випала на дерева, на трави роса, а скiсне промiння умiє вишукувати роси. Заграло, замерехтiло в тих диво-перлах, здавалось, видзвонює в них. Торкається падiнням-доторком i видзвонює кришталево чистим дзвоном. "Нiби на островi Буянi". "Подобається?" - питає царiвна й ласкою заглядає у вiчi. "Кажу ж, нiби на островi Буянi. А так, як на Буянi, нiде немає". "Ну, - веселiшає, - тодi тут i житимемо". Вони оглянули за день долину, були у лiсi, пiд горою. Просто ходили й милувалися привiллям цеї землi чи збирали ягоди й снiдали та обiдали в парi, все гомонiли й гомонiли, парувались та парувались, i хто знає, що бiльше радувало їх: вiднайдений закуток-вирай на землi чи те, що вiн давав привiд сподiватися: вони єднаються назавжди. "Сам споруджуватимеш терем, - запитала царiвна, коли повернулися на лодiю, - чи родакiв моїх покличемо?" "Чим же я споруджуватиму його, коли, крiм рук, нiчого не маю?" "I то правда, - осмiхнулася. - Ну, то лягай i спи, а я посиджу над тобою". "Чого маєш сидiти?" "Хочу так. Першу нiч ночуємо на своїй землi, мушу приглянутися, яка вона поночi". "А я засну. Бо нiч не спав i день був суєтний". I вiн заснув. А прокинувся другого дня, Любави не побачив коло себе. Пiдвiвся, розглянувся - таки немає. Поспiшив, спонукуваний тривогою, iз лодiї, та тiльки-но вибрався звiдти, як знову змушений був стишити ходу. Лодiя їхня стояла в тихiй заводi, бiля кам'яної стiни, а одразу за заводдю пiдносився в небо й дивував величчю та неабиякими розкошами терем-палац. Вiн був мармуровий, з високими, прикрашеними рiзьбленням вiкнами. Довкола палацу лад i досконалiсть, така досконалiсть, нiби усе, що є тут, виросло за нiч iз землi й постало перед очима заспаного витязя, як диво з див. Здолав-таки свiй подив, як i свої сум'яття, й попростував до палацу. Назустрiч йому вийшла Любава. Уклонилася низько й мовила звичне: "Прошу мужа й господаря до нашого терема". Не питав, звiдки такий, як могло статися. I так догадувався. Ходив слiдом чи поруч iз Любавою й слухав, що казала. А вона все оповiдала та й оповiдала. I свiтилась оповiдаючи. Якимсь м'яким, до лоскоту приємним свiтлом. Бо й сама була неабияк вдоволена тим, що має господу, що буде господинею. Може, саме те вдоволення й робило її не просто лiпою та гожою в новому вбраннi, - божественно чарiвною. Незчувся Яровит, коли i як перейнявся її радiстю i став тiшитись її втiхою. "Такi палаци, - осмiхнувся своїй судженiй, - чував, є тiльки в заморських царiв". "А хiба ми не царi?" Вони й справдi зажили, мов царi. Нiчим не клопоталися: усе, що слiд було добути, добував хтось i, що слiд було подати, теж подавав хтось. Або ходили на лови й розважалися ловами, або сидiли в теремi чи десь на узлiссi й тiшились собою, землею, в якiй оселилися, привiллям, що мали на тiй землi. Любаву, щоправда, бiльше вабило море, i вона щораз частiше нагадувала про те мужу. Коли дув попутний чи бiльш-менш сприятливий вiтер, Яровит ставив вiтрила й пускав лодiю в безмежну морську широчiнь, коли треба було йти супроти вiтру чи наставало затишшя, Любава вдавалася до родакiв своїх, i тi присилали морських кобилиць. Так чи iнакше, а молоде подружжя ганяло по морю коли хотiло i як хотiло. Бо обоє вподобали тi плавання-лети, обом було чим тiшитися в тих плаваннях. Воля усiм до смаку, а вiдчуття безмежного простору-волi - тим паче. А ще ж були зваби морських глибин i морського дна, були й вiдвiдини сусiднiх i несусiднiх пристанищ у чужих землях. Ходили, задивлялися на мир людський i дивувалися поконам у тому мирi, захоплювались його розмаїттям. Згодом навчилися й торгувати: збували добутi в морi корали, перлини, брали за них те, що приглянулося чи видавалось потрiбним у своїм теремi. Так об'явилася в них челядь, об'явилися гуслi, арфи, а з ними й люди, що чарували грою на гуслях та арфах, потiшали пiснями чи вмiли вести чарiвний танок. Царiвна вподобала все те i не помiтила, як втратила смак до заморських мандрiв, а разом з тим i бажання бути з мужем та з мужем. Обсадила себе доброликими жонами, завела серед них приятельок, те й робила, що примiряла вбрання, - те, що пошили їй, i те, що тiльки збиралися шити, не перечила, коли укладали по-своєму коси, мили в купелi й вели до зали, де влаштовувались вечiрнi чи святковi iгрища. Яровит частiше та й частiше почав залишатися сам; коли - на часину, коли - на весь день. Любава, як i ранiш, була ласкава й говiрлива з ним, можливо, ще говiрливiша, нiж досi. Бо таки мала що казати по цiлоденнiй розлуцi i таки неабияк захоплена була тим, що казала. Аж поки не домоглася свого - почала водити на святковi та вечiрнi iгрища. Саджала коло себе й щiльно тулилася до свого мужа, була така ж мила та люба йому, як i ранiш. I те, що бачив, було любе та миле. Однак до пори до часу. Вiдчув по якомусь часi: почало набридати. Вночi, чуючи Любавинi розповiдi-захоплення, порiвняння цих, земних, iгрищ з тими, що бачила й знала на днi моря, лише вiдмовчувався, а вдень брав змайстрованого на дозвiллi лука, набивав тулу стрiлами i йшов у лiс чи до пiдгiр'я на лови. Не було такого дня, щоб повертався з порожнiми руками. Або косулю приносив з пiдгiр'я, або тетерука з лiсу. А спокою для свого серця не мiг зловити. Щось його мучило в палацi й поза палацом, чогось не вистачало, i те "щось" чим далi, то вiдчутнiше почало розчаровувати його i в ловах. Тодi сiдав у лiсi чи на пiдгiр'ї i думав, а думаючи, нерiдко засинав. Приснилось якось (i таки там, у лiсi): постав перед ним отой, полишений у Живи кiнь i збуджено забив копитом. "Чого тобi?" - запитав Яровит, як завжди питав, коли кiнь непокоївся. "Менi нiчого, - вiдповiв Буланий. - Менi тiльки сумно без тебе. З Живою бiда". "Як то - бiда? Що сталося?" "Слаба вона, млiє-зiтлiває без тебе". "Без мене?" - запитав спантеличено й лупнув очима. Довго сидiв ще пiд деревом i не знав, як розумiти бачене. Сон то був чи з'ява? Нiби ж сон, а таке вiдчуття, мовби стоїть хтось i жде, що скаже вiн, Яровит, на повiдане. Зiтлiває без нього... А чом би й не так? Он скiльки часу минуло, як посiяв у серцi надiю, розпалив багаття великих жадань, а що принiс їй? Розлуку й сум, невтiшну сподiванку й страждання. А запевняв же, казав - лише через бiду не повернувся до своєї Живи, не взяв iз нею злюб. Та хай жде i вiрить: вiн повернеться. Коли й земля стане дибом, небо вiзьметься вогнем, все одно повернеться i стане їй мужем. Не пiшов того вечора на iгрища, а наступного дня - на лови. Любава помiтила його смуток-зажуру i сполошилася. "Чого тобi? Що з тобою?" "Сумно, Любаво".. "Були удвох, не сумував, тепер, коли багато нас, сумуєш?" "Тепер сумую i ось що скажу тобi, царiвно: я маю вiд їхати вже". "Куди? Чого?" "Земля батькiв кличе. I дiвчина, якiй обiцявся". "А я? Ти ж взяв зi мною злюб". "Узяв, та не обiцявся". Знiтилась Любава, а далi й геть розплакалася. Схилила на руки голову, затулила долонями лице й плакала по-жiночому ревно, по-людському жалiсно. "Казав: я люба тобi. Тепер нi вже?" "Час любощiв минув, царiвно. Настав час повинностей. А повиннiсть кличе мене у рiдну землю". Пiдвела голову й глянула допитливо. "Що ж маю робити тут сама? Нiчому не рада буду, все стане огидним без тебе". "Може, повернешся до родакiв своїх, у море?" "Не зможу я жити тепер у водi". "Як то не зможеш? А там, у агарянiв, казала..." "Бо тодi могла ще скупатися в молоцi вiлиних кобилиць та й повернутися.. Тому й казала так. Тепер iнше кажу: я понесла вiд тебе дитя, а воно твоє дитя, земного мужа, i не зможе жити в морi". Щось озвалося в ньому болiсне i втiшне. Одначе бiльше болiсне було, анiж втiшне, бо обхопив руками голову й питав-допитувався сам у себе: "Як же пiду тепер вiд неї? Чи можу пiти пiсля всього, що сталося?" "Лишайся, - поспiшила присiсти перед ним Любава й заглянути, як колись заглядала, у вiчi - так глибоко й так жалiсно, серця дiставала. - У тебе й тут, як бачиш, є вже повиннiсть". I мучився, i карався, i заспокоював свою добролику царiвну, аби не побивалася так. А проте не тодi, то перегодом десь сказав їй: "Мушу, Любаво". "Може, хоч iнодi навiдуватимешся до нас?" - подала сама собi надiю. "Iнодi - може".. I, щоб вiдiрвати її якось вiд серця, обернувся круто, сiв у лодiю й пiдняв усi, що були на нiй, вiтрила... - Ну, а далi ж як було? - не вдовольнився тим, що повiдала бабуся, Богданко. - Так i було, як мало бути. Добувся Яровит до своєї землi, взяв iз Живою злюб. Таке весiлля справляли, подейкують люди, усi гори дзвенiли. - А царiвна? - А царiвна народила сина та тим i втiшилася. Син, мов двi краплини води, був схожий на вiтця, i теж, як i батько, став князем у своїй землi. До моря тiльки бiльше лежало його серце, анiж до суходолу. Через те й прославився у людях як багатий морський гiсть i великий мореходець. XVIII_ За гожої години раннього передлiття Миловида була вже у Нижнiй Мiзiї i мiряла ту саму путь, що й колись. Ото тiльки й одмiни, що правилася не з Маркiанополя в Одес, а з Одесу в Маркiанополь. I певна була: плавання її позаду вже, i не зовсiм вiрила, що таки позаду. Бо коли ходила берегом Днiпра та шукала лодiю з чужкраю, всякого наслухалася про заморських мореходiв: i пiдступнi вони, i завезти можуть туди, звiдки не втрапити вже анi до Мiзiї, анi до Тиверi. А тi мореходи взяли, що належить, i сказали: "Вiра та спокiй, дiвчино, пiслязавтра будеш у пристанищi Одес". Сказали й доправили. Чи такi добрi є, чи тому, що обманула їх, видала себе за викрадену тиверськими татями, навiть жалiли в путi, берегли вiд бурi, що розгулялася. Присяйбiг, коли усi такi, пiде Божейковими слiдочками в землi ромейськi i розшукає свого Божейка. Таки зважиться i пiде! Обернулася, глянула в той бiк, де клопоталися її мореходи, й вiдчула малiсть свою, а ще сором за себе: таким людям i назвалася полонянкою, сказала неправду. Аби виправдатися бодай чимось, пообiцяла, ба заприсяглася сама собi: далi казатиме всiм правду i тiльки правду. У свiтi є жорстокi i безпутнi люди, то так, а все ж свiт не такий жорстокий i безпутний, як про нього думають. Старий Борич сидiв, як завжди сидить, коли буває вдома, у своїй пiдклiтi й латав-заварював чужi казани. Не сподiвався, ясна рiч, бачити Миловиду в себе. Коли ж постала перед ним i сказала, вклоняючись: "Добридень, господарю красний", - видивився й закляк зi своїм ремеслом у руках. - Ти?! - не спитав - простогнав лякаючись. - Менi привиджується чи це справдi ти, Миловидо? - Я, дiдусю. Пiдвiвся, засуєтивсь, як мiг суєтитися в свої лiта, провiв i посадив супроти себе. - Як же це, дiвчинко? Гадав, ти давно дома вже, тiшиш своїм поверненням iз неволi маму, тата, а ти тутки. Що сталося, Миловидко, i як сталося? Оповiла все i не приховала в тiй оповiдi найголовнiшого: їй немає й не буде життя на землi, коли не вiдшукає та не звiльнить Божейка. Затим i прийшла до ромеїв, затим стоїть i перед ним, Боричем. Солiди, якесь там золото має на пошуки та викуп, а в усьому iншому покладається на помiч мандрiвного ливарника Борича, котрому вiльно iти, куди хоче, й бути там, де захоче. Та Борич не поспiшав хвалити її за тi милi його серцю намiри, як не поспiшав i зголошуватися. Сидiв, дивився на порятовану свого часу з неволi дiвчину прибитими смутком очима i мовчав. "Як же я пiду з тобою, гожа дитино? - казали його очi. - Чи ти не бачиш, який я лiтнiй? Чи не вiдаєш, що та далека й тривала путь не для моїх нiг? А й те ще знай: маю таємне доручення вiд князя - наглядати за ромеями i поспiшити з речницею про їхнi лихi намiри, коли знову захочуть вдатися до татьби. Зараз щось схоже на те. Як можу вiдлучитися на все лiто, а може, й бiльше, коли тут збирають манiпули й гуртують у когорти, а когорти - в легiони? То ж зрада буде, Миловидко, i страшна зрада. Лiпше було б не зголошуватися, анiж сказати: "Попереджу", - i не попередити". I журився її журбою, i дошукувавсь, що i як вдiяти, а дошукатися не мiг. - Я пособлю тобi, дiвчино, аякже, - почав з обiцянки. - Проте почнемо не з мандрiв по Вiзантiї. Найперше маємо знати, куди повезли тих нещасних, де i кому збули. - Гадаю, в пристанищi Одес знають те. - В Маркiанополi теж знають i, може, лiпше, нiж у пристанищi Одес. Отож пошуки почнемо звiдси, а там i до Одесу дiстанемося, аби певними бути, що не на ложнiй путi. Борич вiдклав свою роботу, вивiв з пiдклiтi й посадив гостю за стiл, дав їсти. А поки їла, сидiв i думав, до кого йому вдатися, у кого шукати її, правди про полонених. Певно, нiчого втiшного не вишукав, думаючи, бо не ожвавився, як ранiш бувало. Порадив Миловидцi лягти та спочити пiсля многотрудної путi, всiляких тривог на тотих путях та й подався з двору. Минув день - Борич повернувся з преторiю нi з чим, минув другий - знову нi з чим. А третього дня i зовсiм зайшов на подвiр'я пiдупалий духом. - Щось погане вивiдали, дiдусю? Вимiряв її невеселим оком i тодi вже сказав: - Знаю, ти ждеш вiд мене лишень гарного та приємного. А те й не береш на карб, що приїхала шукати приємностi серед людоловiв. Тож слухай, дитя людське, що казатиму, не тiш себе удачами, надто швидкими та приємними. Ходiння по муках тiльки почалося. Не до Iєрони i не до Авiдоса повiз Хiльбудiй твого Божейка i всiх, хто з ним. Чи то не хотiв платити мито за продаж рабiв, чи боявся, що в сих работорговельних гаванях спiймається на татьбi, - погнав набитi взятими гвалтом тиверцями лодiї аж до Iллiрика. - Аби тiльки знати, де, - не малiла духом, навпаки,ожвавилася Миловида. - Дiдусю, рiдненький. Iллiрик то й Iллiрик, подамося й до Iллiрика, аби знати, де! - Iллiрик великий, горлице. Перш нiж правитися туди, маємо достовiрно знати, де саме продавали. - А тi, - кивнула на преторiй, - не кажуть? - Не знають нiбито. Поїдемо-таки з тобою до пристанища Одес i шукатимемо таких, що знають про долю тиверцiв, там. Цього разу Борич не взяв iз собою ливарного причандалля, як брав ранiш, маючи намiр зiбрати коло себе люд i вивiдати в нього те, що хотiв вивiдати. Знав-бо: стезю має топтати до навiкулярiїв, а то не для всiх доступний люд, їх коли й привабить щось, то не його кузнь. - Кажеш, маєш золото i ромейськi солiди? - запитав Миловиду, побувавши в пристанищi. - Маю. - Тобi вони, ясна рiч, пригодяться ще, та що вдiєш, i тут без них не вивiдаємо. Давай поки що солiди, а золото прибережи. Ходив та й ходив до пристанища та до осель при пристанищi, а повертався нi з чим, лише веселенький був, а то й зовсiм хмiльний. Дивувалася з того, а ще бiльше боялася: проциндрить дiд те, що вiдiрвала вiд серця й передала як надiю на порятунок Божейкова мама, а хосену з тих походеньок його не буде анiякого. Та ба, iншої путi вивiдати, де Божейко, не бачила: те знають мореходи i тiльки мореходи. Може, не слiд так дуже вже покладатися на Борича, самiй теж ходити та питатися? Хтось же був свiдком, як виводили тиверцiв iз схованок, пакували в лодiї. А коли був, мiг чути, куди правитимуться тi лодiї, може знати, де зараз мореходи, що возили полонених за море. Тодi, як правилася до Днiстра та шукала гостей iз чужкраю, теж боялася: кого зустрiне, кому довiриться, а не шкодує, бач, що довiрилась. Ано, свiт не такий жорстокий, як про нього кажуть, а люд - i поготiв. Так надумала, так i зробила б завтра чи пiслязавтра, коли б у її прихисток не залетiло те, чого давно ждала. Борич розчинив не по-старечому дужо дверi й мовив, переступаючи порiг: - Готуйся, Миловидко, завтра вирушаєш. У Старому Епiрi, в пристанищi Нiкополь, продавали тиверських бранцiв. - Це далеко? - Далеко, дитино, та я домовився: тебе доправлять до самого Нiкополя. Дiвчина загадалася. - А чому тiльки мене? Ви хiба не їдете? Старий знiтився i безсило розвiв руками. - Не можу я, горлице, поїхати. Є тут, у Маркiанополi, дiло, котре не пускає мене з тобою. Осмутнiла враз i сiла там, де перед тим сидiла. - Ти не сумуй i не май на мене гнiву, - заспокоював чи й виправдувався Борич. - Не тому не їду, що не хочу, не можу я, повiр. Ромеї знову готуються до походу, маю знати, куди збираються йти, i коли знов на Тивер, зробити так, щоб знали тиверцi. Глянула на старого i недовiрливо, i загадково-подивовано й знов потупила зiр, похилила голову. - Я боюся, дiду. Вся надiя була на вас. Гадала, i Божейка вiдшукаєте в цiй чужiй та загадковiй для нас, тиверцiв, землi, i мене надоумите та захистите, коли дiйде до напастi. Очi Боричевi, вид Боричiв казали: "А горенько!" - та уста промовляли iнше. - Навiкулярiй, що взявся доправити тебе, - муж лiтнiй i добронравний. Казав, доки будеш пiд його рукою, волосинка з голови не впаде. А як далi складатиметься в тебе з ромеями, то вже сама побачиш. Раджу тiльки, не будь вельми щедрою i не вдавай iз себе багату. А ще не будь надмiру довiрливою. Розпитуй, проси, торгуйся, являй в усьому розум i обачнiсть. Чула: розум i обачнiсть. То будуть єдинi твої помiчники на многотруднiй путi удач i невдач, сподiванок i розчарувань. ХIХ Боричевi пiдозри не пiдтвердилися того лiта. Ромеї збиралися до Маркiанополя, та не для тої, що догадувався вiн, виправи: ходили на забудови та змiцнення фортець у Поду-нав'ї. А наступного передлiття вода так пiднялася в широкому та повноводому Дунаї, що про перехiд через його широчiнь уплав годi було й думати. Злились i стали суцiльною гладiнню-морем численнi рукави, зникли пiд водою очерети, залилося й стало заплавою прибережне пониззя. Дерева стояли в водi й видавалися зеленими острiвцями на порудiлiй водянiй гладiнi. - Ось i маємо. Волоте, помiч, - пiдвiвся в стременах i пильно розглянувся Вепр. - Дунай до самого лiта став ромеям на перепуттi, а нам визначив обводи незатоплюваної твердi. Напевне знатимемо тепер, де вдало визначили мiсця для веж, а де помилилися. Бiльшої води, здається, не було в пониззi. - Гадаєш, що ми десь i помилилися? - Дуже можливо. А втiм, побуваємо на мiсцi забудов - побачимо. I князь, i його воєвода знали: сюди, в Подунав'я, давно пiшли тиверськi будiвничi - землероби, каменярi, дереводiли. Та й чули, правлячись пониззям, як голосно вистукують тi, що дроблять та тешуть камiнь, рубають дерево. Дереводiлiв, ясна рiч, найбiльше тут. Бо й дерева треба найбiльше. Може, тiльки вежi й змурують iз каменю. На вали, забудови пiде земля та дерево. А градниць iз сяких-таких колод не поставиш. Тож i гримлять-вистукують будiвничi по всiх околiях, рубають що є лiпшого та найлiпшого. - Старiйшини, як нiколи, повiрили тобi, княже, а вiд старiйшин перейнялася вiрою i вся земля. Бачив, як густо йшли тиверцi на Дунай? - Бо вiдають, чим заплатили за безпечнiсть. На власнiм хребтi спiзнали, що таке чужинське вторгнення. - О нi, стараннiсть та має й iншу пiдвалину. Гадаю, не було б такої щиростi та одностайностi, коли б ти кликав їх спершу на спорудження веж, а потiм - на вiдбудову спалених весей. Турботу про люд тиверський угледiли в тiм твоїм повелiннi, тому й пiшли усi в пониззя. Вепрова похвала була приємна князевi. Через те говiркiшим видавався i на Дунай дивився веселiше, нiж можна було сподiватися вiд нього. - Гарне пристанище матимеш, воєводо, коли сядеш iз родом i людом своїм у гирлi такої рiки, - показав на безбрежне дунайське плесо. - Чи не закортить стати тодi осiбним князем, га? Питався, жартуючи, а Вепр не зумiв чомусь бути мужем, що сприймає почуте як жарт. - Осiбним? - Ну, коли не осiбним, то морським. - Морським - може, - надумавсь-таки i усмiхнувся, - а осiбним - нi. Тут усiєю слов'янською землею не можемо упоратися з неспокiйними сусiдами. Таке ж князiвство, як моя придунайська волость, проковтнуть i не оближуться. Волот загадався й примовк. - Я через те кажу так, - обiзвався перегодом, - що менi самому Тiра почала видаватися лiпшою i знадливiшою за Черн. - Ов! А то ж чому? - Бо гарне i багато чим спокусливе мiсце. Одне, город той, коли звести його, стоятиме на узвишшi, а друге, над глибокою водою. I не на морi, i над глибокою водою, чуєш? Таке морське пристанище може вирости в тiм мiсцi i така твердь для слов'янської землi, що й ну. Та ще коли й ти станеш їй пiдпорою при самiм Дунаї, та коли лодiй матимемо стiльки, що на весь Понт Евксiнський гримiтимуть славою. Уявляєш, що буде тодi? Е-е, воєводо, з тої затiї в Тiрi може вирости наша сподiвана мiць. Гадаєш, поляни так собi вчепилися за те мiсце на нашiй землi й пiшли на єднiсть iз тиверцями? Мають пильне око i далеко бачать тим оком. Я пiсля бесiди з ними покою не маю ночами. Сплю i бачу великий бiлокам'яний город над лиманом, морське пристанище при городi, сотнi своїх i чужих лодiй у тому пристанищi. В мислях дав уже йому й наймення - Бiлгород. - А чому тiльки в мислях? Друге лiто сидять там твої та полянськi будiвничi, гадаю, щось зробили. - Пристанище, вважай, є вже. Коли не зашкодять ромеї чи якесь iнше безлiття, матимемо й здатну боронити себе морську твердь. Скiльки правилися понад Дунаєм купно, стiльки й мови було про те. А розлучився з Вепром у новiй його волостi й прибув до Тiри, мусив забути про свої далекосяжнi намiри: там на нього чекали вже посланцi з вiстями вiд Борича. Не хотiв вiрити тому, що почув, однак не вiрити теж не мiг. Чи Борич слав би людей аж iз Маркiанополя, коли б не був певен: ромеї таки готуються до походу? "Оце таке твоє сольство, iмператоре? - питався в того, вiд кого мав неабиякi обiцянки. - Оце така щирiсть i така правда? " Перше, що зробив, - розiслав гiнцiв. Звiдомляв про загрозу нового вторгнення князя Добрита у Волинi, звiдомляв i полян та уличiв. Вепровi ж повелiв змiнити сокири на мечi й зiбрати пiд свою руку весь тамтешнiй люд. Сам теж не забарився згромадити iз будiвничих дружину й повернувся до Черна. Настав час не покладатися на тверезий розум ромейського iмператора. Тiльки б не спiзнитися зiбрати до спаду води в Дунаї дужу силу. Все iнше вирiшать меч i розум, розум i меч. Висока дунайська вода спадала повiльно i довго, так довго, що зiбранi пiд рукою Волота дулiбськi, полянськi вої, як i вої сусiдiв уличiв, почали ремствувати: чи не даремна ця ратна виправа, чи не пустив хтось навмисну чутку, аби нашкодити слов'янам? В полях зрiє хлiб, по лiсах повнятьсямедом бортi, а господарi кинули усе те напризволяще, тирлуються в Придунав'ї. I ромеїв не провчать, i втрати матимуть такi, що їх нiчим уже не вiдшкодуєш. - Що робитимемо, княже? - прийшли i сказали нарештi самому привiдцi. Думав, дошукувався i таки знайшов її, одповiдь. - А що роблять в такому разi ? Не йдуть ромеї, то нам тра йти до ромеїв. Одбирайте спритних звiдуиiв, пошлемо їх на супрот-берег Дунаю за звiдами. Най понишпорять та побачать, що роблять ромеї, збираються чи не збираються вони йти в нашу землю. На те охоче пристали i звiдунiв одiбрали рiвно стiльки десяткiв на чолi з десятськими, скiльки було на ромейськiм березi фортець. Розтлумачили, де i як мають переправитися, що вивiдати, переправившись, та й стали ждати.. Так чи iнак, а звiди мають покласти край марному сидiнню. Вони й поклали, та не так, як мислив собi князь i тi, що були з князем. Звiдуни повернулися й сказали: ромеїв справдi до гибелi в фортецях, одначе не видно, щоб вони готувалися до вторгнення. Возять камiнь i мурують стiни. - Зводять новi фортецi? - Ба нi, нарощують заборола в старих, мурують новi споруди на подвiр'ях фортець. То була заковика i неабияка. Невже Борич натрапив на ложний слiд i обманувся? А коли нi? Коли ждуть-таки спаду води й змiцнюють тим часом фортецi? Можуть i так собi мислити: "Чого йти до слов'ян, коли не зiбраний ще урожай на нивах, не насотано меду з бортей? Хай покладуть усе в хижi та будуть готовi зустрiти гостей не лише з простягнутими для вериг руками, а й iз хлiбом-сiллю". Коли це правда, не втримати йому коло себе анi полян та уличiв, анi дулiбiв. Щасливi мислi - нечастi гостi, ця ж прийшла й осiнила якось неждано й негадано: а чом i йому не робити те, що роблять ромеї, - знов повернути усiх до заступа i сокири? З тiєю думкою вийшов перед тисяцьких i постарався втлумачити їм: легковажити не час; а щоб зiбраний у пониззi люд не нудьгував без дiла i менше думав про свої вогнища, посилає його на припинене через чутку про вторгнення спорудження веж. З князем Добритом є така домовленiсть: рано чи пiзно все одно треба буде приходити сюди i споруджувати. Не був би вiн князь, привiдця воїв i дружини, а до того ж муж думаючий, коли б на тому й заспокоївся. Кажуть, у ромеїв не спостерiгається помислiв про ратну виправу за Дунай? Хай кажуть, а вiн знову пошле своїх звiдунiв на супротивний бiк - хай стежать за ромеями, хай знають, якi в них помисли сьогоднi, якi завтра. За цим разом вибiр його випав на найближчi задунайськi твердi Ульмiтон та Туррiс i був, здається, вдалим: саме в Ульмiтон прибували та й прибували вої з ромейських провiнцiй. - Це i є вона, розгадка Хiльбудiєвого замислу, - радiв чомусь Волот. - В Ульмiтонi накопичуються сили, що вторгатимуться. Стежити за ромеями, що таборилися по фортецях, доручив одному з найкмiтливiших своїх сотникiв. - Не спускай ока з них, - повелiв йому, - найпаче з тих, що в Ульмiтонi. Звiдiв не було седмиць чотири, зрештою прискакав гiнець i сказав: сидять ромеї; ходять удень на муштри, увечерi п'ють вино, а з фортецi не йдуть. - А що сотник? Якi його намiри? - Вивiдувати i ждати. - Розумно. Пождемо й ми, коли так. Ждали седмицю, за нею другу, за другою й третю. А одразу по третiй прискакало кiлька гiнцiв iз речницею вiд сотника: ромеї згуртували манiпули в когорти й пiшли на Туррiс. - До бронi, слов'яни! - звелiв князь. Знали тепер кожен Хiльбудiїв крок, як знали й те, скiльки iде з ним когорт, де зупиняються на нiч i куди зникають по ночi. Тисячi стояли поодаль вiд Дунаю i не виказували своєї присутностi.. Таке повелiння князя Волота: дати ромеям можливiсть переправитися на цей бiк, а вже як переправляться й пiдуть на своє чорне дiло, тиверцi й дулiби стануть їм на путi - так, щоб охопити Хiльбудiєвi когорти пiвколом. А оскiльки по один бiк у ромеїв буде глибоке й широке, мов море, озеро, по другий - не менш глибокий i бистроплинний Прут, а за Прутом - вої iз стрiлами, то ромеям нiчого iншого не лишатиметься, як прийняти бiй. Перше, що трапилося Хiльбудiю на путi в Тиверську землю, була почата й незавершена будова. - Бачили? - показав тим, хто був поруч. - Ще трiшки замешкалися б - i анти спорудили б на нашiй путi другi Довгi стiни. - А так. Гляньте, скiльки землi, колод навезено, ба камiння навiть. Для стiн, може, й замало, а для фортецi чом же. - Земляної чи дерев'яної? - Глинобитної. Смiх, жарти та дотепи, а все ж серед безжурних жартiвникiв знайшлися й тверезiшi. - Зверни увагу, стратегу: робота провадилася щойно. Дуже можливо, що анти десь поруч. Хiльбудiй знову вiдбувся жартом, а все ж не полишив застережень центурiона поза увагою. Спинився, приглянувся до зритої копитами путi й повелiв вислати поперед когорт, по праву i по лiву руч вiд них кiнних звiдунiв. Очолюваний ним легiон не такий великий, щоб вважатися вiйськом, та не такий i малий, щоб вести його в землю варварiв по однiй путi. А змушений був, принаймнi поки здолають горловину мiж озером i Прутом. Подiлив легiон на когорти, визначив дистанцiю й звелiв правитися одна за одною, дотримуючись дистанцiї. Коли ж трапиться таке, що вийдуть i стануть на путi слов'яни, перша колона має стати чолом до них i прийняти бiй, двi iншi вийдуть на фланги й дiятимуть так, як вимагатимуть обставини бою: або ж вiзьмуть на себе варварiв, що будуть на флангах, або ж обiйдуть тих, що стануть на путi, i вдарять на них з флангiв. Висланий наперед роз'їзд вихопився на широку галявину обабiч путi i змушений був зупинитися. -- Слiди свiжi, - уголос мiркував привiдця. - Анти тiльки-но пройшли тут i великими силами. Що, коли отам, за галявиною, стали заступом i нав'яжуть сiч? Легiонери мовчки переглянулися з ним i не стали розраджувати. - Зробимо так, - повелiв привiдця роз'їзду. - П'ятеро поскачуть уперед i вивiдають, чи є хто в лiсi, а вивiдавши, дадуть знати. - Ну, а коли нiкого не буде? - Правитиметеся далi, тiльки ближче до нас, на вiдстанi одного-двох стрелищ. Були обережнi i, здавалось, аж надто пильнi, а таки прогледiли появу слов'ян. Тодi аж збагнули, що то не хтось iнший, тиверськi вої, як їм заступили путь. Подалися було назад, а позаду теж заступ, кинулись праворуч, у лiс, - i там кiнний заступ. "Це кiнець, - подумав ромейський привiдця. - I, що найгiрше, така ж доля спiткає й тих, що йдуть за нами й покладаються на нас". - Попробуємо пробитися, - повелiв легiонерам. - Кому пощастить вихопитися, постарайтеся доправитись до когорт i попередити: на цiй галявинi усьому легiону готується пастка. Усьому, зрозумiли? Вони звернули з путi й погнали коней туди, де менше було воїв. Та не для того їх брали в лабети, щоб випускати. Однi полягли, стятi мечами чи стрiлами, iншi, не бачачи порятунку, склали перед тиверцями броню свою й простягли руки для пут. Те саме спiткало й боковi роз'їзди. Хтось iз тих, бокових, пробував, щоправда, докричатися до Хiльбудiя, та Хiльбудiй був надто веселий тiєї митi, аби почути застережливий крик своїх звiдунiв. Їхав на чолi першої когорти, оточений веселими вершниками, й гадки не мав, що може щось статися, та ще тут, у придунайськiй глушинi, наiменованiй незайманщиною. Коли ж сталось-таки - перед його когортами, нiби з землi, постав надiйний слов'янський заступ iз лучникiв i мечникiв, єдине, на що спромiгся з несподiванки, повелiв прискорити вихiд когорт iз лiсу. - Першим п'ятьом когортам стати дугою й бути готовими до зустрiчi з варварами, всiм iншим розвернутися й прикрити тил! Нiби у воду дивився. Не встигли його когорти висипатись на галявину й стати в бойовi лави, як там, попереду, а перегодом по праву i по лiву руч ожив лiс, галявини в мiжлiссi й звiдти хмарою посунули на ромеїв лави лучникiв. Скiльки їх, важко було збагнути. Одне бачив: їм немає кiнця-краю. Iшли щiльно й заслонялися щитами, обступали звiдусiль. - Щитоносцiв наперед! Стати стiною, зупинити стрiлами. У ромейських лавах зчинилася ворохобня. Тi, кому наказано стати супроти слов'ян стiною, спiшно пробиралися наперед, iншi приймали їхнiх коней i норовили вiдiйти до лiсу, ще iншi шикувалися в колони мечникiв i ждали нагоди пiти на пiших в кiннiм строю. А поспiх - мала утiха. Десь встигли щитоносцi стати супроти антiв, зустрiти їх хмарами стрiл, а десь i нi. I там, де не було щитiв чи не так щiльно летiли стрiли, анти навалилися дужо й зламали лави, клали пiд ноги чи стиналися з тими, що боронились. У прорубанi ними вiкна-проломи не забарилися вломитись тиверськi та дулiбськi вершники. Немов буря приморська а чи вихор польовий влетiли туди на буланих, вороних, гнiдих та бiлих конях, м'яли щитоносцiв копитами, рубали навсiбiч мечами, збадьорювали себе i тих, що йшли плiч-о-плiч, диким посвистом та гуком-перегуком. I все ж анi посвисти, анi перегуки не могли заглушити багатоголосого брязкоту мечiв, чийогось торжества, а чийогось i передсмертного волання про помiч, так само як тi волання неспроможнi були осилити iржання коней. Таким здичавiло голосним i таким тривожним видавалося воно, мовби тиха донедавна галявина горiла вогнем або вiщувала проваллям-загибеллю. Хiльбудiй зiбрав коло себе найбоєздатнiшi манiпули й намагався дати побоїську якийсь лад. Сидiв на високому, з буйною бiлястою гривою конi й пильно стежив за тим, що робилося в переднiх лавах. - Iоанне! - кликав котрогось iз мечникiв, що стояли напоготовi. - Скачи в третю когорту й перекажи її привiдцi моє повелiння: хай одрубає оте антське вiстря та стає стiною супроти решти. З одрубаними ми й самi упораємось. - Буде сказано, стратегу. - Євдемоне! - рiзко обертався до iншого, цього разу - центурiона. - Бери свою манiпулу й винищ отих варварiв, - показав рукою. - Потiм пiдеш на помiч першiй когортi. - Iду, привiдцю. Хiльбудiю не все i не завжди видно. Тому пiдводиться час вiд часу в стременах i старається бодай якось доглянутись, що робиться в його лавах. Саме за тими розглядинами й застигає його крик посланця вiд поставлених на захист тилу когорт. - Достойний! Варвари напирають i з тилу. Сили великi, не вистоїмо! - Передай Флавiю i всiм воїнам: єдина надiя в цих лещатах - меч i щит. Бiльше немає на що надiятись! Знав: з ним лiпшi фракiйськi когорти, тi, що були не так давно у сiчах з iранцями й переданi iмператором пiд його надiйну руку. Тому й не переставав вiрити: хоча вої його й опинилися в зашморгу, варварам не так просто буде зiм'яти їх i примусити показати спину. Це досвiдченi мечники та щитоносцi, вони спершу кiлькох варварiв покладуть, а тодi вже самi ляжуть. Саме так: дiйде до краю, то ляжуть, все ж не покажуть спини. Найбiльше дiстається чоловим манiпулам. Он як порiдiли вони, стримуючи ворожi сотнi. Десь тiльки оступилися й рубаються, прикрившись щитами, десь стали невеликим пiвколом i стоять, мовби скеля в розбурханому морi, а десь їх всього лиш острiвки, що ось-ось накриються хвилями. Обернувся до тих, котрi стояли пiд його рукою як остання надiя на порятунок, i застиг, вражений: анти прорвали лави не лише щитоносцiв, а й мечникiв i пруть кiнною ватагою прямiсiнько на нього й зiбранi пiд його рукою манiпули. - В мечi! За мною, вперед! Встиг крикнути ще тим, що обходили його по праву i лiву руч: "Постарайтеся взяти в лещата i знищити", - та тим i вичерпав свої можливостi правити воями: перед ним вирiс рудобородий ант i змусив пiдставити пiд занесеного над головою меча вивiрений у такiм дiлi мiдiйський щит. А тiльки-но одвiв той удар, як одразу ж i сам нанiс його. Бо мав уже не одного i не двох перед собою, опинився в тiй круговертi, що анти iменують сiчею, а перси - рiзаниною. Рубався вправно i дужо, так вправно, що вiдчув вiд того насолоду, а вiдтак приплив сили та певностi: вiн - бувалий воїн, йому цi варвари, мовби смiття в рiчковому потоцi: ото тiльки й прикростi, що огидне. Не певний за когорти, собi ж прокладе у цiм потоцi путь i вихопиться на волю. Мабуть, не одного стяв уже дужим ударом правицi, бачив: примiтили його вправнiсть i розступаються. Удають тiльки, що пруть на ромейського витязя на гнiдiм конi, коли доходить до сутички, або ж пiдставляють пiд удар щита i вислизають, або ж обходять стороною. Ба нi, помиляється. Он пре якийсь прямiсiнько на нього. Молодий, безусий ще, а очi, мов у звiря, налилися кров'ю. Не меча - сулицю нацiлює. Невже сподiвається вибити його, Хiльбудiя, з сiдла? Занiс над головою меча i не встиг вiдбити ним варварову сулицю, як вона схитнулася i ледве не пропорола йому ребра. Коли б не панцир, так i сталося б. - Боривой! - почув дужий голос. - Цього не чiпай. Це сам Хiльбудiй, вiн мiй! Оглянувся й побачив, як здибив той, що кричав, коня, норовить розвернути його й гнати услiд за ромейським привiдцею. "Тиверський князь? Той, що гостив у Маркiанополi? Що ж_ робити? Покладатися на дужу силу коня свого чи розвернутись i покластися на щит i меч? Коли втiкатиму, можуть уразити сулицею в спину. Та чи й личить менi, полководцю, утiкати?" Розвернув по крутому колу Гнiдого й пустив у зворотну путь. Треба, значить, треба, iншого не вигадаєш. Першим гнав на нього розпластаного в аерi коня безусий, той самий, котрому казали: "Не чiпай". "Завзятий хлопчисько, - подумав, - знає на кого йде, i таки йде. Ну, стривай же!" Хiльбудiй махнув мечем i так рубонув ним по нацiленiй на нього сулицi, що вона бринькнула i вилетiла воїновi з рук. Тiєї ж митi налетiв на кiлькох i встиг звалити коневi пiд ноги лиш першого. Всi iншi оточили стiною й наставили сулицi. - Скорися, Хiльбудiю! - повелiв князь Волот. - Когорти твої розбитi, виправа програна. Не думав, що робить, чи таки покладався на щось. Приострожив коня й кинув його прямiсiнько на Волота. Одначе й князь не ловив гав. Зняв крутiше сулицю, i кiнь, опускаючись, наразився на неї горлом. Заiржав болiсно, шарпнувся набiк i викинув вершника з сiдла, пiд ноги Вепрового коня. А Вепр не з тих, що губляться: зловчився й приткнув ромейського привiдцю мечем до землi. - Нащо ти так? - спохмурнiв, виказуючи своє невдоволення, Волот. - Вiн був уже наш, треба було в полон брати! - Гадаєш, що треба? А навiщо? Iмператор не поскупиться золотом, викупить його i знову натравить на нас. Надто занадився цей вовк у нашу кошару, мертвий вiн безпечнiший буде. XX Дiд Борич правду казав: навiкулярiй - муж лiтнiй. Ось тiльки добронравностi його не зовсiм йме вiри. Старий грек не зглянувся на те, що вона - кругла сирота, що її гонить по свiту горе, взяв добре за перевiз та ще й кректав, певно, сумнiвався, що бере потрiбну цiну. Може, саме тому зобов'язав Миловиду готувати, доки буде на лодiї, для нього i його найближчих помiчникiв їжу, бурчав, а то й рикав на всiх, виказуючи своє невдоволення. Зате правдою було й те, що анi сам, анi iншим не дозволив зобидити її. Бiльше того, розпитав за довгi днi i ночi плавання, кого шукає, чому шукає, й пiшов iз Миловидою до Нiкополя, знайшов людей, котрi знали, де анти, що ними торгували позатамтого передлiття в Нiкополi. - Є тут анти, - казали дiвчинi. - Чимало вельмож Епiра мають рабiв-антiв.. Однi за слуг-стольникiв у них, iншi - за спальникiв, садiвникiв а чи рибалок. Показували й розказували, як пройти до тих вельмож, як пiдступитись та поговорити, а Миловида слухала й кивала головою. - Я пiду, володарю достойний, тепер сама вже пiду, - сказала зрештою навiкулярiєвi. Грек крекнув за звичкою а чи сумнiваючись, що сама вона вдiє щось, i, надумавшись, порадив: - Я стоятиму там, де стою, до пiслязавтра. Коли знайдеш судженого чи, не знайшовши, захочеш повернутися в свої краї, прийди й скажи, або сам доправлю, або знайду таких, що доправлять. Подякувала й пiшла вузькими вуличками чужого города. I що далi йшла, то менше певностi було, що вiднайде в нiм Божейка: таким холодом вiяло на серце i таку порожнечу почувала в серцi, нiби тепер тiльки прозрiло воно й сказало правду: даремна твоя затiя, дiвко; не одкриються перед тобою мiцнi ворота в кам'яних загорожах i не являть тобi лада твого. А все ж стукалася в тi, що видавались наймiцнiшими, i кланялась за звичаєм батькiв своїх, а поклонившись, питала: чи то правда, що в достойних вельмож є раби-анти? Вона суджена одного з них, прийшла, аби викупити його з неволi або ж стати такою, як i вiн, невiльницею. Хай уже як буде, так i буде, аби тiльки вкупi. Її не завжди розумiли, а то й зовсiм не хотiли розумiти. "Нема таких", - казали i зачиняли ворота. Одначе бiльшiсть зглядалася все-таки на її жалiсно-благальний вид, а може, й на молодiсть. Зачувши, що шукає антiв, кликали когось iз них i велiли: - Вислухай i скажи, чого хоче це дiвча. Миловидка терпляче повторювала, чого хоче, а зачувши рiдне слово, i зовсiм розчулювалась: - Божейком звуть мого лада. З Випалу вiн, iз Тиверської землi. Такий лiпотний собою, такий лiпотний, що змалювати не можу. Їй не зразу казали: "Не бачили, не знаємо". Бiльше питали та допитувались, чи давно з Тиверi, чи має надiю повернутися туди, а вже потiм радили: спитай у тих i в тих, ми не вiдаємо. I Миловидка знову йшла, кланялася й питала. Аж поки не пересвiдчилася: бiльше нiкого питати. Певно, немає тут Божейка, коли не бачили й не знають. Усi ж бо кажуть: продавали тiверцiв у Нiкополi, а продати могли не лише нiкопольцям; були на тому торзi покупцi i з Верони, i з Фессалонiки. - В якiй же сторонi свiту вони, Верона, Фессалонiка? - Верона - в Iталiї, - пояснила старша серед полонянок, - Фессалонiка - в Грецiї. Iди в пристанище й напитуй лодiй, що правитимуться туди. Гляди, хтось зглянеться й перекине через море. Постояли, пожурилися та й розiйшлися. Одна донизу спускалася i не бачила свiту за сльозами, iншi догори йшли i теж не бачили