Гнат цього зробити не мiг, бо це не входило в його обов'язки. До того ж секретар часто говорив Гнатовi: "Я вашi кроки, товаришу голова, ще на ташанському мосту чую". Ось чому так настирливо чекав Гнат приходу секретаря i вже навiть почав гнiватись, що той не приходить, як раптом пригадав, що секретаря викликано в район на якесь засiдання, отже, в сiльрадi вони залишились вдвох iз кучером Кузьмою, що сидить пiд конюшнею i латає хомут. Гнат вiдкрив вiкно i запитав у Кузьми, куди пiшов виконавець. - Коли б не додому снiдати, - поволеньки вiдповiв Кузьма. - Ти довго будеш ширяти швайкою? - А що таке? - Сiдлай жеребця. Менi їхати треба. - Як же я його засiдлаю, як вiн пасеться аж за Радькiвщиною? Це ж п'ять верстов. Доки приведу - обiд буде. - А хто тобi давав розпорядження там пасти? - От тобi й раз!.. Хiба ж ви забули, як ми їхали степом i ви казали, що там сiльрадiвська толока i щоб я тамечки пас. Кузьма волоче в конюшню недолатаний хомут, розшукує вуздечку i поволеньки пускається в дорогу. Через двi години iз-за бугра появляється вiн на жеребцi, їде тюпки, як верблюдом по Сахарi. - Швидше! - кричить йому Гнат. - Куди швидше? Вiн такий сатана, що ще скине. Поволi, як би сонний, прив'язує Дуная до конов'язi, накидає йому на спину сiдло. Незабаром повз вiкна пропливає лискучий вiд поту рудий круп жеребця. Гнат уже стоїть на ганку i жде, доки йому пiдведуть коня. - Пльотку, - простягає вiн до Кузьми руку. - I навiщо вона вам здалася? - мнеться Кузьма. - Дунай i так слухняний. - Не твоє дiло. Гнат чiпляє на руку нагая, жеребець скошує очi, неспокiйно перебирає ногами, шкiра на ньому ворушиться. Гнат натягає повiддя, лице його стає червоним, як випечена цегла, жеребець поволi осiдає на заднi ноги, робить стрибок i стелеться в наметi, збиваючи копитами хмару куряви. Кузьма довго дивиться вслiд головi i знову сiдає пiд конюшнею латати хомут. Кожного ранку Гнат об'їжджає село, щоб встановити, чи всi вийшли на роботу, чи немає нiяких порушень, як-от крадiжка колгоспного майна, порубка дерев на шляху, ночiвля проїжджих та перехожих без його дозволу i т. д. Цього разу, їдучи селом, вiн ще здалеку помiтив запряжену волами гарбу, що зi скрипом рухалася йому назустрiч. На гарбi лежали Опанас Бовдюг, Гарасько Сич, Охрiм Горобець, Сергiй Золота-ренко i Андрiй Блатулiн - Латочка. Бiля гарби танцюючою ходою iшов молодий парубок Северин Джмелик - "двогубий", прозваний так за те, що колись парубки "на чужiй" розсiкли йому навпiл губу. Губа зрослася, але тонюсiнький, як ниточка, рiвчачок все рiвно роздiляв її на двi половини. На Джмеликовi сорочка нарозстiб, бiлi гудзики виграють у два ряди, як клавiшi на гармошцi, очi голубi, як ясне небонько, в них так i кипить вiдчайдушнiсть. - Куди їдете? - запитує Гнат, заступаючи жеребцем дорогу. - У Крим по сiль, - веселiє очима Джмелик. - Говори толком. - Хiба не бачиш куди? Орати, - говорить Бовдюг i спльовує через полудрабок. - Чому так пiзно? Закон знаєте: весняної пори в полi до схiд сонця! - Орали за Пiсочковим, там кiнчили, тепер пере-'i їжджаємо на Радькiвщину. - Дивiться... - А то що буде? - виграє очима Северин. - Можемо за ледарство з колгоспу викинути. Северин глузливо усмiхається, цьвохкає бикiв батогом, гарба iз скрипом рушає далi. - Викидай, блат, та тiльки на м'яке, щоб не розбитися, - кричить услiд Гнатовi Латочка, у якого замiсть "брат" виходить "блат", бо вiн не вимовляє букви "р". Але Гнат не розчув останнiх слiв i поїхав далi. У нього було ще два пункти, якi вiн мав провiрити: медпункт i школа. Спочатку вiн заїхав на медпункт. Старенький фельдшер у бiлому халатi з рудими плямами на полах стояв на задньому ганку i годував курей. Забачивши Гната, вiн крикнув до когось у хату: - Так на що ви скаржитесь? - Рiже мене i пече попiд боками, - обiзвався iз хати жiночий старечий голос. - Так мене мучить, голубчику, що хоч лягай та помирай. Гнат зайшов до амбулаторiї i побачив на стiльцi стару бабу з жовтим лицем. Бiля її нiг стояв кошик, у якому трiпалася зв'язана курка. - Хабар? - суворо насупив брови Гнат i показав ногою на кошик. - Який там хабар, голубчику! На базарi купила. - Так рано справилась? - Раненько встала, то й побазарювала. Гнат лiзе в кошик, витяга звiдти присмирнiлу курку i грудочку масла, загорнуту в ганчiрочку, люто витрiщає на фельдшера очi: - Оце ти так трудящих лiкуєш? Земську больницю вiдкрив? Ну, я з тобою поговорю!.. Я тебе швидко одучу вiд слабостi на праву руку! Вiн кладе курку i масло в кошик i спроваджує бабу з амбулаторiї. Переляканий фельдшер кидається до ша-ховки iз спиртом, щоб як-небудь врятувати своє становище, але Гнат i слухати нiчого не хоче; вiн сьогоднi невмолимий. - Зайдiть до мене в кабiнет, - суворо каже вiн. - Я там з вами побалакаю. Фельдшер уже знав, що значить зайти в кабiнет. Це значить принести туди спирту пiд приводом офiцiальної службової розмови, бо в амбулаторiї голова пити не захоче, оскiльки вiн чоловiк гордий i знаходиться зараз при виконаннi своїх службових обов'язкiв. З медпункту Гнат заїжджає в школу. В системi виховання вiн, звичайно, нiчого не тямить, зате переконаний, що без нього там дiло не пiде, i вважає за свiй обов'язок навiдуватися туди майже кожен день. Цього разу вiн застав учительку посеред класу. - Ну, як тут у вас? Перегибiв нема? - Нi, у нас усе добре. - Цей ваш новий учитель не говорить, що Махно був революцiонер? - Нi, вiн такого не говорить, - усмiхнулася вчителька. - Дивiться ж тут... - Хотiла вас запитати, як iз ремонтом школи? - Жду решенiя... Огляд порядку в селi не проходив без пригод. Так трапилося i цього разу. Проїжджаючи мимо хати Ганни Лященко, Гнат помiтив, що в неї й досi топиться. Це здивувало його, бо було вже дванадцять годин дня, в цей час усi на роботi, а в неї дим з труби валить. Прив'язавши коня до ворiт, Гнат пiшов у хату. Ганна, молодиця рум'яна та бiлолиця, вправно орудувала дерев'яною лопатою, саджаючи у пiч хлiб. На голих лiктях її засохло тiсто. Гнат набирає череп'яним кухлем води з вiдра, жадiбно випивши, запитує: - Ти чого не на роботi? - Бачиш? Хлiб печу. - А робота на полi хай сама робиться? - Не кричи. Ти не в лiсi. - Я голова сiльради i маю право вимагати порядку. В другiй хатi щось заторготiло стiльцем, i через порiг переступив Улас Хомутенко. - А ти чого тут? - визвiрився на нього Гнат. - Прийшов написати листа тiтцi Ганнi i дивуюся вашiй поведiнцi. Вскочили в хату, кричите.. Вам не властиво розмовляти з людьми у спокiйному тонi? - А-а! Студент! Тебе витурили з унiверситету, так ти, знаєш-понiмаєш, письомця пописуєш? Скiльки ж тобi за це грошей платять? - Менi не грiшми, а дякою платять. А вам тiльки грiшми? - Тебе не спитали, сморкуна! - огризнувся Гнат i знову до Ганни: - Ну, ти йтимеш на роботу чи нi? - Посаджу хлiб - тодi пiду. - Ага. Так тобi моє слово не авторитет? Зеленкуватi очi Гната зробилися оскаженiлими, вiн крутнувся по хатi, вхопив з лави вiдро i шарахнув водою в пiч, залив вогонь. - Що ви робите? - кинувся до нього Улас. - Яке ви маєте право чинити свавiлля в хатi чесної колгоспницi? - Вiдiйди, студент! Улас зблiд, голос його тремтiв i ламався i - Ви порушуєте закон i конституцiю. - Що? - закричав Гнат. - Геть! Я тут закон! Я - конституцiя. Вiн схопив Уласа за пiджачок, вiдкинув до стiни, а сам вискочив надвiр. Страшний, червоний, з вибалушеними очима, скочив на коня, полетiв селом, полохаючи сонних курей. - Я тобi покажу, сопляк! - погрожував вiн уголос. - Я тобi составлю характеристику! "Гик-гик, гик-гик", - тюкала селезiнка в жеребця, маснi боки його покрилися милом, з трензелiв летiла шматками пiна. Проскочили мiст, мимо сiльради. Чорними стрiчками стiкали назад тини, хлiви, трiпнули, мов крильця метелика, чиїсь вiконницi, мелькнули тополi, верби, акацiї. Вирвались у поле. Розкручуючись, замерехтiв назустрiч м'який сувiй дороги. Гната колотило, рвало на шмаття, не вкладалося в береги. "Менi вказувати? Менi заперечувати? Так не дiждешся!" - шепотiв вiн, пiдганяючи ще дужче коня, хоч той i так бiг добре. Вже видно луги, потовченим люстром блищить Ташань, на луках бродять чиїсь конi, по травах стеляться дими, на зеленому роздоллi брудними плямами - шатра. "Що? Цигани? На територiї моєї сiльради? Хто дозволяв?" I вже кiнь скаче на луки, чавить копитами траву, аж бризкає iз неї сiк. В циганському таборi - тривога. Хто скаче так шалено до їхнього табору? Яке ще лихо впаде на їхнi голови? Молодесенька циганка поправляє срiбнi дукачi на жовтiй кофтi, пильно дивиться iз-пiд руки на дивного вершника i щось швидко й тривожно говорить на своїй гортаннiй мовi чоловiковi, кучерявому красуневi з чорними замрiяними великими очима, що сидить пiд возом i грається набiрним поясом. Старий сивий циган сидить рядом iз молодим i, не виймаючи з рота кутої мiддю люльки, спiдлоба зорить вперед - на пiд'їжджаючого. Широкоплечий циган у жилетцi на голому тiлi, у широких зелених плюшевих шароварах, збивши на потилицю капелюха, лежить на животi, спершись пiдборiддям на руки, i не звертає уваги анi на тривожне белькотання циганки, анi на вершника, що наближається. Нарештi старий циган виймає з рота люльку i впiвголоса сердито говорить щось молодесенькiй циганцi, вона, притримуючи смуглою худою рукою дукачi, бiжить помiж шатрами, розпушує голими п'ятами рясну червону в квiтках спiдницю, кричить щось, i на той крик, як ошпаренi, вискакують iз наметiв цигани, жваво розмахують руками, i з їхнiх чорних ротiв летять тривожнi крики. Галаслива строката юрба жiнок, брудних, красивих i смердючих димом, блискотить очима, сергами i браслетами, i всi вони кричать щось i з рiшучiстю старих вовчиць стають на чатах бiля незгас-лих табiрних вогнищ. Голопузi, замурзанi циганчата, цi гарнесенькi бiсики, випущенi з пекла на розвагу, в передчуттi поживи вириваються вперед цiлими гурточками i бiжать назустрiч незнайомцю. Над їхнiми головами свище батiг, i вони розбiгаються, як сполоханi горобчики. Гнат осаджує жеребця, кричить, розмахуючи нагайкою : - Ану, забирайтеся звiдси! Геть! Рудий ситий кiнь водить мiдними боками, перебирає ногами, випинає дугою лискучу шию, кусає трензеля, на животi чорними п'явками напнулися жили, очi набрякли злiстю i дихають вогнем, все тiло його блищить вiд поту, як вичищена бронза. - Ах, ах! - прицмокують цигани язиками, i очi їхнi блищать вiд захоплення. Чоловiки обступають коня, вкоськують, мацають за ноги, заглядають у зуби, сiпають за гриву, гладять по шиї, по боках, плещуть долонями по круповi. - Ай-я-я, а-я, - прихвалюють вони i все тiснiше оточують Гната. Чорнi бороди, вуса, кучерi, набiрнi пояси, жовтi, червонi, синi сорочки, чорнi жилетки, кутi мiддю люльки, блискучi, новi, старi, порванi чоботи, босi ноги - все це вбирає очi i переливається, як райдуга. - Геть, кажу! - кричить Гнат i люто водить очима. Старий циган виступає наперед, ловить рукою стремено, в якому стримить закiптюжений чобiт Гната. - Ах, начальник, дорогий начальник, куди ж ми пiдемо? Нашi конi голоднi, з нiг падають. Пiвсвiту проїхали - травиночки не бачили. Треба ж напасти? Хай ти здоров будеш! Циганки лiзуть до Гната, вiдьмують очима, чорними косами сiдло вистелюють: - Ти русявий, ти красивий, i з лиця воду пий - сп'янiєш. Душа нiжна, як вода в Дунаї, серце добре, хоч до рани прикладай: добро робить, образу забуває, правду кажу, щоб своїх дiточок не побачила. По службi ти високо пiдеш, хороше жити будеш. Вороги на тебе копають яму, та самi туди впадуть. Не бiйся вiтру летючого, пiску сипучого, стережися дами жирової. В очi добра - поза очi вiдьма. Любити не буде, а вжалить смертельно... Гнат зацьковано озирається навколо, мутнiє очима. - Та ви що? Ану, ану, вiдступiться! Але вони не вiдступають. - Ти щасливий i вродливий, бо живеш по правдi. На копiйку загубиш, а на двiстi рублiв знайдеш. Вся печаль опаде в тебе, як дубове листя. - Ви будете паняти звiдси чи нi? Гнат розiрвав конем коло, що замикало його з усiх бокiв, пiдскочив до однiєї з каруц, шмагонув нагайкою по перинi, вона трiснула, пiр'я злетiло вгору i тихо заплавало в повiтрi, осiдаючи на занiмiлих циган. Але враз гребля прорвалася, чорна хвиля хлюпнула на Гната, закрутила його разом iз конем i понесла до провалля, на днi якого холодно поблискувала Ташань. Спочатку Гнат не мiг розшелепати, що робиться навколо i куди його вiдтискують, але потiм зрозумiв i закрутився на конi, намагаючись вирватися iз живого кiльця, та кiнь нiби очманiв, вiн не чув Гнатового канчука i, як i ранiше, задкував до прiрви. Гната опалило смертельним жахом, вiн зцiпив зуби i став бити канчуком по чорних головах, шиях, руках, спинах, i перед ним, як у шаленому вирi, замелькали ошкiренi лютi обличчя, палаючi ненавистю очi, чорнi, в кров'яних п'явках руки, що люто тяглися до нього, щоб зцупити його iз сiдла або зiпхнути разом iз конем у прiрву. Хтось вирвав у Гната канчук, i Гнат садив тепер кулаками на всi боки, але це не допомагало - озвiрiла маса напирала на нього ще з бiльшою силою i настирливiстю. Гнат так знесилився i так злякався, що в нього побiлiли губи i вiн щосили крикнув: "Р-ря-ту-й-те-е!" - i в той же самий час хтось iз циган захльоснув його навколо шиї батогом i сiпнув iз страшною силою. Гнат, розумiючи, що це кiнець, впав на луку сiдла i вхопився за нього руками смертельною хваткою. Кiнь, вiдчувши погибель, що дихала на нього з прiрви, осiв на заднi ноги, плигнув уперед i, прим'явши пiд себе кiлькох циган, вирвався i пiшов чвалом по луках, несучи на собi переляканого на смерть вершника. Конем нiхто не правив, ремiнне повiддя висiло порване i било по переднiх ногах; вiн вирвався на шлях i, розвiваючи гривою, помчав далi. Гнат озирнувся. По шляху, сидячи охляп на конях, гналося за ним чоловiк п'ятеро циган. Ось вони скотилися в улоговину i нiби пропали там, але згодом вискочили знову i, настьобуючи коней, продовжували погоню. Проскакали ще кiлометрiв чотири, доки на обрiї не замаячив хутiр Княжа Слобода, потiм стабунились на дорозi, мабуть радячись, i повернули назад. "А що, догнали, гади чорнопикi? - посварився кулаком Гнат,'що вже трохи вiдiйшов вiд переляку. - Я вам ще покажу, як нападати на власти". Вiн довго стояв посеред дороги, приводячи до порядку порвану вуздечку i розмiрковуючи, куди йому тепер їхати i яку вибрати дорогу. На Троянiвку вiн їхати не наважувався, бо на пiвдорозi його знову могли перехопити цигани, i вирiшив їхати на Княжу Слободу. Уже перед самим хутором зустрiвся з Оксеном, що повертався лiнiйкою з полiв. Оксен здивовано розвiв брови i припинив коня. - Хто це тебе так розцяцькував? - Цигани. - Батогами чистили? - Нiчого зуби лупить. Я, може, смерть перед собою бачив. - За що ж вони тобi наворожили? - З лук проганяв. Ну, вони й озвiрiли. Я кричу: "Марш!" - а вони мене з конем до прiрви. Трохи, знаєш-понiмаєш, не втопили, сучi сини. Ну, я їм цього не подарую! Я їх пiд землею знайду! - Укошкають тебе колись по-дурному, - уже без тiнi усмiшки сказав Оксен. - Дуже ти на людей налiзаєш. - А що їм, у зуби дивитися? Разом iз Оксеном Гнат приїхав до Троянiвки. Засвiдчивши у фельдшера свої побої, викликав iз району мiлiцiю; двоє вершникiв-мiлiцiонерiв в погонi за циганами домчали до кордонiв свого району, заїхали до одного приятеля, два днi смакували смажену рибу, на третiй день повернулися в район i доповiли начальству, що цигани нагло загубилися серед лiсостепу i що на їхнi слiди натрапити не вдалося. Так i не довелось Гнатовi звести рахунки iз степовими конокрадами. VII Сiрий, припорошений весняною пилюкою степ збiгає на пiвдень i стигне там голубим маревом; суворою лiнiєю стоять на ньому сторожовi могили, насипанi, може, татарвою, а може, волелюбним козацтвом, що шаблею та мушкетом боронило оцi стени вiд ворожих навал; весною могили оборюють, i цiле лiто зеленiють вони густою пахучою травою; росте на них подорожник, бiленькi невiсточки, чiпкий спориш, розкiшний, з гiркуватим чадним смородом полин, колючий, з могутнiм стовбуром i мохнатою червоною квiткою будяк, скромнi, лагiднi незабудки, нерозлучнi брат-i-сестра - i весняними вечорами, коли вiдсирiе вiд степової вологи земля, голублять душу i серце людини свiжi i нiжнi степовi запахи i тихо шепочуть трави, облитi сяйвом мiсяця, що, мов червона дiжа, викочується iз-за мовчазних могил i фарбує степ в густо-малиновий темнуватий колiр. I хто зна, хто може пiдслухати, хто розгадає таємну мову природи, хто скаже, про що шепочуть зеленi трави мовчазним чорним могилам? Може, вони повiдають про те, як на них зупинялися постоєм козаки, варили саламату, а кобза дзвенiла у тихе надвечiр'я i то рокотала, як грiм, то промовляла тихим жалем, i пiд той сум, пiд ту жалобу схиляв порубану, в шрамах, голену, з буйним оселедцем голову старий козак та згадував вiрне товариство, що полягло десь пiд Кафою або Трапезундом. Золота порохiвниця мiсяця, вистромившись iз-за могил, порошила трави голубим пилом, i вдавалося козаковi, що там, у степу, ворушиться щось, iржуть чиїсь конi, i вже не рокотання бандур чути звiдти, а ледве вловимий передзвiн шабель, i не сидiлося старому, не їлася йому саламата, свербiла рука до шаблюки, до бою кликало серце. Може, степовi трави шепчуть про те, як отут, у бур'янах, лежав зарубаний татарин i вороння клювало йому очi, щоб i з того свiту не дивилися вони на священну землю степового лицарства. А може, про те, як червоний комiсар бився тут до загину з бiляками i востаннє ткнувся вустами в рiдну землю, цiлуючи її на вiчне прощання-могили... Скiльки вiкiв стоїте ви отут, серед степу, як нiмi свiдки великих битв, кого хороните ви у своєму чорному затишку? Козака-запорожця чи бiйця-будьон-нiвця, якого "ой, убито, вбито, затягнено в жито, червоною китайкою личенько покрито"? Ви нiмiєте, ви мовчите? Так скажiть же, коли настане такий час на землi, що не ростимете ви по зелених степах та роздол-лях i не блукатимуть матерi, шукаючи вас, не сiятимуть тяжких слiз по несходжених степах? Чому ж мовчите ви i хмуритесь на свiтло дня? Чи, може, знову надiєтесь прийняти в свої чорнi ями синiв степового краю? Мовчать могили, i безмежним морем тече до самого обрiю припорошений весняною пилюкою степ, петляє в степову безвiсть покручений цiлях... Вiд Троянiвки до Вовчої долини - сiм кiлометрiв. Оксен їхав туди поглянути, як iде сiвба. Коник, запряжений у лiнiйку,, тюпав собi потиху, вiдганяючись куцим хвостом вiд набридливих мух. В душi Оксен непокоївся: весна видалася засушливою. За кiлька днiв вiтри вивiяли вологу, якої iз зими було малувато, бо снiги перепадали невеликi, а морози давили, як на пропасть, так що на горбах озимина померзла, i сiвба ярих теж велась вслiпу. "Як не впадуть дощi - пропаде зерно", - журився Оксен, помахуючи батiжком. Пилюка, пахкаючи з-пiд колiс, покривала Оксеновi чоботи, i весь вiн був сiрий, як степовий мiрошник. "Що ж там у них коїться?" - розмiрковував вiн далi, дивуючись iз того, що перша бригада вже закiнчила сiвбу, а друга плентається в хвостi. "Тетеря - хлопець бойовий, - думав вiн про бригадира другої бригади. - Наче такий, що й дисциплiни не попустить, а от не клеїться. Вiдстають iз сiвбою". Оксен замотав вiжки за залiзну драбину, полiз у кишеню за кисетом, скрутив цигарку i, повернувшись спиною до вiтру, прикурив, клубочок диму, вдарений вiтром, Вiдразу ж зник. Виїхавши на горб, Оксен помiтив чоловiка, що йшов обiч шляху. Високий, сутулий, у полотнянiй сорочцi на випуск i босий, вiн ступав ногами швидко i дженджуристе, так, нiби граючись. На палицi - торба з харчами, з-пiд солом'яного бриля сиве волосся кудлиться, як у попа-розстриги. "Батько, - з якимось острахом визначив Оксен. - Куди ж це вiн чимчикує посеред дня? Натурально - на Ступки в церкву. Сьогоднi якесь релiгiйне свято. До вечернi хоче поспiти. От не думав, що зустрiнуся", - i вiн нарочито припинив коня, надiючись на те, що старий зникне за бугром. Життя обох - батька i сина - склалося так, що вони весь час ходили по рiзних стежках, якi майже нiколи не схрещувалися. Пiсля того як Оксен одружився проти волi старого i батько вигнав його з хати, Оксен не заглядав до нього у двiр, i старий не заглядав до синового; едина iстота, яка в якiйсь мiрi родичалася з сiм'єю Оксена, була мати. Часто, щоб не знав дiд, приходила до Оксена провiдати онукiв, приносила їм у пазусi домашнiх моторженикiв i дешевих цукерок або кiлька грудочок цукру, розпитувала, як iде синове господарство, прихлипуючи, жалiлася на своє тяжке одиноке життя та нещадний, без милостi, характер Iнокентiя. Потiм мати померла, i Оксен зовсiм втратив потяг до рiдного дворища. Пiсля смертi старої Iнокентiй прожив у самотинi один рiк, а тодi привiз собi iз хутора молоду вдову Горпину. Вона виявилася господинею тямущою, моторною, так що дiд завжди ходив обiпраний, обшитий i нагодований. По характеру була балакучою i товариською, але дiд заборонив їй виходити з двору, крiм хiба в лавку за сiллю або милом, i не пускав на посиденьки до сусiдiв. Баби, вжаленi цiкавiстю, цiлими годинами стовбичили бiля колодязiв, домiрковуючись, чого це Iнокентiй так суворо стереже свою жiнку вiд чужого ока, i вирiшили, що iз-за ревнощiв. Це вiдкриття ще бiльше пiдносило Iнокентiя в їхнiх очах, бо хоч вiн i при лiтах, а все ж справжнiй мужчина. Коли вiн проходив селом, баби проводжали його поглядом, повним поваги. Але на цьому бабська мука не кiнчилася. Найсмiливiшi з них бiгали вночi до Iнокентiєвого двору, тулилися попiд вiкнами, щоб хоч одним оком глянути, як пригортає та голубить свою хутiрську красуню сивий дiд, i вигадували про нього всяке. Однi били себе кулаками в груди та присягалися, що на власнi очi бачили, як Iнокеша стояв посеред хати на колiнах у сльозах i молився на свою жiнку, як на iкону. Iншi добавляли, що бачили, як вiн сидiв iз нею на порозi хати, дивився на зорi, i борода його блищала, як риза, а очi горiли, як золотий папiр на iконостасi. Одним словом, брехали, що кому в голову влiзло. Оксен батькове женихання розцiнював хоч i не зовсiм доброзичливо, проте i без особливого осудження. Вiн розумiв, що одному старому буде жити важко, що треба ж комусь за ним доглядати, варити їжу, прати бiлизну, вести нехитре домашнє господарство, i коли до старого в хату прийшла нова людина, Оксен не заперечував. Але старий не вiрив у те i вважав, що син схвалює женихання тiльки про людське око, а в душi ненавидить i осуджує його. I в старого ще бiльше, чим ранiше, росла неприязнь до сина. Ця неприязнь особливо посилилася пiсля того, як одного разу Оксен, зустрiвши батька, сказав: - Може, вам, тату, допомогти чим-небудь? Дров привезти на зиму чи соломи коровi на пiдстилку? То я, натурально, допоможу. - Я вiк прожив - нi в кого допомоги не просив i вмиратиму - не попрошу, - скипiв старий. - А тобi рiже око, що я чужу людину в хату прийняв? А з ким менi жити, коли в мене син - поганець? Важка образа ворухнулася тодi в серцi Оксена, вiн хоч i промовчав, але забути її не мiг. Пам'ятав її i тепер i тому так розгубився, побачивши старого, бо знав, що зустрiч для обох не бажана i добром не закiнчиться. Проте робити було вже нiчого, i Оксен, натягаючи вiжки, притримав коня. - Сiдайте, батьку, пiдвезу, - запросив вiн, не глянувши на старого. Старий перекинув патерицю з торбою на друге плече, сердито зиркнув з-пiд сивих брiв. - Сам дiйду. А ти куди їдеш? - Глянути, як сiють. - Погано сiють. Тобi цiна копiйка. А без хазяїна й двiр плаче. - Ви мудрiшi - пiдкажiть. - А хто тепер старих слухає? Вони багато знали, а ще бiльше забули. Спини, я сяду. В мене ноги хоч i дурнi, зате носили, де я хотiв. Оксен зупинив коня. Батько сiв на друге крило лiнiйки, вузлик поклав у ящик. - Не думай, що коли батька везеш, так вiн тобi дуже радий. Радий, коли з воза, а не на вiз. - Я нiчого не думаю. - Тим же й дiла катма, що ти. нiчого не думаєш. Посiяли на пiщаниках пшеницю, вона там зроду не родила. Посадили б кавунiв - довгi рублi в дурну кишеню. - Ви, я бачу, також мудрець за чужою спиною. - Еге, курча, навчи пiвня, як в гної гребтися... Оксен замовк i непомiтно для самого себе посмiхнувся. "Невже i я на старiсть зроблюся отаким против-нющим? Треба змовчувати, а то ще накладе по гамалику отут серед степу. Здоровий же. Он як ресори пiд ним поскрипують, як пiд архiєреєм". Намагаючись розчулити старого, Оксен запитав: - Як же там Горпина Трифонiвна поживають? Хоча б коли до нас у гостi прийшли, онукiв вiдвiдали... - Тонку нитку сучиш. Обiрветься. - А що сукати? Миритися нам треба. Усе життя як лютi вороги живемо. Умиратимете - пiп причастя не дасть. - Менi плакати, а не тобi. Ти своїм розумом живеш? - Живу... - Але як? Як?! - закричав старий i сердито заворушив бородою. - Латають тебе згори i знизу, а ти все з людей, а не для людей. На шиї правлiння везеш, воно тобi покаже карбованець, а в кишеню вiзьме десять. Та хто ж ти такий - голова чи хвiст? Оксен пiдсунув на потилицю картуз, залисини бiлiли двома латочками. - Ти, батьку, в це дiло не лiзь. Тут i без тебе розберуться. - Наказуй комусь iншому, а не менi. - А чого це вам не можна? - Цить, сучий сину! Обидва сопли, як бики в плузi, в гнiвi на диво були схожi один на одного: очi ширяють по-яструбиному брови насупленi, нiздрi збiлiли i тихо ворушаться. - Тобi видали червону книжечку не для того, щоб ти нею затулявся, а щоб працював разом iз нами так, щоб шкiра на руках лопалася, тодi й буде п'ятирiчка... - Тату, замовкнiть... - А як не замовкну, що ти зробиш? Вiд батька вiдмовишся? Як Гват Рева? Батько в нього був паламарем, так вiн через газету вiд батька вiдмовився, прiзвище змiнити хотiв. Та хiба ж то чоловiк? Вiн заради вигiдної служби з вiдьмою побратається. А думаєш, за людей вболiває? За себе! За свою шкуру болiє!.. - Гнат - голова сiльради. Виборна одиниця. I я прошу... - Що ти просиш? Щоб я Гната не чiпав? А що ж вiн за цяця, що його чiпати не можна? Подумаєш, мiнiстри, мать вашу за пупi Та щоб я при нашiй Радянськiй владi та не вилаяв якогось Гната, що нiчого не тямить, а бiгає по селу та заливав а вiдра вогонь у печах? - Вiн допомагає встановлювати трудову дисциплiну. - Прийшов би вiн до мене, я б його встановив догори штаньми. - Ви говорiть, та знайте мiру. - Знаємо. Отой портфель у Гната вiднiмуть i вiддадуть розумнiшому. А тобi кажу: сам - горобець, а десяток - зграя... Ну, спини. Менi на толоку треба. Бикiв там пасу. - Хiба ви не в церкву? - Нiколи тепер по церквах ходити... Старий узяв торбу i широкою ступою пiшов у Дане-левську долину, де паслися воли. "Нi, не можу я його зрозумiти, хоч вiн мiй батько, - думав Оксен, дивлячись старому вслiд. - То молиться в кутку цiлими вечорами, то нападає на нього такий сказ, що не тiльки люди, а й боги в хатi не вдержаться..." Ще .як була жива мати, пам^ятає Оксен: прибiгла вона, вся блiда, заплакана, тремтить, нiби її лихоманка трясе: "Iди, синку, iди, голубчику, старий зовсiм з глузду з'їхав, iкони вилами побив, iз хати повикидав". Прибiг Оксен, бачить: старий сидить пiд грушею в садку, пiдперши обличчя кулаками, а бiля нiг потовченi iкони валяються. Питає його Оксен, що таке, що трапилося; вiн мовчить, очей на нього не пiдводить. Аж потiм уже мати розповiла, що складав старий стiжок соломи за хлiвом, цiлий день старався i вже вершити почав, як прийшло йому в голову чогось у хату сходити. Тiльки вiн туди зайшов, бачить у вiкно: зiрвало вихором вершник, закрутило понад садом i понесло к лихiй мамi. Прибiг старий, схопив вила, наставив їх у небо, очi божевiльними стали: "Я по соломинцi збирав, а ти менi, розтаку твою перетаку, одним духом розкидав?" Ускочив у хату, брязь вилами по iконах, брязь, аж стекло свище, а тодi чобiтьми з хати, з хати, аж святi бородами долiвку метуть? Мiсяць на колiна не становився, ступ-ського.попа галушником дражнив, євангелiю на горище закинув. Потiм найшло на нього смирення тихе, за бороду себе рвав, iкони притяг новi, дерев'янi, євангелiю з горища зняв i знову за неї всiвся. "Так, дивний старий. Пiшов i не попрощався. Як з чужим. Нi, мабуть, не вийде у нас iз ним миру. Так i будемо ходити один вiд одного стороною". Сонце пiдбилося вище i пригрiвало. Вдалинi синiми смугами виднiлися довжанськi лiси, а ближче iз густих чагарiв проступало бiлими хатами село Ступки. З-помiж крайнiх хат в'юнилася грунська дорога. Ось уже Оксен побачив i поле своєї артiлi, що межувало iз ступськими землями, але сiвачiв своїх не бачив, вони ховалися за схилом у долинi. Раптом iз-за схилу, як з-пiд землi, виринув вершник i закушпелив Оксеновi назустрiч. Коли вiн наблизився, Оксен пiзнав бригадира другої бригади Прокопа. Вiн сидiв охляп на конi, довгi ноги в важких черевиках бовтаються в коня попiд пу-вом, сорочка розхристана, пiт промиває дорiжки на за-кiгiтюженому обличчi, в руцi оривок, яким вiн пiдганяє коня. - Чого женеш, як на пожежу? - Що ж вони, гади? Знущатися надi мною захотiли? - Говори толком. - Що говори? Казав же їм - неполадки, викличте коваля. Кажуть - усе добре. А тепер їх чотири, а в наявностi тiльки три. A-a! Що там балакать, - вiн махнув оривком i поскакав далi. Бачачи, що з розповiдi Прокопа нiчого второпаги не вдасться, Оксен рушив до сiячiв. Iз-за пагорба вщ побачив, що одна сiвалка стоїть на обочинi, а три в загонi, але чомусь теж не рухаються. Бiля воза чорнiє купка людей. "День рiк годує, а вони баєчки брешуть. Здорової" Запримiтивши Оксена, сiвачi, як по командi, розiйшлися до своїх сiвалок. "Для кого ж ви працюєте? Для самих себе працюєте", - гiрко подумав Оксен i зiскочив iз лiнiйки. - Чого стоїте? - запитав вiн Северина Джмелика, що лежав бiля сiвалки на розстеленому мiшку. Джмелик лiниво пiдвiвся, солодко потягнувся, синя сатинова сорочка з бiлим заслоном гудзикiв тiсно обтисла широкi груди. - Сiвалка поламалася, товаришу голова, - труснув вiн бiлими кучерями i примружив голубi з нахабинкою очi. - Чого не сiв на коня i не поїхав у двiр за ковалем? - Менi на конях не можна їздити. Пригузок болить, - вискалив зуби Джмелик. Гаряча кров давонула Оксена за горло. Затисши в руцi батiг, вiн кинувся до Джмелика, але той стояв, усмiхаючись, взявшись руками в боки: - Ну-ну, це тобi не в економiї. А за таке дiло... - Вiдчайдушнi очi його стемнiли, як море в передчуттi бурi, нiздрi тонкого носа весело заграли. - Дав би я тобi в пику, предсiдатель, та жалко - жiнка в тебе ще молода. I не встиг Оксен отямитись, як Джмелик сiв на коня й, побрязкуючи мiшком з зiпсованими сошниками, потрюхикав на Троянiвку. Оксен розстебнув пiджак i довго стояв, спершись спиною об сiвалку. Вiтер ворушив його рiденький чуб, грався в залисинах. "Ху, чортi Трохи не зiрвався. Джмелик - сволота. Кат з нимi Але якщо помiтили iншi колгоспники, що я на нього з батогом кинувся, то що вони подумають? Натурально, трохи в мене навиворiт вийшло". Долонi в нього спiтнiли, пальцi не слухалися, вiн на превелику силу згорнув цигарку i довго стояв, жадiбно ковтаючи махорковий димок. Пiшов до сiячiв тiльки тодi, коли зовсiм заспокоївся. Попросився до Вовдюга за помiчника i проходив за сiвалкою до самого обiду, задуманий i мовчазний. Обiдали в степу, на роздоллi. Дружно обсiли казанок з кулешем, тiльки що знятий iз вогню. Бовдюг, як найстарший, вийняв запасну ложку, витер її об ворчик iз пшоном, передав Оксеновi. Бовдюг - дядько в костi широкий, вуса жовтi, обкуренi тютюном i завжди ворушаться так, нiби вiн завжди чимось незадоволений i сердиться. Насправдi ж вiн чоловiк хоч i неговiркий, проте добрий i тихий, фiзично сильний. Розповiдають, що коли вiн служив у економiї Бразуля, то засперечався iз прикажчиком, що спинить на ходу маховик вiд паровика. Зодяг сiрячину стару, поклав на плече скруток соломи, вперся ногами в землю, а кiлком у маховик - i зачмихав благенький паровичок, скорився могутнiй степовiй силi. Бiля Бовдюга сидiв Хома Пiдситичок - плоскогрудий i жилавий, як не працює - на спинi анi капельки поту не виступить, характером привiтний, але скупенький. Зустрiне оце кума на вулицi i каже: "Завтра свята недiленька. Прихопiть же iз собою пляшечку горiлочки та приходьте до нас у гостi, та, дасть бог, посидимо". У розмовах ввiчливий i не лихослов. Нiколи не скаже: "Чорти б тебе взяли", а як захоче кого полаяти, говорить: "Хай йому тямиться" або: "А щоб його дощик намочив". У його мовi переважають пестливi слова: гусятко, поросятко, вербичка, насiннячко, картопелька, пшiнце. I досi в селi жартують, що коли вiн оженився, то комусь там iз своїх знайомих похвалився так: - Оце взяв собi жiночку. I гарненька, i моторненька, тiльки один невеличкий зянок. - Який? - На одно очко слiпенька. Бiля Хоми сидiв Андрiй Блатулiн, по-вуличному Латочка. Є в нього на лiвiй щоцi родиме п'ятенце з копiєчку завбiльшки, нiби хтось, граючись, шевської смоли прилiпив для розваги; та не вiдмивається воно, навiки прикипiло, через те i прозвали його Латочкою. Є ще в нього й iнша особливiсть: праве око завжди примружене, лiве дивиться на свiт проникливе, з холодним блиском. Дома в Андрiя п'ятеро дiтей, як вiн каже, вiдьма через бовдур наносила, тому на запитання: "Як живеш, Андрiю?" - вiн вiдповiдає своїм односельчанам: "Та воно, блат, не так, як люди, а так, як побiля людей". Як тiльки Оксен узяв ложку, всi iншi також озброїлися ними i поближче пiдсунулися до страви. Першим полiз ложкою до казана Охрiм. Бовдюг поглянув на нього скоса i сердито заворушив вусами. Охрiм нехотя потяг свою довбанку назад, винувато заклiпав маленькими, як у мишки, очима. - Хай йому тямиться, яке гаряче, - засичав Хома, опiкшися кулешем. - Студи, дураче, - порадив Латочка. - А пшiнце розкипiло та й добреньке. Коли б ще дав бог курятинку, а ще краще перепелятинку, то вже б справжнiсiнький чумацький був кулешик. - Е, блат, який ротатий! Чого захотiв. У Охрiма вушка вгору - вниз, вгору - вниз, швидко-швидко, як у кролика; ложкою гребе, як лопатою. - Коли б до роботи такий, як до їжi, - гуде на нього Бовдюг. На його вусах зависло розварене пшоно, тремтить, як росиночки. - А скажете -нi? Я бiльше всiх посiяв, - виправдовується Охрiм. Бовдюг їсть поважно i бiльше не вступає в розмову. Сергiй Золотаренко смiється очима, спостерiгаючи, як у нiмому двобої Охрiм i Гарасько вiднiмають один у одного шматочок сала, горнучи кожен до себе ложкою. Боротьба їх марна: Латочка загрiб собi. -Якi проворнi, - дорiкає вiн i свiтить оком на Охрiма та Гараська. - Раз на фiнськiй вiйнi... - починає Охрiм, видимо, щось пригадавши, але Бовдюг перебиває його, звертається до Оксена: - Ти, голово, не журися. Через день-два закiнчимо. - Як так сiятимемо - до осенi вистачить. - Iстинно. Ранiше було снiжок iз землi, - ячмiнець в грязь - i князь. - Натурально. Як ви цього не розумiєте? - Так ми розумiємо... Тiльки... Бовдюг ворушить пiдвусниками, тупо дивиться в казанок iз кашею, нiби не знає, що далi сказати. - Тiльки бiльше на присадибнi дiлянки дивимося, чим на артiльне. Несвiдомiсть наша. - А я тобi кажу, - говорить Латочка, облизуючи ложку i потiм ховаючи її в торбу, - вiд натури все. Яка в кого натура, така й совiсть. Один бiдний, та чужого не вiзьме, другий по горло має, а краде. Зустрiчає мене якось Гнат, дивиться-дивиться на мою худорбу, а тодi й питає: "Навiщо ти, Андрiю, на свiтi живеш? Яка з тебе користь громадi? На тобi, знаєш-понїмаєш, карбованець, купи кулю i застрелися". А я йому й вiдповiдаю... Латочка сiв на колiна, одне око в нього ще дужче примружилося, друге засвiтилося недобрим вогнем, лице авобилося знущально-насмiшкуватим. - А я й кажу: на тобi три карбованцi, купи три кулi, побий сiм'ю i себе, дурака, до спiлки. Бiля казанка всi вибухнули дружним реготом. - Якби вiн був розумний, такого б не сказав. А за присадибнi дiлянки - все правда. Ти гарантуй менi трудодень, тодi й побачиш, як я працюватиму. А даром, брате, музика не грає, пiп молебня не служить. Хома опустив очi, махнув рукою: - Хай йому тямиться, таким балачкам! Балакали б про що-небудь друге. А ти хвостом не крути i за чужi спини не ховайся, - засвiтив на нього оком Латочка. - Як Оксена не було - до гурту пiдпрягався, а побачив - зараз тобi язик у петлю скрутило. - Оце тобi на та радуйсяi - спалахнув лицем Хома i ще нижче опустив голову. - Буцiмто я говорив бiльше за вас. - Не в тiм дiло скiльки, а в тiм - про що. Як тебе гут не було, Оксене, то ми про дещо говорили помiж собою. Може б, ми комусь iншому i не сказали, а тобi скажемо. Ти - людина партiйна, з нашого-таки й села, так що з тобою можна без шапкування, а по-простому. Оце ми тут говорили, що вийшла така постанова: достроково закiнчується сiвба - бригадировi видається премiя: патефон, самокатка або годинник; портрет того бригадира висить на червонiй дошцi. А нам, рядовим, що? Анiчогiсiнько. "Так ось хто тут здiймає шарварок", - подумав Ок-сен, вдивляючись у сухеньку постать Латочки. - Бачите, товаришу голова, - спалахнув Сергiй Золотаренко. - Вони й досi на тi мiсця моляться, де колись їхнi клунi стояли. А ви скажiть просто: не хочете сiяти - ми органiзуємо молодiжну бригаду - i без вас обiйдемося. Без ваших шкурницьких iнтересiв. - Еге, ти, блате, розумний, та в один бiк, - загарячився Латочка. - Хай на тобi власнi дiти штани та сорочку обiрвуть - i ти зробишся шкурником. - Нiколи цього не буде! Iч, який комiсар виськався. Моню витри. - I витру. А у вас тут одна ватага. А де ваш отаман. - Яка ватага? - насурмачився Бовдюг. Ми по-твоєму, - банда? - Нi, ви просто саботажники. Сергiй звiвся на ноги i легко понiс по полю своє м'язисте i легке тiло. Бiля казана запала неприємна мовчанка. - Таке, як на дощик збирається, - одiзвався Хома. - Треба, - погодився з ним Бовдюг. Латочка нiчого не сказав на цю пусту розмову, затягши шию у комiр сiрячини, прислонивсд: ^а спиною до колеса, щоб трохи подрiмати пiсля обiду. З-пiд гарби долiтав один i той же звук, який дражнив. Охрiм дишкрiбав ложкою казанок. - А нiяк не накладешсяi - вилаяв його Латочка, але Охрiм не слухав його, продовжував своє ... дiд. Пiсля обiду Оксен знову сiяв разом iз бовдюгом. В глухому кiнцi вiн, подалi вiд людей, зупинився на перекур. - Скажи, Бовдюг, що ти про мене думає - тихо сказав Оксен, згортаючи цигарку. - А ти не розгнiваєшся? - За що? Адже сам на рожен лiзу. Бовдюг поворушив вусами, поправив на головi шапурину, сказав через силу: - Добрий ти дуже. На твоєму мiсцi суворiшим треба бути. - Гнат суворий, а ви про нього що говорiли? - Що не говоримо, а боїмося. - Хiба людей боятися треба, їх треба доважати. - Воно ж i повага вiд того, що боїшся, --закiнчив розмову Бовдюг i пiшов до сiвалки. В другiй половинi дня вiтер стих. Iз-за обрива стали накочуватися хмари, що громадилися все бiльше, з бiлих робилися попелястими; потiм становими; нарештi завирували, закипiли i тягли вперед, пiдминаючи пiд себе небо, опускают все нижче i нижче, так, що на землi ставало все важче i важче дихати людям. Птахи, вириваючись у присмерки степу, не могли залiтати дуже Далаеко i високо, бо крила їх робилися зволоженими, i вони опускалися зовсiм низько, майже до самої землi. Вiд бузинової хмари степом рухалася широка чорна тiнь, яка вже покрила степовi могили i довжанськi лiси, i їх уже зовсiм не було видно. Вона повiльно наближалася i до сiвачiв, дихаючи на них свiжiстю близького дощу i фарбуючи все в чорну зловiсну фарбу. Потiм хмари застигли, перестали рухатися, i сторожке мовчання оволодiло небом i землею, i так продовжувалося хвил