прогнати її геть, i переконати переконала себе: чи то ж її, Миловидчина, провина, що Лада вказала Божейковi саме на неї, дiвку з Випалу, що Божейко приїхав туди й став бранцем ромейських татей? Не лише вiн, весь тиверський люд у придунайському пониззi зазнав ромейського гвалту. А Божейкiв тато iнакше, бач, думає: винна Миловидка. Йой, людоньки! I ти, зiронько ясна, заступнице знедолених! Як же їй лишатися i жити в цiй оселi, коли про неї он як думають? Не до сну було вже. Бо що бiльше думала та побивалася, шукаючи рятунку, то певнiша була: i ця оселя не стане їй прихистком. Лiпше вже свiт за очi пiде, анiж залишиться там, де її мають за басиху, що накликала лихо на свого лада i на його домiвку. "А куди ж пiду? - настигла iнша думка i змусила завагатися. - До тiтки, до князя чи таки свiт за очi? Йой, горенько! Таж там, у свiтах, як i в тiтоньки своєї, зiтлiю, а то й лусну з горя та розпуки, а в князя, окрiм усього, ще й зганьблю себе". Мало не до ранку калатала собою. I думала-страждала, i плакала-ридала, уткнувшись у подушку та дбаючи, аби не почули її там, за дверима. А настав ранок - пiдстерегла такий момент, коли господар вийшов поратися на подвiр'ї, i стала перед Божейковою мамою. - Господине солоденька, - сказала сумно та знiчено. - Я чула, про що говорили ви з мужем своїм поночi, i ось що надумала: не комусь iншому, менi слiд iти до ромеїв i шукати там Божейка. Жiнка тетерiла вiд того казання, слова не здатна була виректи. А проте швидко й оговталася. - Схаменися, Миловидко, - замахала руками. - Не бери до серця того, що чула. Чи то ж дiвоче дiло - iти до чужакiв, вештатися помiж татей i шукати правди у татей. О милостивi боги! Та ти ж пропадеш там, присяйбiг, пропадеш! - Ну, чом же? - Хоча б i тому, що он яка лiпотна собою. А крiм всього - беззахисна, чужинка. Хто захистить тебе, коли скаже котрийсь: моя? Iти тобi до ромеїв - все одно, що вiддати себе на поталу вовчiй зграї. - Дарма. - Ба нi, не дарма. Вони за такими в чужi землi розбоєм ходять, а ти сама об'явишся. Тямиш, у яку крутопадь пхаєшся? - Я була вже там, матiнко. Боги вберегли i визволили. Гляди, й за цим разом убережуть. Знаю Одес у ромейськiй землi, знаю Маркiанополь. Бiльше скажу: маю там най i старенького, та доброго приятеля - мандрiвного ливарника з полян. Гадаю, пристане на моє благання i пiде на пошуки Божейка. То моя чи не єдина свiтла сподiванка i моя надiйна сторожа в ромейськiй землi. Знає рiч, знає покони ромейськi, знає й ромеїв. Треба буде розпитатися в них - розпитається, треба буде заплатити - знає, кому i скiльки. Та й путь йому яко мандрiвному ливарниковi всюди буде вiдкрита. Видасть мене за свою доню та й пiдемо. У вас же, чуєте, матiнко-голубонько, у вас просила б одної лиш помочi: коли справдi хочете бачити у себе Божейка, а нас - у парi з Божейком, не пошкодуйте тих солiд i того золота, що маєте. Ви правду казали: ромеї ласi на них. Аби тiльки поталанило знайти менi моє ладо, за солiди та за золото викуплю. Присяйбiг, матiнко гожа. Двi цiни дам, а викуплю! Вона не дотримала-таки даної собi перед тим, як iти на бесiду, обiцянки: бути твердою, мов кремiнь. Закровоточили давнi, закровоточили й новi рани, вiдчула себе не просто знедоленою - скривдженою. А коли до всiх, що мала досi, болей додався й завданий, _здавалось, найрiднiшими людьми, що лишалося робити дiвчинi,, котра не мала нi роду-захисту, нi матерi-порадницi? Мусила зломитись i виплакати жалi свої чужiй. А бiля неї плакала й Божейкова мама. XV_ За все лiто князь Волот лише вряди-годи бував у Чернi та попутно - в Соколинiй Вежi. Укладений iз вiчем ряд надiйно тримав його на придунайських обводах Тиверi i зобов'язував клопотатися дiлом всiєї землi - вибором мiсць пiд сторожовi вежi та гридницi при вежах. Не хотiв бачити те дiло опороченим чиїмсь недбальством, тому до всього приглядався, правдиво кажучи, усе започатковував сам. Придунав'я - не те, що Поднiстров'я. Тут - пониззя. I знайти мiсце, що бодай трохи пiдносилося б над пониззям та дозволяло проглядати не лише Дунай, а й Задунав'я, не так просто. А їх змушений знайти не одно i знайти там, де найбiльш ймовiрне вторгнення. Їздив та й їздив, приглядавсь та й приглядавсь. А ще ж i про те мав думати: ставить вежi в незайманщинi. Що буде i як буде? Земля ця споконвiку слов'янська i з волi тих же слов'ян уступлена для гостинної путi. Хочеш їхати iз степу в гори, до склавинiв, або через Дунай - до ромеїв, - їдь собi, для того є обводи Тиверської землi i гостинна путь на обводах. Хочеш правитися iз гiр у степ чи з придунайських долин у той же степ - прався хоч i всiм плем'ям, не лише кiньми, а й возами, для того знов-таки є обводи i незайманщина на обводах. Аби до слов'ян не забiгав, аби слов'янськi весi не плюндрував, яко тать. Тепер виходить, що князь Тиверi посяде незайманщину, перетне гостинну путь, а коли хтось зважиться iти по нiй, змушений буде сказати "зась". Таки зважиться i скаже чи обмежиться тим, що сяде вежами в незайманщинi, саму ж незайманщину лишить гостинною путтю? Ба мiг би й обмежитись, коли б можна було. Ано, коли б можна! Через те, що й сам не знає до пуття, як буде потiм з незайманщиною, i на вiчi не заговорив про неї. А, мабуть, слiд було б. Ромеї давно зламали той вiковий покон, то чого вiн має триматися його? Аби давати тим татям спроможнiсть вiльно переправлятися через Дунай та грабувати слов'янськi землi за Дунаєм? Нi, слiд було одразу i все казати на вiчi: не лише вежами та забудовами при вежах, всiм людом маємо вийти на Дунай та стати Довгою стiною по Дунаю. А було б благословення вiча, мiг би вдовольнити i свою давню спокусницю-мрiю: бути не просто привiдцею тиверської ратi та дружини, а й державним мужем у своїй землi, хоча б i таким, як є вже зараз князь Києва, що он яку вольницю дозволяє собi: споруджує у Тиверi морське пристанище, хоче бувати за морем, вести з ромеями торгiвлю. Певно, є кого послати i є на кого опертися в такiм дiлi. Чи вiн, Волот, такий далекий вiд того, аби бути не лише привiдцею ратi, а й державним мужем на Тиверi? Старiйшини почитають його яко князя, вiче не противиться йому, бачить у дiлах його здоровий глузд, тому тримає за ним руку. А все ж зробив не так багато, аби почувати себе повноправним волостелином у своїй землi. Щоб бути ним, слiд мати власну силу, що могла б порiвнятися з силою вiча. А вона не так у ратi та дружинi, як у мужах, здатних поставити при потребi пiд княжу руку i дружину, i рать.. Такi мужi у Тиверi є. Це насамперед тi волостелини, що мають уже свої угiддя-вотчини i горнуться таки до князя, а не до вiча, це, зрештою, й тi, що волiють мати їх: воєводи, сотеннi, десяцькi, вважай, уся старша дружина. Бiда лиш, що не так багато пiд його рукою вiльної землi, аби мiг винагородити всiх угiддями. Отож i гадає собi: чи не час скористатися незайманщиною? Он скiлькох може зробити волостелинами у Приднiпров'ї, а водночас i воєводами на обводах, коли подiлить мiж мужами незайманщину. На мiсце тих, що пiдуть у Подунав'є, поставив би воєводами, сотенними, десяцькими iнших - ось i мав би свою, княжу, силу i надiйну опору на Тиверi. Бо всiх винагороджених, а надто тих, що стали б волостелинами та воєводами у Подунав'ї, зобов'язував би мати власну дружину. При потребi мiг би кликати всiх i збирати докупи. Об'єднанi з княжою дружиною вони й складали б рать - ту, що з нею не завжди насмiлювалася б змагатися рать ополченська. Сила ставала б супроти сили i змушувала б старiйшин бути зговiрливiшими, а вiче - покiрнiшим. То - без сумнiву, то - напевно. I даремно вiн завагався та не винiс на розсуд вiча думку про необхiднiсть подiлити незайманщину мiж мужами-воєводами. Уклав би з вiчем такий ряд, одразу двох зайцiв забив би: i своїх мужiв та свою дружину мав би в Подунав'ї, i надiйну стiну-заслону поставив би супроти ромеїв. Хiба ризикнути й пообiцяти цю землю воєводам без речницi вiча? А чому б i нi? Чи в нього не буде чим пояснити вiчу, чому вчинив так, чи пiсля того, що сталося в Подуиав'ї, насмiлиться хтось перечити князевi? Ба нi, не перечитимуть, а вже що воєводи вiзьмуться за спорудження веж та забудов, за змiцнення обводiв у Подунав'ї, коли пообiцяє їм вотчину-угiддя поблизу веж, сумнiвiв i поготiв не може бути. Багато важитиме й те, що незайманщина перестане бути пристанищем для татей, усякого там бiглого та пошельмованого у волостях люду. Саме з нього воєводи наберуть собi дружини, а яко волостелини-челядь. Вiльний смерд до дружини, як i до челядi, не вельми охочий iти. До дружини йде лиш той, хто зубожiв до краю, зрiкся, а то й позбувся землi. Зараз цi люди перебиваються легким хлiбом, а скажуть їм: iдiть на хлiб ратний - i матимете не лише розкiш-волю, а й коня, броню, усе, чим буває ситий i вдоволений поселянин, пiдуть не вагаючись. I то будуть не гiршi, анiж має в себе, отроки та мужi, якщо по щиростi, саме такi, яких треба в неспокiйних полуденних обводах Тиверської землi: мужнi та винахiдливi, байдужi до смертi i здатнi, коли що, пiти на смерть. Уздовж i впоперек мiряв того лiта дунайське прибережжя. I все - у сiдлi, вважай, упродовж трьох мiсяцiв у походi. А ще у постiйних турботах. Бо мало було тiльки обрати мiсце для вежi та забудов, треба було й вимiряти та вивiрити, чи найлiпше з усiх, що є поблизу, чи не заллє вода, коли вийде з берегiв Дунай. Зате й утiху мав вiд трудiв своїх. I чи не найбiльшу, коли спинив коня та став над Днiстровським лиманом, на мiсцi старої грецької Тiри. Як вiн ранiше не догадався побувати тут? Сам, без полян, побачив би, що споруджена на мiсцi Тiри твердь може стати Константинополем Тиверської землi. Мiсце он яке, має високий кам'янистий берег, при березi - прозорi води лиману. I море неподалiк. А каменю довкруж - хоч рiчку гати. I здебiльше бiлий. Коли здiйснить те, що задумав укупi з полянами, так i нарече це пристанище: Бiлгород. Бо такий бiлий буде, мовби лебiдь при синiх водах лиману, бо стане вежею з веж i пристанищем iз пристанищ, опорою Троянової землi в усьому Подунав'ї. Треба буде - пiдуть за море з товарами, а зворохобляться ромеї - пiдуть на тих же лодiях i до ромеїв: сюди, на Дунай, а то й до самого Константинополя. Аби знали тi ненадiйнi сусiди, що анти мають при Дунаї свiй Константинополь. Аби знали i потерпали! Iз вiчем князь Волот уклав-таки ряд, i доволi надiйний. Цього лiта тиверськi поселяни йдуть на пониззя з сокирами й допомагають тим, що вцiлiли пiсля ромейського гвалту, спорудити до зими хижi, наступного пiдуть у Подунав'я й споруджуватимуть сторожовi вежi та забудови при вежах. Пiдуть тi самi поселяни чи iншi - то вже турбота старiйшин на волостях. Вони уклали з князем ряд, мусять подбати, аби були у Подунав'ї будiвничi. Про все, що треба для зведення будов, подбають князь i його мужi. До Черна повернувся вiдчутно втомлений, до всього й Малки не застав удома; як i на передлiттi, влiтку, сидiла з дiвчатками бiля Богданка. А без Малки, дiтей порожнiм та сумним видався Чернський терем. Тому не засидiвся у ньому, вже наступного дня сiв у сiдло й погнав коня до Соколиної Вежi.. Малеча заскучала за вiтцем не менше, нiж вiн за нею. Заглядала у вiчi та щебетала навперебiй, коли сидiли купно у теремi бабусi Доброгнiви, невгавала й тодi, як пiшли, прихопивши й Богданка, до лiсу, гуляли знадливими в Соколинiй Вежi узлiссями. З усiма був пiдкреслено уважний та добрий, а з Богданком чи не найбiльше. Бо таки жалiв його, хай не вголос, про себе, все ж визнавав: син покараний за отчi провини. А крiм всього, знав уже: мати Доброгнiва лишає отроча на зиму при собi. Усi будуть з татом та мамою, усiм стелиться весела путь до Черна i ще веселiша - у Чернi, а Богданко коротатиме темний свiй вiк тут, лишень з бабунею та з бабунею. Як мiг не жалiти пiсля всього сина i не упадати коло нього? Геть усi статки свої, крiвцю свою вiддав би, аби зарадити його темнотi. Та ба, не зарадить. Бабуся Доброгнiва береться зробити те, тож хай буде, як вона хоче. Ачей, i зробить. I день, i другий, i третiй вiдсипався та почував себе всього лиш вiтцем князь Волот. Та мужем жонi своїй, та сином матерi. А на четвертий постукалися до ворiт i гостi - прибула жона воєводи Вепра з донькою. - Б'ю чолом князевi, - спинилась i низько вклонилася, коли вийшов iз дверей, зачувши iржання коней на подвiр'ї. - Низький уклiн i княгинi Малцi, - побачила i вклонилась теж. - Спаси бiг. Проходь та будь гостею, сусiдко гожа. Як добре зробила, що згадала та прибула, що не забуваєш нас. - Почула, що князя боги повернули нарештi до праотньої оселi i не могла не навiдатись. Обiймались i чоломкались, а тим часом говорили. - Чи не воєвода Вепр принiс тi вiстi? - Воєвода у Чернi, княже. Гiнцi його сказали. А тут i Зоринка наполягла. Дiвчинка стояла осторонь. Загледiвши, що князь iз княгинею звернули нарештi на неї увагу, заяснiла видом i вiддала чолом. Княгиня не забарилася пiдiйти до неї, обняти та привiтати щиро. Знала-бо: вiтає не просто гостю, вiтає Богданкову наречену, ту, котра коли не стала ще, то стане, як не зашкодять боги, ще одною донею й княгинею в землi Тиверськiй. Правдиво кажучи, бiльше коло неї упадала, анiж бiля її мами i своєї посестри, чим неабияк тiшила й посестру. Ано, хто ж лишиться байдужим та непотiшеним, бачачи, якою втiхою є для стороннiх твоя дитина? А княгиня Малка не просто ж собi стороння, вона - перша на всю Тивер жона. Ось тiльки Богданко... - Князь, яко вiрний домочадець, - заговорила дещо iншим голосом Вепрова, коли пустила свою пiвдiвку мiж Волотових дiтей, - анi на день не затримався у Чернi, кинув усi стольнi дiла та й додому мерщiй. - Йой, Людомило! - Малка їй. - Чи мислиш, що кажеш ото? Таж тi стольнi дiла всеньке лiто тримали його на обводах. За три мiсяцi об'явився тут чи не втретє i кажеш "мерщiй"? - Людомила знає, що каже, - весело грав очима князь. - Нарiкає тим на мужа, котрий, мабуть, рiдше буває у Веселому Долi, анiж я в Соколинiй Вежi. Таки нарiкаєш, га, Людомило? Вепрова вiдмахується вiд того, що чує, а проте й не вельми. - Чи князь не вiдає, який у нього воєвода? Йому домiвка, що вовковi торiшнє лiгво: тодi лиш i згадує про нього, як захурделить. - Отак навiть? - Коли б не челядь, не знаю, що й робила б iз тим Веселим Долом. Усе на менi вiн та й на менi. Знаєте-бо: i худоби та ролейних нив маємо немало, i бортей та перевiсищ наставили по лiсах, а муж у Чернi та й у Чернi, сама змушена дбати про все та давати всьому лад. - Тодi з дозволу ласкавої Людомили вчинимо з ним маленький жарт. Згода? - Вепр-бо є. Чи варто? - Варто, коли такий. Пошлемо зараз гiнця й покличемо до мене. А вже тут i вiдсвяткуємо завершення лiта купно. Жарт видався, як нiколи, доречним, а утча i зовсiм славною. I для мужiв, що були добрими радниками у ратнiм та стольнiм дiлi й мали про що говорити пiд хмелем, i для жон їхнiх, що вважали себе посестрами, а вiдтак не просто дружнiми - родинно зближеними. Та чи не найбiльше -для дiтей, у них своє було застiлля i втiхи-гулянки свої. Зате якi по-дитячому веселi i по-молодечому гомiнкi! Навiть Богданко забував у тому галасi-весiллi, що вiн незрячий. I смiявся, i галасував, i радiв, яко старший, коли в тих, що були коло нього, доходило до скрути. Бо була з ним Зоринка. Бо в тої Зоринки таке добре та прихильне до нього серце, така щедра вона, старша серед дiвчаток, на вигадки, що де вже тут думати про темiнь в очах i про смуток на серцi. Радiстю та втiхою iскриться воно, а чи тi iскри такi частi гостi, аби цуратися їх? Присяйбiг, навiть тодi, як умовкло все, а гостi почали збиратися та їхати хто куди, не був такий засмучений, як мiг би бути. Бо обiцяли всi: i Зоринка та її мама, i кревнi його, що не востаннє тут. Наїздитимуть i будуть з ним, наїздитимуть i будуть. Вiд того дня Волот примiтко добрий був iз жоною своєю, а ще добрiшим - iз дiтьми. Чому - сам не знав. Може, просив вибачення за те, що так думав про всiх них отам, у наметi над лиманом, а може, тiльки хотiв би попросити, та не мiг. Ано, чи то ж легко пiдiйти й сказати: "Я зраджував вас: i тебе, жоно, i вас, дiти... Побачив дiвку неземної лiпоти i порочив вас перед нею, йшов на зраду, чим, певно, й прогнiвив богiв, а прогнiванi боги покарали мене найбiльшою карою - слiпотою сина". Ой нi, сказати таке не годен, лiпше буде, коли не знатимуть. Помiчала чи не помiчала його муку-каяття княгиня Малка, однi боги вiдають. Добре вже те, що на прихильнiсть вiдповiдала подвiйною прихильнiстю, а на ласку - благоговiнням. Як i дiти, мiж iншим, надто найменша - Миланка. Яскою дивилась на свого тата, збиту не давала. Як тiльки зайшов до терему, уже й бiжить, зирить-заглядає у дверi. Та усмiхається так, що й камiнний не втримається, скаже: "Ходи, дитино". Не гнiвався за те анi на неї, анi на няньок-челядниць. Саджав на руки i втiшався щебетом-розумуванням, очицями довiрливо добрими i чистими. I слухав уважно та чинно, а то й смiявся слухаючи. - То ти отака у нас! - ширив подивованi очi. - Умiєш бути пташкою й спiвати, яко пташка? - Ано. - Ану ж бо, ану заспiвай. Дiвчина не хоче бути проханою. Швиденько злазить iз татових колiн, стає, як належить, на її, дитячий, розум стати, i наспiвує: - Воробчику пташку, пташку, Чи був ти у нашому садку? Чи видiв ти, як мак сiють? - Йой вотак сiють мак, Йой вотак сiють мак. Князь пiдхоплює малу свою на руки, пригортає та цiлує щиро. - Яка ж бо ти втiшна у нас, Миланко! Яка мила дiвка! Це ж хто тебе навчив сьому? Бабуся? - Атож. - I ти сiяла вже мак? - Нi, збирала лишень. Бабуся велiла на передлiттi приїздити, тодi сiятимемо. - Поїдеш? - Чом нi? А татусь поїде з нами? - Поїду, дитя моє. - На все лiто? - Нi, на все лiто не зможу. Приїздитиму на свята i коли матиму вiльну годину. - Приїздiть, татку. Там так пригоже, що й ну. I песик у бабусi єсть, i кицька та курчатка єсть. А ще бабуся багато казочок розповiдає нам, пiсень спiває всяких. - Ов! То ти й казочки вже знаєш? - А знаю. - Може, розкажеш? - Най потiм, як спати лягатиму. Казочки перед сном розповiдають. - Чи ти ба! - Я лiпше заспiваю вам ще. Вона не чекає запросин, злазить i йде в танок. А танцюючи, наспiвує: - Дзьобка маленька, Де твоя матiнка? - На макiвцi сидiла, Дрiбен мачок дзьобала: - Дзьоб, дзьоб, дзьобаиець, Ходить дiвка у танець, А за нею молодець. - Не ходи, дiвко, у танець, Лихо буде пiд кiнець. Вони так голосно смiялися, часом здiймали такий вереск, що челядницi оглядалися врештi-решт i бiгли шукати свою втiкачку. Не раз думав князь: чи то ж гоже, що все Миланка та Миланка тiшить його. Може, час уже й батьковi потiшити Миланку? Шукав i не знаходив для неї розваги або часу на розвагу. Тодi аж надибав i спромiгся на все разом, як випали снiги. - Ану-бо, Малко, - зайшов знадвору незвично збадьорений. - Збирай дiвчаток та одягай теплiш. Поїдемо до Соколиної Вежi. Прокатаємо наших соловейкiв на санях-залубнях i Богданка провiдаємо. I сiдали в запряженi трiйкою коней сани, i їхали заснiженим полем чи лiсом, Волот не переставав бути таким, яким бачила його княгиня вранцi. Смiявся, потiшений розумуванням доньок, сам смiшив i все нагадував челядниковi: "Гони, гони вороних! Вони вигулянi, най iдуть чвалом. Щоб снiг летiв з-пiд копит, щоб вiтром дух забивало нашiй Миланi. Їй до вподоби це. Правда ж, Миланко?" Укутував дiвча, зазирав у збадьоренi не менш, нiж у тата, оченята i тiшився тою бадьорiстю. "Нi, я був несправедливий до Малки. - зiзнавався. - Присяйбiг, несправедливий! Дiвки - не така вже й пагуба для роду. Он яка лiпотна старша - Златка. А якаМиланка. Друга Миловида буде на вроду. То чи треба падати духом i нидiти, коли так? Спiткало лихо сина? Не матиму спадкоємця-кревника? То матиму двох зятiв! Котрийсь iз них замiнить сина, коли вже пiде на зле, i сяде на княжий стiл у Тиверськiй землi. Ано, не все уже втрачено.. А може, й нiчого не втрачено". XVI_ Зима вiддавна була порою перепочинку. I для князiв та їхнiх мужiв, i для смердiв-поселян. Не до перепочинку лиш рукомеслим людям: зброярам та золотарям, ковачам та ливарникам, стройникам та ткачам. Тим, навпаки, слiд надолужувати взимку, брати на прожиток те, чого не вiзьмуть на передлiттi, влiтку, коли у полi гаряча пора. I все ж рукомеслих не так багато. Всi iншi знають: настала зима - настав час для перепочинку, а кращим перепочинком завжди були й залишаються лови. Не втримався вiд них i князь Волот. Вiдвiдини Соколиної Вежi, щоправда, пригасили в ньому ловчу завзятiсть (там як жили, так i живуть сподiванками), все ж не так дуже, щоб вiдмовитися вiд ловiв. Як тiльки випали глибокi снiги i в Тиверi твердо стало на зиму, заiржали бiля княжих конюшень конi, залаяли на скотницях пси, озвалися, пробуючи голоси, рiжки, за ними - й басистi тур'ї роги. Ловчi покрикували на челядь, челядь - на псiв, i пiшла, покотилася долами зичнiсть, недвозначно кажучи всiм: князь збирається на лови. Як виходив iз терема та сiдав у сани, над'їхав на вороному, мов галка, й широкогрудому, з мiцними ногами й ще мiцнiшою гривастою шиєю конi воєвода Вепр. - Куди велиш податися, Волоте? - На пониззя, там звiра бiльше. - А може, на свої дiдизни заглянемо? В дiдизнах його не менше. Давно не бували там зимової пори i не вiдловлювали. - Я був, i не так давно, - вiдмахнувся князь i заходився всiдатись. - Подамося спершу на пониззя, а вже вертаючись, заглянемо i в твою дiдизну, коли так хочеш. Догадувався воєвода: не до веселощiв князевi у Соколинiй Вежi, тому й волiє бути далi вiд неї. А самому, як нiколи, хотiлося бути саме у Веселому Долi: обiцяв Людомилi тодi ще, як гостив, сказав, на лови прибуду до отнього гнiзда. Вони не вперше купно йдуть на лови. Вiдколи Волот - князь, Вепр - перший пiсля князя ратний муж у землi Тиверськiй. Ще за молодечих лiт спiзналися i таки в своїх дiдизнах, таки на ловах. Брали їх тодi з собою не як мужiв - рано їм було сходитися у лiсi з ведмедем, стинатися з iкластим вепром, брали як отрокiв, на яких покладалося наганяти звiра. Проте броню i отроки мали при собi справжню, та й ловчих навикiв не позичати їм. Всяке ж бо трапляється на ловах, як трапилось i тодi, за першого знайомства молодого княжича з молодим сусiдом по оседку - Вепром. Iшов з челяддю, галасував, як i челядь, наганяючи звiра,_ а обернулося так, що звiр погнав на нього. I погнав не як-небудь - лавою. Кiнь схарапудився тодi i викинув княжича з сiдла. Як те сталося - i помiтити не встиг. Та й не було коли помiчати. Уступили з дороги челядники - рвонув услiд за ними й гнiдий. А вепри он уже, поруч. Єдине, на що спромiгся, - пiдхопив сулицю й став до бою. На що покладався, сам не вiдав: вепрiв, що йшли прямiсiнько на нього, було два, i обидва не вепри - веприська. - Бери того, що по лiву руч, - почув позад себе. - Я беру того, що по праву. Той, що скакав на конi й кричав йому, теж був iз сулицею. Хто - пiзнiше вже довiдався, а довiдавшись, не розминувся так собi: i до Соколиної Вежi запросив, i конем-гриванем, що носив потiм Вепра на Дунай i поза Дунаєм, винагородив. Бо таки щиро вдячний був за помiч, бо й батьки пiсля того близько зiйшлися i мали себе за приятелiв-соратникiв. А ще ж i жили по сусiдству: Волот iз вiтцем своїм по один бiк лiсу, Вепр - по другий, у Волотового вiтця бортна межа позначалася на полуночнiм лику дубiв, що стояли по взгiр'ю i пiдносилися над лiсом, у Вепрового - на полуденнiм. I вдачею виявилися схожi: обидва веселi й завзятi, схильнi до мiцної чоловiчої дружби, а ще мiцнi тiлом i духом, не боялися анi скачок шалених, анi поєдинкiв iз звiром лютим. Тож i заприятелювали. Скiльки жили вольними молодцями у своїх дiдизнах, стiльки й трималися купно. Одного передсвяткового надвечiр'я Волот гнав коня до Веселого Долу i був на iгрищах чи якихось iнших забавах у Вепра, iншого - Вепр до Соколиної Вежi, на побачення-гулянку в товариствi Волота. А вже як надходив день, що його святкувала вся земля, чи надходив час зимових ловiв, сходилися всiма родами й тiшилися, як серце велiло. Потiм зачастили ратнi виправи, зачастили й походи до Дунаю та за Дунай. Були отроками, трималися батькiв, стали мужами, не забували, шо вони сусiди-побратими: i в походах старалися бути ближче один до одного, i в сiчах пам'ятали, що плече побратима - надiйне плече. А вже як не стало батькiв i їм довелося взяти на себе батькiвську ношу, порiднилися й поготiв. Тепер уже доля Тиверi тримала їх укупi, гострила розум i меч їхнiй на дiла ратнi i стольнi. Зимовий день занадто куций, щоб сподiватися на лови сьогоднi ж. Через те князь Волот так i поклав собi: правитиметься в бiк Дунаю доти, доки стане дня. Довiдавшись про те. Вепр, як i там, у Чернi, знову насмiлився пiдступитися до нього з порадою. - То ризиковано, княже. А коли нiч застане в лiсi? Тим паче, що далi пiдуть спаленi весi та городища. А в спалених можемо й не знайти ночiвлi. - Ну, чом же, за лiто кожен оседок щось та поставив. Яка найближче весь? - По один бiк - Медуша, по другий - Сонцепiк. - А далi? - Випал. - Випал? Стривай, невже Випал? - Так i є. А що князя дивує? - Я був у Випалi, я знаю його. Туди й триматимемо путь. - Коли князь був там, то повинен знати: Випал спалений, i спалений дотла. - Кажу ж, за лiто щось побудували. Раз є люди, є й оселi, а нам на нiч великих розкошiв не треба. Повелiваю: тримати путь на Випал. I збадьорився неабияк, i захвилювався - теж. Випадково опиняється вiн вдруге бiля цього городища чи з велiння долi? Це треба: знову виїхав на Випал, а до Випалу, знає, пiшла Миловидка. Чи то ж вiдшукала кревних? Чи живе тут? Городище справдi не було вже тим, що на передлiттi. З-помiж притрушених снiгом згарищ стояли й свiжо рубленi хижi. Правда, негусто їх стояло. Коли ж вiдвiдали, напитуючи ролейного старосту, одну, потiм другу, i зовсiм засумнiвалися: де справдi знайдуть ночiвлю, коли в кожнiй халупi по кiлька сiмей? На щастя, староста Випалу виявився тямковитим: не довго думав та гадав, звiльнив свою оселю для князя, ще одну - для мужiв i челядi, а випальцям звелiв потiснитися на той час, поки гостюватиме князь. Те вдовольнило Волота, i вiн зажадав бачитися з ролейним старостою вiч-на-вiч. - Є ще одне важливе дiло, ролейче. У Випалi живе дiвчина Миловида. Ярославова Миловида, - уточнив. - Знаєш таку? - Чому не знати, знаю. - Прийди з нею i негайно. Я повернув її на передлiттi з ромеїв, - додав, аби ролейний менше дивувався. - А ладо її лишився там. Скажи, є вiстi про нього. Сподiвався, що староста кивне догiдливе та й подасться з оселi виконувати волю князя, а той стояв i клiпав очима. - Пiти, княже, можу, та чи прийду з Миловидкою - не знаю. -Чом так? -З передзим'я не бачу її в городищi. -З передзим'я? Куди ж пiшла? Куди могла пiти? -Не вiдаю. -Ну, а стариня її жива, тут вона? -Ба нi, загинула. Весь рiд загинув. Миловида лiтувала в тiтки своєї, а це не бачу. Та я пiду i запитаю в тої ж тiтки, де вона. Староста уклонився й поспiшив зникнути, а князь сидiв, мовби у воду опущений. I хотiв, i не мiг втямити те, що почув. Каже, старинi у Миловидки немає, рiд увесь загинув, i Миловидка подалася кудись ще на передзим'ї. А до Черна не прийшла, бач. Чого б то? Не повiрила речам княжим? Не побажала бути в стольному Чернi? Мабуть, що так. Поки думав та сушив себе не вельми втiшними думами, ролейний староста стукався уже в дверi Миловидчиної тiтки й тлумачив тiтцi, чом прийшов, хто кличе Миловидку. - Пробi. Таж її немає! - Я теж казав: немає. А князь велить: знайди i приведи. Тiтка i подивована, i неабияк налякана тими речами. "Приведи? Йой, та що вiн собi надумав, той князь?" - Облиш тi клопоти, старосто. Миловида полишила Випал, пiшла з Випалу. - Куди пiшла? Де можна знайти її коли не нинi, то завтра? - Або я знаю? - злукавила жiнка. - Пiшла у свiт, а свiт широкий, шукай її там. Вертiв, як тiльки мiг, хитрий та битий на бесiдах староста, а мусив вертатися нi з чим. I князь мусив лишатися в його оселi нi з чим. Через те i спати не спав до глибокої ночi, i на лови виїхав похмурiший за похмуре зимове небо. Вепр швидко спостерiг те i не втерпiв, щоб не нагадати при нагодi про свою дiдизну. Нагоду дало завершення першої облави. Ловчi несли та й несли до саней звiрину: i лосей, i вепрiв, i єленiв, i зайцiв. Окремо складали тих, що давали лиш пушнину. - Ого! - веселилися й потирали закляклi руки. - Такий вилов не завжди щастить мати. - Князь знає, де водиться звiрина, - полестив хтось, не вiдаючи, якими пiдозрiлими видадуться тi лестощi. Зате Вепр нагледiв гострий його позирк i, здається, збагнув, чому такий невдоволений вийшов Волот з ночi. - Набили справдi бiльше, нiж можна було сподiватися, - вкинув i своє слово. - Може, на сани та й по конях, га, княже? Чого маємо тулитися в тiсних випальських халупах? У мене i теплiнь, i просторiнь, буде де i лови продовжити, i трапезу, достойну князя i його мужiв, справити. - А доберемося до ночi? - Присяйбiг, доберемось. Це ж мало не вдвiчi ближче, нiж до Черна. - Тодi вели узяти з собою дичини на вечiрню та вранiшню трапези, та й поїдемо. Усе, що лишиться, залиш випальцям. - Гой-я! Вепр крутнувся на мiсцi й подався по-молодечому швидко до челядi, а князь кликав уже до себе релейного старосту з Випалу. - Ми вiд'їжджаємо, - сказав йому. - Все, що удiлять мої мужi, вiзьми й роздай погорiльцям. Дiвцi ж Миловидi, коли з'явиться тут, скажеш: князь був i цiкавився, як живе вона без кревних. Коли ж залишиться у Випалi, подбай, аби не була зобиджена кимось. Чув, що кажу? - Чую, княже, аякже. - I ще повiдай їй: на передлiттi ромеї обiцялись повернути наших бранцiв, ну, i її лада також. - Повiдаю, княже, неодмiнно, - поспiшав запевнити староста, i була в тiй поспiшностi не тiльки ладнiсть будь що прислужитися, був i страх: а де знайде Миловиду? Тiтка її правду казала: свiт широкий, пiди та знайди сироту в тому широкому свiтi. У теремi воєводи Вепра справдi почувалися, нiби вдома: i тепло було, i затишно, i просторо. А ще ж парували й свiжi яства на столах, гнулися столи вiд численних яств, наповнених ситою та медами корчаг, численних братниць та поставцiв для тих, хто дiлитиме з господарем щедре застiлля. Воно й князь не з порожнiми залубнями вирушив на лови, є в тих залубнях i яства, i питва. Та що вони супроти того, чим пригощає нинi Вепр i його жона Людомила? З привезеного оббiлували тiльки й пошаткували виловлену по випальських лiсах дичину, все iнше - вiд щедрот Людомили Вепрової та вiд радостi самого Вепра. Хто бачив його на ловах, той, не задумуючись, скаже: немає завзятiшого i буйнiшого в тих заняттях мужа, анiж воєвода Вепр. Одначе хто мав нагоду пiдiймати з ним виповненi медом братницi, дiлити веселе пiд хмелем застiлля, той теж не буде довго думати й шукати рiвного Вепровi в буйнощах та веселощах. Бо Вепр самого бога перевершить у питвi та весiллi, а ще - у вихваляннях ловчими виправами. - Зимова нiч, - пiдвiвся за столом господар, - довга нiч. Веселiмось, братiє! Маємо час i все, що треба для веселощiв. А найперше маємо нагоду бути на дозвiллi, самi з собою i з своїм князем. Тож за веселе дозвiлля, мужi! За вдалi лови! За князя Тиверi, надiйну охорону нашої землi i нашого достатку! Вiн простягнув до Волота братницю, i мужi не забарилися стати на рiвнi, та не забарився стримати їх i князь. - Стривайте, - застерiг i теж пiдвiвся. - Покони нашi велять пити насамперед за господарiв i достатки в господi. Ми нинi частуємося в господi воєводи Вепра. Тож пiднiмемо першу братницю i воздамо належне вогнищу воєводи i тiй, котра оберiгає це вогнище, - госпожi Людомилi. Помiтив, певно, як нiяковiє жiнка, чуючи здравицю на свою честь, i звiв на жарт. - За Вепра питимемо завтра, коли матимемо такi ж багатi лови в його лiсах, як нинi у випальських. А зараз пропоную випити за господиню оселi, за її багате застiлля, за те, що вмiє бути i турботливою матiр'ю, i вправним вогнищним на мiсцi свого мужа! - Ано! - голосно i дружно пiдтримали свого князя мужi. - За Людомилу Вепрову i в її особi за всiх жон мужiв ратних! За тих, на кому стоїть наше слов'янське вогнище! Здравиця гожiй Людомилi! Шана i здравиця! Господиня не сподiвалася, видно, що її помiтять у велелюддi мужiв, тим паче, що вiншуватимуть отак голосно, i знiяковiла, не знайшлася б, що сказати на ту здравицю, коли б не князь. Виповнив ситою братницю, пiдiйшов i подав до рук. - Випийте з нами, Людомило. - Спаси бiг. Коли таке побажання, то чом i не випити. Її одповiдь, а тим паче пригублення вiтали ще голоснiше, нiж досi. Князь повеселiв вiд того, збадьорився й запросив господиню до столу. - Це ж трапеза мужiв. - Дарма. Беру вас пiд свiй княжий захист. Погомонiти слiд, - додав, саджаючи поруч. - Княгиня Малка навмисне збиралася заїхати до Веселого Долу, аби мати а сусiдами бесiду. Та оскiльки я тут уже, у Веселiм Долi, зроблю те без неї. Бесiда йтиме, золотенька Людомило, про Зоринку. - А що Зоринка? - сполошилася жiнка. - А нiчого. Знаємо, що вельми лiпотна дiвка росте i хотiли б, аби була ще лiпшою. Княгиня Малка знайшла серед грекинь-полонянок навчительку августiйших норовiв, тих, що побутують в iмператорських августiонах по чужих землях. Малка ставить її до своїх дiвчаток i хотiла б, аби й Зоринка пройшла ту науку. Буде вона Богданковою чя не буде, наука та для доньки волостелина не стане зайвою. То оце й хочу запитати ласкаву господиню: як вона дивиться на те, аби зараз уже, може, й по сих ловах одвезти Зоринку до нас. Най би жила при теремi, та набиралась тих норовiв, та оберталася в гуртi.. I моїм дiвчаткам було б веселiше з нею, i їй. - Иой, князю, - сумно подивилася Людомила. - Не знаю, що й сказати. - Чом так? - Бо не вiдаю, про кого бiльше маю дбати: про дiвку-малолiтку, чи про найстаршого свого Боривоя. - А що з Боривоєм? - Боюсь, бiди накоїть, коли не пов'яжемо злюбними узами. - Скiльки ж це йому лiт? - Двадцяте йде! - Ов! Такий меткий? То най обирає собi ладо, та й по всьому. - Коли ж вiтер у головi, князю. Нiчого iншого не знає, нiчим iншим не цiкавиться, окрiм ловiв та дiвок. А в нас, як на те, немає на прикметi достойної його iменi пари. Наречена його - князь знає те, - померла нагло, iншої не нагледiли за клопотами. - Сам нагледить. Чи треба журитися тим? - Йой, князю, як не журитися, коли вiн лiзе туди, куди й очi не лiзуть. - Пусте, - засмiявся Волот i виповнив обидвi братницi хмiльним. - Завтра ж зарадимо вашому лиховi, Людомило. Скажiть, чому вiн вдома, а не серед дружинникiв? - Таж зима. - Сторожову службу i взимку несуть. Туди ми й спровадимо його, аби менше думав про дiвок, - засмiявся i взяв у руки братницю. - Ви кажiть менi про Зоринку: посилаєте її до Черна чи не посилаєте? - Або я знаю? Мушу поговорити про це з мужем. Князь примовк на мить i загледiвся на неї. - Чи я перечу? Говорiть, а все ж будьте самi собою, Людомило. Твердiшi будьте i з мужем, i з дiтьми, бо й справдi накоять бiди. Не лише зараз, пiд хмелем, завжди почуває себе неабияк щирим та добрим при Людомилi, а ще неабияким прихильним до Людомили. Така вона до серця йому чи так спiвчуває їй, не вельми ощасливленiй Вепром? Мабуть, i те, i друге важить немало. Бо Малчипа посестра он яка миловида i он яка добра та щира на вдачу. А опинилася в руках хай i безжурно-веселого та до самозречення одважного, все ж баламутного мужа. То тiльки каже Людомила: рiдко буває воєвода у Веселiм Долi, i господу, i господарство полишив на жону. Не те вона каже, iцо думає: не поважає i не цiнує її муж яко жону. Геть iнший вiн вдачею, геть iншi має норови та потреби, анiж Людомила. А те й болить Людомилi, так само, як тiшить Зоринчина схожiсть на маму. Ано, i видом-лiпотою, i щедрiстю серця Зоринка вилита мама. Нiкому не казали того з Малкою, однак, саме зглядаючись на Людомилу, й нарекли її доню Богданковою. Веселив Вепрову жону, а бiля неї i сам веселився. Та пив, та пригощавсь. Аж поки Людомилине мiсце за столом не посiв муж її, а з ним i вся ловча братiя. - Княже, - сказали. - Ми тут говорили-радились i стали ось на якiй гадцi: чи то такi слабосилi єсть, що маємо дарувати ромеям той передлiтнiй гвалт i те спустошення? Збирай по зимi рать, та пiдемо за Дунай, та вiзьмемо за карк Хiльбудiя i всiх, хто з Хiльбудiєм. - Вважаєте, що маємо iти? - Вважаємо. - Коли йти, то йти треба всiєю антською силою, а князь Добрит не пiдтримає нас, вiн iнакше мислить взяти гору над ромеями. - Нiби iнакше можна? - Чом нi? Коли справдi повернуть бранцiв та покриють збитки, то й буде наша гора над ними. Не про те маємо мислити зараз, братiє, - пiдвiвся й окинув зором мужiв, мовби пересвiдчувався: чи всi тут свої, чи може казати їм те, що надумав сказати. - Гадаєте, чому я домагався у вiча посiсти незайманщину та спорудити вежi й остроги по Дунаю? Мислю так собi: маємо вийти тиверським людом по сам Дунай i стати на ньому неподатливою твердю. Ромеї там, пiд Константинополем, воздвигли Довгу стiну. Ми воздвигнемо її тут. I тою стiною будете ви, мужi тиверської ратi. Ти, Вепре, ти, Чужкраю, ти, Ратиборе, всi найдостойнiшi, хто є тут, i хто є там, у Чернi, в старшiй дружинi нашiй. Хочете знати, чому саме на вас надiя моя? Скажу. I вiн не став приховувати того, що було досi тiльки потаємним намiром. Тут справдi усi свої, содруги-мужi, вiрнi побратими. А вiд побратимiв не гоже ховатися навiть iз найпотаємнiшими думками. Мужам цим не треба казати, що таке незайманщина, чим багате i знадливе Подунав'я. Вони i з'їздили, i сходили його, ба - навiть виплазували, дiючи лови.. Казати зараз на часi було iнше: хто винагороджується князем у Подунав'ї, якими хоче бачити князь тi волостi i якими - волостелинiв. - Волiю, аби кожен iз вас, отримавши удiл, взяв на себе спорудження вежi та острогу в тiм удiлi. Пам'ятайте, вам належатиме не лише стояти на обводах - жити, отож зробiть усе, аби могли жити. Люду буде доста, скористайтеся тим i зробiть для себе надiйнi твердi. А ще ось що вiзьмiть на карб - аби волостi вашi справдi стали стiною супроти ромеїв, не обмежуйтесь спорудженням острогiв та веж, посадiть в удiлах своїх люд тиверський - челядь, поселян, ба навiть татей, коли вони вiдмовляться жити з татьби. Ото буде ваша найнадiйнiша твердь. - Славно! Мудро i славно! Князь пiднiс руку i застерiг: вiн не все ще сказав. - Хочу бачити вас своєю надiйною опорою на обводах, а вiдтак - опорою землi i столу. Тому й речу: iдiть i утверджуйтесь, будьте волостелинами i заодно - воєводами, кожен iз своєю вежею i з своєю дружиною. А коли утвердитесь, тодi й запитаємо ромеїв: чому ходили на наш бiк i що шукали на нашому боцi. - Правду кажеш, княже! Най славиться Тивер i тиверська мiць на Дунаї! - Хвала князю Тиверi! Слава i хвала! Скiльки пили тiєї ночi, стiльки й виголошували здравицi своєму привiдцевi. Бо вдоволенi були тим, що почули, бо не сподiвалися почути таке. Навiть тодi, як їхали наступного досвiтку на лови, позирали на свого князя, мовби питаючи: "Чи правда то? Чи нам не приснилося сп'яна?" А Вепр i вголос поцiкавився: - Скiльком мислиш давати удiли, Волоте? - Скiльки закладемо твердей, стiльки буде й удiлiв. - I вже перегодом додав: - Для тих, що заслужать княжої ласки опiсля, теж залишу. - Розумiю. Ми першi, однак не останнi. Не осудиш, коли поцiкавлюсь? - Кажи. - Тiру ти за ким залишаєш? - За собою. - Тодi просив би надiлити менi землi, що прилягають до гирла Дунаю. Волот пильно й вивчаюче глянув на нього. - Чом так? - Най i там будемо сусiдами. Князь не поспiшав згоджуватися. Не тому, що мав iншi намiри (у нього їх, правдиво кажучи, не було). Щось непевне, схоже на недовiру збудило Вепрове тлумачення: "Най i там будемо сусiдами". - Завваж, то небезпечне мiсце. Може,