-- землеробiв-робiтникiв i над ними старiйшина; -- волхвiв, якi навчають народ Божих законiв, i над ними колегiя волхвiв iз дев'яти осiб (жiнок i чоловiкiв у довiльнiй кiлькостi). По черзi кожен рiк один з волхвiв -- найстарший; -- воїнiв, охоронцiв народу, i над ними Золотий князь. Основний закон для старiйшин, волхвiв i князiв -- це байдужiсть до розкошiв i накопичення багатства для себе особисто i безкорисливе примноження багатства i добробуту українського народу. Прабатько наш, тарiйцi, -- Дарбог, а прамати -- Ягна-Дивна-Жива. Ми всi -- українцi -- дiти Тар'ягна. Ось вам, українцi, дев'ять одкровень, i кожне одкровення складається iз трьох казань. Кожне одкровення ревний вiруючий може говорити вголос або подумки в однiй з вiдповiдних дев'яти поз. Будь-яке з наведених казань можна творити у будь-якiй з наведених поз. До того ж можна створювати новi казання i новi пози, якi були б сприйнятливi для лона Вiри. Форма нашої Вiри -- це книга "Бережа". Змiст нашої Вiри -- це вiруюча українська Душа. Наведенi нижче казання i пози -- це початок дороги до Вiри, до самовдосконалення i спосiб Вiри для тих, хто шукає до неї дорогу. Поза перша: поза Тар'ягна, поза найбiльшої Божої благодатi. Лягти на спину, розкинувши руки i ноги, розслабитись, думати про вогонь небесний животворний, розчепiривши широко пальцi на руках i напруживши долонi. Очi примружити, майже заплющити. До Ягни Казання перше До Ягни звертаюсь я, до вогню животворного, який у Всесвiтi розлитий, у теменi розбризканий, у твердi захований. До тебе, Найдосконалiша, яка послала на землю вогонь животворний, вогонь, який будує, оживляє, зiгрiває; вогонь, який умиротворює, очищає, змiтає, панує. До тебе, Табiтi, яка народилася iз рiвноваги вогню i холоду, до того вогню, який упокорений, повiльний i теплий, як життя. Бережо-Ягно-Дивна-Жива, спаси i помилуй мiй народ, мою сiм'ю i мене, твою рiдну дитину, порятуй мене вiд Зради i Манiї. Пошли в мою душу Мир i Надiю, в тiло -- Силу i Наснагу. Щоб вода менi була смачною, а повiтря було легким, щоб я був у потоцi твойого, Ягно, всеблага, дихання, як краплина у могутнiй рiцi, щоб я був у тiлi свого народу, наче кровинка в серцi. Слава тобi, Ягно-Дивна-Жива, ти -- вогонь животворний, ти -- Коляда, ти -- Леля, ти -- Лелiйка, ти -- Велес! Казання друге Ти, Велес, -- меч i щит українського народу. Ти Бог вiйни i коханець Слави. Ти Тар'ягн -- непереможний войовник. Укрiпи душу мою Мужнiстю, щоб вона не знала, що таке Страх перед лицем ворога, перед лицем можливої Смертi. Укрiпи мої руки, мiй стан i мої груди мiццю Тар'ягна всеперемагаючого, щоб я був мiцним, як дуб, швидким, наче вовк, i розважливим, як лис. Дай у мою душу жагу Перемоги, Слави i Звитяги. Дай у мої руки всепобiдну зброю. Слава тобi, Велесе, покровителю всiх, хто став на прю. Хто став на захист благ українського народу, його земель, рiчок, хат i криниць. Слава тобi, Велесе, ти -- Тар'ягн, ти -- переможець, ти -- Князь! Казання третє До тебе звертаюся, Велесе, охоронцю купцiв i мандрiвникiв. Ти -- Свiтовид. Торгiвля -- це мир i спокiй, благо i достаток. Заступи тих, якi їздять iз землi в землю i сiють мир i взаєморозумiння помiж племенами iноязичними, чи просто людей, якi подорожують i братаються з тими, хто хоче братства i миру. Будь з нами, Велесе, коли ми п'ємо чашу побратимства, це найбожистiше почуття з-помiж людей -- Дружба; будь з нами, коли ми п'ємо компанею весiльну. Будь зi мною, коли я шукаю опору для Душi, виведи нас до Вiри в Ягну. Охороняй мене з усiх чотирьох сторiн свiту вiд напастi. Велесе всюдисущий, охорони мою худобу вiд хвороб i дай їй гарний нагул i здоровий приплiд. Викохай у лузi гарну траву, пастуше небесних хмар. Прижени свої отари, щоб напоїти луг, i степ, i лiс, i город. Щоб зело буяло, а трави пишались. Щоб ситими були всi. Слава тобi, Велесе, ти -- воля Бога, покровитель нашого достатку! Слава!!! До Роди Поза Лягти на спину, розкинувши руки i ноги в сторони. Очi заплющити, долонi згорнути в кулаки. Пiд час казання намагатися чим ширше розставити ноги. Казання перше Родо-Богине, ти -- животворний вогонь, ти -- мiнлива i всеприсутня. В кожнiй билинi, у кожнiй комашцi, у кожнiй звiринi, у кожнiй людинi твiй животворний вогонь. Животворному вогневi я вклоняюся, Родо, творячи тобi своє казання. Тому вогню, який ласкаво буяє помiж вогнем бiлим, свiтлим i вогнем спопеляючим. Твiй вогонь -- це вогонь нiжностi, творення i народження. Це вогонь, який спiвживе iз живою водою, це водяний вогонь, ти -- Дана-Рода. Слава тобi, Родо-Дивна-Жива! Казання друге Родо, ти -- мати всiх матерiв, ти -- земля, ти -- дружина Папи, ти -- Леля, яка народила Коло-князя. Ти -- яйце iз жовтогарячим жовтком сонця. Ти -- мати, ти -- початок наш, тобi наша споконвiчна пошана. Дай нашим матерям здорове родюче лоно, захисти їх вiд вогневицi, вiд недуги, хай вони родять здорових i дужих дiтей -- продовжувачiв українського роду. Родо, мамо, пiдтримуй у нас животворний вогонь, захисти нас вiд бiлого вогню i вогню спопеляючого. Хай народження оновлює землю. Хай вона буде вiчно молодою. Слава тобi, Родо, ти -- Табiтi, ти -- Коляда! Казання третє Родо, ти тримаєш житнiй колосок у руцi, ти -- саме Життя, розлите в небi, на землi i пiд землею. Ти -- Життя, розлите у водах i глибинах. Родо, ти -- життя родових вод. Ти -- жито, пшениця, овес, гречка, просо -- всяка пашниця. Ти -- святий хлiб на столi, ти наша щоденна пожива, ти -- молоко, яке вливається до рота наших немовлят, телят i звiрят. Ти кришиш, перемелюєш, оживляєш холодний камiнь, у якому вогонь дуже мiцно заснув. Ти -- вологий подув вiтру Стрибожича, вiд якого зволожується камiнь i вкривається зеленим мохом, ти -- найдрiбнiша живинка безмежних вод, якi без тебе були б мертвими. Ти -- Життя, яке повзе, росте, плететься, буяє, лiтає, бiгає, стрибає, пiдноситься, цвiте, квiтне i зав'язується у зародки, плоди, насiння i безкiнечнiсть. Слава тобi, Родо, ти -- Жива, ти -- Рожаниця. Слава! До Морани Поза Лягти на спину, скласти руки на грудях, заплiвши пальцi, приплющити очi, ноги звести докупи в одну лiнiю, носки не витягувати, розслабитись i думати про Смерть. Казання перше Морано, ти -- покровителька волхвiв. Ти знаєш потаємне: долю людей i народiв. Ти велика ясновидиця i не боїшся майбутнього. А я боюся знати майбутнє, бо я лише людина i маю смертне тiло, цю посудину для радощiв, для болю та гiркоти. Я маю смак, дотик, нюх i зiр, яких ти не маєш, тому ти вiльна, i всевладна, i всесильна. О Морано, володарка тьми, яку не може розвiяти нiяке свiтло, бо в тебе нема очей. Слава тобi, Морано, сховок усiх злих сил, не випускай їх на нас -- ти могутня володарка. Слава тобi! Казання друге Морано, володарка холодного пiвнiчного вiтру, бiлого снiгу i блискучого льоду. Ти -- межа для живого, ти -- холод, який зацiплює, присипляє, заколисує. Ти -- противага вогню, його опора, ти -- безкiнечна галерея холоду, холодних бур i холоду тихого, безвiтряного, космiчного. Ти -- оболонка для тепла. Ти -- безмежний, холодний, вiчний спокiй i холодна мовчанка. Ти -- безмежний страх, тремтiння, холод душi, нудьга душi, лiд душi i снiг поза шкiрою. Слава тобi, Морано, ти -- Тьма, ти -- Морок! Казання третє Морано, ти Смерть. Ти -- незбагненне, бо те, що можна збагнути, живе. Ти -- непроникна темiнь, брама, загадка вiчностi i володарка Жалоби. Ти -- володарка Болю, ти -- страждання i упокорення змученої Болем душi i тiла. Ти -- бич Божий i Божа ласка для стомлених життям. Ти -- протилежнiсть життя, його темна хвиля. Морано, не приходь до нас зарано, прости нам нашi грiхи, не насилай на нас шалене воїнство iз хвороб, недугiв i болiв. Посилай нам Смерть у пору старостi i без мук! Ми грiшнi i слабкi перед спокусами, прости нас i помилуй! Слава тобi, Морано, ти -- Жалоба i Сум. До Папи Поза Сiсти, згорнувши ногу на ногу i руки на грудях, випрямити хребет i шию, приплющити очi. Пiд час казання зосередити зусилля, яксильнiше випнувши вперед сонячне сплетiння, намагаючись з'єднати лiктi за спиною, а долонi притуливши до соскiв грудей. Казання перше Папо, ти -- i зоряне небо, ти i денне сонячне небо. Ти -- батько, ти -- батько всiх батькiв, ти -- Тар'ягн. Папо, ти охоронець всiх угiдь, всiх земель, всiх землеробiв. Будь ласкавим до мене. Ти -- кошара для хмар, ти -- сагайдак для блискавок i роздолля для грому. Ти -- наш хлiб на столi, i нашi дiти кажуть на тебе -- Папа. Оберiгай нашi ниви, сади i луки. Оплодотвори наше жито, пшеницю, i ячмiнь, i овес, i просо, i картоплю, i яблунi, i грушi, i вишнi, i кожне дерево, i кожну билину. Дай батькам мого народу i менi мiцну чоловiчу наснагу i хiть до жiнок. Щоб наше плем'я, наш рiд, наш народ був численним, дужим i мужнiм. Слава тобi, Папо, ти -- Тар'ягн, ти -- Небо! Казання друге Папо, ти -- майстер ковальства, i гончарства, i всякого ремесла, ти -- покровитель робiтникiв. Ти викував меч, i рогач, i коцюбу, i серп, i косу, i спис, i наконеччя для стрiли, i сокиру, i безлiч усяких пристроїв. Ти викував зброю для Атiла, обручку для шлюбу. Ти допустив мене до таємницi речей, до творчої сутi. Папо, батьку рiдний, оберiгай мене вiд пiдступiв Чорта, який пiдстерiгає мене на дорозi до потаємного. Обережи мене, нас, народ, людей вiд атомної вiйни, вiд страшних винаходiв, яких людям не можна винаходити, якими не можна керувати i тримати в покорi. Слава тобi, Папо, Батьку, продовжувач Роду! Казання третє Папо, ти -- небо над нашими головами, ти -- неперевершений митець, майстер художнього виробу, художнього слова i гарної музики. Ти надихаєш нас до творчостi, даєш нам вiдчуття творення, вiдчуття причетностi до Бога-творця. Ми творимо своїх дiтей i в цей час вiдчуваємо божисте блаженство, ми робимо свiй дiм i хочемо, щоб вiн був гарним, ми вишиваємо рушник i сорочку, малюючи на них радiсть життя i поклонiння Боговi. Ми спiваємо пiснi, посилаючи свою душу до божистої сутi. Ти, Папо, уклав у нашi душi творчу iскру, iскру Божу, ти дав нам почуття прекрасного. Слава тобi, Папо, ти -- Небо, ти -- Творчiсть! До Слави Поза Стати на весь зрiст, п'яти стулити, а носки розвести. Пiдняти обидвi руки вгору в сторони, розчепiривши долонi, лице пiдняти до неба, приплющивши очi. Пiд час казання руки тягнути вгору, долонi розслабити. Казання перше Славо, Богине, ти найпрекраснiша серед гарних, Богине Перемоги. Страшне твоє дихання на полi бою. Солодке твоє звучання у душi переможця. Ти надихаєш наших воїнiв на подвиг, надихаєш їхнi серця самовiдданою любов'ю до своєї землi. Через злигоднi, кров, рани i смерть ти ведеш до Перемоги, до торжества сили над супротивною силою ворога. Ти -- сама Боротьба. Випий з нами, Славо, чар-трунку, бо ти завжди попереду тих, хто перемагає. Славо, ти -- Боротьба, ти -- Перемога, будь з українським народом. Ти -- найпрекраснiша серед гарних, ти -- гаряча, ти -- Торжество! Казання друге Славо, ти -- ласкава Лада. Ти -- нiжнiсть до коханого, яка раптом оселяється в порожньому серцi. Ти -- кохання всеперемагаюче, ти -- всеперемагаюча любов. Ти -- Лада, Богиня Кохання, ти -- голос нашої статi, яка прагне любовi. Наверни серце моєї коханої до мене, мов бджiлку до квiтки, мов пташку до гiлки, мов Лада до Лади. Пошли, Славо, менi щасливе кохання, щоб моя Лада була хорошою, доброю, вiрною, ласкавою, люблячою. Розлий, Славо, на моєму лицi красу свою. Дай менi щасливу нагоду подивитися iз моєю коханою ув одне дзеркало, щоб нашi душi були нерозлучнi, а серця люблячi. Слава Коханню, Ладу i Ладi! Казання третє Славо, ти -- Любов, ти -- Богиня кохання. Доведи наше весiлля до подружнього ложа. Хай подружня любов, що ти її вселяєш, Славо, в душi молодих, буде для нас провiдною зорею в подружньому життi. Хай наше спiльне лiжко буде оселею жагучого кохання, щоб у наших серцях нiколи не гасла iскра любовi з безсмертного серця Тар'ягна. Дай нам, Ладо, взаємну ласку, розумiння, прагнення одне до одного. Одведи од нас, Любове, потворне, страшне, грiшне i зле. Витай, Славо, навколо нашого сiмейного вогню, будь разом з нами, а ми з тобою. Слава тобi, Любове, ти -- Благодать, ти -- щасливе Почуття! До Ями Поза Стати на колiна, нагнутись, упершись у долiвку лобом i долонями побiля голови. Намагатись вигнути спину, подаючи корпус назад. Посерединi казання повiльно лягти на живiт, розкинувши руки i ноги в сторони. Пiд час казання викликати в своїй свiдомостi до себе вiдразу, приниження за ницiсть почуттiв. Казання перше Ямо, ти -- ворота для померлого тiла, ти -- страшна i невiдворотна родичка Смертi. Ти -- благо для оновлення i очищення землi, але ти страшна. Ти розверзете для поглинання лоно землi. Ти -- ворота в потойбiчне, перед яким тремтить наша душа. Але ти i сховок, i надiя, i втеча для зруйнованого хворобами чи старiстю тiла. Душа, яка звикає до тiла, протестує, не хоче вiрити, що ти є. Не приходь передчасно, Ямо, не затьмарюй моєї надiї. Слава тобi i пошана, i боюсь тебе! Казання друге Ямо, ти -- володарка печер, шахт i покладiв. Бережеш золото, срiбло, вугiлля, нафту i рiзнi коштовнi каменi. Володарка пiдземель, погребiв i льохiв. Зберiгач зерна, картоплi i капусти, бурякiв i моркви. Ти -- дух тунелiв i пiдземних вод. Ти -- таємниця землi. Ямо, будь милостивою зi мною, коли я лiзу в шахту, зберiгай мiй харч, коли ховаю його в льох вiд спеки, оберiгай мою воду, коли я копаю криницю. Слава тобi, Ямо, втаємничена у сховища, пiдземнi скарби, землянi плоди, якi зростають менi на спожиток. Будь милостивою, Ямо, ти -- лоно рiчок, ти -- Бережа. Казання третє Ямо, ти -- великий пастух чорних i сiрих ворон, грифiв i кондорiв. Ти -- очищувач землi пiд падла, хвороб i покидькiв. Ти -- велика Прибиральниця, родичка Чистоти i Здоров'я. Ти -- повелителька червiв i хробакiв. Ти -- страшна володарка потворного, жахного, смердючого, яке перетлiває, щоб стати мирною благодатною землею. Ти -- родичка Мороку, Морани, невiдомого. Не переступай межi моєї свiдомостi, чистоти мого тiла i духу. Будь собi у своїй темницi, поза моїм зором. Будь моєю опорою i помiчницею. Не май на мене зла, ти -- повелителька хвороб i недуг. Прости менi мої грiхи. Тобi наша i Слава, i Боязнь, i Пошана! До Дарбога Поза Стати на колiна, розвести плечi i взятись руками за п'яти, очi приплющити, лице розслабити, груди мiж двома сосками напружити назустрiч сонцю. Казання перше Дар-Боже-Коло, ти -- свiтло, ти -- свiтло наших очей, свiтло наших хат, свiтло наших iкон. Засвiчую я свiтло у своїй хатi i бачу тебе, виходжу з хати зустрiчати новий день i бачу, як яйце твого золотого лику котиться синiм небом. Дарбоже, ти -- всемогутнє небесне яйце, з тебе вилуплюється бiлий день -- небесний Лебiдь, небесний птах, лiсовий звiр i всяка живнiсть. Всяке зело витягується тобою iз землi. Слава тобi, золота барво наших достигаючих нив, засмаглих плечей, лиць, рук наших. Свiти нам рiвно i вiчно, над нами i в нас. Хай рiвне свiтло твого вогню буде розлито у нашiй кровi i освiтлює нас iзсередини великою любов'ю. Слава тобi, Дарбоже! Казання друге Дарбоже, ти -- небесний вогонь. Ти -- Перун Бога, який дарує, i Бога, який карає. Ти лiтаєш, наче золотий птах помiж чорних хмар, ховаєшся iскрою в каменi, сяєш божистим серпанком навколо тiла святого. Ти -- Божистий вогонь дев'яти перевтiлень Ягни: Велеса, Роди, Морани, Папи, Слави, Ями, Даждя, Дани i Дудя. Дарбоже, ти -- наша найстрашнiша i найсвященнiша клятва. Ти -- караюча вогневиця, вогняна стрiла, вогняна Мара, вогняна Манiя для тих, хто клянеться твоїм iменем, але не дотримує слова. Ти -- сторож наших договорiв i кара для боговiдступникiв. Перуне, стiй на сторожi наших законiв, наших звичаїв, наших обов'язкiв. Слава тобi, Перуне, покровителю княжого вiйська, батьку звитяжцiв, героїв i мученикiв! Слава! Казання третє Дарбоже, Сваржичу, моє домашнє вогнище! Ти зiгрiваєш мою оселю, твої червонi язики лижуть челюстi наших печей, денця наших горщикiв, дякуючи тобi, нашi страви стають смачними. Ти -- варене i смажене тепло нашого святкового столу. Сваржичу, ти -- найперший свiдок нашого пошлюблення, нашого весiлля, наших спiльних радощiв i турбот. Сваржичу, ти -- наш сiмейний мир, наше добро, тепло наших тiл, якi розкошують у взаємнiй любовi. Слава тобi, Сваржичу, посланець Даждя, посланець Ягни всевладної i всюдисущої! До Дани Поза Лягти на спину, заплести руки, зчепивши пальцi над головою, голову повернути, намагаючись дивитись на землю. Пiд час казання напружувати лише шию у поворотi голови. Казання перше Дано, вода небесна, сьома рiка нашого народу, ти -- Аракс, ти -- мати земних рiк наших. Небеснi потоки води -- це голубе волосся Ягни, яке обгортає землю, поїть її, насичує, наповнює живородне лоно землi. Ти -- мушля для вогню, ти -- волога для висихаючої душi, ти -- небесний трунок. Ти -- розкiш лiтньої зливи, ти -- смуток осiннього опенькового дощу, ти -- радiсть весняного вмивання землi. Ти -- наше щоденне умивання, наше щоденне причастя. Слава вам, небеснi води, роса очей Теплої. Ти -- Вода, ти -- Аракс, ти -- Дана всеблага! Казання друге Бережо Вардани, Дону, Днiпра, Бугу, Днiстра i Дунаю. Ти єдина, але незчисленна, як незчисленнi притоки i струмки цих рiк. Як незчисленнi тарiйцi, якi живуть побiля цих рiчок. Бережо, ти голуба кров української землi. Як усi жили несуть кров вiд серця i до серця, так i ти, Бережо, несеш воду i поїш кожен город, кожну ниву, кожну билину. Поїш велике серце України -- Арiйське море. Бережо, ти -- Дана, ти -- Дунай-море. Будь завжди доброю, завжди глибокою, завжди чистою. Ти -- оселя риб i птаства, ти -- притулок. Оберiгай, Бережо, наш народ, нашу Вiру, мене, твою рiдну дитину. Хай будуть незлiченнi табуни твоїх долин, зграї твоїх небес, заводi твоїх глибин! Слава тобi, Дано, Водо рiчок, i болiт, i озер, i морiв! Казання третє Дано, володарко всiх вод. Ти -- жива вода наших криниць, вод внутрiшньої сутi, вод, з яких народжується все живе. Твоя вода свiтиться у наших криницях, у наших вiдрах, у наших кухлях, у наших животах. Твоя вода -- найкраща приправа для наших страв. Ти -- свiдок наших весiль, ти -- чистота нашого тiла, нашого сумлiння i трунок животворний для спраглого. Ти -- диво з див, дивина, ти -- жива вода. Слава тобi, Дано, ти -- Бережа, ти -- дзеркало нашої душi! До Дудя Поза Лягти на правий бiк, пiдтягнути ноги, руками обхопити колiна. Колiна пiдтягувати руками до голови, а голову нахиляти до колiн. Намагатися скрутитися у найменшу грудочку, уявити себе малим, i ще меншим, i зовсiм малим зародком початку. Казання перше Дудю, ти -- теплий вогонь без свiтла, ти -- рiвновага вогню i холоду, ти -- межа до безмежжя. Ти -- ласкавий Дiдо, який охороняє наш сон, i зачаття, i народження. Ти -- добрий Бог нашого дому, ти -- Домовик. Ти -- охоронець сiмейного щастя i тепла. Ти -- мирний сон вiдпочинку, ти -- одне з найбiльших благ для людей, яке нам подарувала Ягна. Ходи, Дудю, по нашiй оселi тихим мирним сном i готуй умиротворену сном душу для пробудження свiтлим ранком. Слава тобi, Дудю, ти -- Дiм, ти -- Добробут Дому! Слава! Казання друге Дудю, ти -- теплий вiтер ночi. Ти -- дихання потаємної любовi, ти -- нiчне дихання Ягни, чаруючий i заполонюючий. Ти -- Щек, добрий дух ночi, охоронець закоханих i пiд'юджувач до любовi. Ти -- свiдок розкритих обiймiв назустрiч коханню, ти -- заступник соромливостi, ти -- безсоромний коханець, втаємничений у таємне. Ти -- противага денної цноти, ти -- прозорий таємний серпанок навколо голого тiла, навколо голого почуття любострастя. Дудю, ти -- ласкавець i надiя, принада i страх перед зачаттям. Будь до мене добрим, будь славним! Казання третє До тебе звертаюся, Дудю, до внутрiшньої сутi. До оселi праведних душ, до оселi очищених душ, якi линуть, щоб злитись з Ягною. Ти -- проводир душi у лабiринтах внутрiшньої сутi, у хащах спокус, у нетрях грiхiв. Заступи i охорони нас, Дудю, од потаємної i явної Нечистої сили, од змiїв i чортiв видимих i невидимих, якi закрадаються до наших душ iз арканами грiхiв i спокус, до наших тiл iз мечами хвороб i сiтями недуг. Дудю, ти -- Табiтi, ти -- втаємничений у найпотаємнiше, спаси, i помилуй, i заступи, i виведи на шлях Iстини, до чистого єства Ягни-Лелi! Слава тобi, Дудю, будь до мене добрим! До Бережi До Ягни я звертаюся, до вогню животворного, ти -- Велес, меч i щит українського народу, Бог вiйни, i коханець Слави, i Тар'ягн -- непереможний войовник. Ти -- охоронець мандрiвникiв i напучувач торгiвлi мiж людей, ти -- Свiтовид. Ти -- животворний вогонь Роди, я вклоняюся i молюся вогневi зародження i народження, житу i життю, розлитому у водах i глибинах. Ти -- Морана, велика ясновидиця, яка не боїться майбутнього, володарка холодної тьми, холодного вiтру i бiлого снiгу. Ти -- незбагненна Морана, куди зникають люди, ти -- володарка жалоби. Але ти i наша Папа -- зоряне нiчне небо i сонячне денне небо. Ти -- наш хлiб на столi. Ти -- майстер на всi руки, неперевершений творець слова, музики i живопису. Ти -- Слава, найпрекраснiша серед прекрасних Богиня Перемоги, ти -- ласкава Лада i нiжнiсть коханцiв. Ти -- невмируща iскра Тар'ягнового серця -- кохання помiж мужчиною i жiнкою. Але ти i страшна Яма, розверзла паща землi, яка поглинає, щоб народити. Ти -- володарка копалень i скарбiв, сховищ для злакiв i лоно для зерна. Ти -- великий пастух чорних i сiрих ворон, ти -- очищувач землi. Але ти i Дарбог-Коло, свiтло наших очей, ти -- Перун, який дарує, але який i карає, ти -- сторож договорiв i кара для боговiдступникiв. Ти -- Сваржич, домашнiй вогонь, який зiгрiває оселю i варить їсти. Ти -- Дана, небеснi води, небеснi потоки i голубе волосся Ягни. Ти -- незчисленнi рiки нашої землi, ти -- свiчадо наших криниць i озер, оселя для людей, риб i птахiв. Ти -- живi води внутрiшньої сутi, з якої народилося все живе. Ти -- теплий вогонь без свiтла, ти -- Дудь, ти -- Домовик, добрий хатнiй Бог. Слава тобi, Ягно-Дивна-Жива! УКРАЇНЦI! Народжуйтесь, живiть i вмирайте за законом Божим пiд цими одкровеннями, шукайте слова для нових одкровень, але одкровень до Ягни i її Перунiв. Як дитина, зростаючи i мужнiючи, весь час вiдчуває любов до батька-матерi, наче тугу за цiлим, вiд якого вона вiд'єдналася, так душа українця тужить за Ягною, вiд якої вона вiд'єдналася, поселившись у новонародженому тiлi. Туга за Богом -- це молитва про помiч, про помилування, про спасiння, це осяяння у прилученнi до божистої сутi через молитву. Живiть з iменем Бережi в серцi, i буде вам життя утiхою, а смерть -- бажаним вiдпочинком. Молiться на самотi, подумки, пошепки або вголос, молiться спiльно в релiгiйних громадах з надiєю в душi, i ви долучитесь до божистого, до трепетного, до незбагненного нiяким iншим шляхом, як лише через вiрну молитву Боговi. Молiться, коли туга за неосяжним, вiчним, незбагненним, туга за цiлим обгортає. Молiться, коли вам страшно, тоскно, лячно, незатишно, спокусливо. Починаючи якусь важливу роботу, помолися, ставши лицем до джерела чистого свiтла: сонця, вогню в печi, вiкна, свiчки чи лампи. Коли нема джерела свiтла, його можна уявити. Якщо Вiра твоя буде щира, ти будеш почутий Богом, тобi буде полегшення i благословення у початiй справi. Всi українцi мають працювати на благо свого народу. Землероби i робiтники -- на землi i в рiзних ремеслах; волхви -- навчати народ вiри в Бога, казань, обрядiв i вiдправ; князi i воїни -- оберiгати народ вiд насильства iнших народiв i пiдтримувати лад у державi. Держава -- це певнiсть для життя кожного члена суспiльства, тому треба весь час дбати про удосконалення держави, весь час прагнучи до справедливостi. Справедливi договори повиннi об'єднувати i роз'єднувати український народ iз сусiднiми народами. Кожен фiзично здоровий юнак повинен пройти козачий гарт, служачи у державному вiйську. Вiра в Ягну i її дев'ять Перунiв -- це запорука волi, це сила, перед якою нiякi сили, якi нас хочуть поневолити, не встоять. Книга "Бережа" повинна лежати в кожнiй українськiй сiм'ї разом з хлiбом на столi, а на покутi -- оберiг iз знаком Перуна. За це ми повиннi боротись, i це Божа воля i наша воля. Бо, як казали нашi предки раб i пiсля смертi раб, а вiльний i пiсля смертi вiльний. ХIII. КНЯЗI 1. Року Божого 705 до нової ери Слов'янський князь Артур зiбрав великий похiд на країну Урарту. Країнська земля прислала шiсть тисяч козакiв на чолi з князем Славомиром, Кiмарiйська земля прислала шiсть тисяч козакiв на чолi з князем Свiтланом, Волинська земля прислала шiсть тисяч козакiв на чолi з князем Дубовим, земля сар'ягнiв приєдналась до них з шiстьма тисячами козакiв на чолi з князем Русланом, Роксоланська земля пристала до них з шiстьма тисячами козакiв на чолi з князем Iваном. На чолi кожної тисячi стояв тисяцький, на чолi кожної сотнi -- сотник, на чолi кожного десятка -- десятник. Над колоною вiйська майорiли значки десяток, прапорцi сотень, бунчуки полкiв, а попереду, побiля великого князя Артура, пiд охороною його трьохсот найдоблеснiших витязiв, майорiв трикутний золото-блакитний прапор iз зображенням червоного Триглава. З кожним князем землi їхав старiйшина i волхв. На Малий круг збиралися тисяцькi, якi були старiйшинами, волхви i князi; на Великий круг -- усе вiйсько. Зiбралося все вiйсько побiля города Варта, розташувалося на Великий круг навколо величезної степової могили, вкриваючи її пiднiжжя i схили. На самому верху могили став князь Артур пiд золото-блакитним прапором i з ним князi земель. Князь Артур скинув соболину шапку i мовив: -- Тар'ягни, сьогоднi ми як один виступаємо у похiд в землю полуденну проти царства Урарту, проти їхнього царя Руса, який минулого лiта полонив жiнок, дiтей, товар i золото братiв наших роксоланiв. Хай не тiшиться цар Рус легкою перемогою, що вiн зненацька пограбував креси Роксоланської землi. Ми покажемо царю Русу i його пiдданим силу наших рук, самовiдданiсть у бою i служiння Богинi Славi! Переможцям -- слава i здобич, а переможеним -- рабство i ганьба на цьому i на тому свiтi! Усi воїни як один вигукнули могутнє "Слава!", i Богиня дихнула на них пекельним вогнем, i звiрi кинулись урозтiч на багато гонь навколо. Князь Тар'я-Слав'ягн-Артур продовжив: -- Нашi лиця повиннi бути поверненi лише в напрямi гострякiв наших списiв, а списи нашi -- лише на ворога! -- Гора-а-а! Слава князю Артуру, слава країнцям! Князь Артур продовжив: -- Хай вiд нашого бойового кличу "гора-а!" ворог тiкає, як перекотиполе вiд вiтру! I третiй раз степ здригнувся вiд могутнього вигуку "Слава!" Нарештi вiйсько перейшло Кавказькi гори i пiдступило пiд стiни пограничної урартiйської твердинi Тейшебаїнi. Урартiйський цар Рус, почувши вiд утiкачiв про прихiд тарiйцiв, засмутився тяжко, проте за якийсь час його смуток змiнила гординя, що ж вiн оце лише торiк ходив на роксоланiв переможним походом i повернувся з важкою здобиччю i полоном. Почав цар Рус збирати похiд, щоб виручити свою пiвнiчну твердиню. Крiпость мiцна, думав вiн, українцi вгризуться в неї, але зразу не розгризуть, а тут i вiн, цар Рус, ударить уздовж урядової дороги. Тим часом вiйсько князя Артура переправилось через рiку Зангу i розташувало свiй обоз на її березi. Полки кiльцем обступили мiсто. Тейшебаїнi i в перший же день захопили його. Зупинили їх лише високi стiни самої фортецi. До вечора фортеця була обведена зв'язаними возами у три ряди, i на перших возах стали великi плетенi щити, за кожним з яких засiли лучники. Вже аж пiд вечiр все тарiйське вiйсько, хто мав луки, ставши рядами, випустили за мури по пiвдесятка стрiл, але зразу ж вiдступили i стали готуватись до ночiвлi. Раптово стемнiло, бо сонце тут ховалося за гори. Десь опiвночi дозорцi з полку Стояна сотнi Учигура зiткнулися неподалiк ворiт iз земляком, який служив в урартiйцiв сторожем пiвнiчних ворiт. Вони з ним переговорили, i сотник швидко пiшов до старiйшини Стояна. Перед вранiшньою зорею тисяча гайдарiв вдерлася в розчиненi ворота, стрiляючи стрiлами iз просмоленим запаленим клоччям. Хатини, вкритi очеретом, що тулилися попiд головною стiною, запалали, як свiчки. Загуло страшне арiйське "го-рр-ра!", i майже все урартiйське вiйсько пiд проводом намiсника кинулось до пiвнiчних ворiт. Зав'язалась уперта сiча при свiтлi пожеж, i урартiйцi потiснили гайдарiв майже до ворiт. З цитаделi урартiйцi густо посипали стрiлами козакiв, якi стовпились пiд брамою. Проте все бiльша кiлькiсть гарнiзону ув'язувалась у бiй перед брамою, оголюючи стiни. Коли ж зайнялась вранiшня зоря, з усiх бокiв над стiнами крiпостi з'явилась нiби щетина з кiнцiв штурмових драбин, i тарiйцi без крику i гамору стрибали з оголеними мечами на широку стiну, по якiй могли їхати двi колiсницi в ряд. Стрибали iз стiн всередину мiста, i коли сонце визирнуло з-за гори, воно побачило, що мiсто вже не обороняється, лише на головному майданi в честь Перемоги тар'ягни приносять у жертву Славi кожного сотого взятого в полон урартiйського вояка. Коли жертви Арею було принесено i навкiл вогнища валялися лише урартiйськi трупи з вiдрубаними головами разом з плечем, засурмили сурми, i тарiйське вiйсько вийшло з мiста, стало табором у полi полками. Убитим при штурмi товаришам викопали могилу, i все вiйсько тричi пройшло понад могилою, сиплячи землю шапками. В долинi виросла цiла земляна гора. По тому сiли за тризну, кожен воїн пiдходив до сотника i кидав йому до нiг голови забитих ним у бою ворогiв. Джура пiдносив йому братину з хмiльним медом. Проте усе вiйсько насмiшив Лисак iз сотнi Стригуна. Вiн i собi кинув до нiг сотника голову i вже був протяг руку до братини, проте голова покотилася iз затiнку ближче до вогню, i хтось iз козакiв загорлав: -- Та це ж овеча голова! Сотник пiдняв голову i побачив, що вона дiйсно овеча, зразу ж призначив Лисаку десять канчукiв. Усе вiйсько реготало, а Лисак з посiченими штаньми пiшов i сiв до тих юнакiв, яким не пощастило взяти бойову здобич. Вони були трохи пригнiченi, але й збудженi першим у життi великим боєм, сидiли трохи осторонь звитяжцiв i запивали вечерю водою. Лисака з того часу стали звати Бараняча Голова. На третiй день висланий уперед по урядовiй дорозi полк гайдарiв, переднi сотнi якого були перевдягнутi у довгу урартiйську вiйськову одежу, затримав трьох гiнцiв вiд царя Руса. Через них вiн повiдомляв намiсника, що сам iде на допомогу з усiм вiйськом, хай тримається. Там, де родюча долина звужувалась i переходила в ущелину, по якiй iшла урядова дорога, князь Артур подiлив своє вiйсько на три частини. Сам iз князем Славомиром залишився в долинi, перетявши головний шлях. Воїнiв князя Свiтлана i Дубового розмiстив у горах по обидва боки дороги, а князiв Руслана та Iвана послав уперед, на половину денного переходу заховатися у бiчнiй ущелинi i сидiти тихо. Цар Рус у повному бойовому обладунку вiв своє 30-ти тисячне вiйсько по головнiй дорозi. На чверть денного переходу скакала на гарних конях розвiдка, потiм iшов корпус iз 300 бойових колiсниць, тодi полк самого царя Руса iз тисячi вершникiв на чолi iз самим царем, за ними -- пiшi i кiннi полки. За чверть денного переходу гайдарi зав'язали короткi бої з розвiдкою урартiйцiв, поступово вiдступаючи. Коли ж дозорцi князя Артура побачили далеко попереду чорнi стовпи диму, що витикаючись з-за гiр, стелився понад сопками, вони повiдомили великого князя про те, що вої князiв Руслана й Iвана перетнули шлях позаду вiйська царя Руса. В цей час козаки князiв Свiтлана i Дубового почали розповзатися по горах понад дорогою, налаштовуючи свої жахнi на всю навколочорноморську ойкумену луки. Горде вiйсько царя Руса в повному бойовому обладунку йшло урядовою дорогою, i з цим вiйськом у вправностi, озброєннi i силi мiг змагатися хiба що могутнiй цар Ассирiї Саргон Другий. Дорога попереду вiйська царя Руса вже була перегороджена возами в три ряди. На возах виставили дерев'янi щити, а за ними стали воїни з довгими сулицями. Кiннота спiшилась з правого боку дороги, де долина переходила в рiвнину i розширювалась на кiлька гонь з вибалками i ярками. Величезний вогонь, пускаючи густi клуби диму, запалав позад вiйська князя Артура. Це був сигнал атакувати вiйсько царя Руса з лукiв i пращ. I свиснули стрiли, зафурчали ядра, гори помножили могутнє тарiйське "ура-а". Вiйсько царя Руса швидко спiшилось i прикрилось щитами, оголивши мечi, проте першi пораненi i вбитi, пораненi конi i верблюди, перше замiшання у вiйську, яке потрапило в пастку, не давало царевi Русу i його воєначальникам зразу навести лад. Раптом злива стрiл i камiння стихла, лише лунали зойки поранених й iржання коней, а з боку становища князя Артура загучала сурма, яка кликала до переговорiв. З табору князя Артура виїхало три вершники iз знаменом переговорiв, а назустрiч їм з таким же знаменом виїхало три гiнцi вiд царя Руса. Драгоман вiд князя Артура сказав: -- О могутнiй i непереможний царю урартiйського народу! До тебе в країну прибув великий князь українського народу з князями усiх земель. Вiн закликає тебе до мирної бесiди щодо того, як покарати твого сусiда, царя Ассирiї Саргона Другого. Чи вступати тобi з нами у переговори, думай до вечора, а як надумаєш, вишлеш послiв. Надвечiр цар Рус погодився виплатити князевi Артуру з полками данину i разом виступити на Ассирiю. 2. Року Божого 704 до нової ери Тарiйське вiйсько на чолi з князем Артуром i урартiйське вiйсько на чолi з царем Русом розбили ассирiйське вiйсько. У цiй битвi загинув i ассирiйський цар Саргон Другий. 3. Року Божого 676 до нової ери Українськi козаки з родiв Краягна, Кiмар'ягна, Вол'ягна, Слав'ягна, Сар'ягна i Ам'ягни учинили похiд до країни Урарту. В союзi з урартiйським царем розгромили країну Фрiгiю. Похiдним князем був кiмарiйський князь Тадеуш. 4. Року Божого 675 до нової ери Коли українське вiйсько поверталося з вiйськовою здобиччю з країни Фригiї, на полки слав'ягнiв, якi замикали похiд, напало вiйсько ассирiйцiв. Пiсля Малої ради князь кiмарiйцiв Тадеуш разом зi своїм полком залишився стерегти табiр i здобич, а всi iншi полки пiд рукою князя слав'ягнiв Iскри повернули коней проти ассирiйцiв. 5. Року Божого 674 до нової ери Тарiйське вiйсько пiд рукою князя Iскри вдерлося в країну Ассирiю. Назустрiч йому виступив ассирiйський цар з багатими дарунками. В знак замирення ассирiйський цар вiддав за сина князя Iскри, княжича Потока, свою дочку. Цього ж року кiмарiйський полк на чолi з князем Тадеушем знявся з обозом, забравши з собою скарби i здобич всього тарiйського вiйська, пiшов у країну Мiдiю. В той час, як головне тарiйське вiйсько, замирившись з Ассирiєю, поверталось додому, кiмарiйцi на чолi з князем Тадеушем уклали договiр з мiдiйцями i разом з ними обложили столицю Ассирiї Нiневiю. Ассирiйцi послали гiнцiв до свого зятя князя Потока. Тарiйцi пiд рукою князя Потока повернулися пiд стiни Нiневiї i розбили мiдiйцiв та кiмарiйцiв. В цьому бою загинув i князь кiмарiйцiв Тадеуш. 6. Року Божого 670 до нової ери Кiмарiйський полк, вiдступивши вiд Нiневiї через Мiдiю, вступив у країну Лiдiю. На чолi головного вiйська тарiйцiв став князь сар'ягнiв Мадько, який, переслiдуючи кiмарiйцiв, захопив країну Мiдiю. Новий князь кiмарiйцiв Любомир вiдступив з полком у країну Лiдiю, захопив її i закрiпився там. На цей час незчисленний український народ, якого греки називали скiфами, обхопив Чорне i Азовське море з усiх сторiн. Династiя князя Любомира протрималась у Лiдiї 60 рокiв, аж до 600-го року до нової ери. Полки краягнiв, слав'ягнiв, сар'ягнiв i роксоланiв залишилися у Мiдiї. 7. Року Божого 645 до нової ери У Мiдiю з України князь сарматiв Лютий привiв охочих козакiв. Разом з вiйськом князя Мадька вони вчинили похiд на Сирiю. Була велика здобич i великий полон. Частина воїв повернулась на Україну, а частина залишилася в Сирiї. 8. Року Божого 630 до нової ери У Мiдiю охочих козакiв привiв країнський князь Веретило. Через Сирiю вiн учинив похiд у Палестину. Була велика здобич i великий полон. 9. Року Божого 617 до нової ери Привiв у Мiдiю волинських, слов'янських, країнських, сарматських i роксоланських козакiв волинський князь Святополк. Через Сирiю i Палестину вiн учинив великий похiд у країну Єгипет. Єгипетський фараон Псаметiх вийшов назустрiч тарiйцям-скiфам iз третьою частиною усiх золотих багатств Єгипту i вiдкупився. Обтяженi здобичю незчисленнi українськi полки поверталися додому. За кожним вершником тягнулося по одному, по двоє, троє нав'ючених коней. Сирiйське мiсто Аскалон, що вони через нього проходили, наче вода в повiнь через низький луг, вже нiкого не цiкавило. Йому вже дiсталося, як полки тарiйськi збиралися у похiд на Єгипет. А зараз кiннота iшла й iшла додому, додому, на тихi води, у край веселий. Вiд цiєї спеки i куряви рятував тiльки рух. Ось уже п'ятий рiк, як вони в походi, а дехто вже не був на Українi цiлих двадцять рокiв. У цих ремiнних саквах-мiшках i єврейськi шекелi, i єгипетськi дари, i сирiйськi келихи, i ассирiйськi мечi та всяке начиння, матерiї, коштовностi, прикраси. Додому, додому, на тихi води, у край веселий! Переляканi жителi мiста сидiли по домiвках, по ямах i чекали, коли минеться це лихо, це нашестя, цей бич Божий. Нiде в навколишнiх землях не було держави, вiйська а чи князя, який мiг би або намагався чинити якийсь опiр. Ассирiя, могутня серед своїх, шукала з українцями спiлки, вiдкуплялася золотом, Єгипет -- держава над державами, вiддавала як викуп третю частку своїх золотих запасiв, бо вiдкритий колчан скiфський -- як вiдкрита домовина. Так i воїн на iм'я Скоморох з порожнiми саквами тягнувся у хвостi вiйська. Лише бурдюк вина, що бовтався при боцi запасного коня, був у нього з усього майна i, звичайно, повний бойовий обладунок, який забороняв пропивати звичай вiйськовий. Цей бурдюк вiн вимiняв у козакiв свого полку за останнє золото. Козак Скоморох був завжди веселий, нежонатий, на всi штуки вдатний. Може, нiхто у всьому вiйську не мiг так, як вiн, вправно скакати на конi, стоячи, висячи пiд конем i збоку. Мiг вiн на руках ходити, згинатися назад дугою, дiстаючи зубами траву, мiг заплiтати своє тiло, наче iндiйська танцiвниця, що не добереш, де голова, де ноги, а де руки, вправно грав у костi i мiг перепити будь-кого. А ще мав гарний голос, то думи i бувальщини спiвав краще за всiх; ось i зараз, хоч усе пропив, а проте невеликi гуслi в шкiряному чохлi були в нього припасованi до боку коня. Але де та здобич пiсля стiлькох звитяг? Лише шальвари, а то голий по пояс, весь розмальований татуюванням, iз давно не бритою головою, так що оселедець ледве вирiзнявся на нiй. Був Скоморох дуже витривалий i, навiть геть обпившись вина, мiг пройти по жердинi, покладенiй на спини двох коней, або поцiлити з лука у мiзерну пташку на льоту. А