" з творами Шевченка останнiх рокiв життя: "Юродивий" (1857), "Муза" (1858), "Слава" (1858), "Гiмн черничий" (1860). Коментуючи рядки вiрша "Слава": А ти, задрипанко, шинкарко, Перекупко п'яна! Де ти в ката забарилась... Моя крале мальована, зазначає: "Говорячи про стилiстичну залежнiсть Шевченкового твору вiд бурлескної традицiї, маємо на увазi передусiм "Енеїду" Котляревського. Вже лайливе звернення до слави в перших рядках вiрша своїм комiчним нагромадженням лайливих визначень нагадує славнозвiсну "художню лайку" персонажiв "Енеїди". Шевченкова "краля мальована" дещо схожа на таку ж легковажну Венеру з "Енеїди", що "все з воєнними жила" (Iвакiн Ю. О. Коментар до "Кобзаря" Шевченка: Поезiї 1847 - 1861 рр. - К., 1968. - С. 243). 9. фригiйське плем'я не проклято - тут i далi фрiгiйцi - троянцi. Фрiгiєю називали область Малої Азiї, в межах якої була Троя. 10. Прометей (у грецькiй мiфологiї) - добрий титан, оборонець людей. Допомiг Зевсовi перемогти злих титанiв i здобути владу над свiтом; викрав з Олiмпа вогонь i принiс людям. За це Зевс звелiв прикувати Прометея до скелi на Кавказi i прирiк на вiчнi муки: щодень орел розкльовував йому печiнку, а на другий день вона виростала знову. Так прикутий Прометей мучився протягом тисячолiть, поки його не визволив Геракл. "Прометей, - за словами К. Маркса, - найблагороднiший святий i мученик у фiлософському календарi" (Маркс К., Енгельс Ф.3 раннiх творiв. - К., 1973. - С. 22). Образ Прометея - мужнього захисника людини, поборника добра i справедливостi - один з найважливiших в ряду вiчних образiв свiтової лiтератури. Появившись в "Енеїдi" I. Котляревського, так само як i iншi образи поеми, в травестiйно-гумористичному контекстi, Прометей продовжив своє життя в українськiй лiтературi. 12. Як дам! очiпок iзлетить... - збити очiпок жiнцi (дiвчата очiпка не носили) - означало завдати їй сорому. Тадей Рильський у статтi "До вивчення українського народного свiтогляду" писав: "Я пам'ятаю випадок, коли семилiтнiй хлопчина, граючись, скинув очiпок замiжнiй жiнцi в товариствi. Жiнка розплакалася вiд образи, що вiн змусив її, чесну молодицю "свiтити волоссям". Я пам'ятаю, наскiльки безуспiшними були якось мої спроби утiшити гнiв однiєї молодицi на iншу, головним чином задля того, що остання її "розчiпчила". 13. ...Наш олимпський предводитель - дворяни губернiї та повiту на спецiальних зiбраннях обирали з-помiж себе на певний строк предводителя дворянства з числа найбiльш знатних та авторитетних. Так, з утворенням Полтавської губернiї 1802 р. першим предводителем (маршалком) був обраний князь С. М. Кочубей, що вiдiграв певну роль i в життi автора "Енеїди". В шостiй частинi поеми - помiтнiше уподiбнення небожителiв великопанськiй дворянськiй верхiвцi, а земних владик - середньому та нижчому прошарковi дворянства з прикметами їхнього побуту. Зводниця цитерська - походить вiд назви острова Цiтера (Кiфера), де був особливо поширений культ Венери i знаходився її храм. Цiтера - одне з iмен Венери. 14. У восьмiй пiснi Гомерової "Одiссеї" розповiдається, як Афродiта (Венера) зраджувала свого чоловiка Гефеста (Вулкана) з богом вiйни Аресом (Марсом). Розлючений Вулкан у своєму домi потай прилаштував над ложем сiтi ("Мов павутиння легке, нiхто їх побачить не мiг би..."), якими Марс i Венера в момент їхнього побачення були накритi, а потiм прив'язанi до ложа. Вулкан скликав подивитися на спiйманих усiх богiв Олiмпа. У Котляревського кара ревнивого чоловiка зображена в дусi давнiх народних звичаїв - Вулкан пiдрiзав зрадницi пелену. У такому виглядi викритих розпутниць виводили на люди. Ретязьок - поводок, прив'язь. 15. То верб'я золоте росло - верба, що росте, квiтує, - символ родючостi, достатку, життєвої сили, тодi як суха - осiдок злого духу, всього ворожого життю. До примовки "Золоте верб'є за ним росте" Iван Франко дає пояснення: "Говорять про щасливого, всiма любленого чоловiка, що ширить довкола себе радiсть i задоволення" (Франко. Приповiдки. - Т. 2. - С. 209). Чи не частiше ця примовка фiгурує в iронiчному значеннi, вiд супротивного, прикладається в насмiшку до нiкчемної, осоружної людини, як у даному випадку. Нар.: Куди не повернеться - золоте верб'я росте. (Iнодi так хвалять, а iнодi ганять. - Номис. - С. 62). 16. Наброїти - натворити, накоїти. Мов тiлько вилiзла з води - за одним з мiфiв, Венера народилася з морської пiни бiля скелi на березi острова Крiт. Невинничаєть, мов Сусанна - мається на увазi бiблiйний персонаж Сусанна (Старий завiт, книга Данiїла, глава 13). її переслiдували два похiтливi дiди i, не добившись свого, оббрехали, звинувативши у зрадi чоловiковi. Сусанну виправдав i врятував вiд смертної кари юнак-пророк Данiїл. У сучасному канонiчному текстi бiблiї епiзод з Сусанною вiдсутнiй. Вважають, що вiн не має iсторичної основи i вставлений у старозавiтний текст пiзнiше, десь у I ст. до н. е. Не дiждеш з бабкою своєю - за мiфологiєю, богиня Венера бабусi, так само як i матерi, не має. Проте тут згадка про бабусю на мiсцi. Адже Юнона в запалi лайки докоряє Венерi, що та видає себе за цнотливу старосвiтську хуторянську панночку. А панночки в патрiархальних помiщицьких сiм'ях звичайно виростали пiд опiкою бабусь. 17. ...На угори слаби - iдiоматичний вираз; застосовується з фривольним iнколи вiдтiнком, до невитриманих людей. Утори - вирiз, жолобок на краю бочки, в який вставляють дно. 18. По п'ятах виб'ю чубуками - знову зустрiчаємо тут рису дворянського побуту. Чубуки - довгi, не менше метра палицi, лозини, або мундштуки для люльки, прийнятi у дворянському середовищi тiєї доби. "По п'ятах чубуками" - специфiчна кара для осiб "благородного стану". Справа в тому, що фiзичне покарання дорослих дворян заборонялося законом. У пiдписанiй Катериною II "Грамотi на права, вiльностi й переваги росiйського дворянства" (1785) зазначалося: "Тiлесне покарання хай не дiткнеться благородного" (Полное собрание законов Российской империи с 1649 г. - Спб., 1830. - Т. 20. - С. 347). На недовгий час це положення було скасоване iмператором Павлом I, а пiсля його смертi знову вiдновлене. Палицею чи то чубуком по п'ятах - i боляче, i слiду немає, i на ноги якийсь час не стане, щоб побiгти скаржитись. А коли й рушить, скажiмо, дружина до предводителя дворянства, то хай докаже, що її побито, коли слiди вiдсутнi. 20. I стать на Шведськую могилу - це значить на братську могилу, в якiй похованi росiйськi та українськi воїни, що загинули пiд час Полтавської битви. Могила стоїть на полi битви, близько шести кiлометрiв вiд Полтави. 22. Язик його тож не клесачка - клесачка - шевське знаряддя, мiцна коротенька палиця, якою розгладжують (виклесують) шви. 23. Див. коментар: IV,. 97. 24. Iз Стехiвки то шинкаренко - Стехiвка - село за 12 - 15 кiлометрiв на пiвнiч вiд Полтави. Складається враження, що Тигренко реальна особа, як Вернигора Мусiй серед троянцiв, зустрiнутих Енеєм у пiдземному царствi (III, 107). Одначе таких вiдомостей немає. Треба думати, прiзвище Тигренко походить вiд назви корабля, на якому у Вергiлiя плив Массик зi своїм вiйськом ("Перший Массiк, що на мiдному "Тiгрi" прорiзує хвилi; Тисяча хлопцiв у нього..." - Вергiлi й. - Кн. 10. - Ряд. 166 - 167). 25. Сей лежнем в винницях служив - тут гра слiв: 1) лежень - лежебока, ледащо; 2) груба колода, брус, що лежить на землi i служить опорою для чого-небудь. Примiром, на лежнях, частiше кажуть - лежаках, стоять чани з брагою на винокурнях. Недавно з кошельком ходив - тобто терпiв нестатки, жив бiдно. Про того, хто не мав свого господарства, жив тiльки з того, що десь дiстане або заробить, в народi говорили: "Тягнеться з грошика та з кошика". Зробила паном iз чупруна - чупрун - простолюдин. 27. Корея, кирея - верхнiй довгий з грубого сукна одяг з вiдлогою. Го родом з Глухова iриста - Глухiв - старовинне українське мiсто. Було резиденцiєю останнього гетьмана Кирила Розумовського у 1750 - 1764 роках, адмiнiстративним центром Лiвобережної України. Зараз Глухiв - мiсто Сумської областi, районний центр. 29. По пальцям тож не розлiчу - названо всi народнi способи лiчби та облiку в минулому. На пальцях - ясно. Карбiж - зарубки, позначки на чому-небудь, звичайно на палицi. Часто при позичках, рiзних господарських облiково-торгових операцiях така палиця служила юридичним документом. Звiдси пiшла українська назва основної грошової одиницi - карбованець (карбувати). Названий i порiвняно новiший спосiб лiчби - "на щотах" (рахiвницi). ЗО. Волосожар - народна назва сузiр'я Плеяд; етимологiю цього слова пов'язують з вогненно-бiлявим, нiби палаючим, волоссям людини. Вiз - народна назва сузiр'я Великої Ведмедицi. А хто прудився у кабиць - даний рядок, а вiдтак i вся змальована тут картина нiчного козацького табору, е вiддаленою ремiнiсценцiєю української народної картини "Козак Мамай", зокрема одного з її численних варiантiв, пiдписуваного: Козак - душа правдивая, сорочки не має, Коли не п'є, то вошi б'є, а все не гуляє. У п'єсi "Наталка Полтавка" I. Котляревського цей крилатий гумористичний вираз уже прямо спливає в текстi, одначе дещо змiнений вiдповiдно до поетично-молодечої вдачi сироти "без роду, без племенi" Миколи. Збираючись iти шукати долi на Чорноморiю, куди переселилася частина запорожцiв, Микола говорить: "Люблю я козакiв за їх обичай! Вони коли не п'ють, то людей б'ють, а все не гуляють... Я з чорноморцями буду тетерю їсти, горiлку пити, люльку курити i черкес бити" (дiя друга, ява перша). Прудитися - виганяти блiх з одягу на вогнi. Також бити вошi. Кабиця - тут у значеннi: похiдне польове вогнище. Зараз на пiвднi України кабицею називають лiтню пiч надворi. 44. Дутеля з'їсти - померти. Дутель - порожнiй горiх. 47. Хто не сусiль, тому кабаки - сусiль - те саме, що "шасть", "шмиг", тобто втекти. Кабаки дати, втерти - покарати. Отже: хто не втече, тому погибель. I коси на траву найшли - всупереч приказцi "Найшла коса на камiнь" аркадяни косять рутульцiв, мов траву. 52. Комлицькой буркою прикрили - тобто калмицькою. 57. I в тарадайцi напирають - тут у травестiї вживається слово "тарадайка", так само як ранiше бендюги, замiсть того, щоб сказати "бойова колiсниця". 64. Юнона в котика з ним грала - дитяча гра "в котика й мишки": мишка втiкає, котик її доганяє. 66. В кереi бiдного Сихея - тобто в киреї чоловiка Дiдони, убитого її братом Пiгмалiоном. Лише один раз I. Котляревський називає покiйного чоловiка Дiдони по iменi. 67. Не гречi - нечемно, не гречно. 70. Таку Юнона зливши кулю - злити кулю - вчинити несподiванку, фокус, хвацько обернутися. Перевернувшiїся в зозулю - зозуля, поряд з павою, вважалася священним птахом Юнони. 71. У Вергiлiя названi тут Оре, Парфен, Пальм не рутульцi, а троянцi (Вергiлiй. - Кн. 10. - Ряд. 750 - 832), отже, їх Еней убити не мiг. Пальма убив етруський цар Мезентiй; Оре i Парфен загинули вiд руки мезентiйського воїна Рапона. Лутаг i Лавз - воїни з рутульського стану. Витерти ворсу - тут у значеннi: дати прочуханки, побити. 74. Варяниця, варениця - виготовлений для вареникiв, розкачаний на коржик шматочок тiста, зварений без начинки разом з варениками i разом з ними поданий на стiл. 77. Пiдкоморий - дворецький, наглядач i розпорядник при королiвському дворi у Польщi. Любистком мухи обганяв - на Українi любисток - перше зiлля, яким обкладають покiйника. Гайстер - айстра. 78. Запхнули за щоку п'ятак - у статтi невiдомого автора про українськi похороннi обряди i повiр'я в журналi "Киевская старина" читаємо: "Що стосується монети, то iнколи її вкладають в рот покiйниковi за лiву щоку, а iнколи зав'язують в платок i кладуть за пазуху, теж з лiвого боку. Вiдносно мети цього обряду я там чув (у селi Краснопiлля в десяти верстах вiд Коропа. - О. С.), мiж iншим вiд людини грамотної, буквальне повторення класичного вiрування, що вона потрiбна для плати за переїзд через рiчку на паромi" (К. с. - 1890. - Т. ЗО. - Кн. 8. - С. 332 - 333). 79. Тогдi якийсь їх филозоп - тобто бурсак, студент вищого, останнього, класу (з дворiчним, iнколи трирiчним строком навчання) в духовних школах. Iван франко до примовки "фiльозоф: обутий, а слiди босi за ним" дає таку примiтку: "В давнiх школах студенти двох найвищих клас... Такi фiлософи дуже часто не кiнчали науки, пускалися на мандрiвку, робилися дяками або писарями, бували iнодi душею корчемних компанiй, якi забавлялися своїми фiглями, але при тiм бували також предметом насмiху для багатших господарiв" (Франко. Приповiдки. - Т. 3. - С. 250). Образ такого дяка Галушкинського, пiд явним впливом "Енеїди", та пародiю на його надгробне слово дає Григорiй Квiтка-Основ'яненко в повiстi "Пан Халявський" (1840). 80. Паллантей. - столиця царя Евандра. 82. I всi асесорського чина - тобто згiдно з "Табелем про ранги", введеного Петром I для всiх, хто перебував на державнiй цивiльнiй i воєннiй службi, чину колежського асесора. "Табель про ранги" подiляв усiх чиновникiв на чотирнадцять класiв, вiд найнижчого (колежського регiстратора) до найвищого (у цивiльнiй службi - канцлера, у воєннiй - генерал-фельдмаршала). Колежський асесор, рахуючи вiд найвищого, - восьмий клас, у армiї йому вiдповiдав чин капiтана. Для основної маси служилого люду, який, згiдно з положенням того ж "Табеля", починав службу з найнижчого щабля, чин колежського асесора був вершиною кар'єри. Вище пiднiмалися одиницi. Це були якраз тi винятки, що пiдтверджують правило. Пiднявшись до восьмого класу, одержували потомствене дворянство (було ще особисте дворянство). Драгоман - перекладач при дипломатичнiй мiсiї, посольствi. 83. Не ворог, хто уже дублений - тобто мертвий, задубiлий. 84 - 85. Ще один зразок макаронiчної мови на бурсацький лад. Подаємо пiдрядковий переклад промови Енея перед латинськими послами: Латин цар єсть невгомонний, А Турн найгiрший дурак. I навiщо воювать вам зi мною? Латина вважаю за слiпого, А вас, сенатори, без ума; Латину рад мир дати, Дозволю мертвих поховати, I злостi на вас нема. Один єсть Турн ворог мiй, Сам, отже, повинен воювать; Велить так доля, щоб Еней Вам був цар, Аматi зять. Щоб привести до кiнця вiйну, Ми зробим з Турном поєдинок, Про що всiм кров проливать? Чи Турн буде, чи Еней Латинським скiпетром управлять - Укажеть меч або бог. 86. Дрансес - у Вергiлiя Драк, рутулець, вороже настроєний проти Турна. 90. Трахон - у Вергiлiя Гархон, воєначальник етруських загонiв, що виступали на боцi Енея. Разом з Енеєм пiдiйшов на допомогу оточеним у фортецi троянцям. 91 - 92. У стародавнiх римлян iснував звичай спалювати трупи на вогнищi. При цьому прийнято було кидати у вогонь рiзнi речi, якi могли згодитися небiжчиковi у загробному життi. Чим цiннiшу рiч кидали у вогнище, тим бiльшу шану вiддавали покiйному. Келеп - бойова палиця з булавою або металевим тягарем якоїсь iншої форми. Трохи, тороки - ременi коло задньої луки (вигину) сiдла для закрiплення сумок, одягу, зброї та iн. Волоки - мотузки чи ремiнцi, якими зав'язують постоли та обв'язують онучi на нозi. 93, Лаврент - мiсто в Лацiї, столиця царя Латина. Було розташовано серед лаврових лiсiв. Поспульство, поспiльство - народ. 95. Брехун, юриста, крюк, пiдтяга - пiти в юристи у феодально-крiпосницькiй Росiйськiй iмперiї означало пiти, за виразом самого I. Котляревського, в "п'явки людськiї". Серед усiх змальованих в "Енеїдi" суспiльних станiв не було такого, про якого б поет вiдгукувався з таким сарказмом i гнiвом, як про юристiв. Слiд звернути увагу, в якому ряду тут стоїть "юриста", Пiдтяга - злодiй (вiд "тягнути", "пiдтягати"). Пор. також строфу про "злиднiв" бiля входу до пекла (III, 47), про чиновну братiю в самому пеклi (III, 73), характеристику Возного в "Наталцi Полтавцi" устами Миколи: "Юриста завзятий i хапун такий, що iз рiдного батька злупить!" (дiя 2, ява 4). 96. Дiомид - у Вергiлiя Дiомед, уславлений грецький герой. Силою i хоробрiстю поступався тiльки перед Ахiллом. Брав участь у Троянськiй вiйнi на боцi грекiв. У битвi пiд Троєю поранив богиню Венеру i самого бога вiйни Марса. Пiсля падiння Трої оселився в Iталiї i заснував там кiлька мiст. У критичний момент вiйни з троянцями латиняни i рутульцi послали послiв до Дiомида з проханням виступити на їхнiй сторонi. Дiомид вiдмовив їм i порадив шукати шляхiв до миру з Енеєм. 97. Венул - латинянин, родом з грецького мiста Аргоса, де царював Дiомид ще до того, як вирушити на вiйну проти Трої. Очолював послiв латинян до Дiомида. 98. Коли греки здобули Трою, Еней самовiддано кинувся рятувати пенати (богiв-охоронцiв домашнього вогнища) та свою родину. На плечах винiс старого батька Анхiза iз палаючої Трої, а потiм разом з ним поплив, виконуючи волю богiв, до берегiв Iталiї. По дорозi в Iталiю Анхiз помер. 100. Дошцi - панове. 102. Землi шматок єсть не пiд нужду - тобто дiлянка землi, без якої можна обiйтися, в якiй немає великої потреби. 103. Шалевий пояс - пояс, вив'язаний, мов шаль, iз шерстi. Люстрина - дорога шовкова тканина з глянцем. Сап'янцi - чоботи з спецiально обробленої, високого гатунку шкiри. Торжок - мiсто, нинi районний центр Калiнiнської областi РРФСР. Славилося виробництвом взуття, також золотошвейними промислами. Потибеньки - шкiрянi лопатi з обох бокiв сiдла, iнколи з карманами. Звiдси пiшло прiзвище - Потебня. 118. Коли б пан Феб од перепою Заранше в воду не залiз - Феб, або Аполлон - бог сонця. 120. Навiсна - дiвка, яку нав'язують багатьом женихам. 122. Тут названi села, розташованi навколо Полтави. Iвашки - кiлометрiв вiсiм на пiвнiч вiд Полтави. Мильцi - пiвденна околиця Полтави. Пушкарiвка - село стояло теж на пiвдень вiд Полтави, зараз злилося з мiстом. Будища - на пiвнiч вiд Полтави є Великi i Малi Будища. Спiвробiтники Полтавського лiтературно-меморiального музею Iвана Котляревського вважають, що згаданi саме Малi Будища - село, давнiше вiд Великих Будищ. Горбанiвка - село на пiвнiч вiд Полтави. Зараз злилося з мiстом. 127. Кликнула мавку вод Ютурну - Юнона покликала нiмфу, сестру Турна. Нiмфи - нижчi божества, що жили, за вiруванням стародавнiх римлян, у морях, рiчках, полях, луках, лiсах тощо як втiлення вiдповiдних сил природи. 129. Камерта вид на себе взявши - союзника Турна, одного з проводирiв латинського вiйська. 130. Розмир - тут у значеннi: перемир'я. Тулумнiй к битвi пiдтруняв - йдеться про рутульського вiщуна Тулумнiя, гарячого прихильника Турна. Щоб зiрвати перемир'я мiж воюючими сторонами i не допустити поєдинку Енея з Турном, вiн метнув свого списа в ряди противника i вбив одного з дев'яти синiв грека з Аркади Гiллiпа. I знову розгорiвся бiй. 132. Спотиньга - несподiвано. 135. Япид, цилюрик лазаретний - у Вергiлiя - Япiг, троянський вiщун i знахар. Щоб продовжити вiку своєму батьковi, Iасовi, вiн вивчив цiлющi трави i глибоко опанував лiкарське мистецтво. Цирульник (цилюрик) - в часи I. Котляревського в росiйськiй армiї так звали лiкаря. Одночасно вiн виконував також обов'язки перукаря. 136. I шевську смолу прикладає - у народнiй медицинi шевська смола використовувалася для залiплювання поранених мiсць. 137. Гарлемпськi каплi - назва походить вiд мiста Гарлема в Голландiї. Лiки вживалися при захворюваннi сечогiнних каналiв. 142. Султан - оздоба у виглядi пучка пiр'я або кiнського волосу на головному уборi. Троянськi воїни i греки носили кiнський волос звичайно на бойовому шоломi. 147. Зборнi iзби - збiрнi - примiщення, в яких збирався сход. 151. Жердка - дерев'яна палиця, горизонтально пiдвiшена до сволокiв у хатi або хижцi. На жердцi вiшають одяг. 153. Верзун - шкiряний постiл, лапоть. 155. Такий, як був Нечоса-князь - Потьомкiн Григорiй Олександрович (1739 - 1791), найвпливовiший з фаворитiв Катерини II, був генерал-губернатором Новоросiї, також фактичним повелителем Гетьманщини (Лiвобережної України). З полiтичних мiркувань записався в Запорiзьку Сiч, дiставши при цьому, згiдно з козацьким звичаєм, прiзвище Грицько Нечеса. Звичайно, це нiскiльки не завадило йому санкцiонувати розгром i пограбування Сiчi вiйськами регулярної армiї 4 червня 1775 р. - через три роки пiсля прийняття Грицька Нечеси в сiчове товариство, - та покласти в свою кишеню левову частку багатств запорiзької старшини. Потьомкiн був високого зросту, з статною фiгурою, смаглявим кольором обличчя, чорним довгим волоссям на головi, яке звичайно розчiсував п'ятiрнею (звiдси Нечеса). 157. Оддячивши йому сто з оком - тобто, вiддавши йому з лихвою, з процентом. Око - стара мiра рiдини (приблизно 1 - 1,5 лiтра), а також ваги (приблизно 1,2 кiлограма). 162. "Iноси! сiлькiсь! як мовляла" - вислiв, що означає: згода, хай буде й так! Про мене, як так, то й так! Метелиця - дуже давнiй народний масовий танець, що вiдтворює ритми зимової хуртовини. Вiдомий ряд варiантiв пiсень-примовок пiд цей танець. Ось один з них, записаний за життя I. Котляревського: Ой надворi метелиця, Чому старий не жениться. Як же менi женитися, Що нiкому журитися! (Вестник Европы. - 1829. - N 22. - С. 153). 164. Ти в руку не пiймав синицю_ - _походить вiд народної приказки: "Краще синиця в руках, нiж журавель у небi". [1] Записки наукового товариства iм. Шевченка. - Львiв, 1905. - Т. 71. С. 211. [2] Кулжинский Й. Некоторые замечания касательно истории й характера малорусской поззии /Укр. журн. - 1825., N 3 С. 186 - 187. [3] У посиланнях на "Енеїду" тут i далi римською цифрою позначаємо частину поеми, арабською - строфу. [4] Махновець Л. Сатира i гумор української прози XVI - XVIII ст., К., 1964. - С. 391. [5] Махновець Л. Сатира i гумор української прози XVI - XVIII ст., С. 392. [6] Вишенский Й. Сочинения. - М.: Л., 1955., С. 38 [7] Махновець Л. Сатира i гумор української прози XVI - XVIII ст., С. 184 - 185. [8] Лихачев Д.С. "Слово о полку Игореве" й культура его времени. Л., 1978., С. 62. [9] Лессiнг Г.Е. П'єси: Лаокоон., К. 1976., С. 305. [10] Франко I. Галицько-руськi народнi приповiдки., Львiв, 1901. Т. 1., С. XIX. [11] Котляревський I.П. Повне зiбр. творiв., К., 1969., С. 329. [12] Котляревський I.П. Повне зiбр. творiв: У 2 т., К., 1952., Т. 1., С. 359 - 360.