себе, щоб не пити в будень без поважних причин, якщо ви i в недiлю теж знайдете якесь цiкаве заняття, щоб зайвий раз не випити, то, коли надiйде свято, ви вип'єте з задоволенням, будете щасливi, здоровi, i матимете сили, щоб заробити на хлiб собi i своїй сiм'ї. Вчитель Барбара радить також не курити. Вживати наркотики (мак, коноплi, хiмiчнi препарати) забороняє український звичай i закон. Тар'я! 6. Про ставлення тар'ягнiв до iнших релiгiй та використання старих храмiв Слава Ягнi, Дарбогу i їхньому сину Тар'ягну! Так сталося, що в Українi зараз маємо переважну бiльшiсть юдоєвангельських церков. Перш нiж приступити до посутньої розмови, узгодимо для себе значення слова "юдоєвангелiзм". Це слово складається iз двох значень: юдаїзм -- юдейська вiра, яка випливає з юдейської народної книги "Бiблiя", та євангелiзм -- це вчення випливає з книги "Євангелiя", яку написали грецькi юдеї-книжники. Отже, до юдоєвангелiстiв належать сiонiсти, католики, православнi i всi iншi секти, якi проповiдують вчення з "Єванглїi", але пiдкрiплюють його посиланнями на "Бiблiю". Волхв Барбара i його послiдовники не вважають Iсуса Богом, а лише юдейським проповiдником. Iншими силами, якi борються за панування в Українi, є буддизм, кришнаїзм, iсламський фундаменталiзм та iншi. Утративши свою матiрню вiру в Бога, в чому багато шкоди завдав князь Володимир 988 року, український народ почав поступово, але неухильно, тратити свою мiць, а з нею i державну зорганiзованiсть, що нарештi призвело до незчисленних бiд, учинених нам загарбниками нашої дiдизни. Волхв Барбара обстоює за українцями свiй шлях, бо вони посiдають землi, в яких знаходяться головнi поля поховань найдавнiших арiйських князiв. Вчення волхва Барбари визнає провiдну для народу ролю Просвiтлених волхвiв i грунтується на вiруваннях давньої країни Араяни, долучаючись i до арiйських вед. Країна Араяна iснує в нашiй пам'ятi навколо Арiйського моря, її межi означаються витоками рiк, якi впадають в Арiйське море. Саме на цi терени повинен бути направлений в першу чергу поступ вiдновленої української держави. Дотримання шляхетних звичаїв i обов'язку перед Батькiвщиною пильнував у нас Бог Перун, одне з перевтiлень свiтового животворного вогню, iм'я якого в жiночiй iпостасi -- Ягна. Нехтування усвiдомленим обов'язком, рiзновидом цього нехтування є зрада, призводить до настання Гада, на противагу закону спiвiснування помiж арiйцiв, який називається Ладом. У своїх обрядах послiдовники Барбари послуговуються рiвнобiчним крижем, на якому нема розiп'ятої людини. Малювання або лiплення на крижi розiп'ятої людини послiдовники вчення Барбари вважають великим грiхом i святотатством. Це їх вiдштовхує, бо це наруга над людським тiлом, навiяна чортом. Учитель Барбара також застерiгає, що носiння на тiлi крижа з розп'яттям шкiдливо впливає на здоров'я i томить душу. Сам криж знання волхвiв, послiдовникiв Барбари, мiркує як знак життя, де вертикальна лiнiя означає чоловiче начало, а горизонтальна -- жiноче. Вiд акту перетинання чи взаємопроникнення чоловiчого i жiночого єства народжується дитина. Свята Трiйця, за вченням книги "Бережа", є: мати -- батько -- дитина у земнiй iпостасi, а у небеснiй -- Ягна -- Дарбог -- Тар'ягн. Отже, однiєю а головних засадничих рiзниць мiж юдоєвангелiзмом i вченням Барбари є те, що євангелiзм трактує любовне злягання самицi iз самцем грiхом, арiйцi ж вважають цю дiю актом радiння, в чому вчення Барбари суголосне з ведизмом. Грiхом, i то великим, арiйцi вважають лише збочення як мiж самцем i самкою, так i мiж одностатевими особинами. Рiзниця ще й у тому, що в книзi "Бережа" Божистими героями i родоначальниками є українцi, а у юдоєвангелiзмi ними є юдеї, або грецькi юдеї. Звiдси випливає, що нi церкви євангелiстiв, нi їхнi мистецькi предмети не можуть служити нашому Божистому культу. Хоча для потреб нашої вiри треба будувати новi Храми, але мистецтво будувати релiгiйнi осiдки євангелiсти перейняли у попереднiх поколiнь арiйцiв, котрi молились Перунам Ягни. Тому коли настане такий час, що вiруюча громада євангелiстiв перейде у вiру Барбари, може постати питання, як використати будiвлю старого Храму. Рада тут може бути така. Iкони треба вiддати чи продати тим громадам, якi їх потребують, а чи здати в музей, якщо вони мають мистецьку вартiсть, все iнше спалити. Вогонь очищає. Стiни теж треба обробити вогняним факелом. Там, де потрiбно, змiнити штукатурку i оздобити дiяннями з книги "Бережа". Потiм освятити Храм довгим читанням iз книги "Бережа" i покропити свяченою водою. Всяку наругу над Храмами iнших релiгiйних громад, над священними релiквiями iнших народiв, держав, армiй Барбара забороняє. Їх можна лише спалити. Вогонь очищає! Тар'я! 7. Про досконалiсть Той арiєць, який буде осягати суть книги "Бережа", поступово вiдчує благовiст Божого просвiтлення i життя його буде приємним. Досконалiсть не може бути доконаною так само, як i просвiтленiсть, котра є вищою за досконалiсть. Просвiтлення не може бути без досконалостi; досконалостi не може бути без дiї; дiї не може бути без волi; волi не може бути без самообмеження; самообмеження не може бути без непевностi; непевностi не може бути без неосяжностi. Це сiм вiрогiдних сутностей просвiтлення. Восьмою сутнiстю досконалостi є смерть. Тому, прагнучи досягти просвiтленостi, треба весь час молитись Боговi, щоб вiн допомiг робити кожен крок до досконалостi правдивiшим. Отже, вдосконалення -- це пом'якшення переходу вiд стану життя до стану смертi, а просвiтленiсть -- втрата сутностей досконалостi, якi переходять у просте вiдчуття свiтла або у свiтло. XV. РЕЧЕННЯ 1. До Бережi Бережа, яка живе в трьох сутностях, вiдання якої розширило Україну, тебе солодкоязику шанують волхви, ставлячи попереду всякої дiї. О Бережо, ти вiдаєш про найдальшу даль, звiдки приходять Божистi закони життя; для тебе просочуються незчисленнi джерела в криницях, завдяки тобi добра сiються для арiйцiв. Це завдяки знання звичаю волхвами було проламане цiле, яке замикало Дану, Бережа зберегла стада корiв на просторах, зробила смачною їжу i напої. Отож хочемо ми пошанувати Бережу, Богиню-Бога, який всi звичаї знає, зробимо треби, покропимо чар-трунком, щоб вона благословила синiв-героїв. Тiльки той князь стає можновладним, притлумлює ворожi потуги звитяжною силою, хто денно i нощно пiклується про Бережу, любить Ягну, яка є суттю Бережi. Тiльки той господар живе благополучно, має в домi хлiб i до хлiба, хто волхва шанує Боголюбного i виконує звичай родовий -- Бережу. Той князь завжди удатний войовник у поборюваннi ворогiв i чортiв, який волхва знаючого попереду справ ставить, дух свiй скрiплює вiданням про Ягну. Тар'я! 2. До Ягни Ягну я кличу, ту, хто в усьому живому, ту, хто єсьм Богом, якому волхв вiншує, прикликаю i славлю її. Ягно, образ твiй священний для вiдунiв як колишнiх, так i теперiшнiх, повертайся до нас лише своїми добрими лицями. Дай нам багатство, посилай нам денно i нощно наснагу для кохання i коханих. О Ягно, ти треба i звичай обряду, коли ти гарячими язиками охоплюєш жертву, її приймає названий послушником Бог. Ягно, ти прозорливiша за кобзарiв, ти Богинею Славою славна, хай Боги зглянуться на нас! Коли ти захочеш, о Ягно, ти ощасливиш богомольця, вдихнеш йому в груди Божистий вiтер. До тебе, матiнко Ягно, ми звертаємо лиця, коли день народжується, вогню животворному молимось. Живе свiтло розлите в серцях i свiтах, ти пануєш на священнодiйствах, о сонцесяйна Ягно! Як мати дитинi, будь доступна для наших слiв, твори мир у наших домах, супроводжуй нас у добрi! Тар'я! 3. До Ягни перед святковою стравою Ягну ми вибираємо провiсником цеї утчi, ту, яка все знає i все розумiє, Ягну, Ягну весь час кличемо. Та, яка приймає приємнi дари, о Ягно, прилинь багатолика, вродись серед сухої золотої соломи. Ти -- єство, котре ми Боготворимо, пробуди в нас Божисте почуття, в тих, хто надiється на тебе. Сядь з нами на священну солому, засяй, полита тоуком, спали до тла зловредних. О Ягно, всi Божистi якостi в тобi, вогонь нам даєш у присмак до страви -- кобзар, господар i князь: всi тобi вдячнi. Бо ж твоє полум'яне знамення проганяє хвороби, в той час, як ми пошановуємо тебе. О Ягно, покрий нас своєю благодаттю, бо ж ми, матiнко, через твiй пломiнь всi твої добрi можливостi кличемо. Будь милостива до нас, Пречиста, бо ж ти найчистiша серед чистих, пломiнь-бо -- вуста твої i подих. Прославляємо тебе на всi голоси, пошли нам достаток i змiцни наших дiтей, о Ягно, свiтле полум'я! Лише ти знаєш дорогу до всенебного Бога, насолоджуйся ж славою, що ми її тобi зичимо! Тар'я! 4. Славлення Ягни Красна Ягно, запалена на цьому святi, прихились до нас всiма своїми добрами, бо частує тебе щирий волхв. Зроби солодкою, о мати матерiв, нашу славу для Божистої сутi, посприяй, щоб всесутня Бережа славою втiшилась. Похвала всього народу нашого лине до твоїх вух, Богине, медовими язиками жертву лиже. О Ягно, ти на швидкiй колiсницi привезеш Божу благодать, передаси її через нашого волхва. Розстелiмо ж за звичаєм житню солому, политу тоуком жертовних тварин, тут i запалає свiтло безсмертних. Хай розчиняться дива, хай зiйде звiдти Божа благодать тепер i вовiки вiкiв. Нiч i Зоря -- це так гарно, я їх запрошую до нашого священнодiйства, на жертовну солому. Запрошую також двох солодкоязиких волхвiв, хай заспiвають для нас Божистих пiсень i Богиню прославлять. Ягну, Дану i Таємницю, трьох Божинь я запрошую, якi закони вершать у свiтi. Дерево життя, яке проростає через три свiти, хай буде серед перших пошанованих, хай росте в нас. О Божисте дерево, хай через тебе нашi узливання досягнуть Бога, хай вiн побачить тих, хто його шанує. З вигуком "Слава" ми шану творимо для Перуна Божого, того, хто проживає в домi Божества! Тар'я! 5. Закликання Ягни Прийди, Ягно, пошанована нашими пiснями, з'явися своїми численними перевтiленнями, прислухайся до Слави. Тебе кличуть волхви, спiваючи тобою натхненнi речення, прийди, Ягно, iменами рiзночинних Богiв. Велеса, Рода, Морани i Папи, Слави, Ями, Даждя, Дани i Дудя, рiзних духiв умилостив. Пiдносимо до рота п'янкий чар-трунок, бризкаємо на вогонь краплi меду, долучаємось до Божистого. Кличуть тебе, Ягно, тi, хто потребує пiдтримки, для тебе волхви золоту солому розiслали, зараз почнуться вiншування i треби. Тоуковi спини коней, запряженi помислами, привезуть Богiв, щоб меду спiльно випити. Пiдносимо нашi дари так, як дивний закон велить, о Ягно, супутнице солодкозвучних жiнок. Хто гiдний пошанування, всi хай п'янкого меду вип'ють, о Ягно, кличемо тебе "Вiзьми"! Iз небесної сонячної хати всiх Богiв, якi вранцi прокидаються, хай кличе сюди одухотворений волхв. О Ягно, о Перуне, о Вiтре, пийте за сонячними законами медовий напiй. Ти як волхв, настановлений людьми, о Ягно, сидиш на наших добрах, пошануй цей обряд. Запрягай же в повiз рудих, буланих i червоних коней, о Боже, привези сюди всiх Богiв. Тар'я! 6. Запрошення Ягня до участi у дiйствi На цей славний обряд, о Ягно, тебе запрошуємо для заступництва, з Перунами прийди, Ягно! Нiхто з людей не рiвня тобi, великiй i всепереможнiй, з Перунами прийди, Ягно! З тими вогнями, що лiтають в Дивi i переслiдують клятвопорушникiв, з Перунами прийди, Ягно! З тими, що їхня пiсня -- грiм небесний, їм нема супротивної сили, з Перунами прийди, Ягно! З Перунами, якi жахкотять блискавками, як добрi господарi стоять на сторожi закону, з Перунами прийди, Ягно! З тими, якi горами трясуть, моря збурюють з Дивом змiшуючи, з Перунами прийди, Ягно! З тими, якi слiплять промiнням на морi i на сушi, з Перунами прийди, Ягно! Тебе випускаємо на мед чар-трунку, щоб ти перша причастилася, з Перунами прийди, Ягно! Тар'я! 7. Звернення пораненого князя до Ягни Я хочу згадати ту, яка дала менi життя, щоб я побачив батька-матiр. Я називаю iм'я Ягни, першої i животворної Божинi, яка дала менi пiзнати ласку батька-матерi. До тебе, свiтла Божине, володарко всього сущого звертаюся, щоб ти дала долю щасливу. Бо ти воiстину володарка долi, котра недосяжна для заздрiсних зловмисникiв, бо доля в руках твоїх, Ягно. Тiльки ти, Ягно, найщасливiша, i тiльки до тебе я прилучитись хочу, оперти на тебе свої надiї. Твого всевладдя i сили ярiння не досягли нi пташки, що лiтають, анi води, якi ринуть, не досяг тебе i вiтру легiт. В безоднi простору вариться вариво, з якого виростає Дерево життя, хай змiцнюється його корiння. В безмежному просторi шлях Дарбога, круглий вiн i котиться, а не ногами ходить, вiдвертає темiнь i напасть. В князя свiтла тисячi способiв зцiлення, проганяє вiн хвороби вiд нас, бо, дивлячись на нього, ми стаємо доброчинними. Бо ж зiрки i мiсяць видно лише вночi, так i ми через темiнь незнання iдемо до свiтла Ягни, приносимо подарунки i речення, щоб умилостивити. Але якщо воля твоя, Ягно, душу мою, заковану в клiтку тiла, легко звiльни вiд пут. О Ягно, всевiдаюча i всеможуча, звiльняй нас вiд колод життя легко, легко розв'язуй петлi на путах. Ми умилостивлюємо твiй гнiв молитвою, поздержливiстю, узливанням, щоб ти нас на розум поставила. Угору -- петлю верхню, вниз -- нижню петлю, тодi середню знiми, душа розв'язана полине в лоно Ягни. Тар'я! 8. До Ягни Ми шануємо тебе, Ягно, шануємо i твого коня, бо ви пануєте на дiйствi. Нехай Тар'ягн, син твоєї сили, буде доброзичливий i широкодушний, хай буде з нами. Захисти нас, Ягно, вiд дальнього i ближнього зловмисника, захищай нас усе життя. Надiли нас великою нагородою, надiли нас достатком достатнiм, пiклуйся про наше майно. Ти розподiляєш блага, о пломiнноязика, так, як твоє iм'я -- Рода рiдна, дай нам Рiг достатку. Того, кого ти благословляєш на бiй, той заслужить Славу як нагороду, бо ти живиш його силами. Нiхто улюбленця твого не переможе, хто б не намагався протистояти, нагорода арiйцевi буде. Тар'я -- улюбленець всього народу, його конi найкращi, його славлять кобзарi. О, той, хто не спить, коли встає Дарбог-батько, оспiває славного сина Тар'ягна, мати якому Ягна животворна. Бо величальна Ватра палає, закучерявлена димом пахучим, закосичена лизнями вогню. Вона, як господар на обiдi, як прапор з полум'я, слухає нас, тих, хто Ягну славить в перших променях Дарбога. Кланяємось старому i малому, кланяємось юним i зматернiлим, шануємо Бога разом зi спiвцем. Тар'я! 9. Про всеохопну славу Ягни Ти, Ягно, перша серед Богiв, ти їм мати i батько Дарбог, тобi служать мудрi волхви, ти народила Перунiв iз блискучими списами. Ти, Ягно, найперше сутнє Божество, кобзарi оспiвують Божистiсть твою, ту, що пронизує всей свiт доцiльнiстю, ти мати-батько живого Тар'ягна. Ти, Ягно, дивний вогонь живий, проявись розумною суттю видимою, два свiти тряслися, як Ягну Божеством вибирали, в нiй ми шануємо всi Божистi властивостi. Ти, Ягно, для людини всесвiтньої змусила Диво гримiти, для тiла, що з нього сiм Див утворилось, коли ти розгораєшся, викликана волхвом, ми запалюємо жертовнi вогнi на сходi й на заходi. Ти, Ягно, життєдайна корова, але ти i бик Велес життєдайний, молячись тобi, вигукуємо: "Бачимо!", бачимо тебе животворну володарку. Ти, Ягно, напучуєш заблудлих, навiюєш правдивi вчинки шляхетним, ти обираєш переможцiв серед героїв, якi змагаються, i серед тих, хто змагається в накопиченнi скарбiв. Ти, Ягно, приймаєш у своє животворне лоно душi померлих, даючи безсмертя, бо ти суть Ягна-Дарбог, сина Тар'ягна народили. А ви, шановнi господарi, обдаруйте волхва, який Ягну славить, хай новi пiснi складає, звичаїв навчає, о Диво i Земля, допомагайте нам разом з Богами. Ти для нас, Ягно, родюче лоно, Бог серед Богiв -- бездоганна i невсипуща, стань кобзарю матiр'ю-батьком, заступницею, ти, яка щастя несе, сiючи добро. Ти Ягно, наша мати-батько, творець життєвої сили, а ми твої дiти, твої це багатства -- тьма їх тьменна, доступнi сильному, захиснику обов'язку. Тебе, Ягно, жива серед живих, зробила Доля Богом над тар'ягнами, через натхненну молитву приходиш до нас, щоб Тар'ягн i Лада з Ладом народилися. Ти, Ягно, зi своїми охоронцями -- Перунами захищай нас вiд напастей, бо ти -- рятiвник нащадкiв, молочна корова, бережи нас, очей не склеплюючи. Ти, Ягно, як найближчий заступник для того, хто немає стрiл у колчанi, на чотири боки свiту поклони б'єм тобi, чотириокiй заступницi. Ти, Ягно, для волхва суть Слави, даєш багатство людям на землi, всяк сильний i слабкий тебе славить, бо перед тобою всi голови хилять. Ти, Ягно, людину, яка тебе ревно шанує, охороняєш з чотирьох бокiв, наче щит, той, хто їсть смачнi страви i має м'яку постiль у власному домi, жертвує тобi найтучнiше ягня. Тож прости, Ягно, нам грiхи нашi, бо шлях на землi важкий i довгий, ти мати-батько наш ласкавий заступник, ти i волхва сотворила, щоб нас молитов навчав. Як у свiтової людини Ягна грiла душу, так i у земних людей Ягна в грудях теплiє, чистi помисли для неї, як солома суха золота на сонцi горить, диму не видко, лише вогонь ясний. Хай змiцниться наша вiра цею молитвою, що ми її проспiвали, Богом натхненнi, Веди нас, Ягно, до кращого буття, обдаруй багатством щедрим, ми ж твої родичi. Тар'я! 10. Пошануванням Ягни Золотим волоссям розмаяна в просторi свiтлопломiнна мати Зорi, воiстину, твоя суть -- це рух, орли -- твої сини, чорнi бики -- твої стада. Ти проходиш усмiхнена блискавками, жагуча, наче похiтлива жiнка, рине на землю дощова вода, хмари гримлять! Коли Ягна набухла вселенськими родовими водами народжує живнiсть, сповнюючи свiтовi закони, весiльна сваха для батька-матерi панує всюди, зволожуючи життєйдане лоно. О Ягно, ти нагороджуєш всiм: коровами, кiньми, вiвцями, козами, надiли нас, о всесутня i всепроникна, славою своєю, яка в доблестi сяє! Це Ягна палає в словах кобзаря, яку вiн закликає пiснею славослiв'я, хай дасть нам достаток, багатолика! Та, хто нiч розсiює, Зорю вечiрню i ранкову засвiчує, Ягно, гострими язиками полум'я -- спали Чортiв. Допоможи нам, Ягно, пiдтримай, тобi ми славу спiваємо, про тебе у молитвах згадуєм. Тим, хто нам загрожує, Ягно, близьким i далеким ворогам -- погибель пошли, зроби так, щоб лише арiйцi множились. Тисячоока, бризкаюча у всi боки iскрами, Ягно, вiдлякуй Чортiв! Бо волхв праведний пiснi спiває, тебе закликаючи, криж-знамення на груди накладає. На всi боки покладає, на низ i вгору покладає, так, як променi вiд Зiрки на всi боки посилає. Тар'я! 11. До Ягни Ти, Ягно, народжуєшся разом з днем, палаєш червоним обрiєм нам назустрiч, ти у водi, в каменi, в деревi, в травi: панна для людей -- народжуєшся чистою. У тебе, Ягно, обов'язок священнослужби, очищення, повчання, узливання, у тебе знання звичаю i казань, ти Арпослав -- господар печi i вогню в домi князя. Ти, Ягно, -- Тар'ягн, бик сутностi, ти високо в Дивi i скрiзь на Землi, ти волхв -- розпорядник скарбiв духовних, знавець приказувань i щирих дарiв. Ти, Ягно, -- князь Перун, сторож обiтниць, ти корона свiтла i чудодiйна, побратим для побратимiв, господар iстот, даруєш Долю як єдиний шлях. Ти Папа -- майстер на всi руки, але i володарка Божистих мужiв -- величне свiтло, поганяючи коней, якi мчать навипередки, переможцям дари пiдносиш. Ти, Ягно, -- Рода, живильна сила великого Дива, наче натовп Перунiв, могутня, линеш багряними вiтрами, домашнє вогнище благословляєш. Ти, Ягно, даруєш тому, хто служить тобi, ти свiтло, що скарби блискучi сипле, ти Бож -- господар усього живого, бо ти той вогонь, що усюди й в усьому. Приймають тебе, Ягно, як княгиню Роду, як можновладця -- хоча ти всiм доступна, ти прекраснолика володарка володарiв, яких сотнi й тисячi, а ти єдина. До тебе, Ягно, як до матерi-батька, люди приходять i бажання сповiдають, ти стаєш дитиною тому, хто тебе шанує, ти захисниця вiд нечистого, наче товариш у бою. Ти, Ягно, влучаєш куди схочеш, володiєш тайною множення товару, коли ти розгоряєшся в образi Ватри, серце до тебе лине, як метелик до свiчки. Ти Божиня над усiма Богами, тебе Перун принiс -- священне свiтло, ти Хмiль -- вогонь iз п'яного напою, господарка всiх свят -- Данапраягна. Шляхетна Ягна -- це вища сила, язики твого полум'я -- краса незбагненна, ти є високою нагородою для праведникiв, широка i глибока суть твоя i єство. Тебе, Ягно, Боги зробили своїми вустами, чистi лизнi полум'я, наче перша любов, ти нашi дари супроводжуєш i приймаєш, в тобi, Ягно, безсмертя, як єство правди. Боги твоїми вустами п'ють меди, з твоєю помiччю люди роблять чар-трунок, радiють водi, житу i життю, ти схожа на всiх Богiв, але в тобi вони єдинi. Бо це все ти, Ягно, в багатьох iпостасях, сила твоя постає у всiй величi, через Диво i Землю -- обидва свiти ти проникаєш наче сiк живого. Ця пiсня тобi i тим, хто надбав корiв, коней i всякої птицi, хто виростив сiм'ю i обряд облаштував, дякуємо господарям i Богинi Ягнi. Тар'я! 12. До Ягни i домашнього Вогню Всюдисуща сутнiсть Вогню, якими словами визначити твоє єство? Бо ж Ягна безсмертна Божиня, народжена давно, прославляється як закон. Дивна вiсниця помiж двох свiтiв в образi Вогню земного перед очима волхва, кожен день рубiни Вогню прикрашають житло, хвалимо за це Бога i словами i думками. Прапор пожертв i їхнiй вiзничий Вогонь наснажує Божистi думки, на ньому зосереджена наша праця i здобутки, у нього ми дивимось i бачимо Ягну. Батько пожертв, Бог вiщунiв, Вогонь -- мiра i межа для волхва, вiн увiйшов у обидва протилежнi свiти, гарячим Вогнем ми послуговуємось. Яскрава Ватра на колiсницi золотiй, всюдисуща Ягна, яка на Дивi i у водах, захована i вiдкрита, оточує нас звiдусiль, несамовита, коли Вогонь виходить з берегiв. Вогонь, який з Божою помiччю люди для пожертв запалюють, для зiгрiвання житла, славимо в пiснi, вiн зiгрiває нас помiж двох свiтiв, вiдганяє злого звiра, злого духа i злi наговори. О Ватро, спалахни, щоб зiгрiти дiм, наберися сили, прийми пожертву, вiдживи нашi зв'язки з вищими силами, ти своя серед Богiв, вони тебе слухають. Батька Роду, юного гостя, володаря слова, головного серед волхвiв, ознаку звичаїв, шануємо Вогонь, який всi пiснi нашi знає, пiдкинемо дров, щоб полум'я палало. Бог, який сяє вдаль, дає сили в бою, ти, Тар'ягн, який їде до людей колiсницею, заповiтами великої Ягни користуємось ми, служимо йому мелодiйними пiснями. О всезнаючий, милий i добрий, з твоєю помiччю дiждемо сходу Дарбога, коли ти спалахуєш, втiкає темiнь, о Боже, Вогонь пронизує всi свiти. Iз дивних сил всепроникного розуму випущено текти високе полум'я, пошановуючи обох батькiв -- Диво i Землю, переповнений зародками, народився Вогонь! Тар'я! 13. При добуваннi Вогню Є материнська основа, щоб терти, є чоловiчий живець, щоб втирать, приведiть жiнку -- главу Роду, ми будемо терти, щоб здобути Вогонь. Знання про Вогонь, вкладене помiж двох шматкiв дерева, суть його помiж ними, як зародок помiж тими, хто кохається, кожен день ми перебуваємо коло Вогню, рано встаєм, Зорю зустрiчаючи. Засiй лоно закоханої жiнки, покрита тобою народить бика, з червоною макiвкою свiтле його лице, народжується син Дарбога в урочий час. О всесутнiй, тебе ми запалюємо на пупi Землi, на священному точку, тут вiдчувається присутнiсть чарiв, щоб Богам коло нас приємно було. О чоловiки, якi здобувають Вогонь тертям, цього вiщуна прекрасного i безсмертного, робота ця почесна i приємна, до неї у бугая завжди охота є. Якщо потерти добре, то вiн запалає, наче кiнь затрiпоче на вiтрi гривою, жовтогарячий, невтримний, наче бричка Ягни, нещадимий до дерева, трави i тоуку. Лише народившись, сяє i взори притягує, шанований пiснями i танцями, його Боги поставили до обряду, як всезнаючого, того, хто жертву їм пiдносить запашну. Сядь, святий чоловiче, на своє мiсце, поклади пожертву на лоно точка, приклич Бога, здiйснивши узливання, о Ватро, додай нам життєвих сил. Запахущий дим пiднiмається в Диво, вдатний Богам, як пошанування шануючих, ось Вогонь -- переможець пiтьми i холоду, з його допомогою i Тар'ягн перемiг. Ось твоє сьогоднiшнє лоно, Ватра, звiдки, народившись, ти засяяла, думаючи про Ягну, сидимо тут, священну пiсню Слави спiваючи. Ти, Ягно, вiддзеркалення самої себе, ти, Ягно, -- похвала для чоловiкiв, ти, Ягно, -- мати матерiв, Дарбог з тобою треться, щоб народила. Завдяки любовному тертю Вогонь вийшов назовнi, прекрасним сином Тар'ягном -- Боголюдиною, о Ягно, -- пошанiвок тобi наш, тобi цей солодкий дим вiд Ватри. Смертнi приблизили безсмертного, непомильного, вiдвертаючого напастi, десять дiвиць-папьцiв навколо язичка полум'я, новонародженого мужа -- iм'я йому Вогонь. Оточений сiмома священнослужителями, вiн засяяв з лона матерi, бiля її вим'я, день за днем не стуляє очей, з тих пiр, як народився з черева Божинi. Б'ється з ворогами в переднiх лавах Перунiв, первороднi арiйцi знають всi священнi примовки, арiйцi узгодили i привели в рух священнi слова, вони запалили Вогонь, кожен у своєму домi. Коли ми сьогоднi в час священнослужби вибрали тебе, як досвiдченого волхва, ти добре потрудився, вiдвозячи пожертви, будь з нами i тодi, коли п'ємо чар-трунок. Тар'я! 14. До Дива Ось перед взором нашим бездонне Диво, до якого в цю пору звертаються селяни, Диво роздає людям скарби, дає достаток тим, хто пiд Дивом ходить. Бо спочатку Богам, якi достойнi поклонiння, Диво дарує безсмертя, як Долю найвищу, а потiм розкриває дароносицю для людей, визначаючи тяглiсть життя. Якщо через незнання ми погрiшили або через слабкiсть волi перемогла нас спокуса, о Диво-Дива: ти над Богами i над людьми, прости нам провини i напоум на совiснi вчинки. Не применшуйте Божистiсть Дива, бо воно є самодостатня свiтобудова, це прекрасне Божество є оболонкою Землi, її просторовою повiтряною сферою. Усiм Богам на чолi з Ягною в Дивi є мiсце для сутнього єства, в твоїй волi Диво-Дива-Дитина духи лiтають, множаться i мiняться. Тi твої порухи, о Диво-Дива-Дитина, якi тричi на день посилають щастя, нехай Тар'ягн, Водан i Земля, Боги з Русалками нас захищають. Тар'я! 15. До Сварга Я кличу першою Ягну на благо, я кличу сюди Дарбога на допомогу, я кличу Дудя, який заспокоює все живе, я кличу Бога Сварга для пiдтримки. Просвiчуючись через чорний простiр, заспокоюючи безсмертного i смертного, Сварго їде на золотiй колiсницi, озираючи всiх сущих. Осяваючи Всесвiт, їде вгору на двох бiлоногих конях чорної мастi, Сварго сiяє з дальнiх далей, проганяючи геть всi небезпеки. Хомути кiнськi прикрашенi багатобарвними перлами, висока колiсниця золотом поцвяхована, виходить Сварго, розсiюючи променями чорнi простори володiнь Яминих. Чорноногi конi бiлої мастi позирають на людей, везучи колiсницю iз золотим дишлом, весь час всi люди i всi свiти перебувають у лонi Сварги сяючої. Є троє небес, двоє з них лоно Сварги, а трете -- сутнiсть Морани-Ями для погинулих, всiм буде нагода вибирати мiж тими свiтами, хто це збагнув, хай сам скаже. Як орел оглядає повiтрянi простори, глибоко натхненний Яса-Ра-вождь, де тепер Сонце? Хто це збагнув? До якого Дива тягнуться його променi? Вiн озирає вiсiм вершин Землi, рiвнину в три перегони, сiм рiк, прийшов золотоокий Бог Сва, той, хто дає коштовностi вогнепоклонникам. Золоторукий Сварго -- володар роду людського, подорожуй мiж двома -- Дивом i Землею, проганяй геть хвороби, рухай Дарбога, поспiшай до нас через чорнi простори. Золоторукий Ясу-Ра, добрий княже, милосердний i помiчний для вiруюючих, хай прийде, проганяючи Чортiв i їхнiх прислужникiв, кожного ранку i вечора Всевишнiй над нами. Твої шляхи, Сва, не припорошенi курявою, бо в безмежному просторi сiяння твоє, прийди тими чистими шляхами до нас сьогоднi, захисти нас i втiш, Боже! Тар'я! 16. До Свiтла Спiльне лице Богiв -- Свiтло, око Ягни, воно заполонює Диво, Землю i Простiр, Свiтло -- суть життя рухомого i сталого. Свiтло наступає позаду Зорi, наче юнак на юнку налягає, в той час як люди, вiрнi Божим заповiдям, встають до працi, вмиваючись водою. Благодатнi рудi кобили свiтла, яскравi, пiстрявi -- захоплюють дух, достойнi поклонiння рудi конi видираються над обрiєм, за один день об'їздять Землю i Диво. Така Божиста природа свiтла -- розпросторювати золотосрїбну тканину, як тiльки воно запрягає рудих коней, нiч зникає, блякнуть її шати. Свiтло стає кольором батька-матерi, щоб бути видимим у дивному лонi, нескiнченна свiтла сторона Дива, але десь за нею чорнi кобили скачуть. Сьогоднi, о Боги, на сходi Сонця перевезiть нас через вужчину, через грiховнiсть, хай нам добро щедро дарують мати-батько, Боги: Водан, Земля i Диво! Тар'я! 17. До Велеса О Велесе, пройди по дорогах, прожени небезпеку, бо ти син Ягни, будь з нами, Боже, в походi попереду ревним проводирем нашим. Щоб лютий вовк, о Велесе, який злий i пiдступний, не наважився, убий його, прожени з путi, хай дорога рушником стелиться. Прожени зi шляху розбiйника, грабiжника, що в засiдцi причаївсь, затопчи цього бездушного, зловредного, ким би вiн не був. Ми просимо, щоб ти заручився за нас, о могутнiй дивний Велесе, ти наших батькiв захищав, то й нас оборони, зроби так, щоб з походу багатими вернулися. Бо ж у тебе всi блага, бо ти найкращий i носиш золоту бартку, проведи нас через непевнi мiсця, дай нам легкий рiвний шлях. Дай нам також силу духа, вiдведи нас на хорошi пасовища, хай не зачепить нас в дорозi пропасниця, о, Велесе, дай нам кмiтливiсть. Принеси доброту нам, бо ми стараємось, осяй нас i нагодуй, вiд доброго Велеса ми добра й прагнемо, спаси i помилуй нас, Боже наш! Тар'я! 18. Славлення Божинi Роди пiд час товчiння винограду Як товкач твердий з товстим кiнцем високо стирчить перед товчiнням, ковтай, Родо, сiк, що набiг у ступi. Де два кругляки лиснiють, наче жiночi стегна, заковтуй, Родо, соки, вичавленi в ступi. Там, де жiнка благовiє, захоплюючи i затискуючи товкач, ковтай, Родо, соки, сотворенi в ступi. Там, де товкач загнуздано, наче коня норовистого, заковтуй, Родо, соки, сотворенi в ступi. А коли тебе, ступо, в кожному домi товчуть, народяться арiйцi звитяжнi -- тьма-тьменна героїв. У вiтах Дерева життя вiтер шумить наглий, так повнись, ступо, соком, хай Рiд нап'ється. Цi двох, якi шаленiють одне на одному, мають в нагороду найвище щастя, наче двоє коней буланих, що ними Тар'ягн їздить. Ви -- двоє дерев, двоє статурних святих, ви даєте Роду напiй солодший вiд меду. Вийми товкач iз ступи, нацiди свiжого соку, ляж вiдпочити на коров'ячiй шкурi. Тар'я! 19. До Рода Що нам просити в Рода, в того, хто прозорливий, щедрий i сильний, що нам найприємнiше для серця? Ягна посилає жiнкам охоту до чоловiкiв, коровам охоту до бугая, щоб потомство родилося з молока Родового, щоб пiд Сонцем i Мiсяцем Рiд наш тривав. Володар пiсень, володар пожертв, Род заспокоїть нас своїм засобом. Ми просим в нього цiєї милостi, втомленi вiд любовi взаємної. Род сяє у нашiй кровi, наче золоте Сонце, вiн кращий серед Богiв. Хай вiн помножить наших коней, наших овець, кiз, чоловiкiв i жiнок. О чар-трунок-мед-хмiль, дай нам хiть чоловiчу нестримну, велику Славу i мужнiсть дай. Хай не спинять нас нi пороги, нi вороги, о крапле пива-хмелю, дай нам частку здобичi. Твої дiти, Роде, -- безсмертнi, вони на найвищому щаблi всесвiтнього закону. Тi, хто обривають пуповину i йдуть у свiт, це твої дiти, Боже Роде! Тар'я! 20. До Дарбога Дарбог приводить людей до порядку, утримує Диво i Землю, Дарбог очей не змикає, оглядає арiйцiв, тож йому узливання тоуку щедре. Хай наша шана Дарбогу буде неперевершена, хай той, хто клопочеться для нього згiдно звичаю, буде незнищенний, непереможний, бо Дарбог пiдтримає, не наздожене шанувальника бiда нi далека, нi близька. Без хвороб, радiючи силi, яку дає Дарбог, рiшуче займаючи життєвий простiр, живучи за заповiтами Дарбожими, хай буде для нас вiн милостивим. Дарбог, достойний пошанування, народився князем з прийнятною владою, хай буде до нас милостивий i доброзичливий, а ми йому шанобливе слово скажемо. До великого Бога треба звертатись з поклоном, вiн приводить людей до порядку i благоволить волхву, тому для цього дивного Дарбога бризнiть у вогонь трохи чар-трунку. Тар'я! 21. На подивування Дарбогом Вогонь бачить, як сходить Зоря, вiн доброзичливий перед сяючими Зорями, приїздiть Боги в дiм шляхетного господаря: Дарбог сходить червоним свiтлом. Дарбог направив прямо промiнь, могутньо пiднiмаючи червоне знамено, наче воїн, який корiв шукає -- золота корона на обрiї Землi. Його народила Сварга, щоб нищив Морок, в нього постiйний шлях вiд мети до мети, цього Свiтозара везуть сiм кобил буланих, тих, хто за всiм свiтом спостерiгають. Розсотуючи нитку Мороку, ти їдеш на буланих, прибираючи темну одежу ночi, променi Сонця лякають Морок, наче шкiряна одежа iз Землi падає у воду. Ти, Дарбоже, невтримний, неприв'язаний, як ти пливеш у просторi? За яким законом? Хто бачив той стовп, що Диво пiдпирає? Таємниця закону залишається незбагненною. Тар'я! 22. До Ярила Ось променi везуть Бога, щоб усi iстоти побачили Сонце, Зiрки зникають вiд його свiтла, -- далеко променi сягнули. Розтинаючи простiр на свiтле i темне, всiма видимий свiтло творить, дарує нам свiтовiдчуття, в кожного вiд того душа трiпоче. Боже! Обернений до родiв Божих, обернений до людей, ти сходиш ласкавий до всiх, ти -- око Дива. Це Ярило дивиться на тих, хто працює, вiн переходить Диво -- широкий темний простiр, мiряючи днi i ночi невпинно, дивиться на поколiння людей. Сiм рудих кобил його везуть полум'яноволосого на колiсницi, о Свiт-Бог, тебе здалеку видко: запрiг Ярило семеро чистих дочок в колiсницю. Радо вони везуть його, аж ми виринули з Мороку на свiтло ярiюче, на Сур-Ра, Бога серед Богiв, ми пiзнали вишнє свiтло. Тар'я! 23. До Перемоги Тiлький той, хто вiдверто хвалить Ягну, переможе, тiльки той, хто вiдданий Бережi, отримає верх, тiльки той, хто душею вiдчуває Бога, переможе найсильнiшого, тiльки той, хто шанує Ягну, подiлить майно безвiрника. Принось пожертви Ягнi, герой, прийми її Божисту суть в серце, налаштуй свiй дух на перемогу ворогiв, здiйснюй жертовне узливання для щастя, ми вибираємо собi для пiдтримки Бережу. Тiльки той, хто зi своїм народом, плем'ям, сiм'єю, з синами, мужами приносить здобич i багатство, хто довiряє Божистiй Ягнi, тiльки той переможе i перемагатиме. Тiльки той буде врятований вiд завуження, той розшириться до панування над переможеним, хто попереду має Ягну-матiр, хто весь час намагається перемогти! Тар'я! 24. До Лада i Лади Я заспiваю близнятам високу Славу, дивнi-бо обоє, їхня мати Ам'ягна, вони скарб продовження Роду вiднайшли, двоє Богiв, якi кохання плекають. Їхнi бики мчаться галопом по хвилях, їхня колiсниця як птах лине, завдяки збудженим ними любовним водам, перевiзник перевозить Дитя. Ви ж бо Див i Дива, у вас суть рух народження, коли проломлює батько Родинi ворота, чар-трунок п'янить нас, шанобливих, Ягна-бо переправляє близнят через Морок. Дайте нам вашу живлющу силу, припливiть на лодiї наших прагнень, щоб перепливти на той берег, запрягають Ладо i Лада колiсницю. Весло, щоб Родовi води гребти широке, хвилi любовнi гойдають плавцiв, сiк божистий живий тане, наче Диво в краплi чар-трунку. Ось та закономiрнiсть сонячна, що з того на цей берег перевозить, ось та веселка щасливої хiтi, котра є шляхом на небо. За допомогу i сприяння в коханнi залюблений спiвець славить близнят, сп'янiлий вiд кохання напою, Лада i Ладу славить -- перших коханцiв. Тар'я! 25. До Лада i Лади перед коханням Ось вам найсмачнiший чар-трунок, о ви двоє -- примножувачi закону, пийте його, смакуючи, дайте скарби насолоди тим, хто вас шанує. На тримiстнiй трисутнiй заквiтчанiй колiсницi в'їжджайте до нас, Лада i Ладо, волхви творять вам требу на цьому святi, послухайте уважно їхнiй клич. О близнята, найсолодше ваше вино, бо ви благоволите розмноженню людей, везучи Дитя на колiсницi, подаруйте його тому, хто вас шанує. О всезнавцi, i звичаю, i обов'язку, на жертовнiй соломi, розкладенiй в трьох мiсцях, медом оросiть пiдношення, словом утiште Богiв. Тi, хто чар-трунок кохання приготував, кличуть вас, Лада i Ладо, те благословення, яке батьки дарували, хай рiд наш змiцнить дiтьми здоровими. Ви володарi краси i жаги невiдпорної, тут, зараз допоможiть нам мати дитину, пийте чар-трунок, щоб продовжився Рiд, привезiть Дитину з любоовi i Дива. Силу дайте їй i живучiсть, сутнiсть Моря, Дива i Землi, дайте пораювати на цьому свiтi, приїздiть звiдтам на швидкому повозi. Сiдайте на священну солому двоє батькiв-арiйцiв, а конi хай привезуть сюди Лада i Ладу, на тачанцi пофарбованiй сонячним свiтлом, у якiй Боги Дитя возять. Пиймо солодкий чар-трунок кохання, пiснями i танцями близнят привабимо, тих, якi поять найсолодшим напоєм -- вони-бо --