чi, нiхто й нiчого не вiдає. Жерця ж знайшли в його оселi з перетятим горлом. Он воно що?! - Велiть тому волхвовi зайти до мене. Не ховався з почутим, визнав за потрiбне, аби той, що принiс лихi вiстi, сказав їх при старiйшинах. Тому й поставив його перед очi старiйшин. Слухав i пильнував: волхв тiльки вражений баченим а чи й причетний до татьби? Нiби не причетний, а все ж чому такий наляканий. Колiнкує та й колiнкує перед своїм князем, ба навiть перед старiйшинами. - Хто бував пред цим у Жадана? - Не вiдаю, княже. - А бiля оселi Перуна? - До оселi i требища всi йдуть. - Поночi був хтось? Волхв замислився, справдi пригадував чи робив вигляд, що пригадує. Князь пождав i знову вдався до свiдка нечуваної в їхнiй землi татьби. - Волхв давно знав Жадана? - Давно. Вiдтодi, як Жадан став жерцем при капищi Перуна. - I весь час був при капищi? - Ано. - То хто ж бував у Жадана коли не зараз, то ранiш? Хто мав iз ним таємнi бесiди? Князь не просто питав - допитувався, схилившись перед колiнкуючим вiсником, i те допитування примiтно збентежило волхва: спершу тiльки видивився не знати як, далi знiтився i опустив долу очi. - Богданка сюди, - повелiв князь. Коли ж син прибув i недвозначно сказав своїм видом: перед ним той самий волхв, що оповiщав тамтого дня про таємну змову Жадана з воєводою Вепром, не став брати цього мужа за карк i примушувати, аби казав при старiйшинах усе, що казав Богданковi. Звелiв синовi заперти свiдка Жаданової смертi в пiдмурку вежi й берегти паче ока свого. Потiм уже, як впевнився, син виконав його волю, обернувся до старiйшин i сказав старiйшинам: - Чи волiють сли люду тиверського знати, що маємо вдiяти, аби побороти своє безлiття? - Волiють, княже. - То слухайте, що казатиму: найперше маємо самоочиститись. Мiг би покликати в свiдки самих богiв: старi i мудрi люди, а не розумiють його. Дивляться i нiмують. - Чи ми не очищалися? - Перед богами - так. А самi перед собою? То правда: земна благодать - винагорода неба. Та правда й те, що й небо може вичерпати свої щедроти, коли вони потраплятимуть до нечестивих в умислах i дiяннях своїх, ставатимуть набутком всiх алчущих i жаждущих. Тож i кажу: уповаймо на богiв, одначе й самi очищаймося, бодай час вiд часу. - Князь радить... - Раджу почати самоочищення iз суду над татями, що обiрвали життя жерцевi Жадану. Чи пристають на те старiйшини? - Ано. Намiр справедливий, най буде так. - Тодi скликаймо вiче й починаймо суд. То було одне з тих вiч, на якi сходиться лише окольний люд i сходиться швидко. Бо прудко бiгли конi поселянських гiнцiв, та ще прудкiше чутка: мало Тиверi божої кари, почалася й людська; у Соколинiй Вежi забито Жадана, того єдиного з-помiж волхвуючих людей, котрий удостоївся бути жерцем при капищi Перуна, став нарiвнi з князем - посередником мiж богом i людом. Комусь, бачся, не сподобалося, що Тивер має аж двох посередникiв, хтось пiдняв руку на охоронця божого житла, i той замах, подейкують, неабияк розгнiвав князя. Знайшов у собi пiдтяту смертю жони силу, збудився духом i став на бiк знедоленого люду - шукає йому порятунок вiд мору та гладу. А щоб нiхто не стояв на путi в тих добрих його намiрах, пошук починає iз суду над татями. Таке нiкого не обходить, тому й поспiшають до стольного города. Їдуть кiннi, йдуть пiшi i здебiльше кiлькома оседками. Людно на путях та перепуттях. I гомiнко. Бо правляться не лише мужi, тi, чий голос матиме вагу та силу на вiчi, правляться й отроки. Однi - щоб приглянути в дорозi за лiтнiми вже дiдунями, iншi - за кiньми, ще iншi - у помiч старшим i в науку до старших. Бо самi будуть колись мужами, бо коли дiйде до бiйки мiж одною i другою сторонами вiча, сила їхня i буєсть їхня он як знадобляться. Не сидiв i князь у Соколинiй Вежi. Повернувся одразу ж по розмовi з старiйшинами до Черна, зiбрав пiд свою руку дружинникiв, що були в Чернi й поза Черном, i, впевнившись у надiйностi своєї сили, покликав волхва, що принiс вiстi про смерть Жадана. - Як звуть тебе, достойний муже? - Малi достоїнства у того, княже, хто опиняється з твоєї ласки в порубi. - Не кажи так. Не всякий зважиться стати на сторожi правди i заступитися за праведних. Сподiваюсь, не заперечуватимеш, що не хтось iнший - ти прибiгав свого часу до мого сина Богданка й велiв йому, пославшись на вищi помисли, iти до мене й застерегти перед тим, як мав брати жереб: не з богом - iз Вепром була в Жадана розмова про потребу посилати княжий рiд на вогонь. - Так, то був я. - Чому ж принижуєш тепер себе i не визнаєш достойним? - Бо не довiв свого достойного намiру до кiнця. Князя самого цiкавило те. - А й справдi, чому пiшов до сина i повiдав про змову синовi, а не менi? - Бо в князя хтось нагледiв би мене i виказав. Син же, гадав собi, й без мене зробить усе, що слiд зробити. - А про те, що Богданковi, яко синовi моєму, нiхто не повiрить, i не подумав? - Про те не подумав. - То, може, тепер хоч вийдеш i скажеш вiчу: була змова, волостелин Вепр обiцяв Жадановi Веселий Дiл, якщо принесе в жертву боговi самого князя? - Чи менi повiрять? Веселий Дiл не став Жадановим. - Бо обернулося так, що на вогнище пiшла з волi богiв княгиня, а не князь. Вепровi шкода стало Веселого Долу, i вiн пiшов на головництво - укоротив вiку Жадановi, який вимагав чи мiг вимагати вiд нього отню оселю i угiддя. Волхв вiдмовчувався якийсь час. - Я можу потвердити лиш перше. Хто вбивав Жадана, про те не вiдаю. - Усе ж каже, що головник - Вепр. - Може, й каже, однак я не видiв того i потвердити не можу. Є, княже, вищi за тебе i твої бажання помисли. Упертiсть цього вовгура починала дратувати Волота. Що ж буде, коли справдi не пiдтвердить? Адже вiн збирає вже вiче, має викликати Вепра на вселюдський суд. - Вiдступати пiзно, волхве. Ти багато знаєш про Вепра. Коли не переконаєш вiче, що вiн головник, тебе спiткає те саме, що й Жадана. Згинеш вiд його руки, чув? - Як же я переконаю вiче, коли не вiдаю? - Пригадай усiх, хто був напередоднi бiля капища Перуна. - Вепра не було там. - Зате були Вепровi люди. Пiзнаєш їх, коли покажу? - Якщо бачив, то пiзнаю. - Тодi облачайся в одiяння ратного мужа, поїдеш зi мною. Навiдаємося на Вепрове подвiр'я, там i приглянешся до його челядi. Вiн був на диво твердий i непохитний тодi, як завдавав Вепра у вериги, а ще непохитнiший, коли вийшов i став перед вiчем. - Братiє! - рiшуче пiднiс над головою меча. - За згодою старiйшин родiв i на благо люду тиверського розпочинаю суд над головниками, що вкоротили вiку жерцевi Жадану. Хто знає їх i може вказати або назвати при всiх, виходь i називай. Вiче завжди дiлилося на два кiнцi - княжий i поселянський. На княжому попереду всiх стояв князь, за ним - мужi думаючi i ратнi, а вже за мужами - дружина, на поселянському кiнцi чiльне мiсце вiдводилося тисяцьким, потiм старiйшинам родiв i вже потiм - всiм iншим: воям, ратаям, торговому та чорному люду. Нинi ж княжий кiнець складала переважно дружина, найближчi з мужiв ратних та думаючих, вогнищани. Мужi ж окольнi загубилися з-помiж старiйшин та поселян, видно, так собi мiзкували: коли дiйде до дiла, галасуватимуть сильнiш за всiх i поведуть за собою всiх. Та цього разу вiче лишилося глухим до них i їхнього галасу. - Руку пiднято на того, - карбував слово за словом князь, - хто мав доступ до самого бога, був посередником мiж людом i богом Перуном. Князь не може лишити цього головництва непокараним. Тому й звертається до всiх: хто знає головника, виходь i вкажи на нього. - Мало вказати, - почувся голос iз поселянських лав, - треба й довести, що то головник. - Треба й довести, а то ж як. - Чи має такi докази князь, коли взяв воєводу Вепра у вериги? Питалися його недавнi соузники-мужi. Не втримались, отже, заговорили. А коли так, настав час кликати на княжий суд володаря Веселого Долу i воєводу в Подунав'ї. - У князя є такi докази. Та вiн не хотiв би помилитися i тому питає: хто ще знає головника? Вiдповiдь - мовчання. - Приведiть воєводу Вепра. Вiн був суворiший за саму суворiсть i такий непохитно твердий та грiзний, здавалось, звiльни йому руки та дай до рук меча - на все вiче пiде з вiдкритим забралом. - Воєводо, - зично, аби всi чули, звернувся до нього князь. - Ти вiдаєш, в чому звинувачую тебе? Чи визнаєш за собою провину? - Нi, i вимагатиму за глум i насилля над собою особистого поєдинку з князем. - Коли князь не доведе твоєї причетностi до головництва, так? - Ано, коли не доведе моєї причетностi до головництва. - А коли доведу? - Коли доведеш, я скараю сам себе i тут-таки, при всьому люду. - На тому й станемо. Вiн окинув зором принишклий люд i вже потiм мовив: - Будьмо взаємно витриманi i поважнi - починаємо суд. Скажи, воєводо, ти бачився з жерцем Жаданом у його оседку при капищi Перуна? - Бачився. - Чого бував там? - Приносив жертви Перуновi й передавав їх до рук жерця Жадана. - Коли бував? - Та не раз, i в цьому, i в тому лiтi. - Якi вiв бесiди з жерцем, окрiм тих, що вручаєш йому дари i просиш принести їх боговi Перуну? - Окрiм цих, нiяких. - А за якi такi великi послуги обiцяв ти Жадановi подарувати свою отню оселю i свої угiддя в Веселiм Долi? Вепр удавав iз себе здивованого, ба навiть обуреного. - Такого не було, такого не могло бути! Чи князь не знає, що для мене Веселий Дiл? Чи вiн не вiдає, як приросло до нього моє серце? - Знаю, та послухи твердять iнше: ти обiцяв-таки Жадановi Веселий Дiл i, певно, за неабияку послугу. Волхве Чернине, вийди i скажи, що знаєш про ту обiцянку. Йдучи на вiче, волхв скинув iз себе вдяганку ратника, знову був у тому, що належало йому вiддавна i виказувало його яко знаного всiм служку при капищi Перуна. Поки казав, коли i з чим приходив Вепр до Жадана, вiче слухало i нiмувало. Коли ж заговорив про усамiтнення та таємнi бесiди в усамiтненнi, потiм - про Жаданове обурення тим, що казав Вепр, пробудилося звiльна й завирувало. Однi виголошували тiльки подив, iншi - обурення, ще iншi - заперечення. - Того не може бути! Чим доведеш, вонючий волхве? - Хоча б i тим, що чув тi бесiди на власнi вуха. Воєвода казав Жадановi: "Зроби так, аби бог покарав князя Волота найвищою карою - смертю - i матимеш усе: золото, поле, товар, захочеш, Веселий Дiл вiддам тобi з оселями та угiддями, до нього приналежними. Не лише жерцем, волостелином станеш". - То не доказ! - кричали мужi. - Таке можна й вигадати. Хто, крiм тебе, пiдтвердить тi казання? - Чи можуть пiдтвердити те, що чув я, не вiдаю, одначе можуть пiдтвердити iнше: як Жадан гнав воєводу, обурений тiєю речницею, києм, як молився опiсля перед ликом бога Перуна й казав, молячись: "Огненний боже! Великий Сварожичу! Ти бачив гнiв мiй i бачиш муку, одведи i заступи, не дай сплодитися в менi найбiльшiй слабостi людськiй - спокусi". Волхви Стемид i Добронрав. В iм'я найвищих помислiв вийдiть i скажiть, що бачили i чули таке. Волхви не сподiвалися, видно, що їх покличуть свiдчити, зачудовано переглянулися, а проте вийшли й сказали князевi: бачили, як Жадан гнав цього мужа києм, як молився опiсля, чули, з якими словесами звертався до бога. - А що скаже Вепр? - не втрачав нагоди князь Волот. - Те, що й казав: бувати в Жадана бував, а бесiди з ним про мсту не вiв. - За що ж волхв i жрець гнав тебе вiд жертовника києм? Вепр завагався на мить, i того було доста, аби вiче впевнилося i крикнуло в один голос: - Вiн винен, княже! Вiн домагався вiд Жадана лжi i мсти! Аби втихомирити люд, князь вимушений був пiднести меча. - Не чую одповiдi, воєводо. - Я нагадав жерцевi давнiй звичай - приносити богам людськi жертви, аби вони умилостивились i не карали люд жорстокими карами. Згадка та чи, сказати б, рада й розгнiвала жерця. - А ще що радив? - Бiльш нiчого. - Чому ж Жадан казав, молячись: "Одведи i заступи, не дай сплодитися в менi найбiльшiй слабостi людськiй - спокусi" ? - Про те не вiдаю. - А послухи вiдають, воєводо. Що скажеш, Чернине? - Жадан справдi боявся кари богiв i вагався. Коли ж воєвода нагадав йому про дарунок вдруге, затим i втретє, повiз та показав свiй Веселий Дiл, спокусився i склав iз ним ряд: принесе в жертву богам когось iз люду тиверського, а потiм змусить брати жереб княжу родину. Вепр зголошувався на це, бо певен був, коли дiйде до жереба, князь сам викличеться пiти на вогнище, заступаючи собою жону i дiтей. - Ти брешеш, волхве! - визвiрився Вепр i подався на послуха всiм своїм могутнiм тiлом. - Звiдки Жадановi було знати, що нас постигне ще одне безлiття? - Знав, бо був такий, що мiг i накликати його. Одкровення те видалося всiм, ба навiть Вепровi, дивовижно несподiваним i страхiтливо разючим ударом Перуна в ясному небi. Притихли на мить, дивляться на волхва-послуха, нiби на заморську диковину, зрештою переглянулись один з другим, мовби питаючись: "Ви чули, на нас накликали погибель", - i крикнули тисячоголосе: - Смерть одступникам!! Смерть людоморам!!! Щоби заради утiхи-мсти, заради чревоугодiя, маєтностi-наживи та накликати на весь люд голод, знесилювати безлiттям i морити мором? Де таке видано? Коли таке було? Смерть бузувiрам! Кара i смерть! Кара i смерть! Князь силився вгомонити вiчевий люд, де там. Мовби оскаженiли всi. Ширили писки й кричали своє, потрясали бронню чи киями i напирали на княжий кiнець, на те одне-єдине мiсце, де стояв закутий у вериги i на диво змалiлий воєвода Вепр, волхв-послух Чернин. Їм давали знак мечем, кричали що було сили: "Вгомонiться, дайте довершити суд", - дарма. Довелося виставити наперед себе, наперед пiдсудного дружинникiв i вiдгороджуватися вiд вiча щитами, мечами, сулицями. - Виннi в ваших бiдах нiкуди вже не дiнуться. Дайте довершити суд! Князь вкотре вже пiдносить над головою меча, вимагає бодай якоїсь тишi. - Без суду ясно, княже! На горло карай татя! - Вiн не один. Дайте довершити суд i увидите: вiн не один! Здається, подiяло. Стихли спершу переднi, потiм тi, що стояли за переднiми, а там i решта. - Чи й далi опиратимешся, волостелине? Вепр був землисто-сiрий з виду, по ньому видно: нiяк не дiйде до тями. - Княже, - подав нарештi голос i якось примирливо, ба навiть благально глянув на Волота. - Я поставлю свiдкiв, що не був тiєї ночi анi бiля капища Перуна, анi в Веселiм Долi. - Вiдаю про те, сам ти не був там. Головництво вчинили iншi, одначе за твоїм велiнням. Волхве Чернине, вкажи нам, хто з челядникiв володаря Веселого Долу був того надвечiр'я бiля капища Перуна? - Он тi двоє. - показав через голови Чернин. Вiчовий люд спершу оглянувся в той бiк, куди показував волхв, затим розступився. Тi, на кого вказували, постали перед князем, його прибiчниками, яко застуканi на злодiяннi татi. - Твої це люди, воєводо? - Мої, та що з того? - А те, що саме вони виконували твоє повелiння. Пiдiйдiть ближче, пiдлi раби пiдлого головника! Тi, кого кликали, не посмiли ослухатись, пiшли, не змовляючись, до князя i так же, не змовляючись, уклякли перед ним на колiна. - Помилуй, великий господине! Ми не з своєї волi. Аж збудився Волот, вжалений їхнiми благаннями, нiщо вже не врятує Вепра. - Цих свiдчень доста, волостелине? Вепр i зовсiм осунувся, якось незвично низько опустив донизу голову, плечi. I шию свою мiцну, ту, що нiколи i нi перед ким не гнулася, шию теж вигнув незвично. Неначе пiдставив для замашного удару. - Сам каратимеш себе чи маю примушувати iнших? - Сам, - пiдвiв нарештi голову й холодно глянув на князя. - Знiмiть iз мене вериги i дайте меча. Вiче спiшно вволило його волю. Зате Вепр не поспiшав iз самопокаранням. Стояв i розминав натиснутi веригами руки. Зрештою кинув поверх натовпу бистрий зiр очей своїх, шукав когось чи сягав думкою до Веселого Долу, улюбленої родини в Веселому Долi, i вже тодi, як попрощався з усiм, що було наймилiшого, поставив вiстрям до грудей меча, саме там, де билося серце. Поставив i тiєї ж митi кинув себе на нього. Занiмiв на якусь мить, затим випростався на весь свiй богатирський зрiст i, постоявши, важко, нiби пiдтятий дуб, упав на землю. Анi зойку, анi скарги, анi проклять iз уст. Як був клятим на вдачу Вепром, так i помер клятим. Челядники усе ще плазували бiля княжого коня, хапали за стремена й благали пощади. - А з цими ж як? - Вiдведiть i скарайте на смерть, - одповiв гидуючи. - Та не здумайте вiддати опiсля вогню, - пiдвищив, аби всi чули, голос. - Головники не достойнi того, головникiв зарийте в землю, яко псiв. Вiче як занiмiло тодi, коли карали головникiв, так i лишалося нiмуючим. Видимо, ждало ще чогось вiд князя. А князь нiяк не мiг зiбратися з думками. Вдоволення швидко поступилося мiсцем неприємному видовищу, неприємне видовище - осмутi. - Братiє! - пiдвiвся нарештi в стременах i видавався не меншим на зрiст, анiже той, що полiг тiльки-но, скаравши себе. - Чи збагнули, чуючи суд цей, за що карають нас боги? Гадаєте, за те, що не щиро вiруємо в них, що недостатньо щедрi, не дiлимося з богами тим, що дає з їхньої ласки земля наша? Неправда то єсть! Хто з вас не молиться в своїй оселi богам i хто жалiє вiддати боговi богове? Анiхто. Люд наш i щирий у вiрi своїй, i щедрий на добро,як i на дари. Боги карають нас за те, що ми розплодили в собi чревоугодiє, не знаємо в тiм анi мiри, анi меж, торгуємо в iм'я вигоди не лише людьми, угiддям, а й божим повелiнням. Ось звiдки гнiв божий i кара божа! - Ано! Князь правду рече! - тисячоголосо вiдгукнувся люд. - Он звiдки гнiв божий i кара божа! Волали б та й волали б звиклi до вiчових змагань поселяни, домагалися б та й домагалися б свого, коли б князь знову не пiднiс над головою меча. - Торгувати можна худобою, збiжжям, виробами рук своїх, торгувати ж благополуччям люду в iм'я власного чревоугодiя, як i самим людом, - богопротивне дiло i має каратися найвищою карою - смертю. - Ано, найвищою карою! - Тому й питаю вас: чи приймаємо це як закон i покон люду тиверського? - Приймаємо! Вiднинi най так i буде: хто ставить чревоугодiє над усе, тим паче посмiє торгувати благополуччям люду як i самим людом в iм'я чревоугодiя, тому кара i смерть! Князь почувався вдоволеним, може, аж надто, бо заговорив голосом, що перевищував голос самого вiча. - А ще питаю всiх: аби менше було спокус i жадаючих нажитися на наших поконах, чи не настав час назовсiм зректися єдинижди забутого вже покону - приносити в жертву богам люд тиверський? Ждав: зараз почує те, що й досi чув: "Ано, час!" - а вiдповiддю на його ждання була тиша. Нiмотна й тривала, мовби заворожив хто досi голосне тиверське вiче. - Може, я беру на себе занадто багато, - невiльно понизив голос, - може, беру непосильне, одначе яко князь i верховний жрець ваш виношу на суд i цю речницю: чи боги на те давали людовi життя, щоб забирати його в розквiтi лiт? Хто i коли чув вiд них: "Умилостивте нашу жадобу - i матимете благодать"? Чи не доста самим бути нежадiбними, аби умилостивити богiв? Таки дiйшли, мабуть, його казання до серця i розуму тих, що так уважно слухали: заворушились, загомонiли мiж собою, з усього видно, сподобалася їм речниця князя. - Може, й так, - вiдповiв за всiх старiйшина, що стояв найближче. - Та нам не дано, княже, того знати. Вiче покликане судити люд свiй, не богiв. Он воно що! Не зважуються пристати до того, що радить. Бояться гнiву божого i не зважуються пристати! - Чи ми богiв судимо? Рiч iде про древнiй покон родiв наших i люду нашого. Кому ж тодi переiнакшувати його, коли не вiчу? - Покон поконовi рiзниця, - стояв на своєму старiйшина. - Ти, княже, верховний жрець землi нашої, чуєш глаголи божi, знаєш їхнi повелiння. Тож i суди, як бути з поконом, що оберiгає нас вiд божого гнiву. Ми не достойнi судити про те. Чув, його розбирає злiсть, такий, що й накинувся б на старiйшин, коли б певен був: те, чого домагається, залежить тiльки вiд старiйшин. - З Жаданом ви погодилися й принесли богам людськi жертви. Зi мною не можете погодитись. Чи не скажете чому? - Хоча б тому, княже, що тодi йшлося про дотримання покону, тепер - про зречення. Нi, вони таки неможливi, цi тиверцi. Зовнi нiби й так, одначе ж не суттю. Чує серцем, не суттю! - Гаразд, - змирився й понурив, чуючи себе приниженим, голову, - вiдкладемо цю розмову на iншi, слушнiшi часи. Пiдiбрав поводи й ладився уже обертати коня й правитись до Черна, та осмикнув себе в останню мить. Чи так годиться завершувати вiче? Не дiвиця ж, щоб показувати всiм, якi має норови. - Князь сказав усе, що мав сказати своєму людовi. Чи все сказав князю люд тиверський? - Нi, не все. - То най каже, я слухаю. Старiйшини переглянулися. Говорити з князем викликався чомусь молодший серед них. - Казання наше стосуватиметься найголовнiшого, княже: як житимемо далi? Люд третє лiто пiдряд нiчого не має iз землi, до краю позбувся й худоби. Просили вже тебе, аби не брав данини, i знову змушенi просити: утримайся вiд полюддя, не йди на полюддя, бо нiчого не зможемо дати тобi! Волота явно не тiшило таке казання i все ж слухав старiйшину уважно i думно. - Я мiг би те саме сказати, - заговорив перегодом. - Княжi житницi не такi вже переповненi, аби бути невичерпними. А дружина потребує свого, i оборона землi теж потребує свого. Та не те на мислi нинi: чи порятує це люд, коли я знову не пiду i не правитиму з нього правеж? - Мабуть, що нi. Ось коли б ще волостелини... - А що волостелини? - Минулої зими стiною стали на захист своїх угiдь. Коли й цiєї так буде, бiда жде всiх i бiда велика. - Це правда? - гостро поглянув князь у той бiк, де купчилися здебiльше володарi займанщин. Тi - нi пари з уст. Хто потупив зiр, хто удає, що його це не стосується. - Я питаю, - не вiдступав Волот, - ми люди одного роду-племенi а чи не одного? Можемо подiлитися iз змордованими безлiттям поселянами набутками своїми чи не можемо? - Нам немає чим дiлитися, княже, - зважився один i сказав за всiх. - Нашi ниви постигло те саме, що й поселянськi. - А ловецькi угiддя? Невже й ними не можете подiлитися? - Те не порятує поселян. - То що ж тодi порятує нас? - Порятунок один: зiбратися купно й пiти за Дунай, стезею склавинiв. Фракiйська земля - багата земля, прогодує тих, що є там, прогодує й нас. Князь не поспiшає перечити, хоча й погоджуватись не схильний. - Радите чинити те, у чому ми звинувачували свого часу ромеїв. А що ж буде, коли ми подамося за Дунай, а обри до нас? - слово в слово повторював сказане Добритовi. - Хто захистить тодi дiтей, жон, землю Тиверську? Чи вiдаєте, що то пагубна путь: здобудемо на мачину, а втратимо усе? - Чому на мачину? У вої пiдуть всi, хто здатний тримати меча. Себе прогодують i дiтям, жонам здобудуть їжу. Люд загомонiв, з усього видно було - йому до смаку така рада, бачить у задунайськiм походi порятунок для себе. А князь мiнився з лиця. Гнiвався безсилим гнiвом i мiнився. Боги, нащо караєте так цих нещасних? Вони й без того стоять над крутопаддю, а ви одбираєте в них останнiй розум. Глядiть, пристають до речницi володарiв займанщин. Чи давно ж нарiкали на них? Хiба не бачили, не знають: мужi цi ладнi повести свiт за очi, аби далi вiд своїх угiдь. - Допоки я князь ваш, - каже голосно i твердо, - не дозволю цього безумства. Коли волiєте iти за Дунай, iдiть без мене, вiддайте себе, роди свої, люд свiй на поталу схильним до грабункiв обринам. Я на грабунок не поведу! Вiче примовкло, схоже, що остудило намiри свої, а то й злякалося княжої рiшучостi. Старiйшини перемовилися, користуючись тишею, i вислали наперед свого речника. - Що ж пропонуєш, княже? - Не пiду й цього передзим'я на полюддя. Важко менi буде, а все ж не пiду, велю й мужам-волостелинам подiлитися з людом останнiм, що мають по клiтях, зробити доступними для голодних лiси та водойми. - Це не порятує нас, княже. Що вiзьмемо з мужiв, коли там справдi негусто? Що вiзьмемо в лiсах, коли уже брали та й брали? Не забувай: третє лiто лишаємося без хлiба. - Iншої ради не маю. - Тодi слухай, що ми скажемо. Згоднi з тобою: нинi, як нiколи, годилося б триматися купи, бути обачними при купi. Та погодься i ти з нами: зубожiв люд наш через недороди i зубожiв до краю. Голод i мор гряде в землю Тиверську, за цим разом повальний. А пiде гуляти мор, земля наша стане ще бiльше доступною для сусiдiв, анiж тодi, як пiдемо на них iз мечем i сулицею. Тож i гадаємо собi: мусимо зробити так, аби i сусiдiв не ворохобити ратним вторгненням, i самим вижити до лiта. - Чи я не те казав? Ба, репетуєте ж усi: не виживемо. - Бо таки не виживемо, коли сидiтимемо склавши руки. - Що ж радите робити? - Оскiльки земля наша неспроможна прогодувати всiх, лишитися в нiй мають тi, кого прогодує. Решта най iде i шукає собi iншу землю. Волот i зовсiм ширить подивованi очi. Смiються з нього старiйшини чи бука хочуть? Куди пiдуть i хто має йти? Де та земля, що уготувала яства для голодних? Так i запитав, як думав. - Аби з очей, значить? - Чому аби з очей? - Бо такої землi немає на всiм широкiм свiтi, а коли i є, то її треба брати мечем i сулицею. - Вислухай, княже, до кiнця - i ти переконаєшся: для аких, як нашi вiдселенцi, земля i яства можуть знайтися. Ба навiть без меча i сулицi. Рада старiйшин виносить на суд люду таку свою речницю: най кожен отрок i кожна дiвиця вiзьмуть жереб. Вiн визначить третину одних i третину других, що мають залишити Тивер. Князь i кревнi подiляться з ними останнiм - бронею, кiньми, худобою - i скажуть: "Iдiть туди, куди приведуть боги, шукайте собi землю, що прогодує вас". Завважив, княже, посилаємо молоду пагiнь родiв своїх, а таких всякий володар вiзьме на поселення, коли матиме можливiсть допомогти їм до першого урожаю. Мовчить князь, не вiдаючи, що сказати старiйшинам, мовчить i вiче, звернувшись помислами до дiтей своїх. Кожному доведеться, коли пристати до цiєї поради, прощатися з ними i прощатися назавжди. Чи то мислимо? Хто ж валитиме лiс, коли вiддадуть наймолодшу силу родiв своїх, хто корчуватиме, коли не буде тої сили, готуватиме до посiву роздертi ? А ще ж треба комусь i захищати землю, коли прийдуть татi з чужкраю i скажуть: "Вiддайте усе, що маєте, а коли нiчого не маєте, то вiддайте себе". - Не погоджуйся, княже! Старiйшини не тямлять, що кажуть. - А що тямите ви, таке кажучи? Пiде з землi третина, зате легше буде вижити рештi. - Не треба нам такої полегкостi! Кого боги вiзьмуть, того вiзьмуть, хто лишиться, той житиме, зате житиме в своїй землi, укупi з кревними. Гомiн гасився вигуками, вигуки тонули в гомонi. Хтось стояв на своєму, а хтось на своєму. На того тiльки цитькали, на iншого знiмали вже й руку. Тодi й пiднiсся до неба та покликав до тишi важкий князiвський меч. ХХIХ Весело усмiхалося свiтовi ядрене пiсля нiчної купелi сонце, усмiхався до сонця й свiт - слiпучими блисками розсипаних по деревах рос, деревами з помолодiлою листвою, дзвiнким та чистим обрiєм у далинi. Як i далиною - синьою й прозорою. Не чулося веселощiв лише на подвiр'ях поселян. Лiто, а вони не поспiшають анi на випас iз худобою, анi на жатву в поле. Пораються в домiвках i нiмують, перекинуться словом-другим - i знову нiмують. Тодi лиш, як вулицями пiшли биричi й забили в калатала: "Спорядженим до вiдселення пора на сход!"тривожно зглянулися з кревними тi, кого вiдселяли, заволали тi, у кого вiдривали їх вiд серця. - Боги свiтлi та боги яснi! - голосили мамцi. - Як же ви допустили до такого, як можемо знести таке? Та не бачити ж нам уже донечки нашої од вiку й до вiку! Ми ж лелiяли її, мов тую квiточку, збиралися веселитися на її воседлi, тiшитись по злюбi, а краємо серце розлукою. Що ближче до вигону за оседками, то голоснiшi плачi. Бо стiкалися туди всi, тi, що вiдселялися, i тi, що проводжали. - Мерщiй! Мерщiй! - покрикують десяцькi. - Там, - показують, - ждуть не дiждуться вже. - Не руш! - скаженiє й заступає собою дитя своє поганьблена тим криком мати. - Не видиш хiба, не знаєш: не просто розлучаюся - прощаюсь назавжди. Вiдселенцi-отроки здебiльше на конях. Тi, в кого немає їх - а надто дiвки, - сидять на возах, поруч iз домашнiм начинням, якимись там яствами, приготовленими в далеку й бог вiдає, на скiльки тривалу путь. - Прощавайте! - гукають. - Та будьте живi, та будьте здоровi! Кланяйтесь оседку, кланяйтесь стежинi, що водила к криницi, к студенiй водицi. Усiм i всьому кланяйтесь, чулись-те?! Всiм i всьому! Нитi-промiння снуються вiд сонця до землi, Тивер тягне їх до Черна. З полудня i з полуночi, з полуденного заходу i просто з заходу. Бо визначено день, коли вiдселенцi мають зiбратися пiд стольним городом, бо зволiкай - не зволiкай, а треба вiдселятися, доки не настали холоднi дощi, доки не скувала землю непривiтна для путникiв зима. Княжича Богданка турбує це бiльше, нiж будь-кого. Бо вiдтодi, як вiче стало на думцi: най кожен отрок i дiвиця землi Тиверської бере жереб i визначає свою долю, вiн, княжич, змушений був стати в один ряд з iншими й показати всiм iншим: у Тиверi перед поконом i законом усi однакi. А ставши, узяв не лiпше - той жереб, що зобов'язував iти з Тиверi. Тож саме на нього й покладено тепер повиннiсть бути привiдцею у вiдселенцiв. Бо зрiлий уже, бо навчений ратному дiлу. А крiм того, умiє думати i зможе визначитись, коли пiдуть, куди iти, як добути її собi, землю-годувальницю. То не якась там повиннiсть i клопiт не якийсь. Вiдселяються тисячi i всi отрочого вiку, про багатьох важко навiть сказати: отроки вони чи все ще отрочата. Чи з такими станеш на сiчу, коли доведеться стати? Чи здолаєш супостата, коли конче треба буде долати? Збере ось та виведе з города - i вже князь, мусить усiм i всьому давати лад. I все ж то завтра-пiслязавтра буде. Нинi iнше бентежить i гонить княжича на вежу: як же вiн пiде з своєї землi без Зоринки? Казала: "Силою не примусять узяти злюб, коли не з тобою, то нi з ким". Нинi немає вже того, що ставав їм на завадi. Нинi тiльки й завади, що щасливо взятий Зоринкою жереб. Невже зважить на те i вiдкинеться? Чужина багатьох лякає, а невiдомiсть - i поготiв. Одне, пiдуть не знати куди, а друге, може скластися, що нiколи вже не повернуться. Найбiльш ймовiрно, що нiколи вже не повернуться до отнього порога, такої милої серцю Тиверi. А ще ж є у його Зоринки мати-жалiбниця, зболена втратами вдова Людомила. Чи то ж так просто переступити через її скорботу, її тверде, а може, й криваве "нi", пiти з вигнанцем i стати такою ж вигнанкою, як i всi ? Пильно вдивляється княжич з надворiтньої вежi, усе i всiх бачить на кiлька поприщ вiд Черна. Не бачить тiльки, щоб вертав побратим його iз Вепрової дiдизни - Веселого Долу. Всього лиш бариться чи не має з чим повертатися? Коли щось i тiшить його в цiй веремiї, то, певно, те, що не сам стоятиме на чолi вiдселенцiв. Такий, як i йому, багатьом iз молодшої дружини випав жереб, i серед тих багатьох найближчi соратники - Бортник, Боян та Жалiйко. На них покладає усi свої сподiванки. Бо саме вони стануть на чолi тисяч, даватимуть тим тисячам лад, поведуть, коли доведеться вести, на сiчу. Отроки зрiлi, у ратнiм дiлi тямущi, по сутi, мужi вже. Два з них порають тих, що прибувають, Жалiйка ж, яко добре знаного у Вепровiй родинi, послав до Зоринки довiдатися, яким же буде останнє слово Зоринчине. - Княжичу! - здибив перед ворiтьми коня Боян. - Агов, княжичу! Чи чуєш мене? - Чую. Чого тобi? - Кiнних прибуває та й прибуває, возiв також. А де ковачi i кузнь? Де стельмахи i стельмашнi? Путь буде i далека i терниста. Що робитимемо, обламавшись на нiй? - Пожди мене. Збiгає сходами прудко, як i належить вишколеному в ратних дiлах дружиннику. - Старiйшинам казав про те? - А до чого тут старiйшини? - Їм велено приготувати нас у путь так, щоб вiдселенi все мали. Їдьмо та побесiдуймо з старiйшинами. I вони їдуть. Мимо згромаджених острiвцями возiв, мимо тлуму людського i позиркiв людських. Бо хтось нашептав уже: це i є тi, що стануть на чолi вiдселенцiв. А кому ж не цiкаво знати, якi вони, тi, що поведуть у безвiсть, як i те, чи приведуть до сподiваного пристанища. Стоять i печуть очима, перекинуться словом-другим i знову печуть. Коли наблизилися до опоряджених пiд житло наметiв, побачили: старiйшини не дрiмали. До них пiд'їздили та й пiд'їздили поселянськi привiдцi, казали, з чим прибули. Їх слухали, кивали, вислухавши, головами або ж дорiкали, чому не привезли того i чому - того. - Старiйшинам родiв тиверських, - пiдiйшов i доземно вклонився Богданко, - шана й хвала. - Добридень, княжичу. Бачимо, збентежений чимось. Чи не скажеш чим? - Скажу, та передусiм хочу знати, скiльки пiде зi мною в свiти тиверських отрокiв i скiльки дiвиць, скiльки возiв буде у валцi i скiльки коней у дружинi? - Хiба княжич не знає того? Жереб указав на десять тисяч отрокiв i на десять тисяч дiвиць. Скiльки буде коней i возiв, не вiдаємо ще, бо не всi над'їхали. - I все ж бачите, над'їхало немало. - А так. - А де ковачi i кузнь? Де стельмахи i стельмашнi? Хто i як лагодитиме вози, коли обламаються, куватиме броню, коли треба буде кувати? Старiйшини зглядаються i знов затримують погляди на княжичу. - Ковачiв, як i стельмахiв, шукай, отроче, серед вiдселених. Що визначив жереб, те твоє, що лишив, те наше. - А кузнь? А стельмашнi? Їх теж мав визначити жереб? Не годиться менi дорiкати старостi i повчати старших, а все ж скажу: вiдселенцi тодi лиш пiдуть iз своєї землi, коли матимуть усе, що належить мати в далекiй i непевнiй путi. Я i мої тисяцькi, - кивнув на Бояна, - доглянемо за цим. I знову правились, обминаючи стрiчних, через усе мiсто пiд Черном, до захiдних ворiт у Чернi. - Де може бути Жалiйко? Чому так довго не повертається? - Гадаєш, довго? - А то нi? - Бо таки нi. Глянь, хiба то не його Чалий стоїть на припонi? - Де? - А бiля ворiт, ледь-ледь осторонь вiд них. Поспiшав до сла свого, як тiльки мiг, i тiшився-радiв, що таки дiждався його, як, може, радiв би самiй Зоринцi. А над'їхав та приглянувся - i схолонув серцем: Жалiйко анi словом, анi видом не сказав йому, що повернувся з веселими вiстями вiд Зоринки. Аж ось коли кожен мiг сказати собi: усе, настала мить прощання. Прибули тi з вiдселенцiв, що правилися з найвiддаленiших вервей, вилаштувались i стали поза мiстом валки з возiв. Тi ж отроки та дiвицi, що могли втовпитись на мiстi, тиснулись до вижi й слухали привiдцiв своїх уважно та думно. - Отроки й отроковицi! Не нарiканнями стелiть собi путь у прийдешнє, у ту землю, що має воздати вам за вашi страждання. Бо що в них, нарiканнях, та й хто винен, що маємо одривати вас од серця й кривавити тим зболенi серця? Мужнiстю та мудрiстю устилайте стезю свою тернисту, аби не була страдницькою. Лише вони дадуть вам полегкiсть, а з полегкiстю утiху й надiю. То казали тi, кому треба було проститися якось та й виблагати прощення. А що скажуть новi привiдцi - княжич, тисяцькi? Куди поведуть, в полуденнi чи полуночнi краї, на захiд чи на схiд сонця вiд Тиверi? А ще не завадило б знати, як далеко вестимуть, на кого i на що покладають надiї в тамтiй новiй землi? Взялися ж бути привiдцями, то мають знати, куди ведуть. Усi дивляться на княжича, а княжич - на всiх. - На те, щоб вiв вас, була воля князя i старiйшин. Чи згоднi ви, братiє, аби привiдцею вашим був я? - Згода! - Може, викличеться хтось iнший або наречете когось iншого? - Нi! Будь ти, княжичу! Тебе знаємо, на тебе звiряємось! - Коли вiрите менi i звiряєтесь на мене, то слухайте, що скажу. Пiдемо сьогоднi i пiдемо так, як подiлив вас: чотирма окремими валками. На чолi кожної валки йтиме тисяча дружинникiв при бронi, на чолi тисячi - призначений мною тисяцький. Йому ж та його сотникам пiдлегла i вся валка. Всi iншi йдуть пiшо або їдуть почергово на возах. Подумав мить i вже потiм заговорив до своєї братiї: - Певен, волiєте знати, куди ляже наша путь, в чиї землi i в якi краї? Князь i старiйшини радять iти таки через Дунай, на плодоноснi землi ромеїв. А я так гадаю: раз нам сказано, куди приведуть боги, то ми осiбно й порадимося з богами. Полишимо нинi Черн, станемо табором десь поодаль вiд Черна та й спитаємо в них, iти вже чи послати спершу слiв своїх та довiдатись у володарiв довкружних земель, хто прийме вигнанцiв такими, як є. Чи згоднi зi мною? - Чом нi. Згода! - То най буде щасливою наша путь! Кревнi здебiльше там ще, в оседках та за оседками, попрощалися з вiдселенцями, а проте не бракувало й таких, що волiли бути з дiтьми своїми до останнього. Крик, галас, плачi та зойки знялися, коли рушили. Богданко не зважав на те. I тисяцьким звелiв: "Не гонiть, далеко не супроводжуватимуть валки. Побачать, що правимось та й правимось, повернуться". Де зупинить i коли зупинить своє кочев'я, поки що не думав. Одне знав напевно: десь має зупинити. Бо чи то ж можна, щоб пiшов у свiти сам, без Зоринки? Чи та Зоринка така вже аж надто кам'яна та перелякана, щоб не опам'ятатися врештi-решт i не прислати на мiсце стiйбища свого нарочитого: "Прийди i забери мене, лебiдику, бо лусну з туги, бо хочу бути там, де й ти". Коли ж не пришле, сам має щось вдiяти, а таки взяти її з собою. Буде там, у путi-вигнаннi, Зоринка, буде з ним i Тивер, не буде Зоринки, не буде й Тиверi. Бо хто, крiм неї i її тихого та нiжного щебету, здатний нагадати, що була в його життi-буттi Соколина Вежа, була лагiдна та добра бабуся, баянка його терпелива, а ще ласкава з ласкавих мати, сестрички. Чиї очi можуть заяснiти так блакиттю, окрiм Зоринчиних, хто ще защебече так, як щебетала Зоринка: "То озерця нашої землi, а заодно i наше небо, лебiдику. Завваж, яке небо, такi й очi в мене, якi очi, таке й небо". Може, не слiд було слухатися Жалiйка, коли повернувся з Веселого Долу й сказав: "Вирви iз серця Зоринку. Не може переступити вона через смерть вiтця свого й пiти з тобою. Надто свiжа та рана, аби могла переступити". Ано, може, не слiд було слухатися, а сiсти тодi ж на коня й податися до Веселого Долу, таки домогтися свого? Коли виїхав на пригорок та оглянувся назад, валцi вiдселенцiв не було нi кiнця нi краю. Скiльки сягало око, стiльки й клубочилась над нею пилюга. Щоб такому кочев'ю стати стiйбищем, потрiбен час та й час, а ще неабиякий простiр. Ну, з часом простiше, а де знайти для двадцяти тисяч людей, он якого тлуму возiв та коней мiсце з бодай якимись зручностями? В своїй землi якось уже дасть раду, знає до подробиць i путь у полуденнi краї, i випаси-галявини поблизу путi. Гiрше i набагато гiрше буде, коли пiдуть чужою землею. Там куди не ступи - усе безвiсть, усе незвiдане. Єдине, що лишатиметься, мабуть, покладатися на щасливi випадки. А щастя одинаку рiдко усмiхається в путi, тисячам - i поготiв. Черн давно зник за овидом, а валка простувала та й простувала за своїм привiдцею, намотувала та й намотувала на колеса час. Богданко звик уже до того i рiдше обертався. Вихитувався у сiдлi i думав, перекидався словом-другим iз Жалiйком, що був бiльше при князевi, анiж бiля своєї тисячi, i знову думав. - Тобi не здається, - обернувся зрештою до свого содруга, - що час уже подбати про стiйбище? - Час не час, а подбати слiд i заздалегiдь. - Тодi лишайся на чолi обох валок. Я вiзьму першу з своїх сотень i подамся на розвiдини. Низинну Луку огляну. Гадаю, там i станемо. Княжич не звик їздити ступою. Отож i зрадiв нагодi пустити Сiрого вскач. Приострожив, поставив на мить свiчкою, крикнув дружинникам, аби вийшли вслiд за ним, та й дав волю нажаханому коню. Земля Тиверська не така вже й рiвнинна. Горби то пiдносяться крутими хвилями, то опускаються, доли коли i є долами, то порiзанi балками та вибалками. То вже там, ближче до Дунаю, пiде рiвнина, тут не встиг спуститися у дiл, вже бачиш попереду узвишшя. А проте i долiв немало та й доли просторi. Поки проскачеш один, натiшишся летом бистрим, здолав ступою горб, знову можеш тiшитись. На одному iз схилiв