полюбуватися. - Як наречена! - хвалить вiн. - Ет,- несподiвано шарiється Горпина. З сiней чується якийсь шерех, якесь човгання, якесь кректання. Бряжчись вiдро. Потiм починають повiльно вiдчинятися дверi, вже й вiдчинилися, та ще нiкого нема - i в знеможливiй тишi з'являється рука на одвiрку, далi нога на порозi, потiм i немiчна постать жiноча згорблена. - Олько, ти? - виривається в чоловiка.- Встала? Олька - сама тiнь вiд людини. Сива голова похитується на тонкiй шиї. На обличчi тремтить блiдий туман болiсної усмiшки, й випитi вуста тремтять болiсно. - Закортiло до вас. Хапаючись руками за стiну, ступає до вiкна, за яким уже темними густими коноплями стоїть вечiр, i знеможено опускається на широку лаву. Вiдсапується, наче не з комори через сiни перейшла, а здолала далеку дорогу. - Чуєш, Горпино? - озивається.- Славна ти в хустцi. - Та я знiму зараз, це Василь... - Не знiмай,- каже Олька.- Ходи в хустцi. Хай тобi дiстанеться, нiж якiйсь другiй. - О, таки правда,- тiшиться чоловiк. Олька молитовне складає перед собою висхлi руки - й тихенько, з болiсною усмiшечкою каже: - Я оце лежу й таке собi надумала... Скiльки вже менi лишилося жити? Один бог знає, тiльки ж небагато. Чує моя душа, що небагато... Вже ти, Василю, намучився зi мною, то бiльше не мучитимешся. - Олько, грiх таке говорити! - чоловiк до неї. - А я добра тобi хочу. Ось i надумала: хай Горпина залишається в нашiй хатi - i живiть з нею. - Як жити? - в один голос вигукують сестра й чоловiк, подивованi, що вона чи вгадала їхню балачку, чи пiдслухала. - Живiть, як чоловiк i жiнка. - Ой, Олько,- схлипує сестра. Й береться розв'язувати хустку па головi.- Це твоя хустка... - Не знiмай, не знiмай! - Олька до неї. - В тебе є здоров'я зносити хустку, а в мене його нема. Чуєш, Василю? Залишай Горпипу, хай буде тобi за жiнку. Чуєш, Горпино? Хай Василь тобi за чоловiка буде. Ви помиритеся. Василь хоч i зарiзяка страшний, а з ним жити можна. Зводиться з лавки, хапається рукою за стiну. - А ти куди? - чоловiк до неї. - У свою комору, там i вмирати буду. А ви тут зоставайтесь, не йдiть за мною. Та побалакайте ладком, та договорiться. Договорiться по-людському... Човгає через порiг, i дверi за нею скриплять, зiтхаючи й стогнучи. - Дядьку, дайте їсточки. - Де ж я тобi вiзьму? - У вас є. - Хто тобi сказав, що в мене є? - сердиться Павло Музика так, що жили напинаються - скипають на лобi. I вже пильнiше приглядається до хлопця, що забрiв на обiйстя, стоїть у подертiй сорочечцi та полатаних штанцях, босоногий, а бузиновi очi зеленi дивляться так жалiбно, так благальне, що мало гарячими сльозами не бризнуть. - А чий ти будеш? - Хiба ви не знаєте? Сусiда ваш. - Грицько? - Вже ж Грицько. - То чого в свого батька Гаркушi не просиш їсти? I в своєї матерi? -- Нема їсти в нас, а батько злiг, - переминається з ноги на ногу малий Грицько.- Дайте їсточки! Бо й я помру так, як мої брати повмирали. Я не за дурно прошу, я вiдроблю вам. Чи тепер на городi, чи тодi, коли виросту. - Еге ж, виростеш, коли не помреш, - бубонить Павло Музика. - А не хочеться вмирати, хочеться пожити, правда? - Хочеться, дядьку! - Хе-хе,- вишкiрює в усмiшцi зуби Павло Музика,- дурне, а хитре... Може, тобi дати булку? - А що таке булка? - питає Грицько. - Це такий бiлий-бiлий хлiб, а пухкий, як пух. - Не обманюйте, дядьку,- темнiшаючи на виду й ковтаючи слину, каже Грицько.- Видумуєте за булки, немає булок нiде. Не бачив... Є маторжаники, є коржi, є пiдпалки, е пампушки, а булок немає, не бачив. - Та чого ти злякався, що дам булку? Немає в мене булки, не дам.- I сам собi пiд нiс: - Та якби й була б, то не дав би. Павло Музика зникає в хатi, а малий Грицько жде на причiлку. Бо хоч i скупий сусiд, бо хоч i страшний на виду, що навiть лячно дивитись на нього, та невже пожалiє винести хоч що-небудь? Жде, жде, а дядька все нема, нема, i в Грицька пiдкошуються ноги, й вiн поволеньки опускається на призьбу, поринаючи в сон. - Гей, хлопче, проснися! - термосить хтось за плече. Грицько розплющується - перед ним стоїть Павло Музика. - На,- каже й простягає якийсь шкурат. - Що це? - зводиться Грицько. - Теляча шкура. З'їси. - Як з'їсти? - О, тебе ще треба вчити,- гнiвається дядько.Вiзьмеш обсмалиш на вогнi, а потiм у воду - i звариш, i наїсися. Шкура з молодого теляти, навариста. Валялася на горищi, я й забув. Малий Грицько бере шкурат з рудою шерстю, обома руками тулить до грудей. - Спасибi, дядьку! Обсмалю, зварю - i наїмся. А вам вiдроблю, вiддячу за ваше добро, ви не думайте. - Хочеться жити? - Ой, хочеться. I Грицько, горблячись не по-дитячому, а по-старечому, йде на своє обiйстя. За якийсь час там пiд акацiями горить вогонь, а в пiдвiшеному на деревяних рогачиках казанку вариться теляча шкура. Павловi Музицi нездужається, сидить пiд вишнею, то на шлях подивляється, то на сусiдове обiйстя. Гомонить сам iз собою: - Гаркушине порiддя... Вiн у мене трусив хлiб, а тепер я мушу годувати його дитину. Хай би лежала та шкура на горищi, вона в мене їсти не просила, так нi, вiддав. А чи менi хто-небудь щось дасть? А нiхто не дасть, тiльки взяти - заберуть... О, як парує з казанка. Це ж воно пiдкрiпиться, набереться сили менi на погибель. Таким добрим, як я, важко в свiтi жити. Бач, просив у господа бога, щоб вивiв Гаркушине сiм'я до ноги, бог i послухав мою просьбу, лише одненький Грицько й зостався у мого лютого ворога-сусiда. Так я сам ото рятую. А вiн менi колись вiддячить, як виросте. Еге ж, вiддячить, дочекаюся. И так Павловi Музицi шкода телячої шкури, що ладен лiктi собi гризти з досади, що пiшов би на чуже обiйстя - й забрав би, з окропу вихопив. - Либонь, уварилася шкура, тепер воно з'їсть, хай би вдавилося моїм добром. I так йому важко дивитися, так важко! Аби не бачити, Павло Музика зводиться й понурою тiнню суне до хати, ховається. Та з великої досади i в хатi не всидить, лиха сила колотить ним - i перегодя випихає надвiр, у лагiдне золотаве надвечiр'я. - Господи, що це? Ввижається чи справдi на сусiдовому обiйстi пiд акацiями корчиться щось на землi? Наче нечиста сила звивається. Отам, бiля вогнища, яке ще курить синiм димком. - Та невже то малий? З якої хвороби? Павло Музика через садок човгає на сусiдове обiйстя. Пiдходить ближче - таки Грицько на землi корчиться, молотить ногами, а розчепiреними пальцями то за живiт хапається, то рве траву. - Грицько, ти чого? Мовчить хлопець, а з рота йому сукровиця-слизота ллється. Павло Музика схиляється й дiстає з землi варену телячу шкуру. - Отак наварив, отак наївся. Хто ж так варить? Казав йому обсмалити, але ж не обсмалив, а так, з шерстю. Ось шерсть i доконала. Бо з дурного розуму. А ще обiцяв вiддячити, вiдробити за шкуру, коли виросте. Де ж ти виростеш, де ж ти вiддячиш? Чуєш, Грицько! Дитина ще здригається на землi, та вже їй нiколи не обiзватися, не заговорити. Павло Музика ховає шкурат вареної телячої шкури за пазуху. - Не годиться, щоб добро пропадало. Дитина вже й не ворушиться. - Пiду тепер шукати його батька. Про тих бахурiв Гаркуша вiд кого почув? Почув вiд мене. То про цього хай теж почує вiд мене, а я подивлюсь на нього, подивлюсь. Не залишилося вiд нього насiння на землi, i його скоро самого не залишиться. Та не я буду, коли не зведу зi свiту. Б