i достойну помiч. Та чи не найбiльше потiшили князя Волота (коли казати правду, i здивували) надiсланi Добритом разом iз Старком та його тисячами сли. Чомусь не подумав, геть iз виду випустив, що з ромеями i з Юстинiаном, котрий стоїть на чолi ромеїв, можна стинатися i в такий спосiб. А Добрит на це чи не найбiльше уповає. Ано, чи не найбiльше, бо звелiв очолити сольство самому Iдаричу, мужу думаючому iз думаючих, знаному в землi Трояновiй та й за її обводами не лише величавiстю виду, а й умiнням баяти людей красним словом, лишатися супокiйним iз супокiйних навiть у найлютiшiй круговертi людських пристрастей. - Княже, - сказали сли, сiвши у Волотовiм наметi. - Рада старiйшин i князь землi Дулiбської просили тебе вгамувати гнiв, спричинений розбоєм, i не дати гординi мужа ратного взяти гору над здоровим глуздом мужа думаючого. Настане час, поквитаєшся з ромеями за вчинене. А поки що наступи на власний бiль i примусь мовчати. Воїв, що прийшли зi Старком, i воїв, що є пiд твоєю рукою, велено тримати при Дунаю i являти раз по раз на очi ромеям, аби не так безпечно спали. Орудуватиме ними Старк. Ти ж, яко скривджений, iдеш iз нами, антськими слами, до ромеїв i висловлюєш самому iмператоровi гнiв за розбiй, за порушення даної на хрестi роти. Вiд того, що скаже iмператор, i залежатиме, як дiяти нам. Волот не роздумував довго, одразу ж i доволi впевнено сказав: "Най буде так". Лише пiзнiше, як заговорили про путь, якою хочуть правитись, насторожився i зваживсь заперечити. - А коли вторгнення - дiло рук когось iз привiдцiв ромейських когорт, що квартирують у Скiфiї, Нижнiй Мiзiї чи Фракiї? Вони ж усе зроблять, аби сольство наше не потрапило до iмператора. - Нас охороняє княжий знак. - Що знак для татей? - обурювався князь Волот. - Хто почав iз татьби, той татьбою i завершить. Раджу правитися до Константинополя не сухопуттю - морем. Iдарич завагався. - А князь тиверцiв має чим правитися таким морем? - Яким це таким? - Ну, i широким, i глибоким, i бурхливим. - Море є море, по пояс нiде не буде. А правитися знайдеться на чому. Мужi переглянулися мiж собою, зрештою обмiнялися словом-другим та на тому й стали. Пливти не обов'язково сьогоднi. Поки доберуться до Черна, поки налаштуються в путь - теплiнь i зовсiм запанує в землi Тиверськiй, скресне й спливе до моря лiд. А їм аби льоду не було на Днiстрi, у морi його i поготiв не буде. Усi приготування до походу переклав у Чернi на кормчого та стольника. Один спiшно лаштував лодiю, другий - подарунки для iмператора та iмператрицi, для тих, через кого треба буде добитися побачення з iмператором. Сам же Волот клопотався тим часом поселянами, що лишилися без крiвлi: слав гiнцiв до старiйшин общин з речницями вiд себе, старався витлумачити як мужам своїм, так i старiйшинам, що заподiяне пониззю лихо є лихом усiєї землi; отож хай не зволiкають i не вiдпираються тим, що їм, сiверянам, вистачає свого клопоту: на поле прийшла передлiтня теплiнь, а з теплiнню ролейнi турботи. Повиннiсть ця стосується всiх, її мусить виконати кожен. Знав: тиверський люд щирий серцем i на клич його вiдгукнеться дружно. А все ж клопотався, не присiдав удень, не мав перепочинку й поночi. - Ти йдеш до ромеїв? - зустрiла якось i неприховано тривожно глянула на свого мужа i князя Малка. - Нiби не чула? - Чула, та не вiд тебе. Дивився на неї i мовчав. Чи то ж справдi так? Всiм, виходить, казав, куди правиться, чого правиться, а їй - нi? - Маю йти, Малко, - мовив вибачливо i неприховано чуло. - Великого лиха завдали нам ромеї i ще бiльшого завдадуть, коли не пiду iз сольством до iмператора. Слухала уважно i думио, ба навiть спiвчутливо. Зрештою зiтхнула важко i прихилилася до плеча. - Най помагають тобi боги у заходах твоїх. Коли ж вирушаєш? - пiдвела голову. - Як тiльки лодiя стане пiд вiтрило. Знову зiтхнула i вже потiм мовила: - Хоч цеї ночi прийди та спочинь перед плаванням. I моєму серцю полиш бодай якусь сподiванку, а з сподiванкою - спокiй. Не втрималась-таки, поскаржилася. Воно, коли по щиростi, то скаржитися їй є на що. Не княжi турботи змушують Волота забувати, є в теремi Малка чи немає Малки. Холодний вiн до своєї жони i давно, здається, з тих самих лiт, як почала винагороджувати дiвками. В молодi лiта, щоправда, тiльки кривився, ковтаючи її кислицi, та хмурився по кiлька седмиць. З часом все ж одходив серцем, пригортав Малку i вiрив: вони молодi, матимуть ще i дiвок, i молодцiв, тих синiв-соколiв, що стануть пiдпорою вiтцевi-князю, а тим уже й землi, що пiд рукою князя. А то ж як! Удiл князiв - бранi iз супостатом, походи й сiчi, коли не постiйнi, то вельми частi. Чи один Богданко може бути надiйною пiдпорою в тих сiчах? Що коли один iз них - вiтець чи син - поляже на полi бранi? А то й обидва! Волiв не думати про те, зректись невтiшних думок i забутися, а щоб забутись, силився вiрити в Малку i шукав утiхи бiля Малки. Коли ж сталося так, що бабка-повитуха ледве одволодала її пiсля родiв найменшої - Миланки, а одволодавши зiзналася: княгиня не годна вже родити, вiдчув, як холод поповз до серця змiєю i звив собi там надiйне кубло Знає: Малка не винна в тiм, що сталося, а утiшити себе всього лиш її неповиннiстю, як i обов'язком мужа перед жоною, розумiнням, що як би там не було, вона - мати його дiтей, не може. - Цеї ночi прийду, Малко, - пообiцяв. - Неодмiнно. Бо там уже пiдемо, i хто знає, коли повернуся до Черна. Путь далека i нелегка, сама бачиш - морем збираємося йти... Черн полишаю на Вепра, - додав довiрливо, - а вогнище - на тебе. Аж засвiтилася на виду. I сльози-росинки засяяли в очах. - Спаси бiг, - сказала й поклала Волотовi на серце руку - Дiтьми i вогнищем не печалься, я дам їм раду та й лад. Аби тiльки з тобою все гаразд було. Чуєш, муже мiй, аби усе гаразд. VII_ Останнiм пристанищем у Тиверськiй землi стала для сольства давня грецька колонiя Тiра. Вiд грекiв лишилися тут всього лиш кам'янi плити з написами про їхнє давнє, як свiт життя-буття, в цiм краї та мурованi з каменю пiдклiтi, в якi зсипали свого часу придбаний у Скiфiї хлiб i тримали до початку навiгацiї на Понтi Евксiнському та в лиманах Понта Евксiнського, а то й до того часу, коли в метрополiї пiдiймалася на хлiб потрiбна колонiстам цiна. Все iнше зруйнував час та численнi вторгнеиня. На мiсцi старої Тiри, власне, поблизу неї, стояла тепер невелика вежиця, а у вежицi - митниця для заморських гостей, котрi правилися у слов'янськi землi з товарами, споруди для залоги, що стерегла обводи Тиверської землi, а заодно i митницю, заїжджий двiр iз ложницями для iменитих гостей. Нинi в ложницях припахувало невивiтреною пiсля зими цвiллю. Отож доглядачi, завваживши, хто i з яким намiром пристав до їхнього берега, поспiшили роздмухати вогнив ои пустити в оселi гарячий дух, охоронець добра та спокою серед тих, що оселилися. Лиман не встиг ще позбутися криги, принаймнi скрiзь, i кормчий порадив слам заждати день-другий, поки подме сiверко. Той швидко подробить кригу й очистить морську просторiнь для плавання. Вiн не набагато й помилився. Десь на третю добу, пiд нiч уже, з полуночних країв подув потужний вiтрюган. Лиман забрижiв, згодом знялися пiнявiхвилi, i плавання знову довелося вiдкласти: за такого вiтру (хай i попутного) ризиковане виходити у вiдкрите море, та ще на не вельми надiйнiй лодiї. I вiтрило може зiрвати, потрощити крiплення i лодiю накрити крутою хвилею. А мати-природа не зважала вже анi на присутнiсть криги на берегах Днiстра та лиману, анi на зимнi вiтри з полуночного краю. Iшла по землi й засiвала її теплом, зелен зiллям, а ще - пташиним спiвом. Такий вiн голосний i такий знадливий був, той спiв величавий, нiби зумисне чарував своїми знадами й казав голосом знад: не поспiшайте, люди, потiштесь теплiнню, тим, що народжується з кожною миттю на землi. Присяйбiг, таке не скрiзь i не завжди угледите. Може, й не хотiли б сли пiддатися спокусам, що чарували їх на берегах Днiстра, та мусили: вiтер дув день, дув другий, дув i третiй. Лише вночi з третього на четвертий стишився й дозволив кормчому сказати всiм: "Пора".. З Тiри вийшли не вельми рано i, здавалось, за цiлковитої тишi. А опинилися в лиманi, подивувалися одмiнi: вiтер коли й стихав, то всього лиш на нiч. З настанням тепла знову свiжiшав. Не так щоб дуже, однак i не попускав вiтрила, напинав та й напинав їх. Дулiби радiли. "Гля, - казали один одному, - як весело бiжить лодiя. Коли так i далi правитимемося, за три-чотири доби в Константинополi будемо". Кормчий лиш осмiхнувся на те. "Вйдемо в море, - гадав собi"- побачите, як правитись з ним". I мовби наврочив. Як тiльки поминули пересип, вiтер вiдчутно натужнiш вдарив у вiтрило, примусив порипувати снастi. Хвилi, щоправда, до якогось часу були такi, як i в лиманi, - невисокi i згладженi, проте лише до певного часу. - Оце i є вже море? - Воно, достойний. Завваж, берег лишень позаду. Попереду вода та й вода. - А ми не зблудимося на сiй водi? - поцiкавився Iдарич. За лодочних вiдповiв князь Волот: - Кормчий Домовит не вперше ходить морем. Вдень постарається триматися берега, вночi - зорi путеводної. Обiцяного берега не було та й не було. Десь аж пополуднi об'явився вiн праворуч. Принишклi з якогось часу дулiби пожвавiшали, стали гадати, де вони зараз. Бо не лише князь Волот, серед дулiбiв теж були такi, що ходили за iмператора Юстина на ромеїв, змiряли з сiвера до полудня Скiфiю, Нижню Мiзiю i тiльки в горах були затиснутi Германом та його комесами. Анти вої мiцнi i мужнi. Тож билися, доки була сила в руках. Та що могли вдiяти, коли наскочила коса на камiнь? Добре вже те, що вихопилися якось iз тiснини та вiдiйшли з рештками тисяч за Дунай. Пригадували старшi. Молодшi слухали, розпустивши вуха, й не помiчали вже, здавалось, яке за лодiєю море, як далеко їм до берега. Та то тiльки здавалося. Море що ближче до берега, то вiдчутнiше розгойдувалося й кипiло, а розгойдане море не могло не нагадувати про берег. - Княже,-пiдiйшов до Волота кормчий. - Вночi може розiгратися справжня буря. Доки не пiзно, раджу пристати до берега й перебути нiч на березi. - Не бажано. Домовите. - Знаю, що не бажано, та необхiдно. Нiч буде буряна, отож похмура, а йти такої ночi морем небезпечно. Волот вагався, зрештою пiшов на пораду до Iдарича. Той виявився помiркованiшим, ба наполiг навiть. "Кормчий, - сказав, - плавав i не раз, отож лiпше за нас знає, коли час пливти, коли - iти до берега. Най робить так, як вважає за потрiбне". Вийти на берег виявилося стократ важче, анiж пливти у вiдкритому морi. На мiлководдi хвилi були високi i бурянi. Однi розсипалися й вирували, не досягши берега, iншi з шумом i гуркотом накочувалися на берег, кипiли при березi. Довелося спустити вiтрила й сiсти на весла. А поки сiдали та цiлилися, де пристати, поки вибрали пологiший берег, сутiнки згустилися, i море викинуло лодiю там, де було мiзiйське сельбище. Поночi їх, щоправда, не помiтили. Не одразу помiтили й удосвiта. Та слов'яни теж не скористалися тим, що лишалися тривалий час непомiченими. Море геть розбурхалося за нiч, i вибратися в глибiнь супроти високих та буряних валiв годi було й думати. Вдень натрапили на них мiзiйцi, а перегодом - i кiннi ромеї. Довелось пояснити, хто такi i чому тут. Ромеї вислухали їх, пожурилися навiть укупi з антами та й подалися собi. А надвечiр знову над'їхали. - Кормчий i лодочнi, - сказали, - лишаються при лодiї, а слам антським велено їхати з нами. - Куди й пощо? - До Маркiанополя. Матимете бесiду з намiсником Фракiї i всiх провiнцiй дiоцезу Хiльбудiєм. Iдарич показав їм знак князя Добрита, пояснив, що вони сли i є тому особами недоторканими, та ромеї не зважили на те. - Такий наказ центурiона, - сказали. - Лодочнi, коли вгамується море, можуть правитися в пристанище Одес. Це неподалiк. Там знайдуть їжу i охорону. Всiм iншим велено бути в Маркiанополi. Хiльбудiю, певно ж, доповiли, чиїх слiв доправлено до Маркiанополя, а Хiльбудiй не поспiшав бачитися з ними. Дулiбiв обурювало це, i вони усiм гуртом напосiдали на Iдарича: - Ти довiрена особа князя. Iди й кажи наш гнiв. - Спокiй, братове, спокiй, - утихомирював їх зосереджено похмурий Iдарич. - Доста того, що ми єдиножди поспiшили вже i вчинили не так, як мали б вчинити. - Де i чому -поспiшили? - Коли правилися з лодiї. Мали б лишити когось iз слiв, i той муж нарочитий подався б, дiждавшись тишi на морi, прямiсiнько до iмператора, аби оскаржити сваволю Хiльбудiя. Дулiби примовкли й замислилися. А й справдi, тодi Хiльбудiй не посмiв би поводитися з ними отак, як нинi. -_ Що скажемо, коли дiйде до розмови? - порушив тишу князь Волот. - Як є, так i скажемо: правимося до iмператора з сольством вiд антiв. А чому правимося - про те нi пари з уст. - Хiльбудiй зажадає знати. - Ми не до нього їхали, не йому й казатимемо, чом їдемо. Вiн всього лиш намiсник дiоцезу, його повиннiсть - допомогти сольству правитися до iмператора i тiльки. Все iнше буде порушенням покону, що вiддавна iснує мiж сусiдами. Можливо, i все ж князь Волот не поспiшав радiти. - Аби не повторити свою недалекогляднсть, - сказав Iдаричу, - гадаю, на побачення з Хiльбудiєм слiд iти не всiм. - Думаєш, зважиться на злочин? - Так. Побачення почнеться з частування, а ромеї - пiдступнi частувальники, разом iз вином i трутизни можуть дати. - Не посмiють. У такому разi всiх змушенi будуть нищити: i нас, i тих, що бiля лодiї. - А коли посмiють все-таки? Хiба всiх нас разом iз лодiєю не могло накрити море? Iдарич змiряв князя пильним оком, проте сказати нiчого не сказав. Десь опiсля вже Волот надумався й знову пiдсiв до нього. - За нами, здається, не слiдкують? - Немовби нi. А що? - Чи є потреба сидiти й ждати, коли покличуть? Хочу взяти з собою пару воїв i пiти по Маркiанополю. На ромейськiй речi розумiюся, гляди, пiдслухаю щось, а то й побачу. - А вийдеш непомiчений? - Сподiваюсь вийти. Сам кажеш, за нами не слiдкують. Якщо Хiльбудiй покличе на розмову, iдiть без мене. Не зовсiм певен був, що станеться так, як гадає. А все ж сподiванка зустрiти когось iз своїх у Маркiанополi не переставала грiти. Цей ромейський город - один iз тих, що лежать близько до Дунаю, не може бути, щоб у ньому не жили слов'яни, - коли не цi, щойно полоненi, то тi, що опинилися у Вiзантiї з iнших причин i за iнших часiв. А в слов'ян, закинутих лихою долею за обводи рiдної землi, немає звички та не буде й потреби розминатися з своїми. Певен, не забаряться пiдiйти, пiзнавши по вдяганцi, й поцiкавитися: з якої землi i чи давно тут; є вже ромейським пiдданим чи всього лиш гiсть. А вже як пiдiйдуть та заговорять, не сплохує i не забариться вивiдати, де тi анти, що ромеї пригнали нещодавно з-за Дунаю. Зумисне йшов вузькою вулицею й голосно говорив iз воями, що супроводжували його в тих мандрах. "Хтось та почує, - гадав собi, - хтось та озветься". Аж зирк - дiвча якесь дибає назирцi, по ньому видно: i хоче пiдiйти та заговорити з воями, i не насмiлиться. Влучив нагоду й сховався за будовою. Коли ж дiвчина наблизилася до неї, полонена одною думкою: не випустити антiв з виду - смикнув її за руку i заслонив собою у схованцi. - Йой! - злякалася i крiм отого спустошено тихого "йой" нiчого не могла сказати з ляку. - Ти хто? - припер її до стiни разючим, мов блискавиця, питанням. - Миловида... - З-за Дунаю будеш? - Атож. Побачила князя i хочу просити, аби визволив iз неволi ромейської. - Ти знаєш мене? - Ано. Була тамтого полiття на мiстi пiд Черном, а затим - i на княжичевих пострижинах у Чернi. Чи князь пригадує ту, що вiтала княжича? Мало не скрикнув дивуючись: боги, то це i є вона, та мила з милих i красна з красних дiвчина?! То це i є вона?! - Як же ти потрапила сюди, голубонько сиза? - I бiдкався її нещасливою долею, i радiв, що здибав саме її. - Коли потрапила? - Зовсiм недавнечко, княже, - казала й душила в собi непроханi сльози. - Гуляли ми за городищем, вся молода пагiнь Випалу. Появу Ярила мали зустрiти, благословенням Лади натiшитись, а ромеї налетiли кiнно, пов'язали нас, мов татi-душогубцi, та й повели за Дунай. Визволи, княже. Я - продана вже, рабинею єсть у господаря. Заплати йому за мене й визволи. Вiк буду вдячна. Коли не зможу повернути солiди, закупом стану тобi й вiдроблю їх. - Стривай, - поспiшив утримати її вiд зайвого й непотрiбного зараз. - Скажи, де iншi? Скiльки вас тут? - Йой, княже, господарю наш красний. Коли б могла я полiчити, скiльки. Силу-силенну гнали нас. Вiд самого Випалу й до пониззя брали дiвок, та молодцiв, та молодих мужiв. Як до Дунаю прийшли, хмарою збилися. Тепер тутки всi. Власне, не зовсiм тутки, в Одесi, в забудовах ховають до пори до часу тих, кого не продали ще. Подейкують, нiби лодiй ждуть, на торжище мають везти. Так он воно що! Полоненi тут-таки, пiд рукою в Хiльбудiя! За ромейськими комесами давно водиться такий грiх: iдуть у чужi землi й беруть полон аби розбагатiти на ньому. Цей теж не лiпший. Не встиг стати намiсником, розгледiтися в дiоцезi Фракiя, як уже пiшов у слов'янськi землi. Дiла-а... Що ж то вiн скаже, коли зустрiнеться з ним, князем Тиверi? - Хто твiй господар? - Ливарник мандрiвний, з наших вiн, iз полян. Кому посуд чинить, кому обручки, браслети виливає. Вiн добрий, коли попросиш, уступить мене i за пристойну цiну. - Веди до нього, - сказав не вагаючись. - I знай: викуплю тебе. Тiльки ось що: про те, що повiдала менi, нiкому анi слова. Чула? Бо довiдаються ромеї, що знаєш про їхнi умисли, не випустять тебе з Маркiанополя. Смерть заподiють, а таки не випустять. Втовкмачував та й втовкмачував дiвчинi з Тиверi, аби була обережна i не проговорилася ромеям та й господаревi своєму, якi переслiдує намiри, передаючись пiд руку тиверського князя. - Аби не запiдозрили нас, - сказав утаємничено i якось аж надто пильно подивився на Миловиду, - напущу твоєму господаревi та й усiм цiкавим туману: скажу, уподобав тебе яко дiвку i хочу мати за жону. Ти теж кажи те саме. Можеш паленiти, як паленiєш зараз вiд сорому, а проте й не переч, коли казатиму так, вдавай, що згодна пiти зi мною. Їй справдi неабияк соромно було чути таке вiд князя. Хилила донизу голову i мовчала. Коли ж зважилася й глянути на нього врештi-решт, не мiг не примiтити, що й бентеги та щирого благання в очах її не бракує. - Достойний, - не сказала, - виспiвала те слово, - гадаю, мусиш знати i то зараз, що не сама я тутки. - Є ще хтось? - Ано, ладо мiй, Божейко з Сонцепiку. Ми заприсяглися в цiй мученицькiй путi на довiчну вiрнiсть. Коли ти справдi такий добрий та ласкавий муж, викупи разом зi мною й ладо моє. Мабуть, аж надто довго мовчав, почувши те, коли втямив, що його слова ждуть i ждуть давно, заспiшив i вирiк перше, що спало на думку: - Ми затим i прийшли сюди, гожа дiвчино, аби визволити не лише Божейка твого - всiх. Скiльки йшов, супроводжуваний полонянкою, стiльки й мислив, як має повестися з господарем її, аби перепродав дiвку й не подивувався, що вона (хай i вельми лiпотна, все ж рабиня) могла сподобатись князевi, ба так, що платить за неї он якi солiди. А зустрiвся з ним та сказав, чому прийшов у парi з його рабинею, сам мусив дивуватися: той, кому належала нинi Миловида, охоче поступився Миловидою. Побачив, хто перед ним, довiдався, що розмовляє не просто з антом - князем антiв, й не став ховатися вiд нього анi з давнiшнiми, анi з нинiшнiми своїми умислами. - Достойний, - мовив довiрливо, ба навiть розчулено. - Коли ти прийшов до мене з добрими намiрами, то знай: я тому й викупив у ромеїв це дитя природи, що пожалiв його. Угледiв, яка гожа дiвка, збагнув, яке безлiття чекає надiлену божественною лiпотою рабиню, i викупив її, аби дати згодом вiльну та й переправити з надiйними людьми у рiдну землю. Сам я, як бачиш, старий уже, дiвка менi нiдо чого, а добре дiло зробити ще можу, тим паче, що роблю його людинi з рiдного краю. Полянин я, як можу торгувати сородичами своїми? Князь не вiрив, певно, тому, що чув. Сидiв, пильно вглядався в старого й важив його на терезах власного сумлiння. - Спаси бiг, отче. - Встав i доземно вклонився господаревi. - Прийми хвалу мою й за те, що не зачерствiв у чужiй землi, мiж чужих людей. Буду щирим з тобою, коли так: Миловидка просила мене визволити її з неволi, тому я й прийшов купити її в тебе. Це єдина причина моєї появи тут, всiх iнших можеш не брати на карб. Та коли вже ми зустрiлися й заговорили ось так, хочу спитати ще дещо: а як же ти, отче, так i доживатимеш тут вiку? Старий осмiхнувся болiсно i розвiв руками: - Пiзно, княже. Пiзно i марно пориватися кудись. Надто давно вирвано мене з рiдної землi, боюсь, жодного кореня не лишилося там з роду Боричевого. - А де проживає рiд? - У Надднiпров'ї, княже, при Києвiй горi. Волот розумiюче похитав головою. - Корiння, напевно, тут уже пущено? - А так. I дiти є, i могилка дружини тут. - Могилка? - Ано. Християнка вона,_ тож i поховав за християнськими поконами. Розмова урвалася i урвалась несподiвано надовго. - То як же вдiємо з Миловидкою? - надумавсь нарештi й порушив тишу князь. - Та як? Напишу пергамен, яким засвiдчу, що вiльна, та й бери її собi. - Пергамен можеш, господарю ласкавий, дати менi й зараз, аби дiвка певна була: таки вiльна. I те, що заплатив за неї, теж поверну тобi зараз. Саму ж її заберу завтра або пiслязавтра. За цей час зробите ось що: вiзьмете у мене солiди та придбаєте Миловидi отрочий одяг, бажано одяг тиверського отрока. Борич розумiюче кивнув головою. - Це добре було б, одначе де я придбаю його, одяг тиверського отрока? Таких тут анi шиють, анi продають. Волот примовк, по ньому видно: не так дошукується, як досадує мовчки. - Гаразд, - надумався-таки. - В такому разi придбайте та одягнiть Миловидку в пристойний одяг мiзiйської дiвчини. В ньому пiде вона до Одесу, там розшукає нашу лодiю i скаже кормчому, аби взяв та приховав її з-помiж лодочних, яко мою челядницю. - Княже, -Борич йому. -А чи не лiпше буде, коли я сам доправлю дiвчину до Одесу та передам кормчому iз рук в руки? Я ж мандрiвний ливарник, менi легко зробити це. - Лiпшого й придумати годi, - зрадiв князь. - На тому й станемо. Хiльбудiй таки покликав антiв наступного дня i доволi рано. - Прошу у слiв з чужої землi милосердя, - пiшов їм назустрiч. - Немiч не дозволила менi прийняти їх одразу ж i як личить. Сли вклонилися вiтаючись. Попереду, на певнiй вiдстанi вiд усiх iнших, стояв Iдарич - той, кому князь Добрит доручив очолити сольство. Вiн i взяв на себе розмову з намiсником Фракiї. - Ми теж просимо вибачити за зайвi клопоти, - сказав i ще раз вклонився ледь помiтним поклоном. - Не мали намiру турбувати господаря Фракiї, а сталося: знялась на морi буря i змусила пристати до берега. Хiльбудiй запросив гостей сiсти. Сам теж сiв так, щоб бути у всiх на виду. - Що ж покликало вас такого раннього передлiття i в таку дальню путь? - Маємо доручення вiд князя Добрита i всiх князiв землi Троянової побачитися з iмператором Вiзантiї Юстинiаном й поновити договiр, укладений свого часу мiж антами та Вiзантiєю. - Яка ж тому причина? - Поновленню себто? - Так. - Договiр, пiдписаний тамтих лiт, укладався з iмператором Юстином. Нинi на чолi Вiзантiї стоїть августiйший Юстинiан. Це i є вона, причина. - Я можу чимось допомогти вам? - Хiльбудiй старався бути прихильним i вiдтак добрiшим за саму доброту. - Єдиним: дозволити, коли стихне, правитися далi. Помислив мить-другу i вже потiм запитав: - То, може, сухопуттю поїдете? Море небезпечне цеї пори, дмуть перемiннi й доволi сильнi вiтри. - У нас немає чим правитися сухопуттю. - Про що рiч! - пожвавився намiсник дiоцезу Фракiя i зробив рух, схожий на те, що мав намiр пiдвестися й пройтися перед слами, та вчасно передумав i стримав себе. - Я забезпечу кiньми. I охорону дам. Iдарич перезирається з своїми, нiби питається, як бути, затим кланяється чемно i так же чемно каже намiсниковi: - Спаси бiг за ласку. Ми й морем доберемося до Константинополя. Прохолода приходить до Хiльбудiя значно довше, анiж збудження. - Воля ваша, - розводить руками i встає-таки. - Морем то й морем. Прошу слiв до столу, поснiдаємо разом. За столом бесiда пожвавiшала. Сли певнi були: Хiльбудiй дозволяє їм пливти по стишенню бурi до Константинополя i розщедрилися на слово, Хiльбудiй сприйняв ту щедрiсть за правдивий вияв дяки i теж, не церемонився у виборi слiв. Коли ж настав час прощатися i сли нагадали: їм сьогоднi вже треба добратися чимось до Одесу, одмiнився на виду й сказав iншим, нiж досi казав, голосом: - Доправимо, як же, тiльки не сьогоднi. - А коли? - Як буде на те воля iмператора. Спершу маю запитати його, чи може прийняти вас. I нарiкали анти на Хiльбудiя, i погрожували у вiдведенiй для них оселi Хiльбудiю, настане час, казали, дорого поплатиться за все, а далi погроз та розмов не йшли. Десь згодом уже, як загледiли, що ромейський привiдця у Фракiї сiв на поданого йому коня i виїхав у супроводi кiнної охорони з двору, заворушили мiзками й стали дошукуватися, що мають вчинити, аби порятувати себе i те дiло, заради якого правилися до Константинополя. Перший надумався й спинив їх у пошуках князь Волот. - Я знаю, що маємо вдiяти, аби не ми - Хiльбудiй опинився в дурнях. - Кажи, послухаємо. - У мене є тут, у Маркiанополi, надiйна людина. Якщо вона не подалася цього ранку до Одесу, вiзьму зараз кiлькох вас iз собою, куплю з помiччю тiєї людини коней, i поки Хiльбудiй тiшитиме себе думкою, що одурив антiв, буду в Константинополi. А доберуся до iмператора - усе викладу йому, як є. - На розмову з iмператором слiд було б iти менi, - вкинув слово Iдарич. - То було б чи не найлiпше. Та хто пiде на розмову з Хiльбудiєм, коли вiн знову захоче зустрiтися з слами? Ти був у нього, Iдаричу, тобi доведеться й лишитися тут, аби не впало в око, що хтось iз нас зник. VIII_ Миловида так увiрувала в своє визволення з ромейської неволi i так дуже сподiвалася його, що коли об'явився князь та сказав: "Не варто iти зараз на лодiю", - ледве стримала себе, аби не розплакатися. - Дiду Боричу, - спитала, коли ждати не було вже терпцю. - Може, одправили б таки мене на тиверську лодiю? - Князь сказав: тут жди. Отож i жди. Сама чула: не одну тебе, усiх ваших поїхав визволяти. - Усiх, може, й визволить, а я лишусь. Серцем чую, що лишусь. Старий гнiвається. - Пощо нарiкати та печалитися без потреби? Якщо так станеться, що князь не зможе повернутися за тобою, без нього переправлю у землю Тиверську. Тепер знаю, як зробити: посаджу у першу-лiпшу лодiю, що йтиме до Тиверi, оплачу перевiз - та й будеш дома. А князю Волоту й справдi не до Миловидки було усi цi днi. Мало того, що путь його до Константинополя i звивистою, i тернистою виявилася, у Константинополi подивилися на нього, коли заговорив, нiби на пришельця з самого Вираю. Слухали i не чули, дивилися спустошеними сум'яттям очима - i не бачили.. Вiн до одного, вiн до другого - дарма. Нiби й погоджуються, щедро лепечуть язиками, а пiшли - забули. Знак показував, казав, князь вiн iз землi Тиверської, прибув до iмператора на важливу для обох сторiн бесiду - i знову нiби до стiни. Учора казали, прийдеш завтра, сьогоднi кажуть, прийдеш завтра, i завтра, певен, скажуть те саме. Що робити? До кого вдатися серед цих бовдурiв? Боги свiтлi та яснi! А кажуть: просвiщений люд, серед свiтла - свiточ. Який же це свiточ, коли ходиш помiж людей, а почуваєш себе у мертвiм царствi. Куди не поткнись - i все лобом об стiнку. Був у сенатi, сказали, йди в Августiон, прийшов до Августiона, кiлька днiв уже тирлується бiля високих мiдних ворiт, а пробитися через них не може. Сторожа або мовчить, або перегороджує путь, вдасться за чиєюсь порадою до надiлених придворними сiнекурами - обминають, нiби прокаженого, i йдуть далi, вислухати навiть не хочуть. А днi спливають, мов вода в Днiстрi, розмiрене i разом з тим нестримно. Уже й зневiра закралася в серце, першалiпша невдача - i махне рукою, пiде туди, звiдки прийшов. I таки пiшов би, мабуть, коли б не нагледiв бiля преторiю вирлоокого й доволi-таки верткого чоловiка. Учора тирлувалися бiля нього люди i сьогоднi тирлуються: щось показують, вiдтираючи один одного, на мигах, а вiн, знай, крутить головою: нi та й нi. - А розперло б тебе! - почув улицьку рiч i оглянувся. Хто це сказав? Отой чи отой? Мабуть, отой, бо видом своїм бiльше на анта, нiж на ромея, схожий. - Муже достойний, - торкнувся його руки. - Ти з Уличi? Обернувся на княже слово рiзко й зацiпенiв дивуючись. - Або що? - Я теж звiдтам. Поясни менi, що тут коїться. - Анiчого. - Як то - нiчого? Люди товпляться та й товпляться, а пробитися, куди хочуть, не можуть. - Бiднi, тому й не можуть. Тобi до кого треба? - До самого iмператора. - О-о! То це не тут. Це там, - показав на Августiон. - I там був, i тут, нiде не можу доступитися, бодай порадитись. Родак не став довго думати. - При собi щось маєш? -поцiкавився. - Знак маю вiд князя Добрита. - Пусте, - зневажливо махнув рукою. - Знак там, iмператоровi покажеш. На те, щоб доступитися до iмператора, питаю, маєш щось? Волот силився догадатися, що повинен мати вiн для того, щоб доступитися до ромейського iмператора, i все ж визнав за лiпше перепитати: - А що треба? - Те, що звуть тут донатiями - солiди, цiннi подарунки? - Подарунки маю, якже. Солiди теж. - Стiй тут, - поклав Волотовi руку на серце й немовби сказав тим: мiж нами укладено ряд. - Зараз приведу вирлоокого. Вiн усе може, надто коли не поскупишся солiдами. Подарунки прибережи для тих, що в Августiонi, йому i сторожi дай солiди. I проведе, i розтлумачить, до кого вдатися, i домовиться, з ким слiд. - Вiзьми, - сунув йому Волот перший донатiй, - тiльки домовся, зроби так, аби провiв. Вiн не забарився повернутися з тим, на кого покладалися тепер усi князевi сподiванки. I вирлоокий теж не розпитував довго, кому чого треба. Почув, що має провести князя антiв до самого iмператора, та й затамував, прицiнюючись, вiддих. - Двiстi солiд, - вирiк, не моргнувши, i показав для певностi два пальцi, проте одразу ж передумав, видно, i додав: - Та на сторожу сто. - Побiйся бога свого, достойний, - здивувався князь. - Чи ти один такий, чи зi мною, гадаєш, уся княжа скiтниця? Видно, i двiстi солiд, на яких зiйшлися вони, був немалий донатiй. Вирлоокий крутився мов в'юн; то зникав, то знову з'являвся бiля князя Тиверi, запевняючи, таки вволить його волю, хай має терпець i жде. I Волот дiждався побачення з найяснiшнм iмператором, щоправда, десь аж на п'ятий день. Iдарнч там ще, в Маркiанополi, розтлумачив Волотовi, як має тримати себе з тими, хто прокладатиме путь до iмператора, що казати, коли постане перед самим iмператором. А проте, коли постав, навiть у нього, бувалого вже мужа, пiдкосилися ноги i задерев'янiв язик. Палата слiпила очi блиском золота, лiпленням та рiзьбою, а ще - ликами iмператорiв та святих. Навiть з долу дивилася на нього ясними очима людська подобизна. I була вона така проникливо пильна та перестерiгаюча, здавалось, розтулить зараз уста й спитає: "Хто ти? Куди?" А попереду сидiв на сяючому тронi сам Юстинiан i дивився на приголомшеного сла такими ж пильними, як i в людської подобизни з долу, очима. - Iмператоровi Вiзантiї, августiйшому Юстинiановi, - почув нарештi князь Волот свiй голос i дещо пiдбадьорився, - низький уклiн вiд князя Добрита i осiбно вiд князiв Тиверi, уличiв, полян. Вiн низько вклонився i тому не бачив, чи кланявся у вiдповiдь iмператор Юстинiан. - Князi зичать божественному iмператоровi i його богами посланiй жонi, iмператрицi Феодорi, доброго здоров'я й передають через мене, довiрену особу i сла, свої дари. Волот знову вклонився, а мужi його поставили тим часом перед троном двi рiзьбленi з дерева й iнкрустованi дорогим камiнням шкатули: одну iмператоровi, другу iмператрицi. Поки тi, що клали шкатули, вiдходили, два iншi мужi вийшли з-за спини свого князя й поклали до нiг iмператора хутра. Юстинiан ожвавився i, як здавалося Волотовi, подобрiшав навiть. - Князям збратаної Антiї низький уклiн i дяка. Як поживають повелителi полуночного краю? Чи вдоволенi нами, своїми сусiдами в Подунав'ї? Волот ледве стримав себе, аби не виказати радостi: лiпшого зачину розмови про татьбу у Подунав'ї й вигадати годi. Невже iмператор анiчогiсiнько не знає про те, що сталося в землях полуденної Тиверi? - Князi антськi були вдоволенi спокоєм на полуденних обводах своїх земель, слали до iмператора слiв своїх з найсолодшими намiрами - поновити чиннiсть укладеного за iмператора Юстина ряду про мир i дружбу мiж антами та Вiзантiєю. Юстинiан схвально кивнув головою, та одразу ж змушений був розкаятися за свою поспiшнiсть. - На жаль, - говорив тим часом Волот, - сталося непередбачене. Тодi, як сольство було в дорозi, когорти iмператора вторглися в землi Тиверi й пройшлися по них мечем i вогнем. Спаленi всi весi i городища мало не до Черна, забрано люднiсть антську, товар, збiжжя, що належали антам. - Того не може бути! - i дивувався, i обурювався Юстинiан. - Вiрю, достойний, тi вiстi до тебе ще не дiйшли, як вiрю й тому, що вторгнення вчинено супроти твоєї волi. Юстинiан не сидiв уже мумiєю, йорзався на престолi, поглядав то на одного, то на другого з мужiв своїх. А Волот користувався нагодою i виповiдав усе, що хотiв виповiсти. - У нас є докази, хто вчинив напад i з яким намiром чинив його. Мої вої настигли при Дунаї манiпули, якими орудував стратег Хiльбудiй, i багатьох взяли в полон. А крiм того, коли сталося так, що буря прибила до мiзiйського берега лодiю, на якiй правилися до Константинополя сли збратаної Антiї, намiсник Хiльбудiй повелiв воям затримати їх i доправити в Маркiанополь, де й нинi сидять вони й уповають на твою добру ласку, iмператоре, та на повелiння звiльнити їх з ганебного полону. Я, князь Тиверi, лише один iз тих слiв. Iмператоровi нiяково було чути таке, i вiн хмурився. Та Волот не зважав на те. - Перебуваючи в Маркiанополi, нарочитi мужi довiдалися, достойний, що розбiй вчинено таки поза твоєю волею i вчинено з метою поживи. Нахапаний у наших землях люд намiсник дiоцезу Фракiя Хiльбудiй тримає в спорудах поблизу морського пристанища Одес i жде лодiй, що мають вивезти тих нещасних на продаж у безпечних i недосяжних для твого ока торгах. Ось чому антське сольство поклало на мене повиннiсть заявити таке: або нахапаний гвалтом люд наш буде негайно повернутий у отню землю, а вчиненi за Дунаєм спустошення оплаченi солiдами, або мiж антами i Вiзантiєю буде розбрат i сiча. Не мiг збагнути, чому так, проте вiдчув явну полегкiсть. Нiби на рiдний берег вийшов i хапнув свiжого аеру. Ано, нiби вийшов i хапнув. Ьо таки сказав iмператоровi ромеїв, що мав сказати, i сказав так, як, може, й сам не сподiвався. Тепер лишалося дiждатися, що скаже Юстинiан. - Iмперiя жорстоко покарає того, - почув нарештi Волот його голос, - жорстоко, кажу, покарає того, хто зважився вчинити гвалт, порушити мир мiж нашими землями, i зробить все, що можна зробити, аби жити з антами в мирi i благодатi. Про заходи свої повiдомимо завтра, в цей самий час. На тому розмова з iмператором i завершилася. Другого дня князя таки прийняли в Августiонi, та приймали вже iншi. Вибачились за свого повелителя i сказали: оце едикт василевса на недоторканiсть слiв, це подарунки слам i князю Добриту. А ще є повелiння iмператора видiлити державних людей, котрi приїдуть до Маркiаиополя i там, на мiсцi, вирiшать долю гвалтом узятих антiв. На винних за ратне вторгнення, як казалося вже, чекає сувора кара, а про вчиненi вторгненням збитки, про вимiщення збиткiв, як i про чиннiсть договору мiж землями, вирiшить окреме сольство, що його не забариться послати до князя Добрита iмператор Юстинiан. Лiпшого звершення взятого на себе дiла годi було, здавалося, й сподiватися. Одне, мiг правитися тепер землею ромейською i нiкого не боятись, а друге, он яку гору бере над Хiльбудiєм. Якщо виявить з помiччю присланих iмператором людей тиверських полонених пiд Одесом i примусить Хiльбудiя повернути їх, тим не тiльки порятує люд свiй вiд рабства i ганьби, нанесе Хiльбудiєвi удар, вiд якого вiн не пiдведеться вже. То - напевно, то - без сумнiву! Хiльбудiй, з усього видно, не догледiвся, що не всi анти iз затриманого сольства є пiд його рукою. Чи то певен був: куди подiнуться, чи не до слiв було. Десь зник i не на день, мало не на двi седмицi. Коли ж повернувся i сказав: тепер можуть правитися до Константинополя, анти самi вiдмовилися робити те. Стетерiв тiльки чи й обурився - важко було збагнути. Бiльш за все, що не йняв вiри. - Маємо дозвiл iмператора, - показав йому Iдарич привезений князем Волотом едикт про недоторканiсть слiв. - Будемо тут, коли дозволяє гостинний господар, i ждатимемо висланих у нашiй справi людей iз Константинополя. Не повiрив, мовчки взяв до рук iмператорське повелiння, мовчки й повернув його. - Виходить, бачились уже з василевсом? - Так. Iмператор пообiцяв вислати сюди, до Маркiанополя, своїх нарочитих мужiв, з ними й вершитимемо нашу справу до кiнця. Знову дивився на антського сла i вельми пильно. Та перечити не посмив. - Воля ваша, - сказав примирливо. - Ждiть. Вони й ждали. Нi словом, нi дiлом не виказували своїх намiрiв, як i свого торжества. А дiждалися нарочитих мужiв iз Константинополя i змушенi були тетерiти, як тетерiв перед цим намiсник дiоцезу Фракiя. Вiн не такий простак, як вони думали: доки їздили до Константинополя, доки ждали iмператорських людей iз Константинополя, вивiз з Одесу свiдкiв своєї татьби, слiду навiть не залишив вiд них для слiдства. Куди - пiди знай тепер: або сховав у горах, або вивiз лодiями на далекi ромейськi торги. - У нас є його полоненi, - не поступався Iдарич. - Iмператорськi нарочитi мужi можуть на власнi очi побачити й переконатися, який розбiй вчинено у Тиверськiй землi. Та ромеї не дослухалися вже до його запевнень так, як дослухалися в Маркiанополi, як слухали князя Волота в Августiонi. Те й робили, що показували на порожнi будiвлi при одеськiм пристанищi та вiдпиралися. А ще обiцяли: до князя Добрита будуть посланi сли, вони вчинять по справедливостi. Повертатися до Маркiанополя не було потреби. Усьому, на що сподiвалися, покладено край тут, у морському пристанищi Одес. Лишалося сiсти в лодiю i йти в море, до своєї землi. А йти отак, як є, не хотiлося. Волот зустрiвся очима з Хiльбудiєм i вiдчув, як злобно торжествує Хiльбудiй. Неприховано злобно. А то казало: вони вороги вiднинi i до смертного одра, зчiпатимуться та й зчiпатимуться сусiдячи. -Де дiвчина? - поцiкавився у кормчого. -Там, у лодiї. Тремтить, бiдне, боїться й на свiт показатися. Не сказав: поклич, сам пiшов до Миловиди. - Борич поїхав уже звiдси? - Казав, буде ще тут. - Може, пошукаєш? - Я боюся, княже. - У тебе є вiльна, чого боятися? Та й не сама пiдеш, з моїми воями. Бачив: iде й оглядається. А проте пiшла. Уже як опинилася на сходнях, що вели з лодiї, обернулась i запитала: - А як же Божейко? - Потiм, коли повернешся, скажу. - Не захотiв тривожити завчасно. Знайшли вони Борича й сказали, що його хоче бачити князь, чи той сам нагледiв: ромеї поїхали на Маркiанополь, а анти збираються в дорогу, - над'їхав i став неподалiк, роздмухав горно, розклав своє ливарське причандалля. Князь примiтив те i поспiшив до його стойбища. - Боричу, - сказав утаємничено. - Ми повертаємося нi з чим. Ромеї перехитрили нас, вивезли полонених з Одесу, i куди - нiхто, сподiваюсь, уже не скаже. Настала черга нам спробувати перехитрити їх. Вовк не перестане навiдуватися до кошари, доки не дiстане по хребту. Скажи, ти лишився вiрний своїй землi, люду слов'янському? - Так, достойний. - I можеш послужити