. Бо широкий був окольний свiт, та не для них, бо весело свiтило над головою сонце, та не їм. XXI Князь Волот був твердий i неподатливий, мовби скеля в горах: мало порубати та полонити ромеїв у своїй землi, настав час самим пiти до них i сказати: "Не ходили б ви, не приходили б i ми. Оскiльки ж ходите i мало не щолiта, це наша кара за татьбу вашу". Не вiдав, що скажуть вої на той його намiр, тим паче вої сусiднiх земель, привiдцi їхнi. чомусь вiдмовчуються, зирять то на нього, князя Тиверi, то на Iдарича, котрий є тут привiдцею мужiв думаючих i заодно - правою рукою князя Добрита. - Нам велено потяти ромеїв у Придунав'ї, - розраджував вiн Волота, - i аж нiяк не велено iти за Дунай. На те потрiбна не така, як є нинi, сила. - Нiби вона мала. - На те, щоб iти на ромеїв, мала. - Збагнiть, - гнiвався Волот, - доки збиратимемо велику силу, ромеї опам'ятаються i стануть супроти нас другою Довгою стiною. Зволiкати не варто анi дня. Треба йти за Дунай i гнати знекровленого, позбавленого привiдцi супостата аж до Довгої стiни, а може, дiстати оружною рукою й за стiною. Це нагода, братiє, i така, що вдруге може й не трапитись. - Раз ходили вже. Забули, чим усе те завершилось? - Раз на раз не виходить, Iдаричу. Тодi не було слушної нагоди, тепер є. Честь мужiв ратних кличе: пiдiть i примусьте ромеїв не посягати на чуже. Волот був аж надто певний себе, щоб бути спокiйним. Та не менше певностi вчувалося i в голосi Iдарича. - Щоб iти в чужу землю, - стояв вiн на своєму, - треба знати, з якою раттю зустрiнетеся в тiй землi. Чи ви щось знаєте? - А ви? - вкинув слово привiдця полян. - Хай ми не знаємо, яку рать виставлять ромеї, коли пiдемо на них, а чому не знаєте ви, княжi сли i мужi думаючi. - Дещо знаємо: ромеї пiдписали з Iраном вiчний мир i, отже, мають легiони, котрi й стануть супроти вас, коли пiдете.' - Тi легiони пiшли вже на завоювання полуночної Африки у вандалiв. - Гадаєте? А той, що приводив Хiльбудiй, де взявся? Чи, може, думаєте, що вiн один у нього? - Того не думаємо, Iдаричу. I все ж дуже можливо, що виправа та лишилася поза вiдомом iмперiї. Хiльбудiй взяв позатамтого передлiття великий полон у нашiй землi, мiг спокуситися на нього й цього полiття. А коли так, iмперiя не готувалася до зустрiчi з нами, вона не спроможна буде стримати нас. Ось чому я теж стаю на бiк князя Волота: коли вже йти за Дунай, то сьогоднi, негайно. - Уличi теж пристають на це. Видно було: Iдарич похитнувся у своїй певностi, а все ж не збирався поступатися остаточно. - А що скажуть воi? Вони здобули непоганий полон - i ромеїв, i їхнiх коней. Чи пiдуть iз ним за Дунай? - Цьому легко зарадити, - вихопився Волот. - Кожна рать - тиверська, улицька, полянська чи дулiбська - видiлить по сотнi воїв, i тi вої доправлять полон до своїх общин. Решта пiде з нами. - Мудро сказано, - пiдтримав свого князя Вепр. - Зважуйся, Iдаричу. На тебе поклав князь Добрит вирiшувати долю слов'янської землi, тож i вирiшуй. - А ратну виправу, - пiдтримав його полянин Гудима, - благополучне завершення її ми беремо на себе. - Усi так гадають? - Усi, Iдаричу! - На тому й складається ряд - ряд мужiв думаючих i ратних. Iдiть до воїв i постарайтеся передати цю свою буєсть воям. Коли вже йти, то маємо йти, запаленi нею, ратною буєстю, як i вiрою в торжество своєї правди i свого меча.. XXII Богданко сидiв на товстiй сосновiй колодi пiд дубом i дослухався до крокiв, що зближалися з ним. - Хто це був, бабусю? - Якийсь чужинець. - З iншого городища чи таки з чужої землi? - Таки з чужої. I з далекої, мабуть, по-нашому не розумiє. - То, може, вiн - ромей? - Може, й ромей, а може, з тих, що прийшли до нас разом iз ромеями. В їхнiй ратi всякi є. - I ви запросили його до вогнища, подiлилися хлiбом-сiллю? - А чого мала б не запрошувати i не дiлитися? - Таж вiн - супостат, ворог роду нашому i землi нашiй! - Супостати тi, внуча моє, що прийшли до нас iз мечем. Цей прийшов iз добрим словом. - Бо вибили меча iз рук, тому й прийшов iз добрим словом. За тим добрим словом можуть ховатися злi умисли. Чужинець-бо єсть. - Язвлений вiн, Богданку, де йому до злого умислу. А опрiч того, запам'ятай, внуча моє: всякий нагодований тобою, навiть коли вiн чужинець, перестає бути ворогом. Це, щоб знав, не просто слова, це - правiчний покон роду нашого. На ньому стояла й мусить стояти Тиверська земля, коли хочемо жити на нiй у добрi та мирi. - Чи ми не живемо за цим поконом? Чому ж ромеї йдуть та й iдуть у землю нашу з мечем та вогнем? - За те карати треба, самим же не гоже лiзти в чужу землю. - Нарiкаєте на тата i його похiд? То вiн же затим i пiшов, щоб покарати. - Я не нарiкаю на нього, внучку. Одначе й не тiшуся з того, що пiшов за Дунай.. Багато кровi проллється там, ой багато! А то - богопротивне дiло. Боги iнше заповiдали людям на цiй благословеннiй їхнiм промислом землi. Давно-давно, тодi ще, як цей бiлий та ясний свiт повнився бiльше голосом сумирного птаства, анiж людською заздрiстю, як земля плавала в свiтовiм океанi незайманою дiвою - i нерубаною, i неораною, i нетолоченою, жило на долах при морi та при лiсi три роди: один - бiлоликий, другий - смаглоликий, третiй - темноликий. Жили вони нарiзно i разом з тим купно. Нарiзно, бо кожен рiд сам собi добував їжу, i купно, бо таки ж сусiдили i не раз сходилися, правлячись на лови. Не ворогували, бо ловити було що i було де, однак i не родичалися, оскiльки сходилися лише мужi з мужами. Та ось проник хтось iз бiлоликих до смаглоликих i нагледiв дiвчину, а нагледiвши, не став вагатися: пiдстерiг, коли була сама, i умкнув її. На лихо, те саме зробив смаглоликий у темноликих. Тут i зчинилася ворохобня, пiшов рiд на рiд i став нищити один другого оружною рукою. Старшi дивились на те, дивилися та й сказали своїм родам: "Визначте обводи земель родових та й живiть нарiзно, не переступаючи тих обводiв". Послухались i зробили так - визначили обводи. Та чи мiг якийсь незримий обвод бути недоступною стiною? Чи спиниш того, хто звик правитися на лови у вподобане ним мiсце? I правились, i ловили, i дiвок умикали, i оружною рукою ходили рiд на рiд, аж поки не змусили старiйшин родових зiбратися на вселюдську раду, а вже рада покликала князiв i сказала: "Не вмiєте жити добрими сусiдами, розiйдiться". "Як то?" - князi їм. "А так. Земля велика, подiлiть її на три царства та й живiть кожен у своїм - так далеко один вiд другого, щоб анi дiйти, анi доїхати, анi допливти".. "Маємо iти з цих долiв?" "Маєте. Одному роду-плем'ю хай будуть лiси та степи, другому - гори, третьому та земля, що довкола неї море та й море. Так i житимете: однi з лiсу, другi з гiр, третi з моря. Князi не поспiшали зголошуватись. "А кому ж який удiл?" "Те визначить жереб". I сумлiвались, i сперечались князi, а таки пристали до думки старiйшин - потягли жереб та й сiли родами кожен у своїм царствi: бiлоликi - в лiсовiм, смаглоликi - в гiрськiм, темноликi - там, де довкола землi море та й море. Довго жили нарiзно. Так довго, що й забули, хто вони, звiдки прийшли в своє царство, були в них роди-сусiди чи не було. Бiлоликi ловили по лiсах звiра, птахiв i жили з лiсу, смаглоликi задовольнялися тим, що давали гори, темноликi багатiли, як могли, з моря. Та ось для одного з родiв - того, що жив по лiсах, - настала бiда: лiси збiднiли на дичину. Люди туди, люди сюди - таки немає її. А не стало дичини - не стало чого й їсти. "Що робити?" - вдалися до старiйшин. "У нас є поле, - сказали тi. - Подаймося в поле, ачей там знайдемо собi поживу". Знялись i подалися. I знайшли, що шукали, та ненадовго стало степової поживи. Пiдросли дiти - i мусили питатисяради в батькiв, тепер уже старiйшин: "Куди податися, де знайти їжу собi i дiтям своїм?" I сказали старiйшини: "Аби не втратити й того, що маємо, пошлiм в усi кiнцi звiдунiв, хай побачать та й нам скажуть, чи є десь незаймана земля, що могла б прогодувати рiд наш?" Довго їздили звiдуни - i тi, що поскакали на захiд сонця, i тi, що поскакали на схiд та на полудень. А повернулися нi з чим. "Земля є, - сказали старiйшинам, - та є на тiй землi й люди". "А яка найбагатша?" - поцiкавились молодшi. "Та, що належить гiрському роду-племенi". "Пiдемо й пiдкоримо мечем!"кинули, мов iскру в хмиз. - Чули, iншого порятунку нема, пiдемо й пiдкоримо тi землi мечем!" Однак старiйшини не пристали до тiєї ради, бiльше того, стали супроти неї стiною. "Нам заповiдана ця земля, - сказали. - Негоже iти й оружно посягати на чужу". "А з голоду гоже мерти?" "Шукайте їжу в своїй землi. До чужої зась! Боги покарають за тi противнi їхнiм умислам намiри!" Змагались та й змагалися, а гору взяли таки тi, що хотiли їсти. Та не встигли вони налаштуватися всiм родом до походу, як знялася буря, замоложилося небо, i бог-громовик не забарився явити тим зухвальцям та непослухам гнiв свiй: загримiв-загуркотiв, зближаючись, й ударив з-за хмар смертоносними стрiлами. "Боги противляться вашому умислу! - вийшли наперед i показали на те знамення старiйшини. - Не смiйте порушувати добрий покон батькiв i дiдiв ваших!" "Дiди самi переселялися". "Вони переселялися в своїй землi, на чужу не посягали!" Привiдцi переселення хмурились. I не хотiлося їм зважати на старiйшин, тим паче слухатись їх, i не зважати не могли. Боги справдi занепокоїлися в небi, он як гримають у високостi та прищуть на землю стрiлами. А проте що буде, коли послухаються старiйшин i залишаться в своїй землi? I завтра, i пiслязавтра, i потому дiти проситимуть їсти. Де вiзьмуть її, їжу, i що скажуть, коли нiчого буде дати? Такi, що й не послухалися б старiйшин, одважилися б противитись знаменню, коли б не розкололося тiєї митi небо i не хлинув у ту розколину проливний дощ, такий густий i такий буряний, що про похiд годi було й думати. Ховалися хто куди мiг, i рятували пожитки свої хто як мiг. Лише старiйшини не стенулися перед тою зливою-потопом. Збудили в собi останню буєсть-силу й прибрали суворiшого виду. "Ви прогнiвили богiв! - показали патерицями на молодших. - Кайтеся i просiть прощення. Чули, боги пустили на нас води свiтового океану. Кайтеся i просiть прощення!" Молодшi самi бачили: схоже, що й справдi розкололося вiд потужного удару бога-громовика небо i в ту розколину хлинули води пiднебесся, того океан-моря, якому не буде нi кiнця нi краю. Через те й не противилися вже. Дивилися непевними очима на замоложений зливою-потопом свiт i шептали: "Простiть нам, боги! Простiть нам, боги!" А дощ не припинявся. Часом стишувався тiльки, ставав не таким проливним, однак не припинявся. I день, i другий, i третiй. Аж поки не заволали всi: "Змилуйтесь, боги! Змилуйтесь i дайте своє знамення: чи є порятунок для нас, людей лiсу i поля? Де, на якiй путi-дорозi шукати його, коли є? Вiд противного заповiтам батькiв намiру - iти в чужу землю й добувати її мечем - зрiкаємось. Дайте знамення: чи є порятунок? Де, на якiй путi-дорозi шукати його?" За мить чи другу по тому благанню торохнув сильний, стрясаючий небо й землю грiм - i перед старiйшинами, що стояли при капищi й молилися, упав золотий плуг, услiд за плугом - золоте ярмо, а одразу за ярмом - сокира й братниця. "Ось воно, боже знамення! - закричали старiйшини й не стали зважати на дощ, вибiгли i впали на колiна перед дарами неба. - Боги велять нам орати землю, засiвати її злаками. Чули, не промислом вiйни, промислом хлiборобiв-ратаїв маємо жити на землi!" На ту радiсть i тi незвичнi для тривожної днини голоси збiглися всi, що були поблизу i не поблизу люди. А коли перестав дощ i стекла у рiчки та озера вода, побачили ще одне, не менш промовисте знамення: уся та сторона свiту, куди мали намiр вести рiд свiй молодшi, виявилася одрiзаною повiнню-водою. I не стоячою - тiєю, що текла з гiр, перла з дна, весело гомонiла, поспiшаючи до моря. Тодi й нарекли ту повноводу рiку Дунаєм, а визначену жеребом землю вiд теплого до студеного океан-моря - Трояновою, по iменi старiйшини, що став на прю з молошими i здолав сваволю молодших. Бабуся Доброгнiва примовкла, схоже, що загадалася. А Богданковi саме зараз i, може, бiльше, нiж будь-коли, хотiлося чути її. - Бабцю, чули, бабцю, - кличе. - А те знамення дане лиш родовi, що жив по лiсах та полях? - Ну чом же? I тим, що в горах, i тим, що за морем, теж. Боги, коли знаменують, то знаменують усьому людовi, що є на землi. - Як же то, бабцю? Самi казали: у ромеїв iншi боги. - Це тепер iншi, тодi були однi. Та й на те зваж: навiть ромейськi боги кажуть ромеям: "Життя дається вам на те, щоб засiвали поле житом-пшеницею, а не своїми й чужими кiстьми". - Чому ж вони не скоряються божому повелiнню, iдуть та й iдуть через Дунай? - Дуже багато хочуть, внучку, тому й сваволять. А тим, хто багато хоче, i страх перед богами не завада. Стара, здається, знайшла те, що шукала: знов розповiдала та й розповiдала, повчала та й повчала свого внука, а Богданко сидiв коло неї, дослухався до її сумирно-ласкавого голосу й не знав, як йому бути. Бабуся добра, он як багато обiцяє йому, та що має з тих обiцянок? Казала, вийдуть у свiтлу п'ятницю на побачення з Золотою Косою, Ненаглядною Красою - i вiн прозрiє. А не прозрiв, бач, як був темний, так i залишився. Тепер запевняє: i до чужої землi не слiд iти, i чужинцiв треба милувати. А чи так то? Чому не повиннi йти до них, коли вони iдуть на Тивер, беруть полон, палять весi? Чому мають милувати їх, коли приходять татями i чинять яко татi? - Бабусю, - знову кличе стару. - А тi три роди, як люди, однаковi? - Чимось однаковi, чимось нi. Казала ж бо: однi - бiлоликi, другi - смаглоликi, третi -темноликi. - Проте усi одноликi? - Так, усi одноликi. - Тож i правда людська мала б бути одноликою? - Мала б, розумнику, - усмiхається Доброгнiва й обiймає та пригортає до себе онука. - Мала б, та не є такою. - А чому? - Про те однi боги вiдають. Скажу лиш, що в одного вона має одне лице, у другого - iнше, у третього - ще iнше. Скiльки на свiтi людей, стiльки й правд. - А в нас же з вами одна вона? - Це зараз одна. Виростеш - можеш i не пристати до моєї правди. Чи таки пристанеш? Богданко нацiливсь було казати: "Так, пристану", - i стримався, а стримавшись, загадався. XXIII Ще до переходу через Дунай князь i тисяцькi стали на думцi: не чiпати ромейськi твердi при Дунаї. Залоги в них мiзернi, шкоди слов'янськiй землi не вдiють, а крiм того, землю ту буде кому обстояти, коли сунуться. Отож, переправившись, не стали зважати на придунайськi твердi, рушили всiєю кiнною лавою в тридцять тисяч на Ульмiтон i Томи, впали на них, як падає грозова хмара на незахищену землю, i, взявши усе, що можна було взяти, заходилися палити та руйнувати зведенi ромеями споруди. - Усе, що бере вогонь, палити дотла! - повелiв своїм воям князь. - Аби городи цi не були гнiздами, де плодяться оси. Пристанища ж - i поготiв. Вони - невiльницькi пристанища, на них сльози нашого люду, тож хай iдуть за димом. Лише тодi, як вдовольнився пожежами i тим, що залишили пiсля себе пожежi, замислився: далi пiде Одес i Маркiанополь. Ну, про Одес iншої думки не буде i вагань теж: та гiєна проковтнула тисячi й тисячi тиверцiв. А як бути з Маркiанополем? Город той - тлумисько Хiльбудiя, там тi, що лишилися за нього й правлять нинi краєм, а отже, мають при собi рать, здатну ударити в спину. Одначе там живуть i тi, що прийшли та попередили: Хiльбудiй помишляє лихе - хоче йти за Дунай. Не може ж вiн, князь Волот, прийти i завдати тим своїм содругам прикрощiв. - Гудимо! - повелiв тисяцькому полян. - Бери пiд свою руку уличiв i йдiть на Одес. Повелiваю: зробiть там те, що зробили гуртом з Томами. Головне ж, спалiть пристанище, споруди, в яких тримають до того, як посадити в лодiї, бранцiв. Я пiду з тиверцями та дулiбами на Маркiанополь. Зустрiнемося на путi в Анхiал або в самiм Анхiалi. I вже тодi, як вiдвiв своїх воїв далеко вiд полян та уличiв, спинився i сказав, об'їжджаючи лави: - Все, що належало в Маркiанополi iмператору i фiску, Хiльбудiю i його вельможам, - ваше. Города ж i горожан не чiпати. Чули? Анi города, анi горожан! Хай знають, що ми не всiх караємо за злочини намiсника i його ратi. Вiдтодi, як вийшли з Ульмiтона i Том, жоден ромей не зустрiвся в путi. Видно, поскакали землями Мiзiї гiнцi з придунайських твердей, а слiдом за гiнцями пiшла гуляти й чутка: варвари iдуть. Отож i спустiли весi, пустують i оселi в весях. Хто-хто, а поселяни Нижньої Мiзiї, як i Скiфiї, знають, якi вони, варвари. Були тут вест-готи, були й анти-слов'яни, не бракувало й тих, що правилися з готами, що їх кликали собi на помiч римляни, а потiм - Вiзантiя. Тож i не дивно, що немає по весях анi курiалiв-землевласникiв, анi арендаторiв-емфiтевсисiв. Дивує iнше: не видно колонiв-землевласникiв iз неромейських поселян, в тiм числi й колишнiх антiв. Усi по хащах-зарослях, в яругах та прибережних очеретах. "Мабуть, надмiру нещаднi були ми в Ульмiтонi i Томах, - думає князь Волот, вихитуючись у сiдлi, - i матимемо з того поганий зиск. Хто сiє вiтер, той пожинає бурю. А втiм, - одумується, - хiба ми не для того йдемо в ромейську землю, щоб нагнати страху всiм: i iмператоровi, i його пiдданим? Таки ж для того". Попереду зчинився галас, а невдовзi i людський тлум. Щось кажуть, вимахуючи руками, пiшi, збираються та й збираються довкола них кiннi. - Що тут скоїлося? -цiкавиться над'їхавши. - Поселяни мiзiйськi вибiгли з яру. Пробився до них й одразу ж пересвiдчився: то не мiзiйцi, то раби мiзiйських курiалiв. I вибiгли вони не тому, що самi є антами i хочуть пристати до антiв, - показують, де ховаються їхнi кривдники, просять покарати за кривди. - Скiльки їх? - Увесь виводок, достойний. Господар i господиня, п'ять синiв i чотири доньки. Та лакуз стiльки, скiльки у мене пальцiв на руках та ногах. - То берiть дрюки та й карайте. А найлiпше буде, коли скористаєтеся переляком своїх волостелинiв та накиваєтеп'ятами. Ми не за тим прийшли сюди, аби ганятися по ярах за беззбройними. Скажiть лiпше, куди веде ця путь. - На Маркiанополь, достойний, на Маркiанополь. - I далеко той город? - За тамтим холмом уже й буде. Велить сотням дотримуватися бойового ладу й бути готовими взяти ромейський город на щит i сулицю. Всiм, що проходили повз нього, казав одне i те ж: "Будьте готовi взяти ромейський город на щит i сулицю". Коли ж обернув коня, аби їхати вже, раби знову торкнулися його стремена. - Княже, бери i нас iз собою. Чи ми не анти i не вої? - Пiшi ж бо єсть i без бронi. - За обозом iтимемо. А буде сiча, добудемо i коней, i броню. Дав згоду й поскакав наперед, туди, де були найнадiйнiшi в його ратi сотнi, - княжа дружина. Маркiанополь знав, куди й за чим пiшов намiсник Хiльбудiй. Через те чутки про появу антiв на цiм березi Дунаю, а згодом - i пiд стiнами їхнього города багатьом нагнали холоду в п'яти: якщо п'ятитисячний (i таки ж добiрний) легiон на чолi з Хiльбудiєм не мiг упоратися з антами, то що вдiє когорта, в якiй всього лиш кiлька манiпул? Не покладалися на неї, а все ж перше, що зробили, довiдавшись про наближення антiв, заперли всi ворота й велiли воям стати на стiни. То вже потiм i зберуться, i радитимуться, i кидатимуть думкою в кожен закуток i кожну нiрку, що можуть обiцяти рятунок. Бо рятуватися ж мусять. Саме з Маркiанополя пiшли ромейськi когорти в антську землю раз, пiшли i вдруге, це не чийсь - їхнiй привiдця завдав антам великого лиха - попалив оселi, забрав i спровадив за море людей. Чи анти не вiдають про те? Чи не за тим iдуть на Маркiанополь, аби спитати в маркiанопольцiв, пощо пустились на татьбу? Прийшли, коли оголосили раду, не лише кликанi, були на нiй i тi, кого не кликали - церковники, майстровi, демархи. I всi дивилися на легiонерiв, часом - на префекта. Що скажуть вони, опора їхня, i що вдiють? Господи, надоум i врозуми їх, аби вдiяли розумне, спроможне вiдвести варварiв вiд стiн, не допустити до спустошення, що такенеминуче, коли вiзьмуть стiни i ввiйдуть у город. Анти - варвари, вони нiчим не погребують: нi майном, нi життям. - Порятунок один, - казали легiонери i казали твердо: - покликати на стiни горожан, оборонятися всiм людом. - А де вiзьмемо зброю? - Щось мають дiми, чимось подiляться легiонери. - Дiми й дiмоти, - роздумував уголос префект, - чи не єдина пiдпора, на яку можемо покладатися. Отож так i зробимо: звернемося до дiмiв, хай кличуть до борнi всiх горожан i стають на захист города та й самих себе. В умовах, що склалися в Маркiанополi, важко було вигадати щось надiйнiше. I все ж раднi не поспiшали хапатися за висловлену щойно думку як за рятiвну. Сидiли й думали, а ще нiмували думаючи. - Когось не задовольняє наша речниця? - сполошився префект. - Отець Iоанн, - звернувся до старшого з церковникiв. - Що скажете нам? Маєте iншу раду чи пристаєте до тiєї, що чули? Настоятель храму святого Фоки звiльна пiдвiвся й осiнив присутнiх на радi хресним знаменням. - Благословляю вас, братiє, на труд непосильний: взяти гору над супостатом i нечестивцем, антами iменованим. Благословляю й глаголю: будьте сильнi в цю тривожну годину, яко льви, i будьте мудрi, яко змiї. Церква звернеться до всiх православних i закличе їх змiнити рала на мечi. Воiстину правда: iдуть непросвiщенi варвари, тi, що не мають бога в серцi. Вони - не лише смерть, гiєну вогненну несуть для всiх на мечах своїх, отож всi мають стати на захист стiн i города. Та не забуваймо, мужi ратнi i думаючi: путь до рятунку не єдиний. Я недаремно нагадав вам про мудрiсть. Господь наш всемогутнiй i всеблагий надоумив мене сказати таке. То добре, що ми кличемо всiх iти на ратний подвиг i захищати себе мечем на городських стiнах. Одначе чом би нам не бути мудрiшими серед мудрих i не виблагати собi щасливої долi iншим заходом: пiти до антiв i вблагати їх залишити город наш у мирi й спокої. Його явно не розумiли. - Сподiваєтеся, святий отче, що послухаються? - Коли пообiцяємо дати варварам по сто солiд з кожного мужа города нашого, послухаються i пiдуть. - Можливо, та ба... - Не всi можуть дати такi солiди? Ви це хотiли сказати? - Бо таки не всi. Коли начистоту, три чвертi горожан не дадуть навiть по п'ятдесят. - Те, чого не дадуть горожани, додадуть товстосуми, коли не хочуть позбутися всього, а на додачу - й життя. Мiж радними запала тиша. - Може, то занадто - по сто? - Молiться богу, щоб не було замало. I вiдмовчувались, i кректали, i сперечалися, i хто знає, чи й зголосилися б давати антам такi грошi, коли б отець Iоанн, помисливши, не пiдштовхнув їх пiд лiкоть. - Церква перша подiлиться в нещастi з паствою своєю: дасть за неiмущих десять тисяч солiд. Раднi пожвавилися й стали прикидати, вiд кого з горожан слiд зажадати бiльших, анiж сто солiд, внескiв. А князь Волот наближався тим часом до Маркiанополя, i що ближче пiдходив до нього, то наполегливiш дошукувався, як же йому зробити, аби i ратну сверблячку воїв своїх задовольнити, i не нашкодити тим, що допомогли йому покарати Хiльбудiя. Брань iз ромеями на цiм походi не завершиться. То буде великою похибкою втратити звiдунiв i втратити тiльки тому, що комусь хочеться помститися за вчиненi Тиверськiй землi кривди саме на Маркiанополi. Сказати про це воям? А чи варто бути аж надто вiдвертим iз воями? Таки сказав би, мабуть, принаймнi привiдцям тисяч, коли б ромеї не утримали вiд того необачного освiдчення: вийшли до його ратi з хрестами та церковниками в одiяннi християнських жерцiв i сказали: - Вiзьми, княже, дань, i пощади город наш, людей, що в городi. Чи вони виннi, що намiсник Хiльбудiй обрав собi резиденцiєю саме Маркiанополь? Спершу подивований був i не повiрив тiй речницi-рятунку, а повiривши, не став вагатися. Єдине, чого зажадав вiд ромейських слiв, - дати зверх усього десять бочiвок грецького вогню. З того, як переглянулися мiж собою сли, неважко було догадатися: вони поставленi перед неминучiстю вторгнення. - Достойний, - сказали по забарнiм сум'яттi, - вогню у нас немає анi бочiвки. - А де є? В Одесу, Анхiалi? - Боїмося помилитися, i все ж, гадаємо, що за грецьким вогнем тобi доведеться йти до самого Константинополя. Десь-iнде навряд чи розживешся. Певнi були, князь скаже зараз: "Iдiть i попередьте своїх привiдцiв: беру город їхнiй на меч i сулицю". А вiн зиркнув на своїх радникiв i не виказав чогось схожого на такий намiр. -Коли матиму мiхи з золотом? - За двi доби. - Довго примушуєте таборитися. Жду до завтрашнього ранку. В противнiм разi пiду на город. Те, чого уникнули тиверськi вої пiд Маркiанополем, стало неминучим пiд стiнами Анхiала. Пристанище i город оточували тут надiйнi стiни, в морi стояв iмператорський флот, а то неабияка опора i певнiсть. Флот прикриватиме пiдступи до города з моря, стiни - з суходолу. Коли ж складеться так, що оборонцям доведеться залишити город, до їхнiх послуг знову стане флот: хай не всi, все ж сядуть на триреми та квадриреми i вiдпливуть до Константинополя. Тож i не вийшли тут, як пiд Маркiанополем, ромейськi сли i не сказали: "Вiдступiться, матимете дань". Анхiал зустрiв тиверцiв наглухо зачиненими ворiтьми, нiмотним мовчанням города i тих, що в городi. А то - передгроззя. Доведеться стати табором i ждати полян та уличiв. Iдарич схвально поставився до намiрiв тиверського князя: почати виправу з нападу на ворота, а головнi сили слов'ян кинути через морське пристанище. Проте внiс i свої одмiни до тих намiрiв. За велiнням князя Волота на приступ сiверських ворiт i сiверського прибережжя йшли поляни та уличi, на приступ полуденних ворiт i полуденного прибережжя - тиверцi та дулiби. Полки мали обступити город так, аби в оборонцiв склалася думка: на них iде тьма i йде звiдусiль. Так, власне, й було. Один полк засипав ромеїв стрiлами, iнший навально йшов на стiни i не поглядав, як там у тих, що обiч, що позаду. Бо и без розглядин знали: на приступ йшли всi, сотня за сотнею i лава за лавою. А коли йде така сила, хто може вистояти i не стенутися? Перли ж бо тисячi, однi з драбинами, iншi з оголеними мечами i перли такими дужими лавами, що й стiни, здавалось, не стримають. Та ба, добiгли здебiльше тiльки до стiн. Коли ж ставили драбини i пробували вийти по них на стiни, ромеї або скидали зухвальцiв разом iз драбинами, або лили на голови гарячу смолу, кидали камiння й примушували стинатися. I раз, i вдруге отак, i на суходолi, i в прибережжi, там, де стiни виходили в море. Але поки князь не пересвiдчився: даремнi тi потуги, а пересвiдчившись, дав своїм воям знак: вiдiйти вiд стiн. - Як це розумiти? - прискакав на змиленiм конi Гудима. - Ми домовлялися вести виправу до переможного кiнця. - Даремна затiя, воєводо. Не бачиш хiба: i стiни, i прибережжя обороняються надiйно. Люди гинуть, iдучи на приступ, а який iз того хосен? - Поляни були недалекi вже вiд того, щоб обiйти стiни й опинитися в пристанищi з боку моря. - Зате ми не змогли б пiдтримати полян. Я знайшов iншу стежину, що виведе нас на стiни, а через стiни - в Анхiал. I, здається, надiйну. Найперше, що звелiв, прибувши до табору, - звiльнити вози вiд поклаж. На них, коли стемнiє, возитимуть землю й засипатимуть рови обiч ворiт. Дереводiлам же велено було взяти сокири i йти до лiсу, в лiсi дружно стати до роботи, - так дружно, щоб до ночi були змайстрованi вищi за стiни дерев'янi сходнi. Коли змайструють та доправлять у табiр, поставлять тi сходнi на вози-розводи i, прикриваючись ними, мовби широкими щитами, пiдвезуть пiд самi стiни. Широкi доннi опори не дозволять ромеям анi повалити, анi вiдiпхнути їх. Та й не встигнуть щось вдiяти. Сходнi - не стiна-крутопадь, по сходнях легко i спритно пiдуть на зближення з ромеями антськi вої. А вже як зблизяться та стануть на стiни, антiв не вчити, як битися мечем та сулицею. Дружина, ополченськi вої зустрiли ту княжу вигадку ладнiстю зробити все, що велить, негайно, а ще - згуками радостi i щирої здравицi: - Най славиться в родi i племенi тиверський князь, - кричали, - муж ратний i думаючий! Навiть бувалий у бувальцях Вепр змушений був поставити рогом подивованi очi. Єдине, чим поцiкавився, коли надивувався: як же вої доправлять такi громаддя з лiсу? - А про це в них запитай. Гадаю, без нас iз тобою додумаються. Поки слов'янськi вої качали на руках вози та засипали землею рiв, ромеї ворохобились на стiнах - i галасували, i стрiлами прискали, i камiння вергали на тих, що пiдходили близько. А не стали об'являтися бiля стiн, заспокоїлись, схоже, що вклалися спати. Одначе то тiльки здавалося. Варто було воям наблизитися iз сходнями, як знову обiзвались i забили на сполох. Тиверцi йшли на приступ iз чотирма сходнями. Двоє з них пiдкотили й поставили по один бiк вiд кованих мiддю ворiт, двоє - по другий. А коли вже поставили, не ховалися зi своїми намiрами. Першими йшли мужi княжої дружини. Вони досвiдченiшi, у них набита на таких виправах рука. Та й привiдцi лiпше обiзнанi з ратним дiлом, анiж десяцькi та сотники з ополчення. Знали: ця перша мить може бути вирiшальною. Коли виберуться й стануть вчасно на вершинi сходень, коли впадуть з верхнiх приступок ромеям на голови, iншi дружинники, за тими iншими ще iншi не забаряться прийти на помiч, зiпхнуть ромеїв зi стiн, заволодiють забороном, а там - i сходнями, що ведуть до ворiт. Виправою по праву руч вiд брами керує сам князь, виправою по лiву руч - воєвода Вепр. Обидва - мужi надiйнi. Тож iшли, керованi їхньою твердою рукою, i певнi були: на вiрне дiло йдуть. чомусь, може, й доведеться упасти намертво стятим, та не захлинеться в їхнiй кровi виправа. Привiдцi поруч, привiдцi знають, що робити, аби не захлинулася. Мало було на заборолах ромеїв чи перелякалися з несподiванки ромеї, тi, що рубалися з ними, швидко i твердо вiдчули: вони долають ромеїв. А де певнiсть, там є й сила, а де є сила, там буде й зверхнiсть. - Княже! - спинився й заслонивсь вiд ромеїв щитом Вепрiв Боривой. - Сотенного чiльної сотнi потято. Дружинники волiють знати: хто стане на його мiсце? - Ти, Боривою. Отрок не поспiшає казати "гаразд" i не йде туди, куди мав би пiти вже. - Чув, що сказав? Ставай на чолi сотнi й веди на ворота. Не зважай на тих, що напиратимуть збоку. Ми вiзьмемо їх на себе. Твоя повиннiсть - пробитися й розчинити ворота. - Слухаю князя! Був - i немає вже. А сiча триває. Забороло поблизу ворiт тиверське уже, та до ворiт пробитися не можуть. Ромеї опам'яталися за час сiчi на заборолi й стають перед слов'янами стiною. Їх рубають з плеча, колють, обминаючи щити, у черево, на них тиснуть i тиснуть згори, а вони не поступаються, коли ж i поступаються, то всього лиш на ту п'ядь, що її обстоювали перед цим мертвi. Та ось новий привiдця чiльної сотнi крикнув щось своїм тиверцям i перший стрибнув зi схiдцiв, що вели з заборола, на землю, а там, на землi, виставив поперед себе щита i, прикриваючись ним, рушив на спантеличених його зухвалiстю ромеїв. Його приклад став повелiнням для iнших, i похитнулися ромейськi лави, а похитнувшись, зламалися. В одному i в другому мiсцi. А те, що ламається, важко стулити докупи, тим паче, що тиверцi стрибали та й стрибали iз заборола, тиснули на тотi лави потужно i навально. Коли ж розчинилися врештi-решт ворота i звiдти ринула в город пiша, а вслiд за пiшою й кiнна лави, про оборону Анхiала i всiх, хто був на той час у Анхiалi, годi було й думати. Сидiв на конi уже й князь, сидiли лiпшi з мужiв його. - Вперед, витязi! - Волот показав мечем туди, де був вир людський. - Анхiал - багатий город i ще багатше пристанище. Вiзьмете- на всю добу дарую його вам! Чув: там, де йшли на приступ поляни, теж звершилося бажане - котилося хвилею торжество, а вслiд за торжеством правилися в город i вої. ...Може, й повелiв би вже князь Волот дружинi: "Доста!" Та не мiг зламати даного на боролищi слова: "Вiзьмете Анхiал - на всю добу дарую його вам". А коли не мiг, то що лишалося робити? Сидiв у вцiлiлiй оселi котрогось iз ромейських вельмож i ждав, доки спливе вона, дарована дружинi доба. А щоб ждання не обернулося на кару, звелiв добути ромейського вина, покликав мужiв-однодумцiв i заходився коротати ту добу в хмiльних веселощах, далi вiд лементу, що стоїть довкруж i колотить городом. I все ж лемент проникав i крiзь стiни. З одного подвiр'я долiтали погрози або хмiльнi спiви, з iншого - чиїсь нарiкання, ще з iншого - плачi, а то й крики-верески, благання про помiч. У того беруть доньку, i вона волає на всю околiю, просить кревних, сусiдiв порятувати її, той позбувся майна чи солiд - i дорiкав татям за татьбу, комусь приглянулась чужа жона - й чувся благальний крик не лише жони, а й усiєї родини. Першими прийшли на клич князя Волота Вепр та Стодорко, за ними - привiдцi уличiв та дулiбiв, а вже потiм - Гудима з мужами-полянами. - А що, княже, - з порога мовив полянин, - може, на Анхiалу й завершиться наш похiд у ромейськi землi? - Чому б то? Пiсля такої виправи та подаватися назад? Ми не про те, здається, домовлялися, коли вирушали за Дунай. - А я, признатися, йшов сюди i думав: князь Волот затим i збирає привiдцiв слов'янських воїв, аби сказати: вiдходимо. - У воєводи є пiдстави так думати? - Боюсь, що вперед не зможемо уже пiти. Князь бачив, що робиться в городi? Волот спiткнувся на словi i змовк; вiдчував: йому скажуть те, що сам собi казав уже. - Дещо бачив, а ще бiльше чув та й зараз чую. Одначе спинити воїв не можу. Я обiцяв їм цей город i обiцяв за найтяжчої години. - Обiцяне - закон, я розумiю. А все ж дарованим вої нашi користуються занадто щедро. Не кажу вже про те, що в городi кожному вiльно робити дозволене i недозволене. Кажу про те, що вози в обозi нашiм вiднинi будуть завантаженi не ратною поклажею, а майном горожан та ще дiвками ромейськими. - З якої це речi дiвками? - З тiєї, княже, що гожi в ромеїв дiвки. У жони беруть їх нашi отроки. А ще в'яжуть до возiв товар ромейський, яко придане жонам своїм. Тому й питаюся: чи далеко пiдемо з таким обозом? Чи зможемо взятися надалi за броню i стати до сiчi, коли доведеться ставати по-справжньому? Гудима бiльше радився з князем, анiж попрiкав його за те, що коїться у слов'янських ратях, а князь чув насамперед їх, попрiкання, i не знав, що сказати полянському привiдцi. Заспокоїти? Вийдемо, мовляв, iз Анхiала - розберемося i наведемо лад. Чи, може, протрубити путь i тим покласти край свавiллю в завойованiм городi? Та ба, що скажуть вої, коли затрублять передчасно в путь? Що їхнiй князь пускає слово на вiтер? Що вiн тодi лиш добрий та щедрий, коли йому треба? - Оскiльки є такi побоювання i такi нарiкання, - кинув позирк на Iдарича, - давайте помiркуємо купно, як бути Далi. - Анiяк, - вихопився наперед такий же валечний у суперечках, як i в сiчi, Вепр. - Муж iз полян правду сказав: обiцяне - закон. А коли так, вiдступати вiд обiцяного негоже. Це раз. А друге, чого це ми такi добрi до ромеїв i так жалiємо ромеїв? Чи ромеї жалiли нас, коли приходили? Велике диво: отроки беруть ромейських дiв собi в жони. А як ромеї брали наших дiв i робили рабинями? Брали i торгували ними на торжищах, воєводо! - На те вони ромеї, - спокiйно, одначе й твердо заперечив Гудима. - На те у них i слава своя - людоловiв i работорговцiв. Коли вже ми пiшли купно, всiма слов'янськими родами, то й покону маємо дотримуватися всеслов'янського, а не осiбно тиверського. Чи так я речу? - обернувся до Iдарича. Той не квапився з речницею. - Щось так, а щось i нi, -озвався нарештi, -Що вої зледащiють та розгублять буєсть, нахапавши дiвиць та майна ромейського, то таки правда. Одначе правдою є й те, що забирати в них нахапане, тим паче забороняти їм бути господарями у взятiм на сулицю городi теж не випадає. Щось iнше слiд вдiяти, аби ратi нашi могли йти далi. - Вдiємо так, мабуть, - надумавсь i збадьорився тiєю думкою Волот. - Усе, що стало тут набутком воїв, залишимо в Анхiалi. Залишимо й сторожу, котра стерегтиме до нашого повернення як город, так i набуте в городi. Воїв же запевнимо: кожен знайде своє, коли вертатиме в зворотну путь. - А що, - пристав до тiєї ради Iдарич, - це мисль. Ось тiльки як буде, коли й надалi залишатимемо по ромейських городах охорону? Чи не розгубимо в такий спосiб свою рать? Волот вiдчув потребу боронити себе. - Скажу те, що й ти казав, Iдаричу: є у речах твоїх велика доля правди, та є й те, що не ночує укупi з неправдою. У нас не було й не може бути намiру ставати на ромейську стежку й заживати собi слави работорговцiв. Одначе й прийшли ми в цю землю не затим, щоб подобатися ромеям. Най знають, що за вчинену ними чи їхнiми воями татьбу на нашiй землi рано чи пiзно доведеться розплачуватися i розплачуватися тим же: кров'ю, пожежами, слiзьми. А знатимуть, менше пориватимуться до меча. Чи так я речу, братiє? - Так, так! - не забарилися вiдгукнутися тиверцi. - Ну, а коли так, то не думаймо багато про те, що сталося вже. Обмiняймося братиицями i дiлiм це заслужене по трудах ратних застiлля. Воно чи не найнадiйнiше рiднить людей. Тож най i нинi послужить братньому єднанню родiв наших. - I ратному теж. - I ратному теж! XXIV_ I солiд он скiльки викинула Миловидка, доки доправилася до Верони, i ноги збила вже у Веронi, серце неабияк остудила вiдтодi, як полишила лодiю та зiйшла на берег, а Божейка нема та й нема. Тиверцiв розшукала i одного, i другого, i третього, та що з того? Усi знизують плечима, всi кажуть: "Не бачили такого, не вiдаємо, де вiн". Або просять: "Розшукай, коли повернешся в Тивер, кревних, скажи їм, най щось вдiють та визволять iз неволi чужинської". Лише окремi, вислухавши, казали: "Iди, дiвчино, туди й туди, запитай свого Божейка там ще, гляди, натрапиш". Лишенько лихеє! Скiльки ж їй ходити ще, у кого питати? Чужий люд, чужа земля, погомонiти немає з ким, а прихилитися - i поготiв. Добре, хоч лiто зараз. Де сiла, там i спочила, де прилягла, там i заснула. Миловида, правда, не лягає де попало. Вдень мiряє указанi людом путi, а надходить цiч - норовить до стiжка прибитися, пiд стiжком сiна прихилити обважнiлу за день голову. Спершу боялася - спала ж бо сама, а це вже й страх розгубила: кому вона потрiбна, така убога та нужденна, з попеченим на сонцi видом, з язвленими на камiннi та по стернях ногами? А ще виснажена до краю. Самi кiстки та шкiра на кiстках. Це вже остання, мабуть, її путь-дорiженька до оседкiв поблизу Верони. Коли й той з полонених, до якого послали оце, не скаже, де Божейко, вертатиметься до морського пристанища й знову шукатиме лодiї, що повезе у зворотну путь. А що вдiєш? Еге, що, коли так довго правилася в цю землю i так мало знайшла? Ледве допиталася, де той вельможа, що придбав у Нiкополi антiв-рабiв, а допитавшись, не вельми и зрадiла: вельможа видивився на неї, нiби вiвця на нову загорожу, й сам заходився розпитувати, звiдки знає його раба по iменi Прядота? - Я не знаю його, достойний, - пояснила через челядницю-тлумача. - Анти, з котрими бачилася вже у Веронi, сказали, що Прядота може знати, куди продали работорговцi мого лада? Тому й прийшла сюди, тому й питаюся Прядоти. Не сказав: "Зажди десь там. Повернеться з ергастирiї Прядота, погомониш про свiй клопiт iз Прядотою". Запросив сiсти, а посадивши, питавсь та й питався, як це вона зважилася правитися в таку далеку путь, за що i як довго правилась, хто то є - ладо. Миловидка нiчого не приховувала вiд нього: вельможа видався їй добрим та спiвчутливим до її бiди, однак бесiдувала через челядницю, а тому бесiда їхня тривала та й тривала. Коли ж питати не було вже чого, господар помонявся, чогось дошукуючись думкою, i сказав: - Гостя наша, бачу, стомилася в дорозi. Може, вона пiде скупається в рiчцi та перепочине в нашiй оселi? Прядота не скоро буде. - Спаси бiг, - зашарiлася. - Я потiм уже i купатимусь, i спочиватиму. - Ну то