Всiм одна дорога". Тут Осман мiй до Марусi Стиха похилився, Приложивши к серцю руку, Тихо вiддалився. ДУМА ТРЕТЯ "Мамо, зiронько! Пречиста Нас обороняє: Люте серце азiатське Кротостю сповняє". - Так промовила небога, I обидвi впали, I, мов дiти, до нiмого Лику промовляли: "Чудотворная святине, Божа благостине, Нам прибiжище в невiрнiй Сторонi єдине! Сохрани нас, заслони вас, Благодатна Мати! Дай нам чудеса, мов крилас, Дивнi воспiвати! О Пречиста! Ти все можеш: Можеш скелi-гори Розкопати i дорогу Проложити в морi; Кам'яне, несите кров'ю Серце обернути I небесною любов'ю До людей натхнути. Ти вже чудо сотворила Мiж чудес велике: Несподiвано зробила Кротким серце дике. Сотвори ж, да спасемося 3-мiж сього поганства, В рiдний перенесемося Край до християнства! Дай крилi нам. Божа Мати, Крилi голубинi, Як витали, знов витати В рiднiй Українi! I нехай твiй лик явленний В край наш завiтає I народ благословенний Навкруги збирає! Нехай людськi очищає Душi там од скверни I вiд Росi одвертає Нарiд сей мерзенний. I нехай усi трудящi, Всi обремененнi Веселяться, мов гулящi, О Твоїм спасеннi! I, забувши всi тривоги, В молитвах зiллються, I в божественнi чертоги Духом вознесуться! Ти, свята, всепiта Мати, Повна благодати; Дай нам рiдний край вбачати, Бога прославляти!" ПIСНЯ ДЕВ'ЯТА ДУМА ПЕРВА I О Києве, оманна просторiк святине, Безодне мiдякiв дурних мозольних! В тобi останнiй глузд народу гине По капищах безумно-богомольних... По капищах твоїх многопрестольних Теряють розум вкупi з мiдяками Тi, що в своїх роботах потогонних Бiдують-б'ються по рiллях з волами I хлiбом дiляться з попами-туманами. II О Києве! Ти iдеали вiри Старої нам в дiлах нових являєш, Що поночi снували суєвiри, Ти повидну утоком затикаєш: Основину, що древнi iзувiри Тобi, мов дику мрiю, завiшали, - Ту, що ченцi й попи понапрядали, Мережиш зрадами безпутного козацтва I безощадностю лихого гайдамацтва. III Що поп'яну тобi в шинках спiвалось, Ти по-тверезу книжним складом пишеш I, щоб лихе знов тлiло та займалось, На попели руїнним духом дишеш. Нам з Музою тепер одно зiсталось: Твоїм слiпим письменством гордувати Твою наслiдню мрiю зневажати, I зло, що ти хотiв би вихваляти, Таким, яким воно бувало, змалювати. IV Спiвай же. Музо, про ту лжу велику, Що вагонить над Сходом i Заходом, Збиває письмакiв iз пантелику I туманом лягає мiж народом. Нехай з святiйшим тим, мовляв, синодом Та з папою безгрiшним верховодять I свiй кукiль всiвають год за годом: Твої посiви всi колись посходять: Письмацькi куколi пшеницi не зашкодять. ДУМА ДРУГА I Не чорна хмара суне-наступає На темно-сиву непроглядну хмару: Чабан добуткiв папських придуває У патрiаршу київську отару. Отари стережуть бровки кудлатi, Гавкущi, злющi, хоть i не голоднi: Ченцi, жерцi ротатi та пузатi, Умом сухi, мов тi степи безводнi, - Блукаючi огнi болотної безоднi. II Сi пастирi кладуть за вiвцi душi, Та не свої чернечi, а козацькi: Бо, починаючи вiд договору в Бушi, Благословляють купи гайдамацькi; Пiдучують за православну вiру Стояти крiпко, сирiч плiндрувати Ксьондза-унiта i ляха-невiру, А жиду пiльги й спуску не давати: Бо вiн од Господа i вiд людей проклятий. III Релiгiя любвi тут обернулась В релiгiю ненавистi гидкої, I в темнiм богомiльствi злiсть проснулась Варязької старовини страшної, Як ми Болгарiю в кровi топили 68, На кiллє полонян своїх стромляли, А з наших черепiв ковшi робили I на костях кривавих пирували- Герої, що себе тиранством прославляли. IV Чабан добуткiв папських Оборницький 69, Гладенький, чисто голений, блискучий, Iзвивстий отаман єзуїтський, Пiд язиком ховає яд гадючий I крадеться до сонної отари У загородь, у Лавру чудотворну, Де нашi предки сотнi лiт куняли Пiд гук iрмосiв, кондакiв, трезвону, Знайшовши в них собi вiд пекла оборону. V Тихенько крадеться отаман єзуїтський, Мов чоботом промiж яєць ступає, Дарма, що з ним вельможний пан Брольницький Як пiвень, вгору носа задирає, Як хижий рарiг, зиркає очима, Сап'янцями скрипить, в пiдкови креше, Пишається широкими плечима, Перснями бороду-лопату чеше I про свiй древнiй рiд за кожним словом бреше. VI I риба немала сей пан Брольницький: За ним шляхетний почет виступає Вiн, каштелян i райця королiвський, Послом ченцям себе тут об'являє. Ведуть посла в трапезу i медами, Ще з Туровських пивниць, гостей шанують * Бо, хоть Потiя вигнали киями 70, А королевi все-таки голдують I хочуть знати, що вiд речника почують. VII "Се, мабуть, Рутському 71, так як Потiю, Дає король чуже добро й надбаннє... Та є в нас чим його турнути в шию I низове купити отаманнє. Святi отцi печорськi та Успеннє 72, Наш древнiй образ, темний, чудотворний, Не презрять нашого до них молення, Коли б iзнов на нас прийшов день чорний... Втiкатимеш од нас, вужако ти проворний!" VIII Так пошептом ченцi ксьондза вiтають, Що справдi, мов той вуж, мiж ними в'ється... До нього повнi кубки вихиляють. Вiн, мов срiблом дзвенить, смiється... "Се мiй речник, - промовив пан Брольницький, - Бо я посольських прав не розумiю. Я каштелян i райця королiвський, Но раяти в обозi тiльки вмiю, А в справах потайних туманом туманiю. IХ Хоч мiй отець на Полоцькiм владицтвi Давно менi нагрiв був мiсце тепле, Та нi, нехай в церковному дiдицтвi Кунцевич 73 в дзвони дзвонить, в било клепле; А я мечем волю собi дзвонити, Як славнi пращури мої дзвонили, Що замок наш, Брольник Великий, Вiд Батия 74 над морем боронили I флот його з гармат розбили й потопили". - Х "Оце ж то й горе, що мiсця в вас грiють На всi владицтва та й архiмандритства I всобицi мiж Руссю й Руссю сiють По хижому наказу єзуїтства", - Так вiдказав пословi Плетенецысий 75, Колись юркий маршалок повiтовий, Тепер святий архiмандрит Печорський, До бою за своє добро готовий, Як се показує й покiй його столовий. XI Скрiзь по стiнах Трапезної свiтлицi Пiд склепом старосвiтської будiвлi Пищалi семип'яднi, гакiвницi, Луки, сагайдаки, шаблi висiли. Бо й Тур-архiмандрит 76 ходив войною З козацтвом грошовим в Литву шукати Печорського надбання, i святою Пiдмогою Пречиста Божа Мати Дала йому добро своє в ляхiв одняти. XII А Плетенецький Єлисей потужно Успенiя святого "хлiб духовний" Хранив i боронив. Стояли дружно Ченцi та козаки за чин церковний, За ту благочестиву древню вiру, Котра нiчого бiльш не вимагає, Як плiндрувати всякого невiру I кожного, хто лишнi грошi має, Та з єзуїтами й ляхами накладає. XIII Поглядує на нього Оборницький З-за кубка срiбного, мов лис хвостатий, Не знає, що сказати пан Брольницький, Посел, на розум дуже небагатий. "Вельможний пане мiй архiмандрите! - Озвавсь речник. - Не час про те гадати, Як нам "хлiби духовнi" подiлити, i По правдi "столицi" пороздавати I надбане з мирян добро попаювати. XIV Не час i не пора: бо з-за Дунаю Погрожує, мов Божий суд, руїна I нашому, i Днiпровому краю... Заллється полом'єм вся Україна, Почезнуть села й городи з церквами, В монастирях медiв не будуть пити, I там, де ми бесiдуємо з вами, По пустках сови тiльки будуть вити Промiж нiмих могил свої пiснi квилити". - XV "Сiль на язик тобi! Печина в зуби! - Гукне старий чернець, рудий i сивий, Обтерши чорною полою губи. - Що се нам лях провадить нечестивий?" I, мов дрiмучий бiр, заколихались Чернечi голови пiд намiтками, У пеклi тканими. Ченцi шептались Один з одним, немов дуби з дубами Або розпатланi вночi вiдьми з вiдьмами. XVI Ворожий дух мiж Руссю i ляхами, "Лукавий" дар гнилої Вiзантiї *, Владикував над ницими умами I в душах покрiпляв iнстинкти злiї. За кубками солодкими сидiли, А д' серця кров недобра приливала, I, мов вовки, iз-за пенькiв гледiли... Гостей така ж ненависть розбирала, А шляхта молода аж шабельки стискала. XVII Один речник, як мiсяць понад хмари, Угору над темнотою здiймався. Достав з кишенi срiбнi окуляри, Надiв, блиснув i мовчки осмiхався. Йому Брольницький подає цидулу, Iнструкцiю рекому королiвську, Читає вiн, почавши з артикулу Про ту спасенно-мудру власть попiвську, Що вмiє козака гнуздати мацапуру. XVIII "Вiд оних давнiх лiт, як прилучилась З Литвою Русь до польської корони, Печорська лавра славою покрилась 77... Течуть людей до неї мiлiони, Щоб там мощам подвижницьким молитись, Дарами штити всечесне Успеннє, Святими молитвами просвiтитись, Прийняти вiд грiхiв душi спасенне, А тiла з тяжких недугiв iсцiленнє. XIX Вважаючи ж на жизнь благочестиву Печорських iнокiв, ми простирали З престолу нашу руку милостиву I їм хлiби духовнi подавали. Яко ж i в дальших часах обiцяєм У нашiй ласцi братiю держати I на Успенiє, старим звичаєм, Церковнi добра щедро надавати, А чесна братiя нас мусить послухати. ХХ ................................................... XXI Ченцi осклабились i зуби скалять, Мов перед лубкою ведмiдь кудлатий... Велику милость королiвську хвалять, Готовi їй усяк допомагати. Питають: що ж чинити з козаками, Як прийдуть у печери сповiдатись? Якими посилати їх шляхами, Щоб здобичi та слави набиратись, I вповнi, мов бджола, у монастир вертатись? XXII Киплять меди по кубках джереластих. Премудрi надписи ченцi читають... Iз-за борiд, мов кущ лози, метластих, Раз по раз кубкiв служки доливають... За короля i за його наданнє , Хлiбiв духовних iнокам смиренним, Iде гучне поза столом вiтаннє I розлягається пiд склепом темним, Як гомiн мертвих душ у тартарi пiдземнiм. XXIII I, мов "козацьке сонце" серед ночi, Що свiтить низовцям у гайдамацтвi, Блищали хижi єзуїтськi очi У темнiм з роду в рiд чернечiм царствi. "Панове! Я скажу вам щиру правду, - До грецьких ницакiв рече латинський, - У таємничу королiвську раду Зiбрались бiскупи i нунцiй римський: Бо пише патрiарх до них єрусалимський, XXIV Що християнству вже кiнець приходить. Уся земля понад трьома морями, Котрою цар турецький верховодить, Здвигнулась, нiби води пiд вiтрами. Ввесь мусульманський свiт заколихався, Як океан колишеться ревучий: Народ невiрний на войну пiднявся, Гогоче, мов та бездна бездну звучи, Рикає, наче лев ногами землю рвучи". - XXV "Воiстину, - рекли ченцi, - се дiло Не людське, сатанинське, люте, дике!.. I грецьке християнство допустило Таке насильство вiри превелике?" - "Се буде не над греками творитись: Вони вже й так у турка пiд ногами. Солома силi мусить покоритись... А розпiчнеться ся бiда над вами, - Над чудотворними печорськими мощами". - XXVI "Не дiжде плiд Агари навiсної 78, - Загомонiли бороди-лопати, - Коснутись вiри нашої святої! Заступить нас чудовна Божа Мати. Вона й од хижого Менгли-Гiрея 79 Серед мощей нетлiнних притаїлась I знов на вопль юроди Досифея 80 У шатi новокованiй явилась, I Лавра знов її дивами збагатилась". - XXVII "Так, так! - рече понуро Оборницький Серед ченцiв, мов у густому гаї, I запиває жаль свiй єзуїтський На схизматицьку вiру 81 i звичаї. - Но, чуда iще, бачте, рiд лукавий, Прелюбодiйiний рiд, гласить Писание: Тим нас Господь задля своєї слави Пiдводить часто i пiд iспитаннє... Тут от яке зайшло мiж нас питание: XXVIII Чи мислите сидiти все за муром, Покiль Осман з потугами надiйде, Розправиться по-свiйськи iз джавуром I потоптом по Українi пiйде: Чи нашим робом против азiата, Прийнявши мiч i щит святої вiри, Ще за Днiстром стрiчати супостата, Хрестом йому загородити дверi I внiвець обернуть усi його химери? XXIX Бо знайте, що на вас Осман прямує, Не в Польщу йде, а в вашу Україну, I, як Подiльський Кам'янець зруйнує, Тогдi йому нiгде не буде впину. Тим скликать мусите ви все козацтво: Нехай воно здобичну путь покине, Нехай покине хиже гайдамацтво I до Днiстра всiма полками двине: Бо зникне так, як дим, як iскра, в полi згине". - XXX "Не наше дiло козакiв скликати: Рої козацькi широко лiтають. Як в табори їх та в кошi збирати, Про се громадськi тiльки мужi знають. Нас призвано на те, щоб молитвами Пречисту да святих угонобляти, Щоб не давать нечистому грiхами, Мов повiддю, всi душi заливати I в морi огнянiм навiки потопляти". XXXI Так, скинувшись по слову, чесна браття Понурилась у мед благочестиво. Цураючись латинською завзяття, На єзуїта iншi позирали скрива. "Гаразд говориш, ксьондзе пане-брате, А в серцi в тебе препогана думка! - Чернецтво стиха мимрить волохате I випиває все до каплi з кубка. - Нi, не знайти тобi мiж нами недоумка! XXXII Ти - полом'є, ми - дим: нас не пiдпалиш; Не пiдойти з тобою нам пiд пару. Ти на землi себе мiж людьми славиш, Ми линемо на небеса, за хмару". Озветься знов голяк до бородатих: "Панове! Час настав страшний, великий: На нас iдуть потужно азiяти, Що доповняють кров'ю море й рiки I хилять, мов траву, пiд себе всi язики". - XXXIII "Се не лякає нас. Не раз ми вже стояли, Як смоква та Iонина в пустинi 82. До кореня нас бурi сокрушали, Живими нас ховали в домовинi, Но ризою Успенiє своєю Монастирище наше прикривало, Хранило нас чудовно пiд землею, Мов Лазаря iз гробу викликало 83, I паки туком стад i медом насищало". - XXXIV "Коли б не страшно вам, мої панове, Як одинока смоквина в пустинi, Як воїнство воiстину Христове, Стояти серед бурi на Вкраїнi: Дак спогадайте князя Костянтина 84, Що пам'ять по собi святу зоставив, Що побивав татар i москвитина, Мiцну границю вiд Москви поставив I тридцять три бої побiдами прославив. XXXV Сей Костянтин, хоробрий князь Острозький, Iз руськими охочими полками, Воiстину був предок запорозький, Хоч i не звав їх спроста козаками. Ще й сотнi лiт нема, як ви вiтали Його трiумфом за поход татарський, Як у Великiй церквi воздвигали Йому преславний пам'ятник лицарський; З усiх вождiв се був найбiльший вождь козацький. XXXVI Придивимся ж, панове, оком пильним, Як на войнi вiн з Руссю обертався, I що робило дух його всесильним, I через що вiн дивом свiту стався. Memoria всiх saeculorum princeps Dignissimus *, ходив вiн у походи Так, як з незазнаних времен привикли Чинити в християнствi всi народи I як чинитимуть у всi грядущi роди. XXXVII Брав iз собою образи чудовнi, I мощi, i ченцiв старих, побожних, I ризи, й антиминси напрестольнi, Як лiки проти помислiв тривожних. I два кошi, слов'янський i латинський, Усяк по-свойому Всевишнього благали: "Те Deum" *, - хiр гримiв у полi римський, "Тебе, ми Бога хвалим", - ви спiвали, А спiльнi вороги сумiли й трепетали..." - XXXVIII "Отим-то й ба! - озвався тут старенький Чернець, строитель "царственної" Лаври. Вже впоравсь коло кубка, був п'яненький, Не добачав гаразд i в окуляри. - Те Deum ваше нас переспiвало: Було воно, мабуть, аж геть ротате, Що всю Острожчину мов поковтало, - Усi хлiби духовнi, всi палати, А нам зоставило мужичi тiльки хати. XXXIX Колись з Острога 85, з Дубного 86, з Заслава 87 До Лаври панськi їздили ридвани, I се була їй i користь, i слава, Що йшли возiв за ними каравани. Колись ченцям червiнцями платили За панахиди та сороковусти, Що над мощами шляхтичам служили. Тепер панiв чортма; печери пустi: Одна мужва сопе, налопавшись капусти. XL А козаки ховаються з грошима, Акафiстiв не вельми-то бажають. Їм не сверблять грiхи їх за вушима: Своє й чуже байдужно пропивають. Про церкву рiдко хто з них спогадає Пiсля музик, танцiв та погулянки, Да й сей до нас на прощу прибуває, Однiсши грiш останнiй до шинкарки... Не з розкошi козак i шляхту обдирає. XLI Це все Те Deum ваше наробило, Пекельне слово, мов огонь жеруще... Iз Русi щедрої воно нам породило Перевертнiв запеклих кодло злюще. Воно й пiд князя Василя наклало * Чужих яєць, мов пiд дурну сiдуху, В його синiв i дочок надихало Латинського ненавидного духу, Труїло бiдну Русь, як необачну муху. XLII З Заслава й Острога зробило дверi, Щоб ними провести до нас латинство, Гидкi, безбожнi, iдольськi химери I пiдгорнути Русь пiд єзуїтство. Один ще тiльки хлiб зiставсь духовний, - Ви хочете й його в ченцiв одняти, Щоб в унiї диявольськiй церковнiй Одступникам стольцi пороздавати I серед Лаври в нас Те Deum заспiвати!" XLIII Погладив голi щоки Оборницький: Се був умовлений знак. Догадався Гербований попихач єзуїтський I, кубком стукнувши, за шаблю взявся. Рече: "Вельможний пане ПлетенецькийI Се королевi ганьба i всiй шляхтi, Що так перед послом язик чернецький Розляпавсь у твоїй чеснiй палатi, Мов перед хлопами у простiй хлопськiй хатi. - XLIV I вдаривши себе в пацернi груди, - Клянусь моїми предками, мiй пане, Котрим нiхто не завдавав огуди, Се привiтаннє в вас гостей погане! Коли б його не ряса закривала, Сього ченця старого i п'яного, Моя б шляхетська шабля так скарала, Що i до суду б не забув суда страшного... Чи в вас в монастирi таких буякiв много?" - XLV "Чуднi у тебе, пане брате, речi, - Озвавсь до нього спроста Плетенецький, - Спитай, чи много козакiв у Сiчi; Козацький звичай там, а тут - чернечий. Коли б ми не були такi буяни, Давно б у Лаврi в дзвони в нас дзвонили Короткохвостi римськi обiзяни, А голяки такi, як ти, служили I православний мир антихристом дурили". - XLVI "Бунт! Зрада! Гвалт! - гукне тут Оборницький, Покинувши ходу тиху кошечу I всi свої звичаї єзуїтськi, - Чернець розбудоражив кров чернечу. - Антихристом!.. О, роде суєвiрний! Невiжества Содоме 88 окаянний! Kлeвeт паскудних мотлоху невiрний! Слiпого безувiрства слуго п'яний! Да снидуть на тебе всi бурi й гуррикани!.." ДУМА ТРЕТЯ I I справдi, навкруги мов буря зашумiла, Мов вихор-гуррикан в монастирi пiднявся... Якийсь непевний гук многоголосий щався... Злякалась братiя i мов потверезiла. Та се був гуррикан веселостi святої: Вiтали новину велику благодатну, Що з запорозької фортецi низової Принесено ченцям, мов жертву ароматну. Святе Успенiє знов чудо сотворило: Козацьку старшину з неволi слобонило. II Iде п'ять козакiв, чуприндирiв усатих, Блищать оддалеки в турецьких златоглавах, В кармазинах рясних, при пiрначах-булавах, У хутряних шликах, препишних, пребагатих... Покидали шлики на землю i булави, До нiг iгумену смиренно припадають I для великої монастиревi слави Чубами сивими долiвку замiтають. Стоять навколiшках, ченцям цiлують руки I оповiдують свої пригоди й муки. III "П'яних нас мов п'яна хуртовина носила Та й занесла була в те пекло бесурменське, У те владичество безбожницьке турецьке, Котрим орудує сама пекельна сила. Сидiли, братiя свята, ми на приковi, У смородi, в багнi, в тiснотi многолюдно, I довелось таке там знати козаковi, Що в Божому дому i вимовити трудно. Щодня по одному нас на гаки водили, На Байдинi гаки, i страшно там губили. IV I, гинучи ми так, щоденно сповiдались В своїх переступах чесному отаманню I нужди, голоду, тяжкому безталанню Спасенного конця вiд Бога сподiвались. Нас п'ятеро було полковникiв старинних, Таких, що про дива великi пам'ятали, Якi, бувало, нам ченцi на богомiллi З книжок своїх святих читали й товкували. I що молодшi там про себе не казали, Ми знай Успенiє на помiч призивали. V I се... О Господи! Чудовна в тебе сила!.. Отверзлись дверi в нас дубовi у хурдизi... Явилась Пресвята у свiтозарнiй ризi I сяєвом своїм нам очi послiпила; Попадали ми ниць i чули чудотворний Небесний глас її, мов янгольське спiваннє, I смород, i багно, i мрак вертепний чорний - Почезло все, мов сон; i чесне отаманнє З приковiв i кайдан, мов з смiття, отрусилось, I, наче на степу, на морi опинилось. VI Не скажем доладу, як чудо совершилось: Бо ми всi п'ятеро без пам'ятi лежали, Козацьких голосiв i лиць не впiзнавали: Усе запомином i нетямом окрилось. Аж чуєм, вiтерець над нами подихає... Поглянемо - кругом на морi хвиля грає... Над морем сонце, мов броварна пiч, палає I хмари золотить, немов пожар лунає; А той страшний Стамбул над синьою водою Увесь почервонiв, немов облився кров'ю. VII Перехрестились ми i зараз обiцяли Два тижнi на святе Успення роботати. Про се ми пiд свої здобичнi пишнi шати Полатанi свитки тепер понадавали..." I тут же почали "оброчники" скидати Кармазини ряснi, саєти, златоглави, I все, мов прах земний, ногами попирати, Ченцям на шану й честь, Успенiю для слави. I, обернувшись так iз дукiв у голоту, Просили одвести їх зараз на роботу. VIII Тим часом як ченцi iз служками своїми Кругом полковникiв, мов гай густий, стояли, Їх гостi з-за стола тихенько повставали I зникли, як мара, з трапези поза ними. Побачив єзуїт, що тут i без науки Незгiрша у ченцiв давно ведеться муштра, Що добре кудлаї забрали Русь у руки, I сам собi шептав: "Нi, папо, frustra! * Тут схизма глибоко в козацтво вкоренилась, Його розбоями в велику славу вбилась. IX Нi-нi! Тут, Риме, ти з роботою спiзнився... Даремно тратити розумнi з ними речi. Хоч би й порозбивав макiтри сi чернечi, Нiчого путнього вiд них би не добився. Тут ангел тьми врата мiцнi спорудив аду: Сих врат намiснику Христа не одолiти, На радiсть сатанi, а папi на досаду Впотужнились навiк дияволовi дiти. Єдиний пастир душ, єдине стадо вiрних Противнi розуму ченцiв сих безувiрних. X Нi, Риме, нi! Шкода про се вже й говорити... Коли б ти хоч на рiк воскреснув, Торквемадо 89, Грозо єретикiв, спасенних душ одрадо, Та попiд Лаврою почав костри палити, То б, може, тим огнем сi душi просвiтились, Ся тьма кромiшня, се геєнство православне, - Намiснику Христа смиренно поклонились, Покинули своє верзяканнє безславне Про чудеса мощей печерських, про Успеннє I вибрали собi Лойолу на хваленнє". ПIСНЯ ДЕСЯТА ДУМА ПЕРВА I Далеко вiд трапезної палати, В яру, промiж мохнатими дубами, Де голову людського не чувати, Де тихими святими молитвами, Мов чистими незримими крилами, Душа в чертоги горнi возлiтає, - Схилившись пiд важенними лiтами, Анахорет мовчущий пробуває I грiшну плоть свою постами умерщвляє. II Лiта вже перейшли за трудну пору, Котру Псальмист 91 призначив нашим силам... "Труд i болiзнь" взяли над ними гору... Ровесники давно вже по могилам, I вже розмотано по мотовилам Ту пряжу, що вони понапрядали; Шумує кров їх по новим барилам, Новi там зверхники понаставали, Де мiж дрiбнотою вони колись буяли. Ill Сто двадцять лiт живе чернець мовчущий, I звуть його Мовчальником спасенним, Та вiн в своїй молитвi невгавущий: На поученнє прибiжанам темним, Знай, мимрить голосом глухим, пiдземним: "О Господи, о Господи, помилуй!" - I покрiпляє рiч зiтханнєм ревним. Давно старий зiйшов би вже в могилу, Та сi слова дають йому живущу силу. IV Мов чарiвник могущий чорну хмару Наодмаш рукавами розмаває, Так сей чернець святий од Бога кару Заслужену в чернецтвi вiдхиляє, Тим всяк його боїться й поважає, I навiть сам вельможний Плетенецький Перед Мовчальником главу схиляє I вислуховує обичаєм чернецьким, Як п'янством той його да сном корить мертвецьким. V З великого колiна вiн походив, Що панувало по Деснi й Сулою 92, I рiд його панами верховодив, Стягав їх пiд свiй славний стяг до бою, А вiн давно смиривсь перед судьбою, Презрiв багатство й суєту мирськую, Душею в Бозi возжадав покою I промiняв пиху i вдасть земную На жизнь мовчальника i тишину святую. VI Судьба ж була така, що вiн в походi Танця татарського перелякався I, стидячись ганьби собi в народi, Пiд рясою в монастирi сховався. Тут за чернецтво дуже цупко взявся, Дарма, що був молодиком безвусим. Нiхто з його молитви не смiявся: Бо серед братiї в своїм навуссi русiм В стояннi був рiвен монахам довговусим. VII Вистоював афонськi лiтургiї, Єрусалимськi всеночнi без краю I виповняв усi пости святiї По древньому чернечому звичаю; Найбiльше ж тим дослужувався раю, Що знай шептав: "О Господи, помилуй" Сим одганяв всi помисли лихiї, Сим побiждав дияволову силу I чудотворною зробив свою могилу. VIII В могилi-бо сто лiт уже спасався, У ямi, що сам викопав руками. Без заступа в цiй працi подвизався: Копав самими тiльки пазурами I сили додавав собi словами: "О Господи, помилуй!" - i дорився До тих печер, що йдуть попiд морями В Єрусалим, i чуда сподобився: Бо поночi з його могили свiт свiтився. IX Князь Лико вiн колись у мирi звався: Доводивсь правнуком Семену Лику 93 Що у Великiй церквi спати вклався , Мечем собi здобувши честь велику. Сього легкодуха i недорiку Господь превище прадiда поставив, Сподобивши його такого вiку, Яким немногих праведних прославив I вiд усiх грiхiв за живота iзбавив. х Святий подвижник сей не появлявся На Божий свiт уже давно з могили. Шептали iноки, що вже давно скончався, Да приступить к його мощам не смiли, А тiльки, мелючись, кругом ходили I обоняли запах благовонний. Бо янголи незримо їм кадили Там, де почив отшельник богомольний, За грiшну братiю молитвенник безмовний. ДУМА ДРУГА I Де труп зотлiв про всiх людей розумних I млява жизнь в палку переродилась, Там про ченцiв, о Господi безумних, Вона небесним свiтом засвiтилась. Перед природою незнаною змирилась Душа чернеча, в богомiльствi сонна, I в темрявi бездоннiй утопилась, Як думка князя тьми, в оманi чорна, У вiрi безвiрна, в законi беззаконна. II Сю душу мертвенну гальванiзує Великий гук i стук в Святi ворота. Про себе так завзято не ясує Козацька чернь i цехова голота. Се, мабуть, завiтав сам воєвода Або ж гетьман козацький Сагандашний, Котрого знає i сiльська простота, I мiський мотлох дикий, необачний, Що дивиться на свiт, як на гаман ясачний. III Вiн, вiн! Його за ворiтьми се голос, Гетьманське знане й iнокам гуканнє... Хоч побiлiв на козаковi волос, Та знявсь вiн високо над отаманнє. Орлине чути здалеку клектаннє... Кричить-клектить, орлят на бенкет звучи, На людожерне в полi пируваннє, I кидається на долину з кручi, Мов той Зевесiв грiм 95 iз дощової тучi. IV Чернече серце затремтiло в грудях, Як вовче на призив орлиний в полi: Красна йому й бiда, i смерть на людях, Вiн рад пригодi так, як хлiбу-солi... Чи козаки опиняться в неволi, Чи полягають пiд мечами трупом, Чи збагатяться здобиччю на морi, Чи повкриваються злиденним струпом, - Чернець поживиться своїм з усiх їх лупом. V Святi Ворота вiдчиняють настiж". Готовi ниць перед великим паном I воїном каптуроносцi впасти, - Тих козакiв-руїнникiв гетьманом, Що, насмiявшись над страшним султаном, На царство православницьке Московське З ляхами налетiли гурриканом, Прославили рiзнею панство польське I шарпаниною - козацтво запорозьке. VI "Увесь у золотi повинен бути I моря, i землi страх, Сагайдашний... Не вгаймо, братiє, нiже минути! Се час воiстину при нас ясачний! Син Конаша, козако-необачний, Все те на церкву Божу накладає, Чого у нього значний i не значний На сутих бенкетах не потребляє... Достатку вiн свого нiколи й сам не знав. VII Козацтво просте й значне сего ради Його, як батька, серцем возлюбили, I зельно руйнували весi й гради, I деже на вразi пiд ним ходили", - Так пузанi мiж себе говорили, Обтерши пiну медову на вусах. Держались на ногах з усеї сили I веселились у чернечих душах, Що Конашевича до себе залучили. VIII Врата отверзлись... О предивне диво! Не зрять вони того перед собою, Хто грав конем так бучно-горделиво, З гетьманською златою булавою. Над бiловласою його главою Пернатий пишний шлик не красувався; А за собою вiн не мав конвою Гетьманського, що почтом панським звався I кiньми гордими, й рондами величався. Перед ними босий старець... Костур сучковатий; Ветхе рiззє обтрiпалось, I на латках лати. За плечима у прояви Латана торбина; Пiд торбиною дугою Гнеться в дiда спина. Де гетьманська дiлась постать, Де орлине око, Що з Синопу аж до Москви * Зиркало широко, В християн собi i в туркiв Здобичi шукало, Про козацький хлiб насущний Всюди пантрувало. Тiльки зик зiставсь потужний, Що скликав дружини, Мов дзвiнкий щит харалужний, До боїв-руїни. Iз-пiд рам'я зиком-криком Босий дiд гукає I чернече мляве серце Голосом лякає: "Вiдчиняйте да впускайте Грiшника страшного, Що до пекла вже негайно Пiде огняного! Вiдчиняйте: бо ворота Костуром пiдважу, Потрощу затулу вашу, Мов ту брону вражу! Вiдчинiте-вiдомкнiте Церкву ту Велику, Що спасатиме нас, грiшних, Довiку i вiку! Вiдомкнiте да впустiте, Щоб я не набрався Знов грiха, та ще у глибше Пекло не попався. Нехай грiшник на чудовне Позирне Успеннє, На прибiжище грiховне, Вiд чортяк спасенне. Та й вiддасть Успению клятий Здобич тяжко-грiшну: З образiв московських шати, Срiбну утвар пишну, I червiнцi, що складали Люде православнi По церквах, як набiгали Ми, криваво славнi, - Набiгали та й не знали, Що в грiхи впадали: Бо Русь Руссю руйнували, Москву в пень рубали!" I до церкви санувитий Дiдуган простує, I чернечий дух неситий Здобич добру чує. Брязкотять ключi церковнi, Дiд у дверi преться, I чернече хиже серце З радощiв смiється. "Чудотворне ти Успеннє! - Промовляє сивий. - Сотвори нам во спасеннє Благодатне диво: Щоб я вкупi не судився З клятими ляхами, Що в Московщинi глумився З ними над церквами. Щоб мене несите серце, Очi завидющi I на луп у чужоземця Руки загребущi Не втопили у глибокiм Пеклi, як Iуду! 96 О! Рятуй! Тобi оброки Вiчно винен буду". - "Не сумнись!" - озветься голос З-за iконостаса... I в гетьмана в'яне волос, Мов у свинопаса. I лежить вiн, i Успеннє Диво показало: Пiд його тихе моленнє Приносу не стало. Так! Богининому дому Був угоден принос, I Успенiю святому Реве славу крилос. ДУМА ТРЕТЯ I Ревуть баси кондак, неначе з бочки, I труситься в старого гайдабури На голiм тiлi риззє без сорочки, Як дикi струни на п'янiй бандурi, П'яний вiн без горiлки, по натурi, Палкий, завзятий, люто-вихрюватий, Мов пiд сьома печатьми демон бурi Ненавистi дракон огнекрилатий, Жадiбний день у день палити й руйновати. II Сам бог пекельний, вiн боїться Бога, Лютiйшого й потужного над нього. В душi й надiя в нього, i тривога... Жадає раю тихого, святого, Боїться пекла, печища страшного, Де жизнi черв нiколи не вмирає, Де огнь сiрчаний вiчно не вгасає, Де Всеблагий вовiки не прощає I сатана людей о Господi терзає. III "Так, не сумнись! - рече архiмандрита Чудовного Успення Плетенецький. - Тепер нам воля Вишнього вiдкрита: За те, що ти пустошив край турецький, Що плiндрував народ невiрний шведський, До тебе глас Успення промовляє: Не снидеш в пекло, де тiла мертвецькi I грiшнi душi сатана терзає, Як суд Всевишнього благий опредiляє. IV Теци ще й ко Мовчальнику святому, Одкрий йому грiхи твої смиренно I приобщися свiту неземному В обителi його благословенной. Во благостi своєй неiзреченной Успенiє тебе землi дарами, Срiблом i златом угобзить презельно. I паки возликуєш купно з нами, Всечудотвiрного Успенiя рабами". v I грiшник босоногий притiкає До сховища Мовчальника святого I, ниць повергнувшись над ним, вiщає, Благаючи тепер уже нiмого: "Угодниче Творця землi благого! Ти, що своє замучив мовчки тiло Для вiчного блаженства неземного! Тепер воно, як сонце, просвiтлiло I вiрним чудеса премногi сотворило. VI До тебе притiкаю з упованиєм: Рятуй мене вiд прокляття страшного, Що я своїм безумним воюваннєм Од патрiарха заслужив святого. Набравшись в Сiчi духу огняного, Москву рубав я в пень, мов лях невiрнi; Не раз попа в огонь метав живого, Паливши церкву, наче безувiрний Татарин, турчина-поганця раб покiрний. VII Накинь на мене яку хоч покуту: Бо патрiарха, з Москви повернувши, Рече до мене в привiтну минуту, На мене якось дивно позирнувши: "Петро-гетьмане! Християнськi душi На тебе вопiють за кров безвинну, Що проливав єси, на все забувши: На православну землю Україну I на Московську Русь, по праотцях родину. VIII Се на тобi, - рече, - печать я виджу Того владики, що смиренним духом Однаково страшусь i ненавиджу... Iсполнь, - рече, - земля про тебе слухом, Но внемлю славi сiй смущенним ухом: За не..." Тут слово праведне порвалось. Мене мов по головi хто обухом Заїхав. Все кругом заколихалось I сам не тямлю, що тогдi зо мною сталось. IX "Рятуй!" - I глас iз глибини печери, Небесний глас таїнственно-понурий Воззвав, i мовби прочинились дверi У тихий рай для серца гайдабури: "О гетьмане наш преславний, Воїне великий! Да восхвалить православний Мир тебе вовiки! Ти грiхи з себе московськi Здiймеш мов рукою, Як потуги запорозькi Поведеш до бою. З агарянами лихими, З демоном Османом, Що задумав над святими Землями буть паном. I на Днiстер наступає Лютим фараоном, Православний мир лякає Демонським законом. Проливав єси рiчками В Москвi кров безвинну: Розливай тепер морями Пасоку невiрну. Як Днiпро зачервонiє Рiвен з берегами, З раю на тебе повiє Дух святий крилами. Як на морi пiна кров'ю Зашумить-заграє, Узриш, як тебе рукою Божий Син вiтає. Як заплачуть над Босфором Старцi, жени й дiти, Бог Отець з небесним хором Славу буде пити. I вся Тройця цiлих три днi Буде ликувати, Як зiллєш в Стамбулi слiзьми I хати, й палати". Тут, мов по манiю волхва, заграли Пiд ворiтьми святими жоломiйки, Козацькi конi голосно заржали, Заголосили сурмовi сопiлки. Перед гетьманом козаки з'явились, Гетьманськi шати у руках свiтились. На старцевi блавати вже сiяють, Турецька шаль аж трийчi стан обходить; Штани широкi жаром червонiють, Немов козак в кровi по пояс бродить, Пiдкова срiбна об пiдкову б'ється; По шапцi пiр'є страусове в'ється. На плечах лук з сагайдаком; при боцi Дамаський мiч молодиком сiяє, Червона стьонжка в габовiй сорочцi З-пiд бороди, з-пiд снiгу визирає. Драконом кiнь пiд ним гривастий в'ється. Крилатим дiдуган тепер здається. Шугнув з вертепу хитрощiв чернечих; За ним шугнули козаки орлами, Мов демони з диявольської печi, З печери мороку, олжи, омани. Баби й дiди з дiтворою, ховайтесь, Пiд кiнськi копити не попадайтесь! ПIСНЯ ОДИНАДЦЯТА ДУМА ПЕРВА I Шумить-гуде наш град первопрестольний, Свята руїна Русi i Москви, Принада Польщi, старець богомольний Заможної Волинi i Литви, Гiркий п'яниця, гайдамака вольний, Чудовищна мара без голови, Завзяття дикого нечиста сила, Що пишний край руїною зробила. II Шумить-гуде, мов Днiпровi пороги 97... Вигукують чубатi козаки, Буяючи, мов тури круторогi, Варязькi княженецькiї бики. Танцюють по майданах босоногi, Закладують останнi кажанки. I похваляються пожакувати Крамнi комори, i шинки, й палати. III "Нi, не жакуймо нi мiщан заможних, Нi пiдступних вiрмен i жидови, Нi господарства по панах вельможних, Що набираються ума в ляхви. Зоставмо се про гайдамак безбожних, Що плодяться мiж темної мужви: Нас кличе Конашевич воювати Татар i туркiв разом плiндрувати". IV Так осавули по шинках гукають, Що Сагайдашний скрiзь порозсилав, П'яниць дурне завзяттє зупиняють, Мов гребля навеснi широкий став... "Шкода! - п'яницi згорда промовляють. - Вiн торбу золота ченцям оддав: Нехай же каптурi з ним козакують, А козаки без грошей не воюють. V Тепер Бородовка 98 вже гетьманує: Бо вивiз в Борщагiвку 99 сто бочок Горiлки доброї i всiх частує, Хто про сей бенкет має корячок. I зброю, кажуть, про таких готує, Що пропились в шинках до сорочок. Його грошима надiлив Брольницький, Посел i старший ранця королiвський. VI Сей не патякає про гайдамацтво Та про безбожних, п'яних мужикiв, А затяга голоту у козацтво, Щоб добре перебрати всiх панкiв: Бо позаводили, мов та ляхва, пахарство, Понастявляли всюди вiтрякiв, Нас, козакiв, руїнниками лають В свої о с а д и й в о л i не приймають". VII Тогдi рекли їм осавули: "Необачнi! Забули, хто водив вас пiд Синоп, I чим здававсь вам лицар Сагандашний, Як шарпали ви Кафу й Трапезонт. До нього й значний купивсь i незначний: Великий, пишний, славний хороводi З ним i в Москвi ви здобичi набрали: На осяйну його звiзду вповали". - VIII "Оце ж на ту звiзду вповає й шляхта, - Вiдказували гучно козаки, - Зробила з нього не суддю, а ката, Щоб ї й ми зоставляли кадуки *. У козака стоїть невкрита хата, А в панства по шляхах новi шинки, I бiдолаха тре в них голу спину, Не дбаючи про жiнку й про дитину. IX Були зiбрались нашi на Вiльшанцi Подякувати гарно всiм ляхам, Що й сала в козака чортма в ковганцi, А панський скот ганяють по шляхам У Венгри, в Шльонське 100 жидова-поганцi I живляться з панами пополам Од нiмцiв грiшми, винами ситними, Корiннєм i товарами крамними. Х Хотiлось, не вдалось. По-лядськи грався З козацтвом ваш вельможний пан гетьман: Вiн поти прав од панства допевнявся, Поки набив дукатами гаман. Тодi з ляхвою пiд Москву загнався 101, Мов з яничарами татарський хан, I чим на лупах добре поживився, Тим од грiхiв у Лаврi вiдкупився. XI Тепер святий: нехай же йде до неба. Ми будемо й без нього воювать. Нам грiшного, як ми, гетьмана треба, Щоб з ним i в пеклi разом бiдувать"... - "I вам Бородовка, той недотепа, Що вмiє тiльки жида обiдрать, Тепер любiший став, нiж Сагайдашний? О роде темний! Роде необачний!" XII Так осавули козакам казали I словом докоряли їм гiрким: "Давно б уже ляхи вас осiдлали, Коли б не Конаша премудрий син. Не раз його й до короля ви слали, Щоб лагодив те розумом своїм, Чого накоїте було мiщанам, Осадчим, дiдичам i всяким станам. XIII Гаман червiнцiв... О, брехня мерзенна! Нiхто сього на свiтi не видав, Щоб Конашевич, ся душа спасенна, З козацтвом здобичi не прогуляв. Тепер же чернь i старшина письменна Вбачає добре, що про вас вiн дбав, Як патрiарсi у всьому пiддався, Латинцiв i унiтiв не злякався. XIV Стольцi церковнi й титули владичнi Вiддав без короля ченцям своїм I благочестiє на вiки вiчнi Вiд Потiїв да Рутських охранив". - "Байдуже нам про се. Ми г р i ш н i, - Нам нiчого робити з ним, с в я т и м", - Козацтво напiдпитку гомонiло, Про Конаша вже й слухать не хотiло. XV "Коли такi ви, що душi спасенне I вам, i дiткам вашим, i жiнкам Байдужня рiч у вас i прославленнє Святої вiри не потрiбне вам, I патрiархове благословенне Пригiдне на щось тiльки гетьманам: Дак вас Петро i ми всi покидаєм I до царя на службу вiд'їжджаєм. XVI Вже i Косинського добром московським Цар обсилав 102, а в грамотах своїх Титулувавсь Черкаським, Запорозьким I благодiтелем церков святих. Да покумались ви з козацтвом польським Задля Димитрiїв тих пiдставних 103. Тепер звелiв святий нам патрiарха Шукати на Москвi собi монарха". - XVII "Шукайте. Ми ж благочестиву вiру Зумiємо й без вас оборонять, I не попустим турку-безувiру Монастирi