ти ж що тут робиш? Володьку! Де твої пролiски? Що скажуть "госпожа" учителька?.. Володько схопився i вiд несподiванки не знав, що вiдповiсти. Винувато дивився на свої порожнi руки i нiби дивувався, що вони таки дiйсно порожнi. - А де ж ти нарвала стiльки? - нарештi вирвалось у нього щось подiбне на запит. - Там! - тикнула рукою на пригiрок Ганка.- Там їх стiльки, що Господи... Я занесу учительцi... - Учительцi? А я, бач, не маю. Я шукав, а не знайшов. Нi. Я-то знайшов. Були якiсь пiд ногами, але я, Ганко, хотiв гарних, великих, отаких, як оця твоя, зiбрати. Йшов i ось найшов... Там озеро... Ганка глянула в долину i кивнула головою. Маленьке пасьмисько волосся має вiд вiтру над її очима. - Умгу! - сказала вона.- А хоч, то я дам тобi цю квiточку? Може, назбираєш ще таких... Ти ж знаєш цю долину? - Ще б нi. Ми двi лiтi тут з угорщанами билися. А знаєш, тi чорти "здорово деруться". При цьому показав шрамик на чолi. - Бачиш? Це вiд камiння. Як мазнув, зволоч... Але й я його цiльнув... Аж пiдскочив i сiв. Ха-ха-ха! Як снiп звалився, їй-богу!... Ми пасли, знаєш, отам... Там за лiсом. Там нашi поля. Я, Нiмий i Хведько з Iльком. На нас напало... Ну... зо дванадцятеро... О, так. Дванадцятеро напевно було. На Нiмого троє, на мене троє. А Хведько що? А я як почав... Ах, коли б ти тiльки бачила... Ех, як почав їм мастити... Але до них на помiч пiдбiгли ще i один як цiльнув камiнчиком... Так просто й поставив менi отут печатку. - А болiло?...- запитала Ганка, широко дивлячись на нього... - Ееет! - махнув вiн рукою.- Ми ще не так билися. Ми восени порiшили вiддячити їм... Як пiймали удвох з Нiмим одного постолячника... Я мав отаку довгу "пiку" з вiльхи. Збив на цорупалок... Кров'ю вмив його... - Ото! - похитнула головою Ганка. Цю останню iсторiю Володько видумав. Навiть не видумав. Щось подiбне оповiдав йому Трохимiв Антiн. Але нащо i чому вiн бреше? Вiн зловив себе на брехнi i виразно почервонiв. Одначе в той самий мент сам повiрив у свою брехню. Ганка витягнула зi свого пучка ту найбiльшу, на яку Володько вказав, квiтку. - Ну, то хочеш цю, чи, може, цю?... Володько подивився байдуже. - Все одно, яку... Але тiльки одну? Що я з нею буду робити? - Назбираєш ще! - майже викрикнула Ганка.- От який ти ледачий...- i засмiялася. Володько зауважив також її зуби. Рiвнi i бiлi. Узута вона у великi з широкими халявами чоботи. - Тобi, Ганко, треба, щоб купили черевики...- зненацька сказав вiн. Вона кинула погляд на свої чоботи... - Хто менi купить? Тата забрали i, може, вб'ють, а дiд не хочуть. Кажуть, грошей нема. Але чекай... Побачиш, якi я матиму черевики влiтi... Далi Володько оповiдає, як вiн з Нiмим минулої весни на отих он дубах шулiчi кубла видирав, як дерся на височезне дерево, а шулiки хижi птахи. Як злетить на людину, очi може виклювати. А що ж... Але вiн не дурний з голими руками лiзти. Вiн узяв собi в Нiмого ремiнного нагая, за пояс застромив нiж тесак i тодi пiдлазь, коли хоч. Або яке нещастя трапилося з Хведотом. Вони ж ходили по лiсу шукати доброї берези на сiк. У дерманських лiсах нема берiз, а на чуже - не те щоб боялися... Не хотiли мати клопоту... Ну його... Так вiн i каже: "Нiмий! А прорубай-но зарубину в кленi. З клена також добрий сiк". Нiмий рубає, розмахав сокирою i саме, як на тоте, пiдлазить Хведот. Нiмий .розмахнув узад сокиру i як пальосие Хведота. Просто в зуби... - Ах! - скрикує Ганка.- I не зарубав?... - Не зарубав, бо, на щастя, не попав лезом. Обухом мазнув... Геть-чисто губи розм'якшив... Далi Володько згадує кiлька геройських випадкiв з вiйни з угорщанами... Скрiзь Володько герой, скрiзь хоробрий, скрiзь перший... Але Ганка вiрить. Чому б їй дiйсно не вiрити, коли вона взимi сама бачила, як Володько Фоновi Гарбузi морду набив. А Фон же на цiлу голову вищий за Володька, має п'ятнадцять лiт i ходить другий рiк у третю групу. Бо Гарбуза не мав права... Карпiв батько Фанасько їхав до Гершка сiчку рiзати... Кулi на санях зв'язанi старими посторонками. Один кiнець посторонка з петелькою телiпався ззаду. Зi школи йшли школярi i почали чiплятися до саней. Назар, молодший брат Фона, якось попав ногою в петельку. Шабелян нагнав конi, петелька зашморгнулася на нозi, шарпнула i Назар проїхався вiд Польонової хати аж до магазину на власнiй сiданцi. Коли б ще дорога рiвна, то ще сяк-так. А то груда замерзла... Кричав, як скажений. А Фон-халєра пiдбiг до Володька. То ти, каже, його пхнув i вiн попав ногою в петельку. - Брешеш! Я його не пхав! Вiн сам, шалапут дурний, влiз у петельку. - Нє! То ти! Я бачив! То ти! Хоч, щоб я тобi наклав?..- i замахнувся на Володька. А Володько як пiдскочить, як мазне Фона. З одного боку, з другого! А Антон, що любив такi видовиська, на цiле горло репетує: бий! бий! бий Гарбузу! Ну й було смiху... Це ж Ганка на власнi очi бачила. Але ж. Боже! Сонце не стоїть на небi. Володьку! Вже час до школи. Бiгли пiд гору, як могли. Душно. Обличчя розбарвились нарожево. Синi очi такi ж, як i небо. Пiт на чолi, на носi... Фу!.. Скiльки не втирай рукавом, сочиться, мов з розсохлої бочiвки. Прибiгли до школи. Увiйшли разом. Очi всiх дiтей направленi на Володька i Ганку. Учителька серед класу стоїть i смiється. Вона щойно роздала дiтям старi часописи, пуделка з пасти та коробки вiд пушок, як нагороду за квiтки. Всi радi, всi вдоволенi. На кожнiй лавцi велетенськi барвистi паперовi шмати з картинами вiйни, рекламами годинникiв, музичних iнструментiв, книжок, зубної пасти, колонської води... А Володько з Ганкою стоять коло порога, i учителька навiть не каже їм сiдати на мiсце. Ганка така засоромлена, що зовсiм забула за свої квiтки. Володько руки спустив, у лiвицi кашкета мне, обличчя палає, очi бiгають по стелi, по старих ветхозавiтних картинах на стiнах, по помосту... - Ааа! Ну, мої мандрiвники! Де це ви так забарилися? Ми вже тут радимося, щоб карету за вами пiслати. - Ха-ха-ха! - регоче дiтвора. - А онде-о Антiн впевняє, що наш Володик почав зальотами займатися, каже, що батько нiби на Трiйцю женити його збирається. Володько ще такого сорому не переживав, Ганка вже реве, а йому хотiлося провалитися в землю. Вiн лиш незграбно тупає на мiсцi. - Ну, ну! Сiдайте вже, прошу ласкаво, на мiсце, але за спiзнення не дiстанете нiчого з подарункiв. Володько пiшов i мовчки сiв, його уста суворо i вперто затиснутi. Часом пробiгає по них ледь помiтне здригання, а зуби так мiцно зацiпнутi, що їх не то плачем, але й колом не розважив би. Ганка замовкла також i лиш час вiд часу хлипала. По лавицях розложенi коробки, пуделка, старi часописи, квiти, бруднi дитячi руки. Учителька оповiдає про вiйну, з її мови постають картини далекої карпатської баталiї, де в снiгах, скелях, проваллях кладуть свої бiлi костi нашi брати , i батьки. Дитячi обличчя горять, очi свiтяться жарiючими iскорками страху й здивування. Але що у Володьковiй душi творилося, того не розкаже вiн нiкому й нiколи. Картини вiйни, присмак слiз, барва сорому, тремтiння соняшного променя зродили й визвали на кiн його буття велику тайну тайн - незрiвняну з нiчим в красi i силi... Весна виробляла свої веремiї, не дивлячись на нiщо. Земля, як i завжди, пахтiла своїм тяжким п'янливим запахом. Лiс одягався i небо горiло блакитним огнем. Пора прощатися зi школою. Он Матвiй на полях чоботиськами грасує, сипле пригорщами зерно. Жайворонки б'ють в небо, нiби крикливi ракети. Зiнька хлопця привела, а тепер за плугом, як мужик, ступає. Володьковi шкода було кидати школу. Ходить до самого кiнця. Ганка також ходить, але бiльше з нею не балакав. I так осоружнi хлопчиська проходу не дають. З Фоном знов побився, навiть учителька зауважила, що "наш Володько балує". З вiйни доходять чутки, що в руськiй армiї появилися "iзмєннiкi". - Ота проклята дрань! Ота зволоч! - лаявся Матвiй.- Кров людську продають. А що робить Нiколай Нiколаєвич? Чому не вивiшує все дотла... Кажуть, вiйську потрiбнi "снаряди", а вони сухарi печуть. У Карпатах худоба гине. Коней гнилими снiпками зi стрiх кормлять. А такi конi. Боже, Боже!.. Вiд Василя знов нема нiяких вiсток. Хто його знас, чи живий. Великдень цього року, нiби поминальниця. Нема горiлки, нема спiву. При розговiнню свяченим яйцем, i в Єлисея, i в Матвiя, всi Василя згадували. Одарка оповiдала: - Прийшла я, голуб'ята мої, на всюночну до церкви... Господоньку Святий! I церква та сама, i свiтла не менше, i спiвають хороше, а на душi у мене нiби гнiт лежить. У Велику П'ятницю висповiдалась, до Причастя аж у недiлю пiдступила, два днi рисочки в устах не мала. Стала навколiшки перед Матiр'ю Божою, молюсь, а молитва не йде на думку. Диявол заволодiв мною. Кажуть, що то грiх за людинею та побиватися, та ще й у церквi... Але що дiяти, що чинити. От клянуся, що я не могла за "нього" не думати. Грiх - грiшний, але не могла... Про Бога треба б, так нi... Вiн, мiй сокiл, мiй орел, моя кохана дитина, замiсть святого образа стоїть сумний перед моїми очима. А як розговлятися почали, Палажка впала на постiль i так, мої людоньки, зайшлася, так тяжко заголосила. А я стою коло столу, як дерев'яна, офiрку в руках тримаю, хочу перед образом засвiтити. В очах моїх темно, темно зробилося, нiби хто мене узяв та й закрутив, а пiсля раптом поставив на землю. Не можу на лаву звестися, щоб офiрку прилiпити. Вчепилася за рiг столу, але не вдержалась. Як стояла, так i звалилася до землi. Плакати не було сили. Нiде нема радостi в тi днi. Нi на землi, нi на небi. Отже, i дзвони дзвонили, але звуки їх, мов тiнь вiд густого лiсу, мов траур вiд чорного серпанку. На цвинтарi дiвки не виводять "кривого танку", анi пiсень не спiвають. Голови, як i завжди, барвiнком та паперовими квiтами квiтчанi, але смiху не чути. вивiскувань нема, парубкiв чубатих нема. Є недолiтки, що тягнуться догори, на пальцi спинаються i плачуть вiд мiцної затяжки тютюном. Там десь у Карпатах парубки. "Ой, по горах, по горах австрiйських, солдатскiє костi пiд снiгом лежать",- виспiвують дiвки. А чиї костi? Пiшов Василь, Петро, Данило... Скiльки їх пiшло. Все в Карпати, все пiд Варшаву, все у мазурськi багна, все в Августовськi лiси... Напхали, завалили трупом, загатили багна, засипали гори... I звiдки вiзьметься радiсть? На Великдень якийсь москалик плiвся шляхом i до Матвiя забрiв. Матвiй запросив до столу, а Настя ковбасу i печеню, i все, що мала, виставила. Матвiй розiйшовся, що вiйна, мовляв, вiд Бога. Бог так, видно, хоче. I слава Йому, все-таки "нашi" хоробро "деруться". Все-таки погнали нехриста углиб його царства. Матвiй говорив з вогкими, запаленими пристрастю очима, а москалик все "оплiтав та оплiтав"... - Пробачайте, що, може, у нас не так, як у вас. У нас усе, пробачайте, по-простому...- вибачалась Настя. - Нiчаво, старуха. Колбаса хараша. А ти, тятька, зря гаварiш... Да! Ти старий чоловiк, ситий i дома. На фронтах ти не бував i вiйни отiєї самої не видав. Та й царя ти також не бачив. Я, можна сказати, ближче вiд нього був, а також не бачив. А вiйну оту саме хай собi чорт спокiйно вiзьме. Думаєш, я знаю, за що кров ллю? За родiну? Карпати родiна моя? Так? Помиляєшся. Плювать менi на тi самi Карпати... От що... Родiна моя Рязанка... Понял? А на якого чорта мене сюди перли, сам толком не розберу... Матвiй замовк i знiяковiв. Видно, в тон не потрапив. Знати, це "роззлоблений" москалик. - Я уж, мамаша,- звертався москалик до Настi,- три рани в Карпатах дiстав... А от i третiй раз несу туди свою башку, по четверту рану; а нi, то куля в лоб. I все до чорта хай прахом стелиться... Хто його знає, що то за москаль. Може, надiсланий, може, втiкач який, що народ бунтує... Але що Матвiєвi до того за дiло... От наїсться i хай йде собi з Богом. Може, вiн Карпат i не бачив, а тiльки хвалиться ранами. Зараз по Великоднi кiнчився шкiльний рiк. Пiсля випадку з Ганкою Володько уникав учительки. Не бажав з нею зустрiчатися, не усмiхався. Також не просив пуделок та коробок. Все це Хведот дiстав, а Володько навiть не зацiкавився, навiть оком не кинув. Пiсля останньої лекцiї останнiм вiдходив Володько. Учителька йшла за ним i, коли Володько сухе "досвiданiя" кидав, протягнула руку i мовчки взяла його за карк. Вiн оглянувся. - Навiть до мене не зайдеш, Володику? Навiть не попрощаєшся? Перед ним виходили надвiр босi дiвчата з хуторiв. Вiдходив з маленькою порожньою торбиною через плече Хведот. З тилявецьких дiтей не було нiкого. Володько мовчки повернув до учительчиної кiмнати. Там чистенько, пахнуть квiти, на стiнi чiтко тикає бiлий годинник з тягарками, жовтим мiдяним вагалом, прикрашений квiточками-незабудками. - Ну, Володику! Чого ж ти такий сумний? Га? Що з тобою? Не любиш ти мене? Не хочеш книжок? Я ось тобi тут, подивись, скiльки приготовила. Нашi рускiє билiни... Ось про богатиря Iллю Муромця, ось... - Ааа! Я то знаю! - аж викрикнув Володько.- Я вже знаю. Вiн був на службi у Володимира Красного Сонечка i воював бiсурменiв та збив з сiмох дубiв великого Солов'я-розбiйника... Але дайте... Я ще раз прочитаю... - Ну, бач,каже вчителька,- Ти знаєш вже бiльше, нiж я думала. Ах, ти мiй синочок!..вирвалося у неї i вона обняла Володька i мiцно поцiлувала в чоло. Пiсля довго гладила його по головi. Володьковi соромно i нiяково. Вона назвала його синочком. Хiба ж вiн її? - Ти, Володику, не маєш на мене гнiватися. Я не хотiла тобi щось кепського зробити. О, нi... Нiколи... Я знаю, за що ти на мене сердишся, але я тепер сама шкодую, що так тодi випало. А Ганка також гарна дiвчина. Вона казала, що у недiлю прийде до мене... Хочеш, можеш i ти прийти... - Нi... Я не гнiваюся. Ет... То не те... Я... У нас... У мого дядька пiшов на вiйну Василь... Вiд нього нема вiстки... Я не знаю... У недiлю мене, напевно, пошлють пасти худобу. - Ну, як хоч. Матимеш час - зайди. А ось для тебе книжка, це пуделко. Матимеш на олiвцi, на пера, на ручки... Скажи свому татовi i мамi, що учителька їх вiтає, i будь завжди добрий та слухняний. Володько загорнув на оберемок книжечки, пуделко, поцiлував учительку в руку i вiдiйшов. Учителька провела його на ганок. Як йому було прикро. Прикро тому, що вiн так довго сердився на свою учительку. Прикро тому, що вона перша звернулася до нього i попросила вибачення. Йому було б куди приємнiше, коли б це вiн зробив перший... А так... Хведот не чекав на нього. Коло магазину звiдкись вертається Ганка. Вона не тут мешкає. Вона мешкає по тому боцi школи на долинi. Зустрiлись не вiтаючись. - Гершкова Теся обiцяла менi пошити блюзку на Великдень, а ще до сьогоднi не пошила...каже Ганка. - Чому? - питає Володько. - Каже, працi багато. А що менi до того... Менi в недiлю треба пiти до учительки... У чому я пiду... А ти ще ходиш до школи? - Ходжу. Сьогоднi послiднiй день. Хiба не знаєш? - I я ходила б. Дiд посилають за вiвцями... У нас їх щось з шестеро є. Тата мого таки вбили...- i повiсила голову. - У первих боях? - запитав Володько тiльки тому, що не знав, що сказати. I вона мовчала. Тихо. - Мабуть, пiду...- сказала нарештi... - Треба йти,- сказав вiн. Обоє повернулися i вiдходять. Володько щось пригадує, обернувся i гукає: - Ганкоо!.. - Чогоо? - Почекай. Ось я маю тут пуделко. Менi дала учителька, але нащо воно менi... Вiзьми. Ганка усмiхнулася й взяла. А пiсля розiйшлися. Цiлий день до вечора думав за Ганку. Знов гонив товари пасти. Цього лiта паринина на "придатку" пiд тилявецькими городами, тому не має нiчого спiльного з угорщанами. Трапилась прикра пригода. Мало, мало було не втопився. Ходив з вiдром до копанки по воду, щоб полити свої дубочки. Став на кладку, та не видержала i трiсла. Шубовснув у воду i захлинувся. При цьому викрикнув. Першою почула мати, прибiгла, затошнiла, наробила лементу, стрибнула, як була, у воду i вирятувала. З клунi летiв розхристаний батько. Схопив хлопця на руки i почав гойдати. Обличчя його червоне. Тiпав Володьком з усiєї сили, поки не полилась ротом вода. Володько живий. Але усi його дубочки були знищенi. Батько не вважав його пралю за необхiдну. Все одно нiчого з того не вийде. Дубочки повиривав i повикидав. Засохли навiть тi, що вже вчiпились були в землi за живе i зрослись з нею. Краше хай ростуть у лiсi, на своїх мiсцях, там де їм треба рости. Ця пригода на деякий час притримала розвиток Володькової самопевностi. Вiн перестав ходити дерти кубла, перестав дряпатися по дубах, уникав товариства, а особливо нiмого. Натомiсть вiн залiз у гущавину книг. Цi славнi, тихi приятелi оточили його зо всiх бокiв, розгорнули перед ним необмеженi обрiї i манили кудись - далi, все далi у безконечнiсть, пiд зоряне небо, на степ розлогий, на моря та океани у борню з буревiйними хвилями. Там хвилi, мов гори, котять i б'ють об скелi, об гранiт. Там блискавки рiжуть олив'янi хмари, сiчуть їх легко на куснi i вiтровими рухами розкидають, куди хочуть. Там грiм клекоче, мов мiльйон орлiв якоїсь незнаної породи. Ах, який широкий свiт! Як далеко можна йти, як багато можна бачити. Туди! Он... Геть, геть туди!.. У тi самi днi, коли поля починали сiрiти, коли вилазили зi своїх схованок серпи, коси, грабки i люд хрещений знов збирався знiмати дари великої землi, в тi днi шляхами потягнули на схiд першi валки "галiцiянiв". Сухi, спокiйнi, з впалими очима, у солом'яних капелюхах, чоловiки. Тихi, байдужi жiнки. "Вiсьтагей!" - пiдганяли вони свої конята, запряженi у довгi з будами вози. На возах усякий домашнiй крам. За возами тягнуться корови. Цi потужнi, гарнi тварини, що є цiлим багатством втiкачiв, виглядають дуже сумно. Пiдбиваються, кульгають i не зводяться. - Ви звiдки, люди, їдете? - питає Матвiй. - Еее, пане Газдо... Най не казати... Здалека... - А куди? - А ци знаємо куди? До Росiї... Туди... ген... Володько пригнав корови додому. На подвiр'ї вiз з будою. Вiз не "наш", галицький. Пара худих, тонких, мов дошки, конят шомрають з опалки сиру конюшину. Коло воза, з напухлими ратицями, корова сумно дивиться великими байдужими очима на жiнку, що сидить коло неї на землi, обгорнувши босi ноги спiдницею. На руках у неї дитина ссе цицьку. До полудрабку воза пiдвiшена плетена з лозини колиска. Матвiй стоїть коло кiпця, що насипаний над ямою, яка тимчасом править за льох,- з вiдром у руках i поважно розважає з "газдою". Це старший, жилавий, високий чоловiк, що дивно вимовляє лiтеру "о. У нього виходить вона м'яко, аж свище. Вiн каже: "Я сi находив... Я сi наробив..." Дивно. Володько дивується, що говорить зовсiм по-нашому, от тiльки кiлька таких дивацьких змiн. Але що там дивуватись. Ось навiть тилявчани деякi слова iнакше, нiж дерманцi, вимовляють... А то ж "австрiяки". Матвiй все на генералiв нападає. - Ота, чуєте, нечисть проклята. Це вони нам Росiю продають, сукини сини... Коли б не "змєна", думаєте, що нашi вiдступили б? Нiколи! Вiн б'є "снарядами", а нашi чим? Сухарями? Не даром Нiколай Нiколаєвич в морду кiлькох набив. Мало повiсити мало. Нiмець газою душить, огнем палить, а нашi... Ет! Тьху, та й годi! Порядки такi в Росiї!.. Сухомлинова якогось дали... I Перемишль, кажете, здали? - Напевно, здали. Ми ось вже два тижнi по дорогах... Ая... - А скiльки кровi за нього пролили... Ех... Прийшла дiвчинка. Маленька, щупла, рокiв дванадцять... Ноги бруднi, порепанi. Тонесенькi, мов патики, литки. Обличчя блiде, обвiтрене, волосся вилиняле, аж бiле. Однi очi гарнi, живi, великi i розумнi. Вона видоїла корову, процiдила молоко, принесла горнятко матерi, а сама також ще теплого вiд корови кварту випила. Володько ввесь час придивлявся, обходив навколо воза. Коло нього Хведот. Мати варить в хатi вечерю. Сонце зовсiм спадає й обiцює сховатися за велетенськi черешнi, що ростуть на городi Iвана Пустяка. Майже щовечора Володько з Хведотом бiжать на город, який колись вимiняв батько у Тизя. Там зародили рясно грубезнi черешнi. Чужi дiти лазили перед вечором туди ж, м'яли пiд черешнями овес i обривали ягоди. Володько має i тепер бiгти на черешню, але соромився сказати дiвчинцi, щоб i вона з ним пiшла. Нарештi вiдважився. Та згодилася. - Можна менi, мамо, пiти з сим хлопчиком нарвати ягiд? - Iди, доню... Але чекай... Мати вiдложила дитину, вийняла з-за пазухи якийсь вузличок, розв'язала i подала дiвчинцi. При тому щось їй шепнула на зухо. - Добре! - кивнула дiвчинка головою. I вони обоє побiгли. Володька дуже кортiло побалакати з "австрiячкою". Вiн ще нiколи не розмовляв з людьми з австрiйського царства. Вона, напевно, знає тих мадярiв, що рiжуть, вiшають... Одразу подряпалися на черешню. Володько не їв ягiд, як звичайно... Вiн рвав їх до кишенi з намiром вiддати дiвчинi, яка взяла фартушок, щоб "нарвати мамi". А вже скоро стемнiє. Багато не нарве. Треба ж їй допомогти... При цьому вiн її ввесь час розпитує. Про мадяр, як вони одягненi, як говорять... Далi про школу. Як там у них вчаться? Чи вона вже ходила до школи? Так. А до якої групи. Ага. У них нема груп... Класи... Ага, добре. А якою мовою вони вчаться? Руською? Володько аж зрадiв. От це так. У Австрiї й по-руськи... Дивно... Видно, по цiлому свiтi "руський язик" первий... А з яких книжок? Яка читанка? Чи "Сєятєль" книга друга? Нi... А чи знає вона "Дедушка Федот",- стiхотворенiя таке... "Пiсмєцо от унука получiл Федот"...? Нi? А "Стрекоза i муравєй"? Це басня Крилова... Або Пушкiна "Люблю тєбя, Петра творенье"? Також нi? . Ну, а що ж вона знає? ке розчарування. Вона знає: "мова рiдня, слово рiднє"... Це Вороб... -- Ха-ха-ха! Як, як? Мова рiдня?.. Як це ти казала? - реготить Володько, аж за ягоди забув...- То це ж не по-рускi!.. Де ж це по-рускi? Це ж по-мужицьки, по-простому, по-хахлацьки!.. То вас так вчать? О, у нас нi! У нас по-"настоящому"... Город чудний, город древнiй, Ти вмєстiл в свої конци... I посади, i деревнi, палати, i дворци... Зрозумiла? Це ж по-рускому. Так говорять у Росiї, там десь, отуди... Хм... Росiя... То вона, мабуть, зовсiм i не знає, що то Росiя... - Ти кажеш, Росiя... Не Росiя, а Росiя... Ох, то государство... Велике государство. Наш цар перший у цiлому свiтi. Володько купив картину, де намальованi усi царi. - Там "наш" перший...- Нiколай Александровiч iмператор i самодержавец всеросiйський. Другий нiмецький, такий з вусами догори - також порядний цар... I аж третiй "ваш"... Але старий... Борода така смiшна... Як вiн зветься?.. - Цiсар Франц-Иосиф... - Хм... Як дивно... Цiсар... Хм... "Мова рiдня, слово рiднє"!.. Хм... А хто то, кажеш, написав?.. - Такий поет Воробкевич... Панi учителька казали, що найбiльший наш поет Шевченко... - Зовсiм неправда. Я таких поетiв i не чув... Це-не рускi поети. Рускi це: Пушкiн, Лєрмонтов, Кольцов, Нiкiтiн. - Ой, нi...пробувала сперечатись дiвчина...- То, може, росiйськi... Я не знаю... Може, то московськi... А звiдки я знаю... Я в Росiї не вчилася... Я знаю нашi, руськi, або українськi... Западала нiч. Гуторячи дiти злiзли з черешнi. Володько вперто захищав рускiх поетiв i дiвчинка, як гостя, здалася перша. Вiн пiдiйшов до неї, притримує свою, набиту ягiдьми, кишеню. - На,каже.- Я нарвав у кишеню трохи, їсти менi не хотiлося. Я кожний день їм ягоди. Дай, я пересиплю тобi у хвартушок. Вони у мене ще подавляться. Дiвчина наставляє фартушок. У нiм з кварта черешень. - Ну, добре. Але ти маєш взяти за це грошi... Володько поспiхом висипає з кишенi ягоди i не чує її. У них є досить ягiд... Ось ще там у рiвчаку двi черешнi. Одна чорна, друга червона. Добрi ягоди. Дiвчинка тиче йому в руку монету... - Еее, нi! - засоромився Володько i ховає руки за спину, вiдступаючи назад.- Нащо менi то? Сховай. Ви в дорозi. - Ну, то я не вiзьму ягiд... Не вiзьму. Мама казали...- Вона хотiла силомiць втхнути йому грошi. - Нi, нi, нi! - аж кричить хлопець i почав тiкати.- Цих грошей у нас навiть нiхто не вiзьме. Це ж австрiйськi. - Нi! Це три копiйки... - Три копiйки! То ж тi ягоди навiть копiйки не вартi. - О, вартi. Тут багато. - I добре. Шкода, що темно. А то ми б нарвали бiльше. Дiвчина вперлась. Володько тiкає навколо черешнi. Вона за ним. Кружляють так... - Все одно, не вiзьму! їй-бо! нi! Не можу! - аж кричить вiн засапавшись. - Ну добре,зупинилась дiвчина.- Черешня при межi. З сего боку твоє, чи з сего? Володько не розумiв одразу, в чiм рiч. - З цього,каже вiн. - Ну так он тi грошi. Дивись! - i кинула їх у пашню.- Завтра найдеш! - крикнула i швидко, швидко побiгла. - Ах, ти! - вирвалося у Володька. Вiн чувся ображеним. Додому не йшли разом. Дома Настя доварює вечерю, порається з мисками. Зараз, мовляв, зiйдуться всi, а вечеря мусить на столi бути. Володько пiдiйшов до матерi. - Мамо. - Ну, чого тобi? - Та дiвчина закинула у наш овес три копiйки. - А то ж нащо?.. - А випало їй... Хотiла... Тримала в руцi, якось махнула i випало... Мамо! - Ну, що ти хоч? Бач, я бiгаю, а ти причепився. - То ж у них, може, бiльше й не було. - Чого? - А тих грошей. - Ах, хлопче... Чого ти вiд мене хоч?.. Не маю часу... - Я хочу. Дайте менi три копiйки... Я вiддам їй, а завтра найду... Мати зупинилася i здивовано подивилась на хлопця. Вiн стоїть перед челюстями печi, що в нiй на купi жару догоряє кiлька трiсок. Вiдблиск згасаючого полум'я б'є в його обличчя, освiтлює поважнi, блискучi очi. Настi робиться чомусь дуже приємно... Усмiшка сама собою зiйшла на її тонких сухих устах. Вилиняле її обличчя ледь торкає свiтло з печi, але Володько пiймав усмiшку. Iншим разом вона, напевно, кричала б на нього за "такi витребеньки". Тепер нi. Поставила повну по вiнця мису гарячої юшки на столi, пiдлiзла на лаву i рукою сягнула за образи. Там у шматинцi зав'язанi кiлька срiбних i мiдяних монет - її збереження. Виняла плескатого, стертого трояка i подала хлопцевi. А вiн мимохiть схопив ту руку i поклав на нiй голосний цiлунок. Було ж у хатi темно. Нiхто не побачить таких пестощiв. А хiба ж не варто поцiлувати ту руку, що так часто била його, гладила по головi, а найчастiше захищала? Цей намiр виринув у нього раптом. Не мiг же сподiватись, що мати так легко, без слова докору про марнотратство, дасть аж три копiйки. Приємно засоромившись, вiн схопив грошi i стрiмголов вибiг з хати. На дворi пiдбiг до чужої жiнки. Та, видно, втомлена. Дитина вже спить у колисцi, а сама сидить над нею i куняє. - Тiтко,каже несмiло хлопець. Жiнка не спала. Ксмздi дзеленьчать i падають на дитиву... Втома брала її i завазала у сон. - Що тобi, сину? -- пiдняла аоволi розчухрану голову. - Ваша дiвтана... Ми були... Нi. Вона згубила ось три копiйки. Я знайшов... Ось вiзьмiть їх...- I Володько швидко, вткнув жiнцi монету, нiби вона гаряча була, а сам побiг. Вiн побiг до батька. Той виходив з садка i, розмахуючи руками, пояснював галичаниновi: - У цьому рядку чотирнадцять щеп. Сам щепив. Овоч все добiрна. Ми не садимо усякого смiття. А рядкiв таких поки п'ять. Несила, знаєте, усе нараз. Вiсiм рiзних сортiв... Все колись на продаж пiде. Цього року на Спаса своя "хрукта" буде. А там он за свининцем школку завiв. Тут мiсце на будучу хату. Тим часом баба тут усякого зiлляччя - рожi, пова, сяке-таке натицяла. Я того не одобряю, але що ж... Вона, бачте, квiтку любить. Цiєї весни знов вiсiм дичок защiпив. Росте у нас то... Добре росте. А по наших запустах,- ото вийдеш з мотикою, не полiнуйся, копни i дичку на втiху маєш... А люблю я це дiло. Господарку люблю, аби на чому. Це вже на третьому мiсцi гнiжджуся... - Ая, ая,похитував головою галичанин.- Садочок маєте файний. Файний... I я сi також був посадив, та...-- i махнув рукою. - Матвiiiю! А клич там людей! Це Настя з порога гукає. Матвiй збiльшує кроки. Вiн знає, нащо кликати. Коло копанки хтось хлюпається. Там дiвчинка втiкачiв щось пере. - Володьку! Кликни дiвчинку. Ходiть з нами, дещо гарячого сьорбнем, - каже Матвiй.- Тiтко! Ходiть до хати... - Еее, людоньки! Не можу з дiтинов... А саму не лишу. Комарi так тнуть. Настя меншу мисочку витирає, наливає повну юшки. Коли прибiг Володько, вона каже: - Вiднеси це тiтцi, дитино... Не розхлюпай. Вiн узяв. Ступав уважно й обережно. Миску держить обома руками за вiнця. У руки пече. Принiс i поставив на землi. Пiсля побiг по хлiб i ложку. - О, кохана дитинонько! Ох, єк тобi дєкую... Та й мамцi i татковi най Бог здоровєчко пiшле... Горячого давно не iлам. Двi недiлi в дорозi. Дай тобi Боже щастє й здоровлє. Параню! Параню! Ходи, дитино, зi мнов їсти... Сама стiльки не подужаю..,- кликнула вона на свою дiвчину. Та присiла i обидвi почали їсти. Газда їв у хатi з Матвiєвою родиною. Хведот їсть на голу окремо. Володько не має де сiсти за столом, тому їсть перед столом стоячи. На комiнку свiтиться невеличка; третiй номер, лампочка без гакла. На пiнах ледь помiтнi балухатi тiнi. Сувора, невблаганна нiч навалилася на цiлий мир. Земля вгрузла у її чорну глибiнь. Заснули люди, звiрi, рослини. Тиша сторожка, мов птах, таємно й пiдступно ховала останнi хвилини "спокою", бо коли б хто, припавши вухом до землi, мiг почути її тремтiння, нiби там десь хтось тяжкий i неухильний твердо ступав над народами й державами. Сплять на хуторi Матвiя. I тiльки перша зiрниця розлила пожежу над Жолобецьким лiсом, а за городом запiдпiдьомкали перепiлки, втiкачi почали рухатись зi сну. Газда ладнав свою "фiру", газдиня вкладала дiтей, щоб могли, їдучи, спати. I коли Володько встав, двiр був порожнiй. Лиш у тому мiсцi, де стояли конi, парував ще свiжий гнiй. - Куди вони поїхали, тату? - Хто знає. "У глуб" десь... Голос Матвiя непевний. Вiн ввесь у обiймах якогось внутрiшнього неспокою. Часто, вийшовши ранком, вiн грiзно подивлявся туди, де сонце заходить. Шляхом їдуть i iдуть "фiри". Люди у солом'яних капелюхах привiтливо i щиро здоровлять: "Слава Йсу Христу". Матвiй спочатку не знав, як вiдповiдати.- "Дай Боже i вам здоров'я", казав. Пiсля навчився.- "Навiки Слава!" - промовляв. По селi гострий наказ прийшов: вся молодь "до окопiв". Кожна родина мусить дати одного робiтника. Мають їхати закрiпляти границю. Там десь коло Радзивилова треба вкопати в землю кiлькамiльйонову руску армiю. Шарварок великий по селi. Жнива на носi. Хлiб порiс, мов очерет. Бракує робочих рук, а тут i тих, що є, вiдривають. Матвiй шле Василя. Настя велику торбу харчiв "рихтує". Пече коржi, рiзники сала в капустяне листя загортає. На вулицi чекають пiдводи. Велика юрба дiвок i парубкiв-пiдлiткiв пiшки вибирається за село. Жарти, смiх, дотепи. Молодь весело вирушає з села. Вiд Василя знов прийшла чутка. "Жив i здоров", як i завжди, тiльки ще з бiльшим пiдкресленням просить посилки. Просить сухарiв, "бо їсти зовсiм не iмєєм чево". Одарка напекла для нього мазуркiв з петльованої нулiвки на маслi та яйцях... Зi сльозами на очах вiддавала Єлисеєвi пакуночок. Той iде на пошту... Але чи "получить" вiн все? Хто те знає. То ж у тiй Германiї, кажуть, брукву сушену на потеруху труть i з того хлiб печуть. Як же "вони" "йому" такi мазурки пропустять. Наступили жнива. Пашня поросла вище голови, а зерно, якого навiть старi люди вiд прадавна не пам'ятають. Жито буйне, як лiс. Колосся - п'ядiнь цiла. Пшениця лягла вiд тягару. Овес аж дзвонить. Навiть молоденький Матвiїв садочок наївно вродив i нелiтнi яблуньки дали плоди зовсiм подiбнi на всякi iншi - плоди раннього юнацтва. Матвiй брав цього лiта над мiру. Поле, мов лютий пан, скувало кайданами по руках i ногах своїх рабiв. I тiльки сонце здiйметься, тiльки роса дозволить класти покiс - родина вся, нлече в плече, при працi. - Шляхом все "фiри" йдуть. - Людоньки, людоньки! Нащо ви все тото робите? Ой, пустять його козаки з димом, ой, пустять. - Ну, хай пустять, а на полi не смiє клякнути. Умер би чоловiк, дивлячись, що такий хлiб на полi гине... Не вiрив Матвiй, щоб "нашi" отак себе осоромили, щоб край цей чудесний мадярвi на поталу дали. Вiн вже думу привабливу пестив, що надходить нарештi час, коли можна буде зняти з плеч своїх тягарi боргiв, бути чистим, свобiдним з своїм куснем хлiба у своїй хатi. Часом у недiлю збирав бабню на нараду. Збирав усю ту "погань", якої колись "терпiти не мiг", i розгортав перед ними плани. Мовляв, зародило, цiна кругла на пашню пiшла, сипнемо пудами зерна i заплатимо готiвкою - на ось, мовляв, на стiл купу тисячок, зiбраних нами на наших ланах. Бабам та рада "по нутру". Їх гордiсть господинь досягла найвищого мiсця. Чоловiкiв нема... Дарма! Вся честь на них ляже. Тi "кров лили", а цi землю тисячками сплачували, до пуття привели. Це можна буде цiле життя чоловiкам "у вiчi цвiркати". По двох недiлях вернувся вiд окопiв басиль. Чорний, з опаленою на носi шкiрою, що лущилась, з довгим вилинялим волоссям. Володько розпитує його, як там йому поводилось, але Василь оповiдає неохоче. - От другий раз сам пiдеш i побачиш. Як накормлять тебе чаєм з цегляним хлiбом,- не бiйсь, не захочеш танцювати. Спали у нашвидку збудованих будах. Працювали ввесь час у лiсi. Заробив чотирнадцять рублiв, але додому тiльки половину принiс. Все на харчi пiшло, бо "казьонного" мало. Дома озимина вже зiбрана. Треба набивати грабки пiд ячмiнь та овес. По полях їздять iнженернi щось мiряють. Кажуть, i тут будуть копати окопи. Шлях став дуже гамiрним. День i нiч зо сходу i заходу їхали пiдводи. З заходу "галицiяни", зо сходу київцi, подiльцi. Цих гнали "до окопiв" на цiлi мiсяцi. З'явилися якiсь чужi жовтi, косоокi люди. Привезли юрби китайцiв, татарiв, киргизiв. Все це дешева, слухняна, невибаглива робоча сила. На сотнi кiлометрiв у ширину розгорнулася праця - закрiплення запiлля. Здовж Iкви рили глибоченнi викопи, клали дерев'янi дороги, робили мости. По дорогах, по селах, на полях i лiсах безконечнi бiженецькi табори. Звiдки вони? Де тих людей стiльки набралося? Сiрi, понурi, заклопотанi, переляканi. Небо захмарилось, розпочалася сльота, дороги розбилися. Над лiсами дим здiймається. Пiд кожною деревиною, нiби комахи, метушаться змоклi люди. По полях блукає худоба. Расовi, виплеканi дбайливо господинею, корови падали серед дороги i нiякi скарги, благання i плачi не в силi були звести їх на ноги. Все посувалося далi на схiд. А зо сходу знов хвиля за хвилею котяться навали людей. Безконечнi потяги везли "гарматне м'ясо". Дорогами сотнi верстов гнали отари сiрих степових волiв "на порцiї". Прищуленi "солдатiки-нєхлюдкi" у подертих шинелях день по день пiдганяють худобу, пасуть, де попало, на селянських полях. А фронт все ближче пiдсувався до границь велетенської iмперiї. У запiллю безлад i сутужна праця. Чути впертий спротив, напруження, але все-таки гнулася, трощилась лiнiя фронту i якась неймовiрна сила своєю дужою долонею свавiльно вiдгортала багатомiльйонну армiю з її володiнь. I дивувалися люди тiй потустороннiй силi. Хто там? Яка Божа кара? Що вони, зi сталi кутi, безсмертнi? Як виглядає той могутнiй борець, що гне карк непереможному велетневi? Ох, як гостро, кантато ставали перед Володьком цi питання. Хведот. Що йому? Вiн приймає усi подiї - днi, ночi, години - просто, безпосередньо, без впливу власної на це волi i без спротиву. Але Володько... Цей виходить на поле, зжате житнисько, що на ньому засiвалося висипане зерно (батько не вправився вчасно ззяблювати), дивитися з пригiрка на шлях, всiяний возами, худобою, людьми, i дума його, мов молодий орел, знiмається над усiм - високо, високо, щоб звiдтiль з недосяжної головокружної висоти обняти страшну, небувалу дiю, що вiдограється на його очах. I вiн не нарiкає на час. Нi. Навпаки. Йому здається, що тiльки йому судилося бачити драму, якої вiдгуки лунатимуть у майбутньому цiлi вiки, тисячолiття. Йому здається також, що всi тi люди там на шляху, там на двiрцях, там на залiзницях i нарештi, там - на гранi життя i смертi, де впадають" брати, батьки,- що всi вони навмисне створенi для нього, для його цiкавостi, для його ненаситнього бажання великих переживань. Вiн нiколи не чує себе малим, сiльським хлопчиною у подертих штанцятах. Нi. Нi. Хто б так подумав, жорстоко помилився б. Вiн чує себе володарем цього всього. Гур! Гур-гур! Земля на сотнi кiлометрiв тремтить вiд говору сталевих потвор. Цi згуки, мов музика, лоскочуть його неусвiдомлене ядро душi. I мало було "оцього навкруги". Це до огиди мало. "Руская победоносная армiя", перед якою ще недавно схиляв у пошанi чоло, стала так знайомою, сiрою i навiть не "грандiозною", як стара обридла кiмната. Хотiлося пiзнати далi туди "за фронт". Хто там? Уявляв собi "тамтих" воякiв, старшин. Уявляв собi їх одяги, їх обличчя. Хотiв знати, чи i вони вмiють так само думати, бути такими великими й блискучими "офiцерами" з такими чортячо-гордими виразами, як "нашi". Бачив речi тих воякiв i кожну з них оглядав, як надзвичайну дивовижу. "Не така, як у наших". Може, лiпша, а може, гiрша. Спочатку була безперечно гiрша. "Наша" лiпша. Пiсля вкрався сумнiв. I разом з тим сумнiвом зменшилась сила, велич, вартiсть "свого". Бачив полоненого. Це вбога, чорна, вихоплена з огню на цей бiк, людська комердяка. Дивився на неї без страху, без спiвчуття - з погордою. Не було на нiй нi порядної "шинелi", нi чобiт. Черевики з обмотками, якась каптурка на головi. Iнодi хотiв уявити собi тих у черевиках з обмотками, у смiшних каптуриках людей при зброї, як вони ходять у себе, як говорять, їздять автами. О, тодi вони, напевно, не такi вбогi. Тодi вони, хто знає... Може, вони тодi також вояки, що потраплять стрiляти i навiть "бити рускiх". Ах, як цiкаво, як неймовiрно цiкаво. Знов "набор". Одного сiруватого ранку, коли небо нагадувало наолiєний папiр, через котрий ледь протискався соняшний жовток, прийшли до Матвiя Стратон i Кузьма. - Ну, дядьку Матвiю... Вже i ми йдемо... Матвiй бачить, що шкоруплi жовтавi Стратоновi уста тремтять. Очi його вогкi, прищупленi, i вiд них, мов промiння, розсипаються тоненькi пряски. Чоло насильно морщене глибокими зморшками, якось згори, бо брови вперто супляться i натискаються на ями-очницi. - Все одно "помiрать",- витиснув скупi, вiдчаєнi слова Кузьма - Раз чи два, тепер чи завтра... Все одно "помiрать" прийдеться... Цим Кузьма нiби пiдбадьорював себе. Нема, мовляв, чого боятися. Найстрашнiша смерть, але раз "все одно помiрать", то чого i її клятущої боятися. Меткiй пiдняв незграбно лiву руку i положив шорстку долоню на чоло. - Так тепер зовсiм сам буду...- сказав вiн. - Ах! Скiльки людей...- кинув Стратон, хоча вiн добре розумiв, що значить "сам". Розумiв, що те грюкотливе страшне потворище, що так вперто i неухильно повзе з далекого заходу, вириває з землi господарiв. Ось тi руки, заковзанi чепiгою, косою, цiпилном, якi вже форму особливу мають, якi окованi якоюсь особливою крицею, цi руки мають, може, назавжди, вiдорватись вiд своїх речей i брати "вiнтовку". Як незграбно лежатиме вона у тих руках. Як незручно вiзьме такий Стратон "ту западенну люшню", цупко затисне в п'ястуки, прилипне животом, мов дiтвак чи п'яниця до землi, приплющивши лiве з прясками око. Вiн сам здивується що та "проклята люшня" - раз, другий, третiй i бахне. Його налякає смертельно розквоктаний "знаряд", який хрусне так голосно, що земля затремтить. Над ним заскавiчать, "дум-дум", зацьвьогають, як по шнурi, скорострiльнi кульки. I тодi забуде вiн - не зовсiм, а все-таки забуде те, чим жив колись. Влiзе в уста матюк. "Котьолок" вiдучить вiд окремого "свого". Страх перед смертю наїжить його зовнiшнiсть i його уста, очi, зморшки чола стратять лагiднiсть, скриту доброту... I тодi не стане Стратона Булiя, а лишиться "москаль". Матвiй лишається на хуторах "сам". Сам з тих, що йшли колись з ним в однiй лавi завойовникiв землi. Лишається ще, правда, Тить Коган, Тарас Здоров. Лишається, мов обтятий вiд пасинкiв стовбур, Хома Ет-тоє. Бо другий син його - "моя кров", ет-тоє, якому хотiв майстерство в руки дати i вчив "на коваля", та