ли свого часу дiвчинi у голову. - Про Волотового Богданка пам'ятає? - А то ж про кого. - Най викине з голови. Чи я не казав тобi: щоб думати про нього не смiла. - I я те казала, а ба, на вiтер летять казання нашi. - Бачиться з ним? - Вiдтодi, як заказано, не бачилась, а сохнути сохне по ньому та нарiкає на нас за те, що не пускаємо. - Ану поклич, я побесiдую з нею. - Не треба. Вепре. - Чому це не треба? - Таємницi серця-то пашi, жiночi таємницi, тобi не гоже втручатися в них. - Пусте. Я знаю, як сказати i що сказати, аби не вразити i не наполохати передчасно. На кого маєш надiю, Людомило? Куди можемо повезти Зоринку, з ким познайомити? Вепрова завагалася, проте ненадовго. - Як на мене, до Колоброда не завадило б завiтати нам iз нею. Жона тамтешнього волостелина - приятелька моїх дiвочих лiт. Сама лiпотна i сина має лiпотного. - Ну, то клич дiвку. Так i скажу їй: "Надходить веселе свято - Коляда; поїдемо всiєю родиною до Колоброда". IV Минуле слов'янського роду губиться в туманнiй далинi вiкiв. Тому в пам'ятi людськiй збереглося лиш те, що найбiльше вразило її. Дiди розповiдали про тi вiкопомнi подiї внукам, внуки - своїм внукам, а тi - знову своїм. Так i йде iз поколiння в поколiння як слава, так i неслава. Понинi пишається слов'янський рiд тим, що були в його минувшинi мужi воiстину думаючi, тi, що самi утвердились й iнших утвердили в думцi: пуща лiсова, болото - не такi вже й надiйнi городища. Навiть обнесене стiною чи й ровом житло не дає певностi, що ти захищений вiд сусiдiв. Певнiсть може дати лиш єднiсть родiв у племенi i єднiсть племен однiєї мови, одного покону в дiлах i помислах. На тому давно стали, лиш тому й вистояли в землi Трояновiй. Ано, лише тому. Бо тодi були не лiпшi, нiж нинi, часи, а на полуденних обводах стояли не менш заздреннi, нiж ромеї, сусiди - римляни. Чи не їхня заздреннiсть i пiдказала слов'янам: порятунок у єдностi, а вже єднiсть допомогла створити рать, що її тi ж римляни, маючи на оцi великий зрiст люду, котрий жив у слов'янських землях, найменували антською. Певно ж, була причина зважати на силу антiв, коли римляни зважали i далi Дунаю не пiшли. Визнання те, щоправда, не завадило вишукатись на голови слов'ян iншим сусiдам, власне, не сусiдам - пришельцям iз далеких земель. Вони i ввели антiв-слов'ян у неславу. Чи пращури зродузвiку були такi довiрливi, чи аж надто вже заспокоїлися, не знаючи вторгнення чужинцiв, коли готи висадилися у витоках Вiсли й пiшли, не зустрiвши опору венетiв, до полуночних обводiв їхнiх земель, подивувались i насторожилися, ба зiбралися купно i вийшли назустрiч пришельцям iз чужкраю. - Хто ви i чого йдете у нашi землi ? - запитали. - Ми пiдданi короля Германарика, - сказали готи. - Йдемо з тих полуночних країв, де багато туманiв, а мало сонця. Земля тамтешня не може прогодувати нас, шукаємо iншу. - У наших краях вiльних земель немає. Вiд Вiсли до Днiпра i далi за Днiпром живе люд слов'янський. - Ми те знаємо, та знаємо й iнше: на сiверських обводах Меотiди, та й у сонячнiй Таврiдi є землi або нiким не обсадженi, або обсадженi зрiдка. З тим i хочемо вдатися до антiв: хай пропустять нас iз миром через свої землi. Анi злочинiв, анi збиткiв обiцяємо не чинити осiдлiй у ваших землях людностi, пройдемо, i все. - Заждiть, - повелiли готам, - порадимося з старiйшинами. I просто радились, i сперечалися пращури, а врадили не те, що мали б врадити. - Вiддавна побутує покон, - казали однi, - коли приходять з миром, з миром i дозволяють правитися через свої землi. - Не слiд забувати, - перечили iншi, - готи опустять меч свiй на голови таврiв або ще когось. Чи це по-сусiдськи - дозволяти їм те? Чи так личить чинити добрим сусiдам? - А коли вони всього лиш пройдуть i сядуть на берегах нiким не обсадженої Меотiди? Чого маємо стинатися i класти голови, коли в людей мирнi намiри? Усi живемо пiд богами, глядiть, щоб самим не довелося переселятися колись. До вподоби буде вам, коли стануть на путi i скажуть: "Повертайтеся туди, звiдки прийшли"? Скорилися анти разом iз князем своїм доказам старiйшин i вволили волю пришельцiв iз чужкраю, а дiтям та внукам довелося згодом розплачуватися за ту покору. Ще за життя Германарика прийшли в Таврiду гунни й перемогли готiв, зробили їх своїми пiдданими. А бути пiдданими - не те, що сидiти в когось на шиї. Мулько й несолодко зробилося богом обраному народовi у Таврiдi. А оскiльки духу та й сили повстати проти своїх гнобителiв - гуннiв - забракло, готи стали пiд iнсигнiї Германарикового наступника - Вiнiтарiя й рушили в землi антiв. Тепер уже не казали: пройдемо - i тiльки. Iшли з мечем i робили те, що й гунни, а часом ще гiрше, нiж гунни. Анти не сподiвалися того нападу i не зiбралися з силою. Та коли готи, ступивши в їхню землю, одразу i недвозначно заявили, чого прийшли: схопили князя Божа, усiх його синiв та мужiв-вогнищан i розп'яли їх на хрестах, якими уставили путь свою, - "аби трупи повiшених подвоїли страх пiдкорених", - не стали анi сумнiватися, анi вагатись: зiбрали рать i, заручившись пiдтримкою гуннiв, погромили й вигнали за межi своєї землi пiдступних готiв. Вiдтодi й побутує у слов'янськiм свiтi молитва, схожа на прокляття, i прокляття, схоже на молитву: "Боже, покарай гота, рудого пса". Та живе з тих часiв i пам'ять про потребу обачностi. "Довiряй друговi, - кажуть вiщi люди, - недруговi iiальця в рота не совай". Ба так було з готами, i хто знає, чи не так само буде, коли вiн, князь Волот, легковажитиме у своїх стосунках iз Вепром. Он як порядкує та старається в придунайськiй займанщинi воєвода. Усi iншi сторожовi вежi будують, а вiн таки город. Iншi посадили в сторожових вежах воїв та тим i обмежились, а Вепр скликає до города торговий та рукомеслий люд, роздає землю тим, хто приходить у його придунайську займанщину й хоче осiдло жити в тiй займанщинi. Чи то так собi, аби насолити князевi, зайвий раз сказати йому, кого втратив, утративши содруга i воєводу Вепра? О нi. Старання тi - не просто похвальба. Треба не знати Вепра, щоб думати саме так, i трiба не знати ромеїв, щоб вiрити: вони не скористаються його невдоволенням i не обворожать. Так було колись, так i нинi може статися: лик Чорнобога приберуть, а єднiсть мiж слов'янськими принципалами зведуть на псиний писок. Ось коли пошкодував вiн, що схилив вiче до думки вiддати придунайськi землi мужам. Укорiняться при Дунаї, вiдчують себе воєводами та волостелинами заселеної людом землi - i матиме замiсть моцi та надiйностi полуденних обводiв ненадiйнiсть, замiсть союзникiв у протистояннi вiчу, схильних до усобиць i шматування отньої землi супостатiв. Чує серцем: має розплатитися за свою необачнiсть i немалою платою. Де б не бував, що б не робив, тривожнi мислi не полишали Волота i змусили врештi-решт сiсти на коня й гнати його через лiси та доли в далекий Волин, до князя Добрита. Давно не бував у стольнiм городi на дулiбах i гадав собi, неабияк подивує всiх своєю з'явою, - їде ж бо непроханий i об явиться нежданий. А дивуватися мусив сам: князь Добрит таки ждав на нього i неабияк зрадiв, коли об'явився. - Князь Тиверi серцем вiдчув нашу потребу бачити його у Волинi чи гiнцi мої встигли так швидко обернутися? - Гiнцi? - А так, днярки послав за князем своїх мужiв. - Не довелося бачити їх. Я сам, з власної волi приїхав. - То й добре зробив, - не переставав виказувати своє вдоволення появою тиверця. - Кажи, коли так, що привело тебе до Волина? Вельми далекосяжнi намiри а чи тривога? - I те, i друге, достойний. Волот присiв супроти повелителя дулiбiв та й став звiряти йому свою журу.. - То ти не годен посадити їх на мiсце, своїх мужiв? - незле, одначе й не без пiдозри подивився на нього Добрит. - Мiг би, чом нi, та сумнiваюся, що садити маю саме я. Вепр - мiй побратим. Сталося так, що уличi покарали на смерть його сина за татьбу, а я не зумiв захистити. Отож вiн i без того у великому гнiвi на мене. Тому й лютує, тому й схильний учинити найгiрше - зрадити землю й люд свiй. Якщо ж приструнчу ще й на Дунаї, геть збаламутиться. Тому й приїхав просити, аби ти, княже, втрутився й поклав край нашiй ворохобнi, а найпаче - зашкодив Вепровi впасти до краю. Яко старшому в родi слов'янськiм тобi найбiльше подобатиме це. - Гм. Вважаєш, що можу зробити i те, i друге? - Можеш, князю. Введи в споруджений при Дунаї Холм своїх воїв, i тим утримаєш воєводу Вепра вiд згубного кроку. Присутнiсть твоїх воїв не дозволить йому зробити те, що намислив. Добрит не бачить пiдстав перечити, та не поспiшає й погоджуватися з Волотом. - А що скаже люд тиверський? - надумується зрештою. - Адже ми єдналися не для того, щоб сiяти ворожнечу мiж собою. Так i казали тодi: "Нога дулiба, як i нога тиверця чи полянина, улича може ступити на землю iншого племенi лише для захисту вiд татеи iз чужкраю, в годину їхнього вторгнення. Поза цими потребами не дозволено переступати обводи сусiдньої землi. Тож i питаю: що скаже той же Вепр i що скажуть тиверцi, коли вторгнення немає ще, а вої мої прийдуть i сядуть у тиверськiм городi? Вiче давало на це згоду? - Нi, мої речi про Вепра - всього лиш пiдозра, а пiдозри я не мiг виносити на вiче. - А ти винеси i зроби так, щоб вiче повiрило твоїм пiдозрам. Тодi приведеш i поставиш воїв у Вепровiм острозi тiльки не моїх - своїх. Коли буде рiшенець вiча, i Вепровi зацiпить. - Як же переконаю i Вепра, i вiче, коли це всього лиш догадка? - На жаль, дiла нашi в Подунав'ї складаються так, що допоможуть тобi в цих заходах. Затим i посилав посланцiв до тебе, князя полян, уличiв. - Що, знову ромеї пiдiймають голову? - Ба нi, ромеї самi не знають, як їм бути. Мiж лангобардами, що живуть у землях ромейських, i їхнiми сусiдами на заходi - гепiдами йде сiча. Тож лангобарди й звернулися за помiччю до своїх давнiх приятелiв - обрiв. Тi сидять зараз на берегах Меотiди. Коли пiдуть на клич лангобардiв, пiдуть через нашi землi. Маємо подумати купно, що вдiяти, аби вберегти люд свiй i землю слов'янську вiд напастi. V Того самого дня, як у Волинi зiбралися князi збратаних земель i стали думати-гадати, як бути їм iз обрами, син княжий Богданко завiтав до навчителя свого i, нiяковiючи, став благати, аби той вiдпустив його до Соколиної Вежi. - Ти ж був там i зовсiм недавно, - напустив на себе подиву дядько. - Так, одначе треба знову. - Ну, отроче, це вже занадто. Ти п'ять лiт не сидiв у сiдлi, не тримав лука, меча в руках. Коли надолужуватимеш прогаяне? - Нiби я погано стрiляю з лука. Нiби й сiдлi сиджу не так, як усi. - Бо таки не так. Соромився б рiвнятися з усiма iншими. Не забувай: ти княжий син, ти маєш бути перший i в стрiльбi, i в сiчi, на конi i пiд конем триматися, яко клiщ. Старий виказував та й виказував княжичевi своє невдоволення, похвалявся мати розмову про його науку з самим князем, а завершив вичитування зiтханням i нарештi згодою: - Так тому й бути, цього разу вiдпущу, одначе вдруге щоб i проситися не смiв. Будеш i надалi так ставитись до своєї ратної науки, пошлю до матерi, най навчає дiтей няньчити. То вже казна-що: його, княжича i майбутнього мужа, посилають няньчити дiтей. Таке кажуть, коли ведуть бесiду з цiлковитим бевзем. I все ж Богданко не розгнiвався на свого навчителя - вiн має дозвiл їхати, йому не до гнiву було. Осiдлав Сiрого й погнав знайомою стезею до Черна, а там зверне, не заїжджаючи до отчого вогнища, на Веселий Дiл. Не на Соколину Вежу навiть, таки на Веселий Дiл, таки до Зоринки. "Коли й за цим разом не вийде, - гадав собi, - постукаюсь у ворота, а то й у терем. Присяйбiг, постукаюсь, а вже достукавшись, скажу: "Що менi до твого тата i що до його гнiву, коли хочу бачити тебе, i край, бути з тобою - i тiльки". Гуцикав у сiдлi й поривався туди, де Зоринка, поривався й похвалявсь, а все ж змушений був завершити тi похваляння зiтханням. Це треба було статися такому, щоб Боривой пiшов до уличiв i знайшов там свою смерть, щоб князь не захистив його вiд тої смертi. Мислимо хiба, два лiта карався незрячiстю, благав богiв, аби одкрили йому свiт, тепер знову карається й благає. Бо прозрiв очима - занедужав серцем. Он яка осмута бере його при згадцi про Зоринку i яка печаль-присуха нуртує в ньому вiд тої ж згадки. Казав уже й знову скаже: мислимо хiба, цiла черiдка лiт минула, як знає Зоринку й живе Зоринкою, а бачити її, бути з нею не може. Колись отрочам був - їздила, незрячим був - також їздила, щебетала-виспiвувала бiля нього своїм улесливим голосом; тепер анi сама не їздить, анi його не приймає у Веселiм Долi. Було б менше осмути та печалi, якби знав: зреклася. Ба нi ж, знає iнше: Зоринка хоче i бачитися з ним, i знати його, iншi не хочуть. Коли сталося те лихо з Боривоєм i мати-княгиня сказала: "До Вепрiв заказано", - осмутився й мусив звикати до свого смутку. Було прикро, було й жаль, та що мiг вдiяти, коли заказано, а час все помiтнiше й помiтнiше стирав згадки про Зоринку. Та й новi друзi у Чернi й поза Черном хай i не так твердо, все ж стали на мiсце Зоринки. Хто знає, чи згадав би уже про неї, коли б не нагледiв тодi, як була вже пiвдiвкою -- мала чотирнадцять лiт. Опалила своїм диво-поглядом, тим, чого не мали, чим навiть рiвнятися не могли всi iншi, й знову збудила мислi, а з мислями й бажання-намiр: вiн мусить поновити дружбу з Зоринкою. Чи вона завинила чимось перед родом князя Волота, а вiн, Богданко, - перед родом волостелина Вепра, щоб мали назавше вiдсторонитися й бути у родовiй враждi? Тодi мав уже шiстнадцять лiт, тож i не став радитися з матiр`ю-княгинею, як i питати дозволу в княгинi. Сказав, єяде на Сiрого й подасться до Соколиної Вежi, та й подався. А не доїжджаючи Соколиної Вежi, звернув i погнав коня на Веселий Дiл. Не пiд'їхав i не постукався у ворота, як роблять усi. Стояв на узлiссi й ждав, коли вийде або ж виїде Зоринка. Та ба, багато хто виходив i виїздив, рипiла того дня ворiтниця, рипiли й ворота, а Зоринка не об'являлася поза стiнами терема. I день так, i другий, хто знає, чи побачив би її й третього дня, коли б не нагледiв, як вийшла й простує в той бiк, де тирлувався конем, її, Зоринчина, челядниця - та, що опiкується нею й навчає її уму-розуму. - Добридень, тiтуню, - привiтався здалеку. Спинилася, подивована, й ледь спромоглася на слово. - Добридень. - Ви пiзнаєте мене? - Чом не пiзнати? Бачила княжича i не раз. А чула про нього ще бiльше. - Коли знаєте, хто я, то, певно, знаєте i все iнше. Стариця наша враждує з-за того, що сталося з Боривоєм, а менi край треба бачитися iз Зоринкою. Скажiть їй, най вийде таємно. - Йой, молодче. Скiльки тобi лiт? - Шiстнадцять уже. - А Зоринцi всього лиш чотирнадцять. Мала вона, аби виходити до тебе, та ще й таємно. - То вийдiть i ви з нею. Я скажу Зоринцi одне-друге слово, та й пiдете. Челядниця вагалася. Тодi не завагався Богданко: так благав i так заглядав у вiчi, благаючи, що жiнка не втрималась i поступилася. - Я виведу її, та не сьогоднi, завтра. Чекай на нас десь далi вiд оседку, хоча б i отамечки, - показала. - По полуднi вийдемо. Чи Зоринка так дуже ждала того побачення, чи вiд мами-природи була така; i осмiхалась зближаючись, i очима та личком яснiла, як, може, не яснiла досi. - Добридень, Богданку! - спинилася неподалiк i не схилила, як сподiвався, голови, дивилася на нього i яснiла, дивилась i яснiла. - Вiтаю тебе з одужанням-зцiленням. Така рада за тебе, така рада, що йой! - Спаси бiг на добрiм словi, - осмiхнувся i, мабуть, теж заяснiв видом, - Приїхав, Зоринко, сказати, що вини моєї в Боривоєвiй смертi немає, тож i вражди мiж тобою i мною не може бути. - Я те знаю, - не роздумуючи, погодилась дiвчина. - I ось що скажу тобi, Богданку: хоча менi й жаль Боривоя, та ще бiльше жаль, що мiж нас i нашими родами он що дiється через Боривоя. Таке зiзнання i така довiра не могли не тiшити. - То, може, нам слiд помирити якось стариню? - То була б радiсть. Та як помиримо? - Приїзди до нас, як колись приїздила. Побачать, що ми в дружбi з тобою, та й зм'якнуть серцем. Бачив, i хоче сказати: гаразд, їздитиму, i не може. - Коли ж не дозволяють їздити. - Ну, а як я їздитиму, виходитимеш? - Щоб не знала стариня? - Атож. - Такого тим паче не дозволяють. Та й як же це? - Коли захочеш, знайдеш, як. Аж тепер опустила долу зiр та й не зважувалася звести. - Нi, Богданку, - сказала зрештою i таки глянула на нього. - Приїзди... приїзди через два лiта. Гнiв старинi уляжеться на той час, а я стану такою, що зможу виходити й таємно. - За два лiта таке станеться, - засумнiвався. - Нiчого не станеться, коли заприсягнемо. I ось минули тi лiта. Приїхав раз - не вийшла Зоринка, приїхав вдруге - знову не вийшла. Тож i поклав собi: коли й за цим разом не вийде, поступається в ворота, а то и у терем. З вiтцем її Вепром стане на розмову, коли доведеться, а таки постукається. Ждав на умовленому мiсцi до полудня, ждав i пiсля полудня, ховався в лiсi, виїздив, аби бачили, i з лiсу. А Зоринка не появлялася. Анi вона, анi її челядниця-навчителька. "Що могло статися? Забула за цi лiта, що обiцяла, чи, може... може, її немає вже у Вепровiй оселi? Що коли взяла з кимось злюб i виїхала? Га? Що коли взяла з iншим злюб i виїхала?" Аж млосно стало вiд тiєї лячної думки. Не знав, що вдiяти, i сiпнув коня за поводи, спонукав iти острогами. Куди - сам до пуття не знав. Таки до ворiт у загорожi ? А певно, куди ж iще i що лишається робити? Не йде Зоринка, вiн мусить їхати й стукатись до Зоринки. Кiнь поривався бiгти (його таки добряче мордували) i, певно, пустився б риссю, а то й вскач, коли б не розчинилася за якусь мить-другу ворiтниця i не змусила Богданка натягти поводи: з ворiтницi вивалилося дiвча лiт десяти, глянуло в один, у другий кiнець i вже потiм загорнулося щiльнiше в материнi строї й поспiшило до вершника, що тирлувався на узлiссi. - Ти є княжич? - запитало зближаючись. - Ано. - Зоринка сказала, аби не ждав. її ще на тамтiй седмицi повезли до Колоброда i надовго. - Чому повезли, нащо повезли, не казала? - Нi. Велiла, щоб приїздив десь пiсля Коляди, бо вона, коли б її й катували навiть, все одно лишиться вiрною. Он воно що! Таки недаремно потерпав та малiв через тi потерпання на силi. Зоринку змусили їхати до Колоброда, i змусили тому, що хочуть силомiць поєднати з кимось. Що ж йому робити, коли так? Податися до ратного стiйбища, взяти содругiв-отрокiв та налетiти з ними на Колоброд, вихопити Зоринку з лабет тих, що посягають на неї? А чи вихопить i куди подiнеться, коли вихопить? Сховається у теремi вiтця свого? Ой нi, князь не дозволить того, тим паче пiсля страти Боривоя. I правився до Соколиної Вежi, краяв собi тими тривогами та страхами серце, i в Соколинiй Вежi був схожий через них на нiму колоду. Бабуся не знає, де посадити його, вона i так, i сяк бiля внука, а внук втупив у мостини похололi з ляку чи холоду очi й сидигь поторочею. - Ти, мабуть, перемерз у дорозi ? - питає-допитується Доброгнiва i теж холоне, стривожена його до краю спустошеним зором i геть безвiльним тiлом. - Та й перемерз. - Гнав коня супроти вiтру, еге? - Ба нi, - сказав, не подумавши, а вже як подумав, не мiг обманювати, - стояв довгий час без руху, тому й перемерз. - Чому стояв? I де стояв? - У Веселiм Долi, бабцю. Кинула допитливий позирк очей своїх i все сказала тим позирком. - Знов добивався до Зоринки i знов той лютий Вепр не пустив до дiвки? - Гiрше, бабцю. Вивiз до Колоброда, гадаю, навмисне, аби зазнайомити там з кимось Зоринку i заступити менi путь до Зоринки. - Иой! - осмiхнулася бабуся. - I ти злякався? - Нiби нема чого лякатися. - Бо таки нема. За Зоринку ти певний? Зоринка хоче бачитися з тобою i бути твоєю? - Казала, коли й катуватимуть, все одно лишиться вiрною. - Ось бачиш! -знову осмiхнулася й стала шукати в старечiй пам'ятi, що iз знаного чи баченого на її вiку могло б упевнити Богданка, а тим заспокоїти. - Сiдай до вогнива, - звелiла, - їж та грiйся, а я по вiдаю тобi бувальщину, аби не занепадав духом i знав: немає такої гатки, котра стримала б рiчкову течiю, як немає й такого гнiву, який вистояв би у поєдинку з дiвочим серцем, що загорiлось бажанням злюбу. Вiр менi: нема й бути не може! VI Сестра Євпраксiя правду казала: матушка-iгуменя тому й iгуменя в жiночiй обителi, що має нежiночий розум i на диво жiноче серце. Обурювалась та й обурювалась, нарiкала та й нарiкала на богопротивнi вчинки вельмож - i таких, як намiсник Фракiї Хiльбудiй, i таких, як навiкулярiй Феофiл, зрештою пiдiйшла до схиленої перед нею Миловиди й поклала на плече свою бiлу, нiби з мармуру, руку. - Утiшся, дитя людське, - мовила тихо i спiвчутливо. - Сльози невинних рано чи пiзно стають каменем, що лягає на груди винуватцiв. Миловидцi не до бесiди було в незвичнiй для ока обителi християн, тим паче серед аж надто вже незрозумiлих своєю прихильнiстю людей. I все ж вона зважилася пiдвести на iгуменю очi й сказати: - Нинi вiн лежить на моїх грудях, матiнко. - Знаю i вiрую. Та знай i ти: люди завдають людям великого горя, люди ж приносять їм i втiху. Свята обитель не цурається тебе, дiвицi iншої землi й iншої вiри, вона подає тобi руку помочi i певна: коли ти увiруєш в бога нашого Iсуса Христа, ти знайдеш спокiй i розраду душi своїй. Господь сказав: вiн дає стомленому силу, а знемагаючому - твердь. - За помiч i розраду спаси бiг, - мовила втiшено. - А чи увiрую в Iсуса Христа, не знаю. Спопелiла я, довiдавшись про наругу над ладом моїм, про те, що його немає вже. - Христос багато дарував нам благ своїх, та найбiльше з них - вiра.. Саме вона й допоможе тобi воскресити себе, а вже воскреснувши, здолаєш i свої страждання, знiмеш камiнь iз грудей. - Уповатиму на те, матiнко. - От i добре. Господь з тобою, - осiнила дiвчину християнським знаменням i повелiла сестрi Євпраксiї показати послушницi, iменованiй у миру Миловидою, келiю, в котрiй житиме вона й готуватиме себе до прийняття вiри Христової. Тепер, через кiлька лiт, Миловидка й не пригадує вже, розумiла чи не розумiла тодi, куди веде її Євпраксiя, тямила чи не тямила, що дiвчинi з Тиверi негоже селитися в християнськiй обителi, тим паче готувати себе до прийняття християнської вiри. Та коли подумає i вдумається добре, то таки тямила, мабуть, куди йде i що робить: вiд моря пiшла за Євпраксiєю тому, що не було вже куди йти, у монастирi погодилася з iгуменею й зголосилася бути послушницею через те, що до неї промовляли устами добра i справедливостi. Ано, були б iншими цi люди, гляди, й не пiшла б уже вiд моря, сказала б: "Будьте ви проклятi!" - та й кинулася б, як i Божейко, мiж хвиль. Адже наслухалася, мандруючи мiж християн: свята обитель - не така вже й утiха для щиро вiруючих боговi й жадаючих лишитися непорочними перед богом. Вона - прихисток для знедолених, для тих, з ким так жорстоко повiвся свiт, що їм один лишився вибiр: або накласти на себе руки й пiти з життя, або пiти з життя, не накладаючи на себе рук. Чи могла думати тiєї митi, як лежала край берега й слухала Євпраксiю, що вона - донька iншого люду й людина iншої вiри? Була ж спустошена до краю, знала-бо: з нею теж жорстоко повiвся свiт, - так до лиха жорстоко, не подумала навiть, що скажуть боги її людностi, коли зречеться їх i прийме в серце iншого. То вже пiзнiше, як переболiло все, що могло болiти, а обитель i люди обителi нагадали, чого опинилася в чужiм возi, схаменулась i подумала: це ж вона має зрiкатися богiв, яким молилися, на яких уповали мама, тато, бабуся, дiдусь, прабабусi й прадiдусi, бiльше того, хоче увiрувати й прийняти в серце бога ромеїв, тих, що спалили її милу випальську оселю, убили всiх-кревних, що викрали у неї Божейка й на вiки вiчнi розлучили з Божейком. I це через те тiльки, що не заступилися за неї, не зiйшли з неба й не покарали винуватцiв її й Божейкового безлiття? Аж зiщулилася, осягнувши минуле, заглянувши в майбутнє. Зiщулилась i сховалася в собi, так надiйно i так затаєно, що затаєностi тiєї не могли не примiтити iншi i найперше сестра Євпраксiя. Не допитувалася, що з нею, Миловидкою, чому така сумна та вiдсторонена, бiльше буває з монастирським стадом, анiж з людьми. Зате опiка й доброта її вiдчувалися борше. Ходить Миловидка коло монастирських бджiл (ще вiд дiдуся знала, як ходити коло них) - Євпраксiя поруч, пасе на передзим'ї чи на передлiттi корiв - знову поруч та все оповiдає або читає з писемних книг, який добрий, який прихильний до гнаних та упослiджених Iсус Христос, якi муки прийняв вiн, утверджуючи вiру, заради спасiння люду грiшного, як терпеливо прощає грiхи тим, хто робить їх несвiдомо, хто всього лиш заблудився, i як карає зумисникiв, тих, що мають владу над людьми i зле користуються нею, а ще - чревоугодникiв, котрi заради ситостi та утiхи творять богопротивнi дiла, насилують i вбивають або ж примушують людей самих накладати на себе руки. Iсус Христос - бог милостивий, та до пори до часу. Людям не дано знати, коли, а все ж колись настане той день, день страшного суду. Воскреснуть усi мертвi, всi праведнiї i грiшнi й стануть перед грiзним судiєю. Отодi й запитає вiн Хiльбудiя: "Ти ходив iз розбоєм у землi тиверцiв?" - "Я, господи". - "Ти плюндрував мирнi оселi, гвалтував люд, брав у полон заради черевоугодiя свого?" - "Я, господи". - "Вiчне пекло тобi i кара вiчна!" - присудить бог. Так само вчинить вiн iз навiкулярiєм Феофiлом. - А коли в того Феофiла та будуть, матiнко, крiм грiшних, i праведнi дiла? - згадала Миловида його заступництво в морi. - Як тодi буде? - Бог усе зважить. Один вельможа усе скупивсь, усе загрiбав до себе i не лише в помислах, а й руками. Та одного разу розщедрився-таки. Перевозив багнистою вулицею випечений хлiб. Вiз похитнувся на вибоїнi - i з нього упала в болото посмага. Голодний старець кинувся до неї, аби узяти собi. Вельможа замахнувся було пугою, та в останню мить передумав i дозволив старцевi: "Бери, вона твоя". Коли дiйшло до суду божого, господь важив його грiхи i доброчинства. Грiхи помiтно тягли шальку терезiв униз. Та ось з'явився тiєї митi ангел i поклав до доброчинств даровану старцевi посмагу. Шалька з грiхами схитнулася й пiдскочила вгору - добрi дiла та вчинки переважили лихi. - То страшний суд був уже? - Ба нi. Бог судить не лишень на страшному судi. Вiн чи апостоли його судять кожного одразу й по смертi. Миловидка задумалася й помiтно опечалилась думаючи. - А що ж менi буде, матiнко? Що буде, кажу, вiд богiв моїх, коли зречуся їх? - А ти певна, що вони - боги? - Батьки й дiди молилися їм, i я молилася та вiрувала. - То й що? Допомогли вони тобi, заступилися, коли благала повернути Божейка, а потiм покарати за Божейка? Неiстиннi вони, дитино, поганськi. Єдино iстинний i єдино всемогутнiй бог - Христос. Так здивувалася її речам Миловидка а чи не вiрила. Сидiла, дивилася собi пiд ноги й мовчала. Хотiла було сказати Євпраксiї: "А ваш, матiнко, бог теж не заступився ж за вас", - та не знала до пуття, ким i як була скривджена ця жiнка, коли жила серед мирян, чому опинилася в монастирi, i утримала себе вiд спокуси. - Коли б же знаття, що не покарають. - Цiлi народи зрiкаються поганської вiри - i нiчого. Чула ж, знаєш: в Картлi, в Колхiдському царствi, у вiрменськiй землi усi нинi стали християнами. Та й галли увiрували в Христа. Живеш-бо мiж християн, бiльше - в обителi християнськiй. Як житимеш, не прийнявши нашої вiри? - Я ще прийму, одначе най потiм. - Коли - потiм? Чи не мала часу подумати, зважити? Твої ровесницi давно стали сестрами в обителi нашiй, а ти все послушниця та й послушниця. Така чемна i така тямуща дiвчина, а на господарчiм дворi гибiєш, бiля бджiл та бiля корiв вiдсиджуєшся. I дорiкала Миловидцi, i благала, а бiльше читала та й читала по пам'ятi iстини з святого письма. "Не бiйся i не соромся мене, - казала устами свого бога й пiдносила до неба вказiвний перст, - я бог твiй, я допоможу тобi увiрувати в себе, пiдтримаю тебе десницею правди моєї". - Коли ж є iнша правда, матiнко Євпраксiє. - Яка ще iнша? - ширила монашка очi, видно, боялася: зараз почує таке, що серце лусне з ляку чи з досади. - А та, що її навчали мене в татовiй оселi - i мама, i бабуся, i дiдусь. А ще - Божейкова мама у Сонцепiку. Що скажу всiм, як житиму у тiй землi, коли повернуся? Не обурилася Євпраксiя i не гримнула на послушницю з антiв. Лише зiтхнула тяжко й сказала хрестячись: - Господи, прости нам грiхи нашi! VII_ Князь Волот не одразу зважився кликати общинних старiйшин та ратних мужiв й одкриватися перед ними з тим, що привiз iз стольного города землi Дулiбської. Одначе наближення передлiття змусило його бути рiшучiшим. - Я скликав вас, - мовив, коли усiлися i стихли в гридницi, - не для утiшних бесiд. Маю, содруги мої, лихi вiстi вiд князя Добрита, а князь Добрит - iз ворохобного чужкраю. Мiж нашими сусiдами на полуденному заходi - лангобардами та гепiдами - стався розбрат, а розбрат зродив сiчу. Йдеться, видно, до справжньої вiйни, бо лангобарди пiшли кликати собi в помiч асiйське плем'я аварiв, iменоване на антах обрами. Коли обри вiдгукнуться на клич лангобардiв i пiдуть допомагати їм, пiдуть через нашi землi, Тож i хочу запитати вас: що робитимемо, коли пiдуть? Деякi з старiйшин переглянулися мiж собою, iншi думали думу, не зводячи допитливого зору iз князя. - А що ж ромеї? Адже лангобарди сидять на пiдвладнiй їм землi. Через нашу обри лишень пройдуть, пiдуть до них. - Що мислять собi ромеї, про те не вiдаю. Гадаю, коли й стануть супроти обрiв, то стануть тодi лиш, як тi пройдуть через нашi землi. Старiйшини загули, перемовляючись мiж собою. - Ти наш князь, - пiдвiвся один iз них. - Кажи, що намислив вчинити. Обрiв, нiби тих пругiв, i ходять мовби пруги - тучами. Самим нам не впоратися з ними. - Ми не самi будемо в тiй сiчi. Поруч iз нами стане вся Троянова земля. Князь Добрит кликав до Волина i нас, тиверцiв, i полян, i уличiв. Велiв бути готовими до сiчi. Одначе обри всiх можуть обминути, йдучи понад морем, а нас - нi. - То, може, домовитися з ними, та й по всьому: най iдуть через нашi землi в ромейськi. - Як то йдуть? - пiдвiвся i став на весь свiй могутнiй зрiст знаний усiм Вепр. - Ви хочете, щоб вони пограбували, а то й поруйнували весi та городища в пониззi Днiстра, на Дунаї? Хочете, аби спалили пристанища, заволодiли лодiями у Тiрi, Холмогородi? - Лодiї можна пiдняти вверх по Днiстру й прихистити в Чернi, - старiйшина йому. - А весi та городища пониззя поплатяться живнiстю i тiльки. То чи варто заради живностi пониззя ризикувати долею всiєї землi? Та й скiльки там їх, весей та городищ, у пониззi? - Слушна думка, - пiдтримав старiйшину Волот. - Ось тiльки чи захочуть обри обмежитися пониззям? Що коли пiдуть по всiй землi, забираючи живнiсть, плюндруючи весi та городища, гвалтом караючи люднiсть? Лiпшої ради над ту, що хочу дати тут, бути, мабуть, не може: вторгнення можливе, слiд готуватися до оборони. Вепр не звiвся за цим разом i не вигукнув: "Правду мовиш, княже!" Одначе по ньому видно було: вдоволений тим, що почув вiд князя. - А все ж, - не втрачав слушної митi i далi говорив князь Волот, - коли твердо знатимемо, що обри йдуть на нашу землю, вишлемо завчасно сольство i запитаємо: чого хочуть? Скажуть: всього лиш вiльної путi через Тиверську землю, одкриємо її i зажадаємо: йти маєте лиш там, де дозволено. Не зголосяться чи порушать цю домовленiсть, станемо супроти обрiв раттю й погонемо прiч. Ми не такi змалiлi на силi, щоб дозволяти комусь топтати нашу землю i зневажати наш люд. - Ано! Най знають, що не такi змалiлi! - крикнув котрийсь iз мужiв. Його пiдтримали i всi iншi. - Слава князю Волоту, гонителю супостатiв iз чужкраю! Слава!! Ратний дух охопив не лише ратних мужiв, а й общинних старiйшин. Виголошуючи князевi славу, вони схвалювали тим самим його намiри, а схвалюючи, казали: "Ми з тобою, княже! Пiдемо всi й пiдемо туди, куди поведеш нас. Най буде єднiсть мiж князем, його дружиною i воями ополчення! Най згинуть супостати!" - Ми втiшенi, - пiднiс десницю старiйшина з випальської вервi, - втiшенi, кажу, що воля князя i общини єдинi. Та чи того доста буде, братiє? Оскiльки обри мають намiр iти на помiч лангобардам, а лангобарди сидять у землях Вiзантiї, чи не годилося б все-таки знати, як поставиться до вторгнення обрiв у їхнi землi Вiзантiя. Що, коли недавнiй супостат зголоситься бути нашим соузником? - Про те подбає князь Добрит, а вiд Добрита знатимемо й ми, - поспiшив пояснити Волот. - На радi князiв у Волинi стали на тому, що київський князь, яко найбiльш знаний серед ромеїв, поїде туди iз сольством вiд усiх антiв i матиме про це бесiду з самим iмператором. То буде його клопiт. Наш же - подбати про все iнше. Оскiльки вторгнення впаде насамперед на нашi голови i, може, в недалекiм часi, гадаю, зробимо ось що. Найперше, общини мають скликати й послати князевi мале ополчення - по двi сотнi з кожної вервi. Знаю, - помiтив рух серед старiйшин, - нинi не той час, щоб вiдривати ратая вiд ниви, а чорних людей вiд ремесла. Та й зачастив я з повинностями. А що вдiю, братiє, - так треба. Княжа дружина i вої ополчення мають стати вiднинi на чати i на спорудження сторожових веж по Днiстру, там, де найбiльш iмовiрне вторгнення. Це i є те друге, що мав сказати вам на радi нашiй. Третє стосуватиметься змiцнення Тiри, iменованої вiднедавна Бiлгородом, i Холмогорода, що його спорудив нещодавна воєвода Вепр. Саме на цi пристанища спрямують свої турми обри, коли йтимуть у ромейськi землi, саме там, гадаю, слiд поставити надiйнi сотнi нашi, а їх привiдцiв зобов'язати зробити все i зробити до вторгнення, аби обри не пройшли. I знову загримiла гридниця й загримiла схвально, а Волот користувався пожвавленням i приглядався до Вепра: як то вiн сприйняв цю, останню, речницю князя? Радий, здивований а чи обурений тим, що почув? VIII_ З якогось часу вершники скачуть неподалiк вiд Днiстра. Через те й не помiчають, як припiкає сонце. Правда, прохолода теж не доймає їх. Стоїть та передлiтня пора, коли вона бiльше жадана, анiж надокучлива. Доймає вже i доймає вiдчутно дальня й виснажлива путь. Дядько й ранiш був невблаганний, з рана до ночi мордував отрокiв, навчаючи стрiляти з лука, умiти на бiгу зiскакувати, на бiгу й сiдати на коня (з сiдлом i без сiдла), а ще триматися в осiдланого й нажаханого гриваня пiд черевом, коли вiн мчить полем на всю кiнську пору. Нинi ж, як пiшли чутки про обрiв, i зовсiм став непохитним. Анi вдовольниш, анi умилостивиш його. Сказав, не пустить до батька-матерi жодного - i не пускає, сказав, пiдемо на пониззя, поживете в наметах, як справжнi мужi, - i пiшли, правляться та й правляться берегом, а куди, як далеко, нiхто не знає. - Отамечки, мабуть, i станемо табором, - зупинився зрештою й показав на прибережну галявину. - В такiй пустелi? -засумнiвався хтось iз отрокiв. - Це ще не пустеля. Бачив, - знову простягнув правицю й показав у далину, - лодiї стоять при березi. А коли є лодiї, є поблизу й людське житло. Розбили попiд гаєм три намети: один - для дядька-навчителя, два - для себе, розклали, як водиться, й багаття. Збиралися вже iти до Днiстра по воду, аби зварити на вiдкритому вогнi кулешу, та виявили нараз - забули сiль. - Гарнi ж iз вас мужi будуть, - не забарився попрiкнути дядько. - Однi най варять, iншi пiдуть та розшукають найближчi житла, добудуть солi в поселян. На пошуки осель людських викликався пiти Богданко. До нього пристали ще двоє. - Лiсом самому негоже блукати, - сказали. Порадилися i спрямували стопи свої до лодiй: там напевно започатковується стезя, що веде до жител. Вона й справдi започаткувалася бiля лодiй i в лiс повела, одначе лiсом, як далеко не правилися, до осель не вийшли. - Невже ми збилися з путi? - засумнiвався Богданко.-- Може, не помiтили, як стезя вiдiйшла убiк? Повагались i таки вернулися. Чи варто ризикувати й плуганитись бог вiдає куди з-за якоїсь солi? Дядько слухав своїх вивiдникiв i не так був обурений їхньою безпораднiстю, як здивований. - Так довго ходили, так далеко, кажете, зайшли i не натрапили на людське житло? - Присяйбiг, далеко. - Хм. Ну гаразд. Доведеться їсти несолену страву. В походах, аби знали, i таке буває. Поївши, лягли спочити. Та не довго спали. Дядько розбудив їх тiєї самої митi, коли тiло блаженствувало в солодощах вирайських i не хотiло коритися анiяким повелiнням. - Доста, отрочата, доста спати! Забули, чого приїхали? Сiдлайте коней i хутчiй, хутчiй! Що мали робити? Гнали вiд себе сон i схоплювались, а схопившись, поспiшали до коней, з кiньми - до рiки. - Тутки, - показав дядько на плесо, - будете навчатися, як долати рiчку упарi з конем. - Таку широку? - Зате тиху. Тiльки-но починаєте освоювати цю науку, тому й хочу, аби починали з тихої рiки. Далi й бурхливiшi будуть. Першим викликався пливти Жалiйко - син воєводи Стодорка; за ним - ще один отрок, а вже потiм Богданко з Бортником. Знав, Сiрий i рiчкову широчiнь здолає, i його, вершника, винесе. Та й води зроду не боявся, а пiсля того, як вона вернула йому зрячiсть, i зовсiм певен був: у водi не втоне. - Хто не загубить у Днiстрi ногавець, - жартував дядько, збадьорюючи отрокiв, - той може вважати себе до певної мiри мужем. Старий не лишався на березi. Брав iз собою двох отрокiв i, повелiвши iншим лишатися й ждати своєї черги, плив iз ними через рiчкове плесо, а пливучи, пiдказував та показував, де бути дружинниковi, коли хоче правити конем, як має правити, аби не заважати коневi, навпаки, щораз збадьорювати, давати йому вiдчути, що вiн не сам серед бурхливої води, з ним його володар. Не таким уже й невдалим було перше Богданкове подолання Днiстра, а все ж не зовсiм i вдалим. Засмикав вiн Сiрого i так занадто, що той не второпав, чого хоче вiд нього вершник, i мало не з середини рiки повернув назад. Он яких зусиль коштувало тодi, аби вгомонити себе, вгомонити й коня. Таки розвернув Сiрого i, заспокоївши, повелiв пливти слiдом за тими, що пiшли першими.. З нього не кепкували, нiхто й словом не обмовився про княжичеву невправнiсть, одначе бачив: кидають позирки i торжествують, що невправним виявився саме вiн, княжий син. Через те й не всидiв при гуртi, пiдвiвся i звiльна посунув до берега. Не загледiв, коли наблизився дядько. Тодi вже помiтив його й озирнувся, як був за один-два кроки. - Чим невдоволений, княжичу? - запитав сiдаючи. - Усiм. - Так уже й усiм? А коли б не сьогоднiшня прикрiсть, коли б був нинi не тутки, а десь пiд Черном чи по дорозi на Соколину Вежу, теж сумував би та карався, як караєшся зараз? Примовк княжич. I погоджуватись, видимо, не хочеться йому з дядьком, i перечити не випадає. Тож i мовчить, дивиться на бистрину рiчкову й шукає чогось у бистринi. Перед тим, як мали вкладатися на спочинок, дядько знову покликав княжича до себе. Там був уже й Жалiйко. - Даю кожному з вас по шiсть отрокiв i призначаю привiдцями чат. Ти, Жалiйко, пантруватимеш iз своїми отроками за нашим стiйбищем та кiньми, ти, княжичу, - за лодiями при березi та за пiдступами до лодiй. Жалiйко сприйняв той наказ як належне. Завжди так було: де стали, там i охорона на нiч. Богданко ж не мiг не здивуватися тому, що мав робити цеї ночi, через те не втримався, перепитав: - А нащо нам тi лодiї? Чому маємо стояти там на чатах? - Лодiї нi до чого. Тi, що полишили їх, потрiбнi. Дуже можливо, що то татi i що повернуться вони з тим, за чим помандрували, поночi. Будь пильний, княжичу, татьба всяка буває i татi теж всякi. Тому й доручаю тобi це дiло, що знаю: окрiм тебе, нинi нема кому доручити його. - Маю затримати їх? - Коли зможеш, затримай. Якщо ж чинитимуть опiр, дiй, як i належить дiяти мужам: i спритно