в пiд стягами князя Волота, не дбав про єднiсть? - Колись - так, а зараз - нi. Тому й князь був колись тобi побратимом, нинi ж має остерiгатися тебе й дiяти так, як велять дiяти потреби землi. Збагни це, воєводо, i повертай коней у город свiй придунайський. Князь, сподiваюсь, не гонить тебе з нього. Вепр дивиться на нього скоса i мовчить. - Це i вся твоя рада? - Уся, волостелине. - Шкода. Не сподiвався чути таке вiд тебе. - Гадав, як я Чужкрай, то мене легко пiдбити на змову? Помилився, Вепре. Я насамперед витязь, а для витязя честь над усе. Аж тепер упевнився i остаточно: те, з чим правився до Чужкрая, луснуло i луснуло безнадiйно. Тож нiчого iншого не лишається тепер: якось мусить вигородити себе. Ось тiльки як? Прикинутися й запевнити, що переконали його, Чужкраєвi, докази. Ба, даремнi, мабуть, потуги. Чужкрай не такий простак, аби повiрити в щирiсть скороспiлого каяття. I те, i друге поривався сказати - дарма, усе видавалося дрiбним i нiкчемним. Зрештою пригадав причину розбрату з Волотом i заходився скаржитися вголос на свої давнi й невтихаючi болi. Он скiльки лiт минуло, як не стало сина, а вiн не може забути тiєї до крику болiсної пагуби, як не забуває й князевої нерiшучостi в тiй пагубi. Через те й пiдозрiлий до кожного його заходу, може, саме тому й видаються вони зловорожими. Он до чого дiйшло: не вiрить навiть його видимо добрим намiрам. Чи то ж годен був подумати хтось, що таке станеться мiж ними? Журився та й журився своїм безлiттям, аж поки журба та не викресала iскру живого вогню й не збудила буєсть чоловiчу: вдарив лихом об землю та й повелiв отрокам принести жбан iз медом, а за одним заходом i все, що треба до меду. - Пиймо, Чужкраю, - запросив господаря. - Най тонуть вони, i журба наша, i недоля, в цiм хмiльнiм напої. Бiльше нiчим їх, клятих, не здолаєш. Присяйбiг, нiчим! Пили день, пили й другий, а настав час їхати вiд Чужкрая, ще раз упевнився: цей ведмiдькуватий волостелин i княжий стражник на обводах не пропив розуму, пам'ятає, що говорилося мiж ними, i чому говорилося. Через те, вiд'їжджаючи, визнав за доцiльне сказати воєводi Великої Луки: - Погомонiв з тобою - i нiби легше стало. Ано, iншим вертаю домiв. Старiю, певно, коли сам не можу вже упоратися з собою. - Пригаси злобу - i повернеш молодiсть, - сказав на те Чужкрай. Похитав, зголошуючись, головою та й спрямував коня до ворiт, а з ворiт - у зворотну путь, до Холмогорода. "Най бачить Чужкрай i вiрує, - думав собi, - що я порозумнiшав. Од'їду кiлька поприщ та й поверну коней до Всевлада. До гузна всi отi його благочестивiї глаголи. Маю довершити задумане - i край". Скiльки верстав її, свою невеселу зворотну путь, стiльки й думав: чому Чужкрай не пристав на його клич? Так вiрує в князеву непорочнiсть чи такий вдячний йому за подаровану волость? А чом би й нi? Еге, чом би не був вдячний? Окрiм коня, бронi та влади над сотнею дружинникiв нiчого, вважай, не мав. Тепер має волость, є княжим стражем на обводах i в подарованiй волостi. Усе те здобув дякуючи князевi. А коли так, чи є потреба правитися ще й до Всевлада, розкривати себе ще й перед Всевладом? Якщо вже Чужкрай почувається вдячним князевi i не йде супроти князя, то Всевлад тим паче не пiде. Вiн сидить у крайнiм на захiд сонця закутi, обри обiйдуть його, як обiйде й княжа лжа, породжена чи всього лиш пояснена вторгненням обрiв. "Не з того кiнця почав я, - твердо стає на думцi Вепр, - i не там шукаю собi соузникiв. Присяйбiг, не там!" XII_ Не те здивувало Миловиду й виповнило єство її бентежним острахом, що Божейко пiдiйшов нечутно, нiби з аеру виплив. Дивував його видимий сум, а ще - затаєний бiль у очах, ба навiть докiр. "Чого ти?"запитала тихо i знiчено. "А ти не знаєш, чого?" "Бо таки не знаю". Помовчав мить i вже потiм сказав: "Мамця умирають". "Йой!" "Поглянь, - кивнув у той бiк, де мала бути Тивер, - питають, на кого залишиться наш Жданко".. Обернулася i, нiкого не вгледiвши анi поблизу, анi вдалинi, отетерiла. Хотiла вдатися зi своїм клопотом до Божейка, та його не було вже. "Ладоньку мiй! Де ж ти?" - крикнула i, мабуть, злякалася власного крику - одразу ж i прокинулась. - Свiте ясний! - простогнала. - Сон це був а чи видиво? Певно ж, сон, та чому такий: "Мамця вмирають, питають, на кого лишиться наш Жданко?" Устала, стривожена, заглянула у вiкно й знову повернулася в своє ложе, щiльнiше та надiйнiше укрилася веретою. За вiкном похмурий ранок, певно, збирається на дощ, ось i сняться померлi. А все ж чому Божейко сказав саме так: "Мамця вмирають"? Чи не є то правдиве оповiщення про смерть? Мамця його справдi слабувала тодi, як проводжала її, Миловидку, в ромеї. Гляди, ждала, ждала, та й не дiждалася. Жарти хiба, п'яте лiто йде вже, як полишила її в Сонцепiку. I не просто ж собi попрощалася та й пiшла - пообiцяла повернутися укупi з Божейком. Йой, та за цi лiта справдi можна зiтлiти, ждучи, та плачучи, та втрачаючи останнi надiї. Ано, втрачаючи. Бо он скiльки ждала-виглядала, а не дiждалася нiчого. Хай першого лiтагадала собi: не впоралася Миловидка, усе ще шукає Божейка по свiтах. Хай узимку думала: якщо й знайшла сина та викупила, як повернуться дiти, коли путi земнi занесено снiгом, море вкрите кригою? А що лишалося їй думати другого, третього, четвертого лiта? То ж не днi, то лiта! Боженьки! Утверджувалась та й утверджувалась, мабуть, у думцi, що не буде вже анi дiтей, анi доброї вiстi про них, а утверджуючись, плакала. I згасала плачучи. Лишенько неждане та негадане! Як же це вона, Миловидка, опростоволосилася так? Про себе дбала, бач, старалась увiрувати, що час вигоє рани, а християнська обитель дасть спокiй i блаженство натомленiй людськими кривдами душi. Про те ж, що той самий час пiдточує в рiднiй землi вiру в повернення Божейка, а з вiрою й Божейкових кревних, забула. Та тi ж люди вiддали їй усе, до мiдницi, до обола, а вiддаючи, вiрили: Миловидка повернеться з сином; коли ж станеться так, що не вiднайде його, прийде i скаже: "Немає Божейка в ромеях. Шукала довго i ревно, а не знайшла". Ось вiн, вiщий сон, i вся розгадка того сну. Пообiцяла ж сестрi Євпраксiї, а затим i матерi-iгуменi: на найближчiм християнськiм святi прийме вже хрещення. Що ж буде, коли дотримає слова i увiрує таки в Христа? Адже її нiщо вже не єднатиме тодi з своїм людом, з землею Тиверською. А коли так, стане чужою їм, нiколи не пiде вже за Дунай i не скаже Божейковим кревним: "Не ждiть Божейка". Ано, тодi вже назовсiм обрiже пуповину, що єднала з рiдним людом i рiдним краєм, замурує себе в монастирських стiнах та й лишиться за стiнами до скону вiку. Зiщулилась, лякаючись, i ще тiснiше вкрилася веретою. Коли розвиднилося зовсiм i настав час гнати на пашу корiв, не пiшла й не стала перед очi сестри-казначеї, сестра-казначея змушена була заглянути до неї в келiю й спитати, не переступаючи порога: - Що з тобою? Ти хвора? А Миловида схлипувала пiд веретою й не могла спромогтися на слово. На ту оказiю нагодилася Євпраксiя, збiглися послушницi, i сестра-казначея змушена була змiнити гнiв на милiсть: - Будь вiльна, коли так, сьогоднi iншi поженуть. Вирекла те своє повелiння та й пiшла. Зате не пiшла сестра Євпраксiя. Принесла води, дала попити, зрештою присiла коло Миловиди. - Святий боже, святий крiпкий, святий безсмертний, - молилася й гладила її, - помилуй нас. Дай нам силу здолати бiль сердечний, жалощi та сум'яття. Будь милостивий, господи, всели у серця нашi благодать свою. Уповала та й уповала на божу милiсть, просила та й просила заступництва, аж поки впевнилася: Миловидка стишується. - Ти для мене, мов доня рiдна, - щиро й довiрливо заглянула дiвчинi у вiчi. - Твої болi - мої болi, твоя печаль - моя печаль. Скажи, усе ще боїшся богiв своїх? - Цього разу, матiнко Євпраксiє, себе стало страшно. - Себе? - Ано. Наснився Божейко. Прийшов i сказав: "Мамця вмирають". А та мамця не чужа менi, матiнко Євпраксiє. Казала та й казала, хто для неї Божейкова мама, якi надiї покладала вона на неї, чого ждала, сподiваючись, i чого дiждалася. - Сон, дитино, всього лиш сон. Чи то ж можна так близько брати його до серця? - Як же не брати, коли я завинила перед тiєю жiнкою, правдиво кажучи, зрадила її. Монашка сiпнулася було перечити, та чомусь передумала i тiльки зiтхнула тяжко. А вже зiтхнувши, заходилася хвалити Миловидку. Бо коли помiзкувати добре та зважити все, то вона, Миловида, правдиво мислить i втiшає сестру Євпраксiю своїми мислями. Грiх обманювати людей, а старших тим паче. Iсус Христос саме цьому вчить. Одна iз заповiдей його так i гласить: не обмани ближнього свого. I все ж хай задумається Миловида: чи принесе вона своєю правдою добро? Чи не лiпше буде, коли Божейкова мати не знатиме, що сталося з сином? - Я бiльше за тебе прожила, бiльше бачила й вiдаю, - довiрливо казала монашка й гладила-заспокоювала Миловиду. - Тож i речу: вiр менi. Вiр i знай: лiпше ждати й сподiватися, анiж знати правду, тим паче страшну. Сама помiзкуй: ось немає тебе лiто, немає друге, немає й третє. Що думає за такої тривалої мовчанки-невiдомостi мати? А ось що, дитинко гожа: коли й спiткала когось iз двох вас бiда, то найбiльш ймовiрно, що спiткала не її сина, а тебе. Ано, тебе. Була б ти жива, здорова, гадатиме така мати, повернулася б до її порога й сказала б: "Не розшукала я Божейка". А ти не повернулася, тебе нема та й нема... Завваж собi, ще ж i таке може подумати Божейкова мати: дiти знайшли одне одного, а прибитися до рiдноїземлi чи подати вiсточку про себе не можуть. Горе, дитино, не свiй брат, горе давно скосило б людей, коли б всевишнiй не винагородив їх вiрою, малою чи великою, а все ж сподiванкою. То чи варто утинати її, рубати пiд корiнь, ту материну сподiванку? I чи гоже мучити себе, терзати душу каяттям? Помовчала мить i вже по мовчанцi додала: - Я давно приглядаюся до тебе, Миловидко, i певна: чиста вона, душа твоя. Чиста й безневинна. Тож i кажу: збирайся, мабуть, пiдемо з тобою. - Куди? - Слухати службу божу. Сьогоднi ти нiде не знайдеш утiхи серцю своєму, лиш там. - Я ж не прийняла ще вашої вiри, як можу? - Дарма. Господь сказав: я кожному доступний, а вбогому та нужденному тим паче. I боялась, i огиналася, побоюючись, а проте не могла не послухатися Євпраксiї - пiшла. Чула, ноги в неї мов камiннi, i серце завмерло, i мороз поза шкiрою ходить, та що вдiє, коли Євпраксiя - єдина опора i захист у цьому страшному й непривiтному свiтi. Не знає, що робила б, як жила б у ньому, коли б не Євпраксiя. Потрiбна рада - порадить, забракне певностi - додасть. А захоче образити чи скривдити хтось, Євпраксiя горою стає на захист. Вона їй як мати-заступниця, мати-потiшниця i мати-розрада. То як же може не послухатись такої i не пiти? У церквi справдi було святково i затишно, вiд усiх i всього линуло урочисте блаженство - вiд молитов, що виголошувалися з амвона i пiдносились до склепiння, ставали гучнiшими пiд склепiнням, вiд блиску золотих оздоб, безлiчi свiтла, що переливалося в оздобах. Та чи не найвiдчутнiше надавав церковнiй вiдправi урочистостi хоровий спiв на криласi. Такий вiн був тихий та злагоджений i такий глибинно-зворушливий, що Миловида незчулася, як скорилася йому й полинула услiд за ним до незвiданих висот. Чи довго була полонена вiдправою, не знає, зате добре пам'ятає мить, коли збагнула: вона чужа i зайва в цiм храмi. Ано, розглянулася й побачила: усi тут при дiлi; однi щиро моляться, хрестяться та б'ють поклони, iншi пiдходять до образiв, мiняють свiчки i знову моляться, а вона стоїть мов укопана, не знає, куди подiти себе. Робити те, що роблять iншi, не випадає, адже не прийняла ще Христової вiри, i стояти без дiла теж негоже. Чула, нiяково їй, така, що обернулася б i пiшла. Та як пiде, коли поруч сестра Євпраксiя, а позаду - монашки та й монашки. Зате коли завершилась вiдправа, не стала зважати на Євпраксiю, обернулася й неприховане спiшно стала пробиратися до виходу. Таке вiдчуття переслiдувало, мовби крала щось i тепер боїться, аби не тикали пальцем i не казали: он пiшла з краденим. Жiноча обитель - не таке вже й привiлля. Тож i вiд людського ока не так просто сховатися. А зараз, як нiколи, хотiлося бути самiй iз собою. Куди ж подасться i де усамiтниться? В саду? То вiн же не довго буде пустельний: сестри вiдвiдають по вiдправi трапезну й знову залюднять його. I в келiї не сховається. Туди прийде Євпраксiя, питатиметься, що та як. Нi, лiпшої самотини, як пасовисько, не вiдшукати, мабуть. Туди нiхто не прийде, там нiхто не перешкодить. Вiд монастиря до пасовиська на луках не така вже й далечiнь, до десяти стадiїв. I путь не раз сходжена, отож добре знана. Пiде нею не вагаючись i не розглядаючись. Може статися, що сьогоднi i не повернеться до келiї, ночуватиме в забудовi бiля обори. Не раз уже було так, то чом не має бути й нинi? На луках зараз буйнотрав'я, цвiтуть, виповнюючи аер, квiти, там - розкiш серцю, привiлля мислi. Одразу за луками йдуть поля, далi - пологi i теж вкритi зеленню гори. Коли вийти на тi гори та глянути на полуночний схiд, видно, розказують, як темнiють в далинi iншi гори, крутi й високi, не скрiзь доступнi, а вже за тими горами пiде знайома їй фракiйська долина, сходжена i згорьована, а все ж чимось i рiдна. Чи не тим, що вона - вiдкрита путь у отчу землю, що коли б дiйшла до тих гiр та перетнула їх, вважай, вiдчула б себе вдома. Одначе то тiльки сказати легко: коли б. Спробуй пiди та перетни. Йой, анi снаги, анi статкiв не вистачить. Чи не через них, тi вичерпанi до денця статки, й не зважується полишити святу обитель при теплiм ромейськiм морi. Божейковi ж нiчим уже не пособить, а коли не пособить Божейковi, чого має лишатися тут та хреститися? Аби приректи себе на таке життя, що в матерi-iгуменi, сестри Євпраксiї? Аби бути навiчно вилученою зi свiту i зреченою всiх благ, що дає свiт? Йой, та нащо їй i за що їй такi блага? Були б справдi солiди, не оддала б їх на обитель тодi ще, як була вельми вдячна обителi за спокiй i порятунок, нiзащо не лишилася б тут, сiла б на лодiю та й попливла б у Тивер. Ба, не сяде, бо не буде чим платити за переїзд. А йти пiшою пiшаницею теж не зважиться. Одне, не знає путi, що може вивести до Дунаю, а друге, он як довго має правитись, аби дiйти. Лiто, два, а то й три. Бiдна вона, бiдна. Повiрила серцю та й подалася в такi далекi й такi непевнi мандри. Засiла на своє безголiв'я в монастирi й сидить тепер тут, нiби пташка в тенетах. А Божейко ще й невдоволений нею, най i ввi снi, все ж прийшов i попрiкнув: на кого залишиться Жданко? Йой, таж те iм'я, той жарт-бажання лиш раз i чула з його уст. Не десь-iнде, там-таки, на святi Ярила. Весь вечiр бiгала у парi з Божейком i встигла вiдчути себе за ту бiганину неабиякою рiдною Божейковi. Ще не горнулася до нього i не дозволяла обiймати себе, як дозволяли iншi, зате й не соромилась. Куди кликав, туди i йшла, на що спонукав у iграх святкових, на те i зважувалась. I радiла одною з ним радiстю, i смiялася одним смiхом, а вже що видом яснiла та щебетала, яснiючи, то йой! Такої ясної та щебетливої далебi в усiм молодечiм гуртi не було. Не пригадує вже, як сталося, що заговорили саме про Жданка. Здається, домовлялися, усамiтнившись, що вiднинi зустрiчатимуться та й зустрiчатимуться вже, аж поки не настане обiцяний Купало, i Божейко запитав, чи стариня не сваритиме її за те. "Я люба старинi, - сказала, - вона добра зi мною, нiколи не сварить". "Так-таки й нiколи?" "Присяйбiг. Лише раз i нагримала, та й то не мамця, не татуньо - бабця". "Бабцi жалiють онучат, а твоя нагримала?" "Бо завинила". Не вдовольнився, певно, тим, що сказала, помовчав i знов запитав: "А чим?" "Лiлей нарвала в озерi". "Ов! Чи то така вже провина?" "Я сама гадала, що нi, а бабця iнше повiдали. Сказали, дiвцi не личить бути жорстокою. Лiлеї - русалчинi дiти, пощо вкорочую їм вiку? Русалка плакатиме за дiтками i може втопити мене при нагодi". Замислився, зважуючи почуте, а Миловидка користувалася тим, що мовчить, i оповiдала далi: "Я, може, й не сприйняла б тiєї сварки так близько до серця, та наснилися тi дiти невдовзi. Пливу буцiмто на лодiї й бачу багато-багато лiлей! Простягаю руку до одної - таки ж лiлея, бiла та пишна, пишна та знадлива, аж серце заходиться вiд тiєї знади. А зiрвала - маю в руках хлопчика. Не спинилася чомусь, пiдпливла, зiрвала другу - знов мала хлопчика, третю - знов хлопчика. "Йой, - опам'яталась нарештi. - IЦо ж це я роблю? Це ж її, русалчинi, дiти!" Стою в лодiї, тримаю у себе на руках тих дiток i не знаю, що з ними вдiяти. I в воду кинути не зважуюсь: живi ж створiннячка, i в себе боюсь лишати". Божейко кинув тодi на неї бистрий позирк очей своїх i засмутився. "То недобрий сон, Миловидко". "Гадаєш, клопiт матиму?" "Люд так гадає: коли сняться дiти - бути клопоту". Страх як хотiла сказати йому, що вiщує той сон насправдi, а соромилася. Так дуже соромилась i так яснiла видом вiд свого щасливого сорому, що Божейко завважив її ясноликiсть i спинивсь, подивований. "Чого ти?" "Бабуся iнакше тлумачать той сон".. "Iнакше?" "Сказали, що в мене будуть лиш хлопчики та й хлопчики, не буде дiвок". "Йой!"-вигукнув потiшено i так заiскрив очима, всiм видом своїм, що й геть увiгнав її в червiнь. Схопив, потiшений, за руку й повелiв бiгти до молодечого гурту, що веселився бiля вогню. "Знай, - сказав твердо й довiрливо, - так жду вже тебе, так жду! Коли поберемося та матимемо хлопчика, назву його Жданком". Не дiждалися анi дiвчинки, анi хлопчика. Потоптали тi намiри-ждання Хiльбудiєвi легiонери. Потоптали та й зробили прахом. А все ж чому Божейко згадав увi снi саме матiр i Жданка? То натяк, що вона, приймаючи хрещення, убиває в собi матiр-Тивер, бiльше того, прирiкає на безцвiття плоть, а з плоттю й потреби роду людського? Йой, а хiба нi? Так воно є, так воно й буде. Запакує себе за стiнами обителi й нидiтиме та сохнутиме, сохнутиме та нидiтиме, аж поки не вiдцвiте її дерево. Чи то ж та благодать, якої хоче, заради якої одважувалась i правилася в чужу землю, нiби у рiчковий вир кидалася? Та вона ж молода i красна собою, та в нiй же он яка сила є i яка може бути, коли не сушитиме себе гризотами, що переслiдують через постiйнi бажання лету i пута, що не дають злетiти. Хай i так: немає Божейка, лада жаданого, зате є вона, Миловидна. Чи то ж правдиво i чи гоже буде, коли сховає себе на вiки вiчнi за кам'яними мурами обителi, не дасть паростi-плоду, стане самотньою билиною, котра якщо й знадобиться комусь, то хiба лиш на те, щоб витерти об неї ноги? Має бути вдячна обителi, бо пригрiла свого часу, дала шматок хлiба й притулок? А чи не занадто велика це плата за хлiб i притулок? Там, за широким Дунаєм, давно прокинулись, певно, поля, покрилися листом дерева, вибуяла пiд теплим i не спекотнявим ще сонцем трава. А коли вибуяла по луках та узлiссях трава, то зацвiли й квiти. О, вона не забула, вона добре пам'ятає, яка духмянiсть стоїть на луцi, коли цвiтуть квiти! Дух перехоплює, серце завмирає вiд солодощiв, що п'янять i сп'яняють, тiшать i заколисують. А спiв пташок над луками... Тут, у ромеях, усе те не лишає її байдужою, є тим єдиним, що скрашує свiт i тримає на свiтi. А якою вiдрадою i яким блаженством були б цi чари передлiтньої повенi там, на зелених полях та прирiчкових луках Тиверi? Коли б знову потрапила туди, та узрiла, та впилась чарами, певно, й забула б усе, що було з нею, гляди, й сказала б сама собi: а свiт не такий уже й бридкий, як думається часом. - Будь вiльна, сестро, - пiдiйшла й сказала тiй, що замiнила її сьогоднi. - Я попасу корови. - Чом так? - Побувала в храмi, послухала службу божу, то й упокорила в собi дух неспокою, бентеги сердечної. Матушцi-казначеї скажеш, що я велiла тобi бути вiльною. Послушниця усе ще не йняла вiри. - Зiзнаюсь тобi: не вельми хочеться повертатись туди. Коли не цю, то iншу роботу вигадають. Може, надвечiр пiду вже? - А коли матушка-казначея гнiватиметься? - Звiдки знатиме? Пасли корiв i гомонiли, завертали тих, що йшли далi дозволеного, й знову гомонiли. Коли ж настав час доїти їх, а по доїннi трапезувати купно, i зовсiм дали собi волю. Жартували, смiялися, розповiдали бувальщини й знову смiялися. Де й подiлися сумирнiсть та покора, що були написанi на лицях там, за монастирськими мурами. Гляньте, забули й про писання: коли їси, їж мовчки. - Ти чого так плакала вдосвiта? - схилилася та, що сидiла ближче, й запитала утаємничено. - Сама не знаю. - Так слiзно плакала i не знаєш? Усе ховаєшся вiд нас, гадаєш, коли ми iншого роду-племенi, то вже й чужi, не здатнi прийти й стати на помiч? - Ба нi, - заперечила щиро. - Це тому, сестро, що певна, нiхто не пособить менi в моїй бiдi. - Знаємо, в такiй бiдi, як у тебе, нiхто не пособить. А все ж, може, порадили б чи розрадили якось? Негоже цуратися нас, сестро, мовчати та й мовчати. Що мала сказати такiй? Перечити? Ба, то ж правда: неприязна вона з послушницями. Хай не цурається, все ж неприязна. Знає Євпраксiю i тiльки Євпраксiю, з усiма iншими - аж надто стримана. Веселяться - мовчить, сперечаються - теж мовчить. А доходить до змагання, хто пастиме корiв, не бариться вискочити: "Я, сестри". I таки сказала, чого плакала. Не вельми йойкали та божкали послушницi, чуючи її сповiдь-зiзнання: чи то велике диво - сон, а проте, розгадуючи його, були i зичливi, i добрi. Коли ж вгомонилися й пiшли кожна в своє дiло, та, що заговорила до Миловиди першою, сказала притишено, аби iншi не чули: - Тобi слiд якось оповiстити Божейкову маму, що сталося з Божейком i з тобою. Iнакше не заспокоїшся, усе життя мучитиме совiсть. - Як же я перешлю її, вiсточку, коли така далечiнь? - Ходи до морського пристанища, питай та розпитуй, може, натрапиш на мореходiв, що йтимуть туди, та й перекажеш. -_ Йой, хто перекаже, коли Божейкова мама живе далеко в лiсi. - Тодi сама подайся туди. - Марна потуга, сестро. Попереду он якi гори i яка задовга морська путь, а в мене анi солiди. Порадниця подумала i вже потiм повiдала свої думи: - Горами не йди, горами не пройдеш. Прався берегом. Тут путi торованi, та й люд повсякдень вештається. Десь пiшо йтимеш, десь станеш, заробиш солiду, другу та й пiд'їдеш. Не така вже й мудра була її рада, а все ж запала в серце. А й справдi, чи вона не здатна заробити та й їхати, заробити та й знову їхати? Ромейськi береги густо заселенi. Пристане до рибалок - заробить, пiде на поле - знов заробить. Не всi ж мають рабiв, а лiто - гаряча пора, влiтку усiм потрiбнi робочi руки. Багато пiде на те лiт? Хай i так, зате з кожним лiтом буде ближче до рiдної землi. Говiркiшою i веселiшою здавалася увесь той день. А надiйшов вечiр, сказали, час повертатися до обителi, осмутнiла. Це ж прийде Євпраксiя й запитає, чом подалася з храму да так, що наздогнати не можна було? А ще ж може нагадати: "Готуйся, Миловидко, наближається день твого хрещення, будеш прийнята в клiр". Що скаже їй, коли нагадає? День хрещення наближається i наближається невiдступно. Повернулася пiзно й постаралася пройти до келiї непомiченою. Ждала, ось-ось хтось прийде, а ждучи, потерпала. Нiби пташка, що її загнали в клiтку. Тому й сiла ближче до вiкна, тому й поривалася: бодай думкою бути там, де широкий простiр, де розкiш-воля. "Я й справдi, нiби в клiтцi, коли точнiше - в кам'янiм мiшку". Кам'яний мiшок... Де вона чула таке? Тут, у Фессалонiцi? Ба нi, у Веронi. Жiнки розповiдали їй бувальщину, схожу на казку, та й згадували цi слова: молоду матiр, що провинилася перед своїм мужем, замурували у кам'яний мiшок. Чого тiльки не буває на бiлому свiтi. А все через те, мабуть, що бажання одних стають завадою для бажання iнших, що з-помiж людей завжди вишукуються такi, котрим байдуже, на чиєму безлiттi зiзрiватиме їхнє щастя. Аби зiзрiло, аби лиш мати його! Так повiвся з нею i тисячами таких, як вона, намiсник Хiльбудiй, таку, коли не гiршу, долю уготували й тiй, що жила давно-давно i, як i вона, Миловида, не побажала бути усладою свавiллю i свавiльникам. Свiдкiв тiєї осмути, мабуть, i на свiтi немає вже, одначе в околiях Верони добре пам'ятають: сталася вона невдовзi по тому, як у обводи їхньої землi вломилися готи. Один iз привiдцiв того варварського племенi по iменi Аспар облюбував замкнену довкружнiми горами Долину Юпiтерової Ласки, сiв там iз родом своїм i став володарем зелених лукiв та плодоносних нив обабiч рiки, що витiкала з гiр. Дива в тiм, скажiмо, мало - готи затопили собою всi полуночнi землi славної колись Римської iмперiї, стали по сутi волостелинами в нiй. Та цей, Аспар, повiвся таки дивно: змурував в ущелинi, що єднала облюбовану ним долину з усiма iншими провiнцiями iмперiї, замок i тим вiдгородився вiд неї. У замок, як i в долину, хай i невсiм, все ж можна було проникнути з дозволу волостелина чи його сторожi, з долини ж не дозволялося виїздити, надто людовi, що опинився пiд п'ятою Аспара i його роду. Мабуть, саме тому веселу й щедру колись на злаки Долину Юпiтерової Ласки стали називати Долиною Слiз, а гота Аспара - волостелином-вiдлюдьком. Про подобу його, як i про повадки у вiдособлених вiд свiту володiннях, розповiдали таке, вiд чого серце бралося холодом. I потворний вiн, казали, i нещадний такий, що проти ночi згадувати страшно. Хто мав перед ним якусь провину i потрапляв у зв'язку з цим до замку, той звiдти не повертався вже. Чому такий, нiхто достеменно не знав. Лишалось догадуватися, а догадки всякi бувають. Однi подейкували, нiби Аспар малим ще був викрадений вовками й рiс певний час серед вовкiв, годувався молоком вовчицi, через те такий лютий та нелюдяний; iншi казали, що то неправда, виростав вiн, як i всi дiти, серед людей. Провинилася перед богами мати його й була покарана за ту провину сином: позаздрила, коли ходила непразною, тiлеснiй лiпотi дiвчини-поселянки, приревнувала до неї мужа свого i, лютуючи з ревнощiв, нацькувала на те дiвча псiв, хотiла бачити нещасну потворною, а сталося так, що народила потвору. Боги нещаднi до тих, хто носить в утробi дитя i сiє злобу чи смерть. Отож i помстились на нiй - надали дитинi псину подобу. А на свiтi не було ще такого, щоб потвори виростали добрими. Не було й не буде. Потвори заздрять людям, надiленим здоров'ям, щастям, лiпотою чи просто людською подобою. Через те й помщаються нещадно. Вiрити цiй, останнiй, гадцi допомагав i сам Аспар: не було такого випадку, щоб вiн виїздив на люди без маски. Таке подейкували про гота-вiдлюдька поза Долиною Слiз. Що думали й казали про нього в самiй Долинi, те лишалося таємницею. Єдине, що вдалося почути, - загадковий волостелин понад усе полюбляє лови i здебiльше буває на ловах. А ще до смаку йому хмiльнi напої, не розминається i з младомладими жонами свого володiння. Котру вподобав, чинячи лови, та не минає вже його тенет: або ж гуляє-бенкетує з уподобаною вродливицею по затишних медушах, або бере на седмицю-двi до замку. Бо вiн - волостелин у Долинi, його бажанням нiхто не смiє перечити. Патрицiї сусiднiх провiнцiй i дивувалися тим повадкам, i жахалися їх. Тому й обминали володiння гота десятою дорогою. Та, видно, не завжди обминав вiн їх, бо коли не в однiм, то в iншiм селищi почали об'являтися чутки: бачили там i там. Те багатьох примусило загадатися: чому? Не загадався лиш префект найближчої з Долиною Слiз провiнцiї - вiн надто твердо почував себе, щоб страхатися появи гота. Так i сказав, коли доповiли йому: "Ну й що? Повинен же вiн вилiзти колись iз своєї берлоги й шукати з нами спiлки. Не чули хiба, не знаєте: нинi до того йдеться. Король готiв-завойовникiв усвiдомив нарештi: вiн не пiдкорить собi iмперiю, доки не знайде спiльної мови з патрицiями iмперiї". Та оманливою виявилася його твердiсть, як i безпечнiсть: Аспар менш за все зважав на намiри короля. Опинившись за межами Долини Слiз всього лиш з цiкавостi, натрапив вiн поблизу одного з сусiднiх замкiв на писану вродливицю i не мiг уже втримати себе вiд спокуси побачитись iз нею вдруге. Забув, поборений тим бажанням, про лови, забув i про младомладих жон свого володiння. Вночi допiзна гупав громiздкими чадигами в горiшнiй клiтi свого замку, а надходив день, сiдлав коня, брав надiйний супровiд i правився туди, куди кликало серце. Раз, вдруге i втретє отак. На лихо, довiдався: то донька самого префекта Руфа. Бо таки бачив її, як правилася у супроводi вiтця свого до сусiднього селища, бачив i тодi, як прогулювалась у самому замку в супроводi якогось вельми запопадливого молодця. Хто знає, чи й зважився б на щось, коли б не пересвiдчився за четвертими вiдвiдинами володiнь префекта: у доньки його i молодця, що в'ється коло неї, йдеться до злюбу. А пересвiдчивсь - не став вагатися: взяв iз собою ватагу мужiв та й викрав доньку префекта, правдивiше, вiдбив її в охорони, що супроводжувала Корнелiю в гостi до нареченого. Челядь поспiшила, ясна рiч, доповiсти патрицiю: сталася бiда, налетiли в путi прикритi масками воїни, вiдтiснили сторожу i, прихопивши з собою Корнелiю, зникли в лiсових хащах. Люцiй Руф мав би розгнiватись на бевзiв, якi дозволили таке, та не до гнiву було. Вiн догадувався, хто тi, що в масках, а догадуючись, холонув серцем. На таке здатнi лиш готи. Не хтось iнший, тiльки вони! I коли догадка його правда, донька потрапила в руки найлихiшого з них - вiдлюдька. Недовго нiмував, вражений страшною вiстю, кинув клич, зiбрав пiд свою руку всiх, кого мiг зiбрати, й пiшов по слiду. А слiд вивiв таки в Долину Слiз. - Це тут моя дитина, - карався пiдозрою й не хотiв вiрити власнiй пiдозрi. - Це Аспар, отой гот-вiдлюдько посягнув на Корнелiю. Що ж вдiємо, як зарадимо бiдi? Знайшлись такi, що покладали надiї на короля: вiн i вiдлюдьковi вправить мiзки. Та їм одразу ж заперечили: коли то буде? Корнелiю слiд визволяти негайно. - Маємо обступити вiдлюдька в його лiгвi, - казали префектовi, - i такою силою, котра примусила б зважити на нашу вимогу. Так i скажемо тому готовi: не поверне Корнелiї - покличемо сусiдiв, усiм хрещеним людом пiдемо на нього. I горе буде тодi його прославленому безбожними дiлами замку, горе й тим, кого дiстанемо за його стiнами. Остання порада видалася патрицiю Руфу слушною, i вiн пiдступив до Аспарового замку, зажадав побачення з волостелином мiжгiр'я. Аспар не явив за цим разом гординi, одначе виїхав iз ворiт не сам - гiнця свого вислав. - Володар наш, - сказав гонець, - радий бачити патрицiя в своєму замку яко гостя i приятеля. - Ми не гостити приїхали, - не спокусився префект на запросини. - Хай волостелин Долини Слiз скаже, нащо вiн чинить у наших володiннях розбiй? Де наша донька Корнелiя? Там, у замку, як i ранiш, не барилися, розчинилися по якiмсь часi мiцнi дубовi ворота i з них виїхав ладний собою, при бронi i в пишнiм убраннi муж. Його супроводжували не менш ладнi i теж закутi в броню воїни. - Патрицiй має всi пiдстави гнiватись на мене, - мовив той, що стояв попереду всiх, - i все ж я просив би його бути милостивим до вiльного вiд злюбних уз мужа, якому минає вже тридцяте лiто. - З ким я бесiдую? - З Аспаром, володарем замку i мiжгiр'я, що за замком. Мiж тими, якi виїхали з ворiт, i тими, котрi стояли перед воротами, запала нiмотна тиша. Однi ждали, що скаже вiтець Корнелiї, iншi дивувалися почутому й вiдмовчувались, дивуючись: той, що назвався Аспаром, був воїном-миловидком, таким красним собою, що пiсля всього чутого й перечутого про нього годi було й вiрити, нiби це вiн. - Я об'явився тут не для того, щоб роздавати милостi. Питаю про iнше: як сусiда смiв посягати на помовлену вже дiвчину, на моє, зрештою, право, право батька i волостелина? Де моя донька? Що з нею? - Корнелiя в мене, достойний. А взяв я її тому, що вподобав i хочу, аби була менi жоною. - Може, у готiв i водиться так - добувати собi жон, як i все iнше, татьбою, у нас - нi. Волостелин мав би пам'ятати це, як i те, що я, вiтець Корнелiї, не волiю мати зятя з чужого племенi. - Зате волiє Корнелiя. - Неправда! У доньки є наречений, вона дала вже згоду стати його жоною. Про яку волю може йти мова, коли дiвчину взято силою? - Хай патрицiй пiде й запитає. Донька його недалеко, вона тут-таки, в замку. I страхався Люцiй Руф, передчуваючи непоправне, i обурювався, ба погрожував навiть, казав, коли Аспар нинi ж, цiєї митi не поставить перед його очi Корнелiю, вiн, префект провiнцiї, не знати що зробить iз ним, iз його замком, з землею, в якiй утвердився незаконно тать i промишляє татьбою, а завершив свої погрози тим, що зголосився-таки пiти в замок i на власнi очi побачити дитя своє. Аспар дозволив батьковi самому, без свiдкiв поговорити з донькою. Правда, i бачив, як зустрiлися, i чув усе, про що говорили. Полонянка не знати як зрадiла, угледiвши вiтця свого, та одразу ж припала йому до грудей i розплакалася, як плачуть усi тi, хто втрачає багато, а набуває не знати що. Одначе, коли патрицiй Руф сказав їй: "Збирайся, дитино, я прийшов визволити тебе", пiдвела засмученi очi й запитала: "А чи треба? Хто мене вiзьме пiсля всього? Певна, Емiлiй Долабелла перший вiдкинеться, довiдавшись, що ночувала в чужiй оселi, побувала в чужих та ще й овiяних недоброю славою руках". Знову припала до батькових грудей i ще ревнiше заплакала. I улещав її патрицiй, i обiцяв: бiди позаду, дарма, тулилася до нього й ридала, журилась бiдою своєю i знову ридала. Коли ж нагадав: час збиратися, сказала те, що й перше: її доля вирiшена вже, що буде, те й буде, лишиться з Аспаром. Розгнiвався префект, одначе не так на доньку, як на гота, що став йому з волi випадку сусiдом. Громи метав на його голову, а завершив свої погрози повелiнням: якщо Аспар хоче мати Корнелiю за жону, вiн має виправдати себе перед хрещеним людом за колишнє, зректися всього ганебного, що було в його колишньому, й обвiнчатися з донькою за всiма законами вiри Христової. Не подобалось Аспаровi те повелiння, хмурився i мовчав. Бо не звик коритися. Досi навпаки було: усi i без жодного супротиву корилися йому. А все ж, коли пiдвiв очi, iншої гадки не було: заради Корнелiї i миру з її кревними й Аспар покориться. Обвiнчавшись з найлiпшою, що знав досi, дiвчиною з аристократичної родини i ставши законним мужем милої серцю жони, Аспар примiтно вгомонився, схоже, що вiдмовився вiд варварських звичок. Тiшився молодою господинею в своєму замку й почував себе неабияк втiшеним. Зрештою згадав, що вiн володар не лише замку, а й долини мiж гiр, й загорiвся iншим бажанням - показати Корнелiї свої володiння. Возив та й возив молоду свою жону, показував та й показував: i коней, що їх ростили для нього конюшi, i угiддя в долинi та пiдгiр'ї, все багатство, що мав у обводах свого володiння. Так минала седмиця за седмицею. На змiну передлiттю прийшло лiто, теплiнь зацарювала в долах, як i в серцi господинi замку. Та ось настав час ловiв - i Аспар розхолодився раптом, все рiдше й рiдше став засиджуватись бiля Корнелiї, зрештою зайшов одного ранку й сказав: їде на лови. - Чи надовго? - поцiкавилася. - Лише на день. Не сподiвалася, що може бути iнакше, тому й не стривожилася. "Нехай, - гадала собi. - Не все ж йому бути зi мною. Лови i для вiтця неабияка пристрасть. То - друга утiха позлюблених мужiв. Чого має вiдмовляти йому в нiй?" А тривога чатувала вже на неї на подвiр'ї замку, не загаялася вiдвiдати й замок: Аспар не повернувся анi того, анi наступного дня. Де ночував, з ким був, лише небо вiдало. I засмутилася Корнелiя, а смуток не забарився зродити й страх: що коли муж її згадав колишнє i знову вдався до колишнього? За першим разом визнала за потрiбне промовчати, за другим - не змогла вже. Аспар не сам повернувся - з ватагою. Таку вакханалiю чинили до свiтання, що в Корнелiї серце обливалося кров'ю, гляди, й головою об мур билася б, коли б не рятiвна на всi випадки сподiванка: а може ж, це востаннє? Пiде ватага, проспиться її повелитель - i вона ублагає його, зрештою повелить йому, аби не робив того бiльше. Та ба, не дiждалася мужа в жiночiй половинi замку. Захмелiвши, спав вiн мало не до ночi, а проснувся, знову став на чолi ватаги й повiв її за собою. Корнелiя i зовсiм змалiла на силi вiд тiєї зневаги, зрештою зiбралася з нею й обурилась. Хай знає, коли так: поїде до кревних своїх, сяде пiд надiйним крилом вiтця й сидiтиме там доти, доки не об'явиться i не вклониться всiм та не присягне: бiльше такого не буде. Була аж надто рiшуча, коли зважувалась, ще бiльшої рiшучостi прибрала, як стала перед конюшими й звелiла їм сiдлати коня. Тi й послухалися, засiдлали, а дiйшло до виїзду з володiння - заступили дорогу: не велею. - Менi, господинi? Хто смiв? - Муж ваш, достойна. Знала, тут проти волi Аспара нiхто не пiде, тому лютувала, а лютуючи, шукала рятунку. I таки знайшла його. Помiтила серед челядникiв ласого на дарiвщину мужа й не поскупилася привезеним iз собою золотом. - Вiзьми оце, - показала з рук, - i вволь мою волю. - Яку, достойна? - Вiдвези мене до вiтця мого. Зiтхнув челядник й похитав, перечачи, головою. - То неможливо. - Коли добудемося до замку моїх кревних, втричi бiльше матимеш. - Кажу ж, неможливо. - Тодi... тодi вивези iз замку й покажи, де буває муж, що робить, коли завершить лови. Челядник переступив iз ноги на ногу, ба навiть крекнув досадуючи. - Пiзно, господине. Удосвiта муж ваш повертається до замку. Хай iншим разом. Корнелiя бачила: хочеться челядниковi мати те, що обiцяє господиня, а не зважується взяти, боїться пiти супроти волi господаря. Через те не вельми набивалася з дарами. Хай челядник помислить на самотi, хай розпалить у собi вогонь жадоби. I не помилилася. Челядник прийшов-таки до неї через кiлька днiв i вивiз непомiтно iз замку, показав медушу при битiй путi, а в медушi - миловиду господиню веселої оселi. Немов метелик, пурхала помiж хмiльними мужами, всiм усмiхалася i вiд усiх вмiла ухилитися. Лише вiд Аспара не вмiла та й не мала бажання ухилятися. Обiймав - пiддавалася обiймам, саджав на колiна - сяяла сонцем i знов пiддавалася, цiлував у безсоромно оголенi груди - смiялась i не перечила. У Корнелiї туман ходив перед очима вiд образи, ганьби i приниження. Та даремно челядник боявся за неї й застерiгав раз у раз: "Будьте мужньою, достойна, не лементуйте i не виказуйте себе. Викажете - бiда буде i менi, i вам". Корнелiя знайшла в собi мужнiсть стерпiти. Тодi вже, як дiсталася стiйбища й сiла на коня, оперiщила його пугою й пустила на всю кiнську пору, мовби втiкала вiд самої себе. Що робила вона, коли повернулася в замок, нiхто не вiдав. На челядь не показувалася i до ложницi нiкого не впускала. Анi того дня, що настав по поверненнi вiд медушi, анi наступного. Не вийшла вона й тодi, як у замку оповiстили: володар мiжгiр'я повертається з ловiв. - Що з жоною? - помiтив Аспар її вiдсутнiсть серед тих, що зустрiчали. - Вона хвора? - Не вiдаю. - Як то не вiдаєш? - спохмурнiв. - Господиня нiкого не впускає до себе. Не став бiльше допитуватися в челядника, передав коня й пiшов до жони. Бачила, мабуть, як в'їздив вiн до замку та й чула галас юрби, що зустрiчала, - дверi не були вже запертi. Щоправда, не пiшла назустрiч Аспаровi i не обняла, як водиться, сидiла i ждала, коли волостелин сам наблизиться до неї. - Що з тобою, Корнелiє? - стривожився чи вдавав iз себе стривоженого. - Чим ти опечалена так? - Поганi вiстi надiйшли вiд кревних. Матуся вмирає. Хотiла провiдати її, та муж запер ворота, велiв не випускати мене, свою господиню, з замку. Вона таки заплакала. Не так, як за тим разом, як зайшов вiтець i сказав: "Збирайся, ти вiльна", - все ж ревно i жалiсно. Так жалiсно, що навiть байдужого до жiночих слiз Аспара вразила. - Про що рiч, - не зволiкав iз речницею. - Хочеш поїхати - їдь. Коли запрягати коней? - Зараз, негайно. Я й так багато втратила, цiлих двi доби б'юсь,